Українські прислів'я та приказки

Українські прислів’я та приказки

Українські прислів’я та приказки

До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і нашого, належать українські прислів’я та приказки— короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

Слово до земляків

Раджу переглянути українських та античних красномовців, щоб зрозуміти, як словом можна вершити справи, а думки перетворювати на щось дивовижне, як це робив Богдан Хмельницький! Повірте, гарною приказкою можна перетворити на друга або подругу тих, хто вам подобається, але ви ще на мали змоги поспілкуватися.

Що ж таке прислів’я та приказки?

У своїй сумі прислів’я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів’ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів’я є більш розгорнутими, ніж приказки.

Про прислів’я й приказки нашого народу протягом століть написано чимало праць, висловлено багато цікавих думок і припущень.
Справжній науковий підхід до їхнього студіювання здійснив учений зі світовим ім’ям О. О. Потебня. «Мова — не тільки матеріал поезії, як мармур — скульптури, але й сама поезія, — писав він, — а тим часом поезія в ній неможлива, якщо забути наочне значення слова…»

Прислів’я

Прислів’я — це стислий, влучний, образний, здебільшого народний вислів, який стосується характеристики різноманітних явищ життя… їх уживають у мові для розкриття явищ життя й побуту, різних типових життєвих обставин і ситуацій. Це, як правило, завершені, логічно вмотивовані, двочленні, зримовані речення, наприклад: «Життя прожити — не поле перейти»; «Не святі горшки ліплять»; «Кулик знає, куди чайка літає»; «Коли вже за що взявся — веди до краю»; «Як спить, так не їсть, а як Ість, то не дрімає».
Прислів’ям властиві глибокий зміст і досконала форма. Музично-словесна гармонія, притаманні їм інші художні властивості підсилюють духовні переживання людини, сприяють формуванню емоційно-експресивних процесів — соціальних, інтелектуальних, естетичних.

Приказки

Приказка є влучним образним народним висловом.
Зміст її, на відміну від прислів’я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність; часто-густо це вкорочене прислів’я, наприклад: «як сніг на голову»; «вивести на чисту воду»; «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з’їв».
 

