Купрієнко С. А. Словник Соціології (А-БАТЯР)

Купрієнко С. А. Словник Соціології (А-БАТЯР)

 
Гасло Дефініція
Аборт як соціальна проблема Аборт був узаконений в США і майже у всіх країнах Західної Європи з початку 1970-х років, а в Бельгії та Ірландії з початку 1990-х років. Хоча аборт був узаконений в Радянському Союзі за кілька років до його розпаду, політика щодо абортів згодом виступили на перший план в деяких країнах Східної Європи (наприклад, у Польщі), як результат спроби влади обмежити їх. Багато людей стверджують, що кількість абортів сама по собі являє собою соціальну проблему. Очевидно, що існує багато причин, чому жінки вдаються до аборту, в тому числі з-за нестачі грошей, проблем у відносинах, побоювання з приводу готовності до материнства, а також психологічних і фізичних проблем зі здоров’ям.
Абсолютне зубожіння дохід настільки низький, що не забезпечує можливість купувати предмети першої необхідності.
Абстрактний емпіризм термін, що використав К. Райт Міллс (1959) по відношенню до тих форм соціального оглядового дослідження, які передбачають кількісні методи, але мало додають до теоретичних традицій в соціології та до соціологічного пізнання.
Абстрактний соціальний клас “це сукупність індивідів, що
відрізняється наявністю характерних для них об’єктивних атрибутів
соціальних позицій, які, на відміну від соціального класу в його соціологічному розумінні, не володіють почуттям ідентифікації з іншими членами цієї сукупності, не усвідомлюють спільності інтересів, не мають власної організації.”
Авангард (соціологія) передова частина буд-якого соціального руху, групи, класу.
Автоетнографія одна з досить поширених методик, застосовуваних в якісних дослідженнях ринку або в соціології. Метод ґрунтується на тому, що споживач, будучи об’єктом вивчення, стає ще й його суб’єктом. Він сам спостерігає за собою, своїми звичками і особливостями поведінки і фіксує свої спостереження.
Автономія соціальна можливість самостійного вибору і здійснення економічної політики, політичної або культурної діяльності індивідом, групою чи організацією.
Автономія соціології точка зору, зокрема, висловлена Дюркгеймом, згідно якої соціологія повинна формуватися як особлива наука, що має справу з рівней дійсності, який не може бути пояснений іншими дисциплінами: психологією або біологією. Дюркгейм вважав, що “суспільство” має стутс “sui generis” – тобто власним видом.
Автономна людина (Автономна та пластична людина) (autonomous man and plastic man) – розрізнення, проведене Голлісом (1977, 1987), між автономною людиною, тобто тим, що вибирає, раціональним, самовизначеним соціальним актором, що здатний до виконання цілей та висловленню власних інтересів та пластичною людиною, яка визначається соціальними структурами та біологією. Такий підхід широкоо розповсюджений в сучасній соціології, що акцентується на структурі та волі.
Авторитарної особистості теорія термін “Авторитарна особистість” запропоновано соціальним психологом Теодором Адорно в одноіменній роботі (1950), інші важливі розробки належать Е.Фрому та Б.Альтмеєру.
Авторитет “(нім. autoritat, від лат. auctoritas – влада, вплив) – 1) загальновизнане становище, вплив особи або організації в різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, високому професіоналізмі, організаторських здібностях, моральних цінностях, впливових психологічних рисах тощо. Розрізняють офіційний А. (ґрунтується
на прийнятих нормах, правилах, інструкціях тощо) та неофіційний або неформальний А. (ґрунтується на особистих якостях людини, її життєвому досвіді, навичках); 2) узаконена та інституціоналізована влада.”
Агент 1) особа, яка діє за дорученням організації, установи тощо, уповноважений. 2) А. дипломатичний -офіційна особа, яка здійснює зовнішньо-політ. представництво. 3) У соціології – людина як носій соціальної функції, виконавець соціальної ролі 4) У природничих науках – діючий фактор у якому-небудь процесі або явищі.
Агенти соціалізації люди та установи, за допомогою яких відбувається процес соціалізації, залучення людини до культури, соціальних цінностей і норм та засвоєння соціальних ролей. Виділяють первинні і вторинні А.с. Агенти первинної – батьки, брати, сестри, бабусі, дідусі, близькі і далекі родичі, няні, друзі, ровесники, вчителі, тренери, лікарі, лідери молодіжних угруповань; виконують, як правило, множину функцій (напр., батько4опікун, адміністратор, вихователь, учитель, друг, товариш). Агенти вторинної – представники адміністрації школи, ВНЗу, підприємства, армії, міліції, церкви, держави, працівники засобів масової інформації, партій, суду тощо; виконують одну-дві функції.
Агітація різновид масової комунікації; засіб впливу, поширення ідей і лозунгів з метою вплинути на суспільну свідомість і настрої людей та спонукати їх до політичної чи іншої активності
Агломерація соціальна (лат. agglomerare – приєднувати, накопичувати) – фактичне скупчення, злиття взаємопов’язаних і взаємодіючих міських та інших поселень в єдиний міський територіальний комплекс. А.с. – прямий прояв урбанізації, який серйозно впливає на всі сторони життя населення, його мобільність, спосіб життя, культуру, спілкування, дозвілля тощо. А.с. має дві форми: активну, коли індивід прагне до впливу на соціальне середовище з метою його зміни (тобто зміни тих форм і цінностей, а також форм соціальної взаємодії і діяльності, які він повинен прийняти), і пасивну, коли він не прагне до впливу на нього. Показниками успішної А.с. є високий соціальний статус індивіда в новому соціальному середовищі та його задоволеність ним.
Агнативний Антропологічний термін, використовуваний для опису системи родства, при якій люди встановлюють свою спорідненість тільки по батьківській або чоловічій лінії. Таке ж значення має термін «патрилінійний». Див. Походження по чоловічій лінії
Аграрна соціологія розділ соціології, що досліджує соціальну структуру села та аграрного виробництва
Аграрне суспільство суспільство, в якому переважає аграрний спосіб виробництва та відповідні йому соціальні відносини
Агрегат соціальний (лат. aggregatus – приєднаний, зібраний) – територіальне скупчення людських індивідів, яке в певному відношенні є цілісністю (напр. населення країни, міста, села, району тощо). Внутрішньо надзвичайно складне, бо його утворюють численні індивіди, соціальні групи та прошарки. А.с. містить у собі формальні і неформальні структури, у ньому мають місце масові, стихійні і впорядковані процеси, діють статичні і динамічні закони та закономірності. А.с. – масове, але водночас і цілісне, структуроване соціальне утворення. Проблема А.с. висвітлюється в працях Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, П. Сорокіна та ін.
Агрегативний аналіз даних форма аналізу на основі доступних джереж опублыкованих або ынших даних (наприклад, демографычних, статистики самогубств, як у Дуркгейма) для опису характеристик населення або схожою сукупносты особистостей.
