Категорія: Переклад

  • Таймінг при вивченні іноземних мов

    Таймінг при вивченні іноземних мов

     
    Якщо коротко, то використання спорту і вивчення мов буде найкращим поєднанням. Про все це в статті Артура Думчева.
    http://corp.lingualeo.com/ru/blog/2015/04/15/goryachee-vremya-v-obuchenii-chast-i/
     
    Автор: Артур Думчев, консультант LinguaLeo з питань запам’ятовування, рекордсмен «Книги рекордов России», пам’ятає число Пі з точністю до 22 528 знаків після коми.

  • Найкращі онлайн-додатки Android та iPhone для вивчення іноземної мови

    Найкращі онлайн-додатки Android та iPhone для вивчення іноземної мови

    Власне, я вже знаю кілька іноземних мов (іспанська, італійська, німецька та англійська), правда, в кожній з них досяг різних рівнів. Тому мене зацікавила ідея поліпшити свої знання та навички для двох мов одразу: для англійської – до рівня Advanced, а в іспанській – покращити знання з ідіоматичних зворотів. Відповідно, почав передивлятися різні онлайн-сервіси по вивченню мов. Передивився, звичайно, не всі існуючі, а лише топові, тобто з такої собі TOP-5 за кількістю користувачів. Такими виявилися: Duolingo, Memrise, Lingualeo, Words English for Android, Полиглот. Тож, для того, щоб інші користувачі-новачки краще розуміли з чого починати та за що братись, розкажу про плюси і мінуси кожного проекту, чи, скоріше, про їх особливості, оскільки всі вони мають свою специфіку. І почну в тому порядку, в якому я їх вивчав. І додам, що я розпочинав з онлайн версії, а лише потім спробував додатки для смартфонів.