Українські прислів’я та приказки

“Поможу, поможу”, а прийшло – “не можу”.
“Сідай, бабо, підвезу”, – “Нема часу! Треба йти!”
“Тит, іди молотить!” – “Спина болить!” – “Тит, іди їсти!” – “А де моя велика ложка?”
“Федот, чого мовчав?” – “Сьогодні я не тот”.
“Хто винен?” – “Невістка!” – “Так її вдома нема!” – “Та он її плахта на жердці висить!”
“Хто води принесе?”-“Невістка”.-“Хто обід зварить?”-“Невістка”.-“Хто гаде у жнива?”- “Невістка”. – “Кого б’ють?” – “Невістку”. – “А за що?” – “За те, що вона невістка”.
“Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?”-“Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!”
“Чого чорт мудрий?” — “Бо старий!”
“Що ваші дівчата роблять?”- “Шиють та співають”. – “А мати?”- “Порють та плачуть”.
“Що ваші роблять?”- “Граків ловлять!”
«Іване, ходи робити!» – Ноги болять. – Іване, ходи їсти! – Іду, іду!
«Нехай» – поганий чоловік.
«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»
I будень, і неділя – лінивому все безділля.
I в лиху годину не кидай дружину!
I від солодких слів буває гірко.
I Гнат не винуват, і Калина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната.
I граб, і дуб від малої сокири пада.
I з посміху люди бувають.
I з сивою бородою не все розум приходить!
I за соломину вхопиться, хто топиться.
I за холодну воду не візьметься.
I залізо ржа з’їдає.
I злодія не було, а батька вкрадено!
I знов за рибу гроші.
I золота клітка для пташки неволя.
I каші не хочу, і по воду не піду.
I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
I кума сором, і хліба жаль.
I між капустою гарною є багацько гнилих качанів!
I півень на своєму смітті гордий.
I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
I риба співала б, коли б голос мала!
I риби наловить, і ніг не замочить.
I сам не гам, і другому не дам.
I свиня літала б – та неба не бачить.
I сила перед розумом никне!
I сова хвалить своїх дітей.
I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить.
I сонце свої плями має.
I сорока розказує, та толку мало.
I стіни мають вуха.
I тяжко нести, й шкода кинути.
I у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
I хитрого лиса можна зловити.
I хитрого лиса можна зловити.
Iз рук все валиться в біді.
Iз хатини світа не оглянеш.
Iз щастя та горя скувалася доля.
Iзнехотя з’їв вовк порося.
Iноді рідко, але мітко.
Iнший торочить, як дратвою строчить.
А братія мовчить собі. Витріщивши очі!
А вдарило б на тебе з ясного сонця!
А де ж той хліб, що вчора з’їли?
А йому щодня неділя.
Аби голова на в’язах, а розум дарма!
Аби день до вечора.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аби душа сита та тіло не наго.
Аби живі, а що голі – то нічого: колись і наша візьме.
Аби риба, а хліб буде.
Аби розум – щастя буде.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Аби шия – ярмо буде.
Аби шия, а ярмо буде.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Або волю здобути, або дома не бувати.
Або грай, або гроші вертай!
Або дома не бути, або волі здобути.
Або зиск, або втрата.
Або зі щитом, або на щиті.
Або моя душа ворог цілого книша?
Або пан, або пропав!
Або полковник, або покійник.
Або рибку їсти, або на дно сісти.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Адам з’їв кисличку, а в нас оскома на зубах.
Адамові слізки (горілчані напої).
Аж до діброви чути ваші розмови!
Аж на третій яр чути ваш базар!
Аж очі вбирає (вабить своєю красою).
Аж очі рогом полізли (комусь стало боляче).
Аж пальці видко (неприховано).
Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє.
Аж у мозок б’є (голосний надто пронизливий).
Амінь буде (хтось може померти).
Ангели взяли (хтось помер).
Ангельский голосок, та чортова думка.
Ані в зуб (аніскільки).
Ані з плечей, ані з очей.
Ані махом, ані пахом (ніяк).
Ані пари з уст (мовчати).
Ані сліду (нічого немає).
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!
Апетит з їдою прибуває.
Апетит розбирає (виникає непереборне бажання до чогось).
Атмосфера розпалилася (створилася напружена обстановка).
Б’юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.
Б’ють не лежачого, а ледачого.
Баба бабі каже на вухо, а все село чує.
Баба з воза – кобилі легше.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Багатий, як циган на блохи.
Багато галасу даремно.
Багато грому – мало дощу
Багато дива, мало млива.
Багато диму – мало тепла.
Багато няньок — дитина без носа.
Багато снігу – багато хліба.
Багато, хоч греблю гати!
Багатого й серп голить, а бідного й бритва не хоче.
Багатому і чорт гроші носить.
Багатому й під гору вода тече, а бідному і в долині треба криницю копати.
Багатому й чорт яйця носить.
Багатому й чорти горох молотять.
Багатому чорт дітей колише а бідному й няньки нема.
Багатство дме, а бідність удвоє гне.
Багатством розуму не купиш.
Байдуже паски, аби порося.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Байдуже, скільки літ за плечима а важливо, чи набрався розуму чоловік.
Байка байкою, а борщ стигне.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Батога з піску не сплетеш.
Батогом обуха не переб’єш.
Батькам не потрібно бути досконалими, досить бути розумними. Не можна уникнути помилок.
Батьки бережуть дочку до вінця а чоловік жінку до кінця.
Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Батьків хліб не навчить, як треба жить.
Батьківські знання вченим тебе не зроблять.
Батько не той, що породив, а той, що спорядив.
Батько хай їде орать – його коні знають, а я піду гулять – мене гості чекають.
Батькова лайка дужча за материну бійку.
Батькові заслуги на сина не переходять.
Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.
Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться.
Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині.
Бачать очі ревниві дальше, як орлині.
Бачили очі, що купували їжте, хоч повилазьте.
Бачити в рожевому світлі (сприймати все чи щось ідеалізовано).
Бачить глаз, а зуб не дістане й раз.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Бачить так, як та сова вночі.
Бджола мала, а й та працює!
Бджоли раді цвіту, а люди – літу.
Бджоли раді цвіту, люди — меду.
Без батька – півсироти, а без матері – вся сирота.
Без біди друга не пізнаєш.
Без біди не вмерти.
Без відваги зазнаєш зневаги.
Без вірного друга – велика туга.
Без вітру і трава не шелестить.
Без вміння і сила зайва.
Без вогню варить.
Без вогню пече.
Без води і не туди, і не сюди.
Без гетьмана військо гине.
Без голосу не співець, без грошей не купець.
Без господаря двір плаче, а без господині — хата.
Без грамоти, як без свічки — поночі.
Без Гриця і вода не освятиться.
Без діла жити — небо коптити.
Без діла жить – тільки небо коптить.
Без діла псується сила.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
Без діла слабіє сила.
Без здоров’я нема щастя.
Без здоров’я ніщо чоловікові не миле.
Без знань і ранок — ніч.
Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
Без їжі і віл не потягне.
Без коріння і полин не росте.
Без мила голить.
Без муки немає науки.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без оглядки (без вагань).
Без олії в голові (не дуже розумний).
Без охоти нема роботи.
Без перевесла і віник розсиплеться.
Без приправи і паляниці ие зробиш.
Без пуття (не так, як слід).
Без ради і військо гине.
Без роботи день роком стає.
Без роду, без плем’я – без привіту, без совіту.
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без солі, без хліба немає обіда.
Без сорома казка (соромно й казати).
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
Без труда нема плода.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Без угаву (безперервно).
Без упину (не перестаючи).
Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата.
Без хазяїна й двір плаче.
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Бездонної бочки не наллєш.
Бентежити кров (викликати неспокій тривогу).
Береженого Бог береже, а козака – шабля.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість.
Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.
Бережи одяг знову, а честь змолоду.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.
Бережи одяг, поки новий, а здоров’я поки молодий.
Бережи час — його за гроші не купиш.
Бережи честь змолоду.
Бережи, як ока в лобі.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків!
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Березова каша (покарання різками).
Береться за діло, як п’яний за тин.
Бери жінку в одній льолі, аби була до любові.
Берись дружно, не буде сутужно.
Беруть завидки на чужі пожитки.
Бесіди багато, а розуму мало.
Б’ється, як риба об лід.
Бити байдики (марнувати час).
Бити по кишені (завдавати збитків комусь).
Бити чолом (шанобливо кланятися).
Битком набитий (переповнений).
Битому собаці кия не показуй.
Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести.
Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.
Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина!
Біда без дощу росте.
Біда бідного шукає.
Біда бідному — і вмерти не дають.
Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.
Біда бідою їде і бідою поганяє.
Біда біду бачить по сліду
Не було добра змалку, не буде й до останку.
Біда біду перебуде: одна мине — десять буде.
Біда біду породила, а біду чорт.
Біда біду тягне.
Біда вимучить, біда й виучить.
Біда вівцям, де вовк пастушить!
Біда гартує чоловіка, як вода залізо.
Біда і вдень не спить.
Біда красить, як кип’яток рака.
Біда куца, а горе чубате.
Біда людей єднає.
Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.
Біда навчить вареники їсти.
Біда навчить і шилом кашу їсти.
Біда навчить калачі їсти.
Біда не спить, але по людях ходить.
Біда помучить і мудрості научить.
Біда помучить, але і жити научить.
Біда розум родить і на розум наводить.
Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.
Біда тому, хто добра не робить нікому.
Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.
Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.
Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.
Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.
Бідаку не первина, що ні з чим до млина.
Біди і грім не заб’є.
Біди не треба шукати — сама прийде до хати.
Біди ні продати, ані проміняти.
Бідна душа без гроша.
Бідний багатому косить, а сам їсти просить.
Бідний буває багатим тільки вві сні.
Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.
Бідний і на тім світі на панів робить: папи будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Бідний носить, що може, а багач, що хоче.
Бідний робить — багатому родить.
Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.
Бідність не гріх.
Бідність показує нам наших приятелів.
Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.
Бідному википить, а багатому накипить.
Бідному все вітер в очі віє.
Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.
Бідному жениться, то день укоротиться.
Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
Бідному Савці нема долі ні на печі ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть.
Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
Бідняк, що грак — з долини та в байрак.
Бідою біді не поможеш.
Біду в гості не просять.
Біду пустії в двір, а з двору вже не виженеш.
Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.
Бійся друга, як ворога.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Бійся не чорта, а лихого чоловіка.
Бійся тестя багатого, як чорта рогатого!
Білі руки роботи бояться.
Білі руки чужу роботу люблять.
Білоручки — дармоїди та недоучки.
Біль без язика, але каже, де болить.
Більшають діти – більшають і клопоти.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Більше діла — менше слів.
Біля рідної матки добре дитятку.
Біля сухого дерева й сире горить.
Бісової тіні (навіщо, для чого).
Благослови, владико, дерти з бідного лико.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
Блудити манівцями (робити не так).
Блудити словами (говорити безтямно марити).
Бовть, мов козел у воду!
Бог біду дав та й на плечі завдав.
Бог мені свідком (як запевнення в правдивості висловленого).
Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
Богом живим прошу (вираження настійного прохання).
Бодай мого батька мордувало (вираження незадоволення, роздратування).
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив!
Боже уповай (застереження від чогось лихого).
Боїться, як торішнього снігу.
Болить горло співати дармо.
Болить серденько, та плакать стидненько!
Болять старі кості за гріхи молодості.
Борітеся – поборете, вам Бог помагає.
Борода до пояса, а розуму ні волоса.
Борода з лікоть, а ума з ніготь.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Борода по коліна, а розуму , як у дитини.
Боягуз власної тіні боїться.
Боязливому по вуха, сміливому – по коліна.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Боятися смерті – на світі не жить!
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Брат – то не батько, сестра – то не мати.
Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брати з бою (здобувати що-небудь переборюючи великі труднощі).
Брати за зябра (притискати когось).
Брати за печінки (злити когось дошкуляти).
Брати на Бога (кепкувати, глузувати з когось).
Брехали твого батька сини та й ти з ними!
Брехень багато, а правда одна.
Брехлива свекруха невістці не вірить.
Брехливий чоловік – як вугілля: хоч не спалить, то очорнить.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
Брехнею хліба не їсти.
Брехун на всі заставки.
Бритви й жінки не позичай нікому.
Бублик не хліб.
Був би послом, якби не був ослом.
Був кінь, та з’їздився.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Був на коні і під конем.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Буває март за всіх варт.
Буває, що й корова літає.
Буває, що й черенок блищить.
Буде біді кінець, як нас не стане.
Буде одного сонця на небі.
Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
Буде утіха, як з дірявого міха.
Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.
Будем постити, як хліба не стане.
Будеш трудитися – будеш кормитися.
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди…
Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця.
Будь воно неладне (вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь).
Будь господарем своєму слову.
Будь добрим – бідним станеш.
Будь сильний духом, а не новим кожухом.
Були б пиріжки – будуть і дружки.
Були у кози роги, та стерлися.
Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасна варінт)
Було б здоров’я, а все інше наживем
Було б здоров’я – все інше наживем.
Було б корито, а свині знайдуться.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Було, та загуло.
Буряк – не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
Бути вчителем, переставши бути учнем неможливо.
Бути за мед (дуже подобатись).
Бути по знаку (знати когось).
Бути при надії (бути вагітною).
Бути при собі (стан душевної рівноваги).
Б’ють, а плакать не дають.
В біді пізнавай приятеля.
В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.
В голову, як у торбу, що знайдеш те й сховаєш.
В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь!
В гурті і каша їсться.
В гурті і смерть не страшна.
В гурті робити, як з гори бігти.
В дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала.
В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.
В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.
В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.
В закритий рот муха не влізе.
В здоровому тілі – здоровий дух.
В кого в голові розсада, не поможе і посада.
В кого ненька, в того й голівка гладенька.
В криницю воду лить – тільки людей смішить.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
В ліні вогню не сховаєш.
В ліс дрова не возять.
В лісі був, а дров не бачив.
В людях Ілля, а вдома свиня.
В науці старих нема.
В наш чудовий час вічно житиме Тарас
В невмілого руки не болять.
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
В нього руки на всі штуки.
В океані води не зміряєш.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.
В очах мигтить, а в голові свистить.
В очереті шукає сучка.
В очі любить, а за очі гудить.
В очі співає, а позаочі лає.
В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина».
В решеті води не наносиш.
В роботі “ох”, а їсть за трьох!
В розумній бесіді — розуму наберешся а в дурній і свій загубиш.
В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля
В сім’ї вольній, новій.
В сім’ї не без виродка.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, – так чують.
В тихому болоті чорти водяться.
В убогого все по обіді.
В ударі (душевне піднесення).
В умілих руках і сніг розгориться.
В умілого і долото рибу ловить!
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
В чуже просо не пхай носа.
В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.
В чужих руках завжди більший шматок.
В чужих руках завше більший шматок.
В чужій стороні і весна негарна.
В чужій хаті і тріска б’є.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
В чужому глазу бачить зразу, а в своїм – ні разу.
В чужому домі будь привітливий а не примітливий.
В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка не добачає.
В чужу душу не влізеш.
Вабити як магніт (дуже притягувати до себе).
Важко у навчанні — легко в труді.
Вали кулем – потім розберем!
Варвара ночі ввірвала, а дня приточила.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.
Ваша вода мокра, ще й зимна.
Вбери пенька — буде за панка.
Вдача овеча, по-овечому й мекече.
Вдача собача: не брехне – то й не дихне.
Вдівець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.
Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.
Вдовіти – горе терпіти.
Вдома і стіни гріють.
Велика гуля на рівному місці.
Велика риба у малій воді не водиться.
Велика ріка тече спокійно, розумна людина не підвищує голосу.
Велике дерево поволі росте.
Велике цабе (поважна особа).
Великий дуб, та порохнею напханий.
Великі діти – великі й турботи.
Великого коліна (знатного роду).
Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти.
Великому кораблю – велике плавання.
Величається, як заєць хвостом.
Величається, як заєць хвостом.
Верба — як трава лугова: ти її покоси а вона знов буде рости.
Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Верба хоч і товста, та зсередини пуста.
Верзе, що й купи не тримається.
Вертиться як в’юн в ополонці.
Вертиться, як муха в окропі.
Вертиться, як сорока на тину.
Весела думка — половина здоров’я.
Веселий сміх — здоров’я.
Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Весна красна квітками, а осінь — плодами.
Весна ледачого не любить.
Весною відро води — ложка болота восени ложка води — відро болота.
Вести за руку (допомогти комусь у чомусь).
Вести підкоп (здійснювати підступні наміри).
Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.
Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.
Вже не в одній чарці денце бачив!
Взимку сонце крізь плач сміється.
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.
Вибирай жінку на цілий вік.
Вибирала дівка, та вибрала дідька.
Вибитися в люди (домогтися певного становища в суспільстві).
Вибитися із злиднів (стати заможнішим).
Вивели його на чисту воду.
Вивели його на чисту воду.
Вивести з лабіринту (вийти із скрутного становища).
Видно пана по халявах.
Видно птаха по пір’ю.
Видно птаха по польоту.
Видно, хоч голки збирай.
Вийняти з уст (примусити когось розповісти).
Вийти сухим (уміло уникнути неприємностей).
Вийти сухим з болота (уміло уникнути покарання, будучи винним).
Вийшов сухим із води Юхим.
Викинути колінце (робити вигадливі рухи; зробити щось надзвичайне або пусте).
Вилами по воді писано.
Вилетіти в трубу (розоритися).
Вилізти боком (погано закінчитися для когось).
Виміняв шило на швайку.
Випити кров (познущатися позбиткуватися).
Вирвати з обіймів смерті (урятувати когось).
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив як дурень з маслом на сонце.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високий – як дуб, а дурний – як пень.
Високий до неба, а дурний, як треба.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Високо літав, а низько сів.
Високо літає, та низько сідає.
Висушити очі на сухий колос (довго й часто плакати через нещастя горе).
Виховав дитину в добру годину.
Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.
Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.
Вище себе не підскочиш.
Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова.
Від багача не жди калача.
Від великої води надійся шкоди.
Від гніву старієш, від сміху молодієш.
Від добра добра не шукають.
Від добра добра не шукають.
Від добра ніхто не тікає.
Від домашнього злодія не вбережешся.
Від дощу під борону не сховаєшся.
Від жару і камінь трісне.
Від жару і камінь трісне.
Від красних слів язик не відсохне.
Від ледачого чую, то й не дивую!
Від лихого поли вріж та тікай.
Від лося – лосята, а від свині – поросята.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Від малих дітей голова болить а від великих — серце.
Від меншої біди втікав, а в більшу попав.Для бідного кожні ворота замкнені.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від науки міцніють розум і руки.
Від огня, води і злої жони – боже борони!
Від одної матки, та не одні дітки. В одній руці та й не однакові пальці.
Від очей мало користі, коли розум сліпий.
Від пучок на ногах до останньої волосини на голові (повністю, цілком).
Від розумного навчишся, від дурного розучишся.
Від своєї тіні не втечеш!
Від своєї тіні не втечеш,
Від сердитої жінки постарієш, а від доброї – помолодієш.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Від учителя наука.
Відбивати хліб (позбавляти заробітку).
Відігрів змію за пазухою.
Віділлються вовкові овечі сльози!
Відомо, що рух – це життя. Але що робити, якщо людина настільки зайнята, що немає часу на прогулянки далеко від дому? В такому разі, бігова доріжка може стати для вас оптимальним варіантом. Якщо хочете бути здоровими – займайтеся спортом!
Відстанеш годиною – не здоженеш родиною.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Відчувати нутром (підсвідомо, інтуїтивно).
Відчути на своїй шкурі (зазнати особисто).
Вік живи — вік учись.
Вік звікувати — не в гостях побувати..
Вік прожити — не поле перейти.
Вік прожить – не поле перейти!
Вік пройшов — як батогом ляснув.
Віл коня шукає, а кінь його виглядає.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він без кінця воду варить.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить!
Він і комара не скривдить.
Він і на холодну воду дує.
Він із води сухим вийде.
Він набалакає, що й на вербі груші ростуть!
Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить!
Він такий, що й кури заклюють.
Він такий, що й у ложці води втопиться.
Він у десятьох водах митий.
Він уже чужий вік живе.
Він укусить і меду дасть.
Він що кішка: як ти його не кинь а він все на ноги стає.
Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає!
Він, як вода, скрізь просочиться.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Вірний друг – то найбільший скарб.
Вісті не лежать на місці.
Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.
Вітер свище в голові.
Вітер у кишенях свище.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.
Влітку і качка прачка.
Влітку один тиждень рік годує.
Вміє поміж дощ ходити.
Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.
Вмій пожартувати, та знай коли перестати.
Вміння і труд все перетруть.
Вміння і труд все перетруть.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Вовк прийшов у овечій шкурі.
Вовка боятися — в ліс не ходити.
Вовка не вбив, а вже шкуру здирає.
Вовка ноги годують.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовків боятися – в ліс не ходить.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Вовче нутро під овечою личиною (підступна, зла людина, що приховує свою сутність).
Вогонь — біда і вода — біда, а без вогню і води ще більше біди.
Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вода в одного бере, а другому дає.
Вода в решеті не встоїть.
Вода в решеті не встоїться.
Вода все змиває, а поганого імені не змиє.
Вода все змиє, крім лихого слова.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вода греблю рве.
Вода з вогнем не товариші.
Вода і камінь довба.
Вода найде собі дорогу.
Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Води – хоч мийся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач.
Води – хоч топитись, та нема де напитись.
Водити за ніс (обманювати, обдурювати).
Водити знайомство (приятелювати).
Водою воду не загадиш.
Водою воду не загатиш.
Водою ситий не будеш.
Воду п’ють, а голова з похмілля болить.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Воля дорожча за життя.
Вона в хаті замість помела. (Невістка.)
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Вона співає, як муха в глечику.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Ворог хоче голову зняти, а Бог і волосини не дає.
Ворон ворону очей не виклює.
Ворона вороні ока не видовбає.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона й за море літала, та дурна верталась.
Ворона й за море полетить, та дурна вернеться.
Ворона маленька, та рот великий.
Восени і горобець багатий.
Восени і горобець багатий.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і курчатам корми будуть.
Восени й горобець багатий.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане!
Впав у біду, як курка в борщ.
Впав у біду, як курка в борщ.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Впливати на нерви (дратувати когось).
Вразливе слово від дітей – гірш за болячку, бо не гоїться.
Вродилося ледащо нінащо.
Вродливий як Наркіс (дуже гарний).
Все добре, що добре кінчається.
Все купиш, лише тата й мами – ні.
Все купиш, тільки не тата й маму.
Все любить міру.
Все минеться, одна правда лишиться.
Все минеться, одна правда останеться.
Все можна купити, тільки здоров’я ні.
Всі ріки до моря ведуть.
Всі хвалять добро, та не всіх хвалить воно.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі то їстимеш калачі.
Встряла як середа в тиждень.
Всього буває на віку: по спині, і по боку.
Всюди на світі добре, а вдома найкраще.
Вся сім’я вмісті – так і душа на місці.
Всяк розумний по-своєму: один спершу а другий потім.
Всяка курка не дурна: не од себе а до себе горне.
Всяка лисиця свій хвіст хвалить.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Всяка пташка свої пісні має.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Всякий молодець на світ образець.
Всякий свого щастя коваль.
Всякій матері свої діти милі.
Всякій матері свої діти милі.
Всякому овочу свій час.
Втікав від вовка, а попав на ведмедя.
Вчена людина переконує словом а зла діє кулаками.
Вчений син старший невченого батька.
Вчення — світ, а невчення — тьма.
Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення гірке, та плід солодкий.
Вченому і слова досить.
Вченому світ, а невченому тьма.
Вченому світ, а невченому тьма.
Вчепився, як рак!
Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Вчитися доброму — погане на ум не прийде.
Вчитися ніколи не пізно.
Вчорашньої води не доженеш.
Вчорашньої води не доженеш.
В’язнути в багнюку (потрапляти в цілковиту залежність від когось).
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.
Ганяти химери (вигадувати).
Ганяють, як зайця.
Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.
Гарбузом ситий не будеш.
Гарна година, та ні з ким полаятись.
Гарна дівицею, гарна й молодицею.
Гарна дівка, як засватана.
Гарна дівка, як маківка.
Гарна мазана паляниця, а не дитина.
Гарна пава пером, а жінка норовом.
Гарне життя: як собаці на прив’язі.
Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.
Гарні гості, та не в пору.
Гарно колишеш, та сон не бере!
Гарно сміється той, хто сміється останній!
Гарно ти граєш, та танцювати неохота!
Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарну взяти — будуть люди багато знати розумну взяти — не дасть і слова сказати.
Гаспидська баба (вираження незадоволення ким-небудь).
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Гірка праця, та хліб солодкий.
Гіркий обід без хліба.
Гіркий тому вік, кому треба лік.
Гірко заробиш – солодко з’їси.
Гірко ковтати, та шкода вертати.
Гірко поробиш — солодко з’їси.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.
Гість лави не засидить.
Гість лави не засидить.
Гість хоч не довго буває, та все примічає.
Гладь коня вівсом, а не батогом!
Гладь коня вівсом, а не батогом!
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Глечик пополам – ні тобі, ні нам!
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода тихо пливе.
Глибше орати – більше хліба жувати.
Глибше орати — більше хліба жувати.
Глузд за розум завернув.
Глузд за розум заходить (не може тверезо мислити, діяти).
Глухий що не дочує, то вигадає.
Глухий, як тетеря.
Гляне – молоко кисне.
Глянути косо (виявити підозрілість недовіру до когось).
Глянь на вид і про здоров’я не питай.
Глянь на воду та на свою вроду.
Гнати в три вирви (виганяти з лайкою).
Гни дерево, поки гнеться, учи дитину поки слухається.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей поки малі.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Гнила дошка цвяха не приймає.
Гнути карк (виявляти покірність перед кимось).
Гнути кирпу (чванитися, зазнаватися).
Говори до гори, а гора – горою.
Говори до нього — як горіхом об спину.
Говори до нього – як горохом об стінку.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори не про те, що прочитав а про те, що зрозумів.
Говори стовпу, а він стоїть.
Говорив Мирон рябої кобили сон!
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить так, як три дні хліба не їв.
Говорить, мов клоччя жує.
Говорить, мов клоччя жує.
Говорить, як з рукава сипле.
Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
Година вранці варта двох увечері.
Година за годиною — та й так вік зійде.
Годі з болота паску спекти.
Годувати лящами (ляпасами).
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Годуй сина для себе, а дочку — для людей.
Годяще на віник та на смітник.
Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь!
Голка в стіжок упала – пиши пропала.
Голова – добре, а дві – краще.
Голова – як казан, а розуму – ні ложки.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки шапку носить.
Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.
Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!
Голод не свій брат.
Голод не сусіда, від нього не втечеш.
Голод не тітка: пирога не підсуне.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній курці просо на думці.
Голодній курці просо сниться.
Голодній курці просо сниться.
Голодному й опеньки м’ясо.
Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.
Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня!
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Голубити словами (ніжно говорити).
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.
Гониться за лисицею, а стріляє зайця!
Гора з горою не зійдеться, чоловік з чоловіком – завжди.
Гора має вуха, а ліс — очі.
Гора мишу вродила.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Горбатого могила виправить.
Горбатого могила виправить.
Гордіїв узол (заплутана справа, складне сплетіння обставин).
Горе — що море: ні перепливти ні випити.
Горе – що море: ні переплисти, ні випити.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе стихає, а здоров’я зникає — і радість минає.
Горе тому, в кого нема порядку в дому!
Горе тому, в кого нема порядку в дому.
Горілка – усьому доброму злодійка.
Горілка без вогню розум спалить.
Горілка з ніг людей збиває.
Горілочка – кума, зведе хоч кого з ума!
Горобець – молодець, а ластівка краща.
Городить ні се, ні те.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Господиня: три городи – одна диня.
Господь не відає (ніхто не знає).
Гості першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь, хоч додому їдь.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Гостре словечко коле сердечко.
Гостре словечко коле сердечко.
Гостре словечко колить сердечко.
Гострити (точити) зуби (сердитися на кого-небудь).
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.
Готовеньке і кішка з’їсть.
Готуй літом сани, а взимку воза.
Грається, як кіт з мишею.
Грамота — другий язик.
Грамота — не товариш, а правду каже.
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
Грамотію й книга в руки.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грати в піжмурки (обдурювати).
Грати в словечка (вести пусті розмови).
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров’ячим маслом народилась.
Гризе, мов іржа залізо.
Грім гримить — хліб буде родить.
Грім не гряне — ледачий не встане.
Гріти руки (нечесно наживатись).
Грішне тіло й душу з’їло.
Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть.
Грудка рідної землі дорожча за золото.
Грушка — минушка, а хліб — кожен обід.
Губа не дура, а язик не лопата, – знає, що гірке, що солодке.
Губами говори, а руками роби!
Губами говори, а руками роби!
Губити нитку (втрачати зв’язок).
Гулі не одного в постоли взули.
Гуляє, як риба в морі.
Гуляй, тату, – завтра свято.
Гуртом і батька добре бити.
Густа каша дітей не розгонить.
Густа каша дітей не розгонить.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Гучно, бучно, – а п’яти мерзнуть.
Дав бог хліб, як зубів не стало.
Дав дулю через кишеню.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Давали, та з кишені не виймали.
Давали, та з рук не пускали.
Давати чосу (дуже бити).
Давніх друзів забувають, а при горі споминають.
Дай верблюду крила — сяде на дах і завалить.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Дай курці грядку, а їй і города мало!
Дай свині роги — людей поколе.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Дай яєчко, облупи та ще й в рот поклади!
Дай язику волю – заведе в неволю!
Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти!
Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти.
Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться!
Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше.
Далеко куцому до зайця.
Далеко куцому до зайця.
Далеко п’яному до Києва!
Далеко, як куцому до зайця (велика різниця міме ким-небудь).
Даремна праця — вудити без гачків і учитись без книги.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарма верба, що груш нема, – аби зазеленіла!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Даси коневі полови – будеш робить поволі.
Даси коневі полови — будеш робить поволі.
Дати здачі (відповісти ударом на удар).
Дати облизня (відмовити в залицянні).
Дати одкоша (відмовити).
Дати пальму першості (визнати когось найкращим).
Дати раду (упоратися з успіхом біля чого-небудь).
Дати сатисфакцію (вибачитися).
Дати тягу (швидко втекти).
Дати фори (не попустити комусь).
Дати фору (перемогти в чомусь).
Дати фука (помилитися).
Датися в тямки (добре запам ‘ятатися).
Два коти в однім мішку не влежаться.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Два коти в одному мішку не помиряться.
Два недужих сіли та й хліб з’їли.
Два хитрих мудрого не переважать.
Дві невістки в хаті – два коти в мішку.
Дві невістки в хаті – два коти в мішку.
Двічі літа не буває.
Двічі літа не буває.
Двоє третього не чекають,
Де багато баб, там дитя не в лад.
Де багато господинь, там хата неметена.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Де байрак, там і козак.
Де болить – там і торкаєш кожну мить.
Де борошно, там і порошно.
Де борошно, там і порошно.
Де верба, там вода.
Де верба, там і вода.
Де відвага, там і щастя.
Де вода, там і біда.
Де вода, там і верба.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де грамотні люди, там біди не буде.
Де гроші, там і зло людське.
Де два козаки, там три гетьмани.
Де два сваряться – третій користується.
Де двоє, там рада, а де третя, там зрада.
Де двоє, там рада, а де третя, там зрада.
Де дівка не плетена, там і хата не метена.
Де дружніші, там і сильніші.
Де є життя, там є й надія.
Де згода панує, там і горе танцює.
Де кисіль – там я й сів, де пиріг – там я й ліг!
Де козак, там і слава.
Де коротко, там і рветься.
Де красна молодиця, там ясна світлиця.
Де люблять – не части, де не люблять – не ходи!
Де мало слів, там більше правди.
Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт.
Де муж старий, а жінка молода, там рідка згода.
Де не є добре, а дома краще.
Де не поклав, там не візьмеш.
Де не посій, там і вродиться.
Де незгода, там часто шкода.
Де нема співця, послухаєш горобця.
Де один грибок, там цілий вінок.
Де один панує, там сотня бідує.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Де посієш, там і вродиться.
Де праця, там і пісня.
Де птахи гніздяться, там видно пташенят.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Де рідний край, там і рай.
Де розумному горе, там дурню сміх.
Де розумом не дійду, то в книжці знайду Хто дає життя розуму, той не вмирає.
Де руки і охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де сісти, там сісти, – аби що з’їсти!
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Де старі вівці, там і ягнята.
Де тонко, там і рветься.
Де хліб і вода, там нема голода.
Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
Де хто літував, хай там і зимує.
Де хто літував, хай там і зимує.
Де цвіток — там медок.
День довгий, а вік короткий.
Дерево міцне корінням, людина — друзями.
Держати в лабетах (ставити в повну залежність від когось).
Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.
Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жить вік на землі.
Держи копієчку про чорний день.
Десять знаючих не гідні одного який діло робить.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Десять років мак не родив і голоду не зробив.
Дешева риба – погана юшка.
Дешева рибка – погана юшка.
Дзвонити зубами (тремтіти від холоду).
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Дивитися із своєї дзвіниці (мати власну думку).
Дивитися козирем (мати хвацький вигляд).
Дивиться звисока, а нічого не бачить.
Дивиться лисицею, а думає вовком.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться як баран на нові ворота.
Дивиться, як вовк на козу.
Дивиться, як лис, а пахне вовком.
Дивлячись на ліс, не виростеш а дивлячись на людей, багатим не станеш.
Диму без вогню не буває,
Дитина до семи літ правду каже.
Дитина плаче, а матері боляче.
Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.
Дитину серцем люби, а руками гнети.
Дихати заздрощами (заздрити).
Дівка — чужа поміч.
Дівка без коси не має краси.
Дівка на порі – женихи у дворі.
Дівка не без щастя, козак не без долі.
Дівка, як верба: де її посадиш там і прийметься.
Дівочий вік — як маків цвіт.
Дівочі сльози — як весняний дощ.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
Дівчина — як у лузі калина
Дівчина, як берізонька, сережками завішана.
Дівчина, як квіточка, — з нею рай, а чужої молодиці не займай!
Дівчина, як тінь: ти за нею — вона від тебе, ти від неї — вона за тобою.
Дівчина, як тінь: ти за нею — вона від тебе, ти від неї — вона за тобою.
Діждався раз пшеничних паляниць.
діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки.