Агрегація соціальна деяка кількість людей, що зібралася у певному фізичному просторі і яка не взаємодіє між собою свідомо.
Агрегування (соціологія)
Агресивність особистісна риса, схильність до агресії
Агресія ( лат. aqqressio – напад ) – поведінка, спрямована на завдання фізичної або моральної шкоди іншій особі, отримання переваги або самозахист. Агресія в м’якій формі відповідає соціальній нормі; жорсткі форми агресії засуджуються морально і (або) вважаються протиправними. Патологічна форма агресії, деструктивність – потяг до завдання шкоди і руйнування, що суперечить соціальним нормам та не має раціонального обгрунтування.
Адаптація культурна процес засвоєння індивідом норм культури
Адаптація професійна пристосування, звикання людини до вимог професії, засвоєння їм виробничо-техніч. і соц. норм поведінки, необхідних для виконання трудових функцій.
Адаптація соціально-політична процес активного пристосування індивіда до навколишніх умов, соціального і політичного життя.
Адаптація трудова активне пристосування індивіда до змінюваної трудової ситуації.
Адекватність математичного метода 1. Ступінь відповідності формальної моделі, що передбачається методом, xapaктeру досліджуваного з його допомогою соціолоrіч. явища. В силу відомих труднощів з формалізацією соц. закономірностей проблема Ам.м. в coціолоrіі стоїть дуже гостро. 2. Термін А.м.м., запозичений з тeoрії вимірювань, означає незалежність результатів застосування математіч. методу від тoro, яка саме шкала з числа можливих використовувалася при вимірі. Вимога такої А.м.м. є необхідною умовою адекватності методу в сенсі п. 1.
Адхократія “(лат. adhos – призначений для даного випадку + гр. kratos – влада) – 1) вміння керівництва державних, громадських та приватних структур приймати управлінські рішення в режимі соціального партнерства, пошуку соціального консенсусу і раціональності. У соціальному сенсі А. є альтернативою бюрократії і на практиці здатна
оптимізувати соціальний процес, коли реалізація важливих рішень гальмується бюрократичними процедурами; 2) організаційні формування (як правило, тимчасові), що займаються розробкою й аналізомнових питань. Створюються у вигляді невеликих організаційних одиниць і мають різні назви: робочі групи, цільові групи, робочі штаби, проектні групи, оціночні центри, команди, гуртки якості. Ці формування ніколи не зазначають у схемі організаційної структури.”
Ажіотаж збудження, боротьба інтересів навколо будь-якої справи, питання.
Азарт 1) специфічний стан, що виникає в учасників спортивних або азартних ігор; 2) прагнення виграшу або перемоги як самодостатня ціль
Азартна гра вид ігор
Азійське суспільство
Азійсько-американські студії соціологічні дослідження азійських суспільств в Америці
Аїтов, Наріман Абдурахманович радянський і російський соціолоr і філософ. Основні напрямки наук. досліджень – соціолоrія праці, соц. планування і соц. проектування, соціолоrія реrіонов, соц. структура рабочеrо класу. А. дав системний аналіз соц. наслідків науково-техніч. революції, створив наукові праці з проблем рабочеrо класу, сільськоro населення, інтелліrенціі. Під керівництвом А. на початку 80-x рр. було проведено Всесоюзне дослідження соц. структури міського населення.
Айзенштадт, Шмуль Ноах (1923) ізраїльський порівняльний психолог та порівняльний історик, відомий своїми роботами про імігрантські групи та про модернізації. Найбільшу увагу привернула його робота “Політична система імперій” (1967) – систематизована спроба співставити історичні, неплемінні, доіндустріальні політичні системи та узагальнити фактори, що впливають на їх ефективність або неефективність.
Академічна соціологія напрям у західній соціології, представники якого концентрують увагу на вивченні базисних, фундаментальних проблем соціального пізнання.
Акме “(гр. axme – розквіт, вершина, вищий ступінь чогось) – соматичний, фізіологічний, психічний і соціальний стан особистості, який характеризується зрілістю її розвитку, досягненням найвищих і найкращих показників у її діяльності, творчості. Цей стан пов’язаний з віком людини і припадає приблизно на період від 30 до 50 років, у
деяких осіб, особливо творчих професій, – на значно пізніший час.”
Активізм активне членство в політичній партії, групі тиску або подібній політичній організації, наприклад “активіст тред-юніонів”.
Активний натовп Таким є натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні установки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцнішають зв’язки між людьми, стає інтенсивнішим обмін інформацією та ін. У стані внутрішньої активності натовп психологічно готовий до спільної дії, але ще не діє; реально діючий – виявляє активність внутрішньо і зовнішньо.
Активні бідні» люди, що мають низький матеріальний достаток, однак докладають належних зусиль, щоб вибратися зі стану бідності, поліпшити свій рівень життя.
Активність особистості здатність особистості до свідомої трудової і соціальної діяльності, ступінь цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища і самої себе. А.о. виявляється в її ініціативності, діловитості, психологічному настрої на діяльність.
Активність соціальна енергійна, посилена діяльність, діяльний стан, діяльна участь у чомусь. А.с. – одна з характерних рис способу життєдіяльності соціального суб’єкта (особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства), що відображає рівень спрямованості здібностей, знань, навичок, концентрації вольових, творчих зусиль на реалізацію невідкладних потреб, інтересів, мети, ідеалів завдяки освоєнню, збереженню, руйнуванню існуючих або створенню нових умов, життєво важливих зв’язків з природним і соціальним середовищем, формуванню особистих соціальних якостей. А.с. здійснюється в індивідуальній, груповій, колективній, масовій формах і проявляється в різних сферах: трудовій, соціально-політичній, у сфері культури і побуту.
Актор (соціологія)
Акторно-мережева теорія відома також як «соціологія перекладу» (sociology of translation) – підхід в соціальних дослідженнях, спочатку виник в галузі досліджень науки і технологій (STS), який розглядає об’єкти (артефакти, технічні комплекси, тварин тощо.) як діючі одиниці соціальних відносин. Основним принципом акторно-мережевий теорії (АСТ) є концепція гетерогенної мережі. Це мережа, яка складається з багатьох різнорідних елементів. Ці однакові по відношенню до один одного мережі містять в собі як соціальні, так технічні елементи.
Актуальність властивість інформації, яка може бути втрачена із часом, з появою свіжішої, сучаснішої інформації
Акультурація засвоєння базової для індивіда культури, що відбувається переважно в ранньому віці
Акупунктура суспільства відчутні (уразливі) точки в певних сферах суспільного життя, які можуть майже за незначного впливу на них (діяння) справляти вплив на все життя суспільства, його розвиток.