    Duolingo
    Duolingo

    Английский язык с Words
    Английский язык с Words

    memrise
    Memrise

    Полиглот
    Полиглот

    Lingualeo
    Lingualeo

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

    1. Memrise (додаток для Android;додаток для iPhone). На нього я натрапив першим і він дуже допоміг мені з іспанською, де є і україномовні курси і російськомовні, останніх звичайно більше. Основна фішка цього ресурсу – допомога у швидкому вивченню слів, збільшенні словникового запасу. Але є й окремі курси вивчення для будь-якої мови (і не тільки мов, а й з усіх галузей знань!). Методика заучування – одна з найефективніших та найбільш прогресивних. Більш менш розумним є вивчення від 10 до 50 слів на день, але то залежить від віку, здатностей та міцностей пам’яті людини. Краще проходити вивчення щоденно, тоді міцніше слова триматимуться в довготривалій пам’яті. Особливо це помітив при вивченні розмовних зворотів, де треба вивчати цілі речення, і якщо до них не повертатись, то можна щось забути, наприклад, порядок розташування слів у реченні. Для опанування кожного слова, яке вивчається, ведеться своєрідна статистика. Перевірено, що можна одночасно вчити дві мови. Може і три, але ще не пробував :).Фактично, Memrise заточено під вивчення і запам’ятовування слів. Миле вдбовблювання швидкими темпами ;). Якщо Ваша мета, швидко набратися слів, то цей проект для Вас!
    2. Duolingo (додаток для Android;додаток для iPhone). З цим проектом я познайомився після Memrise. Однак він дуже класний для вивчення з нуля, або й навіть з тих знань мови, які ви маєте, бо можете пройти перевірку перед початком. Що чудово, то саме в цьому проекті є все, що потрібно для вивчення мови: заучування слів, речень, побудова речень, переклади в обидва боки, вибір правильних варіантів, аудіо-прослуховування для вибору правильного слова чи речення та аудіо-зачитування на мікрофон для перевірки почутого чи написаного, вибір правильних слів по фотографії тощо. Методика, можна сказати, ідеальна. Я саме цю програму порадив молодому учню, що не досить добре знає англійську. Ах, так! В Duolingo для україномовного користувача є лише курс англійської мови, а для російськомовного лише англійська та німецька. Для англомовних – є дуже багато курсів. Що приваблює, так це – симпотний дизайн і сама зелена сова :). Може тому цей сервіс такий магічний :). Фактично, Duolingo заточено під вивчення мови в комплексі. Вікіпедія каже, що це шанс витратити на опанування мови найменшу кількість часу. Я згоден з цією думкою. Якщо Ваша мета – оволодіти мовою швидко і якісно, то це Ваш варіант!
    3. Английский язык с Words (Words English for Android; додаток для iPhone – відсутній). Доволі просунута штукенція у візуальному плані: тут і кросворди, і логічні рішення, і дуже-дуже яскраві малюнки. Взагалі методів запам’ятовування з десяток, і всі гармонійно поєднуються. Є лише російськомовна версія. Кількість уроків – з пару сотень. Цікавою є статистика вивченого матеріалу – досягнення цілей, очки, кількість слів, вивчених за день тощо. Навіть графік є, який показує, як ви опановуєте матеріал.Якщо Ваша мета, швидко набратися слів, то цей проект для Вас!