Дійти зросту (стати дорослим).
Дійти можна тільки тоді, коли ідеш.
Дійшлий літами (немолодий).
Діла говорять голосніше, як слова.
Діла на копійку, а балачок на гривню.
Діло майстра боїться.
Діло майстра величає Довгий день до вечора, коли робити нічого.
Діло майстра величає!
Діло майстра величає!
Діло майстра величає.
Діло майстра величає.
Дім держиться не на землі а на жінці.
Дірявого мішка не наповниш.
Дістати ланцюги на ноги (втратити свободу).
Діти — до часу, а онуки — до смерті.
Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти плачуть, а у матері серце болить.
Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати – горювати!
Дітки плачуть, а у матері серце болить.
Для вашого Федота не страшна робота.
Для всякого діла потрібні знання.
Для людського ока (удавано).
Для нашого Федота не страшна робота.
Для нашого Федота не страшна робота.
Для приятеля нового не пускайся старого.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість – що не постав, те з’їсть.
Для українського народу світ без пісні — що без сонця.
Дметься, як пузир на воді.
Дмухати в кашу (втручатися в чужі справи).
До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого —коли кличе.
До булави треба голови.
До булави треба голови.
До великого терпіння прийде й уміння Коли сієш, не покидай поля; коли вчишся, не відходь від столу.
До доброї криниці стежка утоптана.
До крупинки (повністю).
До лисини дожив, а розуму не нажив.
До любої небоги нема далекої дороги.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
До могили (до кінця життя).
До нестями (дуже сильно).
До останнього кроку (повністю).
До останньої снаги (поки є сили).
До першого грому земля не розмерзається.
До першого грому земля не розмерзається.
До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.
До пори збан воду носить.
До п’ят (дуже довгий).
До роботи – в Гриця порвані чоботи.
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До свого роду хоч через воду.
До упаду (до знемоги).
До цяточки (повністю).
До щирця (до логічного завершення).
Добігти кінця (закінчитися).
Добра дівка: як старости йдуть, тоді хату мете.
Добра жінка мужові своєму вінець, а зла – кінець.
Добра кума, та розуму нема.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Добра паска, як є ковбаска.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добрався, як кіт до сала!
Добре братство — краще багатства.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Добре говорить, але зле робить.
Добре ґрунт угноїш — урожай потроїш.
Добре діло – правду говорити сміло.
Добре діло далеко розходиться а лихе ще й далі.
Добре діло робиться, наче казка мовиться.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре довго пам’ятається, а злеє – ще довше.
Добре здоровому вчити хворого.
Добре ім’я краще багатства.
Добре ім’я — найкраще багатство.
Добре ім’я — найкраще багатство.
Добре кувадло не боїться молота.
Добре лінивого по смерть посилати.
Добре роби — добре й буде!
Добре роби – добре й буде.
Добре роби — добре й буде.
Добре роби — добре й буде!
Добре роби, скільки можеш від того не занеможеш.
Добре слово будує, а зле руйнує.
Добре слово краще за цукор і мед.
Добре слово краще за цукор і мед.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре того вчити, хто хоче все знати.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.
Добре тому, хто в своєму дому не орендар, а господар.
Добре треба шукати, а зло саме прийде.
Добре чужими руками жар загрібати.
Добре чути далеко, а зле ще далі.
Добре, коли сам усе вмієш; але зле коли все сам робиш.
Добре, як голому в кропиві.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Добрий початок – половина діла.
Добрий початок — половина діла.
Добрий початок — половина діла.
Добрий собака на вітер не гавка.
Добрий урожай — продавай раніше поганий урожай — продавай пізніше.
Добрий хліб, коли нема калача.
Добрий чоловік — надійніше кам’яного мосту.
Добрий чоловік жінці ліпший від матері.
Добрий, хоч до рани прикладай.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добрі гості, та в середу трапились.
Добрі діти — батькам вінець а злі діти — кінець.
Добрі діти – вінець, а злі – кінець.
Добрі діти – потіха, а злі – гризота.
Добрі діти доброго слова послухають а лихі — й дрючка не бояться.
Добрі Діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.
Добрі зуби і камінь перегризуть.
Добрі зуби, що кисіль їдять.
Добрі ті зуби, та кисіль їдять!
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Доброму всюди добре. Добро пушить, а лихо сушить.
Доброму і добра пам’ять.
Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй.
Доброму скрізь добре.
Добутися фавору (добути чиєїсь прихильності).
Довго мелеться, та борошна не видно.
Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
Довести до згуби (занапастити когось).
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Договір дорожче за гроші.
Доживсь — штани одні, а сорочки ще менше.
Дожився до самого краю.
Дожився, що ні свитки, ні чобіт.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Дожились до того, що нема нічого.
Дожились до того, що хоч серед хати орати.
Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.
Доки грім не гримне, мужик не перехреститься.
Доки здоров’я служить, то чоловік не тужить.
Доки не впріти, доти не вміти.
Доки не поберуться – любляться, а поберуться – чубляться.
Дома й стіни помагають.
Доп’ястися до неба (запаніти).
Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк – і сам у сажі.
Досвід — найкращий учитель.
Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть не там, де просять, а там, де косять.
Дощ у пору — золото.
Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа.
Дрібна птиця (нічим не визначна людина).
Друга за гроші не купиш.
Друга шукай, а знайдеш – тримай.
Дружба — велика сила.
Дружба – мов дзеркало: розіб’єш – не склеїш.
Дружба дорожча за золото.
Дружба та братерство – дорожчі багатства.
Дружби дружбою шукають.
Дружні сороки і орла заклюють.
Дружній череді вовк не страшний.
Друзі – дзеркало одне для одного.
Друзі пізнаються в біді.
Дума рветься (хтось до когось прагне дуже).
Дурень думкою багатіє.
Дурень дурня вихваляє, а за що – і сам не знає.
Дурень і в макітрі макогона зломить.
Дурна, як овечка: не скаже ні словечка.
Дурний і в Києві розуму не купить.
Дурний кисне, а розумний все промислить.
Дурний на санях дрижить, а кожух під ним лежить.
Дурний розумного, а п’яний тверезого не люблять.
Дурний та малий завжди кажуть правду.
Дурний язик — голові не приятель.
Дурний язик голові не приятель.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний, аж світиться (дуже обмежений).
Дурний, дурний, а об вугол не б’ється!
Дурнів не орють, не сіють а самі родяться.
Дурно переводити час (марно працювати).
Дурного Кирила і Химка побила.
Дурному Гаврилці усе чорнобривці.
Дурному море по коліна!
Дурному свого розуму не вставиш.
Дурня вчити — в решеті воду носити.
Дурням закон не писаний!
Дурням закон не писаний.
Дурням закон не писаний.
Душа втекла в п’ятки (раптово злякався).
Душа душу чує, а серце серцю вість подає.
Душа християнська, та совість циганська.
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є квас, та не для вас!
Є ложка, та в мисці нема.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.
Є тільки двоє добрих людей на світі й то вже один помер, а другий ще не народився.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Єва та й та грішна, а про нас і балакать нічого.
Єва та й та грішна, а про нас і балакать нічого. На хорошу квітку і бджілка летить.
Жаба – і на вола рот роззявля.
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.
Жалів яструб курку – доки всю обскуб.
Жалів яструб курку, доки всю оскуб.
Жаліє, як кота об лаву.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застрягла.
Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
Жвавий як рак на греблі.
Жвавий, як рак на греблі.
Жвавий, як рак на греблі.
Жвавий, як рибка в річці.
Ждала баба внукового книша, та вилізла й душа!
Ждали, ждали, та й жданики поїли.
Жив, як пес, загинув, як собака.
Живе, мов у Бога за дверима.
Живе, як у батька за пазухою.
Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.
Живемо не батьками – помремо не людьми.
Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.
Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Живи для людей, поживуть люди і для тебе.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Живи просто, проживеш років за сто а будеш лукавить — чорт тебе задавить.
Живи скромніше, так усім будеш миліший.
Живий про живе гадає.
Живий про живе й думає.
Живий, аж шкура на ньому горить.
Живіт та голівка – ледарська одговірка.
Живіт товстий, а лоб твердий.
Живіт товстий, та лоб пустий.
Живому багато й треба
Живу й світа не бачу.
Живуть між собою, як голубів пара.
Живуть між собою, як голубів пара.
Живуть між собою, як риба з водою.
Живуть між собою, як риба з водою.
Живуть, як кішка з собакою.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Жити – Вітчизні служити.
Жити — Вітчизні служити.
Жити – Україні служити.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
Життя — як у собаки на прив’язі.
Життя без кохання — як ріка без води.
Життя біжить — як музика дзвенить.
Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
Життя любить того, хто з ним бореться а нищить того, хто йому піддається.
Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя, як терниста нива, – не пройдеш, ноги не втомивши.
Жінка – не рукавиця, мінять жінку не годиться.
Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.
Жінка для освіти, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу.
Жінка для совіту, теща для привіту матінка рідна краща всього світу.
Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!
Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.
Жінка не черевик – з ноги не скинеш.
Жінка не черевик – з ноги не скинеш.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Жінки каються, а дівчата заміж збираються.
Жінку бери не на рік, а на вік.
Жіноча робота ніколи не лягає спати.
Жона – княгиня, а хата не метена!
Жона – княжна, а хата не метена!
Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий.
Жона тримає дім за три кути, а чоловік – за четвертий.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш!
Журба — не матінка: сорочки не дасть.
Журба сорочки не дасть.
З бика не надоїш молока.
З білого легко чорне зробити але з чорного біле — тяжко.
З Богом (благополучно, спокійно).
З Богом починай, а руками кінчай.
З Богом, Парасю, коли люди трапляються.
З богом, Парасю, як люди трапляються.
З Божої волі продам штани, куплю солі.
З Божої ласки (завдяки щасливому збігу обставин).
З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З великої хмари малий дощ буває.
З великої хмари малий дощ.
З великої хмари малий дощ.
З віком розум приходить.
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.
З водою та вогнем не жартуй.
З вола дві шкури не деруть.
З галасу каші не звариш.
З гарної дівки гарна молодиця.
З гарною одружиться – єсть на кого подивиться!
З гори – далеко, на гору – високо, краще – ніяк!
З гречки та проса – і каша й паша.
З гречки та проса — і каша й паша.
З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.
З добрим дружись, а лихих стережись.
З добрим дружись, а лихого стережись.
З добрим подружжям і горе розгорюєш.
З добрим поживеш — добре й переймеш а з лихим зійдешся — й свого позбудешся.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З доброго коня не шкода і впасти.
З дужим не борись, а з багатим не судись.
З дурнем зчепитись – дурнем зробитись.
З дурнем каші і не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
З дурнем каші не звариш.
З іншого тіста (не схожий на інших).
З їжака не буде бика!
З його помочі, як з осики груш!
З ким жити, того не треба гнівити.
З ким поведешся, того й наберешся.
З ким поведешся, того й наберешся.
З ким поведешся, того й наберешся.
З козла ні шерсті, ні молока.
З краси не пити роси.
З краси не пити роси.
З красивого лиця води не пити.
З кривого дерева крива й тінь.
З курми лягати, з півнями вставати.
З кутка в кут — і вечір тут.
З ледарем поведешся – горя наберешся.
З малої хмари великий дощ буває.
З маху (відразу, тут же).
З миром (з добрими намірами; не чинячи перешкод).
З миру по нитці – голому сорочка.
З миру по нитці — голому сорочка.
З миру по нитці — голому сорочка.
З могили і калачем не виманиш!
З молотка (публічний торг, аукціон).
З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
З мудрим камінь носи, а з дурнем і каші не їж.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
З неба хліб не падає.
З нього толку, як з козла молока.
З однієї квітки змія бере яд а бджола — мед.
З одного вола двох шкур не деруть.
З одної ягоди немає вигоди.
З паном не дружись, а жінці не звіряйсь.
З панським не рівняй свого язика.
З панським не рівняй свого язика. Коли довгий, то прикоротять, коли короткий, то витягнуть.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
З печі сирого хліба не виймають.
З пісні й казки слова не викидають.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
З пісні слова не викинеш.
З пісні слова не викинеш.
З поганої вівці хоч вовни жмут.
З поганої трави – погане й сіно.
З поганої трави не буде доброго сіна.
З поганої трави — погане й сіно.
З полови хліба не спечеш.
З рідної землі — умри, а не тікай.
З рідної землі і ворона мила.
З рідної сторони і ворона мила.
З розкритими обіймами (привітно радо дуже).
З розумним говорити — що мед пити.
З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній загубиш.
З розумом жити — радіти а без розуму — мучитись.
З самого початку думай, який буде кінець.
З свічкою серед дня не знайдеш.
З сином позмагався – то й на печі зостався, а з зятем позмагався – то й з хати вибирайся.
З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.
З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.
З сусідом дружи, а тин городи.
З телячим хвостом у вовки не сунься.
З хати по нитці – сироті свитина.
З хворої голови та на здорову.
З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.
З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.
З цього пива не буде дива!
З чим їх їдять? (що це таке?) Забити памороки (затуманити свідомість).
З чого хліб, з того й пироги.
З чорної кішки білої не зробиш.
З чужого похмілля голова болить.
З чужої біди не смійся.
З’ївши калач, берися знов до хліба.
За багачем сам чорт з калачем.
За бджоли не скажу, а мед солодкий.
За битого двох небитих дають,
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За вашим шепотом і нашого крику не чути.
За вибірки дає Бог вигрібки.
За вмілого і душу віддати не жаль.
За водою підеш, то й не вернешся.
За водою підеш, то й не вернешся.
За водою підеш, то й не вернешся.
За все береться, та не все вдається.
За все береться, та не все вдається.
За вушко та на сонечко!
За грамотного не розписуйся!
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За деревами й лісу не бачить.
За добре слово не платять грошей, а скажеш – усім приємно.
За доброго мужа жона, як ружа а за лихого — драба, за рік за два — баба.
За дурного головою і ногам горе.
За дурною головою і ногам нема спокою.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За краплю молочка та так бити бичка?
За кроком крок (поступово послідовно).
За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє.
За лежнею ніколи й посидіти.
За малим поженешся — велике загубиш.
За малим поженешся — велике загубиш.
За моє жито мене ж і бито.
За молодим жити весело, а за старим – затишно.
За морем радість, та чужа а в нас і горе, та своє.
За морем тепліше, та вдома миліше.
За морем тепліше, та вдома світліше.
За народ і волю віддамо життя і долю.
За наше жито та ще нас бито.
За один раз дерева не зрубаєш.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За одного вченого дають десять невчених, та й то не беруть.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
За перебір та чорта в двір.
За погані речі треба бити в плечі.
За погані речі треба бити в плечі.
За праве діло стій сміливо.
За рідний край — хоч помирай.
За рідний край життя віддай.
За рідний край і життя віддай Краще на своїй стороні кістьми лягти ніж на чужині слави натягти.
За рідним краєм і в небі скучно.
За рідною землею і в небі скучно.
За своїм краєм серце болить.
За сиротою журба за журбою.
За сиротою журба за журбою.
За сімома печатьми (неприступний).
За словом в кишеню не полізе.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
За спрос грошей не беруть.
За старого піду – соломкою накрию, а молодого сама нагрію.
За Хведорове жито, та Хведора й бито.
За царя Панька, як була земля тонка, – пальцем ткнеш та й воду п’єш.
За царя Хмеля, як було людей жменя.
За чужим столом не махай постолом.
За шматок ковбаси чортові душу продаси!
За що купив, за те й продаю.
За що продать, то продать, аби свіжа копійка!
Забажалось, мов перед смертю.
Забив, як ведмедя жолудь.
Заблукав між трьох дубів.
Заблукався між трьох дубів,
Забув віл, коли телям був.
Забули воли, як телятами були.
Заварив кашу, так і їж.
Завдати перцю (гостро покритикувати).
Завжди є їдець на готовий хлібець.
Зав’язти по вуха (потрапити в халепу).
Заганяти на слизьке (ставити у скрутне становище).
Загнати на лід (поставити когось у безвихідне становище).
Загоїться, поки весілля скоїться.
Загубилась, як голка в сіні.
Задер носа – й кочергою не дістанеш!
Задер носа й кочергою не дістанеш.
Задерти носа (стати чванливим гонористим).
Задирай голову так, щоб шапка не злетіла.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Заздрість здоров’я їсть.
Зайва чарка ані секрету не збереже ані в слові не встоїться.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Закопати талант у землю (не використовувати своїх здібностей).
Закохався, як чорт в суху вербу.
Закохався, як чорт в суху вербу.
Закривіла на ногу, та не знає, на котру.
Закрутив носом, як тертого хріну понюхав!
Закрутити катеринку (довго й одноманітно повторювати те ж).
Залив за шкуру сала!
Залишився, як на морі без весла.
Заліз у багатство – забув і братство.
Заліз, як муха в патоку.
Замилювати очі (обдурювати, хитрувати).
Заміж іти – не дощову годину перестоять.
Заміж іти – не дощову годину перестоять.
Замкнув вовка межи вівці – нехай тюрму знає!
Занадився журавель до бабиних конопель.
Заорати носом (упасти обличчям долу).
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Запустити коріння (міцно закріпитись де-небудь).
Заради прекрасних очей (задарма).
Зарадити лихові (знайти вихід із скрутного становища).
Заробив кревно та й пропив певно.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Зароблена копійка краще краденого карбованця.
Зароблений сухар краще краденого бублика.
Засватана дівка усім гарна.
Засватана дівка усім гарна.
Засип правду хоч золотом — вона випливе до верху.
Засмієшся ти ще й на кутні зуби!
Заткнути за пояс (перевершити когось).
Захворів на хитрощі.
Захистив, як вовк овець.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш!
Заховався у закапелку, а хвостика й видно.
Захочеш пити – підійдеш до струмка.
Зачепилася за пень – простояла цілий день.
Збивати грошенята (нагромаджувати кошти).
Збиватися на манівці (утрачати правильний напрям).
Збирається, як на обід.
Збираються, як убогий на кисіль.
Збити бучу (закричати, загаласувати).
Збити з пантелику (збентежити кого-небудь).
Збити пиху (позбавити можливості бути зарозумілим, чванливим).
Збитися з плигу (діяти нерозумно збожеволіти).
Звабиш калачем – не одженеш і бичем.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Зварили нічо та й з’їли без хліба.
Зверху блищить, а в голові свистить.
Звестися нанівець (поступово втратити силу).
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини?
Зворотний бік медалі (другий бік якої-небудь справи).
Згадала баба дівера (нема потреби говорити про давно минуле).
Згадала баба дівич-вечір.
Згадала баба, як дівкою була.
Згадала баба, як дівкою була.
Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.
Зганяти оскому (виявляти гнів роздратування, мститися комусь за що).
Згаяного часу і конем не доженеш.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Згаяного часу і конем не наздоженеш.
Згинув, як березневий сніг.
Згода будує, а незгода руйнує.
Згода дім будує, а незгода руйнує.
Здавати в архів (відкидати, забувати усувати від виконання).
Здибав його, як чайку на гнізді.
Здіймати мірку з плечей (бити когось).
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.
Здоровий хворого не розуміє.
Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
Здоровому все на здоров’я йде.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Здоров’я всьому голова.
Здоров’я маємо — не дбаємо а стративши — плачем.
Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо.
Зелене, як рута.
Землю сонце прикрашає, а людину — праця.
Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Земля найбагатіша, вода найсильніша.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
Земля не хоче носити (чиє-небудь становище стає безвихідним скрутним).
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
Зерно до зерна – та й мірка повна.
Зерно до зерна — та й мірка повна.
З-за вугла мішком прибитий!
Зима без снігу – літо без хліба.
Зима без снігу — літо без хліба.
Зима без снігу — літо без хліба.
Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
Зима спита, де літом був.
Зима спитає, де літо було.
Зимне тепло — як мачушине добро.
Зимнє тепло, як мачушине добро.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, – та й минув день.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Зимове сонце — як вдовине серце.
Зимою бійся вовка, а літом мухи.
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зиркати зизом (косити очима).
Зі всіма добрий – собі лихий.
Зігнувся в три погибелі.
Зітерти на порох (знищити).
Зламати обітницю (порушити клятву).
Зле – не снися, добре – не пнися.
Зліз кіт на сало та й кричить: “Мало!”
Зло — зла й сподівайся.
Зловив зайця за хвіст.
Злодієві потурати — все одно що красти.
Злодій — що заєць: і тіні своєї боїться.
Злодія не бити – доброго губити!
Злякався, аж у п’яти закололо!
Змахнути сльозу (сплакнути).
Змолоду дірка, на старість — діра.
Знає кіт, чиє сало з’їв.
Знає кіт, чиє сало з’їв.
Знає кішка, чиє м’ясо з’їла.
Знає кобила, що віз поломила.
Знає кума – знає півсела.
Знає кума, а розуму малувато.
Знає сорока, де зиму зимувати.
Знає, на чім світ стоїть!
Знає, на чім світ стоїть!
Знає, на чому світ стоїть.
Знаєш – кажи, а не знаєш – мовчи.
Знай більше, а говори менше.
Знайка все з півслова розуміє а незнайка на все тільки рота роззявляє.
Знайко біжить, а незнайко лежить.
Знайся кінь з конем, а віл з волом.
Знайся кінь з конем, а віл з волом.
Знайшов — не скач, згубив — не плач.
Знання робить життя красним.
Знання робить життя красним.
Знати, де раки зимують (бути досвідченим, кмітливим).
Знати, почім ківш лиха (зазнати багато горя).
Знають його усі, як облупленого.
Знаючий дорогу топче, а незнаючий піч пролежує.
Знов за рибу гроші.
Зняти з очей полуду (роз’яснити справжню суть).
Зняти маску (виявити свою справжню сутність).
Зовиця, як синиця,- усе хвостом вертить.
Золота людина (правдива, добра надійна).
Золоті гори обіцяє.
Золото без розуму — болото.
Золотоноша – кругом хороша!
Золотоноша кругом хороша.
Зорі лічиш, а під носом не бачиш!
Зорі падають перед вітром.
З-під живого п’яти ріже.
З-під стоячого підошву випоре.
Зривати злість (спрямувати свій гнів на когось).
Зроби ласку (чемне прохання зробити щось).
Зробив діло — гуляй сміло.
Зробив наспіх, як насміх.
Зробив так, що й комар носа не підточить!
Зробив, як у рукавицях.
Зробити партію (одружитися).
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
Зять любить взять – тесть любить честь.
Зять любить взять, а шурин – очі жмурить, та не хоче дать.
Зять любить взять, а шурин – очі мружить, та не хоче дать.
і Аж до діброви чути наші розмови.
І будень, і неділя – все лінивому безділля.
І в давні літа була біда.
І в лиху годину не кидай дружину!
І в лиху годину не кидай дружину.
І в підметки не годиться (не бути вартим когось).
І в попелі іскра буває.
І від солодких слів буває гірко.
І від солодких слів буває гірко.
І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
І вчена людина повинна трудитись.
І гадки не мав, і зайчатко впіймав (зовсім випадково здобути що-небудь).
І гриба знайти треба мати щастя.
І дурень кашу зварить, аби пшоно та сало.
І з сивою бородою не все розум приходить!
І з сивою бородою не все розум приходить!
І за доброї години ожидай лихої днини.
І за мовчання гостинці дають.
І за соломинку вхопиться, хто топиться.
І за холодну воду не візьметься.
І золоті вудила коневі не милі.
І золоті удила коневі не милі.
І з-під стоячого підошву випоре.
І кінь на свою сторону рветься а собака відгризеться і втече.
І кози ситі, і сіно ціле.
І кози ситі, і сіно ціле.
І купа книг не замінить доброго вчителя.
І курці носом ніде клюнуть.
І листок не шелесне (тихо).
І мертвого підніме (хтось надзвичайно дієвий).
І мухи ніколи не скривдить (спокійний).
І на вовка буває пригода.
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
І на йоту (ніскільки, нітрохи).
І на макове зерно (зовсім, ніскільки).
І на поріг не пускати (заборонити приходити).
І на сонці є плями.
І не мірошникує, а голова борошном припала.
І рибка без хліба бридка.
І рідна мама не впізнала б (хтось дуже змінився на вигляд).
І ріски в роті не було.
І сила перед розумом никне!
І сила перед розумом никне!
І сила перед розумом никне.
І сова хвалить свої діти.
І стіни мають вуха.
І у Відні є люди бідні.
І у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
І чорт на старість у монахи пішов.
І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
І я колись під школою ночував.
І яблуку ніде впасти (дуже багато людей).
Іван плахту носить, а Настя булаву.
Іван у дуду грає, а сім’я з голоду помирає.
Із своєї печі і дим не гіркий.
Із сміху люди бувають.
Із спання не купиш коня, а з лежі не справити одежі.
Із-за смичка — тонка паляничка.
Індик думав та й у борщ попав.
Інший молод роками, та старий ділами.
Іржа їсть залізо, а горе — серце.
Іскра Божа (талант).
Істинне щастя не в ваших скринях а в серці.
Іти на все (не рахуватися ні з чим).
Іти напролом (діяти рішуче, усупереч чому-небудь).
Іти по п’ятах (невідступно наближатись).
Іти як по маслу (без перешкод).
Ішов, ішов дорогою – та і в яму впав, любив, любив хорошую – та й плюгаву взяв.
ї Хоч варила — не варила аби добре говорила.
Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.
Їв би очима, та душа не приймає.
Їв би паляниці, та зубів нема.
їв би паляниці, та зубів нема.
Ївши, гріється, а робивши, мерзне.
Їдеш у гостину на день – бери хліба на тиждень.
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Їж з голоду, а люби змолоду.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
їж пиріг з грибами, держи язик за зубами.
Їж, Левку, хоч і глевко.
Їж, Мартине, мати не підкине.
Їж, що дають, а роби, що кажуть.
їжа не бере (хто-небудь не може їсти).
Їжте, очі, хоч повилазьте, – бачили, що купували!
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Їй кажеш “ячмінь”, а вона каже “гречка”.
їсти поїдом (дошкуляти).
Їсть за вола, а робить за комара.
Їсть, п’є та байдики б’є.
Їх сам чорт не розбере!
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
Йдучи по чужу голову і свою неси.
Його і в ложці не спіймаєш.
Його і муха крилом вб’є.
Його й кури загребуть!
Його й чорт у ступі не влучить.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Йому брехати, що собаці мух хапати.
Йому і чорт не брат.
Йому пальця в рот не клади.
Йому пальця в рот не клади.
Йому плюй в глаза, а він каже, що роса.
Йому, як з гуски вода.
Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.
Казав овес: сій мене в болото — буду я золото. Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь. Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
Казав сліпий до глухого: “Слухай, як безрукий голого обдирає”.
Казала біла, що не буде діла.
Казала дівка: «Семене, не притуляйся до мене!» А сама тільки того й хоче!
Казала Настя, як удасться.
Казала Настя: як удасться,
Казала, та не зав’язала.
Казали люди: квач притикою не буде!
Казаному кінця немає,
Казати в лице (говорити що-небудь прямо, відверто).
Калач за калач, а дармо нічого.
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Каменем лягати на серце (кого-небудь спіткало горе, нещастя).
Канути в минуле (зникнути, піти в непом ‘ять).
Караюсь, мучуся, але не каюсь!..
Катюзі по заслузі.
Кашу маслом не зіпсуєш.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Кива головою, мов сухий опеньок.
Кивати п’ятами (тікати).
Кидається скаженим собакою.
Кидати слова-полову (пусті розмови).
Київ не відразу збудований.
Київ не одразу збудовано.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Кинути лихом об землю (забути біду, горе).
Кинути рукавичку (викликати на поєдинок).
Кинь лихом об землю.
Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.
Кипіти, мов на ножі (охоплений хвилюванням, тривогою).
Кисіль зубів не псує!
Кисіль зубів не псує.
Кігтик застряг-пропав птах.
Кінець діло хвалить.
Кінець діло хвалить.
Кінці в воду (не залишити слідів).
Кінь добрий, та не об’їжджений парубок гарний, та не вчений.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кісток не зібрати (загинути).
Кішку б’ють, а невістку докоряють.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Класти на карб (звинувачувати в чому-небудь).
Кликав вовк козу в гості – та йти не хоче.
Клин клином вибивають.
Клин клином вибивають.
Клин клином виганяють.
Клювати носом (куняти).
Кляча воду возить, а козел бородою трясе.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книги — це ріки, що наповнюють світ це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку добуваєш дорогі перли.
Книжка — маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.
Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.
Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.
Кобила з вовком тягалась – хвіст та грива осталась.
Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Кобила за ділом, а лоша без діла.
Кови кувати (замислювати підступні плани).
Ковтати сльози (стримувати плач).
Кого добро нагріє, той дуріє.
Кого кохає, за тим і зітхає.
Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Кого почитають, того й величають.
Кожен день життя додає часточку мудрості.
Кожен край має свій звичай.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова по-своєму кива.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна корова своє теля лиже.
Кожна пригода – до мудрості дорога.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Кожна пташка своїм дзьобиком живе.
Кожна пташка своїм носиком живе.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця своє гніздо любить.
Кожна птичка своїм носиком живе.
Кожна травичка на своєму корені росте.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Кожний кулик у своєму болоті велик.
Кожний майстер колись був невмілий.
Кожний мудрий свого дурня знайде.
Кожній свашці по ковбасці.
Кожному мила своя сторона.
Кожному мила своя сторона.
Кожному овочеві свій час.
Кожному овочеві свій час.
Кожному овочеві свій час.
Кожному своє дороге та миле.
Кожному своє і не мите, а біле.
Кожному спустити – то й на світі не жити.
Кожному хліб не гіркий.
Коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася.
Коза на базар не хотіла йти, та її повели.
Коза на базар не хотіла йти, та її повели.
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з Дону – козак зроду.
Козак має душу широку, як степ, і серце чисте і бездонне, як небо, вмите дощем.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак хороший, та нема грошей.
Козаки Українці
Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.
Козакові воєвода – велика невгода.
Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.
Козацькому роду нема переводу.
Козла бійся спереду, коня — ззаду а лиху людину — з обох боків.
Коли б Бог слухав чередника то за літо видохла б уся череда.
Коли б життя, а смерть прийде.
Коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б.
Коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б. Підождіть: прийде коза до воза сіно смикати.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Коли б могла, то в ложці води утопила б!
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Коли Бог розуму не дав, так руками не розмірковуй.
Коли боїшся, то з чимось таїшся!
Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!
Коли густо, а коли й пусто.
Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.
Коли довгий, то прикоротять коли короткий, то витягнуть.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.
Коли злого за доброго мають то його гріхам віри не діймають.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.
Коли квітень з водою, то травень з травою.
Коли ласувать, то й ласувать: бий, жінко, ціле яйце в борщ.
Коли люб, гарний шлюб.
Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же!
Коли любиш — так женись, а не любиш — відступись!
Коли маєш сто кіп, то й будеш піп.
Коли моє не в лад, то я з своїм назад.
Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.
Коли не пиріг – то й не пирожися, коли не тямиш – то й не берися.
Коли не пиріг, то не пирожися: коли не тямиш, то й не берися.
Коли не піп, то не смикайся в ризи.
Коли не піп, то не смикайся в ризи.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли немає сили, то й світ не милий.
Коли пили – гомоніли, а як настав час платити – то всі поніміли.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Коли появляться комарі, сій жито.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Коли п’яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.
Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.
Коли сонце орла з’їсть, камінь на воді спливе, свиня на білку загавкає тоді дурень порозумнішає.
Коли став робить, то байдики не бить!
Коли став робить, то байдики не бить.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
Коли тебе добрі люди шанують шануйся й сам.
Коли убогому жениться, то й ніч мала.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо В очі лисицею, за очі вовчицею.
Колись і в нашої кози хвіст відросте.
Коло води ходячи, умочишся.
Колос повний гнеться до землі а пустий догори стирчить.
Колос повний до землі гнеться, а пустий – угору пнеться.
Кому біда докучить, то й розуму научить.
Кому ведеться, тому і півень несеться.
Кому весілля, а курці смерть.
Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.
Кому калач пікся, а кому довівся!
Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.
Кому не віриться – нехай подивиться.
Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.
Кому честь, тому й хвала.
Кому що, а курці просо!
Кому що, а курці просо.
Кому — як мара, йому — як зоря.
Коневі овес не тяжкий.
Коню й доброму, й ледачому потрібні віжки, а жінці й хорошій, і поганій — різки.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Коня кують, а жаба ногу підставляє.
Копай всередині себе криницю життєдайної води.
Корисно питати й про те, що знаєш.
Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.
Корова в дворі – харч на столі.
Корова в дворі — харч на столі.
Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере – і чорт не розбере!
Корові не тяжкі свої роги, а матері — свої діти.
Королі панують над людьми а вчені — над королями.
Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
Косо, криво, аби живо.
Костити останніми словами (лаяти).
Кота в мішку не торгують.
Котитися по похилій площині (морально опускатись).
Котові – жартушки, а миші – смертушки.
Котре лихо менше, те й вибирай.
Котрий віл тягне, того ще й б’ють.
Котрий кінь везе, то його ще й поганяють.
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.
Кохання не запобіжиш зарання.
Кохання, вогню та кашлю від людей не заховаєш.
Крадене не йде на користь.
Краденим добром багатий не будеш.
Краденим добром не розживешся.
Крапля по краплі (потроху, поступово).
Краса до вінця, а розум до кінця.
Краса розуму не прибавить.
Красавиця, що з-під столу кусається!
Красна пава пером, а людина знанням.
Красна пава пір’ям, а жінка чоловіком.
Красне слово — золотий ключ.
Краснеє личко — серцю непокій.
Краще бути слугою мудреця ніж господарем дурня.
Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти!
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Краще вчений, ніж золочений.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса!
Краще догана мудрого, як похвала дурня.
Краще жити бідняком, ніж розбагатіти гріхом.
Краще жінка сварлива, ніж дурна.
Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.
Краще з розумним загубити, як з дурнем знайти.
Краще з розумним у пеклі, ніж з дурнем у раю.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Краще на вбогій жениться, чим вік з багатою волочиться.
Краще на вівці в ліс їхати ніж з неуком говорити.
Краще на гілочці, аніж у кліточці.
Краще на п’ять хвилин раніше ніж на хвилину пізніше.
Краще на рідній землі кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти.
Краще нині горобець, ніж завтра голубець.
Краще один мудрий, ніж десять дурних.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Краще пізніше, ніж ніколи.
Краще пізно, як ніколи.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
Краще почервоніти, як посиніти.
Краще прудкі ноги, як добрі заступники.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
Краще сім раз горіти, аніж один раз вдовіти!
Краще сокира без топорища ніж людина без знань.
Краще солом’яна згода, як золота звада.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще тепер, ніж у четвер.
Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
Кривавий бенкет (масові вбивства).
Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне!
Криком вогню не вгасиш!
Криком дуба не зрубаєш!
Криком дуба не зрубаєш.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому – то й крила опустила.
Кричати пробі (кликати на допомогу).
Кричить, як ворона над курчам.
Кров — не водиця, проливати не годиться.
Кров — не водиця, проливати не годиться.
Кров заговорила (у когось виявляються натура, характер).
Кров не вода, а серце не камінь.
Кров не вода, а серце не камінь.
Кров німіє (тривожно, страшно).
Кров’ю серця (щиро, з глибоким почуттям).
Крутила б його лиха година (для вираження незадоволення чим-небудь).
Крутити законом (порушувати юридичні норми).
Крутити мозком (мислити).
Крутити носом (виражати незадоволення чимось; вередувати).
Крутити хвости волам (виконувати примітивну, часто брудну роботу).
Крутить, як циган сонцем.
Крутить, як швець шкурою!
Крутиться, як дзига.
Круті пороги (труднощі).
Крушити серце (завдавати болю).
Куди – голка, туди й нитка, куди чоловік – туди й жінка.
Куди вітер, туди й він.
Куди голка – туди й нитка, куди чоловік- туди й жінка.
Куди дерево підрубане, туди воно і пада.
Куди ж пак (категоричне заперечення).
Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.
Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