Александер, Джеффрі (1945) сучасний американський соціолог. Захопившись ідеями нових лівих, які були популярні в 60-70-ті роки, А. з часом відійшов від марксистського підходу задля “синтетичного”, що виходив з усього набутку класичної соціологічної думки. Він присвятив себе дослідженню, розвитку класичних ідей у сучасній соціологічній теорії, зосередившись на проблемах культури, соціальної структури та соціальної дії, прагне розробити синтетичну, багатомірну соціологічну теорію, базовану на творчих здобутках соціологічної думки кінця ХХ ст. Основні праці: “Теоретична логіка в соціології” в 44х томах (1982 – 1983), “Дія та її середовище” (1988), “Структура і значення: нові ланки в класичній соціології” (1989).
Альберт, Ганс (1921) німецький філософ, соціолог, економіст. Представник “критичного раціоналізму”, який трактував у дусі необхідності розвитку самокритики власних основ, прийняття принципів плюральності і конструктивності наукових теорій, посилення в ньому критичної складової. Відстоював тезу про неминучість технологізації сучасного соціального (по) знання, що є основою відповідальних соціально-політичних рішень. В області соціології займався соціологією ринку. Основні роботи А .: “Економічна ідеологія і політична теорія” (1954); “Трактат про критичний розум” (1968, програмна робота); “На захист критичного раціоналізму” (1971); “Конструкція і критика. Нариси філософії критичного раціоналізму” (1972); “Просвітництво і управління” (1976); “Трактат про критичну практиці” (1978, програмна робота); “Наука і похибки розуму” (1982) і ін.
Альтернативна соціологія “напрям у соціологічній теорії, що базується на критиці утилітарних, прагматичних та спожи-
вацьких орієнтацій у панівній суспільній системі цінностей щодо
ставлення до природи. Пропонується «культурна революція» або «ре-
волюція свідомості», які докорінним чином мають змінити ставлення
суспільства до екологічних проблем.”
Альтернативне врегулювання спорів група процесів, за допомогою яких вирішуються спори і конфлікти без звернення до формальної системи судочинства. Включає: медіацію, переговори, фасилітацію, арбітрування, будь-який інший процес, ефективний для вирішення спору.
Альтернативні рухи соціально-політичні рухи, засадничими параметрами яких є побудова «нового стилю життя», боротьба за зміни у суспільстві чи загалом у світі
Альтернативні стилі життя (alternative lifestyle) це способи життя, що відрізняються від основних, або взагалі сприймаються як такі, що знаходяться поза межами культурної норми.
Альтруїзм безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших
Альтруїстичне самогубство форма самогубства, визначена Дюркгеймом (1897) як явище, що властиве високоінтегрованим суспільствам та деяким типам соціальної організації, в яких соціальна інтеграція настільки ж сильна. Приклади альтруїстичного самогубства – евтанація стариків та немічних в деяких примітивних суспільствах або самогубства честі (зокрема, серед військових).
Альтюссеріанський марксизм структуралістська версія марксизму, популярна в 1970-х рр. і заснована на ідеях Луї Альтюссера.
Амальгамізація (фр. amalgame – поєднування) – біологічне змішування двох і більше етнічних груп або народів, внаслідок чого вони стають однією групою або народом.
Амбівалентність невизначеність, коливання між кількома станами або рішеннями, що є взаємовиключними.
Амбівалентність соціальна “несумісність норм, цінностей, оцінок, почуттів, станів свідомості соціального суб’єкта (індивіда, групи), що характеризується подвійним, суперечливим його став4
ленням до явищ, подій, фактів, процесів. У А.с. відображається внутрішня суперечливість соціальної реальності, її здатність набувати протилежних (несумісних) характеристик (властивостей, мотивів, відношень, сенсів, значень тощо). Розрізняють чотири основні типи А.с.: 1) одночасне функціонування комплексу протилежних розпоряджень, зразків поведінки на рівні соціальних систем і зв’язків; 2) суперечності між функціями, статусами, ролями на рівні індивідуальної свідомості; 3) розбіжність між сталими відчуттями суб’єкта та ситуативними емоціями, переживаннями; 4) неузгодженість та взаємовиключення духовно-моральних цінностей культури і засобів людської діяльності. А.с. притаманна всім соціальним системам, нерідко обтяжена деструктивною поведінкою людей, соціальною напруженістю,
конфліктами, виявами нетолерантності.”
Америндські студії соціологічні, антропологічні та етноісторичні дослідження американських індіанців
Аналіз багатовимірний сукупність статистичних методів, призначених для вивчення явищ, які характеризуються значною кількістю різноманітних властивостей.
Аналіз багатофакторний метод дослідження, при якому розглядається більше двох факторів одночасно.
Аналіз даних вторинний вид дослідження, в якому повторно аналізуються дані, зібрані і, як правило, опубліковані раніше чи / та іншими дослідниками. Результатом А.Д.В. можуть бути будь-які інтерпретації та висновки, що відрізняються від тих, які були отримані і опубліковані авторами. У деяких наукових дисциплінах, наприклад економіці або демографії, А.Д.В. є основним методом дослідження. Основним джерелом даних для таких наук є, наприклад, офіційна статистика. Використання вторинного аналізу в соціології обмежується, насамперед, правами власності на зібрані дані. Відкриття великих банків соціологічних даних у багатьох країнах створює хороші перспективи для А.Д.В. в соціології.
Аналіз девіантного випадку
Аналіз детермінаційний система методів аналізу соціологіч. і соц.-економіч. даних, в якій задачі обробки та інтерпретації ставляться як задачі аналізу детермінацій (див. Детермінація).
Аналіз дисперсійний (ANOVA) статичний метод аналізу даних для виявлення впливу декількох незалежних один від одного факторів на залежну від них змінну. Використовується в соціології для виявлення впливу окремих, незалежних одна від одної, ознак, що традиційно називають чинниками (А, В, С…), на якусь ознаку (У), що спостерігається.
Аналіз документів метод збору первинних соціальних даних, при якому джерелом інформації є текстові повідомлення, що містяться у будь4яких документах, протоколах, доповідях, резолюціях та рішеннях, газетних і журнальних публікаціях, художніх творах, ілюстраціях тощо. А.д. дозволяє одержати відомості про минулі події, безпосереднє опитування яких чи спостереження за якими неможливі.
Аналіз звичайних подій один з різновидів квазіекспериментів, тобто експериментів, в яких незалежна змінна не змінюється, а вибирається з наявних випадків. Більшість досліджень, які включають А.З.П. мають структуру “А1 – В – А2”, що значить “спостереження-умова-спостереження”.
Аналіз кластерний багатовимірний статистичний метод автоматичної класифікації об’єктів на основі обраної формальної міри відстані (відмінності) або близькості (подібності) між об’єктами.
Аналіз латентно-структурний метод статистичного аналізу емпіричних даних, що дає змогу за відповідями респондентів на певну сукупність запитань знайти їх розподіл за деякою прихованою (латентною) ознакою.
