Українські прислів’я та приказки
До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, а відтак і нашого, належать українські прислів’я та приказки— короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.
Слово до земляків
Раджу переглянути українських та античних красномовців, щоб зрозуміти, як словом можна вершити справи, а думки перетворювати на щось дивовижне, як це робив Богдан Хмельницький! Повірте, гарною приказкою можна перетворити на друга або подругу тих, хто вам подобається, але ви ще на мали змоги поспілкуватися.
Що ж таке прислів’я та приказки?
У своїй сумі прислів’я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів’ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів’я є більш розгорнутими, ніж приказки.
Про прислів’я й приказки нашого народу протягом століть написано чимало праць, висловлено багато цікавих думок і припущень.
Справжній науковий підхід до їхнього студіювання здійснив учений зі світовим ім’ям О. О. Потебня. «Мова — не тільки матеріал поезії, як мармур — скульптури, але й сама поезія, — писав він, — а тим часом поезія в ній неможлива, якщо забути наочне значення слова…»
Прислів’я
Прислів’я — це стислий, влучний, образний, здебільшого народний вислів, який стосується характеристики різноманітних явищ життя… їх уживають у мові для розкриття явищ життя й побуту, різних типових життєвих обставин і ситуацій. Це, як правило, завершені, логічно вмотивовані, двочленні, зримовані речення, наприклад: «Життя прожити — не поле перейти»; «Не святі горшки ліплять»; «Кулик знає, куди чайка літає»; «Коли вже за що взявся — веди до краю»; «Як спить, так не їсть, а як Ість, то не дрімає».
Прислів’ям властиві глибокий зміст і досконала форма. Музично-словесна гармонія, притаманні їм інші художні властивості підсилюють духовні переживання людини, сприяють формуванню емоційно-експресивних процесів — соціальних, інтелектуальних, естетичних.
Приказки
Приказка є влучним образним народним висловом.
Зміст її, на відміну від прислів’я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність; часто-густо це вкорочене прислів’я, наприклад: «як сніг на голову»; «вивести на чисту воду»; «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з’їв».
Українські прислів’я та приказки
“Поможу, поможу”, а прийшло – “не можу”.
“Сідай, бабо, підвезу”, – “Нема часу! Треба йти!”
“Тит, іди молотить!” – “Спина болить!” – “Тит, іди їсти!” – “А де моя велика ложка?”
“Федот, чого мовчав?” – “Сьогодні я не тот”.
“Хто винен?” – “Невістка!” – “Так її вдома нема!” – “Та он її плахта на жердці висить!”
“Хто води принесе?”-“Невістка”.-“Хто обід зварить?”-“Невістка”.-“Хто гаде у жнива?”- “Невістка”. – “Кого б’ють?” – “Невістку”. – “А за що?” – “За те, що вона невістка”.
“Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?”-“Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!”
“Чого чорт мудрий?” — “Бо старий!”
“Що ваші дівчата роблять?”- “Шиють та співають”. – “А мати?”- “Порють та плачуть”.
“Що ваші роблять?”- “Граків ловлять!”
«Іване, ходи робити!» – Ноги болять. – Іване, ходи їсти! – Іду, іду!
«Нехай» – поганий чоловік.
«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»
I будень, і неділя – лінивому все безділля.
I в лиху годину не кидай дружину!
I від солодких слів буває гірко.
I Гнат не винуват, і Калина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната.
I граб, і дуб від малої сокири пада.
I з посміху люди бувають.
I з сивою бородою не все розум приходить!
I за соломину вхопиться, хто топиться.
I за холодну воду не візьметься.
I залізо ржа з’їдає.
I злодія не було, а батька вкрадено!
I знов за рибу гроші.
I золота клітка для пташки неволя.
I каші не хочу, і по воду не піду.
I коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
I кума сором, і хліба жаль.
I між капустою гарною є багацько гнилих качанів!
I півень на своєму смітті гордий.
I по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.
I риба співала б, коли б голос мала!
I риби наловить, і ніг не замочить.
I сам не гам, і другому не дам.
I свиня літала б – та неба не бачить.
I сила перед розумом никне!
I сова хвалить своїх дітей.
I сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить.
I сонце свої плями має.
I сорока розказує, та толку мало.
I стіни мають вуха.
I тяжко нести, й шкода кинути.
I у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
I хитрого лиса можна зловити.
I хитрого лиса можна зловити.
Iз рук все валиться в біді.
Iз хатини світа не оглянеш.
Iз щастя та горя скувалася доля.
Iзнехотя з’їв вовк порося.
Iноді рідко, але мітко.
Iнший торочить, як дратвою строчить.
А братія мовчить собі. Витріщивши очі!
А вдарило б на тебе з ясного сонця!
А де ж той хліб, що вчора з’їли?
А йому щодня неділя.
Аби голова на в’язах, а розум дарма!
Аби день до вечора.
Аби день переднювати та ніч переночувати.
Аби душа сита та тіло не наго.
Аби живі, а що голі – то нічого: колись і наша візьме.
Аби риба, а хліб буде.
Аби розум – щастя буде.
Аби руки і охота, буде зроблена робота.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби цвіт, а ягідки будуть.
Аби шия – ярмо буде.
Аби шия, а ярмо буде.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Або волю здобути, або дома не бувати.
Або грай, або гроші вертай!
Або дома не бути, або волі здобути.
Або зиск, або втрата.
Або зі щитом, або на щиті.
Або моя душа ворог цілого книша?
Або пан, або пропав!
Або полковник, або покійник.
Або рибку їсти, або на дно сісти.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Адам з’їв кисличку, а в нас оскома на зубах.
Адамові слізки (горілчані напої).
Аж до діброви чути ваші розмови!
Аж на третій яр чути ваш базар!
Аж очі вбирає (вабить своєю красою).
Аж очі рогом полізли (комусь стало боляче).
Аж пальці видко (неприховано).
Аж серце радіє, що Вкраїна міцніє.
Аж у мозок б’є (голосний надто пронизливий).
Амінь буде (хтось може померти).
Ангели взяли (хтось помер).
Ангельский голосок, та чортова думка.
Ані в зуб (аніскільки).
Ані з плечей, ані з очей.
Ані махом, ані пахом (ніяк).
Ані пари з уст (мовчати).
Ані сліду (нічого немає).
Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!
Апетит з їдою прибуває.
Апетит розбирає (виникає непереборне бажання до чогось).
Атмосфера розпалилася (створилася напружена обстановка).
Б’юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.
Б’ють не лежачого, а ледачого.
Баба бабі каже на вухо, а все село чує.
Баба з воза – кобилі легше.
Баба знехочу ціле порося з’їла.
Багатий, як циган на блохи.
Багато галасу даремно.
Багато грому – мало дощу
Багато дива, мало млива.
Багато диму – мало тепла.
Багато няньок — дитина без носа.
Багато снігу – багато хліба.
Багато, хоч греблю гати!
Багатого й серп голить, а бідного й бритва не хоче.
Багатому і чорт гроші носить.
Багатому й під гору вода тече, а бідному і в долині треба криницю копати.
Багатому й чорт яйця носить.
Багатому й чорти горох молотять.
Багатому чорт дітей колише а бідному й няньки нема.
Багатство дме, а бідність удвоє гне.
Багатством розуму не купиш.
Байдуже паски, аби порося.
Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.
Байдуже, скільки літ за плечима а важливо, чи набрався розуму чоловік.
Байка байкою, а борщ стигне.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Батога з піску не сплетеш.
Батогом обуха не переб’єш.
Батькам не потрібно бути досконалими, досить бути розумними. Не можна уникнути помилок.
Батьки бережуть дочку до вінця а чоловік жінку до кінця.
Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Батьків хліб не навчить, як треба жить.
Батьківські знання вченим тебе не зроблять.
Батько не той, що породив, а той, що спорядив.
Батько хай їде орать – його коні знають, а я піду гулять – мене гості чекають.
Батькова лайка дужча за материну бійку.
Батькові заслуги на сина не переходять.
Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.
Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться.
Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині.
Бачать очі ревниві дальше, як орлині.
Бачили очі, що купували їжте, хоч повилазьте.
Бачити в рожевому світлі (сприймати все чи щось ідеалізовано).
Бачить глаз, а зуб не дістане й раз.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Бачить так, як та сова вночі.
Бджола мала, а й та працює!
Бджоли раді цвіту, а люди – літу.
Бджоли раді цвіту, люди — меду.
Без батька – півсироти, а без матері – вся сирота.
Без біди друга не пізнаєш.
Без біди не вмерти.
Без відваги зазнаєш зневаги.
Без вірного друга – велика туга.
Без вітру і трава не шелестить.
Без вміння і сила зайва.
Без вогню варить.
Без вогню пече.
Без води і не туди, і не сюди.
Без гетьмана військо гине.
Без голосу не співець, без грошей не купець.
Без господаря двір плаче, а без господині — хата.
Без грамоти, як без свічки — поночі.
Без Гриця і вода не освятиться.
Без діла жити — небо коптити.
Без діла жить – тільки небо коптить.
Без діла псується сила.
Без діла сидіти, то можна одубіти.
Без діла слабіє сила.
Без здоров’я нема щастя.
Без здоров’я ніщо чоловікові не миле.
Без знань і ранок — ніч.
Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
Без їжі і віл не потягне.
Без коріння і полин не росте.
Без мила голить.
Без муки немає науки.
Без нашого Гриця вода не освятиться.
Без оглядки (без вагань).
Без олії в голові (не дуже розумний).
Без охоти нема роботи.
Без перевесла і віник розсиплеться.
Без приправи і паляниці ие зробиш.
Без пуття (не так, як слід).
Без ради і військо гине.
Без роботи день роком стає.
Без роду, без плем’я – без привіту, без совіту.
Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.
Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
Без солі, без хліба немає обіда.
Без сорома казка (соромно й казати).
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
Без труда нема плода.
Без трудів не їстимеш пирогів.
Без угаву (безперервно).
Без упину (не перестаючи).
Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата.
Без хазяїна й двір плаче.
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Бездонної бочки не наллєш.
Бентежити кров (викликати неспокій тривогу).
Береженого Бог береже, а козака – шабля.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість.
Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.
Бережи одяг знову, а честь змолоду.
Бережи одяг, доки новий, а здоров’я – доки молодий.
Бережи одяг, поки новий, а здоров’я поки молодий.
Бережи час — його за гроші не купиш.
Бережи честь змолоду.
Бережи, як ока в лобі.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків!
Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.
Березова каша (покарання різками).
Береться за діло, як п’яний за тин.
Бери жінку в одній льолі, аби була до любові.
Берись дружно, не буде сутужно.
Беруть завидки на чужі пожитки.
Бесіди багато, а розуму мало.
Б’ється, як риба об лід.
Бити байдики (марнувати час).
Бити по кишені (завдавати збитків комусь).
Бити чолом (шанобливо кланятися).
Битком набитий (переповнений).
Битому собаці кия не показуй.
Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести.
Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.
Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина!
Біда без дощу росте.
Біда бідного шукає.
Біда бідному — і вмерти не дають.
Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.
Біда бідою їде і бідою поганяє.
Біда біду бачить по сліду
Не було добра змалку, не буде й до останку.
Біда біду перебуде: одна мине — десять буде.
Біда біду породила, а біду чорт.
Біда біду тягне.
Біда вимучить, біда й виучить.
Біда вівцям, де вовк пастушить!
Біда гартує чоловіка, як вода залізо.
Біда і вдень не спить.
Біда красить, як кип’яток рака.
Біда куца, а горе чубате.
Біда людей єднає.
Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.
Біда навчить вареники їсти.
Біда навчить і шилом кашу їсти.
Біда навчить калачі їсти.
Біда не спить, але по людях ходить.
Біда помучить і мудрості научить.
Біда помучить, але і жити научить.
Біда розум родить і на розум наводить.
Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.
Біда тому, хто добра не робить нікому.
Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.
Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.
Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.
Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.
Бідаку не первина, що ні з чим до млина.
Біди і грім не заб’є.
Біди не треба шукати — сама прийде до хати.
Біди ні продати, ані проміняти.
Бідна душа без гроша.
Бідний багатому косить, а сам їсти просить.
Бідний буває багатим тільки вві сні.
Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.
Бідний і на тім світі на панів робить: папи будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.
Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.
Бідний носить, що може, а багач, що хоче.
Бідний робить — багатому родить.
Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.
Бідність не гріх.
Бідність показує нам наших приятелів.
Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.
Бідному википить, а багатому накипить.
Бідному все вітер в очі віє.
Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.
Бідному жениться, то день укоротиться.
Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.
Бідному Савці нема долі ні на печі ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть.
Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.
Бідняк, що грак — з долини та в байрак.
Бідою біді не поможеш.
Біду в гості не просять.
Біду пустії в двір, а з двору вже не виженеш.
Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.
Бійся друга, як ворога.
Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.
Бійся не чорта, а лихого чоловіка.
Бійся тестя багатого, як чорта рогатого!
Білі руки роботи бояться.
Білі руки чужу роботу люблять.
Білоручки — дармоїди та недоучки.
Біль без язика, але каже, де болить.
Більшають діти – більшають і клопоти.
Більше вір своїм очам, ніж чужим речам.
Більше діла — менше слів.
Біля рідної матки добре дитятку.
Біля сухого дерева й сире горить.
Бісової тіні (навіщо, для чого).
Благослови, владико, дерти з бідного лико.
Близько лікоть, та не вкусиш.
Блискавка блисне — й камінь трісне.
Блудити манівцями (робити не так).
Блудити словами (говорити безтямно марити).
Бовть, мов козел у воду!
Бог біду дав та й на плечі завдав.
Бог мені свідком (як запевнення в правдивості висловленого).
Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
Богом живим прошу (вираження настійного прохання).
Бодай мого батька мордувало (вираження незадоволення, роздратування).
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив!
Боже уповай (застереження від чогось лихого).
Боїться, як торішнього снігу.
Болить горло співати дармо.
Болить серденько, та плакать стидненько!
Болять старі кості за гріхи молодості.
Борітеся – поборете, вам Бог помагає.
Борода до пояса, а розуму ні волоса.
Борода з лікоть, а ума з ніготь.
Борода не робить мудрим чоловіка.
Борода не робить чоловіка мудрим.
Борода по коліна, а розуму , як у дитини.
Боягуз власної тіні боїться.
Боязливому по вуха, сміливому – по коліна.
Боятися вовка – в ліс не ходити.
Боятися смерті – на світі не жить!
Бояться пса не того, що гавка, а того, що лащиться.
Брат – то не батько, сестра – то не мати.
Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову.
Брат мій, а хліб їж свій.
Брати з бою (здобувати що-небудь переборюючи великі труднощі).
Брати за зябра (притискати когось).
Брати за печінки (злити когось дошкуляти).
Брати на Бога (кепкувати, глузувати з когось).
Брехали твого батька сини та й ти з ними!
Брехень багато, а правда одна.
Брехлива свекруха невістці не вірить.
Брехливий чоловік – як вугілля: хоч не спалить, то очорнить.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехливу собаку далеко чути.
Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся.
Брехнею світ пройдеш, та назад не повернешся.
Брехнею хліба не їсти.
Брехун на всі заставки.
Бритви й жінки не позичай нікому.
Бублик не хліб.
Був би послом, якби не був ослом.
Був кінь, та з’їздився.
Був колись горіх, та звівся на сміх.
Був на коні і під конем.
Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче.
Буває март за всіх варт.
Буває, що й корова літає.
Буває, що й черенок блищить.
Буде біді кінець, як нас не стане.
Буде одного сонця на небі.
Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає.
Буде утіха, як з дірявого міха.
Будем жить, людей любить, Святого Господа хвалить.
Будем постити, як хліба не стане.
Будеш трудитися – будеш кормитися.
Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди…
Буду сива, як вівця, а не піду за вдівця.
Будь воно неладне (вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь).
Будь господарем своєму слову.
Будь добрим – бідним станеш.
Будь сильний духом, а не новим кожухом.
Були б пиріжки – будуть і дружки.
Були у кози роги, та стерлися.
Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасна варінт)
Було б здоров’я, а все інше наживем
Було б здоров’я – все інше наживем.
Було б корито, а свині знайдуться.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Було, та загуло.
Буряк – не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.
Бути вчителем, переставши бути учнем неможливо.
Бути за мед (дуже подобатись).
Бути по знаку (знати когось).
Бути при надії (бути вагітною).
Бути при собі (стан душевної рівноваги).
Б’ють, а плакать не дають.
В біді пізнавай приятеля.
В гарячці лежить, а без пам’яті хліб їсть.
В голову, як у торбу, що знайдеш те й сховаєш.
В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь!
В гурті і каша їсться.
В гурті і смерть не страшна.
В гурті робити, як з гори бігти.
В дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала.
В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.
В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.
В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.
В закритий рот муха не влізе.
В здоровому тілі – здоровий дух.
В кого в голові розсада, не поможе і посада.
В кого ненька, в того й голівка гладенька.
В криницю воду лить – тільки людей смішить.
В лиху годину узнаєш вірну людину.
В ліні вогню не сховаєш.
В ліс дрова не возять.
В лісі був, а дров не бачив.
В людях Ілля, а вдома свиня.
В науці старих нема.
В наш чудовий час вічно житиме Тарас
В невмілого руки не болять.
В неї брови до любові, а устоньки до розмови.
В нього руки на всі штуки.
В океані води не зміряєш.
В осінній час сім погод у нас: сіє, віє туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.
В очах мигтить, а в голові свистить.
В очереті шукає сучка.
В очі любить, а за очі гудить.
В очі співає, а позаочі лає.
В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина».
В решеті води не наносиш.
В роботі “ох”, а їсть за трьох!
В розумній бесіді — розуму наберешся а в дурній і свій загубиш.
В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля
В сім’ї вольній, новій.
В сім’ї не без виродка.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, – так чують.
В тихому болоті чорти водяться.
В убогого все по обіді.
В ударі (душевне піднесення).
В умілих руках і сніг розгориться.
В умілого і долото рибу ловить!
В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
В чуже просо не пхай носа.
В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.
В чужих руках завжди більший шматок.
В чужих руках завше більший шматок.
В чужій стороні і весна негарна.
В чужій хаті і тріска б’є.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
В чужому глазу бачить зразу, а в своїм – ні разу.
В чужому домі будь привітливий а не примітливий.
В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка не добачає.
В чужу душу не влізеш.
Вабити як магніт (дуже притягувати до себе).
Важко у навчанні — легко в труді.
Вали кулем – потім розберем!
Варвара ночі ввірвала, а дня приточила.
Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.
Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.
Ваша вода мокра, ще й зимна.
Вбери пенька — буде за панка.
Вдача овеча, по-овечому й мекече.
Вдача собача: не брехне – то й не дихне.
Вдівець – дітям не отець, бо й сам круглий сирота.
Вдовине горе кожен знає, а не кожен про вдову дбає.
Вдовіти – горе терпіти.
Вдома і стіни гріють.
Велика гуля на рівному місці.
Велика риба у малій воді не водиться.
Велика ріка тече спокійно, розумна людина не підвищує голосу.
Велике дерево поволі росте.
Велике цабе (поважна особа).
Великий дуб, та порохнею напханий.
Великі діти – великі й турботи.
Великого коліна (знатного роду).
Великої треба хустки, щоб зав’язати людям усти.
Великому кораблю – велике плавання.
Величається, як заєць хвостом.
Величається, як заєць хвостом.
Верба — як трава лугова: ти її покоси а вона знов буде рости.
Верба хоч і товста, але зсередини пуста.
Верба хоч і товста, та зсередини пуста.
Верзе, що й купи не тримається.
Вертиться як в’юн в ополонці.
Вертиться, як муха в окропі.
Вертиться, як сорока на тину.
Весела думка — половина здоров’я.
Веселий сміх — здоров’я.
Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.
Весна днем красна, а на хліб пісна.
Весна днем красна, а на хліб тісна.
Весна красна квітками, а осінь — плодами.
Весна ледачого не любить.
Весною відро води — ложка болота восени ложка води — відро болота.
Вести за руку (допомогти комусь у чомусь).
Вести підкоп (здійснювати підступні наміри).
Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.
Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.
Вже не в одній чарці денце бачив!
Взимку сонце крізь плач сміється.
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.
Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.
Вибирай жінку на цілий вік.
Вибирала дівка, та вибрала дідька.
Вибитися в люди (домогтися певного становища в суспільстві).
Вибитися із злиднів (стати заможнішим).
Вивели його на чисту воду.
Вивели його на чисту воду.
Вивести з лабіринту (вийти із скрутного становища).
Видно пана по халявах.
Видно птаха по пір’ю.
Видно птаха по польоту.
Видно, хоч голки збирай.
Вийняти з уст (примусити когось розповісти).
Вийти сухим (уміло уникнути неприємностей).
Вийти сухим з болота (уміло уникнути покарання, будучи винним).
Вийшов сухим із води Юхим.
Викинути колінце (робити вигадливі рухи; зробити щось надзвичайне або пусте).
Вилами по воді писано.
Вилетіти в трубу (розоритися).
Вилізти боком (погано закінчитися для когось).
Виміняв шило на швайку.
Випити кров (познущатися позбиткуватися).
Вирвати з обіймів смерті (урятувати когось).
Виріс, а ума не виніс.
Вискочив як дурень з маслом на сонце.
Вискочив, як Пилип з конопель.
Високий – як дуб, а дурний – як пень.
Високий до неба, а дурний, як треба.
Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.
Високо літав, а низько сів.
Високо літає, та низько сідає.
Висушити очі на сухий колос (довго й часто плакати через нещастя горе).
Виховав дитину в добру годину.
Виховуємо хлопчика – формуємо людину, виховуємо дівчинку – створюємо всесвіт.
Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.
Вище себе не підскочиш.
Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова.
Від багача не жди калача.
Від великої води надійся шкоди.
Від гніву старієш, від сміху молодієш.
Від добра добра не шукають.
Від добра добра не шукають.
Від добра ніхто не тікає.
Від домашнього злодія не вбережешся.
Від дощу під борону не сховаєшся.
Від жару і камінь трісне.
Від жару і камінь трісне.
Від красних слів язик не відсохне.
Від ледачого чую, то й не дивую!
Від лихого поли вріж та тікай.
Від лося – лосята, а від свині – поросята.
Від людського поговору не запнешся пеленою.
Від малих дітей голова болить а від великих — серце.
Від меншої біди втікав, а в більшу попав.Для бідного кожні ворота замкнені.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від науки міцніють розум і руки.
Від огня, води і злої жони – боже борони!
Від одної матки, та не одні дітки. В одній руці та й не однакові пальці.
Від очей мало користі, коли розум сліпий.
Від пучок на ногах до останньої волосини на голові (повністю, цілком).
Від розумного навчишся, від дурного розучишся.
Від своєї тіні не втечеш!
Від своєї тіні не втечеш,
Від сердитої жінки постарієш, а від доброї – помолодієш.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзає.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Від учителя наука.
Відбивати хліб (позбавляти заробітку).
Відігрів змію за пазухою.
Віділлються вовкові овечі сльози!
Відомо, що рух – це життя. Але що робити, якщо людина настільки зайнята, що немає часу на прогулянки далеко від дому? В такому разі, бігова доріжка може стати для вас оптимальним варіантом. Якщо хочете бути здоровими – займайтеся спортом!
Відстанеш годиною – не здоженеш родиною.
Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.
Відчувати нутром (підсвідомо, інтуїтивно).
Відчути на своїй шкурі (зазнати особисто).
Вік живи — вік учись.
Вік звікувати — не в гостях побувати..
Вік прожити — не поле перейти.
Вік прожить – не поле перейти!
Вік пройшов — як батогом ляснув.
Віл коня шукає, а кінь його виглядає.
Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.
Він без кінця воду варить.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить!
Він і комара не скривдить.
Він і на холодну воду дує.
Він із води сухим вийде.
Він набалакає, що й на вербі груші ростуть!
Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.
Він такий, що з вареної крашанки курча висидить!
Він такий, що й кури заклюють.
Він такий, що й у ложці води втопиться.
Він у десятьох водах митий.
Він уже чужий вік живе.
Він укусить і меду дасть.
Він що кішка: як ти його не кинь а він все на ноги стає.
Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає!
Він, як вода, скрізь просочиться.
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Вірний друг – то найбільший скарб.
Вісті не лежать на місці.
Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.
Вітер свище в голові.
Вітер у кишенях свище.
Вкрадеш голку, а потім корову.
Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.
Влітку і качка прачка.
Влітку один тиждень рік годує.
Вміє поміж дощ ходити.
Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.
Вмій пожартувати, та знай коли перестати.
Вміння і труд все перетруть.
Вміння і труд все перетруть.
Вночі тріщить, а вдень плющить.
Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.
Вовк прийшов у овечій шкурі.
Вовка боятися — в ліс не ходити.
Вовка не вбив, а вже шкуру здирає.
Вовка ноги годують.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовків боятися – в ліс не ходить.
Вовна, не вовна, аби кишка повна.
Вовче нутро під овечою личиною (підступна, зла людина, що приховує свою сутність).
Вогонь — біда і вода — біда, а без вогню і води ще більше біди.
Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.
Вода в одного бере, а другому дає.
Вода в решеті не встоїть.
Вода в решеті не встоїться.
Вода все змиває, а поганого імені не змиє.
Вода все змиє, крім лихого слова.
Вода все сполоще, крім лихого слова.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Вода греблю рве.
Вода з вогнем не товариші.
Вода і камінь довба.
Вода найде собі дорогу.
Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Води – хоч мийся, ліса – хоч бийся, хліба – хоч плач.
Води – хоч топитись, та нема де напитись.
Водити за ніс (обманювати, обдурювати).
Водити знайомство (приятелювати).
Водою воду не загадиш.
Водою воду не загатиш.
Водою ситий не будеш.
Воду п’ють, а голова з похмілля болить.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Волос сивіє, а голова шаліє.
Воля дорожча за життя.
Вона в хаті замість помела. (Невістка.)
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Вона за ним сохне, а він і не охне.
Вона співає, як муха в глечику.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Ворог хоче голову зняти, а Бог і волосини не дає.
Ворон ворону очей не виклює.
Ворона вороні ока не видовбає.
Ворона й за море літає, та дурна вертається.
Ворона й за море літала, та дурна верталась.
Ворона й за море полетить, та дурна вернеться.
Ворона маленька, та рот великий.
Восени і горобець багатий.
Восени і горобець багатий.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і курчата курми будуть.
Восени і курчатам корми будуть.
Восени й горобець багатий.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Восени ложка води, а цебер грязі.
Воскова вдача: аби до тепла, так і тане!
Впав у біду, як курка в борщ.
Впав у біду, як курка в борщ.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Впливати на нерви (дратувати когось).
Вразливе слово від дітей – гірш за болячку, бо не гоїться.
Вродилося ледащо нінащо.
Вродливий як Наркіс (дуже гарний).
Все добре, що добре кінчається.
Все купиш, лише тата й мами – ні.
Все купиш, тільки не тата й маму.
Все любить міру.
Все минеться, одна правда лишиться.
Все минеться, одна правда останеться.
Все можна купити, тільки здоров’я ні.
Всі ріки до моря ведуть.
Всі хвалять добро, та не всіх хвалить воно.
Всім по сім, а мені таки вісім.
Всіх би перегнав, та бігти боюсь.
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі то їстимеш калачі.
Встряла як середа в тиждень.
Всього буває на віку: по спині, і по боку.
Всюди на світі добре, а вдома найкраще.
Вся сім’я вмісті – так і душа на місці.
Всяк розумний по-своєму: один спершу а другий потім.
Всяка курка не дурна: не од себе а до себе горне.
Всяка лисиця свій хвіст хвалить.
Всяка пташка своє гніздо знає.
Всяка пташка свої пісні має.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Всякий двір хазяйським оком держиться.
Всякий молодець на світ образець.
Всякий свого щастя коваль.
Всякій матері свої діти милі.
Всякій матері свої діти милі.
Всякому овочу свій час.
Втікав від вовка, а попав на ведмедя.
Вчена людина переконує словом а зла діє кулаками.
Вчений син старший невченого батька.
Вчення — світ, а невчення — тьма.
Вчення в щасті красить, а в нещасті тішить.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.
Вчення гірке, та плід солодкий.
Вченому і слова досить.
Вченому світ, а невченому тьма.
Вченому світ, а невченому тьма.
Вчепився, як рак!
Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Вчитися доброму — погане на ум не прийде.
Вчитися ніколи не пізно.
Вчорашньої води не доженеш.
Вчорашньої води не доженеш.
В’язнути в багнюку (потрапляти в цілковиту залежність від когось).
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Гадка за морем, а смерть за плечима.
Гадюка хоч не вкусить, то засичить.
Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.
Ганяти химери (вигадувати).
Ганяють, як зайця.
Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.
Гарбузом ситий не будеш.
Гарна година, та ні з ким полаятись.
Гарна дівицею, гарна й молодицею.
Гарна дівка, як засватана.
Гарна дівка, як маківка.
Гарна мазана паляниця, а не дитина.
Гарна пава пером, а жінка норовом.
Гарне життя: як собаці на прив’язі.
Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.
Гарні гості, та не в пору.
Гарно колишеш, та сон не бере!
Гарно сміється той, хто сміється останній!
Гарно ти граєш, та танцювати неохота!
Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарно того вчити, хто хоче все знати.
Гарну взяти — будуть люди багато знати розумну взяти — не дасть і слова сказати.
Гаспидська баба (вираження незадоволення ким-небудь).
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Гірка праця, та хліб солодкий.
Гіркий обід без хліба.
Гіркий тому вік, кому треба лік.
Гірко заробиш – солодко з’їси.
Гірко ковтати, та шкода вертати.
Гірко поробиш — солодко з’їси.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Гість – як невільник: де посадять, там і сидить.
Гість лави не засидить.
Гість лави не засидить.
Гість хоч не довго буває, та все примічає.
Гладь коня вівсом, а не батогом!
Гладь коня вівсом, а не батогом!
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Гладь коня вівсом, а не батогом.
Глечик пополам – ні тобі, ні нам!
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода не каламутиться.
Глибока вода тихо пливе.
Глибше орати – більше хліба жувати.
Глибше орати — більше хліба жувати.
Глузд за розум завернув.
Глузд за розум заходить (не може тверезо мислити, діяти).
Глухий що не дочує, то вигадає.
Глухий, як тетеря.
Гляне – молоко кисне.
Глянути косо (виявити підозрілість недовіру до когось).
Глянь на вид і про здоров’я не питай.
Глянь на воду та на свою вроду.
Гнати в три вирви (виганяти з лайкою).
Гни дерево, поки гнеться, учи дитину поки слухається.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей поки малі.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Гнила дошка цвяха не приймає.
Гнути карк (виявляти покірність перед кимось).
Гнути кирпу (чванитися, зазнаватися).
Говори до гори, а гора – горою.
Говори до нього — як горіхом об спину.
Говори до нього – як горохом об стінку.
Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Говори не про те, що прочитав а про те, що зрозумів.
Говори стовпу, а він стоїть.
Говорив Мирон рябої кобили сон!
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить прямо, а робить криво.
Говорить так, як три дні хліба не їв.
Говорить, мов клоччя жує.
Говорить, мов клоччя жує.
Говорить, як з рукава сипле.
Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.
Година вранці варта двох увечері.
Година за годиною — та й так вік зійде.
Годі з болота паску спекти.
Годувати лящами (ляпасами).
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!
Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.
Годуй сина для себе, а дочку — для людей.
Годяще на віник та на смітник.
Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь!
Голка в стіжок упала – пиши пропала.
Голова – добре, а дві – краще.
Голова – як казан, а розуму – ні ложки.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!
Голова не на те, щоб тільки шапку носить.
Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.
Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!
Голод не свій брат.
Голод не сусіда, від нього не втечеш.
Голод не тітка: пирога не підсуне.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній кумі хліб на умі.
Голодній курці просо на думці.
Голодній курці просо сниться.
Голодній курці просо сниться.
Голодному й опеньки м’ясо.
Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.
Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня!
Голосок дзвенячий, а совість свиняча.
Голубити словами (ніжно говорити).
Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.
Гониться за лисицею, а стріляє зайця!
Гора з горою не зійдеться, чоловік з чоловіком – завжди.
Гора має вуха, а ліс — очі.
Гора мишу вродила.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Горбатого виправить могила, а упертого дубина.
Горбатого могила виправить.
Горбатого могила виправить.
Гордіїв узол (заплутана справа, складне сплетіння обставин).
Горе — що море: ні перепливти ні випити.
Горе – що море: ні переплисти, ні випити.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Горе стихає, а здоров’я зникає — і радість минає.
Горе тому, в кого нема порядку в дому!
Горе тому, в кого нема порядку в дому.
Горілка – усьому доброму злодійка.
Горілка без вогню розум спалить.
Горілка з ніг людей збиває.
Горілочка – кума, зведе хоч кого з ума!
Горобець – молодець, а ластівка краща.
Городить ні се, ні те.
Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?
Господиня: три городи – одна диня.
Господь не відає (ніхто не знає).
Гості першого дня – золото, другого – срібло, а третього – мідь, хоч додому їдь.
Гостра була сокира, та на сук наскочила.
Гостре словечко коле сердечко,
Гостре словечко коле сердечко.
Гостре словечко коле сердечко.
Гостре словечко колить сердечко.
Гострити (точити) зуби (сердитися на кого-небудь).
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.
Готовеньке і кішка з’їсть.
Готуй літом сани, а взимку воза.
Грається, як кіт з мишею.
Грамота — другий язик.
Грамота — не товариш, а правду каже.
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамоти вчиться — завжди пригодиться.
Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
Грамотію й книга в руки.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грамотний — видющий і на все тямущий.
Грати в піжмурки (обдурювати).
Грати в словечка (вести пусті розмови).
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша сама себе хвалить.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров’ячим маслом народилась.
Гризе, мов іржа залізо.
Грім гримить — хліб буде родить.
Грім не гряне — ледачий не встане.
Гріти руки (нечесно наживатись).
Грішне тіло й душу з’їло.
Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть.
Грудка рідної землі дорожча за золото.
Грушка — минушка, а хліб — кожен обід.
Губа не дура, а язик не лопата, – знає, що гірке, що солодке.
Губами говори, а руками роби!
Губами говори, а руками роби!
Губити нитку (втрачати зв’язок).
Гулі не одного в постоли взули.
Гуляє, як риба в морі.
Гуляй, тату, – завтра свято.
Гуртом і батька добре бити.
Густа каша дітей не розгонить.
Густа каша дітей не розгонить.
Густо дивиться, та рідко бачить.
Гучно, бучно, – а п’яти мерзнуть.
Дав бог хліб, як зубів не стало.
Дав дулю через кишеню.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Давай нивці, то й нивка дасть.
Давали, та з кишені не виймали.
Давали, та з рук не пускали.
Давати чосу (дуже бити).
Давніх друзів забувають, а при горі споминають.
Дай верблюду крила — сяде на дах і завалить.
Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Дай землі, то й вона тобі дасть.
Дай курці грядку, а їй і города мало!
Дай свині роги — людей поколе.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Дай серцю волю — заведе в неволю.
Дай яєчко, облупи та ще й в рот поклади!
Дай язику волю – заведе в неволю!
Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти!
Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти.
Дала борщу такого, що аж туман з моря котиться!
Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше.
Далеко куцому до зайця.
Далеко куцому до зайця.
Далеко п’яному до Києва!
Далеко, як куцому до зайця (велика різниця міме ким-небудь).
Даремна праця — вудити без гачків і учитись без книги.
Даремно і чиряк не вискоче.
Дарма верба, що груш нема, – аби зазеленіла!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарма, що малий, а й старого навчить!
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Даси коневі полови – будеш робить поволі.
Даси коневі полови — будеш робить поволі.
Дати здачі (відповісти ударом на удар).
Дати облизня (відмовити в залицянні).
Дати одкоша (відмовити).
Дати пальму першості (визнати когось найкращим).
Дати раду (упоратися з успіхом біля чого-небудь).
Дати сатисфакцію (вибачитися).
Дати тягу (швидко втекти).
Дати фори (не попустити комусь).
Дати фору (перемогти в чомусь).
Дати фука (помилитися).
Датися в тямки (добре запам ‘ятатися).
Два коти в однім мішку не влежаться.
Два коти в одному мішку не помиряться,
Два коти в одному мішку не помиряться.
Два недужих сіли та й хліб з’їли.
Два хитрих мудрого не переважать.
Дві невістки в хаті – два коти в мішку.
Дві невістки в хаті – два коти в мішку.
Двічі літа не буває.
Двічі літа не буває.
Двоє третього не чекають,
Де багато баб, там дитя не в лад.
Де багато господинь, там хата неметена.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де багато пташок, там нема комашок.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Де багацько няньок, там дитя каліка.
Де байрак, там і козак.
Де болить – там і торкаєш кожну мить.
Де борошно, там і порошно.
Де борошно, там і порошно.
Де верба, там вода.
Де верба, там і вода.
Де відвага, там і щастя.
Де вода, там і біда.
Де вода, там і верба.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар добре робить, там і поле буйно родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де господар не ходить, там нивка не родить.
Де грамотні люди, там біди не буде.
Де гроші, там і зло людське.
Де два козаки, там три гетьмани.
Де два сваряться – третій користується.
Де двоє, там рада, а де третя, там зрада.
Де двоє, там рада, а де третя, там зрада.
Де дівка не плетена, там і хата не метена.
Де дружніші, там і сильніші.
Де є життя, там є й надія.
Де згода панує, там і горе танцює.
Де кисіль – там я й сів, де пиріг – там я й ліг!
Де козак, там і слава.
Де коротко, там і рветься.
Де красна молодиця, там ясна світлиця.
Де люблять – не части, де не люблять – не ходи!
Де мало слів, там більше правди.
Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт.
Де муж старий, а жінка молода, там рідка згода.
Де не є добре, а дома краще.
Де не поклав, там не візьмеш.
Де не посій, там і вродиться.
Де незгода, там часто шкода.
Де нема співця, послухаєш горобця.
Де один грибок, там цілий вінок.
Де один панує, там сотня бідує.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Де оре сошка, там хліба трошки.
Де посієш, там і вродиться.
Де праця, там і пісня.
Де птахи гніздяться, там видно пташенят.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Де рідний край, там і рай.
Де розумному горе, там дурню сміх.
Де розумом не дійду, то в книжці знайду Хто дає життя розуму, той не вмирає.
Де руки і охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де руки й охота, там скора робота.
Де сісти, там сісти, – аби що з’їсти!
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!
Де старі вівці, там і ягнята.
Де тонко, там і рветься.
Де хліб і вода, там нема голода.
Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
Де хто літував, хай там і зимує.
Де хто літував, хай там і зимує.
Де цвіток — там медок.
День довгий, а вік короткий.
Дерево міцне корінням, людина — друзями.
Держати в лабетах (ставити в повну залежність від когось).
Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.
Держи голову в холоді, а ноги в теплі – будеш жить вік на землі.
Держи копієчку про чорний день.
Десять знаючих не гідні одного який діло робить.
Десять разів відміряй, а раз відріж.
Десять років мак не родив і голоду не зробив.
Дешева риба – погана юшка.
Дешева рибка – погана юшка.
Дзвонити зубами (тремтіти від холоду).
Дивись на зріст, та питайся розуму.
Дивитися із своєї дзвіниці (мати власну думку).
Дивитися козирем (мати хвацький вигляд).
Дивиться звисока, а нічого не бачить.
Дивиться лисицею, а думає вовком.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться рідко, та густо бачить.
Дивиться як баран на нові ворота.
Дивиться, як вовк на козу.
Дивиться, як лис, а пахне вовком.
Дивлячись на ліс, не виростеш а дивлячись на людей, багатим не станеш.
Диму без вогню не буває,
Дитина до семи літ правду каже.
Дитина плаче, а матері боляче.
Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.
Дитину серцем люби, а руками гнети.
Дихати заздрощами (заздрити).
Дівка — чужа поміч.
Дівка без коси не має краси.
Дівка на порі – женихи у дворі.
Дівка не без щастя, козак не без долі.
Дівка, як верба: де її посадиш там і прийметься.
Дівочий вік — як маків цвіт.
Дівочі сльози — як весняний дощ.
Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
Дівчина — як у лузі калина
Дівчина, як берізонька, сережками завішана.
Дівчина, як квіточка, — з нею рай, а чужої молодиці не займай!
Дівчина, як тінь: ти за нею — вона від тебе, ти від неї — вона за тобою.
Дівчина, як тінь: ти за нею — вона від тебе, ти від неї — вона за тобою.
Діждався раз пшеничних паляниць.
діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки.
Дійти зросту (стати дорослим).
Дійти можна тільки тоді, коли ідеш.
Дійшлий літами (немолодий).
Діла говорять голосніше, як слова.
Діла на копійку, а балачок на гривню.
Діло майстра боїться.
Діло майстра величає Довгий день до вечора, коли робити нічого.
Діло майстра величає!
Діло майстра величає!
Діло майстра величає.
Діло майстра величає.
Дім держиться не на землі а на жінці.
Дірявого мішка не наповниш.
Дістати ланцюги на ноги (втратити свободу).
Діти — до часу, а онуки — до смерті.
Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.
Діти плачуть, а у матері серце болить.
Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати – горювати!
Дітки плачуть, а у матері серце болить.
Для вашого Федота не страшна робота.
Для всякого діла потрібні знання.
Для людського ока (удавано).
Для нашого Федота не страшна робота.
Для нашого Федота не страшна робота.
Для приятеля нового не пускайся старого.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість – що не постав, те з’їсть.
Для українського народу світ без пісні — що без сонця.
Дметься, як пузир на воді.
Дмухати в кашу (втручатися в чужі справи).
До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого —коли кличе.
До булави треба голови.
До булави треба голови.
До великого терпіння прийде й уміння Коли сієш, не покидай поля; коли вчишся, не відходь від столу.
До доброї криниці стежка утоптана.
До крупинки (повністю).
До лисини дожив, а розуму не нажив.
До любої небоги нема далекої дороги.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
До могили (до кінця життя).
До нестями (дуже сильно).
До останнього кроку (повністю).
До останньої снаги (поки є сили).
До першого грому земля не розмерзається.
До першого грому земля не розмерзається.
До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.
До пори збан воду носить.
До п’ят (дуже довгий).
До роботи – в Гриця порвані чоботи.
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До роботи плачучи, а до танців скачучи.
До свого роду хоч через воду.
До упаду (до знемоги).
До цяточки (повністю).
До щирця (до логічного завершення).
Добігти кінця (закінчитися).
Добра дівка: як старости йдуть, тоді хату мете.
Добра жінка мужові своєму вінець, а зла – кінець.
Добра кума, та розуму нема.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Добра мачуха, а все не рідна мати.
Добра паска, як є ковбаска.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добра пряха на скіпку напряде.
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!
Добрався, як кіт до сала!
Добре братство — краще багатства.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Добре в світі тому жити, хто працьовитий.
Добре говорить, але зле робить.
Добре ґрунт угноїш — урожай потроїш.
Добре діло – правду говорити сміло.
Добре діло далеко розходиться а лихе ще й далі.
Добре діло робиться, наче казка мовиться.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
Добре довго пам’ятається, а злеє – ще довше.
Добре здоровому вчити хворого.
Добре ім’я краще багатства.
Добре ім’я — найкраще багатство.
Добре ім’я — найкраще багатство.
Добре кувадло не боїться молота.
Добре лінивого по смерть посилати.
Добре роби — добре й буде!
Добре роби – добре й буде.
Добре роби — добре й буде.
Добре роби — добре й буде!
Добре роби, скільки можеш від того не занеможеш.
Добре слово будує, а зле руйнує.
Добре слово краще за цукор і мед.
Добре слово краще за цукор і мед.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре того вчити, хто хоче все знати.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує.
Добре тому, хто в своєму дому не орендар, а господар.
Добре треба шукати, а зло саме прийде.
Добре чужими руками жар загрібати.
Добре чути далеко, а зле ще далі.
Добре, коли сам усе вмієш; але зле коли все сам робиш.
Добре, як голому в кропиві.
Добрий козак баче, де отаман скаче.
Добрий початок – половина діла.
Добрий початок — половина діла.
Добрий початок — половина діла.
Добрий собака на вітер не гавка.
Добрий урожай — продавай раніше поганий урожай — продавай пізніше.
Добрий хліб, коли нема калача.
Добрий чоловік — надійніше кам’яного мосту.
Добрий чоловік жінці ліпший від матері.
Добрий, хоч до рани прикладай.
Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добрі гості, та в середу трапились.
Добрі діти — батькам вінець а злі діти — кінець.
Добрі діти – вінець, а злі – кінець.
Добрі діти – потіха, а злі – гризота.
Добрі діти доброго слова послухають а лихі — й дрючка не бояться.
Добрі Діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти доброго слова послухають, а лихі й дрючка не бояться.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі з ніг звалять.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.
Добрі зуби і камінь перегризуть.
Добрі зуби, що кисіль їдять.
Добрі ті зуби, та кисіль їдять!
Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
Доброму всюди добре. Добро пушить, а лихо сушить.
Доброму і добра пам’ять.
Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй.
Доброму скрізь добре.
Добутися фавору (добути чиєїсь прихильності).
Довго мелеться, та борошна не видно.
Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
Довести до згуби (занапастити когось).
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.
Договір дорожче за гроші.
Доживсь — штани одні, а сорочки ще менше.
Дожився до самого краю.
Дожився, що ні свитки, ні чобіт.
Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.
Дожились до того, що нема нічого.
Дожились до того, що хоч серед хати орати.
Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.
Доки грім не гримне, мужик не перехреститься.
Доки здоров’я служить, то чоловік не тужить.
Доки не впріти, доти не вміти.
Доки не поберуться – любляться, а поберуться – чубляться.
Дома й стіни помагають.
Доп’ястися до неба (запаніти).
Дорікає горщик чавунові, що чорний; аж гульк – і сам у сажі.
Досвід — найкращий учитель.
Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть не там, де просять, а там, де косять.
Дощ у пору — золото.
Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа.
Дрібна птиця (нічим не визначна людина).
Друга за гроші не купиш.
Друга шукай, а знайдеш – тримай.
Дружба — велика сила.
Дружба – мов дзеркало: розіб’єш – не склеїш.
Дружба дорожча за золото.
Дружба та братерство – дорожчі багатства.
Дружби дружбою шукають.
Дружні сороки і орла заклюють.
Дружній череді вовк не страшний.
Друзі – дзеркало одне для одного.
Друзі пізнаються в біді.
Дума рветься (хтось до когось прагне дуже).
Дурень думкою багатіє.
Дурень дурня вихваляє, а за що – і сам не знає.
Дурень і в макітрі макогона зломить.
Дурна, як овечка: не скаже ні словечка.
Дурний і в Києві розуму не купить.
Дурний кисне, а розумний все промислить.
Дурний на санях дрижить, а кожух під ним лежить.
Дурний розумного, а п’яний тверезого не люблять.
Дурний та малий завжди кажуть правду.
Дурний язик — голові не приятель.
Дурний язик голові не приятель.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Дурний, аж світиться (дуже обмежений).
Дурний, дурний, а об вугол не б’ється!
Дурнів не орють, не сіють а самі родяться.
Дурно переводити час (марно працювати).
Дурного Кирила і Химка побила.
Дурному Гаврилці усе чорнобривці.
Дурному море по коліна!
Дурному свого розуму не вставиш.
Дурня вчити — в решеті воду носити.
Дурням закон не писаний!
Дурням закон не писаний.
Дурням закон не писаний.
Душа втекла в п’ятки (раптово злякався).
Душа душу чує, а серце серцю вість подає.
Душа християнська, та совість циганська.
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
Є в глечику молоко, та голова не влізе.
Є квас, та не для вас!
Є ложка, та в мисці нема.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є люди, що й солов’я не люблять.
Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.
Є тільки двоє добрих людей на світі й то вже один помер, а другий ще не народився.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Єва та й та грішна, а про нас і балакать нічого.
Єва та й та грішна, а про нас і балакать нічого. На хорошу квітку і бджілка летить.
Жаба – і на вола рот роззявля.
Жалить, як кропива, і колеться, як їжак.
Жалів яструб курку – доки всю обскуб.
Жалів яструб курку, доки всю оскуб.
Жаліє, як кота об лаву.
Жартувала баба з колесом, доки у спицях застрягла.
Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.
Жартуй, глечику, доки не луснув.
Жвавий як рак на греблі.
Жвавий, як рак на греблі.
Жвавий, як рак на греблі.
Жвавий, як рибка в річці.
Ждала баба внукового книша, та вилізла й душа!
Ждали, ждали, та й жданики поїли.
Жив, як пес, загинув, як собака.
Живе, мов у Бога за дверима.
Живе, як у батька за пазухою.
Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.
Живемо не батьками – помремо не людьми.
Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.
Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Живи для людей, поживуть люди і для тебе.
Живи не як хочеться, а як можеться.
Живи просто, проживеш років за сто а будеш лукавить — чорт тебе задавить.
Живи скромніше, так усім будеш миліший.
Живий про живе гадає.
Живий про живе й думає.
Живий, аж шкура на ньому горить.
Живіт та голівка – ледарська одговірка.
Живіт товстий, а лоб твердий.
Живіт товстий, та лоб пустий.
Живому багато й треба
Живу й світа не бачу.
Живуть між собою, як голубів пара.
Живуть між собою, як голубів пара.
Живуть між собою, як риба з водою.
Живуть між собою, як риба з водою.
Живуть, як кішка з собакою.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Жита ростуть, як з води йдуть.
Жити – Вітчизні служити.
Жити — Вітчизні служити.
Жити – Україні служити.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
Життя — як у собаки на прив’язі.
Життя без кохання — як ріка без води.
Життя біжить — як музика дзвенить.
Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
Життя любить того, хто з ним бореться а нищить того, хто йому піддається.
Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя, як терниста нива, – не пройдеш, ноги не втомивши.
Жінка – не рукавиця, мінять жінку не годиться.
Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.
Жінка для освіти, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу.
Жінка для совіту, теща для привіту матінка рідна краща всього світу.
Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!
Жінка для совіту, теща для привіту, матінка рідна лучче всього світу.
Жінка не черевик – з ноги не скинеш.
Жінка не черевик – з ноги не скинеш.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.
Жінки каються, а дівчата заміж збираються.
Жінку бери не на рік, а на вік.
Жіноча робота ніколи не лягає спати.
Жона – княгиня, а хата не метена!
Жона – княжна, а хата не метена!
Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий.
Жона тримає дім за три кути, а чоловік – за четвертий.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш!
Журба — не матінка: сорочки не дасть.
Журба сорочки не дасть.
З бика не надоїш молока.
З білого легко чорне зробити але з чорного біле — тяжко.
З Богом (благополучно, спокійно).
З Богом починай, а руками кінчай.
З Богом, Парасю, коли люди трапляються.
З богом, Парасю, як люди трапляються.
З Божої волі продам штани, куплю солі.
З Божої ласки (завдяки щасливому збігу обставин).
З брехні люди не мруть, та вже їм більше нема віри.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З великої хмари малий дощ буває.
З великої хмари малий дощ.
З великої хмари малий дощ.
З віком розум приходить.
З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.
З водою та вогнем не жартуй.
З вола дві шкури не деруть.
З галасу каші не звариш.
З гарної дівки гарна молодиця.
З гарною одружиться – єсть на кого подивиться!
З гори – далеко, на гору – високо, краще – ніяк!
З гречки та проса – і каша й паша.
З гречки та проса — і каша й паша.
З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.
З добрим дружись, а лихих стережись.
З добрим дружись, а лихого стережись.
З добрим подружжям і горе розгорюєш.
З добрим поживеш — добре й переймеш а з лихим зійдешся — й свого позбудешся.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З добрими людьми завжди згоди можна дійти.
З доброго коня не шкода і впасти.
З дужим не борись, а з багатим не судись.
З дурнем зчепитись – дурнем зробитись.
З дурнем каші і не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить.
З дурнем каші не звариш.
З іншого тіста (не схожий на інших).
З їжака не буде бика!
З його помочі, як з осики груш!
З ким жити, того не треба гнівити.
З ким поведешся, того й наберешся.
З ким поведешся, того й наберешся.
З ким поведешся, того й наберешся.
З козла ні шерсті, ні молока.
З краси не пити роси.
З краси не пити роси.
З красивого лиця води не пити.
З кривого дерева крива й тінь.
З курми лягати, з півнями вставати.
З кутка в кут — і вечір тут.
З ледарем поведешся – горя наберешся.
З малої хмари великий дощ буває.
З маху (відразу, тут же).
З миром (з добрими намірами; не чинячи перешкод).
З миру по нитці – голому сорочка.
З миру по нитці — голому сорочка.
З миру по нитці — голому сорочка.
З могили і калачем не виманиш!
З молотка (публічний торг, аукціон).
З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
З мудрим камінь носи, а з дурнем і каші не їж.
З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
З неба хліб не падає.
З нього толку, як з козла молока.
З однієї квітки змія бере яд а бджола — мед.
З одного вола двох шкур не деруть.
З одної ягоди немає вигоди.
З паном не дружись, а жінці не звіряйсь.
З панським не рівняй свого язика.
З панським не рівняй свого язика. Коли довгий, то прикоротять, коли короткий, то витягнуть.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем.
З печі сирого хліба не виймають.
З пісні й казки слова не викидають.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
З пісні слова не викинеш.
З пісні слова не викинеш.
З поганої вівці хоч вовни жмут.
З поганої трави – погане й сіно.
З поганої трави не буде доброго сіна.
З поганої трави — погане й сіно.
З полови хліба не спечеш.
З рідної землі — умри, а не тікай.
З рідної землі і ворона мила.
З рідної сторони і ворона мила.
З розкритими обіймами (привітно радо дуже).
З розумним говорити — що мед пити.
З розумним розуму наберешся, а з дурнем і останній загубиш.
З розумом жити — радіти а без розуму — мучитись.
З самого початку думай, який буде кінець.
З свічкою серед дня не знайдеш.
З сином позмагався – то й на печі зостався, а з зятем позмагався – то й з хати вибирайся.
З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.
З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.
З сусідом дружи, а тин городи.
З телячим хвостом у вовки не сунься.
З хати по нитці – сироті свитина.
З хворої голови та на здорову.
З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.
З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.
З цього пива не буде дива!
З чим їх їдять? (що це таке?) Забити памороки (затуманити свідомість).
З чого хліб, з того й пироги.
З чорної кішки білої не зробиш.
З чужого похмілля голова болить.
З чужої біди не смійся.
З’ївши калач, берися знов до хліба.
За багачем сам чорт з калачем.
За бджоли не скажу, а мед солодкий.
За битого двох небитих дають,
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За битого двох небитих дають, та й то не беруть.
За вашим шепотом і нашого крику не чути.
За вибірки дає Бог вигрібки.
За вмілого і душу віддати не жаль.
За водою підеш, то й не вернешся.
За водою підеш, то й не вернешся.
За водою підеш, то й не вернешся.
За все береться, та не все вдається.
За все береться, та не все вдається.
За вушко та на сонечко!
За грамотного не розписуйся!
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За деревами й лісу не бачить.
За добре слово не платять грошей, а скажеш – усім приємно.
За доброго мужа жона, як ружа а за лихого — драба, за рік за два — баба.
За дурного головою і ногам горе.
За дурною головою і ногам нема спокою.
За дурною головою рукам і ногам немає спокою.
За краплю молочка та так бити бичка?
За кроком крок (поступово послідовно).
За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє.
За лежнею ніколи й посидіти.
За малим поженешся — велике загубиш.
За малим поженешся — велике загубиш.
За моє жито мене ж і бито.
За молодим жити весело, а за старим – затишно.
За морем радість, та чужа а в нас і горе, та своє.
За морем тепліше, та вдома миліше.
За морем тепліше, та вдома світліше.
За народ і волю віддамо життя і долю.
За наше жито та ще нас бито.
За один раз дерева не зрубаєш.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За один раз не зітнеш дерева враз.
За одного вченого дають десять невчених, та й то не беруть.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного вченого дають десять невчених.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
За одного грамотного сім неграмотних дають.
За перебір та чорта в двір.
За погані речі треба бити в плечі.
За погані речі треба бити в плечі.
За праве діло стій сміливо.
За рідний край — хоч помирай.
За рідний край життя віддай.
За рідний край і життя віддай Краще на своїй стороні кістьми лягти ніж на чужині слави натягти.
За рідним краєм і в небі скучно.
За рідною землею і в небі скучно.
За своїм краєм серце болить.
За сиротою журба за журбою.
За сиротою журба за журбою.
За сімома печатьми (неприступний).
За словом в кишеню не полізе.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
За солодкі ночі гіркі дні приходять.
За спрос грошей не беруть.
За старого піду – соломкою накрию, а молодого сама нагрію.
За Хведорове жито, та Хведора й бито.
За царя Панька, як була земля тонка, – пальцем ткнеш та й воду п’єш.
За царя Хмеля, як було людей жменя.
За чужим столом не махай постолом.
За шматок ковбаси чортові душу продаси!
За що купив, за те й продаю.
За що продать, то продать, аби свіжа копійка!
Забажалось, мов перед смертю.
Забив, як ведмедя жолудь.
Заблукав між трьох дубів.
Заблукався між трьох дубів,
Забув віл, коли телям був.
Забули воли, як телятами були.
Заварив кашу, так і їж.
Завдати перцю (гостро покритикувати).
Завжди є їдець на готовий хлібець.
Зав’язти по вуха (потрапити в халепу).
Заганяти на слизьке (ставити у скрутне становище).
Загнати на лід (поставити когось у безвихідне становище).
Загоїться, поки весілля скоїться.
Загубилась, як голка в сіні.
Задер носа – й кочергою не дістанеш!
Задер носа й кочергою не дістанеш.
Задерти носа (стати чванливим гонористим).
Задирай голову так, щоб шапка не злетіла.
Заздрий від чужого щастя сохне.
Заздрість здоров’я їсть.
Зайва чарка ані секрету не збереже ані в слові не встоїться.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Зайця ноги носять, вовка зуби годують.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Заклопотався, як квочка коло курчат.
Закопати талант у землю (не використовувати своїх здібностей).
Закохався, як чорт в суху вербу.
Закохався, як чорт в суху вербу.
Закривіла на ногу, та не знає, на котру.
Закрутив носом, як тертого хріну понюхав!
Закрутити катеринку (довго й одноманітно повторювати те ж).
Залив за шкуру сала!
Залишився, як на морі без весла.
Заліз у багатство – забув і братство.
Заліз, як муха в патоку.
Замилювати очі (обдурювати, хитрувати).
Заміж іти – не дощову годину перестоять.
Заміж іти – не дощову годину перестоять.
Замкнув вовка межи вівці – нехай тюрму знає!
Занадився журавель до бабиних конопель.
Заорати носом (упасти обличчям долу).
Запас біди не чинить і їсти не просить.
Запустити коріння (міцно закріпитись де-небудь).
Заради прекрасних очей (задарма).
Зарадити лихові (знайти вихід із скрутного становища).
Заробив кревно та й пропив певно.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Зароблена копійка краще краденого карбованця.
Зароблений сухар краще краденого бублика.
Засватана дівка усім гарна.
Засватана дівка усім гарна.
Засип правду хоч золотом — вона випливе до верху.
Засмієшся ти ще й на кутні зуби!
Заткнути за пояс (перевершити когось).
Захворів на хитрощі.
Захистив, як вовк овець.
Заховав так, що й з свічкою не знайдеш!
Заховався у закапелку, а хвостика й видно.
Захочеш пити – підійдеш до струмка.
Зачепилася за пень – простояла цілий день.
Збивати грошенята (нагромаджувати кошти).
Збиватися на манівці (утрачати правильний напрям).
Збирається, як на обід.
Збираються, як убогий на кисіль.
Збити бучу (закричати, загаласувати).
Збити з пантелику (збентежити кого-небудь).
Збити пиху (позбавити можливості бути зарозумілим, чванливим).
Збитися з плигу (діяти нерозумно збожеволіти).
Звабиш калачем – не одженеш і бичем.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Зварили нічо та й з’їли без хліба.
Зверху блищить, а в голові свистить.
Звестися нанівець (поступово втратити силу).
Звикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини?
Зворотний бік медалі (другий бік якої-небудь справи).
Згадала баба дівера (нема потреби говорити про давно минуле).
Згадала баба дівич-вечір.
Згадала баба, як дівкою була.
Згадала баба, як дівкою була.
Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.
Зганяти оскому (виявляти гнів роздратування, мститися комусь за що).
Згаяного часу і конем не доженеш.
Згаяного часу і конем не доженеш.
Згаяного часу і конем не наздоженеш.
Згинув, як березневий сніг.
Згода будує, а незгода руйнує.
Згода дім будує, а незгода руйнує.
Здавати в архів (відкидати, забувати усувати від виконання).
Здибав його, як чайку на гнізді.
Здіймати мірку з плечей (бити когось).
Здобудеш освіту – побачиш більше світу.
Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.
Здоровий хворого не розуміє.
Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.
Здоровому все на здоров’я йде.
Здоровому здається, що ніколи не захворіє.
Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками.
Здоров’я всьому голова.
Здоров’я маємо — не дбаємо а стративши — плачем.
Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши – плачемо.
Зелене, як рута.
Землю сонце прикрашає, а людину — праця.
Земля – трудівниця, аж парує та людям хліб готує.
Земля найбагатіша, вода найсильніша.
Земля найбагатша, вода найсильніша.
Земля не хоче носити (чиє-небудь становище стає безвихідним скрутним).
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.
Зерно до зерна – та й мірка повна.
Зерно до зерна — та й мірка повна.
З-за вугла мішком прибитий!
Зима без снігу – літо без хліба.
Зима без снігу — літо без хліба.
Зима без снігу — літо без хліба.
Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
Зима спита, де літом був.
Зима спитає, де літо було.
Зимне тепло — як мачушине добро.
Зимнє тепло, як мачушине добро.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, – та й минув день.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Зимове сонце — як вдовине серце.
Зимою бійся вовка, а літом мухи.
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою сонце крізь плач сміється.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зимою сонце світить, та не гріє.
Зиркати зизом (косити очима).
Зі всіма добрий – собі лихий.
Зігнувся в три погибелі.
Зітерти на порох (знищити).
Зламати обітницю (порушити клятву).
Зле – не снися, добре – не пнися.
Зліз кіт на сало та й кричить: “Мало!”
Зло — зла й сподівайся.
Зловив зайця за хвіст.
Злодієві потурати — все одно що красти.
Злодій — що заєць: і тіні своєї боїться.
Злодія не бити – доброго губити!
Злякався, аж у п’яти закололо!
Змахнути сльозу (сплакнути).
Змолоду дірка, на старість — діра.
Знає кіт, чиє сало з’їв.
Знає кіт, чиє сало з’їв.
Знає кішка, чиє м’ясо з’їла.
Знає кобила, що віз поломила.
Знає кума – знає півсела.
Знає кума, а розуму малувато.
Знає сорока, де зиму зимувати.
Знає, на чім світ стоїть!
Знає, на чім світ стоїть!
Знає, на чому світ стоїть.
Знаєш – кажи, а не знаєш – мовчи.
Знай більше, а говори менше.
Знайка все з півслова розуміє а незнайка на все тільки рота роззявляє.
Знайко біжить, а незнайко лежить.
Знайся кінь з конем, а віл з волом.
Знайся кінь з конем, а віл з волом.
Знайшов — не скач, згубив — не плач.
Знання робить життя красним.
Знання робить життя красним.
Знати, де раки зимують (бути досвідченим, кмітливим).
Знати, почім ківш лиха (зазнати багато горя).
Знають його усі, як облупленого.
Знаючий дорогу топче, а незнаючий піч пролежує.
Знов за рибу гроші.
Зняти з очей полуду (роз’яснити справжню суть).
Зняти маску (виявити свою справжню сутність).
Зовиця, як синиця,- усе хвостом вертить.
Золота людина (правдива, добра надійна).
Золоті гори обіцяє.
Золото без розуму — болото.
Золотоноша – кругом хороша!
Золотоноша кругом хороша.
Зорі лічиш, а під носом не бачиш!
Зорі падають перед вітром.
З-під живого п’яти ріже.
З-під стоячого підошву випоре.
Зривати злість (спрямувати свій гнів на когось).
Зроби ласку (чемне прохання зробити щось).
Зробив діло — гуляй сміло.
Зробив наспіх, як насміх.
Зробив так, що й комар носа не підточить!
Зробив, як у рукавицях.
Зробити партію (одружитися).
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
Зустрічний вітер навіть вороні заважає.
Зять любить взять – тесть любить честь.
Зять любить взять, а шурин – очі жмурить, та не хоче дать.
Зять любить взять, а шурин – очі мружить, та не хоче дать.
і Аж до діброви чути наші розмови.
І будень, і неділя – все лінивому безділля.
І в давні літа була біда.
І в лиху годину не кидай дружину!
І в лиху годину не кидай дружину.
І в підметки не годиться (не бути вартим когось).
І в попелі іскра буває.
І від солодких слів буває гірко.
І від солодких слів буває гірко.
І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
І вчена людина повинна трудитись.
І гадки не мав, і зайчатко впіймав (зовсім випадково здобути що-небудь).
І гриба знайти треба мати щастя.
І дурень кашу зварить, аби пшоно та сало.
І з сивою бородою не все розум приходить!
І з сивою бородою не все розум приходить!
І за доброї години ожидай лихої днини.
І за мовчання гостинці дають.
І за соломинку вхопиться, хто топиться.
І за холодну воду не візьметься.
І золоті вудила коневі не милі.
І золоті удила коневі не милі.
І з-під стоячого підошву випоре.
І кінь на свою сторону рветься а собака відгризеться і втече.
І кози ситі, і сіно ціле.
І кози ситі, і сіно ціле.
І купа книг не замінить доброго вчителя.
І курці носом ніде клюнуть.
І листок не шелесне (тихо).
І мертвого підніме (хтось надзвичайно дієвий).
І мухи ніколи не скривдить (спокійний).
І на вовка буває пригода.
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
І на гладкій дорозі люди ноги ламають.
І на йоту (ніскільки, нітрохи).
І на макове зерно (зовсім, ніскільки).
І на поріг не пускати (заборонити приходити).
І на сонці є плями.
І не мірошникує, а голова борошном припала.
І рибка без хліба бридка.
І рідна мама не впізнала б (хтось дуже змінився на вигляд).
І ріски в роті не було.
І сила перед розумом никне!
І сила перед розумом никне!
І сила перед розумом никне.
І сова хвалить свої діти.
І стіни мають вуха.
І у Відні є люди бідні.
І у сироти на подвір’ї сонце засвітить!
І чорт на старість у монахи пішов.
І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
І я колись під школою ночував.
І яблуку ніде впасти (дуже багато людей).
Іван плахту носить, а Настя булаву.
Іван у дуду грає, а сім’я з голоду помирає.
Із своєї печі і дим не гіркий.
Із сміху люди бувають.
Із спання не купиш коня, а з лежі не справити одежі.
Із-за смичка — тонка паляничка.
Індик думав та й у борщ попав.
Інший молод роками, та старий ділами.
Іржа їсть залізо, а горе — серце.
Іскра Божа (талант).
Істинне щастя не в ваших скринях а в серці.
Іти на все (не рахуватися ні з чим).
Іти напролом (діяти рішуче, усупереч чому-небудь).
Іти по п’ятах (невідступно наближатись).
Іти як по маслу (без перешкод).
Ішов, ішов дорогою – та і в яму впав, любив, любив хорошую – та й плюгаву взяв.
ї Хоч варила — не варила аби добре говорила.
Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.
Їв би очима, та душа не приймає.
Їв би паляниці, та зубів нема.
їв би паляниці, та зубів нема.
Ївши, гріється, а робивши, мерзне.
Їдеш у гостину на день – бери хліба на тиждень.
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Їдь, кобило, хоч три дні не їла!
Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.
Їж з голоду, а люби змолоду.
Їж з голоду, а люби роботу змолоду.
їж пиріг з грибами, держи язик за зубами.
Їж, Левку, хоч і глевко.
Їж, Мартине, мати не підкине.
Їж, що дають, а роби, що кажуть.
їжа не бере (хто-небудь не може їсти).
Їжте, очі, хоч повилазьте, – бачили, що купували!
Їздили та возилися і за дуба зачепилися.
Їй кажеш “ячмінь”, а вона каже “гречка”.
їсти поїдом (дошкуляти).
Їсть за вола, а робить за комара.
Їсть, п’є та байдики б’є.
Їх сам чорт не розбере!
Їхав до Хоми, а потрапив до куми.
Йдучи по чужу голову і свою неси.
Його і в ложці не спіймаєш.
Його і муха крилом вб’є.
Його й кури загребуть!
Його й чорт у ступі не влучить.
Його мати моїй матері двоюрідна Параска.
Його хоч до сала прив’яжи, то все буде, як драбина.
Йому брехати, що собаці мух хапати.
Йому і чорт не брат.
Йому пальця в рот не клади.
Йому пальця в рот не клади.
Йому плюй в глаза, а він каже, що роса.
Йому, як з гуски вода.
Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.
Казав овес: сій мене в болото — буду я золото. Казав ячмінь: кинь мене в грязь, то будеш князь. Гречка каже: а мене хоч в золу, аби в пору.
Казав сліпий до глухого: “Слухай, як безрукий голого обдирає”.
Казала біла, що не буде діла.
Казала дівка: «Семене, не притуляйся до мене!» А сама тільки того й хоче!
Казала Настя, як удасться.
Казала Настя: як удасться,
Казала, та не зав’язала.
Казали люди: квач притикою не буде!
Казаному кінця немає,
Казати в лице (говорити що-небудь прямо, відверто).
Калач за калач, а дармо нічого.
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Каменем лягати на серце (кого-небудь спіткало горе, нещастя).
Канути в минуле (зникнути, піти в непом ‘ять).
Караюсь, мучуся, але не каюсь!..
Катюзі по заслузі.
Кашу маслом не зіпсуєш.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.
Кива головою, мов сухий опеньок.
Кивати п’ятами (тікати).
Кидається скаженим собакою.
Кидати слова-полову (пусті розмови).
Київ не відразу збудований.
Київ не одразу збудовано.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Кинути лихом об землю (забути біду, горе).
Кинути рукавичку (викликати на поєдинок).
Кинь лихом об землю.
Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.
Кипіти, мов на ножі (охоплений хвилюванням, тривогою).
Кисіль зубів не псує!
Кисіль зубів не псує.
Кігтик застряг-пропав птах.
Кінець діло хвалить.
Кінець діло хвалить.
Кінці в воду (не залишити слідів).
Кінь добрий, та не об’їжджений парубок гарний, та не вчений.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кінь на чотирьох, та й то спотикається.
Кісток не зібрати (загинути).
Кішку б’ють, а невістку докоряють.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Класти на карб (звинувачувати в чому-небудь).
Кликав вовк козу в гості – та йти не хоче.
Клин клином вибивають.
Клин клином вибивають.
Клин клином виганяють.
Клювати носом (куняти).
Кляча воду возить, а козел бородою трясе.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книга вчить, як на світі жить.
Книги — це ріки, що наповнюють світ це джерела мудрості, адже в них глибина незміряна, пірнаючи в яку добуваєш дорогі перли.
Книжка — маленьке віконце, а через нього увесь світ видно.
Кобила з вовком мирилась, та додому не вернулась.
Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.
Кобила з вовком тягалась – хвіст та грива осталась.
Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.
Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.
Кобила за ділом, а лоша без діла.
Кови кувати (замислювати підступні плани).
Ковтати сльози (стримувати плач).
Кого добро нагріє, той дуріє.
Кого кохає, за тим і зітхає.
Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш.
Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
Кого почитають, того й величають.
Кожен день життя додає часточку мудрості.
Кожен край має свій звичай.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова має свій розум.
Кожна голова по-своєму кива.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна жаба своє болото хвалить.
Кожна корова своє теля лиже.
Кожна пригода – до мудрості дорога.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Кожна пригода — до мудрості дорога.
Кожна пташка своїм дзьобиком живе.
Кожна пташка своїм носиком живе.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Кожна птиця своє гніздо любить.
Кожна птичка своїм носиком живе.
Кожна травичка на своєму корені росте.
Кожний дубок хвалить свій чубок.
Кожний кулик у своєму болоті велик.
Кожний майстер колись був невмілий.
Кожний мудрий свого дурня знайде.
Кожній свашці по ковбасці.
Кожному мила своя сторона.
Кожному мила своя сторона.
Кожному овочеві свій час.
Кожному овочеві свій час.
Кожному овочеві свій час.
Кожному своє дороге та миле.
Кожному своє і не мите, а біле.
Кожному спустити – то й на світі не жити.
Кожному хліб не гіркий.
Коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася.
Коза на базар не хотіла йти, та її повели.
Коза на базар не хотіла йти, та її повели.
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з Дону – козак зроду.
Козак має душу широку, як степ, і серце чисте і бездонне, як небо, вмите дощем.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак хороший, та нема грошей.
Козаки Українці
Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.
Козакові воєвода – велика невгода.
Козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного.
Козацькому роду нема переводу.
Козла бійся спереду, коня — ззаду а лиху людину — з обох боків.
Коли б Бог слухав чередника то за літо видохла б уся череда.
Коли б життя, а смерть прийде.
Коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б.
Коли б кізка не скакала, то і ніжки не зламала б. Підождіть: прийде коза до воза сіно смикати.
Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.
Коли б могла, то в ложці води утопила б!
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Коли Бог розуму не дав, так руками не розмірковуй.
Коли боїшся, то з чимось таїшся!
Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!
Коли густо, а коли й пусто.
Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.
Коли довгий, то прикоротять коли короткий, то витягнуть.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.
Коли злого за доброго мають то його гріхам віри не діймають.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.
Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.
Коли квітень з водою, то травень з травою.
Коли ласувать, то й ласувать: бий, жінко, ціле яйце в борщ.
Коли люб, гарний шлюб.
Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же!
Коли любиш — так женись, а не любиш — відступись!
Коли маєш сто кіп, то й будеш піп.
Коли моє не в лад, то я з своїм назад.
Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.
Коли не пиріг – то й не пирожися, коли не тямиш – то й не берися.
Коли не пиріг, то не пирожися: коли не тямиш, то й не берися.
Коли не піп, то не смикайся в ризи.
Коли не піп, то не смикайся в ризи.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли немає сили, то й світ не милий.
Коли пили – гомоніли, а як настав час платити – то всі поніміли.
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Коли почав орати, то у сопілку не грати!
Коли появляться комарі, сій жито.
Коли правдиве діло, то говори сміло.
Коли п’яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.
Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.
Коли сонце орла з’їсть, камінь на воді спливе, свиня на білку загавкає тоді дурень порозумнішає.
Коли став робить, то байдики не бить!
Коли став робить, то байдики не бить.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить.
Коли тебе добрі люди шанують шануйся й сам.
Коли убогому жениться, то й ніч мала.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так.
Коли ще косовиця, а ми вже сіно возимо В очі лисицею, за очі вовчицею.
Колись і в нашої кози хвіст відросте.
Коло води ходячи, умочишся.
Колос повний гнеться до землі а пустий догори стирчить.
Колос повний до землі гнеться, а пустий – угору пнеться.
Кому біда докучить, то й розуму научить.
Кому ведеться, тому і півень несеться.
Кому весілля, а курці смерть.
Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.
Кому калач пікся, а кому довівся!
Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.
Кому не віриться – нехай подивиться.
Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.
Кому честь, тому й хвала.
Кому що, а курці просо!
Кому що, а курці просо.
Кому — як мара, йому — як зоря.
Коневі овес не тяжкий.
Коню й доброму, й ледачому потрібні віжки, а жінці й хорошій, і поганій — різки.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Коня кують, а жаба ногу підставляє.
Копай всередині себе криницю життєдайної води.
Корисно питати й про те, що знаєш.
Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.
Корова в дворі – харч на столі.
Корова в дворі — харч на столі.
Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере – і чорт не розбере!
Корові не тяжкі свої роги, а матері — свої діти.
Королі панують над людьми а вчені — над королями.
Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.
Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.
Косо, криво, аби живо.
Костити останніми словами (лаяти).
Кота в мішку не торгують.
Котитися по похилій площині (морально опускатись).
Котові – жартушки, а миші – смертушки.
Котре лихо менше, те й вибирай.
Котрий віл тягне, того ще й б’ють.
Котрий кінь везе, то його ще й поганяють.
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.
Кохання не запобіжиш зарання.
Кохання, вогню та кашлю від людей не заховаєш.
Крадене не йде на користь.
Краденим добром багатий не будеш.
Краденим добром не розживешся.
Крапля по краплі (потроху, поступово).
Краса до вінця, а розум до кінця.
Краса розуму не прибавить.
Красавиця, що з-під столу кусається!
Красна пава пером, а людина знанням.
Красна пава пір’ям, а жінка чоловіком.
Красне слово — золотий ключ.
Краснеє личко — серцю непокій.
Краще бути слугою мудреця ніж господарем дурня.
Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти!
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Краще вчений, ніж золочений.
Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Краще гляди свого носа, ніж чужого проса!
Краще догана мудрого, як похвала дурня.
Краще жити бідняком, ніж розбагатіти гріхом.
Краще жінка сварлива, ніж дурна.
Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.
Краще з розумним загубити, як з дурнем знайти.
Краще з розумним у пеклі, ніж з дурнем у раю.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Краще на вбогій жениться, чим вік з багатою волочиться.
Краще на вівці в ліс їхати ніж з неуком говорити.
Краще на гілочці, аніж у кліточці.
Краще на п’ять хвилин раніше ніж на хвилину пізніше.
Краще на рідній землі кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти.
Краще нині горобець, ніж завтра голубець.
Краще один мудрий, ніж десять дурних.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Краще пізніше, ніж ніколи.
Краще пізно, як ніколи.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!
Краще почервоніти, як посиніти.
Краще прудкі ноги, як добрі заступники.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
Краще раз побачить, як тричі почуть.
Краще сім раз горіти, аніж один раз вдовіти!
Краще сокира без топорища ніж людина без знань.
Краще солом’яна згода, як золота звада.
Краще спробувати, ніж дивитися.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще тепер, ніж у четвер.
Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
Кривавий бенкет (масові вбивства).
Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне!
Криком вогню не вгасиш!
Криком дуба не зрубаєш!
Криком дуба не зрубаєш.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому – то й крила опустила.
Кричати пробі (кликати на допомогу).
Кричить, як ворона над курчам.
Кров — не водиця, проливати не годиться.
Кров — не водиця, проливати не годиться.
Кров заговорила (у когось виявляються натура, характер).
Кров не вода, а серце не камінь.
Кров не вода, а серце не камінь.
Кров німіє (тривожно, страшно).
Кров’ю серця (щиро, з глибоким почуттям).
Крутила б його лиха година (для вираження незадоволення чим-небудь).
Крутити законом (порушувати юридичні норми).
Крутити мозком (мислити).
Крутити носом (виражати незадоволення чимось; вередувати).
Крутити хвости волам (виконувати примітивну, часто брудну роботу).
Крутить, як циган сонцем.
Крутить, як швець шкурою!
Крутиться, як дзига.
Круті пороги (труднощі).
Крушити серце (завдавати болю).
Куди – голка, туди й нитка, куди чоловік – туди й жінка.
Куди вітер, туди й він.
Куди голка – туди й нитка, куди чоловік- туди й жінка.
Куди дерево підрубане, туди воно і пада.
Куди ж пак (категоричне заперечення).
Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.
Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.
Куди не кинь – виходить клин.
Куди не кинь (усюди).
Куди не поверни (з усіх боків).
Куди серце летить, туди й око глядить.
Куди серце летить, туди й око глядить.
Куй залізо, поки гаряче.
Куку в руку (хабар).
Кулик невелик, а все-таки птиця.
Куля мине, а материне слово не мине.
Купив біду за свої гроші.
Лавр вінчає чоло (прославлений хтось).
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Ладний провалитися крізь землю (у когось виникає бажання якомога швидше звідкись зникнути).
Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Ласа кішка до риби, та в воду не хоче лізти.
Ласий на чужі ковбаси.
Ласий, як кіт на ковбаси.
Ласкаве слово, що весняний день.
Ласкаве телятко дві матки ссе.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
Ластівки низько літають — дощ обіцяють.
Латати боки (дуже сильно бити когось).
Лати латати (сильно бити когось).
Лаяти батька та матір погано.
Легко здобуте легко й забути.
Легко казка кажеться, та не легко діло робиться.
Легко красти, та тяжко відповідати.
Легко обіцяти, та важко виконувати.
Легко почати, та нелегко кінчити.
Легко прийде – прахом піде.
Легко прийшло — легко й пішло.
Легко сказати, але зробити – годі.
Легкого хліба захотів.
Легше говорити, ніж зробити.
Легше примусити верблюда викопати яму, ніж пояснити що-небудь неуку.
Легше руками працювати як головою.
Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.
Ледар живе, аби землі важче.
Ледача дитина, котрої батько не вчив.
Ледачий свята пильнує.
Ледачому завжди важко.
Ледачому завжди тяжко.
Ледве від сімох відгавкалась.
Лежати на серці (гнітити когось, турбувати).
Лежачий зайця не впіймає.
Лежачий камінь мохом обростає.
Лежачого не б’ють.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежачого хліба ніде нема.
Лежить на бочку та дивиться на річку.
Лежить, наче камінь на душі.
Лежить, як галушка.
Леле мені (вираження жалю страху тощо).
Лестощами й душу вийме.
Линути серцем (рватися до когось).
Лисом підшитий, псом підбитий.
Листопад – ворота зими.
Лити бальзам у душу (заспокоювати).
Литися через край (досягти найвищого рівня).
Лиха година принесла (незадоволення з приходу когось небажаного).
Лиха личина (недобра, підступна людина).
Лиха та радість, по котрій смуток настає.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема чоботи — ледащо і їсти нема що.
Лихий доброго псує.
Лихий доброго псує.
Лихий попутав (хто-небудь допустив помилку).
Лихий чоловік – як хвороба: усе запакостить.
Лихо по людях ходить, не по лісі.
Личко дівку віддає.
Лишай живе та доганяй мертве
Лише поважаючи учителя, сам станеш учителем.
Лізти, як рак (повільно йти).
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.
Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий у своїй хаті змокне.
Лінивий ученик плачучи до школи йде.
Лінивого й ноги не носять.
Лінивому все ніколи.
Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.
Лінивому завжди свято.
Лінощі псують людину.
Лінь – гірше хвороби.
Лінь людину не годує.
Ліпше весь вік дівувати, як з нелюбом проживати.
Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Ліпше солом’яне життя, як золота смерть.
Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.
Ліс рубають – тріски летять.
Літа збігають (хто-небудь стає старішати).
Літа пливуть, як вода!
Літати в хмарах (сприймати дійсність нереально, наївно).
Літо збирає, а зима з’їдає.
Літо збирає, а зима з’їдає.
Літо на зиму робить.
Літо на зиму робить.
Літо на зиму робить.
Літо просвистав!
Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.
Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш.
Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
Літом хто гайнує, той зимою голодує.
Лобом муру не проб’єш.
Лови рибу не на сковороді; а у воді.
Ловити витрішки (нічого не робити).
Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.
Ложкою моря не вичерпаєш.
Лоскоче в п’яти (хто-небудь втрачає рівновагу).
Лося б’ють восени, а дурня завжди.
Лукавий не спить, а все миром колотить.
Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.
Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.
Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.
Лучче в латанім, ніж у хапанім.
Лучче годувати, як поминати.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.
Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Лучче людям робить, ніж мачусі годить!
Лучче людям робить, ніж мачусі годить!
Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.
Любить, як вовк порося.
Любить, як вовк порося.
Любиш – люби, а не любиш – не води.
Любиш їздити – люби й санчата возити!
Любиш кататись — люби і саночки возити.
Любиш кататись — люби і саночки возити.
Любиш кататись, люби й санчата возить.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Любиш поганяти, люби й коня годувати.
Любиш — люби, а не любиш — не води.
Люблю свою любку, як голуб голубку!
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Любов – не пожежа, займеться – не потушиш.
Любов сильніше смерті.
Любов — не пожежа, займеться — не згасиш.
Любов, як перстень, не має кінця.
Людей питай, а свій розум май!
Людей питай, а свій розум май!
Людей питай, а свій розум май.
Людей питай, а свій розум май.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Люди – орать, а ми – руками махать.
Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
Люди не раки: з лиха не почервоніють.
Люди не раки: з лиха не почервоніють.
Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.
Людина — не глина, а дощ — не дубина не розмочить і не поб’є.
Людина без Вітчизни як соловей без пісні.
Людина без вітчизни, як соловей без пісні.
Людина без знань — лютий звір.
Людина без книги — пень неотесаний.
Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.
Людина не ангел.
Людина не навчена, що сокира не точена.
Людині потрібна людяність.
Людину 20 років гріє кров ще 20 — кожух, а далі вже, як не піч то ніщо не зігріє.
Людину роблять людиною яскраві спогади дитинства.
Людину цінують не за роки не за гроші, а за розум.
Людям дай, та й про себе дбай.
Людям косовиця, а дурень веселиться.
Людям язика не зав’яжеш.
Людям язиків не зав’яжеш.
Лякали щуку, що в озері її топити будуть.
Лякана ворона і куща боїться.
Лякана ворона і куща боїться.
Лякана ворона куща боїться.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.
Ляпає язиком, як постолом!
М’які слова і камінь крушать.
Маємося, як горох при дорозі: хто захоче, той скубне.
Маєш голову, май же й розум.
Маєш голову, май ще й розум.
Маєш хліб, то за калачем не женися.
Май холодний — рік хлібородний.
Майстер — золоті руки.
Майстерність за плечима не носять а з нею добре.
Майська роса коням краще вівса.
Мак сім років не родив і голоду не було.
Мала вода – великий шум.
Мала дитина – не виспишся, більша дитина – не наїсишся, велика дитина – не уберешся.
Мала женихів, як маку.
Маленька правда всі неправди переважить.
Маленька праця краща за велике безділля.
Маленька праця краща за велике безділля.
Маленька праця краща за велике безділля.
Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.
Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.
Малі діти не дають спати а великі — дихати.
Малі діти не дають спати, а великі – дихати.
Малі діточки – що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку!
Мало хотіти — треба уміти.
Манить, як кота мишею.
Мара їх знає (невідомо, хтозна).
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Мати голівку миє – приглажує, а мачуха миє – прискубує.
Мати дітей пушить, а мачуха сушить.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Мати рідна б’є – так гладить, а мачуха і гладить – так б’є.
Матися на бачності (бути обережним).
Матір не купити, не заслужити.
Матір ні купити, ні заслужити.
Мачуха пасинкові на волю давала: хочеш льолю купи, хочеш – голий ходи.
Мачушине добро, як зимне тепло.
Меле язиком, як порожній млин.
Меле як з гарячки.
Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина – мені жінку родила.
Менше говори – більше вчуєш.
Менше говори – більше почуєш.
Менше говори, а більше слухай.
Менше обіцяй – більше роби.
Менше слів, а більше діла!
Мертвого з гробу не вертають.
Мертвого лева і заєць скубне.
Ми з тобою, як риба з водою.
Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем
Мила та сторона, де пуп закопаний.
Милується сам собою, як чорт писанкою.
Минув Спас — держи кожуха про запас.
Миша не одну дірку має до хати.
Між молотом і ковадлом (у скрутному становищі).
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
Мінитися на лиці (інший вираз обличчя від злості).
Міряти вздовж і впоперек (бити когось).
Місця живого нема (дуже побитий).
Місця не перелітати (нікому не зашкодити).
Місяць – козаче сонце.
Місяць лютий спитає, чи взутий.
Міцно держатися на землі (бути впевненим у своїх діях).
Міцну дружбу і вогонь не спопелить.
Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде.
Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде.
Мліти серцем (відчувати страх хвилюватися).
Мов лизень злиже (що-небудь безслідно зникає).
Мов муха на сонці (уїдливий, злий).
Мов не черкаючи землі (легко, швидко).
Мов спасівська муха, усім очі виїдає.
Мов у воду впасти (безслідно).
Мов у чаду (неврівноваженість у діях вчинках).
Мова мовиться, а хліб їсться.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Мовчок: розбив тато горщок, а мати два, та ніхто не зна!
Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить.
Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв.
Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти.
Можна бути скромним, хоч і не мудрим але не можна бути мудрим не маючи скромності.
Мозок висох (обмежений розумом).
Мокрий дощу не боїться.
Мокрого поліна вогонь не лиже.
Молитися скляному богові (випивати пиячити).
Молода кров кипить.
Молода на всі сторони гнеться.
Молода, як горіх, так і проситься на гріх.
Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.
Молоде на всі сторони гнеться.
Молоде на всі сторони гнеться.
Молоде орля, та вище старого літає!
Молоде орля, та вище старого літає!
Молоде орля, та вище старого літає.
Молоде пиво шумить.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.
Молодець проти овець, а проти молодця і сам, як вівця.
Молодець проти овець, а проти молодця сам вівця.
Молодий — на битву, старий — на думу.
Молодий місяць не всю ніч світить.
Молодий може вмерти, а старий мусить.
Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
Молоді сваряться – тішаться, старі сваряться – казяться.
Молодість плечами міцніша, старість — головою.
Молодого кров гріє.
Молодого тато й мама женять, старшого — люди, а старого і чорт не оженить.
Молоко на губах не обсохло (дуже молодий, недосвідчений).
Море перепливти – не поле перейти!
Море по коліна (нічого не страшно).
Мороз не велик, та стоять не велить.
Моя хата з краю.
Моя хата —мандрівочка моя сестриця — в криниці водиця мої перини — степові травини.
Моя хата скраю – нічого не знаю.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудра голова не дбає на лихі слова.
Мудрий не все каже, що знає а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Мудрий не дасться за ніс водити.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
Мудрій голові досить два слова!
Мудрій голові досить два слова!
Мудріші тепер яйця, ніж кури.
Мудрого і без слів пізнають.
Мужича правда є колюча а панська на всі боки гнуча.
Мур не проб’єш пальцем.
Мухи та комарі кусають до пори, а для лихої людини нема ні пори, ні години.
М’яко стеле, а твердо спати.
На батозі далеко не поїдеш.
На батозі далеко не поїдеш.
На батька надійся, а сам не поганься.
На безриб’ї і рак риба.
На белебні (на відкритій підвищеній місцевості).
На березі плавати не навчишся.
На бідного Макара всі шишки валяться.
На бідного Макара всі шишки летять.
На бідного Хому і дерево пада.
На бідного Хому й дерево пада.
На бідняка камінь і вгору котиться.
На віку, як на довгій ниві, всякого трапиться, всякого хліба ізкоштується — і твердого, і м’якого.
На віку, як на довгій ниві: не пройдеш ноги не вколовши.
На вітер надіяться – без мелива бути.
На вітер надіяться — без мелива бути.
На вовка неслава, а їсть овець Сава.
На вовка помовка, а заєць капусту з’їв.
На все є свій порядок.
На все свій час.
На всі заставки (дуже голосно скільки є сили).
На всякого мудреця досить дурості.
На годину спізнився — за рік не доженеш.
На годину спізнився, за рік не доженеш Згаяного часу і конем не доженеш.
На голові блистить, а в голові свистить.
На голові густо, а в голові пусто.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На городі бузина, а в Києві дядько.
На двох весіллях зразу не танцюють.
На двох весіллях зразу не танцюють.
На двох стільцях не всидиш.
На дерево дивись, як родить а на людину, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
На добрій землі що не посієш, те й вродить.
На других гомонять, а самі все лихо творять.
На дурній підвалині розумний будинок не виросте.
На зло моїй жінці – нехай мене б’ють.
На злодієві й шапка горить.
На злодієві шапка горить.
На зубок (знати ґрунтовно).
На Іллі до обіду літо, а після обіду — осінь.
На іншого примова, а про себе ні слова.
На кожному кроці (скрізь, усюди).
На козаку й рогожа пригожа.
На красивого чоловіка дивитись гарно а з розумним жити легко.
На красивого чоловіка дивитись гарно, а з умним жити легко.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
На курган зійдеш — легко дихаєш із старим говориш — розумне чуєш.
На кшталт (схожий на щось).
На ласий кусок знайдеться куток.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
На ловця і звір біжить.
На ловця і звір біжить.
На любов і смак товариш не всяк.
На любов і смак товариш не всяк.
На людях — Ілля, дома — свиня.
На мені покатається як на їжаку.
На мені покатаєшся, як на їжаку!
На миру (серед людей, не криючись).
На небо не скочиш, а в землю не заховаєшся.
На нема й суду нема.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
На одному місці і камінь мохом обростає.
На одчай душі (зважившись на все ризикуючи).
На охочого робочого діло знайдеться.
На охочого робочого діло знайдеться.
На охочого робочого діло найдеться.
На охочого робочого діло найдеться.
На печі сидячи генералом не станеш.
На поганенький животик і мед не йде в ротик.
На похиле дерево і кози скачуть (на сумирну, тиху людину падають неприємності).
На правду небагато слів треба.
На роботу — позаду всіх, на їду — попереду перших.
На розумного і дивитись гарно з розумним і жити добре.
На свіжий цвіт і бджола літає, а зів’ялий обминає.
На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
На світі знайдеш усе, крім рідної матері.
На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.
На сирітський жаль ніхто не вважає.
На ситім тулубі голова стоїть прямо.
На словах міста бере, а на ділі жаби боїться.
На сміливого собака гавкає, а боягуза кусає.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те й голова, щоб у ній розум був.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те коня кують, щоб не спотикався.
На те щука в річці, щоб карась не дрімав.
На темного мужика пре злиднів толока.
На терні помаранчі (щось нездійсненне) На хапок (поспішаючи).
На тобі, Данило, що мені не мило.
На тобі, небоже, що мені негоже.
На убогого всюди капає.
На убогого всюди капає. –
На ходу підметки рве.
На хорошу квітку і бджола летить.
На хорошу квітку і бджола летить.
На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!
На цьому далеко не поїдеш – де сядеш, там і злізеш!
На чиєму возі їдеш, того й пісню співай.
На чиїй землі живеш, того і воду п’єш.
На чорній землі білий хліб родить.
На чорній землі білий хліб родить.
На чорній землі білий хліб родить.
На чужий коровай очей не поривай а рано вставай та собі учиняй.
На чужий коровай рота не роззявляй.
На чужий роток не накинеш платок.
На чужий труд ласий не будь.
На чужині і собака сумує.
На чужих жінок не задивляйся а за своєю подивись.
На чужій стороні Вітчизна миліша вдвоє.
На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.
На чужому коні далеко не поїдеш.
На язиці густо, а на ділі пусто.
На язиці медок, а на думці льодок.
На язиці медок, а на думці льодок.
На новий рік прибавилось дня на заячий скік.
Набрався сорому, що й світу не бачить.
Набрид гірше гіркої редьки!
Навизати порвану нитку (відновити зв ‘язок).
Навик на білий хліб, то вже іїого чорний в зуби коле.
Навчай інших – і сам навчишся.
Навчай інших — і сам навчишся.
Навчай інших — і сам навчишся.
Навчання і труд поряд ідуть.
Навчаючись, дізнаєшся як мало ти знаєш.
Навчитись легко, навчити важко.
Навчитись хорошому мало і сотні днів навчитись дурному вистачить і години.
Навчить біда їсти.
Навчить біда коржі з маком їсти.
Нагадай козі смерть, то вона мекатиме, аж поки здохне.
Нагинай гілляку, доки молода.
Нагинай гілляку, доки молода.
Нагинай гілляку, поки молода.
Нагнати холоду (викликати страх).
Наговорити сім міхів горіхів (сказати багато зайвого, несерйозного).
Нагодують калачем та й в спину рогачем!
Нагодують калачем та й у спину рогачем,
Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.
Надії потопилися (немає сподівань на краще).
Надіявся дід на обід та й води не пив.
Надокучив, як парена редька.
Надувся, як жаба під пеньком.
Надувся, як ковальський міх.
Надувся, як сич.
Надути щоки (набундючитися).
Нажите махом піде прахом.
Назад тільки раки лазять!
Назад тільки раки лазять.
Назвався грибом – лізь у кіш.
Назвався грибом – лізь у кошик.
Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.
Найбільше багатство – здоров’я.
Найдорожча пісня – з якою мати колисала.
Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.
Найдорожчий клад, як в родині лад.
Найкраща дівка, що заміж іде.
Наймогутніша зброя — слово.
Найсмачніший хліб від свого мозоля.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
Найшла коса на камінь: коса не втне камінь не подається.
Наказати довго жити (померти).
Накрився, мов лисиця хвостом!
Накрити мокрим рядном (раптово напасти).
Наліплювати ярличок (безпідставно звинувачувати в чомусь).
Намолов сім мішків гречаної вовни.
Наморочився до самого підборіддя!
Напитати біди (зазнати неприємностей лиха).
Напускати ману (змушувати вірити в що-небудь нереальне, обманювати).
Наробити шелесту (скандал).
Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
Наскочила коса на камінь.
Нате й мій глек на капусту.
Нате й мою баночку на дьоготь.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.
Наука і труд добрі плоди дають.
Наука навчить, як хліб родить.
Наука не йде на бука!
Наука не йде на бука!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Наука не пиво: в рот не віллєш!
Наука хліба не просить, а хліб дає.
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.
Наукою світ стоїть, а знаннями люди живуть.
Науку вивчають з азів, дружбу бережуть спочатку.
Наче вдруге народився (відчути полегкість).
Наче цвях у серце (щось спричиняє великий біль).
Начебто такий великий вчений, а як придивишся – порожня посудина.
Наш вік, як маковий цвіт: вдень на стеблі а ввечері на землі.
Наша дума, наша пісня, Не вмре, не загине.
Наша слава – Українська держава.
Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйсь!
Нашим глазам не перший базар: гірше було, та перелупали!
Нашій мамці гарно й в дранці.
Нащо вороні великі розмови, коли вона знає своє “кра”!
Нащо й гроші, коли чоловік хороший.
Нащо й клад, коли в сім’ї лад.
Нащо кращий клад як у сім’ї лад.
Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики!
Нащо нам музики, коли в нас довгі язики.
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму!
Не бажай синові багатства, а бажай розуму.
Не бачити далі свого носа (бути егоїстом).
Не бери чужого нічого – не будеш боятися нікого.
Не бери, де не поклав.
Не б’є, не лає, але й про добре не дбає.
Не бійся дивитись правді у вічі.
Не бійся іти повільно, бійся стояти на місці.
Не бійся розумного ворога а бійся дурного приятеля.
Не бійся, коли не знаєш: страшно коли знати не хочеться.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не брудни криницю — знадобиться води напиться.
Не буде Галя – буде другая.
Не буде Галя – буде другая.
Не буде так, як думається а буде так, як станеться.
Не будь бараном, то й вовк не з’їсть.
Не будь тим, що моркву риє.
Не будь тією скотиною, що догори щетиною.
Не будь цікавим, бо швидко посивієш.
Не бурчи, та навчи.
Не в ладах (у поганих стосунках).
Не в свої сани не лізь!
Не в тім турбота, що багато роботи а тоді турбота, як її нема.
Не в тім’я битий (розумний).
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.
Не вартий дірки від бублика.
Не вартий і ягоди ожини (не має ніякої цінності).
Не вартий миски домашнього супу (яким можна знехтувати).
Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде.
Не вважай на урожай, а гречку сій.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не взявшись за сокиру, хату не зробиш.
Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.
Не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні.
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.
Не вмієш шити золотом, то бий молотом.
Не вода втопила, а людська обмова.
Не володій добром, а володій умом.
Не вповала на худобу, а вповала на уроду.
Не вродив мак – пробудемо й так.
Не вродив мак — пробудемо й так.
Не все переймай, що по воді пливе.
Не все так сталося, як жадалось.
Не все те золото, що блищить.
Не все те золото, що блищить.
Не все те правда, що на весіллі співають.
Не все то правда, що на весіллі співають.
Не все тому правда, що в пісні співають.
Не встиг і моргнути (швидко).
Не всяк, хто читає, в читанні силу знає.
Не втаїться кохання, як у мішку шило.
Не втнути ні аз ні буки (не вміти ні читати, ні писати).
Не втримався за гриву, за хвіст не втримаєшся.
Не вчи вченого їсти хліба печеного.
Не вчи дитину штурханцями а хорошими слівцями.
Не вчи орла літати, а солов’я співати.
Не вчи орла літати, а солов’я співати.
Не вчи рибу плавати.
Не вчись ламати, а вчись будувати.
Не вчись пиво варить, учись солод ростить.
Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло.
Не говори, що знаєш, але знай що говориш.
Не годен і в слід ступити (не вартий нічого).
Не голка шиє, а руки.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не дав Бог жабі хвоста, щоб траву не толочила.
Не давати й пилинці впасти (пильно оберігати).
Не давати просвітку (створювати нестерпні умови життя комусь).
Не давати проходу (настирливо переслідувати).
Не давати собі на носі грати (не дозволяти нечемно чи зверхньо поводитися).
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Не дай, Боже, з Івана пана.
Не дай, боже, ледачому та ще й хвороби.
Не дарунок дорогий, а дорога любов.
Не дивись високо, бо запорошиш око!
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не для Гриця паляниця.
Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили.
Не до мислі (не подобається хтось або щось комусь).
Не довіряй вовкові череду.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.
Не доносити віночка (не зберегти цноту до одруження).
Не допоможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не доспи, не доїж, а дитину потіш!
Не думав, не гадав, як у біду попав.
Не думав, не гадав, як у біду попав.
Не думавши, не гадавши (непередбачено).
Не дурний крук пустити з рук.
Не журись, а за діло берись.
Не з багатством жити, а з людиною!
Не з багатством жить, а з людиною!
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Не з кожного цвіточка ягідочка!
Не з медом (скрутно, тяжко).
Не за адресою (не до того кого треба).
Не за бороду — за розум шанують.
Не за те вовка б’ють, що він сірий а за те, що вівцю з’їв.
Не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв.
Не за те кобилу б’ють, що ряба, а за те, що везти не хоче.
Не завжди коту масниця.
Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.
Не загрібай жар чужими руками!
Не зарікайся пити води (застереження від самовпевненості й категоричності в думках, діях).
Не збирай синові худоби – збери йому розум.
Не збирай сину худоби, а збирай йому розум.
Не земля родить, а руки.
Не земля родить, а руки.
Не земля родить, а руки.
Не зійшлись звичаями — не бути дружбі.
Не зітхай важко, не віддамо далеко, – хоч і за курицю, та на свою вулицю.
Не змикати очей (не спати зовсім).
Не знає права, що робить ліва.
Не знайшовши броду – не лізь у воду.
Не знати меж (не мати відчуття міри).
Не знати упину (не можна спинити когось у вчинках).
Не знати, що городити (говорити нісенітниці).
Не зневажай навчанням змолоду.