    4. LinguaLeo (додаток для Android; додаток для iPhone). З ним я стикнувся пізно, але мої враження були дуже приємними. В цьому проекті вивчення граматики, слів, речень, аудіо, малюнків – все разом з дуже розумним інтуїтивним інтерфейсом. Що мені сподобалося, так це те, що можна виставити бажану мету з кількох варіантів: або це рівень мови (в моєму випадку – Advanced), або це під якісь конкретні речі, наприклад, для подорожей, чи підготовка до екзаменів чи для отримання сертифікатів TOEFL тощо. Та коли я побачив, що є можливість вивчати мову за допомогою відео-курсів з субтитрами, то тут я здався повністю))). Так, в проекті є вивчення мови по зрозумілим відео-курсам з реального життя, наприклад, записи форумів TED та інших. Цікаво те, що вивчати Ви можете саме ті речі, які оберете як свою мету застосування: технології, IT, бізнес, фінанси, маркетинг тощо. І під це Вам “підгонять” відповідні відео, аудіо та словниковий запас! Фактично, цей проект розрахований на те, щоб випустити Вас в море англомовного світу з усією можливою легкістю.Якщо Ваша мета – оволодіти мовою максимально якісно, то це Ваш варіант!
    5. Поліглот (для AndroidLite-версія;додаток для iPhone). Його я побачив останнім, та він теж вражає своїм потенціалом. Вивчення граматики дуже класне. Взагалі, цей проект пропонує за 16 уроків опанувати доволі непоганий пласт мови. Однак, уроки для різних мов є платними, хоч і не дорогими (16 грн для для базового англійського; 49 грн – за аудіокурс; за просунутий курс – 99 грн.). А от наприклад вивчення іспанської мови для англомовного користувача взагалі безкоштовне. Єдине, що внизу додатку для Android постійно крутиться реклама, але вона не заважає. На любителя 🙂.Якщо Ваша мета – оволодіти граматикою, то це Ваш варіант!

     
    Звичайно, всі ці речі можна вивчати як на комп’ютері, так і на смартфоні. На перших – більше функціоналу, на других – зручніше і практичніше.
    Як бачите, всі ці онлайн-сервіси по вивченню мов є по своєму особливими. Їх можна і потрібно поєднувати. 30-60 хвилин в день, особливо десь у дорозі, чи це такий вже складний шлях для опанування іноземною мовою? :). Штурмуйте, беріть бика за рога і вперед! Тільки так досягнете бажаного. І завжди майте мету! Вона має бути конкретною: влаштуватись на роботу, де вимагають володіння мовою; переїхати за кордон жити або працювати; просто поїхати з туристичною поїздкою і не виглядати там лохом)))). Все це має бути конкретно визначено. Та не забувайте, що потрібно арбайтен, арбайтен та ще раз арбайтен. І ніхт клювен клацен! 🙂
    До речі, всі це курси лише дають старт для того, щоб Ви самостійно потім почали дивитися фільми спочатку з субтитрами, а потім і в живу, спокійно читати книги і газети, наукові статті та навчилися в потоку речі розуміти висловлені співрозвомником слова та уміти на них відповідати і тримати бесіду тощо. Ваші основні зусилля потім будуть винагороджені: комусь високооплачуваною роботою, комусь цікавими друзями-іноземцями, а комусь – іноземним чоловіком. Хоча я б радив українським дівчатам обирати українських парубків, бо вони крутіші))).
     