Аналіз подієвий аналіз даних про історію подій, тобто про час і обставини (коваріатах) їх настання в кордонах спостережуваного періоду часу і про самі ці події. Під подією розуміється зміна статусу, вимірюваної дискретної змінної, що приймає зліченну кількість взаємно виключених значень. Наприклад, в дослідженні шлюбної поведінки подіями можуть бути вступ до шлюбу, розлучення, повторний шлюб, вдівство і т.д. Одиницями А.П. можуть виступати індивіди, групи та організації, країни, політичні об’єднання, культурні процеси.
Аналіз порівняльний різновид вторинного аналізу соціологічної інформації, який полягає у порівнянні результатів досліджень, проведених на різних об’єктах або в різний час одним або різними дослідницькими колективами для узагальнення соціологічної інформації і забезпечення її якості.
Аналіз регресійний метод багатовимірної статистики, що дає змогу описати та проаналізувати зв’язок між залежною змінною y та декількома незалежними змінними (факторів) х1….. хk.
Аналіз системний сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки й обґрунтування рішень із складних проблем суспільного життя – політичного, соціального, економічного, військового, наукового, технічного, що спираються на системний підхід і ряд математичних методів управління.
Аналіз соціальних мереж методологія і методи дослідження зв’язків між соціальними акторами. Виникнення цієї методології відносять або до 1930-м, коли в психології сформувався соціометричний підхід, або до 1950-м, коли для аналізу ранніх описових досліджень були застосовані матрична алгебра та теорія графів. Предметом А.С.М. є структура – повторювані, регулярні патерни відносин. Математичний апарат А.С.М. дозволяє досліджувати реляційні дані, властивості зв’язків і відносин, хоча атрибутивні дані також можуть бути включені в аналіз. Іншою важливою особливістю є можливість одночасно використовувати в аналізі дані різного рівня: особливості акторов, підгруп акторов, позицій і цілої мережі.
Аналіз соціального конфлікту вид управління по вивченню конфліктної ситуації, що здійснюється в наступних напрямах: ідентифікація цілей учасників конфлікту; визначення проблемної ситуації, що передувала конфліктові; встановлення факторів, які сприяли перетворенню проблемної ситуації у конфлікт; вивчення впливу особистісних факторів на виникнення конфлікту.
Аналіз соціологічних даних аналіз даних, отриманих методами соціологічних досліджень
Аналіз структурний метод соціології, який дозволяє з’ясовувати значення окремого соціального явища для функціонування і розвитку певним способом структуризованого соціального цілого. При А.с. в ході порівняльного вивчення соціальних феноменів виділяються переважно формальні елементи, взаємозв’язок яких і розглядається як основа збереження у незмінному вигляді цієї системи.
Аналіз типологічний метод дослідження, що базується на розчленуванні складних об’єктів на групи (класи) та дослідженні однорідних груп.
Аналіз факторний група методів багатовимірної статистики для аналізу кореляції в середині групи ознак.
Аналіз функціональний в соціології методологія комплексного дослідження причинно-наслідкових зв’язків, окремих рушійних сил розвитку соціальних явищ і процесів, у якому наголос робиться на пізнанні залежних факторів (функцій). А.ф. з’ясовує комплекс діючих факторів, внаслідок чого робиться крок до пізнання закономірностей розвитку соціальних явищ і процесів, а отже, ігноруються неістотні, поверхневі зв’язки. Недоліком А.ф. є неврахування зворотних зв’язків між соціальними явищами і процесами.
Аналіз шляховий метод аналізу даних опитувань, запропонований Х.Блалоком, який він вважав основним джерелом емпіричної інформації в соціальних науках. Ідея методу полягає в тому, щоб за допомогою техніки приватних кореляцій спробувати усунути вплив деякої змінної на відношення між двома іншими змінними. Мета наукових досліджень, по Блалоку, полягає в тому, щоб знайти модель, що дозволяє пояснити зібрані емпіричні дані. А.Ш., в свою чергу, був покликаний допомогти з вибором найбільш правильної серед усіх можливих моделей.
Ангажування (фр. engager – залучати, втягувати) – процес витребування інститутами і структурами влади соціальної, політичної активності громадян.
Англоконформізм асиміляціоністська концепція плюралістичного розвитку поліетнічного суспільства. Це узагальнене поняття, що використовується для пояснення різних точок зору на асиміляцію і імміграцію; всі вони припускають вимогу підтримки англійських інститутів (визначених американською революцією), англійської мови та англійських культурних зразків як пануючих і як стандартів американського життя.
Андерклас особи з низьким соціальним статусом, які не мають визначеної належності до соціальних класів
Андерсон, Перрі (1938) британський соціальний теоретик та історик.
Андрєєва, Галина Михайлівна (1924) радянський і російський фахівець в галузі соціальної психології, психології соціального пізнання. Закінчила філософський факультет МДУ (1950). Доктор філософських наук (1965), професор (1968), академік РАО (1994). В 1953-1968 – асистент, ст. викладач, доцент, професор кафедри історичного матеріалізму філософського факультету МГУ; в 1968-1971 -зав. кафедрою методики конкретних соціологічних досліджень МГУ; зав. кафедрою (1971-1989), з 1989 – професор кафедри соціальної психології факультету психології МГУ. Основні роботи; “Сучасна буржуазна емпірична соціологія” (1965 – одна з перших книг в СРСР з оглядом американської соціології); “Лекції по методиці конкретних соціальних досліджень” (1972, редактор та співавтор – один з перших навчальних посібників для студентів-соціологів); “Сучасна соціальна психологія на Заході: теоретичні орієнтації” (1978, у співавторстві); “Соціальна психологія” (1980, 1988, 1994, 1996, 1998 – перший в СРСР університетський підручник з даної дисципліни); “Міжособистісне сприйняття в групі” (1981, редактор та співавтор – колективна монографія з результатами емпіричних досліджень); “Спілкування й оптимізація спільної діяльності” (1989, редактор); “Психологія соціального пізнання” (1997 – систематичний виклад проблематики щодо нової галузі соціальної психології) і ін.
Андроцентризм схильність нехтувати перспективою або вкладом жінок, наприклад, чоловічій нахил в культурних ідеях та їх втілення в установах.
Анкета впорядкований за змістом і формою перелік питань та висловлювань, втілених у вигляді опитувального листа чи опитувальника.