Куди не кинь – виходить клин.
Куди не кинь (усюди).
Куди не поверни (з усіх боків).
Куди серце летить, туди й око глядить.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Куй залізо, поки гаряче.
Куку в руку (хабар).
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Куля мине, а материне слово не мине.
Купив біду за свої гроші.
Лавр вінчає чоло (прославлений хтось).
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Ладний провалитися крізь землю (у когось виникає бажання якомога швидше звідкись зникнути).
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Ласа кішка до риби, та в воду не хоче лізти.
Ласий на чужі ковбаси.
Ласий, як кіт на ковбаси.
Ласкаве слово, що весняний день.
Ласкаве телятко дві матки ссе.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Латати боки (дуже сильно бити когось).
Лати латати (сильно бити когось).
Лаяти батька та матір погано.
Легко здобуте легко й забути.
Легко казка кажеться, та не легко діло робиться.
Легко красти, та тяжко відповідати.
Легко обіцяти, та важко виконувати.
Легко почати, та нелегко кінчити.
Легко прийде – прахом піде.
Легко прийшло — легко й пішло.
Легко сказати, але зробити – годі.
Легкого хліба захотів.
Легше говорити, ніж зробити.
Легше примусити верблюда викопати яму, ніж пояснити що-небудь неуку.
Легше руками працювати як головою.
Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
Ледар живе, аби землі важче.
Ледача дитина, котрої батько не вчив.
Ледачий свята пильнує.
Ледачому завжди важко.
Ледачому завжди тяжко.
Ледве від сімох відгавкалась.
Лежати на серці (гнітити когось, турбувати).
Лежачий зайця не впіймає.
Лежачий камінь мохом обростає.
Лежачого не б’ють.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежить на бочку та дивиться на річку.
Лежить, наче камінь на душі.
Лежить, як галушка.
Леле мені (вираження жалю страху тощо).
Лестощами й душу вийме.
Линути серцем (рватися до когось).
Лисом підшитий, псом підбитий.
Листопад – ворота зими.
Лити бальзам у душу (заспокоювати).
Литися через край (досягти найвищого рівня).
Лиха година принесла (незадоволення з приходу когось небажаного).
Лиха личина (недобра, підступна людина).
Лиха та радість, по котрій смуток настає.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема чоботи — ледащо і їсти нема що.
Лихий доброго псує.
Лихий доброго псує.
Лихий попутав (хто-небудь допустив помилку).
Лихий чоловік – як хвороба: усе запакостить.
Лихо по людях ходить, не по лісі.
Личко дівку віддає.
Лишай живе та доганяй мертве
Лише поважаючи учителя, сам станеш учителем.
Лізти, як рак (повільно йти).
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий ученик плачучи до школи йде.
Лінивого й ноги не носять.
Лінивому все ніколи.
Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.
Лінивому завжди свято.
Лінощі псують людину.
Лінь – гірше хвороби.
Лінь людину не годує.
Ліпше весь вік дівувати, як з нелюбом проживати.
Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Ліпше солом’яне життя, як золота смерть.
Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.
Ліс рубають – тріски летять.
Літа збігають (хто-небудь стає старішати).
Літа пливуть, як вода!
Літати в хмарах (сприймати дійсність нереально, наївно).
Літо збирає, а зима з’їдає.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Літо на зиму робить.
Літо на зиму робить.
Літо на зиму робить.
Літо просвистав!
Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.
Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.
Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
Літом хто гайнує, той зимою голодує.
Лобом муру не проб’єш.
Лови рибу не на сковороді; а у воді.
Ловити витрішки (нічого не робити).
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Лоскоче в п’яти (хто-небудь втрачає рівновагу).
Лося б’ють восени, а дурня завжди.
Лукавий не спить, а все миром колотить.
Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.
Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.
Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.
Лучче в латанім, ніж у хапанім.
Лучче годувати, як поминати.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить!
Лучче людям робить, ніж мачусі годить!
Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.
Любить, як вовк порося.
Любить, як вовк порося.
Любиш – люби, а не любиш – не води.
Любиш їздити – люби й санчата возити!
Любиш кататись — люби і саночки возити.
Любиш кататись — люби і саночки возити.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Люблю свою любку, як голуб голубку!
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Любов – не пожежа, займеться – не потушиш.
Любов сильніше смерті.
Любов — не пожежа, займеться — не згасиш.
Любов, як перстень, не має кінця.
Людей питай, а свій розум май!
Людей питай, а свій розум май!
Людей питай, а свій розум май.
Людей питай, а свій розум май.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Люди – орать, а ми – руками махать.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
Люди не раки: з лиха не почервоніють.
Люди не раки: з лиха не почервоніють.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.
Людина — не глина, а дощ — не дубина не розмочить і не поб’є.
Людина без Вітчизни як соловей без пісні.
Людина без вітчизни, як соловей без пісні.
Людина без знань — лютий звір.
Людина без книги — пень неотесаний.
Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.
Людина не ангел.
Людина не навчена, що сокира не точена.
Людині потрібна людяність.
Людину 20 років гріє кров ще 20 — кожух, а далі вже, як не піч то ніщо не зігріє.
Людину роблять людиною яскраві спогади дитинства.
Людину цінують не за роки не за гроші, а за розум.
Людям дай, та й про себе дбай.
Людям косовиця, а дурень веселиться.
Людям язика не зав’яжеш.
Людям язиків не зав’яжеш.
Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
Лякана ворона і куща боїться.
Лякана ворона і куща боїться.
Лякана ворона куща боїться.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.
Ляпає язиком, як постолом!
М’які слова і камінь крушать.
Маємося, як горох при дорозі: хто захоче, той скубне.
Маєш голову, май же й розум.
Маєш голову, май ще й розум.
Маєш хліб, то за калачем не женися.
Май холодний — рік хлібородний.
Майстер — золоті руки.
Майстерність за плечима не носять а з нею добре.
Майська роса коням краще вівса.
Мак сім років не родив і голоду не було.
Мала вода – великий шум.
Мала дитина – не виспишся, більша дитина – не наїсишся, велика дитина – не уберешся.
Мала женихів, як маку.
Маленька правда всі неправди переважить.
Маленька праця краща за велике безділля.
Маленька праця краща за велике безділля.
Маленька праця краща за велике безділля.
Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.
Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.
Малі діти не дають спати а великі — дихати.
Малі діти не дають спати, а великі – дихати.
Малі діточки – що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку!
Мало хотіти — треба уміти.
Манить, як кота мишею.
Мара їх знає (невідомо, хтозна).
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Мати голівку миє – приглажує, а мачуха миє – прискубує.
Мати дітей пушить, а мачуха сушить.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Мати рідна б’є – так гладить, а мачуха і гладить – так б’є.
Матися на бачності (бути обережним).
Матір не купити, не заслужити.
Матір ні купити, ні заслужити.
Мачуха пасинкові на волю давала: хочеш льолю купи, хочеш – голий ходи.
Мачушине добро, як зимне тепло.
Меле язиком, як порожній млин.
Меле як з гарячки.
Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина – мені жінку родила.
Менше говори – більше вчуєш.
Менше говори – більше почуєш.
Менше говори, а більше слухай.
Менше обіцяй – більше роби.
Менше слів, а більше діла!
Мертвого з гробу не вертають.
Мертвого лева і заєць скубне.
Ми з тобою, як риба з водою.
Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем
Мила та сторона, де пуп закопаний.
Милується сам собою, як чорт писанкою.
Минув Спас — держи кожуха про запас.
Миша не одну дірку має до хати.
Між молотом і ковадлом (у скрутному становищі).
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
Мінитися на лиці (інший вираз обличчя від злості).
Міряти вздовж і впоперек (бити когось).
Місця живого нема (дуже побитий).
Місця не перелітати (нікому не зашкодити).
Місяць – козаче сонце.
Місяць лютий спитає, чи взутий.
Міцно держатися на землі (бути впевненим у своїх діях).
Міцну дружбу і вогонь не спопелить.
Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Мліти серцем (відчувати страх хвилюватися).
Мов лизень злиже (що-небудь безслідно зникає).
Мов муха на сонці (уїдливий, злий).
Мов не черкаючи землі (легко, швидко).
Мов спасівська муха, усім очі виїдає.
Мов у воду впасти (безслідно).
Мов у чаду (неврівноваженість у діях вчинках).
Мова мовиться, а хліб їсться.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Мовчок: розбив тато горщок, а мати два, та ніхто не зна!
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Можна бути скромним, хоч і не мудрим але не можна бути мудрим не маючи скромності.
Мозок висох (обмежений розумом).
Мокрий дощу не боїться.
Мокрого поліна вогонь не лиже.
Молитися скляному богові (випивати пиячити).
Молода кров кипить.
Молода на всі сторони гнеться.
Молода, як горіх, так і проситься на гріх.
Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.
Молоде на всі сторони гнеться.
Молоде на всі сторони гнеться.
Молоде орля, та вище старого літає!
Молоде орля, та вище старого літає!
Молоде орля, та вище старого літає.
Молоде пиво шумить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.
Молодець проти овець, а проти молодця сам вівця.
Молодий — на битву, старий — на думу.
Молодий місяць не всю ніч світить.
Молодий може вмерти, а старий мусить.
Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
Молоді сваряться – тішаться, старі сваряться – казяться.
Молодість плечами міцніша, старість — головою.
Молодого кров гріє.
Молодого тато й мама женять, старшого — люди, а старого і чорт не оженить.
Молоко на губах не обсохло (дуже молодий, недосвідчений).
Море перепливти – не поле перейти!
Море по коліна (нічого не страшно).
Мороз не велик, та стоять не велить.
Моя хата з краю.
Моя хата —мандрівочка моя сестриця — в криниці водиця мої перини — степові травини.
Моя хата скраю – нічого не знаю.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрий не все каже, що знає а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не дасться за ніс водити.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
Мудрій голові досить два слова!
Мудрій голові досить два слова!
Мудріші тепер яйця, ніж кури.
Мудрого і без слів пізнають.
Мужича правда є колюча а панська на всі боки гнуча.
Мур не проб’єш пальцем.
Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.
М’яко стеле, а твердо спати.
На батозі далеко не поїдеш.
На батозі далеко не поїдеш.
На батька надійся, а сам не поганься.
На безриб’ї і рак риба.
На белебні (на відкритій підвищеній місцевості).
На березі плавати не навчишся.
На бідного Макара всі шишки валяться.
На бідного Макара всі шишки летять.
На бідного Хому і дерево пада.
На бідного Хому й дерево пада.
На бідняка камінь і вгору котиться.
На віку, як на довгій ниві, всякого трапиться, всякого хліба ізкоштується — і твердого, і м’якого.
На віку, як на довгій ниві: не пройдеш ноги не вколовши.
На вітер надіяться – без мелива бути.
На вітер надіяться — без мелива бути.
На вовка неслава, а їсть овець Сава.
На вовка помовка, а заєць капусту з’їв.
На все є свій порядок.
На все свій час.
На всі заставки (дуже голосно скільки є сили).
На всякого мудреця досить дурості.
На годину спізнився — за рік не доженеш.
На годину спізнився, за рік не доженеш Згаяного часу і конем не доженеш.
На голові блистить, а в голові свистить.
На голові густо, а в голові пусто.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На двох весіллях зразу не танцюють.
На двох весіллях зразу не танцюють.
На двох стільцях не всидиш.
На дерево дивись, як родить а на людину, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
На дурній підвалині розумний будинок не виросте.
На зло моїй жінці – нехай мене б’ють.
На злодієві й шапка горить.
На злодієві шапка горить.
На зубок (знати ґрунтовно).
На Іллі до обіду літо, а після обіду — осінь.
На іншого примова, а про себе ні слова.
На кожному кроці (скрізь, усюди).
На козаку й рогожа пригожа.
На красивого чоловіка дивитись гарно а з розумним жити легко.
На красивого чоловіка дивитись гарно, а з умним жити легко.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
На курган зійдеш — легко дихаєш із старим говориш — розумне чуєш.
На кшталт (схожий на щось).
На ласий кусок знайдеться куток.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На ловця і звір біжить.
На ловця і звір біжить.
На любов і смак товариш не всяк.
На любов і смак товариш не всяк.
На людях — Ілля, дома — свиня.
На мені покатається як на їжаку.
На мені покатаєшся, як на їжаку!
На миру (серед людей, не криючись).
На небо не скочиш, а в землю не заховаєшся.
На нема й суду нема.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
На одному місці і камінь мохом обростає.
На одчай душі (зважившись на все ризикуючи).
На охочого робочого діло знайдеться.
На охочого робочого діло знайдеться.
На охочого робочого діло найдеться.
На охочого робочого діло найдеться.
На печі сидячи генералом не станеш.
На поганенький животик і мед не йде в ротик.
На похиле дерево і кози скачуть (на сумирну, тиху людину падають неприємності).
На правду небагато слів треба.
На роботу — позаду всіх, на їду — попереду перших.
На розумного і дивитись гарно з розумним і жити добре.
На свіжий цвіт і бджола літає, а зів’ялий обминає.
На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.
На сирітський жаль ніхто не вважає.
На ситім тулубі голова стоїть прямо.
На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.
На сміливого собака гавкає, а боягуза кусає.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
На темного мужика пре злиднів толока.
На терні помаранчі (щось нездійсненне) На хапок (поспішаючи).
На тобі, Данило, що мені не мило.
На тобі, небоже, що мені негоже.
На убогого всюди капає.
На убогого всюди капає. –
На ходу підметки рве.
На хорошу квітку і бджола летить.
На хорошу квітку і бджола летить.
На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!
На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!
На чиєму возі їдеш, того й пісню співай.
На чиїй землі живеш, того і воду п’єш.
На чорній землі білий хліб родить.
На чорній землі білий хліб родить.
На чорній землі білий хліб родить.
На чужий коровай очей не поривай а рано вставай та собі учиняй.
На чужий коровай рота не роззявляй.
На чужий роток не накинеш платок.
На чужий труд ласий не будь.
На чужині і собака сумує.
На чужих жінок не задивляйся а за своєю подивись.
На чужій стороні Вітчизна миліша вдвоє.
На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.
На чужому коні далеко не поїдеш.
На язиці густо, а на ділі пусто.
На язиці медок, а на думці льодок.
На язиці медок, а на думці льодок.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Набрався сорому, що й світу не бачить.
Набрид гірше гіркої редьки!
Навизати порвану нитку (відновити зв ‘язок).
Навик на білий хліб, то вже іїого чорний в зуби коле.
Навчай інших – і сам навчишся.
Навчай інших — і сам навчишся.
Навчай інших — і сам навчишся.
Навчання і труд поряд ідуть.
Навчаючись, дізнаєшся як мало ти знаєш.
Навчитись легко, навчити важко.
Навчитись хорошому мало і сотні днів навчитись дурному вистачить і години.
Навчить біда їсти.
Навчить біда коржі з маком їсти.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.
Нагинай гілляку, доки молода.
Нагинай гілляку, доки молода.
Нагинай гілляку, поки молода.
Нагнати холоду (викликати страх).
Наговорити сім міхів горіхів (сказати багато зайвого, несерйозного).
Нагодують калачем та й в спину рогачем!
Нагодують калачем та й у спину рогачем,
Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.
Надії потопилися (немає сподівань на краще).
Надіявся дід на обід та й води не пив.
Надокучив, як парена редька.
Надувся, як жаба під пеньком.
Надувся, як ковальський міх.
Надувся, як сич.
Надути щоки (набундючитися).
Нажите махом піде прахом.
Назад тільки раки лазять!
Назад тільки раки лазять.
Назвався грибом – лізь у кіш.
Назвався грибом – лізь у кошик.
Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.
Найбільше багатство – здоров’я.
Найдорожча пісня – з якою мати колисала.
Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
Найдорожчий клад, як в родині лад.
Найкраща дівка, що заміж іде.
Наймогутніша зброя — слово.
Найсмачніший хліб від свого мозоля.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
Найшла коса на камінь: коса не втне камінь не подається.
Наказати довго жити (померти).
Накрився, мов лисиця хвостом!
Накрити мокрим рядном (раптово напасти).
Наліплювати ярличок (безпідставно звинувачувати в чомусь).
Намолов сім мішків гречаної вовни.
Наморочився до самого підборіддя!
Напитати біди (зазнати неприємностей лиха).
Напускати ману (змушувати вірити в що-небудь нереальне, обманювати).
Наробити шелесту (скандал).
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
Наскочила коса на камінь.
Нате й мій глек на капусту.
Нате й мою баночку на дьоготь.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука і труд добрі плоди дають.
Наука навчить, як хліб родить.
Наука не йде на бука!
Наука не йде на бука!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Наука хліба не просить, а хліб дає.
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Наукою світ стоїть, а знаннями люди живуть.
Науку вивчають з азів, дружбу бережуть спочатку.
Наче вдруге народився (відчути полегкість).
Наче цвях у серце (щось спричиняє великий біль).
Начебто такий великий вчений, а як придивишся – порожня посудина.
Наш вік, як маковий цвіт: вдень на стеблі а ввечері на землі.
Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине.
Наша слава – Українська держава.
Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!
Нашим глазам не перший базар: гірше було, та перелупали!
Нашій мамці гарно й в дранці.
Нащо вороні великі розмови, коли вона знає своє “кра”!
Нащо й гроші, коли чоловік хороший.
Нащо й клад, коли в сім’ї лад.
Нащо кращий клад як у сім’ї лад.
Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики!
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Не бачити далі свого носа (бути егоїстом).
Не бери чужого нічого – не будеш боятися нікого.
Не бери, де не поклав.
Не б’є, не лає, але й про добре не дбає.
Не бійся дивитись правді у вічі.
Не бійся іти повільно, бійся стояти на місці.
Не бійся розумного ворога а бійся дурного приятеля.
Не бійся, коли не знаєш: страшно коли знати не хочеться.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не брудни криницю — знадобиться води напиться.
Не буде Галя – буде другая.
Не буде Галя – буде другая.
Не буде так, як думається а буде так, як станеться.
Не будь бараном, то й вовк не з’їсть.
Не будь тим, що моркву риє.
Не будь тією скотиною, що догори щетиною.
Не будь цікавим, бо швидко посивієш.
Не бурчи, та навчи.
Не в ладах (у поганих стосунках).
Не в свої сани не лізь!
Не в тім турбота, що багато роботи а тоді турбота, як її нема.
Не в тім’я битий (розумний).
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
Не вартий дірки від бублика.
Не вартий і ягоди ожини (не має ніякої цінності).
Не вартий миски домашнього супу (яким можна знехтувати).
Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.
Не вважай на урожай, а гречку сій.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не взявшись за сокиру, хату не зробиш.
Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.
Не вмієш шити золотом, то бий молотом.
Не вода втопила, а людська обмова.
Не володій добром, а володій умом.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Не вродив мак – пробудемо й так.
Не вродив мак — пробудемо й так.
Не все переймай, що по воді пливе.
Не все так сталося, як жадалось.
Не все те золото, що блищить.
Не все те золото, що блищить.
Не все те правда, що на весіллі співають.
Не все то правда, що на весіллі співають.
Не все тому правда, що в пісні співають.
Не встиг і моргнути (швидко).
Не всяк, хто читає, в читанні силу знає.
Не втаїться кохання, як у мішку шило.
Не втнути ні аз ні буки (не вміти ні читати, ні писати).
Не втримався за гриву, за хвіст не втримаєшся.
Не вчи вченого їсти хліба печеного.
Не вчи дитину штурханцями а хорошими слівцями.
Не вчи орла літати, а солов’я співати.
Не вчи орла літати, а солов’я співати.
Не вчи рибу плавати.
Не вчись ламати, а вчись будувати.
Не вчись пиво варить, учись солод ростить.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори, що знаєш, але знай що говориш.
Не годен і в слід ступити (не вартий нічого).
Не голка шиє, а руки.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не дав Бог жабі хвоста, щоб траву не толочила.
Не давати й пилинці впасти (пильно оберігати).
Не давати просвітку (створювати нестерпні умови життя комусь).
Не давати проходу (настирливо переслідувати).
Не давати собі на носі грати (не дозволяти нечемно чи зверхньо поводитися).
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Не дай, Боже, з Івана пана.
Не дай, боже, ледачому та ще й хвороби.
Не дарунок дорогий, а дорога любов.
Не дивись високо, бо запорошиш око!
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не для Гриця паляниця.
Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили.
Не до мислі (не подобається хтось або щось комусь).
Не довіряй вовкові череду.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Не доносити віночка (не зберегти цноту до одруження).
Не допоможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не доспи, не доїж, а дитину потіш!
Не думав, не гадав, як у біду попав.
Не думав, не гадав, як у біду попав.
Не думавши, не гадавши (непередбачено).
Не дурний крук пустити з рук.
Не журись, а за діло берись.
Не з багатством жити, а з людиною!
Не з багатством жить, а з людиною!
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Не з медом (скрутно, тяжко).
Не за адресою (не до того кого треба).
Не за бороду — за розум шанують.
Не за те вовка б’ють, що він сірий а за те, що вівцю з’їв.
Не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв.
Не за те кобилу б’ють, що ряба, а за те, що везти не хоче.
Не завжди коту масниця.
Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.
Не загрібай жар чужими руками!
Не зарікайся пити води (застереження від самовпевненості й категоричності в думках, діях).
Не збирай синові худоби – збери йому розум.
Не збирай сину худоби, а збирай йому розум.
Не земля родить, а руки.
Не земля родить, а руки.
Не земля родить, а руки.
Не зійшлись звичаями — не бути дружбі.
Не зітхай важко, не віддамо далеко, – хоч і за курицю, та на свою вулицю.
Не змикати очей (не спати зовсім).
Не знає права, що робить ліва.
Не знайшовши броду – не лізь у воду.
Не знати меж (не мати відчуття міри).
Не знати упину (не можна спинити когось у вчинках).
Не знати, що городити (говорити нісенітниці).
Не зневажай навчанням змолоду.
Не зневажай поради старих.
Не йняти віри (важко вірити чому-небудь).
Не йти з мислі (постійно думати про когось).
Не кажи “гоп”, поки не перескочиш!
Не кажи «гоп», доки не перескочиш.
Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь».
Не кажи «я учився», а скажи, що дізнався.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не каша годує, а ложка.
Не кидай слів на вітер.
Не кидай слова на вітер.
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не копай другому ями, бо сам в неї упадеш.
Не копай іншому ями, бо сам упадеш.
Не копай іншому яму, бо сам упадеш.
Не краса красить, а розум.
Не краса красить, а розум.
Не краса красить, а розум.
Не красен проповідник викладом а живим прикладом.
Не купити ума, як нема.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Не лізь поперед батька в пекло.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не мав лиха, так оженився.
Не мала баба клопоту, то купила порося, порося – кувік, а баба в крик. Не страши кота салом.
Не мати Бога в животі (бути жорстоким несправедливим).
Не мати гадки (не думати ні про що).
Не мати нічого святого (для когось не існує ніяких моральних авторитетів).
Не мати уявлення (не знати що-небудь навіть приблизно).
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе!
Не микуляй очима, як не твоя дівчина.
Не милься, бо голитись не будеш!
Не міряй всіх на свій аршин.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце людину красить, а людина місце.
Не місце людину красить, а людина місце.
Не мни слова, говори просто.
Не може бути й мови (нема про що й говорити).
Не можна одноразово на двох конях сидіти.
Не можна покласти стару голову на молоді плечі.
Не на користь книжку читати коли вершки лише хапати.
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не на тебе самого світить сонце.
Не навчаючись і постола не сплетеш.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не нагодуєш коня — далеко не поїдеш.
Не нашого пера пташка у Iвашка.
Не нашого пера пташка у Івашка.
Не нашого поля ягода.
Не носи сміття під чужу хату.
Не ображайсь на сусіда, якщо спиш до обіда.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одяг красить людину, а добрі справи.
Не оженишся, поки тебе не оббрешуть.
Не очі бачать, а людина; не вуха чують а душа.
Не перо пише, а розум.
Не перо пише, а розум.
Не перо пише, а розум.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а питай бувалого.
Не питай, бо старий будеш!
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не піднявшись на гору, не побачиш долини.
Не плач, небого, що йдеш за нього нехай плаче він, що бере лихо в дім.
Не плач, небого, що йдеш за нього, – нехай плаче він, що бере біду в дім.
Не по зубах мені ці горішки.
Не побігаєш — не пообідаєш.
Не поговоривши з головою, не бери руками.
Не позичай, бо злий обичай: як віддає то ще й лає.
Не поклавши, не шукають.
Не поможе ні мило, ні вода коли така врода.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не помучишся — не научишся.
Не поспішай язиком – поспішай ділом.
Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
Не проси в багатого, а проси в доброго.
Не пхайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти!
Не радій чужому горю.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Не робота сушить, а турбота.
Не родися красна, а родися щасна.
Не розбивши яєчка, не спечеш яєчні.
Не роззявляй рота, бо сорока влетить!
Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.
Не розкусиш горіха — не з’їси ядра.
Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.
Не роками старість гарна, а ділами.
Не роки старять, а горе.
Не рубай тієї гілки, на якій сидиш.
Не рубай тієї гілки, на якій сидиш.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять.
Не силою б’ються, а вмінням.
Не скуби гуску, поки не зловиш.
Не смерть страшна, а недуга.
Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.
Не смійся з старих, сам такий будеш.
Не смійся з старих, сам такий будеш.
Не сокира теше, а столяр.
Не сокира теше, а чоловік.
Не сокира теше, а чоловік.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Не спитавшись броду, не сунься в воду.
Не спіши язиком, поспішай ділом.
Не страши кота салом.
Не страшно ні хмари, ні грому.
Не сунь носа до чужого проса.
Не сунь носа, куди не слід.
Не та мати, що народила, а та, що вигодувала!
Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!
Не та щаслива, що в батька щаслива а що в чоловіка.
Не так лінь, як не хочеться!
Не так лінь, як неохота.
Не так сталося, як гадалося.
Не так сталося, як гадалося.
Не так тії пани, як підпанки.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Не так хутко робиться, як мовиться.
Не так швидко робиться, як мовиться.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий чорт страшний, як його малюють!
Не так-то він діє, як тим словом сіє.
Не там злодій краде, де багато, а там де лежить відкрито.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Не те дороге, що з червоного золота а те дороге, що доброго майстра.
Не тепер по гриби ходить—восени як будуть родить.
Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.
Не терти, не м’явши, калача не їсти.
Не тим крапля камінь довбає що сильна, а тим, що часто падає.
Не тим хороша, що чорноброва а тим, що діло робить.
Не тим час дорогий, що довгий а тим, що короткий.
Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели.
Не то що наївся, а і в пазуху набрав.
Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти.
Не той багато знає, хто довго жив, а той хто багато вчився.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Не той голова, що дуже кричить а той, хто вміє навчить.
Не той грамотний, хто вміє читати а той, хто вміє слухати.
Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.
Не той друг, що медом маже а той, хто правду каже.
Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на діло скупий.
Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не той молодець, що починає а той, що кінчає.
Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
Не топтати ряст (не жити).
Не трать ходу до поганого роду.
Не трать ходу до поганого роду.
Не трать, куме, сили, спускайся на дно!
Не у своїй тарілці (почувати себе незручно).
Не усе ж то козак, що списа має.
Не учися розуму до старості, але до смерті.
Не хапайся поперед батька в пекло.
Не хвали в очі, не лай поза очі.
Не хвали день до вечора.
Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять!
Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять.
Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.
Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.
Не хвались, а вчись!
Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, – не твоя дівчина!
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.
Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
Не хоче, як коза сіна.
Не шелести, як віник по хаті.
Не штука вбить крука – злови живим!
Не шукай вроди, а шукай доброти.
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Не шукай правди в інших, коли її в тебе немає.
Небесний обранець (суджений).
Небо дарувало (судилося кому-небудь щось).
Небо одвернулося (комусь почало нещастити).
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Невіглас учителя ненавидить.
Невігластво завжди чваниться.
Невісток багато, а хата не метена.
Негоден зв’язати й двох слів (неспроможний логічно говорити).
Недаремно говорять, що діло майстра боїться.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Недбалість — мати ледаря.
Недовго вже йому ряст топтати!
Недовчений гірше невченого.
Недочитана книга — що непройдений шлях.
Недруг піддакує, а друг сперечається.
Нежонатого не посилай в старости, бо як гарна дівка – переб’є.
Незваному гостю місце за дверима.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Незчувся, коли й постарівся.
Нелегкий хліб (важка робота).
Нема батька — півсироти нема матері — сирота повна.
Нема в голові, нема і в кишені.
Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка!
Нема в світі, як своя країна.
Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Нема гіршого ворога, як дурний розум.
Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута.
Нема диму без вогню.
Нема диму без вогню.
Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Нема лісу без вовка, а села – без лихого чоловіка.
Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.
Нема там добра, де порядку нема.
Нема тих яток, що продають рідних маток.
Нема тіні без світла.
Нема у світі цвіту цвітійшого над маківочкою, нема ж роду ріднішого над матіночки.
Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
Немає серця (хтось бездушний).
Немає третьої клепки в голові.
Немає угаву (не можна спинити).
Немає Христа (бездушний черствий).
Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.
Ненадовго старий жениться.
Ненадовго старий жениться: як не вмре, то жінка покине.
Непроханий гість гірше татарина.
Непроханий гість гірше татарина.
Нерозумного вчити — в бездонну бочку воду лити.
Несміливий і своєї частки не одержить.
Нестатки притисли (хто-небудь бідує).
Неук — ворог сам собі.
Неук — гола палиця.
Неук живе один раз, учений — тисячу.
Неук і верблюда прийме за горбатого коня.
Нехай буде гречка, аби не суперечка!
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.
Нехай йому абищо (вираження незадоволення, роздратування).
Нехай книш, аби не паляниця.
Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!
Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!
Нехай над ним ворони крякають.
Нечиста сила (диявол).
Неширокий лобом (нерозумний).
Нещастя вчить, жаль навчає.
Нитка за голкою (невідступно).
Ниточка доведе до клубочка.
Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.
Ні Бога не боїться, ні людей не соромиться.
Ні богу свічка, ні чорту кочерга!
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
Ні в тин, ні в ворота (недоладне недоречне).
Ні в тин, ні в ворота.
Ні жінка, ні дівка — людська поговірка Не вибирай дівку, як у церкву йде а як свиням їсти несе.
Ні за що (без причини).
Ні кує, ні меле.
Ні купити, ні заслужити.
Ні лялечки (нікого).
Ні нам, ні вам, ні добрим людям.
Ні пава, ні ґава.
Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.
Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
Ні сіло, ні впало (несподівано).
Ніби з хреста знятий (змарнілий переляканий).
Ніби колючки в душу (хто-небудь неприємний, відразливий).
Ніде дітися (безвихідь).
Ніде оку зачепитися (немає нічого довкола).
Ніж виряджатись у яскравий одяг краще одягнись у знання.
Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.
Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.
Німа, як риба.
Ніс вище губи носить.
Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче.
Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче і горює.
Ніхто не бачить, як сирота плаче.
Ніхто не відає, що бідний обідає.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Нічим крити (нічого сказати у відповідь).
Нічим нічого і не зробиш.
Нічого дзеркало винить, коли пика погана.
Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…
Ніщо не ціниться так дорого і не обходиться так дешево, як ввічливість.
Нова мітла гарно заміта.
Нова хатка — нова гадка.
Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.
Новою дорогою йди, але й старої не забувай.
Нога нозі друг, а рука руці ворог.
Ноги носять, а руки годують.
Носить голову тільки для шапки.
Носиться, як баба із ступою.
Носиться, як дурень з писаною торбою в будень!
Носиться, як дурень з писаною торбою.
Носиться, як кіт з салом.
Ночвами моря не перепливеш.
Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх не спарував.
Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував.
Нужда в вікно, а любов у двері.
Оббити роги (приборкати).
Обвести круг пальця (спритно обдурити).
Обережність — мати мудрості.
Обібрав, як молоденьку липку!
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Обідрали, як молоденьку липку.
Обізвався грибом, то лізь у борщ.
Обізвався Яготин: “Ніжин мені побратим”, – а Ніжин каже: “Є у степу Ромен, та й той мені не ровен!”
Обійдеться великдень без гречаної паски.
Обійти всі Сцілли і Харібди (уникнути небезпеки).
Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість.
Обіцянка – цяцянка, а цяця й досі в кишені.
Обіцяного три роки ждуть.
Облетіти блискавкою (дуже швидко поширитися).
Облизня спіймав.
Облягли голову думки (стурбований хто-небудь чимось).
Обмова — полова: вітер її рознесе але й очі засипле.
Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Обоє рябоє.
Обрости мохом (здичавіти деградувати).
Общипати пір’я (приборкати когось).
Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.
Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.
Овечку стрижуть, а баран трясеться.
Огнем і мечем (з великою жорстокістю).
Огню вогнем не потушиш.
Од господаря повинно пахнути вітром а од господині — димом.
Од ледачого поли вріж та тікай.
Од одного берега відстав, та до другого не пристав.
Од поганого зерна і кури сліпнуть.
Один гусак поля не витопче.
Один досвід важливіший семи правил мудрості.
Один дурень зіпсує, що й десять розумних не виправлять.
Один палець – не кулак.
Один розум добре, а два ще краще!
Один розум добре, а два ще краще!
Один сам хоробрий, а в іншого слово хоробре.
Один син – не син, два сина – півсина, три сини – ото тільки син.
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син!
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки сини.
Один скаже, другий прикаже,
Один тягне цоб, другий тягне цабе (відрізняється щось).
Один у полі не воїн.
Один хліб завше приїсться.
Один цвіт не робить вінка.
Один цвіт не робить вінка.
Одібрало мову (втратити здатність говорити).
Одійшли шпари (перестати боятись чогось).
Одказлива дівка до сивих волос додівує.
Одна бджілка багато меду не наносить.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна була хустина, та й ту в воду впустила.
Одна головешка в печі гасне а дві в полі горять.
Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.
Одна дяка, що за рибу, що за рака.
Одна ластівка весни не робить.
Одна ластівка весни не робить.
Одна ластівка не робить весни.
Одна ластівка не робить весни.
Одна латка спереду, а друга ззаду (бідність).
Одна мати родить, та не один розум дає.
Одна мати родить, та не один розум дає.
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна рука в долоні не плеще.
Одне – творити язиком, а друге – перти плуга.
Одне “сьогодні” краще двох “завтра”.
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне дерево ще не ліс.
Одне ледаще пропаде – і то на світі полегшає.
Одне приємне слово наче сад цвіте.
Одне хороше слово і в лютий мороз зігріє.
Одним миром мазані (дуже схожі в чомусь).
Одним пальцем і голки не втримаєш.
Одним пальцем і голку не вдержиш.
Одні очі і плачуть, і сміються.
Одного поля ягода.
Одної смерті не минеш, а двох не буде.
Одному не під силу – клич товариша.
Одному не страшно, а двом веселіше.
Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить.
Одною рукою в долоні не заплещеш.
Одплатити рівною монетою (відомстити).
Одрізана скиба од хліба.(Віддана заміж.)
Ожени його, він сам пропаде.
Оженивсь – перемінивсь.
Оженивсь – перемісивсь.
Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити – підпалили хату.
Оженився, як на льоду обломився.
Оженився, як на льоду обломився.
Око бачить далеко, а розум ще далі.
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Окрити неславою (зганьбити).
Опалити крила (зазнати невдачі).
Опарився, як муха на окропі.
Опустив вуха, як лопух на дощ.
Орати — в дуду не грати.
Орел мух не ловить.
Орлиний клекіт з-під хмари чути.
Орудує язиком як циган пужалном.
Осадила, мов горщик од жару одставила!
Освіта — гість, розум — господар.
Осел над ослами (дуже обмежена людина).
Осіння муха боляче кусає.
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осла впізнаєш по вухах, ведмедя – по кігтях, а дурня – по балачках.