Не зневажай поради старих.
Не йняти віри (важко вірити чому-небудь).
Не йти з мислі (постійно думати про когось).
Не кажи “гоп”, поки не перескочиш!
Не кажи «гоп», доки не перескочиш.
Не кажи «не вмію», а кажи «навчусь».
Не кажи «я учився», а скажи, що дізнався.
Не кажи гоп, поки не перескочиш.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
Не каша годує, а ложка.
Не кидай слів на вітер.
Не кидай слова на вітер.
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не кожна ж Ганна й гарна!
Не копай другому ями, бо сам в неї упадеш.
Не копай іншому ями, бо сам упадеш.
Не копай іншому яму, бо сам упадеш.
Не краса красить, а розум.
Не краса красить, а розум.
Не краса красить, а розум.
Не красен проповідник викладом а живим прикладом.
Не купити ума, як нема.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Не лізь поперед батька в пекло.
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!
Не мав лиха, так оженився.
Не мала баба клопоту, то купила порося, порося – кувік, а баба в крик. Не страши кота салом.
Не мати Бога в животі (бути жорстоким несправедливим).
Не мати гадки (не думати ні про що).
Не мати нічого святого (для когось не існує ніяких моральних авторитетів).
Не мати уявлення (не знати що-небудь навіть приблизно).
Не микайся, Грицю, на дурницю, бо дурниця боком вилізе!
Не микуляй очима, як не твоя дівчина.
Не милься, бо голитись не будеш!
Не міряй всіх на свій аршин.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
Не місце людину красить, а людина місце.
Не місце людину красить, а людина місце.
Не мни слова, говори просто.
Не може бути й мови (нема про що й говорити).
Не можна одноразово на двох конях сидіти.
Не можна покласти стару голову на молоді плечі.
Не на користь книжку читати коли вершки лише хапати.
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.
Не на тебе самого світить сонце.
Не навчаючись і постола не сплетеш.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Не нагодуєш коня — далеко не поїдеш.
Не нашого пера пташка у Iвашка.
Не нашого пера пташка у Івашка.
Не нашого поля ягода.
Не носи сміття під чужу хату.
Не ображайсь на сусіда, якщо спиш до обіда.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одежа красить людину, а добрі діла.
Не одяг красить людину, а добрі справи.
Не оженишся, поки тебе не оббрешуть.
Не очі бачать, а людина; не вуха чують а душа.
Не перо пише, а розум.
Не перо пише, а розум.
Не перо пише, а розум.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а бувалого.
Не питай старого, а питай бувалого.
Не питай, бо старий будеш!
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.
Не піднявшись на гору, не побачиш долини.
Не плач, небого, що йдеш за нього нехай плаче він, що бере лихо в дім.
Не плач, небого, що йдеш за нього, – нехай плаче він, що бере біду в дім.
Не по зубах мені ці горішки.
Не побігаєш — не пообідаєш.
Не поговоривши з головою, не бери руками.
Не позичай, бо злий обичай: як віддає то ще й лає.
Не поклавши, не шукають.
Не поможе ні мило, ні вода коли така врода.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.
Не помучишся — не научишся.
Не поспішай язиком – поспішай ділом.
Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.
Не проси в багатого, а проси в доброго.
Не пхайся поперед батька в пекло, бо не знайдеш, де й сісти!
Не радій чужому горю.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.
Не робота сушить, а турбота.
Не родися красна, а родися щасна.
Не розбивши яєчка, не спечеш яєчні.
Не роззявляй рота, бо сорока влетить!
Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.
Не розкусиш горіха — не з’їси ядра.
Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.
Не роками старість гарна, а ділами.
Не роки старять, а горе.
Не рубай тієї гілки, на якій сидиш.
Не рубай тієї гілки, на якій сидиш.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Не святі горшки ліплять.
Не силою б’ються, а вмінням.
Не скуби гуску, поки не зловиш.
Не смерть страшна, а недуга.
Не смійся з іншого, щоб тобі не було того.
Не смійся з старих, сам такий будеш.
Не смійся з старих, сам такий будеш.
Не сокира теше, а столяр.
Не сокира теше, а чоловік.
Не сокира теше, а чоловік.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Не спаруєш голубки до півня, бо голубка півневі не рівня.
Не спитавши броду, не лізь у воду.
Не спитавшись броду, не сунься в воду.
Не спіши язиком, поспішай ділом.
Не страши кота салом.
Не страшно ні хмари, ні грому.
Не сунь носа до чужого проса.
Не сунь носа, куди не слід.
Не та мати, що народила, а та, що вигодувала!
Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!
Не та щаслива, що в батька щаслива а що в чоловіка.
Не так лінь, як не хочеться!
Не так лінь, як неохота.
Не так сталося, як гадалося.
Не так сталося, як гадалося.
Не так тії пани, як підпанки.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Не так хутко робиться, як мовиться.
Не так швидко робиться, як мовиться.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
Не такий чорт страшний, як його малюють!
Не так-то він діє, як тим словом сіє.
Не там злодій краде, де багато, а там де лежить відкрито.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Не те дороге, що з червоного золота а те дороге, що доброго майстра.
Не тепер по гриби ходить—восени як будуть родить.
Не тепер по гриби ходить—восени, як будуть родить.
Не терти, не м’явши, калача не їсти.
Не тим крапля камінь довбає що сильна, а тим, що часто падає.
Не тим хороша, що чорноброва а тим, що діло робить.
Не тим час дорогий, що довгий а тим, що короткий.
Не ті батьки, що на світ привели, а ті, що в люди вивели.
Не то що наївся, а і в пазуху набрав.
Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти.
Не той багато знає, хто довго жив, а той хто багато вчився.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Не той голова, що дуже кричить а той, хто вміє навчить.
Не той грамотний, хто вміє читати а той, хто вміє слухати.
Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.
Не той друг, що медом маже а той, хто правду каже.
Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на діло скупий.
Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
Не той молодець, що починає а той, що кінчає.
Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.
Не топтати ряст (не жити).
Не трать ходу до поганого роду.
Не трать ходу до поганого роду.
Не трать, куме, сили, спускайся на дно!
Не у своїй тарілці (почувати себе незручно).
Не усе ж то козак, що списа має.
Не учися розуму до старості, але до смерті.
Не хапайся поперед батька в пекло.
Не хвали в очі, не лай поза очі.
Не хвали день до вечора.
Не хвали сам себе – нехай тебе люди похвалять!
Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять.
Не хвали сам себе, нехай тебе інші хвалять.
Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.
Не хвались, а вчись!
Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш.
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, – не твоя дівчина!
Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.
Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.
Не хоче, як коза сіна.
Не шелести, як віник по хаті.
Не штука вбить крука – злови живим!
Не шукай вроди, а шукай доброти.
Не шукай красоти, а шукай доброти.
Не шукай правди в інших, коли її в тебе немає.
Небесний обранець (суджений).
Небо дарувало (судилося кому-небудь щось).
Небо одвернулося (комусь почало нещастити).
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Невесело в світі жити, як нема кого любити.
Невіглас учителя ненавидить.
Невігластво завжди чваниться.
Невісток багато, а хата не метена.
Негоден зв’язати й двох слів (неспроможний логічно говорити).
Недаремно говорять, що діло майстра боїться.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Недбалість — мати ледаря.
Недовго вже йому ряст топтати!
Недовчений гірше невченого.
Недочитана книга — що непройдений шлях.
Недруг піддакує, а друг сперечається.
Нежонатого не посилай в старости, бо як гарна дівка – переб’є.
Незваному гостю місце за дверима.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.
Незчувся, коли й постарівся.
Нелегкий хліб (важка робота).
Нема батька — півсироти нема матері — сирота повна.
Нема в голові, нема і в кишені.
Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка!
Нема в світі, як своя країна.
Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Нема гіршого ворога, як дурний розум.
Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута.
Нема диму без вогню.
Нема диму без вогню.
Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Нема кращого друга, як вірна супруга.
Нема лісу без вовка, а села – без лихого чоловіка.
Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.
Нема там добра, де порядку нема.
Нема тих яток, що продають рідних маток.
Нема тіні без світла.
Нема у світі цвіту цвітійшого над маківочкою, нема ж роду ріднішого над матіночки.
Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
Немає серця (хтось бездушний).
Немає третьої клепки в голові.
Немає угаву (не можна спинити).
Немає Христа (бездушний черствий).
Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.
Ненадовго старий жениться.
Ненадовго старий жениться: як не вмре, то жінка покине.
Непроханий гість гірше татарина.
Непроханий гість гірше татарина.
Нерозумного вчити — в бездонну бочку воду лити.
Несміливий і своєї частки не одержить.
Нестатки притисли (хто-небудь бідує).
Неук — ворог сам собі.
Неук — гола палиця.
Неук живе один раз, учений — тисячу.
Неук і верблюда прийме за горбатого коня.
Нехай буде гречка, аби не суперечка!
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.
Нехай йому абищо (вираження незадоволення, роздратування).
Нехай книш, аби не паляниця.
Нехай мене той голубить, а хто вірно мене любить!
Нехай мене той займає, хто кохання в серці має!
Нехай над ним ворони крякають.
Нечиста сила (диявол).
Неширокий лобом (нерозумний).
Нещастя вчить, жаль навчає.
Нитка за голкою (невідступно).
Ниточка доведе до клубочка.
Ні б’є, ні лає, та ні про що й не дбає.
Ні Бога не боїться, ні людей не соромиться.
Ні богу свічка, ні чорту кочерга!
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
Ні Богу свічка, ні чорту кочерга.
Ні в тин, ні в ворота (недоладне недоречне).
Ні в тин, ні в ворота.
Ні жінка, ні дівка — людська поговірка Не вибирай дівку, як у церкву йде а як свиням їсти несе.
Ні за що (без причини).
Ні кує, ні меле.
Ні купити, ні заслужити.
Ні лялечки (нікого).
Ні нам, ні вам, ні добрим людям.
Ні пава, ні ґава.
Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.
Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
Ні сіло, ні впало (несподівано).
Ніби з хреста знятий (змарнілий переляканий).
Ніби колючки в душу (хто-небудь неприємний, відразливий).
Ніде дітися (безвихідь).
Ніде оку зачепитися (немає нічого довкола).
Ніж виряджатись у яскравий одяг краще одягнись у знання.
Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.
Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.
Німа, як риба.
Ніс вище губи носить.
Ніхто не баче, як сирота плаче; а як заскаче, то всяк баче.
Ніхто не бачить і не чує, як сирота плаче і горює.
Ніхто не бачить, як сирота плаче.
Ніхто не відає, що бідний обідає.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Нічим крити (нічого сказати у відповідь).
Нічим нічого і не зробиш.
Нічого дзеркало винить, коли пика погана.
Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…
Ніщо не ціниться так дорого і не обходиться так дешево, як ввічливість.
Нова мітла гарно заміта.
Нова хатка — нова гадка.
Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.
Новою дорогою йди, але й старої не забувай.
Нога нозі друг, а рука руці ворог.
Ноги носять, а руки годують.
Носить голову тільки для шапки.
Носиться, як баба із ступою.
Носиться, як дурень з писаною торбою в будень!
Носиться, як дурень з писаною торбою.
Носиться, як кіт з салом.
Ночвами моря не перепливеш.
Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх не спарував.
Ну й пара! – чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував.
Нужда в вікно, а любов у двері.
Оббити роги (приборкати).
Обвести круг пальця (спритно обдурити).
Обережність — мати мудрості.
Обібрав, як молоденьку липку!
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Обідрали, як молоденьку липку.
Обізвався грибом, то лізь у борщ.
Обізвався Яготин: “Ніжин мені побратим”, – а Ніжин каже: “Є у степу Ромен, та й той мені не ровен!”
Обійдеться великдень без гречаної паски.
Обійти всі Сцілли і Харібди (уникнути небезпеки).
Обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість.
Обіцянка – цяцянка, а цяця й досі в кишені.
Обіцяного три роки ждуть.
Облетіти блискавкою (дуже швидко поширитися).
Облизня спіймав.
Облягли голову думки (стурбований хто-небудь чимось).
Обмова — полова: вітер її рознесе але й очі засипле.
Обмова – полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
Обоє рябоє.
Обрости мохом (здичавіти деградувати).
Общипати пір’я (приборкати когось).
Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.
Овес у трьох кожухах, та вітру боїться.
Овечку стрижуть, а баран трясеться.
Огнем і мечем (з великою жорстокістю).
Огню вогнем не потушиш.
Од господаря повинно пахнути вітром а од господині — димом.
Од ледачого поли вріж та тікай.
Од одного берега відстав, та до другого не пристав.
Од поганого зерна і кури сліпнуть.
Один гусак поля не витопче.
Один досвід важливіший семи правил мудрості.
Один дурень зіпсує, що й десять розумних не виправлять.
Один палець – не кулак.
Один розум добре, а два ще краще!
Один розум добре, а два ще краще!
Один сам хоробрий, а в іншого слово хоробре.
Один син – не син, два сина – півсина, три сини – ото тільки син.
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син!
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки сини.
Один скаже, другий прикаже,
Один тягне цоб, другий тягне цабе (відрізняється щось).
Один у полі не воїн.
Один хліб завше приїсться.
Один цвіт не робить вінка.
Один цвіт не робить вінка.
Одібрало мову (втратити здатність говорити).
Одійшли шпари (перестати боятись чогось).
Одказлива дівка до сивих волос додівує.
Одна бджілка багато меду не наносить.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна бджола мало меду наносить.
Одна була хустина, та й ту в воду впустила.
Одна головешка в печі гасне а дві в полі горять.
Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять.
Одна дяка, що за рибу, що за рака.
Одна ластівка весни не робить.
Одна ластівка весни не робить.
Одна ластівка не робить весни.
Одна ластівка не робить весни.
Одна латка спереду, а друга ззаду (бідність).
Одна мати родить, та не один розум дає.
Одна мати родить, та не один розум дає.
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна розумна голова добре, а дві ще краще!
Одна рука в долоні не плеще.
Одне – творити язиком, а друге – перти плуга.
Одне “сьогодні” краще двох “завтра”.
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне «зараз» краще трьох «потім».
Одне дерево ще не ліс.
Одне ледаще пропаде – і то на світі полегшає.
Одне приємне слово наче сад цвіте.
Одне хороше слово і в лютий мороз зігріє.
Одним миром мазані (дуже схожі в чомусь).
Одним пальцем і голки не втримаєш.
Одним пальцем і голку не вдержиш.
Одні очі і плачуть, і сміються.
Одного поля ягода.
Одної смерті не минеш, а двох не буде.
Одному не під силу – клич товариша.
Одному не страшно, а двом веселіше.
Одною ногою в гробу стоїть, а ще зло творить.
Одною рукою в долоні не заплещеш.
Одплатити рівною монетою (відомстити).
Одрізана скиба од хліба.(Віддана заміж.)
Ожени його, він сам пропаде.
Оженивсь – перемінивсь.
Оженивсь – перемісивсь.
Оженився дурний та взяв біснувату, та не мали що робити – підпалили хату.
Оженився, як на льоду обломився.
Оженився, як на льоду обломився.
Око бачить далеко, а розум ще далі.
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Око бачить далеко, а розум ще дальше.
Окрити неславою (зганьбити).
Опалити крила (зазнати невдачі).
Опарився, як муха на окропі.
Опустив вуха, як лопух на дощ.
Орати — в дуду не грати.
Орел мух не ловить.
Орлиний клекіт з-під хмари чути.
Орудує язиком як циган пужалном.
Осадила, мов горщик од жару одставила!
Освіта — гість, розум — господар.
Осел над ослами (дуже обмежена людина).
Осіння муха боляче кусає.
Осінь збирає, а весна з’їдає.
Осла впізнаєш по вухах, ведмедя – по кігтях, а дурня – по балачках.
Осла знати по вухах, ведмедя — по кігтях, а неука — по мові.
Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці, – гуляйте у нас ще!
Осяче кубло (місце зосередження злочинних елементів).
От вам Лука: рукавиці в кишені, а він їх шука.
От гостював, – насилу з душею вирвався!
От ми – так ми: вовки кобилу з’їли, а ми воза не дали!
От тобі далі й нічого казати – цвірінь, та й у стріху!
От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.
Отак він діло в руки бере, як свекор пелюшки пере.
Отак: той у ріпу – той у мак!
Отакі, матінко, лихії люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве одгризлась!
Отець по-батьківськи поб’є, по-батьківськи й помилує.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач!
Ото, мамо, люди хвалять нас: ви мене, а я вас!
Ото-то горе, що риба в морі!
Охота гірш неволі.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Оце надулась: наперед п’ятами обулась!
Оце пропав, як з мосту впав!
Очам видно, та ногам обридло.
Очам страшно, та руки зроблять.
Очима світить – боком душу тягне.
Очі страхаються, а руки зроблять.
Ошпарився на молоці, то й на холодну воду студить.
Падати з неба (комусь легко щось дістається).
Падати низько (втрачати певне становище).
Пакувати манатки (від’їжджати).
Паляниця — хлібові сестриця.
Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
Пам’ятатимеш до нових віників.
Пам’ятаю, як нині, що торік десятий понеділок був у п’ятницю.
Пан нашкодив, а старця повісили.
Пани на всі сани, тільки хвости волочаться.
Панське кохання – гірке горювання.
Папуга говорити навчиться та все ж людиною не стане.
Пар кісток не ломить.
Пар костей не ломить.
Парубок жениться – любу бере, вдовець жениться – хто за нього йде.
Паршива вівця все стадо запоганить.
Паска ще в колосі.
Пасти задніх (бути позаду).
Пасти очима (дуже пильно дивитися на когось).
Пекти раки (червоніти від сорому).
Перевернути догори дригом (викликати безладдя, хаос).
Перевестися нінащо (утратити значення).
Переводитись на швайку (ставати малопомітним).
Перегинати палицю (упадати в крайність).
Перед розумом і сила поступається.
Перед смертю не наживешся.
Передав куті меду!
Перейти межу (порушити усталений порядок).
Перейшов на ліки – пропав навіки!
Переливає з пустого в порожнє.
Переливає із пустого в порожнє.
Перемагай труднощі розумом а небезпеку — досвідом.
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку – досвідом!
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!
Перемелеться – мука буде!
Перемелеться лихо – добро буде.
Перемивати кісточки (обмовляти когось).
Переп’ясти шляхи (перешкодити).
Перетреться, перемнеться, та й так минеться.
Перо сильніше меча.
Перш ніж одружитись, треба роздивитись.
Перш ти мене підвези, а потім я на тобі поїду.
Перша чарка – на здоров’я, друга – на веселощі, а третя – для сварки.
Перше – що я горілки і в рот не беру, друге – що й день не такий, а
Перше погадай, потім повідай.
Перше у волок подивиться, тоді рибкою й хвалиться.
Перше чим одружитись, треба роздивитись.
Перші півні — північ, другі — до зорі а треті — ранок.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Печені голуби не летять до губи.
Печені голуби не летять до губи.
Пий пиво – та не лий, люби жінку – та не бий!
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Пий та людей бий, щоб знали чий син.
Пильнуй свого носа, а не чужого проса.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Писаного сокирою не вирубаєш.
Письменний бачить більше поночі як неписьменний удень.
Пишається, мов кошеня в попелі.
Пиши пропало (неминучий крах, кінець).
Пищить снігур – скоро зима буде.
Пищить снігур — скоро зима буде.
Під гору навскач, а на гору хоч плач.
Під дощ хати не криють, а коли ясно – і сама не тече.
Під жабою лід розстає, – піді мною мерзне.
Під золою і жару не знайти.
Під лежачий камінь вода не тече,
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під лежачий камінь вода не тече.
Під носом зійшло, а в голові й не сіялось.
Підвести риску (покінчити з чимось).
Підводити під монастир (обдуривши, накликати біду).
Підеш туди, куди Макар телят не ганяв!
Підіймати на кпини (глузувати з когось).
Піднестися на голову (значно перевершити когось у чомусь).
Підождіть: прийде коза до воза сіно смикати.
Підпускати ляса (залицятися до когось).
Підпустити шпильку (сказати щось дошкульне).
Підставляти лоба під кулі (ризикувати життям).
Підстреленого сокола й ворона клює.
Підшитий дурником (нерозумний).
Пізнаєш дурного по реготу.
Пізнай себе, і ти будеш щасливим.
Пізній листопад — на тяжкий рік.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня!
Пізно встав — день втратив, у молодості не вчився — втратив життя.
Пізно старого коня вчити гопки.
Піймав куцого за хвіст.
Піймав смаленого вовка.
Пісенька солодка — коротка.
Після бійки кулаками не махають.
Після бійки кулаками не розмахують.
Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.
Піти в забуток (перешкодити комусь у чому-небудь).
Піти на розбрат (почати ворогувати).
Піти Нептунові на з’їзд (втопитися).
Піти прахом (загинути, пропасти).
Піти у світи (вирушити в мандри).
Піший кінному не товариш.
Піший кінному не товариш.
Пішла душа в п’яти!
Пішла Настя в поле жати, та забула серпа взяти; серп узяла — хліб забула таки Настя дома була.
Пішла по масло, – та й в печі погасло.
Пішли мої літа, як вітер круг світа.
Пішов глечик за водою, та й пропав там з головою.
Пішов на дно раків ловить!
Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою!
Пішов наш старий у танець, як мокрий горобець.
Пішов по селу добувати киселю.
Пішов по шерсть, а вернувся сам острижений.
Пішов по шерсть, та повернувся острижений.
Пішов поговір (поширились чутки про когось).
Пішов посол та й упав у розсол.
Пішого сокола й ворони б’ють.
Плаває, як вареник у маслі.
Плавати як вареник у маслі (дуже добре жити).
Плакати, як мокрий апріль (гірко плакати шкодувати, жаліти за ким-небудь).
Плачте, очі, хоч довіку по доброму чоловіку!
Плачте,очі, хоч довіку по доброму чоловіку!
Плети йому калачі, а він тобі лапті.
Плети, плети! Я чув таких, як ти!
Плив, плив, та на березі й утопився.
Плохеньке порося і в петрівку мерзне.
Пнеться, як жаба на купину в гарну годину.
По бороді текло, а в роті сухо було!
По бороді текло, а в роті сухо було.
По воді ходить, і пить просить.
По готовій роботі і обід смачніший.
По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
По заячому сліду іноді находять ведмедя.
По можливості не кривдь і мурашку.
По морі плавав, а води не бачив.
По одежі стрічають, по уму проводжають.
По правді живи!
По правді роби, по правді й буде.
По роботі знати майстра.
По роботі майстра впізнають.
По роботі пізнати майстра.
По роботі пізнати майстра.
По саме горло ситий.
По саму зав’язку (удосталь, дуже багато).
По твоїх справах про тебе судять.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Поберімося, небого, в тебе мало, а у мене нема й того.
Повадиться вовк у кошару ходити, то все стадо перебере.
Поважай старих, бо й сам старим будеш.
Повар від запаху ситий.
Повертається, як ведмідь за горобцями.
Повний чайник мовчить, неповний — шумить.
Повторення — мати навчання.
Погана сітка — для риби не клітка.
Погана та дівка, що сама себе хвалить.
Погане порося і в петрівку мерзне!
Погане, дурне, ледащо не годиться ні на що!
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий на вроду, та гарний на вдачу.
Поганий той птах, який своє гніздо марає.
Поганий учень на стелі зірки рахує.
Погані очі все перелупають.
Погані слова шкодять тому, хто їх говорить.
Погано, як боїться: лиха не мине, а ще й натремтиться.
Поганому виду нема стиду.
Поганому животу і пироги вадять.
Поганому танцюристові й чоботи заважають.
Погнався за зайцем, та коневі голову зламав.
Погнався і за тим, і за тим, а пішов ні з чим.
Погуляв, як собака на вірьовці!
Подали груш, то й з-за столу руш!
Подати надію (заспокоїти).
Подивився, мов кислицю з’їв.
Подивись на вид та й не питай про здоров’я.
Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.
Поділити ложе (мати інтимні стосунки).
Подумай двічі, а тоді скажи слово.
Подумай двічі, а тоді скажи слово.
Пожалів вовк кобилу – залишив хвіст і гриву!
Пожалів, як вовк порося, – від’їв ніжки та й уся.
Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!
Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.
Пожартував злодій: в четвер вмер, а в п’ятницю встав та й коня вкрав.
Поживемо – побачимо.
Позиченими зубами кістки не розгризеш.
Поїхав погостювать, а прйшлось горювать.
Показалась за сім вовків копиця сіна.
Показати поріг (вигнати кого-небудь).
Показує дорогу, а сам у болото лізе.
Поки бабуся спече книші, то в дідуся не буде душі.
Поки зайця вб’ють, то вола з’їдять.
Поки знайде, то й сонце зайде.
Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.
Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.
Поки не упріти, поки не уміти.
Поки не упріти, поти не уміти.
Поки не упріти, поти не уміти.
Поки приберешся, то бояри й мед поп’ють.
Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда.
Поки суд та діло, а кошеня сало з’їло.
Поки хвалько нахвалиться – будько набудеться.
Покинув живе і пішов шукати мертвого.
Покотитися униз (збідніти).
Покрова землю листом покрива.
Поле бачить, а ліс чує.
Поле словами не засівають.
Поле труд любить.
Полову їсть, а фасону не втрача.
Полохається, як заєць бубена.
Полохлива ворона і куща боїться.
Полохливий заєць і пенька боїться.
Полюби нас так, а з грішми — то в’язне й дяк.
Полюбиться сатана краще від ясного сокола.
Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
Помалу їдь, то далі будеш.
Помастили губи медом, а облизати не дали.
Поміч у свій час – як дощ у засуху.
Поможе, як мертвому кадило.
Понад усе на світі (дуже сильно).
Понеділок і п’ятниця тяжкі дні, вівторок і субота легкі.
Попав пальцем в небо!
Попав пальцем у небо.
Попав, як сліпий на стежку.
Попався, жучку, панові в ручку.
Попався, жучку, панові в ручку.
Попасти в халепу (потрапити в неприємну ситуацію).
Поперед охоти зайця не лови.
Попросили б сісти, та нічого їсти.
Пора кумі і за розум взятися: не все пити – треба похмелятися; а з похмілля знову на весілля.
Пора тобі, п’яниця, протверезиться, а гульвісі остепениться.
Поради спитай у того, хто перше тебе зносив сорочку.
Пороби до поту, то й поїси в охоту.
Порожній млин і без вітру меле.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Посади свиню за стіл — вона й ноги на стіл.
Посеред зими і льоду не випросиш у куми.
Посієш вітер — пожнеш бурю.
Посієш вчасно, збереш рясно.
Посієш вчасно, то і вродить рясно.
Посієш вчинок — виросте звичка.
Посій в пору, будеш мати зерна гору.
Посій у пору, будеш мати зерна гору.
Посікти на капусту (дуже побити).
Посіяти чвари (ворожнеча).
Послужити вірою і правдою (щиро, віддано).
Послухай дурного, то й сам дурним станеш.
Поспіхом та швидко – мети не досягти.
Поспішився – оженився і в біду зразу ввалився!
Поспішиш – людей насмішиш.
Поспішиш -людей насмішиш.
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди!
Постав мені хату з лободи, а в чужую не веди!
Поставили козла город стерегти.
Поставили козла город стерегти.
Поставити крапку над «і» (з ‘ясувати все до кінця).
Потай миру (щоб ніхто не бачив приховано).
Потрапити до Нептуна в гості (потонути).
Потрібний, як собаці п’ята нога.
Потрібно учиться — завжди пригодиться.
Потрібно, як п’ятої ноги собаці!
Потрібну річ далеко не клади.
Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.
Поховатися як миші (причаїтися).
Почав за здоров’я, а кінчив за упокій.
Почав обід – мовчу, як кіт.
Почати – починає, та кінчати не кінчає.
Почати з азбуки (з самого початку дуже здалека).
Почин дорожче грошей.
Почнеш у навчанні з малого досягнеш і більшого.
Пошануй одежину раз вона тебе — десять раз.
Пошануй одежину раз, вона тебе — десять раз.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.
Пошли дурня Богу молитися то й лоба розіб’є.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Правда і в морі не втоне, і в огні не згорить.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Правда кривди не любить.
Правда кривду переважить.
Правда очі коле.
Правда світліша за сонце.
Правда своє візьме.
Правда суду не боїться.
Правда та кривда – як вогонь та вода.
Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою – ані до порога!
Правити небилиці (говорити нісенітниці).
Правити як за батька (установлювати високу ціну).
Працює гірш теляти.
Працює через пень-колоду.
Працює, як чорний віл.
Працює, як чорний віл.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Праця людину годує, а лінь марнує.
Праця людину годує.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
При добрій годині — брати й побратими а при лихій годині — немає й родини.
При добрій годині і дурень човнем правитиме!
При сонці тепло, при матері добро.
При тобі – і душа в тобі, а без тебе – і душа з тебе.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.
Привикай, коровко, до житньої соломки.
Прийде врем’ячко – достигне яблучко й саме відпаде.
Прийде врем’ячко — достигає яблучко й само відпаде.
Прийде коза до воза.
Прийде літо — все розмаїто прийде зима — нічого нема.
Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.
Приймати зальоти (відповідати на залицяння).
Прийшли непрохані, то й підем некохані.
Прийшло з води, пішло з водою.
Прийшло махом – пішло прахом.
Прийшов Спас – держи рукавиці про запас.
Прийшов спас — держи рукавиці про запас.
Прикинути на око (приблизно визначити).
Прикипіти на місці (завмерти остовпіти).
Прилип, як шевська смола до чобота.
Приніс з бублика шнурочка.
Припасти до натури (сподобатися).
Прип’явся, як реп’ях до кожуха!
Прирівняв слона до комара!
Прирівняв солов’я до зозулі!
Природа одному мама, а другому — мачуха.
Присмалювати литки (загравати з ким-небудь).
Пристати на бажання (задовольняти чиїсь вимоги).
Присягалися сліпці, що своїми очима бачили!
Приший кобилі хвіст.
Про вовка помовка, а вовк до хати.
Про всяк случай (передбачливо).
Про дорогу скажеш, кума, як пройдеш по ній сама.
Про дорогу скажеш, кума, як пройдеш по ній сама.
Про мене (байдуже).
Про мене, Семене, аби я – Iван!
Про нього слава на весь світ стала.
Про померлих говорити або добре або нічого.
Про те зозуля і кує, що свого гнізда не має.
Продав кота в мішку.
Продажна шкура (той, хто зраджує когось з корисливою метою).
Пройняти очима (пронизати поглядом).
Пройшов вік, як батогом хляснув!
Пройшов вогонь і воду.
Пройшов крізь сито і решето.
Пролиту воду назад не збереш.
Проміняв бика на індика.
Проміняв шило на мотовило…
Пропав – і собаки не гавкали.
Пропав батіг — пропадай і пужално!
Пропало, як з воза впало.
Пропасти мов руда миша (загинути).
Просили на дорозі, щоб не були на порозі.
Просить покірно, наступивши на горло.
Проти віку нема ліку.
Проти води пливе.
Прощай розуме, як з горілкою зустрівся!
Прудка ріка береги розмиває.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям а людина своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.
Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїми знаннями.
Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.
Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.
Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
Пускати бісики (кокетувати).
Пускати плазом (потурати кому-небудь).
Пусти осот в огород – огірків не буде.
Пусти осот в огород — огірків не буде.
Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.
Пустився в бійку – чуба не жалій!
Пустий як очеретина (обмежений).
Пустити юшку (дуже побити).
П’ядь за п’яддю (поступово).
П’яний – гірше скаженого пса.
П’яний та дурний – рідні брати.
П’яному гори немає – усе рівно.
П’яному й калюжа по вуха.
П’яному й кози в золоті.
П’яному море по коліна.
П’янство – в роботі не товариш.
П’ятами киває, бо діла не має.
П’ятами накивав, – аж залопотіло!
П’ять днів нічого не робимо, а шостий відпочиваємо.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!
Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.
Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
Раденький, що дурненький (безпричинно веселий).
Раденький, що дурненький.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Раз збрехав — повік брехуном став.
Раз літо родить.
Раз літо родить.
Раз на віку трапилось черв’яку злісти на моркву, та вже й каже: “Я вище од всіх”!
Раз обпечеться, другий – остережеться.
Раз,та гаразд.
Раки назад лізуть (відмовлятися від свого слова).
Рана загоїться, а лихе слово – ні.
Рана загоїться, зле слово — ніколи.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні – слізки ллють.
Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.
Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.
Рання пташка дзьобик набиває а пізня слізки збирає.
Рання пташка дзьобик прочищає а пізня очки протирає.
Рання пташка росу оббиває.
Рання пташка росу оббиває.
Ранок — панок: що ранком не зробиш то вечором не здоженеш.
Ранок вечора мудріший.
Рвонути з копита (раптово поїхати кудись).
Редьці до цукру нічого рівнятись.
Ремесло — не коромисло, плеч не відтягне.
Ремесло на плечах не висить і хліба не просить, а хліб дає.
Ремеслу учитись — старості нема.
Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова.
Риба не без кості, а чоловік не без злості!
Риба не хліб, ситий не будеш.
Риба смердить від голови.
Риба шука – де глибше, а чоловік – де ліпше.
Риба шукає, де глибше, а людина — де краще.
Риба шукає, де глибше, а людина — де краще.
Рибак рибака пізнає здалека.
Рибам — вода, птахам — повітря а людині — вся земля.
Рив, доки жив, а по смерті його зарили.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рід великий, а пообідать ніде.
Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
Рідна земля і в жмені мила.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Рідна мати однією рукою б’є своє дитя, а іншою гладить.
Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.
Рідня до півдня, а як сонце зайде – і сам чорт не найде!
Різати слух (неприємно вражати дратувати).
Різні по вдачі — міцні на любов.
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби до поту, а їж в охоту!
Роби на дворі – буде й в коморі.
Роби на дворі – буде й в коморі.
Роби на дворі — буде й в коморі.
Роби, дочко, так не будеш ликом кожуха шити.
Робити з лемеша пшик (досягати мізерних результатів).
Робить як мерзле горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як мокре горить.
Робить, як чорний віл.
Робить, як чорний віл.
Робиш для когось, а вчишся для себе.
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Робота не вовк, в ліс не втече.
Робота сама за себе скаже.
Робота спільна – як пісня весела.
Роботі як не сядеш на шию то вона тобі сяде.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Роботящі руки гору вернуть.
Родився — малий, виріс дурний помер старий.
Родився малим, виріс п’яним, умер старим – і так прожив, що й світу не побачив!
Родичів багато, та ніде пообідати.
Родичів багато, та ніде пообідати.
Рожа і в терну гожа.
Рожа червона, та й та блідне.
Рожа червона, та й та блідне.
Рожі без колючок не буває.
Розбалакались, як свиня з гускою!
Розбирається, як баран в аптеці.
Розбирається, як свиня в апельсинах.
Розбити ілюзії (показати що-небудь комусь без прикрас, у правдивому світлі).
Розвести балачку (повести пусту розмову).
Роздавити одним пальцем (знищити без зусиль).
Роздайся море, – тріска пливе!
Роздайся, море, – жаба лізе!
Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
Розживемось, як у пастухи наймемось.
Розжилась голота коло болота.
Розжуй, та ще й в рот поклади!
Роззути очі (правильно або глибше зрозуміти).
Роззявив рот, як вершу.
Розлука – теж наука!
Розминутися з правдою (чинити несправедливо).
Розносивсь, як чорт з бубном!
Розпитуючи, гори перейдеш а мовчки і на рівнині заблукаєш.
Розплести клубок (з ясувати суть справи).
Розпускати теревені (поширювати плітки).
Розпускати язика (говорити зайве).
Розпустити нюні (послабити контроль над собою, розплакатися).
Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.
Розрядити атмосферу (зняти напруження).
Розум – скарб людини.
Розум — скарб людини.
Розум — скарб людини.
Розум за гроші не купиш.
Розум не в бороді, а в голові.
Розуміється як теля на пирогах.
Розуміється, як вовк на зорях.
Розуміється, як глуха в танцях.
Розуміється, як теля на пирогах.
Розумна голова сто голів годує а дурна і себе не прогодує.
Розумна голова, та дурному попалася!
Розумна дитина в батьковій свитині.
Розумна дитина в батьковій свитині.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втовкмачить.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить.
Розумна людина схожа на джерело.
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний батько сина опитати не соромиться.
Розумний батько сина спитати не соромиться.
Розумний бачить правду, чесний не порушує слова.
Розумний всякому дає лад.
Розумний всякому дає лад.
Розумний всякому дає лад.
Розумний і знає, але спитає, а дурний і не знає, і не питає.
Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
Розумний научить, а дурень намучить.
Розумний не подивує, а дурний не побачить.
Розумний не той, хто багато говорить а той, хто багато знає.
Розумний почує раз, а здогадається десять раз.
Розумний птах шкодує пір’я мудра людина шкодує слова.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний розсудить, а дурень осудить.
Розумний розсудить, дурень осудить.
Розумний слова побоїться а дурневі й батіг не допоможе.
Розумний учень випередить учителя.
Розумний учить, дурень повчає.
Розумний ще з літа думає про зиму.
Розумній голові досить дві слові.
Розумній голові досить двох слів.
Розумного на покуті саджають для честі а дурня — для сміху.
Розумного на покуті саджають для честі, а дурня – для сміху.
Розумного пошли — одне слово скажи дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди.
Розумного пошли – одне слово скажи, дурного пошли – три скажи та й сам за ним піди.
Розумному натяк, дурному кийок.
Розумну річ гарно й слухати.
Розумну річ приємно й слухать.
Розумну річ приємно й слухать.
Розумну річ приємно й слухать.
Розуму за гроші не купиш.
Розуму і гроші не замінять.
Розуму і за морем не купиш.
Розуму на базарі не купиш.
Розуму не позичиш.
Розуму палата, та ключ від неї загублений.
Розходилась, як квочка перед бурею.
Росла – весни не бачила, зросла – літечка не знала, прийшла осінь – сирітського серця не нагріла.
Росте, як на дріжджах.
Росте, як на дріжджах.
Росте, як утя на воді.
Рости, сину, хоч дурний, аби великий.
Ростом з Iвана, а розумом з болвана.
Рот не город – не загородиш.
Ротом дивиться – нічого не бачить.
Рука не піднімається (не вистачає рішучості).
Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає.
Руки малі, та до роботи вдалі.
Руку, ногу переломиш — заживе а душу поламаєш — не заживе.
Сади деревину – будеш їсти садовину.
Сади дерево ззамолоду – на старість як нахідка.
Сади дерево ззамолоду — на старість як нахідка.
Садок літом — як кожух зимою.
Сало гамкнув та на кота звернув.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Сам не б’юсь, а сімох не боюсь.
Сам собі пан.
Сам собі чоловік не ворог.
Сама баба сметану злизала а на кота сказала.
Свасі перша чарка й перша палка.
Свасі перша чарка й перша палка.
Сват не сват, а так добрий чоловік.
Сватає сім, а дівка буде не всім.
Сватає сто душ, а чоловік буде лише один.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту яка за тебе йде.
Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.
Свекор – не рідний батько!
Свекор і свекруха одного духа.
Свекруха – уїдлива муха.
Свекруха – уїдлива муха.
Свині на городі одна честь – поліно.
Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл.
Свиня болото знайде.
Свиня не з’їсть, поки не обваляє.
Свій глаз – алмаз, чужі руки – круки.
Свій глаз — алмаз, чужі руки — круки.
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
Свій розум май і людей питай Хто людей питає, той і розум має.
Свій розум нікому не віддавай.
Свій своєму лиха не мисле: як побачить на сухому, то в болото тисне.
Свій як не заплаче, то скривиться а чужий і не подивиться.
Світ великий – було б здоров’я!
Світ за очі (не вибираючи шляху).
Світ не без добрих людей.
Світ не милий (хто-небудь став байдужим до всього).
Світ свінув (комусь щось стало ясно).
Світить місяць, та не гріє.
Свого “спасибі” не шкодуй, а чужого не чекай.
Свого не цурайся – за чуже не хапайся.
Свої люди – помиримось.
Своїх багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.
Своїх не страхай, а наші й так не бояться!
Своя губа ближче.
Своя печаль чужої радості дорожча.
Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!
Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!
Своя хата не ворог, – коли прийдеш, то прийме.
Се така, що не вступить нікому й п’ятака!
Себе любиш – людей губиш, себе хвалиш – людей ганиш.
Семеро одного не ждуть.
Семеро одного не ждуть.
Семеро одну соломинку піднімають.
Сердитого спиняти – гірш роздратувати.
Серед трьох сосен заблудився.
Серце з перцем (про когось з непокірним запальним характером).
Серце ні на що не вважає – свою волю має.
Серце ні на що не вважає — свою волю має.
Серце рветься (хтось дуже переживає страждає).
Сиве волосся — ласка молода.
Сивина в бороду — розум в голову.
Сивина в голову — біс у ребро.
Сиди до сивої коси, а за ледащо заміж не йди!
Сиди, Векло, ще не смеркло!
Сиди, Тетяно, бо ще рано!
Сидить дід на стільці, обуває постольці, а баба мордується, що в чоботи не взується.
Сидить ні в сих, ні в тих, – мов собака в човні.
Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає.
Сидить, як морква в грядці.
Сидить, як убогий за дверима.
Сидить-надуваеться, три дні в чоботи взувається.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Сидіти на шиї (бути утриманцем).
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Сила ломить все, а розум — силу.
Сила та розум – краса людини.
Сила та розум — краса людини.
Сила та розум — краса людини.
Сила уму уступає!
Сила уму уступає!
Силою не бути милою.
Силою не буть милою.
Силою не буть милою.
Силою не хвались – краще трудись.
Сильний здолає одного а вчений — тисячу.
Сильніш від кішки нема для мишки.
Син дивиться в хату, а дочка кричить: “Пусти, тату!”
Син мій, а розум у нього свій.
Син мій, а розум у нього свій.
Син, як син, та синиха лиха.
Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть.
Синиця пищить – зиму віщить.
Синиця пищить — зиму віщить.
Синиця пищить — зиму віщить.
Сип коневі мішком – не ходитимеш пішком!
Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком!
Сип коневі мішком, не ходитимеш пішком.
Сирітська сльоза не капає дарма.
Сирота – як камінь на роздоріжжі.
Сироті докипить і в животі.
Сироті женитися – ніч маленька.
Сироті хоч з мосту та в воду.
Сиротою жити – сльози лити.
Сироту і вдовицю – то й тріски б’ють.
Сироту лають і б’ють, та плакать не дають.
Сита кішка, коли сала не їсть.
Сите порося і каші не їсть.
Ситий від крупи, п’яний від води.
Ситий голодного не розуміє.
Ситий голодному не товариш.
Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
Сів і прилип, як до смоляної лавки.
Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.
Сів, як більмо на оці.
Сів, як чиряк на боці.
Сідайте, на чім стоїте!
Сідайте, хай ноги для дороги!
Сій вчасно — вродить рясно.
Сій не пусто, то збереш густо.
Сій не пусто, то збереш густо.
Сій овес в кожусі, жито в брилі.
Сій овес у кожусі, а жито — в брилі.
Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.
Сіла між молодими і помолодшала.
Сіль-хліб кусай, а розумних людей слухай.
Сім верств до небес – і все пішки.
Сім глаз – алмаз, чужі руки – круки.
Сім год мак не родив і голоду не було.
Сім дочок – свій таночок.
Сім дочок – свої вечорниці.
Сім літ мак не родив, і голоду не було.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Сім мудреців дешевше однієї досвідченої людини.
Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
Сім п’ятниць на тиждень.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім синів годую, всім і щастя готую!
Сім синів годую, всім і щастя готую!
Сім’я міцна – горе плаче!
Сім’я міцна – горе плаче!
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
Сінним конем, а солом’яним волом не далеко заїдеш.
Січ – мати, а Великий Луг – батько.
Січень – року початок, а зими середина.
Сіяти незгоду (призводити до сварок).
Скажеш – не вернеш, напишеш – не зітреш, відрубаєш – не приточиш.
Скажеш на ніготь, а перекажуть на лікоть.
Скажи мені, хто твій товариш – тоді я скажу, хто ти.
Скажи правду — наживеш ворога.
Скажи, враже, як пан каже.
Сказав, та не зав’язав.
Сказане слово — було і нема а написане живе вічно.
Сказане слово – срібло, а мовчання – золото.
Сказано – велика птиця, як горобець!
Сказаного і сокирою не вирубаєш.
Скаче, як теля на мотузку.
Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків!
Скільки вб’єш, стільки в’їдеш.
Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.
Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде.
Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів!
Скільки голів, стільки й умів.
Скільки зробив, як комар надзижчав.
Скільки світа – стільки й дива.
Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.
Складати вину (звинувачувати в чому-небудь).
Скласти зброю (припинити збройні дії).
Скорий поспіх – людям насміх.
Скоро дерево садять, та не скоро з нього плоди їдять.
Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Скривився, як середа на п’ятницю.
Скрипливе дерево довго живе.
Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
Скромність прикрашає людину.
Скупий удвоє платить, а лінивий два рази робить.
Скупий, якби міг, то б два рази одне їв.
Скупому душа дешевше гроша.
Скуштувати казенних сухарів (побувати у в язниці).
Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.
Сліпий на очі (неуважний, який не помітив чогось).
Сліпій курці усе пшениця.
Сліпому як не світи, все пита – куди йти.
Слова — полова, а праця — диво.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Слова, як мед, діла, як полин.
Словами — наче листом стеле а ділами — наче голками коле.
Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Слово – не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.
Слово – не горобець: випустиш – не піймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово – не стріла, а ранить глибше.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово до ради, а руки — до звади.
Слово до слова – зложиться мова.
Слово до слова — зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Слово не полова, язик не помело.
Слово не стріла, а глибше ранить.
Слово не стріла, а ранить глибоко.
Слово старше, ніж гроші.
Слово старше, ніж гроші.
Слово Тараса – наша зброя і окраса
Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.
Сльоза не пройме (неможливо розжалобити).
Смерть не за горами, а за плечами.
Смерть не справник — не підкупиш.
Смерть не справник — не підкупиш.
Сметана на голові устоялась би — такий тихий.
Сметаною вареників не зіпсуєш.
Сміливий сам собі кує славу.
Сміливий скрізь переможець.
Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
Сміливим відвага володіє.
Сміливого куля боїться!
Сміятися на кутні (плакати).
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сніданок – перехватка, а грунт – обід.
Сніп з бородою, а козак з молодою.
Собака гавкає, а вітер розносить.
Собором і чорта поборем.
Сові сонце очі ріже.
Совість без зубів, а загризе.
Совість гризе без зубів.
Сокіл вище сонця не літає.
Солов’їними піснями ситий не будеш.
Соловей співа, поки дітей нема.
Соловей співа, поки дітей нема.
Солов’я баснями не годують.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Солом’яний парубок золоту дівку бере.
Сонечко в дорозі не спіткнеться.
Сонечко нас не чекає.
Сонливого не добудишся, лінивого не дошлешся.
Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.
Сонце відчиняє світ, а книга відкриває очі.
Сонце заходить — старим радість.
Сонце зігріває повітря друг — душу Не давай грошей — не втрачай дружби.
Сонце низько – вечір близько.
Сонця в мішок не зловиш.
Сорока сороці, ворона вороні, – так і пішло!
Сором — не дим, очей не виїсть.
Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне.
Спасибі за обід, що наївся дармоїд.
Спасибі за рибу, а за раки нема дяки!
Спати як бабак (дуже міцно спати).
Спи, доню, нехай тобі доля росте.
Спить, а Химині кури бачить!
Спить, хоч з гармати стріляй.
Співає, як порося в тину.
Співаєш добре, а перестанеш – ще краще!
Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.
Співатиме півень чи ні, а день буде.
Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.
Спорожніле серце (спустошеність байдужість).
Спочатку «аз» та «буки», а потім і науки.
Спочатку подумай, а потім і нам скажи.
Спочивати на лаврах (задовольнятися досягнутим).
Справжня людина як не хоробра, то смілива.
Справити Всеношну (примусити когось страждати).
Справити святки (провчити когось).
Спробувати щастя (відважитись на щось).
Ставати на хибний шлях (втрачати правильний напрям у поведінці, житті).
Ставити мур (чинити перешкоди).
Ставити сильце комусь (підступно діяти проти когось).
Сталь гартується в огні, а людина — У труді.
Сталь гартується у вогні, людина – в труді.
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає.
Стара не покине, молодих сам не хочу.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старається, як мурашка.
Старе – як мале: що побачить, того й просить.
Старе скаже на глум, а ти бери на ум.
Старе, як мале: що побачить, того й просить.
Старий багато знає, а ще більше забув.
Старий багато знає, а ще більше забув.
Старий ворон пусто не кряче.
Старий говорить, говорить, та й направду виходить.
Старий кінь борозни не зіпсує.
Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.
Старий кіт, а масло любить.
Старий кіт, а масло любить.
Старий кіт, а масло любить.
Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров’я шукає.
Старий про старе й думає.
Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.
Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!
Старий хоче спати, а молодий – гуляти.
Старий хоче спати, а молодий гуляти.
Старий, а розуму за дитину не має.
Старий, а розуму за дитину не має.
Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
Старий, старий, але ярий.
Старий, як світ.
Старі крутяться, а молоді учаться.
Старій бабі і на печі ухаби.
Старість – не радість, а смерть – не весілля.
Старість — не радість, горб — не користь.
Старість іде і хвороби веде.
Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
Старого вчити — що мертвого лічити.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Старого горобця на полову не зловиш.
Старого дерева не випрямиш.
Старого лиса не виманиш з лісу.
Старого любить — тільки дні губить.
Старого чоловіка для поради держи.
Старої любові й іржа не їсть.
Старої любові й їржа не їсть.
Старому брехати — не ціпом махати.
Старому женитися і ніч коротка.
Старому піч, як малому колиска.
Старому подушечки, а молодому ігрушечки.
Старому та хворому годи завше, як малому.
Старять годи і тяжкі пригоди.
Стати кілком (затерпнути).
Стати лубом (заклякнути; стати цупким).
Стати шовковим (зробитися покірним).
Степ та воля – козацька доля.
Степового коня на конюшні не втримаєш.
Стережися людини, що не говорить і собаки, що не гавкає.
Стид хоч і не дим, а очі виїсть.
Стида, як у тої кобили, що воза побила.
Стидно, аж вуха в’януть!
Стільки з нього користі, як з чорта смальцю!
Стільки мозку, як у ліктях (обмежений, тупий).
Стільки наговорив, що і в шапку не збереш.
Стоїш високо – не будь гордим, стоїш низько – не гнися.
Стояти валом (відстоювати, захищати).
Страх гірше смерті.
Страх має великі очі.
Страх силу одбирає.
Страху нема там, де його не бояться.
Страшне перо не в гусака.
Стріляти можуть усі, та не всі попадають у ціль.
Стріляти очима (грайливо зиркати на когось).
Строгість учителя корисніша від поблажливості батьків.
Стругав, стругав, та й перестругав.
Стук, грюк, аби з рук!
Стук-грюк, аби з рук.
Стук-грюк, аби з рук.
Стукотить, гуртотить – комар з дуба летить.
Стягти огуду (завдати комусь неприємностей).
Судженого і конем не об’їдеш.
Сумління — найкращий порадник.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сунути носа (втручатися в що-небудь).
Сусід не захоче, то й миру не буде.
Сухар з водою, аби серце з тобою.
Сухар з водою, аби, серце, з тобою.
Сухий березень, теплий квітень мокрий май — буде хліба врожай.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.
Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.
Схаменіться, будьте люди, Бо лихо вам буде.
Схожий, як свиня на коня, – тільки шерсть не така.
Схопивсь, як ошпарений.
Сьогодні хоч вола з’їж, а завтра знову схочеш.
Сьогоднішньої роботи не залишай на завтра.
Сягати зором (на всьому видимому просторі; до самого обрію бачити).
Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.
Сяк, так, на косяк, аби не по-людському!
Сяка-така напасть, а спати не дасть.
Та земля мила, де мати родила.
Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
Так біжить, аж земля дрижить.
Так біжить, аж земля дрижить.
Так дрижав, що аж употів!
Так за так (відплата тим самим).
так і в горниці тоска.
Так його люблять, як собаки старця.
Так любить, як порох у оці.
Так любить, як порох у оці.
Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.
Так мені вподобалось, як вовкові весільна пісня!
Так м’яко спать, неначе теща постелила!
Так потрібно, як діра в мості!
Так розуміється на справі, як бик на окулярах.
Так сумує, що хоч з мосту та в воду.
Так тебе люблю, що як не бачу, то вдень спати не можу!
Так тебе люблю, що як не ваджу, то вдень спати не можу!
Так тепло, як циганові під ятером.
Так то так, та з хати як?
Так хочеш робити, як собака орати.
Так чи не так, а перетакувати нема чого.
Така біда, що хоч з мосту та в воду.
Така гарна пика, що як виглянула із вікна, то три дні собаки гвалтували.
Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.
Така правда як на вербі груші.
Таке говорить, що собака й з маслом не з’їсть!
Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш.
Такий бідний, як мак начетверо.
Такий добрий, що в ложці води втопив би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
Такий старий, що пам’ятає, як його батька хрестили.
Такий сторож з вовка при вівцях як з кози при капусті.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже!
Такий язик, що й на припоні не вдержиш!
Такий, що і в ступі не влучиш!
Такий, що із вареного яйця курча висидить.
Таким робом (отже, у такий спосіб).
Такі вже злі, як мухи в спасівку.
Там вовк не бере, де сам живе.
Там добре, де нас нема.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.
Танцювати не хочеться, та черевички просяться.
Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма!
Тараса думки будуть жити віки
Тарасів « Буквар» – для дітей великий дар
Тарасів «Заповіт» облетів увесь світ.
Тарасів «Кобзар» – народу великий дар
Тарасівська «Катерина» – це народная дитина
Тарасове слово живе і здорове
Тарасові слова – то правда жива
Твоє не мелеться, то й мішка не підставляй.
Твоє хоч дорожче, та своє миліше.
Темна нічка злодієві рідна мати.
Тепле слово і в мороз зігріє.
Тепле слово і кішці приємне.
Терен груш не родить.
Терен груш не родить.
Терен груш не родить.
Тернистий шлях (важка життєва дорога).
Терпи козаче, отаманом будеш.
Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.
Терпи, козаче, отаманом будеш.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Терпіння і труд все перетруть.
Тещиного язика аршином не зміряєш.
Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.
Ти йому – стрижене, а воно тобі – смалене!
Ти йому – стрижено, а він тобі – голено!
Ти йому плюй межі очі, а він каже – дощ іде!
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.
Ти йому про Тараса, а він – півтораста!
Ти йому хліб, а він тобі камінь.
Тисячу раз пожалієш, що сказав а раз, що змовчав.
Тиха вода береги рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода греблю рве.
Тиха вода людей топить, а швидка – тільки лякає.
Тиха вода найглибша.
Тиха погода, хоч мак сій.
Тихше їдеш — далі будеш.
Тихше їдеш — далі будеш.
Тікав від диму, та впав у вогонь!
Тіло обіймає, а душу виймає.
Тільки зірок з неба не зніма!
Тільки й землі маю, що поза нігтями.
Тільки смуга лягла (дуже швидко побігти).
То снідаю, то обідаю – і погуляти ніколи!
Тобі так хочеться робити, як старому псові в завірюху брехати.
Товктися по світу (мандрувати).
Товчеться, як Марко в пеклі!
Товчеться, як Марко по пеклу а все без толку.
Того руки не болять, що уміють.
Того руки не болять, що уміють.
Тоді він буде жениться, коли бики почнуть телиться!
Тоді дали хліба, як зубів не стало.
Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.
Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.
Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
Тоді просо засівається, як глухий дуб розвивається.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Тоді сироті неділя, як сорочка біла.
Тоді ціну йому взнаєш, як його втратиш.
Той в бороні, а той в стороні.
Той діло зробив, хто його завершив.
Той сам себе губить, хто чужую жону любить.
Той сам себе губить, що чужую жону любить.
Той сказав на глум, а він узяв на ум.
Той у бороні, а той у стороні.
Той, хто не вчиться, ходить у потемках.
Точити ніж (виношувати підступні плани).
Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
Трапляється, що й по мудрому чорт катається.
Треба дбати не про чоботи, а про ноги не про шапку, а про голову.
Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти.
Треба знати, де що сказати.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
Треба розумом надточити де сила не бере.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Треба руки підкладати, а не дарма гелготати.
Треба, як п’ятого колеса до воза!
Тремтіти мов осиковий лист (боятися).
третє – що я вже дві випив.
Третій день, як лежить, а дев’ятий хліб кінчає.
Треться, мнеться, – думає, минеться!
Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.
Три друга: батько, мати та вірна жінка. Чоловік та жінка – одна спілка.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Тримається, як блоха кожуха.
Тримай голову в холоді, живіт у голоді а ноги в теплі.
Тримай голову в холоді, живіт у голоді, а ноги в теплі.
Тримай язик за зубами.
Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.
Тримати в шорах (підкоряти своїй владі).
Тримати за панібрата (поводитися фамільярно з ким-небудь).
Тримати ключ од серця (уміти знайти підхід).
Триматися на задньому плані (осторонь бути).
Триматися на ниточці (дуже непевне невизначене становище).
Тринди-ринди — коржі з маком.
Тричі людина дивна буває: родиться жениться, помирає.
Труд для людини — здоров’я і життя.
Труд чоловіка кормить.
Труд чоловіка кормить.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Трудова копійка годує довіку.
Трудова копійка годує довіку.
Трудова копійка годує довіку.
Трутням свято і в будень.
Трясе цап бороду, бо так звик змолоду.
Тьопай, Мартине, мати ще підкине!
Тягни лямку, поки викопають ямку.
Тягнути лямку (виконувати важку роботу).
Тяжко в світі жить, як нікого не любить.
Тяжко нести, та шкода кидать.
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
Тямитиме науку до нових віників.
У березні сім погод надворі: сіє, віє крутить, мутить, припікає й поливає.
У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.
У бідного і приятелі мруть.
У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.
У бідного щодня піст.
У вічі – як лис, а поза очі – як біс.
У воді стоїть, а води просить.
У ворожки лікуватись – без здоров’я залишатись.
У всякого своя доля і свій шлях широкий.
У всякої пташки свої замашки.
У всякої Федорки свої одговорки.
У вухах дзвенить — хтось лихом згадує.
У дитини заболить пальчик а у мами – серце.
У дитини заболить пальчик, а в матері серце.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
У дитини заболить пальчик, у матері — серце.
У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.
У доброго коня верстви не довгі.
У доброго коня верстви не довгі.
У дорогу від’їжджай у вівторок або в суботу.
У дружби немає межі, у знань немає дна.
У дурного півня – дурна й пісня.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.
У заздрості на все великі очі.
У каламутній воді рибу ловлять.
У каламутній воді рибу ловлять.
У кишені вітер гуляє.
У кого діток сім, то й щастя всім.
У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.
У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.
У кого є ненька, у того й голівка гладенька.
У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
У кого є страх, у тому є Бог.
У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало.
У кого правди немає, в того й добра мало.
У кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
У кого совісті нема – нема й сорому.
У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.
У кого що болить, той про те й говорить.
У кому є Бог, у тому є й сором.
У корови молоко на язиці.
У короткого розуму язик довгий.
У ледачого пасічника і бджоли ледачі.
У ледачого робота з рук валиться.
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
У ледачого хазяїна і чоботи з ніг украдуть.
У лихої свекрухи і ззаду очі.
У лиху годину пізнаєш вірну людину.
У лінивого що надворі, те й на столі.
У мачухи прямі очі, а дивиться косо.
У натурі (у справжньому вигляді).
У науці нема коротких шляхів.
У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий, та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько, та мати, та їхні три брати.
У нашому полку чортма толку!
У невмілого руки не болять.
У нероби завжди неврожай.
У неука очі незрячі.
У нього бракує клепки в голові.
У нього в голові — колос від колосу що не чути і голосу.
У нього грошей, як у жаби пір’я.
У нього не розживешся і серед зими льоду.
У нього стільки правди, як у кози хвоста.
У петрівку день — рік.
У поганого та недоброго чоловіка жінка завжди нерозумна.
У понеділок гроші віддавати — весь тиждень трата.
У понеділок чхнеш — подарунок на тижні.
У понеділок, середу і п’ятницю ніякого діла не починай.
У пустій бочці більше дзвону.
У п’яниці коли не під очима синє, так плечі в глині.
У п’ятницю курку на яйця не саджають: курчата не живуть.
У решеті води не наносиш.
У решеті води не наносиш.
У ріднім краю, як у раю.
У розумного джигіта кінь не стомиться і халат не зноситься.
У розумної голови сто рук.
У семи няньок дитина без носа.
У серпні серпи гріють, а вода студить.
У Сірка очей позича.
У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,
У старого жінка молода — велика біда.
У страха очі великі.
У страху очі великі.
У страху очі великі.
У сусіда розуму не позичиш.
У сусіда ума не позичиш.
У сусіда ума не позичиш.
У тебе розуму багато, та вдома не ночує!
У чужій кошарі овець не розведеш.
У чужій руці завжди шматок більший.
У чужій стороні і сокола звуть вороною.
У чужій сторонці не так світить і сонце.
У чужім оці порошинку бачиш у своїм і стебла не помічаєш.
У чужу душу не влізеш.
Убиватися в багатство (багатіти).
Убогому життя, як собаці на перелазі.
Удавати барона з овечого загона (удавати з себе багату й впливову людину будучи насправді і бідним і зневаженим).
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Удар забувається, а слово пам’ятається.
Удар у спину (підступно).
Удатний на язик (красномовний).
Узивати до Бога (звертатися до вищих сил).
Узявся за гуж – не кажи, що не дуж.
Узяти в тямки (зрозуміти).
Узяти очі в руки (уважно, пильно подивитися).
Україна – мати, вмій за неї постояти.
Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів.
Улаштувати автодафе (знищити, спалити).
Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає.
Уліпити в саме око (влучно сказати).
Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
Уминати за обидві щоки (їсти дуже швидко).
Умити руки (ухилитися від відповідальності).
Умитися юшкою (облитися кров ‘ю).
Умів красти – умій і очима лупать!
Умів почати — умій закінчити.
Уміє він з чорного біле зробити.
Уміє піймати вовка за вухо.
Умієш дітей родить – умій же їх і вчить!
Умій сказати, умій і змовчати.
Умійко по дорозі біжить, а невмійко на печі лежить.
Уміла готувати, та не вміла подавати.
Умілому всяка робота легка.
Умілому скрізь місце.
Уміння не відбереш.
Упадати у вічі (бути особливо помітним).
Упасти до верші (дозволити себе ошукати).
Упасти з неба (несподівано з ‘явитися).
Упіймати на слові (скористатися ненароком сказаним словом).
Уражати слух (привертати увагу особливим звучанням).
Ускочив, як жаба в жар.
Ускочити в копієчку (дорого обійтися комусь).
Усього буває на віку – і по спині, і по боку,
Усякому на старість розуму додасться.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Усякому на старість розуму прибавиться.
Утерти маку (суворо покарати когось).
Утішити кров (заспокоїтися).
Утопити в ложці води (згубити когось з ненависті).
Ухопив Місяця зубами!
Ухопив місяця зубами.
Учений — всюди учений король — лише в своїм королівстві.
Учений без діла — як хмара без дощу.
Учений водить, а неучений слідом ходить.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений іде, а неук слідом спотикається.
Учений шпак говорить всяк.
Учення — насіння знань а знання — насіння щастя.
Учення без уміння — не користь, а біда.
Учення в старості — це запис на піску, учення в модості — це різьба на камені.
Учення краще багатства.
Ученому — світ, а невченому — тьма.
Учепитися як реп’ях (набридати).
Учи дітей не страшкою, а ласкою.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
Учись — на старість буде як нахідка!
Учись — на старість буде як нахідка!
Учись змолоду — під старість не будеш знати голоду.
Учись змолоду – пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість!
Учись змолоду — пригодиться на старість.
Учити — розум точити.
Учитись — все рівно що гребти проти течії: тільки перестанеш, тебе назад потягне.
Учитись — що візка на гору тягти: відпустиш — назад котиться.
Учитись і в шістдесят не пізно.
Учневі — удача, учителеві радість.
Федора має свої одговори.
Федорові – пряжа, а комусь пропажа!
Федоту не страшна ніяка робота.
Федя масти медом, а Федь усе Федьом!
Феся казала – обійдеться.
Флот – України оплот.
Фортуна послужить (пощастить).
Фрукти самі себе хвалять.
Хазяйське око товар живить.
Хазяйське око товар живить.
Хана буде (спіткає когось нещастя).
Хапай, бабо, решетом сонце!
Хапало в хапиці, хапиця – по пиці.
Хапун такий, що й з рідного батька здере.
Хата з дітьми – базар, а без них – кладовище.
Хату руки держать.
Хату руки держать.
Хвали чужу сторону, а сиди дома.
Хвалилась кобила, що з возом горшки побила.
Хвалились, хвалились – та під гору і звалились.
Хвалить, як медом мастить.
Хвальби – повнії торби, а в торбі нема нічого!
Хвальби повні торби, та вони порожні.
Хвалько – пуста людина.
Хвалькові не щастить.
Хвалять – не гордись, учать – не гнівайся.
Хворому і багатство не миле.
Хитра людина в’ється як хмелина.
Хитрий, як лисиця.
Хитро, мудро, не великим коштом.
Хитрого од лукавого не відрізниш.
Хитрощами недовго проживеш.
Хитрує, як собака за вечерею.
Хіба все те вовк, що сіре?
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Хліб їж, а правду ріж.
Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.
Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.
Хліб та вода – козацька їда.
Хліб та вода – то козацька їда.
Хліб усьому голова.
Хліб усьому голова.
Хліб усьому голова.
Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Хлоп’яча любов — як вода в решеті.
Ховається від роботи, як собака від мух.
Ховається од роботи, як пес од мух.
Ходить мовчки, кусає по-вовчи.
Холодним словом серця не запалиш.
Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу.
Хороша пісня, коли б трохи довша!
Хороша чутка далеко чутна.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороша, хоч води з лиця напийся.
Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився!
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.
Хороший, як Микитина свита навиворіт.
Хотів зробити спішно, а вийшло смішно.
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Хоч бачить око, та зуб не йме.
Хоч би як учив дурного — до ранку все забуде.
Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.
Хоч біс, аби яйця ніс.
Хоч близько, та слизько.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч борщ без сала, аби душа пристала.
Хоч вдача гаряча, та розум дурний.
Хоч вовків ганяй (дуже холодно).
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч гірше, аби інше.
Хоч голий, зате в поясі.
Хоч до рани прикладай (про когось доброго, лагідного).
Хоч дурний, та хитрий.
Хоч за вола, аби дома не була.
Хоч за старця, аби не остаться.
Хоч і по плечі в воду, аби до свого роду.
Хоч і сова, аби з другого села!
Хоч і спина гола, аби своя воля.
Хоч кіл на голові теши, а він своє!
Хоч кілка на голові теши, а він своє.
Хоч кума, але чортом дивиться.
Хоч ляж та й умри (безвихідь, скрута).
Хоч мене в гості не звуть, та я знаю, де живуть.
Хоч молодий роками, та старий розумом.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хоч наплюй в очі: йому все Божа роса.
Хоч не в лад, та широко ступає.
Хоч не нагодувати, аби запрохати.
Хоч не тільна, то телись.
Хоч нема що з’їсти, аби було з ким сісти.
Хоч нові птахи, та старі пісні.
Хоч ножем ріж (непроглядний невидний, густий).
Хоч огнем печи (ні за яких обставин).
Хоч ох, та вдвох!
Хоч пироги пісні, так слова масні.
Хоч піду до їх, та не піду в двір хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти.
Хоч помирає, а все-таки пальцем киває.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Хоч річка й невеличка, а береги ламає.
Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс по дрова.
Хоч того самого, аби в іншу миску.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хоч у курені, аби до серця мені.
Хочеться, як голому на вулицю.
Хочеш бути вченим — ковтай ночами кіптяву від лампи.
Хочеш знати дорогу — спитай тих хто ходив по ній.
Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.
Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
Хочеш троянду зірвати – не бійся колючок.
Хрещений мир (люди, об’єднані культурно-конфесійними цінностями християнської цивілізації).
Христа ради (з ласки, з милості).
Христова невіста (чорниця).
Хто «Кобзаря» прочитав, той панів прокляв
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
Хто багато обіцяє, той рідко слово дотримує.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто багато робить, той багато і вміє.
Хто багато робить, той і багато знає.
Хто безтурботний, той не живе а лежить колодою на життєвій дорозі.
Хто більше читає, той більше знає.
Хто Бога не боїться, той і людей не соромиться.
Хто бува на коні, бува і під конем.
Хто в біді дав, дав два рази.
Хто в біді дав, дав два рази.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто в ліс, а хто по дрова поліз.
Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває.
Хто в Петрівку сіна не косить той зимою і в собак їсти просить.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в роботі, той і в турботі.
Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.
Хто вище злізе, дужче падає.
Хто вище злізе, дужче падає.
Хто вітрові служить, тому димом платять.
Хто втрачає ім’я людини, той втрачає все.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.
Хто вчора збрехав, тому й завтра і не повірять.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамоти вміє, той краще сіє.
Хто грамотний, той бачить чотири ока.
Хто дбає, той і має.
Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто діло робить, а хто гави ловить.
Хто діло робить, а хто ґав ловить.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Хто добре робить, той не хвалиться нікому.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто добре учиться, той буде й добре робить.
Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає.
Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться.
Хто з Шевченком знається, той розуму набирається
Хто землі дає, тому й земля дає.
Хто землі дає, тому й земля дає.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Хто землю удобряє, тому й земля повертає.
Хто змок, той води не боїться.
Хто змолоду балує, то під старість старцює.
Хто змолоду балує, той під старість старцює.
Хто знання має той мур ламає Не вчи рибу плавати.
Хто знання має, той і мур зламає.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто знання має, той мур зламає.
Хто йде по вовну, той часом стриженим вертає (самовпевнена людина яка завчасно вважає справу зробленою може одержати зовсім інші результати).
Хто кого любить, той того й голубить.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто коня годує, той дома ночує.
Хто кохає, той спокою не має.
Хто ледащо, тому Божа ласка нінащо.
Хто ледащо, тому їсти нема що.
Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.
Хто літом ледарює, той узимку голодує.
Хто любить лише себе, того люди не люблять.
Хто любить музику той не може не любити життя.
Хто любить музику, той не може не любити життя.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Хто любить ревне, жаліє певне!
Хто любить трудиться, тому без діла не сидиться.
Хто любить, той того й голубить.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людей питає, той і розум має.
Хто людям добра бажає той і собі має.
Хто малого не пізнав, великого не пізнає.
Хто меч підійме, той від меча й загине.
Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
Хто мовчить, той двох навчить.
Хто мовчить, той трьох навчить.
Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає.
Хто не має, той не губить.
Хто не сіє, той не жне.
Хто не слухає свого вчителя заплаче кривавими сльозами.
Хто не соромиться запитувати дізнається багато, хто соромиться питати, забуде і те, що знав.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хто нічого не робить, той ніколи не має часу.
Хто опарився на окропі, той і холодну воду студить.
Хто перший, той і ліпший.
Хто питає, той не блудить.
Хто під ким яму копає, той у неї сам попадає.
Хто пізно встає, тому хліба не стає.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто пізно ходить, той сам собі шкодить.
Хто полю годить, тому жито родить.
Хто працює, той і врожай збирає.
Хто про землю дбає, вона тому повертає.
Хто про Хому, а хто про Ярему.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.
Хто рад обіцяти, той не має охоти дати.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто рано встає, тому Бог дає.
Хто рано одружиться, той вік не натужиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто рано посіє, рано й пожне.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто робить лемеші, той їсть книші.
Хто розуму не має, тому й коваль не вкує.
Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.
Хто сиротою не бував, той не наплакувався.
Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
Хто сміється, тому не минеться.
Хто співає, той журбу проганяє.
Хто спішить, той двічі робить.
Хто топиться, той і за бритву хопиться.
Хто тягне, того ще й б’ють.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.
Хто хоче більше знати, треба менше спати.
Хто хоче збирати – мусить добре засівати.
Хто хоче збирати — мусить добре засівати.
Хто читав «Заповіт», — рвав кайдани, рушив гніт
Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став
Хто шукає небезпеки, у ній і загине.
Хто що вміє, те і діє.
Хто що вміє, то і діє.
Хто що вміє, то і сіє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Хто як постеле, так і спатиме.
Хто як постелить, так і виспиться.
Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.
Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.
Цап і вовк – один толк.
Цар Шевченка гноїв, та душі не зломив
Цвітуть наші діти, як пишнії квіти.
Це буде, як на долоні волосся виросте.
Це було за короля Горошка, як було людей трошки.
Це йому й за вухом не свербить.
Це мухи коня з’їли, а вовк лише помагав.
Це ті пани, що в самоварі куліш варять.
Це тоді буде, як рак свисне!
Це ще вилами по воді писано а граблями скороджено.
Це ще вилами по воді писано.
Цікаві скоро старіються.
Цікавій Варварі носа увірвали.
Цілий день байдики б’є.
Цілую ніжки (форма прощання).
Цькувати, мов звірину (жорстоко переслідувати).
Цяця, цяця – та в кишеню!
Цяця, цяця та в кишеню.
Чайка сідає в воду — чекай доброї погоди.
Час все лікує.
Час на часу не стоїть.
Час не віл — його не налигаєш!
Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.
Час, як вода, все йде вперед.
Часом любов на крилах літає а часом пішки ходить.
Часто так буває: один вину свою на іншого звертає.
Чекав дід на обід, без вечері спати ліг.
Чекай з моря погоди!
Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь!
Чепурненька, як мазничка.
Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.
Черево – не дерево: роздасться.
Через одну погану вівцю отара пропадає.
Чесне діло роби сміло!
Чесне діло роби сміло!
Чесне діло роби сміло.
Честь дівоча щастя береже.
Чи іде, чи ходить – на одно виходить.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші!
Чи так, чи інак, а не буде з риби рак!
Чи ти ба (вираження здивування докору, обурення).
Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт!
Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.
Чиє весілля, того й музики.
Чиє весілля, того й музики.
Чиє навчяло б, а твоє мовчало б!
Чиєсь одне слово губить діло.
Чий корінь, того й плід.
Чим багаті, тим і раді.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Чим більша любов, тим глибша рана після зради.
Чим більше кицьку гладиш, тим вона вище горб піднімає.
Чим більше насолить сусіду, як не язиком?
Чим глибша вода, тим більша риба.
Чим далі в ліс, тим більше дров.
Чим мудрий стидається, тим дурний величається.
Чим розумний стидається тим дурний величається.
Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Чим хвалитись своєю силою, краще слабшим поможи.
Чистий, як сльоза (дуже щирий відкритий).
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте!
Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте – собі шкоди надієте!
Чисті черевики швидше ходять.
Чисто бреше, що й віяти не треба.
Чистота духовна краща тілесної.
Читати з голови (напам’ять).
Читати нотації (дорікати, повчати).
Чия відвага, того й перевага.
Чого Iвась не навчиться, того й Iван не буде знати.
Чого в молодості не навчився того і під старість знати не будеш.
Чого Івась не навчиться того й Іван не буде знати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Чого навчився, того за плечима не носити.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.
Чого собі не зичиш, і другому не бажай.
Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Чоловік без пригоди не проживе.
Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.
Чоловік і жінка – то єдина спілка.
Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
Чоловік погрішив, так в людях гріх а жінка погрішила — додому принесла.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік розуму вчиться цілий вік.
Чоловік та жінка – одна спілка.
Чоловік у домі – голова, а жінка – душа.
Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
Чоловік убогий — то кінь безногий.
Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона.
Чорна корова, а біле молоко дає.
Чорнобрива, як руде теля.
Чорну душу милом не відмиєш.
Чорт біса і з-під купини бачить.
чорт борону підставляє.
Чорт чорту ока не виколе.
Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець – такий Грицько поганець!
Чув дзвін, та не знає, де він.
Чув дзвін, та не знає, звідки він!
Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого.
Чує дзвін, та не знає, звідки він.
Чужа біда не дасть розуму.
Чужа душа – темний ліс.
Чужа душа – темний ліс.
Чужа жінка — лебідонька, а своя — полин гіркий.
Чужа ласка – сироті великдень.
Чужа хата – гірше ката.
Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Чуже переступи, а не візьми.
Чуже переступи, та не займай.
Чужий кожух не гріє.
Чужий кожух не гріє.
Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.
Чужим добром не забагатієш.
Чужим добром не збагатієш.
Чужим пивом весілля не одбудеш.
Чужим пивом свадьби не одбудеш.
Чужим розумом жити — добра не нажити.
Чужими руками добре гада ловити.
Чужі гріхи перед очима, а свої – за плечима.
Чужому лихові не смійся.
Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не приложу.
Чухайся віл з волом, а кінь з конем.
Чхали, чхали, – та на степу й ночували.
Шабля ранить голову, а слово душу.
Шабля ранить тіло, а слова душу.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Шал напав (утратити контроль над собою).
Шаленая муха вкусила за вухо.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.
Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.
Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.
Шануй людей – і тебе шануватимуть.
Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.
Шануй старих — молоді тебе пошанують.
Шануй старших – молодші тебе пошанують.
Шануй учителя як родителя.
Шануй учителя, як родителя!
Шануй учителя, як родителя!
Шануй учителя, як родителя!
Шастає, мов миша у пастці.
Швець без чобіт, а тесля без воріт.
Швець знай своє шевство а в кравецтво не мішайся.
Швидкий, як черепаха.
Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде.
Швидко пісня співається, та не швидко складається.
Швидкої роботи ніхто не хвалить.
Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка.
Шевченків «Кобзар» – то для народу великий дар
Шевченківський «Заповіт» буде жити тищу літ
Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим
Шевченко за народ бідував, бо з народу сам походжав
Шевченко народ захищав, а про себе забував
Шевченко панів викривав, і за це й сам страждав
Шевченко Тарас наче сонце для нас
Шевченкове перо панів по серцю шкребло
Шевченкові твори сяють мов ясні зорі
Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі.
Шиє, поре – ниткам горе!
Шила в мішку не сховаєш.
Шила в мішку не сховаєш.
Шилом моря не нагрієш.
Шия з намистом, а голова зі свистом.
Шкіра на чоботи, язик на підошви.
Шкода й мови (не варто й слів).
Шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі!
Шкода про те говорити, чого не можна зробити.
Шкода про те й говорити, чого не можна зловити.
Шкурка вичинки не варта.
Шляхом свободи йти – до щастя прийти.
Шовкова борідка, та розуму рідко!
Шукає вчорашнього дня.
Шукай вітра в полі.
Шукай вітру в полі!
Шукай вітру в полі.
Шукай правди у старих, а сили у молодих.
Шукати печеного льоду (шукати те що не існує).
Шукати пташиного молока (бажати неймовірного).
Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.
Щасливо там жити, де гуртом робити.
Щасливою і красивою людина у праці стає.
Щастя – не підкова, під ногами не знайдеш.
Щастя — як трясця: кого схоче того й нападе.
Щастя без розуму – торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя без розуму — торбина дірява.
Щастя біжить, а нещастя лежить.
Щастя добре, а правда краще.
Щастя з нещастям на одних санях їздять.
Щастя знає, кого шукає.
Щастя має ноги, а біда роги.
Щастя розум одбирає, а нещастя повертає.
Ще й риби не піймали, а вже заходилися юшку варити!
Ще молоко на губах не обсохло, а він жениться задумав!
Ще не зловив, а вже поривається скубти!
Ще не то біда, як у просі лобода, а біда як ні проса, ні лободи.
Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка.
Щедрий на батьківські гроші.
Щедрий на батьківські гроші.
Щира правда всюди куток знайде.
Щира праця мозолева.
Щира праця мозолева.
Щира праця мозолева.
Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив.
Що бог не дав, то все в торбу.
Що Бог послав (те, що є).
Що буде, те й буде, а дві смерті не буде.
Що було, то мохом поросло.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.
Що в молодості навчишся, то на старість як знахідка.
Що в серці водиться, то на язику не втаїться.
Що в тверезого на умі, то у п’яного на язиці.
Що в тебе вийшло – тарантас чи дишло?
Що вимовили язиком, того не виб’єш і кілком.
Що винен – оддати повинен.
Що вміти, то за поясом не носити.
Що вранці не зробиш, того ввечері не здогониш.
Що голова, то й розум!
Що голова, то й розум!
Що голова, то й розум!
Що голова, то розум.
Що голова, то розум.
Що город – то норов.
Що з воза впало, те пропало.
Що з воза впало, те пропало.
Що з воза впало, те пропало.
Що за дружба — і сокирою не розрубаєш.
Що знає кум, те знає кумова жінка, а вже від неї і все село.
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.
Що знаєш, що вмієш, то за плечима не носити.
Що інша хатка, то інша гадка.
Що інше сільце, то інше слівце.
Що комар – то й сила.
Що кому треба, той про те й теребить.
Що край – то звичай, що сторона – то новина.
Що маємо – не дбаємо, втративши – плачемо.
Що маєш казати – то поперед обмірковуй.
Що маєш робити, то зроби сьогодні а що маєш з’їсти, то з’їж завтра.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Що може вродити камінна гора, коли в їй води нема!
Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема!
Що на місці лежить, то саме в руки біжить.
Що нам холод, коли козак молод!
Що написане пером, не вивезеш і волом.
Що написано пером, то не виволочиш валом.
Що написано пером, того не виволочеш волом.
Що напряла, то й те миша вкрала.
Що не скаже, то все півтора людського!
Що не складно, то не ладно.
Що не холод, як козак молод!
Що нині утече, то завтра не зловиш.
Що посієш, те й пожнеш.
Що посієш, те й пожнеш.
Що посіяв, те і вродить.
Що посіяв, те і вродить.
Що правда, то не гріх.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
Що раннє, то не погане.
Що сіре, те й вовк.
Що сіре, те й вовк.
Що скаже, – неначе зв’яже.
Що старе, що мале, що дурне.
Що ступить, то й збреше.
Що схопив, те й змолов.
Що сьогодні утече, то завтра не зловиш.
Що там і говорить, коли нічого й балакать.
Що ти за велика цяця?
Що ті гроші, як чортма в голові!
Що у брата в руках, бачу; що в нього на умі, не бачу.
Що у воду впало, те пропало.
Щоб дати пораду, треба казати до ладу.
Щоб змінити дитину її потрібно любити, вплив буде пропорційний кількості любові.
Щоб знаття, що в кума пиття, то б і дітей забрав!
Щоб лиха не знати, треба рано вставати.
Щоб на тобі шкура загорілась!
Щоб навчитись плавати, потрібно лізти в воду.
Щоб навчитись трудолюбству треба три роки; щоб навчитись лінощів — тільки три дні.
Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з’їсти.
Щоб рибку з’їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
Щоб тебе буря вивернула!
Щоб тебе грім убив і блискавка спалила!
Щоб ти крізь сонце пройшов!
Щоб узнати чоловіка, треба з ним пуд солі з’їсти.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питай.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.
Щоб я вмер (вживається як клятва).
Щоб я так жив (запевнення в чому-небудь).
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Щука пропала, а зуби залишились.
Юга йде, – чи не димить де.
Юнь до коня, а молодець до молодця.
Юхим вийшов із води сухим.
Юхима шукає Хима, а Юхим біля неї.
Я з тобою – як риба з водою.
Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці!
Я йому – вісімнадцять, а він мені – без двох двадцять!
Я йому про цибулю, а він мені про часник.
Я йому слово, а він мені десять!
Я не проміняю свою батьківщину бо мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця.
Я не я й рука не моя!
Яблуню не вчи родити яблука уже сама натура її навчила.
Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
Язик базікає, справам заважає.
Язик без кісток, що хоче лопоче.
Язик без кісток: що хоче – лопоче.
Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
Язик до Києва доведе.
Язик до Києва доведе.
Язик доводить до Києва, а часом і до кия.
Язик має й коняка – та не балака!
Язик мій — ворог мій.
Язик мій – часом ворог мій.
Язик свербить (хочеться сказати).
Язиком – ось я! А на ділі – свиня.
Язиком вихати — не ціпом махати.
Язиком гори ворочає.
Язиком сіна не накосиш.
Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай!
Як “на” – то чує, а як “дай” – то глухий.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або жодного разу не їв.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або ні разу не їв.
Як багацько птиць – не буде гусениць.
Як багацько птиць — не буде гусениць.
Як батогом ляснути (легко, без зусиль).
Як батька покинеш, то й сам загинеш.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як Бог дасть (як складуться обставини).
Як був квас – то не було вас, а як настало квасило – то і вас розносило.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий.
Як будемо живі, то будем і ситі.
Як була я дівочкою – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Як була я дівчиною – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна як придивилась, то й сказилась.
Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!
Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.
Як відкусиш багато – ковтнеш мало.
Як гарна молодиця, то гарно й подивиться.
Як гарна молодиця, то й гарно подивиться.
Як гляне — серце в’яне.
Як голова без голови, то й ноги не ходять.
Як голова сивіє, то людина мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як голова сивіє, то чоловік мудріє.
Як гороху, тих знайомих: куди не піду, то випхнуть.
Як грибочки, ростіть, діточки!
Як грибочки, ростіть, діточки!
Як грім серед ясного неба.
Як гукнеш, так і відгукнеться.
Як гуляв, так гуляв, – ні чобіт, ні халяв!
Як дасть Бог день то дасть пташкам поживу.
Як дають – бери, як б’ють – тікай!
Як дбаєш, так і маєш.
Як дбаєш, так і маєш.
Як дбаєш, так і маєш.
Як дід до баби, так баба до діда.
Як до діла – так і сіла.
Як до діла, так і сіла.
Як до праці – руки дрижать, а чарочку добре держать!
Як до роботи – дитина, а заміж – дівка.
Як добрий став – риба буде, а стече став – болото буде.
Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.
Як дурень з печі!
Як є – розійдеться, а нема – обійдеться.
Як є голова, то й носи здоров.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.
Як же мені знать, котрий мені рік?
Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.
Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.
Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.
Як з гілля зірвався.
Як з гуски вода.
Як з дурнем тягаться, краще відцураться.
Як з могили (глухо).
Як з неба впав.
Як з такою піснею, то ліпше без неї.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як заспіває, то й волос в’яне.
Як захоче коза сіна, то до воза прийде.
Як зелене жати, то нічого не мати.
Як ідеш, дивись під ноги: хоч грошей не найдеш, так носа не наб’єш.
Як ідеш, дивись під ноги: хоч грошей не найдеш, так носа не наб’єш.
Як їв – то аж упрів, а як працював – то аж задрімав.
Як їдять та п’ють – то й кучерявчиком звуть, а як поп’ють, поїдять, – прощай, шолудяй!
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Як кинджал (дуже гострий).
Як кіт наплакав (дуже мало).
Як кіт наплакав.
Як комар наплакав.
Як коня вкрали, він стайню замкнув.
Як корова язиком злизала.
Як кота дома нема, то миші по столу бігають.
Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Як личить (відповідно до звичаю).
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур!
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як лялечка (гарний).
Як маєш брехати, то краще мовчати!
Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Як мед – то й ложкою!
Як мед, то ще й ложкою.
Як мілко орати, краще випрягати.
Як мілко орати, краще випрягати.
Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер – хамелю, і насилу п’ятдесят умелю!
Як мріяв Шевченко, так і сталось: на Україні й сліду панського не осталось
Як на гріх, то й граблі стріляють.
Як на пень з’їхав.
Як на своєму язику не вдержиш, то на чужому не втаїш.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.
Як напише дурень, то не розбере й розумний.
Як не бачу – душа мре, а побачу – з душі пре.
Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.
Як не було добра змалку, то не буде до останку.
Як не навчить батько – не навчить і дядько.
Як не навчиш дитину в пелюшках то не навчиш і в подушках.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Як не надолужив на спанні, то на взуванні.
Як не переплатиш – то й не купиш, як не спустиш – то й не продаси.
Як не стане – то батько дістане, як не буде – то мама добуде.
Як не стане – то батько достане, як не буде – то мама добуде.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Як одна біда йде, то й другу за собою веде.
Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.
Як оженився, так зажурився: треба горшка, миски і колиски.
Як оженився, так зажурився: треба горшки, миски і колиски.
Як пава (розкішна, у яскравому вбранні) Як перемитий (дуже гарний).
Як підмурок кріпкий, то й будинок міцний.
Як по нотах (легко).
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Як постелиш, так і виспишся.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Як пошиєш, так і зносиш.
Як прийде марець, то замерзне старець.
Як прийшли жнива – я чуть жива, а як прийшли покрова – я стала здорова.
Як прийшов май — у землю дбай, прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь!
Як проголодається, то хліба дістати догадається.
Як проголодається, то хліба дістати здогадається.
Як проживеш, так і просливеш.
Як прялось, так спалось, а як перестала прясти, то не хочеться й спати.
Як п’ян – то капітан, а проспиться, – то й свині боїться.
Як рак у полі свисне (ніколи).
Як риба ся ловить, то хліб ся не родить.
Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.
Як руками одняло (хвороба, біль).
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
Як сам добрий, то добром і тобі відповідають.
Як сам не зробиш, то й Бог не поможе.
Як сіль, в очі встряв.
Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть.
Як сіно косять, то дощів не просять.
Як слід (добре, так).
Як снасть ламається — то чоловік ума набирається, а як худоба пристає — то чоловікові ума не стає.
Як сніг на голову.
Як сніг упаде, то пастух пропаде а як розтане, пастух устане.
Як собаці муха (невелика кількість).
Як сорок літ стане, жінка в’яне.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як спечеш, так і з’їси.
Як спиться, то не сниться.
Як твоє не мелиться, не бігай з кошиком!
Як топишся, то й за бритву вхопишся.
Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться.
Як у поле – Анцю в боці коле, як до танцю – вже не коле Анцю.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Як у церкві (гарно, спокійно благочестиво).
Як умер біднячок — тільки піп та дячок.
Як уміє, так і піє.
Як умре дитина – то мала щербина, а як батько або мама – то велика яма.
Як уродить метлиця, буде хліб сниться.
Як усе святкувати, то не буде чого ковтати.
Як хліб буде, то й все буде.
Як хліб буде, то й все буде.
Як хочеш шити, то перш вузлика зав’яжи.
Як хрипить у грудях, не буть йому в людях.
Як часто за шапку береться, так не скоро піде.
Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.
Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде.
Як щось велике в лісі здохне (ніколи).
Яка головонька, така й розмовонька!
Яка головонька, така й розмовонька!
Яка громада, така і рада.
Яка грушка, така й юшка.
Яка грушка, така й юшка.
Яка грушка, така й юшка.
Яка мати, така дочка.
Яка молодість, така й старість.
Яка прядка, така й нитка.
Яка прядка, така й нитка.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Яка пряжа, таке й полотно ляже.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка пшениця, така й паляниця.
Яка совість – така і честь.
Яка трава, таке й сіно.
Яка трава, таке й сіно.
Яка яблунька, такі й яблука.
Яка яблунька, такі й яблука.
Яка яблунька, такі й яблука.
Якби все одно, то лазили б у вікно, а то дверей шукають.
Якби знав, де впаду, то й соломки б підстелив!
Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.
Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав.
Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
Якби літа вернулись, то ще б хлопці горнулися!
Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!
Якби мені той розум, що приходить опісля.
Якби не зима, то б літо було довше.
Якби не зима, то літо було б довше.
Якби не руки та не ноги, то був би гарний барабан для тривоги.
Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.
Якби сам був білий, то б не чорнив другого.
Якби свині крила, вона й небо зрила б.
Якби свині роги, то людей би всіх поколола.
Якби спостерігаючи можна було б навчитись, то собака давно став би м’ясником.
Якби та якби, так виросли б і в роті гриби.
Якби у мене було пшоно та сіль, то я б зварив кашу, та жаль, що немає сала.
Якби хліб та одежа – то їв би лежа.
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.
Яке “помогайбі”, таке й “доброго здоров’ячка!”
Яке життя, така й смерть.
Яке коріння — таке й насіння.
Яке коріння, таке й насіння.
Яке посієш, таке і пожнеш.
Яке посієш, таке і пожнеш.
Яке частування, таке й дякування.
Який їхав, таку й здибав.
Який кінь тягне, на того й кладуть.
Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.
Який майстер, така й робота.
Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
Який розум, така й мова.
Який Сава, така й слава.
Який Сава, така й слава.
Який Сава, така й слава.
Який Сава,така й слава.
Який стук, такий грюк.
Який талант у матці, такий і дитятці.
Який харч, така й робота.
Який Яків, стільки і дяки!
Які літа – такий розум!
Які літа — такий розум!
Які люди, таке і життя буде.
Які мамка й татко – таке й насіння.
Яко наг, яко благ (бідний але задоволений з того, що має).
Якось-то бог дасть: батько хату продасть, псів закупить – ніхто не приступить.
Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.
Яку йому кару дати? – Оженить його, то буде знати!
Яку йому кару дати? – оженить його, то й буде знати!
Якщо ввічливо попросиш, завжди дадуть.
Якщо вчитель їсть стоячи, то учні їдять на ходу.
Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш.
Якщо за день нічому не навчився марно прожив день.
Якщо криком можна було б побудувати дім, то осел давно збудував би ціле місто.
Якщо лизати чорнило, вченим не станеш.
Якщо не бачиш, зійди на гору; якщо не розумієш, запитай у старших.
Якщо не вмієш гребти хоч не бовтай ногами в воді.
Якщо поле не зоране, засіки будуть пусті; якщо книга не прочитана знань не прибуде.
Якщо раз збрехав – назавжди брехуном залишився.
Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.
Якщо ти вчений, увесь світ твій.
Якщо хочеш пізнати істину починай з азбуки.
Якщо цікаво, подивіться про нафту в давньому світі.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.
Янгольський голосок, а чортова думка.
Ярь — наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
Ясла до коней не ходять.
Ясні очі, та чортові думки.
Ятрити рану в серці (необережно змусити пережити щось неприємне).
Українські прислів’я та приказки (за темами)
БІДА. ГОРЕ. ЗЛИДНІ.
ПРАВДА. НЕПРАВДА
Біда.
1. Аби біда, гроші будуть (ІМФЕ, 1-2, 253, 42).— Див. гроші.
2. Аби руки, біда буде (Чуб., 288).
3. А, здорові, діди! Чи не маєте біди? То в мене купіть, або й так візьміть (Укр. пр.. 1936, ІЗЇ).
4. А нащо нам за теє браться, коли біди бояться? (Мал., 187).
5. Без біди не вмерти (Фр., 1, 1. 37).
6. Без обіда гірка біда (Зак. пр., 27).
7. Бий біду і я буду (Н. ск., 1964, 14).
8. Була біда із-за нашого діда (Югас, 51).
9. Біг біду дав та й на плечі завдав (Фр.. І. /, 64).
10. Біда аж боком лізе (Фр., І. І. 37).
11. Біда, аки в Родні (Ном., 44).— Рос: Міхельсон, 2, 28.
12. Біда без дощу росте (Фр., І. 1. 38; Укр. пр., 1936, 133; Прип.. 14; Укр. пр.. 1963. 41).
13. Біда, біда та ще й лихо (Укр. пр.. 1963. ‘її).
14. Біда біді кумою (Фр.. І. І, 64).
15. Біда біді на слободі (Нам.. Н. ІІрип.. 14; Укр. пр., 1963, 43). 10. Біда біді нерівна (ІІрип.. 14).
17. Біда бідного шукає (Перем., 1854, 102).— Біл.: Гр., 1, 437.
18. а) Біда бідному і без наймита (Ільк., 10; Ном., 203; Закр., 146; Укр. пр., 1963. 16); б) Біда бідному без наймита: ніслав би до млина, та немає кого,
а пішов би сам, та немає з чим (Фр.. Ill, 2, 382).
19. Біда! Бідному і вмерти не дають (Перем., 1854, 102).
20. Біда бідою їде і бідою поганяє (Ном., 43; Укр. пр., 1955, 31).
21. Біда біду бачить по сліду (Укр. пр., 1936, 20; Зак. пр., 26; Укр. пр., 1963, 39).
22. а) Біда бідака знайде, хоч і сонце зайде (Укр. пр., 1955, ЗО); б) Біда чоловіка найде, хоч і сонце зайде (Н. ск., 1964, 16); в) Біда біду найде, хоч і сонце зайде (Н. ск., 1964, 14); г) Біда знайде, хоч і сонце зайде (Укр. пр., 1963, 33); д) Біда найде, хоч і сонце зайде (Ном., 44; Укр. пр., 1936, 130; ІМФЕ, 29-3, 138, 72); є) Біда чоловіка знайде, хоч і сонце зайде (Ільк., 10; Висл., 237; Фр., І, 1, 41; Прип., 15;
ІМФЕ, 1-5, 378, 2); є) Біда всюди знайде (Перем., 1854. 105).— Біл.: Гр., 1, 438.— Див. напасть.
23. Біда біду гонить (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 39).— Біл.: Г р.. 1. 443.
24. Біда біду кличе (ІМФЕ, 1-2, 253, 43).
25. а) Біда біду перебуде, одна мине, десять буде (Фр., III, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40; Н. ск., 1971, 46); … друга буде (Прип., 14; ІМФЕ, 14-3, 211, 240); … сорок буде (Зак. пр., 26); … одна згине, друга буде (Білоц., 26; Укр. пр., 1955, 32); б) Біда біду пережиє, єдна мине, друга буде (Югас, 51); в) Біда біду перебуде, одну забудеш, десять буде (Н. ск., 1964, 16).— Рос: Даль, 61; біл.: Гр., 1, 443.
20. Біда біду породила, а біди і чорт не візьме (Ільк., 10; Фр., Ill, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40).
27. а) Біда бабу породила, а біду чортова мати (Укр. пр., 1963, 366); б) Біда біду породила, а біду дідькова мати (Ільк.. 10; Фр., І, 1, 38); … а біду чорт (Ном., 43; Укр. пр., 1963, 40); в) Нужда біду породила, а біду сам чорт (Фр., II. 2, 459).
28. а) Біда біду тримає (Ільк., 9; Ном., 44; Фр., І, 1, 38; Укр. пр., 1963. 38); б) Біда біду родить (Закр., 146; Укр. пр., 1963. 39).
29. Біда біду хоч де, то знайде (Укр. пр.. 1963, 39).
30. Біда біду тягне (ІМФЕ, 29 3. 116. 48).
31. Біда біжить, а доля держить (Н. ск., 1964. 16).
32. Біда боками преться (Укр. пр., 1963. 41).
33. Біда — великий учитель (Прип.. 15).
34. Біда вимучить, біда й научить (7л., 291; Укр. пр., 1936. 135; Зак. пр., 27; Укр. пр., 1963, 41; Н. ск., 1971, 46).— Рос: Даль, 151; Риби., 115; біл.: Гр., 1. 440.
35. Біда вмерла і ноги задерла (Ном., 96; Укр. пр., 1963. 44). ЗО. Біда гартує чоловіка, як вода залізо (Фр., І, 2. 321).
37. Біда за бідою ходить (Ном.. 44, Укр. пр.. 1936. 130).
38. а) Біда за біду чіпляється (Укр. пр.. 1963, 40); б) Біда за біду зачепилася (ІМФЕ, 1-5, 462, 15), … як v ланцюзі кільце за кільце (Ном., 44).
39. Біда за плечима (Укр. пр., 1963, 43).
40. Біда з бідою побереться та й нужду сплодить (Фр., І, 1, 39).
41. Біда з бідою, а без біди ще гірше (Прип., 15).
42. Біда з бідою, купив коня та й той з дірою (Н. ск., 1964, 16).
43. Біда з бідою ходить (Ільк., 10; Закр., 146; Укр. пр., 1963. 39).
44. Біда звідусіля преться (Укр. пр.. 1963, 41).
45. Біда здибає легко, а трудно її позбутися (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 32).
40. Біда і вдень не спить (Фр., І. 1, 39; ІМФЕ, 29-3, 116, 48).
47. а) Біда і помучить, але і жити научить (Вік живи, 20); б) Біда і помучить, і мудрості научить (Укр. пр., 1955, 71); в) Біда мучить, але й учить (Н. ск., 1964, 16).
48. Біда й царських порогів не минає (Прип., 15).
49. Біда, коли вітер в очі (Укр. пр., 1963, 41).
50. Біда, коли один в бороні, а десять в стороні (ІМФЕ, 14-3. 211, 32).
51. Біда красить, як кипяток рака (Висл., 237; Прип., 15; Укр. пр., 1936, 131; 1955, ЗО; 1963, 42).
52. Біда куца, а горе чубате (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 44).
53. Біда лежить, а бог біді долю держить (Зак. пр., 22).
54. Біда людей єднає (Укр. пр., 1955, 68; Н. ск., 1971, 75).
55. Біда людей чекає, а щастя кожний доганяє (ІМФЕ, 14-3, 211, 142).
56. а) Біда на біді все їде, бідою поганяє (ІМФЕ, 29-3, 128, 48); б) Біда на біді їде, бідою поганяє (Укр. пр., 1963, 25; 1963, 39); … та й бідою поганяє (ІМФЕ, 29-3, 113, 170).— Рос: Даль, 61; Рибн.. 111; біл.: Рапан., 40.
57. а) Біда навчить (Закр., 146; Укр. пр., 1963. 41); б) Біда научить калачі їсти (Н. ск., 1964, 16); … калачі з медом їсти (Закр., 180); в) Біда навчить і шилом кашу їсти (Н. ск., 1964, 16); г) Біда навчить коржі з салом їсти (ІМФЕ, 1-5, 567, 57); … пироги їсти (Н. ск., 1964, 16); д) Навчить біда калачі з салом їсти (Шиш.-Іл., 45); є) Навчить біда коржі з салом їсти (Ном., 190; Укр. пр., 1936, 135; Н. ск., 1971, 46); … коржів з маком їсти (Білоц., 24).— Див. лихо, нужда.
58. Біда навкулачки товчеться (Укр. пр., 1963. 43).
59. Біда на гладкій дорозі надибле (Фр., І, 1, 40).— Біл.: Рапан., 40.
60. Біда над бідами: ми до ліса, а вона за нами (Н. ск., 1964, 16).
61. Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі (Ільк., 10; Висл., 237; Фр., І, 1, 40; ІІрип., 15; Укр. пр., 1963, 44).
62. Біда на світі, коли нема правди (Н. ск., 1971, 106).
63. Біда на світі, як в зимі, так в літі (Фр., І. 1. 40; Прип., 15).
64. Біда — не вода: ні переплисти, ні неребристи (Вік живи, 17).