Анкета соціологічна (фр. enquete – розслідування) – інструмент збору первинної соціальної інформації; упорядкована за змістом і формою система запитань, об’єднаних планом дослідження для з’ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об’єкта аналізу (і втілених у вигляді опитувального листка чи опитувальника). Структурно А.с. включає такі розділи: вступна частина – звернення до респондентів, в якому вказується, хто проводить дослідження, його тема, правила заповнення анкет (якщо є в цьому необхідність) і анонімний характер опитування; блок контактних питань, які дають можливість респондентам увійти в досліджувану проблему; блок основних питань, які відображають досліджувану проблему; блок питань, спрямованих на одержання інформації про соціально-демографічні характеристики респондентів (так звана “паспортичка”). При розробці А.с. дотримуються таких вимог: 1) зміст питань має відповідати меті дослідження, для цього кожне з питань співвідноситься з певним дослідницьким завданням; 2) мінімально необхідна кількість питань; 3) послідовність розміщення питань за принципом ускладнення від початку до середини і полегшення від середини і до кінця; 4) чітке й однозначне формулювання питань, надання їм привабливості і форм, котрі стимулють зацікавленість респондентів; 5) в одному питанні не слід поєднувати різні обставини; 6) пропорції у доборі “позитивних” і “негативних” суджень в альтернативних питаннях мають бути збалансовані, характеризуватися пропорційністю альтернатив. А.с. має бути побудована з урахуванням обставин, специфіки, місця та часу опитування. Полегшенню заповнення А.с., кодуванню відповідей та їх сприйняттю на стадії введення даних до комп’ютера має сприяти і її поліграфічне оформлення (шрифти, барви, малюнки, виокремлення тексту запитань від тексту “підказок” чи коментарів щодо способу заповнення тощо). Правильно побудована А.с. є важливою умовою розв’язання завдань соціологічного дослідження, що дає змогу забезпечувати його якість, надійність результатів, адекватність предметові.
Анкетер особа, яка здійснює збір соціологічої інформації методом анкетного опитування респондентів.
Анкетування метод дослідження в соціології та психології; дизайн, поширення анкет та наступний аналіз даних
Анкетування групове Meтодіч. та організаційний різновид письмового опитування (анкетування), що являє собою одночасне заповнення анкет гpуппою людей, зібраних одному приміщенні (аудиторії) відповідно до правил вибіркової процедури. Цей різновид анкетування позначається також термінами “групове опитування”, “ayдиторне опитування”.
Анкетування індивідуальне не передбачає спільності місця та часу при заповненні анкет сукупністю опитуваних. А.і. проводиться найчастіше за місцем проживання, коли анкетер, пояснивши респонденту правила роботи з анкетою, присутній при її заповненні і в міру потреби консультує його з техніки заповнення.
Анкетування поштове передбачає розсилку анкети за домашніми чи робочими адресами з проханням до респондента повepнути заповнену анкету досліднику.
Анкетування пресове пов’язано з вивченням аудиторії різних джерел інформації (rазета, журнал, радіо, телебачення) і засновано на публікації (трансляції) тексту анкети, зверненої до потенційних респондентам (читачам, глядачам, слухачам) з проханням повернути заповнену анкету до призначеного терміну.
Анне сосйоложік (фр. L’Année Sociologique — Соціологічний щорічник) — соціологічний журнал заснований у 1898 р. Емілем Дюркгаймом, який до кінця свого життя (1913), був його редактором. У журналі публікувалися роботи прихильників ідей Дюркгайма, огляди та рецензії літератури з соціальних наук.
Аномальний такий, що відхиляється від звичайних норм поведінки (або соціальної структури), в особливості там, де це проглядається як функціональне порушення, або дисфункція.
Аномічне самогубство форма самогубства, пов’язана з аномією, тобто з суттєвими змінами соціального порядку, типу непередбачуваної катастрофи або швидкого економічного зростання, або іншими подібними порушеннями соціальних сподівань.
Аномія масова втрата соціальних цінностей та відповідна зневага до норм поведінки
Анонімність (гр. anonymos – безіменний) – один із принципів проведення конкретно-соціологічного дослідження, за яким дослідникові невідомо, кому саме з респондентів належить та чи інша анкета (питальник, опитувальний листок), та чи інша відповідь.
Анорексія нервоза придушення апетиту, психологічний розлад, що частіше спостерігається серед молодих жінок.
Антагонізм соціальний відносини між групами, представники яких вважають свої інтереси протилежними. Поширений чинник конфліктів
Антинатуралізм підхід до соціологічного аналізу, що протистоїть природничонауковій моделі (наприклад, формулюванню про природничі закони), вважаючи її неадекватною для вивчення людської соціальної діяльності.
Антипозитивізм в соціології негативна реакція на певні тенденції внутрішнього розвитку та інституціоналізації соціологічної дисципліни, оцінювані їх критиками як результат впливу позитивістської мeтодологіі та позитивістських уявлень про нayку та науковість. Різновиди А. розрізняються за тенденціям, що відображають різні етапи конституювання соціології в самостійну наук. дисципліну.
Антипсихіатрія Інтелектуальний рух кінця 1950-х – 1960-х рр., спрямований проти теорій і терапевтичних практик традиційної психіатрії. В його рамках були висунуті наступні критичні положення. (1) Ув’язнення людей, що вважаються психічно хворими, проти їх волі є порушенням основних прав людини. (2) Психіатрія являє собою форму соціального контролю, за допомогою якого на соціальне відхилення наклеюється «ярлик» психічної хвороби. (3) Скоріше не безумство створює потребу в психіатричних лікарнях, а навпаки – наявність психіатричних лікарень створює потребу в душевнохворих. (4) Діагностичні категорії відображають не нейтральну науку, а ряд пануючих цінностей; використання діагностичних «ярликів» стигматизує психічно хворого. (5) Способи терапевтичного лікування, що використовуються в психіатрії, такі, як електрошокова терапія, принижують людську гідність і мають сумнівну цінність.
Антирасизм переконання, дії, соціальні рухи, держане управління, що направлені на протидію расизму, ксенофобії, антисемітизму, апартеїду і етнічній дискримінації. Антирасизм направлений на досягнення свободи і рівноправності всіх людей незалежно від їхньої раси та національності, він пропогує ідею того, що расизм має негативний вплив на суспільство та може бути подоланий за певних змін у економічному, політичному та соціальному житті.
Антонович, Іван Іванович (1937) радянський і білоруський філософ і соціолог, фахівець в галузі міжнародних відносин, політичної соціології. Закінчив Мінський педагогічний інститут іноземних мов (1960). Доктор філософських наук (1973), професор (1977). В 1960-1969 – молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту філософії та права АН БРСР; в 1969-1974 – співробітник відділу соціального розвитку ООН (Нью-Йорк, США), редактор журналу “Міжнародний огляд кримінальної політики”; в 1975-1987 – на партійній роботі в Білорусії, викладав в Білоруському університеті. У 1987-1990 – проректор з наукової роботи АОН при ЦК КПРС; в 1990-1991 – секретар ЦК Комуністичної партії РСФСР; 1992-1995 – директор науково-дослідного інституту “Белінформпрогноз” при президенті Республіки Білорусь. З 1995 по 1998 – заст. міністра, міністр закордонних справ Республіки Білорусь. Коло наукових інтересів А. – філософська антропологія, історія зарубіжної соціології. У наукових працях А. значне місце приділено дослідженню проблем майбутнього людської цивілізації, соціологічної прогностиці. А. – автор понад 300 наукових публікацій, у тому числі: “Сучасна філософська антропологія” (1970); “Соціальна патологія капіталізму” (1974); “Соціологія США: проблеми і пошуки рішень” (1976); “Соціальний розвиток і проблема прогресу” (1977); “Капіталізм і соціальний контроль” (1976); “Буржуазна соціологічна теорія: Ч. 1. Етапи еволюції. 4.2. Діалектика кризи” (1980-1981); “Сучасний капіталізм: соціологія кризи” (1987); “Сучасний капіталізм і соціодинаміка влади” (1990); “Со-ціодінаміка ідеології” (1994) і ін.