Осла знати по вухах, ведмедя — по кігтях, а неука — по мові.
Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці, – гуляйте у нас ще!
Осяче кубло (місце зосередження злочинних елементів).
От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.
От гостював, – насилу з душею вирвався!
От ми – так ми: вовки кобилу з’їли, а ми воза не дали!
От тобі далі й нічого казати – цвірінь, та й у стріху!
От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.
Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.
Отак: той у ріпу – той у мак!
Отакі, матінко, лихії люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась!
Отець по-батьківськи поб’є, по-батьківськи й помилує.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач!
Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!
Ото-то горе, що риба в морі!
Охота гірш неволі.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Оце надулась: наперед п’ятами обулась!
Оце пропав, як з мосту впав!
Очам видно, та ногам обридло.
Очам страшно, та руки зроблять.
Очима світить – боком душу тягне.
Очі страхаються, а руки зроблять.
Ошпарився на молоці, то й на холодну воду студить.
Падати з неба (комусь легко щось дістається).
Падати низько (втрачати певне становище).
Пакувати манатки (від’їжджати).
Паляниця — хлібові сестриця.
Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
Пам’ятатимеш до нових віників.
Пам’ятаю, як нині, що торік десятий понеділок був у п’ятницю.
Пан нашкодив, а старця повісили.
Пани на всі сани, тільки хвости волочаться.
Панське кохання – гірке горювання.
Папуга говорити навчиться та все ж людиною не стане.
Пар кісток не ломить.
Пар костей не ломить.
Парубок жениться – любу бере, вдовець жениться – хто за нього йде.
Паршива вівця все стадо запоганить.
Паска ще в колосі.
Пасти задніх (бути позаду).
Пасти очима (дуже пильно дивитися на когось).
Пекти раки (червоніти від сорому).
Перевернути догори дригом (викликати безладдя, хаос).
Перевестися нінащо (утратити значення).
Переводитись на швайку (ставати малопомітним).
Перегинати палицю (упадати в крайність).
Перед розумом і сила поступається.
Перед смертю не наживешся.
Передав куті меду!
Перейти межу (порушити усталений порядок).
Перейшов на ліки – пропав навіки!
Переливає з пустого в порожнє.
Переливає із пустого в порожнє.
Перемагай труднощі розумом а небезпеку — досвідом.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку – досвідом!
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Перемелеться – мука буде!
Перемелеться лихо – добро буде.
Перемивати кісточки (обмовляти когось).
Переп’ясти шляхи (перешкодити).
Перетреться, перемнеться, та й так минеться.
Перо сильніше меча.
Перш ніж одружитись, треба роздивитись.
Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду.
Перша чарка – на здоров’я, друга – на веселощі, а третя – для сварки.
Перше – що я горілки і в рот не беру, друге – що й день не такий, а
Перше погадай, потім повідай.
Перше у волок подивиться, тоді рибкою й хвалиться.
Перше чим одружитись, треба роздивитись.
Перші півні — північ, другі — до зорі а треті — ранок.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Печені голуби не летять до губи.
Печені голуби не летять до губи.
Пий пиво – та не лий, люби жінку – та не бий!
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Пий та людей бий, щоб знали чий син.
Пильнуй свого носа, а не чужого проса.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Письменний бачить більше поночі як неписьменний удень.
Пишається, мов кошеня в попелі.
Пиши пропало (неминучий крах, кінець).
Пищить снігур – скоро зима буде.
Пищить снігур — скоро зима буде.
Під гору навскач, а на гору хоч плач.
Під дощ хати не криють, а коли ясно – і сама не тече.
Під жабою лід розстає, – піді мною мерзне.
Під золою і жару не знайти.
Під лежачий камінь вода не тече,
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під носом зійшло, а в голові й не сіялось.
Підвести риску (покінчити з чимось).
Підводити під монастир (обдуривши, накликати біду).
Підеш туди, куди Макар телят не ганяв!
Підіймати на кпини (глузувати з когось).
Піднестися на голову (значно перевершити когось у чомусь).
Підождіть: прийде коза до воза сіно смикати.
Підпускати ляса (залицятися до когось).
Підпустити шпильку (сказати щось дошкульне).
Підставляти лоба під кулі (ризикувати життям).
Підстреленого сокола й ворона клює.
Підшитий дурником (нерозумний).
Пізнаєш дурного по реготу.
Пізнай себе, і ти будеш щасливим.
Пізній листопад — на тяжкий рік.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня!
Пізно встав — день втратив, у молодості не вчився — втратив життя.
Пізно старого коня вчити гопки.
Піймав куцого за хвіст.
Піймав смаленого вовка.
Пісенька солодка — коротка.
Після бійки кулаками не махають.
Після бійки кулаками не розмахують.
Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.
Піти в забуток (перешкодити комусь у чому-небудь).
Піти на розбрат (почати ворогувати).
Піти Нептунові на з’їзд (втопитися).
Піти прахом (загинути, пропасти).
Піти у світи (вирушити в мандри).
Піший кінному не товариш.
Піший кінному не товариш.
Пішла душа в п’яти!
Пішла Настя в поле жати, та забула серпа взяти; серп узяла — хліб забула таки Настя дома була.
Пішла по масло, – та й в печі погасло.
Пішли мої літа, як вітер круг світа.
Пішов глечик за водою, та й пропав там з головою.
Пішов на дно раків ловить!
Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою!
Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
Пішов по селу добувати киселю.
Пішов по шерсть, а вернувся сам острижений.
Пішов по шерсть, та повернувся острижений.
Пішов поговір (поширились чутки про когось).
Пішов посол та й упав у розсол.
Пішого сокола й ворони б’ють.
Плаває, як вареник у маслі.
Плавати як вареник у маслі (дуже добре жити).
Плакати, як мокрий апріль (гірко плакати шкодувати, жаліти за ким-небудь).
Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку!
Плачте,очі, хоч довіку по доброму чоловіку!
Плети йому калачі, а він тобі лапті.
Плети, плети! Я чув таких, як ти!
Плив, плив, та на березі й утопився.
Плохеньке порося і в петрівку мерзне.
Пнеться, як жаба на купину в гарну годину.
По бороді текло, а в роті сухо було!
По бороді текло, а в роті сухо було.
По воді ходить, і пить просить.
По готовій роботі і обід смачніший.
По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
По можливості не кривдь і мурашку.
По морі плавав, а води не бачив.
По одежі стрічають, по уму проводжають.
По правді живи!
По правді роби, по правді й буде.
По роботі знати майстра.
По роботі майстра впізнають.
По роботі пізнати майстра.
По роботі пізнати майстра.
По саме горло ситий.
По саму зав’язку (удосталь, дуже багато).
По твоїх справах про тебе судять.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Поберімося, небого, в тебе мало, а у мене нема й того.
Повадиться вовк у кошару ходити, то все стадо перебере.
Поважай старих, бо й сам старим будеш.
Повар від запаху ситий.
Повертається, як ведмідь за горобцями.
Повний чайник мовчить, неповний — шумить.
Повторення — мати навчання.
Погана сітка — для риби не клітка.
Погана та дівка, що сама себе хвалить.
Погане порося і в петрівку мерзне!
Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що!
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий той птах, який своє гніздо марає.
Поганий учень на стелі зірки рахує.
Погані очі все перелупають.
Погані слова шкодять тому, хто їх говорить.
Погано, як боїться: лиха не мине, а ще й натремтиться.
Поганому виду нема стиду.
Поганому животу і пироги вадять.
Поганому танцюристові й чоботи заважають.
Погнався за зайцем, та коневі голову зламав.
Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим.
Погуляв, як собака на вірьовці!
Подали груш, то й з-за столу руш!
Подати надію (заспокоїти).
Подивився, мов кислицю з’їв.
Подивись на вид та й не питай про здоров’я.
Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.
Поділити ложе (мати інтимні стосунки).
Подумай двічі, а тоді скажи слово.
Подумай двічі, а тоді скажи слово.
Пожалів вовк кобилу – залишив хвіст і гриву!
Пожалів, як вовк порося, – від’їв ніжки та й уся.
Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!
Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.
Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав.
Поживемо – побачимо.
Позиченими зубами кістки не розгризеш.
Поїхав погостювать, а прйшлось горювать.
Показалась за сім вовків копиця сіна.
Показати поріг (вигнати кого-небудь).
Показує дорогу, а сам у болото лізе.
Поки бабуся спече книші, то в дідуся не буде душі.
Поки зайця вб’ють, то вола з’їдять.
Поки знайде, то й сонце зайде.
Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.
Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.
Поки не упріти, поки не уміти.
Поки не упріти, поти не уміти.
Поки не упріти, поти не уміти.
Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють.
Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда.
Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло.
Поки хвалько нахвалиться – будько набудеться.
Покинув живе і пішов шукати мертвого.
Покотитися униз (збідніти).
Покрова землю листом покрива.
Поле бачить, а ліс чує.
Поле словами не засівають.
Поле труд любить.
Полову їсть, а фасону не втрача.
Полохається, як заєць бубена.
Полохлива ворона і куща боїться.
Полохливий заєць і пенька боїться.
Полюби нас так, а з грішми — то в’язне й дяк.
Полюбиться сатана краще від ясного сокола.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
Помалу їдь, то далі будеш.
Помастили губи медом, а облизати не дали.
Поміч у свій час – як дощ у засуху.
Поможе, як мертвому кадило.
Понад усе на світі (дуже сильно).
Понеділок і п’ятниця тяжкі дні, вівторок і субота легкі.
Попав пальцем в небо!
Попав пальцем у небо.
Попав, як сліпий на стежку.
Попався, жучку, панові в ручку.
Попався, жучку, панові в ручку.
Попасти в халепу (потрапити в неприємну ситуацію).
Поперед охоти зайця не лови.
Попросили б сісти, та нічого їсти.
Пора кумі і за розум взятися: не все пити – треба похмелятися; а з похмілля знову на весілля.
Пора тобі, п’яниця, протверезиться, а гульвісі остепениться.
Поради спитай у того, хто перше тебе зносив сорочку.
Пороби до поту, то й поїси в охоту.
Порожній млин і без вітру меле.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Посади свиню за стіл — вона й ноги на стіл.
Посеред зими і льоду не випросиш у куми.
Посієш вітер — пожнеш бурю.
Посієш вчасно, збереш рясно.
Посієш вчасно, то і вродить рясно.
Посієш вчинок — виросте звичка.
Посій в пору, будеш мати зерна гору.
Посій у пору, будеш мати зерна гору.
Посікти на капусту (дуже побити).
Посіяти чвари (ворожнеча).
Послужити вірою і правдою (щиро, віддано).
Послухай дурного, то й сам дурним станеш.
Поспіхом та швидко – мети не досягти.
Поспішився – оженився і в біду зразу ввалився!
Поспішиш – людей насмішиш.
Поспішиш -людей насмішиш.
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди!
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди!
Поставили козла город стерегти.
Поставили козла город стерегти.
Поставити крапку над «і» (з ‘ясувати все до кінця).
Потай миру (щоб ніхто не бачив приховано).
Потрапити до Нептуна в гості (потонути).
Потрібний, як собаці п’ята нога.
Потрібно учиться — завжди пригодиться.
Потрібно, як п’ятої ноги собаці!
Потрібну річ далеко не клади.
Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.
Поховатися як миші (причаїтися).
Почав за здоров’я, а кінчив за упокій.
Почав обід – мовчу, як кіт.
Почати – починає, та кінчати не кінчає.
Почати з азбуки (з самого початку дуже здалека).
Почин дорожче грошей.
Почнеш у навчанні з малого досягнеш і більшого.
Пошануй одежину раз вона тебе — десять раз.
Пошануй одежину раз, вона тебе — десять раз.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошли дурня Богу молитися то й лоба розіб’є.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Правда і в морі не втоне, і в огні не згорить.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Правда кривди не любить.
Правда кривду переважить.
Правда очі коле.
Правда світліша за сонце.
Правда своє візьме.
Правда суду не боїться.
Правда та кривда – як вогонь та вода.
Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою – ані до порога!
Правити небилиці (говорити нісенітниці).
Правити як за батька (установлювати високу ціну).
Працює гірш теляти.
Працює через пень-колоду.
Працює, як чорний віл.
Працює, як чорний віл.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Праця людину годує.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
При добрій годині — брати й побратими а при лихій годині — немає й родини.
При добрій годині і дурень човнем правитиме!
При сонці тепло, при матері добро.
При тобі – і душа в тобі, а без тебе – і душа з тебе.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Привикай, коровко, до житньої соломки.
Прийде врем’ячко – достигне яблучко й саме відпаде.
Прийде врем’ячко — достигає яблучко й само відпаде.
Прийде коза до воза.
Прийде літо — все розмаїто прийде зима — нічого нема.
Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.
Приймати зальоти (відповідати на залицяння).
Прийшли непрохані, то й підем некохані.
Прийшло з води, пішло з водою.
Прийшло махом – пішло прахом.
Прийшов Спас – держи рукавиці про запас.
Прийшов спас — держи рукавиці про запас.
Прикинути на око (приблизно визначити).
Прикипіти на місці (завмерти остовпіти).
Прилип, як шевська смола до чобота.
Приніс з бублика шнурочка.
Припасти до натури (сподобатися).
Прип’явся, як реп’ях до кожуха!
Прирівняв слона до комара!
Прирівняв солов’я до зозулі!
Природа одному мама, а другому — мачуха.
Присмалювати литки (загравати з ким-небудь).
Пристати на бажання (задовольняти чиїсь вимоги).
Присягалися сліпці, що своїми очима бачили!
Приший кобилі хвіст.
Про вовка помовка, а вовк до хати.
Про всяк случай (передбачливо).
Про дорогу скажеш, кума, як пройдеш по ній сама.
Про дорогу скажеш, кума, як пройдеш по ній сама.
Про мене (байдуже).
Про мене, Семене, аби я – Iван!
Про нього слава на весь світ стала.
Про померлих говорити або добре або нічого.
Про те зозуля і кує, що свого гнізда не має.
Продав кота в мішку.
Продажна шкура (той, хто зраджує когось з корисливою метою).
Пройняти очима (пронизати поглядом).
Пройшов вік, як батогом хляснув!
Пройшов вогонь і воду.
Пройшов крізь сито і решето.
Пролиту воду назад не збереш.
Проміняв бика на індика.
Проміняв шило на мотовило…
Пропав – і собаки не гавкали.
Пропав батіг — пропадай і пужално!
Пропало, як з воза впало.
Пропасти мов руда миша (загинути).
Просили на дорозі, щоб не були на порозі.
Просить покірно, наступивши на горло.
Проти віку нема ліку.
Проти води пливе.
Прощай розуме, як з горілкою зустрівся!
Прудка ріка береги розмиває.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям а людина своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїми знаннями.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.
Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
Пускати бісики (кокетувати).
Пускати плазом (потурати кому-небудь).
Пусти осот в огород – огірків не буде.
Пусти осот в огород — огірків не буде.
Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.
Пустився в бійку – чуба не жалій!
Пустий як очеретина (обмежений).
Пустити юшку (дуже побити).
П’ядь за п’яддю (поступово).
П’яний – гірше скаженого пса.
П’яний та дурний – рідні брати.
П’яному гори немає – усе рівно.
П’яному й калюжа по вуха.
П’яному й кози в золоті.
П’яному море по коліна.
П’янство – в роботі не товариш.
П’ятами киває, бо діла не має.
П’ятами накивав, – аж залопотіло!
П’ять днів нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Раденький, що дурненький (безпричинно веселий).
Раденький, що дурненький.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Раз збрехав — повік брехуном став.
Раз літо родить.
Раз літо родить.
Раз на віку трапилось черв’яку злісти на моркву, та вже й каже: “Я вище од всіх”!
Раз обпечеться, другий – остережеться.
Раз,та гаразд.
Раки назад лізуть (відмовлятися від свого слова).
Рана загоїться, а лихе слово – ні.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.
Рання пташка дзьобик набиває а пізня слізки збирає.
Рання пташка дзьобик прочищає а пізня очки протирає.
Рання пташка росу оббиває.
Рання пташка росу оббиває.
Ранок — панок: що ранком не зробиш то вечором не здоженеш.
Ранок вечора мудріший.
Рвонути з копита (раптово поїхати кудись).
Редьці до цукру нічого рівнятись.
Ремесло — не коромисло, плеч не відтягне.
Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
Ремеслу учитись — старості нема.
Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова.
Риба не без кості, а чоловік не без злості!
Риба не хліб, ситий не будеш.
Риба смердить від голови.
Риба шука – де глибше, а чоловік – де ліпше.
Риба шукає, де глибше, а людина — де краще.
Риба шукає, де глибше, а людина — де краще.
Рибак рибака пізнає здалека.
Рибам — вода, птахам — повітря а людині — вся земля.
Рив, доки жив, а по смерті його зарили.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
Рідна земля і в жмені мила.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Рідна мати однією рукою б’є своє дитя, а іншою гладить.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.
Рідня до півдня, а як сонце зайде – і сам чорт не найде!
Різати слух (неприємно вражати дратувати).
Різні по вдачі — міцні на любов.
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби на дворі – буде й в коморі.
Роби на дворі – буде й в коморі.
Роби на дворі — буде й в коморі.
Роби, дочко, так не будеш ликом кожуха шити.
Робити з лемеша пшик (досягати мізерних результатів).
Робить як мерзле горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як чорний віл.
Робить, як чорний віл.
Робиш для когось, а вчишся для себе.
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Робота сама за себе скаже.
Робота спільна – як пісня весела.
Роботі як не сядеш на шию то вона тобі сяде.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Роботящі руки гору вернуть.
Родився — малий, виріс дурний помер старий.
Родився малим, виріс п’яним, умер старим – і так прожив, що й світу не побачив!
Родичів багато, та ніде пообідати.
Родичів багато, та ніде пообідати.
Рожа і в терну гожа.
Рожа червона, та й та блідне.
Рожа червона, та й та блідне.
Рожі без колючок не буває.
Розбалакались, як свиня з гускою!
Розбирається, як баран в аптеці.
Розбирається, як свиня в апельсинах.
Розбити ілюзії (показати що-небудь комусь без прикрас, у правдивому світлі).
Розвести балачку (повести пусту розмову).
Роздавити одним пальцем (знищити без зусиль).
Роздайся море, – тріска пливе!
Роздайся, море, – жаба лізе!
Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
Розживемось, як у пастухи наймемось.
Розжилась голота коло болота.
Розжуй, та ще й в рот поклади!
Роззути очі (правильно або глибше зрозуміти).
Роззявив рот, як вершу.
Розлука – теж наука!
Розминутися з правдою (чинити несправедливо).
Розносивсь, як чорт з бубном!
Розпитуючи, гори перейдеш а мовчки і на рівнині заблукаєш.
Розплести клубок (з ясувати суть справи).
Розпускати теревені (поширювати плітки).
Розпускати язика (говорити зайве).
Розпустити нюні (послабити контроль над собою, розплакатися).
Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.
Розрядити атмосферу (зняти напруження).
Розум – скарб людини.
Розум — скарб людини.
Розум — скарб людини.
Розум за гроші не купиш.
Розум не в бороді, а в голові.
Розуміється як теля на пирогах.
Розуміється, як вовк на зорях.
Розуміється, як глуха в танцях.
Розуміється, як теля на пирогах.
Розумна голова сто голів годує а дурна і себе не прогодує.
Розумна голова, та дурному попалася!
Розумна дитина в батьковій свитині.
Розумна дитина в батьковій свитині.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втовкмачить.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить.
Розумна людина схожа на джерело.
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний батько сина спитати не соромиться.
Розумний бачить правду, чесний не порушує слова.
Розумний всякому дає лад.
Розумний всякому дає лад.
Розумний всякому дає лад.
Розумний і знає, але спитає, а дурний і не знає, і не питає.
Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
Розумний научить, а дурень намучить.
Розумний не подивує, а дурний не побачить.
Розумний не той, хто багато говорить а той, хто багато знає.
Розумний почує раз, а здогадається десять раз.
Розумний птах шкодує пір’я мудра людина шкодує слова.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний розсудить, дурень осудить.
Розумний слова побоїться а дурневі й батіг не допоможе.
Розумний учень випередить учителя.
Розумний учить, дурень повчає.
Розумний ще з літа думає про зиму.
Розумній голові досить дві слові.
Розумній голові досить двох слів.
Розумного на покуті саджають для честі а дурня — для сміху.
Розумного на покуті саджають для честі, а дурня – для сміху.
Розумного пошли — одне слово скажи дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.
Розумного пошли – одне слово скажи, дурного пошли – три скажи та й сам за ним піди.
Розумному натяк, дурному кийок.
Розумну річ гарно й слухати.
Розумну річ приємно й слухать.
Розумну річ приємно й слухать.
Розумну річ приємно й слухать.
Розуму за гроші не купиш.
Розуму і гроші не замінять.
Розуму і за морем не купиш.
Розуму на базарі не купиш.
Розуму не позичиш.
Розуму палата, та ключ від неї загублений.
Розходилась, як квочка перед бурею.
Росла – весни не бачила, зросла – літечка не знала, прийшла осінь – сирітського серця не нагріла.
Росте, як на дріжджах.
Росте, як на дріжджах.
Росте, як утя на воді.
Рости, сину, хоч дурний, аби великий.
Ростом з Iвана, а розумом з болвана.
Рот не город – не загородиш.
Ротом дивиться – нічого не бачить.
Рука не піднімається (не вистачає рішучості).
Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.
Руки малі, та до роботи вдалі.
Руку, ногу переломиш — заживе а душу поламаєш — не заживе.
Сади деревину – будеш їсти садовину.
Сади дерево ззамолоду – на старість як нахідка.
Сади дерево ззамолоду — на старість як нахідка.
Садок літом — як кожух зимою.
Сало гамкнув та на кота звернув.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Сам не б’юсь, а сімох не боюсь.
Сам собі пан.
Сам собі чоловік не ворог.
Сама баба сметану злизала а на кота сказала.
Свасі перша чарка й перша палка.
Свасі перша чарка й перша палка.
Сват не сват, а так добрий чоловік.
Сватає сім, а дівка буде не всім.
Сватає сто душ, а чоловік буде лише один.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту яка за тебе йде.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.
Свекор – не рідний батько!
Свекор і свекруха одного духа.
Свекруха – уїдлива муха.
Свекруха – уїдлива муха.
Свині на городі одна честь – поліно.
Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл.
Свиня болото знайде.
Свиня не з’їсть, поки не обваляє.
Свій глаз – алмаз, чужі руки – круки.
Свій глаз — алмаз, чужі руки — круки.
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
Свій розум май і людей питай Хто людей питає, той і розум має.
Свій розум нікому не віддавай.
Свій своєму лиха не мисле: як побачить на сухому, то в болото тисне.
Свій як не заплаче, то скривиться а чужий і не подивиться.
Світ великий – було б здоров’я!
Світ за очі (не вибираючи шляху).
Світ не без добрих людей.
Світ не милий (хто-небудь став байдужим до всього).
Світ свінув (комусь щось стало ясно).
Світить місяць, та не гріє.
Свого “спасибі” не шкодуй, а чужого не чекай.
Свого не цурайся – за чуже не хапайся.
Свої люди – помиримось.
Своїх багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.
Своїх не страхай, а наші й так не бояться!
Своя губа ближче.
Своя печаль чужої радості дорожча.
Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!
Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!
Своя хата не ворог, – коли прийдеш, то прийме.
Се така, що не вступить нікому й п’ятака!
Себе любиш – людей губиш, себе хвалиш – людей ганиш.
Семеро одного не ждуть.
Семеро одного не ждуть.
Семеро одну соломинку піднімають.
Сердитого спиняти – гірш роздратувати.
Серед трьох сосен заблудився.
Серце з перцем (про когось з непокірним запальним характером).
Серце ні на що не вважає – свою волю має.
Серце ні на що не вважає — свою волю має.
Серце рветься (хтось дуже переживає страждає).
Сиве волосся — ласка молода.
Сивина в бороду — розум в голову.
Сивина в голову — біс у ребро.
Сиди до сивої коси, а за ледащо заміж не йди!
Сиди, Векло, ще не смеркло!
Сиди, Тетяно, бо ще рано!
Сидить дід на стільці, обуває постольці, а баба мордується, що в чоботи не взується.
Сидить ні в сих, ні в тих, – мов собака в човні.
Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає.
Сидить, як морква в грядці.
Сидить, як убогий за дверима.
Сидить-надуваеться, три дні в чоботи взувається.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Сидіти на шиї (бути утриманцем).
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила ломить все, а розум — силу.
Сила та розум – краса людини.
Сила та розум — краса людини.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Сила уму уступає!
Силою не бути милою.
Силою не буть милою.
Силою не буть милою.
Силою не хвались – краще трудись.
Сильний здолає одного а вчений — тисячу.
Сильніш від кішки нема для мишки.
Син дивиться в хату, а дочка кричить: “Пусти, тату!”
Син мій, а розум у нього свій.
Син мій, а розум у нього свій.
Син, як син, та синиха лиха.
Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть.
Синиця пищить – зиму віщить.
Синиця пищить — зиму віщить.
Синиця пищить — зиму віщить.
Сип коневі мішком – не ходитимеш пішком!
Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком!
Сип коневі мішком, не ходитимеш пішком.
Сирітська сльоза не капає дарма.
Сирота – як камінь на роздоріжжі.
Сироті докипить і в животі.
Сироті женитися – ніч маленька.
Сироті хоч з мосту та в воду.
Сиротою жити – сльози лити.
Сироту і вдовицю – то й тріски б’ють.
Сироту лають і б’ють, та плакать не дають.
Сита кішка, коли сала не їсть.
Сите порося і каші не їсть.
Ситий від крупи, п’яний від води.
Ситий голодного не розуміє.
Ситий голодному не товариш.
Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
Сів і прилип, як до смоляної лавки.
Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.
Сів, як більмо на оці.
Сів, як чиряк на боці.
Сідайте, на чім стоїте!
Сідайте, хай ноги для дороги!
Сій вчасно — вродить рясно.
Сій не пусто, то збереш густо.
Сій не пусто, то збереш густо.
Сій овес в кожусі, жито в брилі.
Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
Сіла між молодими і помолодшала.
Сіль-хліб кусай, а розумних людей слухай.
Сім верств до небес – і все пішки.
Сім глаз – алмаз, чужі руки – круки.
Сім год мак не родив і голоду не було.
Сім дочок – свій таночок.
Сім дочок – свої вечорниці.
Сім літ мак не родив, і голоду не було.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Сім мудреців дешевше однієї досвідченої людини.
Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
Сім п’ятниць на тиждень.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім синів годую, всім і щастя готую!
Сім синів годую, всім і щастя готую!
Сім’я міцна – горе плаче!
Сім’я міцна – горе плаче!
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
Січ – мати, а Великий Луг – батько.
Січень – року початок, а зими середина.
Сіяти незгоду (призводити до сварок).
Скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш, відрубаєш – не приточиш.
Скажеш на ніготь, а перекажуть на лікоть.
Скажи мені, хто твій товариш – тоді я скажу, хто ти.
Скажи правду — наживеш ворога.
Скажи, враже, як пан каже.
Сказав, та не зав’язав.
Сказане слово — було і нема а написане живе вічно.
Сказане слово – срібло, а мовчання – золото.
Сказано – велика птиця, як горобець!
Сказаного і сокирою не вирубаєш.
Скаче, як теля на мотузку.
Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків!
Скільки вб’єш, стільки в’їдеш.
Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.
Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде.
Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів.
Скільки зробив, як комар надзижчав.
Скільки світа – стільки й дива.
Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.
Складати вину (звинувачувати в чому-небудь).
Скласти зброю (припинити збройні дії).
Скорий поспіх – людям насміх.
Скоро дерево садять, та не скоро з нього плоди їдять.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Скривився, як середа на п’ятницю.
Скрипливе дерево довго живе.
Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
Скромність прикрашає людину.
Скупий удвоє платить, а лінивий два рази робить.
Скупий, якби міг, то б два рази одне їв.
Скупому душа дешевше гроша.
Скуштувати казенних сухарів (побувати у в язниці).
Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.
Сліпий на очі (неуважний, який не помітив чогось).
Сліпій курці усе пшениця.
Сліпому як не світи, все пита – куди йти.
Слова — полова, а праця — диво.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слова, як мед, діла, як полин.
Словами — наче листом стеле а ділами — наче голками коле.
Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Слово – не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.
Слово – не горобець: випустиш – не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово – не стріла, а ранить глибше.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова – зложиться мова.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово не полова, язик не помело.
Слово не стріла, а глибше ранить.
Слово не стріла, а ранить глибоко.
Слово старше, ніж гроші.
Слово старше, ніж гроші.
Слово Тараса – наша зброя і окраса
Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
Сльоза не пройме (неможливо розжалобити).
Смерть не за горами, а за плечами.
Смерть не справник — не підкупиш.
Смерть не справник — не підкупиш.
Сметана на голові устоялась би — такий тихий.
Сметаною вареників не зіпсуєш.
Сміливий сам собі кує славу.
Сміливий скрізь переможець.
Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
Сміливим відвага володіє.
Сміливого куля боїться!
Сміятися на кутні (плакати).
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніданок – перехватка, а грунт – обід.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Собака гавкає, а вітер розносить.
Собором і чорта поборем.
Сові сонце очі ріже.
Совість без зубів, а загризе.
Совість гризе без зубів.
Сокіл вище сонця не літає.
Солов’їними піснями ситий не будеш.
Соловей співа, поки дітей нема.
Соловей співа, поки дітей нема.
Солов’я баснями не годують.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Сонечко в дорозі не спіткнеться.
Сонечко нас не чекає.
Сонливого не добудишся, лінивого не дошлешся.
Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.
Сонце відчиняє світ, а книга відкриває очі.
Сонце заходить — старим радість.
Сонце зігріває повітря друг — душу Не давай грошей — не втрачай дружби.
Сонце низько – вечір близько.
Сонця в мішок не зловиш.
Сорока сороці, ворона вороні, – так і пішло!
Сором — не дим, очей не виїсть.
Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне.
Спасибі за обід, що наївся дармоїд.
Спасибі за рибу, а за раки нема дяки!
Спати як бабак (дуже міцно спати).
Спи, доню, нехай тобі доля росте.
Спить, а Химині кури бачить!
Спить, хоч з гармати стріляй.
Співає, як порося в тину.
Співаєш добре, а перестанеш – ще краще!
Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
Співатиме півень чи ні, а день буде.
Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.
Спорожніле серце (спустошеність байдужість).
Спочатку «аз» та «буки», а потім і науки.
Спочатку подумай, а потім і нам скажи.
Спочивати на лаврах (задовольнятися досягнутим).
Справжня людина як не хоробра, то смілива.
Справити Всеношну (примусити когось страждати).
Справити святки (провчити когось).
Спробувати щастя (відважитись на щось).
Ставати на хибний шлях (втрачати правильний напрям у поведінці, житті).
Ставити мур (чинити перешкоди).
Ставити сильце комусь (підступно діяти проти когось).
Сталь гартується в огні, а людина — У труді.
Сталь гартується у вогні, людина – в труді.
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає.
Стара не покине, молодих сам не хочу.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старе – як мале: що побачить, того й просить.
Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
Старе, як мале: що побачить, того й просить.
Старий багато знає, а ще більше забув.
Старий багато знає, а ще більше забув.
Старий ворон пусто не кряче.
Старий говорить, говорить, та й направду виходить.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.
Старий кіт, а масло любить.
Старий кіт, а масло любить.
Старий кіт, а масло любить.
Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров’я шукає.
Старий про старе й думає.
Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!
Старий хоче спати, а молодий – гуляти.
Старий хоче спати, а молодий гуляти.
Старий, а розуму за дитину не має.
Старий, а розуму за дитину не має.
Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
Старий, старий, але ярий.
Старий, як світ.
Старі крутяться, а молоді учаться.
Старій бабі і на печі ухаби.
Старість – не радість, а смерть – не весілля.
Старість — не радість, горб — не користь.
Старість іде і хвороби веде.
Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
Старого вчити — що мертвого лічити.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полову не зловиш.
Старого дерева не випрямиш.
Старого лиса не виманиш з лісу.
Старого любить — тільки дні губить.
Старого чоловіка для поради держи.
Старої любові й іржа не їсть.
Старої любові й їржа не їсть.
Старому брехати — не ціпом махати.
Старому женитися і ніч коротка.
Старому піч, як малому колиска.
Старому подушечки, а молодому ігрушечки.
Старому та хворому годи завше, як малому.
Старять годи і тяжкі пригоди.
Стати кілком (затерпнути).
Стати лубом (заклякнути; стати цупким).
Стати шовковим (зробитися покірним).
Степ та воля – козацька доля.
Степового коня на конюшні не втримаєш.
Стережися людини, що не говорить і собаки, що не гавкає.
Стид хоч і не дим, а очі виїсть.
Стида, як у тої кобили, що воза побила.
Стидно, аж вуха в’януть!
Стільки з нього користі, як з чорта смальцю!
Стільки мозку, як у ліктях (обмежений, тупий).
Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.
Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися.
Стояти валом (відстоювати, захищати).
Страх гірше смерті.
Страх має великі очі.
Страх силу одбирає.
Страху нема там, де його не бояться.
Страшне перо не в гусака.
Стріляти можуть усі, та не всі попадають у ціль.
Стріляти очима (грайливо зиркати на когось).
Строгість учителя корисніша від поблажливості батьків.
Стругав, стругав, та й перестругав.
Стук, грюк, аби з рук!
Стук-грюк, аби з рук.
Стук-грюк, аби з рук.
Стукотить, гуртотить – комар з дуба летить.
Стягти огуду (завдати комусь неприємностей).
Судженого і конем не об’їдеш.
Сумління — найкращий порадник.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сунути носа (втручатися в що-небудь).
Сусід не захоче, то й миру не буде.
Сухар з водою, аби серце з тобою.
Сухар з водою, аби, серце, з тобою.
Сухий березень, теплий квітень мокрий май — буде хліба врожай.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.
Схожий, як свиня на коня, – тільки шерсть не така.
Схопивсь, як ошпарений.
Сьогодні хоч вола з’їж, а завтра знову схочеш.
Сьогоднішньої роботи не залишай на завтра.
Сягати зором (на всьому видимому просторі; до самого обрію бачити).
Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.
Сяк, так, на косяк, аби не по-людському!
Сяка-така напасть, а спати не дасть.
Та земля мила, де мати родила.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Так біжить, аж земля дрижить.
Так біжить, аж земля дрижить.
Так дрижав, що аж употів!
Так за так (відплата тим самим).
так і в горниці тоска.
Так його люблять, як собаки старця.
Так любить, як порох у оці.
Так любить, як порох у оці.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.
Так мені вподобалось, як вовкові весільна пісня!
Так м’яко спать, неначе теща постелила!
Так потрібно, як діра в мості!
Так розуміється на справі, як бик на окулярах.
Так сумує, що хоч з мосту та в воду.
Так тебе люблю, що як не бачу, то вдень спати не можу!
Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!
Так тепло, як циганові під ятером.
Так то так, та з хати як?
Так хочеш робити, як собака орати.
Так чи не так, а перетакувати нема чого.
Така біда, що хоч з мосту та в воду.
Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.
Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.
Така правда як на вербі груші.
Таке говорить, що собака й з маслом не з’їсть!
Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш.
Такий бідний, як мак начетверо.
Такий добрий, що в ложці води втопив би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
Такий старий, що пам’ятає, як його батька хрестили.
Такий сторож з вовка при вівцях як з кози при капусті.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже!
Такий язик, що й на припоні не вдержиш!
Такий, що і в ступі не влучиш!
Такий, що із вареного яйця курча висидить.
Таким робом (отже, у такий спосіб).
Такі вже злі, як мухи в спасівку.
Там вовк не бере, де сам живе.
Там добре, де нас нема.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Танцювати не хочеться, та черевички просяться.
Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма!
Тараса думки будуть жити віки
Тарасів « Буквар» – для дітей великий дар
Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
Тарасів «Кобзар» – народу великий дар
Тарасівська «Катерина» – це народная дитина
Тарасове слово живе і здорове
Тарасові слова – то правда жива
Твоє не мелеться, то й мішка не підставляй.
Твоє хоч дорожче, та своє миліше.
Темна нічка злодієві рідна мати.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Тепле слово і кішці приємне.
Терен груш не родить.
Терен груш не родить.
Терен груш не родить.
Тернистий шлях (важка життєва дорога).
Терпи козаче, отаманом будеш.
Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Терпіння і труд все перетруть.
Тещиного язика аршином не зміряєш.
Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.
Ти йому – стрижене, а воно тобі – смалене!
Ти йому – стрижено, а він тобі – голено!
Ти йому плюй межі очі, а він каже – дощ іде!
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
Ти йому про Тараса, а він – півтораста!
Ти йому хліб, а він тобі камінь.
Тисячу раз пожалієш, що сказав а раз, що змовчав.
Тиха вода береги рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода людей топить, а швидка – тільки лякає.
Тиха вода найглибша.
Тиха погода, хоч мак сій.
Тихше їдеш — далі будеш.
Тихше їдеш — далі будеш.
Тікав від диму, та впав у вогонь!
Тіло обіймає, а душу виймає.
Тільки зірок з неба не зніма!
Тільки й землі маю, що поза нігтями.
Тільки смуга лягла (дуже швидко побігти).
То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи!
Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.