65. а) Біда не дуда, бо як стане грати, то не мож витримати (Прип., 15); б) Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть (Укр. пр., 1955, 31); … станеш дуть -*- сльози йдуть (ІМФЕ, 14-3, 211, 106); …як стане дуть, то аж сльози йдуть (Зін., 216; Ном., 44; Укр. пр., 1936, 136; 1963, 40); … як почне дуть, то аж сльози йдуть (ІМФЕ, 1-5, 461, 52); в) Біда — як дуда: куди йде, то реве (Закр., 146; Ном.. 47; Фр., III, 2, 382; Укр. пр., 1963, 40).— Біл.: Рапан., 40.
66. Біда не знає стида (Укр. пр., 1936, 14; 1963, 41).
67. Біда не знає приказу (Ільк., 10; Закр., 146; Ном., 44; Укр. пр., 1963, 38).
68. а) Біда не каже «гой!», але все «йой» (ІМФЕ, 29-3, 116, 49); б) Біда не каже «гой», но все «йой!» (Висл., 237; Фр., І, 1, 40).
69. Біда не по лісу ходить, а по людях (Шиш.-Іл., 9; Н. ск., 1976, 12).
70. а) Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить (Укр. пр., 1963, 40); б) Біда ніколи сама не ходить (Скр., 242).
71. а) Біда не спить, але по людях ходить (Ільк., 10; Ном., 43; Висл., 237; Фр., І, 1, 40; Укр. пр.. 1936, 133; 1963, 39); … а по людях ходить (ІМФЕ, 29-3, 138, 70); … лем по людях ходить (Н. ск., 1964, 16); б) Біда не спить (Н. ск., 1964, 16); в) Біда не спить ні вдень, ні вночі (ІМФЕ, 14-3, 282, 33); г) Біда не ходить по лісах, але по людях
(Ільк., 10; Фр., Ill, 2, 382); д) Біда не ходить лісом, а між людьми (Прип.. 15); є) Біда не ходить по горах, але по людях (Н. ск., 1964, 17); … а по людях (ІМФЕ, 14-3, 211, 176); є) Біда не ходить по скалах, лем по людях (Н. ск., 1964, 17); ж) Горе ходить не по лісі, а по людях (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 60; біл.: Гр., 1, 439; з) Біда ходить не по полю, а по людях (Білоц., 26); и) Не ходить біда по лісу, тільки по бідних людях (Чуб., 232; Укр. пр., 1955, 90); і) Біда ходить не по тернині, а по людях (Н. н., Закарп.).— Рос: Снег., 27; Жуков, 34; біл.: Рапан., 40.
72. Біда — не свій брат (Н. н., Черк.).
73. Біда не тужить, а за людьми нлужить (Прип., 15).
74. Біда нікого не красить (Ном., 44; Кулж., 13; Укр. пр., 1963. 42).— Рос: Даль, 157.— Див. горе, лихо.
75. а) Біда плаче, біда скаче (ІМФЕ, 29-3, 128, 51); б) Біда плаче, біда скаче, біда пісеньку сиіва (Укр. пр., 1963, 41).— Біл.: Гр., І. ї’і’і.
76. Біда перед очима, гаразд за плечима (ІМФЕ, 14-3, 211, 13і).
77. Біда правдивому чоловіку (ІМФЕ, 14-3. 2і9, 32).
78. а) Біда розум родить і на розум наводить (Вік живи, 20); б) Біда ум родить (Укр. пр.. 1955, 71).
79. а) Біда сама не ходить, але десять за собою водить (Фр., 1. І. 41; Прип., 15); … а сто за собою водить (ІМФЕ, 14-3, 211, ІЗі): б) Біда ніколи не ходить сама (Н. ск., 1976, 12); в) Біда ходить не одна, а з собою ще і горе водить (ІМФЕ, 29-3, 128, ЗІ).
80. Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками (Укр. пр., 1963, 38).— Рос: Даль, 151.
81. а) Біда та й за біду зачепилася (Ном., 43); б) Біда ще й за горе зачепилася (Укр. пр., 1955, ЗІ: 1963. 40).
82. а) Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити; б) Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови (Укр. пр., 1963. 44).
83. Біда тому, хто добра не робить нікому (Зак. пр.. 43).
84. а) Біда учить розуму (Висл., 237; Фр., І, 1, 41).— Біл.: Гр., 1, 440; б) Біда учить хліба (Ільк., 10; Ном., 44; Висл., 237); в) Біда учить, а пан мучить (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 100; Н. ск., 1971, 38).
85. Біда чоловіка найде, хоч і сонце зайде (Ном., 44).
86. Біда, що вода: несподівано все до хати приходить (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
87. Біда, як дуда, куди йде, то реве (ІМФЕ, 1-2, 253, 42).
88. Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере (Укр. пр., 1955, 31; Вік живи, 10; Укр. пр., 1963. 40).
89. Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 39; Н. ск., 1971, 45).— Див. напасть.
90. Біда, як смерть, за горло тримає (Укр. пр., 1963, 44).
91. а) Біди і грім не заб’є (Ільк., 10; Висл., 237); б) Біду і грім не розіб’є (Укр. пр., 1936, 134; 1963, 44).
92. а) Біди ні продати, ані проміняти (Ільк., 10; Закр., 146; Ном., Н: Укр. пр., 1963, 38); б) Біди ні продати, ні проміняти — і грім біди не заб’є (Ном., 44).
93. Біди не треба шукати — сама прийде до хати (Фр., 1,1,4 ІІрип., 15); … вона сама прийде до хати (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
94. Бідою біді не поможеш (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 40).
95. Біду здибати легко, та трудно її збути (Укр. пр., 1963. 38).
96. Біду і чорт не візьме (ІМФЕ, 29-3, 138, 70).
97. Біду курка співом зустрічає (Укр. пр., 1936, 134; 1963, 44).
98. а) Біду в гості не просять (Укр. пр., 1963, 42); б) Біду не чекають, вона сама приходить (Зак. пр., 27).
99. Біду пусти в двір, а з двору вже не виженеш (Зак. пр., 27).
100. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою (Фр., І, 1, 43; Укр. пр., 1963, 44).
101. Більше біди, як розкоші (Югас, 51).
102. а) Біс біду перебуде, одна згине, десять буде (Ільк., 11; Фр., І, 1, 57); б) Біс біду перебуде, одна минеться, другая буде (Зіп., 216); … Одна мине, десять буде (ІМФЕ. 14-3, 211. lit).
•— Рос: Даль, 158; біл.: Рапан., 53.
103. Борзо йди — біду найдеш, помалу йди —- біда тебе найде (Фр., І, 1, 107).
104. Був би доїхав, та біда — коні стали (Зак. пр., 27).
105. Буде біді кінець, як нас не стане (Прип., 16).
106. В біді за одну ніч голова молоком покриється (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
107. В біді пізнавай приятеля (Фр., І. 1, 43).
108. а) В біді чоловік мудріє (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) В біді чоловік умудряється (Укр. пр., 1963, 41).
109. а) Вези біду до Кракова, буде біда однакова (Висл., 238); б) Вези біду і до Львова, то все біда однакова (ІІрип., 16); в) Від Львова до Кракова — скрізь біда однакова (Фр., II, 2, 370); г) Від Києва до Кракова — всюди біда однакова (Ном., 284; Фр., II, 1, 252; Укр. пр.. 1963, 42; Н. ск., 1971, 46); д) Всюди біда однакова — зі Львова до Кракова (Фр., Ill, 2, 383); є) Від Києва до Львова — всюди біда однакова (ІІрип., 157); є) І в Києві, і в Кракові — всюди злидні однакові (Перем., 1854, 105; Укр. пр., 1936, 19; 1963, ЗО); ж) І в Кракові злидні однакові (Фр., II, 1, 302); з) Од Чакова до Кракова — всюди біда однакова (Ном., 44); и) Піди до Кракова — всюди біда однакова (Фр., ПІ, 2, 465; Укр. пр., 1963, 18); і) Пішов Іван до Кракова — і там біда однакова, поїхав за Карпати — і там треба бідувати (Висл., 238); ї) Піди до Кракова — всюди біда однакова, піди й за Карпати — то і там треба бідувати (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 12; 1963, 42; Н. ск., 1971, 46); й) Піди за Бескиди — не збудешся біди (Ільк., 75; Ном., 44; Фр., І, 1, 27; Укр. пр., 1936, 18; 1963, 42); к) Піди й за Карпати, то треба бідувати (Ільк., 75; Ном., 44; Фр., II, 1, 245); л) Піди і до Кракова — всюди біда однакова (Прип., 168); м) Поїдемо до Кракова, і там біда однакова (Фр.. II, 2, 302); н) Поїдь навіть і до Львова, всюди біда однакова (ІМФЕ, 29-3, 135, 31); о) Щобись поїхав до Кракова, то і там біда однакова (ІМФЕ, 29-3, 132, 31); п) Хоч до Кракова, то все буде однаково (Шиш.-Іл., 77).
110. а) Вербові дрова, а гарбуз їда, а козій кожух — готова біда (Фр., II. 1, 51); б) Вербові дрова, а з-за Орьова жона, з Старої Соли
корова, то біда готова (Фр., І, 1, 146); в) Вівсяний хліб, вербові дрова — готова біда (Мал., 189); г) Дрібний дощ, козячий кожух, вербові дрова — готова біда (Фр., П, 1, 47); д) Козій кожух, а вербові дрова — біда єдна (Висл., 277).
111. Вже більш кони не буде біди (Мал., 189).
112. Вийди, бідо, із води, ліпше з бідою, як без біди (Прип., 16).
113. Від біди люди розумніють, а від гаразду дуріють (Там же).
114. Від біди не мруть, а сохнуть (Укр. пр., 1963. 42).
115. Від біди не остережешся і не спасешся (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Даль, 159; біл.: Гр.. 1, 440.
116. а) Від біди поли вріж та втікай (Чуб., 232); б) Від біди не втечеш (Фр.. І. 1. ІЗ).— Див. 2, дурний, п’яний.
117. а) Від меншої біди втікав, а в більшу попав (ІМФЕ. 29 3. 129, ЗІ); б) Від одної біди втікав та в другу попав (ІМФЕ, 29-3, 128, 54 ): — Рос: Даль, 159; в) Від біди тікав, та на горе попав (Вік живи, II).
118. Відси гора, відти гора, а в середині біда (Ільк., 13; Закр., І8).
119. Від такої коляди недалеко до біди (Фр.. II. 1, 286; Прип.. 16 і).
120. Від чужої біди голова не болить (Фр., Ill, 2. 325).
121. Віщує моє серце що біда буде (Фр., І, 2, 231).
122. а) Воліло би серце заболіти, то би вмер, як мас сі там бідити (Фр., ПІ. І, 85); б) Волю здохнути зараз, як отак бідити (Фр., III. І. 178).
123. а) Воли, коні на оборі, а біда поперед очі (Ільк.. 15; Ном.. П. Укр, пр., 1963, ІЗ); б) Маєток на убочи. а біда поперед очи (Фр., 11, 2, 371; Прип., 193); в) Честь на обоччі. а біда перед очі (Зак, пр., 38); г) Грунт на обочі, а біда поперед очі (Прип., 88).
124. а) Впав у біду, як курка в борщ (Укр. пр., 1963. І0; II. ск., 1971, 46); б) Впав у біду, як муха в борщ (Укр. пр.. 1963, )()).
125. Вперед іди —дійдеш туди, де немає біди (ІМФЕ, 14-3, 211, lil).
126. Впився водою, похмелився сльозою (Укр. пр.. 1955. 32; 1963, 41).
127. Всюди біда, лиш там добре, де нас нема (Ільк., 16: Висл.. 242: Фр., І, 1. U; Укр. пр., 1955, 32).
128. Гірка біда, гіркий світ, баба вмерла, дідо всліп (Н. ск., 1964, 17).
129. Гляди, не гляди, не минеш біди (Фр., 1, 2, 344).
130. а) Годи біді, як сам собі (Прип., 16); б) Годи біді, як сам собі, а біда бідою (Прип., 71).
131. Дай, боже, одну біду, а він дасть три (//. ск., 1964, 17).
132. Де біда вродилась, що до мене вчепилась? (Укр. пр., 1963, ‘,()).
133. Де біда має бути, там її не минути (Н. н., Ів.-Фр.).— Рос: Снег., 63.
134. Де вже по світі біда була, а до нас таки прийшла (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
135. Де біда не була, а до нас прийшла (Укр. пр., 1963, 39).
136. а) Де багато води, там чекай біди (Н. н., Черніг.); б) Де
вода, там і біда (Ном., 201; Укр. пр., 1963, 244; 1МФЕ, 1-5, 462, 6).— Рос: Даль, 156, 923; біл.: Гр., 1, 58; в) Жди біди від води, а горя від моря (Н. н., Черк.).— Див. 1, вода.
137. Де не йду, а біду знайду (1МФЕ, 14-3, 10, 31).
138. День в гаразді — три дні в біді (Зак. пр., 29).
139. Діжу мішу, біду тішу (Фр., І, 2, 597).
140. До біди доріг багато, а від біди й стежки нема (Фр., І, 1, Н, Літ. газ., 1961, 25. IV; Укр. пр., 1963, 43).
141. а) До біди недалеко (Укр. пр., 1963, 42); б) До біди не довго (Ном., 44); в) До біди сім верст (Скр., 108; Укр. пр., 1963, І4).
142. До біди не тяжко впасти, але тяжко з неї вийти (Н. ск., 1964, 17).
143. До біди ще три дні (Укр. пр., 1963, 44).
144. Добре на чужій біді вчитись (Зак. пр., 116).
145. Добру не стерпиш, а біді мусиш (Фр., II, 1, 16).
146. а) Добру річ завжди пізнаєш, а добру людину тільки в біді (Зак. пр., 116); б) Добру страву взнаєш при їді, хорошу людину — у біді (Н. н., Хмельп.).
147. До всього чоловік привикне, лиш до біди не може (Фр., І, 2, 283; Прип., 59).
148. Довше моє бідацтво, ніж його багатство (Фр., І, 1, 53).
149. а) Єдна біда не докучає, а десять (Н. н., Львівщ.); б) Єдна біда не докучить, аж ся десять влучить (Висл., 262; Фр., І, 1, 45).
150. а) Єще то не біда, як єсть хліб та вода (Ном., 139); б) Єще то не біда, що по в’язье вода: тоє горш проняло, що і копиле поняло (Зіп.. 224).
151. а) Жили наші діди — не знали і біди, а як стали жити онуки, набралися муки (Ном.. 15): б) Набрались біди діди, поки набули, а внуки муки, поки збули (Ном.. 207); в) Наші діди зазнали біди (Укр. пр.. 1963, 152); г) Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнали муки (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 205); д) Наші діди не знали біди, а ми, їх онуки, зазнали муки (Фр., 1, 2, 58).— Рос: Снег., 126; біл.: Hoc, 34; Гр., /, Ж.
152. За добрих часів то й біда робиться (Фр., II, 1, 300).
153. За свою доброту попав у біду (Зак. пр., 117).
154. а) Зачепи си біду та й сі не розв’яжеш (Фр., II, 1, 162); б) Зачепи собі біду, то з нею не дійдеш до ладу (Прип., 16),
155. З біди не вмре, а з розкоші жити не буде (Фр., І, 1, 45).
156. З бідою, як з рідною мамою (Ном.. 45; Укр. пр., 1963, 40).
157. З двох бід вибирай меншу (Скр., 43).
158. Здибле чоловіка біда на гладкій дорозі (Фр., І, 1, 45).
159. З жарту і біда часом буває (Зін., 225).
160. Зійшлося сім бід на один обід (Прип., 16).
161. а) З’їж півбіди та напийся води (Укр. пр., 1936, 44; 1963, 86); б) Із’їв півбіди та й випив води (Ком., 43).
162. Злізлися всі біди на мою голову (Фр., II, 1, 193).
163. а) 3 одною бідою як з одною жоною; б) 3 одною бідою як з рідною сестрою (Прип., 16).
164. а) 3 чужої біди не смійся (1МФЕ, 29-3, 139, 31); б) 3 чужої біди не смійся, бо своя буде (Н. н., Черк.).— Біл.: Рапан., 235.
165. І вдень, і вночі лізе біда на очі (Фр., 1, 2, 533; Прип., 94).
166. І Гнат не брат, як біда прикрутить (Фр., І, 2, 345).
167. І грім біди не б’є (Скр., 246).
168. Іде біда, відчиняй ворота (ВНС, 10; Закр., 168; Укр. пр., 1963, 39; Ном., 44J.
169. а) Іди хутко — біду доженеш, іди помалу — біда дожене, а все від біди не втечеш (Ном., 154; Укр. пр., 1936, 20; 1963, 39); б) їдь хутко — біду здибаєш, їдь помалу — біда здибає (Перем., 1854, 105); в) їдь швидко — біду наженеш, їдь помалу — біда на тебе сяде (Перем., 1854, 105); г) Не йди борзо, бо на біду найдеш (Закр., 166); д) Не йди скоро, бо біду доженеш, не йди помалу, бо біда тебе дожене (Прип., 148); є) Не квапся, бо біду погониш, не отягайся, бо біда тебе погонить (Фр., II, 1, 250); є) Підеш скоріше — біду доженеш, підеш помаліше — біда тебе дожене (Вік живи, 19); ж) Тихо їдеш — біда дожене, швидко поїдеш — біду доженеш (Перем., 1854, 105); з) Швидко йдеш — біду знайдеш, поволі йдеш — біда тебе нагонить (Н. н.. Вол.).— Рос: Даль, 159; 568; Рибн., 41: біл.: Гр., 2, 456.— Див. лихо.
170. Ідна біда не докучить, а десять (Чуб., 232).
171. І добре роби — біда, і зле роби — біда (Перем., 1854, 105).
172. а) І на меду знайдеш біду (Укр. пр., 1963, 41); б) На меду найшов собі біду (Прип., 16).
173. І не стямишся, відкіль біда прийде (Шиш.-Іл., 28).
174. Інший молод годами, та старий бідами (Ном., 44; Укр. пр., 1955, 36; 1963, 42).
175. Із рук все валиться в біді (Укр. пр., 1955, 274).
176. Іскру гаси до пожару, біду відводь до удару (ІМФЕ, 14 3, 211, 233).
177. І сміх, і біда, і людям сором казать (Зін., 228; Ном., 151).
178. І ти ции, і я цип, каждий своей біди сит (Югас., 66).
179. Коби так на гору, як на біду (ІМФЕ, 29-3, 138, 73).
180. а) Кого біда вчепиться зранку, того держиться до останку (Висл., 276; Прип., 16); … того держиться аж до останку (Фр., І, 1, 46); б) Кого біда учепиться, того тримається і руками й ногами (Ільк., 43; Ном., 44; Фр.,/, /, 46; Укр. пр., 1963, 38); в) Кого біда учепиться, то й на спину стеребиться (Укр. пр., 1955, 32; 1963, 40); г) Кому вчепиться біда зранку, то держиться й до останку (Укр. пр., 1963, 40).
181. Кого біда кусає, той завжди злість на когось має (ІМФЕ, 14 3, 211, 32).
182. Кого біда нагріє, то він тоді дуріє (Фр., II, 2, 426; Прип., 16).
183. Кождий свою біду знає (Фр., III, 2, 382).
184. а) Козак з біди не заплаче (Ільк., 4-4); б) Козак з бідою, як риба з водою (Прип., 16; Укр. пр., 1955, ЗО); в) Привик з бідою, як риба з водою (Чуб., 285; Укр. пр., 1963, 41).
185. Коли біда гризе, то повибивати їй зуби (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
186. Коли біда, то і плач не поможе (Висл., 277; Фр., І, 1, 46).
187. Коли біда діє, голова біліє (Укр. пр., 1955. ЗО; 1963, 42).
188. Коли б гак на гору, як на біду (Ном., 44; Укр. пр., 1963, 42).
189. Коли дасть бог біду, то й розум добрий (Ном., 44).
190. а) Коли сіла в ряду, тягни тую й біду (Шиш.Іл., 35); б) Коли став в ряду, то держи й біду (Шиш.Іл., 35).
191. Кому біда, а людям сміх (Ном., 47: Чуб., 265).
192. Кому біда докучить, той ся розуму научить (Шиш.Іл., 36; Ном.. 44: Укр. пр., 1955, 71; ШФЕ, 29-3, 13Н, 73).
193. Кому біда, то й плач не поможе (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 41).
194. Куди мах. туди мах, то все біду по зубах (Ільк., 48; Ном., 45; Фр., II, 2, 385; Укр. пр., 1963. і4).
195. Куди не йду, біду веду, горем приганяю (ІМФЕ, 29-3, 113. 31).
196. а) Купив біду да за свої гроші (Закр., 175); б) Купив собі біду та на свої гроші (Ном., 196).
197. Курям на сміх, людям на біду (Н. н., Хмельн.).
198. а) Легше біду хвалити, як переносити; б) Легко в біду впасти, та важко з неї вийти (Зак. пр., 32); в) Легко до біди упасти, але тяжко із неї вилізти (К)гас. 51).
199. Лиса біда вродилася, та й лиса ізгине (Фр., II, 2, 346).
200. Ліпше сі не вродити, як весь вік бідити (Фр., І. 2, 274).
201. а) Ліпше хліб із водою, як жити з бідою (Прип., 122); … пиріг з бідою і Прип.. 346); б) Ліпший хліб з водою, як пироги з бідою (//. СК., 196’/. 18). Рос: ДОЛЬ, 96.
202. Мара біду не возьме (Фр., II, 2, 377).
203. Міль з’їдає одежу, а біда — людину (ІМФЕ, І ї-3. 211, 99).
204. Млин меле — мука буде, собака бреше — біда буде (//. п.. Пол.). Віл.: Г р.. І. ІЗІ).
205. Може переможе, як біду за ноги вхоиит (Фр., II, 2, 511). 200. Моя вина, моя й біда (Зак. пр., 33).
207. На біду не багацько треба (Шиш. Іл., 44; Укр. пр., 1963. Ї2).
208. Навколо вода, а всередині біда (Чуб., 232).
209. а) Навчить біда ворожити (ІМФЕ. її 3, 211, 32); б) Навчить біда ворожити, як нема що в рог уложптп (Ном., 190; Прип., 16; Укр. пр., 1963, 56); … коли нема що в губу вложити (Ільк., 59; Фр., Ill, 2, 382); в) Навчиться ворожить, та нема що в рот вложить (Чуб., 275).
210. Навчит біда попити, як нема чого вхопити (Ном., 44>); … як нема, що в рот ухопити (Ном.. 190); … як нічого ся вхопити (Укр. пр., 1963, 56).
211. Навчить біда плакати (Ном., 190; Укр. пр., 1963, 40).
212. Навчить біда і в середу кишку їсти (ІМФЕ, 28-3, 390, 33).
213. а) Наїлась біди, напилась води (Укр. пр., 1955, 43; Вік живи, 11); б) Напийся води, коли з’їв півбіди (Ільк., 58; Ном., 48; ІМФЕ, 29-3, 139, 34).
214. Найде біда і серед дороги (Зак. пр., 34).
215. Найліпших приятелів пізнаємо в біді (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
216. а) На кого біда нападе, то до Києва іде, а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 42); б) Як
чоловіку біда, то й до Києва йде, як минеться біда, то й з Броварів
хода (Гріпч.. 310).
217. На кождім кроці чоловіка біда пасе (Фр.. II, 2, 314; Прип..
173).
218. На нозі сап’ян рипить, а в горшку біда кипить (Чуб., 278).
219. Наробив біди, хоч додому не ходи (ІМФЕ, 14-3, 211, 241).
220. На чиюсь біду я там прийду (Прип., 16).
221. Не біда, що зайшла в двір, а біда, що не виженеш (Укр. пр..
1955, 34; 1963, 99).
222. Не бідуй, бід ко (Укр. пр., 1963, 42).
223. а) Не буди біди, когда она спит (Бар. Лаз.); б) Не будім біди, коли снить (Ном.. 440; Укр. пр., 1963, 43).
224. Не вийдеш з біди, як камінь з води (Висл., 302; Прип., 16).
225. Не виповів би моєї біди і за три дни (Фр., І, 1, 182).
226. Не думав, не гадав, як у біду попав (Укр. пр., 1955, 295; Вік живи, 36).— Рос: Даль, 144; біл.: Рапап., 258.
227. Не до коляди, коли повна хата біди (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр.,
I, їїї.
228. Не живуть, а бідують (Зак. пр., 33).
229. Не зазнавши біди, не буде добра (Ільк., 62; Ном., 440;Висл., 304; Фр.. І. 1, 48; Укр. пр., 1963. її). -Див. горе.
230. Не за нами одними біда прийшла, та тільки нам від того не легше (Укр. пр.. 1936, 13Ї; 1963. 40).
231. Не знав ти мене в біді, не знай і в гаразді (Прип., 143).
232. Не з ті.іь. не звідтіль, а біда скотилася (Перем., 185 ї. 105).
233. Не йде на ум ні їжа, ні вода, коли перед очима біда (Закр., 186; Ном.. ‘її; Укр. пр., 1955, 31; Зак. пр., 33; Укр. пр., 1963, 39;
II. ск.. 19} І. 59).
234. Не клич біди до себе, вона сама прийде до тебе (Ном., її; Укр. пр., 1963, 39); … вона сама трапить до тебе (Прип., 17).
235. а) Нема біди без гаразду (Фр.. І, 2, 318); б) Нема біди без добра (Н. н,, Київщ.).— Рос: Риби., 114.
236. Нема більшої біди, як мої сусіди (Прип., 17).
237. Нема нічого тяжчого, ніж та біда (//. н„ Ів.-Фр.).
238. Не на том ся родив, аби-м на світі бідив (Фр., Ill, 1, 214).
239. Не один молодий годами, а старий бідами (ІМФЕ, 29-3, 133,
31).
240. Не поможе і владика, як прийде біда велика (Прип., 17).
241. Не проси смерти, щоб від біди вдерти (Там же).
242. а) Не радуйся чужій біді (Зак. пр.. 34); б) Не радій чужій біді, бо твоя за плечима (Н. ск., 1964, 18); в) Не смійся з чужої біди, бо й твоя на гряді (Скр., 41); г) Не смійся з чужої біди, а своєї жди (Білоц., 27); д) Не тішся людською бідою, бо й твоя йде за тобою (Прип., 331).— Рос: Даль, 125; Рибн., 116; Жуков, 298; біл.: Гр., 1,
447.
243. Не так хутко згоїться, як біда скоїться (Ном., 43; Укр. пр.,
1963, 38).
244. а) Не тішся людською бідою, бо твоя тебе не мине (Н. к..
114); … бо твоя ходить за тобою (Фр., Ill, 1, 211); б) Не тішся чужою бідою, бо твоя ходить за тобою (Прип., 17).
245. Не то біда, що плаче, а то біда, що скаче (Ном., 43).
246. а) Не тяжко в біду впасти, але штука з неї вилізти; б) Не тяжко на біду перейти, тяжко на гаразд; в) Не тяжко на біду перейти (Фр., Ill, 1, 231).
247. а) Не шукай собі біди, вона сама тебе найде (Зак. пр., 33); б) Не шукай біду — сама набреду (Укр. пр., 1963, 39).— Рос: Даль, 159.— Див. горе, лихо.
248. а) Не я скачу, біда скаче (Укр. пр., 1963, 41); б) Не я скачу, біда скаче, бо ся біді їсти хоче (Югас, 51).
249. Не я плачу — біда плаче (Укр. пр., 1963, 40).
250. Ніхто не знає, де го біда спіткає (Фр., І, 1, 48); … де його біда чекає (Прип., 17).
251. Нудьга за біду дочку оддав, а халепа на весіллі грав (ІМФЕ. 8-К2. 17. 140, Иворп.; Укр. пр., 1963, 43).
252. Од біди не в воду (Укр. пр., 1963, 43).
253. а) Од біди не одмолишся, а од лиха не вмреш (Ном.. 281); б) Од біди не одмолишся і не одхрестишся (Укр. пр., 1963, 44).
254. Од біди тікав та на другу попав (Укр. пр., 1936, 129); … та на другу натрапив (Укр. пр., 1955, 32; 1963, 40).
255. Одна біда — не біда (Перем., 185’і, 105).— Рос: Даль, 149.
256. Одна біда з хати, а десять до хати (Фр., II, 2, 469; Прип., 231).
257. а) Одна біда йде, а за собою сто веде (Н. ск., 196), 16); … то й другу за собою веде (//. ск., 1976, 12); б) Як одна біда йде, то й другу за собою веде (Ном., 43; Укр. пр., 1955, ЗІ; 1963, 39; Н. ск., 1971, 46).— Біл.: Рапан., 31.
258. Одна біда людей єднає (Укр. пр., 1963, 157; ІМФЕ, 8-К2, 18, 32, Яворн.).— Біл.: І p., 1, 442.
259. ft) Одна біда не наскучить, доки друга не прилучить (Укр. пр.. 1963, 39); б) Одна біда не докучить, аж десять докупи злучить (Прип.. 17).
260. Одна біда пішла, а друга прийшла (Н. ск., 1964, 17).
261. Одна біда тягне за собою і другу (Ном., 43).
262. Ой научит біда пироги їсти (Югас, 51).
263. Ото біда, як ні людям показать, ні самому подивиться: людям стидно, самому не видно (Ком., 8).
264. Пан мучить — біда учить (Укр. пр., 1955, 71).
265. Пізнати біду і серед болота (Фр., І, 1, 49).
266. Пішлю біду та й сам за нею піду (Прип., 17).
267. По біді гаразд, по сміху плач (Фр., І, 2, 319).
268. Побралися біда з нуждою (ІМФЕ, 29-3, 132, 31).
269. Поки є хліб та вода, то це ще не біда (ІМФЕ, 8-4, 411, 44).
270. При біді за ніч голова молоком береться (Укр. пр., 1955, 274; 1963, 42).
271. Прийде біда —купиш ума (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
272. Прийшла біда — тримайся, прийшло щастя — пильнуй (Н. п., Черк.).
273. Само до хати ніщо не прийде, крім біди (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
274. Своєї біди нікому не кажи, бо добрий злякається, а злий насміється (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 446.
275. Свою біду на другого зведу (Ном., 41).
276. а) Сім бід, а один одвіт (ІМФЕ, 29-3, 122, 28); б) Сім бід — один одвіт (Ном., 83; Укр. пр., 1963, 459).— Рос: Снєг., 366; Даль, 225; Жуков, 409; біл.: Гр., 1, 441.
277. а) Сім бід на один обід (Фр., Ill, 2, 382; Н. ск., 1976, 49; ІМФЕ, 14-3, 211, 215); б) Сім бід на один обід: і хата стара, і жінка крива, і колесо зламалося (ІМФЕ, 14-3, 211, 159); в) На един обід десять бід (Фр., II, 2, 461).
278. Старша біда, як розкіш (Ком., 6).
279. Стережись біди, поки її нема (Укр. пр., 1963, 38).
280. Сюди мах, туди мах, а все бігу по зубах (Прип., 17).
281. Сяк-так можна жить, аж тут біда у вікно дивиться (Укр. пр., 1963, 42).
282. Така біда, що сама по столі ходить (Вік живи, 10).
283. Така вже біда, бодай не казати (Укр. пр., 1963, 43).
284. Так присіла його біда, що вже ні окріп, ні вода (Прип., 17).
285. Така біда, що хоч з мосту та в воду (Н. ск., 1971, 45).
286. Тепер нам не біда, коли у нас своя вода (ІМФЕ, 14-3, 211, 161).
287. Ти бідою журишся, а в неї донька росте (Фр., І, І, 50); … а в неї дочка росте (Прип., 17).
288. То вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть (Фр., І, 1, 50).— Див. 1, вовк.
289. Той біди не бачив, хто сльозами не вмивався (Укр. пр., 1955, 31; 1963. U)).
290. а) То ще не біда, що в житі лобода! Ото біди, як ні жита, ні лободи (Укр. пр., 1963, 60); … ото тоді єсть багато біди, коли ні жита, ні лободи (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) Ще не біда, як у просі лобода (ІМФЕ, 1-6, 546, 41).— Див. 1, просо.
291. То ще не біда, що без риби середа (ІМФЕ, 1-5, 462, 136).
292. То ще не біда, як є хліб і вода (Прип., 17).
293. Треба бідувати до гробової дошки (Укр. пр., 1963, 4’і).
294. Треба якось біду пхати, як не мож ззаду лишати (Прип., 271).
295. Три біди на світі не перебути: довгу зиму, чужу хижу і злу жену (Н. ск., 1964, 18).
296. Трудно вийти з біди, як каменю з води (Ном.. 43; Укр. пр., 1955, 32; Зак. пр., 36; Укр. пр., 1963, 38).
297. Тягни біду за хвіст (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 42).
298. У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче (Укр. пр., 1955, 36).— Див. бідний.
299. У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить (Укр. пр., 1963, 38).
300. У кожного діда своя біда (ІМФЕ, 29-3, 135, 31).
301. Утіхи на годину, а біди до смерті (Ільк., 98; Ном., 168; Фр., І, 2, 288; Укр. пр., 1936, 443; 1963, 43).
302. Хлоп біду по боку, коли докучає, трясця її матері, нехай мене знає (Укр. пр., 1963, 44).
303. Хоть сонце зайде, а біда найде (Югас, 63).
304. Хоч біда, коли гоп! (Н. ск., 1971, 39).
305. Хто біди боїться, тому вона сниться (ІМФЕ, 29-3, 128, 4і).
306. Хто біди боїться, тому вона родич (Укр. пр., 1963. іі).
307. а) Хто біди не зазнав, той не вміє гаразду шанувати (Фр., І, 2, 519); б) Хто біди не зазнав, той не вміє добра шанувати (Фр.. І. 1. 50).
308. Хто біди не знає, нехай мене спитає (Закр.. 217; Ном., 44; Фр., І, 1, 50; Укр. пр., 1963, 42; Н. ск., 1971, 46).
309. а) Хто біду має, той багато знає (Прип., 17); б) Хто біду має, той багато знає, хто гаразд має, той мало знає (Ільк.. 100; Ном.. U; Укр. пр.. 1963. 41).
310. Хто в біді, біду стерпить, а хто в гаразді, щоб ніколи біди не знав (Ном., 43; Висл., 283).
311. а) Хто в біді дав, два рази дав (Ільк., 101; Ном., 46; Висл., 283); б) Хто в біді дає, той два рази дає (ІМФЕ, 29-3. 139. 31).
312. Хто в біді не був, той її не знає (Зак. пр., 38).
313. а) Хто в війську не бував, той біди не знав (Прип., 17); б) Хто на морі не бував, той біди не знав (Прип., 17).— Рос: Даль, 277.
314. Хто не зазнав біди, той не знає і щастя (ІМФЕ, 14-3, 211. 207).
315. Хто не знав біди, ТОЙ тобі не допоможе (ІМФЕ, 14 3. 211. 32).
316. Хто війтує, той собі біду готує (Прип., 17).
317. Хто став у ряду, держи і біду (Укр. пр., 1963. 157; 11. ск.. 1971. 75).
318. Хто < я правує, будує а лі чіп. ТОГО всяка біда цвічит (Фр.. 11, 2. 586). — Див. 2, лікуватись. 819. Циган тішиться своєю бідою (Ком., 99). 320. Чи раз, чи два — їдна біда (Ном., 83). 321. Чорт біду перебуде, одна згине, десять буде (Шиш.-Іл., 82; Ном.. ‘і’і). 322. Чия біда, того й гріх (//. п.. Черні*.).— Рос: Даль, 155. 323. а) Чужа біда за сахар, а своя за хрін (Фр., І, 1, 51); б) Чужа біда за цукор (Ном., і 7; Чув., 260; Укр. пр., 1963, 43).— Рос: Даль, 611. 324. Чужа біда —людям коляда (Н. п.. Вол.).— Біл.: І p., 1, 446. 325. Чужа біда — людям сміх (Шиш.-Іл.. 83; Ном., 47; Укр. пр., 1955, 273).— Рос: Даль, 155.— Див. горе. 326. а) Чужа біда не учить і не мучить (Зак. пр., 51); б) Чужа біда не навчить (ІМФЕ, 1-2, 253. 53).— Рос.: Даль, 151. 327. Чужа біда перед очима, а своя за плечима (Н. ск., 1971, 45). 328. Чужа біда — чужий біль, своя біда — свій біль (Укр. пр., 1963, 43). 329. Чужій біді не смійся, а на свою надійся (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).~ Біл.: Гр., 1, 447. 330. Чужу біду до себе прикладай (Укр. пр., 1963, 43). 331. Чужу, біду з хлібом з’їм, а своєї і з калачем не ковтнеш (Укр. пр., 1963, 43). 332. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду (Ном., 47; Зір., 15; Укр. пр., 1955, 273; Вік живи, 22; Укр. пр., 1963, 43). 333. а) Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не прикладу (Шиш.-Іл., 83; Укр. пр., 1963, 43); б) Чужу біду рукавом розведу, а своїй ума не приложу (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); в) Чужу біду руками розведу, а свою до пуття не доведу (ІМФЕ, 14-3, 211, 243).— Рос: Даль, 611; Рибн., 112; біл.: Гр., 1, 445; Ляцький, 58; Hoc, 185; Рапан., 59. 334. Чужу біду руками гребе, а до своєї ума не прикладе (Зак. пр., 38).— Рос: Рибн., 41; біл.: Гр., 2, 456. 335. Шкода йому їсти давати: він їсть і біда його їсть (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 336. Шукай добра, біда сама прийде (Укр. пр., 1963, 39). 337. Щастя розум прибавляє, а біда і той, що є, віднімає (Укр. пр., 1963, 41). 338. Ще не біда, як п’ється вода (Н. н., Черк.). 339. Щодалі на світі гірш біда наставає: убогий чоловік зовсім погибає (Ном., 15). 340. Що за біда, що п’ється вода (Ном., 101). 341. — Що у вас чувати? — Гаразд із бідою! (Ном., 44). 342. Що-що, а біда завше здибає (Укр. пр., 1963, 39). 343. Я й не гадала, що біда така нездала (Фр., І, 2, 306; Прип., 69). 344. а) Якби чоловік свою біду знав, то б її здалека обминав (ІМФЕ, 29-3, 125, 16); б) Якби-м був біду знав, був би біди не чіпав (Фр., І, 52; Прип., 17). 345. Як біда діє, то голова сивіє (Н. ск., 1964, 19). 346. Як біда лінива, то каже, що широка нива (Прип., 17). 347. Як біда, то не поможе свячена вода (Зак. пр., 25). 348. Яка біда уродилась, така і загине (Ном., 44; ІМФЕ, 29-3, 138, 71). 349. Як є біда, то є й прибідок (Скр., 256). 350. Як на біду, то й в кваші палець зломиш (Укр. пр., 1955, 273). 351. Як не хочеш біди, то лиши, не буди (Прип., 18). 352. Якось я сі ще не вихранаю з тої біди (Фр.. І. 1, 196). 353. а) Як прийде біда, то не йде на ум і їда (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) Як прийде біда, відчиняй ворота (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 442; в) Як прийде біда, то не поможе і свячена вода (Прип., 18); г) Як причепиться біда, не втечеш нікуда: біжиш, а біда за тобою, їдеш помалу, біда поперед тебе (ІМФЕ. 14-3, 211, 32). 354. Як роблю, так і маю і за біду не знаю (Прип., 18). 355. Як схоче біда знайти, то знайде і в хаті (ІМФЕ, 14-3, 211, 264). 356. Як сидиш у ряду, так і тягни біду (Укр. пр., 1963, 43). 357. Я ту біду ще перебуду (Укр. пр., 1963, 44>.
358. Як черв’як у дереві, так біда у серці (Укр. пр., 1936, 130; 1955, 36; 1963, 42).
Горе — море.
1. Бреду горем, мов тим морем (Укр. пр., 1936, 19; 1955, 33; 1963, 36).
2. Велике горе, як глибоке море: не перейдеш зразу (ІМФЕ, 8-11, 411, 14).
3. Горе не кинеш у море (Укр. пр., 1936, 36; Н. ск., 1971, 47).
4. а) Горе — море: пий його, не вип’єш (Гатцук, 331; Ном., 45; ІМФЕ, 1-5, 461, 56); б) Горе — море, не вип’єш усього (Закр., 154; Укр. пр., 1955, 32); в) Горе — не море, вип’єш до дна (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 154.
5. Горе — не море, перейдеш (Прип., 76).
6. Горе — що море: дна не достанеш (П. п., Черк.).
7. Горе — що море: ні перепливти, ні випливти (Укр. пр., 1955, 32; 1963, 36; П. ск., 1971, 47).—Рос: Рибн., 111.
8. Дальше од моря — дальше од горя (Укр. пр., 1963, 36).
9. З одного боку море, з другого горе, а з третього болота та мох, а з четвертого—«ох!» (ІМФЕ, 29-3. 128, 31).
10. а) І за морем люди б’ються з горем (Укр. пр., 1955, 33; 1963, 36; Н. ск., 1971, 74); б) І за морем людей мучить горе (Вік живи. 11).
11. Море, що горе: і берегів не видно (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 669.
12. На віку горя — море, а радощів — і в ложку не збереш (Укр. пр., 1955. 32;’ 1963. 37).
13. Навчить горе глядіти у море (Ном., 180; Укр. пр.. 1963, 36).
14. Не лякай моряка морем, а бідного — горем (ІМФЕ, 29-3, 122, 51).
15. Не страшне бідному горе, як щуці море (Н. ск., 1971, 73). 1Н. Не шукай моря — в калюжі втопишся з горя (Укр. пр., 1963.
36).
17. Піди і за море, і там тобі горе (Прип., 253); … і там є горе (Укр. пр.. 1936, 18).
18. Погнало горе до моря пити (ІМФЕ, 8-К2, 19, 15, Явори.; Укр. пр.. 1963, 91).
19. По горе не треба йти за море, його і в дому знайдеш (Укр. пр., 1955, 33).— Рос: Даль, 159.
20. Стільки в світі горя, як піску у моря (Укр. пр., 1963, 37; Н. ск.. 1971. 47).
21. Хоч підеш ти і за море, за тобою, як тінь, твоє горе (Вік живи,
П).
22. Хто в морі не бував, той горя не видав (Н. п., Дніпропетр.).— Рос: Даль. 151; Рибн.. 112.
23. Хто переплив море, той знає горе (Прип., 207).— Рос: Даль, 922.
24. а) Чекай горя з моря, а біди від води (Н. н., Ів.-Фр.); б) Жди горя з моря… (7л., 278).— Рос: Даль, 922.
25. а) Як те велике море, таке у чоловіка горе (Згар., 127); б) Як тяжко сплисти море, то й тяжко знести горе (Прип., 224).
Горе.
1. а) Від горя неміч, а від немочі смерть (Укр. пр., 1963, 37); б) Від горя хворість, від хворості смерть (Укр. пр., 1955, 36; 1963, 37).
2. Втікаєш від горя, а воно іде тобі назустріч (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
3. Від радості кудрі в’ються, від горя січуться (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 139.
4. Година горя довша, як рік радощів (Прип., 71).
5. Горе в розкоші можна забути, а розкоші в горі ніколи (Укр. пр., 1963, 37).
6. Горе горюй, а руками воюй (Укр. пр., 1963, 38).
7. Горе і волами не об’єдеш (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 448.
8. Горе за горе зачепилося (Укр. пр., 1963, 35).
9. Горе гострить розум (Вік живи, 20; Укр. пр., 1963, 37).
10. Горе з бідою близькі сусіди (Укр. пр., 1963, 35).
11. Горе і смерть ідуть поруч зо щастям (Прип., 76).
12. Горе не виживеш скоро (ІМФЕ, 8-4, 411, 4-4 Л
13. Горе не задавить, з ніг звалить (Укр. пр., 1955, 33; 1963, 37; Н. ск., 1971, 47).
14. Горе не одно йде, а за собою сім веде (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1. h47.— Див. біда.
15. Горе не свій брат (Н. н.. Черк.).
16. Горе не умовчить (Hoc, І7; Укр. пр., 1963, 36).
17. Горе поле не зоре, а біда не заволочить (Укр. пр., 1963, 38).
18. Горе плаче, горе скаче, горе пісеньку співає (Н. п.. Ров.).— Біл.: Гр., 1, 450.— Див. біда.
19. Горе саме не ходить, біду за руку водить (Перем., 1854, 105).
20. Горе слізьми не погасиш (Зак. пр., 28).
21. Горе сушить, неробство пушить (Н. н., Черк.).
22. Горе та не дуже, бо буває іще хуже (Укр. пр., 1963, 37).
23. Горе тільки рака красить (Вік живи, 20; Укр. пр., 1955. 33; Зак. пр., 28; Укр. пр., 1963, 36).— Рос: Даль, 140; біл.: Гр., 1, 448.— Див. біда, лихо.
24. Горе тому, хто не знаходить притулку в своєму дому (Н. н.. Вол.).
25. Горе як роки: борозни прокладає (Н. п.. Сумщ.).— Рос: Даль, 140.
26. Де згода панує, там і горе танцює (Укр. пр., 1963, 642).
27. День меркне від ночі, а чоловік — від горя (Укр. пр., 1963, 37).
28. До горя, як до добра люди звикають (Укр. пр., 1963, 37).
29. Ех, якби мені сила та воля, жив би без горя (Укр. пр., 1963, 38).
30. Живемо добре, горя у людей не позичаємо (Укр. пр., 1955, 34; 1963, 36).
31. Заграю в дуду та й горе забуду (Укр. пр., 1963, 37).
32. З такого горя доведеться в борщі втопитись (Укр. пр., 1963, 38).
33. І на горах родить горе (Укр. пр., 1955, 33; 1963, 36).
34. Іржа їсть залізо, а горе — серце (Укр. пр., 1955, 33).— Див. 1, залізо.
35. Людина своїм горем узнає горе інших (Н. н.. Черк.).
36. Мало слів, а горя річка (Укр. пр.. 1955, 33; 1963, 36).
37. Ми більше на холоді буваємо та все горе добуваємо (Укр. пр., 1963, 89).
38. а) Міль одежу їсть, а горе — чоловіка (Укр. пр., 1963, 37); б) Міль їсть одежу, а горе — людину (Зак. пр., 33).— Див. біда.
39. Нашого горя і сокирою не врубаєш (Укр. пр., 1963, 36).
40. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості (Укр. пр., 1963, 37).— Рос: Даль, 54, 149.— Див. біда.
41. Не завше горе на плечах сидить — прийде час, що і звалиться (Укр. пр., 1955. 7 і: 1963. 33).
42. Не радій чужому горю (Вік живи. 16).
43. Не шукай горя — воно само знайде (Укр. пр., 1955, 33; 1963, 36).— Віл.: Г р.. 1. ‘(‘п. Див. біда. лихо.
44. Ні горя не зміриш, ні сліз не зрахуєш (Прип., 76).
45. Ні отто горе, що важко нести, а жаль покинути (Чуб., 242).
46. Один рак з горя червоніє (Бі.гоц., 27).
47. Піду на гори, роздам своє горе (Алекс, 43; Укр. пр., 1963, 36).
48. Плачем горя не зміниш і в сльозах не втопиш (Прип.. 76).
49. Поділене горе півгоря (ІМФЕ. І ‘і 3, 211, 236).
50. Радість сієш — горе жнеш (Укр. пр.. 1963. 37).
51. Розе тупіться, подоляне, нехай горе погуляє (Укр. пр., 1963, 3D.
52. Сльозами горю не поможеш (Укр. пр., 1955, 70; ІМФЕ, 14-3, 211. 32). Рос: Риби. 117; біл.: І p.. I, 149.
53. Таке горе, хоч танцюй (Укр. пр., 1963, 37).
54. а) Терпи горе — добро буде (По.и.. 48; Укр. пр., 1963, 38); б) Терпи горе. її if її мед (//. п.. Чсрпіг.).— Рос: Даль, 150.
55. ТІЛЬКИ теє не минеться, як горенько йметься (Укр. пр., 1963, 35>.
56. а) Ти від горя, а воно тобі назустріч (Укр. пр., 1963. 36): б) Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає (Укр. пр., 1963, 36).
57. То не горе, що воює, а те горе, що сміється (Ном., 45; Укр. пр., 1963. 37).
58. У горя багато шляхів (Прип., 76).
59. У кого жінка не вмирала, у того горя не бувало (Укр. пр., 1963, 673).— Див. 2. жінка.
60. Хай горе горює, хай біда бідує, а ми будем жить (ІМФЕ, 1Ї-3, 211, 32).
61. а) Хто горя не бачив, той щастя не знає (Н. ск., 1971, 99); … то той і щастя не зазнає (Укр. пр., 1963, 37); б) Хто горя не мав, той щастя не знав (Зак. пр., 38).— Рос: Даль, 741.
62. Хто дітей не має, той горя не знає (Прип.. 76).
63. Хто по наймах не бував, той горя ніколи не зазнавав (Перем., 1854, 105).
64. Хто ся боре, тому не горе (Н. ск., 1971, 74).
наживеться, а хтось живе — нагорюється (Укр.
65. Хтось живе
пр., 1963. 37).
66. Чоловік маєтний горя не терпить (ІМФЕ, 8-К2, 25, 45, Яворн.).
67. Чуже горе в бік коле (Укр. пр., 1963, 37).
68. Чуже горе —людям сміх (Ном., 47; ІМФЕ, 29-3, 119, 16).— Рос: Рибн., 112.— Див. біда.
69. Чуже горе — не своє (Н. н., Ів.-Фр.).
70. Як є горе на душі, то і зо сну жахаєшся (Шиш.-Іл., 90; Алекс, 43; Укр. пр., 1963, 36).
71. Як піде горе зрання, то аж до смеркання (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 35).
Лихо.
1. Аби лихо, а розум буде (Укр. пр., 1963, 35).
2. Аби лихо тихо! (Закр., 141; Ном., 103).— Біл.: Гр., 1, 452.
3. А, лиха година! (Ком., 70; Укр. пр., 1963, 32). а) Багатий на лихо; б) Багатий на лихо та на дрібні сльози
41).
5. Без лиха не бува добра (Укр. пр., 1963, 35; Н. ск.. 1971, 99).
6. Без лиха в світі не буває (Прип., 182).
7. а) Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву (Н. н„ Вол.)’, б) Лихом об землю вдарити (Закр., 176; Сл. ід.. 185).
8. а) Більш копи лиха не буде! (Шиш.-Іл., 9; Ном., 101; Чуб., 281; Мал., 189; Укр. пр.. 1955. 274; Н. ск.. 1971. 73); б) Більш кони лиха не буде, а рублем чорт його відбуде (Закр.. 145); в) Більш кони лиха не буде, бо як єсть копа, то вже всенька біда (Мал., 188); г) Більш не буде, як півкопи лиха (Н. н., Черніг.); д) Більш як півкопи лиха не буде (Літ. газ., 1961, 8. XII); є) Уже що буде, то буде, а більш копи лиха не буде (Скр., 108); є) Що буде, то буде… (Шиш.-Іл., 56; Н. ск., 1971, 99).
3. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче (Укр. пр., 1963,
4.(Ном.IIск., 1971, 99). 10. Вам лихо,в мене не тихо (Прип.. 182).
11. Василпхо. буде лихо! (Там же).
12. а) Вдар лихом об землю! (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 35; Н. ск., 1971, 99); б) Кинь лихом… (Ном., 48).
13. Велике лихо примушує забувати мале (//. п.. Пол.).
14. Від лиха йоли вріж та втікай (Ном., І0).— Див. 2, дурний.
15. Відходить лихо пішки, а приїздить верхи (Укр. пр., 1955, 34; 1963, 33).
16. Встань, лихо, та й не ляж! (Укр. пр., 1963, 32).
17. Гай-гай! Куме, куме! Сиди з лихом дома та й не рипайсь! (Укр. пр., 1963. 33).
18. Горбом, брате, лиха не вб’єш (Укр. пр., 1955, 71).
19. Градом сі на мене все лихо посипало (Фр., І, 2, 443).
20. Де лихо, втікай тихо (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 453.
21. Де лихо пристане, там і трава в’яне (Шиш.-Іл., 20; Ном., 41; Укр. пр., 1936, 134; 1963, 33; Н. ск., 1971, 47).
22. а) Де люди, там і лихо; б) Де люди, там і лихо з хворобою блудить (Укр. пр., 1963, ЗО).
23. — Де ти, лихо, ходиш? Тебе шукаю! (Укр. пр., 1963, 31; Н. ск., 1971, 47).
24. Дій швидко, то бридко, дій тихо — і так лихо (Прип., 102).
25. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 34).
26. Добро — не лихо, ходить по світі тихо (ІМФЕ, 14-3, 211, 188).
27. Добро пушить, а лихо сушить (Ном., 40; Укр. пр., 1955, 35).
28. До лиха та ще лихо (Скр., 35).
29. До лиха недалеко (Укр. пр., 1963, 31).
30. Єдно лихо не докучить (Ном., 223).
31. Жив би й тихо, та від людей лихо (Укр. пр., 1963, 31).
32. Живе, лиха прикупивши (Ном., 145; Укр. пр., 1936, 20; 1955, 34).
33. Зверху гарно та тихо, а всередині ворушиться лихо (Вік живи, 25; Укр. пр., 1963, 367).
34. З двох лих вибирай менше (Прип., 182).
35. Знатимеш, коли лихо матимеш (Укр. пр., 1963, 33).
36. З тихеньких все лихо буває (Ном., 61).
37. І два лиха добра не роблять (Прип., 182).
38. Іди скоро — наженеш горе, іди тихо — тебе нажене лихо (ІМФЕ, 29-3, 128. 31).— Рос: Даль, 159.
39. І живеш гидко, і їсти б бридко, як лихо чіпає (Укр. пр., 1963, 33).
40. І світ мине, а лихо не згине (ІМФЕ, 29-3. 132. ЗІ).
41. Кажуть, що з лиха вмреш — отже — ні! (Укр. пр., 1963, 34).
42. Казало лихо: не буть добру (Шиш.-Іл., 33; Укр. пр., 1963. 161).- Біл.: Гр., /. 450.
43. Коли б так за добро, як за лихо (Ном.. 40).
44. а) Кожний у світі своє лихо має (Алекс, 43); б) Кожний чоловік свое лихо носить (Укр. пр., 1963. ЗО).
45. Коли б була знала замужне лихо, то була б гуляла у матінки ТИХО (Прип.. 183).— Див. 2, заміж іти.
46. Коли б так за добро, як за лихо (Укр. пр., 1963, 35).
47. Коли лихо, то сиди тихо (Ном.. 40).— Біл.: Гр., 1, 453.
48. Коли лихо, то ще й вік довгий (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 34).
49. Коли спить лихо — не буди ж його (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 3D.
50. а) Коли тихо, не буде лиха (Ном.. 65); б) Коли тихо, чекай на лихо (ІМФЕ, 15, 461, 54).
51. Кому година тиха, шукає собі лиха (Н. н., Київщ.).
52. Краще терпіти велике лихо, як зробити мале (Прип., 138).
53. Крутнувсь — та й лиха здобувсь (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 31).
54. Купив лиха за свої гроші (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
55. Ледве лихо дозналося, де люди живуть (Укр. пр., 1963, 31).
56. а) Лихо не без добра (Укр. пр., 1963, 35); б) Лиха без добра не буває (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 428.
57. Лиха доля і під землею надибає (ІМФЕ, 8-К2, 15, 26, Яворн.).
58. а) Лиха конем не об’їхати (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 32; Н. ск., 1971, 47); б) Лиха і конем не об’їдеш (ІМФЕ, 29-3, 138, 63).
59. Лиха не шукай, воно само тебе найде (Ном., 40).
60. Лихе не забудеться (Укр. пр., 1963, 33).
61. Лихе не пропаде (Прип., 183).
62. Лихе доброго не любить (Ільк., 50).
63. Лихе швидко приходить, а поволі відходить (Ільк., 50; Ном., 40; Висл., 288).
64. Лихий лихом погибає (Закр., 176).
65. а) Лихо входить пудами, а виходить золотниками (Шиш.-Іл., 39; Ном., 40); б) Лихо приходить пудами, а сходить золотниками (Ном., 40; Укр. пр., 1955, 35).
66. Лихо горлом влізло (Укр. пр., 1963, 505).
67. Лихого діла не вгадаєш (Н. н., Львівщ.).
68. Лихо да не мовчить (Зін., 232).
69. Лихо до нас біжить бігом, а від нас навкарачки лізе (Укр. пр., 1955, 34; Вік живи, 20; Укр. пр., 1963, 33).
70. Лихо збудеш — всю журбу забудеш (Укр. пр., 1955, 71).
71. Лихо і з правдою, лихо і з брехнею: за правду б’ють, за брехню віри не дають (ІМФЕ, 8-К2, 15, 28, Яворн.; Укр. пр., 1963, 33).
72. Лихої години не проспить (Фр., І, 2, 369).
73. Лихо й під землею знайде (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
74. Лихо коїть (Ном., 58).
75. Лихом йому занудилось (Укр. пр., 1963, 31).
76. Лихо на вірьовці водять (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 35).
77. Лихому всюди лихо (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 451.
78. Лихо не вморить, так спотворить (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 34).
79. Лихо не спить, а за нами стежить (Прип., 183).
80. а) Лихо не по дереву ходить, тілько по людях (Зін., 232; Скр., 85); б) Лихо по людях ходить, не по лісі (Укр. пр., 1963, ЗО; Н. ск., 1971, 47).— Див. біда, нещастя.
81. а) Лихо нікого не красить (Укр. пр., 1955, 53; 1963, 34); б) Лихо тільки рака красить (Н. н.. Житом.).— Див. біда, горе.
82. Лихо ніколи не згине (Н. н., Житом.).— Біл.: Гр., 2, 430.
83. Лихо перемелеться — добро наступить (Н. н.. Ров.).— Біл.: Гр., 2, 429.
84. а) Лихо погнало (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 31); б) Лихо погнало — лихо спіткало (ІМФЕ, 29-3, 138, 64).
85. а) Лихо печене; б) Лихо ж мені недопечене (Укр. пр., 1963, 32).
86. Лихо приключки шукає (Укр. пр., 1963, 31).
87. Лихо приходить тихо (Укр. пр., 1955, 34; Вік живи, 20; Укр. пр., 1963, 32; Н. ск.. 1971, 47).
88. Лихом торгувати (Ном., 41; Укр. пр., 1963, ЗО).
89. Лихо не вморить, так спотворить (Н. ск., 1971, 47).
90. Лихо сій, лихо і вродить (Прип., 173).
91. Лихо спіткало (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 32).
92. а) Лихо сушить, а щастя пушить (Н. н., Вол.); … а розкіш пушить (Укр. пр., 1963, 35); б) Лихо сушить, добро пушить (ІМФЕ, 8-К2, 15, 32, Яворн.).
93. Лихо та й годі! (Укр. пр., 1963, 32).
94. а) Лихо, та не мовчить (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 31); б) Лихо не мовчить (Н. ск., 1971, 75).
95. Лихо та ще з лихом (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 32).
96. Лихо тобі, воле, коли тебе корова коле (Закр., 176).— Див. 1, віл.
97. Лихо швидко приходить, а поволі відходить (ІМФЕ, 8-К2, 15, 31, Яворн.; Укр. пр., 1963, 33).
98. Лихо як наскочить, то й почне торочить (Укр. пр., 1936, 131: 1955, 35; 1963, 33).
99. Лихо якось перетреться та й так минеться (ІМФЕ, 14-3, 211. 141).
100. Люди — не раки, з лиха не почервоніють (Укр. пр., 1963, 34).
101. Мати моя Василихо, коли би ти знала, як ми лихо (Югас, 52); … зростила мене на лихо! (Укр. пр., 1963, 35).
102. Мине лихо, буде тихо (Фр., II, 2, 349; Прип., 183).
103. Міняв тихо — виміняв лихо (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).— Див. міняти.
104. а) Мовчи з лихом! (Ном., 48); б) Мовчи, лихо, аби тихо! (Ном., 96; Укр. пр.. 1963. 31; //. ск., 1971, 47).— Біл.: Гр., 1, 453.
105. Наберуся три копи лиха, ще й зверху (Укр. пр., 1955, 34; 1963. 33).
106. а) Навчить лихо з салом коржі їсти (ІЗНС, 14; Ном., 190; Укр. пр., 1955, 293): … коржі з салом їсти (Шиш.-Іл., 45; Н. ск., 1971, ‘і6)\ б) Навчить лихо з маком коржі їсти (Укр. пр.. 1955, 45); в) Навчить лихо коржі їсти (ІМФЕ, 1-5, 462, 71).— Див. біда, горе.
107. На все достатній, а на лихо не жаден (Укр. пр., 1963. Зі).
108. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє; лихо має (Укр. пр.. 1963,’ЗО).
109. На гладкій дорозі лихо мі спіткало (Фр., І, 2, 337).
ПО. На других гомонять, а самі все лихо творять (Укр. пр., 1961. 22′,).
111. а) Най лихо спить, не треба його будити (Фр., ПІ, 2, 472); б) Не буди лиха, доки воно снить (ІМФЕ, 14-3, 211, 234).
112. На те й лихо, щоб з ним битись (Укр. пр., 1955, 73; Н. ск., 1971, 75).
113. На лихо здатись (Укр. пр., 1963. 31).
114. На твоє лихо зроблю! (Укр.пр., 1963, 464).
115. а) Нема добра без лиха (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); б) Нема нічого без лиха (Укр. пр.. 1963, 31).— Рос: Жуков, 309.
116. Не лихо журить: чужа сторінка та невдала жінка (Укр. пр., 1963, 34).— Див. 2, жінка.
117. Не поминай лихом, а добром як хочеш (Укр. пр., 1963, 700).
118. На лихо майстра не шукай (Укр. пр., 1963, 31).
119. Насунулось лиха на бісового батька (Укр. пр., 1963, 33).
120. Не радуйся чужому лихові (Зін., 262; Ном., 47; Укр. пр., 1955, 217; 1963, 34).
121. Не стямишся, відкіль лихо складеться (Укр. пр.. 1963, 32).
122. а) Не так скоро лихо вилізе, як влізе (Укр. пр., 1955, 35;
1963, 33); б) Не так швидко лихо вилізе, як влізе (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
123. Нехай наше лихо скаче! (Ном., 245; Укр. пр., 1936, 137; 1963, 35).
124. а) Нехай теє лихо сидить в лісі тихо! (Укр. пр., 1963, 31); б) Нехай теє лихо буде тихо! (Ном., 96; Укр. пр., 1936, 137); в) Лихо, лихо, нехай буде тихо! (ІМФЕ, 29-3, 138, 63).
125. Не ходи, де лихо (Ном., 40).
126. а) Не шукай лиха, воно само тебе знайде (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) Не шукай лиха — само тебе знайде (Чуб., 263; Укр. пр., 1963, 31; Н. ск., 1971, 47); … само на тебе найде (ІМФЕ, 29-3, 113, 160).— Див. біда.
127. Од лиха тихо, а добра не чувати (Н. н., Ров.).— Біл.: Гр., 1, 51.
128. Одне лихо погане, а друге іще гірше (Прип., 231).
129. Одне лихо не докучить (Укр. пр., 1963, 34).
130. Одна доля, одне лихо людей докупи зводять (Укр. пр., 1963, 57).
131. От тобі, ковалихо, лихо, що у кузні тихо (Укр. пр., 1963, 114).
132. Од того лиха не маю, що свій розум маю (Ном., 119).
133. Перемелеться лихо — добро буде (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 34; Н. ск., 1971, 99).
134. а) Пішов на лихо (Укр. пр., 1963, 31); б) Пішлось на лихо (Укр. пр., 1963, 32); в) Пішло вже на лихо та на погибель (Укр. пр., 1963, 33).
135. Свого лиха на чужі плечі не перекладеш (Н. н., Черк.).
136. Своє лихо забувай, а чужого не тримай (Прип., 183).
137. Сиди, грибе, поки тебе лихо здибле (Укр. пр., 1963, 31).— Див. 1, гриб.
138. а) Сиди тихенько, щоб тебе не знало лишенько (Ком., 94); б) Сиди тихо, щоб не знало лихо (Ном., 40); в) Сиди тихо, нехай спить лихо (Фр., III, 1, 89); … поки снить лихо (Ном., 40; Укр. пр., 1963, 31); г) Сиди тихо, щоби тя не знайшло лихо (Фр., III, 1, 208); д) Сиди вдома тихо, знайде тебе і там лихо (ІМФЕ, 29-3, 152, 13); є) Як прийде лихо, не всидиш тихо (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 453; 492.
139. Скажи — лихо та й мовчи (Ном., 48).
140. Схотілося лиха (Укр. пр., 1963, 31).
141. Так-то й одбуть, лиха не набравшись (Ном., 272).
142. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу (Укр. пр., 1936, 20; 1963, )■
143. То не лихо, як одно, а два та три! (Укр. пр., 1963, 34).
144. Уже що буде, то буде, а більш копи лиха не буде (Укр. пр., 63, 35).
145. У лиха пограться (Укр. пр., 1963, ЗО).
146. Умій тільки одходить, а лихо то прийде (Укр. пр., 1963, 31).
147. а) У світі пізнаєш, де лихо живе (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); Узнаєш, по чім ківш лиха (Укр. пр., 1963, 33).
148. Хай іде лихо на ліс, звідки його біс приніс (Прип., 183).
149. Хотя з поганими людьми живеш тихо, а прийде в гості лихо (ІМФЕ, 29-3, 123, ЗІ).
150. Хоть лихо, аби тихо (Фр., III, 2, 473; Прип., 183).
151. Хоч пнем по сові, хоч сову об пень, а все сові лихо (Шиш.-Іл., 77).— Див. 1, сова.
152. Хто лихом жартує, той його й скуштує (Ном., 40; Прип., 183; Укр. пр., 1963, ЗО).
153. Це лихо дочасне, не вічне (Укр. пр., 1963, 35).
154. Чорт лихо не візьме (ІМФЕ, 1-6, 553, 65).
155. а) Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін (Ном., 47; Прип., 183: Укр. пр., 1955, 273; 1963, 34; Н. ск., 1971, 47); б) Чуже лихо за мед, а своє за горе (ІМФЕ, 8-К2, 25, Яворн.).
156. а) Чуже лихо — людям сміх (ІМФЕ, 8-К2, 25, Яворн.); б) Чужому лихові не смійся (Шиш.-Іл., 83; Укр. пр., 1963, 34; Н. ск., 1971, 47).
157. Швидко йди — ти доженеш лихо, іди тихо — тебе дожене лихо (Шиш.-Іл., 83; Ном., 154; Укр. пр., 1963, 32).— Див. біда.
158. Щоб лиха не знати, треба рано вставати (Укр. пр., 1955, 204).—~ Див. 1, вставати.
159. Щоб лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати (Укр.пр., 1955, 73).— Див. 1, орати.
160. Щоб лихом жартувати, не треба панувати (Ном., 40; Укр. пр., 1963, ЗО).
161. Як засинаю, тоді тільки й лихо забуваю (Укр. пр., 1936, 23; 1955, 39).
162. Як лихо, то й болячка зверху (Чуб., 271).
163. Як лихо, то ходи, Петрихо, а як п’ють та їдять, тоді на Петриху не глядять (Ном., 46).
164. Як не бігай, як не скач, там де лихо, там і плач (Ком., 6).
165. Як не жий, а лиха не минеш (Прип., 183).
166. Як хмара, лихо на нас упало (Укр. пр., 1963, 32).
167. а) Як пішло вже на лихо, то дійде до погибелі тихо; б) Як прийде лихо, почухаєшся, де й не свербить; в) Як припаде лихо, то й дурню вклонишся (Укр. пр., 1963, 33).
Лиха година.
1. Лиха година, як у бідного здохне корова, а в багатого вмре дитина (Укр. пр., 1963, 116).
2. Нещаслива родина — як лиха година (Прип., 295).
3. Побила лиха година, ота чужа нива та позичений серп (Укр. пр., 1963, 89).— Див. 1, нива.
4. При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — немає й родини (Укр. пр., 1963, 658).— Див. 2, родина.
5. Як прийде зла година, треба знать, почім ківш лиха (Укр. пр., 1963, 32).
Напасть.
1. а) Без напасти не прожити (Фр., II, 2, 432); б) Без напасти не пропасти (Ном., 37; ІМФЕ, 1-5, 461, 169); в) Від напасти не пропасти (Прип., 215; Укр. пр., 1963, 185; Н. ск., 1976, 49); г) Від напасти не
162
пропасти, а від біди не втекти (Ном., 37; Прип.. 215; ІМФЕ, 1-7, 825, 54); д) Од напасті не пропасти (Н. ск., 1971, 124).— Біл.: Гр., 1, 453.
2. а) Від напасти і полу вріж, а втікай (Ном., 37); б) Полу рубай та від напасти тікай (Н. ск., 1976, 48).
3. І на печі напасть чоловіка найде (Фр., II, 2, 432; Прип., 215).
4. а) Напасти собі шукає (Прип., 215); б) Напасті собі не треба шукати, вона сама чоловіка знайде (Вік живи, 17); в) Напасть і на гладкій дорозі здибле (Укр. пр., 1963, 185); г) Напасть і на гладкій дорозі здибає (Н. ск., 1971, 124).— Див. біда.
5. Напасть — велика пасть (Юеас, 59).
6. а) Напасть не по дереву ходить, а по людях (Ном., 37); б) Не по дереву напасть ходить, а по людях (Шиш.-Іл., 52); в) Напасть не по лісі ходить, а по людях (ІМФЕ, 29-3, 138, 53).— Див. біда.
7. а) Напасть не спить, а за людьми стежить (Прип., 215); б) Напасть не спить, бо хати не має (ІМФЕ, 1-5, 461, 53; Укр. пр., 1963, 185).
8. Напасть чоловіка найде, хоть сонце зайде (Фр., II, 2, 432; Прип., 215).— Див. біда.
9. а) Не велика напасть, да спати не дасть (Зін., 237); б) Сяка-така напасть, а спати не дасть (Укр. пр., 1936, 407); в) Сяка-така напасть, та спати не дасть (Шиш.-Іл., 71; Ном., 37; Укр. пр., 1963, 185); г) Така-сяка напасть, а спати не дасть (Н. ск., 1971, 124).— Рос: Даль, 488.
10. Як напасть, то й чорт гроші дасть (Укр. пр., 1963, 295).
Нужда.
1. Воронь, боже, нужди, розум знайдеться (Укр. пр., 1963, 29); … то й розум загубиш (Укр. пр., 1963, 29).
2. Голод мучить, а нужда краде (Ном., 191).— Див. 1, голод.
3. Має хліб роги, а нужда ноги (Ком., 97).— Див. 1, хліб.
4. а) Наївся лихої нужди (Укр. пр., 1963, 29); б) Напився лихої нужди (Перем., 1854, 105).
5. а) Нужда законів не знає, а через них шагає (Укр. пр., 1936, 100; 1955, 71); б) Нужда закон ломить (Ільк., 69; Закр., 192; Ном., 190; Фр., II, 2, 459; Укр. пр., 1936, 100; 1963, 29; Н. ск., 1971, 75).— Рос: Даль, 246; біл.: Гр., 1, 356.
6. Нужда залізо ламає (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 193.
7. Нужда заставить калачі їсти (Шиш. Іл., 55).— Див. біда.
8. Нужда і честю торгує (Укр. пр., 1963, 29).
9. а) Нужда і камінь довбає (Шиш.-Іл., 55; Укр. пр., 1955, 71); б) Нужда і камінь точить (ІМФЕ, 8-К2, 17, 191, Яворн.; Укр. пр., 1963, 29).— Рос: Даль, 151.
10. Нужда має ноги, а щастя — роги (Прип., 228).
11. Нужда мовчати не вміє (Закр., 192; Ном., 190; Висл., 313; Фр., II, 2, 459; Укр. пр., 1936, 100; 1963, 29).
12. Нужда навчить хліб їсти (Шиш.-Іл., 55; Укр. пр., 1963, 29).— Рос: Даль, 103.— Див. біда, лихо.
13. Нужда свій закон пише (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 837.
14. Нужда скаче, нужда плаче, нужда пісеньку співає (Перем.,
1854, 105).— Рос: Снег., 302; Рибн., 175; Жуков, 318; біл.: Ляцький, 29; Гр., 1, 409.
15. Нужда та праця в могилу кладе (Укр. пр., 1955, 36; 1963, 29).
16. Хто в нужді дає, той два рази дає (Прип., 228).
17. Хто в нужді не говорить, той глибше її в серце встромить (Прип., 228).
18. Хто в посестри взяв тяжку недолю, той вражій нужді попався в неволю (ІМФЕ, 29-3, 113, 48).
19. Хто з других кепкує, той перший заплаче, як нужду почує (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
20. а) Хто нужди не видів, той щастя не знає (Фр., II, 2, 459; Прип., 228); б) Хто нужди не бачив … (Укр. пр., 1963, 29).
21. Хто у службі не бував, той і нужди не видав (Ільк., 78). З моста та в воду (безвихідь).
а) Таке становище, що просто — хоч з моста та в воду (ІМФЕ, 14-3, 211, 156); б) Тільки й ходу, що з воріт та в воду (Н. н., Черніг.); в) Тільки й ходу, що з мосту та в воду (Укр. пр., 1955, 12).— Рос: Даль, 89.
Злидні, недостатки.
1. В достатках час біжить, а в злиднях він довго тягнеться (ІМФЕ, 14-3, 10, 31).
2. а) Впросилися злидні на три дні, да за три неділі не хочуть уходити (Зін., 218); б) Впросилися злидні на три дні, та й до смерті їх не виженеш (Вік живи, 9); в) Злидні убрались на три дні, та чорт їх і викишка (Манж., 163); г) Просилися злидні на три дні та й вигнати не можна (Чуб., 254; Укр. пр., 1963, 29); … та чорт їх довіку викишкає (Укр. пр., 1936, 32; 1963, 29; Н. ск., 1971, 46); д) Упросилися злидні на три дні та чорт їх викишкає (Ном., 33; Укр. пр., 1955, 31); є) Уклюнулись злидні на час, а не виженеш їх за рік (Укр. пр., 1955, 31; 1963, 29); є) Як заведуться злидні хоч на три дні, то кат їх виживе і до віку (ВИС, 33; Шиш.-Іл., 90).— Рос: Снег., 343; Даль, Г2і; біл.: Гр., 1, 454; Рапан., 236.
3. Говорять три дні все про злидні (Укр. пр., 1963, ЗО).
4. Дай три дні — візьмеш злидні (Ном., 32).
5. Довші мої злидні, ніж твоє багатство (Укр. пр., 1936, 33; 1963, ЗО); … як твоє багатство (Н. ск., 1971, 45).
6. а) За злиднями добра не доробишся (Укр. пр., 1955, 31; 1963. 29); б) Злиднями не доробишся (Ном., 33).
7. За злиднями і світа не бачить (Ном., 33; Укр. пр., 1936, 27; 1963, 29).
8. Наші злидні всюди видні (Укр. пр., 1963, 29).
9. Не бий, бо й так злидні його побили (Там же).
10. Недостатки гонять з хатки (Укр. пр., 1955, 54).
11. При злиднях та ще й з перцем (Чуб., 232; Укр. пр., 1963, 29).
12. а) Сиділи три дні, висиділи злидні (Літ. газ., 1961, 15. XII; ІМФЕ, 29-3, 117, 8); б) Сиділа три дні та й висиділа злидні (Ном., 122; Фр., III, 1, 90); в) Служив три дні, вислужив злидні (Н. н.. Вол.); г) Ходив три дні, приніс злидні (Укр. пр.. 1936, 50); д) Ходив три дні та й виходив злидні (Ном., 213; Укр. пр.. 1963, 195; Н. ск.,
1971, 125); є) Ходила три дні та й виходила злидні (Шиш.-Іл., 76; Фр., III, 1, 276; Укр. пр., 1963, ЗО; Н. ск., 1971, 125); є) Ходили три дні та й виходили злидні (Укр. пр., 1936, 50; 1955, 59).— Рос: Снег., 430; Даль, 482; біл.: Гр., 1, 365.
13. Танцюй, лихо, смійтесь, злидні (Укр. пр., 1963, 35).
14. У злиднів живши, хоче з перцем їсти (Ном., 103).
15. Хоч злидні, та з перцем (Ном., 98).
16. Хто сам у злиднях плаче, той і в других недолю бачить (Укр. пр., 1936, 142; 1955, 88; 1963, 29).
17. Чекай три дні, прийдут злидні (Фр., І, 2, 539; Прип., 94).
18. Через злидні і світа не бачу (Н. н., Львівщ.).
19. Чисті злидні аж на три дні (Укр. пр., 1963, 29).
20. Чужих злиднів не наситиш (Ном., 93; Укр. пр., 1963, 427).
21. Щастя дочасне, а злидні довічні (Укр. пр., 1963, ЗО). Клопіт.
1. Без клопоту не прожиєш (Фр., II, 1, 270).
2. В кожній хаті клопоту по букаті (Прип., 160).
3. Голова від клопоту тріщить (Ільк., 20; Укр. пр., 1963, 200).
4. Дрібна справа — великий клопіт (Фр., III, 1, 11).
5. З великого клопоту голова ми сивіє (Фр., II, 1, 270).
6. а) Забаглося клопоту на здорову голову (Фр., І, 1, 19); б) Клопіт на здорову голову (Н. н., Бук.); в) Нащо мені клопоту на здорову голову (Фр., II, 1, 270).
7. З клопоту голова болить (Ном., 195; Укр. пр., 1963, 260).
8. З клопоту великого подуріли (Укр. пр., 1963, 260).
9. Клопіт голові, а рукам робота (Фр., 11, 1, 270).
10. Клопіт клопотові нерівний (Прип., 160).
11. Кого добро розпирає, той собі клопоту шукає (Там же).
12. Лиш мертві без клопоту (Там же).
13. Менше кокот (курей) — менше клопоту (Укр. пр., 1963, 260).
14. Не робить своєї роботи через чужі клопоти (Прип., 160).
15. а) Не мала баба клопоту та купила порося,— порося в кувік, а баба в крик (Укр. пр., 1955, 272); б) Не мала баба клопоту та купила порося (Укр. пр., 1963, 260).— Див. 2, баба.
16. Свого клопоту нікому не продавай (Прип., 160).
17. Хай той клопочесь, що зла мені хоче (Там же).
18. Хто клопоту не має, той і гаразду не знає (Там же).
19. Хто клопочеться, тому їсти не хочеться (Прип., 161).
Пригода.
1. В пригоді мисль о свободі (Ільк., 15; Закр., 151; Ном., 29; Фр., II, 2, 588).
2. В пригоді пізнавай приятеля (Ільк., 15).— Див. 2, друг.
3. Давні пригоди боронять від шкоди (Ільк., 22; Закр., 155; Ном., 36; Фр., І, 2, 507; Укр. пр., 1936, 185; 1963, 278; Н. ск., 1971, 128).
4. З пустої пригоди вовк задрав вівцю (Ном., 260).
5. Кожна пригода до мудрості дорога (Ільк., 43; Ном., 36; Фр., II, 2, 582; Прип., 266).
6. Не тішся з чужої пригоди, бо й сам в ній бути можеш (Фр., III, 1, 211).
165
7. Одного пригода — другого пересторога (Висл,, 262; Ільк., 32; Ном., 76; Фр., Ill, 2, 589; Укр. пр., 1963, 141).
8. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуем рятунку (Зін., 241; Ном., 46).
9. Пригоди учать згоди (Ном., 36; Прип., 266; Укр. пр., 1963, 157).
10. Пригоди хоронять від шкоди (Прип., 266).
11. Ти станеш у пригоді, а ми стенемо у вигоді (Там же).
12. а) Чоловік без пригоди не живе (Ном., 37); б) Чоловік без пригоди не проживе (Н. ск., 1971, 123).
# * #
Віра, вірити.
1. Віра віров, а бриндзя за гроші (Фр., І, 2, 223).
2. Віра гори повертає (Вік живи, 17).
3. Вір, не вір, а не кажи: брешеш (Прип., 47).
4. Вірний, але собі, не мені (Фр., І, 1, 226).
5. а) Вір своїм очам, а не своїм річам (Чуб., 277; Укр. пр., 1961, 222); б) Вір своїм очам, а не чужим речам (Ном., 132; Укр. пр., 1955, 189; Н. ск., 1964, 249); в) Більш вір своїм очам, ніж чужим речам (Укр. пр., 1963, 365; Н. ск., 1971, 156).— Рос: Даль, 653; г) Не вір чужим речам, а вір своїм очам (ІМФЕ, 14-3, 211, 167).
6. Вірте, люде, моїм словам, а на мої діла не дивіться (Фр., І, 2, 224).
7. В неї віри, як на бистрій воді піни (Фр., І, 1, 223).
8. В нього віра, як циганська міра (Там же).
9. Довіряй, але перевіряй (Н. н., Черк.).
10. а) Доти не вірив, поки не змірив (Прип., 47); б) Доти не звіриш, доки не зміриш (Фр., І, /, 224).
11. Дуже вірний, але дуже не мірний (Прип., 48).
12. І сорочці не вір (Укр. пр., 1963, 523).
13. а) Здоровий хворому не вірить, а багатий — бідному (Н. н., Вол.).— Біл.: Рапан., 164; Гр., І, 427; б) Ситий голодному не вірить (Закр., 208).
14. а) Каждому не вір, бо тя урве (Югас, 53); б) Каждому не вір, бо тя урве, як звір (Н. ск., 1964, 94).
15. Кому не віриться, нехай подивиться (Укр. пр., 1955, 284).
16. Не вір, бо звір, як не вкусить, то налякає (Фр., І, 1, 226).— Див. 1, звір.
17. Не вір вухам, але очам (Прип., 47).
18. а) Не вір губі, бо вона часом бреше (Ільк., 61; Закр., 185; Висл., 303; Фр., 1, 2, 445; Прип., 47); б) Не вір губі, положи на зуби (Ном., 235; Укр. пр.. 1936, 423; 1963, 523); в) Губі нігди віри не май (Ном., 235); г) Не вір губі: покуштуй, то захочеться (Ном., 235; Укр. пр., 1936, 423; 1963, 523); д) Не вір губі, як псу, бо часом збреше (Фр., І, 2, 481); є) Ніколи не вір губі, а положи на зуби (ІМФЕ, 29-3, 129, 31).
19. Не вір кобилі в дорозі, бо серед болота скине (Фр., І, 2, 225).— Див. 1, кобила.
20. Не вірите мені, так вірте горшкові (Укр. пр., 1963, 170).
21. Не вір, мужу, своїм очам, лиш моїй повісті (брехні) (Ном., 132; Укр. пр., 1963, 170).
22. а) Не вір нікому, не зрадить тя ніхто (Висл., 303; Фр., І, 2, 225); б) Не вір нікому, ніхто не зрадить (Ном., 132; Мал., 198); … ніхто тебе не зрадить (Укр. пр., 1963, 338); в) Не вір нікому — не зневіришся (Ном., 132); г) Не вір нікому — ніхто тя не зрадить (Ільк., 61; Закр., 185); д) Нікому не вір, то й ніхто не зрадить (Ном., 270; ІМФЕ, 29-3, 145, 44).— Біл.: Гр., 2, 316.
23. а) Не вір ні псови, ні коневи (Фр., І, 1, 225); б) Не вір ні собаці, ні коняці (Прип., 48).
24. Не вір очам: візьми та попробуй (Н. н., Київщ.).
25. Не вір псові, бо тя вкусить (Фр., І, 1, 225).— Див. 1, собака.
26. Не вір тому, що ти в очі світить, бо він тебе поза очі на слові калічить (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
27. Не вір чужим речам, а вір своїм очам (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Снег., 268; Даль, 660; Жуков, 272; біл.: Гр., 2, 451.
28. а) Не всему вір, що чуєш (Фр., ПІ, 2, 539); б) Не всякому духу віруй (Ном., 132); в) Не всякому слуху вір (Шиш.-Іл., 43; Ном., 150; Фр., III, 1, 114; Укр. пр., 1955, 189); г) Не всьому вір, що люди кажуть (Н. н.. Вол.).— Рос: Снег., 267; Рибн., 131; біл.: Гр., 2, 396; Рапан., 253.
29. Не вірять — не божися, а вірять — стережися (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 316.
30. Не увіриш, поки сам не зміриш (Ільк., 68; Ном., 132; Висл., 310; Укр. пр., 1963, 335).
31. Одно око має більше віри, ніж двоє (Укр. пр., 1963, 528).
32. Очам своїм вірити не хочу (Фр., II, 2, 477).
33. Прийдеш у двір — нікому не вір (Прип., 93).
34. Сам собі не вірить (Зак. пр., 90).
35. Стільки віри, що на воді піни (Прип., 47).
36. Хоч ти хрести їх — не повірю (Укр. пр., 1963, 176).
37. Хто не вірить, хай собі перемірить (Прип., 48).
38. Хто нікому не вірить, сам віри не має (Фр., І, 1, 226; Прип., 48).
39. Хто скоро повірить, той скоро і пропадає (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
40. а) — Цигане, якої ти віри? — А тобі якої треба? (Ном., 60); б) — Якої ти віри, цигане? — А якої вам треба? (Фр., III, 2, 533).
41. Чи вірите, чи ні, але не вірте сатані (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
42. Що міра, то віра (Прип., 47).
43. Яка віра, така й офіра (Фр., І, 1, 224; Прип., 47).— Біл.: Гр., 2, 166.
44. а) Я такої віри, що волю живіт натягнути, як мащений пиріг лишити (Прип., 47); б) Я такої віри, що каже: гріх, аби пироги в мисці лежали; в) Я такої віри, що як сплю, то їсти не хочу (Фр., І, 1, 224).
Надія.
1. Без надії чоловік дуріє (Прип., 213; Укр. пр., 1963, 156).
2. Марна твоя надія (Фр., Ill, 2, 494).
3. Надія в бозі, коли хліб у стозі (Прип., 213).
4. Надія в кут скрилася (Ільк., 56; Ном., 108).
5. Надіявся дід на мід та й утратив обід (Прип., 214).— Див. 2, дід.
6. а) Надія є добре снідання, та лиха вечеря (Прип., 213); б) Надія — добрий сніданок, але погана вечеря (ІМФЕ, 14-3, 211, 139).
7. а) Не покидай надії, хотя й зле тобі ся діє (ІМФЕ, 29-3, 131, 31); б) Не покидай надію, чи зле, чи добре ти ся діє (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
8. Не тратьте, куме, надії, спускайтесь на дно (Прип., 214).
9. Сама надія ніколи не гріє (Укр. пр., 1963, 156).
10. Хто має надію, той молодіє (Н. н.. Черк.).
11. Хто надію стратить, той жити не вартий (Укр. пр., 1955, 74; 1963, 156).
Чекання, чекати, ждати.
1. Важко ждать, як нічого не видать (Укр. пр., 1963, 102).
2. В добру хвилину чекай злої (Ном., 114).
3. Вже як налупилось, то й вилупиться, колись-таки діждемось (Укр. пр., 1963, 155).
4. Два третього не ждуть (Прип., 250).
5. а) Діждемо пори, що й ми виліземо з нори (Укр. пр., 1936, 102; 196$, 155; П. ск., 1971, 73); б) Діждемо пори, що й пани злізуть з гори (Укр. пр., 1963, 155).
6. Дочекався гречаної паски (Прип., 110).
7. Ждав би й до ночі, аби лиш дістав помочі (Прип., 119).
8. а) Ждав і жданки поїв (Фр., II, 1, 99; ІМФЕ, 29-3, 117, 24):
б) Ждали, ждали та й жданки розгубили; … та й жданки погубили (Ном., 109); … та й жданки поїли (Укр. пр., 1955, 293; 1963, 416);
в) Ждемо, ждемо та й жданки поїли (Чуб., 301; Укр. пр., 1936, 102). Рос.: Даль, 120; біл.: Hoc, ‘її: Гр.. 2. 10.
9. а) Ждала, ждала та й годі сказала (Ном., 109); б) Ждали, ждали та й годі сказали (ІМФЕ, 29-3, 117, 25); в) Ждали, ждали та й жданки погубили (ІМФЕ, 29-3, 117, 2і).
10. Ждали згори, а підпливли низом (Укр. пр., 1936, 296).
11. Жди го тогди, як сі вода догори оберне (Фр., II, 1, 99).
12. а) Жди, собачка, здохне конячка, одержиш м’ясо (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); б) Чекай, же, нім кобила здохне (ІМФЕ, 29-3, 139, 11).— Див. 1, собака.
13. Жди з моря погоди (Укр. пр., 1963, 315).
14. З ліску дождешся, а з піску ніколи (Ном., 159; Укр. пр., 1963, 522).
15. Не ждати з тебе пуття (Укр. пр., 1963, 404).
16. Не так склалось, як ждалось (ІМФЕ, 29-3, 113, 184).
17. а) Ніхто наперед не знає, що кого чекає (Н. н., Вол.); б) Ніхто не вгадає, де го що чекає (Фр., І, 1, 141); в) Ніхто не знає, що кого чекає (Вік живи, 19).— Біл.: Гр., 2, 419.
18. Нічого, ми підождем, а все-таки своє візьмем (Укр. пр., 1963, 460).
19. Підожди, Іване, аж приложу гірчиці до рани (ІМФЕ, 29-3, 113, 147).
20. Тяжко ждати, як нічого видати (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 121.
21. Хто жде, той ся дожде (Фр., II, 1, 100).
22. Хто живий, діжде (Укр. пр., 1963, 315).
23. Хто не дочекає, той долежить (Фр., II, 1, 45).
24. Чекає, доки саме не прийде (Зак. пр., 98).
25. Чекай го надворі, він ся найде в коморі (Н. ск., 1964, 40).
26. Чекай ряду, дістанеш коляду (Укр. пр., 1963, 531).
27. Чого ти ждеш, манної з неба? (Н. н., Черк.).
28. Як є, так жму, а нема, так жду (Ном., 270).
Щастя — нещастя.
1. Без щастя в ліс по гриби не ходи (Н. н., Вол.).— Див. 1, гриби.
2. Більше щастя, як розуму (Прип., 350).
3. Бог не без милості, козак не без щастя (Укр. пр., 1963, 180).
4. Було щастя та пропало і нічого не зістало (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
5. Від щастя не тікають, щастя доганяють (Н. н., Київщ.).
6. В нещастю нема ні брата, ні свата (Ільк., 13; Ном., 46; Висл., 243; Укр. пр., 1963, 185).
7. В єдній хвилі щастя й нещастя (Фр., III, 1, 259).
8. В одно щастя всім не вкачаться (ІМФЕ, 8-К2, 9, 147, Яворн.; Укр. пр., 1963, 181).
9. а) Всякий свого щастя коваль (Укр. пр., 1963, 179; Н. ск., 1971, 97); б) Кожний є собі сам ковалем свого щастя (Н. ск., 1964, ЗО); в) Усяк свого щастя коваль (Фр., сл., 161); г) Чоловік свого щастя коваль (ІМФЕ, 29-3, 129, 31).— Рос: Снєг., 47; Даль, 66; Рибн., 110; біл.: Гр., 2, 420.
10. В чуже щастя не вкуиитися (Зін., 217; Укр. пр., 1963, 180).
11. В щасті не без ворога (Шиш.-Іл., 17; Ном., 36; Укр. пр., 1963, 180).
12. Дівка не без щастя, козак не без долі (Н. ск., 1971, 97).— Див. доля.
13. «Дай, боже, щастя»,— просила Настя (Прип., 350).
14. Де щастя родиться, там і зависть плодиться (Н. н., Київщ.).— Рос: Снєг., 67.
15. Де щастя, там і зависть (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 673.
16. Де щастя упало, там і приятелів мало (Ном., 46; Висл.. 248; Укр. пр., 1955, 54; ІМФЕ, 29-3, 139, 27).
17. Дівчина ішла — щастя знайшла, дальше поступила — та і то згубила (ІМФЕ, 29-3, 132, 31).
18. Добре танцювати тому, кому щастя на дудку грає (ІМФЕ, 14-3, 211, 253).
19. «До всього треба мати щастя»,— так зайці казали, як їм шкіру здіймали (ІМФЕ, 29 3, 128, 31).
20. Дурень спить, а щастя в головах лежить (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Див. 2, дурень.
21. За відважним щастя біжить (ІМФЕ, .14-3, 211, 32).
22. З ким щастя, з тим і люди (Прип., 350).
23. З щастя не мруть (Ном.. 36; Укр. пр., 1963, 180).
24. а) 3 щастя та горя скувалася доля (Ном., 36; Н. ск., 1971, 98); б) 3 щастя і горя скувалася людська доля (Прип., 174).
25. І в нещасті щастя буває (Прип., 225).
26. Казала Феся, що щастя і вдома найдеться (ІМФЕ, 29-3, 134, 31).
27. Кого щастя згубити хоче, тому перше розум відбере (Закр., 171; Укр. пр., 1963, 181).
28. Коли б чоловік знав своє нещастя! (Укр. пр., 1963, 185).
29. Коли нема щастя зранку, не буде й до останку (Зак. пр., 32).
30. Коли щастя упало, і приятелів мало (Висл., 279).
31. а) Кому щастя рачить, той і на кийкові виплине (Ільк., 47); … той і на кию виплине (Висл.. 280); б) Кому щастя, той і на киї випливе (Ном., 35; Укр. пр., 1936, 127; 1963, 181; Н. ск., 1971, 98).
32. Кому щастя служить, той ніколи не тужить (ІМФЕ, 29-3, 128, ЗІ).—Рос: Даль, 70; Снєг., 179.
33. Кому щастя, того не бере трясця (Укр. пр., 1963, 181).
34. Кому щастя, тому й доля (Ном., 35; Висл., 280; Укр. пр., 1963, 182; ІМФЕ, 29-3, 138. 146).
35. Кому щастя, тому й дуля, а кому — ні, тому і дві (Мал., 196).
36. а) Кому щастя, тому й півень несеться (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 181); … тому й когут несеться (ІМФЕ, 29-3, 113, 53); б) У кого щастя заведеться, у того і півень несеться (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Снєг., 414.— Див. 1, півень.
37. Кому яке щастя! (Укр. пр., 1963, 180).
38. Либонь, і до гробової дошки щастя не дочекатись (Укр. пр., 1963. 181).
39. Мій дідо був Василь, а баба Настя, прото у мене доброго ніт щастя (Югас, 55).
40. а) Моє щастя таке, як у тої курки, що качата водить (Укр. пр., 1963. 184; Н. ск., 1971. 98); … як у тієї курки, що качата виводить (Закр., 179; Ном., 36; Укр. пр., 1936, 126); б) Таке в нього щастя, як у тої куриці, що качат водить (Зак. пр., 36).
41. Найбільше щастя в житті — здоров’я (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
42. На світі грошей багато, а щастя мало (ІМФЕ, 29-3, 138, 134).
43. На чуже щастя не впасти (Ном., 36; Укр. пр., 1963, 180).
44. На чужому горі щастя не будують (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 59.
45. Наше щастя — решето діряве (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 59.
46. На щастя всіляке май серце однаке (Ном., 36; Прип., 350; Укр. пр., 1963, 180).
47. а) Не було б щастя, та нещастя помогло (Укр. пр., 1955, 264); б) Не було б щастя, якби не помогло нещастя (Вік живи, 37).— Рос: Рибн., ПО; Жуков, 268.
48. Не в кожної Насті однакове щастя (Фр., II, 2, 436).
49. а) Не будь красива, а будь щаслива (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); б) Не вродись пригожим, та вродись щасливим (Шиш.-Іл., 48); в) Не роди мене, мати, красного, але щасного (Фр., III, 1, 33); г) Не родися багатий та вродливий, а родися при долі, та щасливий (Ном., 35; Зір., 12; Укр. пр., 1963, 180; Н. ск., 1971, 97); д) Не родись багатий, а родись щасливий (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 180; Н. ск., 1971, 97); є) Не родися вродливим, а щасливим (Зак. пр., 121); є) Не родись гарний, а родись щасливий, рости великий та будь багатий (Ном., 35); ж) Не родись у платтячку, а родись у щастячку (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 180); з) Не родися красним, але щасним (Н. н., Київщ.); и) Не родися красний, але щасний (Закр., 184; Фр., ПІ, 1, 33); … но щасний (Висл., 309); і) Не родися вродливим, а родися щасливим (Фр., Ill, 1, 33; Прип., 284); ї) Не родися красна, та родися щасна (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 180; Н. ск., 1971, 99); й) Не родися красне, але щасне (Фр., III, 1, 33; Прип., 284); к) Не родися красним, а родися щасним (Вік живи, 19); … але щасним (ІМФЕ, 29-3, 113, 23); л) Уродися щасна, а не красна (Фр., І, 2, 274; Прип., 57); м) Не родись хороша, а родись щаслива (Чуб., 304).— Рос: Симоні, 128; Снєг., 283; Даль, 70; Рибн., 110; Жуков, 294; біл.: Hoc. 102; Гр., 2, 423.
50. Не дай, боже, нещастя, а розум буде (Укр. пр., 1963, 185).
51. Не дери носа в щастю і не опускай в нещастю (Н. к., 1972, 114).
52. Нема щастя без заздрості (Ільк., 64; Закр., 187; Ном., 136).
53. Нема смерті без причини, а щастя без дитини (ІМФЕ, 29-3, 135, 31).— Див. 2, дитина.
54. а) Не там щастя, куди люди справляють, а там, куди розум і наука веде (ІМФЕ, 29-3, 121, 31); б) Не туди дорога до щастя, куди люди справляють, а куди доленька поведе (Прип., 350).
55. Нещасливий і неосторожний — то собі браття (Прип., 225).
56. Нещасному Макару нема талану (Укр. пр., 1963, 185).
57. Нещастя в дітях —нещастя в літах (Там же).
58. Нещастя і на гладкій дорозі спікає (Югас, 59; Зак. пр , 33).— Біл.: Рапан., 187.
59. Нещастя має звичайно добру пам’ять, бо вертає найчастіше там, де вже раз було (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
60. Нещастя на колу, а щастя на коритняку (Югас, 66).
61. а) Нещастя не ходить горами, лісами, але поміж людьми ся плентає (Югас, 59); б) Нещастя по людях ходить, а не в лісі блудить (Прип., 225).— Див. біда, лихо, напасть.
62. Нещастя ніколи само не приходить (Ільк., 69; Закр., 191; Ном., 36).
63. Нещастя розуму учить (Прип., 225).
64. Нещастя само не ходить, але й друге за собою водить (Там же).
65. Ні за чим не плач, лиш за щастям (Н. н., Бук.).
66. Ніхто не знає, коли йому щастя усміхнутися має (ІМФЕ, 29-3, 135, 31).
67. Одному щастя рікою пливе, а другий в нещасті цілий вік живе (Н. н.. Житом.).— Біл.: Гр., 2, 425.
68. Пархоме! В щасті не брикай, як більш нема, то й так бувай (ІМФЕ, 1-5, 463, 54); … як більш нема, то й так нехай (Укр. пр., 1963, 180).
69. Під щасливою зіркою народився (Зак. пр., 122).
70. Пішло щастя в ліс по пруття (Ном., 36; Укр. пр., 1963, 181).
71. Поки щастя досягнеш, до нього звикнеш (ІМФЕ, 14-3, 10, 31).
72. Поки щастя плужить, поти приятель служить (Ільк., 77; Ном., 46; Білоц., 23; Укр. пр., 1963, 180).
73. Прибудь, щастя! Розум буде! (Ільк., 79; Ном., 36; Чуб., 304; Укр. пр., 1963, 179).
74. При нещасті й розумний подурнішає (Укр. пр., 1963, 185; Н. ск., 1971, 98).
75. Свого щастя і колесом не об’їдеш (Грінч., 307).
76. Справжнє щастя завжди попереду (Н. ск., 1971, 98).
77. Так воно прилучилося, що щастя за біду зачепилося (Укр. пр., 1955, 54).
78. а) Тарах щастя у хату; б) Шелеп щастя у хату (Укр. пр., 1963, 32).
79. Тяжко щастя знайти, а легко його згубити (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
80. Укачався в щастя (Зін., 250).
81. V щасті два кінці, як у палиці (Зак. пр., 123).
82. У щасті не вміє чоловік статкувати (Ком., 36; Укр. пр., 1963, 180).
83. Хай тому трясця, хто зазіхає на наше щастя (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); … хто зазіхає на моє щастя (ІМФЕ, 14 3, 382, 33).
84. Хоч не почесний, але щесний (Укр. пр., 1963, 181).
85. Хоч одна мати на світ породила, та не одним щастям обох одарила (ІМФЕ. 1І-3. 211, 176).
86. Хоч сопливий, але щасливий (ІМФЕ, 29-3, 117, 19).
87. Хто багато бажає, той ніколи щаслив не буває (Укр. пр., 1963, 181).
88. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає (Укр. пр., 1963, 179).— Див. горе.
89. Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (Чуб., 304; Укр. пр., 1963, 181).
90. Хто дрімає, той щастя не має (Фр., II, 1, 50).
91. Хто ключ знайде, той щастя має (Фр., II, 1, 273).
92. Хто не мав щастя від ранку, не буде мати і до останку (ІМФЕ, 29-3, 113, 21).—Біл.: Гр., 2, 425.
93. Хто пізно лягає, той щастя не має (Ном., 80).
94. Хто рано встає, тому щастя є (Укр. пр., 1963, 179).
95. Хто старе поминає, той щастя не має (Ном., 80).
96. Хто не терпить нещастя, той не знає щастя (ІМФЕ, 8-К2, 24, Яворн.).
97. Хто хоче щастя зазнати, той повинен свій край шанувати (ІМФЕ, 1-6, 551, 65).
98. Цілий світ перейшов та й щастя найшов (ІМФЕ, 29-3, 113, 83).
99. Чуже нещастя зноситься легше, ніж чуже щастя (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
100. Чуже щастя коле в очі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 425.
101. Шукав щастя по цілому світу, а воно його чекало у власній світлиці (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
102. Шукай нового щастя, а старого не губи (ІМФЕ, 14-3, 211, 205).
103. Шукають щастя тільки нещасливі (Укр. пр., 1963, 184).
104. Щасливий, у сорочці родивсь (Ном., 24; Укр. пр., 1963, 181).— Біл.: Гр., 2, 425.
105. Щасливий, кого гроші люблять (Укр. пр., 1963, 181).
106. Щасливий скаче, нещасний плаче (ІМФЕ, 29-3, 113, 50).
107. Щасливому на соломі добре спиться (Н. ск., 1964, 31).
108. Щасливому мир годить (ІМФЕ, 14-3, 10, 31).
109. Щасливому і в сні щастя сниться (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 423.
110. Щасливому світ милий і весела нічка, як у дубраві тихенька криничка (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
111. Щасливому сир на колоді (Зін., 257; Ном., 35).