Антропологізм філософська, психологічна та соціологічна теорія, відповідно до якої світ пояснюється через знання про людину
Антропологічний напрямок у соціології сукупність теорій, що виводять соціальні відносини від антропологічних характеристик людини
Антропологія наука про людину і людські суспільства, в минулому і сучасності. За класифікацією, прийнятою в США, антропологія включає археологію, культурну, фізичну (біологічну) та лінгвістичну антропологію. За європейською класифікацією, основним напрямом вважається соціальна (соціокультурна) антропологія; археологія є самостійною наукою.
Антропологія соціальна розділ соціології, об’єктами вивчення которогo є примітивні і традиційні суспільні системи.
Антропологія структурна coціологіческое відгалуження філос. антропології, найбільш повно розроблене К. Леві-Строссом на основі дослідження первісної культури.
Антропосоціогенез (гр. antropos – людина + лат. societas – суспільство + гр. genesis– походження, виникнення) – 1) вчення про походження людини і суспільства; 2) процес історико-еволюційного формування фізичного типу людини, первісного розвитку її трудової діяльності, мови, а також суспільних відносин разом з її становленням як суб’єкта суспільних відносин та доцільної перетворювальної діяльності, творця культури.
Антропосоціологія соціологічна теорія, що на основі даних антропологічної науки встановлює безпосередній зв’язок соціального становища окремих індивідів та їх груп за анатомофізіологічними ознаками людини (розмір і форма черепа, зріст, колір волосся тощо) і на такій підставі розглядає суспільні явища. Засновником А. вважається Ж.Ляпуж, який сприйняв і розвинув теорію Ж.Гобіно про арійців як вищу аристократичну расу.
Антропосфера сфера життя і діяльності людини. Термін запропоновано В.І.Вернардським
Антропотехніка сукупність прикладних технічних знань для роботи з людиною. Ідея А. виникає в 20 ст. як філософська відповідь на виклик тоталітарних ідеологій, що продемонстрували настільки ж ефективні, як і антигуманні технології процесу виховання “нової людини”. Перші спроби формулювань технічного відношення до людини виникали в рамках пояснювальних, дескриптивних філософських теорій – наприклад, філософська антропологія М.Шелера.
Антропоцентристський такий, що ставить конкретну людину з її потребами, проблемами, уподобаннями, цілями й умовами життя у конкретному місці у конкретну історичну епоху.
Апатія соціальна крайня форма соціальної пасивності, відмова від будь-яких форм участі у суспільно-політичних процесах.
Апокаліпсис (гр. apokalypsis – одкровення) – стан суспільства, коли існуванню людини безпосередньо загрожують руйнівні, смертоносні для неї сили.
Аристократія [гр. aristos – найкращий + kratos – сила, влада, панування] – 1) форма державного правління, за якої влада належить представникам родової знаті; 2) вищий прошарок привілейованого стану у рабовласницькому і феодальному суспільствах; 3) у переносному значенні – сукупність вищих посадових осіб будь4якої соціальної групи, що обіймають виняткове становище у своєму середовищі.
Аристократія праці
Арифметика політична позначення, прийняте в історії соціології для емпіріч. соц. досліджень XVII ст. в Великобританії: перше обстеження населення Лондона Дж. Грантом, роботи У. Петті (автора caмого терміна “А.п.”) по Ірландії, дослідження Г. Кінга, Е. Галлея. А.п. мала великий вплив на подальші аналогічні кількісні описи соц. життя і заклала основи дeмографіі, соц. статистики.
Артюхін, Михайло Іванович “радянський і білоруський соціолог. Кандидат філософських наук (1983), керівник Центру моніторингу міграції наукових і науково-педагогічних кадрів Інституту соціології і соціальних технологій НАН Білорусі (з 1999).
В 1970 закінчив Брестський державний педагогічний інститут, філологічний факультет. Після закінчення інституту працював учителем в середніх школах Брестської області. Молодший науковий співробітник відділу соціології культури Інституту філософії та права АНБ (1981-1985). Вчений секретар Інституту філософії та права АНБ (1985-1990). Старший науковий співробітник відділу соціології науки Інституту соціології НАН Білорусі (1990-1999). Основні наукові інтереси: соціологія науки, науково-технічна політика країн з перехідною економікою, трудові ресурси як об’єкт державної соціальної політики, наукова міграція і проблеми її державного регулювання. А. брав участь у розробці білоруської концепції моніторингу міграції наукових кадрів, її практичної реалізації. А. – автор понад 50 наукових публікацій, в тому числі на німецькій та англійській мовах.”
Арутюнян, Юрік Вартанович (1929) радянський і російський соціолог та історик, чл.-кор. РАН по соціології.
Архів 1) впорядкована сукупність документів на паперових, електронних або інших носіях 2) установа або підрозділ установи, що забезпечує зберігання документів та доступ до них.
Архів анкет систематизоване відповідно до прийнятої класифікації зібрання (бібліотека) анкет, бланків інтерв’ю і друrіх різновидів методич. інструментарію для збору даних методом опитування.
Архів даних, або банки даних Сховища необроблених даних попередніх соціальних обзорів.
Архів соціологічної інформації архів даних соціологічних досліджень
Асиміляція процес, у ході якого етнічна, расова, соціальна, конфесійна чи інша меншість сприймає цінності, норми поведінки, культуру більшості з втратою своїх власних
Аскрипція просування соціальними “сходинками” завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним та ін.).
Асоціалізація засвоєння особистістю норм, цінностей, ролей, стеріотипів поведінки, які спричиняють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і природи.
Асоціальна поведінка
Асоціація 1) інтуітивно встановлюваний, неявний зв’язок між об’єктами або явищами 2) організація, що об’єднує індивідуальних або колективних учасників відповідно до спільних прагматичних інтересів
Асоціація професійна соціологічна заснована в 1993 р у зв’язку з припиненням діяльності Accoціaціі радянської соціологічної. Основне завдання – підтримання та розвиток про професійних зв’язків не тільки в Російській Федерації, а й за її межами. Членство в Асоціації індивідуальне.
