2 504 views

Велика українська енциклопедія. Слóвник / Кер. авт. колективу д-р іст. наук, проф. Киридон А. М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – 1408 с.

Слóвник – це перелік (реєстр) понять і термінів, які передбачається включити до довідкового видання; друкується в попередньому порядку для обговорення, уточнення, доповнення. Видання пропонується як пілотний проект, що фіксує певний початковий етап напрацювання гасел. На момент завершення проекту створення Великої української енциклопедії очевидно будуть внесені корективи, що видається цілком виправданим і закономірним. Відтак пропонований реєстр розглядаємо як відображення терміносистеми певної епохи.

Видання орієнтоване на науковців, видавців, усіх, хто цікавиться енциклопедистикою та процесом укладання енциклопедій.

 

Слóвник Великої Української Енциклопедії

 

Національні енциклопедії універсального характеру, які завжди були «мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, нині набувають особливого значення як форма інтелектуальної адаптації до світового життя і концентроване вираження власного творчого потенціалу»[1]. Велика українська енциклопедія (ВУЕ) розглядається як універсальна енциклопедія, яка відповідно до Концепції репрезентуватиме найсучасніші знання у галузі світової соціогуманітаристики, технічній та природничій сферах. Її основною метою є збереження, узагальнення, систематизація й поширення наукових знань про розвиток людської цивілізації та внесок України у світову історію й культуру[2]. Основними принципами створення Великої української енциклопедії є україноцентричність, національна парадигма історичного процесу й упровадження до наукового обігу нового фактажу.

Підготовка й видання енциклопедії є складним, багатоаспектним процесом, який проходить кілька взаємопов’язаних етапів. Після створення Головної редакційної колегії, обговорення й прийняття Концепції проекту, розпочалася робота щодо складання слóвника енциклопедії. У лютому 2013 р. під керівництвом НАН України було створено Робочу групу з підготовки енциклопедії, до якої увійшли авторитетні фахівці з усіх академічних інституційних відділень. Цій групі Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України[3] було надано базовий слóвник. Отримана версія мала вигляд вордівського файлу, де в абетковому порядку було репрезентовано понад 48 тисяч гасел. Це стало початком тривалої роботи по формуванню базового реєстру гасел Великої української енциклопедії. Йдеться про роботу співробітників Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та широкого кола експертів академічних установ, закладів освіти та інших інституцій, залучених до формування слóвника Великої української енциклопедії.

Слóвник розглядаємо як «перелік понять і термінів, які передбачається включити до довідкового видання; друкується в попередньому порядку для обговорення, уточнення, доповнення»[4]. Він відображає, фіксує і закріплює рівень знань та культури свого часу, свого народу, суспільства, держави, світової цивілізації в цілому; він є «всесвітом, розташованим у алфавітному порядку» (французький письменник А. Франс). Слóвник є своєрідним каркасом енциклопедії, характеризує її тематичну своєрідність та дає базові уявлення про змістовне наповнення. Він слугує важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел, унормовування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії.

Значущим для авторського колективу стало усвідомлення того, що укладання реєстру гасел для формату універсальної енциклопедії вимагає врахування досягнень різних напрямів сучасних наукових досліджень, осмислення широкого спектру критеріїв, виокремлення категорій і підкатегорій різного порядку тощо. Відтак слóвник мав зафіксувати цілісну систему понять і термінів, які відображали б стан категорійно-понятійного апарату в різних наукових сферах на сучасному етапі розвитку людського знання. При цьому враховувався підхід відомого методолога науки Р. Козеллека: «Поняття поєднує розмаїття історичного досвіду та сукупність теоретичних і практичних предметних зв’язків в одне ціле, яке може бути передане лише поняттям і справді стає доступним людському досвіду»[5]. Відтак принциповим при складанні реєстру автори вважали розуміння того, що будь-який термін не існує поза цілісною системою понять і термінів, має змістову підпорядкованість відповідній науковій теорії або концепції та логічні зв’язки з іншими поняттями і термінами.

Серед складових процесу формування слóвника ВУЕ увиразнимо:

1) виокремлення сучасних галузей науки та наукових напрямів, категорійно-понятійний апарат яких мав стати його складовою;

2) складання тематичних слóвників, що відображають існуючу структурно-логічну модель кожної окремої галузі знань;

3) об’єднання тематичних слóвників у загальний реєстр гасел ВУЕ тощо.

Для формування тематичних слóвників було вироблено критерії відбору термінів (гасел). При цьому вагомим стало врахування того, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять, і не може бути перевантаженою вузькоспеціальними термінами. Природньо, що окреслення межі між спеціальним і вузькоспеціальним терміном постало одним із складних завдань формування реєстру.