112. Щасливому щастя (Зін., 257; Ном., 35; Укр. пр., 1963, 181).
113. Щастя без розуму — торбина дірява (Укр. пр., 1963, 179; Н. ск., 1971, 97).— Рос: Даль, 66.
114. Щастя бігає за сміливцями (ІМФЕ, 14-3, 211, 253).
115. Щастя біжить, а нещастя летить (Укр. пр., 1963, 181; Н. ск., 1971, 98).
116. Щастя в повітрі не в’ється, а працею дістається (ІМФЕ, 14-3, 386, 556).
117. Щастя все на швидкім коні їздить (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
118. Щастя добре, а правда краще (Укр. пр., 1955, 264).
119. Щастя допомагає смілим (ІМФЕ, 29-3, 130, 31).
120. Щастя дорожче багатства (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 70.
121. Щастя дочасне, а злидні довічні (Ном., 31).
122. Щастя єсть як лисиця: поманить, подурить та і до лісу втече (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
123. а) Щастя за горами, а біда за плечами (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 423; б) Щастя за плечима, біда перед очима (Зак. пр., 124).
124. Щастя зіпсує дурного (Прип., 350).
125. Щастя знає, кого шукає (Н. ск., 1971, 98).
126. а) Щастя з нещастям в однім дворі живуть (Укр. пр., 1936, 128); б) Щастя і нещастя живуть під одною стріхою (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Рибн., 111.
127. Щастя з нещастям на одних санях їздять (Укр. пр., 1963, 179; Н. ск., 1971, 98).
128. Щастя і нещастя єсть як день та ніч (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
129. Щастя і нещастя на однім коні їздять (Укр. пр., 1963, 128).— Рос: Снег., 467.
130. Щастя і- нещастя одною і тою самою ідуть стежкою (ІМФЕ, 29-3, 114, 12).
131. Щастя і нещастя — то близькі сусіди (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
132. Щастя і дурному помагає, а нещастя і мудрого дурним зробить (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
133. Щастя йому з рук вилетіло, як птиця із сіті (Ном., 38; Укр. пр., 1963, 180).
134. Щастя лучче, як готові гроші (Чуб., ЗО А).— Рос: Снєг., 467.
135. Щастя має ноги, біда має роги (Ном., 36; Укр. пр., 1936, 128; 1963, 182; ІМФЕ, 1-5, 396, ПО).
136. Щастя малов міров міряється (Югас, 66).
137. Щастя на кого нападе, того і трусить (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
138. Щастя на коліні не ломиться (Укр. пр., 1963, 180).
139. Щастя не за горами, бо кується самими нами (Н. н.. Черк.).
140. Щастя не знає, кого шукає (Н. ск., 1971, 98).
141. а) Щастя — не кобила, у віз не запряжеш (Н. ск., 1971, 97); Рос: Риби., 111; біл.: Гр., 2, 422; б) Щастя — не кінь, не загнуздаєш (Н. н., Черк.).
142. а) Щастя — не курка, решетом не накриєш (Укр. пр., 1963, 182); б) Щастя — не перепілочка, решетом не накриєш (Скр., 104).
143. Щастя — не підкова, під ногами не знайдеш (Н. ск., 1971, 97).
144. Щастя — не товар: його не продасиш і не купиш — воно само прийде, само й піде (Зак. пр.. 24).
145. Щастя — нещастю сусіда (Югас, 66).
146. Щастя переходя живе (Ном., 36; Укр. пр., 1963, 179).
147. Щастя помагає, а горе відбирає (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
148. Щастя прийде — і на печі знайде (ІМФЕ, 14-3, 211. 32).
149. а) Щастя розум відбирає, а нещастя повертає (Укр. пр., 1936. 128; 1963. 179;’ II. ск.. 1971, 98); б) Щастя розум одбирає, а нещастя назад повертає (Ільк., 110; Ном., 36; ІМФЕ, 29-3, 138, 50).
150. Щастя скоро покидає, а надія ніколи (Укр. пр., 1955, 74; Вік живи, 17; Укр. пр., 1963, 184).
151. Щастя та злидні одною стежкою ходять (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
152. Щастя упало, так і приятелів мало (Ном., 46; Укр. пр., 1963, 18′,).
153. Щастя чоловіка найде, хоч і сонце зайде (Прип., 215).
154. Щастя — як і горе: точить сльози (Укр. пр., 1963, 181).
155. а) Щастя, як вільна пташка: де захотіла, там і сіла (Н. н.. Вол.); б) Щастя, як пташка: де захотіло, там полетіло і сіло (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
156. Щастя, як скло, легко розбивається (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
157. а) Щастя, як трясця, кого схоче, того й нападе (Гатцук., 352; Закр., 224; Чуб., 304; Укр. пр., 1963, 179); … на кого схоче, на того й нападе (Шиш.-Іл., 85; Ном., 35); б) Щастя, як трясця, кого нападає, того й трясе (Укр. пр., 1963, 128); … кого попаде, того й трясе (Укр. пр., 1963, 181); в) Щастя, як трясця, кого нападе, не скоро покине (Укр. пр., 1963, 181).— Рос: Даль, 72, біл.: Hoc, 424; Гр., 2, 424.
158. Яка Настя, таке з нею й щастя (ІМФЕ, 14-3, 211, 201).— Див. 2, Настя.
159. Як вродилась щасниця, так поправиться і п’яниця (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 182).
160. Як кому щастя, то й на кию виплине (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
161. Як красу ділили, то спала, а як щастя ділили, то встала (Н. н., Черніг.).— Біл.: Гр., 2, 422.
162. Як людина в щасті живе, то й сусід в гості йде (Зак. пр., 124).
163. Як не щастить, то і в печі не горить (Укр. пр., 1963, 69).
164. Як нема щастя зранку, то не буде й до останку (ІМФЕ, 14-3, 211, 200).— Біл.: Гр., 2, 425.
165. Як нема щастя, то нема й долі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 420.
166. Як щастя буде, доля сама прийде (Вік живи, 20).
167. Як щастя панує, то й дурень танцює (ІМФЕ, 1-6, 553, 65).
168. Як щастя прийде, то і на печі знайде (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Снег., 178.
169. Як щастя прибуде, знайдуть самі люди (Укр. пр., 1963, 182).
170. Як на щастя іде, так і п’яниця виправиться, а як на нещастя, то й піп скрутиться (Укр. пр., 1963, 182).
Доля, судьба.
1. Без долі й по гриби не ходять (ІМФЕ, 1-5, 461, ЗО).— Див. 1, гриби.
2. Без долі — як без волі (Н. н., Черк.).
3. Бездольному всюди недоля (Н. н., Житом.).— Біл.: Гр., 2. 420.
4. Була б доля, та нема волі (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 828.
5. Була доля — пропала, а біда застала (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
6. Вибрав-єс собі долю, як бандолю (Ном., 36).
7. Віддалася за лиху долю (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
8. Від лихої долі не сховаєшся (Фр., II, 1, 28).— Біл.: Гр., 2, 421.
9. Вік звікувала — щастя-долі не знала (Н. н., Черк.).
10. Він знав свою судьбу — тому й вилетів у трубу (Н. н.. Черк.).
11. Він має горбату долю (ІМФЕ, 29-3, 153, 18).
12. а) Воли, корови даю, але долі не вгадаю (Ільк., 15; Закр., 149); б) Даю воли та й що маю, але долі не вгадаю (Прип., 89).
13. Де воля, там доля (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 420.
14. а) Дитина снить, а доля росте (ІМФЕ, 29-3, 138, 31); б) Дитинка спить, а її доля росте (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 183).
15. Добра доля іде з широкого поля (Н. ск., 1964, 56).
16. а) Добре тому пить, кого доля спить (Ном., 35); … чия доля спить (Укр. пр., 1963, 183); б) Добре тому жить, чия доля не спить (Укр. пр., 1963, 182); в) Чом йому не пить, коли його доля не спить (Укр. пр., 1963, 183).
17. Дожидай долі, то не матимеш і льолі (Укр. пр., 1955, 69; 1963, 184; Н. ск., 1971, 97).
18. а) Долі і найбистрішим конем не об’їдеш (Прип., 107); б) Долі й конем не об’їдеш (Укр. пр., 1963, 184); в) Лихої долі конем не об’їдеш (Ном., 36; Чуб., 247; Прип., 107); г) Своєї долі і конем не об’їдеш (Ном., 36; Фр„ II, 1, 29; ІМФЕ, 29-3, 151, 20).— Біл.: Гр., 2, 421.
19. Долі скаргами не власкаєш (Укр. пр., 1963, 184).
20. Доля карає й вельможного й незаможного (Ном., 36; ІМФЕ, 29-3, 151, 20); … й неможного (Укр. пр., 1963, 183).
21. Доля не питає, що хоче, те й дає (Прип., 107).
22. Доля тому дасть силу, честь і власть, хто здобуде її у боротьбі (Прип., 107).
23. Заправлена фасоля — то ваша доля (Н. ск., 1964, 5).
24. З щастя та горя скувалася доля (Ном., 36).— Див. щастя.
25. Зустріла мене доля серед чистого поля (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 421.
26. Кому доля, тому і півень яйце несе (ІМФЕ, 1-5, 462, 54).
27. а) Козак не без щастя, дівка не без долі (Н. н., Черк.); б) Козак не без долі, дівка не без щастя (7л., 34; Ном., 95; Укр. пр., 1963, 210); в) Бог не без милості, козак не без долі (Н. н., Вол.); г) Козак не без долі співає поволі (ІМФЕ, 29-3, 116, 41); д) Дівка не без щастя, козак не без долі (Н. ск., 1971, 97; ІМФЕ, 14-3, 211, 139).
28. Куди доля поверне, туди треба й гнутись (Прип., 107).
29. Лихая доля і під землею надибає (Ном., 36; Укр. пр., 1963, 1НЗ).
30. а) Лихої долі не вгадаєш (Ном., 36; Чуб., 247; Прип., 107; ІМФЕ, 29-3, 13Н, 51); б) Лихої долі собі не вгадаєш (Фр., II, 1, 28).— Біл.: Гр., 2, 420.
31. Лихому така і доля (Н. н., Львівщ.).
32. Лягай долі на своїй долі (Шиш.-Іл., 39; Ном., 36; Укр. пр., 1936, 126).
33. Моя доля та рубає дрова (Ном., 36; Укр. пр., 1963, 184).
34. Моя доля, як з собачого хвоста сито (Прип., 107).
35. На торгу долі не купиш (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 422.
36. На чужій долі не бийся, коли своєї не маєш (Зак. пр., 120).
37. Не займай голяка — його доля така (Білоц., 2і).
38. Не збереш поля, коли лиха доля (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 421.
39. Не купуй лою та купуй долю (Укр. пр., 1963, 183).
40. Нема долі без солі (Ном., 242; Укр. пр., 1963, 583; ІМФЕ, 1-5, Ні І, 32).
41. Нема долі — пішла за водою (Н. н., Черк.).
42. Не у всіх доля однакова: одним сиплеться зерно, а другим — полбва (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
43. Ніхто не знає, де кого доля чекає (Фр., II, 1, 28).
44. Перед своєю долею не втечеш (Прип., 107).
45. Пішов шукати по світах свою долю (Н. п.. Черк.).
46. Погладила судьба його, але проти шерсті (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
47. Судьба — не собака, палицею не відіб’єш (Там же).
48. Своїй долі ніхто не рад (Фр., II, 1, 29).
49. а) Така доля, як бараболя (Прип., 108); б) У нього доля, як бандоля (Ном., 36).
50. Таке добре, як моя лиха доля (Укр. пр., 1963, 184).
51. Ти свою долю в неділю проснідала, а в п’ятницю проспівала (Ном., 170; Фр., II, 1, 29; Укр. пр., 1963, 496).
52. Тобі твоя доля росте (Укр. пр., 1963, 182).
176
53. У кого дочок сім, то й доля всім, у кого одна, і тій долі нема (Ном., 36).— Див. 2, дочка.
54. Хоч би я за пана пішла, як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п’яницю, то й п’яниця поправиться (Укр. пр., 1963, 182).
55. Хоч ряба й погана, та її доля кохана (Ном., 34; Укр. пр., 1963. 183).
56. Хто не має долі, то від вінця і до кінця (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
57. Чужа доля під бік коле (Ном., 94; ІМФЕ, 29-3, 141, 31).
58. Ще ніхто не втік від своєї долі (Фр., І, 2, 286; Прип., 59).
59. Як буде доля, то буде й льоля (Ном., 35; Фр., II, 1, 29; Прип., 108; Укр. пр., 1963, 182).
60. Як будеш чекати долі, то не будеш мати й льолі (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).
61. Як доля когось карає, то перше розум відбирає (ІМФЕ, 1-5, 461, 32).
62. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я (Ном., 35; Укр. пр., 1963. 182).
Талан.
1. Багато талантів пропало, бо щастя не сприяло (Прип., 327).
2. Нашому Івану нема талану (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 420.
3. Не то талант, що лежить, а то, що біжить (Прип., 328).
4. Талану нема (Укр. пр., 1963, 183).
5. У кого поганий талан, у того порожній карман (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
6. Хоч роби і розсядься, а як нема талану, то нема (Укр. пр., 1963, 184).
7. Який талан матці, такий і дитятці (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
8. Як не було талану, не буде й долі (Н. ск., 1971, 98).
Воля, неволя.
1. Аби на волю, знайдемо долю (Укр. пр., 1955, 72).
2. Аби добра воля, а борщ буде (Фр., І, 2, 255).
3. Або волю здобути, або дома не бути (Н. ск., 1971, 73).
4. Без волі плачу доволі (Укр. пр., 1936, 17; 1955, 36).
5. Ваша сила — ваша й воля (Укр. пр., 1963, 155).
6. Великі душі мають силу волі, а слабодухи гинуть у неволі (Прип.. 53).
7. а) Вільному воля (Ном., 96); б) Вільному воля, а бішеному поле (Укр. пр., 1963. 493); в) Вільному воля, а спасенному рай (Шиш.-Іл., 16; Закр., 149; Ном., 96; Фр., І, 2, 222; Прип., 53; Укр. пр., 1963, 485); г) Вільному воля, скаженому поле, спасенному рай (Н. н., Черк.); д) Вільному воля, ходячому — путь (Укр. пр., 1963, 155).— Рос: Даль, 840; Жуков, 86; біл.: Hoc, 15; Ляцький, 176; Гр., І, 321; 2, 164; Рапан., 13.
8. В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 154).
9. Вольно кому хотіти по своїй матері плакати (Зін., 218; Ном., 96).
10. Воля дає силу слабим (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
11. а) Воля дорожча за життя (Н. ск., 1971, 81); б) Воля дорожча від усього (Вік живи, 13).
12. Волю неволя вчить (Укр. пр., 1963, 157).
13. Воля — то маленьке слово, а всі йому раді (ІМФЕ, 29-3, 128, 41).
14. Воля — це вічна молодість народів (ІМФЕ, 1-5, 461, 187).
15. Воля велика, а тюрма кріпка (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 830.
16. а) В полі дві волі (ВИС, 28; Шиш.-Іл., 75; Ном., 197); б) В полі дві волі: чия подолає, того і право має (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Даль, 678; біл.: Hoc, 20.
17. В своєму добрі, та волі нема (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 836.
18. Всякому своя воля (Чуб., 240).
19. Дай волі на ніготь, а він візьме на лікоть (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
20. а) Дай кому волю, а собі неволю (Закр., 155; Фр., І, 2, 256); б) Дай йому волю, а сам підеш в неволю (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 155); в) Дай рукам волю, сам підеш в неволю (ІМФЕ, 29-3, 119, 31); … то й сам підеш у неволю (Укр. пр., 1963, 722).— Рос: Даль, 832;
г) Дай серцю волю, а сам підеш у неволю (Закр., 155; Ном., 29);
д) Дай серцю волю — заведе в неволю (Прип., 53; Укр. пр., 1955, 112; Вік живи, 22; Укр. пр., 1963, 622); … зробиш собі неволю (Н. н., Бук.); є) Дай серцю волю — то собі неволю (Фр., 1, 2, 256); є) Не давай серцю потолі, бо сам підеш до неволі (Ном., 66; Укр. пр., 1963, 341); ж) Не дай серцю волі, жебис не був у неволі (Зін., 264); з) Не дай серцю волі, бо будеш сам у неволі (Зін., 229; Ном., 66); и) Як дати серцю волю, заведе в неволю (ІМФЕ, 29-3, 113. 31).
21. Де немає волі, там не буває й долі (ІМФЕ, 14-3, 10, 31).
22. Добра воля стане за учинок (Закр., 158; Ном., 87).
23. Життя не має ціни, а воля дорожча за життя (Укр. пр., 1936, 106; 1955, 69; 1963, 156).
24. За народ і волю віддамо життя і долю (Прип., 243).
25. З доброї волі борщу не звариш (Фр., І, 2, 456).
26. З корита їли, та у волі жили — ніякого горя не знали (Ном., 29).
27. І вовк на волі, та й виє доволі (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 155).
28. Коли та воля буде? Чи вона втопилась, чи де поділась? (Укр. пр., 1963, 155).
29. а) Краще на свободі в комірці, нім в неволі в золотій клітці (ІМФЕ, 14-3, 211, 142); б) Воля пташці краща від золотої клітки (Перем., 1854, 3); в) І золота клітка для пташки неволя (Укр. пр., 1936, 106, 1963, 154; Н. ск., 1971, 34); г) Краще на волі на вітці, чим у неволі в золотій клітці (Укр. пр., 1936, 106; 1955, 293; Вік живи, 13); д) Ліпше птичці на сухій гілці, ніж у золотій клітці (ІМФЕ, 29-3, 138, 88); є) Лучче птиці на сухій гілці, чим у золотій клітці (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 154); є) І на вільну птицю є в’язниця (ІМФЕ, 29-3, 121, 31).— Рос: Даль, 841; біл.: Рапан., 23.
30. Краще робити на вільнім полі, ніж гуляти у неволі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
31. Краще стоя вмерти, чим сидя в неволі жити (Н. н., Черніг.).— Біл.: Рапан., 308.
32. Ліпша найгірша недоля, як чужа неволя (ІМФЕ, 29-3, 113, 142).
33. Моя воля, моя сила (Фр., І, 2, 256).
34. Мужицька недоля гірш, ніж неволя (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).— Біл.: Гр., І, 313.
35. На волі плачу доволі (Ном., 29).
36. На волі я й гори потоплю (Укр. пр., 1963, 155).
37. На чужому полі не матимеш волі (Ном., 274; Укр. пр., 1955, 38; Вік живи, 11; Укр. пр., 1963, 89); … не будеш мати своєї волі (ІМФЕ, 29-3, 146, 51).
38. а) Неволя і плаче, неволя і скаче (Ном., 29).— Біл.: Hoc., 94; Гр., 1, 313; б) Неволя скаче, неволя пляше, неволя пісню співає (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 836.
39. Нема гіршої долі, як жити без волі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І, 313.
40. а) Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 430); б) Не хочеш по добрій волі, то мусиш по неволі (Фр., І, 2, 256).
41. а) Не сильная — вольная (Зін., 234; Ном., 96; Фр., III, 2, 92); б) Не сильно — вільно (Ном., 96).
42. Не шукай долі, а шукай волі (Укр. пр., 1936, 106; 1955, 71; Н. ск., 1971, 75).
43. Охота гірше неволі (Укр. пр., 1963, 155).— Рос: Жуков, 328.— Див. 1, охота.
44. Панська воля — панська й сила (Укр. пр., 1963, 155).
45. Сам у неволі, а мрії на волі (Укр. пр., 1936, 17; Зак. пр., Н; Укр. пр., 1963, 154).
46. Своя воля добра, та не пожиточна (Зін., 245; Ном., 29).
47. Своя воля гірш неволі (Н. н., Черніг.).
48. Своя воля мед п’є, своя воля й кайдани кує (Укр. пр., 1963, 155).
49. Сильна воля гори перевертає (Вік живи, 17).
50. Схотілося волі, щоб не були голі (Укр. пр., 1936, 106).
51. а) Тільки й волі, що крикнуть у полі (Укр. пр., 1963, 155); б) Тільки тії й волі … (Н. ск., 1971, 34).
52. У неволі нема долі (Зак. пр., 42).
53. У неволі ніщо не миле (Укр. пр., 1955, 72).
54. Ходить по волі, #к пес на прикові (Ном., 280).
55. а) Хотя й голі, аби на волі (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); б) Хоч долі, аби на волі (Н. ск., 1971, 75); в) Хоч долі, аби у своїй волі (Укр. пр., 1963, 154).
56. Хоч за три дні перед смертю волі побачить (Укр. пр., 1963, 155); … волі побачить — і то полегшає (Ном., 27; Укр. пр., 1936, 106); … аби своя воля (Укр. пр., 1963, 154; Н. ск., 1971, 75); … так своя воля
(1МФЕ, 8-K2, 24, 110, Яворн.); … зате своя воля (ІМФЕ, 1-5, 461, 286).— Біл.: Гр., 1, 321; Рапан., 18.
57. Хоч рачки, та на волі (Ном., 264; 1МФЕ, 1-5, 461, 286); … але на волі (ІМФЕ, 29-3, 117, 20).
58. Хоч ти в багатстві, та в неволі, а я хоч голий, та на волі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
59. Хто без волі, той без долі (Фр., І, 1, 257; Прип., 54).
60. Хто ходит по своїй волі, упаде до неволі (Югас, 66).
61. Чоловік без волі, що кінь на припоні (Ном., 214; Укр. пр., 1955, 72); … то кінь на припоні (ІМФЕ, 29-3, 146, 35); … як кінь на припоні (Зак. пр., 38; Укр. пр., 1963, 154; Н. ск., 1971, 34).
62. Яка воля, така доля (Фр., І, 2, 257).
Свобода.
1. а) В пригоді — мисль о свободі (Укр. пр., 1963, 155); б) Коли ти в свободі, гадай о пригоді (Ном., 193).
2. Ліпше холодно і голодно, але свободно (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
3. а) Народ без свободи, як безплідна земля, лиш терен родить (ІМФЕ, 14-3, 249, 32); … лиш терен росте (Зак. пр., 44); б) Народ без свободи — як риба без води (Зак. пр., і і).
4. Розколовся світ на свободу і гніт (Вік живи, 39; Н. ск., 1971, 33).
5. Свобода дорожча золота, ціну їй тоді узнаєш, коли загубиш (Зак. пр., 44).
6. Сій і ори, а на свободу ся бери (Укр. пр., 1963, 90).— Див. 1, сіяти.
7. Щасливі раби — найбільші вороги свободи (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
Зрада.
1. Був зрадником, став праведником (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
2. Бійся зради гірше, як вовка (Фр., II, І, 210).
3. Зрада на всім світі стала (Там же).
4. Зраду приймають, а зрадника вішають (Н. н.. Ров.).— Біл.: Гр., І. 351.
Слава.
1. Вони свою славу кинули під лаву (Прип., 178).
2. Ганебної слави повні халяви (Ком., 73).
3. а) Далеко йде хороша слава, а худая ще дальше (Укр. пр., 1955, 188; 1963, 519); б) Добра слава далеко, а погана ще далі (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 687.
4. Добра слава лежить, а погана далеко біжить (Н. н., Вол.).— Рос: Снег., 290.
5. Добра слава дорожча багатства (Зак. пр., 16); … ліпша від багатства (Н. п.. Вол.).— Рос: Міхельсон, 2, 32; біл.: Гр., 1, 370.
6. За героєм слава біжить (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
7. Набрав слави повні халяви (ІМФЕ, 14-3, 211, 356).
8. а) На воротях слава не висить (Ільк., 55; Ном., 86; Літ. газ., 1961, 8. XII); б) Слава на воротях не сидить (Прип., 308).— Біл.: Гр., 2, 473.
9. Погана слава має крила (ІМФЕ, 14-3, 211, 250).
10. Про його слава на весь світ стала (Укр. пр., 1963. 328).
11. Пустили лиху славу про неї (Прип., 308).
12. Слава не поляже, а про себе розкаже (Укр. пр., 1963, 204).
13. Твоя слава велика: сім сіл — один віл (Укр. пр., 1963, 473).
Правда.
1. а) А що правда, то не гріх, а що торба — то не міх (Прип., 203); б) Що правда, то не гріх (Ном., 130; Висл., 357; Укр. пр., 1955, 66; 1963, 164; Н. ск., 1971, 105); в) Що правда, то не гріх, а що торба, то не міх (Мал., 214; Зак. пр., 38); г) Що торба, то не міх, що правда, то не гріх (Фр., III, 2, 218).— Біл.: Ляцький, 60; Гр., 2, 433.— Див. гріх.
2. Багачева правда гірше брехні (Укр. пр., 1955, 64; 1963, 66).
3. Без правди жити — то так, як по-вовчому вити (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
4. Біда на світі, коли немає правди (Укр. пр., 1955, 65; Зак. пр., 40; Укр. пр., 1963, 167; Н. ск., 1971, 106).
5. Біду їж, а правду повіж (Прип., 263).
6. Блазні і діти звикли правду говорити (Зак. пр., 86).
7. Бодай так пси траву їли по тій правді! (Ільк., 68; Ном., 135; ІМФЕ, 29-3, 142, 64).
8. Брехня на столі, а правда під порогом (Укр. пр., 1963, 167).
9. Брехні много, а правда одна (Зак. пр., 40).— Див. 2, брехня.
10. Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох (Укр. пр., 1963\, 163; Н. ск., 1971, ‘102). \
11. Буде правда, буде й рада (Закр., 146; Укр. пр., 1963, 164).
12. а) Була колись правда, пожила та й гайда! (Укр. пр., 1963, 167); б) Була колись правда, та заржавіла (Закр., 146; ВНС, 3; Шиш.-Іл., 10; Чуб., 260; Укр. пр., 1963, 167); в) Була колись правда, та тепер заржавіла (Перем., 1854, 105); г) Була колись правда, та іржава (Укр. пр., 1955, 64); д) Була правда, та ржа з’їла (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); є) Була правда, та в ліс пішла (Перем., 1854, 105); є) Була правда, та позички з’їли (Ном., 130; Укр. пр., 1963, 167); ж) Була правда, та пощербатіла (Гріпч., 232).— Рос: Даль, 203; біл.: Гр., 2, 434.
13. Велике діло — гроші, а ще більше — правда (Укр. пр., 1955, 65; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 167).
14. Великим панам трудно правду сказати (Укр. пр., 1963, 166).
15. Виплине правда наверх і з дна моря (Н. н., Черк.).
16. Він завжди правду каже, коли не бреше (ІМФЕ, 29-3, 125, 34).
17. Він раз на рік правду каже, та і то кається (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).
18. Він як сі помилит, то часом правду скаже (Фр., II, 2, 570).
19. В кожній неправді є все половина правди (ІМФЕ, 29-3, 151, 7).
20. Воно то правда, та брехнею дуже пахне (Ном., 132; Укр. пр., 963, 177).
21. В очах жінки можна читати цілу правду (ІМФЕ, 29-3, 114,
1).
22. а) Все минає, лиш правда не минеться (ІМФЕ, 14-3, 249, 32); . тільки правда не минеться (Зак. пр., 40); б) Все згине, тільки
правда зостанеться (Укр. пр., 1963, 165); в) Все минеться, одна правда зістанеться (Н. ск., 1971, 104); … одна правда останеться (Укр. пр., 1963, 164).— Рос: Даль, 200; Рибн., 104.
23. а) Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає (Укр. пр., 1955. 64; 1963, 165); б) Всяк про правду трубить, та не всяк ту правду любить (Укр. пр., 1963, 165); в) Кожний о правді трубить, а не кожний ту правду любить (Фр., II, 1, 236).— Рос: Даль, 201; біл.: Г р., 2, 434.
24. В шапці правди немає (Шиш.-Іл., 17).
25. Гай-гай, та ніде правди діти (Укр. пр., 1963, 164).
26. Гроші можуть много, а правда все (Прип., 84).— Рос: Даль, 195.
27. Двічі з неправдою не пройдеш (Зак. пр., 40).
28. Двох правд не буває (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
29. а) Де мало слів, там більше правди (ІМФЕ, 1-5, 461, 33); б) Де много крику, там мало правди (Н. н., Зак.).
30. Де сила панує, там правда мовчить (Н. ск., 1971, 106).
31. Добра та рада, де щирая правда (Алекс, 4; Укр. пр., 1936, 298; 1963. 164).
32. Добре діло — правду говорити сміло (Укр. пр., 1963, 164).
33. Доки правда підросте, багато в річці води втече (Зак. пр., 40).
34. Забувся та й правду сказав (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
35. За ніс не води, а правду в очі кажи (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
36. За очі клевета, а у очі правда (Ном., 130).
37. а) За правдиве діло стій сміло (Зак. пр., 40); б) За праве діло стій сміло (Укр. пр., 1955, 73; 1963, 163); в) За правее діло ставай сміло (Вік живи, 14).
38. За правду б’ють, карають, а неправду величають (Зак. пр.,
39. За правду б’ють, ще й плакати не дають (Прип., 263).
40. За правду зв’яжуть (Укр. пр., 1963, 145).
41. За правду не сердися, здійми шайку й поклонися (Зак. пр., 40).
42. За правду стій горою. (Там же).
43. а) Засип правду золотом, Затопчи її в болото, а вона все-таки наверх вийде (Укр. пр., 1963, 163); б) Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх сплине (Н. ск., 1971, 106); в) Засип правду хоч золотом — вона виплине доверху (Укр. пр., 1936, 122; 1963, 163).— Рос: Даль, 196; Снєг., 137; Рибн., 104.
44. а) За чужим столом сиди, а право суди (Висл., 267); б) За чужим столом сиди, а правдою суди (Прип., 348).
45. І в дванадцяти (суд присяжних) правди не знайти (Укр. пр., 1936, 80).
46. Іржа на залізі, а неправда в людині не утаїться (Зак. пр., 41).
47. І трьох брехунів не зложать одної правди (Прип., 263).
48. а) І за рідного батька правду кажи (Н. ск., 1971, 105); б) І на рідного батька правду кажи (Укр. пр., 1936, 123; 1963, 164).
49. І камінь би сі порушив від такої неправди, не то чоловік (Фр , II, 1, 239).
50. їж, а правду ріж (Мал., 194).
51. а) їж хліб з сіллю і з водою, живи правдою святою (Ном., 279; Укр. пр., 1963, 164); б) їж хліб з водою, живи правдою святою (Білоц., 29).
52. Кажи завжди правду, то не будеш нічого придумувати (ІМФЕ, 14-3, 211, 237).
53. Кажи правду, легше ти буде (Фр., II, 1, 236).
54. а) Кинь правду в калюжу — вона чиста буде; б) Мочи правду в калюжі, а вона все чиста буде (Н. н., Черк.).
55. Клин клином вибивай, а правду правдов глядай (Югас, 56).
56. Кожний правду знає, та не однаково її розуміють (Зак. пр., 41).
57. Коли золото випливає, тоді правда пропадає (Н. ск., 1971, 106).— Див. золото.
58. Коли праве діло, то говори сміло (Укр. пр., 1963, 164).
59. Колись була правда, да з дороги звихнулась (Укр. пр., 1963, 167).
60. Коли хочеш казати правду, кажи брехню, бо правді не ймуть віри (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
61. Кому правди не треба, тому й честь не потрібна (Зак. пр., 41).
62. Краща правда в болоті, як неправда в золоті (Там же).
63. Краще вмерти, ніж неправду терпіти (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 191. ,
64. Лише мертві можуть говорити правду на цьому світі (Ном., 111; Укр. пр., 1963, 167).
65. Лучче гірка правда, чим солодка брехня (Н. п., Черніг.).— Біл.: Рапан., 235.
66. Мала правда велику брехню переможе (Н. н.. Ів.-Фр.).
67. Маленька правдонька всі неправди переважить (Укр. пр., 1963, 165).
68. Мало говори, а правдою дорожи (Н. н., Зак.).
69. Много вікон, много світа, а правди не видно (Укр. пр., 1963, 104).
70. а) Мужицька правда єсть все колюча, а панська на всі сторони гнуча (ІМФЕ, 29-3, 123, 31); б) Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча (Закр., 179; Ном., 29; Прип., 210; Укр. пр., 1936, 59; 1955, 64; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 166); в) Хлопська правда колюча, а панська на всі боки гнуча (ІМФЕ, 29-3, 138, 26).
71. Нагла мова, правда готова (Прип.. 204).
72. На правду мало слів (Ном., 130; Укр. пр., 1963, 164).
73. На світі все минеться, одна правда останеться (Н. н., Ров.).— Рос: Снєг., 249.
74. а) На світі пани блукаються і з правдою минаються (ІМФЕ, 29-3, 123, 31); б) Пани в світі блукаються, та з правдою не знаються (Укр. пр., 1963, 166).
75. Наша правда тоді буде, як нас вже не буде (Там же).
76. Не буду душі вбивать, буду правду казать (Укр. пр., 1963, 140; ІМФЕ, 1-5, 461, 259).
77. а) Не все тому правда, що в пісні співають (Ном., 132; ІМФЕ, 1-5, 461, 33); б) Не все то правда, що в книжці стоїть (Зак. пр., 85);
в) Не все тото правда, що в книжці пише (Ном., 132; Висл., 302):
г) Не все то правда, що і пишуть (Ном., 132; Укр. пр., 1963, 177);
д) Не те правда, що правда, а те, що люди говорять; є) Не все то правда, що на весіллі співають (Укр. пр., 1963, 177); є) Не все то правда, що кажуть (Н. н., Вол.); ж) Не все то правда, що на весіллі ладкають (Ном., 132, Прип., 263).— Див. 2, весілля.— Рос: Даль, 202; біл.: Гр., 1, 370.
78. Не всю правду треба людям знать, треба щось і собі сховать (Прип.. 263).
79. Не діб’єшся від нього правди, як від бика молока (Фр., І, 2, 6).
80. Не любить кривити душею (Укр. пр., 1963, 164).
81. Не любить правди, як пес мила (Ном., 131; ІМФЕ, 29-3, 142, 54).
82. Нема ні в кого правди, тільки в мене та в моєї жінки (Н. «., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 311.
83. Нема ні в кім правди, тільки в реміннім поясі та в залізній пряжці (Ном., 285; Укр. пр., 1963. 140).
84. Неправда на столі, а правда на дворі (Чуб., 260).
85. Неправдою далеко зайдеш, та назад не вернешся (Вік живи, І і).—Рос: Даль, 160; біл.: Рапан., 238.
86. Неправдою твоя нога не дійде до порога (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
87. Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже (Н. ск., 196′,. 105).— Див. друг.
88. Не то правда, що блищить, а то правда, що пищить (Н. н.. Житом.).
89. Не шукай правди в других, коли в тебе її нема (Укр. пр., 1936. 122; 1955. 61; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 167; Н. ск., 1971, 105); … як в тебе її немає (Зак. пр., 41).— Рос: Даль, 160.
90. а) Не щодня брехня, деколи й правда (Зір., 12).— Див. 2, брехати; б) Не щодня бридня, деколи й правда (Ном., 134).— Див. 2, бредня.
91. Ніде правди діти (Укр. пр., 1955, 65; 1963. 141; Н. ск., 1971, 104).
92. Одна правда на світі живе (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 556.
93. Оце тому правда була, що вкусив заєць за хвоста вола (Ном.. 133; Укр. пр., 1963, 175).
94. Пани правду не скажуть, а розумному рот зав’яжуть (Укр. пр.. 1963, 166).
96. Пани правдою кепкують, проте ж у світі панують (Там же).
96. Пан хоч і шапку зніме, та в шапці правди нема (Укр. пр., 1963, 166; Н. ск., 1971, 105).
97. Пан не любить правди, як пес мила (Там же).
98. Панська правда всюди однакова: на мужицькому горбі (Укр. пр., 1955, 64; 1963, 166).
99. По правді жить, як по воді без сліду плить (Укр. пр., 1963, 166).
100. По правді живи, по правді й умреш (Ном., 130; Укр. пр., 1955, 66; 1963, 166).
101. По правді роби —доброго кінця сподівайся (Чуб., 285; Укр. пр., 1936, 124; 1963, 165).
102. По правді роби, по правді й буде (Ном., 130; Укр. пр., 1955, 66; 1963, 165).
103. По правді роби, по правді й очі вилізуть (Чуб., 285); … по правді й очі повилазять (Ном., 60; Укр. пр., 1963, 166).
104. а) Правда вам колет очі (Рад. Ант.); б) Правда в очі коле (Прип., 264; Н. ск., 1964, 39); в) Правда очі коле (Шиш.-Іл., 61; Югас, 61; ВНС, 20; Ном., 131; Укр. пр., 1955, 64; 1963, 165; Н. ск., 1971, 105).— Рос: Даль, 198; Рибн., 104; Жуков, 363; біл.: Hoc, 131; Гр., 2, 434.
105. Правда в воді не тоне, а в вогні не горить (Укр. пр., 1936, 121; Н. ск., 1971, 105).
106. Правда втопилась, а кривда наверх спливла (Укр. пр., 1955, 65; 1963, 167).
107. Правда добра, а щастя краще (Скр., 18).
108. а) Правда дорожча золота (Зак. пр., 42).— Рос: Даль, 195; біл.:Гр., 2, 432; б) Правда дорожча, як золото (Н. ск., 1964, 39).
109. Правда і суду не боїться (Н. н., Ів.-Фр.).
ПО. Правда в постолах, а кривда в чоботях (Укр. пр., 1955, 63; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 167; Н. ск., 1971, 105).— Рос: Снег., 337.
111. Правда все горою (ІМФЕ, 29-3, 117, 33).
112. Правда є проста, та суддя може бути кривий (Прип., 264).
113. Правда єсть як гостра коса (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
114. Правда єсть ясніша від сонця (Там же).
115. Правда жартів не любить (Зак. пр., 41).
116. а) Правда з дна моря виймаєт (Зін., 240); б) Правда з дна моря виринає (Чуб., 285).— Рос: Даль, 197; Рибн., 104; біл.: Гр., 2, 433; в) Правда з дна моря вирятовує, а неправда в калюжі топить (ІМФЕ, 29-3, 146, 74); г) Правда і з дна моря виринає сухою (Укр. пр., 1955, 66); д) Правда і з морського дна суха вийде (Н. ск., 1964, 39); є) Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає (Ном., 130; Укр. пр., 1936, 123; 1963, 164; Н. ск., 1971, 104); є) Правда на дні моря виринає, а неправда потопає (ІМФЕ, 29-3, 142, 52).— Рос: Даль, 196; біл.: Рапан., 238.
117. а) Правда і без солі в очі коле (ІМФЕ, 29-3, 113, 199); б) Правда — колючка, на всі боки гнучка (ІМФЕ, 29-3, 128, 40).
118. а) Правда і в огні не горить, і в воді не тоне (Укр. пр., 1955, 66; 1963, 164); б) Правда і в морі не втоне (Ном., 130; Укр. пр., 1936, 123; 1955, 66; 1963, 164; Вік живи, 13; Н. ск., 1971, 104); в) Правда не втоне у воді і не згорить у вогні (Закр., 199; Ном., 130; Укр. пр., 1936, 123; Зак. пр., 42); г) Правда не горить у вогні і не тоне в воді (Н. н., Зак.).— Рос: Рибн., 104; Жуков, 362; Рибн., 105; біл.: Гр.. 2,
33.
119. Правда кривду переважить (Ном., 130; Укр. пр., 1936, 123; 1955, 67; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 165; Н. ск., 1971, 74).
120. Правда край порога, а неправда біля стола (Укр. пр., 1955, 5; 1963, 167; ІМФЕ, 29-3, 142, 53).
121. Правда лиш одна на світі (Алекс, 4).
122. а) Правда миліша від сонця, та її з свічкою шукають (ІМФЕ, 1-5, 461, 53); б) Правда світліша сонця (Укр. пр., 1955, 65); … світліша від сонця (ІМФЕ, 14-3, 211, 205); … світліша за сонце (Укр. пр., 1963, 163; Н. ск., 1971, 104); в) Правда дорожча від сонця (ІМФЕ, 14-3, 211, 205); г) Правда ясніша від сонця (ІМФЕ, 29-3, 128, 40); д) Правда ясніша від сонця, та її з свічкою шукають (Укр. пр., 1955, 65); … а її з свічкою глядають (Н. ск., 1964, 39).— Рос: Снег., 337; Рибн., 104.
123. Правда на дні моря спочиває (Ном., 13; Укр. пр., 1965, 65; 1963, 167; Н. ск., 1971, 106).
124. Правда не згине (Алекс, 4).
125. Правда — рідкий гість (Висл., 325).
126. Правда розмислу не потребує (Ільк., 78; Ном., 130; Укр. пр., 1963, 165; Н. ск., 1971, 105).
127. Правда неправду перетягне (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 450.
128. Правда старша від нас (Прип., 264).
129. Правда суду не боїться (Укр. пр., 1955, 66; Вік живи, 13; II. ск., 1971, 104).— Рос: Даль, 195.
130. Правда та кривда — як вогонь та вода (Укр. пр., 1955, 65; 1963. 165).
131. Правда твоя, що на вербі груші, а на осиці кислиці (ІМФЕ, 1-5, 461, 260).
132. Правда у трісках, а неправда в подушках (Прип., 264).
133. Правда холодна, а брехня тепла (Чуб., 285; Укр. пр., 1963, 179).
134. Правда — як гостра коса (Укр. пр., 1955, 66).
135. а) Правда, як масло, все скрізь наверх спливає (ІМФЕ, 29-3, 128. ЗІ); б) Правда, як олива, наверх вийде (Висл., 235; Ук. пр., 1936. 128; 1955, 66); в) Правда вийде наверх, як олива (Прип., 264); г) Правда, як олія, вийде наверх (Закр., 199); д) Правда, як олія, скрізь наверх спливає (Укр. пр.. 1963, 163; 11. ск., 1971, 104).— Рос: Даль, 197; біл.: Гр., 2, 432.
136. Правди люди не люблять, але шукають її (Прип., 264).— Біл.: Г р.. 2. ІЗ і.
137. а) Правди на ніготь, а дадуть на лікоть (ІМФЕ, 29-3, 118. ЗІ); б) Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть (Там же).
138. Правди не сховаєш (Укр. пр., 1955, 65; 1963, 164).— Біл.: Гр., 2. 432.
139. Правди, як шила в мішку, не сховаєш (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 200.
140. Правді давно видзвонили (Прип., 264).
141. Правдою не задражниш (Укр. пр., 1963, 165).
142. Правдою не поживитися (Зін., 240).
143. а) Правдою перейдеш цілий світ, неправдою ані до порога! (Укр. пр., 1963, 167); б) Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою ані до порога (Ільк., 78; Ном., 130; Висл., 325; Укр. пр., 1961, 225; Н. ск., 1971, 105); в) Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою ані до порога не дійдеш (ІМФЕ, 29-3, 142, 31); г) Правдою цілий світ перейдеш і назад вернеш, неправдою ані до порога не дійдеш (ІМФЕ, 29-3, 114,
31); д) Правдою цілий світ обійдеш та назад вернеш (Прип., 264); є) Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога (Укр. пр., 1963, 165; Н. ск., 1971, 105); є) Світ неправдою перейдеш, а назад сі не вернеш (Фр., III, 1, 73); ж) 3 неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся (Зак. пр., 40); з) Світ неправдою перейдеш, а назад не вернешся (Фр., III, 1, 73).— Рос: Рибн., 106; біл.: Рапан., 235.
144. Правду вовки з’їли (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 434.
145. Правду говорить не язик, а душа (Н. н., Вол.).— Біл. 2, 432.
146. Правду казала баба, коли не брехала (Літ. газ., 1961, 29. IV).
147. Правду казати — приязнь теряти (Висл., 325).
148. Правду кожний хвалить, та не кожний її любить (Зак. пр., 42).— Рос: Снєг., 497.
149. Правду не сховаєш (Зак. пр., 42; Н. ск., 1971, 105).
150. Правду сховаєш, та й сам з ями не вилізеш (Укр. пр., 1955, 64; 1963, 165).
151. Правду повість лем тоді, як ся замилить (Н. ск., 1964, 41).
152. Правду чоловік почитає, а неправду кожний лає (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
153. П’яні й діти і нехотя правду скажуть (Ільк., 80; Закр., 201).
154. Ріж правду в очі, а об решту не питай (ІМФЕ, 29-3, 113, 43).
155. Скажи правду — наживеш ворога (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 434.
156. Сказав на гривню правди (Ном., 134; Укр. пр., 1963, 165).
157. Стара правда і старе вино усе мають силу (Прип., 321).
158. Стій за правду горою, то й люди з тобою (Зак. пр., 42).
159. а) Стільки правди, як у кози хвоста (Укр. пр., 1936, 240; Н. ск., 1971, 105); б) У нього стільки правди, як у кози хвоста (Укр. пр., 1961, 223; 1963, 106); в) Стільки правди, як у шелягу срібла (Укр. пр., 1963, 165; Н. ск., 1971, 105); г) Стільки правди, як у решеті води (Шиш.-Іл., 70; Ном., 134; Мал., 207; Укр. пр., 1963, 165); д) Тілько правди, як у решеті води; є) Ту тої правди тілько, як у решеті води (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); є) У нього стільки правди, як у решеті води (Н. ск., 1971, 105).— Рос: Даль, 203.
160. а) Така правда, як на вербі груші (Укр. пр., 1963, 175); б) Правда твоя, що на вербі груші, а на осиці кислиці (Укр. пр., 1963, 175).
161. а) Там, де великі вікна, багато світла, а мало правди (Ном.. 142; Фр., І, 1, 219; Укр. пр., 1955, 64; Вік живи, 13); б) Де много вікон, много світла, але правди не видко (Фр., І, 1, 219).
162. Тепер правдою на світі не проживеш (Ном., 15).
163. Ти мені брат, а правда мені мати (ІМФЕ, 14-3, 211, 238).
164. а) Тільки правди, що в цигані (ІМФЕ, 29-3, 174, 31); б) Мабуть, тільки й правди, що в цигана та в бога (ІМФЕ, 8-КІ, 39, 29).
165. Той дає раду, хто знає правду (Ном., 119; Укр. пр., 1955, 67; 1963, 164).
166. Тільки то й правди на світі, що смерть: вона знає, хто бідний, а хто багатий (Укр. пр., 1963, 166). < 167. а) То пустиї слова, бо правди в них нема (Закр., 211); б) То пустії слова, але правди в них нема (Ном., 132). 168. Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде (Укр. пр., 1936, 133; 1955, 65; Вік живи, 13); … а все чиста буде (Укр. пр., 1963, 163; Н. ск., 1971, 104). 169. Торгуй правдою — більше бариша буде (Укр. пр., 1963, 167). 170. Трохи січки, трохи трини, трохи правди, трохи кпини (Прип., 264). 171. Убрався в правду, як татарин в зброю (Ном., 134). 172. Уже сім літ, як правди ніт (Ном., 130; Фр., III, 1, 100). 173. У кожнім камені іскра, у всякій людині правда, та не скоро її виб’єш (Укр. пр., 1963, 166). 174. У нього правда на язиці, душа на долоні (Укр. пр., 1963, 164). 175. У ногах правди нема (Н. н., Черк.).— Рос: Снєг., 55; біл.: Рапан., 240. 176. Хай буде й лож, коли правди слухати не мож (Прип., ЗО). 177. а) Хіба помилившись правду скаже (Укр. пр., 1936, 243; 1963, 165); б) Хіба помилиться та правду скаже (Укр. пр., 1955, 189). 178. а) Хліб їж, а правду ріж (Ном., 130); б) Хліб-сіль їж, а правду ріж (ВНС, 29; Шиш.-Іл., 76; Ном., 130; Закр., 215; Укр. пр., 1936, 123; 1955, 67; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 163; Н. ск., 1971, 104); в) Хліб-сіль їж, правду не ріж, а говори (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Снєг., 429; Даль, 195; біл.: Hoc, 172; Гр., 2, 434. 179. а) Хоч дідька з’їж, а правду ріж (Прип., 101); б) Хоч чорта з’їж, а … (Прип., 139). 180. Хоч голий, та правий (Укр. пр., 1955, 66). — Див. 2, голий. 181. Хоч правду женуть люди, та правда завше буде (Прип., 264). 182. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує (Укр. пр., 1955, 64).— Див. 2, брехати. 183. Хто за правду горою, той не боїться і бою (ІМФЕ, 29-3, 128, 31). 184. Хто з правдою зрідниться, той і грому не боїться (Укр. пр., 1936, 122; 1955, 66; Вік живи, 14; Укр. пр., 1963, 164). 185. а) Хто любить правду, той любить світ (ІМФЕ, 29-3, 142, 31); б) Хто любить світ, той любить правду (Ільк.. 102; Ном., 130; Укр. пр., 1963, 165). 186. Хто любить правду, тому брехня не в ваду (Укр. пр., 1963, 167). 187. Хто не звик правди казати, той завжди ласий панувати (Укр. пр., 1963, 166). 188. Хто побреше, той на плечах понесе, а хто правду повість, той і не попоїсть (Укр. пр., 1955, 63; 1963, 166). 189. Хто правдою живе, тому дихати не дає (Прип., 31).— Рос: Даль, 188. 190. Хто сумління не має, той правди не знає (Укр. пр., 1955, 67). 191. Хтось так доладно правди не скаже, як інший збреше (Н. н., Вол.). 192. Хто правди не боїться, той і людей не ганьбиться (Зак. пр., 42). 193. Це така правда, як ти попадя (Ном., 133; Укр. пр., 1963, 175). 194. Циган раз на віку правду скаже, та й то кається (Н. н.. Черк.).— Рос: Даль, 348. 195. Ця правда схожа на брехню (Укр. пр., 1963, 177). 196. Час дорогий, та правда ще дорожча (Прип., 204). 197. а) Чиє пиво на столі, того правда у селі (ІМФЕ, 29-3, 114, 90).— Див. 1, пиво; б) Чия горівка на столі, того правда у селі (Фр., І, 2, 417; Прип., 77; Н. ск., 1964, 164). 198. Чия сила, того й правда (Н. ск., 1964, W).— Див. 2, сила. 199. Чия хата, того й правда (Закр., 221).— Див. 1, хата. 200. Ще стільки добра і правди на світі, що бідному дні йдуть, як і багачеві (Прип., 105). 201. Щирая правда всюди куток знайде (Шиш.-Іл., 86; Ном., 130; Укр. пр., 1955, 67; 1963, 163). 202. Як будеш з правдою кохаться, то не будеш паном зваться (Ном., 264; Укр. пр., 1955, 63; 1963, 166). 203. Як з каменя води, так з нього правди (Н. н., Черк.).— Біл.: Рапан., 160. 204. Як правду сказавши, будуть бить, зв’язавши (Ном., 76). Кривда. 1. А з чого збив маєтки, як не з чужої кривди? (Укр. пр., 1955, 8). 2. Де кривда буде, там добра не буде (ІМФЕ, 29-3. 121. 39). 3. Кожному кривда не мила (Зіи., 230; Ном., 46; Укр. пр., 1963, 168).— Біл.: Гр., 2, 435. 4. а) Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити (Ільк., 51; Ном., 46; Укр. пр., 1963, 168; Н. ск., 1971, 106); б) Краще кривду терпіти, як горе робити (Зак. пр., 41); в) Лучче кривду терпіти, як кривду чинити (ІМФЕ, 1-5, 461, 36). 5. а) Кривда людська боком вилазить (Ільк., 47; Ном., 46; Висл., 282; Фр., II, 2, 308; Прип., 171; Укр. пр., 1963, 168); б) Кривда людська боком вилізе (Укр. пр., 1955, 67); в) Людська кривда боком вилазить (Н. ск., 1976, 15); г) Людська кривда панам боком вилізе (Н. ск., 1971, 73); д) Чужа кривда боком вилізе (ІМФЕ, 1-5, 396, ПО).— Біл.: Рапан., 240. 6. Кривда від правди, як тінь від сонця, ховається (//. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 435. 7. Кривда правду переборе і від того бідним людям горе (ІМФЕ, 15-3, 201, 348). 8. Кривда сидить за столом, а правда жебракує коло дверей (Н. ск., 1964, 38). 9. Людськов кривдов не доробишся (Фр., II, 2, 308). 10. Не бійся людину похвалити, а бійся скривдити дарма (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 11. Не чини кривди й комашці (Укр. пр., 1963, 168). 12. Руснак-неборак: хто не хоче, той го не кривдит (Фр., III, 1,3). 13. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей (Ном., 46; Укр. пр., 1963, 168). 14. Чужа кривда не вийде на добре (Висл,, 353). 15. Чужа кривда не загріє (Прип., 398; ІМФЕ, 29-3, 117, 31). 16. Чужою кривдою не доробишся (Прип., 171). 17. Я прийшов за своею кривдою, а вашою правдою (Прип., 267). Одному… другому… (про добро і горе, правду і кривду). 1. а) Не всім однаково дано: одному ситце, другому решітце (Укр. пр., 1963, 184); б) Одному аж горлом вертає, а другий з голоду здихає (Укр. пр., 1955, 7; 1963, 117); в) Одному аж з горла пре, а другий з голоду мре (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 428; г) Одному сонце світить, а другому і місяць не зблисне (Укр. пр., 1963, 184); д) Одному густо, а другому пусто (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., 1, 432; е) Одному в пустині живеться, а другому щастя і в людях не береться (Укр. пр., 1963, 184); є) Одному на трісочці прядеться, а другому й веретенце не хоче (Укр. пр., 1963, 184). 2. а) Один скаче, другий плаче; б) Один голосно плаче, а другий весело скаче (ІМФЕ, 29-3, 154, 11); в) Один скаче, десять плаче (ІМФЕ, 1-5, 461, 54); г) Одні скачуть, другі плачуть (ІМФЕ, 29-3, 120, 31); д) Один плаче, другий скаче (Ном., 35; Висл., 261; Н. ск., 1964, 29); є) Одні плачуть, другі скачуть; є) Так на світі ведеться: один плаче, а другий сміється (П. н.. Рое.).— Рос: Даль, 629; біл.: Гр., 1, 431. На роду написано. 1. Кому як на роду написано (Укр. пр., 1963, 182). 2. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Укр. пр., 1963, 182, Н. ск., 1971, 98). Причина. 1. Без причини і волос з голови не впаде (Укр. пр., 1963, 183). 2. І трясця не бере без причини (Там же). 3. Причина перед очима (Там же). * * # Веселість. 1. Веселе дерево весело й співає (ІМФЕ, 1-5, 462, 54).— Див. 1, дерево. 2. Веселість проганяє тугу (Прип., 36). 3. Веселість — то половина здоров’я (Фр., І, 1, 149). 4. З веселими не жаль сі й повеселити (Там же). 5. Любимо повеселитися, особливо поспати (Н. н., Київщ.). 6. Нині сі весели, а завтра заплачеш (Фр., І, 1, 149). 7. По веселости плач наступає (Там же). 8. Сякий-такий Пантелій, а все-таки веселій (Укр. пр., 1936, 331). 9. Три дні не їж, а весело дивися (Прип., 36).— Див. 1, їсти. 10. Хоч нічого їсти, та весело жити (Шиш.-Іл., 77).— Див. 1, їсти. 11. Як Павло, то й весело (Укр. пр., 1963, 767).— Див. 2, Павло. Втіха, тішитися. 1. Без утіхи і життя не миле (Фр., 1, 1, 288). 2. Було втіхи чотири міхи (Фр., І, 1, 288; Прип., 60). 3. а) Буде утіха, як з дірявого міха; б) Втіха, як з подертого міха (Фр., І, 2, 288); в) Втіха, як з порожнього міха (Ном., 249); г) З нього така втіха, як з дірявого міха (Вік живи, ЗО). 4. Втіхи година, а біди до смерті (Прип., 60). 5. Гірка то втіха, що по ній плач наступає (Фр., І, 2, 288). 6. Добре діло утіха, як ділові не поміха (Н. ск., 1971, 96); … коли ділові не поміха (Скр., 84). 7. Єдному втіха, другому смуток (Фр., І, 2, 288). 8. Коротка втіха, довгий жаль (Фр., І, 2, 289). 9. Нема втіхи без смутку (Там же). 10. Тішся, дурна, щось попадя (Прип., 331). 11. Якби чоловік не потішився, то б повісився (Укр. пр., 1963, 767). 12. а) Як ти тішишся, вороги смутяться (Ном., 185); б) Як ти ся смутиш, вороги ся тішат (Фр., III, /, 212); в) Як ти тішишся, вороги смутяться, як ти смутишся, вороги тішаться (Укр. пр., 1963, 706). Радість. 1. а) В радості й здоров’ї і кучері буяють, в клопотах і турботах вони випадають (ІМФЕ, 14-3, 211, 322); б) 3 радості кучері в’ються, а з печалі січуться (Н. н., Київщ.).— Рос: Снєг., 316. 2. Кому радість, а кому й горе (Н. н., Черк.). 3. Лиха та радість, по котрій смуток наступає (Ільк., 50; Ном., 46; Фр., III, І, 3; Укр. пр.. 1963, 186; ІМФЕ, 1-5, 462, 145); … по котрій смуток настає (ІМФЕ, 1-5, 461, 54). 4. а) По сльоті настане погода, а по журбі — радість < II. її.. Бук.); б) По радості наступає смуток (Фр., ПІ, 2, 514; Прип., 273). 5. Радість красить, а печаль палить (Укр. пр., 1955, 35; 1963, 187). 6. Радість — не радуйся, смуток — не смутися (Ном., 113; Укр. пр., 1963, 338). Гризота. 1. В гризоті година роком стає (Фр., І, 2, 449). 2. Від гризоти голова сивіє, а розум дуріє (Там же). 3. Гризота спати не дає (Фр., І, 2, 450). 4. З гризоти аж почорнів (Там же). б. І в Парижу має чоловік грижу (Фр., І, 2, 449). 6. Кожний має свого моля, що його гризе (Нам., 41; Укр. пр., 1963, 186). 7. На гризоту й плач не поможе (Фр.. /, 2, 450). 8. Не поможе гризота, лиш поможе робота (Прип., 81). 9. Отто гризота, не іде хліб до рота (Там же). Досада. 1. Досада скребе, як кішка лапою (Алекс, 43). 2. Досаду причепи ззаду (Манж., 170). Жаль. 1. Жалю по киселю! (Укр. пр., 1963, 186). 2. Жаль ваги не має (Ном., 45; Фр., III, 2, 435; Прип., 118; Укр. пр., 1963, 186). 3. а) Жаль много може (Зін., 224; Ном., 45); б) Жаль много може, жаль ваги не має (Н. н., Вол.). 4. Жаль, та не вернеться (Укр. пр., 1963, 186). 5. Жаль мутить, голод краде (Там же). Журба, журитися. 1. Бузьок на хаті, а журба в кімнаті (Прип., 128). 2. Була роботяща людина, та журба зв’ялила (Укр. пр., 1936, 131). 3. Від журби голова лисіє, а розум дуріє (Фр., II, 1, 137; Алекс, A3). 4. Від журби посивів (Зак. пр., 28). 5. Від розкоші кучері в’ються, від журби — січуться (Ном., 265; Укр. пр., 1963, 187; Н. ск., 1971, 99).— Рос: Снег., 390. 6. Гадка гадку прошибає, журиться, що нічого не має (Висл., 245; Укр. пр., 1963, 187; Н. ск., 1971, 99). 7. Дивись, щоб не помиливсь, а опісля не журивсь (Укр. пр., 1963, 632). 8. Довгі думки — лишня журба (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 9. Журба здоров’я відбирає, до гробу попихає (ІМФЕ, 29-3, 115, 16). 10. а) Журба гірша, як хвороба (Висл., 264; Фр., II, 1, 137; Укр. пр., 1955, 36; 1963, 187); б) Журба гірша хвороби (Зак. пр., ЗО). 11. Журба журбі не рівна (Прип., 128). 12. Журба їсть людину, як ржа залізо (Там же). 13. Журба — не матінка (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 187). 14. Журба — не сонце, а сушить добре (Укр. пр., 1936, 132; 1955, 35); … а сушить (Зак. пр., ЗО). 15. Журба плугом по серцю оре (Укр. пр., 1936, 131; 1955, 35; 1963, 187). 16. Журба серце з’їдає, розум відбирає (ІМФЕ, 29-3, 119, 88). 17. Журба сорочки не дасть (Ільк., 34; Ном., 45; Фр.. II, 1, 137; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 187; Н. ск., 1971. 33). 18. а) Журба сушить, журба в’ялить, журба із ніг валить (Вік живи, 20); б) Журба та горе з ніг звалять, а біда землею привалить (Укр. пр.. 1963, 188). 19. Журбою горя не здолаєш (Укр. пр., 1955, 70). 20. а) Журбою поля не виореш (Прип., 128); б) Журбою поля не переїдеш (Ном., 45); в) Журбою поля не перейдеш (Закр., 163; Фр., 11.1, 137; Укр. пр., 1955, 70); г) Журбою лиха не перейдеш (ІМФЕ. 1-5, 461, 185). 21. Журилася мати мною, як риба водою (Прип., 128). 22. Журиться, а чого іще треба? Хіба лиха (Укр. пр., 1963, 188). 23. Журиться, де сі воробці подіют, як корчма згорит (Фр., II, 1, 137). 24. Журиться, як кобила, звернувши в болото (Укр. пр., 1963, 188). 25. Журиться, як кобиляча голова, коли віз перевернула (Фр., II, 1, 137). 26. Журишся тим, що в мене грошей нема (Там же). 27. Зажурився, що в мене грошей нема (Ном., 125). 28. а) Козак журби не знає (Укр. пр., 1955, 70); б) Козак журби не має (ІМФЕ, 29-3, 117, 31). 29. Кінь має велику голову, то може журитися (ІМФЕ, 29-3, 140, 5). 30. а) Най кобила журиться, що велику голову має (Фр., II, 1, 274); б) Нехай журиться кобила — у неї голова велика, а нам чого? (Укр. пр., 1963, 188); в) Най сі журит кобила, що велику голову має (Фр., II, 1, 137); г) Нехай той журиться, що велику голову має (ІМФЕ, 29-3, 138, 34); д) Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має (Ном., 45). 31. Най сі мнов біда журит, а не я нев (Фр., II, 1, 137). 32. На світі все так буває, що один тішиться, а другий з нужди і журби умирає (ІМФЕ, 29-3, 120, 31). 33. Не було печалі, так чорти накачали (Укр. пр., 1936, 406).— Рос: Даль, 159. 34. Не журись, а то постарієшся (Н. н., Черк.). 35. Не журися: все мине і тебе дідько возьме (Фр., II, 1, 137). 36. Не журися, до роботи берися (Там же). 37. Не журись, ділом поспішай (Укр. пр., 1963, 188). 38. Не журися, най сі той журить, що гроші має (Фр., III, 2, 439). 39. Не журись, якось-то буде (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 188). 40. Не журіться, хату продайте, гроші віддайте, гадки не майте (Фр., II, 1, 138). 41. Не журу ся звіздами, коли місяць світить (Там же).— Див. 1, місяць. 42. Не потурай журбі: вона тобі ножем під серце, а ти їй під ніс перцю (Укр. пр., 1936, 188; 1955 70; 1963, 187). 43. Нудьгу годую, журбу споживаю, а сум колишу (Укр. пр., 1955, 35; 1963, 187). 44. По сльоті погода, по журбі радість настає (ІМФЕ, 14-3, 211, 176). 45. Пощо тим журитися, що не може змінитися (Прип., 128). 46. Робота не дає журбі журитися (Алекс, 43).— Див. 1, робота. 47. Сів та й зажурився, а далі встав, підголився (Фр., II, 1, 138). 48. Так як корінь вода миє, так за журби серце мліє (ІМФЕ, 29-3, 113, 33). 49. Хоч лучиться печаль на одну годину, запомнить (забуде) і милу родину (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 187). 50. Хто може своєю журбою обділити друга, тому хоть на часочок сплине з серця туга (ІМФЕ, 29-3, 113, 31). 51. Чого журиться? Нехай ті журяться, що заміж ідуть (Ном., 45; Зір., 15; Укр. пр., 1963, 188). 52. Якого дідька журиться! (Укр. пр., 1963, 188). Печаль. 1. З печалі не мруть, а сохнуть (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 140. 2. а) Іржа залізо їсть, а печаль — серце (Укр. пр., 1963, 186).— Див. 1, залізо; б) Міль їсть одежу, а печаль — серце (Н. н., Ів.-Фр.). Рос: Снег., 353; Даль, 140—141, Рибн., 112. 3. Чужу печаль і з хлібом з’їси, а своя і з калачем в горло не йде (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 611.— Див. біда. Сміх. 1. Буває сміх і крізь сльози (ІМФЕ, 14-3, 211, 158). 2. Дурню сміх — розумному сльози (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 489). 3. І сміх, і горе (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 869. 4. Краще сміятися, ніж плакати (Н. н., Черк.). 5. Людям сміх, а мені плач (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 189). 6. а) Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш (Укр. пр., 1955, 217); б) Над іншими посміявся, над собою поплачеш (Зак. пр., 85). 7. Нема сміху без плачу (Фр., НІ, 1, 130). 8. Не смійся багато, бо скоро будеш плакати (ІМФЕ, 14-3, 211, 142). 9. Одні очі і плачуть, і сміються (Укр. пр., 1955, 264; ІМФЕ, 1-5, 461, 55). 10. а) По сміху плач наступає (Висл., 325; Ном., 249; Укр. пр., 1963, 489); б) По сміху плач (Фр., ПІ, 1, 130); в) По сміху плач часто наступає (Фр., III, 1, 130). 11. Скоре на сміх — гостре на плач (ІМФЕ, 14-3, 10, 31). 12. Сміх до плачу доводить (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 402. 13. Та нехай люди сміються, аби не плакали (Укр. пр., 1963, 491). 14. а) Тобі сміх, а мені плач (Ном., 249; Укр. пр., 1963, 489); б) Тобі смішки, а мені горе (Н. н., Черк.). Плач. 1. Або плач, або скач (Нрип., 254). 2. Буде плачу досхочу! (Укр. пр., 1963, 190). 3. В гіркий кулак ще будеш плакати (Прип., 254). 4. Він так плаче, аж до землі припадає (ІМФЕ, 15-3, 201, 196). б. Всі бачать, коли я веселюся, ніхто не бачить, коли плачу (ІМФЕ, 14-3, 211, 181); … а ніхто не бачить, як заплачу (Укр. пр., 1963, 20). 6. Виплачся, легше серцю стане (Фр., І, 1, 181). 7. Говорив би, та слів нема, плакав би, та сліз нема (Ном., 42; Укр. пр., 1963, 189). 8. Двом і плакати легше (ІМФЕ, 29-3, 113, 124). 9. До права два скачут, а по праві єден скаче, другий плаче (Перем., 1854, 102). 10. Жаль, та не дуже, плакала б, та не хочеться (Укр. пр., 1963, 672). 11. Жінка плаче, діти плачуть, сам плачеш, а луччого не бачиш (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 188). 12. Заплач, дурню, по своїй голові (Ном., 47). 13. Заплач, Матвійку, дам копійку (Ном., 47).— Див. 2, Матвій. 14. За плачем сміх, за сміхом плач (Н. ск., 1964, 33). 15. І плачу, і кортить мене, і таки не піду (Прип., 166). 16. І плач не поможе, як зле зробиш, небоже (ІМФЕ, 29-3, 116, 33). 17. Козак з біди не заплаче (Укр. пр., 1955, 70). 18. Кого не пече, той не плаче (Югас, 61). 19. Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач (Укр. пр., 1955, 274). 20. Ми вже так його проплакали, що наші сльози його втопили б, якби всі зібрать докупи (Укр. пр., 1963, 113). 21. На похороні плач, на весіллі — танцюй (Укр. пр., 1963, 338). 22. Не жаль плакати, коли є за чим (Закр., 186; Ном., 48; Висл., 304; Фр., П, 1, 96; Прип., 10; Укр. пр., 1963, 189). 23. Не плакав би сліп, якби бачив світ (Прип., 308). 24. Не плач за жінкою — буде друга (Укр. пр., 1963, 673). 25. Не плач за розіллятим молоком (Прип., 254). 26. а) Не плач, як згубиш, не радій, як знайдеш (Укр. пр., 1936, 415); б) Не радій найшовши, не плач загубивши (ІМФЕ, 8-К2, 17, 81, Яворн.). 27. Не того я плачу, що мама вмерла, але що я у ноги змерзла (Прип., 255). 28. Нехай по їм плаче земля та вода, а не я, молода (Укр. пр., 1963, 672). 29. Нехай ті плачуть, що заміж ідуть (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 189). 30. Нехай тії плачуть, що нам зле зичуть (Ном., 48; Висл., 310; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 189). 31. Ніж мать удвох плакать, то лучче одному (Укр. пр., 1963, 672). 32. а) Півсвіта плаче, півсвіта скаче (Фр., ПІ, 2, 519); б) Світ скаче, світ плаче (Ном., 35).— Див. світ. 33. Пізно плакати за волоссям, коли вже голову зняли (ІМФЕ, 14-3, 211, 161). 34. а) Плаче кривавими сльозами; б) Так що тільки кривавії не ллються (Укр. пр., 1963, 188). 35. а) Плачем ділу не поможеш (Фр., ПІ, 2, 519); б) Йой не йой, а плач не поможе (Н. н., Бук.). 36. а) Плачем лиха не виплачеш (Гатцук, 345; Ном., 48; Укр. пр., 1955, 70; Укр. пр., 1963, 34); … не виженеш (Вік живи, 20); … не направиш (Прип., 225); … не одбудеш (ІМФЕ, 1-5, 461, 185); б) Плач в біді не поможе (ІМФЕ, 14-3, 211, 205).— Рос: Снег., 324. 37. Плачеш, плачеш та й ухнеш (Укр. пр., 1955, 70; 1963, 189). 38. Плачу, аж хата ходить (Укр. пр., 1963, 188). 39. Плач, плач, будеш мати чорні очі (Прип., 255). 40. Поплач, кумо, над моїм чоловіком (Укр. пр., 1963, 672). 41. Приплакала бабка увесь ліс, а по їй ні біс (Ном., 48). 42. а) Рад би й не плакати, та сльози течуть (Н. н., Вол.); б) Раді б не плакати, самі сльози ллються (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 142. 43. Серце плаче, та сліз не має (Прип., 255). 44. Сиди та грійся — плач та втирайся (Укр. пр., 1963, 190). 45. Так за ним плакали, що д’горі чолом їм сльози текли (Зак. пр., 75). 46. Хай до того ідуть плачі, хто їсть калачі! (Вік живи, 12). 47. Хай ті плачуть, що нам лиха зичуть (Прип., 255). 48. Хоч плач, а хоч перебач (Там же). 49. Хоч плач і не втирайся, а в тугу не вдавайся (Укр. пр., 1936, 101; 1955, 31; 1963, 190). 50. Хоч плач, не плач, а вийшло, як бач (Укр. пр., 1963, 190; Н. ск., 1971, 125). 51. Хоч плач, пане, коса не бере (Ном., 42). 52. а) Хоч сядь та й плач (Ном., 42); б) Хоч сядь та й плач, хоч ревма реви (Вік живи, 36); в) Хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи (1МФЕ, 14-3, 211, 32); г) Таке зі мною сталося: хоч сядь та й плач (1МФЕ, 14-3, 211, 166). 53. а) Хто звечера плаче, той вранці скаче (Н. н., Ів.-Фр.); … той вранці буде сміятися (Ном., 113; Укр. пр., 1963, 189); б) Хто рано скаче, той ввечір плаче (ІМФЕ, 29-3, 113, 80); в) Хто в п’ятницю засміється, той в неділю буде плакати (Білоц., ЗО; ІМФЕ, 1-5, 461, 23); г) Хто сміється у п’ятницю, буде плакати в неділю (Прип., 314); д) Хто рано сміється, той вечером плаче (ІМФЕ, 29-3, 130, 31); є) Хто плаче, а хто скаче (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 115). 54. Ще ти кервавими сльозами заплачеш (Фр., II, 2, 314). 55. Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багач скривиться, то кожен дивиться (Прип., 10).— Див. бідний. 56. Як очі не бачать, то й серце не плаче (Прип., 234). 57. а) Як хто хоче, так по своїй мамі плаче (Ільк., 117; Ном., 96; Фр., III, 1, 282); … так по своїй матері плаче (Ном., 96); … так за своєю мамою плаче (Прип., 136); б) Як хто хоче, так по своєму батьку плаче (Ном., 96); в) Як хто хоче, так по своїй матері плаче: одні голосно, а другі тихо (Ном., 96); г) Як хто хоче, так по своїй жінці плаче (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 622. Сльоза. 1. Виступили му сльози на очах (Фр., І, 1, 192). 2. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають, так чують (Укр. пр., 1955, 136). 3. В сльозах хустку випере, а на грудях висушить (Укр. пр., 1963, 19, 189). 4. а) Градом му сі сльози з очей покотили (Фр., І, 2, 443); б) Котят сі сльози градом (Фр., III. I. 113). 5. а) Кішці смішки, а мишці слізки (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 115); б) Кішці іграшка, а мишці плач (Укр. пр., 1963, 116).— Див. 1, кіт. 6. Мала сльоза зменшує велике горе (Прип., 311). 7. Найскоріше висихає сльоза (Там же). 8. На кулаку сльози тре (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 189). 9. Не кожна сльоза з жалю тече (Н. сл., 1971, 5. VII). 10. а) Однією рукою воли поганяє, а другою сльози утирає (Ном., 208; Укр. пр., 1955, 58); б) Одною рукою воли поганяєш, а другою сльози утираєш (Укр. пр., 1936, 48; 1963, 80); в) Одною поганяю, а другою сльози утираю (Укр. пр., 1936, 48).— Рос: Даль, 141. 11. а) Рукавом сльози втирає, а очима на парубків зиркає (Фр., ///. /, ИЗ; Укр. пр., 1961, 143; 1963, 616); б) Сльози втирає, а очі завертає (Прип., 35). 12. Сльоза сльозу побиває (ІМФЕ, 1-5, 462, 70). 13. Сльоза хоч рідка, та їдка (Укр. пр., 1963, 189). 14. Сльози мої марно не підуть (Прип., 311). 15. Сльозою моря не наповниш (Перем., 1854, 16).— Рос: Снег., 373; Даль, 141. 16. Сльозами горя не загоїш (ІМФЕ, 1-2, 253, 51). 17. Хоч і грізно, так не дослізно (Укр. пр., 1963, 711). 18. Чужими сльозами добра не придбаєш (ІМФЕ, 1-5, 461, 54). 19. Що з тих кубків, які повні сліз (Укр. пр., 1963, 657). Зітхання. 1. Здихнув тяжко та важко, мов ковальський міх (Укр. пр., 1963, 186). 2. Не зітхай, чого нема, то й так нехай (Там же). Ридання. Так ридала, що до сліду припадала (Укр. пр., 1963, 190). Сум, смуток, сумувати. 1. Більше смутку, як радості! (Ном., 192; Укр. пр., 1963, 186). 2. Вижени з серця смуток, і життя зараз буде тобі миліше (ІМФЕ, 29-3, 150, 37). 3. Один день смутку довший, як місяць радощів (Прип., 314). 4. Ой смутку ж мій! (Укр. пр., 1963, 186). 5. Посиди, смутку, в кутку (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 186). 6. Стільки смутку, стільки й радості (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 488. 7. У погоду і смутний веселим буває (Алекс., 43).— Див. 1, погода. 8. Хто нас засмутив, той нас і розвеселить (Ком., 15). 9. Як ти смутишся, вороги тішаться (Укр. пр., 1955, 70). Терпіти, терпіння. 1. Терпеливість приносить троянди (ІМФЕ, 14-3, 211, 177). 2. Терпи, язичку, будеш їсти паляничку (Прип., 329).— Див. мовчок. 3. Хто терпен, той спасен (Прип., 329). Туга. 1. Гарно єсть тому жити, хто не має за чим тужити (ІМФЕ, 29-3, 128, 31). 2. Згине туга — буде друга (Укр. пр., 1963, 187). 3. Не велика в серцю туга, не будеш ти, то буде друга (Прип., 334). 4. Не вдавайся в тугу, чекай щастя з зеленого лугу (Вік живи, 13). 5. Не тужи за бабою — дівка буде! (Укр. пр., 1963, 673). 6. Як прийде туга, пізнаєш друга (Прип., 334). * * * Світ. 1. а) Великий світ, да нігди ся подіт (Зін., 217; Ном., 42); б) Великий світ, та нема де дітись (Ільк., 11; Закр., 147; Висл., 238; Ном., 42; Укр. пр., 1963, 74). 2. Великий світ, та тісно жити (Прип., 294). 3. Гіркий світ, да треба жить (Шиш.-Іл., 17). 4. Гіркий світ: мама звіялась, а тато втік (Прип., 294). 5. а) Гіркий світ: тато осліп, а діти помацки ходять (Ільк., 18; Закр., 152; Укр. пр., 1955, 53); … навколішки ходять (Укр. пр., 1963, 604); б) Гіркий світ: тато й мама осліп, а діти помацки ходять (Закр., 154; Ном., 177).6. Гіркий світ, як полинь, горе мені жити в нім (Укр. пр., 1936, 25; 1963, 36). 7. Дивний світ, а люди ще дивніші (Прип., 294). 8. Доти світа, доки служать літа (ІМФЕ, 29-3, 111, 31). 9. Зажер би цілий світ (Прип., 133). 10. Замакітрився му світ (Фр., II, 1, 151). 11. І в світі, і в білому не пізнаєш (Укр. пр., 1963, 457). 12. Йому тепер не милий світ (Укр. пр., 1963, 548). 13. а) Кільки світа, тільки й дива (Ном., 9); б) Скільки світа, стільки й дива (Ільк., 41; Висл., 333; Чуб., 1, 2, 290); в) Кілько світа, тілько й дива (Укр. пр., 1963, 284); г) Скільки світа, стільки й дива (Укр. пр., 1955, 262; Н. ск., 1971, 82). 14. Крутиш своїм світом, як пес хвостом (Ном., 59). 15. Крутить якось божим світом (Прип., 294). 16. Марно зо світа пішов (Там же). 17. На долах світ широкий (Фр., II, 1, 26). 18. На світі всяке буває (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 469. 19. На світі досить місця, всі помістимося (Фр., II, 2, 519). 20. а) Не зійшовся світ клином (Сл. ід., 239); б) Білий світ клином зійшовся (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 54; в) Йому й світ клином зійшовся (Укр. пр., 1963, 47); г) Світ клином зійшовся (Бат., 164); д) Тут світ клином зійшовся (Перем., 1854, 105); є) Що тобі, світ клином зійшовся? (Н. н., Київщ.).— Рос: Даль, 276. 21. Натерпівся досить і на сім світі (Укр. пр., 1963, 561). 22. Нема на світі правди (Прип., 294). 23. а) Не тільки світа, що в вікні (Ільк., 67; ВНС, 17; Чуб., 290; Укр. пр., 1963, 336); б) Кілько світа, що у вікні (Фр., III, 1, 77); в) Не тільки світу, що в вікні — за вікном ще більше (Шиш.-Іл. 53; Укр. пр., 1936, 147; 1955, 294); г) Не весь світ, що в вікні (Н. н., Вол.); д) Не весь світ, що в вікні, є й за вікном (Н. н., Вол.); є) Хіба тілько світа, що в вікні (Укр. пр., 1955, 294); є) Чи то тілько світа, що в вікні? (Мал., 213).— Рос: Даль, 54; біл.: Гр., 1, 457. 24. Ніхто не може світа пережити (Ном., 9). 25. Одна половина світа не знає, як друга уживає (Прип., 294). 26. а) Півсвіта скаче, півсвіта плаче (Фр., III, 2, 519; Укр. пр., 1963, 115); б) Одна половина світа скаче, а друга плаче (Прип., 294); в) Половина світу скаче, а половина плаче (Закр., 197; Ном., 35; Чуб., 251; Прип., 255; Закр. пр., 35; Н. ск., 1974, 43).— Біл.: Гр., 1, 431. 27. Піду у світ, куди мене очі понесуть (Прип., 294). 28. Світа багато бачив, а й трохи не вхопив (Укр. пр., 1936, 187). 29. Світ білий кожному милий (ІМФЕ, 1-5, 361, 34). 30. Світ великий, а нема на нім де бути (Висл., 332).— Біл.: Гр., 1, 295. 31. Світ в однім дні не створений (Прип., 295). 32. Світ належить до відважних (Там же). 33. Світ не без добрих людей (Зак. пр., 122).— Біл.: Гр., 1, 371. 34. Світ не переробиш (Прип., 295). 35. Світові не рад (Укр. пр., 1963, 552). 36. а) Світ один, але люди неоднакові (Висл., 332); … та різні люди (Укр. пр., 1963, 202); б) Світ один, та різні звичаї (Укр. пр., 1963, 202). 37. Світ пережити, не києм перемахати (Висл., 332). 38. Світ перейшов, закіль тебе найшов (Прип., 295). 39. Світ пройшов, та назад не вернувся (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 295. 40. Світ прекрасний, але дочасний (Прип., 295). 41. Світ розуму вчит (Прип., 195; Зак. пр., 49). 42. Світу багато, а поночі жить (Укр. пр., 1963, 24). 43. Світ — це найкраща школа (Зак. пр., 48). 44. а) Світ широкий, а подітись нема де (Перем.,1854, 105); б) Світ широкий, а спочити ніде (Укр. пр., 1963, 74); в) Світ широкий, а нема де сісти (Прип., 295); г) Світ широкий, людей багато, та доводиться з собаками ночувати (Укр. пр., 1963, 74). 45. а) Сей світ — покрашений цвіт (Ном., 158); б) Сей світ, як маків цвіт: день цвіте, а вночі опаде (Ном., 158; Укр. пр., 1963, 537); в) Цей світ, як маків цвіт (Н. н., Черк.).— Біл.: Гр., 2, 409; г) Цей світ, як маків цвіт: сьогодні цвіте, а завтра і пропаде (ІМФЕ, 15-1, 202, 104). 46. Тому й світ великий, кому хліб здоровий (Укр. пр., 1963, 104). 47. а) Узнавайте світа, поки служать літа (Білоц., 28); б) Уживай світа … (Ном., 115; Фр., III, 2, 519; Прип., 295; Укр. пр., 1936, 152); в) Зажий тепер світа … (Рад. Ант.); г) Запізнайте світа … (Укр. пр., 1961, 176). 48. Так своїм світом калатає (Укр. пр:, 1963, 538). 49. а) Хто в світі не бував, той і дива не видав (Перем., 1854, 105); б) Хто в світі не бував, той чуда і дива не видав (Ном., 9; Укр. пр., 1963, 284). 50. Чого на світі не бува, коби здорова наша голова (Прип., 295). 51. Чоловік на світі, як банька на воді (Укр. пр., 1963, 538). 52. Що мені з того, що світ широкий, як у мене чоботи тісні (Прип., 295). 53. Що на світі пережилося, то якби у сні приснилося (Прип., 295). 54. Що світа, то й мира (Ном., 9). 55. Що світ, так і люде (Там же). 56. а) Як буде місяць чернець, то буде й світу конець (Ном., 9); б) Як зародиться дзвонець, то прийде світові конець (Прип., 157). 57. Як світ великий, так різне на нім буває (Ном., 9). 58. Як світ плаче, то млин скаче (Прип., 204). * * * Гаразд, добробут. 1. Бог дав гаразди, але бідному каже: пожди (Прип., 64). 2. Був гаразд, але мене не було дома (Фр., І, 2, 316). 3. а) Від гаразду голий додому йду (Фр., І, 2, 316; Прип., 64); б) Від гаразду й світа не виджу (Фр., І, 2, 316). 4. Все буде гаразд: батько керує, синок будує, а зять контролює (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 5. Все гаразд: жінка ледащо, не зварить, не снече, коли нема що (Фр., І, 2, 316).— Див. 2, жінка. 6. а) Всюди гаразд, а дома найбільше (Ільк., 16; Ном., 187; Фр., І, 2, Зів); б) Там гаразд, де нас нема (Ільк., 16; Закр., 150; Фр., І, 2, 316; Укр. пр., 1963, 79); в) Всюди гаразд, де нас нема (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); г) Там добре, де нас нема (Укр. пр., 1963, 79). 7. а) Гаразд, коби витримати (Ільк., 18); б) Гаразд, коби мож витримати (Прип., 64). 8. Гаразд має роги, а нужда — ноги (Висл.. 245; Прип., 64). 9. Гаразд не хоче нас, а біда все держиться (ІМФЕ, 14-3, 211, 134). 10. Гаразд сказав, але під серцем ніж держав (ІМФЕ, 29 3. 115, 15). 11. а) Гараздові не хоче, а біді мусить терпіти (Ільк., 18; Фр., І, 2, 317); … а біді мусиш терпіти (Прип.. 64)’, б) Гаразду знести не може, а біду терпить (Ільк., 18; Ном., 44; Фр., 1, 2, 317; Укр. пр.. 1963. 42); … а біду терпіть мусить (ІМФЕ. 29-3, 138. 74)\ в) Добру не стерпиш, а біді мусиш (Фр.. 11.1. 16); г) Мужик гараздові не хоче терпіть, а біді мусить (Прип., 203); д) Чоловік гараздові не витерпит, а біді мусить (Фр.. І. 2, 319). 12. Гаразд сі діє: курка здохла, когут ніє (Фр., І, 2, 317). 13. Гараздую: люди скачуть, я бідую (Фр., І, 2, 320). 14. За гараздом біда, а за бідою гаразд (ІМФЕ, І і-3. 211. 2’і’/). 15. З такого гаразду аж не виджу, куди йду (Фр., І. 2, 318); … аж не бачу, куди йду (Прип.. 6’і). 16. Людей багато, а землі мало, де ж тут гараздові бути (Прип., 192). 17. Ми в гаразді, як чайка на гнізді: хто не хоче, той сполошить (фр., 1, 2, 318). 18. а) Най буде раз, але гаразд (Фр., ПІ, 1. 3); б) Раз та гаразд (Грінч., 242; Прип., 27’і): в) Раз — не гаразд, удруге — краще (Грінч., 307); і) Хоть раз. а гаразд (Фр., III. 1, 4); д) Раз — не гаразд, а другий раз — л\ чче (Ном., 83). 19. Не було нам гаразду та й не буде (Ном., 41; Укр. пр.. 1963, її). 20. Нікому так не гаразд, як мені самому: чужі жінки їдять сіно, а моя солому (Фр., І, 2, 318; Прип.. 64). 21. От так гараздую: люди скачуть, а я бідую (Прип., 64). 22. Про гаразд уже і не сниться, аби хоч спокій кублився (Укр. пр., 1963, 710). 23. Сиди в спокою, гаразд з тобою (Фр., III, 1, 160).— Див. спокій. 24. Упливає в гаразді, як муха в сметані (Фр., І, 2, 319). 25. а) Упав у гаразд, як муха в сметану (Н. ск., 1971, 126); б) Упав у гаразд, як сливка в болото (Н. ск., 1971, 126). 26. Хто гаразд має, той мало знає (ІМФЕ, 29-3, 116, 31). 27. Чи гаразд чувати коло вашої хати? (Прип., 64). 28. а) Як ся чоловік гаразд має, то і сусід буває (Фр., І, 2, 319; Укр. пр., 1963. 180)\ б) Як я ся гаразд мав, кожний мене добре знав, а як став убогий, не приходят гості в мої пороги (Ном., 46; Фр., І, 2, 319). Добро. 1. Добро пушить, лихо сушить (Черн. г. е., 1853, № 7). 2. Кожний клопоче, добра собі хоче (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 3. Нема там добра, де порядку нема (Укр. пр., 1955, 290). Розкіш. 1. Диво, які розкоші, та чи є в кишені гроші (Укр. пр., 1963, 119). 2. З розкоші не йдуть у міхоноші (Укр. пр., 1955, 54). 3. Пішли гроші на розкоші (Укр. пр., 1963, 453). 4. а) Розкіш як приходить — смакує, як відходить — катує (Укр. пр., 1963, 453); б) Розкіш творить біль: як приходить, смакує, як відходить, катує (Ільк., 82; Закр., 202; Ном., 36; Висл., 330; Укр. пр., 1963, 453); в) Розкіш приходить зо смаком, а відходить з болем (Прип., 286). 5. Роскошу мало, а псоти і поза плоти (Югас, 62). 6. Твоя розкіш на нитці, а моя біда на линві (Прип., 286). Лад. 1. а) Все тоє буде в ладу, як у меду (Зін., 217; Ном., 101; ІМФЕ, 29-3, 141, 55); б) Все твоє буде в ладу, як у меду (Укр. пр.. 1963, 329). 2. Горе тому, в кого нема ладу в господі (ІМФЕ, 15. 461, 54). 3. За тим ладом і вернувсь додому (Ном.. 93). 4. Коли моє не в лад, то я з своїм назад (Ільк., 44; Висл., 278; Фр., II, 2, 332; Укр. пр., 1936. 226; Прип., 178; Укр. пр.. 1955. 282). 5. Ладом усе можна (Ном., 66; Укр. пр., 1963. 329; Н. ск., 1971, 102). 6. Навіщо й клад, коли в сім’ї лад (Укр. пр., 1961, 150).— Див. 2, сім’я. 7. Не мішай ладу, а держися ззаду (Прип., 178). 8. При нагоді чи не при нагоді, аби при добрій злагоді (Прип., 213). 9. Там така закрутенія. що не дійдеш до ладу (Фр., II, 1, 150). 10. Хоч не в лад, та широко ступає (Укр. пр., 1955, 239). 11. Хто говорить до ладу, ухо наставляй, а хоч і без ладу, то не затикай (Прип., 178). 12. Що не складно, то й не ладно (Прип., 178; Укр. пр.. 1955. 233).— Рос: Даль, 467. 13. Який був лад, і той пропав (Ном., 129). 14. Як не знаєш ладу, то держись ззаду (Прип., 178). 15. Як не ладиться, то й у печі не горить (Ном., 35; Укр. пр., 1963, 181). СВІТОГЛЯД НАРОДУ. ВІРУВАННЯ. БОГ. РЕЛІГІЯ. ЦЕРКВА Біс. 1. Біс бісові ока не виколе (ІМФЕ, 8-К2, 8, 148, Яворн.: Укр. пр., 1963, 518).— Див. 1, ворон. 2. Біси плачуть, коли черниці скачуть (Висл., 237). 3. а) Біс та його діти панують у світі (Укр. пр., 1963, 229); б) Біс та його діти мутять на світі (Закр., 146). 4. Біс у чорта сповідався, той кивнув, а той догадався (Ном., 152; Укр. пр., 1963 233). 5. Взяв біс коня, най і уздечку бере (Ільк., 12; Фр., І, 1, 58).— Див. дідько, чорт; 1, кінь. 6. а) Вирубай на злого й цілий ліс, то він все буде один біс (11рип., 176); б) Збий і цілий ліс, а він однаковий біс (Фр., II, 1, 164); в) На біса вибий цілий ліс, а все бісом біс (Ном. 64); г) На біса хоч вибий цілий ліс (Ком., 96); д) На біса вирубай і нівліса, то біс бісом, а ліс лісом (Фр., І, 1, 58); є) Хоч вивози цілий ліс, то все буде один біс (Ном., 64); б) Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс (Ном., 75; Укр. пр., 1963, 367); ж) Як удасться біс, то хоч вибий увесь ліс (Укр. пр., 1963, 611). 7. Де ліс, там біс (//. п., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 160. 8. Довго ходив біс, заки докупи їх зніс (Нрип., 19). 9. І надав же біс маком заговіть (Н. н., Черніг.). 10. її біс з-за рогу вдарив решетом (Укр. пр., 1963, 571). 11. Кожний біс тягне в ліс (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 160. 12. Ліс лісом, біс бісом (Н. н., Вол.).— Біл. .Hoc, 75; Г р., 2, 160. 13. Не займай біса, бо лихо займеш, а то й двоє (Ном., 181). 14. Одне до ліса, друге до біса (Н. п., Вол.).— Див. одне … друге. 15. Уродився б біс, та півень заспівав (Ном., 58; Укр. пр., 1963, 343). 16. Уродиться біс і там, де го не посієш (Фр., І, 1, 58).— Див. 1, родитись. 17. а) Хоч біс, аби яйця ніс (Ном., 140; Укр. пр., 1963, 429); б) Хай буде і біс, аби яйця ніс (ІМФЕ, 14-3, 211, 204). Дідько. 1. Борше бис у дідька випросив, як у нього (Фр., І, 2, 584). 2. Вдавився дідько моїми грішми (Там же). 3. Верни, дідьку, бо то попове (Там же). 4. Взяв го дідько за старий довг (Там же).— Див. довг. 5. а) Взяв дідько кобилу, хай бере й лоша (Фр., І, 2, 585); б) Взяв дідько корову, най возьме й теля (Фр., III, 2, 428); … хай бере і\ мотузок (Прип., 101).— Див. чорт, біс; 1, кобила, корова. 0. Видурив би й в дідька гроші (Фр., І, 1, 169). 7. а) Він би й дідька з пекла вигнав (Фр., І, 2, 589); б) Він би І її и>ка навчив; в) Він би й дідька продав (Фр., І, 2, 585).
8. а) Він з дідьком за панібрат (Фр., І, 2, 585); б) Він у дідьчої мами на хрестинах був; в) Він усім дідькам кревний (Фр., І, 2, 586).
9. Воює ним дідько по всіх кутах (Фр., І, 2, 269).
10. Дідька не клич, він сам прийде (Фр., І, 2, 587).
11. Дідька посій — дідько і вродиться (Ільк., 31; Ном., 138).
12. Дідькові й мило не поможе (Фр., ПІ, 2, 428).— Див. 1, ворона.
13. Дідькові очі промив (Укр. пр., 1963, 377).
14. Дідько би на ній на лису гору їздив! (Фр., І, 2, 587).
15. Дідько в нім сидить (Фр., І, 2, 588).
16. Дідько го приніс (Там же).
17. Дідько не дідько, а таких людей рідко (Укр. пр., 1963, 374).
18. Дідько не снить, а людей зводить (Фр., III, 2, 427).
19. а) Дідько не такий чорний, як го малюють (Фр., І, 2, 589); І) Не такий дідько страшний, як намальований (Прип., 101); в) Не іакіїй дідько страшний, як го малюють (Фр., І, 2, 593).— Біл.: Hoc, 104; Тр., 2, 163.— Див. чорт; 2, страх.
20. Дяк у дзвін, а дідько в клепало (Фр., II, 1, 84).
21. З дідьком ненорадна година (Фр., І, 2, 590).
22. З дідьком не сягай до одної миски (Укр. пр., 1963, 230).
23. З дідьком си зайдеш, то дідька найдеш (Фр., І, 2, 590).
24. З нев і дідько справу програє (Там же).
25. І в старій печі дідько топить (Ном., 166).— Див. 1, піч.
26. І дідька в церкві малюють (Прип., 101).
27. І дідько би такого не вигадав (Фр., І, 2, 590).
28. І дідько в пеклі му не догодить (Фр., І, 2, 591).
29. І дідько не такий злий, як говорять (Там же).
30. І дідько тому ради не дасть (Там же).
31. І з дідьком можна говорити (Прип., 101).
32. Йому й дідька не страшно (Фр., 1, 2, 591).
33. а) Кидав дідько бідними, а тепер сі до багатих узяв (Фр., 1, 2,).
34. Кожний дідько в свою дудку грає (Ільк., 43; Ном., 189; Фр., І, І 591; Укр. пр., 1963, 230).
35. Мав сі дідько вродити та й когут запіяв (Фр., І, 2, 591). ЗО. На його виді дідько горох молотив (Фр., І, 1, 162).
37. Най си дідько над тим голову ломить, а не я! (Фр., І, 2, 592).
38. Не бійся дідька, бійся лихого чоловіка (Там же).
39. Не боїться дідько кадила, хіба кропила (Там же). •10. Не вір дідькові, хоть би ся ангелом чинив (Там же).
41. Не гризи з дідьком горіхів (Ном., 116; Фр., І, 2, 592; Укр. пр., 1963, 250).
42. Не людина, а дідько, підшитий чортом (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
43. Не мав мене де дідько здибати, та на гладкій дорозі (Фр., 1, 2, 592).
44. а) Не несет нехай дідько, где людей рідко (Зін., 238); б) Нехай тебе не несе дідько, де людей рідко (Ном., 114); в) Не неси, дідько, де людей рідко (Ном., 114); г) Не неси, дідько, де людей рідко, а неси, де густо, то не буде пусто (Ном., 114).
45. Не проси дідька в гості, він прийде й непрошений (Фр., І, 2, 593).
46. Пішов до дідька в зуби (Там же).
47. Свій дідько гірший, як чужий (Там же).
48. Такий єден дідько добрий, як другий (Там же).
49. Такого дідько й дарма не бере (Там же).
50. Там то му дідько на язиці сидить (Фр., І, 2, 594).
51. Того дідько й з перцем не з’їсть (Там же).
52. То дідьчий танець (Фр., І, 2, 597).
53. Той ще й дідька закасує (Фр., І, 2, 594).
54. То один дідько (Прип., 101).
55. У дідька грошей багато (Фр., І, 2, 594).
56. У дідька смоли не купити (Там же).
57. У нього би й дідько душі не купив (Там же).
58. Хоч дідько нехай злетить, аби мені яйці (Зін., 253; Ном., 140).
59. Хочеш, дідьку, гріш? На тобі два, тільки відчепися (Фр., 1, 2, 595).
60. Хто ся вішає, тому дідько мотуз подає (Фр., І, 2, 231).
61. а) Чеши дідька зрідка (Прип.. 101); б) Чеши дідька зрідка, а він кострубатий (Прип., 106); в) Чеши дідька костуром, аби не був кострубатий ((Pp., 1. 2. 595); г) Чеши дідька зрідка, щоб не задернути (Укр. пр., 1963. 230); … аби був гладкий (Н. н., Бук.).
62. Чоловік божий, а душа дідька (Прип., 341).
63. Чому дідько мудрий? Бо старий (Висл., 352).
64. Чуєш, у тобі дідько сидить (Укр. пр., 1963, 343).
65. Що дідько вхопить, того не пустить (Фр., І, 2, 595).
66. Що дідько, що чорт — то єдна біда (Фр., І, 2, 596).
67. Який дідько печений, такий і варений (Ном., 153; Фр., І, 2, 596; Прип., 101; Літ. газ., 1961, 19. XII; Укр. пр., 1963, 517; Н. ск.. 1971, 126).
68. Який дідько Хомка, така його жонка (Висл., 359).
69. Я сі самого дідька не бою (Фр., І, 2, 596). Лукавий.
Лукавий крутить світом (Згар., 54).
Нечистий.
Забила баки богомільній бабі нечиста сила (ІМФЕ, 14-3, 211, 165).
Сатана.
1. а) Мала вродитися сатана, та півні заспівали (Згар., 93); б) Мала вродитись сатана, та півні запіли, то вродилась дитина (Ном., 58; Укр. пр., 1963, 343).
2. Ні мара, ні мана — роздивились — сатана (Укр. пр., 1963, 570).
3. Усвиріпився мені, наче пекло сатані (Укр. пр., 1963, 346). Той.
1. Той щез би (Прип., 331).
2. Той — бодай сам не мав (Прип., 331).
Чорт.
1. Бери, чорте, груш, а мене не руш (Фр., І, 1, 119).
2. В болоті не без чорта (Укр. пр., 1963, 230).— Див. 1, болото.
3. Вже на його на тім світі чорти пайок получають (Грінч., 233;
Укр. пр., 1936, 164).
4. Великої кривди і чорт не любить (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2,
163.
5. а) Взяв чорт батіг, най бере й пужално (Ільк., 12; Закр., 147; Ном., 191; Фр., III, 2, 321; Укр. пр., 1936, 418); … нехай бере й пужално (Ном., 191); … хай бере і пужално (Висл., 239); б) Взяв чорт голову, хай бере і хвіст (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); в) Взяв чорт кобилу, най бере й лоша (Фр., II, 1, 274); г) Взяв чорт колиску, хай бере й Івася (Фр., III, 2, 321); д) Взяв чорт коня, хай бере й узду (Фр., Ill, 2, 321); є) Взяв чорт корову, нехай бере й теля (Чуб., 263); … нехай же й теля візьме (Ільк., 12; Закр., 147; Висл., 239; Фр., II, 1, 294); є) Взяв чорт сокиру, хай бере й топорище (Фр., НІ, 2, 321); ж) Узяв бог корову, на тобі, чорте, вірьовку (Манж., 162).— Див. біс, дідько; 1, корова.
6. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні
відмолюсь (Ном., 56).
7. Від чорта не буде добра (Укр. пр., 1963, 230).
8. Візьми чорта на плечі, то й сам не рад будеш (Укр. пр., 1963,
352).
9. Він за бабою й на роги до чорта полізе (Укр. пр., 1963, 495).
10. Взяв чорт як своє (Ільк., 12; Закр., 147).
11. В потихонях чорт сидить (Укр. пр., 1963, 360).
12. Все один чорт, що собака, що хорт (Укр. пр., 1963, 517).
13. Всі чорти в воду, а пузирі вгору (Укр. пр., 1963, 320).
14. а) В старе вугілля чорт дує (Фр., І, 2, 292); б) І в старій печі дідько топить (Укр. пр., 1963, 493); в) В старій грубі чорти палять (Фр., III, 1, 168); г) І в старім нону часом чорт палає (Укр. пр., 1963, 493).— Див. дідько.
15. Всюди коло церкви чорт каплицю ставить (Укр. пр., 1963,
226).
16. Всякий чорт на своє коло воду тягне (Укр. пр., 1963, 152).—
Біл.: Гр., 2, 162.
17. В тім би й чорт ногу зломив (Фр., І, 2, 586).
18. Говори, чорте, з попом (Висл., 155).— Рос: Снег., 1, ПО.
19. Дай чорту волю — живцем ковтне (Укр. пр., 1955, 165; 1963,
20. а) «Де ідеш, чорте?» — «Болото палити!» — «Не буде горі-ти Добре мені пакість зробити» (Висл., 246); б) «Чорте, де йдеш?» — «Болото палити!» — «Не буде горіти!» — «Аби пакість зробити» (Ільк., 108; Ном., 62; Укр. пр., 1963, 273).
21. «Де ти, чорте, звик?» —«А в болоті!» (Ном., 58).
22. Де хто бачив з чорта м’яса, як він не пасеться? (ІМФЕ, 14-3, 386, 513).