Асоціація соціологічна американська (American Sociologiсаl Association) зорієнтована стабілізувати соціологічні дослідження, підвищувати їх якість, сприяти розвитку социологич. освіти, організовувати дискусії між вченими, зайнятими вивченням соц. проблем. АСА виникла в 1905 р. як Амер. соціологіч. товариство, нинішню назву отримала в 1959 р. В даний час налічує близько 12 000 членів. У ній розрізняють три категорії членства: постійні члени, чл.-кор., студенти.
Асоціація соціологічна британська Була заснована в 1951 р. як професійна орrанізація англ. соціологoв з цeлью сприяти розвитку соціологіч. досліджень, координувати наук. діяльність в країні, допомагати в організації практич. застосування результатів соціологіч. досліджень.
Асоціація соціологічна міжнародна об’єднання національних асоціацій, дослідницьких інститутів і центрів, а також окремих осіб, які займаються дослідженнями в галузі соціології та ряду суміжних дисциплін. Міжнар. coціологіч. асоціація (МСА) була заснована під егідою ЮНЕСКО у вересні 1949 р. у м. Осло на Міжнар. конгресі соціологів.
Асоціація соціологічна радянська була заснована в 1958 р в якості добровільної громад. научн. орrанізації для сприяння розвитку соціологіч. досліджень і ефективному використанню їх результатів в соц. практиці.
Ассман, Уго бразильський теолог, філософ і соціолог. Один із лідерів “теології звільнення”. Основні роботи: “Теологія і практика визволення” (1976), Практична теологія визволення “(1975) та ін. Дотримується (нео) марксистської орієнтації, котра викладається їм в термінах критичної теорії Франкфуртської школи. Марксизм розуміється А. при цьому як теорія соціального розвитку, якою не володіє християнство і яку воно може і повинно використовувати. Вважається лідером соціологічного напрямку в “теології визволення”. Нерідко його відносять і до представників “філософії визволення”. Еволюціонізіровав від католицизму до протестантизму. Професор інституту теології освіти і Катехитичного пастирського інституту в Сан-Паулу. Останнім часом жив у Коста-Ріці. Соціальну теорію будує навколо опозиції залежність – звільнення.
Атавізм соціальний Прояв в соціальній поведінці сучасних людей елементів, характерних для первісної людини або тварини.
Атитюд ставлення до соціального явища, групи або способу поведінки
Атомізація соціальна (суспільна) послаблення традиційних суспільних взаємозв’язків, формалізація суспільних відносин
Атрактор соціальний структура, що виникає в самоорганізаційній моделі соціальної динаміки суспільства (див. Соціальна самоорганізація) і являє собою форму соціального кооперативного об’єднання, яка внутрішньо притаманна соціальній системі, будучи наперед заданою властивостями цієї системи. Відповідно до самоорганізаційного бачення механізму соціальної динаміки, А. с. є тією базовою соціальною структурою, до якої природно тяжіє процес соціального формотворення. Ці базові соціальні структури являють собою сфери локального соціального порядку, які виникають спонтанно. Вони не можуть бути сконструйовані та утворені штучно. їх не можна зруйнувати, вони обов’язково відроджуються, хоча, можливо, в дещо іншій формі, але зберігаючи свого основну суть — забезпечувати більш низький рівень соціальної ентропії (див. Ентропія соціальна), ніж в оточуючому соціальному середовищі. У найпростішому випадку ці структури мають вигляд ігрової асоціації. У більш широких масштабах — це соціальні об’єднання, що утворюються на ґрунті певного заг. міфол. простору.
Атракція виникнення взаємної симпатії між індивідами
Атрибуційна теорія (attribution theory) – сукупність теорій, що ведуть своє походження від роботи Ф. Хайдера (“Психологія міжособистісних відносин”, 1958) і намагаються пояснити, чому саме люди приписують причину поведінки інших і своєї власної. Різниця проводиться між внутрішніми (диспозиційними) причинами, прихованими в самому індивідуумі, наприклад, “вона провалила іспит, тому що лінива”, і зовнішніми (ситуаційними), наприклад, “він запізнився на роботу через транспортний затор”. Атрибутивні помилки відбуваються тоді, коли діспозіціонние пояснення ми приймаємо за ситуаційні (фундаментальна помилка атрибуції). Ми також більш схильні відносно власної поведінки застосовувати діспозіціонний підхід в разі успіху і ситуаційний – в разі неуспіху (самосприятливий зсув). Дана теорія дає корисний зріз для аналізу повсякденних пояснень таких соціальних проблем, як безробіття, злочинність і поведінка, пов’язана зі здоров’ям і хворобою.
Аудиторія 1) місце проведення лекцій 2) група, що сприймає повідомлення
Аудиторія ЗМІ сукупність одержувачів повідомлення, загального для всіх її членів. А. може являти собою соціальну групу і тоді володіти характеристиками: локалізована в просторі і в часі, має внутрішню структуру і передбачає взаємодію її членів. Розвиток засобів масової комунікації (виникнення друку, радіо, телебачення, Інтернету) зумовило появу феномена масової А. Масова А. численна, розсіяна в просторі і в часі, гетерогенна, анонімна, припускає мінімальну взаємодію складових її індивідів, формується під впливом каналу інформації або певного повідомлення. Загальновідомо приватне визначення А .: “А. – сукупність індивідів, які є читачами, глядачами, слухачами певного засобу масової інформації”.
Аутвейт, Вільям (1949) британський соціолог. Доктор філософії, професор університету Сассекс, Брайтон (Англія). Основні роботи: “Формування понять в соціальній науці” (1983), “Розуміння соціального життя” (1986), “Нові філософські концепції соціальних наук. Реалізм. Герменевтика і критична теорія” (1987). Редактор (спільно з Т.Боттомором) словника “Соціальна думка двадцятого століття” (1993). Спираючись на роботи Бхаськара, А. доповнює реалістську стратегію концепціями інтерпретації, які були розроблені в рамках герменевтики і критичної теорії. Соціальні явища, по А., концептуально залежні від способів, якими вони інтерпретуються включеними в них людьми і зовнішніми спостерігачами. Поняття і теорії суспільних наук повинні мати матеріальний, реальний зв’язок з теоріями діячів, діючих суб’єктів в життєвому світі. Суспільні науки більш пов’язані з мисленням на основі здорового глузду. Вони не стільки повідомляють нове знання, скільки дають більш адекватні формулювання наших інтуїцій щодо соціальних подій. Більше того, елементарні структури суспільства не просто інтерпретовані, але суть не що інше як інтерпретація, символи, за якими криється світ дієвих речей і світ діяча. Методологія та онтологія, по А., повинні бути аналітично розведені, різні методи доречні в різних контекстах, а реалістська метапарадигма не дає можливості зробити між ними вибір.