Упорядкування слóвника вилоновувалося з урахуванням визначених ознак / критеріїв та категорій. При цьому вагомим стало врахування характерних особливостей енциклопедій – широта охоплення матеріалу, його системність, структурованість, наукова точність і вивіреність фактів. У такому контексті особливе значення мав добір гасел. Останній зазвичай здійснювався на підставі низки критеріїв та виокремлених формальних ознак, які відповідають концепції видання. Окреслені мета й завдання Великої української енциклопедії зумовили підходи та принципи формування її слóвника з урахуванням широкого комплексу понять з усіх галузей знань.

Пропонований варіант слóвника є пілотним проектом реєстру гасел (розташованих за алфавітним принципом). Кожне гасло містить дефініцію – стисле визначення поняття, яке відображає істотні ознаки предмета чи явищ[6]. Як зазначила вітчизняна дослідниця С. Ляшко, дефініції у гуманітарних науках у цілому та в історичній науці зокрема належать до неявних визначень і виражені, як правило, у вербальній формі, а закономірності явищ, які вони пояснюють, складно перевірити експериментально. Очевидним також є й те, що на структуру дефініції суспільних наук значною мірою впливають не тільки позиція конкретного дослідника, а й певні елементи тієї суспільно-політичної системи, у межах якої ця наука існує[7].

Всі елементи структури слóвника безпосередньо чи опосередковано пов’язані між собою. Окрім того зустрічаються терміни «зон перетину», тобто ті, які є спільними для кількох терміносистем. Ми свідомі того, що пропонований дефінітивний ряд далекий від досконалості з огляду на варіативність визначень та підходів до власне дефініції, а також складності вироблення єдиного методичного підходу та критеріїв під час вибору елементів структури дефініції. Доопрацювання та узгодження вимагають терміни, що мають декілька значень, а також ті, що є міждисциплінарними. Не випадково пропонований проект розглядаємо саме як першу сходинку до подальшого змістового варіювання та осмислення складного процесу формування остаточного варіанту реєстру понять і термінів, що наповнюватимуть Велику українську енциклопедію.

Базовими для критеріїв відбору гасел загальні принципи: «загальне – конкретне», «важливіше – менш важливе» для відповідної галузі знань і діяльності.

Крім того, відбір здійснювався з урахуванням таких критеріїв[8]:

– критерій «поширеності» й «сталості вживання», відповідно до якого враховувалася частота (а також тривалість) використання термінів у відповідних наукових сферах, а також частотою його використання упродовж певного періоду;

– критерій «актуальності», який враховує відповідність терміну останнім тенденціям і новаціям розвитку того чи іншого наукового напряму та потребам актуалізації певних потреб суспільства;

– критерій «пояснювального потенціалу» або широти предмета пояснення, який характеризує спроможність терміну з позиції аналітики, інтерпретації та класифікації охопити більше чи менше коло понять, явищ, подій певної галузі науки і відповідних їй сфер практичної діяльності;

– критерій «організаційного та методологічного потенціалу», який вимірюється належністю до родової чи видової категорії та кількістю похідних термінів; визначає смислове навантаження або «смислову вагу» терміну в рамках терміносистеми;

– критерій «історичного значення», який здійснюється відповідно до ролі та значущості терміну в становленні певної галузі науки, а також у збереженні здобутків української енциклопедистики (прим.: зокрема йдеться про залучення термінів, виокремлених та включених до попередніх вітчизняних універсальних енциклопедичних видань (УРЕ, ЕСУ, УСЕ тощо) та галузевих енциклопедій – А.К.).

Спираючись на вищеозначені методологічні принципи в межах кожної наукової галузі розроблялося «родове дерево понять», до якого включалися такі групи термінів:

  1. основні – основоположні поняття теоретичної конструкції, які складають ядро терміносистеми;
  2. базові – загальнонаукові поняття, які використовуються і в інших галузях знання;
  3. 3. похідні – видові чи аспектні різновиди основних і базових понять.
  4. Велика українська енциклопедія. Слóвник

Залишити відповідь

15 visitors online now
15 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 27 at 11:42 am UTC
This month: 43 at 09-12-2017 03:19 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Іспансько-український словник філософської термінології Бальтасара Грасіана на Memrise

Вікдрив на Memrise Іспансько-український словник філософської термінології Бальтасара Грасіана Іспанська Золотого віку (Бальтасар Грасіан) - філософська термінологія Бальтасара Грасіана (середина...

Дві ткалі. Доколумбова культура Чанкай, Перу (1200-1470 рр. н.е.)

Дві ткалі. Доколумбова культура Чанкай, Перу (1200-1470 рр. н.е.)

Close