23. а) Де чорт не орав, там сіяти не буде (Висл., 155); б) Кому чорт не орав, тому і сіяти не буде (Ком., 74); в) Чим чорт не орав, тим сіяти не буде (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 385.
24. Де чорт нічого не втне, туди бабу пошле (Шиш.-Іл., 20).— Див. 2, баба.
25. Добре мотається чорт, а в ступі не потрапить (Ком., 100).
26. а) Добре тому чорту грати в очеретах: одну дудку кида, а другу вирізує (Укр. пр., 1963, 230); б) Добре тому чорту в дудку грать, сидя в очереті: одну зломить, другу виріже (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 230); в) Добре тому чорту в дудку грати, як сидить в очереті (ІМФЕ. 29-3, 138, 31); г) Добре чорту в очереті в дудку грати: одну зламав, другу виріже (Укр. пр., 1936, 491); д) Добре чорту в дудку грать: одну зламає, другу собі виріже — а наше інше діло (Ном., ЗО).
27. Е, чоловік! Чорт заволік (Укр. пр., 1963, З ІЗ).
28. а) Запродав чортові душу (Закр., 164; Висл., 266; Фр., 11, 1, 82); б) Продав чортові душу (Укр. пр., 1963, 343).
29. Заступи чорта дверима, то він тобі вікном (Ном., 60; Укр. пр., 1963. 352).— Біл.:Гр., 2, 161.
30. Зачинає чортові молебень (Прип., 180).
31. Зверху святий та божий, а всередині на чорта схожий (Чцб., 263).
32. З корінням чорт гречу рве на перевесло (Укр. пр., 1963, 231).
33. З одного чорта утяв два (Укр. пр., 1963, 191).
34. З чортом не змагаться (Укр. пр., 1963, 230).
35. І на мудрім чорт на Лису гору їздить (Висл., 273).— Див. 2, розум.
ЗО. І чорт багато грошей має, а в болоті сидить (Закр., 169; Ном., Пі; Фр., Ill, 2, 321).
37. І чорт на старість в монахи пішов (Укр. пр., 1955, 149).— Рос: Даль, І9.
38. а) І чортові треба часом свічку запалити (Закр., 169; Ном., 11’і; Висл., 274; Фр., Ill, 2, 322; Укр. пр., 1963, 217); … не раз свічку засвітити; б) І чортові треба баки світити (Фр., ПІ, 2, 322).
39. їх сам чорт не розбере (Укр. пр., 1955, 295; 1963, 708).
40. Його давно чорти з вогнем на тім світі шукають (Висл., 155).
41. Йому і чорт не брат (Укр. пр., 1963, 149; Н. ск., 1971, 153).
42. Коби болото, а чорти найдуться (Прип., 95).— Див., 1, болото.
43. Кожний чорт своєму богу молиться (ІМФЕ, 29-3, 127, 47).
44. Коли вже чорту душу записав, не нарікай, що в пекло ти попав (ІМФЕ, 14-3, 211, 199).
45. Коло пупа чортів купа (Укр. пр., 1963, 493).
46. а) Мав вилупитися чорт, та півні заспівали — вилупився чоловік (Ном., 58); б) Мав уродиться чорт, та кури запіли (Ном., 58); в) Мав уродитися чоловік, та вилупився чорт (Ном., 58; Укр. пр., 1963, 343).— Біл.: Гр., 2, 163.
47. Між ними чорт межу переорав (Укр. пр., 1963, 708).
48. Найшов чорт клубок, та рогами заплутався (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
49. Нам хоч чорт, аби яйця ніс (Укр. пр., 1963, 231).
50. На кого чорт, на того і люди (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
51. Напали, як чорти на попа (Укр. пр., 1963, 226).
52. Наскочив чорт на біса (Укр. пр., 1963, 517).
53. а) На тобі, чорте, груш, та тільки мене не руш (Манж., 169); б) Чорте, на груш, тільки мене не воруш (Ном., 75; Фр., III, 2, 323).
54. Не бійся чорта, але злого чоловіка (Фр., III, 2, 322).— Див. 2, злий.
55. Не було печалі, так чорти накачали (Укр. пр., 1963, 232).
56. Не взяв чорт малого, а великого не візьме (Укр. пр., 1963, 231).
57. Не дрочи моїх чортів, нехай сидять дома (Мал., 200).— Біл.: Гр., 2, 162.
58. а) Не такий чорт страшний, як його малюють (Ільк., 67; Закр., 185; Фр., ПІ, 2, 235; Н. ск., 1971, 109; Укр. пр., 1955, 287);
б) Не такий страшний чорт, як намальований (Прип., 324; Н. ск., 1964, 150).— Див. дідько.— Рос: Рибн., 114; Жуков, 303.— Див. 2, страх.
59. Не чорт пхав, сам упав (Висл., 155).— Біл.: Гр., 2, 162.
60. Не чорти, бо воза поламаєш (Укр. пр., 1963, 716).
61. Ні богові свічка, ні чортові кожух (Фр., III, 1, 78).
62. Ніхто чорта не сіяв, а родиться (Ном., 59; Укр. пр., 1963, 230).
63. Один чорт був, та й того вбито (Укр. пр., 1963, 232).
64. Орав чорт вовком та й хліб їв (Укр. пр., 1963, 231).
65. Орудує ним, як чортяка грішними душами (Укр. пр., 1963, 231).
66. От як! Дав чорт маком заговіть (ІМФЕ, 8-К1, 38, 33).
67. Перейшов води і труби, а попаде ще і чортові в зуби (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).
68. Під чорним лісом спіткався чорт з бісом (Укр. пр., 1963, 229).
69. а) Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Ном., 56; Укр. пр., 1955, 168; 1963, 352; ІМФЕ, 29-3, 139, 56); б) Не пустиш чорта в двері, то він залізе в вікно (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 45;
в) Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе — і ладаном не викуриш (Згар., 101); г) Пусти чорта в хату, то він зуби наб’є брату (Укр. пр., 1963, 352).
70. Поки сонце зайде, то й чорт не знайде (Укр. пр., 1963, 232).
71. Роби чортові добре, він тобі пеклом відплатить (ІМФЕ, 14-3, 211, 219).
72. Свої чорти посваряться, поб’ються та й помиряться (Ном., 183).
73. Святе та боже — на чорта похоже (Н. ск., 1971, 142).
74. Скуби чорта, поки він линяє (Укр. пр., 1963, 232).
75. Стриг чорт свиню — крику багато, а шерсті мало (Укр. пр., 1963, 422).
76. Склеїв чорта з рогом (Укр. пр., 1963, 444).
77. Так заплутано, що й сам чорт не розбере (Зак. пр., 21).
78. Ти його медом масти, а він чортом смердить (Укр. пр., 1963, 366).
79. Ти чорта в мішок, а він дірою (ІМФЕ, 8-4, 341, 43).
80. Того і чорт в ступі не потрапить (Висл., 342).
81. Того чорт бідний, що душі не має (Укр. пр., 1963, 231).
82. Трапляється, що й по мудрому чорт катається (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).— Див. 2, розум.
83. Тут сам чорт ноги поламав би (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).
84. Тут було, вертілося, чорт знає, де поділося (Закр., 212).
85. У такого і чорт ладану не достане (Ном., 91).
86. У тихому болоті чорти плодяться (Укр. пр., 1936, 211).— Див. 1, болото.
87. Хай таки мій чорт старший! (Гриіч., 244).
88. Хай чорт як не скаче, то скаче, а ти своє роби (Укр. пр., 1963, 230).
89. Хіба не чорт, щоб не спокусив (Укр. пр., 1963, 230).
90. а) Хоч чорт неси, аби яйця (Ном., 140; Укр. пр., 1963, 429); б) Нам хоч чорт, аби яйця ніс! (Ном., 140).
91. Хотів ти з чорта солодкого м’яса! (Укр. пр., 1963, 231).
92. Хибну в у чорти (Укр. пр., 1963, 343).
93. а) Хотів з чорта молока, як він не пасеться (Укр. пр., 1963, 408); б) Захотів з чорта молока, як він не пасеться (Манж., 170).
94. Чи бачив хто з чорта м’ясо? Чорта в окріп, а чорт утік (Укр. пр.. 1963, 231).
96. Чим чорт не орав, тим сіять не буде (Білоц., 26).
96. Чому чорт не орав, тому й сіяти не буде (Ном., 106).
97. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав? (Ном., 152).
98. Чого чорт по придумає! (Укр. пр., 1963, 230).
99. Чоловік сім’я сіє, а чорт плевели (Ном., 62; Укр. пр.. 1963. 232).
100. Чоловік на гору, а чорт за ногу (Висл., 155).— Біл.: І p.. 2. 160.
101. Чорта в окріп, а чорт утік (Прип., 347).
102. а) Чорта хрести, а він каже: пусти! (Ном., 120); б) Чорта хрести, а він кричить: Пусти! (Фр., III, 2, 323); в) Чорта хрести, а він у воду лізе (Чуб., 302; Висл., 155); г) Як чорта не хрести, він кричить: в болото пусти! (Висл., 155).— Рос: Снєг, 452.— Біл.: Гр. 2, 161.
103. Чорт біса витягне із ліса (Ном., 272; Укр. пр., 1963, 519).
104. Чорт біса і з-нід купи бачить (Ном., 153; Укр. пр., 1955, 278; 1963, 517).
105. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс! (Ном., 141; Укр. пр., 1963, 517).
106. Чорт більше має та в болоті сидить (Ком., 2).
107. а) Чорт біса пізнав та й на бал позвав (Ном., 152; Укр. пр., 1936, 496; 1963, 517); б) Чорт дідька пізнав і на пиво позвав (Чуб., 297); в) Чорт чорта пізнав і у гості позвав (Висл., 155).— Біл.: Гр., 1, 430; Рапан., 214.
108. Чорт вночі воює, та і вдень не дармує (Прип., 92).
109. Чорт все чортом буде (Висл., 155).
110. Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме (7 піп, 34).
111. Чорт живе в болоті, а все сухий ходить (ІМФЕ, 29-3, 127, 51).
112. а) Чортзна-що — щоб і посудини не поганило! (Укр. пр., 1963, 336); б) Як чортзна-що — то не чіпать, щоб і посуди не запаскудить (Укр. пр., 1936, 339).
113. Чорт за чортом потягне (Укр. пр., 1963, 517).
114. Чорт і горами перевертає (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 321).
115. Чорт його підвів, а чорт того не знає (Там же).
116. Чорт ладану боїться (Шиш.-Іл., 82: Ном., 4; Укр. пр., 1963, 231).
117. Чорт кого не підмане! (Укр. пр., 1963, 230).
118. Чорт миром хоч мутить, а в болоті любить жить (Ном., 281).
119. Чорт мусить малюватись, щоб його не впізнали (ІМФЕ, 14-3, 211, 164).
120. Чорт на кривій нозі живе (Чуб., 302).
121. Чорт не плаче, коли чернець скаче (Ільк., 108; Ном., 97; Фр., III, 2, 323; Прип., 347; Укр. пр., 1963, 231).
122. Чорт не снить, але людей зводить (Ном., 4); … але людей юдить (Прип., 347); … та й людей зводить (Укр. пр., 1963, 231).
123. Чорт не снить, а своє сокотить (Зак. пр., 18).
124. Чорт — не чорт, а люди не такі (Ном., 219; Чуб., 283; Укр. пр., 1963, 130).
125. Чортове пір’я м’ясо занесло (Ном., 247).
126. Чорт плаче, що моди не настаче (Чуб., 276).
127. Чорт на титулі, коли нема нічого в шкатулі (Там же).
128. Чорт своє, піп своє (Фр., ПІ, 2, 324).
129. Чорт скорих бере (Ном., 269).
130. Чорт усе чортом буде (Укр. пр., 1963, 230).
131. Чорт чорний, а біс рябенький (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 517).
132. а) Чорт чорту ока не виколе (Укр. пр., 1955, 162); б) Чорт чорту ноги не обламає (Зак. пр., 18).
133. Чорт чорту сповідався, один мигнув, другий догадався (Висл., 155).— Біл.: 2, 161.
134. Чорт, бери шапку, аби голова була ціла (Укр. пр., 1963, 334).
135. Чуже візьмеш жменькою, то чорт твоє— міркою (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
136. Ще і чорти навкулачки не бились (Укр. пр., 1963, 242).— Рос: Даль, 923.
137. Ще, ще спереду, а ззаду на чорта походить (Ном., 58; Укр. пр., 1963, 569).
138. Щоб чорт та богу молився! (Укр. пр., 1963, 229).
139. Щоб і чорта не гнівити, і богу молитись (Укр. пр., 1963, 359).
140. Як взяв, то від нього і чорт не вирве (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
141. Яким чортом вовк орав, такий з його й хліб їв (Укр. пр., 1963, 231).
142. а) Як чорт влізе в очерет, то в котру хоче — дудку грає (Фр.,
///, 2, 324); б) Як чорт в очерет улізе, то в котру схоче — дудку грає (Фр., 11, 2, 485).
143. Я-я-я-я! та це попівський чорт! патлатий, довгополий, як справжній піп! (Укр. пр., 1963, 227).
* * *
Віщун.
Зроби з мене віщого, а я з тебе багатого (Укр. пр., 1963, 323).
Відьма, відьмак.
1. Відьмак і непевний — усім відьмам родич кревний (Ном., 281).
2. Гірша відьма вчена, як родима (Ном., 4).
3. На мітлі літають тільки відьми (1МФЕ, 14-3, 211, 32).
Ворожити.
1. а) Баба ворожила та й головою наложила (Ном., 216; Укр. пр., 1963, 546); б) Баба ворожила: або вмре, або буде жива (Чуб., 240).
2. а) Баба надвоє ворожила (Бат., 8); б) Баба ворожила і надвоє положила: або дощ, або сніг, або буде, або ні (Укр. пр., 1936, 470); в) Надвоє баба ворожила (Ном., 108); г) Надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жила (Ільк., 55; Ном., 108; Висл., 291; Фр., 1, 1, 14; Укр. пр., 1963, 545); д) Надвоє баба ворожила: буде або дощ, або хвиля (Зак. пр., 62); є) Надвоє баба ворожила: хоч сіна клок, хоч вила в бок (Ном., 108).— Рос: Даль,76; Жуков, 33; біл.: Гапап., 117).
3. а) Баба ворожити стала, як хліба не стало (Висл., 155); б) Тоді навчилась ворожити, як хліба не стало (Шиш.-Іл., 72).— Рос: Даль, 246; 981; біл.: Гр., 2, 174.
4. Ворожила небіжечка до самої смерти та й мусіла небіжечка без горілки вмерти (Прип., 55).
5. Ворожила, не ворожила, а од тебе не одходила (Укр. пр., 1963. 625).
6. Борожка з бісом накладає (Ном., ‘і).
7. Борожка каже: «Будеш, чоловіче, сім літ бідувати!» — «А потому?» — «По тому привикнеш» (Фр., 1, 2, 261).
8. Борожка має два роти: одним їсть, а другим бреше (Зак. пр., 23).
9. Ворожка — на той світ дорожка (Укр. пр., 1936, 574; 1961, 175; 1963, 545).
10. Ворожки, ворожки — порожні ложки! (Н. ск., 1964, 49).
11. Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожить (Укр. пр., 1963, 193).
12. а) Навчить біда ворожити, як нема що в губу вложити (Фр., І, 2, 261); … як нема що в рот вложити (Прип., 55); б) Навчишся ворожити, як не буде що на зуби положити (ІМФЕ, 14-3, 211, 177); … коли нічого в рот положити (Білоц., 25); в) Стане і піп ворожити, як не буде з чого жити (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).— Рос: Снег., 251; біл.: Ляцький, 22; Гр., 2, 174. —–—
13. У ворожки лікуватись — без здоров’я остатись (Укр. пр., 1936, 575).— Див. 2, ліки.
14. У ворожки хліба трошки (Прип., 55).
15. Хоч ворож, не ворож, а не зробиш, бо не мож (Укр. пр. 1963, 193).
16. Хоч циган ворожить, але босий ходить (Прип., 55); б) Циган ворожить, тому босий ходить (Прип., 344).
17. а) Хто ворожить, той голову положить (Висл., 155); б) Хто ворожить, той головою наложить (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 175; Гапан., 183.
18. Хто много ворожить, той мало має (Фр., І, 2, 261).
19. Хто уміє шептати, той уміє і молоко хлептати (Прип., 55).
20. Що люди ворожать, то виворожать (Фр., І, 2, 261).
21. Як стане шептуха коло уха, не буде тобі, мамо, довіку кожуха (Укр. пр., 1963, 545).
Божитися, клястися.
1. Йому забожиться, так як собаці муху їсти (Укр. пр., 1963, 731).
2. Дурна клятьба господаря шука (Там же).
3. Жіноцька клятьба дурно йде — так як мимо сухого дерева вітер гуде (Там же).
* * *
Пекло.
1. Баба з некла родом (Ільк., 5).— Див. 2, баба.
2. а) Вже мені і в пеклі гірше не буде (Ільк., 12; Ном., 42; Висл., 238; Фр., II, 2, 508; Укр. пр., 1936, 22; 1963, 218); б) Вже йому і в пеклі гірше не буде (ІМФЕ, 29-3, 117, 3)); в) Вже ж і в пеклі гірше не буде (//. ск., 1971, 50)
3. а) В пекло, то в пекло, бодай буде тепло (Прип., 243); б) Добре в пекло, бо там тепло, а піди в рай, то ще й про дрова дбай (Н. ск., 1971, 66); в) У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай (Ном., 4; Зір., 14; Укр. пр., 1963, 218); … то й про дрова дбай (ІМФЕ, 1-5, 461, 54)-г г) Хотя й в пекло, аби тепло (ІМФЕ, 29-3, 146, 42); д) Хоч у пекло, аби тепло (Ном., 268; ІМФЕ, 1-5, 461, 128); є) Що то за пекло, що тепло (Укр. пр., 1963, 218); є) Що то за пекло, що тепло, а піди в рай, то за дрова дбай (7 піп, 35); ж) Як іти в рай, так і дров дбай, а як у пекло, то і так тепло (Ном., 4).
4. Гай, гай, думав в рай, а попав у пекло (Ком., 56).
5. Гірше ми вже і в пеклі не буде (Фр., І, 2, 332).
6. а) Добре іноді і в пеклі приятеля мати (Укр. пр., 1963, 217); б) І в пеклі добре вуйка мати (Фр., III, 2, 505); в) І в пеклі добре дядька мати (Прип., 243).
7. Записав чортові душу — приготовляйся в пекло (ІМФЕ, 14-3, Ці, 32).
8. І той з пекла родом, ба еще три милі з-за пекла (Зін., 229; Ном., 59; Фр., II, 2, 508; Укр. пр., 1963, 231).
9. І в пеклі не велика пеня: найтяжче день, два та й привикнеш (Фр., II, 2, 508).
10. Лізь у пекло, там буде тепло (ІМФЕ, 29-3, 123, 40).
11. Не забігай поперед батька в пекло (Фр., II, 1, 140).— Див. 2, батько.
12. Перед пеклом і чорта треба просити за кума (Фр., II, 2, 508; ІМФЕ, 29-3, 119, 26).
13. Сидівши близько пекла, бери дідька в куми (Фр., II, 2, 508).
14. Там пекло в хаті (Прип., 243).
15. У пеклі хоч і тепло, та хто туди забажає (Укр. пр., 1963, 232).
16. Хоч там пекло, а тут рай, де вродився, там вмирай (Прип., 243).
17. Через ворогів тяжко в пеклі бути (Прип., 244).
18. Чоловік як мусить, то й в пеклі привикне (Прип., 266).
19. Як кого припече, то і в пекло втече (ІМФЕ, 14-3, 211, 244).
Рай.
1. Вольному воля, а спасенному рай (Прип., 274).— Див. воля.
2. До раю навпростець та ще й в ходаках (Прип., 274).
3. а) Коби-сь був у раю, а я коло тебе хоть з краю (Фр., III, 1,4); б) Хоч би скраю, аби в раю (Висл., 155); в) Хоч на краї, аби в раї (Зін., 251; Ном., 140; Чуб., 287).— Віл.Тр., 2, 168.
4. а) На чужому горбі в рай в’їжджає (Скр., 174); б) На чужому горбі в рай не заїдеш (Висл., 155).— Віл.: Гр., 2, 167.
5. а) Рада би душа до раю пійти, але гріхи не дають дійти (Югас, 55); б) Рада б душа в рай, та гріхи не пускають (Закр., 201; Ном., 104; Прип., 272; Зак. пр., 35); в) Рада би душа до раю, та і гріхи не пускають (Фр., II, 1, 83); г) Рада б душа в рай, та гріхи не пускають (Зін., 244; Шиш.-Іл., 63; Закр., 201; Зак. пр., 122); д) Чи би не рада душа до раю, та гріхи не пускають (Фр., III, 1, 2); є) Рад би в рай, та гріхи не пускають (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).— Рос: Снєг., 138; Даль, 827; Жуков, 374; біл.: Гр., 2, 168; Рапан., 172.
6. Раю мій, раю, чи я тебе коли дочекаю (Прип., 274).
* * *
Ангели.
1. Ангельські волоса, а чортова голова (Ном., 60; Укр. пр., 1963, 359).
2. а) Ангельський голосок, а чортова думка (Фр., І, 2, 409); … та чортова думка (ВИС, 1; Ільк., 4; Шиш.-Іл., 8; Укр. пр., 1936, 267); б) Янгольський голосок, а чортова думка (Ном., 60; Чуб., 264; Укр. пр., 1961, 184); … а чортова думонька (І піп, 33).
3. Був би ангел, коби не роги (Фр., І, 1, 4).
4. І з янгола можна зробити чорта (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
Бог.
1. а) Бачив уже скляного бога; б) Він геть-таки скляного бога держиться (Укр. пр., 1963, 505).
2. Бог дав, а злодій украв (Фр., І, 1, 64).
3. а) Бога взивай, не взивай, а руки прикладай (Укр. пр., 1936, 216); б) Бога взивай, а рук прикладай (Ільк., 7; Ном., 2; ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
4. Бога молить, а хлопа неволить (Прип., 205).
б. а) Бога не гніви, а чорта не дразни (Фр., І, 1, 66; Прип., 20); … а чорта не дрочи (Ном., 114); б) Бога бійся, а чорта не гніви (Н. н.,
Вол.); в) Богу не молися, але й чорта не гніви (Висл., 155); г) І бога не гніви, і чорта не дразни (Фр., 1, 1, 78; Прип., 21).— Рос: Снєг., І, 112; Даль, 44; біл.: Гр.,2, 158.
6. Бога нема дома, а святі роблять, що самі хочуть (Прип., 20).
7. а) Бога піймав за ноги (Ном., вил. ценз., ЗНТШ *, 88, 175); б) Гадає, що вже бога за ноги вхопив (Фр., І, 1, 78).
8. — Бога побійся! — Та хіба бог розбійник? Чого його боятися! (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 88, 167).
9. Бога просити, що решетом воду носити (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 153.
10. Бога проси, а сам роби (Зак. пр., 22).
11. Бог богом, а люди людьми (Ном., 3).
12. Бог багатих вчить гуляти, а бідних — крихти збирати (Н. н., Київщ.).
13. Бог біду дав та й на плечі завдав (І піп, 32).
14. Бог дав, а чорт забрав (Зак. пр., 22).
15. Бог дав свято, а чорт — роботу (ІМФЕ, 14-3, 384, 33).— Біл.: Гр. 2, 159.
16. Бог за глину, а я за Калину (Прип., 21).
17. Бог з празником, а чорт з роботою (Укр. пр., 1963, 212).
18. Бог має драбину і вгору і в долину (Н. н., Бук.).
19. а) Бог нерівно ділить, щоб самі ділилися (Ном., 2; Укр. пр., 1963, 215); б) Бог не всіх людей рівно поділив, бо жде, щоб вони самі поділились (ІМФЕ, 29-3, 93, 21).
20. Бог не трубить, коли чоловіка губить (Ном., 2; Прип., 21; Укр. пр., 1963, 217).
21. а) Богові свічку, а чортові дві (7 піп, 34; Укр. пр., 1963, 229); б) Він ставить богові свічку, а чортові — огарок (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Даль, 44; 659; в) І богові свічку, і дідькові огарок (Прип., 101); … і чортові огарок (Прип., 22).
22. а) Богом свідчиться, а чорта за хвіст держить (Прип., 95; Укр. пр., 1963, 731); б) Богом ся свідчить, а чортові душу запродав (Ільк., 8; Закр., 144); Ном., 131; Висл., 233). Рос: Рибн., 78.
23. Бог то бог, та не будь ти і сам плох (Укр. пр., 1963, 216; Н. ск., 1971, 66).— Рос: Даль, 475; Рибн., 155; біл.: Гр. 2, 155; Рапан., 62.
24. Бог тобі поможе, як будеш робити, небоже (ІМФЕ, 29-3, 137, 31).
25. а) Богу молися, а до берега гребися (Ном., 3; Прип., 205); б) Богу молися, а до берега гребися, бо втопишся (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); … а до берега гребися, бо втонеш (Укр. пр., 1963. 85); в) Богу не молись, а до берега гребись, бо втонеш (Укр. пр., 195.’). 27); г) Богу не молись, а до берега гребись (Укр. пр., 1963, 216; Н. ск., 1971, (і(і). -Рос: Даль, 475; біл.: Гр. 2, 535.
26. а) Богу молися, а чорта не гніви (Висл., 155); б) Богу молися
* Вилучені цензурою зі збірки М. Номиса прислів’я були опубліковані М. (‘.. Возняком у «Записках Наукового товариства ім. Шевченка» (1909.— Т. 88, кіі 2.—С. 159—180.
і кого іного не гніви (Зін., 263); в) Богу молися, а за правду держися (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 154.
27. Богу молись, а сам стережись (Ком., 2; Укр. пр., 1963, 216).
28. Богу молиться, а чорту вірує (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 105); … в чорта вірує (Н. ск., 1971, 69).
29. Бог щирих любить, але долі не дає (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 155.
30. Божа воля коня з’їла (Фр., 1, 1, 99).
31. Божу хвалу за хвіст тягає (Фр., ПІ, 1, 256).
32. Вам бог дав, а нам пообіцяв (Укр. пр., 1963, 215).
33. В бога надія, коли хліб у торбі (Ільк., И; Висл., 242; Фр., 1.1, 73).
34. а) Вже святий боже не поможе (Укр. пр., 1936, 418; Укр. пр., 1963, 217); б) І святий боже не поможе! (Ільк., 40; Закр., 169; Висл., 274; Прип., 296); в) Святий боже не поможе (Укр. пр., 1936, 85; І піп, 33; Укр. пр., 1963, 216); г) Святий боже зорати не поможе (Укр. пр., 1961. 453; 1963, 216; Н. ск., 1971, 66).
35. Вольно богу і зв’язавши в рай укинути (Зін., 217; Укр. пр., 1963, 217).
36. Впіймав бога за бороду (Укр. пр.,1963, 192).
37. Гетьте з богами, станем з тютюном! (Укр. пр., 1963, 218).
38. а) Дав бог діти, дасть і на діти (1МФЕ, 29-3, 113, 31); б) Дав бог роток, дасть і кусок (Ном., 2; ІМФЕ, 29-3, 137, 31).
39. Двом богам ніколи не моляться (Ном., 60).— Біл.: Гр., 2 151; Рапан., 65.
40. Де страх, там і бог (ІМФЕ, 8-К2, 11,78, Явори.; Укр. пр., 1955, 385).
41. а) До бога високо, до суду далеко (Фр., І, 176); б) До бога ВИСОКО, а до царя далеко (ВИС, 6; Закр., 158); в) До бога високо, до царя далеко, а пани як хотять, так вертять (Прип., 240); … а ті панки що хотять, те й роблять (Ном., 27; Укр. пр., 1963, 212); г) Бог високо, а цар далеко (Ільк., 7; Ном., 155; Висл., 233); д) Бог високо, а цар далеко, а ті панки що хотять, те і роблять (Ном., 22; Укр. пр., 1955, 384; 1963, 110); … а пани вертять, як хотять (7л., 72); є) До неба високо, до царя далеко (Чуб., 260; Укр. пр., 1963, 212; Н. ск., 1971, 68).— Рос: Снег., 100; Даль, 836; Рибн., 174; Жуков, 130; біл.: Рапан., 22; Hoc, 7.
42. До бога взивай, а лікаря шукай (ІМФЕ, 8-К2, 11, 103, Явори.).
43. Думав спіймати бога за бороду, а спіймав чорта за хвіст (Зак. пр., 24).
44. Дурний бог тебе слухати (Укр. пр., 1963, 176).
45. а) За тим, боже, хто кого зможе (Чуб., 292); б) За тим, боже, хто зможе (Ном., 60); … хто переможе (Ном., 60); в) За тим, боже, хто кого переможе (Ільк., 35; Висл., 266; Укр. пр., 1963, 212); г) З богом контракту не підпишеш (Зак. пр., 24); д) Ніхто з богом контракту не брав (Ном., 1).
46. а) 3 богом нічого жартувати (ІМФЕ, 1-5, 465, 54); б) 3 богом жарти короткі (Висл., 155).— Біл.: Гр., 2, 149.
47. З божої волі продав штани, купив солі (Фр., І, 1, 100; Прип., U; 1 піп, 34).
48. Змилувався бог над раком та дав очі не там, де треба (Чуб., 287).— Див. 1, рак.
49. Іден бог без гріха (Чуб., 234).
50. І злодій просить бога, щоб украсти (Укр. пр., 1963, 216).— Див., 2, злодій.
51. І нашому богу, і вашому (Ном., 60).
52. а) Кланяєшся чужим богам, мавши свої (Висл., 155); б) Чужих богів шукає, а своїх дома має (Прип., 348).
53. а) Кого бог хоче скарати, тому розум відбере (Висл., 276), … тому розум відбирає (Фр., І, 1, 80; Прип., 22); б) Як пан-біг хоче кого покарати, то му розум відбере (Фр., І, 2, 250).— Рос: Снег., 175.
54. Кого богу не треба, того і чорт не бере (Зак. пр., 24).
55. Коли б грім був від бога, то над нами завжди бухкало б (Укр. пр., 1955. 385).
56. а) Коли сіно в стозі, то забув о бозі (Ном., 2); … то забудь о бозі (Фр., III, 1, 100; Прип.. 305); б) Надія в бозі, коли хліб у стозі (7 піп, 32): в) Як хліб у стозі, то й забув о бозі (Укр. пр., 1963, 215).
57. а) Коли тривога, то до бога, а по тривозі забуде о бозі (Укр. пр., 1963, 215); б) Як тривога, то до бога, а як по тривозі, то забув о бозі (ІМФЕ, 29-3, 135, 51).— Біл.: Ляцький, 63; Гр., 2, 151.
58. Кому бог розуму не дав, тому і коваль не укує (Фр., 1,1, 80).
59. а) Має бога на язиці, а дідька в зубах (Прип., 22); б) Має бога на язиці, а чорта в зубах (Фр., І, 1, 81); в) На язиці бог, а в душі чорт (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).
60. На бога дивиться, а чорта бачить (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 214).
61. На бога надійся, а сам не плошай (Ном., 2; Укр. пр., 1936, 85).— Рос: Даль, 475; Жуков, 236; біл.: Ляцький, 22; Гр., 2, 155.
62. На бога надія і на кума Матвія (Прип., 22).
63. а) На бога покладайся, а розуму тримайся (Прип., 333; Н. ск., 1971, 66); б) На бога покладайся, та до розуму прислухайся (ІМФЕ. 8-К2, 16, 8, Яворн.); в) На бога складайся, розуму ж тримайся (Ном., 2); г) На бога хоч і складайся, а розуму тримайся (Укр. пр., 1936, 85).— Рос: Даль, 39.
64. а) На кого бог, на того й люде (Ільк., 57; Ном., 47; Фр., І, 1, 82; Прип., 23); б) На кого бог, на того й люде, то нехай вже і так буде (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).— Рос: Даль, 39: 158; Снег., 244; Рибн., 174; Жуков. 130; біл.: Рапан., 22.
65. На тобі, боже, що мені не гоже (Фр., І, 1, 83).— Рос: Жуков, 252; біл.: Гр., 2, 167; Рапан., 256.
66. а) На те бог дав голову, щоб посторонок не зсунувся (Ном., 113); б) На це голова, щоб ся шнурок не зсунув (Ном., 113).
67. Не божися, бо кров з носа потече (Фр., І, 1, 101).
68. Не все до бога — треба й до розуму свого (Укр. пр., 1936, 216; //. ск., 1971, 66).
69. Не піймав бога за бороду, не знаєш, що тобі буде (Укр. пр., 1963, 217).
70. Ніхто з богом контракту не брав (Укр. пр., 1963, 215).
71. а) Обіцяв бог дати, але казав ждати (Висл., 314); б) Обіцяв бог дати та казав заждати (Фр., І, 1, 84; Прип., 23); … тільки велів підождати (Укр. пр., 1936, 85; 1963, 215; Н. ск., 1971, 67); … тільки казав заждати (Ном., 3).— Біл.: Гр., 2, 154.
72. Ой видить господь з неба, що на подушне грошей треба (Прип., 257).
73. Пан-біг не дитина, аби слухав дурного Клина (Фр., І, 1, 84).
74. Плакав, плакав, а все бог однаков, як перестав ридати, зачав бог ліпш давати (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 88, 167).
75. Плакали, голосили, бога не просили, стали співать, став бог давать (Грінч., 306).
76. Поки пан маляр бога змалює, то чорта з їсть (Манж., 169).— Див. 1, маляр.
77. а) «Поможи, боже!» — «А ти не лінуйсь, небоже!» (Укр. пр., 1963, 215); б) Боже, поможи, а сам не лежи (Укр. пр., 1963, 216); в) Боже, поможи, а ти, небоже, не лежи (Ільк., 8; Закр., 144; Висл., 234; Прип.. 260); г) Роби, небоже, а бог допоможе! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); д) Роби, небоже, то й бог поможе (Ном., 2; 1 піп, 32); є) Роби, небоже, бо бог не допоможе (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).— Біл.: Гр., 2, 156.
78. Постав богу свічку, а чорту дві (Н. н., Вол.).— Біл: Гр., 2, 158).
79. Питай бога, щоб і чорт не знав (Укр. пр., 1963, 500).
80. а) Создав бог — та й розкаявся (Укр. пр., 1963, 569); б) Сотворив бог — та й сім день після того сміявся (Укр. пр., 1963. 569).— Біл.: Гр., 2, 151.
81. Такий побожний, що другий день святкує (Укр. пр., 1955, 198).
82. Усе боже, тільки гріхи наші! (Укр. пр., 1963. 215; Н. ск., 1911. 67).
83. У суд на бога не підеш (Висл., 155).— Біл.: Гр., 2, 149.
84. Хай бог простить, коли кортить (Прип., 83).
85. Хто людей не слухає, той і бога не боїться (Зін., 251).
80. а) Чоловік стріляє, а бог кулі носить (Ном., 2); б) Чоловік стріляє і голосить, а бог кулі носить (ІМФЕ, 29-3, 135, 31); в) Стрілець стріляє, а бог кулі носить (Укр. пр., 1963, 217); г) Чорт стріляє, а бог кулі носить (7 піп, 33).— Рос: Даль, 36; Жуков, 488; біл.: Гр., 2, 157; Гипап., 271.
87. Щодень бога хвалить і щодень людей дурить (Ном., 4; Укр. пр.. 1936, 95; 1963, 219).
88. Якби бог пастуха слухав, то би весь товар виздихав (Фр., 1,1, 89).— Див. 1, пастух.
89. а) Як бог дає, так і віник стріляє (ІМФЕ, 8-К2, 27, 57, Явори.); б) Як бог дасть, то і в окно подасть (Ном., 1); в) Як бог дасть, то й тут завдасть (Укр. пр., 1963, 215).— Біл.: Гр., 2, 150.
90. Який бог змочив, такий і висушить (Ном., 2).— Див. сухий.
91. Який бог зв’язав, той нехай і розв’яже (Укр. пр., 1963, 21d)>z-Рос: Даль, 38; біл.: Гр., 2, 150.
92. Як нема, то й бог не дасть (І піп, 33).— Біл.: Гр., 2, 154.
Святий, святі.
1. З рудих нема святих та і з чорних чортма добрих (ІМФЕ, 1-5, І62, 122).
2. За святим ділом та чортовими ногами (Укр. пр., 1963, 214).
3. а) І межи святими буває суперечка (Ільк., 40; Висл., 273; Чуб., 290; Фр., III, І, 79); б) І між святими суперечка буває (Прип., 296).
4. а) І святий на святого в небі скривиться (Прип., 296);
б) І святий на святого часом скривиться (Укр. пр., 1963, 451).
5. а) Коли не під’їси, то й святих продаси (Висл., 155); б) Як не під’їси, то й святого продаси (Шиш.-Іл., 90).— Біл.: Гр., 2, 164.
6. На йому, як на святому: не поїдеш (ІМФЕ, 1-5, 463, 54).
7. Нащо святим знати, хто іде до хати (Прип., 296).
8. Не всі святі, що до церкви ходять (Там же).
9. Не той святий, що лиш сумує, але й той, що й пожартує (Там же).
10. Постава свята, а сумління злодійське (Укр. пр., 1963, 227).— Див. 2, злодії.
11. а) Святий та божий, на чорта похожий (Укр. пр., 1955, 22; 1963, 226); б) Святе та боже, на чорта похоже (Н. ск., 1971, 142);
в) Зверху святий та божий, а всередині на чорта похожий (ІМФЕ, 29-3, 124, 50).
12. а) Святий та божий: свічки поїв, а сам поночі сидить (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 229); б) Святі та божі! Свічки поїли та за гноти засіли (Укр. пр., 1963, 229).
13. Святим ноги цілує, а людей мордує (Прип., 144).
14. Святих носить, а хліба просить (Прип., 228).
15. а) Святих отець і божа труба сидять в коршмі та й п’ють оба (Прип., 236); б) Святих отець та й божа труба прийшли си до церкви та й п’ють оба (Фр., ПІ, 1, 80).
16. Святого Неробітника (Прип., 296).
17. Три святі в хаті (Укр. пр., 1963, 217).
18. Тут би й святі не витримали (Прип., 296).
19. У святих отців не знайдеш кінців (Укр. пр., 1936, 91).— Рос: Даль, 707; біл.: Гр., 1, 332.
20. Ходить святий по вертепах, носить бога у решетах (Прип., 297).
21. Чорний клобук святості не придає (Укр. пр., 1963, 225).
22. Якби усіх святих треба святкувати, то не було б часу робити (Прип., 296).
23. Як сам не зробиш, то й святі не поможуть (Укр. пр., 1963, 218).
* * *
Владика.
1. Благослови, владико, дерти з бідного лико! (Фр., І, 1, 59; Укр. пр.. 1955, 23; 1963, 222; Н. ск., 1971, 64).
2. Борода велика, а дурний владика (Укр. пр., 1955, 25; 1963, 219; II. ск., 1971, 65).
3. Борода, як у владики, а сумління, як у шибеника (ІМФЕ 1-5 462,54).— Див. 2, борода.
4. Вільно псові і на владику брехати (Висл., 111).— Див. 1, собака.
5. а) І у владики два язики (Ільк., 40; Ном., 104; Висл., 274; Фр., І, 2, 232; Зак. пр., 91); б) У владики два язики: один бога хвалить, другий людей дурить (Укр. пр., 1963, 95); в) У владики два язики: одним бога хвалить, другим людей дурить (Чуб., 239; Укр. пр., 1955, 25; 1963, 224); г) У владики два язики: бога хвалить і людей дурить (Н. ск., 1971, 65). УУ
6. Нема кістки у язиці, можна брехати і владиці (Ільк., 64; Ном 255).— Див. 2, брехач.
7. Як притисне, то і владика свисне (Фр., І, 1, 208; IIрип., 330).
Дяк.
1. Був би за дяка, та голова не така (ІМФЕ, 14-3, 211, 265).
2. Дяк не знає ніяк, лем єдно письмо і тото ему око витисло (Югас, 54).
3. Дяк — що будяк: хоч трошки, а вколе (Укр. пр., 1955, 27- Вік живи, ІЗ; Укр. пр., 1963, 226).
4. Дяче, не буде іначе (Укр. пр., 1963, 460); б) Ні, дяче, не буде іначе (Н. ск., 1971, 169).
Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок (ІМФЕ, 3-3, 182, 31); б) Не їсть пан дяк гусей, а шапка в піп’ї (Уко пр., 1963, 224). F 7
6. На безлюдді і дяк чоловік (Укр. пр., 1963, 226).— Біл.: Рапап.,
68.
7. а) Наш піддячий любить хліб гарячий, а як голодний, то їсть і холодний (Чуб., 280); б) Мані піддячий любить борщ гарячий, а голодний їсть і холодний (Ном., 238; Укр. пр., 1963, 59; II. ск., 1971, 54; ІМФЕ, 15, 462, 22); в) Наш піп і піддячий люблять борщ гарячий (/ піп, 6).
8. Не кождий дячок має усе повний горщок (Югас, 56).
9. Один любить дяка, а другий дячиху (Фр., П, 1, 84; Прип., 117).
10. Хапай, дяче, поки гаряче (ІМФЕ, 1-5, 461, 304).
Єзуїт.
1. Вій єзуїтом підшитий (Фр., II, 1, 92).
2. Той єзуїтську школу перейшов (Там же).
3. У нього єзуїтське сумління (Там же).
Ігумен.
1. За що ігумен, за те й братія (Укр. пр., 1963, 225).
2. а) Ігумену діло, а братії зась (ВИС, 10; Шиш-Іл., 27; Ном., 22); б) Що ігуменові можна, то братії зась (Ном., 22).
3. а) Коли ігумен за чарку, то братія за ківш (ІМФЕ, 1-5, 461, 54); б) Коли ігумен за чарку, то братія за ковші (Ном., 119; Укр. пр., 1936, 93; 1955, 27); в) Коли ігумен за чарку, то братія за кварту (Висл., 278; Фр., І, і, 220; Укр. пр., 1963, 225); … то братчики за кварту (ІМФЕ, 29-3, 117, 9).— Рос: Снєг., 1, 106; Даль, 178; Жцков, 171.
4. На кого ігумен, на того і братія (Укр. пр., 1963, 225).
\
Ксьондз.
1. Ксьондз два рази казання не каже (Фр., II, 2, 319).
2. Ксьондз і дяк воба вовчі горла (Там же).
Піп.
1. А бий же пса, най буде попом (Чуб., 279).
2. а) Аби люди, а піп буде (Укр. пр., 1963, 219; Н. ск., 1971, 65); б) Аби люде, то піп буде (Фр., II, 2, 364; Прип., 191).
3. А що, вивозив попа в решеті? (ІМФЕ, 8-К2, 139, 23).
4. Без попа не розбереш (Шиш.-Іл., 9).
5. Бий попа, тільки голову сховай, бо вона свячена (Чуб., 280; Укр. пр., 1963, 227).
6. Богу слава, а попу шмат сала (Укр. пр., 1963, 221; Н. ск., 1971, 64).
7. Боятися попа та в вівтар не йти (Укр. пр., 1963, 219).
8. Велике диво, що в церкві піп (Ном., 107; Укр. пр., 1963, 219).
9. а) Вибрався піп у ризу, а чорт у рядно і говорять одно (Н. ск., 1971, 65); б) Убрався піп у ризу, а чорт у рядно і говорять одно (Н. ск., 1971, 65); б) Убрався піп у ризи, а чорт у рядно та й тягнуть в одно (Укр. пр., 1955, 22; Вік живи, 12; Укр. пр., 1963, 226).
10. Видно попа в рогожі (Грінч., 302).
11. Висадили мене аж на попівське місце (Фр., І, 1, 187).
12. Висповідали без попа (Прип., 63).
13. Відколи світ настав, то ще піп в церкві не свистав (Прип., 250).-
14. Відколи світ світом, не танцював ще ній з війтом (Там же).
15. Від иона з церкви, від попаді з хати (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 222).
16. Віри різні, та попи однакові (Укр. пр., 1955, 21).
17. Вовка ноги годують, а нона — язик (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
18. а) Вовче горло, а попівське око (Ном., 154; Укр. пр., 1955, 23; 1963, 220); б) Вовче горло та попівські очі — то яма бездонна (ІМФЕ, 29-3, 123, 5); в) Що вовче горло — то попівське око (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).— Рос: Рибн., 153; г) Пін з дяком — обидва вовчі горла (Укр. пр., 1955, 23; 1963, 220); д) Попівське око бачить далеко (Н. н., Вол.); є) Попівське око, що вовче горло (II. н., Ів.-Фр.); є) Попівське око, ксьондзівське горло, що бачило, то б і жерло (Укр. пр., 1936, 92; 1955, ’23; 1963, 220); ж) Попівське око (Ном., 94); з) Попівські очі, а панська кишеня (Ном., 154; Укр. пр., 1936, 254; 1955, 21); и) Попівські очі завидющі, а руки загребущі (7 піп, 35); і) Попівські очі має (ІМФЕ, 29-3, 141, 32); ї) Попівські очі має: що не забачить, то взяв би (Укр. пр., 1936, 154); й) Попівські очі та вовчий рот — бездонна яма (Укр. пр., 1963, 220); к) Попове око, а вовче горло (Фр., II, 2, 573).
19. Всі попи одним миром мазані (Укр. пр., 1955, 21; Зак. пр., 23; Укр. пр., 1963, 222; Н. ск., 1964, 46).
20. Втулив бог душу в попа та й кається (Укр. пр., 1955, 25; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 223).
21. Гвалт, миряни, у попа ладану не стало (Укр. пр., 1963, 220).
22. Голодного нагодуєш, а попа — ні (Укр. пр., 1955, 26).
23. День не петровський, язик не поповський (ІМФЕ, 14-3, 16, 31).
24. Де піп з кропилом, там і чорт з кадилом (Н. ск., 1964, 47).
25. Де піп церкву ставить, там пан корчму (Укр. пр., 1936, 84; 1955, 21; Зак. пр., 24; Вік живи, 12).— Біл.: Рапан., 65.
26. а) Дере і з живого, і з мертвого (Ном., 143; Кулж., 16; Укр. пр., 1936, 75; 1963, 297); б) Бере з живого і вмерлого (Фр., І, 1, 118); в) 3 живого і вмерлого бере (Фр., II, 1, 104); г) Іде на попа і з живого і з мертвого (Укр. пр., 1936, 90, 1963, 220); д) Піп — дерун, дере і з живого, і з мертвого (Чуб., 280; Укр. пр., 1955, 22); є) Попові йде і печене, і варене, і з живого, і з умерлого (Укр. пр., 1936, 90; 1963, 220). — Рос: Рибн., 153; біл.: Гр., 1, 327.
27. Держись за ґудзик: піп спереду йде (Укр. пр., 1963, 229).
28. Дере коза лозу, а вовк козу, а мужик вовка, а піп мужика (Висл., 155).— Див. 1, коза.
29. Дзвониться, та тільки у поповому усі (Укр. пр., 1961, 451; 1963, 227).
30. а) Добре жити попам та котам (ІМФЕ, 29-3, 122, 55); б) Добре в світі жити понові, лікареві та котові (Нам., 154).
81. До роботи поп, а до їди хлоп (Прип., 250).
82. а) Дурний піп — дурна й молитва (Укр. пр., 1963, 219); б) Дурний піп — дурна його й молитва (Ном., вил. ценз., ЗНТІІІ, 88, 177; Чуб., 280; І піп, 35; Укр. пр., 1955, 25; Вік живи, 13; II. ск., 1971, 65); … то дурна його й молитва (ІМФЕ, 14-3, 211, 141).
33. а) Дурний тебе піп хрестив, що в воду не впустив (Ном., 122);
б) Дурний тебе піп хрестив (ІМФЕ. 1 і 3. 211. 134).
34. а) Дехто любить попа, а дехто — попадю (ІМФЕ, 14-3, 211, 218); б) Єден любить попа, другий – попадю (Фр., Ill, 2, 508);
в) С ден любить попа, другий попадю, а третій попову дочку (Фр.. II, 2, 362): в) І іншій попа любить, а інший попади) (Піп., 228; Ном., 96; З акр., 169; Чуб., 280; Фр., II, 1, 363); д) Інший любить попа, інший попадю, а хто понову дочку або наймичку (ВИС, 11; Закр., 169); є) Кому піп. кому попадя (К)гас, 62); є) Кому піп, кому попадя, а кому попова наймичка (Укр. пр., 1936, 99); ж) Кому пін, кому попадя, а кому і попова дочка (Ном., 97); … а кому попова дівка (7/. ск., 1964. 106); … а мені понова дочка (Н. п.. Зак.); з) Кому попадя, а кому попова наймичка (Укр. пр., 1963, 227); и) Один любить попа, другий попадю, а третій понову дочку (Прип., 189); і) У каждого свій смак: хто любить попа, а хто попадю (Н. ск., 1964, 108); ї) У кого який смак: хто любить диню, а інший — мак (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); й) Хто про попа, а хто про попадю (Ном., 97); к) Хто любить попа, а хто попадю (Ном., 96); л) Хто любить попа, хто попадю, а хто попову дочку, а хто і наймичку (Ном., 96; Укр. пр., 1963, 122); м) Хто любить попа, а хто попадю, а я, дурачок, люблю попових дочок (Н. н., Вол.).— Рос: Снєг., 1, 114; Даль, 862; Жуков, 184; біл.: Гр., 1, 33.
35. Зависливі очі, як у попа (Ном., 94).— Див. 2, зависливий.
36. Замічай, куди піп, а куди дяк, то буде й так (Прип., 117).
37. а) Знаєм, знаєм без попа, що в неділю свято (Укр. пр., 1963, 226); б) Знаємо і без попа, що в неділю свято (Шиш.-Іл., 25; Ном.,
126; Мал., 193; Фр., II, 1, 203; Укр. пр., 1936, 94).— Рос: Даль, 844; біл.: Гр., 1, 332.
38. Знехотя піп порося з’їв (Н. ск., 1971, 64).
39. І з попом добра мова, але й з чортом мож прийти до слова (Прип., 135).
40. І попи, і пани — одного поля бур’яни (Н. ск., 1971, 65).
41. Кожний піп по-своєму співає (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
42. Казав піп, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок (Укр. пр., 1936, 93; 1955, 26).— Див. дяк.
43. Коли б не піп та не пан, то не був би й мужик голоштан (Укр. пр., 1955, 21; Вік живи, 12).
44. Коби то мож бути через зиму котом, через літо пастухом, а на Великдень — попом (Прип., 32).
45. Коли піп посвятив паску, то не стою о його ласку (Укр. пр., 1963, 226).
46. а) Коли маєш сто кіп, то будеш піп (ВНС, 12; Ном., 4; Висл., 278; Укр. пр., 1936, 88); … то й буде піп (Укр. пр., 1963, 219); б) Як сто кой, так і поп (Зін., 259).
47. а) Коли не пін, не вбирайся в ризи (Шиш.-Іл., 35; Висл., 279; Фр., Ill, 2, 508); … не одягайся в ризи (ІМФЕ, 14-3, 211, 139); б) Коли не піп, не суйся в ризи (Чуб., 271); … то й не микайся в ризи (ВНС, 11; Закр., 172; Ном., 185; Прип., 250; Укр. пр., 1963, 220); в) Коли не піп, так і в шати не одягайся (Ном., 185); г) Коли не піп, то не одягай ризи (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); д) Не пін, не сунься в ризи: не сунь голови, куди не влізе (Ном., 185); є) Не піп — в ризи не одівайся (Н. п., Чсрпіг.); є) Не піп — не микайся в ризи (Зін., 228; Ном.. 185; Чуб., 271: Фр.. II. 2, 540); ж) Кідь єс не піп, то не бери на себе ризи (Н. ск., 1964, 142).— Рос: Снєг., 1, 112; Даль, 623; біл.: Hoc, 64; Гр., 2, 288.
48. а) Копа переможе й попа (Прип., 165; Укр. пр., 1955, 23; 1963, 223); б) Копа для попа, а дякови буде й по мідякови (Фр., II, 1, 291; Прип., 165).— Див. копа.
49. а) Лучче бути добрим хлопом, як злим попом (Укр. пр., 1963, 219); б) Маєш иодло нопувати, волієш добре ґаздувати (Югас, 61).
50. Людське горе попа годує (ІМФЕ, 8-К2, 15, 73, Явори.; Укр. пр., 1963. 220).
51. Миша у стозі, а піп у селі ніколи не згинуть (Прип., 202).— Див. 1, миша.
52. а) Між попами піп, між дяками дяк, між вовками вий по-вов-чи, між свинями хрюкай по-свинячи (Ном., 114; Укр. пр., 1963, 706); б) Між вовками по-вовчи й вий (Ном., 114).
53. Мужик захворіє— попа кличуть, піп захворіє— за лікарем посилають (Укр. пр., 1963, 228).
54. На те пін посвятився, щоб по церкві крутився (Ном., 4; Чуб., 280; Укр. пр., 1936, 96; 1963, 219).
55. Наш піп і піддячий люблять борщ гарячий, а як голодний, то зїсть і холодний ( піп, 6).— Див. дяк.
56. Не в попи, так в дзвонарі пішов (ІМФЕ, 29-3, 126, 31).
57. Не годен попа наситити, як дірявого міха (Укр. пр., 1963, 222); … як дірявого міха наповнити (Прип., 251).
58. Не дав піп дари, чорт його бери! (Чуб., 280; Укр. пр., 1963, 226).
59. Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає (Ном., 4).
60. Немає попові од приходу доходу (Укр. пр., 1961, 449; 1963, 219; Н. ск., 1971, 65).
61. Не мала то мирянам журба: попова кишеня порвалась (Укр. пр., 1963, 221).
62. а) Нема нікому так добре на світі, як попові та котові: обидва лежать та хліб дурно їдять (Чуб., 280; Укр. пр., 1936, 96; 1955, 26; 1963, 223; Н. ск., 1971, 64); б) Нема то, як котові і попові (Прип., 159); в) Найліпше попові і котові (1МФЕ, 14-3, 211, 139); г) Найліпше на світі понові і котові (1МФЕ, 14-3, 211, 321); д) Попо’ві та котові нема й лучче (Укр. пр., 1955, 27; 1963, 222); є) Понові та котові нема й лучче: так кіт хоч мишей ловить, а піп тільки по церкві крутиться (Укр. пр., 1963, 223); є) Тепер життя попам та котам (Єфим., Черп. г. в., 1859, № 32); ж) Що кіт, що й піп: кіт годується з мишей, а піп з людей (ІМФЕ, 29-3, 122, 54); з) Що котові, те й понові (7/. п., Чірпіг.); и) Що піп, що кіт: не поворчавши, не з’їсть (Висл., 155).— Рос: Даль, 707; і) Що піп, що кіт — одно: той годується з людей, а той з мишей (Укр. пр., 1963, 223).— Рос: Даль, 621; біл.: Рапап.. 69; Г р., 1, 330.
63. Не наше діло — попове, не нашого попа — чужого (Н. ск., 1971, 141).— Рос: Даль, 621.
64. Не придурюйся, бо видно попа в решеті (Укр. пр., 1963, 229).
65. Не щодня нонам Дмитрова субота (Укр. пр., 1963, 227).
66. Ніхто такий не багатий, як понові дочки: одна гола, друга боса, третя без сорочки (Мал., 200).
67. Один чорт: пін, що стрижений, що кудлатий — усі люблять брати (Укр. пр., 1936, 537; 1955, 21; 1963, 227).
68. Одною стравою попа не нагодуєш (Прип., 251).
6!). а) Одна в попа жінка, та й то остання (Висл., 155); б) Остання в попа жінка (Чуй., 280; Укр. пр., 1963, 228); в) Остання в попа жінка, та й то неправда (Укр. пр., 1955, 27; 1963, 228); г) Послідня в попа жінка (Ном., 102); д) Послідня в нона жінка, а там хоч на шибеницю (Ном., 102).— Рос: Даль, 105.
70. Писар живе з пера, а піп з вівтаря (П. п.. Вол.).- Біл.: І p., 1, 328.
71. Пін бере горлом, купець — торгом, а мужик — горбом (Н. ск., /.97/, 68). — Див. мужик.
72. Пін два рази казання не говорить (Прип., 70).
73. а) Пій євангеліє читає та на тарілку поглядає (Укр. пр., 1963, 220); б) Читає «да будет воля твоя!», а думає: «коби моя!» (Укр. пр., 1955, 22; 1963, 220).
74. Піп живе з вівтаря, а писар з каламаря (Ном., 4; Чуб., 280; Укр. пр., 1936, 92; 1955, 26; 1963, 138).
75. а) Піп з богом говорить, а на чорта дивиться (Укр. пр., 1955,
Закр. пр., 25; Укр. пр., 1963, 226); б) Піп з богом бесідує, а на чорта позирає (Н. ск., 1964, 48).
76. Піп з хрестом, а чорт з хвостом (Прип., 251; Укр. пр., 1963, 226).— Біл.: Рапап., 64.
77. Піп і дяк звикли на дурняк (Вік живи, 12; Н. ск., 1971, 64).
78. Піп і пан —то одно (Чуб., 280; Укр. пр., 1936, 83; 1955, 21; Вік живи, 12; Укр. пр., 1963, 221).
79. Піп каже: їдьмо до божниці, а п’яниця каже: ходімо до корчмиці (Висл., 155).
80. Піп каже постити, а сам ся любить гостити (Н. ск., 1964, 48).
81. Піп каже: слухай моїх слів, а не пильнуй моїх діл (Прип.,
251).
82. а) Піп лиш писне, а тисне, а дяк реве, а мало бере (Прип., 251); б) Піп тільки свисне, та тисне, а дяк реве, та мало бере (Укр. пр., 1963, 223).
83. а) Пін людей карає, а сам лихо робить (Ном., 136; Укр. пр., 1936, 91: 1963, 223); б) Піп людей карає, а сам казна-що виробляє (Укр. пр., 1963, 223); в) Піп людей картає, а … (Укр. пр., 1955, 22).
84. Пін ніколи не тратиться — все йому дурниця (Укр. пр., 1955, 26; 1963, 220).
85. а) Піп своє, а чорт своє (Ном., 53); б) Піп своє, чорт своє, а вітер своє (Чуб., 280; Укр. пр., 1963, 226).— Рос: Снег., 1, ПО; Даль, 44; біл.: І p., 1, 333; Рапап., 74.
86. Пін співає, а попадя млинці пече (Укр. пр., 1963, 220).
87. а) Пін у дзвін, а дяк у клепало (Прип., 117; Укр. пр., 1955, 22); б) Піп у дзвін, а чорт у клепало (Ном., 53: Прип., 251); … а чорт у калатало (Укр. пр., 1963, 226; ІМФЕ, l’t-3, 211, 135); … а дідько в калатало (ІМФЕ, 14-3, 582, 35); в) Пін у дзвони, а чорт у калатало (ІМФЕ, 14-3, 211, 135); г) Піп у дзвін, а чорт у калатало, аби голосніше стало (ІМФЕ, 29-3, 138, 47); д) Піп у дзвін, а чорт в клепало та й каже, що його голосніше (Укр. пр., 1963, 226).
88. Пін у хвіртку, а чорт у дірку (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 227).
89. Нін — як дірявий міх (Укр. пр., 1936, 94; 1955, 24; 1963, 222).
90. Піп про піст говоре, а сам свиню коле (Укр. пр., 1963, 224).
91. Піп ризи золоті носить, а бідний куска хліба просить (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
92. Піп у приході — то вареник у маслі (Укр. пр., 1963, 223).
93. Піп у ризи, чорт у рядно та й правлять в одно (Білоц., 25).
94. Повозив попа в решеті (ВНС, 21; Укр. пр., 1963, 227).
95. Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр. пр., 1963, 223).
96. Попа і в рогожі впізнаєш (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
97. Попа одним обідом не нагодуєш (Ном., 4; Білоц., 25; Укр. пр., 1955, 46; 1963, 221).
98. а) Попи м’яко стелять, та твердо на їх постелі спати (Прип., 251); б) Попи м’яко стелять, та твердо спать (Укр. пр., 1955, 22;) … але твердо спати (Укр. пр., 1963, 223).
99. а) Попів міх, жебраків кінь ніколи не ситі (Фр., II, 2, 403; Укр. пр., 1963, 225); б) Попів міх ніколи не наповниться (Зак. пр.,)
24); в) Попів міх, як циганський міх, ніколи не наповниться (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
100. а) Попів слуга як їсть, то упріє, а як робить, то змерзне (Висл., 323); б) Попів наймит при роботі мерзне (Фр., Ill, 2, 431).
101. Попівська тайстра без денця (Зак. пр., 25; Укр. пр., 1961, 250).
102. а) Попові дзвонять, попадю з селя гонять (Чуб., 280); б) А попові в дзвони дзвонять, а попадю колом гонять (ІМФЕ, 29-3, 113, 19).
103. а) Попові завжди панахида сниться (Зак. пр., 24); б) Попу все панахиди і панахиди сняться (Укр. пр., 1955, 25; 1963, 222).
104. Попові кропило як шевцеві правило (Укр. пр., 1936, 96; 1963, 226).
105. Попові спершу гроші покажи, а тоді про своє горе кажи (Укр. пр., 1963, 221; Н. ск., 1971, 64).
106. Попову корову і вовк пізна, та не візьме (Укр. пр., 1963, 149).
107. Понову собаку та батьком назвати (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., І, 334.
108. 1 Іону оддай діжу з тістом, то він тісто вибере і очі тобі видере (Чуб., 280; Укр. пр., 1955, 23; 1963, 221).
109. Поховав би й чужий піп, коли б мала десять кіп! (Укр. пр., 1936; 89; 1963, 221).
110. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали (Укр. пр., 1963, 220).
111. Роби теє, що піп каже, а не роби теє, що пін робить (Ном., 100; Укр. пр., 1963, 223).
112. а) Родись, хрестись, помирай — та все грошики давай (//. СК., 1971, 68); б) Родись, хрестись, женись, помирай — і за все попові гроші давай (Укр. пр., 1963, 222); в) Родись, хрестись, помирай і за всі’ попоні гроші давай (Укр. пр., 1955, 23; Зак. пр., 25).— Рос: Даль, 707; Рибн., 153; біл.: Рапан., 72; Гр. 1, 327.
113» Сердилась проскурниця на попа три роки, а піп і не знав (Укр. пр., 1963, 228).
114. Свисти, попе, церква горить (Ном. вил. ценз., ЗНТН1, 88, 170; Укр. пр., 1963, 229).
115. а) Свищи, попоньку, бо вже попадя помандрувала! (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 33, 170); б) Свищи, попоньку, дочка за жовніром пішла (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 88, 170).
116. Се таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла (Ком., 86).— Див. 1, сіно.
117. Скакав піп у гречку, а попав у просо (Н. н., Черніг.).
118. а) Такий світ настав, що й пін засвистав (Шиш.-Іл., 71; Чуб., 280); б) Тепер такий світ настав … (Укр. пр., 1963, 229). \
119. Там добре попові попити, де є що вхопити (ІМФЕ, 14-3, 386, 33). ‘
120. Тікайте, попе, нехай дяк сядуть (Там же).
121. Тікайте, кури, піп іде (Укр. пр., 1955, 26; 1963, 219; II. ск., 1971, 65). 121,5 Освітній Інтернет портал referatwm.ru
122. Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку (Ном., 158; Укр. Пр., 1955, 150; 1963, 549).
123. У кого є гроші, тому піп і проскуру дає (Укр. пр., 1963, 221).
124. а) У попа все долоня свербить (Н. ск., 1971, 65); б) У попа завжди долоня свербить (Укр. пр., 1955, 23; 1963, 222).
125. У попа вовчі ноги, а медвеже черево (Зін., 250).
126. а) У попа здачі, як у шевця остачі (Чуб., 280; Іл., 350; Білоц., 25; Укр. пр., 1936, 94; 1963, 221); б) У попа здачі, як у кравця остачі (Укр. пр., 1955, 24).— Рос: Рибн., 154; Гр., 1, 329.
127. а) У попа на устах піст, а в зубах курячий хвіст (Н. ск., 1964, 49); б) У попа піст, а в руках курячий хвіст (Зак. пр., 25); в) У попа піст, а в зубах курячий хвіст (Укр. пр., 1955, 26; 1963, 224).
128. У попа очі завидющі, а руки загребущі (Вік живи, 12; Укр. пр., 1955, 23; 1963, 221).— Рос: Рибн., 152; біл.: Гр., 1, 326; Рапан., 72.
129. У церкві обновився хрест, а на попові ряса (Укр. пр., 1955, 24; Зак. пр., 25; Укр. пр., 1963, 223); … а на попові ризи (Укр. пр., 196 U 449).
130. а) Хоч би лише два попи на всім світі були, то й ще б їм тісно було (Укр. пр., 1936, 94); б) Якби лиш два попи на всім світі були, то б їм тісно було (Укр. пр., 1955, 24; 1963, 229).
131. «Хто йде?»—«Чорт!» — «Добре, що хоч не піп» (Н. н., Ров.).— Біл.: Гр., 1, 332.
132. Хто не хоче робити, той іде в попи або в монахи (Укр. пр., 1963, 220).
133. Хто попа має в родині, той має що їсти в судині (Прип., 251).
134. Хто хоче горя зажити, нехай іде до нона служити (7/. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 330.
135. Часом і попові приходиться на старість муку сіяти (Ком., 72).
136. Чиї ворота минеш, а попових не минеш (Укр. пр., 1963, 221).
137. Чудо понові — як злодієві крадений кінь (Укр. пр., 1955, 24; 1963, 224).
138. а) Що можна попові, то зась дякові (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); б) Що попові можна, то дякові зась (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); в) Що попові вільно, то дякові зась (Прип., 252); г) Що вільно попові, то не вільно дякові (ІМФЕ, 29-3, 139, 4).
139. Що нам не мило, то попові в кадило (Укр. пр., 1963, 228).
140. Що село, то й піп (Укр. пр., 1963, 222).
141. Язик попівський — як день петрівський (Укр. пр., 1963, 224).
142. Якби не мужик і не хліб, здохли б і пан і піп (Н. ск., 1971, 66).
143. а) Який піп, така його й парафія (Ільк., 92; Ном., 137; Укр. пр., 1963, 225); … така парафія (Фр., III, 2, 508; Н. ск., 1976, 38); б) Який піп, такі й парафіяни (Ном., 137); в) Який піп, такая його й молитва (Скр., 83); г) Який піп, таке й благословення (Ном., 137; Прип., 252); … таке його й благословення (Шиш.-Іл., 88; Висл., 359);
3. Видзвонив та й геть з дзвіниці (ІМФЕ, 14-3, 211, 178).
4. Від пустого дзвону користі нікому (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2,
385.
5. а) Десь дзвін великий ллють, що пустили таку поголоску (Закр., 157); б) Десь, певно, дзвін ллють, та таку байку пустили (Фр., І, 2, 549).
0. а) Дзвін до церкви скликає, а сам у ній не буває (Ільк., 36; Ном., 3; Висл., 267; Фр., III, 2, 424; Прип., 96; Укр. пр., 1963, 213); б) Дзвін людей до церкви скликає, а сам в ній ніколи не буває (Укр. пр., 1936, 297); в) Дзвін дзвонить, та в церкву не ходить (Укр. пр., 1963, 213).
7. Дзвін лише бам, а дід уже там (Прип., 96).
8. Дзвін кличе: сьогодні моє, а завтра твоє (Прип., 96).
9. Дзвони ся хвалять по голосі, люди по бесіді (Фр., І, 2, 549).
10. Дзвонити не вміємо, а перестати не сміємо (Укр. пр., 1963, 520).
11. а) До церкви дзвонять і на панщину гонять; б) Нехай дзвонять — їх на панщину не гонять (Укр. пр., 1963, 227); в) Нехай дзвонить — його ніхто на панщину не гонить (Чуб., 280; Укр. пр., 1955, 22); г) Нехай дзвонять, їх на панщину не гонять (Ном., 3).— ВІл.: Рапан., 70.
12. Забув, що благовістив в одного, та й бух в усі дзвони (Ком., 38; Укр. пр., 1936, 304).
13. а) За великим дзвоном малих не чути (Фр., І, 2, 549); б) Як велики дзвони дзвонять, то малих не чути (Прип., 76).
14. а) І дзвін без серця не дзвонит (Фр., І, 2, 549); б) І дзвін без серця нічого не варт (Прип., 96).
15. Кажда дзвіниця свій дзвін має і по своєму видзвоняє (ІМФК, 90 З, 122, 31).
10. Коли дзвонять, то, видно, празник (Укр. пр., 1963, 177).
17. На псалтир уже дзвонять, та нас не загонять (Ном., 3; Укр. Пр., 1963. 213).
18. а) Не во всі дзвони дзвонять (Ном., 115); в) Не у всі дзвоніть! (Ном.. 115; Укр. пр., 1963, 520).
19. Нехай дзвонять, поки охоту згонять (Ном., 135).
20. По голосі звон иознається (Висл., 320).
21. Почали баби дзвонити, так видзвонять (Укр. пр., 1963, 520).
22. Своїм дзвоном як хочу, так і дзвоню (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
23. Ударив у дзвін, як треба в макогін (Літ. газ., 1961, 9.IV).
24. Чим більший дзвін, тим грубший голос (Фр., І, 2, 550).
25. а) Чує дзвін, а не знає, де він (Фр., 1, 2, 555; Прип., 95; Літ. газ., 1961, 8. XII); б) Чув дзвін, та не знаєш, де він (Вік живи, 32); в) Чув дзвін, та не знає, звідки він (Укр. пр., 1955, \185; 1963, 520); … та не знає, з якого села (Зак. пр., 91); г) Чуємо, щоібовка дзвін, та не знаємо, де він (Ном., 271; Н. ск., 1971, 162); д) Чув єсь, що дзвонять, а не знаєш, в котрій церкві (Чуб., 262); є) Чув, що дзвонили, а не знає, в котрій церкві (Ільк., 108; Висл., 353); є) Чув, що дзвонили, але не знає, де (Прип., 96; Н. ск., 1964, 251); ж) Чув, що дзвонять, та не знає, де (Ном., 134); з) Чує, що дзвонять, та не вгадає, в котрій церкві
иш.-іл., 82); и) Чула, що гриміло, але не чула, де вдарило (Н. ск., 964, 251).— Рос: Снєг., 375; Рибн., 72; біл.: Рапан., 153; Гр., , 391.
20. Що вище дзвін стоїть, то дальше його чути (Прип., 76).
27. Я у дзвін, а він у калатало (Фр., НІ, 2, 424).
Корогви.
Назад наші з корогвами, бо чорт має мерця (Фр., II, 2, 429).
Кадило.
1. а) Коли попадю сказило, то не поможе й кадило (ІМФЕ, 14-3, 211, 241); б) Не поможе мертвому кадило, а вороні — мило (Укр. пр., 1955, 276); в) Не поможе й кадило, коли хвороба звалила (Н. н., Вол.); г) Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило (Прип., 152); д) Не поможе ні кропило, ні кадило (Ком., 74; Укр. пр., 1936, 89; 1963, 228).— Біл.: Рапан., 68; Гр., 2, 167.
2. Не боїться чорт кадила, але кропила (Прип., 152). Ладан.
1. Дав на вино, на ладан, на церковні витребеньки (Укр. пр., 1963, 214).
2. 1 ладаном не викуриш (Ном., 56; Укр. пр., 1936, 253; 1963, 352).
3. а) Нате і мій ладан на церкву, щоб і я була божа Вівдя (ІМФЕ. 8-К2, 16, 93, Иворн.); б) Нате й мій гріш на ладан, щоб і моє перед богом курилось (Ном., 124).
Свічка.
1. Дайте свічки та й води, бо вже очі не туди (Прип., 295); Треба снічки та води … (Манж., 170; Укр. пр., 1963, 549).
2. Догоріла свічка до полички (Укр. пр., 1936, 164).
3. З нашого Захарка ні богу свічка, ні чортові угарка (Ном., 127).— Див. 2, ні… ні… (непотрібний).
4. Кому видно, тому й свічки не треба (Фр., І, 1, 168).
5. а) Лучче одна свічка перед собою, ніж дві за собою (Ном., 1 ‘її; Укр. пр., 1963, 563); б) Лучча одна свічка … (Висл., 289; Фр., ПІ, 1,
8).
0. Не знайду на свічку, а на позов, як біг даст (3m., 238; Ном., І2).
7. Палить свічку і богу і чортові (ІМФЕ, 29-3, 130, 31).
8. а) Прийшов до церкви свічки гасити (Прип., 244); б) Прийшов пічки гасити (Прип., 295).
9. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять (Укр. пр., 1963, 23).
10. Свічка свічку світить і себе з’їдає (Прип., 295).
11. а) Скільки воску, стільки і свічки; б) Скільки свічки, стільки світла (Прип., 295).
12. Того би зо свічков пошукати (Фр., III, 1, 78).
13. Як пішла я на страсті, то господь мене прости, сіла під шиком, понюхала свічечку — нахне медком, так я й з’їла (Укр. пр., і063, 213).
Костел.
Обдирає стодоли, а покриває костьоли (Прип., 229).— Див. дерти.
Храм.
а) Де храм, то і я там (1льк., 26; Закр., 157); б) Де храм, то й ми там (Укр. пр., 1963, 72).
Церква.
1. Бурлак свічки до церкви не всуче (Закр., 146).— Див. бурлак.
2. Велике свято, що Гриць у церкві (Укр. пр., 1963, 213; Н. ск., 1971, 69).
3. Він богомільний. І під церкву підкопається, а таки влізе (Укр. пр., 1963, 371).
4. Верни, Грицю, соб, бо в церкву заїхали (Укр. пр., 1963, 213).
5. а) Всюди коло церкви чорт каплицю ставить (Висл., 242); б) Де бог ставить церкву, там зараз чорт коршму 166; в) Де бог церкву мурує, там чорт коршму будує (Прип., 344); г) Де бог церкву ставить, там дідько коршму (Ільк., 24; Закр., 156); д) Де громада церкву ставить, там пан коршму (Ільк., 24; Висл., 246; Укр. пр., 1963, 106); є) Де ся церков будує, там чорт коршму мурує (Фр., Ill, І, 289).
6. В церкві і в коршмі пана нема (Прип., 343).
7. В церкві молиться, а камінь за пазухою тримає (ІМФЕ, 14 3,
3X2, 33).
8. В церкві пан хлопові братом, а поза церквою лютим катом {Прип., 343).
9. В чужій церкві не паламарюй (Укр. пр., 1963, 355).
10. В чужій церкві свічок не поправляй (Гріпч., 233).— Біл.: Рапаи., 211.
11. До коршми гостинець битий, а до церкви травою вкритий (Прип., 166).
12. «іа чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Вілоц. 25; Прип., 175; Укр. пр., 1936, 90:’ 1955, 24; 1963, 105; Н. ск., 1961, 64).
13. І дідька в церкві малюють (Прип., 101).
14. а) «Климе, а чому в церкві не буваєш?» — «Як то! А мене раз ПСИ ВИГНИЛИ» (Чий.. 26Н); б) Не думав бути в церкві, так собаки загнали (Укр. пр., 1963, 213; Н. ск., 1971, 69); в) Не хотів іти до церкви, так собаки загнали (Н.н., Ів.-Фр.); г) Не рад Гриць до церкви зайти, та мусить, бо понові собаки загнали (Укр. пр., 1936, 87; 1963, 213).
Коли не прийду до церкви, то все паски святять (Ном., 3; Укр.
пр.. 1955, 28; 1963, 213).
16. а) Куди пхайте, то пхайте, аби не до церкви (Манж., 164); б) Куди ходім, то ходім, аби не до церкви (Ном., 3; Укр. пр., 1936, 86; Укр. пр., 1955, 28; 1963, 213; Н. ск., 1971, 68).— Біл.: Гр., 2, 166.
17. Найшов церкву богу молитися (Прип., 344).
18. Не всі святі, що до церкви ходять (Там же).
19. Не іди до церкви, то не будуть пхати, не іди до коршми, то не будуть лаяти (Мал., 199).
20. Не йде дівка до церкви богу молиться, а йде на хлопців дивиться (Укр. пр., 1936, 87; 1955, 28; 1963, 213; Зак. пр., 24; Н. ск., 1971, 68).
21. а) Не ходив у церкву, а як пішов, то й двері приніс (ІМФЕ,
/1-3, 211, 32); б) Батько як не ходив, то й не ходив до церкви, а то як пішов, то й двері приніс (Прип., 111); в) Не ходив наш батько до церкви, але як його дідько поніс, то й двері приніс (Укр. пр., 1963, 213); г) Не ходили, не ходили тато до церкви, а як пішли, то двері на голові принесли (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
22. Тільки й людей, що Хома в церкві (Шиш.-Іл., 72).
23. а) Церква горить, а люди руки гріють (Ільк., 105; Ном., 97; Ііисл., 350; Фр., III, 1, 290; Укр. пр., 1963, 309); б) Церква горить, л попи руки гріють (Укр. пр., 1936, 87; 1963, 229).— Біл.: Рапан., 74.
24. Церкву покрив, а дзвінницю обдер (Ільк., 105; Фр., 111, 1, І90).— Рос: Даль, 50.
25. Що робити, то робити, аби не до церкви (Манж., 164). Хрест.
1. Вродився — не хрестився і умру —- не буду (Укр. пр., 1963, 213).
2. З одного дерева і хрест, і лопата (Ном., 154).— Див. 1, дерево.
3. а) Перехрести свій ніс, щоб великий ріс, а то кирпатий (Укр. пр., 1936, 210); б) Хрести ніс, щоб більший ріс (Укр. пр., 1963, 214).
4. Родись, хрестись, помирай — та все грошики давай (Укр. пр.,
1963, 213).
‘ 5. Сюди хрестом, а туди хвостом (Вілоц. 24; Укр. пр., 1936, 9; Укр. пр.. 1955, 25; 1963, 226); … туди хвостом (Ном., 266).
6. а) Ти його хрести, ти його святи, а воно в болото лізе (Н. ск., 1971, 71); б) Ти його хрести, а він кричить: пусти! (Прип., 224).
7. Хрест — попівський струмент (Укр. пр., 1963, 226).
8. Якби не Перун, то б багато не хрестилось (Прип., 245).
Набожний.
1. Набожний! Якби такий кожний, то б увесь світ догори ногами перевернули (Ном., 4; Укр. пр., 1963, 214).
2. Такий побожний, що з ходаками до неба чкурне (Прип., 256).
3. Такий побожний, як святого Юри кінь (Там же). Гріх.
1. Аби гріх, люди знайдуться (Н. н.. Вол.).— Біл.: Ляцький, 1; Гр.,
2, 170.
2. Без гріху не проживеш (Прип., 82).
3. В менших літах, в менших гріхах (Фр., II, 2, 357).
4. а) Від бога гріх, від людей сміх (Фр., І, 1, 73).— Біл.: Гр., 2, 171; б) Перед богом гріх, перед людьми сміх (Прип., 23).
5. Всяка неправда — гріх (Ном., 2).
6. Всяк чоловік не без гріха (Ном., 2).
7. Гріх гріхом, а сміх сміхом (Фр., І, 2, 459; Прип., 82).
8. а) Гріх не йде до рота, а з рота (Н. ск., 1971, 251); б) Гріх не йде в губу, а з губи (Ном., 3).
9. Гріх не личком зв’язати та під лавку сховати (Прип., 62).
10. а) Гріх — не міх, під руку не сховаєш (ІМФЕ, 29-3, 129, 31); б) Гріх — не оріх, зубами не розкусиш (ІМФЕ, 29-3, 129, 31).
11. Гріх по дорозі біг та до нас плиг (Ном., 2).
12. Гріх неспасенний їсти пиріг немащений (Прип., 82).
13. а) Гріх не сховаєш у міх, не затопчеш в болото (Н. н., Вол.);
б) Гріх у міх, а зверху буком (IIрип., 82); в) Гріх у міх та й до води (Фр., І, 2, 459); г) Гріх у міх, завязавши да об землю (Зін., 219); д) Гріх у міх, а хліб до рота (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); г) «Не роби так, бо гріх!» — «Е, гріх у міх, а спасеніє в торбу, а хто буде на перешкоді, того в морду!» (Фр., III, 1, 21); є) Гріх у міх, міх на плече, а гріх утече (Н. н., Зак.).— Рос: Даль, 207; біл.: Hoc, 29; Ляцький, 8; Гр., 2, 171.
14. Гріши, гріши, а решту лиши (Прип., 315).
15. а) Де гріх, там і покута (Ном., 3); б) Душа грішит, а тіло покутує (Фр., III, 2, 434); в) Душа согрішила, спина віддувається (ІМФЕ, 14-3, 211, 107).— Рос: Даль, ЗОЄ.
16. З бабами грішити, як меду лизати (Фр., І, 2, 462); б) Йому згрішити, як хліба вкусити (Ирип., 83).
17. а) Кілько смаку, тілько й гріху (Ном., 3); б) Скільки смаку, стільки гріху (Чуб., 256).
18. Навели на гріх та й покинули на сміх (Укр. пр., 1963, 316).
19. Нагадує старі гріхи (Прип., 213).
20. На кому гріх, а мужикові батіг (Укр. пр., 1963, 145).
21. Не бери гріха на душу (Фр., І, 2, 459).
22. Не мішай грішне з праведним (Прип., 203).
23. Не рад чоловік грішити, та мусить (Фр., І, 2, 462; Прип.. 83).
24. Не те гріх, що в рот піде, а те, що з рота вийде (Прип., 83).
25. Ні гріха, ні спасіння (Висл., 155).
26. а) Ніде гріха діти (Закр., 192; Ном., 143); б) Нічого гріха таїти (Ном., 143).
27. От хороша, як горіх, так і проситься на гріх (II. п., Київщ.).
28. По хрестинах іде віра, по чесноті радість, а по гріху — кара (ІМФЕ, 19-3, 116, ЗІ).
29. Рада б душа к рай, та гріхи не пускають (Зак. пр., 35).— Див. рай.
30. Рука згрішила, а голова в одвіті (Висл., 155).— Рос: Даль, 655.
31. Самі в гріхах, як в реп’яхах, а ще й людей судять (Шиш.-Іл., 65; Ном.. 135).
32. Скільки рублів, стільки гріхів (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
33. Солодко грішити, гірко покутувати (Фр., І, 2, 462).
34. Хоч грішно, аби потішно (Зін., 252).
35. Хоч через тебе згрішу, але душу потішу (Прип., 83).
36. Хто на гріх уважає, той нічого не має (Там же).
37. Хто не грішить, той і покаятись не годен (Прип.. 316).
38. Хто у шовках, той і в гріхах (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
39. Хто спить, той не грішить (Кулж., 25).— Біл.: Г р., 2, 171.
40. Чий гріх, а чия покута (Укр. пр., 1963, 145).
41. а) Чия біда, того й гріх (Висл., 155); б) Чий згуба, в того й гріха повна губа (Ном., 143); в) Чия шкода, того й гріх (ВНС, 20; Ільк., 106; Закр., 221; Ном., 143; Висл., 353).— Біл.: Hoc, 176; Гр., 2, 170.
42. а) Чоловік не ангел, жеб не согрішив (Зін., 255; Нолі., 2; Закр., 222; Фр., III, 1, 315); б) Чоловік не святий, щоб не согрішив, а не
чорт, щоб не покаявся (Закр., 222; Чуб., 244; Висл., 155).— Біл.: Гр.,
2, 170.
43. Чоловік що ступить, то згрішить (ІМФЕ, 29-3, 137, 3, 1).—
Біл.: Гр., 2, 170.
44. Чужі гріхи перед очима, а свої за плечима (Укр. пр., 1955, 216;
Пік живи, 22).— Біл.: Гр., 2, 172.
45. а) Що правда, то не гріх (Зак., пр., 225); б) Що торба, то не міх, що правда, то не гріх (Фр., III, 1, 218).
46. Як на гріх, то й граблі стріляють (Вік живи, 17).
47. Як не з гріхом, то з огріхом (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
48. Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато (Ном.,
3).
Молитва, молитись.
1. а) Ані його відмолиться, ані його відхреститься (Н. н., Ів.-Фр.); б) Від нього ані відмолишся, ані відхрестишся (Н. н., Вол.).— Біл.:
Гр., 2, 173.
2. а) Згодиться богу молиться і горшки накривать (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 88, 176); б) Не годиться богу молиться — згодиться горшки накривать (Н. н., Черніг.); в) Не годиться богу молиться, будем горшки накривать (Укр. пр., 1955, 28; 1963, 214).— Рос: Даль,
78; Рибн., 155.
3. Молитва ломить залізо (Прип., 205).
4. а) Молитву відмовляє, а про шахрайство гадає (Укр. пр., 1963, 214); б) Молитву відмовляє, а про шахрайство думає (Прип., 205).
5. Перебила свиня «отченаш», нехай тепер сама богу молиться
(Н. ск., 1971, 68).
6. Хто не вміє молитися, хай на море іде вчитися (Прип., 205).
Говіти, постити, піст.
1. В великім пості не ходи у гості (Прип., 252).— Див. гості.
2. Випостив єм сі, що й світа не виджу (Фр., І, 1, 182).
3. а) В піст їмо хрін, а в м’ясниці — кислиці (Укр. пр., 1936, 93); б) У піст їмо хрін… (Укр. пр., 1963, 67).
4. В середу постила, а кобилу вкрала (Укр. пр., 1963, 214).— Див.
2, красти.
5. Голод не знає посту (І піп, 33).
6. Двома кінцями божий піст: попові сало, мирянам риб’ячий хвіст (Укр. пр., 1955, 26; 1963, 224).
7. Добре тому поститися, де піч велика і є кому їсти зварити (Укр.
пр., 1963, 224).
8. а) «Коли ви будете говіть?» — «Тоді, як хліба не стане» (Ном., 3; Укр. пр., 1963, 67); б) Тоді буде піст, як не стане хліба (Н. н., Вол.).— Біл., Гр., 2, 169.
9. Заговіла — бодай батеньку хата згоріла (Укр. пр., 1963, 639).
10. Не говів та проскуру з’їв (Укр. пр., 1963, 378).
11. Німець лише півпосту держить: вдень їсть, а вночі спить
(Прип., 226).
12. Піст задрав хвіст та й побіг у лози (ІМФЕ, 8-К2, 19, 65,
Яворн.).
13. Піст—не міст, можна об’їхати (ІМФЕ, 8-К2, 19, 65, Яворн.; Н. ск., 1971, 67).— Біл.: Рапан., 72.
14. Піст — то попівські жнива (Укр. пр., 1963, 224).
15. Постив і говів, поки ніг не підвів (Укр. пр., 1963, 67).
16. Постимо, а сала меншає (Укр. пр., 1963, 225).
17. Прийшов піст — підігнув собака хвіст (ІМФЕ, 1-5, 462, 114).
18. При пості добре відбути гості (Ном., 3; Прип., 252).
19. Та нічого поститись, коли є де міститись (Укр. пр., 1963, 694).
20. Ти тепера схаменувся, як святий піст минувся (Укр. пр., 1963. 458).
21. У бідного щодня піст (7 піп, 33).— Див. бідний.
22. У стайні хвіст, а у хаті піст (Прип., 253).
23. Хто не постить, той ся злостить (Прип., 252).
24. Через піст женихів, як вівса, а в м’ясниці ані пса (Прип., 253). Масниця.
1. Масниця — напрасниця (Укр. пр., 1963, 70).
2. Масниця — баламутка: обіцяла масла й сиру, та не хутко (Укр. пр., 1963. 70).
Спасатися.
Спасається, а кусається (Укр. пр., 1963, 214; Н. ск., 1971, 66).
Свято.
1. Велике свято, що Климко в церкві (Ільк., 11; Фр.. Ill, /. 81).— Див. церква.
2. День свят, а тиждень заходу (Прип., 296).
3. Не велике свято, що в будень дзвонять (Висл., 302); … що в церкві дзвонять (Прип., 296).
4. Свято—сім баб розп’ято (Прип., 296).
5. а) Хто за свята питає, той штани латає (Вік живи, 16); б) Хто свята питає, той спину латає (Вілоц., 29).
в. Часом і в будень ліпше, ніж у свято, аби чого не знято (Зіп., 256).
7. Якби всіх святих святкували, то не було б кому робити (І піп, 34).
Престіл.
«Тату, не лізь з постолами на престіл!» — «Нічого, сину, аби душа була чиста» (Висл., 155).
СОЦІАЛЬНА НЕРІВНІСТЬ. БІДНІ. БАГАТІ. ПАНИ. СУД
Бідний.
1. а) Аби гідна, най би була й бідна (Фр., І, 2, 330); б) Нехай буде бідне, аби було гідне (ІМФЕ, 14-3, 211, 239).
2. Біда бідному, а вмерти не дають (ІМФЕ, 29-3, 138, 31); … і вмерти не дають (Ном., 33; Укр. пр., 1963, 26).
3. Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає та й то не смачно (Укр. пр., 1955, 48; 1963, 63; Н. ск., 1971, 55).
4. Бідаку не первина, що ні з чим до млина (Укр. пр., 1955, 38).
5. Бідна душа без гроша (Укр. пр., 1963, 21; Н. ск., 1971, 48).
6. а) Бідне на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається (Н. ск., 1971, 50); б) Бідне сорочці раде, а багатий й кожуха цурається (Ном., 265; Укр. пр., 1963, 49).
7. Бідний багатому косить, а сам їсти просить (Н. ск., 1964, 5).
8. Бідний буває багатим тільки вві сні (Прип., 18).
9. а) Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий (Укр. пр., 1963, 118); б) Бідний до бідних рідний, а … (Укр. пр., 1955, 4).
10. Бідний думкою багатіє (Зак. пр., 27).
11. Бідний замінює дві зими за єдно літо (Н. ск., 1964, 7).
12. Бідний з праці рветься, багатому черево дметься (Укр. пр., 1955, 6; 1963, 115; Н. ск., 1971, 43).
13. Бідний і в полудень голодний (Зак. пр., 27).
14. а) Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у котлі кипіть, а бідний дрова носить (Укр. пр., 1963, 118); б) Бідним і на тім світі на панів робить: пани будуть в смолі кипіть, а бідним дрова носить (Укр. пр., 1936, 14; Н. ск., 1971, 40).
15. Бідний не п’є, бо не має, скупий не п’є, бо жалує (Фр., III, 2, 385).
16. Бідний нікому не потрібний (Прип., 223).
17. Бідний носить, що може, а багач, що хоче (Укр. пр., 1963, 52).
18. Бідний робить, багатому ся родить (Н. ск., 1964, 6).
19. Бідний сіє, а багатому ся віє (Н. сл., 19І2, 5. VII).
20. Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр. пр., 1955, 3; 1963, 115).
21. Бідний тоді багатіє, коли вдоволений (Прип., 18).
22. Бідний той, хто душі не має (Укр. пр., 1963, 15).
23. Бідний хитрий на вигадки, а багач на гроші (Укр. пр., 1936, 103; ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
24. Бідний хоче трохи, а захланний усе (Прип., 18).
25. Бідні розкидають, а багаті збирають (Ном., 49; Укр. пр., 1963, 21).
26. Бідність — не гріх (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
27. Бідність — не порок, а гірше нещастя (Укр. пр., 1955, ЗО; 1963, 14); … а велике горе (Укр. пр., 1963, 14).— Рос: Даль, 96.
28. Бідного й мудрі слова мало важать (Прип., 18).
29. Бідного куди не положиш, то все догори ногами (ІМФЕ, 29-3, 122, 46).
30. Бідного нагодуй, ще й додому дай (Фр., Ill, 2, 385).
31. Бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сира (Білоц., 24).
32. Бідному в житті тільки робота та скорбота (Укр. пр., 1936, 26; 1955, 29; 1963, 14).
33. Бідному википить, а багатому накипить (Н. ск., 1964, 6).
34. Бідному від роботи мозолі печуть, багачеві у калитку гроші течуть (Вік живи, 9).
35. Бідному воля, а панська стодоля (Зак. пр., 9).
36. а) Бідному все вітер в очі віє (Фр., І, 1, 53; Укр. пр., 1955, 36; Н. ск., 1971, 44); … в очі дує (Н. ск., 1976, 13); б) Бідному завжди вітер в очі (ІМФЕ, 14-3, 386, 607); в) Бідному все вітер в очі (Прип., 18; ІМФЕ, 29-3, 113, 156); г) Бідному все вітер в очі, та колись повіє і ззаду (ІМФЕ, 29-3, 135, 31); д) Бідному все вітер в очи, як удень, так і вночи (ІМФЕ, 29-3, 115, 12).
37. Бідному всюди біда (Ільк., 10; Ном., 33; Укр. пр., 1936, 26; 1963, 14).
38. Бідному і в раю буде погано (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
39. а) Бідному куди не кинь, то все латкою наверх (Укр. пр., 1963, 52); б) Бідному куди не кинь, то все догори діркою (Укр. пр., 1955, 42); в) Куди не оберни, то все діркою зверху (Укр. пр., 1955, 42).
40. Бідному ніхто не подарує (Ном., 46; Укр. пр., 1955, 53; 1963, 15).
41. Бідному «святий боже» не поможе (Зак. пр., 27).
42. Бідному Савці нема спокою ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, на лавці січуть (Укр. пр., 1955, 36).— Див. 2, Сава.
43. Бідному сапоги усе добрі до ноги (Фр., III, 1, 58; Укр. пр., 1955, 43).
44. Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить (Укр. пр., 1936, 33; 1955, 57; 1963, 81).
45. Бідному чужий кожух не гріє (Білоц., 24).
46. Біднота за море жене (Зак. пр., 27).
47. Біднота показує нам наших приятелів (Прип., 18).
48. Бідняки потіють, а пани з того жиріють (Укр. пр., 1936, 14; 1955, 3; 1963, 115).
49. Бідняки робили, а пани з того жили (Н. ск., 1964, 6).
50. Бідняк — пан біді (Зак. пр., 27).
51. Бідняк робить, а багачеві родить (Укр. пр., 1936, 14; 1955, 5; 1963, 115; Н. ск., 1971, 43).
52. Бідняк — що грак: з долини та в байрак (Укр. пр., 1963, 23).
53. Бідняцька цнота краща від панського злота (1МФЕ, 1-5, 461, 54).
54. Бідняцький закон найсильніший (Укр. пр., 1936, 531).
55. Були колись чорти та бідного чоловіка діти з’їли (Укр. пр., 1963, 15).
56. Випав сак і тому бідному (Укр. пр., 1963, 21).
57. В добрі ся купає, а про бідних не гадає (Закр., 150).
58. Все на бідного дриґота (Ільк., 16; Висл., 241; Укр. пр., 1963, 15).
59. Вставай, бідното, добивати дуки! Годі терпіти муки (Укр. пр., 1936, 380).
60. В чім бідний бракує, в тім пан смакує (Фр., І, 1, 54).
61. Гірше всього при старості бідність (Укр. пр., 1955, 54; 1963, 26).
62. Де бідняцьке не пропадало? (Зак. пр., 29).
63. Для бідного кожні ворота замкнені (Іірип., 56).
64. До бідного приятеля іди коли-небудь, а до багатого тільки коли кличе (Прип., 18).
65. Добре бідному: од багатства голова не болить (Укр. пр., 1963, 19).
66. Добре йому коло бідняків ґаздувати, бо може силу послідню з них взяти (Зак. пр., 10).
67. Дри багачів, бо бідний і так обдертий (Прип., 95).
68. Єднако бідному нічого не мати (Висл., 262).
69. За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере (Укр. пр., 1936, 66).
70. З порожнього не наллє, а бідного не обкраде (1МФЕ, 29-3, 135, ЗІ).
71. І зстарився бідуючи, по корчмах ночуючи (Укр. пр., 1936, 161).
72. І комашки мають подушки, а бідняк — у голови кулак (Укр. пр., 1936, 40; 1955, 52; Н. ск., 1971, 49).
73. а) І у Відні є люди бідні (Укр. пр., 1936, 25); б) І у Відні люди бідні (Укр. пр., 1955, 33; 1963, 15); в) І у Відні ходять люди бідні (Прип., 19).
74. Кожні ворота для бідного заперті (Укр. пр., 1955, 53; 1963, 53).
75. а) Коли бідний, то забуде й брат рідний; б) Коли бідний, не знає тя й брат рідний (Висл., 279; Фр. І, 1, 54).
76. Краще бути бідним, як злодієм (Прип., 19).
77. Ліпше в згоді і любові бідному, як у сварці і ненависті багатому (Алекс, 41).
78. а) На бідного Макара всі шишки летять (Укр. пр., 1955, 36; 1963, 78; ІМФЕ, 29-3, 122, 41); … і шишки летять (Ном., 43; ІМФЕ, 29-3, 138, 68; … і шишки падають (Ном., 43); … всі горшки летять (ІМФЕ, 1-7, 713, 72); б) На нещасного Макара всі шишки валяться (Н. н., Вол.); в) Не смійся з Макара, що він син злидаря (Укр. пр.,
1963, 15); г) На бідного Хому і дерево пада (Укр. пр., 1963, 15; Н. ск., 1971, 45).— Рос: Снєг., 240; Даль, 60; Жуков, 234; біл.: Гр., 1, 454.
79. На бідняка камінь і вгору котиться (Перем., 1854, 105).
80. Найбідніший той, хто всьо хоче, а нічого нема (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
81. Не все те гідне, що бідне (Прип., 65).
82. Не так бідний, як обдертий (Н. «., Ів.-фр.).
83. Не лякай щуки морем, а бідного — горем (Укр. пр., 1955, 69).
84. а) Не той бідний, хто мало має, а той, хто багато бажає (Зак. пр., 35); б) Не той бідний, хто грошей не має, а той, хто душі не має (П. п., Ров); в) Не той бідний, хто хліба не має, а той, хто душі (Ном., 34).— Біл.: Гр., 2, 327.— Див. убогий.
85. Ніхто не бачить, як бідний сирота плаче (Н. ск., 1976, 13).
86. Ніхто не відає, як бідний обідає (Фр., ПІ, 2, 404).— Див. 1, обідати.
87. Перед бідним ворота заперті (Зак. пр., 35).
88. Побудувався на мозолях бідняка (Зак. пр., 15).
89. Поки бідний леґінь зможе йти потанцювати, музиканти підуть спати (Зак. пр., 35).
90. Рад бідняк пану, як сирота трясці (Укр. пр., 1955, 14).
91. Слабий з сильним не борися, бідний з багатим — не дружися (ІМФЕ, 29-3, 138, 33).
92. а) «Так»,— сказав бідняк,— і гірко-гірко заплакав (Укр. пр., 1963, 22); б) «Так,— сказав бідняк,— гроші є—платити не буду» (Укр. пр., 1963, 22).
93. Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний (Укр. пр., 1963, 20).— Див. 2, сват.
94. То чорт бідний, а чоловік убогий (Укр. пр., 1963, 15).
95. У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче (Фр., І, 1, 54; Прип., 17; Укр. пр., 1936, 26; 1963, 19; Н. ск., 1971, 48).
96. У бідного і приятелі мруть (Фр., І, 1, 54; Укр. пр., 1955, 53; 1963, 21).
97. а) У бідного щодня піст (Вік живи, 11); б) У бідного щодень піст (Прип., 253); в) В убогого щодня піст (Укр. пр., 1955, 44; 1963, 66; II. ск., 1971, 57).
98. У бідака стільки землі, що поза нігтями (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
99. а) У бідного неділя, коли сорочка біла (Н. ск., 1976, 12); б) У бідного тоді неділя… (Зак. пр., 37); в) В убогого тоді неділя… (Ільк., 16; Закр., 151; Висл., 244; Укр. пр., 1955, 41); г) Як неділя, то й сорочка біла (Ном., 12; Укр. пр., 1963, 49).
100. Хліб та вода — бідного їда (Укр. пр., 1955, 43).— Див. 1, хліб.
101. Хоч бідні, але чесні (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 311.
102. Хоч бідно жив, а від пана допомоги не просив (Зак. пр., 38).
103. Хто в пір’я поростає, той за бідного не пам’ятає (Прип., 252).
104. Хто єсть бідний, той нікому не потрібний (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
105. Чим ся бідний розболить, тим ся й гоїть (Укр. пр., 1963, 19).
106. Як бідний не буде ходити, то буде голодити (Прип., 19).
107. а) Як бідний плаче, ніхто не баче (Укр. пр., 1963, 19); б) Як
бідний плаче, ніхто не бачить, а багатий скривиться, то всякий дивиться (Ном., 34; Укр. пр., 1955, 8; ІМФЕ, 29-3, 113, 161).
108. Як умер біднячок, тільки піп та дячок (Укр. пр., 1963, 26).
Убогий.
1. Вбогому життя, як собаці на прив’язі (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
2. Взяв убогого поле, а багатому дав (Ільк., 12; Закр., 147; Висл., 239; Укр. пр., 1963, 108).
3. Вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу ложкою (Ном., 32; Укр. пр., 1936, 29; 1963, 17; Н. ск., 1971, 48).
4. В убогого все по обіді (Ільк.., 16; Ном., 33; Укр. пр., 1963, 63).—Лив.: і, обід.
5. В убогого тоді неділя, коли сорочка біла (Ільк., 16; Закр., 151; Висл., 244; Укр. пр., 1955, 41; 1963, І6).
6. До вбогого йди сорочки позичати, а до багатого — ніколи (Укр. пр., 1955, 10); … а до багатого ніколи не йди (Ном., 34; Укр. пр., 1963, 49).
7. Лиха година, як убогий втратить корову, багатий — дитину (Ном., 265).
8. На світі так ведеться, що вбогий багатому гнеться (Укр. пр., 1963, 117).
9. На убогого всюди капає (Закр., 183; Укр. пр., 1955, 36; 1963, 14).
10. а) Не той убогий, хто мало має, а той, хто багацько жадає (Шиш.-Іл., 53); б) Не той убогий, що мало знає, а той, що багато жадає (Укр. пр., 1963, 426); в) Не той убогий, що трохи має, а той, що не зна, та все жадає (Закр., 190); … а той, що багацько жадає (Ном., 34).— Див. бідний.
11. Порівняв гори з долинами, а багатих — з убогими (Закр., 197; Ном., 34; Висл., 324; Фр., ПІ, 1, 15; Укр. пр., 1936, 71).
12. а) Такий убогий, що й кошеняти з запічка нічим виманити (Укр. пр., 1936, 28; 1963, 59; Н. ск., 1971, 54); б) Нема чим і кішку з-під лави поманити (Укр. пр., 1963, 59).
13. Убоге не жиє, а мучиться (Н. н., Ів.-Фр.).