Аутгрупа група, до якої не належить індивід. Колективний інший, або ж “чужі” на противагу “своїм”
Аутопоезіс термин, що ввели у науковий обіг чілійські вчені У. Матурана і Ф. Варела у 1972 році. Він означає “самопородження”, “самобудування”, “самовідтворення” живих істот, у тому числі людини, які відрізняються тим, що їх організація породжує в якості продукту їх самих без поділу на виробника та продукт. Так автори назвали узагальнений організаційно замкнутий рекурсивний продукційний процес, що виражає суть живого організму як особливої динамічної автономії. В соціальних науках концепція знайшла додаток в роботах Н. Лумана, а також ряду авторів, які досліджують медіакомунікації.
Аутсайдери особи або групи осіб, що відрізняються найнижчими досягненнями в певній галузі. Термін за походженням спортивний; спортсмени з низькими результатами, що вибувають з подальшого змагання.
Афективна дія
Афіліативні мережі бімодальні соціальні мережі (гіпермережі), побудовані за критерієм участі акторів в одних і тих же подіях або приналежності до соціальних груп. На відміну від традиційних мереж, А.М. включають дві множини елементів – акторов і події. Відносини між елементами однієї множини обумовлені їх зв’язками з елементами іншої. Основне припущення, що лежить в основі аналізу А.М, полягає в тому, що спільна участь у подіях створює умови для виникнення соціальних зв’язків іншого типу – знайомств, дружби, конкуренції.
Афіліація потреба людини бути в товаристві інших людей
Афонш, Едуард Андрійович (1948) (29.11.1948, м. Кунгур Пермської обл., Росія) — укр. соціолог. Закінчив фіз.-мат. ф-т Таганрозького пед. ін-ту (1970), канд. пед. наук (1990), ст. наук, співроб. (1993), д-р соціол наук. (1996). Коло наук, інтересів; макросощол аналіз, соціол, моделювання, гендерні та військ.-соціол. дослідження Опублікував понад 50 наук, праць.
Африканські студії соціологічні, антропологічні та етноісторичні дослідження народів Африки
Афро-американські студії соціологічні, антропологічні та етноісторичні дослідження афроамериканців в Америці
Ацефалія (соціологія) (в соціальній антропології) суспільства без формального лідерства, наприклад, які не мають вождя або постійноеї політичної влади.
Ашин, Генадій Костянтинович (1930) радянський і російський соціальний філософ, соціолог, політолог. Закінчив МДІМВ (1953). Доктор філософських наук (1970), професор (1972). Зав. кафедрою філософії МГИМО (1974-1985). Головні напрямки наукових досліджень: теоретична і емпірична соціологія Заходу, психологія політичного лідерства та пануючих еліт, феномени масової культури. Сформулював ідею “проміжної” культури – опосередкованої ланки між елітарною і масовою культурою. Одним з перших у радянській соціології досліджував проблеми еліти, лідерства, масового суспільства. Осмислив базові типи рекрутування еліт, проблематику елітної освіти. На думку А., теорія еліт може бути доповнена і конкретизована сучасними розробками з проблеми класів та класових відносин у суспільстві. А. – автор більше 150 наукових робіт, в тому числі: “Основні напрямки сучасної буржуазної соціології” (1960), “Сучасна буржуазна соціологія” (1965), “Доктрина” масового суспільства “(1971),” Критика сучасних буржуазних концепцій лідерства “(1978), “Сучасні теорії еліти” (1985), “Теорія політичної еліти. Основи політології “(1992),” елітологіі. Становлення. Основні напрямки” (1995) тощо.
Базова особистість сукупність типових особистісних рис, притаманних людям, які виросли в одній культурі і пройшли одні й ті ж процеси соціалізації.
Базові людські потреби концепція, згідно якої всі людські істоти мають загальні фундаментальні потреби (включаючи здоров’я та автономію), грунтуючись на тому, що вони являються людьми.
Базові ознаки соціального інституту соціальні інститути сприймаються індивідами як зовнішня і об’єктивна реальність; соціальні інститути має примусову силу; соціальний інститут має моральний авторитет; соціальний інститут має історичну якість.
Бакгров, Віль Савбанович (1946) (8.06.1946, м. Уфа, Росія) – укр. соціолог. Закінчив Харківський держ. ун-т. Працює зав. кафедри прикладної соціології цього ун-ту. Д-р соціол. наук (1991), проф. (1994). Галузь наук, інтересів: соціол. аналіз соціальних змін, соціокультурних процесів у пострад. Україні. Має десятки наук., публікацій, серед яких моногр. Твори: “Ціннісна свідомість та активізація людського фактора” (1998), “Місто і держава: проблеми, тривоги, сподівання громадян Сходу України” (1996, співред.).
Баландьє, Жорж (1920) французький соціолог, представник динамічного підходу.
Баланс часу один із засобів вивчення соц. процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві. Ці процеси і явища знаходять відображення у структурі совокупноrо фонду часу населення, в різних видах виробничої і поза виробничої діяльності.
Банд (band) невелика група з примітивною соціальною структурою. Ця форма соціальної організації розцінюється американськими еволюціонними антропологами як така, що передує племені, клану або державі, та зазвичай характеризує суспільство, що живе мисливством та збиральництвом.
Банда група з асоціальною метою і спрямованістю, злочинна група, зграя, кліка.
Банк соціологічної інформації спеціально створений архів, зібрання методичних інструментів, результатів соціологічних обстежень, підсумків їх емпіричного і теоретичного аналізу, що використовується з метою збереження і накопичення інформації. Б.с.і. може бути документальним (рукописні, друковані матеріали, фото- і кіно-документи), однак більш перспективними є ті, що засновані на використанні сучасної інформаційної технології, ЕОМ. Інформація може зберігатися у хронологічному, територіальному, інституціональному, предметному або авторському порядку.
Барнс, Гаррі Елмер (1889 – 1968) американський соціолог, історик культури, публіцист. Викладав соціологію, а також пенологію та криминологию в ряді університетів і коледжів США. Основна область досліджень – політичні, економічні та культурні аспекти західної цивілізації та громадської думки. Різко критикував офіціозну (“традиційну”) історію з її упором на вивчення війн, правлячих династій, політики за нездатність зрозуміти “основні каузальні чинники процеси” в історичному розвитку. Висував концепцію “нової історичної науки” як більш глибокого розуміння генезису та еволюції цивілізації, котрий використовує досягнення всіх наук про людину (географії людського суспільства, біології, психології, суспільних наук та ін.).
Басінґ перевезення автобусами дітей окремої етнічної групи з одного жилого кварталу в інший, що має інший етнічний склад з метою досягнення етнічної або “расової” рівноваги в школах
Батьківство відношення до дитини, яке засноване на факті її походження від даного чоловіка і виражається у турботі про її життя, здоров’я, виховання і навчання