    Найкращі онлайн-додатки Android та iPhone для вивчення іноземної мови
     

  • Віктор Талах. Літопис какчикелів

    Аннали какчикелів (Anales de los cakchiqueles), що називаються також «Літописом какчикелів», «Меморіалом із Сололи» («Memorial de Solola») або «Меморіалом із Текпан Атітлану» («Memorial de Tecpan Atitlan») – пам’ятка літератури какчикелів (народ, що відноситься до групи гірських майя) XVI століття. Назва умовна, надана французьким дослідником XIX століття Ш. Е. Брассером де Бурбуром, в оригіналі текст не має назви.
    Текст, відомий як “Літопис какчикелів”, міститься в безіменному рукописі, умовно названим “Меморіал з Текпан-Атітлану (Сололи)”. Він займає сторінки з 18 по 59 манускрипту, що складається в цілому з 48 аркушів (96 сторінок) і зберігається в бібліотеці Пенсільванського університету (Pennsilvania University Museum Library Locked Cases, No 498. 21 CAr15b). За об’єктивними даними (папір, палеографічні особливості) рукопис відноситься до другої половини XVII століття, хоча остання дата, що міститься в ньому – 1619/20 рік. Рукопис був виявлений в 1844 р. гватемальськім дослідником старовини доном Хуаном Гаваррете під час розбору архіву монастиря Сан-Франсиско в Гватемалі, що здійснювалося за дорученням архієпископа Гватемали дона Франсиско Гарсія Пелаеса. У 1855 р. Х. Гаваррете показав рукопис відомому досліднику доколумбових культур французькому абатові Шарлю Етьєну Брассеру де Бурбуру, який позичив його для здійснення повного перекладу. Однак після закінчення роботи над перекладом Ш. Е. Брассер де Бурбур не повернув манускрипт Гаваррете, а відвіз його в 1857 р. з собою в Європу, і він перебував з ним до смерті, що настала в 1874 р в Ніцці. Разом із іншими матеріалами бібліотеки абата рукопис із Сололи опинився у власності відомого етнографа Альфонса-Луї Пінара, у якого в 1884 р. її придбав американський етнограф Деніел Гаррісон Брінтон, але в жовтні 1899, за кілька місяців до смерті, останній передав рукопис в складі своєї великої колекції книг і рукописів бібліотеці Музею Пенсільванського Університету. Факсимільне відтворення тексту рукопису здійснено в 1952 р. Ернстом Менгіні і в 1999 р. Хізер Абдельнур , .
    Автор першої частини “Літопису какчикелів”, виходячи з даних його тексту, народився між 1502 і 1505 роками. Він був старшим онуком какчікельського правителя (ах-по-шахіла) Хун-Ік’а і брав участь у походах спільно з іспанцями проти кіче в 1524 р., а потім у війні какчикелів проти конкістадорів в 1524-1530 рр. Під час заходів щодо укрупнення індіанських поселень він, як і інші члени роду Шахілів, був поселений разом з ц’утухілямі в селищі Солола (Текпан-Атітлан), що на півночя від озера Атітлан. Ш. Е. Брассер де Бурбур припустив, що цією людиною є Франсиско Ернандес Арана Шахіл, згадуваний в першій особі в другій частині літопису під 1581/1582 рр. Він носив титул К’алель-Бакахол, був алькальдом (старостою) селища Санта-Марія-Текпан-Атітлан в 1559, 1560, 1562 і 1569 роках і помер близько 1581 або 1582 року. Однак, під 1560/1561 роком в “Літописі” (§189) повідомляється про смерть батька автора, хоча батько автора першої частини згідно §130 помер в 1521 році. Отже, перша частина пам’ятки, що охоплює події з міфологічних часів і, ймовірно, до 1560 року, і частина, що описує наступні події до 1581 р., створені різними людьми. У такому випадку в першій частині Франсиско Ернандесу Арана належать тільки деякі вставки, наприклад, наведений у §144 підрахунок років від іспанського завоювання, який вказує, що цей текст складений в 1577 р. (менш імовірно – в 1573 р.). Ім’я автора власне “Літопису какчикелів” в такому випадку залишається невідомим. Можливо, це був батько Франсиско Ернандеса Арана, який помер на початку лютого 1561 р.
    Між 1581 і 1584 роками рукопис опинився в іншого індіанця з Сололи, Франсиско Діаса Шебута (теж належав до Шахілів, але до іншої лінії роду), продовжив його до 1604 року, а потім перебував у францисканців.