Товктися по світу (мандрувати).
Товчеться, як Марко в пеклі!
Товчеться, як Марко по пеклу а все без толку.
Того руки не болять, що уміють.
Того руки не болять, що уміють.
Тоді він буде жениться, коли бики почнуть телиться!
Тоді дали хліба, як зубів не стало.
Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.
Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.
Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Тоді сироті неділя, як сорочка біла.
Тоді ціну йому взнаєш, як його втратиш.
Той в бороні, а той в стороні.
Той діло зробив, хто його завершив.
Той сам себе губить, хто чужую жону любить.
Той сам себе губить, що чужую жону любить.
Той сказав на глум, а він узяв на ум.
Той у бороні, а той у стороні.
Той, хто не вчиться, ходить у потемках.
Точити ніж (виношувати підступні плани).
Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
Трапляється, що й по мудрому чорт катається.
Треба дбати не про чоботи, а про ноги не про шапку, а про голову.
Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти.
Треба знати, де що сказати.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Треба розумом надточити де сила не бере.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба руки підкладати, а не дарма гелготати.
Треба, як п’ятого колеса до воза!
Тремтіти мов осиковий лист (боятися).
третє – що я вже дві випив.
Третій день, як лежить, а дев’ятий хліб кінчає.
Треться, мнеться, – думає, минеться!
Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
Три друга: батько, мати та вірна жінка. Чоловік та жінка – одна спілка.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Тримається, як блоха кожуха.
Тримай голову в холоді, живіт у голоді а ноги в теплі.
Тримай голову в холоді, живіт у голоді, а ноги в теплі.
Тримай язик за зубами.
Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.
Тримати в шорах (підкоряти своїй владі).
Тримати за панібрата (поводитися фамільярно з ким-небудь).
Тримати ключ од серця (уміти знайти підхід).
Триматися на задньому плані (осторонь бути).
Триматися на ниточці (дуже непевне невизначене становище).
Тринди-ринди — коржі з маком.
Тричі людина дивна буває: родиться жениться, помирає.
Труд для людини — здоров’я і життя.
Труд чоловіка кормить.
Труд чоловіка кормить.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Трудова копійка годує довіку.
Трудова копійка годує довіку.
Трудова копійка годує довіку.
Трутням свято і в будень.
Трясе цап бороду, бо так звик змолоду.
Тьопай, Мартине, мати ще підкине!
Тягни лямку, поки викопають ямку.
Тягнути лямку (виконувати важку роботу).
Тяжко в світі жить, як нікого не любить.
Тяжко нести, та шкода кидать.
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
Тямитиме науку до нових віників.
У березні сім погод надворі: сіє, віє крутить, мутить, припікає й поливає.
У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
У бідного і приятелі мруть.
У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.
У бідного щодня піст.
У вічі – як лис, а поза очі – як біс.
У воді стоїть, а води просить.
У ворожки лікуватись – без здоров’я залишатись.
У всякого своя доля і свій шлях широкий.
У всякої пташки свої замашки.
У всякої Федорки свої одговорки.
У вухах дзвенить — хтось лихом згадує.
У дитини заболить пальчик а у мами – серце.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
У дитини заболить пальчик, у матері — серце.
У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.
У доброго коня верстви не довгі.
У доброго коня верстви не довгі.
У дорогу від’їжджай у вівторок або в суботу.
У дружби немає межі, у знань немає дна.
У дурного півня – дурна й пісня.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У заздрості на все великі очі.
У каламутній воді рибу ловлять.
У каламутній воді рибу ловлять.
У кишені вітер гуляє.
У кого діток сім, то й щастя всім.
У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.
У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.
У кого є ненька, у того й голівка гладенька.
У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
У кого є страх, у тому є Бог.
У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.
У кого правди немає, в того й добра мало.
У кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
У кого совісті нема – нема й сорому.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
У кого що болить, той про те й говорить.
У кому є Бог, у тому є й сором.
У корови молоко на язиці.
У короткого розуму язик довгий.
У ледачого пасічника і бджоли ледачі.
У ледачого робота з рук валиться.
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
У лихої свекрухи і ззаду очі.
У лиху годину пізнаєш вірну людину.
У лінивого що надворі, те й на столі.
У мачухи прямі очі, а дивиться косо.
У натурі (у справжньому вигляді).
У науці нема коротких шляхів.
У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий, та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько, та мати, та їхні три брати.
У нашому полку чортма толку!
У невмілого руки не болять.
У нероби завжди неврожай.
У неука очі незрячі.
У нього бракує клепки в голові.
У нього в голові — колос від колосу що не чути і голосу.
У нього грошей, як у жаби пір’я.
У нього не розживешся і серед зими льоду.
У нього стільки правди, як у кози хвоста.
У петрівку день — рік.
У поганого та недоброго чоловіка жінка завжди нерозумна.
У понеділок гроші віддавати — весь тиждень трата.
У понеділок чхнеш — подарунок на тижні.
У понеділок, середу і п’ятницю ніякого діла не починай.
У пустій бочці більше дзвону.
У п’яниці коли не під очима синє, так плечі в глині.
У п’ятницю курку на яйця не саджають: курчата не живуть.
У решеті води не наносиш.
У решеті води не наносиш.
У ріднім краю, як у раю.
У розумного джигіта кінь не стомиться і халат не зноситься.
У розумної голови сто рук.
У семи няньок дитина без носа.
У серпні серпи гріють, а вода студить.
У Сірка очей позича.
У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,
У старого жінка молода — велика біда.
У страха очі великі.
У страху очі великі.
У страху очі великі.
У сусіда розуму не позичиш.
У сусіда ума не позичиш.
У сусіда ума не позичиш.
У тебе розуму багато, та вдома не ночує!
У чужій кошарі овець не розведеш.
У чужій руці завжди шматок більший.
У чужій стороні і сокола звуть вороною.
У чужій сторонці не так світить і сонце.
У чужім оці порошинку бачиш у своїм і стебла не помічаєш.
У чужу душу не влізеш.
Убиватися в багатство (багатіти).
Убогому життя, як собаці на перелазі.
Удавати барона з овечого загона (удавати з себе багату й впливову людину будучи насправді і бідним і зневаженим).
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Удар у спину (підступно).
Удатний на язик (красномовний).
Узивати до Бога (звертатися до вищих сил).
Узявся за гуж – не кажи, що не дуж.
Узяти в тямки (зрозуміти).
Узяти очі в руки (уважно, пильно подивитися).
Україна – мати, вмій за неї постояти.
Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів.
Улаштувати автодафе (знищити, спалити).
Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає.
Уліпити в саме око (влучно сказати).
Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Уминати за обидві щоки (їсти дуже швидко).
Умити руки (ухилитися від відповідальності).
Умитися юшкою (облитися кров ‘ю).
Умів красти – умій і очима лупать!
Умів почати — умій закінчити.
Уміє він з чорного біле зробити.
Уміє піймати вовка за вухо.
Умієш дітей родить – умій же їх і вчить!
Умій сказати, умій і змовчати.
Умійко по дорозі біжить, а невмійко на печі лежить.
Уміла готувати, та не вміла подавати.
Умілому всяка робота легка.
Умілому скрізь місце.
Уміння не відбереш.
Упадати у вічі (бути особливо помітним).
Упасти до верші (дозволити себе ошукати).
Упасти з неба (несподівано з ‘явитися).
Упіймати на слові (скористатися ненароком сказаним словом).
Уражати слух (привертати увагу особливим звучанням).
Ускочив, як жаба в жар.
Ускочити в копієчку (дорого обійтися комусь).
Усього буває на віку – і по спині, і по боку,
Усякому на старість розуму додасться.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Утерти маку (суворо покарати когось).
Утішити кров (заспокоїтися).
Утопити в ложці води (згубити когось з ненависті).
Ухопив Місяця зубами!
Ухопив місяця зубами.
Учений — всюди учений король — лише в своїм королівстві.
Учений без діла — як хмара без дощу.
Учений водить, а неучений слідом ходить.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений шпак говорить всяк.
Учення — насіння знань а знання — насіння щастя.
Учення без уміння — не користь, а біда.
Учення в старості — це запис на піску, учення в модості — це різьба на камені.
Учення краще багатства.
Ученому — світ, а невченому — тьма.
Учепитися як реп’ях (набридати).
Учи дітей не страшкою, а ласкою.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
Учись — на старість буде як нахідка!
Учись — на старість буде як нахідка!
Учись змолоду — під старість не будеш знати голоду.
Учись змолоду – пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Учити — розум точити.
Учитись — все рівно що гребти проти течії: тільки перестанеш, тебе назад потягне.
Учитись — що візка на гору тягти: відпустиш — назад котиться.
Учитись і в шістдесят не пізно.
Учневі — удача, учителеві радість.
Федора має свої одговори.
Федорові – пряжа, а комусь пропажа!
Федоту не страшна ніяка робота.
Федя масти медом, а Федь усе Федьом!
Феся казала – обійдеться.
Флот – України оплот.
Фортуна послужить (пощастить).
Фрукти самі себе хвалять.
Хазяйське око товар живить.
Хазяйське око товар живить.
Хана буде (спіткає когось нещастя).
Хапай, бабо, решетом сонце!
Хапало в хапиці, хапиця – по пиці.
Хапун такий, що й з рідного батька здере.
Хата з дітьми – базар, а без них – кладовище.
Хату руки держать.
Хату руки держать.
Хвали чужу сторону, а сиди дома.
Хвалилась кобила, що з возом горшки побила.
Хвалились, хвалились – та під гору і звалились.
Хвалить, як медом мастить.
Хвальби – повнії торби, а в торбі нема нічого!
Хвальби повні торби, та вони порожні.
Хвалько – пуста людина.
Хвалькові не щастить.
Хвалять – не гордись, учать – не гнівайся.
Хворому і багатство не миле.
Хитра людина в’ється як хмелина.
Хитрий, як лисиця.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Хитрого од лукавого не відрізниш.
Хитрощами недовго проживеш.
Хитрує, як собака за вечерею.
Хіба все те вовк, що сіре?
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Хліб їж, а правду ріж.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Хліб та вода – козацька їда.
Хліб та вода – то козацька їда.
Хліб усьому голова.
Хліб усьому голова.
Хліб усьому голова.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Хлоп’яча любов — як вода в решеті.
Ховається від роботи, як собака від мух.
Ховається од роботи, як пес од мух.
Ходить мовчки, кусає по-вовчи.
Холодним словом серця не запалиш.
Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу.
Хороша пісня, коли б трохи довша!
Хороша чутка далеко чутна.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився!
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Хоч бачить око, та зуб не йме.
Хоч би як учив дурного — до ранку все забуде.
Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.
Хоч біс, аби яйця ніс.
Хоч близько, та слизько.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч вовків ганяй (дуже холодно).
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч голий, зате в поясі.
Хоч до рани прикладай (про когось доброго, лагідного).
Хоч дурний, та хитрий.
Хоч за вола, аби дома не була.
Хоч за старця, аби не остаться.
Хоч і по плечі в воду, аби до свого роду.
Хоч і сова, аби з другого села!
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Хоч кіл на голові теши, а він своє!
Хоч кілка на голові теши, а він своє.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч ляж та й умри (безвихідь, скрута).
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хоч молодий роками, та старий розумом.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч наплюй в очі: йому все Божа роса.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Хоч не тільна, то телись.
Хоч нема що з’їсти, аби було з ким сісти.
Хоч нові птахи, та старі пісні.
Хоч ножем ріж (непроглядний невидний, густий).
Хоч огнем печи (ні за яких обставин).
Хоч ох, та вдвох!
Хоч пироги пісні, так слова масні.
Хоч піду до їх, та не піду в двір хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти.
Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хочеться, як голому на вулицю.
Хочеш бути вченим — ковтай ночами кіптяву від лампи.
Хочеш знати дорогу — спитай тих хто ходив по ній.
Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.
Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хочеш троянду зірвати – не бійся колючок.
Хрещений мир (люди, об’єднані культурно-конфесійними цінностями християнської цивілізації).
Христа ради (з ласки, з милості).
Христова невіста (чорниця).
Хто «Кобзаря» прочитав, той панів прокляв
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримує.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто багато робить, той багато і вміє.
Хто багато робить, той і багато знає.
Хто безтурботний, той не живе а лежить колодою на життєвій дорозі.
Хто більше читає, той більше знає.
Хто Бога не боїться, той і людей не соромиться.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Хто в біді дав, дав два рази.
Хто в біді дав, дав два рази.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
Хто в Петрівку сіна не косить той зимою і в собак їсти просить.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.
Хто вище злізе, дужче падає.
Хто вище злізе, дужче падає.
Хто вітрові служить, тому димом платять.
Хто втрачає ім’я людини, той втрачає все.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчора збрехав, тому й завтра і не повірять.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамотний, той бачить чотири ока.
Хто дбає, той і має.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто діло робить, а хто ґав ловить.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хто добре робить, той не хвалиться нікому.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Хто з Шевченком знається, той розуму набирається
Хто землі дає, тому й земля дає.
Хто землі дає, тому й земля дає.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Хто змок, той води не боїться.
Хто змолоду балує, то під старість старцює.
Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Хто знання має той мур ламає Не вчи рибу плавати.
Хто знання має, той і мур зламає.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто йде по вовну, той часом стриженим вертає (самовпевнена людина яка завчасно вважає справу зробленою може одержати зовсім інші результати).
Хто кого любить, той того й голубить.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто кохає, той спокою не має.
Хто ледащо, тому Божа ласка нінащо.
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
Хто літом ледарює, той узимку голодує.
Хто любить лише себе, того люди не люблять.
Хто любить музику той не може не любити життя.
Хто любить музику, той не може не любити життя.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Хто любить ревне, жаліє певне!
Хто любить трудиться, тому без діла не сидиться.
Хто любить, той того й голубить.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людям добра бажає той і собі має.
Хто малого не пізнав, великого не пізнає.
Хто меч підійме, той від меча й загине.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Хто мовчить, той двох навчить.
Хто мовчить, той трьох навчить.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хто не має, той не губить.
Хто не сіє, той не жне.
Хто не слухає свого вчителя заплаче кривавими сльозами.
Хто не соромиться запитувати дізнається багато, хто соромиться питати, забуде і те, що знав.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Хто перший, той і ліпший.
Хто питає, той не блудить.
Хто під ким яму копає, той у неї сам попадає.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто полю годить, тому жито родить.
Хто працює, той і врожай збирає.
Хто про землю дбає, вона тому повертає.
Хто про Хому, а хто про Ярему.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто рано одружиться, той вік не натужиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано посіє, рано й пожне.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить лемеші, той їсть книші.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.
Хто сиротою не бував, той не наплакувався.
Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
Хто сміється, тому не минеться.
Хто співає, той журбу проганяє.
Хто спішить, той двічі робить.
Хто топиться, той і за бритву хопиться.
Хто тягне, того ще й б’ють.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче більше знати, треба менше спати.
Хто хоче збирати – мусить добре засівати.
Хто хоче збирати — мусить добре засівати.
Хто читав «Заповіт», — рвав кайдани, рушив гніт
Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став
Хто шукає небезпеки, у ній і загине.
Хто що вміє, те і діє.
Хто що вміє, то і діє.
Хто що вміє, то і сіє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто як постеле, так і спатиме.
Хто як постелить, так і виспиться.
Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.
Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.
Цап і вовк – один толк.
Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив
Цвітуть наші діти, як пишнії квіти.
Це буде, як на долоні волосся виросте.
Це було за короля Горошка, як було людей трошки.
Це йому й за вухом не свербить.
Це мухи коня з’їли, а вовк лише помагав.
Це ті пани, що в самоварі куліш варять.
Це тоді буде, як рак свисне!
Це ще вилами по воді писано а граблями скороджено.
Це ще вилами по воді писано.
Цікаві скоро старіються.
Цікавій Варварі носа увірвали.
Цілий день байдики б’є.
Цілую ніжки (форма прощання).
Цькувати, мов звірину (жорстоко переслідувати).
Цяця, цяця – та в кишеню!
Цяця, цяця та в кишеню.
Чайка сідає в воду — чекай доброї погоди.
Час все лікує.
Час на часу не стоїть.
Час не віл — його не налигаєш!
Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.
Час, як вода, все йде вперед.
Часом любов на крилах літає а часом пішки ходить.
Часто так буває: один вину свою на іншого звертає.
Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.
Чекай з моря погоди!
Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!
Чепурненька, як мазничка.
Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.
Черево – не дерево: роздасться.
Через одну погану вівцю отара пропадає.
Чесне діло роби сміло!
Чесне діло роби сміло!
Чесне діло роби сміло.
Честь дівоча щастя береже.
Чи іде, чи ходить – на одно виходить.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші!
Чи так, чи інак, а не буде з риби рак!
Чи ти ба (вираження здивування докору, обурення).
Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт!
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
Чиє весілля, того й музики.
Чиє весілля, того й музики.
Чиє навчяло б, а твоє мовчало б!
Чиєсь одне слово губить діло.
Чий корінь, того й плід.
Чим багаті, тим і раді.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чим більша любов, тим глибша рана після зради.
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб піднімає.
Чим більше насолить сусіду, як не язиком?
Чим глибша вода, тим більша риба.
Чим далі в ліс, тим більше дров.
Чим мудрий стидається, тим дурний величається.
Чим розумний стидається тим дурний величається.
Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Чим хвалитись своєю силою, краще слабшим поможи.
Чистий, як сльоза (дуже щирий відкритий).
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте!
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте – собі шкоди надієте!
Чисті черевики швидше ходять.
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Чистота духовна краща тілесної.
Читати з голови (напам’ять).
Читати нотації (дорікати, повчати).
Чия відвага, того й перевага.
Чого Iвась не навчиться, того й Iван не буде знати.
Чого в молодості не навчився того і під старість знати не будеш.
Чого Івась не навчиться того й Іван не буде знати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого собі не зичиш, і другому не бажай.
Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Чоловік без пригоди не проживе.
Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.
Чоловік і жінка – то єдина спілка.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Чоловік погрішив, так в людях гріх а жінка погрішила — додому принесла.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік та жінка – одна спілка.
Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Чоловік убогий — то кінь безногий.
Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона.
Чорна корова, а біле молоко дає.
Чорнобрива, як руде теля.
Чорну душу милом не відмиєш.
Чорт біса і з-під купини бачить.
чорт борону підставляє.
Чорт чорту ока не виколе.
Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець – такий Грицько поганець!
Чув дзвін, та не знає, де він.
Чув дзвін, та не знає, звідки він!
Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого.
Чує дзвін, та не знає, звідки він.
Чужа біда не дасть розуму.
Чужа душа – темний ліс.
Чужа душа – темний ліс.
Чужа жінка — лебідонька, а своя — полин гіркий.
Чужа ласка – сироті великдень.
Чужа хата – гірше ката.
Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Чуже переступи, а не візьми.
Чуже переступи, та не займай.
Чужий кожух не гріє.
Чужий кожух не гріє.
Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.
Чужим добром не забагатієш.
Чужим добром не збагатієш.
Чужим пивом весілля не одбудеш.
Чужим пивом свадьби не одбудеш.
Чужим розумом жити — добра не нажити.
Чужими руками добре гада ловити.
Чужі гріхи перед очима, а свої – за плечима.
Чужому лихові не смійся.
Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не приложу.
Чухайся віл з волом, а кінь з конем.
Чхали, чхали, – та на степу й ночували.
Шабля ранить голову, а слово душу.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Шал напав (утратити контроль над собою).
Шаленая муха вкусила за вухо.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.
Шануй людей – і тебе шануватимуть.
Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.
Шануй старих — молоді тебе пошанують.
Шануй старших – молодші тебе пошанують.
Шануй учителя як родителя.
Шануй учителя, як родителя!
Шануй учителя, як родителя!
Шануй учителя, як родителя!
Шастає, мов миша у пастці.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Швець знай своє шевство а в кравецтво не мішайся.
Швидкий, як черепаха.
Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде.
Швидко пісня співається, та не швидко складається.
Швидкої роботи ніхто не хвалить.
Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.
Шевченків «Кобзар» – то для народу великий дар
Шевченківський «Заповіт» буде жити тищу літ
Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим
Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав
Шевченко народ захищав, а про себе забував
Шевченко панів викривав, і за це й сам страждав
Шевченко Тарас наче сонце для нас
Шевченкове перо панів по серцю шкребло
Шевченкові твори сяють мов ясні зорі
Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.
Шиє, поре – ниткам горе!
Шила в мішку не сховаєш.
Шила в мішку не сховаєш.
Шилом моря не нагрієш.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Шкода й мови (не варто й слів).
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі!
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.
Шкурка вичинки не варта.
Шляхом свободи йти – до щастя прийти.
Шовкова борідка, та розуму рідко!
Шукає вчорашнього дня.
Шукай вітра в полі.
Шукай вітру в полі!
Шукай вітру в полі.
Шукай правди у старих, а сили у молодих.
Шукати печеного льоду (шукати те що не існує).
Шукати пташиного молока (бажати неймовірного).
Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.
Щасливо там жити, де гуртом робити.
Щасливою і красивою людина у праці стає.
Щастя – не підкова, під ногами не знайдеш.
Щастя — як трясця: кого схоче того й нападе.
Щастя без розуму – торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя біжить, а нещастя лежить.
Щастя добре, а правда краще.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Щастя знає, кого шукає.
Щастя має ноги, а біда роги.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити!
Ще молоко на губах не обсохло, а він жениться задумав!
Ще не зловив, а вже поривається скубти!
Ще не то біда, як у просі лобода, а біда як ні проса, ні лободи.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Щедрий на батьківські гроші.
Щедрий на батьківські гроші.
Щира правда всюди куток знайде.
Щира праця мозолева.
Щира праця мозолева.
Щира праця мозолева.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив.
Що бог не дав, то все в торбу.
Що Бог послав (те, що є).
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Що було, то мохом поросло.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.
Що в серці водиться, то на язику не втаїться.
Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
Що в тебе вийшло – тарантас чи дишло?
Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.
Що винен – оддати повинен.
Що вміти, то за поясом не носити.
Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.
Що голова, то й розум!
Що голова, то й розум!
Що голова, то й розум!
Що голова, то розум.
Що голова, то розум.
Що город – то норов.
Що з воза впало, те пропало.
Що з воза впало, те пропало.
Що з воза впало, те пропало.
Що за дружба — і сокирою не розрубаєш.
Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.
Що інша хатка, то інша гадка.
Що інше сільце, то інше слівце.
Що комар – то й сила.
Що кому треба, той про те й теребить.
Що край – то звичай, що сторона – то новина.
Що маємо – не дбаємо, втративши – плачемо.
Що маєш казати – то поперед обмірковуй.
Що маєш робити, то зроби сьогодні а що маєш з’їсти, то з’їж завтра.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема!
Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
Що на місці лежить, то саме в руки біжить.
Що нам холод, коли козак молод!
Що написане пером, не вивезеш і волом.
Що написано пером, то не виволочиш валом.
Що написано пером, того не виволочеш волом.
Що напряла, то й те миша вкрала.
Що не скаже, то все півтора людського!
Що не складно, то не ладно.
Що не холод, як козак молод!
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Що посієш, те й пожнеш.
Що посієш, те й пожнеш.
Що посіяв, те і вродить.
Що посіяв, те і вродить.
Що правда, то не гріх.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Що раннє, то не погане.
Що сіре, те й вовк.
Що сіре, те й вовк.
Що скаже, – неначе зв’яже.
Що старе, що мале, що дурне.
Що ступить, то й збреше.
Що схопив, те й змолов.
Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Що ти за велика цяця?
Що ті гроші, як чортма в голові!
Що у брата в руках, бачу; що в нього на умі, не бачу.
Що у воду впало, те пропало.
Щоб дати пораду, треба казати до ладу.
Щоб змінити дитину її потрібно любити, вплив буде пропорційний кількості любові.
Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав!
Щоб лиха не знати, треба рано вставати.
Щоб на тобі шкура загорілась!
Щоб навчитись плавати, потрібно лізти в воду.
Щоб навчитись трудолюбству треба три роки; щоб навчитись лінощів — тільки три дні.
Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з’їсти.
Щоб рибку з’їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб тебе буря вивернула!
Щоб тебе грім убив і блискавка спалила!
Щоб ти крізь сонце пройшов!
Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Щоб я вмер (вживається як клятва).
Щоб я так жив (запевнення в чому-небудь).
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Щука пропала, а зуби залишились.
Юга йде, – чи не димить де.
Юнь до коня, а молодець до молодця.
Юхим вийшов із води сухим.
Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.
Я з тобою – як риба з водою.
Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!
Я йому – вісімнадцять, а він мені – без двох двадцять!
Я йому про цибулю, а він мені про часник.
Я йому слово, а він мені десять!
Я не проміняю свою батьківщину бо мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.
Я не я й рука не моя!
Яблуню не вчи родити яблука уже сама натура її навчила.
Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
Язик базікає, справам заважає.
Язик без кісток, що хоче лопоче.
Язик без кісток: що хоче – лопоче.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Язик до Києва доведе.
Язик до Києва доведе.
Язик доводить до Києва, а часом і до кия.
Язик має й коняка – та не балака!
Язик мій — ворог мій.
Язик мій – часом ворог мій.
Язик свербить (хочеться сказати).
Язиком – ось я! А на ділі – свиня.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Язиком гори ворочає.
Язиком сіна не накосиш.
Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай!
Як “на” – то чує, а як “дай” – то глухий.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або ні разу не їв.
Як багацько птиць – не буде гусениць.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Як батогом ляснути (легко, без зусиль).
Як батька покинеш, то й сам загинеш.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як Бог дасть (як складуться обставини).
Як був квас – то не було вас, а як настало квасило – то і вас розносило.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
Як будемо живі, то будем і ситі.
Як була я дівочкою – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Як була я дівчиною – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!
Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.
Як відкусиш багато – ковтнеш мало.
Як гарна молодиця, то гарно й подивиться.
Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.
Як гляне — серце в’яне.
Як голова без голови, то й ноги не ходять.
Як голова сивіє, то людина мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як гороху, тих знайомих: куди не піду, то випхнуть.
Як грибочки, ростіть, діточки!
Як грибочки, ростіть, діточки!
Як грім серед ясного неба.
Як гукнеш, так і відгукнеться.
Як гуляв, так гуляв, – ні чобіт, ні халяв!
Як дасть Бог день то дасть пташкам поживу.
Як дають – бери, як б’ють – тікай!
Як дбаєш, так і маєш.
Як дбаєш, так і маєш.
Як дбаєш, так і маєш.
Як дід до баби, так баба до діда.
Як до діла – так і сіла.
Як до діла, так і сіла.
Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать!
Як до роботи – дитина, а заміж – дівка.
Як добрий став – риба буде, а стече став – болото буде.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.
Як дурень з печі!
Як є – розійдеться, а нема – обійдеться.
Як є голова, то й носи здоров.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.
Як же мені знать, котрий мені рік?
Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.
Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.
Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.
Як з гілля зірвався.
Як з гуски вода.
Як з дурнем тягаться, краще відцураться.
Як з могили (глухо).
Як з неба впав.
Як з такою піснею, то ліпше без неї.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як заспіває, то й волос в’яне.
Як захоче коза сіна, то до воза прийде.
Як зелене жати, то нічого не мати.
Як ідеш, дивись під ноги: хоч грошей не найдеш, так носа не наб’єш.
Як ідеш, дивись під ноги: хоч грошей не найдеш, так носа не наб’єш.
Як їв – то аж упрів, а як працював – то аж задрімав.
Як їдять та п’ють – то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять, – прощай, шолудяй!
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як кинджал (дуже гострий).
Як кіт наплакав (дуже мало).
Як кіт наплакав.
Як комар наплакав.
Як коня вкрали, він стайню замкнув.
Як корова язиком злизала.
Як кота дома нема, то миші по столу бігають.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Як личить (відповідно до звичаю).
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як лялечка (гарний).
Як маєш брехати, то краще мовчати!
Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як мед – то й ложкою!
Як мед, то ще й ложкою.
Як мілко орати, краще випрягати.
Як мілко орати, краще випрягати.
Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер – хамелю, і насилу п’ятдесят умелю!
Як мріяв Шевченко, так і сталось: на Україні й сліду панського не осталось
Як на гріх, то й граблі стріляють.
Як на пень з’їхав.
Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Як напише дурень, то не розбере й розумний.
Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре.
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Як не було добра змалку, то не буде до останку.
Як не навчить батько – не навчить і дядько.
Як не навчиш дитину в пелюшках то не навчиш і в подушках.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Як не переплатиш – то й не купиш, як не спустиш – то й не продаси.
Як не стане – то батько дістане, як не буде – то мама добуде.
Як не стане – то батько достане, як не буде – то мама добуде.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як одна біда йде, то й другу за собою веде.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.
Як оженився, так зажурився: треба горшка, миски і колиски.
Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.
Як пава (розкішна, у яскравому вбранні) Як перемитий (дуже гарний).
Як підмурок кріпкий, то й будинок міцний.
Як по нотах (легко).
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Як постелиш, так і виспишся.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Як пошиєш, так і зносиш.
Як прийде марець, то замерзне старець.
Як прийшли жнива – я чуть жива, а як прийшли покрова – я стала здорова.
Як прийшов май — у землю дбай, прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь!
Як проголодається, то хліба дістати догадається.
Як проголодається, то хліба дістати здогадається.
Як проживеш, так і просливеш.
Як прялось, так спалось, а як перестала прясти, то не хочеться й спати.
Як п’ян – то капітан, а проспиться, – то й свині боїться.
Як рак у полі свисне (ніколи).
Як риба ся ловить, то хліб ся не родить.
Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.
Як руками одняло (хвороба, біль).
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.
Як сам не зробиш, то й Бог не поможе.
Як сіль, в очі встряв.
Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Як слід (добре, так).
Як снасть ламається — то чоловік ума набирається, а як худоба пристає — то чоловікові ума не стає.
Як сніг на голову.
Як сніг упаде, то пастух пропаде а як розтане, пастух устане.
Як собаці муха (невелика кількість).
Як сорок літ стане, жінка в’яне.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як спечеш, так і з’їси.
Як спиться, то не сниться.
Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком!
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться.
Як у поле – Анцю в боці коле, як до танцю – вже не коле Анцю.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у церкві (гарно, спокійно благочестиво).
Як умер біднячок — тільки піп та дячок.
Як уміє, так і піє.
Як умре дитина – то мала щербина, а як батько або мама – то велика яма.
Як уродить метлиця, буде хліб сниться.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.
Як хліб буде, то й все буде.
Як хліб буде, то й все буде.
Як хочеш шити, то перш вузлика зав’яжи.
Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.
Як часто за шапку береться, так не скоро піде.
Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.
Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде.
Як щось велике в лісі здохне (ніколи).
Яка головонька, така й розмовонька!
Яка головонька, така й розмовонька!
Яка громада, така і рада.
Яка грушка, така й юшка.
Яка грушка, така й юшка.
Яка грушка, така й юшка.
Яка мати, така дочка.
Яка молодість, така й старість.
Яка прядка, така й нитка.
Яка прядка, така й нитка.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка совість – така і честь.
Яка трава, таке й сіно.
Яка трава, таке й сіно.
Яка яблунька, такі й яблука.
Яка яблунька, такі й яблука.
Яка яблунька, такі й яблука.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а то дверей шукають.
Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив!
Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!
Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!
Якби мені той розум, що приходить опісля.
Якби не зима, то б літо було довше.
Якби не зима, то літо було б довше.
Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги.
Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого.
Якби свині крила, вона й небо зрила б.
Якби свині роги, то людей би всіх поколола.
Якби спостерігаючи можна було б навчитись, то собака давно став би м’ясником.
Якби та якби, так виросли б і в роті гриби.
Якби у мене було пшоно та сіль, то я б зварив кашу, та жаль, що немає сала.
Якби хліб та одежа – то їв би лежа.
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.
Яке “помогайбі”, таке й “доброго здоров’ячка!”
Яке життя, така й смерть.
Яке коріння — таке й насіння.
Яке коріння, таке й насіння.
Яке посієш, таке і пожнеш.
Яке посієш, таке і пожнеш.
Яке частування, таке й дякування.
Який їхав, таку й здибав.
Який кінь тягне, на того й кладуть.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Який майстер, така й робота.
Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
Який розум, така й мова.
Який Сава, така й слава.
Який Сава, така й слава.
Який Сава, така й слава.
Який Сава,така й слава.
Який стук, такий грюк.
Який талант у матці, такий і дитятці.
Який харч, така й робота.
Який Яків, стільки і дяки!
Які літа – такий розум!
Які літа — такий розум!
Які люди, таке і життя буде.
Які мамка й татко – таке й насіння.
Яко наг, яко благ (бідний але задоволений з того, що має).
Якось-то бог дасть: батько хату продасть, псів закупить – ніхто не приступить.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Яку йому кару дати? – Оженить його, то буде знати!
Яку йому кару дати? – оженить його, то й буде знати!
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Якщо вчитель їсть стоячи, то учні їдять на ходу.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Якщо за день нічому не навчився марно прожив день.
Якщо криком можна було б побудувати дім, то осел давно збудував би ціле місто.
Якщо лизати чорнило, вченим не станеш.
Якщо не бачиш, зійди на гору; якщо не розумієш, запитай у старших.
Якщо не вмієш гребти хоч не бовтай ногами в воді.
Якщо поле не зоране, засіки будуть пусті; якщо книга не прочитана знань не прибуде.
Якщо раз збрехав – назавжди брехуном залишився.
Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.
Якщо ти вчений, увесь світ твій.
Якщо хочеш пізнати істину починай з азбуки.
Якщо цікаво, подивіться про нафту в давньому світі.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Янгольський голосок, а чортова думка.
Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
Ясла до коней не ходять.
Ясні очі, та чортові думки.
Ятрити рану в серці (необережно змусити пережити щось неприємне).