14. Убогий за порогом стоїть (Укр. пр., 1963, 80).
16. Убогий чоловік на лихо не жаден (Укр. пр., 1963, 20; Н. ск., 1971, 48).
16. Убогого і галуззя тягне (Ільк., 95; Ном., 33; Укр. пр., 1936, 26; 1963, 20).
17. Убогого кий годує (Укр. пр., 1963, 73).
18. Убогому мало що бракує, а захланному всього (Ном., 33; Фр., Ill, 1, 233; Укр. пр., 1936, 26; 1963, 426).
19. Хоч чоловік убогий, так слово його чисте (Укр. пр., 1955, 60; 1963, 21).
20. Чоловік убогий — то кінь безногий (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Біл.: Гр., 1, 407.
Мужик.
1. Бідний мужик і хліба не їсть, а багатий і мужика з’їсть (Укр. пр., 1955, 6).
2. Казав циган мужикові: добре тобі — ори, мели, їж! (Укр. пр., 1963, 116).
3. Купець бере торгом, піп — горлом, а мужик — горбом (Укр. пр., 1936, 14; 1955, 15).
4. Мужика вдень обдери, а вночі він обросте (Прип., 209).
б. Мужика хотя й золотом обліпи, то він зостанеться мужиком (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
6. Мужик багат —ему ж добро, собака кудлат —ему ж тепло (Зін., 237).— Рос: Снег., 233; Даль, 83; Рибн., 147; біл.: Hoc, 152.
7. Мужик гараздові не хоче терпіти, а біді мусить (Прип., 209).— Див. гаразд.
8. Мужик до всього привик (Прип., 210).
9. Мужик дурно наробився, а пан його ще й набився (Прип., 210).
10. Мужик землю засіває, а пан хліб поїдає (Укр. пр., 1955, 5; 1963, 115; Н. ск., 1971, 43).
11. Мужик забагатів, як загорбатів (Укр. пр., 1963, 22; Н. ск., 1971, 49).
12. Мужик землю розділяв, пан зубами скреготав (Укр. пр., 1961, 383).
13. Мужики гніваються, а у панів чуби тріщать (Там же).
14. Мужик на мужика хоч бреше, та не вкреше (Ном., 100).
15. Мужикові тоді паска, як у жінки нова запаска (І піп…, 35).
16. Мужик у землю дивиться, а на сім сажень бачить (Ном., 27; Укр. пр., 1936, 103; 1963, 321).— Рос: Даль, 718; біл.: Гр., 1, 322.
17. Мужик хитрий, як лисиця (Ном., 27).
18. Мужик хитріший від чорта (Ном., 27; І піп …, 33).
19. Мужику з паном не зрівняться (Перем., 1854, 105).
20. Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча (Ном., 29).— Див. правда.
21. Мужик скаже «сухо», піднімайся по саме вухо (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 276.
22. На панський розум є мужича хитрість (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., 1, 322.
23. На темного мужика пре злиднів толока (Там же).— Біл.: Гр., 1, 322.
24. Ото залигають та й робити мужика заставляють (Укр. пр., 1963, 100).
25. У мужика своя правда (Перем., 1954, 105).— Біл.: Гр., 1, 321.
26. Хліб у пана мужик косить, жінка його снопи носить, а прийдуть вони додому — дітки їсти просять (Укр. пр., 1955, 6; 1963, 97).
27. Щоб панам так легко вмирати, як мужикові орати (Укр. пр., 1963, 118).
28. Якби все витріщилось на мужика, що йому буде, то вмер би з ляку (Укр. пр., 1963, 28).
29. а) Як грім не загримить, то мужик не перехреститься (Перем., 1854, 105); б) Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
30. Як наш мужик попаніє, то серце його одубіє (Прип., 299).
31. Як товста шия у бика, так тоненька в мужика (Ном., 199).
Хлоп.
1. Без хлопа пана нема (Прип., 341).
2. Бий, жінко, ціле яйце в борщ: хай пан знає, як хлоп уживає (Укр. пр., 1963, 388).— Див. 1, борщ.
3. 3 хлопами мирно живемо — лани хлопами оремо (Укр. пр., 1955, 10; 1963, ПО).
4. 3 хлопа усі живуть, тому й його скубуть (Прип., 307).
б. а) Коли б не хлоп, не віл, не було б панів (ІМФЕ, 1-5, 461, 131); б) Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив (Укр. пр., 1955, 5).
6. Лучче бути добрим хлопом, як злим паном (Висл., 289).
7. Нема меча острішого понад хлопа сильнішого (Фр., II, 2, 390; Прип., 199).
8. Не той хлоп, що б’є, а той, що витримує (Прип., 341).
9. Показав йому хлопський параграф (Прип.., 242).
10. Пшениця — то хлопська мука, мельницька біда, а панська їда (Укр. пр., 1955, 7).
11. Слуга — не пан, а ти, хлопе, роби сам (Югас, 63).
12. Старий холоп — як старий нес: геть з двору або під лавку (Укр. пр., 1963, 98).
13. Гой час уже минув, коли хлоп шию гнув (Прип., 201).
14. а) Тоді хлопу час, коли пану нечасся; б) Тоді хлопові добре, коли панові нещастя (Укр. пр., 1963, 113).
15. Хлоп воліє довгу ковбасу, як довгу проповідь (Прип., 342).
16. Хлон розкоші ніколи не зазнав, бо, працюючи тяжко, все бідував (ІМФЕ, 29-3, 119, 31).
17. Хлопська правда колюча, а панська на всі боки гнуча (ІМФЕ, 29-3, 122, 153).— Див. правда.
18. Хлоп тільки в продажі має ще вільність (Укр. пр., 1963, 102).
19. Хлон, як дуб, а робити ані в зуб (Прип., 342).
* * *
Батрак.
Батрак батрака бачить здалека (Перем., 1854, 105). Бурлак.
1. Безрідному бурлаці як собаці (Укр. пр., 1963, 88; Н. ск., 1971, 63).
2. Бурлак свічки до церкви не всуче (Ільк., 10; Закр., 146; Фр., І, 1, 130; Укр. пр., 1963, 215).
3. Бурлак сам горить, як свічка: як до роботи, як до охоти (Укр. пр., 1963, 88; Н. ск., 1971, 63).
4. Бурлацьке сонце (Укр. пр., 1963, 88).— Див. 1, місяць.
5. Бурлак, як сирота: коли біла сорочка, тоді і свято (Н. ск., 1971, 63).— Рос: Даль, 719.
6. Нема гірше, як бурлаці: куди попхнуть, туди і поточиться (Укр. пр., 1955, 57; 1963, 88; Н. ск., 1971, 63).
7 Ні хліба, ні солі і сам бурлак у неволі (Укр. пр., 1955, 58; 1963, 87; Н. ск., 1971, 63).
Найми, найматися.
1. а) Батька в наймах не вжалуєш (Закр., 143).— Див. 2, батько.
2. Верніться та найміться: до вечера шаг заробите (Укр. пр., 1963, 85).
3. В наймах харч знай: рано води, в полудень пити, а ввечері — бити (Вік живи, 11).
4. Гірко старітися в наймах (Укр. пр., 1963, 82).
5. Голод — не тітка, найми — не свій брат (Укр. пр., 1936, 48).— Див. 1, голод.
6. Добре найнявся: дають рано води, а ввечері і пити (Н. ск., 1971, 61).
7. До покрови наймита благають, а після покрови проганяють (Укр. пр., 1963, 89).
8. З хазяйської правди наймитові очі лізуть (Укр. пр., 1936, 67; 1963, 89; Н. ск., 1971, 64).
9. Із наймитів господарі бувають (Фр., II, 2, 430).
10. а) Наймали — воли давали, найняли — хліба не дали (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 365; б) Як приймали, то й сала давали, а як прийняли, то й хліба не дали (Укр. пр., 1955, 58; 1963, 86; Н. ск., 1971, 62).
11. а) Наймають до телят, а чини, що велять (Фр., II, 2, 430); б) Наймають до телят, а роби, що велять (Укр. пр., 1936, 51; 1955, 55; 1963, 78; Н. ск., 1971, 60).
12. а) Наймит не по своїй волі ходить (Фр., II, 2, 430; Укр. пр., 1955, 55; 1963, 82); б) Наймит не по своїй волі служить (Н. ск., 1971, 61).
13. Наймися, наймитку, в мене, а я у попа для луччої харчі (Укр. пр., 1963, 87; Н. ск., 1971, 63).
14. Наймитові аби день до вечора (ІМФЕ, 8-К2, 16, 44, Яворн.).
15. Наймитові з хазяїном не брататися (Н. ск., 1971, 64; Укр. пр., 1936, 73; 1955, 61).
16. Наймит ходячи наїсться, а стоячи виспиться (Н. ск., 1971, 62).
17. а) Найнявся — продався (ВИС, 14; Закр., 182; Ном., 203; Фр., II, 2, 432; Прип., 215; ІМФЕ, 14-3, 211, 218); б) Найнявся — продався: скажуть дверима скрипати, то й скрипай (Укр. пр., 1936, 51; 1955, 55; 1963, 78); в) Найнявся — як продався (Ном., 203; Укр. пр., 1963, 78; Н. ск., 1971, 60); г) Найнявся — як продався, роби, як віл (Ном., 203); д) Найнявсь — як продавсь: мусиш робити (Білоц., 28); є) Як найнявся — так продався (Чуб., 269; Укр. пр., 1955, 55).— Рос: Снег., 246; біл.: Hoc, 86; Гр., 1, 358.
18. Панський наєм — підданим ярем (Висл., 317).
19. Про наймита і скот ревітиме (Укр. пр., 1963, 85).
20. а) Розживемось, як у пастухи наймемось (Н. ск., 1971, 60); б) Розживемось, як у пастухи наймемось: тоді буде все село в боргу (Укр. пр., 1963, 85); в) Розживемся, в пастухи наймемся — все село нам буде винне (Укр. пр., 1955, 54).
21. Холодна роса, а наймичка боса (Там же).
22. Шасть батька в напасть, а діти по наймах (Ном., 203; Укр. пр., 1963, 81).
23. Як наймити роблять, у хазяїна дух радується, сядуть їсти — серце болить (Н. ск., 1971, 55).
Служити, слуга.
1. Бодай чорт у дядька служив, а до дядини по гроші ходив (Прип., 310; Укр. пр., 1963, 83).
2. Бодай добрі люди не дочекали у дворі служити, так як і мої діти (Укр. пр., 1963, 98).
3. Господар слузі не викає (Закр., 154; Укр., пр., 1963, 89).
4. а) Двом панам служить, а сорочки не має (Укр. пр., 1955, 59; 1963, 83); б) Двом панам тяжко служити (Ільк., 24; Укр. пр., 1963, 83).
б. Де служба, там погана дружба (Укр. пр., 1963, 80).
6. Дурний слуга хуже ворога (ІМФЕ, 8-К2, 11, 195, Яворн.).
7. Дурний слуга без помочі, а полковник без війська (Ном., 202).
8. а) Моя зірко, служить панам гірко (Укр. пр., 1936, 13; 1955, 57; 1963, 83); б) Ой матінко-зірко, служить панам гірко (Н. ск., 1971, 63).
9. Не служив дідо бабі і я не буду такій жабі (Прип., 310).— Див. 2, дід.
10. а) Нехай собака у дядька служить, а у дядини плату править (Укр. пр., 1963, 88); б) Нехай чорт у дядька служить. Роби, роби та й сучим сином не зови! (Укр. пр., 1963, 89).
11. От тобі хомут і дуга, а я тобі не слуга (Зін., 254; Ном., 202).— Біл.: Гр., 1, 366; … бо я вже більше не слуга (Укр. пр., 1955, 73; 1963, 90).— Рос: Снєг., 432; Даль, 238; Жуков, 903; Рибн., 179; біл.: Рапан., 13.
12. Присягаю зеленому гаю: як гай розв’ється, то й служба минеться (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 155; Н. ск., 1971, 75).
13. Сам слуга не візьметься встати, не то ціпом махати (Прип., 310).
14. Служи та на себе й зложи, а розгорни поли та іди голий! (Укр. пр., 1963, 84).
15. Слуга на відслузі, як собака на мотузі (Прип., 310); … як пес на мотузі (Укр. пр., 1955, 55; 1963, 83).
16. Слуга як не зробить, то йому нічого не шкодить, а як не доїсть, то усім людям повість (Прип., 310).
17. Служба —нужда (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., 1, 358.
18. Служба — не дружба (Ном., 201; Закр., 205; Висл., 334; Укр. пр., 1963, 80).— Біл.: Гр., 1, 358.
19. Служба службою, а дружба дружбою (Ном., 203).— Див. дружба.
20. Служив, служив, ще того дочекався, що сукиним сином назвався (Укр. пр., 1963, 89).
21. Служила й набувала та під запаску набивала (Укр. пр., 1963, 86).
22. Служив у дуки, набрався муки (Вік живи, 11); … натерпівся муки (Укр. пр., 1936, 48; 1955, 57; 1963, 81).
23. Служить погано, а прислужуватися ще гірше (Укр. пр., 1936, 51; 1963, 79).
24. Солом’яним слугою ніхто не доробився (Ном., 202; Укр. пр., 1963, 87).
25. У дуки служила — болячку заробила (Укр. пр., 1936, 48; 1955, 60; 1963, 86).
26. а) Хто не служив, той і біди не знає (Ном., 201; Укр. пр., 1936, 48); б) Хто у службі не бував, той і нужди не видав (ВНС, 29; Шиш.-Іл., 78; Ном., 201; Укр. пр., 1936, 47; 1963, 80); … той горя не видав (Н. ск., 1971, 61).
27. Хто не служить, той не тужить (Прип., 310).
28. а) Хто служить з ласки, у того мішок плаский (Прип., 310); … має мішок плаский (Укр. пр., 1963, 85); б) Хто служить з ласки, тому стає хріном хліб панський (Ільк., 104; Укр. пр., 1936, 51; 1963, 75).
29. У пана служи, а на браму дивись (Укр. пр., 1963, 90).
30. Якби в службі добре, то за панами не похватився б (Укр. пр., 1963, 83).
31. Яка служба, така й плата (Чуб., 270; Укр. пр., 1963. 86).
Здобитки.
1. На здобитки, підв’язавши литки (Укр. пр., 1963, 78).
2. Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки (Там же). Строк.
1. Прийшов збоку та взяв строку (Там же). Дід (старець).
1. А, здорові, діди! Чи не маєте біди? То в мене купіть або й так візьміть! (Укр. пр., 1955, 54).
2. В біднім селі дідів много, а в багатім ні одного (Фр., ПІ, 1, 82; Прип., 297).
3. В діда торбу вкрали (Укр. пр., 1963, 74).
4. Вже би дід з десятого села повернувся (ІМФЕ, 29-3, 113, 84).
5. Всім дідам хліба не настарчиш (Фр., І, 2, 579).
6. а) Дай, діду, костур, а тебе най пси їдят (Фр., І, 2, 578).— Див. жебрак; б) Діду, дай мені пугу, а тебе, про мене, нехай пси з’їдять (Ном., 189; Укр. пр., 1963, 73).
7. а) Діда нагодуєш, а його торбу — ні (ІМФЕ, 14-3, 386, 517); б) Діда можна нагодувати, а торбу — ніколи (ІМФЕ, 14-3, 211, 200).— Див. старець.
8. а) Діду, село горить! А він підперезався та й зосім зібрався (Н. н., Львівщ.); б) Діду, село горить! А він за суму і далі посунув (Укр. пр., 1955, 245; 1963, 77); в) За суму та й дальше посуну (Кулж., 18); г) Діду, село горит! Я торбу беру, на друге іду (Ільк., 31; Фр., І, 2, 580; Укр. пр., 1936, 226); д) А я за суму та й далі суну (ІМФЕ, 14-3, 211, 218); є) Тікай, діду, бо село горить! — Я беру пугу та й іду в друге (Фр., І, 2, 582); є) — Тікай, діду, село горить! — А я беру суму та й на друге суну! (Фр., І, 2, 582).— Див. старець.
9. Доробився хліба, аж зійшов на діда (Висл., 258; Ільк., 29; Ном., 195; Фр., II, 1, 32; Укр. пр., 1955, 60; 1963, 72).
10. Захотів у діда випросити хліба (Ном., 93; Укр. пр., 1963, 74).
11. Пішов дід на жебри, та не мав у що хліба класти (Закр., 199; Ном., 192; Укр. пр., 1963, 74>.
12. Скачи, діда, за кавалок хліба (Укр. пр., 1963, 72).
Жебрак.
1. Він знає дев’ять ремесел, а десяту жеброту (ІМФЕ, 14-3, 211, 178).
2. Дай, жебраче, палицю, а тебе най пси з’їдять (Н. ск., 1964, 90).
3. Довів го до жебрацької торби (Фр., II, 1, 222).
4. Доробився до жебрацької торби (Фр., II, 1, 32).
5. Жебрак вийде на хвилю, а видить на милю (Н. ск., 1964, 10).
6. Жебрака на порожно не отпущай, але ему до бисаг або кошели дай (Югас, 55).
7. Жебраним хлібом не запоможешся (Фр., II, 1, 100).
8. Краще жебрати під вікном, ніж робити з гріхом (Укр. пр., 1963., 80).
9. Панське ім’я, а жебрацька торба (Фр., II, 1, 222).
10. Пішов жебрати, а не мав у що брати (Фр., II, 1, 100).
11. Професійний жебрак б’є на почуття (ІМФЕ, 14-3, 211, 169). Міхоноша.
З розкоші не йдуть у міхоноші (Укр. пр., 1966, 27; Н. ск., 1971, 60).
Поводир.
Веди мене, поводир, де пампушки, масло й сир (Укр. пр., 1963, 77).
Піти в мир (жебрати).
1. Пішовши в мир, приймай і тістом (Укр. пр., 1963, 75).
2. Стидно каліці в мир поиоиуститись, а попуститься — не погине (Укр. пр., 1963. 73).
Милостиня.
1. Мала милостинька, та варт за велику (Укр. пр., 1963, 74>.
2. Та допіру робота: ціле життя роби, а на старість милостиньку проси (Укр. пр., 1963, 91).
Старець.
1. Аби ііарастас, старці зійдуться (Укр. пр., 1963, 75).
2. В старецькім тілі та панськая душа (Ном., 90).
3. Горе тому старцеві, що не кривиться (Укр. пр., 1963, 76).
4. Дай, старче, палицю, а тебе най пси їдять (Висл., 253; Фр., ПІ. 2, 423; Укр. пр., 1955, 166).— Див. дід.
5. Де старець не бував, там дві милостині дають (Укр. пр., 1963, 77).
6. Дякуй, старець, за окраєць (Укр. пр., 1963, 74).
7. Захотіли в старця кий однять (Ном., 93; Укр. пр., 1963, 73).
8. Збирайтеся, старці, обід буде (Укр. пр., 1963, 75).
9. Збирайтеся, старці на парастас (Там же).
10. І собаки не чують, де старці балюють (Укр. пр., 1963, 73).
11. а) Кожному старцю дай підставця (поводиря) (Укр. пр., 1963, 77); б) Кожному старцю поставцю (дерев’яну миску) (Укр. пр., 1963, 75).
12. Кому похорон, а старцям празник (Укр. пр., 1963, 74Л
13. Молитва старця не до бога, а до окрайця (Укр. пр., 1963, 76).
14. Не віднімай у старця торби (Перем., 1854, 105).
15. Не дай, боже, в старцях живши, та з перцем їсти (Укр. пр., 1963, 77).
16. Не зарікайся бути в старцях (Ном., 90; Укр. пр., 1963, 80).
17. Не кивай пальцем, сам будеш старцем (ІМФЕ, 14-3, 211, 180).
18. Не рад старець сунки (торби) на собі носити, та мусить (Укр. пр., 1963, 73).
19. а) Поти старець плохий, поки собаки не обступлять (Грінч., 307); б) Доти старець плохий, поки собаки не обступлять, а тоді й кия візьме (Укр. пр., 1963, 73).
20. Радий старець і тому, що пошив нову торбу (Укр. пр., 1936, 40; 1955, 54; 1963, 74).
21. Село мале, а старців повно (Укр. пр., 1963, 75).
22. Сердиті старці порожні торби носять (Фр., НІ, 1, 167).
23. Спусти старця з села, прибуде йому й ума (Ном., 112).
24. Старецької сумки нігди не наповниш (Зін., 245; Укр. пр., 1963, 70).
25. Старець кривиться, може хто подивиться (Укр. пр., 1973, 76).
26. Старці-жебраки, підготуйте торбинки (Там же).
27. Старця торба годує (Укр. пр., 1963, 75).
28. Старець смирний, поки собаки не рвуть (Укр. пр., 1963, 73).
29. Старець старцем, а повагу любить (Шиш.-Іл., 70; Ном., 90; Укр. пр., 1963, 77).
30. Старцеві й копійка дорога (Білоц., 24).
31. Старцем жить та з перцем їсти (Шиш.-Іл., 70).
32. Старці, старці й старченята! Простягайте рученята! (Укр. пр., 1963, 73).
33. Старця нагодуєш, а торби його — ні (Ном., 91; Укр. пр., 1963, 76).— Див. дід.
34. Старців багато, а милостині мало (Укр. пр., 1963, 75).
35. а) — Старче, село горить! — А я за суму та й далі посуну! (Ном., 97); б) Старче, село горить, а я, взявши сумку, да пойду в другое село (Зін., 246; Закр. 207; Ном., 97; Фр., III, 1, 167); в) — Старче, село горить! — Я за суму та далі посуну (Укр. пр., 1936, 226; 1963, 458); г) — Тікай, старче, село горит! — А старець торби на плечі (Фр., ПІ, 1, 167); д) — Старче, село горить! — Не журися, я за суму та й далі суну (ІМФЕ, 29-3, 122, 41); є) — Старче, село горить! — Я торби беру та й на друге йду! (Н. н., Бук.).— Див. дід.
36. Там давно старці обідали (Укр. пр., 1963, 75).
37. Уже звично, що старець кривиться (Укр. пр., 1963, 76).
38. У старця в торбі не поживишся (Ном., 93; Укр. пр., 1963, 73).— Рос: Снєг., 1, 106.
39. Чий обід, а старцям лихо (Укр. пр., 1963, 75).
40. Чужі недоїдки — старцеві наїдки (Укр. пр., 1963, 73).
41. Як старець гуляє, багачеві диво (Укр. пр., 1963, 75).
Торба (тайстра).
1. Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині (Укр. пр., 1955, 54; 1963, 77; Н. ск., 1971, 49).— Біл.: Гр., 1, 416.
2. Бери торби та йди в горби (Прип., 332).
3. Важка тайстра повна, порожня ще важча (Зак. пр., 28).
4. а) В чужій торбі хліба не жалують (ІМФЕ, 29-3, 116, 31); б) 3 чужої торби хліба не жалують (Прип., 332).
5. а) Де можна в лантух, там торби не треба; б) Де можна в торбу, там лантух не потрібен (Ном., 193).
6. Дідівської торби не наситиш (Фр., Ill, 1, 217).— Див. старець.
7. а) Добре жить і на горбі, коли є що-небудь в торбі (Зак. пр., 29); … коли є в торбі (Н. ск., 1964, 69); б) Добре і на горбі, коли є в торбі (ІМФЕ, 14-3, 249, 32); в) Добре і на горбі, коли дашто єсть у торбі (Югас, 55); г) Добре сісти і на горбі, коли є що в торбі (Фр., III, 1, 101); д) Хто має хліб в торбі, той з’їсть і на горбі (Укр. пр., 1963, 74); є) Хто має хліб в торбі, той сяде і на горбі (Фр., III, 1, 266); є) Як є хліб в торбі, сідаю на горбі (Фр., III, 1, 267); ж) Як маю хліб у торбі, то си сяду і на горбі (Фр., III, 1, 267); з) Як маєш хліб у торбі, сідай хоч і на горбі (Н. ск., 1976, 32).
8. Докоряла торба торбі, а они однакові обидві (Н. к., 114).
9. Од старця торби не однімеш (Укр. пр., 1963, 73).
10. Торба мені жінка, кий у мене брат (Там же).
11. Хоч торбу на плечі та під монастир! (Укр. пр., 1936, 27; 1963, 72).
12. Хто родився до торби, той хати мати не буде (Фр., 111, 1, 34).
13. Хто родився торбу носити, той багачем не годен бути (Прип., 228).
14. а) Цілий вік з торбою не лаявся (Укр. пр., 1936, 27; 1955, 53); б) Цілий вік з торбою не сварився (Укр. пр., 1963, 77).
16. Що буде, то буде, а в торбі хліба не буде (Укр. пр., 1963, 74).
16. Що в нашого Левка вже торбина легка (Там же).
17. а) Що торба, то не міх, а що правда, то не гріх; б) Я не торба, ані міх, я нікому не насміх (Прип., 332).
Сума (торба, сумка).
1. Велика сума, та грошей нема (Укр. пр., 1963, 73).
2. Од суми і од тюрми не зарікайся (Укр. пр., 1963, 77). 14) лота.
1. Голота не вилізе з болота (Н. ск., 1971, 73); … все вилізе з болота (ІМФЕ, 29-3, 122, 39).
2. Голота не боїться ні дощу, ні болота (Н. ск., 1971, 73).
3. У голоти найбільше роботи (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., 1, 414.
4. У голоти нема що молоти (ІМФЕ, 29-3, 122, 39).
* * *
Робітники.
1. Робітника смалить сонце, а пан журиться в віконце (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
2. Робітник піт ллє, а фабрикант його кров п’є (Там же).— Біл.: Гр., 1, 367.
3. Робітники потіють, а пани з того жиріють (Укр. пр., 1936, 56; 1955, 62; 1963, 96).
4. Робітники працюють, а пани з їх праці живуть та танцюють (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
5. Робітниця поденна — то біда безденна (Укр. пр., 1963, 88).
6. У робітника доля гірка і в мужика не така (ІМФЕ, 1-5, 461, 123).
Шахтар.
1. В шахту спускаєшся — з світом прощаєшся (Укр. пр., 1955, 62; 1963, 96).
2. Гіркий, як шахтарська доля! (Там же).
* * *
Багатий.
1. Аби бути багатим, треба бути жонатим (Прип., 1).
2. А як ти багатий, то тобі вільно в церкві свистати (Фр., І, 1, 99; Укр. пр., 1963, 107).
3. а) Багата дівка робить від суботи до понеділка (Прип., 7); б) Багацька дівка працює від суботи до понеділка (Фр., І, 1, 94).
4. а) Багата пшениця для мишей, жебрацька для людей (Укр. пр., 1936, 69; 1963, 20); б) Багацька пшениця для мишей (Фр., І, 1, 95).
5. а) Багатий бідного ніколи не розуміє (Укр. пр., 1955, 7); б) Багатий бідного не знає (Чуб., 230; Укр. пр., 1936, 70; 1963, 104; Н. ск., 1971, 43); в) Багатий бідного й знати не хоче (Фр., І, 1, 91); … не пізнає (Фр., І, 1, 91).
6. Багатий від сліз твердне, як береза від води (Зак. пр. 7).
7. а) Багатий все дрібно крає (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); б) Багатий дрібно крає (Ном., 31); в) Багач крає дрібно (Ільк., 7; Висл., 233; Укр. пр., 1963, 86).
8. Багатий все має, що душа бажає (Зак. пр., 7).
9. Багатий все нарікає, що мало знає (Галі же); … же мало знає (Н. ск., 1964, 135).
10. Багатий говорить, що будемо їсти, а бідний, чи будемо їсти (ІМФЕ, 28-3, 153, 21).
11. а) Багатий гроші збирає, а чорт калитку шиє (ІМФЕ, 29-3, 115, 31); б) Багач гроші збирає, а чорт калитку шиє (Ном., 31; Укр. пр., 1955, 13; 1963, 104; Н. ск., 1971, 43); в) Багач гроші збирає, а дідько мошонку шиє (Фр., І, 1, 95).— Біл.: Гр., 1, 424.
12. а) Багатий дивується, як бідний годується (ІМФЕ, 29-3, 138, 31); … як убогий годується (Ном., 34); б) Багатий дивиться, як убогий живиться (Ном., 34; Зін., 215); в) Багач дивується, чим бідний годується (Прип., 97); г) Багач ся дивує, чим бідний дітей годує (Закр., 143; Зак. пр., 8; Н. ск., 1971, 42); … чим убогий дітей годує (Ільк., 7; Ном., 34; Висл., 233).— Рос: Даль, 95; д) Багатий дивиться, чим голий живиться (Укр. пр., 1963, 63).— Біл.: Рапан., 57.
13. а) Багатий до бідного літом, а бідний до багатого зимою (Прип., 5); б) Багатий ходить до бідного літом, а бідний до багатого зимою (Укр. пр., 1963, 118; Н. ск., 1971, 40).
14. Багатий за чужим з тайстрою, чорт за його — з міхом (Зак. пр., 7).
15. Багатий і в пеклі полеготу знайде (Н. к., 114).
16. а) Багатий їсть калач, а бідний і хліба не має (Укр. пр., 1963, 116); б) Багач їсть калач, а бідний і хліба не має (Ільк., 7; Ном., 33; Фр., І, 1, 96; Укр. пр., 1936, 44; 1955, 6); в) Багачі їдять калачі, але вони сплять вдень, а мало вночі (Укр. пр., 1936, 68; 1963, 101); г) Багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 101); д) Багачі їдять калачі, да не сплять ні вдень, ні вночі, а бідний борщу хльобне та й удень засне (Шиш.-Іл., 8).— Рос: Даль, 94; біл.: Рапан., 39.
17. а) Багатий їсть, коли що схоче, а вбогий, коли що трапиться (Укр. пр., 1963, 116; Н. ск., 1971, 41); б) Багатий їсть, а бідний слину ковтає (Зак. пр., 9); в) Багач їсть у середу лучче, як бідний на Великдень (Н. ск., 1971, 41).
18. Багач кричить, а бідний мовчить (1МФЕ, 29-3, 138, 20).
19. а) Багатий на лати (Ном., 32); б) Багатий на лати та на дрібні сльози (Ном., 32; Укр. пр., 1955, 43; 1963, 52); в) Багатий на лати, а не на шати (Н. н., Вол.).— Біл.: Рапан: 38.
20. Багатий не любить дати (Укр. пр., 1963, 102; Н. ск., 1971, 41).
21. Багатий ніколи не винуватий (Зак. пр., 8).
22. Багатий робить як хоче, а бідний — як може (Фр., Ill, 2, 390; IIрип., в).
23. Багатий розмовляє з іконою, а вбогий з нуждою (Укр. пр , 1963, 118).
24. Багатий своїм плугом оре (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 111).
25. Багатий скаче, а бідний плаче (Зак. пр., 9).
26. Багатий сльозам бідного ніколи не вірив (Зак. пр., 7).
27. Багатий, та біснуватий (Ном., 265).
28. а) Багатий тим, що багато дечого не має (Мал., 189); б) Багатий, багато дечого нема (Укр. пр., 1963, 22).
29. Багатий умре — нічого не возьме, а бідний умре — нічого не лише (Н. .. Бук.).
30. Багатий шепче з кумою, а бідний — з сумою (Укр. пр., 1963, 117); … а бідний — з журбою (Прип., 174); … а убогий — з сумою (Ном., 33; Іл., 295; Укр. пр., 1936, 72; 1963, 73).— Рос: Симоні, 82.
31. а) Багатий, як бик рогатий: в тісні ворота не вміщається (Зак. пр., 8); б) Багатий, як чорт рогатий (Зак. пр., 7; Укр. пр., 1963, 105). Рос: Снєг., 233; Риби., 147; біл.: Рапан., 48.
32. Багатий — як хоче, а убогий — як може (Югас, 105).— Біл: 1р., 1, 414.
33. Багатих гостимо, а самі постимо (Зак. пр., 9).
34. Багатій не дивиться, чим убогий живиться (Укр. пр., 1963, 104; Н. ск., 1971, 42).
35. Багатого гроші на всіх мовах говорять (Зак. пр., 8).
36. Багатого за стіл саджають, а убогого і так випроводжають (Ном., 34; Укр. пр., 1936, 70; 1963, 117).
37. Багатого з хвастливим не розпізнаєш (Ільк., 7; Укр. пр., 1936, 70; 1963, 104).
38. Багатого і серп голить, а бідного і бритва не хоче (Укр. пр., 1963, 117).— Див. 1, голити.
39. Багатого пізнати по шатах, а бідного по заплатах (Зак. пр., 8).
40. Багатому багато й треба (Укр. пр., 1963, 102).
41. а) Багатому гріхи прощають, а вбогого і так карають (Укр. пр., 1936, 78; 1955, 11); б) Багатому й гріхи прощають … (Укр. пр., 1963, 117).
42. Багатому — гульня, а бідному — журба (Н. н., Черк.).
43. Багатому дай, а він каже — ще! (Зак. пр., 8).
44. Багатому дбає, а в себе й сорочки немає (Укр. пр., 1936, 72; 1955, 7; 1963, 100).
45. Багатому до серця не промовиш (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).
46. а) Багатому дурневі місце дадуть (Укр. пр., 1963, 112); б) Багатому дурневі все місце дадуть (Ном., 31; Чуб., 249; ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
47. Багатому дурню і багатство не в поміч (Н. н., Ів.-Фр.).
48. Багатому життя, а бідному виття (Укр. пр., 1936, 71; 1955, 12).— Біл.: Гр. 1, 428.
49. Багатому і в пеклі добре (Фр., І, 1, 93; І піп, 32; Укр. пр., 1963, 116; Н. ск., 1971, 39).— Біл.: Гр., 1, 424.
50. Багатому й під гору вода тече, а бідному і в долині треба криницю копати (Укр. пр., 1955, 7; Вік живи, 9; Укр. пр., 1963, 115).
51. Багатому й дідько поможе (Зак. пр., 8).
52. Багатому й чорт гроші носить (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 104; Н. ск., 1971, 43).
53. Багатому й чорт не брат (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 105); … й чорт не пара (Укр. пр., 1963, 105).
54. а) Багатому й чорт дітей колише (Мал., 187; Білоц., 23; Зак. пр., 7); б) Багатому і дитину чорти колишуть (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); в) Багатому чорт діти колише (Ільк., 7; Ном., ЗО; Фр., І, 1, 94; І піп, 32); г) Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не найде (ВНС, 2; Шиш.-Іл., 8; Ном., ЗО; Укр. пр., 1936, 72; 1955, 8); д) Багатому чорт дітей колише, а бідний і няньки не найде (Вік живи, 9; ІМФЕ, 29-3, 138, 133); … а убогий і няньки не найде (Скр., 237); … а в убогого і няньки нема (Шиш.-Іл., 8); … а бідному і нянька не хоче (Фр., 1, 1, 192); … а бідному і няньки не знайти (Укр. пр., 1963, 116); є) Багачеві дідько дитину заколише, а бідному ще й збудить (Фр., І, 1, 196; Прип., 8); є) Багачеві дідько дитину колише (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); ж) Багачеві чорт діти колише (Н. ск., 1964, 6); з) Багачеві чорт задармо діти колише, а бідному ані за гроші не хоче (Н. ск., 1964, 7).— Біл.: Рапан.:
55. Багатому і в будень свято, а вбогому на насху піст (Укр. пр., 1963, 116; Н. ск., 1971, 41).
56. Багатому й чорт яйце несе (Ном., 36; Фр., І, 1, 92; Укр. пр., 1963, 104); … і чорт яйця несе (ІМФЕ, 1-5, 461, 41).
57. Багатому не зич, бо забуде (Прип., 6).
58. Багатому не дідько діється, що біжить за возом та гріється (Укр. пр., 1963, 104).
59. Багатому не спиться, він все злодіїв боїться (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); … багатий злодія боїться (ІМФЕ, 14-3, 211, 84).
60. Багатому пшениця, а вбогому полова (Укр. пр., 1936, 71; 1955, 7; 1963, 116).
61. Багатому розуму не треба (Н. ск., 1964, 7).
62. Багатому свято, а вбогому діла багато (Укр. пр., 1936, 71; 1955, ЗО; 1963, 116; Н. ск., 1971, 39).
63. Багатому скоро висихають сльози над бідного бідою (Зак. пр., 9).
64. Багатому сонце світить, а бідному все вітер в очі віє (1МФЕ, 29-3, 148, 49).
65. Багатому та чубатому скрізь весело (Укр. пр., 1963, 107).
66. Багатому щастя, а вбогому трясця (Укр. пр., 1936, 66; 1955, 9; Н. ск., 1971, 40).
67. Багатому щастя, а вбогому діти (Чуб., 230; Укр. пр., 1963, 116); … бідному діти (ІМФЕ, 29-3, 122, 48).
68. Багацька дівка працює від суботи до понеділка (Фр., І, 1, 94).
69. Багацьке і панське ніколи не пропаде (Ном., 26; ІМФЕ, 29-3, 138, 17).
70. Багацькі пси ся не кусають (Н. сл., 1971, 5. VII).
71. Багачам багатство, а біднякам злидні (Н. н., Ів.-Фр.).
72. Багачам за гроші і гроби хороші (Фр., І, 1, 95; Прип., 7).
73. Багача не наситиш (Укр. пр., 1936, 69; 1963, 103).
74. Багач багача як не хвалить — велича (Прип., 7).
75. Багач би й з горла видер (Н. н., Ів.-Фр.).
76. Багач боїться, а бідний журиться (Прип., 7).
77. Багач гидкий, зате гладкий (Укр. пр., 1963, 103).
78. Багач дає много роботи, а мало їсти (Н. ск., 1964, 7).
79. Багачева правда гірша брехні (Укр. пр., 1936, 121).
80. Багачева правда — найгірше циганство (Н. ск., 1964, 7).
81. Багачеві вітер гроші несе, а бідному очі половою засипає (Фр., І, 1, 95; Укр. пр., 1936, 62; 1963, 115).
82. Багачеві прибиль, а біднякові загибель (Укр. пр., 1936, 66; 1963, 115; Н. ск., 1971, 43).
83. а) Багачеві ведеться, бо йому й півень несеться (Прип., 8); б) Багачеві сі веде, бо багачеві когут сі несе (Фр., І, 1, 96).
84. Багачеві тяжко розлучатися з багатством (Прип., 8).
85. Багачеві і осетя родить (Н. сл., 1976, 5. IX).
86. Багач з бідного живе (Фр., І, 1, 96; Укр. пр., 1936, 66).
87. Багач і піп — одного гнізда птиці (Зак. пр., 23).
88. а) Багачі їдять калачі, а бідні і хліба не мають (П. ск., 1964, 8); б) Багачі з’їли калачі, то й сплять і вдень, і вночі, а бідний чого не хлебне, то й так засне (Укр. пр., 1963, 117); в) Багач їсть калач, а бідний часом і хліба не має (Ільк., 7; Висл., 233).
89. Багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі (Ном. 31).
90. Багач не знає своїх приятелів (Прип., 8).
91. а) Багач рідко в гаразді живе (Закр., 143; Ном., 31; Висл., 233; Укр. пр., 1936, 424; 1963, 108); б) Багач рідко живе в гаразді (Скр., 237).
92. Багач би око вийняв за кавалок хліба (Фр., І, 1, 95; Укр. пр., 1955, 6; 1963, 97).
93. Багач з чужого живе (Укр. пр., 1963, 99).
94. а) «Багач» —його сусіда чотирма волами оре (Фр., І, 1, 96; Укр. пр., 1963, 22; Н. ск., 1971, 49); б) Мій тато такий був багач! Його сусіда плугом орав (Укр. пр., 1963, 22).
95. Багач каже: «Миші плуга з’їли!»—правда; бідний каже: «Миші ґудзик од’їли!» — брехня (ІМФЕ, 8-К2, 8, 70, Яворн.; Укр. пр., 1963, 118).
96. Багач не відає, що бідний обідає (Фр., І, 1, 96; Укр. пр., 1936, 44; Укр. пр., 1955, 44; 1963, 64; Н. ск., 1971, 56).
97. Багач норовить, як би бідного з ніг збить (Укр. пр., 1955, 4; 1963, 100; П. ск., 1971, 41).
98. а) Багач — одних вошей не перелічити (Фр., І, 2, 266); б) Багач рахує гроші, а бідний — воші (Фр., І, 1, 99).
99. а) Багач! Куди не кинь, то все латкою наверх (Укр. пр., 1955, 42); б) Багач! Гола спина, а на плечах торбина (Укр. пр., 1963, 53).
100. Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідний лиш слинку ковтає (Укр. пр., 1955, 6; 1963, 117).
101. а) Багач чуже загортає, бо своєму рахунку не знає (ІМФЕ, 14-3, 211, 241); б) Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (Укр. пр., 1955, 4; 1963, 101; Н. ск., 1971, 41).
102. Багач — штани одні, а сорочок ще менше (ІМФЕ, 14-3, 211, 241).
103. Багач шукає апетиту, а бідний — хліба (Прип., 3).
104. Багач, як собака: на своєму лежить, а хвіст перекинув на чуже (ІМФЕ, 8-К2, 8, 71; Укр. пр., 1955, 4; 1963, 105).
105. Біс його батька знає! У багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (Укр. пр., 1963, 24); … та й те чадить (Н. н., Ів.-Фр.).
106. а) Бодай ніхто не діждав з багатими знаться! (Ном., ЗО; Укр. пр., 1936, 73; 1963, 107); б) Бодай ніхто не дочекав з багатим знатися! (ІМФЕ, 29-3, 138, 133).
107. Будеш багатий — будеш і скупий (Зак. пр., 8).
108. В багатого кишеня, як у бідного стодола (Вік живи, 12).
109. В багатого приятелів много, а в бідного — ні одного (Фр., І, 1, 93; Прип., 6).
ПО. В багача випросиш по спині бича (Н. н., Ів.-Фр.).
111. В багача очі завидющі, а руки загребущі (Вік живи, 9).
112. В горшку багатому накипає, а бідному википає (Зак. пр., 9).
113. Візьме й багатого за печінки (Укр. пр., 1963, 140).
114. Великий та багатий — рідко винуватий (ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ).
115. а) Від багача не жди калача (Укр. пр., 1936, 41); б) Не проси калача од багача (Н. ск., 1964, 137); в) Од багача не чекай калача (Н. ск., 1964, 138).
116. Він тому багатий, що дуже чубатий (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
117. Всяк знає, як багач дбає: не своїм горбом, а чужим трудом (Укр., пр., 1936, 66; 1955, 4; Н. ск., 1971, 44); … не своїм горбом, а чужим добром (Укр. пр., 1963, 100).
118. Гордий, бо багатий (Перем., 1854, 104).
119. а) Гроші йдуть до багатого, а біда і злидні — до бідного (1МФЕ, 1-5, 461, 46); б) Гроші йдуть до багатого, а злидні до бідного (Укр. пр., 1936, 32; 1955, 7; 1963, 115; Н. ск., 1971, 43); в) До багатого ідуть гривні, а до бідного ідуть злидні (Вік живи, 9).— Рос: Даль, 64; Снєг., 188.
120. Двох обідів нараз і багач не їсть (Прип., 8).
121. Де є такий багач, що не хотів би більше, як має? (Укр. пр., 1936, 69; 1955, 10; 1963, 102).
122. Добре багатому красти, а старому брехати (Ном., 31; Фр., І, 1, 93; Укр. пр., 1963, 102).
123. Доки багат, доти й сват (Н. ск., 1971, 40).— Див. 2, сват.
124. а) Доки багатий стухне, то убогий з голоду опухне (Скр., 121); б) Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне (Н. ск., 1971, 53; ІМФЕ, 1-5, 462, 129); в) Нім багатий стухне, то бідний опухне (ІМФЕ, 29-3, 141, 67); г) Поки багатий збідніє, то бідний зімліє (Іірип., 19); д) Поки багатий стухне, то убогий опухне (Ном., ПО; Укр. пр., 1936, 71; Укр. пр., 1955, 7); … то бідний спухне (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); є) Поки багач схудне, то бідний здохне (Фр., III, 2, 391); є) Поки багатий стухне, то убогий опухне (Укр. пр., 1955, 7; 1963, 117; II. etc., 1964, 9); ж) Поки товстий схудне, то худий здохне (Укр. пр., 1963, 117).— Див. 1, голодний.
125. а) Дурень багатий, так і слово його в лад (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 112; II. с к., 1971, 42); б) Дурня багатого всі величають (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 112).
126. Жаль багатому корабля, бідному кошеля (Укр. пр., 1963, 117).
127. Жонатому гаразд дівчат трясти, а багатому красти — ніхто не повірить (ІМФЕ, 8 К2, 12, Н, Явори.).
128. Забагатів Кіндрат, забув, де його і брат (Укр. пр., 1936, 70; 1955. 15; Пік живи, 9; II. ск., 1971, 40). Збагатів Кіндрат … (Укр. пр., 1963, 111).
129. За багачем, сам чорт з калачем (Ном., 31; Прип., 8; Укр. пр., 1936, 31; 1963, 101; II. ск., 1971, ІЗ).
130. За багатими не тягнись (Укр. пр., 1963, 107).— Рос: Даль, 730.
131. За багатством підеш — добра не знайдеш (Укр. пр., 1963, І її).
132. Заліз у багатство — забув і братство (Укр. пр., 1963, 111; II. ск., 1971, 40).
133. Захищається рак клешнею, а багач мошною (Укр. пр., 1963, 105).
134. а) 3 багатим не судися, а з сильними не борися (Чуб., 292; ІМФЕ, 29-3, 138, 10); б) 3 багачем не судися, а з дужим не борися (Ном., 24); в) 3 дужим не борись, а з багатим не судись (Ільк., 37; Шиш.-Іл., 28; Закр., 167; Ном., 24; Н. ск., 1971, 70); г) 3 дужчим не борись, з багатим не судись (Ільк., 37; Висл., 338); д) Із сильним не борися, а з багатим не ратися (Фр., III, 1,92); є) 3 сильним не бийся, з багатим не судися (Зак. пр., 19); є) Не тягайся з багатим, не борися з сильним: коза з вовком тягалися, хвіст да шкура осталися (7л.,
367).— Рос: Симоні, 139; Снєг., 391; Даль, 98; Рибн., 151; Жуков, 392; біл.: Гр., 1, 356.
135. Знають сусіди, що в багача в обіді (Ном., 94); … що їсть багач на обіді (Висл., 269; Укр. пр., 1963, 101; Н. ск., 1971, 41).
136. а) Зроби мене віщим, зроблю тебе багатим (Ном., 113); б) Зроби мене віщого, а я з тебе — багатого (Згар., 134).
137. І багач тільки одним ротом їсть (Прип., 9).
138. І святі, й багаті! Ні приступу до їх (Укр. пр., 1963, 123).
139. їдять багачі калачі, а не сплять ні вдень, ні вночі (Фр., III, 2, 391).
140. а) Коли багат, то всім брат (Зін. 231); б) Кто багат, то й всім брат (Зін., 229); в) Кто багат, той всім брат, а вбогий нічого не має, то єго ніхто не знає (Зін., 229); г) Хто багат, той панам брат (Зак. пр., 18); д) Хто багат, той всім брат (Зін., 251; ІМФЕ, 29-3, 138, 42); є) Хто багат, той всім брат, а хто нічого не має, того ніхто не знає (Зін., 253); … а хто нічого не має, за того ніхто не дбає (Прип., 6); є) Хто багат, той мені брат (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 81; біл.: Гр., 1, 408.
141. Ліпше бути чоловіком, чим багачем (Нош., 27; Прип., 8; Укр. пр., 1955, 15).
142. а) Мужик багатий, як віл рогатий (ІМФЕ, 29-3, 138, 23); б) Мужик багатий, а віл рогатий — не бояться (Прип., 6).— Рос: Даль, 430; в) Мужик багатий, а пес кудлатий — то все одно (Укр. пр., 1963, 99).
143. а) Набрав дідько багатих та й сі бідними помітує (Фр., І, 2, 591); б) Набрався чорт багатих, то убогих кидає (Укр. пр., 1963, 114).
144. Напади на багатшого, так шаг дасть (Шиш.-Іл., 46).
145. а) Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу (Ном., 51; Укр. пр., 1963, 20); б) Наплюю я багачу, як я свій хліб змолочу (Прип., 34); в) Не вклонюся багачу, бо сам молочу (Укр. пр., 1963, 73); … бо сам хліба молочу (Ном., 31; Закр., 184); г) Не кланяюсь багачу — своє жито молочу (ІМФЕ, 14-3, 211, 189).— Рос: Даль, 607; біл.: Гр., 1, 137.
146. а) Не багатий платить, а винуватий (Чуб., 237; Мал., 189); б) Не платить багатий, але винуватий (Ільк., 63; Закр., 188; Ном., 143; Висл., 307; Фр., II, 2, 551; Укр. пр., 1963, 313).— Рос: Снєг., 1, 113; Даль, 100; біл.: Ляцький, 27; Hoc, 101; Гр., 1, 345.
147. Не вір багатому ніколи, бо за його порадою лишишся голий (Укр., пр., 1955, 10; 1963, 106; Н. ск., 1971, 72).
148. Не завидуй багатому, бо такий не має ні приязні, ні любові — він все те наймає (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
149. Не знає багач, з чого жиє: з грошей чи з людської сльози (Зак. пр., 13).
150. Нема села без мужика багатого, пса кудлатого і білої кобили (Укр. пр., 1936, 66; 1963, 99).
151. Не порівняєш гори з долиною, а багатого з убогим (Укр. пр., 1955, 11; 1963, 116; Н. ск. 1971, 43).
152. Не пусти душу в ад, то не будеш і багат (Укр. пр., 1963, 105).
153. Не проси в багатого, проси в доброго (Укр. пр., 1963, 108).
154. Нечесний багатий та ще до того й клятий (Зак. пр., 12).
155. Ой у тих багачок та по сім сорочок, а у мене одна, та й біла щодня (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
156. а) Перед багатими двері отворяють, а перед бідними запирають (Н. ск., 1964, 12); б) Перед багатими двері всюди відкриті (Зак. пр., 14).
157. Пішла тота пора, коли в багацький дім текла із бідняцького чола вода (Зак. пр., 139).
158. Пішов багачеві по смерть (Укр. пр., 1963, 416).
159. а) Поки багат, то поти й сват (Укр. пр., 1963, 658); б) Поки багат, то всім і сват і брат, а як же нічого не стало, мов лизнем їх злизало (Грінч., 307).
160. Поки-м була багачка, каждому-м була подачка, а як схудоб-ніла, каждому-м надоїла (Н. ск., 1964, 11).
161. Пса злого, а людини багатої сокотися (Зак. пр., 15).
162. Роби, а прикрадай, то будеш багатий (Фр., II, 1, 21).
163. Сильні та багаті рідко винуваті (Укр. пр., 1955, 19; Вік живи, 12; Н. ск., 1971, 70).
164. Слабий з дужим не борись, голий з багатим не дружись (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 107; Н. ск., 1971, 72).
165. Старому брехати, а багатому красти — іде, як з масти (11 рип., 170).
166. Такий багатий, як чорт лобатий (Прип., 6).
167. Такий багатир, що не знає, що то нема (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 102).
168. Такий багач, що костюм рипить, а в животі булькотить (Укр. пр., 1955, 213; 1963, 121).
169. а) Тогди він буде багатим, як пес рогатим (Фр., І, 1, 93; Н. ск., 1971, 49); б) Тоді він буде багатий, як пес рогатий (Ном., 32; Укр. пр., 1936, 33; 1963, 22); в) Тоді буде багат, коли пес рогат (Висл., 342).
170. Тому багатий, бо свиноватий (Прип., 6).
171. Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька (Ном., 220; Укр. пр., 1936, 73).
172. У багатого багато грошей, а в бідного — дітей (Фр., І, 1, 93).
173. а) У багатого багато калача — діти плачуть, у бідного нічого немає— діти скачуть (Укр. пр., 1963, 116; Н. ск., 1971, 41); б) У багатого діти скачуть, а в бідного з горя плачуть (Зак. пр., 7).
174. У багатого живіт росте, а у бідного — горб від роботи (Укр. пр., 1955, 6; 1963, 117; Н. ск., 1971, 41).
175. У багатого й теля з телям, а в убогого одна коровка, та й та яловка (Манж., 169; Укр. пр., 1936, 71; 1955, 8; 1963, 115).
176. У багатого і бики ся телять (Н. ск., 1964, 7). ill. У багатої молодої горба не видно (Прип., 7).
178. а) У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче (Фр., 1, 1, 98); У багача повна піч дров горит, а … (Фр., І, 1, 98); б) У багача повна піч дров і ті горять, а в мене одне поліно і те не хоче (ІМФЕ, 14-3, 386, 513).
179. У багача навіть дідько горох молотить (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).
180. У бійці багатий береже пику, а бідний одежу (Укр. пр., 1963, 100).
181. Умер багатий — ходім ховати, умер убогий — шкода дороги Закр., 213; Висл., 346; Ном., 34; Фр., 1, 1, 93; Укр. пр., 1963, 118).
182. Хай буде й зубатий, аби багатий (Прип., 46).
183. Хвалиться рак своїми кліщами, а багач — грубою мошонкою ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
184. Хотя й багатий будеш, а розуму не купиш (ІМФЕ, 29-3, 130, 31).
185. Хоч ти в багатстві, та в неволі, а я хоч голий, та на волі (ІМФЕ, 14-3, 211, 174).
186. Хто багатий, той клятий (Н. ск., 1964, 14).
187. Хто багатий, той не любить дати (Фр., І, 1, 93; Укр. пр., 1936, 58; 1963, 425; Н. ск., 1971, 135).
188. Хто волохатий, буде багатий (Фр., І, 2, 255); … той буде агатий (Укр. пр., 1963, 568).
189. Хто має багацько, той бурчить, а хто не має, той мовчить (Укр. пр., 1963, 117).
190. а) Хто не злодійкуватий, той не буде багатий (Скр., 243); б) Хто не є злодійкуватий, той не буде ніколи багатий (Прип., 6).
191. Чим багатший, тим скупіший (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 422.
192. Чорт у багатого живе і в дудку його грає (ІМФЕ, 29-3, 127,
о.
193. Швидше будеш горбатий, ніж багатий (Перем., 1854, 105).— _іл.: Гр., 1, 412.
194. Що багатий, а що дурний: що захоче, те й зробить (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 99).
195. Що багач, що вовк — один толк (Зак. пр., 141).
196. а) Як багатий, так і клятий (Укр. пр., 1936, 70; 1955, 10; 1963, 99; Н. ск., 1971, 40); б) Як будеш багатий, то будеш свинуватий (Н. н., Ie.-Фр.); в) Якби не був свиноватий, то би не був і багатий (Фр., І, 1, 93; Укр. пр., 1955, 10; Н. ск., 1971, 42).— Біл.: Гр., 1, 424.
197. а) Як багатий, так «здоров був!», а як бідний—«бувай здоров!» (Укр. пр., 1963, 117; Н. ск., 1971, 42); б) Як багатий, то «здоров був», а як збіднів, то позабували (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
198. Як багач, так і рвач (Зак. пр., 19).
199. Якби на багача слуга не робив, то багатого би бог побив (Зак. пр., 18).
200. Як був багат, всяк казав «сват», а як бідний став, ніхто й шапки не зняв (ІМФЕ, 8-К2, 27, 66, Яворн.).
201. а) Як умре багатир, дак іде увесь мир, а як умре харпак, да тільки піп да дяк (Шиш.-Іл., 92; Ном., 34; Прип., 336; Укр. пр., 1963, 26); б) Як умре багатир, то за ним увесь мир, а як умре бідняк, тільки піп да батрак (Закр., 230).— Біл.: Ляцьк., 33; Гр., 1, 130.
Багатство.
1. а) Багатство в домовину не забереш, а хоч би й забрав, нащо воно тобі там (Укр. пр., 1963, 114); б) Багатства з собою до гробу ніхто ще не взяв (Прип., 7).
суддя — ябедника (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 173; біл.: І p., 1, 354.
13. Бодай ніхто не діждав, щоб пан нами керував! (Укр. пр., 1936, 63; 1955, 71; 1963, 107).
14. Буде гарно на світі, як попу підсипать, а пана засинать (Ном., 28; Укр. пр., 1963, 113).
15. Будуть пани дутися, поки полопаються (Ном., 27; Укр. пр., 1963, 112; Н. ск., 1971, 74).
16. Бур’ян — не пан, а шкуру дере (ІМФЕ, 14-3, 386, 608).
17. В будень по-старецьки, а в неділю но-нанськи (Фр., І, 1, 128; Укр. пр., 1963, 122).
18. Велике диво, що в пана жінка гарна, бо гарно убирається (Ком., 22); … що в короля жінка хороша (//. п.. Вол.).— Біл.: Ляць-кий, 60; Гр., 1, 297.
19. а) Великий мені пан, з чого сорочка, з того й жупан (Прип., 239); б) Великий пан, а їсти нема що (Укр. пр., 1963, 119); в) Води збан, а сам пан (Укр. пр., 1963, 113).
20. Великим панам трудно правду казати (Ільк., 11; Закр., 147; Ном., 24).
21. Великі папи: хоть неправда — хвали! (Укр. пр., 1963, 110).
22. Взявся під боки та й думає, що пан (Ном., 49).
23. Вигляд у пана блискучий, та сам смердючий (Укр. пр., 1936, 60; 1963, 122).
24. а) Видно пана по иоходці (ВНС, 4; Шиш.-Іл., 15; Закр., 147; Укр. пр., 1936, 489); б) Видно пана по халявах (Ном., 41; Білон,., 28; Укр. пр., 1936, 489; 1963, 119; П. ек.. 1971, 38); в) Видно пана по жупану (Гатц., 330); г) Знати пана по халявах (Шиш.-Іл., 25; Фр., II, /. 205); д) Пізнати папа по халявах (Закр., 196: Ііисл., 321); є) Птаха пізнати по пір’ю, а папа по халявах (Укр. пр.. 1963. 103; II. ск., 1971, 37).
25. Від малого пана великий страх (Зак. пр., 10).
26. ВІЛ ДО вола риче. пан пана в гості кличе (Зак. пр., 10).
27. Вішайте панів, коли пани хотять, а я не хочу (Фр., І, 2, 231).
28. В корчмі нема папа (Ільк., 12; Ііисл., 243; Фр., II, 1, 296).
29. Волієш з хлопом згубити, ніж з паном знайти (Укр. пр., 1963, 107; II. ск., 1971, 71).
30. Ворон ворона не клює, пан у пана шкуру не здере (Укр. пр., 1936, 60; 1955, 12; 1963, 11’і).
81. В панських дворах великі вікна, а мало світла (Фр., І, 2, 534).
32. а) В панські ворота широко увійти, та вузько вийти (Ном., 26; Білоц., 28; Укр. пр., 1955, 11; 1963, 91; Н. ск., 1971, 36); б) В панськім дворі брама широка, а вузько вийти (Чуб., 278); в) У панів широкі ворота входить, та вузькі виходить (Перем., 1854, 105).
33. а) Всі пани, а хто ж буде — вибачте — свині пасти (Ільк., 16; Закр., 150; Висл., 242); б) Всі пани, а хто буде свині пасти (Фр., II, 2, 492); в) Всі пани та пани, тільки нема кому свині насти (ІМФЕ, 29-3, 116, 16).
34. Всі пани одним миром мазані (Н. ск., 1976, 11).
35. а) В чім пани бракують, в тім убогії смакують (Ільк., 17;
Закр., 151); б) В тім пани бракують, в чім убогії смакують (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 99).
36. Вхопив пан за тіло, а чорт за душу (Фр., II, 2, 492; Укр. пр., 1963, 100).
37. В церкві пан холопові братом, а поза церков гореньким катом (Укр. пр., 1963, 107).
38. В церкві і коршмі пана нема (Фр., II, 2, 289).
39. Гірші підпанки, як пани (Фр., II, 2, 538).
40. а) Годи панові рік, а день не вгодиш — пропав навік (Укр. пр., 1955, 12; Вік живи, 9; Укр. пр., 1963, 109; Н. ск., 1971, 36); б) Годи панові, як лихій болячці (Укр. пр., 1963, 109).
41. Годі двом панам служити (Фр., І, 2, 373).
42. Господи, помилуй од семи панів, свинячих постолів і вербових дрів (Укр. пр., 1963, 83).
43. Гудзь, пане, та не вам — застебнувся б, та не дам (Ном., 92; Укр. пр., 1963, 112).
44. Давай пану по жупану (Гатцук, 332; Ном., 25; Укр. пр., 1963, 137).
45. Дав би, пане, сметани, та боюсь — ґудзики покаляєш (ІМФЕ, 8-К2, II, 3, Явори.; Укр. пр., 1963, 122).
46. Дав пан Омелькові пояс, як той без штанів оставсь (Укр. пр., 1955, ІЗ; 1963, ПО; II. ск., 1971, 37).
47. а) Дай панові покуштувати, то він і гамкне (Ном., 25; Укр. пр., 1936, 45; 1955, 13; 1963,’ 102; II. ск., 1971, 38); б) Дав панові пучку, а він і за ручку (Гатцук, 332).
48. Дались мені у знаки оті панські кулаку (Укр. пр., 1955, 129; Укр. пр., 1963, 109).
49. Два кметі, пан третій (Ільк., 24; Ном., 25; Укр. пр., 1963, 112; Н. ск., 1971, 35).
50. а) Два пани, а одні штани (ІМФЕ, 1-5, 462, 137); б) Два пани, а одні штани: котрий раньше встав, той ся і вбрав (Ном., 25; Прип., 239; Укр. пр., 1961, 212; 1963, 120; ІМФЕ, 29 3, 138, 16); в) Два пани на одні штани (ІМФЕ, 1-5, 462, 164).
51. Два пани, три отамани, а один підданий (Прип., 239).
52. а) Двом панам служит, а сорочки не має (Ільк., 24; Ном., 26; Висл., 254); б) Двом панам тяжко служити (Ільк., 24; Ном., 26; Висл., 255; Прип., 239).— Біл.: Гр., 1, 316.
53. Де один панує, там сотня бідує (Укр. пр., 1955, 8; Вік живи, 12; Укр. пр., 1963, 115; Н. ск., 1971, 43); … там сто бідує (Зак. пр., 11).— Біл.: Рапан., 22.
54. Де панська сила, там мужицька спина (ІМФЕ, 29-3, 115, 31).— Біл.: Гр., 1, 314.
55. Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа пан, а пана юриста, а юристу чортів триста (Фр., III, 2, 460).— Див. 1, коза.
56. а) Де ся пан з паном б’є, там хлоп своє волосся дає (Висл., 247); б) Де ся пан з паном б’є, там хлоп шкуру дає (Прип., 239).
57. Дзінькую, ианочку, за теплее слово, а я вже зиму перезимував (Чуб., 275; Укр. пр., 1963, ПО).
58. Диво, що у пана жінка хороша (Ільк., 26; Закр., 158).— Рос: Снег., 1, 107.
59. Діждемо пори, що й панів скинемо з гори (Укр. пр., 1955, 74),
60. Добрий був пан: бог його взяв та чорт подарував (Укр. пр., 1936, 57; 1963, ПО).
61. а) Добрий пан: взяв у дітей хліб та й кинув псам (Укр. пр., 1955, 9; 1963, 108); б) Добрий пан: взяв у сиріт хліб та кинув псам (Прип., 104).
62. а) Добрий пан не б’є, не лає да ні в чом не дбає (Закр., 159); б) Добрий пан: ні б’є, ні лає та в нічім не дбає (Ном., 26; Фр., II, 2, ‘і93); … та нічим і не дбає (Утер, пр., 1963, 109).
63. Добрий пан: тільки тричі в морду дав (Укр. пр., 1963, 109; Н. ск., 1971, 36).
64. До пана йдучи, вдвох хваляться, а від пана один (Білоц., 28).
65. До панів пан, а до мужиків мужик (Ном., 114).
66. Єден панує, другий гірко бідує (Перем., 1854, 102).
67. Жаба на поріг, а пан за стіл (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 10’t; ІМФЕ. 29 3. 138, 20).
68. Жаба снище пана їсти кличе (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 101).
69. Живуть на дачі пани ледачі (Білоц., 28).
70. За паном і свинка господинка (ІМФЕ. 8-К2, 12. 83, Явори.).
71. За панське гріха нема (Фр., II, 2, 501; Укр. пр., 1963, 102; II. ск.. 1971. 74).
72. За панською ГОЛОВОЮ поливай маслом, як водок і (Ном., 27).
73. Запобігає папської ласки (Фр., II, 1, 155).
74. Заробив у пана плату, а чотирьох дощок хату (Укр. пр.. 1936. 54; 1955. 61; 1963, 196; It. ск.. 1971, 36).
75. Заробиш пан бере, не заробиш пан дере, нехай, кажу, нас раВОМ і чорт забере (Укр. пр., 1936. 54; 1963, 106).
76. Заступи, пане, заступи, тільки шкури не злупи (Укр. пр., 1963. ПО).
77. Зачинилися у панів врата для нашого брата (Укр. пр., 1963, 107).
78. а) 3 великим грузом зав’яз пан пузом (Укр. пр., 1961, 389); б) 3 великим пузом зав’яз пан з грузом (Укр. пр., 1963, 103).
79. З великою панства багато грому, а малий дощ (Фр., II, 2, 502).
80. Здається і пан, а штанів нема (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 120; ІМФЕ, 15, 162, 164).
81. З кумом не сватайся, а паном не братайся (Мал., 194; Укр. пр., 1963, 107).
82. З насилу пани розживаються (Укр. пр., 1963, 100).
83. Знать пана по достатку (Рад. Am.).
84. З панами і свинями не знайся (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 106; ІМФЕ, 29-3, 138, 17).
85. З палицею приязні не води і з панами не братайся (Укр. пр., 1963, 107).
86. З панами гачі (штани) не міряй (Зак. пр., 11).
87. З панами знатись — біди набратись (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 304.
88. З панами добре знаться, та не дай, бог, цілуваться (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 107).
89. а) 3 панами не будь за пан-брат (Ном., 26; Чуб., 278);
б) 3 паном не братайся (Зін., 266; Ном., 26; Укр. пр., 1963, 106);
в) 3 паном не братайся, а здалека тримайся (ІМФЕ, 29-3, 122, 150).
90. З панами недобре з одної миски черешні їсти (Югас, 60; II. ск., 1964, 10).
91. З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий, то витягнуть (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 106); … то натягнуть ІМФЕ, 29-3, 138, 18).
92. З панами не сідай їсти, з панами не говори багато (Укр. пр., 1963, 106).
93. а) 3 панами приставай мало, а з дурнями ніколи (Прип., 240); б) 3 панами рідко і з дурнями ніколи не ставай (ІМФЕ, 1-5, 461, 97; Укр. пр., 1963, 107).
94. З пана не буде правдивого отамана (Укр. пр., 1963, 109).
95. З паном дружи, а за пазухою камінь держи (Ном., 26; ІМФЕ, 29-3, 138, 20).
96. З паном не водись, а на всі боки дивись (Укр. пр., 1963, 107).
97. а) 3 панами не дружися, жінці не звіряйся, а чужих дітей не приймай (Ном., 155; Іл., 183); б) 3 паном не братайся, жінці правди не кажи, а чужої дитини за свою не бери (Чуб., 252); в) 3 паном не дружи, жінці правди не кажи, чужих діток не приймай (Шиш.-Іл., 70).
98. З панським свого язика не рівняй, бо як довгий, то притнуть, а як короткий, то витягнуть (Ном., 26; Укр. пр., 1936, 63); … коли довгий, то прикоротять, коли короткий, то витягнуть (Укр. пр., 1963, 106).
99. З хама не буде пана (Суми,.).— Рос: Даль, 716.
100. Іван — не пан, а сто злотих — не гроші (Укр. пр., 1963, 121).
101. Індик теж лічить себе за пана (ІМФЕ, 1-6, 553, 65).
102. І пани й підпанки луску шкребуть (Укр. пр., 1963, 111; Н. ск., 1971, 38).
103. І туди верть, і сюди верть, а панові прийшла смерть (Укр. пр., 1961, 383).
104. Казав пан: гроші дам, як прийшло давати, не знав що й казати (Н. ск., 1964, 80).
105. а) Казав, казав пан — та й зробив сам (ІМФЕ, 14-3, 211, 265); б) Казав пан — зробив сам, бо не хотів Іван (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); в) Казав пан — мусів сам (Югас, 60); г) Казав пан — та й зробив сам (Ном., 26; Прип., 152; Укр. пр., 1963, 122); д) Казав пан — та й пішов сам (Ном., 203; Висл., 275).— Рос: Даль, 652; біл.: Гр., 1, 321.
106. а) Казав пан: «кожух дам» — та слово його тепле (ВНС, 11; Ном., 88; Шиш. Іл., 33; Ком., 24; Укр. пр., 1955, 13; 1963, ПО; Н. ск., 1971, 37); … тепле його слово (Висл., 275); б) Казав пан: «кожух дам», як забуде, то і без того буде (ІМФЕ, 29-3, 135, 31); в) Казав пан кожух дать, та велів довго ждать (Грінч., 204); г) Обіцяв пан кожух, да й слово його тепле (Зін., 239; Ном., 88; Мал., 200);
д) Обіцяв пан кожух, та тепле його слово (Фр., НІ, 2, 500; Прип., 162); є) Обіщав пан кожух, та слово його тепле (Чуб., 278).— Рос: Снег., 1, 104; Даль, 652; біл.: Гр., 1, 305.
107. а) Каліка не до віка, а пан не до смерті (Ільк., 41; Ном., 28; Висл., 275; Укр. пр., 1963, 113); б) Не звіка каліка, не до смерті нан (Ном., 28); … не до смерті й паном (Фр., ПІ, 1, 453).
108. Качиного зоба не нагодуєш, а панської кишені не наповниш (Укр. пр., 1963, 109; Н. ск., 1971, 38).
109. а) Коли до пана ідеш, то прощайся з домом (Зак. пр., 12); б) Коли пан зове — не йди, краще слину проковтни (Зак. пр., 32).
110. Коли б на панів трясця, не ходили б бідаки у запасці (Укр. пр., 1963, 117).
111. Коли б не хлоп, не віл, не було би панів (Ном., 25; Висл., 276).
112. Коли б панам згадалося, з чого лихо скувалося (Ном., 25; Укр. пр., 1936, 57; 1963. 99).
113. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався (Гатцук, 337; Ном., 25; Укр. пр., 1936, 57; 1955, 13; 1963, 99; Н. ск., 1971, 36).
1 14. Коли б ти був пан, носив би жупан (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І, 325.
115. Коли пан сміється, то мужик плаче (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І. 302.
ПО. Колись панич, то май своє, а не зич (Фр., II, 2, 500); … то маіі своє, а чуже не зич (Прип., 240).
117. Коли ти не пан, то не вбирайся в жупан (Там же).
118. Кому роботи, а панові зальоти (Фр., III, І, 29: Прип., 283).
119. а) Круки па стерво летять, а пани на людську біду (Укр. пр., 1955, II; 1963, 107); б) Круки на стерво сідають, а пани на людську душу чигають (Прип., 173).
120. Купив би нан село, та грошей мало (Вілоц., 28).
121. КуііІТЬ собі пана, щоб вас бив (Укр. пр., 1963, 109).
122. Куди панська лая (зграя), туди і сучка моя (Укр. пр., 1963, 106).
123. а) Лучче з медведем борюкаться, як з паном рахуваться (Укр. пр., 1963, 106; 11. ск., 1971, 72); б) Легше з медведем борюкаться, як з паном рахуваться (Ном., 26; Прип., 240; ІМФЕ, 1-5, 461, 133); … ніж з паном рахуватися (Укр. пр., 1955, 10).
124. Лиха зазнали від панів та й від підпанків (Укр. пр., 1955, 11).
125. Ліпше бути багатим Іваном, як бідним паном (Фр., II, 1, 217).
126. Ми думали, вже наша нива пропала, а вона втекла до пана Галагана (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 105).
127. Минеться се їм панство (Ном., 27; Укр. пр., 1963, 113).
128. а) Ми посідаємо до горілки, а пани з нами до спілки (Прип., 240); б) Ми сідаєм до горівки, пани з нами до спілки (Фр., II, 2, 494).
129. Між панами нан, між мужиками мужик (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 300.
130. Моя зірко, служити панам гірко (Зак. пр., 33).
131. Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча (Укр. пр., 1936, 121).— Див. правда.
132. Набік з дороги, бо йде нан безногий (Фр., II, 1, 37).
133. Набрався панської юхи (Укр. пр., 1963, 121).
134. На готовий крам найдеться пан (Ном., 90).
135. Нам болото, а панам золото (Фр., І, 1, 105).
136. На панську мудрість мужицька хитрість (Укр. пр., 1963, 118).
137. Наша пісня — панам горе (Укр. пр., 1955, 74).
138. Наші лати переходять панські шати (Укр. пр., 1955, 74; 1963, ИЗ; Н. ск., 1971, 40).
139. На панську мудрість — мужицька хитрість (Ном., 27; Н. ск., 1971, 73).
140. Наші родителі були на панів великі гонителі (Укр. пр., 1963, 114).
141. Не біг панів родить, а лихо їх робить (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 98).
142. На пану шовчок, а в животі щолчок, а у мене хоч і свита, та душа сита (Укр. пр., 1963, 121).
143. Невеликий пан, перелізеш сам (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 320.
144. Не в пани, так в дзвонарі пішов (ІМФЕ, 29-3, 126, 4).
145. Не всякого пана пізнаєш без жупана (Ном., 279; Укр. пр., 1963, 103; Н. ск., 1971, 37).
146. Не всім же панами бути (Укр. пр., 1963, 114).
147. Не гнівай пана, втратиш барана (Перетц, 111).-— Рос: Риби., 152.
148. Не годиш панам, а годиш своєму лихові (Чуб., 278).
149. а) Не дай, боже, з дурня пана (Чуб., 278; ІМФЕ, 29-3, 135, 31); б) Не дай, боже, з Івана пана (Н. ск., 1964, 151); в) Не дай, боже, з Івана пана, а з Марині—господині (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); г) Не дай, боже, з Івана пана, з кози — кожуха, з свині — чобіт (Укр. пр., 1963, 121; II. ск., 1971, 40); д) Не буде з Івана пана (Скр., 44>.
150. Не дивуйся, що в пана жінка хорошая (Зін., 264; Ном., 107; Фр., І, 2, 557).— Рос: Даль, 716; біл.: Гр., 1, 300.
151. Недобре з панами з одного блюда їсти (Зак. пр., 13).
152. Недобре мати пана за друга, а ще гірше — за кума (Там же).
153. Не дурень видумав паном бути (Укр. пр., 1963, 104).
154. Не дай, бог, панської злості, а ще більше не дай панської ласки (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., І, 304.
155. Не дурачся, бо ти не пан! (Укр. пр., 1936, 60; 1963, 112).
156. Не кпи собі, пане, з Івана, бо Іван буде кпити з пана (ІМФЕ, 29-3, 113, 151).
157. Не літати вороні в панські хороми (ІМФЕ, 29-3, 139, 41).
158. Нема добра в нашім селі, бо панів багато (Ном., 25; Укр. пр., 1955, 9; 1963, 99).
159. Нема понад пана райцю і попову свиню (Фр., Ill, 1, 4).
160. Не питай за пана, а за добрих сусідів (Ком., 93).
161. а) Не приставай до спілки з панами, бо як твоє довше, то утнуть, а як коротше, то натягнуть (Прип., 319); б) Не тримай
з панами спілки, бо … (Ільк., 68; Ном., 26; Фр., Ill, 1, 159; Укр. пр., 1936, 63).
162. а) Не таков пан, як паненята (Зін., 235; Ном., 27; Фр., II, 2, 495).— Біл.: Гр., І, 309; б) Не так трудно від самих панів, як від нанят (Укр. пр., 1963, 110); в) Не так пани, як ті полупанки (Шиш.-Іл., 52); г) Не так тії пани, як підпанки (Ном., 27; Прип., 240; Укр. пр., 1963, 111; Н. ск., 1971, 37); д) Та не так мені пани, як паненята (Укр. пр., 1963, 111).— Біл.: Рапан., 27.
163. Не так пани, як панські собаки (ІМФЕ, 8-К2, 17, 102, Явори.; Укр. пр., 1963. Ill; H. ск., 1971, 37).
164. Не тішся зимному теплу і панському приходу (Фр., III, 1,
211).
165. Нехай мене бог боронить від лихої напасті, від панської ласки, від людської ненависті (Укр. пр., 1963, 109).
166. Нехай той тужить, хто панам служить (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 316.
167. Не у кожного панська гадка, у кого голова гладка (Укр. пр., 1963. 109; II ск.. 1971, 70).
168. Не чекаєм добра від панів, як правди від лиса (Укр. пр.. 1963. 108).
16». Ні пан, ні Іван (ІМФЕ, 29-3, 134, ЗІ).
170. Ніколи з панами не міряйся руками, бо як довгі — відріжуть, а короткі — витягнуть (Укр. пр., 1963, 106).
171. Обіцявся пан, обіцявся, та й у грубу сховався (Укр. пр., 1963. ПО).
172. Ой паничу, паничу, я вас за чуб посмичу (Ном., 25; Укр. пр.. 1963. 112; II. ск.’. 1971, 72).
173. От який пан! По копійці такі на базарі (//. н. Черк.).
174. Папа лають пан гладшає (Гр’шч., 306).
175. Панам дванадцять раз в році родиться (Зак. пр., 15).
176. Панам і дурням все дозволяється (Там же).
177. Панам користь, а нам хворість (Укр. пр., 1963, 106; Н. ск., 1971, 36).
178. а) Панам косять, а собі хліба просять (Укр, пр., 1936, 14; 1955. 6; 1963, 97; II. ск., 1971, 38); б) Панам сіють, жнуть і косять, а собі хліба ПРОСЯТЬ (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., І, 315.
179. Панам лихо розкидати — не плугом орати (Укр. пр., 1936, 58; 1955, 10; 1963, 99); Панам лихом розкидати (Ном., 25).
180. Пана одним обідом не накормиш (Н. ск., 1964, 12).
181. Пана повісять, а три дні перед ним шапку знімай — часом ще одірветься (Укр. пр., 1963, 113).
182. а) Пан, а псу брат (Висл., 318); б) Пан, а псу хліб з їв (Фр., II. 2, 495).
183. Пан би землею удавився, аби лише хлоп її не мав (Укр. пр., 1936, 59; 1955, 9; 1963, 108).
184. Пан все баче — лиш не баче, як бідняк плаче (Укр. пр., 1955, 8; 1963, 110).
185. а) Пан в чоботях, а босі сліди знати (Чуб., 278; Укр. пр., 1963, 119); б) Пан в чоботях ходить, а босі сліди знати (Ном., 25;
//. ск., 1971, 38); … а босі сліди робить (ІМФЕ, 29-3, 138, 161).— Біл.: Рапан., 150; Гр., 1, 311; в) Пани повзувані, сліди ваші босі (Укр. пр., 1963, 119).
186. Пан дав і ще б дав, та я втік (Укр. пр., 1963, 81).
187. Пан гордий, хліб твердий, пивниця на колку — трудно ся ноживити худому пахолку (Укр. пр., 1963, 107).
188. а) Пан добрий, як отець: взяв корову і овець, а пані — як мати: наказала й теля взяти (Укр. пр., 1955, 10; Вік живи, 9; Укр. пр., 1963, 108); б) Пан добрий, як отець: взяв корову і скопець, а пані, як мати, казали теля взяти (Ільк., 72; Висл., 318; Укр. пр., 1936, 57; Прип., 240); в) Панич добрий, як отець, взяв корову і овець, а пані, як мати: наказала теля взяти (II. ск., 1971, 70).
189. Пан з пана — сокира не пропала, пан з хлопа — даремна робота (ІМФЕ. 29-3, 138, 6).
190. Пан з паном, а Івані з Іваном (Ільк., 73; Закр., 194; Ном., 23; Укр. пр., 1963, 107; Н. ск., 1971, 72).
191. Пан з паном погодиться, а Іван у спину дістане (Укр. пр., 1955, 12; 1963, 108; Н. ск., 1971, 70).
192. а) Пан, з чого сорочка, з того й жупан (Висл., 318); б) Пани, з чого сорочка,— з того штани (Чуб., 278).
193. Пани бавляться, а нашого брата-хлопа ріжуть (ІМФЕ, 29-3, 138, 31).
194. Пани багатство дерли, а люди з голоду мерли (ІМФЕ. 14 3.
211, 200).
195. а) Пани б’ються — Іванова чуприна болить (Чуб., 278); … а в мужиків боки болять (Фр., III, 2, 504; Висл., 318; II. ск., 1971, 73); … а на хлопові шкура тріщить (Прип., 13); … а в мужиків чуби болять (ВНС, 29; Ном., 28; Укр. пр., 1963, 108); … а в мужиків чуби тріщать (Шиш.-Іл., 57; Укр. пр., 1936, 60; 1955, 12); … а мужикам чуприни трясуться (Чуб., 278); … а на хлопах шкіра тріщить (ІМФЕ, 29-3, 128, 31); … а на мужику шкура тріщить (II. ск., 1976, 11); … а хлопів шкура болить (Прип., 240); б) Пани скубуться, а у мужиків чуби болять (Перем., 1854, 105); в) Пани шкунтуються, а панюго брата ріжуть (Укр. пр., 1963, 108); г) Пани б’ються, а в нас чуби рвуться (Укр. пр., 1963, 108; //. etc., 1971, 73); … а в простого люду чуби рвуться (Гатцук, 345); д) Пани деруться, а мужики сміються (Укр. пр., 1963, 108); є) Де пан з паном б’ється, там холоп своє волосся дає (Укр. пр., 1963, 108); — Рос: Спсг., 1, 105; Даль, 714; Жуков, 338; біл.: Гр., 1, 319.
196. Пан завинив, а бідного повісили (7/. ск., 1964, 27).
197. а) Пани в світі блукаються, та з правдою не знаються (Гатцук, 345, Ном., 25; Укр. пр., 1936, 58; 1955, 63; ІМФЕ, 29-3, 122, 49): б) Пани в світі блукають, та з правдою не зустрічаються (ІМФЕ, 1-5, 553, 65).
198. Пани все бачать — не бачать, як робітники горюють та плачуть (Укр. пр., 1955, 62; 1963, 95).
199. а) Пани ж наші голоколінці, ми в шинок, а ви навздогінці (Укр. пр., 1963, 119); б) Пани ж наші, пани голоколінці, як ми в шинок, то й ви навздогінці (Ном., 26; ІМФЕ, 29-3, 138, 16); в) Пани
мої, біда з вами, ми до корчми, а ви за нами (Ном., 26); … як ми до корчми, а ви за нами (ІМФЕ, 29-3, 138, 17).
200. Пани завжди їдять сласті, а в бідного нема що в рот покласти (Зак. пр., 16).
201. Пани ласі на чужі гроші (Укр. пр., 1963, 111).
202. Пани мої дрібнесенькі, а воші, як біб (ІМФЕ, 29-3, 115, 31).
203. Пани мужикові чужі люди (Укр. пр., 1955, 10).
204. а) Пани, на семеро одні штани (Манж., 163); б) Пани, на трьох одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав (Н. ск., 1971, 39); в) Пани, на трьох одні штани (ІМФЕ, 1-6, 609, 120); г) Пани! По семеро в одні штани, та ще й матня теліпається (Укр. пр., 1963, 120).
205. Пани на цілі сани, та ще й ноги висять (Закр., 194; Укр. пр., 1936, 60).— Біл.: Рапап., 151.
206. Пани наші, пани голоколінці: ми у вас служимо, а ви у нас хліба просите (Ном., 26; Укр. пр., 1963, 122).
207. Пани не свині, все з’їдять (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1. 301.
208. Мани однакові, що в пас, що в Кракові (Укр. пр., 1955, 12; 1963. 109; II. ск., 1971, 36). ‘
200. Пани переведуть, що й собака не їстиме (Ном., 26; Укр. пр., 1963. І 02).
210. Пани порцію беруть — сьому шкуру деруть (Зак. пр., 15).
211. Пани правди не скажуть, а розумному рот зав’яжуть (Укр. пр.. 1936, 58; 1955, 64; Вік живи, 13).
212. а) Пани правдою кепкують, а проте у світі панують (Гатцук, 345; Ном., 25; Прип., 264; Укр. пр.. 1955, 63); б) Пани тому і панують, що правдою торгують (ВЫ живи, ІЗ).
213. а) Пани танцюють, бідні плачуть; б) Коли пани танцюють, то бідні люди плачуть (II. ск., 196’і, <>).
214. Панич не знав нич, но ЄНО письмо, та й то йому з голови витрясло (Ільк.. 73).
215. а) Панич, що вкрав бич (Ном., 25; Фр., II. 2, 500; Укр. пр., 1963. 119; //. ск., 1971, 39); б) Панич — торба та бич (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр.. 1. 418.
210. Паничу, паничу, коза устілку смиче! (Укр. пр., 1936, 261; 1955, 180).
217. Паничу, я вас підтичу! (Укр. пр., 1963, 120).
218. Пани, як блощиці: сьогодні повидушуєш, а завтра повно (ІМФЕ, 1-5, U2, 115).
219. Пани, як дурні: що хотять, те роблять (Ільк., 73; Ном., 25; Писі.. 318; Укр. пр.. 1963, 98).— Рос: Снег., І, 109.
220. Панів б’ють, а на мужиках шкури тріщать (Білоц., 27).
221. Панів як псів (Ном., 25; Укр. пр., 1936, 52; 1963, 99).
222. Пан іде — ворота вузькі (Укр. пр., 1963, 103).
223. Пан і піп — одного поля ягоди (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 298.
224. Пан і трутень на дурняк живуть (ІМФЕ, 14-3, 386, 608).
225. Пан і у пеклі пан (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
226. Пан каже: хай буде, як бувало; хлоп каже: ні, тоді били, та пропало (Прип., 240).
227. Пан кладе печать, а мужик дума, відкіль почать (Білоц., 28; Укр. пр., 1963, 102).
228. Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана (Ільк., 73; Укр. пр., 1963, 108).
229. Пан мужика вдень обдере, а мужик уночі поросте (Укр. пр., 1963, 100).
230. а) Пан на всю губу (Гатцук, 345; Ном., 25; Укр. пр., 1963, 99); б) Пан на цілу губу (Прип., 240).
231. Пан на троні, а хлоп на ослоні (Закр., 194; Ном., 25; Висл., 318; Укр. пр., 1963, 118).
232. Пан не любить правди, як пес мила (Укр. пр., 1955, 64; Зак. пр., 42; Н. ск., 1971, 105).
233. Пан не плаче, коли бідак перед ним скаче (Укр. пр., 1955, 115).
234. а) Пан не сіє і не косить, але вино п’є і великий живіт носить (Вік живи, 12); б) Пан не жне, не косить, а жупан носить (Укр. пр., 1955, 5).
235. Пан не робить, та хороше ходить, а хлоп робить, що й піт кривавий його обливає, та нічого не має (Укр. пр., 1936, 52; 1955, 12; Н. ск., 1971, 36).
236. Панові вільно і чорта з’їсти, а хлопові зася (Висл., 317).
237. Панові курка, а мужикові шабля (Укр. пр., 1963, 203).
238. Панові панське і сниться (ІМФЕ, 14-3, 16, ЗІ).
239. Пан панує, хлоп бідує (ІМФЕ, 29-3, 119, 5).
240. а) Пан псові, а пес хвостові (Н. ск., 1964, 125); б) Пан рад псові, а пес хвостові (Зак. пр., 15).
241. Пан скаче, а хлоп плаче (Укр. пр., 1955, 8; 1963, 115).
242. Пан собакою був — собача йому і смерть (Укр. пр., 1955, 16; 1963, 114). \
243. Пан соломою напхан (Ном., 26; ІМФЕ, 29-3, 138, 20).— Біл.: Гр., 1, 299.
244. Пан спить, а ліс росте (ІМФЕ, 29-3, 113, 79).
245. Пан страшить, а слуги б’ють (Прип., 240).
246. Пан ся гостить, а кінь постить (Югас, 60).
247. Панська воля — наша доля (Ном., 28; Укр. пр., 1963, 97).— Біл.: Гр., 1, 313.
248. Панська воля — панська й сила (Ном., 28).
249. Панська губа, та зубів нема (Укр. пр., 1963, 121).
250. Панська душа, та в грішне тіло влізла (Мал., 203; Укр. пр., 1963, 111).
251. а) Панська ласка від вікна до порога (Фр., II, 2, 501); б) Панська ласка до порога (Закр., 194; Висл., 317; Чуб., 278; Фр., II, 2, 331); в) Панська ласка до порога, а поріг переступив, то вже й ласку утратив (Укр, пр., 1936, 62; 1963, 109); г) У пана ласка до порога (Укр. пр., 1955, И).
252. а) Панська ласка влітку гріє, а на зиму кожуха треба старатися (Зіп., 242; Ном., 26; Укр. пр., 1936, 62; ІМФЕ, 29-3, 138, 17); б) Панська ласка літом гріє (Прип., 179); в) Панська ласка літом гріє, а на зиму костеніє (ІМФЕ, 29-3, 139, 14).
253. Панська ласка до часу, а лихо вічне (ІМФЕ, 8-К2, 19, 10, Яворн.).
254. а) Панська ласка на бистрім коні їде (Висл., 317; Фр., II, 2, 336); … на бистрім коні їздить (Чуб., 278; Фр., II, 2, 501; Укр. пр., 1955, 11; 1963, 109); б) Панська ласка їде на бистрім коні (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); в) Панська ласка, як гуцульська любаска, їздить на бистрім коні (ІМФЕ, 29-3, 115, 12); г) Панська ласка — не коляска, не сядеш і не поїдеш (II. н., Вол.).— Біл.: Ляцький, 33; Гр., 1, 305.
255. Панська ласка — що вовча дружба (Укр. пр., 1936, 62; 1955, 11; 1963, 109; II. ск., 1971, 37).
256. Панська обіцянка — дурню радість (Шиш.-Іл., 57; Ном., 286; Укр. пр., 1936, 62; ІМФЕ, 1-5, Ш, 135).
257. Панська правда всюди однакова: на мужицькому горбі (Укр. пр., 1936, 56).
258. Папська просьба рівно з наказом ходить (ІМФЕ, 29-3, 138, 19).
259. Папська рада гірш, як зрада (ІМФЕ, 15, 461. 136).
260. а) Панська рука далеко сягає, навіть там, де її не видно (Укр. пр., 1936, 63; 1955, 10; 1963, 105); б) Панська рука далеко сягає, що і не збагнеш, коли карає (Прип., 241).
261. Панська свора — вовча потвора (Укр. пр., 1955, 9; 1963, 114).
262. Папська собака по-панськи гавкає (Укр. пр., 1955, 14; 1963, 111; II. ск., 1971, 37).
263. Панська служба на клинці сидить (Укр. пр., 1963, 112).
264. Папське кохання — гірке горювання (Нам., 26; Прип., 2’і1: Укр. пр., 1955, 115; 1963, 628).— Віл.: Ршкш., 29.
265. Панське око товар і учить (Укр. пр., 1963, 102).
266. Панське слово липке, а мужицьке кріпке (ІМФЕ, 1-5, 379, 1).
267. Панське та баїатське піде не пропаде, і тільки сіромацьке — хто йде, то скубне (Укр. пр.. 1963. 104).
268. Панський атлас був од нас (Укр. пр., 1936, 522).
269. Панський маніфест спиною читали (Укр. пр., 1963, II ‘і; Н. ск., 1971. 38).
270. Панський паєм— підданим ярем (Фр., II, 2, 502).
271. Папський пес по панськи й гавкає (ВЫ живи, 12).
272. а) Панських груш не руш: як погниють, самі віддадуть (Укр. пр., 1936, 258; 1955. 14; 1963,’ 101); б) Коли в пана що гниє, тобі віддає (7/. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 306.
273. Панські двері ся легко отиирають, але тяжко запирають (//. ск.. 1964, 12).
274. Панській свободі не радій (Укр. пр., 1963. 114).
275. Панські очі завидющі, а руки загребущі (Укр. пр., 1936, 59; 1963, 108).
276. Панські руки чужу працю люблять (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
277. Панські шати — наші лати (Укр. пр.. 1955, 8; Н. ск., 1964, 12; Укр. пр., 1963, 115).
278. Панської роботи не переробиш (Ном., 28; Укр. пр., 1955, 56; 1963, 85).— Біл.: Рапан., 29.
279. Панського роду, а псячого ходу (Укр. пр., 1955, 9).
280. Панську істоту не переробиш (Укр. пр., 1963, 113).— Рос: Даль, 714; Біл.: Гр., 1, 300.
281. Пан то все пан: він у платтю, а бідний в цурпаттю (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
282. Пан тільки той, що має гроші (Перем., 1854, 105).
283. Пан тогди добрий, як є в гробі (Н. ск., 1964, 12).
284. Пану і в будень свято, а в мужика і свято однято (Укр. пр., 1955, 5).
285. Пану пшениця, а мужикові полова (ІМФЕ, 29-3, 183, 11).
286. Пану і псу все вільно (Укр. пр., 1936, 53; 1963, 39).
287. Пан хороший, та не має грошей (Шиш.-Іл., 57; Укр. пр., 1963, 120); … та нема грошей (Фр., 11, 2, 497).— Біл.: Гр., 1, 300.
288. а) Пан хоч шапку і здійма, та в шапці правди нема (Ном., 26); … то в ній правди нема (ІМФЕ, 29-3, 138, 19); б) Пан хоч і шапку зніме, та в шапці правди нема (Н. ск., 1971, 105).
289. Пан у шинку скаче, а мужик у полі плаче (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 303.
290. Пан що хоче, те й робить (Ном., 25; Укр. пр., 1936, 53; 1963, 98).
291. Пан що багатіє, то дурніє (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 300.
292. а) Пан як пан, та паненята, хоч утікай (Укр. пр., 1963, 110); … та паненята, хоч утікай з хати (//. ск., 1971, 37); б) Пани як пани, а паненята жити не дають (Н. п., Вол.).— Біл.: Hoc, 125; Ляцький, 33; Гр.. 1, 309.
293. Писар пише, писар маже, так запише, як пан скаже (Вік живи, 12).
294. Під добрим плотом ліпше сидіти, як під лихим паном (Фр., II, 2, 533).
295. Перед паном Федором розходився ходором (Укр. пр., 1963, 359).
296. Плати, дурний Іване, та подякуй панам, що гроші беруть! (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 109; Н. ск., 1971. 37).
297. Плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 115).
298. Поки пани будуть, ноти бідні скривджені будуть (Н. ск., 1964, 12).
299. а) Поневолі пан у жупані, бо свитки нема (Ном., 190; ІМФЕ, 1-5, 461, 135); … бо кожуха не має (Закр., 197); б) Поневолі па у жупані, бо чорт кожуха має (Н. н., Львівщ.); в) Поневолі пани ходять у жупані, бо свитки немає (Шиш.-Іл, 60; Укр. пр., 1963, 103).
300. а) Попався, жучку, пану в ручку (Шиш.-Іл., 60); б^ Попався, жучку, панові в ручку, тепер мовчи! (Ном., 196; Укр. пр., 1936, 54).— Біл.: Г р., 303.
301. По привичці їздить пан у бричці, а мужик — на возі (Укр. пр., 1963, 117; И. ск., 1971, 36).
302. По Савці свитка, по панові шапка (Укр. пр., 1963, 118).
303. Походка панська, а натура циганська [ІМФЕ, 14-3, 249, 22).
304. Провадь мене і до Вени, а не зробиш пана з мене (Укр. пр., 1963, 203).
305. Про вовка помовка, а чорт пана несе (Укр. пр., 1963, 114).— Див. 1, вовк.
306. Пропали наші голови за панами голими (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 714; Снег., 344.
307. Просьба панська рівно з наказом ходить (Закр., 200; Ном., 26; Висл., 327; Укр. пр., 1963, 98).
308. Пропали нани-гетьмани, а кобила порох з’їла (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 205).
309. Робила цілий вік панам, та, мабуть, ляжу, як кістка, гола (Укр. пр., 1936, 54; 1955, 60).
310. Рад бідняк пану, як сирота трясці (Укр. пр., 1963, 114; Н. ск., 1971, 40).
311. Редьку їсти з панами, а снати з свинями (Укр. пр., 1963, 106).
312. Сама земля панові не родить — мужик робить (Укр. пр., 1936. 56; Укр. пр., 1955, 5; 1963, 100; Н. ск., 1971, 38).
313. а) Самі пани, а в грубі хто буде топити?; … а хто буде свині масти? (Фр., 11, 2, 498); б) Усе пани та пани, а нікому свині насти (Ном., 25; Укр. пр.. 1963. 114); … а на греблю нема кому (Гатцик, 349); в) Як всі будуть панувати, а хто буде свині насти? (Прип., 2’її).
314. Сам собі пан (Прип., 241).
315. Свій пан поб’є—пожалує (Перем., 1854, 105). Рос: Спєг., І. ПІ.
310. Святих пан цілує, а людей мордує (Прип., 144).
‘МІ. а) Селянськими мозолями пани сито живуть (Укр. пр., 1963, 100); б) Селянськими мозолями пани живуть (Укр. пр., 1936, 56; 1955, 5).
318. Сказав пан, зробив сам (Фр.. Ill, 1, 105).
319. а) Скачи, враже, як пан каже (Панл., 83: ВИС, 25; ІІІиш.-Іл., 67; Ном., 190; Чуб., 292; Висл., 333); б) Скачи, враже, як пан каже: не я скачу, біда скаче (Черн. г. е.. 1853, М> 32); в) Скачи, враже, як пан каже, па те пін багатий (Ном., 190; 1л.. 23’і; Укр. пр., 1936. 5і); г) Роби, враже, як пан каже (ВИС, 24; Укр. пр., 1963, 97); д) Танцюй, враже як пан каже (//. п.. Чсрпіг.); є) Скачи, пане, як чорт хоче (Ном., 190). Біл: Hoc, 149; І p., 1, 312.
320. Скільки панові не годи, рябу корову не подарує (Укр. пр., 1955, ІЗ; 1963, 109).
321. Скоріше доб’єшся від цапа молока, як від пана допомоги (Зак. пр., 17).
322. Слово панське — не циганське (Ном, 26).
323. Слуга — не пан, а ти, чоловіче, роби сам (Зак. пр., 16).
324. Слухай, як пан каже, а роби, як сам знаєш (Укр. пр., 1955, 73; Н. ск., 1971, 75).
325. Сокотись від панської петлі і від людської брехні (Зак. пр.,
17).
326. Собака кудлатий — йому тепло, пан багатий — йому добре (Укр. пр., 1963, 99; ІМФЕ, 1-5, 461, 13).
327. Собачка бреше, а пан іде (Перем., 1854, 105).— Рос: Снег., 1, 114; Гр., І, 299.
328. Стара собачка, панська брехачка (Укр. пр., 1963, 111).
329. Стрижи пана, як вівцю, на йому шерсть наросте (Ном., 27; Укр. пр., 1963, 108).
330. Сьогодні пан, а завтра пропав (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 113).— Рос: Даль, 67; біл.: Гр., 1, 300.
331. а) Такий мені пан: у соломі спить, а зубами ськається (Укр. пр., 1963, 121); б) Це той пан, що в соломі спить, зубами ськається (Укр. пр., 1963, 348).
332. Таки хам хамом — не буде паном (Укр. пр., 1963, 111).
333. Так пан їсть, як кухар зварить (Фр., II, 2, 330).
334. «Тату, лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не пан!» (Н. ск., 1971, 36).
335. Так про нас пани дбали, бодай їм гробики запали (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
336. Тепер життя панам та котам (Ном., 15).
337. а) Тепер настало панів — кинь на собаку, а пана влучиш (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 99; Н. ск., 1971, 35); б) Тепер панів так розвелось, що на собаку кинь, а пана влучиш (ІМФЕ, 14-3, 16, 31).
338. Тепле ваше, наноньку, слово! (Ном., 26; Фр., ПІ, 1, 204).
339. Ти не мій пан, а я не твій слуга (ІМФЕ, 14-3, 386, 514).
340. Тікай, пане, кіньми полами, аби не був з нами (Укр. пр., 1963, 113).
341. а) Тільки стать паном — усе пійде даром (Шиш.-Іл., 72; 1л., 91); б) Трудно стати паном, а то все піде даром (ВИС, 27; Закр., 211; Ном., 25; Укр. пр., 1963, 104); в) Як будеш паном, то всьо будеш мати даром (Наел., 86; Фр., Ill, 2, 504).
342. Тоді пани добрі, як сплять (Ном., 26; Укр. пр., 1936, 26; 1955, 9; 1963, 108).
343. Роді хлопові добре, коли панові нещастя (Укр. пр., 1963, 113).
344. Тоді хлопові час, коли панові нечасся (Укр. пр., 1963, 113).
345. То пан хороший, як багацько грошей (Ном., 26).
346. Трава по пояс та ще б росла, коли б не панська була (Укр. пр., 1963, 103).
347. Три пани, два отамани, а один підданий (Ільк., 94; Закр., 211; Ном., 17; Висл., 344; Укр. пр., 1936, 60; 1955, 15; 1963. 112).
348. а) Трудно двом панам догодити (Фр., Ill, 1, 226); б) Трудно двом панам служити (ІМФЕ, 29-3, 129, 31).
349. а) Убрався в жупан і дума, що пан (Ном., 218); б) Убрався в жупан і мислить, що пан (Ільк., 96; Закр., 212; Висл., 345).
350. а) У всіх панів багато купованих брехунів (Зак. пр., 22); б) У панів багато куплених брехунів (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 144; Н. ск., 1971, 70).
351. а) У голові панство, а сорочку воші з’їли (Укр. пр., 1963, 121); б) Панство в голові, а воші за коміром (Укр. пр., 1963, 121).
352. Узяв біс пана — хай бере й підпанків (Укр. пр., 1963, 113).
353. У пана жити погано (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 313.
354. У пана очі завидющі, а руки загребущі (Н. н., Вол.).— Біл. Гр., 1, 298.
355. У свинюшнику живе, а чхає чо-панськи (Перем., 1854, 105).— Біл.: І p., 1, 311.
356. У селі пан, як у городі бур’ян (Укр. пр., 1936, 55; 1955, 13: 1963, 104).
357. Усе панам — і ліс, і лан, а нам підмет (грядки) лишили на три аршини (Укр. пр., 1936, 55; 1963, 105).