    До ранньоколоніальних часів відноситься досить велика кількість складених індіанцями документів, що містять історичні перекази, так званих “титуло” і “пробансас”. Вони переслідували досить утилітарні цілі: довести знатність тих чи інших осіб та їх право на певні привілеї (що постійно скорочувались), які іспанці надавали так званим “касікам”, або обґрунтувати права певних індіанських родів та громад на ті чи інші землі. При цьому, в якості обґрунтування вони містили, як правило, більш-менш докладний виклад історичних сказань. До таких пам’яток, що походили з Гірської Гватемали, можна віднести “Титуло владик Тотонікапан”, “Титуло К’ойой”, “Титуло Ніхаіб”, “Титуло ах-попа Віціціль Цунуна”, “Титуло індіанців із Санта-Клара-ла-Лагуна” , “Титуло владик Сакапула”, “Титуло Тамуб”, “Документи Шпанцай із Текпан-Гватемали”, “Титуло Чахома”.
    Однак, “Літопис”, особливо його перша частина, дуже відрізняється від звичайних “титуло” і “пробансас”. З його змісту випливає, що документ зовсім не призначався колоніальній владі. Його адресат – діти автора, до яких зі словами “О діти мої!” він звертається 51 раз. Мету своєї праці автор неодноразово і досить чітко формулює в самому творі: “І ви не забувайте розповіді про наших старійшин, про наших предків” (§5), “Не заради похвал самим собі нехай не припиняться ці слова, але тільки щоб запам’ятати і не забути нічого, що ми пройшли в численних місцевостях “(§20), “ми не повинні забувати слова цих владик” (§29). Автор прагне не до особистих вигод, його завдання шляхетне і піднесене – збереження історичної пам’яті свого народу. Місця, де він визначає, навіщо написав свою працю, більш за все схожі на знамениті слова Геродота, з яких починається сучасне європейське історичне знання: “Щоб минулі події з часом не прийшли в забуття і великі і подиву гідні діяння як еллінів, так і варварів не залишилися в безвісті”.
    “Літопис” чітко поділяється на дві частини: недатовану (§§1-100) і датовану (з §101).
    Датована частина безсумнівно заснована на якихось письмових джерелах: усна традиція нездатна утримати в пам’яті 86 абсолютно коректних, наступних в правильному порядку дат. Практично не викликає сумнівів, що нащадок царського роду какчикелів мав у своєму розпорядженні згадувані в “Пополь-Вух” “письмена [tz’ib] – так вони називалися, – якими вони писали все, що містилося в їх історії” . Про книги в індіанців Гватемали повідомляють Б. де Лас-Касас і Ф. А. де Фуентес-і-Гусман. Останній, зокрема пише, що “у них не було браку в писарях, які, використовуючи знання зображень, залишали як історики для пам’яті найславніші справи їхніх сеньйорів і капітанів” . Не цілком зрозумілим є характер записів у доколумбових книгах індіанців Гватемали: В. Шульц і слідом за ним Р. В. Кинжалов вважали, що це були тексти, виконані ієрогліфічною писемністю майя . Однак, в Гірській Гватемалі не виявлено пам’ятників ієрогліфічної писемності майя (за винятком привозної кераміки). Як встановлено Д. Стюартом, С. Хаустон і Дж. Робертсоном, ця писемність склалася і функціонувала на базі мови східночоланської групи (близької до колоніальної ч’ольті), і запис за її допомогою текстів на мовах гірських майя досить проблематичний. Нарешті, у народів, серед яких була відома ієрогліфічна писемність (чоль і майя Юкатана), спостерігається велика ступінь схожості в назвах днів двадцятиденного “місяця”, що відносяться, ймовірно, саме до писемної традиції; водночас, у кіче-какчикель вони сильно відрізняються. Можна припустити, що писемне джерело, яким користувався автор “Літопису”, було піктографічним (рисунковим) кодексом, подібним історичним, історико-генеалогічним та історико-картографічним кодексам астеків (таким як “Кодекс Коломбіна”, “Кодекс Тлателолько”, “Кодекс Моктесума” , “Кодекс Ботуріні”, “Кодекс Гарсія Гранадос”, “Ліенсо де Сакатепек”, “Ліенсо де Куаукечолан”) і міштеків (“Кодекс Бодлі”, “Кодекс Неттолл”, “Кодекс Селден”). При цьому малюнковий запис служив свого роду “опорним сигналом”, що потребував доповнення усною традицією. Досить імовірно, що у випадку подій кінця XV – початку XVI століть автор “Літопису” користувався свідченнями очевидців, що, ймовірно, і додає особливу виразність оповіданню про війну з кіче (§§89-93) і “потрясіння” в Ішімче (§§ 99-103). Датовану частину “Літопису какчикелів” відомий гватемальський письменник Мануель Галич доволі обґрунтовано характеризує як “детально точну, справді історичну, правдиву розповідь про бурхливі перипетії життя какчикелів аж до самої конкісти” .