Українські прислів’я та приказки (за темами)

БІДА. ГОРЕ. ЗЛИДНІ.
ПРАВДА. НЕПРАВДА

Біда.
1. Аби біда, гроші будуть (ІМФЕ, 1-2, 253, 42).— Див. гроші.
2. Аби руки, біда буде (Чуб., 288).
3. А, здорові, діди! Чи не маєте біди? То в мене купіть, або й так візьміть (Укр. пр.. 1936, ІЗЇ).
4. А нащо нам за теє браться, коли біди бояться? (Мал., 187).
5. Без біди не вмерти (Фр., 1, 1. 37).
6. Без обіда гірка біда (Зак. пр., 27).
7. Бий біду і я буду (Н. ск., 1964, 14).
8. Була біда із-за нашого діда (Югас, 51).
9. Біг біду дав та й на плечі завдав (Фр.. І. /, 64).
10. Біда аж боком лізе (Фр., І. І. 37).
11. Біда, аки в Родні (Ном., 44).— Рос: Міхельсон, 2, 28.
12. Біда без дощу росте (Фр., І. 1. 38; Укр. пр., 1936, 133; Прип.. 14; Укр. пр.. 1963. 41).
13. Біда, біда та ще й лихо (Укр. пр.. 1963. ‘її).
14. Біда біді кумою (Фр.. І. І, 64).
15. Біда біді на слободі (Нам.. Н. ІІрип.. 14; Укр. пр., 1963, 43). 10. Біда біді нерівна (ІІрип.. 14).
17. Біда бідного шукає (Перем., 1854, 102).— Біл.: Гр., 1, 437.
18. а) Біда бідному і без наймита (Ільк., 10; Ном., 203; Закр., 146; Укр. пр., 1963. 16); б) Біда бідному без наймита: ніслав би до млина, та немає кого,
а пішов би сам, та немає з чим (Фр.. Ill, 2, 382).
19. Біда! Бідному і вмерти не дають (Перем., 1854, 102).
20. Біда бідою їде і бідою поганяє (Ном., 43; Укр. пр., 1955, 31).
21. Біда біду бачить по сліду (Укр. пр., 1936, 20; Зак. пр., 26; Укр. пр., 1963, 39).
22. а) Біда бідака знайде, хоч і сонце зайде (Укр. пр., 1955, ЗО); б) Біда чоловіка найде, хоч і сонце зайде (Н. ск., 1964, 16); в) Біда біду найде, хоч і сонце зайде (Н. ск., 1964, 14); г) Біда знайде, хоч і сонце зайде (Укр. пр., 1963, 33); д) Біда найде, хоч і сонце зайде (Ном., 44; Укр. пр., 1936, 130; ІМФЕ, 29-3, 138, 72); є) Біда чоловіка знайде, хоч і сонце зайде (Ільк., 10; Висл., 237; Фр., І, 1, 41; Прип., 15;

ІМФЕ, 1-5, 378, 2); є) Біда всюди знайде (Перем., 1854. 105).— Біл.: Гр., 1, 438.— Див. напасть.
23. Біда біду гонить (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 39).— Біл.: Г р.. 1. 443.
24. Біда біду кличе (ІМФЕ, 1-2, 253, 43).
25. а) Біда біду перебуде, одна мине, десять буде (Фр., III, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40; Н. ск., 1971, 46); … друга буде (Прип., 14; ІМФЕ, 14-3, 211, 240); … сорок буде (Зак. пр., 26); … одна згине, друга буде (Білоц., 26; Укр. пр., 1955, 32); б) Біда біду пережиє, єдна мине, друга буде (Югас, 51); в) Біда біду перебуде, одну забудеш, десять буде (Н. ск., 1964, 16).— Рос: Даль, 61; біл.: Гр., 1, 443.
20. Біда біду породила, а біди і чорт не візьме (Ільк., 10; Фр., Ill, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40).
27. а) Біда бабу породила, а біду чортова мати (Укр. пр., 1963, 366); б) Біда біду породила, а біду дідькова мати (Ільк.. 10; Фр., І, 1, 38); … а біду чорт (Ном., 43; Укр. пр., 1963, 40); в) Нужда біду породила, а біду сам чорт (Фр., II. 2, 459).
28. а) Біда біду тримає (Ільк., 9; Ном., 44; Фр., І, 1, 38; Укр. пр., 1963. 38); б) Біда біду родить (Закр., 146; Укр. пр., 1963. 39).
29. Біда біду хоч де, то знайде (Укр. пр.. 1963, 39).
30. Біда біду тягне (ІМФЕ, 29 3. 116. 48).
31. Біда біжить, а доля держить (Н. ск., 1964. 16).
32. Біда боками преться (Укр. пр., 1963. 41).
33. Біда — великий учитель (Прип.. 15).
34. Біда вимучить, біда й научить (7л., 291; Укр. пр., 1936. 135; Зак. пр., 27; Укр. пр., 1963, 41; Н. ск., 1971, 46).— Рос: Даль, 151; Риби., 115; біл.: Гр., 1. 440.
35. Біда вмерла і ноги задерла (Ном., 96; Укр. пр., 1963. 44). ЗО. Біда гартує чоловіка, як вода залізо (Фр., І, 2. 321).
37. Біда за бідою ходить (Ном.. 44, Укр. пр.. 1936. 130).
38. а) Біда за біду чіпляється (Укр. пр.. 1963, 40); б) Біда за біду зачепилася (ІМФЕ, 1-5, 462, 15), … як v ланцюзі кільце за кільце (Ном., 44).
39. Біда за плечима (Укр. пр., 1963, 43).
40. Біда з бідою побереться та й нужду сплодить (Фр., І, 1, 39).
41. Біда з бідою, а без біди ще гірше (Прип., 15).
42. Біда з бідою, купив коня та й той з дірою (Н. ск., 1964, 16).
43. Біда з бідою ходить (Ільк., 10; Закр., 146; Укр. пр., 1963. 39).
44. Біда звідусіля преться (Укр. пр.. 1963, 41).
45. Біда здибає легко, а трудно її позбутися (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 32).
40. Біда і вдень не спить (Фр., І. 1, 39; ІМФЕ, 29-3, 116, 48).
47. а) Біда і помучить, але і жити научить (Вік живи, 20); б) Біда і помучить, і мудрості научить (Укр. пр., 1955, 71); в) Біда мучить, але й учить (Н. ск., 1964, 16).
48. Біда й царських порогів не минає (Прип., 15).
49. Біда, коли вітер в очі (Укр. пр., 1963, 41).
50. Біда, коли один в бороні, а десять в стороні (ІМФЕ, 14-3. 211, 32).