358. а) Хвали жито в стогу, а пана в гробу (ІМФЕ, 1-5, 462, 54); б) Хвали сіно в стогу, а пана в гробу (Укр. пр., 1955, 14); в) Хвали жито в конні, а пана в труні (Укр. пр., 1963, ПО; Н. ск., 19^1, 74).— Рос: Жуков, 276; біл.: Рапан., 33; г) Хвали коняку після дороги, а пана як витягне ноги (II. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 308.
359. Хіба ж є пани, яким гроші не милі? (Гатцук, 350; Ном., 25; Укр. пр., 1963, 104).
360. Хоч би тебе, папочку, чорт узяв, то я тобі хліба з медом не дам (Ном., 27; Укр. пр., 1963, 112).
361. Хоч пан ледачий, та комір стоячий (II. п., Нол.).
362. Хоч за гріш, та ію-панськи (//. ск., 1971, 39).
363. Хочеш, не хочеш, а пану годи! (II. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 312.
364. Хто зван, той і пан (Н. п., Черк.).
365. а) Хто з панами почне орати, той клином буде волочити (ІМФЕ, І 1-3, 249, 32); б) Хто з паном оре, той клином волочить (Зак. пр., 17).
366. а) Хто не звик правди казати, той завжди ласий панувати (ІІрип., 179); б) Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати (Ном., 25).
367. Це ті папи, що в самоварі куліш варять (Укр. пр.. 1955, 180; 1963. 121; //. ск.. 1971. 39).
36S. а) Це ТОЙ пан. що в соломі снить; б) Це той пан, що при місяці воші б'< ; (Ном.. 59). 369. Цить, Івасю, панів не переслухаєш (Ільк., 106; Висл., 351; Укр. пр., 1963, 112). 370. а) Цнота і покора не мас місця у панського двора (Ном., 28; Висл., 350; Фр., Ill, І, 296; Укр. пр.. 1963, 98); б) Цнота і покора не мали МІСЦЯ у двора (I’m). Лит.). 371. Чим більші комірі, тим більший пан (Ном., 21; Укр. пр., 1963, 121). 372. а) Чи пани, чи люди? (Укр. пр., 1963, 98). 373. Чиряк, як пан, не займай його (ІМФЕ, 29-3, 12), 31). 374. Чого пан гладок? — Поїв та й набок (Укр. пр., 1955, 14). 375. Чого пани наварять, тим ся піддані попарять (Укр. пр.. 1963, 104). 376. Чорт душу вийме, а пан шкуру зніме (Укр. пр., 1936, 54; 1963, 100; Н. ск., 1971, 38).— Віл.: І p., 1, 317. 377. Чорт того плаче, що вже коло панів народ не скаче (ІМФЕ, 29-3, 138, 13). 378. Шати-налати та пани прокляті (Укр. пр., 1963, 105). 379. Широкі панські степи, а людям на них тісно (Ком., 92; Укр. пр., 1936, 55; 1955, 11; 1963, 105; Н. ск., 1971, 36). 380. Щасливий той чоловік, що ніколи не відкривав панських дверей (Зак. пр., 19; ІМФЕ, 14-3, 249. 32). 381. Ще я не гну карку (шиї) перед панами (Фр., II, 1, 245). 382. а) Що вільно панові, то не вільно Іванові (Ном., 22; Висл., 355; Укр. пр., 1936, 64; 1955, 12; 1963, 118); б) Що можна пану, то не можна Йвану (Зак. пр., 18); в) Що панові вільно, то хлопові зась (ІІрип. 241).— Віл.: Гр., 1, 304. 383. Що збан, то пан (Зін., 257). 384. Що малий пан вліпить, то й великий не відійме (Укр. пр., 1955, 14). 385. Що пани бракують, то убогії смакують (Висл., 244; Укр. пр., 1963, 111). 386. Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом (//. ск., 1971, 71) 387. а) Що панська хвороба, що наше здоров’я (Укр. пр., 1963, 113; //. ск., 1971, 74); б) Що панська хвороба, а наше здоров’я — однаково (Ном., 25; Укр. пр., 1936, 65). 388. Що пан, то собака (II. п.. Вол.).— Біл.: Hoc, 189; Гр., 1, 298. 389. Що то за пан, що в нього ніщо не гине (Укр. пр., 1963, 112). 390. Якби я був паном, то усе б на подушках лежав (Укр. пр., 1963. 103). 391. Як будеш з правдою кохаться, то не будеш і паном зваться (Ном.. 94). -Див. правда. 392. Як великі пани, то хоч неправда, то хвали (ІІрип., 241). 393. Який з тебе пан, коли одягся не в жупан (Ном., 284). 394. а) Який пан, такий його й жупан (Шиш.-Іл., 88; Укр. пр., 1963. 103; Н. ск., 1971, 37); б) Який пан, такий і жупан (Ном., 137). 395. а) Який пан, такий його й крам (Зін., 260; Павл., 86; Шиш.-Іл., 88; Ном.. 137; Укр. пр., 1963, 103; II. ск.. 1971, 37); б) Який пан, такий і крам (Рад. Апт.; Фр., II, 2, 599; Зак. пр.. 19).— Рос: Даль, 701; біл.: Гр., 1, 301. 396. Який пан, такий слуга (7/. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 309. 397. Який пан, такі й паненята (Укр. пр.. 1963. 110). 398. Як казав пан, так зробив Іван (ІМФЕ, 29-3, 113, 145). 399. Як не буде Івана, то не буде пана (Ільк., 116; Закр.. 229; Ном.. 261). 400. Як не зловив, то й до пана не позивай (Ном., 217). 401. Як пан платить, так слуга служить (II. ск., 1964, 68). 402. Як хлопи до пана йдуть, то всі ся хвалять, а як від пана, то мовчать (Укр. пр.. 1963, 110). 403. Я не пан, аби-м довгами жив (Фр., II, 1, 20). 404. Я панського роду, не ходила боса зроду (Укр. пр., 1936, 262; 1963, 122). 405. Я такий пан: без ігли ся не вберу, без ножа ся не розберу (Фр.. II. 2, 500). Пані. 1. Диво, що в пана жінка хороша! Бо все цукор їсть (Укр. пр., 1963, 103). 2. Добра пані за рабами (Ном., 25; Укр. пр., 1955, 9; 1963, 98). 3. Наша пані чорнобрива борщу, каші наварила (Іірип., 24-0). 4. Не велика Стеха пані, тим що сіла в панські сани (Укр. пр., 1963, 122). 5. а) Оце пані на всі сани, ще й ноги волочаться (Ном., 25); б) Пані на всі сані (Ном., 25; Укр. пр., 1961, 207; 1963, 122); б) Пані на всі сані, тільки хвіст волочиться (Ном., 25; Укр. пр., 1955, 174; Н. ск., 1971, 39); г) Пані на всі сані та ще й ноги висять (Висл., 318; Фр., II, 2, 500; Прип., 250; Укр., пр., 1963, 122). 6. Прийшли до пані люди і незвані (Укр. пр., 1936, 521). 7. Така пані, аби мухи не сідали (Чуб., 278). Панщина. 1. Відбув єм свою панщину (Фр., І, 1, 202). 2. «За панщини пани їдьма їли людей (Укр. пр., 1963, 98). 3. На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому — голі плечі латаєм (Укр. пр., 1936, ІЗ; 1955, 4; 1963, 97). 4. а) Нехай дзвонить — його ніхто на панщину не гонить (Чуб.. 280; Укр. пр., 1955, 22); б) Нехай дзвонять — їх на панщину не гонять (Пом., 3; Укр. пр., 1936, 86); в) Тому до церкви дзвонять, кого па панщину не гонять (ІМФЕ, 14-3, 211, 146). 5. Панщина — як гадюка: життя наше отруїла (Укр. пр., 1955. 4; 1963, 97). ft. а) Се так, неначе як панщину робити; б) Се неначе за нанщину (Пом.. 99); в) Цур йому, пек! Це так, неначе панщину робити! (Укр. пр.. 1963, 84). 7. Хустки поперем, як три дні панщини відбудем (Укр. пр., 1955. 6; 1963, .97). S. Що буде, то й буде, а козак панщини робить не буде (Укр. пр., 1955, 74).— Див. козак. Благородив 1. Благородні хліба голодні (Полі., 21; ІМФЕ, 29 3, 137, 75). 2. Благородна, як свиня огородив (ІМФЕ, 29 3, 137, 75). Вашець. а) Ти вашець, я вашець, а хто ж жлібопашець? (Перем., 1854, 105); б) Я вашець і ти вашець, а хто нам хліба наиашець? (Ном., 25; Укр. пр.. 1963, 103); в) Я вашець, ти вашець, а хто ж нашець? (Перем.. 185′,, 105). Рос: Снєг., 473; Даль. 2’і9. 714; біл.., /, 297. Війт. 1. Біда тому селу, де Хома війтом (Фр., ПІ, 1, 278). 2. Бодай ніхто чесний війтом не був! (Фр.. 1. 1, 213; Прип., Н >.
3. Війта скинути — то не горобця з кола зігнати (Фр., І, 1, 21 ‘і).
4. а) Війт — громадський слуга; б) Війт — громадський поштур кач (Фр., 1, 1, 214).
5. Війт завинив, а громада відповідає (Прип., Н).
6. Волю хору вати, як війтувати (Там же).
7. Один дідько, що осадник, що паш війтко (Укр. пр., 1955, 14; 1963, 111).
8. Пани як пани, та війти собаки (Укр. пр., 1963, 111).
9. Хочеш, не хочеш, коли пан війт хоче (Висл., 350).
10. Хто війтує, сам собі біду готує (Прип., 45).
11. Як не хоче пити, то треба його війтом зробити (Там же).
12. Як світ світом, не була баба війтом (Фр., І, 1, 214).— Див. 2,
баба.
13. Я — не я, війтова свиня (Перем., 1854, 105).— Біл.: Гр., 1, 310.
Воєвода.
1. Воєвода хоч не варт лика, а став його за велика (Укр. пр., 1963,
133).
2. а) Земля любить гній, кінь — овес, а воєвода — принес (Н. п., Зак.); б) Кінь любить овес, земля — гній, а воєвода — принос (Укр. пр., 1963, І3$).~т Рос.: Даль, 174.
3. Не ходи до воєводи з одним носом, ходи до нього з приносом (Укр. пр., 1963, 133).
4. Покарав бог народ, наслав воєвод (Там же).
5. Що вільно воєводі, то не вільно хлопові на загороді (ІМФЕ, 29-3, 129, 31).
Казенний, казна.
1. З казною не судись (Перем., 1854, 105).— Рос: Даль, 242.
2. Казенна палата від селян багата (Укр. пр., 1936, 74; 1955, 14).— Рос: Даль, 174.
3. Казна жалю не зна (Ном., 22; Укр. пр., 1936, 74).
4. Не зв’язуйсь з казною, не підеш з сумою (7л., 218).— Рос: Даль, 244.
Десяцький.
Доти чоловік добрий, поки десяцьким не стане (Скр., 109).
Начальник.
1. З начальства і чорти плодяться (ІМФЕ, 15, 461, 54).
2. Кинь на собаку палицею, то в начальники попадеш (Ком., 92;
Іл., 87).
3. По городу й начальника знати (Укр. пр.. 1936, 284; 1963, 133).
Волость.
Мир обкладають та волості обкрадають (Укр. пр., 1963, 133).
Лісничий.
1. Був лісничим, а тепер нічим (Мал., 188; Фр., П, 2, 357; ІМФЕ,
29-3, 117, 18).
2. Лісничому теля, а лісному корову, вози хоть і цілу дуброву
(Фр., П, 2, 357). Справник. Не штука справнику дулю дати в кишені (Ком., 30; Укр. пр., 1936,
488).
Становий.
Так не візьме, як становий карбованця (Ком., 8; Іл., 87; Укр. пр.,
1963, 138). Староста.
1. Горе тому селу, де дурень старостує (Ком., 92; І л., 88; Укр. пр.,
1963, 112).
2. У нашого старости три радості: корова здохла, хата згоріла, та
жінка вмерла (Укр. пр., 1963, 133).
3. Як всі будем старостами, не буде кому і шапки скидати (ІМФЕ,
29-3, 123, 31).
Титули, чини.
1. Найлуччий чин не бути нічим (Укр. пр., 1963, 338).
2. а) Нащо мені ті титули, коли нема у шкатулі (Шиш.-Іл., 47); … коли пусто в шкатули (Шиш.-Іл., 47); б) Нащо тії чини і хрести, коли кишені пусті (Мал., 198; Укр. пр., 1963, 119); в) Чорт по титулі, коли нема нічого в шкатулі (Ільк., 81; Фр., Ill, 1, 208); г) Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі (7л., 81); д) Що із титули, коли порожня шкатула (Югас, 64); є) Що мені по титулі, як нема нічого в шкатулі (Прип.. 330); є) Що в тому титулі, коли пусто в шкатулі (Чуб., 284; Укр. пр., 1963, 118).— Рос: Снєг., 455; біл.: І p., 1, 339.
3. Невеликий чин прапорщик, а офіцером смердить (Укр. пр., 1963, 111).
4. а) Титулів повні шкатули, пихи повні міхи, а вбутими ногами босі сліди роблять (Укр. пр., 1963. 118; П. ск., 1971, 38); б) Титули повні шкатули, а торби плечі вгнули (Висл., 341; Фр., III, 1, 208); в) Титули носить, а хліба просить (Прип., 330).
5. Хоч чин ледачий, та комір стоячий (Укр. пр., 1955, 179; 1963. 121).
6. Чин чина почитай, а менший сідай на край (Укр. пр., 1963, 133).
Цар, псар, цісар.
1. На царя нема й псаря (Укр. пр., 1961, 386; 1963. 133).
2. Близько до царя, близько до смерті (Укр. пр., 1963, 32; II. ск., 1971, І4).
3. Був цар та вдавився, а що глупий був, то глупим лишився (ІМФК, 29-3, 122, 48).
4. Де нічого нема, там і цісар не возьме (Фр.. III. 2, 498).
5. Де цар, там і орда (Укр. пр., 1963, 132).
6. Душа божа, голова царська, а спина панська (ІМ< І>Е, 1-5, 462, 5’і). Рос: Даль, 717.
7. До царя йти голову нести (//. ск,, 1971, і4).— Рос: Даль, 2′,4.
8. За богом молитва, за царем служба не пропаде (Фр., І. /, 77). Рос.: /(а.іь. 251.
9. а) За царя не бачили часом і сухаря (Укр. пр., 1936, 519); б) Ля царя нема й сухаря (Укр. пр., 1955, 3).
10. І цариця ворона, коли спаде корона (//. п.. Вол.).— Біл.: І p., 1, 297.
11. Крути не верти, царем не будеш (Фр., II, 2, 317 К
12. Не тикаЙ (не кажи «ти»), бо мене цар ґудзиками обтикав (Укр. пр., 1963, 121).
13. Новий нар, новое і право (Рад. Ант.).
14. Обіцяв цар волю дати, тілька казав заждати (ІМФЕ, 1-5, 461. 54).
15. — Пий, Коля, наша воля! — Пий, Саша, горілка наша! — кажуть царі (Укр. пр., 1936, 520).
16. а) Піп, цар і кат — то рідні браття (ІМФЕ, 29-3, 122, 48); б) Піп, цар та кат — рідні брати (Укр. пр., 1936, 84; 1°63, 223;.— Біл.: Рапан., 72; Гр., 1, 297.
17. Поки до царя ся дістав, то сім пар постіл пірвав (Зак. пр., 16).
18. По царському указу, по государському приказу на сім год зразу (Укр. пр., 1963, 142).
19. Риба рибою, живе, а царі людьми (Укр. пр., 1963, 133; Н. ск., 1971, 44).
20. Руки у царя, що очі у попа (Укр. пр., 1936, 74; ІМФЕ, 29-3, 122, 481
21. а) Сволоч — царю поміч (Н. н.. Вол.); б) Хоч і сволоч, та цареві в поміч, а ти пан, та баран (Ном., 69).
22. Скисла цареві каша (Укр. пр., 1961, 380).
23. Солодко та смачно тільки царі їдять (II. п., Вол.).
24. Цар далеко, а бог високо (Шиш.-Іл., 80).— Див. пап.
25. Цар і бог — геть обох (Укр. пр., 1961, 380).
26. Царі — псарі: жалю не знають, людей за псів вважають (Укр. пр., 1936, 73; 1955, 3; 1963, 133).
27. Цар і трут на дурняк живуть: інші працюють, а вони мед їдять (Укр. пр., 1955, 3; Вік живи, 9~; Укр. пр., 1963, 133).
28. Цар любить карати, чиновники — хабар брати, пани — шкуру драти (Укр. пр., 1961, 432).
29. Цар на сльози не вважає (Укр. пр., 1936, 74).
30. Цар — не вогонь, а ходячи, біля нього опечешся (Укр. пр., 1963, 132: 11. ск., 1971, >і>і).
31. Царю смачно, а нам гірко (//. п.. Черпіг.).
32. Цар — не кат, не всім шкуру зідре (ІМФЕ, 29-3, 122, 49).
33. Цар повелів, а бояри засудили (Укр. пр., 1963, 133).
34. Цар — як кабан, не всім шкуру зідре (ІМФЕ, 29-3, 122, 49).
35. Цар як кабан, а цариця — як печериця (Укр. пр.. 1955, 3; 1963, 133). /
36. Цар v державі, як кіт у коморі: кого піймав, того і з їв (Укр. пр., 1955, 4; Вік живи, 9; Укр. пр., 1963, 132; //. ск., 1971, 44).
37. Цісар правду в листах пише, а на ділі чортом дише (ІМФЕ, 29-3, 122, 48).
38. Яке твоє царство, така твоя й сила (Ном.. 33).
39. а) Який цар, така й орда (Укр. пр., 1963, 133); б) Який цар, такий і люд (Рад. Лат.); в) Який цар, такий і псар (Скр., 226).
Адвокат.
1. Адвокатову помилку вішають, а лікареву закопують (Прип., 1).
2. Адвокат — то такий пан, що боронить твій маєток від ворогів для себе (Прип., 1).
3. Адвокат — то такий пан, що помагає в суді брехати (Там же).
4. Віз скрипить немащений, а адвокат мащений (Прип., 2).
5. Воза і адвоката треба часто мастити (Прип., 1).
6. Де двоє лається, там адвокат користається (Прип., 2).
7. Кожен адвокат — крутій (Там же).
8. Тільки адвокат і маляр може зробити з чорного біле (Там же).
I Виграти, програти справу.
1. Глухого та німого справи не допитаєшся (Прип., 425; Укр. пр., 1963, 144).
2. Добра справа не потребує суду (Ільк., 27; Ном., 42; Висл., 256; Фр., III, 1, 161; Укр. пр., 1963, 145).
3. До справи двох, а по справі один (Ном., 142; Іл., 374).
4. Дрібна справа, великий клопіт (Фр., III, 1, 161).
5. За добру справу варто постояти (Укр. пр., 1955, 73).
6. З ним коротка справа (Прип., 320).
7. І найліпшу справу можна програти (Фр., Ill, 1, 162).
8. Програв справу — плати кару (Прип., 32).
9. Тоді виграю справу, як ляжу на лаву (Прип., 350; Укр. пр., 1936, 81).
10. а) То не з Грицем справа (Прип., 350); б) То не легка справа (Прип., 321).
11. У кого протекція є, той і справу виграє (Прип., 325; Зак. пр., 22).
12. Хто більше горілки ставить, той справу виграє (Прип., 325; Укр. пр., 1963. 139).
Закон.
1. Біда свої закони пише (1МФЕ, 1-5, 462, 54).— Біл.: Гр., 1, 356.
2. а) Вступив у закон, як собака в цибулю (Ном., 173); б) Уступив у закон, як свиня в молот (Зіп., 251; Ном., 173).
3. Голод іаконів не внає (//. п.. Іе.-Фр.).
4. Для дурнів закон не писаний (ІМФЕ, 29-3. 122, ЗІ).— Рос: Даль, 246.
5. Добрий дбає про закони для СВОЄЇ оборони (Прип., 130).
6. Закон державу держить (ІМФЕ, 29 3, 122, ЗІ).
7. Закон дія громади то уздечка для коня (Там же). Н. Закони назад не пишуться ( Гам же).
9. Закон не ОГОНЬ, водою не заллєш (Там же).
10. Закон не слон, скрізь водиться (ІМФЕ, 8-4, 411, 44).
11. а) Закон павутина, в котрій муха путається, а чміль пролітає (Висл., 265; Фр., II, І, 156; Прип., 130); … чміль проскочить, а муха заплутається та й вже біду має (ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ): б) Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає (Укр. пр.. 1963, 134); в) Велика муха прорветься з павутиння, а маленька ніколи (Укр. пр., 1963, 135).— Рос: Даль, 215; Спєг., 132; Риби.. 150.
12. Закону грошима не зламаєш (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
13. а) Закон у пана як дишло — куди повернув, той вийшло (Укр. пр., 1955, 16; Зак. пр., 20); … куди направить, туди й вийшло (Укр. пр., 1963, 134: Н. ск., 1971, 71); б) Закон, що дишло — куди повернув, то й вийшло (Прип., 130); … куди повернеш, то й вийшло (ІМФЕ, 14-3, 211, 156); в) Закон, як дишель, куди схочеш, туди і скрутиш (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Рос: Даль, 173; 245; Жуков, 157; біл.: Гр., 1, 356; Рапан., 23.
14. Не бійся закону, а бійся судді (Укр. пр., 1963, 135; Н. ск., 1971, 72).
15. а) Не слід і законів писать, коли їх не снолнять (Укр. пр., 1936, 80); б) Не треба і законів писати, коли їх не хотять сполняти (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
16. Хто закони пише, той їх і ламає (ІМФЕ, 29-3, 115, 31).— Рос: Даль, 246.
17. Як війна шаліє, то закон німіє (Прип., 131).
18. Як закони добрі, то судді лихі (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
19. Який тут закон, коли суддя знаком (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).— Біл.: Гр., 1, 354.
Параграф.
1. Не все так робиться, як в параграфі написано (Фр., Ill, 1, 20; Укр. пр., 1955, 18; Зак. пр., 20; Укр. пр., 1963, 156).
2. Параграф кривий — суд йому подібний (Прип., 242; Зак. пр., 20).
3. Параграф — то карлючка сюди й туди, аби ти не виліз з біди (Прип., 242).
4. Показав йому хлопський параграф (Там же).
5. Хруня лиш тоді переконаєш, як хлопським параграфом нагодуєш (Прип.. 343).
Податок.
1. Найстарший видаток — цісарський податок (Прип., 257).
2. Німою певного нема в цім житті, лиш податок і смерть (Прип.,
243).
3. а) Ой видить господь з неба, на податок грошей треба (Прип., 257); б) Сам бог бачить з неба, що на подушне грошей треба (Ном., 22; 1.1.. 100).
4. Податок і проценти ані всихають, ані змерзають (Прип., 257). Позивати, позви (до суду).
1. Бодай ніхто добрий не діждав позиватися (Прип., 325; Укр. пр.,
1963, І 43).
2. Бодай чорт з багатим позивався, з дужим боровся (Ном., 42;
Укр. пр., 1963, і43).
3. Голий голодного не позиває (Ном., 1Ї2; Укр. пр., 1955, 19); … не позива (Укр. пр., 1963, 13’і; 11. ск., 1971, 72).
4. Не знайду на свічку, а за позов — як бог дасть (Ном., 142; Укр. пр., 1963, 139).
5. Поли вріж, а втікай од позвів (Ном., 142).
6. Трудно позиватись в латаній свитині з добрим кожухом (Висл., 155; Укр. пр., 1955, 19; 1963, 143).
Право.
1. В праві тільки кінців, що в плоті дзюр (Фр., II, 2, 586).
2. а) До права треба мати два мішки грошей (Укр. пр., 1955, 17); б) До права треба мати два мішки: один грошей, а другий обачності (Ільк., 29; Висл., 258; Фр., П, 2, 586; Укр. пр., 1936, 79: 1963, 139).
3. Коли маєш багато права, тобі і честь і слава (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
4. а) Котрі руки права пишуть, тоті їх і мажуть (Висл., 281; Фр., III, 1, 48); б) Єдні руки права пишут, єдні й мажут (Ільк., 76; Ном.,
142; Фр., Ill, I, 47); в) Одні руки права пишуть, одні й мажуть (Укр. пр., 1963, 134).
5. Ліпша солом’яна рада, як золоте право (Фр., НІ, 1, 146; Прип., 264).
6. Права не дають, права беруть (Скр., 44).
7. Таки виходив своє право (Фр., І, 1, 195).
8. Тут твоє собаче право (Прип., 265).
9. Хто перший часом, перший і правом (Рад. Ант.; Укр. пр., 1963, 143).
10. У нас таке право: без свідків набив, та й пропало (Прип., 265).
11. У нас таке право: що-с купив, то пропало (Фр., 11, 2, 586; Прип., 269).
12. У права без серця управа (Зак. пр., 22).
13. Чиє село, того й право (Зак. пр., 21). Правувати.
1. Нім гуску виправуєш. то ялівку дані (Прип.. 264).
2. Хоч і праве діло, а в кишені засвербіло (Висі., 155; Укр. пр., 1963, 139).
3. Хто сильніший, той і правіший (Висл., 155; Зак. пр., 21).
Присягати.
1. Давно той присяг, хто за чужоє посяг (Зіп., 221).
2. Хто ся часто присягає, тому мало вірять (Югас, 61). Свідок.
1. Краще один свідок, що видів, ніж два, що чули (Зак. пр.. 20).
2. Маєш, цигане, свідки? Аякже, жінка й дітки (Фр., ПІ, і, 64).— Біл.: 1р., 1, 509.
3. а) Свідка б’ють, як дідька (Фр., III. I, 64); б) Кожного свідка б’ють, як дідька (Прип.. 293).
4. СВІДКИ право судять (Укр. пр.. 1963, 144).
5. а) С ВІДПИТЬСЯ циган своїми дітьми (<1>р.. Ill, 2, 533); б) (‘.від чився циган своїми дітьми (Прип., 293); в) Циган дітками свідчиться (Прип., 293). ВІЛ.! Г p., I, 510.
6. У свідка очі, ЯК у дідька (Но.и.. 143; Чуб., 290; І.і., 576; Укр. пр., 1963, 144).
Суд.
1. Багатому йти в суд — трин-трава, а в бідного з пліч голова (Укр. пр., 1955, 19).
2. а) Без суда і без права (Зіп., 215); б) Без суда й права (Укр. пр., 1963, 114).
3. Без суда суд буває (Нам., 111: Укр. пр., 1963. 155).
4. Бідному з багатим судиться, то краще в морі втопиться (Укр. пр., 1955, 19; 1963, 143; 11. ск.. 1911, 71).
5. Бог любить праведника, а суддя — ябедника (Полі., Ill; Укр. пр., 1963, 139); … а чорт ябедника (Укр. пр., 1963, 135).
6. а) В суді правди не шукать (Укр. пр., 1936. 80); б) В суді правди не шукають (Ном., Ill; Укр. пр.. 1955, 16; 1963, 134).— Біл.: Рапан., 33.
7. В землі — черви, в воді — чорти, в лісі — сучки, в суді — крючки, куди втекти (Ном.. 111; Укр. пр., 1955, 20; 1963, 138).
8. Від злодія біда, від суду нужда (ІМФЕ, 29-3, 122, 14).
9. В своїй справі сам не суддя (Укр. пр., 1936, 149; 1955, 295).— Рос: Даль, 618.
10. Воля божа, а суд царів (Ном., 111; Укр. пр., 1963, 135).
11. В суді і брат в неправді буде винуватий (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
12. В суд ногою, в карман рукою (Ном., 111; Укр. пр., 1955, 16; 1963, 136
13. Даруй суддю — не посадить у тюрму (Висл., 155; Укр. пр., 1963, 137).
14. Де гроші судять, там право в кут (Висл., 155; Укр. пр., 1955, 18; 1963, 137; Н. ск., 1971, 72); … там право в куті (Зак. пр., 19).
15. а) Де суд, там і неправда (Висл., 155; Укр. пр., 1955, 16; 1963, 134); б) Де суд, там і суть (сутяжництво) (Висл., 155; Укр. пр., 1963, 135); в) Де суд, туди несуть (Висл., 155).— Рос: Даль, 173; біл.: Гр.,
I, 352.
16. Де в суді не мажуть, там дуже скрипить (Ном., 143).— Див.
мазати.
17. Добра справа не потребує суду (Ільк., 27; Закр., 158; Ном., 142).— Див. справа.
18. а) До суду два скачуть, а з суду один скаче, а другий плаче (ІМФЕ, 29-3, 122, 16); б) До суду двох сі тішить, а від суду єден (Фр., Ill, 1, 185); в) До суду йде два, а від суду єден (Фр., III, 1, 185).
19. За право судись, а за чуб не берись (ІМФЕ. 1-6, 553, 65).
20. За мале судитися — велике загубити (Висл., 255; Укр. пр.. 1963, 134).
21. За курку судилась, гусака несе (Висл., 256).— Біл.: Гр., 1, 343.
22. Земля любить навоз, кінь — овес, а суддя — принос (Висл., 155).
23. З дужим не борись, а з багатим не судись (Укр. пр., 1963. 143).— Див. багатий.
24. З кого суддя взяв, той і правші став (Висл. 155; Ук[). пр.. 1963, 137).
25. З паном судитись, як чолом об стінку битись (Висл., 155;
II. ск., 1971, 71).
26. Ідеш до суду, то треба — прийдіте поклонімося (Ільк., 39; Закр., 168; Ном., 142; Висл., 272; Фр.. ПІ. 1, 185; Прип., 325).
27. Коби такий розум перед судом, який по суді (Укр. пр., 1963, 135).
28. Коли в кишені вітер віє, не лізь у суд, Мусію (Закр., 168; Укр. пр., 1955, 18; 1963, 139; П. ск., 1971,”71).
29. а) Коли карман пустий, то й суддя глухий (Укр. пр., 1955, 17; ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ); б) Коли карман пустий, то й панський суд глухий (Зак. пр., 20); в) Коли карман сухий, то і суддя глухий (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).~ Біл.: Гр., 1, 352; Рапан., 25.
30. Ліпша є на світі солом’яна згода, як золотий суд (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).
31. Ліпше утопитися, ніж судитися (Висл., 155).— Біл.: Гр., І. 349.
32. Мислі до суду не позивають (Ільк., 54; Закр. 180; Ном., 112; Укр. пр., 1963, 135).
33. а) Набий віз людей та дай суду віз грошей — не винен будеш (Укр. пр., 1955, 18; 1963, 136); … та повези у суд віз грошей, то і прав будеш (Ном., 142; Іл., 335); б) У суд іди, віз битих людей вези й віз грошей — все діло пронада (Укр., пр., 1936, 136).
34. На нема і суду нема (Фр., 11, 2, 443).
35. На прислів’я, на дурака та на правду і суду немає (Зак. пр., 76).
36. На старців суду нема (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
37. На суді, як у воді, не втонеш, то замочишся (ІМФЕ, 29-3, 122, 13).
38. Насухо на суд не йдуть (Прип., 325; Зак. пр., 20).
39. Не бійся суду, бійся судді (Укр. пр., 1963, 135).
40. Не йди в суд з одним носом, а йди з приносом (Висл., 155; Укр. пр., 1936, 79); … а йди з підносом (Укр. пр., 1955, 16).
41. Немає нині і в суді правди (Прип., 222).
42. Не суди одного, але двох (Прип., 325).
43. Не судись, бо постіл дорожче обійдеться за чобіт (Прип., 325; Укр. пр., 1936. 81; 1955, 18; 134; Н. ск., 1971, 71).
44. Не ходи до суду, бо хліба не буде (Ном., 143; Укр. пр., 1955, 16); … бо хліба не буде в біду (Укр. пр., 1963, 134).
45. Перед судом і слова не кажи, тільки судді гроші покажи (Прип.. 125; Зак. пр., 21).
46. Після суду пізно плакати, а після свадьби мужа вибирати (Прип., 325; Зак. пр.. 21).
47. Покарав бог люд — прислав на землю суд (Прип., 325; Зак пр., 20).
48. Поки суд та право, ми діло поправимо (ІМФЕ. 1-5, 462, 92).
49. Поли вріж та втікай, а суддю не зачіпай (ІМФЕ, 29-3, 122, 14).
50. Попадеш в суд — будеш худ (Прип., 155; Укр. пр., 1955, 16; 1963, ІЗ’,).
51. Посадили суддею, а він свиня свинею (Прип.. 155; Укр. пр., 1955. 18; 1963, 137).
52. Почнеш судитися — будеш по світу з тайстрою волочитися (Прип.. 325; Зак. пр., 20).
53. Правдивий суддя, як ото що цегляна стіна (ІМФЕ. 29-3, 122, 31).
54. Розсудіться сами, хай не судять нас пани (Прип., 325).
55. Самому судить — не розсудить (Укр. пр., 1936, 299).
56. а) Сам собі ніхто не суддя (ІМФЕ, 29-3, 122, 31); б) У своїй справі сам не суддя (Укр. пр., 1963, 135).— Рос: Даль, 172; біл.: Гр , 1, 350.
57. Свій суд коротший (Укр. пр., 1963, 134).
58. Став по судах тягаться, прийдеться за торбу узяться (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).— Біл.: Гр., 1, 349.
59. Суддя бере і з правого, і з винуватого (Висл., 155).
60. Суддя в суді, що риба в воді (Прип., 355; Укр. пр., 1936, 81; 1955, 18; 1963, 134).— Рос: Даль, 173.
61. Судить но-людськи, розсудить — не тямиш по-яківськи, каже що по закону (Ільк., 83; Укр. пр., 1963, 134).
62. Суд не заклика та й не випуска (Ільк., 89; Укр. пр., 1963, 134).
63. Суд сквапливий рідко буває справедливий (Ільк., 89; Закр., 207; Ном., 142; Висл., 338; Фр., III, 1, 185; Укр. пр., 1963, 135).
64. Суддя праведний — мур кам’яний (Закр., 207; Укр. пр., 1963, 135).
65. а) Суддя — що брюхо: і мовчить, а все просить (Закр., 207; Укр. пр., 1955, 18); б) Суддя — що черево: і мовчить, а все просить (Укр. пр., 1963, 137).
66. Судейський карман — що попівське черево (Укр. пр., 1963, 137; ІМФЕ, 29-3, 117, 31.— Рос: Даль, 174; біл.: Гр., 1, 352.
67. а) Суд прямий, та суддя кривий (Висл., 155).— Рос: Даль, 173; б) Суд прямий кривого діла не поправить (Перем., 1854, 103).— Рос: Снєг., 387.
68. Так суди, аби вовк був ситий і кози цілі (Фр., ПІ, 1, 186; Прип., 325).— Див. 1, вовк.
69. У кого карман повніший, для того й суд правіший (Перем., 1854, 111; Укр. пр., 1936, 78; 1963, 137); … для того й суд справедливіший (Зак. пр., 21); … у того й суд справедливіший (Укр. пр., 1963, 136).
70. У панському суді правди не шукай (Зак. пр., 21).
71. У суд іде тако, а з суду інако (Укр. пр., 1963, 135).
72. Хочеш судити, то вислухай обидві сторони (Вік живи. 20).
73. Хто людей не ганьбиться, той і суду не боїться (Висл., 155; Зак. пр., 21).
74. Хто судиться, той блудить (Прип., 325).
75. Хто судиться за вівцю, той стратить телицю (Прип., 399).
76. — Чия справа? — Війтова! — А хто судить? — Війт! (Ільк., 106; Укр. пр., 1963, 135: II. ск., 1971, 72).— Рос: Даль, 172.
11. Як в кармані сухо, то і в суді глухо (Прип., 398; Укр. пр., 1936, 79; 1963, 137); Як в кишені сухо … (Укр. пр., 1955, 17).
78. а) Як ідеш у панський суд, гроші взяти не забудь (Прип., 398; Зак. пр.. 22); б) Як ідеш в суд, гроші не забудь (Укр. пр., 1955. 16; 1963, 136).
Тяганина.
Як почалася тяганина — не раз упріла в мене чуприна (Ком., 93; Укр. пр., 1955, 20).
Сутяга.
Був колись чолов’яга, а тепер сутяга (Укр. пр., 1955, 18).
Арешт, темниця, тюрма.
1. В арешті, як у клітці (Фр., 1, 1, 8).
2. Від тюрми та від суми не зарікайся (Висл., 155).— Рос: Спєг., 317; Даль, 99; 293; Жуков, 325; біл.: Рапан., 215; Гр., 1, 356.
3. В тюрму легко попасти, та важко з неї вийти (Зак. пр., 19).— Рос: Даль, 211; біл.: Гр., 1, 387.
4. а) До арешту брама широка, а з арешту фіртка вузенька (Фр.,
/, /, 8); б) До тюрми ворота широкі, а з неї дуже вузькі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Даль, 211; біл.: Гр., І, 857.
5. Із тюрми та на шибеницю (Висл., 155; Укр. пр.. 1963, 142).
6. Не зичив би того і темному ворогові (Фр., 11, 1, 136).
7. Не хапайся дурниці, не сидітимеш у темниці (Прип., 338).
8. Слухай мене, то й тюрма не мине (Прип., 338; Укр. пр., 1963, 371).
9. а) Тюрма велика й кріпко збудована, та чорт їй рад (Ном., 283); б) Тюрма — дім великий, але чорт йому рад (ІМФЕ, 14-3, 211, 213); в) Тюрма красна, та чорт їй рад (Ном., 21; Укр. пр., 1963, 141).— Рос: Снєг., 184; Даль, 703; біл.: Гр., 1. 35/.
10. а) Тюрма не дурна, без людей не бува (Ном.. 21; Іл.. 327; Укр. пр.. 1963, 142); б) Тюрма не дурна, без людей не живе (Зін., 248).
11. Тюрма нишком силу витягав (Ком., 95).
12. Той все в їжі вибирав, хто в тюрмі ще не бував (ІМФЕ, І’і З, 211, 32).
Острог.
В острозі великі вікна, та погано в них дивитись (Іл., 327; Укр. пр., 1963, 142).
Купа.
В купу запроторив (Висл., 155; Укр. пр.. 1963, 142).
Яма.
Як не здохнеш і* війта в ямі, то загинеш в криміналі (Укр. пр., 1955, 21; 1963, 142; ІМФЕ, 29 3, 117, 31).
Не останній (в тюрмі).
Не ти перший, не ТИ й останній (Писі., 155; Укр. пр., 1963, 142).
Мука (в тюрмі).
Одного мука десятьом наука (Висі.. 155; Укр. пр., 1963, 145).
Одбувати (в тюрмі).
Як одбуду, то тоді й забуду (Висі.. 155: Укр. пр., 1963, 143).
Нетля, сило, шибениця.
1. Попав у СИЛО (Прип., 339; Укр. пр., 1963, 142).
2. Зробив петлю на свою голову (Прип., 339; Укр. пр., 1963, 142).
3. Як уже попався в петлю, то не вилізеш (Прип., 339; Укр. пр., 1963, 143).
4. Ніш їм паші вгору ПО два на шибеницю (Прип., 339; Укр. пр., 142).
Поліція.
Жінці правди не кажи, а з поліцією знайомства не води (Прип., 339; Укр. пр., 1963, 139). Юриста.
1. Юристи на руку нечисті (Висл., 155).— Біл.: Гр., 1, 339.
2. а) Коза дере лозу, козу дере пастух, пастуха дере пан, а пана дере юриста, а юриста чортів триста (Висл., 155).— Біл.: Гр., 1, 339; б) Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлона пан, а пана юриста, а юристу трясця (Ільк., 25; Закр., 157; Висл., 255); … а вовк козу, а вовка пан,
а пана юриста, а юриста чортів триста (Іл., 336).— Див. 1, коза; дерти, обдирати.
Кат.
1. Буде тобі в ката виплата (Фр., І, 1, 181).
2. а) Дай кату плату (Ном., 21); б) Дайте кату плату (Перем., 1854, 111).— Рос: Даль, 218.
3. а) Катюзі по заслузі (Павл., 81; ВНС, 11; Ільк., 47; Шиш.-Іл. 34; Закр., 170; Ном., 137; Чуб., 257; Укр. пр, 1936. 145; 1955, 74; Вік живи, 29); б) Що катюзі по заслузі (Зін., 241; Ном., 137; Чуб., 257; Фр., II, 2, 289).
4. Не взяв го кат! (Фр., 1, /. 156).
ГРОШОВІ СТОСУНКИ
Гріш, гроші.
1. Аби гроші, мішок буде (Скр., 255).
2. а) Аби лихо — гроші будуть (Ном., 191; Укр. пр., 1963, ЗО): б) Аби біда, гроші будуть (ІМФЕ, 12, 253, 42); в) Аби біда, гроші найдуться (Чуб., 2НІ; 1л.. 292).— Біл.: Гр., 1, 437.
8. а) Аби ми були, а гроші будуть (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); б) Аби я був гроші будуть (Скр., 255).
4. Без гроша дурна і наймудріша голова (ІМФЕ, 29-3, 113, 148).
5. Без грошей до міста — без солі додому (Ільк., 5; Шиш.-Іл., 9; Ном., 204; Фр., 1, 2, 419; Укр. пр., 1903. 29Н).
6. а) Без грошей у город — сам собі ворог (Фр., 1, 2. І07; Укр. пр.. 1903, 29Н): б) На ярмарок без грошей, додому без солі (Фр., Ill, 2, ЗОН; БІЛОЦ., ЗО).— Біл.: Гр., 1. 178.
7. а) Без грошей чоловік не хороший (Ільк., 6; Фр.. І, 2, ЇОН; Укр. пр., 1903. 21); б) Без грошей чоловік, як дурень (Фр.. І. 2, 468).
8. а) Без грошей — як без очей (Прип.. 84)’, б) Без грошей — як без рук (Висл., 231; Укр. пр., 1903. 290; ІМФЕ, 29 З, 13Н, ЗО).
9. а) Без лічби і грошей нема (Скр., 35); б) Гроші лік люблять (Н. и.. Вол.). Біл.: Гр., 1, 482.
10. Біда з грішми — біда і без грошей (Укр. пр.. 1903. 41; ІМФЕ, 1-5, 461, 40).
11. Бідна душа без гроша (Фр., II. І. 80; Укр. пр., 1955, 50; 1963, 21).
12. Брат братом, сват сватом, а гроші — не рідня (ІМФЕ, 1-5, 462, 61).— Див. 2, брат.
13. Будь здорова, мої гроші — не полова (Зак. пр., 9).
14. а) Були б гроші, діло буде (Н. п., Київщ.); б) Були б гроші, і порада буде (Укр. пр., 1955, 17; 1963, 136).
15. В грошей очей нема (Чуб., 244).
16. Великі гроші — готова біда (Фр., І, 2, 468).
17. Ведмідь скаче — циган гроші бере (Укр. пр., 1963, 299).
18. Від грошей усе лихе на світі (Укр. пр., 1963, 296).
19. а) Він би за гріш мит на мотузку аж до Львова гнав; б) Він би за гріш триденну козу лупив (Фр., І, 2, 469).
20. Він так за грішми, як щезби за душев (Фр., І, 2, 469).
21. Віра віров, а бриндзя за гроші (Фр., І, 2, 223).
22. а) В кого віл та коса, в того досить гроша (Прип., 197); б) В кого віл да коса, в того й грошей киса (Шиш.-Іл., 16).— Див. 1. пі. і.
23. В кого гроші є, тому й біг дає (Зак. пр., 23).
24. В кого гроші, той і хороший, а як їх нема, то всім дарма (Укр. пр., 1963, 294).
25. В місті, як у тісті, а без грошей нема чого їсти (Ном., 204; Укр. Пр., 1963, 298; ІМФЕ, 29-3, 113, 56).
26. Волів би чоловік свої тріски збирати, як чужі гроші рахувати (Фр., І, 2, 252).
27. Все добре, якби-то гроші (Перем., 1854, 102).
28. а) Всякі гроші хороші, та бережи їх про чорний день та про лиху годину (Ном., 193; Укр. пр., 1963, 295); … та складай їх на лиху годину (ІМФЕ, 29-3, 144, 31); б) Гроші ховай на чорний день та лиху годину, як поміч єдину (ІМФЕ, 29-3, 123, 23).— Рос: Рибн., 156.— Див. копійка.
29. Грошам заговін ніколи не буває (Укр. пр.. 1963, 294).
30. Грошам лиця немає (Ном., 217; Укр. пр., 1963, 373).
31. Грошей багацько, а щастя мало (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 293).
32. Грошей — і кишеня не сходиться (Укр. пр., 1963, 293).
33. Грошей — кури не клюють (Укр.-рос. фр. сл., 46).
34. Гроші відмикають усі двері (ІМФЕ, 29-3, 122, 57).
35. Гроші всюди хороші (Ном., ЗО; Білоц., 23; Укр. пр., 1903, 293; ІМФЕ. 29-3, 13Н. ЗО).
36. Гроші гроші родять (Прип., 84).— Рос: Даль, 80; біл.: Гр* U 482.
37. Гроші —добрий слуга, та лихий пан (Прип., 84).
38. Гроші і камінь кують (Шиш.-Іл., 19; Ном., 130; Фр., III, 2, 419; ІМФЕ, 1-5, 461, 46).— Рос.: Даль, 83; біл.: Hoc., 33; Гр., 1, 473.
39. Гроші йдуть до багатого, а злидні — до бідного (Укр. пр., 1963, 136).— Див. багатий.
40. а) Гроші круглі: день і ніч котяться (Укр. пр., 1963, 294); б) Гріш круглий — розкотиться (Фр., Ill, 2, 419; Укр. пр., 1963, 294).— Рос: Рибн., 157; біл.: Hoc, 29; Гр., 1, 477.
41. Гроші лакома річ (Ном., ЗО; Фр., І, 2, 470; Укр. пр., 1963, 296).
42. Гроші лопатою гребе (Скр., 28).
43. Гроші май, а про чорний день дбай (ІМФЕ, 29-3, 123, 23).
44. Гроші можуть много, а правда — все (Прип., 84).— Див. правда.
45. Гроші маленькі, та велике діло роблять (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр.. 1,- 475.
46. Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть (Фр., 1, 2, 470; Прип., 84).
47. Гроші — набута річ (Ном., 31; Укр. пр., 1963, 296).
48. Гроші на вітер пускає (Сл. ід., 82).
49. Гроші на полі не ростуть (Зак. пр., 92).
50. Гроші — не бог, милують (Білоц., 23).
51. а) Гроші незнать що, а спать не дають (Укр. пр., 1963, 296); б) Гроші не знать що. та милують дуже (Кулж., 15; Укр. пр., 1963. 139).
52. Гроші не пахнуть (Скр., 83).— Біл.: Гр., 1, 480.
53. а) Гроші не полова (Зін., 219; Ном., 193; Чуб.. 244; Фр.. Ill, 2, 420; Укр. пр., 1963, 295; Н. ск., 1976, 19); б) Гроші — не полова, сіно — не солома (ІМФЕ, 1-5, 461, 46).
54. Гроші пішли на розкоші (Ном., 211; ІМФЕ, 29-3, 145, 12).
55. Гроші — подвійна біда: і тогди, як є, і гогди. як нема (Фр., І, 2, 470); … і як є. і як нема (Прип., 84).
56. Гроші псують відносини (Н. п.. Черк.).
57. Гроші рахунок люблять, а хліб — міру (Перем., 185 і, 102).— Рос: Даль. 527; біл.: Рапап., 42.
58. Гроші роблять людям горе, а без них біда поре (ІМФЕ. 29-3, 123, ЗІ).
59. Гроші — сила: одних підкуплять, других напоять, а третім лиха накоять (Укр. пр.. 1936. 68; 1963. 293).
60. Гроші скоріше йдуть з рук, як в руки (Зак. пр., 16).
61. а) Гроші слина” (Фр.. 111. 2. Ш; Укр. пр., 1963. 296); б) Гроші ЯК слина (Нам., ЗІ; Фр.. І. 2, 470). — Рос.: Даль. 86.
62. Гроші сховані під дубом, накриті лубом (Укр. пр.. 1963. 295).
63. Гроші то й роблять біду на світі (Ном.. 31).
64. ГроШІ ТОЙ мни: СОКОТИТИ, КТО не мас а чого жиги (Зак. пр., 28).
65. Гроші як вода: крізь пальці протікають (ІМФЕ, 14-3, 211, 256). Гос.: Даль, 86.
66. а) Дай. боже, гроші, а на біду я й сам зароблю (Фр.. І. 2. і71); б) Дай, боже. біду, а гроші будуть (Ільк., 22; Зак/).. 155).
67. а) Де Гроші ГОВОрЯТЬ, гам правда МОВЧИТЬ (Укр. пр.. 1955. 18; 1963. 297; II. ск.. 1971. /2); б) Де гроші говорять, там ти, розуме, мовчи (Фр.. І, 2. 471); в) Де гроші говорять, там розум мовчить (ІІрин.. 84).
68. в) Де грОШІ не лічать, гам не пхаЙСЬ (Укр. пр.. 1963. 296);
б і Де гроші люблять, там совість гублять (Вік живи, 9); … там світ
гублять (II. п.. Зак.).
6!). Де гроші ПОДІТИ нема за що калитки купити (Укр. пр.. 1963, 297: II. ск., 1971. 17).
70. Де гроші судді, там право в кут (4>р.. І. 2. 471). — Див. суд,
71. Де нема людей, гам не треба й грошей (Прип.. 8’і).
72. а) Десь не дав гріш, там не пхай свій ніс (Прип.. 8і); б) Десь не дав гроша, гам не пхай носа (Ільк., 25; Зак/).. 1’і7; Укр. пр.. 1963. 139).
73. а) Договір дорожче грошей (Укр. пр., 1963, 316); б) Утвір .'[інше грошей (Укр. пр.. 1963. 301).
74. До міста по гроші, а на село — по розум (Ном., 204); … до села по розум (ІМФЕ. 1-5, Ї62, 8).
75. Дружба дружбою, а грошам рахунок (Перем.. 1954. 102).— Рос: Даль, 527.
76. Завтра задармо, сьогодні за гроші (Прип., 92).
77. За гроші — до душі! (Зак. пр.. 11).
78. За гроші на світі все буває: піп молиться, дяк співає (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
79. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини (Укр. пр., 1963, 293).
80. За гроші тільки рідного батька не купиш (Ном., 130; Укр. пр.. 1963, 295).— Біл.; Гр., 1, 47 і.
81. За гроші хіба птичого молока не дістанеш (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 476.
82. За мої гроші хай мені мокне (Прип., 84).
83. а) За наші гроші ми всім хороші (Укр. пр., 1963, 294); б) Хто має гроші, той все хороший (Висл., 283); в) Хто має гроші, всюди хороший (Ном.. З’і; Укр. пр., 1963. 293); г) Хто має гроші, той всюди хороший, а хто бідний, той нікому не потрібний (Ном., 34): д) Завжди будеш хороший, як маєш багато грошей (ІМФЕ, 1 і-3. 211. 189); є) За свій грош всюди хорош (Перем., 1854, 102); є) За мій же грош та я же нехорош (Перем., 185А, 102); ж) За свої гроші всюди хороші (Скр., 108); з) Коли в кого гроші, то всюди хороші (Ном.. 187).
84. За нього такі гроші можна і в середу взяти (Укр. пр.. 1963. 300).
85. За свої гроші, та й то перчене (Прип., 245).
86. За спрос грошей не беруть (Укр. пр.. 1955. 382).
87. З грошима і в грязі чистий (Укр. пр.. 1963. 295).
88. З грішми дурня-невігласа почитують (Ном.. ЗІ).
89. Земля все крутиться навколо осі, а люди — навколо грошей (ІМФЕ. І ІЗ. 211. 152).
90. Земля — то все земля, а гроші —слина (Фр.. II, І, 181).
91. З коліна тобі грошей не вилуплю (Прип.. 164).
92. З кошиком да з грошиком (Зіи.. 245; Ном.. 204; Укр. пр.. 1963. ЗО’,).
93. а) Знову за рибу гроші (Укр. п/).. 1963. 461); б) І знов за рибу гроші (II. ск., 1971, 172).
94. І ти своїх два гроші (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
95. І чорт багато грошей має, а в болоті сидить (Ном.. ЗІ; Висл., 2} і: Укр. пр.. 1963. 296; II. ск.. 1911. 42).
96. а) Коби гроші, біда буде (Фр.. І, 2, 473); б) Коби гроші, то розуму прибуде (ІМФЕ, 29-3. 117, ЗІ); в) Коби лиш гроші, товариші знайдуться (ІМФЕ. І і 3. 211. І Зі).
97. Іван — не пан, а сто злотих — не гроші (Скр., 109).
98. Казав Хома, що в нього грошей нема (Укр. пр., 1963, 294).
99. Коли будеш мати мережані боки, не будеш мати грошами мішки повні (Югас, 51).
100. а) Коли гроші говорять, то всі мусять губи постулювати (Ільк., 44; Закр., 172; Ном., 31; Висл., 278; Укр. пр., 1963, 294); б) Коли гроші розказують… (ІМФЕ, 29-3, 138, ЗІ); в) Коли гроші говорять, тоді правда мовчить (Укр. пр., 1936, 79; ІМФЕ, 29-3, 122, 57).— Рос: Даль, 83; Риби., 151; біл.: Рапап., 31.
101. Коли маєш гроші, то не будеш ходити босий (Н. н., Вол.).— Біл.: Г p., I, 474.
102. Кому грошей не стане, тому розум зів’яне (ІМФЕ, 29-3, 113. 106).
103. Куліш — не каша, пять рублів — не гроші (Укр. пр., 1963, 294),
104. Купив би село, та грошей голо (Шиш.-Іл., 37).— Див. купувати.
105. а) Лай, лай, а гроші дай (Ком., 48); б) Лай, не лай, але гроші віддай (Фр., 11, 2, 338).
106. а) Ласий на гроші, як кіт на сало (Ном., 205; Укр. пр., 1963, 296); б) Ласий до грошей, як кіт на сало (Літ. Укр., 1962, 3. VII).
107. Лихий грош не загине (Закр., 176; Нам., 102).
108. а) Ліпший гріш у жмені, як два в чужій кишені (Фр., І. 2, і 73); б) Ліпший гріш у жмені, як в чужій кишені (Прип., 85).
109. а) На гріш амуніції, на десять амбіції (Ном., 18; Укр. пр., 1963. 121: Н. ск.. 1971. 33); б) На грош амуніції, на рубль амбіції (//. //., Сумщ.). – Рос: Даль, 730; Риби., 75.
110. На грошах нема знаку, ким вони нажиті (Укр. пр., 1963, 994).
111. а) Навряд, чи є в Кузьми гроші, хіба який чорт підкинув (Укр. пр.. 1963. 29і); б) Не було в Кузьми грошей і не буде, хіба хто підкине (Ком., 21).
112. На грОШІ нема пущення (Укр. пр., 1963, 296).
113. Наказ не показ: ми люди бідні, нам гроші потрібні (ІМФЕ, І і 3, 211, 32).
114. На нашій планеті всі підкоряються монеті (Перем., 1854, 102).
115. На мідяні гроші слави добувати (Укр. пр.. 1963. 29’t).
116. Нащо нам гроші, коли ми самі хороші (Прип.. 85; Укр. пр., 1936. 315; 1963, 29′,); … як ми самі хороші (//. СК., 1971. І9).
117. Не всякі гроші хороші (ІМФЕ, 15. ібІ, ‘/8).
118. Не журись, Семене, що Грошей немає в мене. Прийде час — і в тебе не буде (Укр. пр., 1963. 22).
ПО. Не заросте душа полином, аби гроші (ЗІН., 23’і; Ном., ЗО; Укр. пр.. 1963. 296).
120. Не лиш: грошам ціни (Фр., І, 2, 474).
121. Не кидай свою гроша до чужого коша (ІМФЕ. 29-3, 133. ЗІ).
122. Нема грошей — розміняй карбованця (Укр. пр.. 1963, 994).
123. Не ма«;іп грошей, ТО не ЙДИ на торг, бо ніхто не дасть на борг (Прип.. 85).
124. Не на ТО гроші, аби їх у болото кидати (Фр.. І, 2, 174).
125. Не пхай свої два крейцері між багацькі гроші (Прип.. 271).
126. Не рідному батькові, не за готові гроші (Укр. пр.. 1963, 425).
127. Не чорт, не біс. а тягне з людини нос.гідній гріш (Зак. пр.. ІЗ).
128. а) Нині за гроші, а завтра за дурно (Фр.. ПІ, 2, І20); б) Нині за гроші, а завтра на борг (Прип., 85).
129. Одежу бережи для холоду, а гроші —для голоду (ІМФЕ. 29-3. 128, 31).
130. Один гроші складає, а другий мішок шиє (Ільк., 31; Закр., 161: Ном., 35; Фр., І, 2, 471; Укр. пр., 1963, 296).
131. Одні страждали, а другі грошима кармани набивали (ІМФЕ. 29-3, 112, 31).
132. Ой навряд, щоб у Хоми гроші були (Шиш.-Іл., 57).
133. а) Перо пише, не дере, а грошики все бере (ІМФЕ. 15, 461, 54); б) Пише, дере і гроші бере (Укр. пр., 1955. 17).
134. Пінязи не трать, бо прийдут в пропасть, той знає їх чтити, хто не має із чого жити (Югас 61).
135. Пішли гроші на розкоші (Укр. пр., 1963, 453; ІМФЕ, 29-3. 125. 40).— Біл.: Hoc. 44; Гр., 1, 478.
136. Побий того, боже, у кого багацько грошей! (Укр. пр., 1963. 114: Н. ск., 1971, 74).
137. Почин дорожчий од грошей (Ном., 206; Н. ск., 1971, /і); … дороже грошей (Шиш.-Іл., 61).— Рос: Снег., 336.
138. Побрали гроші, як за перець (Укр. пр., 1963, 302).
139. Працюй, не гуляй, а гроші на старість складай (ІМФЕ, 29-3. 123. 4).
140. Пусто в голові має. хто гроші на дармо пускає (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
141. Рахуй гроші стиха, не зазнаєш лиха (Ільк., 81; Закр.. 201; Фр., І, 2, Ї75; Укр. пр.. 1963, 295),~ Біл.: Гр., 1, 481.
142. Розкидається грішми, якби їх з води брав, забув, що з людського поту їх взяв (Зак. пр., 16).
143. Сам бог бачить з неба, що на подушне грошей треба (Ном.. 22; Укр. пр.. 1963. 295).
144. Свій своїм, а гроші не рідня (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., /. 480.
145. Святі гроші, моліться за нас (Прип.. 85).
146. Сидить на грошах, як чорт на товарі (Зак. пр.. 79).
147. Сипле гроші, як полову (Фр., 1. 2, 475).
148. Сіль для їди, а гроші для біди (ІМФЕ. 15. ібі. Ї6).
149. а) Скорше дав би собі здорового зуба вирвати, як гроші; б) Скорше дасть собі око виколоти, як гроші (Зак. пр., 79).
150. Совісті менше — грошей більше (Укр. пр., 1963, 294; Н. ск., 1971. І2).
151. Стільки в нього грошей, що й ліку їм не знає (Зак. пр., 16).
152. Сьогодні за гроші, а завтра — в довг (Н. н.. Сумщ.).— Рос: Даль, 653.
153. Так ся світ має: один гроші збирає, а другий ховає < Висл., 340). 154. а) Там грошей і кури не клюють (Ном.. 29; Укр. пр.. 1936. 68; 1963, 296); б) У нас грошей і кури не клюють (ІМФЕ, 29-3, 138, 29). 155. а) Тепер за гроші можем все зробити, а навіть і неба купити (Прип., 85); б) Тепер за гроші й до неба зайдеш (Фр., III, 1, 204). 156. Тисне гроші, аж юшка з них тече (Прип., 330). 157. Тілько душа, а в кармані ні гроша (ІМФЕ, 29-3, 122, 31). 158. То й зломаного гроша не варто (Фр., І, 2, 475). 159. То керваві гроші (Фр., І. 2. 475). 160. У його грошей, як у жаби пір’я (Укр. пр.. 1955. 50; 1963, 21; Н. ск.. 1971, 48). 161. У кого грошей нема, тому світ, як тюрма (Укр. пр., 1955, 50; 1963, 31; Зак. пр., 37; Укр. пр.’ 1963, 21). 162. У кого гроші є, тому й руку всяк дає (Укр. пр.. 1963, 294). 163. У кого много грошей, той і злий (Зак. пр., 17). 164. У нас грошей і свині не їдять (Ном., 29; Укр. пр., 1963, 296). 165. У нас грошей лежаних нема (Грінч., 244). 166. У нього грошей, як полови (Фр., 1, 2, 476). 167. Ховає гроші на біду (Фр., III. /, 275).— Біл.: Гр., 1. 481. 168. Ховай гроші на чорний день! (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1. Ї8І. 169. Хороший, та без грошей (Ном., 32). 170. Хоч грошей нема, та в одежу вбився: розкрий поли, то й ноги голі (Укр. пр., 1955. 42). 171. Хоч нема ні гроша, та походка хороша (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 73Н. 172. Хоч ти дуже любиш гроші, будуть твої ноги босі (ІМФК, 29-3. т. 8в). 173. Хоч у голові пусто, аби грошей густо (Ном.. 31).— Див. 2, голова. 174. Хто грошей не має, той пішки махає (Укр. пр., 1963, 295). 175. Xто грошей не має, той спокійно спить (Н. п.. Вол.).— Біл.: 1р., І, 79. 176. Хто гроші має, той всього придбав (Мал.. 212). 177. Хто гроші не рахув, того біда частує (Прип.. 85). 178. Хто мас гроші хмуриться, а хто це мас грошей журить ся, як обійтись без них (Прип.. 85). 179. Хто ИЄ береже грошей. ТОЙ їх не стоїть (Ном.. 193: Укр. пр.. 1936. 296). 186. Хто не мас грошей v кишені, мусить мати їх на язиці (Прип.. 85). 181. Хто не стоїть за грошом, той і шеляга не варт (Закр.. 218). 182. Хто розкидає гроші руками, ТОЙ буде шукати їх ногами (Прип.. 85). 183. Хто ся з грошима не рахує, гою біда частує (Фр.. 1. 2. У76). 184. Хто хоче гуляти, мусить гроші мати (ІМФЕ, 29 3. 140, 7). 185. Чим більше грошей мас. ТИМ більше плаче (Зак. пр., 78). 186. Чий кінь, того і гроші (Укр. пр.. 1963. 295).— Див. 1, кінь. 187. Чиї гроші, того п совість (ІМФЕ. 14-3, 211. 193). 188. Чого за гроні і не можна зробити? І бога за гроші можна купити (Чуб., 244; Укр. пр.. 1955. 26; 1963, 212). 189. Чого гроші не зроблять! (Укр. пр., 1963, 296). 190. Чоловік без грошей, як пташка без крил (Прип., 85). 191. Чоловік гроші збирає, а чорт мішок шиє (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 483. 192. Чужі гроші не гріють (Фр., 1, 2, 476). 193. Щади гроші на чорний день (Вік живи, 19). 194. Що не доложиш очима, то доложиш грошима (ІМФЕ, 29-3, 135, 31). 195. Якби Хомі гроші, був би й він хороший, а нема — всяк мина (ІМФЕ, 8-К2, 27, 58, Яворн.; Укр. пр., 1963, 21; Н. ск., 1971, 48). 196. Як возьмеш уперед гроші, то робиш як дурно, а як заплатив уперед гроші, то наче й не платив (Укр. пр., 1963, 295). 197. Які гроші, такий і товар (Перем., 1854, 102).— Біл.: Рапап., 241. 198. Які гроші, такий крам, які халяви, такий пан (Прип., 85). 199. Як не будеш грошей шанувати, то не будеш їх мати (ІМФЕ, 29-3, 115, 7). 200. Як треба гроші дати, то так, як зуба рвати (Прип., 85). 201. Як чоловік має багато грошей, то менше розуму, а як менше грошей, то більше розуму (Там же). Золото. 1. Блищиться, як злото, а всередині — болото (Фр., II, 1, 198: Прип., 144; Укр. пр., 1936. 312). 2. Від злота аж капає (Фр.. II, 1, 198). 3. Де треба — свисни та золотом блисни (Укр. пр.. 1963, 139). 4. До злота в кождого охота (Фр.. II, І, 198). 5. За злого не єден лізе в болото (Там же). 6. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно (Укр. /ір.. 1963. 293; Н. ск., 1971. \2). 7. Золота іглиця всюди пролізе (Фр., II, І, 208). 8. Золота швайка мур пробиває (Ільк.. 38; Ном.. 30; Укр. пр., 1936. 68; 1963, 136). 9. а) Золотий ключ до кождих дверей прийдеться (Ільк., 38; Фр., І, І. 209); б) Золотий ключик до кожних дверей придасться (Ном., 142; Укр. пр., 1963, 136); в) Золотий ключик до всіх замків прийдеть-я (Укр. пр.. 1955. 17); г) Золотий ключ кождий замок отворить Висі.. 269; Фр., 11. 1. 272); д) Нема замку, щоб золото не відчинило Прип.. 144). 10. Золотий ланцюг потягне більше, як залізний (Прип., 144). 11. а) Золотий молот ломить залізні двері (Прип., 144); б) Золоті молоток навіть залізні двері ВІДЧИНЯЄ (ІМФЕ, 29-3, 122, 58); ) Срібний молоток залізні двері пробиває (ІМФЕ, 29-3, 122, 57).— ос: Даль. 80; Риби., 152. 12. Золотий обушок скрізь двері ВІДЧИНЯЄ (Ном.. ЗО; Укр. пр., 1955, 7; 1963, 136). Рос: Даль, 174. 13. Золотий карбованець дорожчий від срібного (//. п., Ів.-Фр.). 14. Золоті гори обіцяє (Ном.. 88). — Див. обіцяти. 15. Золото за плечима, а чорт перед очима (Н. її.. Вол.).— Біл.: p.. 1, 483. 16. а) Золото і в болоті блищить (Вік живи, 35); б) Золото і болоті світиться (Ном., 86; Чиб., 255; Укр. пр., 1963, 529); в) Золото в грязі блищить (Укр. пр., 1955, 529); г) Золото і в попелі світиться Н. п.. Вол.); д) Золото і в попелі видно; є) Золото і в огні блищить Ном., 86; Укр. пр., 1963, 529); є) Золото і в рогожі видно (Укр. пр., 963, 633); ж) Алмаз і в болоті блищить (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 01; Риби., 106; Жуков, 105; біл.: Гр., 2, 427. 17. Золото іде все до золота (ІМФЕ, 29-3, 120, 31). 18. Золото й жінка рядять світом (Прип., 144). 19. Золото миєм, а самі голодні виєм (Укр. пр., 1936, 15; 1955, 62; 1963, 96; ІМФЕ, 29-3, 122, 5); … а голодні виєм (Літ. газ., 1961, 5. XII).— Рос: Рибн., 178; Жуков, 165. 20. а) Золотом очі засиплять, нічого не побачиш (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 174; б) Очі золотом запорошить — нічого й не побачиш (ІМФЕ, 14-3, 211, 215). 21. Золото-срібло губу затикає (Ільк., 38; Ном., ЗО; Висл., 269; Фр., II, 1, 209; Укр. пр., 1955, 17; 1963, 136). 22. Золотом зайця не здоженеш (Укр. пр., 1963, 293; Н. ск., 1971, 42). 23. Золотом тому еще уши завішані (Зін., 227). 24. Із-за золота кланяється перед ворогом (Зак. пр., 12). 25. Із золотом, як із огнем, тепло і страшно (Там же). 26. І на золоті мож попектися (Прип., 144). 27. І через золото сльози ллються (Укр. пр., 1955, 8). 28. а) Коли золото виграває, тоді правда пропадає (Зак. пр., 41: Н. ск., 1971, 106); б) Коли золото поверх пливе, тоді правда на дно спаде (ІМФЕ, 29-3. 22і. 57): в) І правда тоне, коли золото випливає (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 83. 29. Куди не піде, то золоті верби за ним ростуть (Прип.. Іі’і). 30. Лучче око золота, ніж камінь олова (Ном., 141; Висл., 289; ІМФЕ, 1-5, 462. 134). 31. Магніт притягає залізо, а золото — жінку (ІМФЕ, 29 3, 113. 175). 32. На злоті вродився, на шнурі згиб (Фр., II, 1, 198; Укр. пр., 1963. 294). 33. а) Не все золото, що блищить (Білоц.. 29; Зак. пр., 120; Укр. пр.. 1955. 178); б) Не все то золото, що блищить (Шиш.-Іл., 48; Ном., 53; Укр. пр.. 1936, 312; 1955, 178; Н. ск.. 1971. Ш): в) Не все золото, що блищигься (Прип.. 144); г) Не все золото, що світить (Висл., 302; Чуб.. 265); д) Не все те золото, що ся світить (Фр., II, 1, 209); є) Не ВСЄ волого, що світиться (Ільк.. 61; ІМФЕ, 29-3, 139, 7); є) Не все, що _ золото (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Снєг., 264; Даль, 696; Риби., 118; Жуков, 274; біл.: Гр., 2, 346. 34. Нема тієї курочки, щоб несла золоті яєчка (Укр. пр., 1963, 193).— Див. 1, курка. 35. Не навик до золотих чобіт (Фр., II, 2, 424). 36. Помер з голоду на купі золота (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 37. а) Своє золото і в попелі можна пізнать; б) Своє золото і в попелі видно (Ном., 183). 38. Тіло в злоті, а душа в мерзоті (Н. ск., 1971, 44). — Див. 2, тіло. 39. а) У його і кози ходять у золоті (Н. н., Вол.); б) У його всі кози в золоті (Ном., 132).— Біл.: Гр., 1, 425. 40. Хоч і пустий мішок, та золотом шитий (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 421. 41. Через золото сльози ллються (Укр. пр., 1955, 8; 1963, 293).— Рос: Даль, 364. 42. Що для одного золото, то для другого болото (ІМФЕ, 29-3, 149, 34). 43. Як золотий хвіст, то дорогий гість (ІМФЕ, 8-К2, 27, 86, Яворн.). 44. Якби в мене була золота солома, то я б вас, каже, визолотив (Укр. пр., 1963, 315). 45. Якщо почуєш золота дзвін, то не ходи йому на уклін (Перем., 1854, 102). Срібло. 1. Нащо мені теє серебро, коли жить не добро (Шиш.-Іл., 47; Ном., 31).— Біл.: Гр., 1, 477. 2. Сіттю птиці, сріблом людей ловлять (Висл., 339; Фр., Ill, 1, 102). 3. Срібло-злото обмінюється в болото (Фр., ПІ, 1, 102). 4. Срібло-золото тягне чоловіка в болото (Ільк., 88; Ном., 31; Фр., Ill, 1, 166; Укр. пр., 1963, 293; Н. ск., 1971, 42). 5. Срібло очі всякому коле (Ном., 94). 6. Срібло — чортове ребро (Укр. пр., 1963, 293). Алтин. Добер Мартин, коли є алтин (Укр. пр., 1963, 296). Грейцар. 1. Грейцар легко видати, а не легко здибати (Фр., І, 2, 499). 2. Грейцар — не гроші, коза — не худоба, а дівка — не люди (Прип.. 88). 3. Грейцар не завадить, а в біді порадить (Прип., 88). 4. Грейцар не просить їсти, а ще й сам дасть (Фр., І, 2, 499). 5. Грейцар — юшка, а два — галушка (Фр., І, 2. 500). 6. а) Дав би сі повісити за грейцар (Фр.. 1.2, 516); б) За грейцар дав би сі повісити (Фр., П, 2, 307). 7. а) За грейцар би миш до Львова гнав (Фр., II, 2, 307); б) За грейцар пігнав би козу до Львова (Фр., ПІ. 2, 422); в) Тот би блоху за грейцар до Львова гнав (Фр., І, 1, 61). 8. І зламаного грейцара би не дав (Фр., І, 2, 500). 9. Не заслужить і поганого грейцара (Зак. пр., 85). 10. Оберне той грейцар п’ять разів у пальцях, заки го видасть (Фр., І. 2, 500). 11. Пусти грейцар з рук, а сам стій, як друк (Фр., І, 2, 501). 12. Таких керманичів за грейцар багато (Фр., //, /. 293). 13. Трясеться над грейцаром, як чорт над грішнов душев (Фр., Ill, 1, 277). 14. Якби гой грейцар потиснув, то з нього кров потекла б (Укр. пр., 1955, 4; 1963, 106). Гривеник, гривна. 1. Дав мені батько сім гривень на підошву та на дратву, а я попав у тіятру (Укр. пр., 1963, 453). 2. Моя гривна усім дивна (Перем., 1854, 102).— Біл.: Hoc, 79; Гр., І. 484. 3. На гривеник покупки, а на карбованець крику (Укр. пр., 1955, 172; 1963, 473; Н. ск., 1971, 145).— Рос: Даль, 531.— Див. копійка. Дукат. 1. а) Най буде від ката, коби дуката (Фр., II, І, 57); б) Хай буде і від ката, коби дуката (Фр., II, 1, 57). 2. На тобі дуката та йди собі до ката! (Прип., 112). Копа. 1. Коли маєш сто кіп. то будеш піп (Ном.. 4).— Див. піп. 2. Копа камінь довбає (Укр. пр., 1963, 136). 3. Копа переможе й попа (1МФЕ, 1-5, 462, 12).— Див. піп. 4. а) Не сто кін за петрушку (Укр. пр., 1963, 302); б) Не сто кіп за рибку (Укр. пр., 1963, 303). 5. Осьмак копу стереже (Укр. пр., 1963, 295). 6. Що ступа, то кона (Укр. пр., 1963, 299). Карбованець, рубль. 1. Не гонися за довгим рублем, бо й короткий загубиш (Н. н.. Гов.).— Біл.: Гр., / • W0. 2. Руб руб кличе (Укр. пр., 1963, 21). 8, Святі отці — карбованці (ІМФЕ, 3 3, 131, 31). 4. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то и дна дадуть (Літ. Укр., 1961. 7. VII). 5. Як нема рубля, ТО Є качалка (ІМФЕ. І і 3, 386, 514). Копійка. 1. Бережи копійку, бо мільйон складається з копійок (ІМФЕ. І’і 3. 211. ГіІ). 2. Б ГЛИНІ копійка не гине (Укр. пр., 1963, 295). 3. а) Держи копієчку про чорний день (Ном., 193; Укр. пр., 1955. 277); б) ВІДКЛАДАЙ КОПІЙЧИНу на чорну ГОДИНУ (ВІК живи. 19); в) Держи копійку про чорний рік (Укр. пр., 1963, 295); г) Копійка про чорний день (Ном., 193). 4. а) Діла на копійку, а балачок на карбованець (Укр. пр.. 1955, 172); … а болячок на карбованець (II п.. Черк.); б) Покупки на КОПІЙку, Я на карбованець крику (ВІК живи, 23). 5. За копійку аж труситься (II. ск., 1971, 134). Н. ЗАроблеНА копійка краще краденого карбованця (Н. ск., 1971, 103).— Див. 1, робота. 7. І дві копійки гроші (II. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 482. 8. Із копійки рублі робляться (Укр. пр., 1955, 283; 1963, 295). 9. І на КОПІЙку ноги НЄ зоб сіп (Укр. пр.. 1963. 294). 10. Копійка і та стирається (//. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 213. 11. а) Копійка любить, щоб її лічили (Укр. пр., 1963, 295); б) Копійка любить, щоб щитаться (ІІІиш.-Іл.. 36). 12. Копійка карбованець береже (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 13. Копійка руб береже (Ном., 193; Укр. пр., 1936, 297; 1963, 295).— Рос: Даль, 83; Риби.. 157; Жуков, 108; біл.: Гр., 1, 482. 14. Нічого не втратив, аби свіжа копійка (ІМФЕ, 14-3, 211, 156). 15. Не було ні копійки, а тут тобі цілий карбованець (Н. «., Черк.). 16. Нехай і моя копійка не буде щербата (Укр. пр., 1936, 404; 1963, 160).— Рос: Жуков, 171. 118 17. Старайся за копійку — карбованець за себе вже постарається сам (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 18. Трудова копійка завжди міцна (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 512. 19. Трудяща копійка годує довіку (Ном., 193: Зір., 14; Укр. пр., 1955, 80; 1963, 293).— Рос: Снєг., 405; Даль, 160. 20. Хоч за копійку, та на тарілку, а за шаг та у відро (Укр. пр., 1963, 302). 21. Хоч копійка у каптані, та на сто рублів чвані (Укр. пр., 1963, 120; Н. ск., 1971, 39). 22. а) Хто не береже копійки, той сам пе вартий карбованця (Укр. пр., 1963, 295); б) Хто копійки не береже, той сам її не варт (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 337. 23. Шануй копійку: карбованець з копійок складається (Вік живи, 19). Полушка. 1. Ла морем телушка полушка, та руб перевоз (Укр. пр., 1955, 283); … а перевіз дорогий (Скр., 108).— Рос: Даль, 278; біл.: Hoc, 46; Гр., І. Ї67. 2. За полушку ні в борщ, ні в юшку (Укр. пр., 1963, 66; II. ск., 1971, 57). П’ятак. 1. Кому так, кому на п’ятак, а кому даром (Укр. пр., 1963, 303). 2. Лучче п’ятак передачі, аби до вдачі (Ном.. 206). 3. Побачить п’ятака, так схоче й не гака (Ном.. 102); … то Пригорне й не така (ІМФЕ, 1-5. id І. 48). 4. Се така, що не вступить нікому й п’ятака (Укр. пр.. 1955. 163). Червонець. а) Червонець маленький, але важненький (Висл., 352; Фр., Ill, 2, 304); … та важненький (Укр. пр.. 1963. 136); б) Червонець хоч Маленький, але важненький (Укр. пр.. 1963, 296). Шаг, шажок. 1. Був шаг, та в кишені розтерся (Укр. пр., 1963, 21). 2. Верніться та найміться, до вечора шаг заробите (Скр.. 108). 3. Приложи шаг, то й бублик купиш (Укр. пр., 1963, 302). 4. а) Хто шага не береже, той не варт і копійки (Укр. пр., 1936, 288; 1963, 454); б) Хто шага не береже, того й руб не стереже (Укр. пр., 1963. 295).— Рос: Даль, 115. 5. Шаг був один і той пропав (Укр. пр., 1963, 21). 6. Шаг заощаджений — шаг зароблений (Прип., 237). 7. Шаг? Щоб він тобі рубом став! (Укр. пр., 1963, 303). Шеляг. 1. Не можеш збути, як лихого шеляга (Скр., 108). 2. Три дні молотили — шеляг заробили (Укр. пр., 1963, 86).— Див. 1, молотити. 3. Хто за шелягом не стоїть, той сам його не стоїть (Ном., 133). Побренькачі (монети). а) Аби болота, то чорти будуть, а як побренькачі, то будуть послухачі (Мал., 187); б) Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (BHC, 1; Ільк., 3; Шиш.-Іл., 7; Закр.. Ш; Фр., 11, 2, 556; Укр. пр., 1963, 297).— Рос: Даль, 81; в)«Аби побренькачі, будуть послухачі (Зін., 213; Чуб., 244; Прип., 84); г) Аби був послухач, а постукач буде (Скр., 107); д) Де бренькачі, там і слухачі (Фр., І, 1, 126); є) Коли будуть побрязкачі, будуть і послухачі (Білоц., 24); є) Як є побрязка чі. то є й постукачі (Фр.. 11, 2, 556).— Біл.: Гр., 1, 362. Калитка, мошонка. 1. В кого калитка товста, в того і мова проста (Білоц., 23); … в того мова не проста (ІМФЕ, 1-5, 461, 45). 2. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (Чуб., 272; Укр. пр.. 1955. 171; 1963, 259; Н. ск., 1971. 132).— Рос: Снег., 448. 3. Життя на нитці, а руки ще в калитці (ІМФЕ, 14-3, 211. 205). 4. а) Не витріщиш очі — витріщиш калитку (Н. ск.. 1971, 132); б) Не продереш очей, ТО продереш калитку (Ном., 205); в) Як не продереш очі, то продереш кишеню (Закр., 229). 5. Мошонка — не криниця, а гроші — не вода (Прип.. 208). 6. Мошонка пуста, як стодола на весну (ІМФЕ, 29-3, 113. 31). 7. а) Номожись. не поможись, а в калиточку уложись (Манж.. 163); б) Поможись, не поможись. а калиточка розв’яжись (Шиш.-Іл.. 60). 8. Рахуби повні губи, а мошонка порожня (Укр. пр., 1963, 305). Карман, кишеня (для грошей). 1. Багато ума. та в кишені нема (ІМФЕ. 1-5, 161, 63). 2. Вітер свистить у кишенях (Бат.. 23). Див. 1, вітер. 3. а) В однім кармані пусто, а в другім також не густо (ІМФЕ. 29 3, 122. 31); б) В одному кармані пусто, в другому нема НІЧОГО (Укр. пр.. 1963. 26). 4. В однім КИрмаНІ смеркав, а в Другім СВІТав (Укр. nf).. 1963. 21: ІМФЕ. 29 3. 122. І2). 5. ДерЖИ кишеню і vera зачинені (Прип., 237). 6. Діряву КИШЄНЮ ніколи не наповниш (//. п.. Вол). Віл.: Гр., 2. 335. 7. ДобрИЙ інтерес, як ПОВНИЙ черес (Прип.. 1’і8); … коли повний черес (Фр.. II. 1. 222; Укр. пр.. 1963. 213). 8. Заблудив до чужої кишені (Фр.. 1. І. 62). 9. З чужої кишені платити легко (П. п.. Черни.).— Рос: Даль. 610. 10. І в скрині пусто, і в кишені не густо (Н. ск.. 196’і. 10). 11. Івана люби, а КИШЄНЮ бережи (Укр. пр., 1963, 213). 12. Коли карман повний, то й товаришів багато (Зак. пр.. 67). 13. Ліпша порожня кишеня, ніж голова (Прип.. 218). 14. Міряй рот по своїй кишені (7/. п.. Черк.). 15. Пив би пиво, та в кишені диво (Укр. пр., 1963, 21). 16. По чужих карманах не шукай, а про свій дбай (ІМФЕ. 29-3. 122, 31). 17. Свій карман ближчий (Н. н.. Черк.). 18. Свою кишеню май. а в чужу не заглядай (Н. н.. Вол.).— Біл.: Г р., 2, 365. 19. а) Се той, що по карманах молебні править (ІМФЕ, 29-3, 122. 18); б) Це той, що по кишенях молебні править (Укр. пр.. 1963, 372).— Рос: Даль, 166. 20. Спасибі в кишеню не кладуть (Ном., 206). 21. Сухо в жмені, а пусто в кишені (ІМФЕ, 29-3, 113, 148). 22. Так у кишені, якби хто вимів (Зак. пр., 37). 23. а) Тогди утішеніє, як що в кишені є (Ном., ЗО); б) Утішеніє, коли в кишені є (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 296; Н. ск., 1971, 42). 24. У кармані таракан та блоха, в хліві ратиця та хвіст (Укр. пр., 1963, 18). 25. Хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Ном., 189: Прип., 98; ІМФЕ, 1-5, 462, 68). 26. Хоч у кишені ні копійки, зате душа, як дзеркало (Укр. пр., 1955. 66). 27. а) Цуп-луп та й в кишеню (Ном., 216; Укр. пр., 1963, 368); б) Цяця, та і в кишеню (Укр. пр., 1955, 66; 1963, 368). 28. Шум, що не можна, а кишеня порожня (Укр. пр., 1963, 120). * * * Міняти, проміняти. 1. а) Виміняв ремінець на личко (Ном., 207; Укр. пр., 1963, 306); Проміняв … (Фр., Ill, 1, 9); б) Обміняв лико на ремінець (Закр., 192). Рос: Снег., 1, 2. Виміняв пусте на порожнє (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 535. 3. Виміняв рибу на овес (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 4. Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали (Укр. пр., 1963, 306; Н. ск., 1971. 126). 5. Виміняв шило на мило (Закр., 151); Поміняв … (Зак. пр., 113); Проміняв … (Ном., 207; Укр. пр., 1973. 306).— Біл.: Гр., 1, 465. 6. а) Виміняв шило на швайку (Ільк.. 17; Шиш.-Іл., 17; Закр., 151; Фр.. Ill, 2, 337; Укр. пр., 1936, 233; 1963, 306; Н. ск., 1971, 126); б) Виміняти … (Бат.. 20); в) Заміняв … (Ном., 207); г) Проміняв … (Ном.. 207).— Рос: Снег., 1, 108; д) Проміняв шило на мотовило (Ном.. 207; Укр. пр., 1961, 269; 1963, 307; ІМФЕ, 1-5, 462, 80). 7. Дрібних нема, а міняти нема що (Фр., 11, 1, 50). 8. Заміняв крицю на лошицю (Прип., 202). 9. Заміняв леміш на швайку (Фр., ПІ, 2, 341). 10. а) Заміняв перстенець за ремінець (Фр., II, 1, 152; Прип., 202); б) Заміняв перстенець на ремінець, міняй крицю на лошицю (ІМФЕ, 15, 461, 49). 11. Міна буває надвоє: або виміняв, або проміняв (Укр. пр., 1936, 385; 1963. 307). 12. Міньба одному корисна (Ільк., 55; Закр., 180; Ном., 207); … одному служить (Ком., 53). 13. а) Міняв тихо — виміняв лихо (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).— Рос: Даль, 565; б) Міняли тихо та й виміняли лихо (Ном., 207; Прип., 202; Укр. пр., 1963, 306); … виміняли лихо (ІМФЕ, 1-5, 462, 80). 14. а) Міняй бика на єндика (Фр., II, 1, 92); б) Проміняв бика на індика (Укр. пр., 1936, 385; 1955, 233; 1963, 307; Н. ск., 1971, 184).— Біл.: Hoc, 140: Гр., і, 465. 15. Міняй бики на воли, аби дома не були (Ном., 251; Чуб., 272; Прип., 202; Укр. пр., 1961, 241; 1963. 452). 16. Міняй, свату, сліпу кобилу на носату (Ільк., 55; Ном., 251; Фр., II, 2, 397; Укр. пр., 1955, 233; 1963, 307). 17. Міняйло без штанів ходить (Укр. пр.. 1963, 306). 18. Проміняв вовки на собаки (Ном., 207). 19. Хто міняє, той не має (Ном., 207; Укр. пр., 1963, 306; Н. ск.. 1971, 126); … той нічого не має (ІМФЕ, 14-3, 382, 33). 20. а) Хто часто міняє, той без штанів ганяє (Укр. пр., 1963, 306); б) Хто часто коні міняє, у того хомут гуляє (Н. н., Вол.).— Біл.: Hoc. 176; Гр., І, 465. 21. Цигани не орють, бо волів не мають, проте хліб їдять, бо коні міняють (Ком., 99). 22. Часто міняються тільки цигани (ІМФЕ, 29-3, 124. ЗІ). Завдаток. 1. Добре слово стоїть за завдаток (Укр. пр., 1963, 301).— Див. 2, слово. 2. Лана в лапу, а завдаток на стіл (ІМФЕ, 29-3, 123, 31). Платити. 1. Година платить, година тратить (Ном.. 206; Укр. пр., 1963. 306). 2. Заплатив по обух (Ном.. 259; Укр. пр.. 1963, 302). 3. а) їв ката, аби плата (Ном., 201); б) Плата і у ката, аби харч добра (Ном., 201); в) Най у ката, аби була заплата (Фр., II, 1, 246); г) Плата, як у ката (Укр. пр.. 1936. гі9); д) Хоч од ката, аби плата (Ком., 72). 4. Наперед нікому не плати, так тя за єно»: ніхто не вилаєт (Югас, 59). 5. Не платить багатий, але винуватий (Закр., 188).— Див. багатий. 6. Не той платить, хто спаш зробить, а той. хто поймається (Грінч., 306). 7. Хто платить, з тим на торг учащають (Укр. пр., 1963, 299). 8. а) Яка плата, така й дяка (Ном., 202); б) Яка плата, така й подяка (Закр., 226; Фр., II, 2, 551). 9. Як не переплатиш, то й не купиш, а як не спустиш, то й не продаси (Укр. пр., 1955, 283; 1963, 300). Передавати (в зн. переплачувати). 1. Лучче п’ятак передачі, аби до вдачі (Укр. пр., 1963, 304). 2. На доброму нема передачі (Укр. пр., 1963, 304). Купити, купувати. 1. а) Бачили очі, що купували (Шиш.-Іл., 9; Ном., 136; Висл., 231; Фр., І/, 2, 471; Скр., 35); … що купували, їжте ж! (ВНС, 2); … що купували, їжте, хоч повилазьте (Шиш. Іл., 9; Закр., 143; Ном., 137; Мал., 188; Н. ск., 1971, 132); … тепер їжте, хоч повилазьте (Чуб., 298); … що купували, тепер хоч повилазьте (Прип., 232); б) Виділи очі, що купували (Фр., II, 1, 165); в) Виділи очі, що купували, тепер і повилазьте (Фр., II, 2, 324); г) Бачили очі, що брали, а тепер плачте, хоч повилазьте (Н. н.. Вол.); д) їжте, очі, хоч повилазьте, бачили, що купували (Укр. пр., 1955, 233); є) Плачте, очі: самі бачили, що купували (Зак. пр., 35); є) Най очі плачут, як не вздріли, що купили (Фр., II, 2, 477).-^ Рос: Снег., 108; Даль, 231; Риби., 138; біл.: Гр., 1, 462. 2. Бодай багацько бачив, а не мав за що купити! (Укр. пр., 1963, 303). 3. Викупив сорочку, а заставив свитку (Ком., 26; Укр. пр.. 1936. 308). 4. Він тебе і купить і продасть (Зак. пр., 76). 5. Гляди та” й не проглядись, купи та й не іірокміись (Укр. пр., 1963, 304). 6. Говорить, як би в нього купити (Укр. пр.. 1963, 297). 7. Дешево купити, то себе в дурні пошити (Прип.. 96). 8. Добре би купити, коби не платити (Скр., 135). 9. Доки не згудить, доти не купить (Фр.. II, 1, 177: Прип.. 86). 10. а) За два купив, а за грейцар продав, аби гиндель не стояв (Фр., II, 2, 324); б) За три купив, а за два продав, аби гандель не стояв (Прип., 175). 11. а) За очі тільки яйця купувати (ВНС, 9; Шиш. /./.. 2’і; Ном.. 205; Закр., 164; Укр. пр., 1963. 304); б) За очі й яйце не купують (Іл., 256). Рос: Даль. 580; в) Заочного купця пугами б’ють (Укр. пр.. 1963, 304); … батогами б’ють (Шиш. Іл., 26; Ном . 205; Чуб.. 298). 12. За свої гроші купив Чорта на свою ШИЮ (Укр. пр.. 1963. 649). 13. За що купив, за те й продаю (Ном.. 130; Ку.і.нс. 18; Укр. пр., 1955, 283; 1963, 303); … за те й продав (Укр. пр., 1963, 523: //. ск., 1971, 163).— Рос: Даль, 184; Жуков, 156; біл.: Hoc. ‘,8; Гр., І, 467. 14. а) Кота в мішку не купуй (Укр. пр., 1963, ЗОЇ); … не купують (Фр., 11. І. 266; Укр. пр., 1963, 304); … не торгують (Ільк., 47; Закр.. 174; Ном., 205; Фр.. II, І. 266; Укр. пр.. 1955. 284; 1963. 304); б) Купив кота в мішку (Ном., 62; Прип., 159; Укр. пр.. 1936, 384; 1963, 304).— Рос: Риби., 44; біл.: Hoc, 68; Гр., І. І63; в) Не купуй кота в мішку (Прип., 175; Н. ск.. 1971. 132); г) Кота в мішку торгує (Ном., 205; Фр., 111. 2, 457; Укр. пр.. 1936, 386). 15. Копив, копив та й чорта купив (Укр. пр.. 1955. 283; 1963, 305). 16. а) Купив би село, та грошей голо (Шиш.-Іл., 37; Закр., 175; Ном., 104; Чуб., 233; Укр. пр.. 1955, 283; 1963. 301); б) Купив би село, та грошей голо, купив би до того ще й друге, та не заплатив і за ге (Зін., 230; Ном., W4).— Рос: Снег., 198; Даль, 827: біл.: Ляцький, 18; Гр., 1, 470. 17. Купив би, та купила немає (Укр. пр., 1963, 301); … та купило притупило (Прип., 175; Укр. пр., 1963. 301). 18. Купив біду за свої гроші (Укр. пр., 1955, 295). 19. Купив дід бабі капці — короткі були та й втяв пальці (Укр. пр., 1955, 243). 20. Купив дядя, на себе глядя (Кулж., 19). 21. Купив за п’ять пальців (Н. ск., 1964, Пі). 22. Купив за три огляди (Манж., 166; Укр. пр., 1963, 368). 23. Купив за п’ять мінут страху (Н. ск., 1964, 111). 24. Купив, не купив, а поторгуватись можна (Ном., 83).— Рос: Даль, 527. 25. а) Купив собі біду на голову (Фр.. II, 2. 345; Укр. пр., 1963. 305); б) Купив собі біду, та на свої гроші (Укр. пр., 1963, 635). 26. Купив, та насилу втік (Ном., 216; Укр. пр., 1963, 369). 27. Купив хрону до лимону (Укр. пр., 1963. 305; Н. ск., 1971, 184). 28. Купив Хома хорта, а Ярема чорта (Укр. пр., 1936, 386; 1963. 305); … як Ярема чорта (Обр. ел., 104). 29. Купив чорта з рогами на свою шию (Ном., 207; Укр. пр.. 1963. 305). 30. Купи людям калач, а не вгодиш. то й сам з їси (Укр. пр., 1963. 303). 31. Купило притупило (Укр. пр., 1963, 21).— Рос: Даль, 97: Жуков. 202. 32. а) Купи та и лупи!; б) Хто купить, той лупить; в) Що купив. то й злупив (Ном.. 90). 33. Купи — море перескочить і хвіст не вмочить (Укр. пр.. 1963. 298). 34. а) Купить чи не купить, а спитати треба (Укр. пр., 1955, 283); б) Купити не купити, а торгувати вільно (Прип., 268): в| Купиш не купиш, торгувати вільно (Фр., II. 2, 325); г) Купити не купити а поторгувати можна (Фр.. II. 2, 325; Укр. пр., 1963, 298); д) Куплю не куплю, а поторгувати можна (Н. ск., 1976. і2); є) Чи купив, чи не купив, аби поторгуватпся (Укр. пр.. 1936. 385): є) Купить не купив, а поторгуватись зумів (Укр. пр., 1963, 298).— Віл.: Гр.. І, 169. 35. а) Купити чи не купити, а могорича треба ЄЯ напити (Укр. пр.. 1963, 306): б) Чи купити, чи не купити, а могоричу треба СЯ напити (Ільк., 106: Закр., 221; Ном., 205; Фр.. II. 2. 325).— Біл.: Ляцький. 59; Гр.. І. і 73. ЗО. Купля руки пече, а продаж грів (Ном.. 205: Укр. пр., 1955. 15: 1963. 298). 37. а) Купуй (Ніну шиту і чагу криту (Ном., 156; Мал.. 196): б) Купуй хату критую, а сукню шитую (Зін., 261; Ном., 156): в) Купуй сукню шиту, а хату вкриту (ІМФЕ, 15. Ні І. 215). 38. Ми не такі багаті, щоб дешеві речі купувати (ІМФЕ, І і 3, 211. 39). 39. Найдеться купець і на дірявий ГОрнеЦЬ (Ном., 101; Укр. пр.. 1963. 299; ІМФЕ, 29 3, I’d. 50). 40. Не кожен купув, що торгує (Прип.. 175). 41. Не купив корови, а купив дійницю (ІМФЕ, 14-3, 211. 190). 42. Не купуй зайвого, бо продаси потрібне (Укр. пр.. 1963. 301). 43. Не купуй, ЩО гобі погрібно, а що необхідно (Зак. пр., l’t). 44. Не мала баба клопоту — купила порося (Мал., 200).— Див. 2. баба. 45. Не мав клопоту та купив собі «біду » на двох колесах (ІМФЕ. І’і 3, 211, 32). 40. Не батько купив, не син їздить (Укр. пр., 1963. 452). 47. Прикупивши, і продати можна (Укр. пр., 1963, 303). 48. Приложи шаг, то й бублик купиш (Ном., 145). 124 49. Сорочку викупив, а сукман заставив (Ільк., 87; Ном.. 208; Фр., НІ. 1, 153; Укр. пр., 1963, 313). 50. Так треба купити, як хліба вкусити (Зак. пр., 37). 51. Те купуєш, без чого не пробудеш (Укр. пр., 1963. 301). 52. Хто коня купить, бере і уздечку (Укр. пр.. 1963, 302). 53. Хто купить, той лупить! (Зін., 252; Ном., 90). 54. Хто купує, той мусить мати сто очей, а хто продає, тільки одне (Прип.. 175). 55. Чи купив, чи не купив, аби поторгуватися (Укр. пр., 1955, 283; 1963, 298). 56. Чого не купити, того і не жалувати (Укр. пр.. 1963, 303). 57. Що дар, то дар. а що купля, то купля (Ном.. 152).— Див. варувати. 58. Що куповане, то не дароване (Фр., II, 2, 325). 59. а) Що накупив, то й продає (Фр., II, 2, АЗІ); б) Що я купила, то продаю (Фр.. III, 2, 468); в) Яке купив, таке й продав (Зак. пр., 19); г) Як купив, так і продав (Зак. пр., 80). 00. Що куп, то й луп (Укр. пр., 1963, 298). 01. Як зле купиш, то запізно очі пролупиш (Мал.. 217). Купець. 1. Без купця товар сирота (ІМФЕ, 29-3, 124, 31). 2. а) Бог дає купця, а чорт баришівника (Прип.. 175); б) Бог приніс купця, а чорт розгудця (Зін., 213); в) Дасть бог купця, а чорт розгудця (Ном.. 206: Укр. пр.. 1963. 300); г) Прислав бог купця, а чорт розгудця (Перем.. 1854, 102). 3. Добрий купець половину дає (Фр.. 111. 2. 168). 4. Єден купець торгу не чинить (Там же). 5. Знаєт то купець да продавець (Зін., 225). 0. а) Кождий купець свій товар хвалить (Фр.. III. 2. 468); б) Кожен купець свій крам хвалить (Прип.. 175).— Рос: Даль, 609; біл.: Г p.. l’. 461. 7. Купець торгом, піп горлом, а мужик горбом бере (ІМФЕ. 29-3. 12 і. ЗІ).— Див. мужик. 8. а) Купець, як стрілець (ВНС, 12; Шиш.-Іл., 37; Закр.. 175; Ном., 206: Укр. пр., 1963. 297); б) Купець — що стрілець: необачного жде (Укр. пр., 1963. 297: II. ск., 1971, ‘її); в) Купець, як стрілець: як попав, так попав, а як не попав, то й заряд пропав (Укр. пр., 1963, 297). 9. Найдеться купець і на дірявий горнець (Ільк.. 56; Закр., 181; Ном.. 101: Прип., 145; Фр.. П, 2, 324: Укр. пр.. 1963. 299). 10. Не знав купець свою судьбу і вилетів у трубу (Н. н., Черніг.). 11. Не покидайся першого купця і першого жениха (Прип.. 115). 12. Правду говорить мудрець, нервий — то найлуччий купець (ІМФЕ. 29-3, 114, 31). 13. Трапився купець на здохлу рибу (Прип., 333). 14. Який купець, такий і крам (Фр., II, 2, 324; Н. ск., 1964, 77).— Рос: Рибн.. 155; біл.: Ляцький, 62; Гр., 1, 460. 15. Який купець, такий і продавець (П. н.. Вол.).— Біл.: Гр.. 1. 60. Торгувати. 1. Без розуму горі уваги —то торбу надівати (ІМФЕ, 29-3. 121, 31). 2. Бути козі на торзі (Укр. пр.. 1963. 305).— Див. 1. коза. 3. Встигнеш з козами на торг (ІМФЕ. 113, 282, 32). 4. В торгу нема гніву (Но.и.. 206; Укр. пр.. 1963, 303). 5. а) Гнівалася баба на торг, а торг того не знает (Зін., 219: Но.и., 106: Закр., 204); б) Розсердилась баба на торг, а торгу і байдуже (Шиш. Іл., 64)’, в) Сердилась баба на торг, а торг про те не знає (Укр. пр.. 1963. 303).— Рос: Снєг.. 307: Даль, 532. 6. Десять раз торгуй, а раз купуй (Ирип.. 332). 7. а) До цього торгу і пішки (Укр. пр.. 1963. 303); б) Я к тому торгу і піший іду (Зін., 259: Но.и.. 98). 8. З лихого торгу аби з носом (3in.. 225). 9. З розумом торгувати, а без розуму бідувати (ІМФЕ, 29-3, 12і, ЗІ). 10. З чим баба на торг, з тим і з торгу (Фр.. І. І. ІЗ: IIрип., 253). 11. На торзі кожна корова іівна іФр.. Ill, І. 21Н). 12. а) Не хапайся з козами на торт: і кіз продаси, і гроші проїси (П. п.. Вол.)’, б) Пізно з козами на горі (Но.и., 109); в) Поспієш з козами на торг (Но.и.. 107). Біл.: Гр.. І. Ї59. 13. Не хоче коза на торі-, та ведуть (Укр. пр.. 1963, 304). Біл.: Ляцький, 28; Гр., І, І59. 14. От такі то молодці базалійські торгівці (Н. п.. Хмельп.). 15. Отепер ні до торгу, ні до жінки! (Укр. пр.. 1963, 136). 16. Першого торгу не кидайся (Укр. пр.. 1963. 300). Біг: Гр.. І, 458. 17. Сторгувала баба бич, та не дала могорич (Прип.. 5). 18. Горі та сватання ТО полюбовне діло (ІМФЕ. 29 3. 123, ЗІ). 19. Торгував кирпичем, а остався ні при чем (Но.и., 206). 20. Торгувати то ще не купувати (IIрип.. 332). 21.’Торгувати — не вареники їсти (ІМФЕ. 113. 211. 2’tl). 22. Торгували, веселились, полічили —засмутились (ІМФЕ. І’і З, 211, 167). 23. Шиє суботнім штихом на недільний торг (Укр. пр.. 1963, 306). 24. Щоб добре торгувати, треба розум мати (Укр. пр.. 1963. 300). Продавати. 1. а) Ані продати, ані проміняти (Прип.. 26Н); б) Ані продати, ні проміняти, лучче б було не брати (Закр., 141). 2. а) Він по городу гав ловив та витрішки продавав (Ком.. 62: Укр. пр., 1936, 217: 1955, 197); б) Гав ловив та витрішки продавав (Ном.. 213: Укр. пр.. 1936, 217: 1963, 436); в) «Що роблять?» —«Ґави ловлять!» (Укр. пр., 1963, 436); г) Тільки й но гав ловить та витрішки продає (Н. ск., 1971, 182). 3. За півдарма продав (Укр. пр.. 1963, 306). 4. За що продать, то продать, аби свіжа копійка (Укр. пр.. 1936, 386: 1963. 291). 5. З божої волі продав штани, купив солі (Укр. пр., 1963, 61). 196 6. Кажуть: навіжений чоловік, що жінку продає, а сам бог бачить з неба, що на подушне треба (Ком.. 62). 7. а) Не збрешеш — не продаси (Укр. пр.. 1963, 300); б) Не похвалиш — не продаси, не погудиш — не купиш (Укр. пр.. 1955. 15: 1963. 300). 8. а) Не продавай ведмежої шкури, поки ведмідь у ній ходить і Прип.. 223); б) Не продавай шкіру з живого медведя (Фр.. III. 2. 339).— Рос: Спєг.. 282. 9. По чому люди [продають], по тому й ми (Фр.. 111. 2. 177). 10. Продав биці, купив киці (Прип., 268: Укр. пр., 1961, 269). 11. Продавець може бути з одним оком, покупець повинен мати їх «то (ІМФЕ. 1)3. 211. 139). 12. Продав загубив, купив —знайшов (Укр. пр.. 1963. 298). 13. Продав коні, продав віз, на заді додому приліз (Прип.. 268). 14. а) Продав кота в торбі ( Пом.. 62: Sup. пр.. 1963. ЗО’і ); б) Про іав кота в мішку (Прип,, 268; Пік мини. 25). 15. Продав на руб, пропив поліпну, пробуянив другу, тільки іі бариша. що в голові шумить (Укр. пр.. 1963. 281). 10. Продай та й кайсь! (Укр. пр.. 1963. 305). 17. Продай, Кулинко, красочку за шапочку! (Укр. пр.. 1963, 303). 18. Продай ЛІТОМ чоботи, а зимою ходи босий (ІМФЕ, І’і 3. 282, 32). 19. Продала за три огляди (Укр. пр.. 1963. 303). 20. Продай КОМОру, купи підпору (ІМФЕ, І’і 3. 386. 513). 21. Продасть і викупить, і гроші полічить (Укр. пр.. 1963, 377). 22. Продай, жінко, корову, вишли гроші на дорогу (Укр. пр.. 1963. 655). 23. Продають —хвалять, купують гудять (ІМФЕ. 29 3. І2Ї. 31). 24. Продані й сам продаси, а купити й з батьком не купиш (Укр. „p.. 1955. 283; 1963. 303). 25. Скорше продані, як купиш, і скорше стратиш, як найдеш іІОгас. 61). 26. Треба продати хату, аби виправуватн лопату (Прип.. 268). 27. Хвалячи продають, а гудячи — купують (Укр. пр.. 1963. 300). 28. Хоч на убитой Продать, аби могорич запивать (Укр. пр.. 1936. 387). 29. Хто більше дає, тому він продає (Прип., 90). 30. а) Хто продає, гой хвалить, а хто купує, той ганить (Зак. пр.. 19); б) Що продавець захвалює, то купець ганить (Укр. пр.. 1963. 300). 31. Що не продаси, то таки так даси (Прип., 268). 32. Як не вступиш, то не продаш і не купиш (Фр., І, 2, 280). Ошукати (в торгівлі). 1. Ліпше стратити, ніж другого ошукати (Фр., ПІ, 1, 179). 2. Раз ошукаєш, а потім не вдасться (Ном., 61; Укр. пр., 1963, 3. Сам себе ошукав (Прип., 237).4. Треба рано встати, аби його ошукати (Ном., til; Укр. пр., 1963, 317). 5. Хто ошукає мене раз, то стид йому, а як два рази, то стид мені (Прип., 317). Бариш. 1. Бариша ні гроша, аби слово хороше (Укр. пр.. 1963, 299). 2. Бариш — дурному товариш (Ном.. 206; Фр.. І, 1, 23; Укр. пр., 1963, 299). 3. Без бариша голодна душа (Закр., 1 ІЗ; Ном., 206; Укр. пр., 1963, 299). 4. В баришника завше свіжа копійка (Н. п.. Черк.). 5. Горшки хоч сім раз перекинь, то все з баришем (Укр. пр., 1963, 300). 6. От побаришував: ні стовпа, ні борошна (Укр. пр.. 1963. 299). 7. Покіль будуть бариші, у баби не стане душі (Ном., 206; Укр. пр., 1963, 299; Н. ск., 1971, 181). 8. Хоч нема бариша, так слава хороша (Ном., 206; Укр. пр., 1953, 283; 1963, 299).— Рос: Даль, 527. Зиск, втрата. 1. Або зиск, або страта (Ном., 83). 2. Без ями греблі, а без накладу зиску не буде (Укр. пр., 1963, 299). 3. а) Тільки зиску, що в піску (Укр. пр . 1963, 299); б) Тільки й зиску, що страти не було (Фр., II. 1, 185). 4. а) Чи зиск, чи страта — одна заплата (Укр. пр., 1963, 306); б) Чи зиск, чи страта — то одна заплата (Прип., 139). Прибуток. 1. Без збутку не бачить прибутку (ІМФЕ. 29-3, 124, 31). 2. а) Від прибутку голова не болить (ІМФЕ. 29-3, 113, ЗІ); б) 3 прибутку голова не болить (Закр., 208; Ном., 191; Фр., II, 2, 588; Укр. пр., 1963, 299).— Рос: Даль, 527; біл.: Hoc. 158; Гр.. 1. 472. 3. Де є прибуток, там є й убиток (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, І67. 4. Кому на відбуток, а мені на прибуток (Фр., І, 1, 202). 5. Лихий набуток не дійде третіх рук (Ном.. 203). 6. Прибуток із збитком на одному подвір’ї живуть (7/. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 529. 7. Шукай собі прибилі, а другому не бажай погибелі (Укр. пр., 1963, 300). Дешево. 1. Дешева печеня під стіл (Висі., 255). 2. Дешева риба, дешева й юшка (Фр., 1. 1, 547).— Див. 1, риба. 3. Дешеве — дурному примана (Там же). 4. Дешеве м’ясо собаки не їдять (Ном., 205).— Див. 1, м’ясо. 5. Дешевим конем не їздити (Укр. пр., 1963, 302). 6. Дешево купи, дорого продай, то будеш добрий купець (Фр., І, 2, 548). 7. Дешево купити — то себе в дурні пошити (Прип., 96). 8. Дешево купиш — дубельт заплатиш (Фр., І, 2, 548). 9. Дешево пустиш — багато продаш (Там же). 10. а) Дешево, та гнило, дорого, та мило (Шиш.-Іл., 21; Ном., 206; ІМФЕ, 1-5, 462, 9); б) Що тане, то гнило, що дороге, то мило (Ном., 206).— Рос: Даль, 534. 11. Дешеву юшку надвір виливають, а дорогу поїдають (Укр. пр., 1963, 302). 12. На дешеве кождий ласий (Фр., І, 2, 547). 13. На дешеве шкода грошей (Там же). 14. На дешевий товар дешевий купець іде (Там же). 15. Хрін дешевий, та що толку в тім? (Укр. пр., 1963, 302). Дорого, дороге. 1. а) Дорога рибка — добра й юшка; б) Дорога риба, та погана юшка (Укр. пр., 1963, 302). 2. Дорога тільки голова на в’язах (Укр. пр., 1963, 298). 3. Дорого — не дорого, а поторгуватися треба (Фр., II, 1, 42). 4. Дорого — не бери, а голови не дури {ІМФЕ. 29-3, 12 і. ЗІ). 5. Дорого не купуй, дармо не давай (Фр., II, 2. 32 і). 6. а) Дорого, та мило, дешево, та гнило (Шиш.-Іл.. 21; Висл., 258; Фр., II, І. і2); б) Дороге, та миле, дешеве та гниле (ІМФЕ. І ІЗ. 211, 107).— Рос: Даль, 381; біл.: Hoc. 37; Гр.. І, І66. 7. На торзі два дураки: один дешево дас. другий дорого править (//. п.. Сумщ.).— Рос: Даль, 532. 8. Не в дорогих кунах (Укр. пр.. 1963. 302). 9. Не то дорого, що есть где купити, а то, що нігде (ЗІН., 237; Ном., 139). 10. Що дорожче, то солодше (Фр.. II. І, і2). Рахунок, рахуба. 1. Курчат по осені рахують (ІМФЕ. І і 3, 211. 32). 2. Ударишся в губу, згадаєш рахубу (Фр., III, 1, 255). Ціна. 1. Гріш ціна в базарний день (Укр. пр., 1963. 302). 2. Заломив ціну, як за рідну маму (Фр., II. 1. 151). 3. Коли б коню не лисинка, і ціни б йому не було (Укр. пр., 1963. 302). 4. Не знає сам собі ціни (Фр.. III. I. 295). 5. а) Своєї ціни не вставиш (Укр. пр., 1963. 300); б) Своєї ціни не встановити (Зіп., 247; Ном., 206). 6. Ціну ярмарок робе (Укр. пр., 1963. 300). 7. Ціна йому нуль цілих, нуль дев’ятих (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). Коштувати. і. Без кошту й зиску нема (Фр., II, І, 299). 2. Коштувало йому п’ять пальців та й трохи страху (Прип., 167). 3. На свій кошт кождий мусит жити (Фр., II, 1, 209). 4. Хочеться так, щоб хитро, мудро та невеликим коштом (Нам., 62). 5. Що більше коштує, то більше смакує (Фр., II, 1. 300). Спрос (у торгівлі). 1. За спрос грошей не беруть (Укр. пр., 1963, 301). 2. Спиток — не збиток, а спрос — не біда (Там же). Могорич (після покупки). 1. Бич не бич, аби могорич (Укр. пр., 1963, 306). 2. Могорич — полюбовна річ (Там же). 3. Старці паліччям міняються, та й то могорич п’ють (Манж., 169; Укр. пр., 1963, 306). 4. Хоч на убиток продать, аби могорич запивать (Укр. пр., 1963, 306). 5. Чи купим, чи не купим, а могорич треба ся напити (Закр., 22).— Див. купувати. Базар. 1. Аж на третій яр чути наш базар (Укр. пр., 1963, 483). 2. Базар показав: хоч за полушку, та поживиш душку, а в селі хоч п’ятак, то сиди так (Укр. пр., 1963, 29Н). 3. Люди з базару, а Назар на базар (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 4. На базар без грошей, з базару без солі (Укр. пр., 1963, 29Н). 5. На базар їхати, із собою ціни не везти (ІМФЕ, 8-А, 411, АА). 6. На базар ходила та зівак ловила, а з базару прийшла, то аж двох принесла (Укр. пр., 1963. 436). 7. По базарі ґави ловить та витрішки продає (Вік живи, 31). 8. У базарі два дурні: один дешево дає, другий дорого просить (ВНС, 27; Шиш.-ІЛ., 74; Закр., 212; Ном., 205; Укр. пр., 1963, 29Н); … один дуже дорого просить, другий дуже дешево дає (Ном., 205).— Рос: Даль, 579. 9. Цим пирогам і під торговий базар гроні ціна (Манж., 170). 10. Як дві баби та гуска, то ввесь базар (Укр. пр., 1963, 483). Ярмарок. 1. Або вішай, або додому пускай — мені треба на ярмарок їхати (Ном., 285). 2. а) Без одного спекулянта ярмарок буде (//. п.. Черк.); б) Без цигана і ярмарок не буває (Н. п., Нол.).— ВІЛ.: If).. I, 459. 3. Бий, бий — ярмарок недалеко (Ном., 63). 4. Вий посуд — ярмарок скоро (Укр. пр.. 1963, 436). 5. Бдома за дітьми, а на ярмарку за старцями спокійно не поїси (Перем., 1Н54. 102). 6. а) Два діди та дві вдови-невісти піднімуть ярмарок на місті (Укр. пр.. 1963. 48$). 7. врмаркова річ: не продереш очі, продереш кишеню (Фр., Ill, 2, 36Н); … то певно мошонку (Нрип.. 352). 8. За вашим торгом нашого ярмарку не чути (Укр. пр., 1963, 4НЗ). 9. З таким крамом не лізь на ярмарок (Нрип.. 39). 10. Іде на ярмарок витрішки купувати (Укр. пр., 1963, 436). 11. Коза би не йшла на ярмарок, коби не мусила (Н. ск., 1964. 76). 12. На ярмарку бувають троякі люди: одні продають, другі купу ють, а треті дарма беруть (Югас, 67; Зак. пр., 14). 13. На ярмарку кожна корова тільки й дійна (Укр. пр., 1963, 300). 14. На ярмарку як не роздереш очей, то роздереш калитку (ІМФЕ, Н-К2, 16, 123, Яворн.; Укр. пр., 1963, 305). 130 15. На ярмарці і на торгу, що хочу, то й роблю (Укр. пр., 1963, 297). 16. а) Не зівай, Климку, на те ярмарок (Грінч., 239); б) Не зівай, Хомо, на те ярмарок (Укр. пр., 1963, 305); в) Не зівай, Химко, на те ярмарок (Укр. пр., 1936, 4НЗ; 1963, 305).— Біл.: Гр., 1, 45Н. 17. а) Після ярмарку й торгу немає (ІМФЕ, 14 3, 59, 35); б) По ярмарці лихий торг (Ном., 205; Укр. пр., 1963, 303). 18. По ярмарці русин мудрий (Фр., III, 1, 53). 19. Ти пішла на ярмарок, а люди піч розберуть (Укр. пр., 1963, 303). 20. Три дні ходу, а до обіду ярмарку (Зін., 249; Ном., 206; Укр. пр., 1963, 304). 21. У ярмарок поганого нічого нема, усе хороше (Укр. пр., 1963, 300). 22. Хто багато ярмаркує, той собі біду готує (Нрип., 342). 23. Шапка пиріжком, а ходить по ярмарку з мішком (Грінч., 309). Ринок. Кортить Маринку, що не була на ринку (Укр. пр., 1963, 303). Крамар, крам. 1. Де крам, і я там (Нрип., ІОН). 2. а) Крамареві не божиться, то ніколи не розжиться (Укр. пр., 1955, 15); Крамарям як не божиться… (Укр. пр., 1963, 297; Н. ск., 1971, 44); б) Нам, крамарям, як не божиться, то й не розжиться (Ком., 207). 3. Крамар, як комар, де сяде, там і п’є (Укр. пр.. 1963, 297; Н. ск., 1971, М).— Біл.: Гр., 1, 460. 4. На готовий крам найдеться пан (Укр. пр., 1963, 301). 5. Нема такого краму, аби купив тата й маму (Нрип., 16Н). 6. а) Який сам, такий і його крам (ІМФЕ, 29-3. 124, 31); б) Який пан, такий крам (Укр. пр.. 1963, 306). Товар. 1. Аби добрий товар, а купець знайдеться (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., І, Ї61. 2. а) Був би купець, а товар є; б) У вас товар, у нас купець (Н. п., Черніг.).— Рос: Даль, 762. 3. а) Гарне личко товар продає (Фр., II, 2, 350; Нрип., 1Н9); б) Лице товар продає (Зін.. 232); в) Личко товар продає (Ном., 207; Укр. пр.. 1963, 301).— Рос: Даль, 696. 4. Дешевому товару дешева й ціна (Укр. пр., 1963, 301).— Рос: Даль, 533. 5. Добрий товар — пояси, що продаси, то й поїси (Зін., 222; Ном., 206; Укр. пр., 1963, 29Н). 6. а) Добрий товар сам сі хвалит (Фр., III, 1, 215); б) Добрий товар хвалити не треба, він хвалить себе сам (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Даль, 525; Рибн., 155: в) Хороший товар сам себе хвалить (Укр. пр., 1936, 315; 1963, 301; Н. ск., 1971, 100). 7. Добрий товар найде купця (Фр., III, 1, 215). 8. Добрий товар скоро продається (Нрип., 175). 9. І дорогий товар з землі росте (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 532. 10. а) На гнилий товар сліпий купець (ІМФЕ, 29-3, 124, 31); б) На гнилий товар єсть сліпий купець (Укр. пр., 1963, 305); в) На кожний товар знайдеться купець (ІМФЕ, 14-3, 211, 239); г) На всякий товар є свій купець (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).— Рос: Даль, 71, 533. 11. На сіно гнойок, на товар лойок (Укр. пр., 1963, 301). 12. На хороший товар багато покупців (Укр. пр., 1936, 315; 1963. 301). 13. Не товар платить, а час (Нам., 206; Укр. пр.. 1963, 301). 14. Не то товар, що лежить, а то, що біжить (Ном., 139; Укр. пр., 1963, 302). 15. По товару і ціна (ІМФЕ, 29-3, 124, 31). 16. Товар лицем продають (Там же).— Рос: Снег.. 844; Даль, 526. 17. Товар — не ведмідь, грошей не поїсть (Укр. пр., 1963. 301). 18. Товар у возі, надія у бозі (Зіч.. 248). 19. Хвали руку, а товар видно (Нам.. 205; Укр. пр., 1963. ЗОЇ). 20. Які гроші, такий і товар (Укр. пр.. 1963. 301).— Біл.: Тр.. І. і 66. Багато, мало. 1. Ліпше мало, як нічого (<1>р.. II. 2, 37 і).