    Недатована частина “Літопису какчикелів” є типовим зразком традиційної легендарної історії. Її композиція, відзначена всіма рисами, властивими фольклорним пам`яткам: повторами, нелінійним викладом послідовності подій, – до того ж ускладнена деякими обставинами політичного характеру. Справа в тому, що рід Шахіла, який панував в суспільстві какчикелів напередодні Конкісти і до якого належав автор хроніки, як випливає з параграфу 21, не входив в первісне ядро какчикелів, що складалося з родоплемінних груп К’ек’акуч, Бак’ахол і Сібакіхай. З іншого боку, значення вказаного потрійного об’єднання залишалося доволі великим, щоб просто опустити його легендарну традицію, замінивши традицією Шахілів. Тому в “Літописі” співіснують традиція К’о-Шахіл / К’о-Бакіл, з одного боку, (§§ 2, 3 частина II, 10 частина I, 30, 36, 43) і К’ек’акуч-Бак’ахолія-Сібакіхай, з іншого (§§ 3 частина I, 10 частина II, 21, 22, 26, 29, 39, 40).
    Крім того, гегемонія Шахілів до 1493 р. ґрунтувалася на союзі з іншими родоплемінними угрупованнями “чужинців” – соцілямі і тукуче (про встановлення панування союзників розповідає § 36). Однак, в 1493 р. тукуче зі зброєю в руках виступили проти Шахілів (див. §§ 98-103), внаслідок чого все позитивне, про яке розповідалося в історичних переказах, було по можливості викинуто, і ті епізоди з їх участю, малозрозумілі і незрозумілі (§§35-37, 43).
    Нарешті, серед самих Шахілів родина, що правила в період Конкісти, прийшла до влади не раніше другої половини XIV ст. в результаті перевороту, підтриманого владикою Тепевом (§§ 55-56). Відповідно, всі відомості про історію какчикелів між легендарним першопредком К’ак’’авіцем і першим правителем з цієї сім’ї Кай-Нохом були видалені. Оцінюючи “Літопис какчикелів” в цілому, один з кращих знавців літератури гватемальських індіанців Монро Едмонсон пише: “За своїм стилем, змістом і задумом вона дуже відрізняється від “титуло”, і має скоріше характер літопису або родового (а пізніше особистого) щоденника… “Літопис” являє собою справжню хроніку, незрівнянно більш історичну, ніж яке-небудь інше з джерел. З одного боку, він відбиває явний інтерес до хронології, ретельно датуючи всі події з 1493 року, а з іншого, його автори мають певний хист в наданні характеристик і в веденні оповідання, що вельми збагачує їх повідомлення… Він являє собою гарну історію і в деяких місцях навіть хорошу літературу, і як спогади про занепад і падіння другого какчикельського (царського) роду, записані одним з його принців … досягає також певного драматизму як особистий документ… Вона безпосередньо вводить нас в сплетіння родової політики і маси осіб, місцевостей, сімей, божеств, днів і титулів, вже відомих нам з інших документів. Тільки коли ми зрозуміємо цю атмосферу, ми зможемо з ясністю побачити те, що становить головну драму “Літопису”, так як його центральна тема майже нічим не прикрита: заміну какчикельського царського роду Соцілей честолюбними політиками Шахіла, які, у свою чергу, розділені і зведені до нікчемності тими ж ревнощами родів, – фатальна слабкість родової системи перед обличчям потужної влади іспанських держави і церкви. “Літопис” закінчується розповіддю про спадкоємців до того гордих родів, що мали данниками пів-гватемальського нагір’я, зайнятими спорами про спадкоємство посади сільського старости або радника в іспанській адміністрації свого селища” .
    Пам’ятка неодноразово публікувалася в перекладах європейськими мовами, зокрема, французькою мовою – Ш. Е. Брассер де Бурбур, 1856 р., Ж. Рейно, 1928 р. (не опублікований), іспанською мовою – Х. Гаваррете, 1873-1874 рр. (з неопублікованого французького перекладу Ш. Е. Брассер де Бурбур); К. Х. А. Вільякортой, 1934 р.; М. А. Астуріасом і Х. М. Гонсалесом де Мендосой, 1937 р. (с французького перекладу Ж. Рейно); С. Н. Телетором, 1946 р. (частковий); А. Ресіносом, 1950 р. (неодноразово перевидавався); С. Оцоєм, 1999; англійською мовою – Дж. Г. Брінтон, 1885 р. (неодноразово перевидавався); А. Ресіносом і Д. Гетцом, 1953 р. (перевиданий в 1974 р.); Дж. М. Максвеллом і Р. М. Хіллом; російською мовою – В. Талахом, 2009-2013 рр.
    Літ.: Талах В. Н., Куприенко С. А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков. — Киев, 2013.