51. Біда красить, як кипяток рака (Висл., 237; Прип., 15; Укр. пр., 1936, 131; 1955, ЗО; 1963, 42).
52. Біда куца, а горе чубате (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 44).
53. Біда лежить, а бог біді долю держить (Зак. пр., 22).
54. Біда людей єднає (Укр. пр., 1955, 68; Н. ск., 1971, 75).
55. Біда людей чекає, а щастя кожний доганяє (ІМФЕ, 14-3, 211, 142).
56. а) Біда на біді все їде, бідою поганяє (ІМФЕ, 29-3, 128, 48); б) Біда на біді їде, бідою поганяє (Укр. пр., 1963, 25; 1963, 39); … та й бідою поганяє (ІМФЕ, 29-3, 113, 170).— Рос: Даль, 61; Рибн.. 111; біл.: Рапан., 40.
57. а) Біда навчить (Закр., 146; Укр. пр., 1963. 41); б) Біда научить калачі їсти (Н. ск., 1964, 16); … калачі з медом їсти (Закр., 180); в) Біда навчить і шилом кашу їсти (Н. ск., 1964, 16); г) Біда навчить коржі з салом їсти (ІМФЕ, 1-5, 567, 57); … пироги їсти (Н. ск., 1964, 16); д) Навчить біда калачі з салом їсти (Шиш.-Іл., 45); є) Навчить біда коржі з салом їсти (Ном., 190; Укр. пр., 1936, 135; Н. ск., 1971, 46); … коржів з маком їсти (Білоц., 24).— Див. лихо, нужда.
58. Біда навкулачки товчеться (Укр. пр., 1963. 43).
59. Біда на гладкій дорозі надибле (Фр., І, 1, 40).— Біл.: Рапан., 40.
60. Біда над бідами: ми до ліса, а вона за нами (Н. ск., 1964, 16).
61. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі (Ільк., 10; Висл., 237; Фр., І, 1, 40; ІІрип., 15; Укр. пр., 1963, 44).
62. Біда на світі, коли нема правди (Н. ск., 1971, 106).
63. Біда на світі, як в зимі, так в літі (Фр., І. 1. 40; Прип., 15).
64. Біда — не вода: ні переплисти, ні неребристи (Вік живи, 17).
65. а) Біда не дуда, бо як стане грати, то не мож витримати (Прип., 15); б) Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть (Укр. пр., 1955, 31); … станеш дуть -*- сльози йдуть (ІМФЕ, 14-3, 211, 106); …як стане дуть, то аж сльози йдуть (Зін., 216; Ном., 44; Укр. пр., 1936, 136; 1963, 40); … як почне дуть, то аж сльози йдуть (ІМФЕ, 1-5, 461, 52); в) Біда — як дуда: куди йде, то реве (Закр., 146; Ном.. 47; Фр., III, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40).— Біл.: Рапан., 40.
66. Біда не знає стида (Укр. пр., 1936, 14; 1963, 41).
67. Біда не знає приказу (Ільк., 10; Закр., 146; Ном., 44; Укр. пр., 1963, 38).
68. а) Біда не каже «гой!», але все «йой» (ІМФЕ, 29-3, 116, 49); б) Біда не каже «гой», но все «йой!» (Висл., 237; Фр., І, 1, 40).
69. Біда не по лісу ходить, а по людях (Шиш.-Іл., 9; Н. ск., 1976, 12).
70. а) Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить (Укр. пр., 1963, 40); б) Біда ніколи сама не ходить (Скр., 242).
71. а) Біда не спить, але по людях ходить (Ільк., 10; Ном., 43; Висл., 237; Фр., І, 1, 40; Укр. пр.. 1936, 133; 1963, 39); … а по людях ходить (ІМФЕ, 29-3, 138, 70); … лем по людях ходить (Н. ск., 1964, 16); б) Біда не спить (Н. ск., 1964, 16); в) Біда не спить ні вдень, ні вночі (ІМФЕ, 14-3, 282, 33); г) Біда не ходить по лісах, але по людях
(Ільк., 10; Фр., Ill, 2, 382); д) Біда не ходить лісом, а між людьми (Прип.. 15); є) Біда не ходить по горах, але по людях (Н. ск., 1964, 17); … а по людях (ІМФЕ, 14-3, 211, 176); є) Біда не ходить по скалах, лем по людях (Н. ск., 1964, 17); ж) Горе ходить не по лісі, а по людях (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 60; біл.: Гр., 1, 439; з) Біда ходить не по полю, а по людях (Білоц., 26); и) Не ходить біда по лісу, тільки по бідних людях (Чуб., 232; Укр. пр., 1955, 90); і) Біда ходить не по тернині, а по людях (Н. н., Закарп.).— Рос: Снег., 27; Жуков, 34; біл.: Рапан., 40.
72. Біда — не свій брат (Н. н., Черк.).
73. Біда не тужить, а за людьми нлужить (Прип., 15).
74. Біда нікого не красить (Ном., 44; Кулж., 13; Укр. пр., 1963. 42).— Рос: Даль, 157.— Див. горе, лихо.
75. а) Біда плаче, біда скаче (ІМФЕ, 29-3, 128, 51); б) Біда плаче, біда скаче, біда пісеньку сиіва (Укр. пр., 1963, 41).— Біл.: Гр., І. ї’і’і.
76. Біда перед очима, гаразд за плечима (ІМФЕ, 14-3, 211, 13і).
77. Біда правдивому чоловіку (ІМФЕ, 14-3. 2і9, 32).
78. а) Біда розум родить і на розум наводить (Вік живи, 20); б) Біда ум родить (Укр. пр.. 1955, 71).
79. а) Біда сама не ходить, але десять за собою водить (Фр., 1. І. 41; Прип., 15); … а сто за собою водить (ІМФЕ, 14-3, 211, ІЗі): б) Біда ніколи не ходить сама (Н. ск., 1976, 12); в) Біда ходить не одна, а з собою ще і горе водить (ІМФЕ, 29-3, 128, ЗІ).
80. Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками (Укр. пр., 1963, 38).— Рос: Даль, 151.
81. а) Біда та й за біду зачепилася (Ном., 43); б) Біда ще й за горе зачепилася (Укр. пр., 1955, ЗІ: 1963. 40).
82. а) Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити; б) Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови (Укр. пр., 1963. 44).
83. Біда тому, хто добра не робить нікому (Зак. пр.. 43).
84. а) Біда учить розуму (Висл., 237; Фр., І, 1, 41).— Біл.: Гр., 1, 440; б) Біда учить хліба (Ільк., 10; Ном., 44; Висл., 237); в) Біда учить, а пан мучить (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 100; Н. ск., 1971, 38).
85. Біда чоловіка найде, хоч і сонце зайде (Ном., 44).
86. Біда, що вода: несподівано все до хати приходить (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
87. Біда, як дуда, куди йде, то реве (ІМФЕ, 1-2, 253, 42).
88. Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере (Укр. пр., 1955, 31; Вік живи, 10; Укр. пр., 1963. 40).
89. Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 39; Н. ск., 1971, 45).— Див. напасть.
90. Біда, як смерть, за горло тримає (Укр. пр., 1963, 44).
91. а) Біди і грім не заб’є (Ільк., 10; Висл., 237); б) Біду і грім не розіб’є (Укр. пр., 1936, 134; 1963, 44).
92. а) Біди ні продати, ані проміняти (Ільк., 10; Закр., 146; Ном., Н: Укр. пр., 1963, 38); б) Біди ні продати, ні проміняти — і грім біди не заб’є (Ном., 44).

93. Біди не треба шукати — сама прийде до хати (Фр., 1,1,4 ІІрип., 15); … вона сама прийде до хати (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
94. Бідою біді не поможеш (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 40).
95. Біду здибати легко, та трудно її збути (Укр. пр., 1963. 38).
96. Біду і чорт не візьме (ІМФЕ, 29-3, 138, 70).
97. Біду курка співом зустрічає (Укр. пр., 1936, 134; 1963, 44).
98. а) Біду в гості не просять (Укр. пр., 1963, 42); б) Біду не чекають, вона сама приходить (Зак. пр., 27).
99. Біду пусти в двір, а з двору вже не виженеш (Зак. пр., 27).
100. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою (Фр., І, 1, 43; Укр. пр., 1963, 44).
101. Більше біди, як розкоші (Югас, 51).
102. а) Біс біду перебуде, одна згине, десять буде (Ільк., 11; Фр., І, 1, 57); б) Біс біду перебуде, одна минеться, другая буде (Зіп., 216); … Одна мине, десять буде (ІМФЕ. 14-3, 211. lit).
•— Рос: Даль, 158; біл.: Рапан., 53.
103. Борзо йди — біду найдеш, помалу йди —- біда тебе найде (Фр., І, 1, 107).
104. Був би доїхав, та біда — коні стали (Зак. пр., 27).
105. Буде біді кінець, як нас не стане (Прип., 16).
106. В біді за одну ніч голова молоком покриється (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
107. В біді пізнавай приятеля (Фр., І. 1, 43).
108. а) В біді чоловік мудріє (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) В біді чоловік умудряється (Укр. пр., 1963, 41).
109. а) Вези біду до Кракова, буде біда однакова (Висл., 238); б) Вези біду і до Львова, то все біда однакова (ІІрип., 16); в) Від Львова до Кракова — скрізь біда однакова (Фр., II, 2, 370); г) Від Києва до Кракова — всюди біда однакова (Ном., 284; Фр., II, 1, 252; Укр. пр.. 1963, 42; Н. ск., 1971, 46); д) Всюди біда однакова — зі Львова до Кракова (Фр., Ill, 2, 383); є) Від Києва до Львова — всюди біда однакова (ІІрип., 157); є) І в Києві, і в Кракові — всюди злидні однакові (Перем., 1854, 105; Укр. пр., 1936, 19; 1963, ЗО); ж) І в Кракові злидні однакові (Фр., II, 1, 302); з) Од Чакова до Кракова — всюди біда однакова (Ном., 44); и) Піди до Кракова — всюди біда однакова (Фр., ПІ, 2, 465; Укр. пр., 1963, 18); і) Пішов Іван до Кракова — і там біда однакова, поїхав за Карпати — і там треба бідувати (Висл., 238); ї) Піди до Кракова — всюди біда однакова, піди й за Карпати — то і там треба бідувати (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 12; 1963, 42; Н. ск., 1971, 46); й) Піди за Бескиди — не збудешся біди (Ільк., 75; Ном., 44; Фр., І, 1, 27; Укр. пр., 1936, 18; 1963, 42); к) Піди й за Карпати, то треба бідувати (Ільк., 75; Ном., 44; Фр., II, 1, 245); л) Піди і до Кракова — всюди біда однакова (Прип., 168); м) Поїдемо до Кракова, і там біда однакова (Фр.. II, 2, 302); н) Поїдь навіть і до Львова, всюди біда однакова (ІМФЕ, 29-3, 135, 31); о) Щобись поїхав до Кракова, то і там біда однакова (ІМФЕ, 29-3, 132, 31); п) Хоч до Кракова, то все буде однаково (Шиш.-Іл., 77).
110. а) Вербові дрова, а гарбуз їда, а козій кожух — готова біда (Фр., II. 1, 51); б) Вербові дрова, а з-за Орьова жона, з Старої Соли
корова, то біда готова (Фр., І, 1, 146); в) Вівсяний хліб, вербові дрова — готова біда (Мал., 189); г) Дрібний дощ, козячий кожух, вербові дрова — готова біда (Фр., П, 1, 47); д) Козій кожух, а вербові дрова — біда єдна (Висл., 277).
111. Вже більш кони не буде біди (Мал., 189).
112. Вийди, бідо, із води, ліпше з бідою, як без біди (Прип., 16).
113. Від біди люди розумніють, а від гаразду дуріють (Там же).
114. Від біди не мруть, а сохнуть (Укр. пр., 1963. 42).
115. Від біди не остережешся і не спасешся (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Даль, 159; біл.: Гр.. 1, 440.
116. а) Від біди поли вріж та втікай (Чуб., 232); б) Від біди не втечеш (Фр.. І. 1. ІЗ).— Див. 2, дурний, п’яний.
117. а) Від меншої біди втікав, а в більшу попав (ІМФЕ. 29 3. 129, ЗІ); б) Від одної біди втікав та в другу попав (ІМФЕ, 29-3, 128, 54 ): — Рос: Даль, 159; в) Від біди тікав, та на горе попав (Вік живи, II).
118. Відси гора, відти гора, а в середині біда (Ільк., 13; Закр., І8).
119. Від такої коляди недалеко до біди (Фр.. II. 1, 286; Прип.. 16 і).
120. Від чужої біди голова не болить (Фр., Ill, 2. 325).
121. Віщує моє серце що біда буде (Фр., І, 2, 231).
122. а) Воліло би серце заболіти, то би вмер, як мас сі там бідити (Фр., ПІ. І, 85); б) Волю здохнути зараз, як отак бідити (Фр., III. І. 178).
123. а) Воли, коні на оборі, а біда поперед очі (Ільк.. 15; Ном.. П. Укр, пр., 1963, ІЗ); б) Маєток на убочи. а біда поперед очи (Фр., 11, 2, 371; Прип., 193); в) Честь на обоччі. а біда перед очі (Зак, пр., 38); г) Грунт на обочі, а біда поперед очі (Прип., 88).
124. а) Впав у біду, як курка в борщ (Укр. пр., 1963. І0; II. ск., 1971, 46); б) Впав у біду, як муха в борщ (Укр. пр.. 1963, )()).
125. Вперед іди —дійдеш туди, де немає біди (ІМФЕ, 14-3, 211, lil).
126. Впився водою, похмелився сльозою (Укр. пр.. 1955. 32; 1963, 41).
127. Всюди біда, лиш там добре, де нас нема (Ільк., 16: Висл.. 242: Фр., І, 1. U; Укр. пр., 1955, 32).
128. Гірка біда, гіркий світ, баба вмерла, дідо всліп (Н. ск., 1964, 17).
129. Гляди, не гляди, не минеш біди (Фр., 1, 2, 344).
130. а) Годи біді, як сам собі (Прип., 16); б) Годи біді, як сам собі, а біда бідою (Прип., 71).
131. Дай, боже, одну біду, а він дасть три (//. ск., 1964, 17).
132. Де біда вродилась, що до мене вчепилась? (Укр. пр., 1963, ‘,()).
133. Де біда має бути, там її не минути (Н. н., Ів.-Фр.).— Рос: Снег., 63.
134. Де вже по світі біда була, а до нас таки прийшла (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
135. Де біда не була, а до нас прийшла (Укр. пр., 1963, 39).
136. а) Де багато води, там чекай біди (Н. н., Черніг.); б) Де

вода, там і біда (Ном., 201; Укр. пр., 1963, 244; 1МФЕ, 1-5, 462, 6).— Рос: Даль, 156, 923; біл.: Гр., 1, 58; в) Жди біди від води, а горя від моря (Н. н., Черк.).— Див. 1, вода.
137. Де не йду, а біду знайду (1МФЕ, 14-3, 10, 31).
138. День в гаразді — три дні в біді (Зак. пр., 29).
139. Діжу мішу, біду тішу (Фр., І, 2, 597).
140. До біди доріг багато, а від біди й стежки нема (Фр., І, 1, Н, Літ. газ., 1961, 25. IV; Укр. пр., 1963, 43).
141. а) До біди недалеко (Укр. пр., 1963, 42); б) До біди не довго (Ном., 44); в) До біди сім верст (Скр., 108; Укр. пр., 1963, І4).
142. До біди не тяжко впасти, але тяжко з неї вийти (Н. ск., 1964, 17).
143. До біди ще три дні (Укр. пр., 1963, 44).
144. Добре на чужій біді вчитись (Зак. пр., 116).
145. Добру не стерпиш, а біді мусиш (Фр., II, 1, 16).
146. а) Добру річ завжди пізнаєш, а добру людину тільки в біді (Зак. пр., 116); б) Добру страву взнаєш при їді, хорошу людину — у біді (Н. н., Хмельп.).
147. До всього чоловік привикне, лиш до біди не може (Фр., І, 2, 283; Прип., 59).
148. Довше моє бідацтво, ніж його багатство (Фр., І, 1, 53).
149. а) Єдна біда не докучає, а десять (Н. н., Львівщ.); б) Єдна біда не докучить, аж ся десять влучить (Висл., 262; Фр., І, 1, 45).
150. а) Єще то не біда, як єсть хліб та вода (Ном., 139); б) Єще то не біда, що по в’язье вода: тоє горш проняло, що і копиле поняло (Зіп.. 224).
151. а) Жили наші діди — не знали і біди, а як стали жити онуки, набралися муки (Ном.. 15): б) Набрались біди діди, поки набули, а внуки муки, поки збули (Ном.. 207); в) Наші діди зазнали біди (Укр. пр.. 1963, 152); г) Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнали муки (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 205); д) Наші діди не знали біди, а ми, їх онуки, зазнали муки (Фр., 1, 2, 58).— Рос: Снег., 126; біл.: Hoc, 34; Гр., /, Ж.
152. За добрих часів то й біда робиться (Фр., II, 1, 300).
153. За свою доброту попав у біду (Зак. пр., 117).
154. а) Зачепи си біду та й сі не розв’яжеш (Фр., II, 1, 162); б) Зачепи собі біду, то з нею не дійдеш до ладу (Прип., 16),
155. З біди не вмре, а з розкоші жити не буде (Фр., І, 1, 45).
156. З бідою, як з рідною мамою (Ном.. 45; Укр. пр., 1963, 40).
157. З двох бід вибирай меншу (Скр., 43).
158. Здибле чоловіка біда на гладкій дорозі (Фр., І, 1, 45).
159. З жарту і біда часом буває (Зін., 225).
160. Зійшлося сім бід на один обід (Прип., 16).
161. а) З’їж півбіди та напийся води (Укр. пр., 1936, 44; 1963, 86); б) Із’їв півбіди та й випив води (Ком., 43).
162. Злізлися всі біди на мою голову (Фр., II, 1, 193).
163. а) 3 одною бідою як з одною жоною; б) 3 одною бідою як з рідною сестрою (Прип., 16).
164. а) 3 чужої біди не смійся (1МФЕ, 29-3, 139, 31); б) 3 чужої біди не смійся, бо своя буде (Н. н., Черк.).— Біл.: Рапан., 235.
165. І вдень, і вночі лізе біда на очі (Фр., 1, 2, 533; Прип., 94).
166. І Гнат не брат, як біда прикрутить (Фр., І, 2, 345).
167. І грім біди не б’є (Скр., 246).
168. Іде біда, відчиняй ворота (ВНС, 10; Закр., 168; Укр. пр., 1963, 39; Ном., 44J.
169. а) Іди хутко — біду доженеш, іди помалу — біда дожене, а все від біди не втечеш (Ном., 154; Укр. пр., 1936, 20; 1963, 39); б) їдь хутко — біду здибаєш, їдь помалу — біда здибає (Перем., 1854, 105); в) їдь швидко — біду наженеш, їдь помалу — біда на тебе сяде (Перем., 1854, 105); г) Не йди борзо, бо на біду найдеш (Закр., 166); д) Не йди скоро, бо біду доженеш, не йди помалу, бо біда тебе дожене (Прип., 148); є) Не квапся, бо біду погониш, не отягайся, бо біда тебе погонить (Фр., II, 1, 250); є) Підеш скоріше — біду доженеш, підеш помаліше — біда тебе дожене (Вік живи, 19); ж) Тихо їдеш — біда дожене, швидко поїдеш — біду доженеш (Перем., 1854, 105); з) Швидко йдеш — біду знайдеш, поволі йдеш — біда тебе нагонить (Н. н.. Вол.).— Рос: Даль, 159; 568; Рибн., 41: біл.: Гр., 2, 456.— Див. лихо.
170. Ідна біда не докучить, а десять (Чуб., 232).
171. І добре роби — біда, і зле роби — біда (Перем., 1854, 105).
172. а) І на меду знайдеш біду (Укр. пр., 1963, 41); б) На меду найшов собі біду (Прип., 16).
173. І не стямишся, відкіль біда прийде (Шиш.-Іл., 28).
174. Інший молод годами, та старий бідами (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 36; 1963, 42).
175. Із рук все валиться в біді (Укр. пр., 1955, 274).
176. Іскру гаси до пожару, біду відводь до удару (ІМФЕ, 14 3, 211, 233).
177. І сміх, і біда, і людям сором казать (Зін., 228; Ном., 151).
178. І ти ции, і я цип, каждий своей біди сит (Югас., 66).
179. Коби так на гору, як на біду (ІМФЕ, 29-3, 138, 73).
180. а) Кого біда вчепиться зранку, того держиться до останку (Висл., 276; Прип., 16); … того держиться аж до останку (Фр., І, 1, 46); б) Кого біда учепиться, того тримається і руками й ногами (Ільк., 43; Ном., 44; Фр.,/, /, 46; Укр. пр., 1963, 38); в) Кого біда учепиться, то й на спину стеребиться (Укр. пр., 1955, 32; 1963, 40); г) Кому вчепиться біда зранку, то держиться й до останку (Укр. пр., 1963, 40).
181. Кого біда кусає, той завжди злість на когось має (ІМФЕ, 14 3, 211, 32).
182. Кого біда нагріє, то він тоді дуріє (Фр., II, 2, 426; Прип., 16).
183. Кождий свою біду знає (Фр., III, 2, 382).
184. а) Козак з біди не заплаче (Ільк., 4-4); б) Козак з бідою, як риба з водою (Прип., 16; Укр. пр., 1955, ЗО); в) Привик з бідою, як риба з водою (Чуб., 285; Укр. пр., 1963, 41).
185. Коли біда гризе, то повибивати їй зуби (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
186. Коли біда, то і плач не поможе (Висл., 277; Фр., І, 1, 46).

187. Коли біда діє, голова біліє (Укр. пр., 1955. ЗО; 1963, 42).
188. Коли б гак на гору, як на біду (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 42).
189. Коли дасть бог біду, то й розум добрий (Ном., 44).
190. а) Коли сіла в ряду, тягни тую й біду (Шиш.Іл., 35); б) Коли став в ряду, то держи й біду (Шиш.Іл., 35).
191. Кому біда, а людям сміх (Ном., 47: Чуб., 265).
192. Кому біда докучить, той ся розуму научить (Шиш.Іл., 36; Ном.. 44: Укр. пр., 1955, 71; ШФЕ, 29-3, 13Н, 73).
193. Кому біда, то й плач не поможе (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 41).
194. Куди мах. туди мах, то все біду по зубах (Ільк., 48; Ном., 45; Фр., II, 2, 385; Укр. пр., 1963. і4).
195. Куди не йду, біду веду, горем приганяю (ІМФЕ, 29-3, 113. 31).
196. а) Купив біду да за свої гроші (Закр., 175); б) Купив собі біду та на свої гроші (Ном., 196).
197. Курям на сміх, людям на біду (Н. н., Хмельн.).
198. а) Легше біду хвалити, як переносити; б) Легко в біду впасти, та важко з неї вийти (Зак. пр., 32); в) Легко до біди упасти, але тяжко із неї вилізти (К)гас. 51).
199. Лиса біда вродилася, та й лиса ізгине (Фр., II, 2, 346).
200. Ліпше сі не вродити, як весь вік бідити (Фр., І. 2, 274).
201. а) Ліпше хліб із водою, як жити з бідою (Прип., 122); … пиріг з бідою і Прип.. 346); б) Ліпший хліб з водою, як пироги з бідою (//. СК., 196’/. 18). Рос: ДОЛЬ, 96.
202. Мара біду не возьме (Фр., II, 2,