  • Педро Куберо «Паломництво світом» (1680)

    Педро Куберо «Паломництво світом» (1680)
    (короткий переказ подорожі автора через Московію)

     
    Перебуваючи в м. Вільно на банкеті в палаці одного литовського рицаря, він вперше в історії описав дію шарової блискавки (с. 170).
    Перетнувши кордон Литви і Московії взимку (єдиний зручний час для подорожі болотистою місцевістю), Куберо побачив, що селяни живуть в маленьких дерев’яних хатках із вогнищем посередині, в якому постійно спалюють дрова, підтримуючи жар, при цьому все перебувало в диму. В цих хатках одночасно жила вся худоба: кури, телята, корови, свині, вівці. Від цього люди в помешканнях були брудні, та «свинячі» на вигляд, як каже сам автор, вдягнуті в шкури овечі, баранячі та оленячі, а смрад стояв такий, що його «не порівняти з мертвими собаками». Там же він стикнувся з квасом, що робили з висівок, і смердів він так, що довелося закривати носа. Дали йому спробувати і «горальки» (горілки), але місцеві п’ють її з таким смаком, що «немає кращої речі на світі». А спосіб життя «селян настільки варварський, мерзенний, що серед варварських народів світу я не бачив більшого ніж цей» (с. 174). Він зробив припущення, що могло бути від слабкої комунікації з іншими народами, бо не лише заборонено входити іноземцям в це царство, а й той, хто входить (навіть посланець), то йому не дозволяють вийти, а той, що виходить, то йому дозволяють повторно входити, лише з вимогою служити Царю. Самі московіти не мають права виходити за територію царства, це дозволялося лише послам та посланцям царя. І полишати дороги, вирубані сокирами, небезпечно, бо можна померти в хащах, оскільки місцевість навкруги безлюдна. Всі головні дороги мають стражників, особливо на кордонах царства. Оскільки усюди безкраїй ліс, то місцин для проживання мало, лише на полянах, де засівають пшеницю та овочі, звиклі до морозів. І все «царство Московське, то є суцільний ліс» (с. 175).
    Куберо дістався міста і фортеці Смоленськ, що стоїть на берегах Дніпра. Однак, за свідченням іспанця, місцеві називали річку інакше – Невель. А сама ця ріка, «веде свій потік на південь, омиваючи землю Козачію, людності дуже жорстокої і хороброї, та впадає в Понт Евксінський, або Озеро Меотійське цих Козаків, по іншому званих Балаков, або Ієтас; а це люди такі, що наводять страх, і хоробрі, з тих, що є в тому регіоні; і сторона, до якої вони приєднуються, вважає щасливцями Полководців». Але Куберо все ж проходив через небезпечні місцевості, де саме в той час повстав Стєнька Разін, якого тим не менш він назвав Хрістофор Абаслін Разін, і який захопив та зруйнував Астрахань (с. 176).
    Цікаво, що в Смоленську Куберо став свідком контрабанди тютюну, який намагалися ввезти польські купці, що їхали на закупівлю хутра куниці та соболя. Але ввезення тютюну було царським указом заборонено під острахом смерті. За це їм відрізали вуха. І яким би не був наказ, його в точності виконають, бо «найбільше вони поважають лише свого Царя» (с. 177).
    Монетами в Московії були срібні «копійки», овальної форми, на яких з одного боку зображено царя на коні, а на іншому – ім’я царя. Крім цієї монети інші не ходять (с. 177).
    В Можайську він зустрівся з венеціанським купцем Йосипом Корнарі, що проживав у Москві. Корнарі розповів, що вся Московія дуже сильно постраждала від війн та нападів татарів, які спалюють все на своєму шляху (с. 179). Зустрів Куберо в Москві і російського посла до Пекіну – Еспатаріо, валаха за національністю (з Трансільванії), і він був його перекладачем, коли спілкувався з царем (с. 180). Ще він зустрів: ірландця Дієго Менесіо, царського посла у Ватикані, ще одного ірландця Патрісіо Гордонео, посла в Швеції, голландця Херонімо Франдроя (с. 181).
    Звичаєм в Московії було наступне: іноземцю заборонялося виходити з гостьового будинку, розмовляти з ким-небудь чи бачити когось 15 днів, поки не буде дозволено побачитись з царем. Отримавши аудієнцію царя, Куберо передав йому листа від польського короля та висловив пропозицію провести месу для католиків міста Москви. Але перш ніж її провести йому довелося отримати ліцензію від наближеної особи царя – боярина Артамона Сергія Матвейовича. На месу зійшлося близько 700 католиків (італійців, французів, валонців, німців, поляків)! (с. 185)
    Що дійсно здивувало іспанця, так це повна відсутність по всій Москві навчальних центрів або Колегій, з-за чого люди там недалекі розумом (с. 187).
    З Москви його шлях пролягав річками через поселення Моркуч, Коломна до ріки Оки, Сергієвський Богоявленський Старо-Голутвінський монастир, Новосьолкі, Рязань, Папіно, потім Казімогрот, за яким починалась азійська Татарія. Далі йшов через Коп [Копаново], Муром, де проживали мордвіни, Новгород, Козьмодем’янськ, Казань, Самара, Сизрань, Саратов, там проживали також фіно-угорські народи – мордва, а також монгольский народ – калмики. І в кінці-кінців прибув до Астрахані. Куберо повідомляє, що інша назва у ріки Волги була Раа’а (так її називали античні космографи). Він спростував відомості давніх та сучасних йому карт, де зображались береги цієї річки безлюдними, а вони, насправді, виявились дуже густо заселеними, тому він так докладно описав свій шлях по ній, згадуючи назви поселень і народів. Більшість назв він записував через перекладача, тож вони можуть мати помилки, однак він не міг знати про ті населенні пункти, які його судно пропливало вночі.
    В Астрахані Куберо дізнався як заготовляють осетрову ікру (с. 198). В місті він навіть зустрів сина воєводи, що до цього служив послом в Іспанії (с. 199)! Саме місто нагадувало мандрівнику один великий госпіталь, бо всі мешканці ходили покусані москітами і чесалися. Разом з послом московського царя, відправленого до перського царя, Куберо вирушив морем у подальшу путь до Дербента.

KUPRIENKO