2. Хто малого не шанує, той великого не вартує (Upun.. 194).
3. Хто на малім пристає, той і великого не дістає (Там же).
4. Що більш, ТО ЛІПШ (Укр. пр., 1963. 298). Міра, міряти.
1. Без міри нема віри (Ільк.. 6; Ном.. 207; Фр., II, 2. 397; Укр. пр., 1936, 386; 1963, 303).
2. Будь мірний, то будеш і вірний (Білоц., ЗІ).
3. Від нього бог міру забув (Вік живи, 27).
4. а) Все любить міру (Укр. пр., 1955, 269); б) Все любить свою міру (Вік живи, 19); в) Всьому своя міра (Зак. пр., 77).
5. Держи віру, держи й міру (Ном., 207; Укр. пр., 1963, 304).
6. а) Десять раз мір, а раз утни (Ільк., 26; Літ. газ.. 1961, 8. XII);
б) Десять раз міряй, а раз рубай (Прип.. 202; Н. ск., 1976, 42);
в) Десять раз одміряй, а раз одріж (Чуб., 276; Укр. пр.. 1963. 335); … один раз одкрай (Скр., 160); г) Перше змір, потім вріж (Фр., II. 2, 513); д) Сім раз відміряй, а раз відріж (Зак. пр., 50; Н. ск., 1971. 130); є) Сім раз відміряли — довга, сім раз лицювали — нова (Укр. пр., 1955, 318); є) Сім раз відмір, а восьмий відріж (ІМФЕ, 1-7, 768, 72); ж) Сім раз мір, а раз уріж (Фр., III. 1, 100); з) Сім раз мір, а раз утни (Фр., II, 2, 398); и) Тричі зміряй, а раз відріж (ІЛиш. Іл., 73; Закр., 211; Білоц., 28; Фр., II, 2, 398; Укр. пр., 1963, 335); і) Тричі міряй, а раз одріж (Ном., 114); ї) Раз відріж, десять примір, щоб менше було у крою дір (Н. н., Черк.).— Рос: Снег., 318; Даль, 552; Рибн., 41; Жуков, МО; біл.: Гр., 1, 462.
7. Добре все по мірі (Ном., 113).
8. Зміряв го від ніг до голови (Ном., 78; Висл., 268; Фр., II. 1, 200).
9. Заки втнеш — змір, заки стрілиш — ціль, заки скажеш — зваж, бо пожалуєш не раз (Прип., 60).
132
10. І свині мають міру (Прип., 202).
11. Кожний мірить після себе (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
12. Коли будеш мірним, будь же і вірним (Зін.. 262); … то будеш і вірним (Укр. пр.. 1963, ЗОЇ).
13. Лучче міру перевершити, як недовершити (Висл., 289; Фр.. II. 2. 398).
14. а) Міра — віра (Укр. пр.. 1963, 303); б) Міра — віра, грошам рахунок (Н. п.. Черк.); в) Що міра, то й віра (Зін.. 25 7).
15. а) Найкраще своєю п’яддю мірити (Ільк., 5 7); б) Найлучче своєю п’яддю міряти (Укр. пр., 1963. 304).
16. Не заміряй на ходу, бо попадеш у біду (Укр. пр.. 1961. 396).
17. Не зміривши броду, не сунься в воду (Вік живи. 17).— Див. 2, обережні.
18. Не мір МЄНЄ малою мірою, бо я ся і в велику влізу (Фр.. II, 2, 398).
19. Не міряй всіх на свій аршин (Укр. пр.. 1955, 189; 1963, 521; II. ск.. 1971. 102). -Біл.: />.. 2, Ї65.
20. Не міряй всього після метра свою (ІМФЕ, 29-3, 127. Зі).
21. Не увіриш, поки не зміриш (Фр., Ill, 2, Ї05); … доки не зміриш (II. ск.. 1971, 130); … поки сам не зміриш (Укр. пр.. 1963. 335).
22. а) Оку вір, калібром мір (Укр. пр.. 1961, 396); б) Не вір, а змір (II. н., Бук.); в) Xто ;іа віру, а хто за міру (Укр. пр.. 1963. 225); і І Хто не змірит, той не увірит (Фр.. II. 2, 398); д.) ІЦо міра, то і віра ‘Зін.. ‘257; Прип.. 202; ІМФЕ. 29-3, її і, 78).
23. Як звідаєш, то зміряєш (Укр. пр.. 1963, 279).
24. а) Яков міров міряєш, таков ти відміряют (Фр.. II, 2. 398);
б) Якою мірою міримо, такою будемо відбирати (Фр.. II, 2, 399);
в) Якою міркою міряєш, такою тобі відміряють (Ном.. 136; Прип., 202; ІМФЕ, 29-3, 142, 10); г) Яков міряєш, таков назад міряно достанеш (Югас, 58); д) Якою міркою міряєш, такою і тобі відплатять (Зак. пр., 18).— Біл.: Гр.. І. Ї62.
Важити.
а) Хто не важить, ТОЙ не має (Фр., І, І, 135); б) Хто не важить. той не смажить (Прип., 33).
* * *
Борг.
1. Без боргу нема торгу (Прип., 25).
2. Борги пам’ятає не той, хто бере, а той. хто дає (Укр. пр., 1936, 384; 1963, 311).
3. Борг не реве, а спать не дає (Укр. пр., 1963, 311).
4. Борг умер, зачекай не жиє: хто не має грошей, най не ниє (Ном., 207; Прип., 25; Укр. пр., 1963, 311).
5. Боржник весело бере, а сумно віддає (Укр. пр., 1955, 282).— Див. довжник.
6. В боргах по шию (Зак. пр., 27).
7. В боргу — не спорю, а віддам не скоро (Укр. пр., 1963, 312).
8. В боргах, що в морі: ні дна, ні берега, ні сну не видно (Укр. пр., 1936, 383); … ні сну, ні спокою не видно (Укр. пр., 1963, 311).
9. Заборгований хліб тяжко платити (Прип.. 25).
10. а) Зав’яз у боргах, як собака у тину (Н. ск., 1971, 124); б) Загряз в борги по самі вуха (Укр. пр., 1955, 51); в) Загряз у довгах по самі вуха (Ном., 208; Фр.. II, 1, 19; Укр. пр., 1963, 311).
11. а) Краще без вечері лягати та без боргів вставати (Укр. пр., 1936, 383; 1955, 51); б) Ліпше без вечері лягати та без боргів уставати (Укр. пр., 1963, 311; Н. ск., 1971, 103).—Лив. довг.
12. Краще горе перенеси, а в борг не проси (Укр. пр., 1963, 311).
13. Роздав помер, тому вже не боргують (Прип., 25).
14. Старий борг платежем красний (И. п., Черніг.).— Рос: Даль, 535.
15. Хто боргує, той грошей не мае (Прип., 25).
16. Як станеш усім боргувати, то прийдеться без сорочки ходити (Ном., 207).
Довг.
1. Без довгу нема торгу (Прип., 105).
2. Більше має довгів, ніж волосся на голові (Фр., П, 1, 18).
3. а І В довгах, як у шовках (ІМФЕ, 29-3. 120, 31); б) В довгу, як у тонку (Укр. пр.. 1963. 313).— Рос: Даль, 537.
4. Великий довг робить довжника невільником (Прип., 105).
5. Витрачай менше, ніж заробиш, тоді довгів ти не наробиш (ІМФЕ. І’і З, 211, 32).
6. а) Взяв його дідько за старий довг (Ном., 159; Укр. пр., 1963. 55!); ІМФЕ, 1-5, 462. 53); б) Вхопив чорт за старий довг (Н. н.. ВОЛ.).— Біл.: Гр., І, 493; в) Узяв і того хтось за свій давній довг (Зіи., 250; Ном.. 159); г) Взяв його студько за старий борг (Укр. пр., 1963. 564).
7. Він з довгів не вилазить (Фр., II, І, 18).
8. Він певно вже вродився в довгах (Там же).
9. Він своїм довгам і ліку не знає (Там же).
10. а) Він у довгах по самі вуха; б) Він у довгах, як свиня у реп’яхах (Фр.. II, 1, 18).
11. В пастухи наймешся — весь світ в довгу (Перем., 185 і. 102). – Рос: Даль. 536.
12. Голод мутить, а довг крутить (Ном., 208).— Див. 1, голод.
13. а) Давній довг лучче находки (Ном., 208); б) Давній довг лучче знахідки (Укр. пр., 1963. 312); в) Старий борг як знахідка (Н. н.. Черк.); г) Старий довг як нахідка (Манж., 168; Гр’шч., 242); д) Як хто довг оддасть, то як нахідка (Зін., 258; Ном., 205); … то як знахідка (Укр. пр.. 1963. 312).— Біл.: Hoc.. 156.
14. Довг від мене не втече (Фр., П, 1, 18).
15. Довг довгий, а прийде час, що стане короткий (Укр. пр., 1963, 311),
10. Довг мутить, а голод краде (Закр., 159).— Див. 1, голод.
17. Довг пам’ятає не той, що бере, а той, що дає (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 539.
18. Довг не вірьовка, не порветься (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 485.
19. Довг — не криша, не згорить (ІМФЕ, 14-3, 128, 31).
20. Довг тому називається довг, бо довго не віддається (Прип., 105).
21. Довг, що довше лежить, то більше росте (Там же).
22. Коли хочеш позбутися приятеля, то задовжись у нього (Там же).
23. Кому довг довгий, а мені короткий (Фр., II, 1, 19).
24. а) Красніше без вечері лягати та без довгів вставати (Зак. пр., 81); б) Ліпше без вечері лягати та без довгів вставати (Ком., 27; Н. ск.. 1971, 103).— Біл.: Гр., 1, 485.— Див. борг.
25. Лихий довжник журиться, якби-то взяти, а хто інший хай журиться, аби довги віддати (Прип.. 106).
26. Ліпша мала хата, як великий довг (Прип., 105).
27. Малий довг робить довжника, а великий — ворога (Там же).
28. Не виплачу сі з того довгу до смерти (Фр.. І, 1, 81).
29. Не тяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти (Фр.. II, 1, 19).
30. Не ходи красно, не їж смачно, збирай гроші, плати довги (Фр., 111. 1, 276).
31. По коліна заліз у довги (Прип., 164).
32. Старі довги новими латає (Фр., II. 1, 19).
33. Старість — не радість, а довги — не користь (ІМФЕ, 29-3, 121, 4).
34. Трудно богу молитись, батька-матір поважати та довги платити (Укр. пр., 1963, 312).
35. Хто без довгу, той снить спокійно (Прип.. 105).
36. Ще нікого за довг не повісили (Фр., II, 2, 453: Прип., 106).
Довжник.
1. а) Від злого довжника добра й полова (Фр., III, 2, 430); б) Від злого довжника і полова гроші (Фр., П, 1, 21); в) Від лихого довжника і полова гроші (Прип., 106); г) Від лихого довжника бери і полову (Ном.. 207; Укр. пр., 1963, 312); д) Від лихого довжника і половину бери (Фр., II, 1, 21); є) Від лихого довжника і полову бери (Ільк., 13; Закр.. Іі8; Іл.. 230); є) Від злого давця бери і капця (Укр. пр., 1963. 312).— Рос: Даль, 537.
2. Довжник весело бере, та сумно віддає (Зак. пр., 81; Укр. пр., 1963, 312); … а сумно віддає (Укр. пр., 1936, 384); … а смутно віддає (Ільк., 28; Закр., 159; Ном., 207; Висл., 258; Фр., II, 1, 21).— Див. боржник.
3. Довжник коли бере — плаче, а віддає— скаче (Фр., П, 1, 21).
Винен (борг).
1. а) Бодай той здоров був, що мені винен! (Прип., 39); б) Бодай той здоров був, що мені винен, а той, що я винен, щоб умер! (Укр. пр., 1963, 310).
2. Бувши винним, треба бути і платним (Зін., 215; Укр. пр., 1963, 310).
3. а) Винен — віддати повинен (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); б) Хто винен, віддати повинен (Фр., І, 1, 176; Прип., 40; Літ. Укр., 1961, 16.
VI); в) Що винен, віддати повинен (Ном., 208; Укр. пр., 1955, 271; Вік живи, 20; Укр. пр., 1963. 310).— Біл.: Гр., 1, 489.
4. Він хіба плотам не винен (Фр., I, 1, 176).
5. а) Він не багат, та нікому не виноват: в одного візьме та другому оддасть (Укр. пр., 1963, 311); б) Мій батько нікому не винен: у того позичить, а тому оддасть (Ном., 208; 1л., 223; Вік живи, 10; Укр. пр., 1963, 311); в) Мій батько нікому не винний: у одного позичає, а другому повертає (Укр. пр., 1955, 51).
6. Не платить багатий, але винуватий (Укр. пр., 1963, 313).— Див. платити.
7. Той мені винен і той мені винен: якби віддало, купила б село (Укр. пр., 1963, 311).
Позичати.
1. Без позички жити — не тужити (Укр. пр., 1955, 51).
2. Був голосок, та позички з’їли (Укр. пр., 1936, 51; 1963, 308).
3. а) Добрий звичай — не позичай (Прип., 258); б) Добрий звичай— не позичай, як віддають, ще й лають (ІМФЕ, 29-3, 113, 79); в) Не позичай, бо то злий обичай: як віддає, то ще й лає (Ном., 207; Прип., 135; Укр. пр., 1963. 311; Н. ск.. 1971, 103); г) Не позичай — то злий обичай… (Закр., 188; Висл., 308; 1л., 290); д) Не позичай —добрий звичай (ІМФЕ, 14-3. 211, 135).— Біл.: Ляцький, 27; Гр.. І, 485.
4. а) Єсли обрид тобі хто, то позич йому грошей; б) Єсли хочеш з приятеля зробити ворога собі, то позич йому грошей (ІМФЕ, 29-3, 12’і. Зі); в) Коли надокучив тобі хтось, то позич йому гроші (ІМФЕ, 14-3. 24, 32); г) Коли хочеш ворога нажити, то дай йому в довг грошей (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 538; д) Коли хочеш з кимсь посваритись, позич йому грошей (Н. н.. Вол.); є) Коли хочеш позбутись когось … (Висл., 279).— Біл.: Гр., 1, 489; є) Коли хочеш приятеля позбутися, то позич йому грошей (Ільк., 46; Закр., 173; Ном., 184; Фр., II, 2, 562; Укр. пр., 1963, 702); ж) Не хочеш ворога мати, не треба грошей позичати (Укр. пр., 1963, 296); з) Позич другові гроші— матимеш ворога (ІМФЕ, 14-3. 211, 32); и) Не позичай, то не будеш мати ворогів (Н. н.. Вол.); і) Хочеш ворога нажити — позич йому грошей (Фр., І, 2, 260; Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 489; ї) Хочеш позбутися приятеля, то позич йому гроші (ІМФЕ, 29-3, 116. 31); й) Хоч потерять приятеля, а ворога нажить, грошей йому позич (Ном., 184); к) Хочеш позбутись знайомих — позич їм грошей (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); л) Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей (Укр. пр., 1936, 384; 1963, 311).
5. Коли позичив — знаю, коли віддам — не знаю (ІМФЕ, 14-3, 211, 107); … а коли віддам — хтозна (Прип., 258); б) Лучче мати, як позичати (Ільк., 51; Ном., 208; Висл., 289; Укр. пр., 1963, 309).
6. На позики не грають музики (Укр. пр., 1963, 309).
7. Не маш тички для позички! (Укр. пр., 1963, 308).
8. Не думай, як позичити, а думай, як віддати (ІМФЕ, 14-3, 211, 99).
9. Позики тягнуть за язики (Укр. пр., 1963, 313).
10. Позичає руками, а віддає ногами (ІМФЕ, 14-3, 211, 181).— Біл.: Hoc, 31; Гр., 1, 491.
136
11. Позичати у Сірка очей (Бат., 142).
12. а) Позичене — не з їдене (Н. н., Черк.); б) Позичене — не
I і мне, все треба віддавати (Ном., 208; Укр. пр.. 1963, 310).
13. Позиченими зубами кістки не розгризеш (Укр. пр., 1955, 293).
14. Позичив на вічне віддавання (Прип., 258).— Біл.: Г р., 1. 491.
15. Позичив собі у собаки хавки, а у свині — лиця (Прип.. 258).
16. а) Позичка босоніж ходить (Укр. пр.. 1963. 311); б) Позичка її.і боржнику верхом їздить (Укр. пр., 1955, 51).
17. Позичте глини споловини! (Укр. пр., 1963, 311).
18. Розум май — і не позичай (ІМФЕ. 29-3. 113. 179).
19. а) Святий звичай — не позичай (Фр.. II, І, 168; Прип., 135:
II ск., 1971. 103); б) Святий звичай — не позичай. Позичаєш чуже, і піддавати своє прийдеться (Н. ск.. 1971. 103).
20. Станеш позичати — будеш бідувати (Укр. пр., 1955. 51).
21. Хоч позич, хоч продай, хоч так дай (ІМФЕ. 14-3, 386. 33).
22. Хто мій приятель: чи той. що зичить, чи той, що пози час’ і Прип., 268).
23. а) ІЦо собі не мило й людям не зич (Зін.. 262; Ном., ‘//; Укр. Пр., 1955, 167); б) Чого собі не зичиш і другому ИЄ жадай (//. ск., 1971, ЮЗ); в) Чого собі не хочеш і другому не бажай (//. п.. Чер т.-.).— Рос: Снег.. ‘і’і9; Даль, 194; біл.: Рапан., 213.
24. а) Як гроші позичає, то щодня двора не мимас. а як прийде йора віддавати, почне і двір минати (ІМФЕ. 29 3, 120. ЗІ); б) Як Позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає (Ком..
4)7; Укр. пр.. 1963. 310); в) Як позичає, то кожний есть сват, а як Позичив, то і чорт не брат (ІМФЕ. 29 3, 120. 31); г) Як бере — пози чиї, свого батька дере, а як буде віддавать, твого буде подирать (Укр. Пр., 1963, 310); д) Як позичає, свого батька лає. а як оддає, то ЙОГО і Ним.. 207; Укр. пр., 1963. 310); є) Як позичає, себе лає, а як віддає, їй юго, хто дає (ІМФЕ, 29-3, 124, ЗІ): є) Як нозича, то себе кляне, и )ік піддає, то тебе (7л., 219; Укр. пр., 1963. 310); ж) Як позичати, то ■ н…..батька драти, а як оддають, то і нашого деруть (Мипж., 162).
25. Як ідеш позичати, то не забудь, що треба й віддати (Зак. пр.,
Піддавати.
1. а) Він віддасть на тім світі угольками (Перем., 1854, 102); пі Піддасть він на тім світі угольками (Укр. пр.. 1955. 163); в) На тім
…..і піддасть пирогами (Укр. пр.. 1963, 310); г) Оддасть на тім світі
……ям (Укр. пр., 1963, 312).— Рос: Даль, 139.
2. Хоч лай, але гроші віддай (7/. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 490. Вексель.
Вексель і лихва — то наша біда (Фр., ПІ. 2, 398).
Ручитись, поруки.
1. за друга поручишся — від недруга помучишся (Укр. пр., 1963, ІП)
2. Не ручись за нікого та й не зазнаєш нічого злого (Прип., 261).
3. Не ручись не то що за рідного батька, а за свою пазуху (Ном.,
4. пі Порука — мука; б) Порука — наука (Укр. пр., 1963, 144).
5. Поруку тягнуть за руку (Гірші., 289).
6. а) Хто за другого поручить, того біда научить (Там же); б) Хто ручиться, той мучиться (Зін., 252; Ном., 208; Фр., III, I, 54; Прип., 289; Укр. пр., 1963, 144); в) Хто за другого ручит, того біда мучит (Фр., III, 1, 54); г) Хто ся ручит, сам ся мучит (Фр.. III, /, 54).— Рос: Снег., 192; Даль, 655; біл.: Гр., 1, 352.
Заклад.
1. Заклад не йде в лад (Ном., 247; Укр. пр., 1963, 708).
2. Не заходи з дідьком у заклад (Укр. пр., 1963, 708).
3. а) Один усе закладався та й без штанів зостався (Ном., 247; Укр. пр., 1963. 708); б) Син з батьком закладався та й без штанів зостався (Укр. пр., 1963, 708).
4. а) Спор як хоч, а в заклад не бийсь (Ном., 247; Укр. пр., 1963. 708); б) До сліз хоч спорся, а у заклад не йди (Ном., 247).
5. Собаки закладались та хвостів позбувались (Укр. пр., 1963. 708).
6. Хто сі закладає, той усе докладає (Фр., II, 1, 150).
МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ
Давати, дати, віддавати.
1. а) Або дай, або вирве! (Зак. пр., 77); б) Або дай, або видру (Прип., 89); … або видеру (Закр., 141; Укр. пр., 1936, 253; 1МФЕ, 29-3, 138. 9): в) Хоч дай, хоч видеру (ІМФЕ, 14-3, 386, 518).
2. Ані каменя не дадуть голову провалити (Укр. пр., 1963, 427).
3. а) Віддай руками, а не виходиш ногами (Шиш.-Іл., 15; Закр., 148); б) Віддай гроші руками, а ходи за ними ногами (Перем., 1854, 102); в) Беруть руками, а дають ногами (Ном., 207; Іл., 228); г) Давай руками та й ходи тоді ногами (Шиш.-Іл., 19; Іл., 126); д) Даси руками — не виходиш ногами (Фр., 1, 2, 553; Прип., 71; Укр. пр., 1963, 33): є) Давши руками, да ходи ногами (Зін., 221); є) Дай руками, а не виходиш ногами (Ном., 207; Чуб., 247; Укр. пр., 1936, 38)); ж) Беруть руками, а дають ногами (Ном., 207); з) Дай гроші руками, бо не виходиш і ногами (Черн. г. в., 1859, № 7).— Рос: Снєг., 313; Даль, 539; біл.: Hoc., ЗІ.
4. Віддасть на рахманський Великдень (Прип., 275).
5. Від злого давня бери і капця (Ільк., 13; Ном., 208; Висл., 316; Фр., І. 2, 507: Прип.. 28).
6. Він дав ногам волю (//. п., Ів.-Фр.).
7. Він тобі дає маленьку нитку, а з тебе дере цілу свитку (//. н.,
Зак.).
8. В мене нема на роздачу, я й сам собі не настачу (Ном., 281).
9. Волю додати, як передати (Прип., 106).
10. В чужім не вибирай, що дають, то тримай (Висл., 244).
11. Даває, да з рук не пускає (Зін., 222).
12. Давай вдвох, бо самому немає чого (Укр. пр., 1955, 316).
13. Давай йому вівса, а він дивиться на тебе, як на пса (Вік живи, 24).— Див. 1, кінь.
14. а) Давали, але не виймали (Фр., І, 2, 504); … а не виймали (Ільк., 22; Закр., 155); … та не виймали (Ном., 93); б) Давали на словах, та забували на ділі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); в) Давали, та з кишені не виймали (Укр. пр., 1955, 163; 1963, 426); г) Давали та з рук не пускали (Ном., 93; Укр. пр., 1955, 163; 1963, 426).— Біл.: Ляцький, 9; Гр., 1, 487.
15. Дав би-м вам, якби-м мав сам (Фр., І, 2, 516).
16. а) Дав би і сорочку з себе (Ном., 87); б) Дав би йому і сорочку з себе (Ільк., 22; Закр., 155); в) Дав би з себе послідню сорочку (Н. ск., 1964, 90); г) Останню сорочку зніме та оддасть (Ном., 87; Укр. пр., 1963, 331).
17. Дав би-м ти з пальця крові (Висл., 253).
18. Дав дулю через кишеню (Укр. пр., 1955, 415).
19. Дав йому чорне на білім (Прип., 347).
20. Дав му бобу залізного з’їсти (Ільк., 22; Закр., 155).
21. Дав на вічне віддання (Прип., 43).
22. Дав, не дав, а в груди не бий (Ном., 89; Укр. пр., 1963, 308).
23. а) Дай яєчко та ще й облупи; б) Йому облупи та ще й у рот положи (Ном., 54); в) Дай йому яєчко та ще й облупи (Чуб., 264; Укр. пр., 1963, 421); г) Дай яєчко, облупи, ще й в рот поклади! (Укр. пр., 1955, 197); д) Дай, у руки поклади, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить (Укр. пр., 1955, 237; 1963, 448); є) Йому розжуй та й в рот поклади (Н. н., Вол.); є) Розжуй та ще й у рот положи (Укр. пр., 1963, 421); ж) Уже і пережував, а він ковтнуть не хоче (Укр. пр., 1955, 197; 1963, 421).— Рос: Даль, 883; біл.: Гр., 2, 284; Hoc, 32.
24. Дадуть, аби доніс, а доженуть, то й ще дадуть (Укр. пр., 1936, 404; 1963, 477).
25. Дає, аж му сі руки трясут (Фр., І, 2, 505).
26. а) Дає сі за ніс водити (Фр., І, 2, 505); б) Дає собі на носі грати (Ільк., 22; Ном., 62; Н. ск., 1971, 142); в) Не дасть собі грати на носі (Укр. пр., 1963, 326).
27. Дає, та з рук не пускає (Н. н., Київщ.).
28. Дає як не своїми руками (Фр., І, 2, 505).
29. Дай і діжу з тістом, то будуть клясти, що важко нести (Укр. пр.. 1955, 193).
30. Дай йому палець, а він всю руку відкусить (Н. н., Черк.).— Рос: Рибн., 160.
31. Дайки без оддайки — погане діло (Укр. пр., 1963, 311).
32. Дай і сало, аби за моє стало (Закр., 155; Прип., 89); б) Оддай і сало, аби за моє стало (Н. ск., 1971, 72).
33. Дай курці грядку, а їй і города мало (Укр. пр., 1963, 426).— Див. 1, курка.
34. Дай на три дні — візьмеш злидні (Укр. пр., 1963, 313).
35. а) Дай не дай, а не лай (Закр., 155; Фр., І, 2, 541); б) Дай не цай, а взашийок не пхай (Укр. пр., 1963, 308); в) Дай не дай, а лаяти не лай (Укр. пр., 1963, 308); г) Не дай та й не лай (Н. н., Сумщ.).
36. Дай, старче, палицю, а тебе хай пси їдять (Укр. пр., 1955, 166).
37. Дайте з ласки свої, а з просьби мої (Фр., І, 2, 521).
38. Дайте і перцю, аби легше серцю (Прип., 89).
39. Дайте мені коляду, бо інакше не піду (Прип., 164).
40. Дайте мені, куме, свого тютюну, бо від чужого вже ми язик . нарило (Фр., ПІ, 2, 528).
41. а) Дайте мені, ще й дитині моїй (Ном., 94; Укр. пр., 1955, 227; 1963, 423); б) Дайте мені та ще й моїм дітям (Н. ск., 1971, 135).
42. Дайте ради Христа, доложити до ста! (Укр. пр., 1963, 296).
43. Дай того, чого нема (Ном., 54; Укр. пр., 1963, 486).
44. Дали вовчий білет (Укр. пр., 1963, 90).
45. а) Дали полизати меду через скло (Укр. пр., 1961, 194); б)Помастили губи медом, а облизати не дали (Укр. пр., 1955, 163).
46. Дали, що до нових віників пам’ятатиме (Н. п., Черк.).
47. Дасть не дасть — v голову не вдарить (Зін., 221; Ном., 89; Укр. пр., 1963, 308).
48. Дасть тобі тогди, як ся догори вода вберне (Н. ск., 1964, 79).
49. Дасть, що з носа скапає (Укр. пр., 1963, 726).
50. Дам ти, діду, яйце, як ся курка знесе (Н. ск., 1964, 136).
51. Дающого рука не оскудіє, а берущого ніколи не відсохне (Укр. пр., 1963, 313).
52. а) Де дають — бери, а де б’ють — утікай (Югас, 54); б) Дають— бери, б’ють — тікай (Н. н., Черк.; 1МФЕ, 14-3, 211, 107);
в) Коли дають, бери, а коли б’ють, тікай (Зак. пр., 78); г) Як дають — бери, а б’ють — біжи (Ном., 113); д) Як дають, то бери, як б’ють, то втікай (Фр., І, 2, 507; Укр. пр., 1955, 285; Н. ск., 1964. 70); є) Дають — бери, б’ють — тікай і не питай, де взяв, не кажи, де давали (//. п.. Вол.).— Рос: Жуков, 187.
53. Десять править, а одному нема що дати (Укр. пр.. 1963, 75).
54. Добре вдав: три хотіли — штири дав (Фр.. //. /. 7); … три хотів, а чотири дав (Прип., 103).
55. Добре дуть, як дадуть (Укр. пр., 1963. 502).
56. а) Добре тому давати, що не хоче брати (Прип., 89; 1МФЕ, 14-3, 211, 134); б) Добре тому давати, що не хоче брати, а як бере, то за серце дере (Прип., 103); … а хто бере, по душі дере (Укр. пр.. 1963. 110); в) Добре тому дати, хто не хоче брати, а той, хто бере, як по душі дере (Нам., 92; Укр. пр.. 1963. 427; ІМФЕ, 15, 461, 193);
г) Добре тому давати, хто не бере, а як бере, то го за серце дере (Фр., 1,2, 505).
57. Добрий давалець: роботи дає з верхом, а харч видавцем (//. ск., 1971. 62).
58. Додав йому солі до оселедця (Прип., 106).
59. Думаєш дати, то подумай, де взяти (Укр. пр., 1963, 336).
60. Довго пам’ятає не той, що бере, але той, що дає (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
61. Дурний дає, а розумний бере (Зак. пр., 79).
62. а) Єднов руков дає, а другое відбирає (Фр., І, 2, 505; Укр. пр., 1963, 361); б) Одною рукою дає, а другою бере (Зак. пр., 79); … а двома відбирає (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 661; біл.: Гр., 1, 487.
63. Забуває дати, а не забуває взяти (Прип., 90).
64. За дурно дають та й то не беруть (Прип., 115).
65. Злий даток доброго псує (Фр.. І. 2, 528).
66. І запорохи з ока не дасть (Фр., II, 1, 155).
67. І надала мені лиха година (Укр.-рос. фр. сл., 85).
68. І рад би, і дав би, і є що, та нема в що (Укр. пр., 1963, 426).
69. а) І сам не гам, і другому не дам! (Укр. пр., 1955, 162; Зак. пр., 73; Н. ск., 1971, 136); б) Сам не гам і тобі не дам (Н. ск., 1964, 136).
70. І сорочку дав би з себе (Зак. пр., 118).
71. Йому щось комусь дати, як зуб вирвати (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
72. Коли є, тоді ще дає (Прип., 117).
73. Коли прийде віддавати, то нема що дати (Укр. пр., 1963, 310); … то нема що брати (Ільк., 45; Фр., І, 1, 207).
74. Краще давати, як просити (Зак. пр., 32).
75. Лихо давши, лихо не давши, поїхав козак не подякувавши (Укр. пр., 1963, 309).
76. Ліпше єсть давати через поріг, як стояти коло порога (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
77. Ліпше людям давати, ніж самому просити (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 486
78. а) Лучче дати, ніж взяти (Укр. пр., 1963, 309); б) Лучче давати, ніж брати (Закр., 176; Фр., І, 2, 506).
79. Любив би брати, а не любит дати (Фр., І, 1, 120).
80. Люди не татари, дадуть шматок хліба (Укр. пр., 1963, 73).
81. Мило тому давати, хто не хоче брати (Висл., 293; Фр., II, 2, 398; Прип., 200).
82. Минулася барма, що давала дарма (Укр. пр., 1963, 309; ІМФЕ, 1-5, 461, 111).
83. а) На «дай» глухий, на «на» — чуткий (Укр. пр., 1936, 158); б) Не чує, як говорять «дай», але як «на» — нараз почує (Н. ск., 1964, 138); в) Як кажеш «на!», то він почує, як кажеш «дай!», то він не чує (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); … як кажеш «дай», то він глухий (ІМФЕ. 14 3, 211. 32); г) Як «на» то чує, а як «дай», то глухий (Укр. пр., 1955, 164; Н. ск., 1971, 136).
84. а) На тобі, небоже, що мені не гоже! (Зін., 235; Югас, 59; ВНС, 15; Ільк., 59; Шиш.-Іл., 47; Ном., 93; Чуб.. 283; Фр., 11, 2, 438; Укр. пр., 1936, 194; 1963, 426; Н. ск.. 1971. 136); … що нам негоже (Ном., 93; Висл., 300; Іл., 207).— Рос: Снег., 250; Рибн., 158; біл.: Гр., 2, 332; б) Що мені не гоже, на тобі, небоже (Мал., 214); г) На тобі, Гаврило, що мені не мило! (Н. ск., 1971, 136); д) Нате мій стовбур, щоб і я там був; є) Нате й моїх п’ять, щоб було десять!; є) Нате й мого п’ятака, прийміть мене, штурпака! (Укр. пр.. 1963, 354); ж) Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця (Укр. пр., 1955, 169; 1963, 354); з) Нате і мій глек на капусту, щоб порожній не був! (Укр. пр., 1963, 391); и) Нате і мій гріш та купите дьогтю, бо і в мене паршива голова (Укр. пр., 1963, 392); і) Хоч і риби нема, нате вам кіш на рибу (Укр. пр., 1963, 426).
85. Не всім однаково дано: одному ситце, а другому — решітце! (Ном., 35).
86. Не давайся кожному вітрові повівати (Ільк., 62).— Див. 1, вітер.
87. Не дай і не лай! (Шиш. Іл., 49; Ном.. 89; Прип.. 180; ІМФЕ, 29-3. 141. 8).—Bin.: Hoc, 96; Гр., 1, 487.
88. Не дай курці проса — нехай здохне! (Укр. пр., 1963, 425).
89. Не дай мені, сховай біді (Прип., 90).
90. Не дасть і соломи на перевесло (Фр., І, 2, 525).
91. Не мала на роздачу: собі не настачу (Укр. пр., 1963, 75).
92. Не хочу —дайте! (Фр., І, 2, 525).
93. Не штука дати, коли є звідки брати (Закр., 191; Ном., 88; Фр., Ill, 2, 344; Укр. пр., 1963, 313); … як є відки взяти (Фр., І, 2, 525).
94. Нині дав, завтра назад відобрав (Фр., І, 2, 525).
95. Ні б’є, ні лає, ні їсти не дає (ІМФЕ, 14-3, 211, 264).
96. Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало! (Н. ск., 1971, 128).
97. а) Одною рукою дає, а другою відбирає (Перем., 1854, 102; Укр. пр., 1963, 361); … а двома відбирає (Н. н., Вол.); б) Однією рукою дає, а двома забирає (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 661; біл.: Гр., 1, 487.
98. Останню сорочку зніме та оддасть (Ном., 87; Укр. пр., 1963, 331).
99. а) Оддавши нищим, а собі ні з чим (Зін., 252); б) Оддай нищим, а собі ні з чим (Ном., 93; Укр. пр., 1963, 75); … а сам ні з чим (Укр. пр., 1963, 75).
100. Подвійно дає, хто скоро дає (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
101. Пшеничники доведуть, що й хліба не дадуть (Укр. пр., 1963, 452).
102. Пес на сіні лежить: сам не їсть і другому не дає (Н. ск., 1971, 136).— Див. 1, собака.
103. Роздай умер, а син не вродився (Фр., Ill, 2, 516).
104. Силою не дають — силою віднімають (Укр. пр., 1963, 75).
105. Сього ніхто не зніме, а кращого не дасть (Укр. пр., 1963, 53).
106. Такому дати, що не може брати (Фр., І, 2, 525); … що не хоче брати (Фр., 1, 2, 325).
107. Так радо дав, якби йому здорові зуби рвав (Югас, 62).
108. Ти йому даєш вівса, а він дивиться на тебе, як на пса (Укр. пр., 1961. 185; 1963, 514).
109. Ті вже повмирали, що даром давали (Укр. пр., 1963, 309; ІМФЕ, 15. 61, Ш).
ПО. Той дає багацько, хто дає трохи, та від щирого серця (Укр. пр.. 1963. 309).
111. Той і ложки води не дасть (Фр., І, 2, 250).
112. То такий, що не дасть собі в кашу наплювати (//. п.. Черк.).
113. Умій дать, умій і одходить (Шиш.-Іл., 74; Ном., 89; Укр. пр., 1963. 313).
114. У цигана дві шкури: одну дасть, ще одна зостанеться (Укр. пр., 1963, 306).
115. Хата багата, та нічого й собаці дати (Укр. пр., 1963, 60).
116. Хліб за хліб людям віддавай (Укр. пр., 1963, 310).
117. Хто дає, той має (Ном., 87; Чуб., 304; Фр., ПІ, 2, 423).
118. а) Хто дасть, той князь, хто не дасть, той грязь (Ном., 87); б) Хто дасть, той пан, хто не дасть, той кабан (Н. н., Черк.).
119. Хто бідному дає, той вдесятеро придбає (Укр. пр., 1963, 75).
120. Хто в біді дав, два рази дав (Там же).— Див. біда.
121. Хто живому не дав, той і за вмерлим не дає (Фр., 11, 1, 104).
122. Хто зразу дав, той два рази дав (Ном., 46; Укр. пр., 1963, 309).
123. а) Цілий тиждень давай, а в суботу не дай, то будеш лихим
Фр., III, 1, 207); б) Цілий тиждень давав, а в суботу не дав та і усе пропало (Н. н., Бук.).
124. а) Чим більше даєш, тим менше маєш (Фр., І, 2, 506); б) Що більше даєш, то менше маєш (Прип., 90).
125. Чи поможе, чи не поможе, а ти дай, небоже (Згар., 109).
126. а) Що даси руками, виходиш ногами (Фр., III, 1, 52); б) Що часи руками, те не виходиш ногами (Фр., Ill, 1, 52; Прип., 289).
127. Що дайте, то дайте, тільки з хати не випихайте (Укр. пр., 1963, 74).
128. Що люди дали, то пси одібрали (Укр. пр., 1963, 75).
129. Я б і дав тобі та лишаю собі (ІМФЕ, 14-3, 211, 142).
130. Я би єго мізельний палець за тебе цілого не дав (Фр., 11, 2,
і 90).
131. а) Як звав, так звав, аби гроші дав (Ком., 21); б) Як звано, го звано, аби що дано (Закр., 228; Фр., П, 1, 167).
132. Як тебе потребують, то дуже шанують, а як не можеш дати, го тікай із хати (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
133. Якою рукою даєш, такою й приймаю (Прип., 91).
134. а) Як не даш з просьби, то даш з грозьби (Укр. пр., 1963, 308); б) Як не даси з просьби, то даси з принуки: а чого просьба не докаже, то докажуть буки (Ільк., 116; Закр., 229; Ном., 23; Укр. пр., 1963, 308; Н. ск., 1971, 71)
135. Як утопає, сокиру даває, а як порятують, і топорища жалує (Ном.. 47).
136. Як тому не дати, хто вміє прохати (Зін., 258; Ном., 87; Укр. пр., 1936, 269; 1963, 309).
137. Яку мала, таку дала (Н. н., Зак.). Дарувати.
1. Від панів дари, надійся кари (Прип., 91).
2. Вола дарують без ярма (Ном., 90).
3. а) Дарованим конем не їздити (Там же); … далеко не поїдеш (ІМФЕ, 1-5, 530, 11); б) Дарованим конем не наїздишся (Білоц., 28; Укр. пр., 1963, 314).— Рос: Даль, 695.
4. а) Дарованому коневі не заглядають в зуби (Ільк., 23; Закр., 155; Висл.,254; Чуб., 283; Фр., 111, 2, 456; ІМФЕ, 1-5, 421, 344); … в іуби не заглядають (Білоц., 28; Вік живи, 35); б) Дарованому коневі
у зуби не дивляться (ВНС, 5; Ном., 90; Чуб., 283; Укр. пр., 1936, 406; Зак. пр., 117; Укр. пр., 1963, 313); в) В чужому вибирати, а дарованому коневі в зуби позирати (Фр., 1, 2, 514); … не позирай у зуби і Югас, 54); г) Дарованому коневі в зуби не заглядають, тільки його радо приймають (ІМФЕ, 29-3, 113, 129); д) Дарованому коневі спокій (ай і в зуби йому не заглядай (ІМФЕ, 29-3, 113, 106); є) Даремному мніеві не гляди в зуби (Зін., 262; Ном., 90); є) Дареному коню в зуби це дивляться (ВНС, 5; Закр., 155).— Рос: Снег., 84; Даль, 579; Жуков, 117; біл.: Ляцький, 9; Рапан., 245; Гр., 1, 468.
5. Дароване не зароблене — користі не принесе (Н. н., Черк.).
6. Дарованому один кінець (Ном., 90; Укр. пр., 1963, 314).
7. Даруєш, небоже, що тобі негоже! (Там же).
8. Дари та очі не дери! (Укр. пр., 1963, 313).
9. Дар за дар, слово за слово (Закр., 155).
10. Дар — не купівля, не гудять, а хвалять (Укр. пр., 1936, 405; 1963, 313).
11. Дарований хліб скоро черствіє (ІМФЕ, 29-3, 131, 31).
12. а) Дарованого назад не беруть (Фр., I, 2, 514); б) Подарунок назад не беруть (Укр. пр., 1936, 405; Вік живи, 34; Укр. пр., 1963, 314).
13. Забери свої дари, бо ти мені не до пари (Прип., 92).
14. За морем воли даром (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 467.
15. І вже такі дари: сметанку ізбери, а сироватку дай (Укр. пр., 1963, 314).
16. а) Легше десятьом подарувати, чим в одного попросити (Укр. пр., 1955, 53); б) Лучче дарувати, ніж брати (Ном., 90); в) Краще дарувати, ніж брати (Укр. пр., 1963, 313).
17. а) Не дорогий подарунок, дорога любов ( Н. н., Сумщ.); б) Не подарунок дорогий, а дорога увага (Н. н., Київщ.); в) Дорогий не подарунок, дорога любов (ІМФЕ, 14-3, 21, 244); … а дорога твоя пам’ять (Укр. пр., 1963, 314).— Рос: Даль, 579.
18. Нині дар, а завтра віддай (Фр., 1, 2, 511); б) Нині дар, а завтра жаль (Фр., І, 2, 512).
19. а) Ні дар, ні купля (Укр. пр., 1963, 309); б) Що дар, то дар, а що купля, то купля (Зіп., 257; Ном., 157; Укр. пр., 1963, 298).
20. Подарки люблять оддарки (ІМФЕ, 29-3, 123, 54).— Рос: Даль, 579.
21. а) Подаруйко за кордоном без штанів ходить (Ком., 74): б) Подарунько без штанів ходить (Укр. пр., 1963. 314); в) Подарунки за Десною без штанів ходять (Шиш.-Іл., 59); г) Подарунки за Дніпром без штанів ходять (Ном., 90).— Біл.: Гр., 2, 335.
22. Иодариш поїхав у Париж (Укр. пр., 1963, 314).
23. Подарунок не дарують (Укр. пр., 1936, 405; 1963, 313).
24. Хто дає дарунки, тому відчиняють двері (Прип., 92).
25. Чим корить, краще не дарить (Укр. пр., 1955, 282; 1963, 313).
26. Що дароване, то не раховане (Фр., І, 2, 515; Прип., 92). Дякувати.
1. Дяка, як табака,— бери, коли частують, а про свою дбай (Укр. пр., 1963, 51 і).
2. За «тепер» дякує, а за «ще» просить (Фр.. III, 1, 204).
3. За чай і раки немає дяки (Білоц., 24).
4. а) Не жди дяки від приблудної собаки (Ном., 89; Укр. пр., 1961, 198); … від приблудної псяки (Укр. пр., 1955, 167); б) Не сподівайся дяки від приблудної псяки (Ном., 89; Укр. пр., 1963, 513).
5. а) Одна дяка, що за рибу, що за рака (Укр. пр., 1963, 513; Н. ск., 1976, 48); б) Одна подяка, чи за рибу, чи за рака (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).— Біл.: Гр., 2, 265.
6. Хто всім потакує, тому ніхто не дякує (Вік живи, 25; Укр. пр., 1961, 464).
7. а) Яка честь, така подяка (Висл., 359); б) Яка шана, така і дяка (ІМФЕ, 14-3, 211, 144).
Як ви… так ми (віддячуємо).
1. а) Як ви нам, так і ми вам (Ном., 139; Укр. пр., 1955, 209); б) Як ти до мене, так я до тебе (Н. ск., 1964, 73); в) Як ти зо мною, гак я з тобою (Н. ск., 1964, 73); г) Як ти мені, так я тобі (Фр., III, 1, 207).
2. Як у лісі гукнеш, так і відгукнеться (Укр. пр., 1955, 270).
3. Який стук, такий грюк (Там же).
4. Яке «помагайбі», таке й «доброго здоров’ячка» (Там же). Брати.
1. Бере, де не положив (Фр., І, /, 118).
2. Бере на зелений овес (Прип., 28).
3. Бери, дідьку, що твоє! (Там же).
4. Бери, коли дають (Фр., І, 1, 118).
5. Бери побільше, кидай подальше (Н. н., Черк.).
6. Бери, Лесько, хоч не легко! (Укр. пр., 1963, 369).
7. Бери, чорте, груш, а мене не руш! (Прип., 28).
8. Бери, що дають, їж, що є (Н. н., Черк.).
9. Беріть і на мене ся дивіть (Фр., І, 1, 119).
10. Беріть, свате, бо все одно свиням викидати (Укр. пр., 1963, 314).
11. Брав — не пишався, верни — не встидайся (Укр. пр., 1963, 374).
12. Все бери, а мене лиши! (Укр. пр., 1963, 370).
13. Вже би я брав, коби лиш хто дав (Фр., І, 1, 119; Прип., 28).
14. Відбереш у несій голос! (Укр. пр., 1963, 312).
15. Все хотів би зразу забрати в рот, коли б помістилося (Зак. пр., 10).
16. Дарма, нехай хріння вже беруть! (Укр. пр., 1963, 426).
17. Дорого не бери, а голови не дури! (ІМФЕ, 29-3, 12і, ЗІ).
18. З дірявого на набереш (ІМФЕ, 29-3, 135, ЗІ).
19. З повного легко брати: хоч убуває, не так знати (Ном., ЗО; Укр. пр., 1963, 258).
20. Із одної кишені бере, а в другу кладе (Зак. пр., 78).
21. І сліди свої заберу звідси (Фр., III, 1, 114).
22. Коби не віддавати, то не один хотів би брати (Прип., 43); … то не один би любив брати (Фр., І, 2, 207).
23. Латвіше брати, ніж повертати (Укр. пр., 1963, 310).
24. а) Легше брати, як віддавати (Фр., І, 1, 119; Прип., 28); б) Легко брати, тяжко віддавати (Н. н., Вол.); в) Ліпше брати, ніж повертати (ІМФЕ, 29-3, 125, 4).— Біл.: Гр., 1, 491.
25. Любиш брати — люби і віддавати (ІМФЕ, 14-3, 211, 99).— Рос: Даль, 194.
26. Набереш, аж не зможеш нести (Фр., І, 1, 120).
27. Набрався дрібних від дурних (Прип., 28).
28. Набрав, що аж голому поза пазухою видно (Укр. пр., 1955, 315).
29. Набрав, як убогий у торбу (Обр. сл., 119).
30. а) Не бери чужого, не будеш боятися нікого (Укр. пр., 1955, 213); б) Не руш нічого і не бійся нікого (Укр. пр., 1963, 374).
31. Не бери в рот більше, як поміститься (Зак. пр., 79).
32. а) Не бери, куди не положив (Н. н., Вол.); б) Не бери, де поклав (Укр. пр., 1963, 333); в\ Не ходи, куди не просили, не бери чого не поклав (Укр. пр., 1963, 333); г) Не бери, где не положив (Зін , 266; Ном., 188).
33. Не гляди, що п’ятниця, тоді бери, як трапиться (1МФЕ, І .> 461, 54).
34. Не на те він брав, аби віддавати (Фр., 1, 1, 120).
35. Не ходи, куди не просили, не бери, чого не поклав (Укр. пр 1963, 333); … не бери, чого не положив (Ном., 188).
36. Не штука брати, але штука віддати (Фр., І, 1, 120; Прип., 29)
37. Ні бере, ні кладе (Фр., 1, 1, 120).
38. Не бери, де не поклав (Н. ск., 1971, 103).
39. Не бери дурного в голову, а важкого — в руки (Н. н., Черк.)
40. Обібрали до нитки (Ном., 216).
41. Проси якнайбільше, а бери, що дають (Закр., 200; Ном., 205; Прип., 270; Укр. пр., 1963, 298).
42. Радісно береться, та смутно віддається (Укр. пр., 1963, 310)
43. Свойов жменев найліпше брати (Фр., 11, 1, 131).
44. Ти базаринку любиш брати, а я людям помагати (Прип., 260).
45. Тільки на то набереш, як на шило борщу (Укр. пр., 1963, 20).
46. Тяжко брати, а важко кидати (Ном., 93; Укр. пр., 1936, 293).
47. Усе на храпок бере (Ном., 67).
48. Хто бере, свою матір проклинає, як віддає, мою споминаї; (Висл., 282; Фр., 1. І. 121).
49. Хто не бере, тому легше (Ном., 87; Укр. пр., 1963, 309).
50. а) Як бере, очі дере, як оддає, батька дере (Шиш.-Іл., 83; Ном., 207; Укр. пр.. 1963, 310); … а як віддає, то ще й лає (ІМФЕ. 29-3, 146, 53); б) Як бере, то поклони б’є, а як возьме, то ніс дере (ІМФЕ, 29-3, 120, 31); в) Як беруть, сто коней дають, а візьмуть –
і одного не дають (Ном., 46; Укр. пр.. 1963. 297); … і одного не дадуть (ІМФЕ, 29-3, 139, ЗІ); г) Як гроші беруть, сто коней дають, а як візьмуть — і одного не дають (ІМФЕ, 29-3, 120, 28). Взяти.
1. Взяв го під свої крила (Фр., 11, 2, 310).
2. Взяв личком, а оддаси ремінцем (Закр., 147).— Див. лихо.
3. Взяв на час та і в добрий час (ВНС, 3; Шиш.-Іл.. 15; Закр., 147; Ном.. 207; Укр. пр., 1963, 312).— Рос: Снег., 42; Даль, 539; біл.: Hoc, 32; Г р., 1, 493.
4. Взяв руками, не віддає ногами (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль. 138.
5. Взяв, що не положив (Фр., І, 1, 155).
6. Взяв, як своє (Фр., І, 1, 154; Укр. пр., 1963, 369); б) Е, взяв як дома (Укр. пр., 1963, 368).
7. Візьме, хоч з вогню (Укр. пр., 1963, 371).
8. Гадай, не гадай, що-с узяв, то віддавай (Фр., І, 2, 304).
9. а) Де положиш, там і візьмеш (Н. н., Вол.); б) Де не поклав, не візьмеш (Укр. пр., 1963, 251); в) Де не положив, там не візьмеш (Ном., 193; Укр. пр., 1955, 293).— Біл.: Гр., 2, 453.
10. Забуваємо дати, не забуваємо взяти (Фр., І, 2, 423).
11. Заправив і не взяв (Укр. пр., 1963, 299).
12. З мертвого і з голого нічого не візьмеш (ІМФЕ, 14-3, 211, 234). 18. З-перед очей взято (Укр. пр., 1963, 368).
14. Є й буде, й знаєм, де взять (Ном., 95; Укр. пр., 1963, 297).
15. Любиш взять — люби й віддать (Н. н., Черк.).
16. Нічим не візьмеш, так і клоччям (Ном., 57).
17. Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що й останеться, прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка (Ном., 93).
18. Так не візьме, як становий карбованця (Н. ск., 1971, 72).
19. Узяв вовчий пашпорт (Укр. пр., 1963, 90).
20. а) Узяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Укр. пр., 1963, 18); І Узяв чорт корову, нехай же й теля візьме; в) Узяв біс коня, нехай
ідечку бере (Укр. пр., 1963, 18); г) Взяв корову, візьми й подойник Н., Сумщ.).— Рос: Даль, 148.
21. Узяв топір — візьми й топорище (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 0
22. Умій взяти — умій і віддати (Н. п., Черніг.).— Рос: Снєг., Даль, 535.
23. Чи взяв, чи не взяв, аби за моє стало (Ном., 183; Укр. пр., 1963, !)); … аби своє взяв (Укр. пр., 1963, 369).
24. Що взято, то й свято (Укр. пр., 1963, 368).
25. Як же взяв, то від нього і чорт не вирве (Зак. пр., 19).
26. Як взяха, то й оддаха (Ном., 208). Класти — взяти.
і) Далі положиш — ближче візьмеш (Н. н., Черніг.); б) Далі по-
їдеш — близько візьмеш (Н. н., Вол.); в) Добрі люди, що положиш,
й не буде (Укр. пр., 1963, 371).— Рос: Даль, 554; біл.: Гр., 2,
Див. сховати. Дбати.
1. Всякий за себе дбає (Ном., 189).
2. Дбай за себе, буде з тебе (Прип., 92).
!
• Дбає за кого, як пес за п’яту ногу (Укр. пр., 1963, 360). І. а) Кожний дбає за свою шкуру (Прип., 291); б) Кожний за пс дбає (Фр., І, 2, 423).
5. Не кожен, хто дбає, той і має (Укр. пр., 1955, 29; 1963, 14;
1964, 67).
6. а) Ні б’є, ні лає та ні про що не дбає (Ном., 175; Укр. пр., 1936, І, 1963, 454; Н. ск., 1971, 178); б) Ні б’є, ні лає і нічим не дбає ШМ„ 62; Укр. пр., 1963, 455); … та нічого не дбає (ІМФЕ, 14-3, 211,
Коли б тому такий вік довгий, як у мене чоловік добрий: він < »< ні лає, нічого мені не дбає (Укр. пр., 1963, 655). 7. Не дбає, щоб пишно, аби затишно (Прип., 82).N. Про себе дбай, але й інших не забувай (Прип., 164). 0. Гак дбає, як пес про п’яту ногу (Укр. пр., 1955, 206; 1961, 240). 10. а) Хто дбає, той і має (Н. ск., 1971, 91; Н. ск., 1976, 44); \ го дбаєт, той маєт (Зін., 252); в) Хто не дбає, той не має (Н. ск., 7; ІМФЕ, 29-3, 148, 5); г) Хто не дбає, той нічого не має (Зак. 98; Укр. пр., 1963, 274); д) Хто дбає, той має (Ільк., 101; Закр.,317; Ном., 193; Фр., I, 2, 530; Прип., 92; Укр. пр., 1963, 274); є) Хто як дбає, так і мае (Зак. пр., 56); є) Як дбаєш, так і маєш (Закр., 228; Ном., 193; Чуб., 1, 285; Укр. пр., 1955, 80; Вік живи, 19; Н. ск., 1964, 67; 1976, 44); ж) Як дбаєш, так маєш, як робиш, так ходиш (Фр., I, 2, 530; Укр. пр., 1955, 80); з) Що хто дбає, той у себе має (Укр. пр., 1963, 453); й) Як дбаєм, так і маєм (Н. н., Вол.); и) Якби дбав, то би мав (Фр., 1, 2, 530); ї) Як дбаєть, так і маєть (Мал., 216).— Біл.: Рапан., 112; Гр., 1, 185. Недбалиця. а) Гірший недбалиця, як п’яниця (Фр., II, 2, 441); б) Гірша недбалиця, як п’яниця (Висл., 251); в) Недбалиця гірше п’яниці (Ном., 210; Чуб., 270; Укр. пр., 1936, 220; 1963, 454); г) Ліпше п’яниця, як недбалиця (ІМФЕ, 1-5, 461, 222). Допомагати. 1. Багато помагає устами, а не руками (IIрип., 260). 2. Він так допомагає, що спиці в колеса стромляє (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 3. Допоміг йому з калюжі в болото (Там же). 4. Дурна поміч гірше немочі (Н. п.. Нол.).— Біл.: Гр.. 1, 372. б. З його помочі, як з осики груш (Укр. пр.. 1961, 266} II. ск.. /.97/, 186). 6. Кому Не порадити, тому й но допомогти (Зак. пр.. 118). 7. Не можеш допомогти, то ліпше помовчи (7/. п.. Нол). Біл.: Гр., 1, 371. 8. а) Не поміч, а неміч; б) Більше немочі, як помочі (Нам., 203). 9. Помагаєш ми з гори віз тягнутії (Писі.. 323} Фр . II. 2. 569). 10. Помагай бідному журитися (ІМФЕ. І ІЗ. 382, 33). 11. Поміч у свій час, як дощ у ми \х\ (ІМФЕ. 8 Е2. 19. 126, Яворн.; Укр. пр., 1955, 141; 1963, 702; II. ск.. 1964, 232). Рос: СН€І 487. 12. Раз, два не поможе, то десять не поможе (Укр. пр., 1963, 610). 13. Скільки міг, стільки допоміг (7/. //., Вол). — Біл.: Гр’., /, 371. 14. Тобою так заиоможешся, як кулаком по воді обіпрешся (//. ск., 1971, 186). 15. а) Якби один другому не допомагав, то СВІТ би иронии; б) Як би чоловікові не допомагав, то світ би існувати перестав (ІМФЕ. 29-3, 113. 31). 16. Який помагай біг, такий здоров будь (Югас, 66). 17. Як міг, так допоміг (Ільк., 115; Укр. пр., 1963. 310; ІМФЕ, 29-3, 140, 6). Радити, порада. 1. Всіх сі раджу, а свій розум маю (Фр., І, 2, 276). 2. Всіх сі радь, а своє роби (Фр., І, 2, 276). 3. Давай собі раду, лізь у коноплі (Прип., 273). 4. Де великая рада, там рідкий борщ (Ном., 119; Укр. пр., 1963, 702). 5. Де два, там рада, де три, там зрада (Фр., І, 2, 530). 6. а) Добра порада дорожча від золота (ІМФЕ, 14-3, 386, 607); б) Добра рада ліпша, як злото (Н. ск., 1964, 230). 7. Добра рада, як готові гроші, а лихая — готове нещастя (Ільк., 27; Закр., 168; Укр. пр., 1963, 702). 8. Добрая тая рада, де щирая правда (Ном., 119). 9. Добре радить, кепсько робить (Фр., II, 1, 8). 10. Добре той радить, хто людей не звадить (Закр., 158; Ном., 119; Укр. пр., 1963, 702). 11. а) Другого радься, а свій розум май (Прип., 273); б) Другого ся рай, а свій розум май (Фр., III, 1, 2). 12. З нього ані ради, ані поради (Прип., 273). 13. Інша рада гірш, як зрада (Закр., 69; Укр. пр., 1955, 267).— Біл.: Гр., 1, 370. 14. Іншим радить, а собі не вміє порадити (Укр. пр., 1963, 703). 15. Кожде свойов головов радить (Фр., III, 1, 3). 16. Коли ся починає звада, не поможе і рада (Ільк., 45).— Див. звада. 17. а) Коли шукаєш ради, стережися звади (Ном., 119; Укр. пр., 1963, 702); б) Коли шукаєш ради, стережися зради (Ільк., 46; Висл., 279; Фр.. Ill, 1. 2). 18. а) Одна рада хороша, а дві ліпше (Ном., 119); б) Одна рада добра, а дві краще (II. п.. Вол.).— Біл.: Hoc, 119; Гр., І, 369; в) Одна рада хороша, а дві ще краще (Укр. пр., 1963, 321). 19. Порада — не зрада (Укр. пр., 1963, 702). 20. Радних аж за много, а слухати нікого (Фр., III. І. 3). 21. а) Радь ся всіх, слухай одного, а найрадше себе самого (Фр., III. 1. 3)\ б) Радься всіх, слухай лиш одного, а то себе самого (Прип., 273). 22. Совіт падає, як горох к стіні (Вар. Лаз.). 23. Хороше нарадив, хоч покинь (Укр. пр.. 1963. 703). 24. Чи рада, чи не рада, гайда, громада! (Там же). 25. Щоб дати пораду, треба казати до ладу (Укр. пр., 1955, 265). 26. Що рада, то не зрада (Ном.. 119). 27. Яка рада, така і громада (Прип., 273). Рятувати. 1. З мого рятування не буде помилування (Ком., 74). 2. Не порятує, хоч гинь (Прип., 290). 3. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуєм рятунків (Ном., 46; Укр. пр.. 1963, 702). 4. а) Рятуй, як кричить, бо пропаде, то замовчить (Прип., 290); б) Рятунок в час проганяє смерть від нас (Прип., 290). 5. Усяк готов, щоб погубить, та хто буде рятувати? (Ном., 47; Укр. пр., 1963, 17). 6. Хто годен, рятувати повинен (Прип., 290). Спасибі. 1. Е! Тут малий спасибіг (Укр. пр., 1963, 313). 2. Спасибім не одбудеш (Там же). 3. Спасибі в кишеню не кладуть (Там же). Обіцяти. 1. Багато обіцяє, а мало дає (Фр., II, 2, 463). 2. Він дуже щедрий на обіцянки (Укр. пр., 1963, 314). 3. Він клянеться, обіця — задля красного слівця (Укр. пр., 1961, 454; ІМФЕ, 14-3, 211, 155). 4. а) Гори-доли обіцяв, а ніч не дав (Н. ск., 1964, 80); б) Гори-до-ли обіцяє, поки в руках тебе не має (ІМФЕ, 14-3, 211, 173); в) Золоті гори обіцяє (Ільк., 38; Ном., 68; Фр., І, 2, 413; Укр. пр., 1955, 181; 1963, 414).— Рос: Даль, 652; г) Обіцяє золоті гори (Фр., II, 2, 463). 5. Казала, обіцяла, а слова не дотримала (ІМФЕ, 29-3, 140, 6). 6. Коли обіцяють, м’яко постеляють, а потім вже шпигають, як шилом (ІМФЕ. 14-3. 211, 32). 7. а) Краще не обіцяти, як слова не здержати (Укр. пр., 1955, 168); … як слова не дотримати (Зак. пр., 76); б) Краще зробити не обіцяючи, ніж обіцяти, а не зробити (ІМФЕ, 14-3, 211, 239); в) Ліпше не обіцяти, як слова не додержати (IIрип., 229); г) Лучче не обіцяти, як слова не здержати (Ільк., 51; Висл., 289; Фр., II, 2, 463; Укр. пр., 1936. 402; 1963, 316); д) Радше не обіцяти, як не дати (Н. ск., 1964. 80); є) Радше не обіцяти, як не дати (Н. ск., 1964, 80); є) Не треба обіцяти, коли не можеш дати (Н. н., Закарп.). 8. Не поспішай обіцяти, а поспішай зробити (ІМФЕ. 14 3. 211, 250). 9. Не обіцяй, а зразу в руки дай (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 10. Не ТОЙ МОЛОДецЬ, хто пообіцяв, а той, хто виконав (//. п.. Київщ). 11. Не треба обіцяні, коли не можеш дати (//. п., Закарп.). 12. Обітницям не радуйся (Укр. пр.. 1963. 314). 13. а) Обіцяв пап кожух, та слово його тепле (Фр., II. 2, 463); б) Обіцяв пан – грушок з верби дам (ІМФЕ. 29 3, 136. ЗІ); в) Обіцяв хазяїн дати, тільки велів заждати (II. ск.. 1971. 62).— Див. пан. 14. Обіцяй мало, а зроби багато (IIрип., 229). 15. Обіцяли гори іі мости, а дали лиш голі кості (Там же). 16. Обіцяли дані а ГЯКОМ», вийшла з того дуля з маком (ІМФЕ, І ІЗ. 211. 156). 17. а) Обіцянка, а не данка — дурному радість (Закр., 193; Висл., ЗІ і); б) Обіцянка танка, а дурному радість (Югас, 60; Зак. пр., 77); в) Обіцянка цяцянка (Ном., 88); г) Обіцянка — цяцянка. а дурневі радість (Ном., 88; Иілоц.. 25; II. ск.. 1971. 108); д) Обіцянка— цяцянка. глупому — радість (ІМФЕ. 29 3, 113. 48); є) Обіцянка — цяцянка, а цяця іі досі в кишені (Укр. пр., 1955, 163; 1963. 316).- Кіл.: Рапан., 197. 18. Обіцянками землю не наситиш (ІМФЕ. Іі 3, 211, 261). 19. Обіцянками не проживеш (Зак. пр., 77). 20. Обіцянками ситий не будеш (ІМФЕ, 14-3, 211, 240). 21. Обіцянка — новий довг (Фр., III, 2, 500). 22. Обіцяного три роки ждуть (Зак. пр., 77; Укр. пр., 1961. 213).— Рос: Жуков. 23. Обіцяти гори-долини (Фр., II, 2, 463). 24. а) Но обіцянку на скорій клячі поспішайся (Зін., 265; Укр. пр.. 1963, 314); б) По обіцянку треба швидкого коня (Ільк., 77; Ном., 88; Писі.. 343; Фр.. II, 2, 463: Укр. пр., 1963, 315). 25. Спочатку подумай, а пдтім обіцяй (Зак. пр., 77). 86 26. Так нам довго обіцяли, що ми вже повиростали (ІМФЕ. 14-3, 211, 155). 27. У краю обіцянок можна вмерти з голоду (Прип., 229). 28. Хто багато обіцяє, той мало дає (Укр. пр., 1963, 315); … той мало завжди дає (ІМФЕ, 1-5, 461, 54). 29. а) Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримає (Ільк., 100; Ном., 88; Фр., II, 2, 463; Висл., 272); б) Хто обіцяє, той рідко слова дотримує (Укр. пр., 1955, 173). 30. Хто рад обіцяти, той не має охоти дати (Ном., 88; Прип., 229; Укр. пр., 1955, 181; 1963, 315). 31. Штири воли обіцяли, а куце паця дали (Н. ск., 1964, 82).’ 32. Як тоне, то сокиру обіща, а витягнув, і топорища жалко (ВНС, 33).— Див. 2, тонути. Держати, тримати. 1. Держав дві корови, а тепер — дві ворони (ІМФЕ, 1-5, 462, 54). 2. Держиться на жилах, як пісок на вилах (НриЩ, 95). 3. Держи, що маєш, кажи, що знаєш (Там же). 4. Держімося землі, бо земля держить нас (Там же). 5. а) Держіт мі два, бо єдному ніщо (Фр., І, 2, 543); б) Тримайте мі два, бо єдному ніщо (Фр., І, 2, 531). 6. Держу, хоть сам дрижу (Фр., І, 2, 544; Прип., 95). 7. На аркані го не вдержиш (Фр., І, 1, 9). 8. Не втримався за гриву, то за хвіст не втримаєшся (Вік живи, 33).— Див. 1, хвіст — голова. Ділити. 1. Діли та себе не оголи (Ном., 88). 2. Нам батьківщини не ділить (Укр. пр., 1963, 703). 3. Щоб себе не оголить і тебе не обділить (Ном., 88; Укр. пр., 1963, 309). Діставати. 1. Легко ся дістало, легко й пропало (Фр., II, 2, 339). 2. Так дістав, що аж облизався (Прип., 102). 3. Хто багато жадає, мало дістає (Фр., III, 2, 435). 4. Хто стоїть у ряду, три дістане коляду (Прип., 164). 5. Що застану, то й діетану (Фр., II, І, 159; Прип., 133). Добувати. 1. Хоче добути ремінця там, де собаки й лика погризли (Укр. пр., 1955, 164). 2. а) Як ся набуло, так ся ізбуло (Ільк., 117); б) Як набулося, так і забулося (Прип., 212). Потреба. 1. Випала ми нагла потреба (Фр., І, 1, 179). 2. а) Потребам кінця немає; б) Потребі нема кінця (Ном., 189). Рвати. 1. а) Спідтишка мішки рве (Кулж., 18); б) Спідтишка литки рве (Укр. пр., 1936, 268). 2. Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши (Укр. пр., 1963, 337). Наживатись, розживатись, доживатись. 1. В котрий день нажив, так прожив (Укр. пр., 1963, 304).2. Нажите махом — піде прахом (Н. ск., 1977, 104). 3. У нього не розживешся і серед зими льоду (Н. ск., 1971, 136). 4. Як марно нажив, так марно й піде (Ном., 139; Укр. пр., 1963, 451). Пішло, пройшло (пропало). 1. Димом пішло (Укр. пр., 1963, 197). 2. а) Звідки прийшло, туди й пішло (Укр. пр., 1963, 199); Н. ск., 1971, 127); б) Легко прийшло, легко й пішло (Укр. пр., 1963, 199); в)Прийшло махом і пішло прахом (Укр. пр., 1963, 451); … піде прахом (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 484. 3. Так як прахом пішло (Укр. пр., 1963, 197). 4. Що легко прийде, то легко піде (Укр. пр., 1963, 451). 5. Що прийшло, як у воду ввійшло (Укр. пр., 1963, 199). 6. Як ся приобрело, так ся і з їло (Укр. пр., 1963, 451). Буде в нас (про достаток). 1. Буде з нас, не діти в нас, а діти будуть — самі добудуть (Укр. пр., 1963, 455). 2. На наш вік іще буде (Укр. пр., 1963, 297). 3. Як у людей буде, то і в нас буде (Укр. пр., 1963, 73). Мати щось. 1. Будеш тоді мати, як будеш хати пильнувати (Прип., 197). 2. Все в нього є, тільки рогів на голові немає (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 3. а) Все має. крім пташиного молока (Зак. пр., 10); б) Все має, хіба що пташиного молока забагає (Ільк., 15; Фр., II, 2, 383): в) Тільки нотячого молока не має (Скр.. 123); г) Хіба птичого молока нема (Укр. пр., 1963, 192).— Рос: Даль, 100. 4. Все що маю, в пазуху сховаю (Вік живи, II). 5. Два кабани має, а як козяча смерть виглядає (ІМФЕ, 14-3, 211. 171). 6. а) Доки єсть, то й шелесть; б) Коли єсть, то шелесть, а як нема, то СКВересть (Укр. пр., 1963, 452); в) Як єсть, то й шелесть, а як нема, то й обійдеться (Укр. пр., 1963, Ї58). 7. а) Доки я сі мав, доти мене кождий в куми брав, а як я підупав, то мене сі рід відцурав (Фр., II. 2. 384); б) Як єм ся мав, кождий мене знав, а як єм підупав, ніхто мене не пізнав (Фр., II. 2, 384); в) Як я си добре мав, мене кождий знав, як я пропан, кождий мене занехав (Фр.. II. 2, 384). Див. 2, Микита. 8. Дома, що маєш, а у людей, що дають (//. ск., 1964, 233). 9. Сден так має, аж му сі горлом пхає, а другий лиш слинку пролигає (Фр., II, 2, 382). 10. Єсли не маш, сам бог не возьмет (Зін., 223). 11. Знаю, що маю, але не знаю, що втрачу (Фр., 11, 2, 382). 12. І кішки в хаті нема (Скр., 256). 13. а) Краще своє мати, як на чуже позирати (Зак. пр., 31): б) Лучче мати, як позичати (Ільк., 51).— Див. позичати. 14. Май не май, а з рук не пускай (Фр., II, 2, 382). 15. Маєш віз і перевіз (ІМФЕ, 29-3, 130, 31). 16. Маю, маю, мало дбаю (Югас, 58). 17. Не все «то маємо, про що гадаємо (Укр. пр., 1955, 37; 1963, 337). 18. Не знаємо, що маємо, аж потеряємо (ІМФЕ, 29-3, 113, 31). 19. Не мавши статку, не буде й упадку (Скр., 41). 20. Сім пар чобіт сходив, але того нігде не видав, щоб на світі каждий ся добре мав (ІМФЕ, 29-3, 113, 31). 21. а) Стільки землі має, як чорного за нігтем (Зак. пр., 36); б) Тільки землі маю, що поза нігтями (Укр. пр., 1955, 37; 1963, 17); в) Тільки й землі маю, що поза нігтями (Укр. пр., 1936, 35; Н. ск., 1971, 45); г) Кілько маю поля, що крук не має де сісти (Н. н., Бук.); д) Поля, що й курці лапою нема де ступити (Н. ск., 1971, 45).— Див. 1, земля. 22. Стільки в нього поля, що заєць перескочить (Зак. пр., 33). 23. Стільки має, як голодний за зубами (Укр. пр., 1955, 46; 1963, 60). 24. Стільки на годину планів має, скільки v зайця скоків буває (ІМФЕ, 29-3, 131, 31). 25. Тільки й має, що на собі (Укр. пр., 1955, 43). 26. Тоді буде мати, як старий чорт візьметься помирати (Ном., 92; Укр. пр., 1963, 428). 27. а) Тоді маю, як у руці тримаю (Прип., 197); … коли в руках тримаю (Н. н.. Вол.); б) Той має, що в руках тримає (Н. н., Київщ.).— Біл.: Гр., 1, 412. 28. Трусітеся, рубці, дивітеся, людці: як робимо, так ходимо, як баємо, так маємо (Ном., 136). 29. Тужимо за тим, чого не маємо (ІМФЕ, 14-3, 211, 218). 30. У кишені таракан та блоха, у хліві — ратиці та хвіст (Скр., 256). 31. Хочеш багато мати, мусиш мало спати (ІМФЕ, 29-3, 124, 31). 32. Хочеш мати, мусиш дбати (Фр., II, 2, 383; Прип., 198). 33. а) Хто багато має, той прагне більше (Укр. пр., 1963, 102); б) Хто більше має, той більше бажає (Прип., 9); в) Хто багато має, той іще бажає (Прип.. 198); г) Хто багато має, той ще жадає (Фр., І, 1, 94); д) Хто багато хоче, мало має (Фр., ПІ, 2, 532); є) Хто більше має, той більше хоче (Фр., ПІ, 2, 483). 34. а) Хто має, той бурчить, а хто не має, той мовчить (Фр., П, 2, 383; Прип.. 198); б) Хто має багацько, той бурчить, а хто мало, той мовчить (Ном., 33; Висл., 283). 35. а) Хто має в торбі, той з їсть і на горбі (Ном., ЗО; Фр., III, 1, ЗО; ІМФЕ, 29-3, 118, 32); б) Як маєш у торбі, сядеш і на горбі (Н. ск., 1971, 132); в) Як маєш своє в торбі, то сядеш і на горбі (Перем., 1854, 104); г) Як є в торбі, то сядеш на горбі (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 36. Хто має, той не дбає (Ном., 211; Фр., II, 2, 383; Укр. пр., 1963, 451).— Біл.: Гр., 1, 420. 37. Хто мало має, мало дає (Фр., ПІ, 2, 483). 38. Хто має, тому ще дають, а хто не має, в того ще й беруть (Прип., 198). 39. Хто має, то нехай прибирає, а хто не має, то нехай заробляє (Укр. пр., 1963, 254). 40. а) Хто много має, той все ще більше бажає (1МФЕ, 29-3, 117, 31); б) Хто много має, той прагне більше (Ном., 31; Фр., II, 2, 404). 41. Хто не має малого, той не буде мати і великого (Укр. пр., 1963, 20). 42. Хто не має у зимі пецуха, той не має у літі пастуха (Югас. 55). 43. а) Хто не має, той не губить (Фр., II, 2, 383; Вік живи, 11); б) Хто не має, той не втеряє (Укр. пр., 1963, 26). 44. Хто не має, той не дасть (Фр., III, 2, 483). 45. Хто не хоче, той не має (Ком., 99). 46. а) Хто нічого не має, того ніхто не знає (Укр. пр., 1955, 53; 1963, 26); б) Хто нічого не має, ніхто його не знає (Зак. пр., 50). 47. Хто хоче багато, то втратить і те, що має (ІМФЕ, 14-3, 211. 240). 48. Хто хоче що мати, треба пошанувати (Перем., 1854, 104). 49. Хто що має, хай тримає (Прип.. 198). 50. Чим більше маєсі, тим більше хочесі (Фр., III, 2, 482). 51. а) Що маємо — не дбаємо, втративши — плачемо (Укр. пр., 1955, 266); б) Що маємо — не бережем, загубивши — тужим (Укр. пр., 1963. 290). 52. а) Якби-м так мав, як не маю (Фр., III, 2, 482; Прип., 198); б) Якби так малось, як не мається, так що б то було (Укр. пр., 1963. 337). 53. Як нічим не рискувати, то НІЧОГО не мати (Літ. газ., 1961, 5. XII). 54. Як хто собі уладнає, так і має (ІМФЕ, 29-3, 121, 31). 55. Як Микита воли мав, то Микита й кумував (Укр. пр., 1963, 22).— Див. ким. Єсть, є (достаток). 1. В єдного є, аж гниє, а в другого нема нічого (Фр.. /, /. 88). 2. «Є» — слово, як мед, солодке, «нема» — слово, як полин, гірке (Укр. пр.. 1955. 51; 1963, 58). 3. Тоді в мене хрестини, як є що в хустині (Укр. пр., 1963, 294). 4. а) Як є— розійдеться, як нема — обійдеться (Укр. пр., 1955, 206).— Біл.: ).. 1. 190; б) Як єсть, то розійдеться, а нема, то обійдеться (Укр. пр., 1963, 68); в) Як єсть, то шелесть; г) Коли єсть, то шелесть, а як скупо — терпи, душо! (Н. ск., 1964, 146); д) Як єсть, то шелесть, а як по тому —- терпи біду в дому (ІМФЕ, 29-3, 149, 111); є) Як єсть, то й свиням честь (Укр. пр., 1963, 452); є) Буде — минеться, а не буде — обійдеться (Н. н., Бук.); ж) Як є, то минеться, а як нема, то обійдеться (Прип., 118). 5. Як є, так жму, а нема, то жду (Укр. пр., 1963, 458). Не мати (нічого), ні… ні… 1. а) Ані печі, ані лави і на столі нема страви (Укр. пр., 1955, 39; Н. ск., 1971, 45); б) Ані печі, ані лави (Укр. пр., 1963, 15). 2. Ані на нитку, ані на верітку (Укр. пр., 1963, 54). 3. а) Аби кінці’ з кінцями позводить; б) Кінці з кінцями не сходяться (Укр. пр., 1963, 16). 4. Ані дзень, ані бом, ані посторонки (Укр. пр., 1963, 22). 5. Вони мотузком хліб ріжуть, бо ножа нема (Там же). 6. Де нічого нема, там і чорт вже не бере (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 7. Добре й погулять, як нема чого в хлів заганять (Укр. пр., 1963, 18). 8. Казав Хома — нічого нема (Укр. пр., 1963, 16). 9. Казала кума — дам пшона, а у неї самої нема (Укр. пр., 1936, 404; 1963, 66). 10. Коли нема на молоці, то й на сироватці не буде (Укр. пр., 1955, 273). 11. Кому сього й того, а кому нічого (Укр. пр., 1936, 125). 12. На нема й суду нема (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 630. 13. Не зітхай: чого нема, то й так нехай (ІМФЕ, 1-5, 461, 54). 14. а) Нема й ока запорошить (Укр. пр., 1955, 46); б) Нічим і ока запорошить (Укр. пр., 1963, 69). 15. Нема що в коляду класти (Укр. пр., 1963, 75). 16. Немає в що солі завязать (Укр. пр., 1963, 54). 17. Нема в що тріски збирати (Укр. пр., 1963, 16; П. ск., 1971, 45). 18. Нема й на сміх (Укр. пр., 1963, 16). 19. а) Нема у нього ні кола, ні двора, увесь тут (Закр., 187); б) Ні кола, ні двора (Ном., 32; Іл., 273); в) Ні в горшку, ні в мішку (Укр. пр., 1963, 68); г) Ні вуса, ні бороди, ні плуга, ні борони (Укр. пр., 1963, 19); :\\ Ні кола, ні двора, ні рогатого вола (Укр. пр., 1955, 39; 1963, 17); — Рос: Даль, 65; є) Ні коняки, ні воза, та нема чого й на віз положити (Скр., 256); є) Ні коняки, ні вола, та нема чого й на віз покласти (Укр. пр., 1963, 18); ж) Ні кола, ні двора — один сіренький котик та й на шиї мотузок (Іл., 273; Укр. пр., 1963, 23); з) Ні з’їсть, ні зоп’є, ні хороше сходить (Укр. пр., 1963, 16); и) Ні писне, ні висне (Укр. пр., 1963, 17); і) Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівають (Укр. пр., 1955, 39; Н. ск., 1971, 48); ї) Ні ножа, ні образа — ні зарізаться, ні помолиться (Іл., 275; Укр. пр., 1963, 22); й) Ні послать, ні в голови (Укр. пр., 1963, 54); к) Ні юшки, ні петрушки (Укр. пр., 1963, 67); л) Ні цури, ні пилинки; м) Ні хуху, ні духу (Укр. пр., 1963, 16); н) Прийшов: ні ситця, ні решітця (Укр. пр., * 1963, 22). 20. Нічим грудини прикрити (Укр. пр., 1963, 48). 21. Нічого нічим не одбудеш (П. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 472. 22. а) Ні за віщо і рук зачепити, щоб було, як жити (Укр. пр., 1963, 16; Н. ск., 1971, 45); б) Ні за що й зачепитися; в) Нема об що рук зачепити (Укр. пр., 1963, 16). 23. Потребам кінця нема (Там же). 24. Спасибі богу — всього є: хліба ма, а грошей нема (Укр. пр., 1963, 68). 25. Там, где нич не єсть, ані не украдут, ані не загине, ані вовк не возьме (Югас, 64). 26. Тут хіба тільки батька та матері нема (Ном., 272). 27. У нього в домі нічим собаки заманити (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 592. 28. Чого ніт, того не треба (Югас, 66). 29. Як нема, коли б була, а як є, так сяк і так (Укр. пр., 1963, 454). 30. Як не будеш доглядати, не будеш нічого мати (ІМФЕ, 14-3, 211, ПО). Збирати. 1. Вітром розвіяного пір’я не позбираєш (Прип., 252). 2. Збирай двома руками, а роздавай лиш одною (Прип., 134). 3. Ліпше коріння збирати, як під корінням лежати (Там же). 4. а) Не штука розкинути, а штука зібрати (Ном., 207); б) Не штука розкидати, а штука збирати (Укр. пр., 1963, 312). 5. Тяжко зібрати кінці до купи (Прип., 135). Користь. 1. Від користі серце кам’яніє (Укр. пр., 1963, 300; Н. ск.. 1971, 135). 2. а) За користю біжу ристю (Ном., 274; Укр. пр., 1963, 428); б) За користю біжить ристю (Н. ск., 1971. 135). 3. а) 3 його й користі, як з козла молока (Н. н., Київщ.); б) З него така користь, як з торічного снігу (Фр.. II. І. 292); в) Стільки з його користі, як з чорта смальцю (Укр. пр., 1955, 196; 1963, 408). 4. а) Користі ВІД його на два шаги, та й ті щербаті (Укр. пр., 1955. 196; 1963. 408): б) Користі за два шаги та й ті щербаті (Ном., 122; Укр. пр.. 1963. 299). 5. Кому користь, а нам хворість (Укр. пр., 1963, 306). 6. Не все одразу дасться, а потроху та помалу, то зробиш користі чимало (ШФЕ, 8-К2. 16. 162. Нворн.; Укр. пр.. 1963. 279; И. ск., 1971. 94). Прибиль. Собі на прибиль, другим на погибель (//. СК., 1971. 137). Достаток, недостаток. 1. а) Був тут достаток, та забрав нестаток (Н. н.. Вол.); б) Були достатки, та поїли достатки (Фр., II. 2. 44).— Біл.: Гр., 1. 407. 2. Було всього подоетатжом, по принуки не було (Перем.. І854, 102). 3. Від нестатку продай хатку (Фр., II, 2, Ї’і5; Прип.. 224). 4. Достаток і запас біди не чинять (ІМФЕ, 29-3, 128, ЗІ). 5. Достаток чинить статок (Зін., 224; Ном., 29; Літ. г., 1961, 7. VII). 6. Єсли в чоловіка хліба єсть достаток, то в нього в дому деякий биваєт статок (3in., 293). 7. а) Недостатки беруть остатки (Н. п.. Вол.); б) Недостатки гонять статки (Ном., 33; Вік живи, II; Укр. пр., 1955, 54); в) Недостатки гонять з хатки (Н. п., Ів.-Фр.).— Біл.: Гр., 1, 407. 8. Невеликі достатки — то лягаймо всі спатки (ІМФЕ, 14-3, 211. 265). 9. а) Не мавши статку, не буде й упадку (Ном., 192; Укр. пр., 1963, 199); б) Мавши статок, терни упадок (Ном., 192); в) Як нема статку, то й нема упадку (Чуб., 232).— Біл.: Гр., 1, 194. робить достаток (Закр., 207; Ном., 284; Фр., II, 1, 174; Укр. пр., 1963, 258). 11. По достатках ноги простягай (Укр. пр., 1963, 258). 12. Постійні недостатки женуть любов із хатки (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 13. а) Прийшов нестаток — забрав остаток (Ном., 33; Ком., 63; Укр. пр., 1955, 46; 1963, 20); … та й взяв достаток (Фр., II, 2, 445; Прип.. 224); б) Прийшов нестаток, випив і остаток (Укр. пр., 1963, 508).— Біл.: Гр., 1, 402. 14. Святки люблять достатки (ІМФЕ, 1-5, 461, 25). 15. Сховай достаток на остаток (Прип., 224). 16. Хто має остаток, той має і упадок (ІМФЕ, 29-3, 121, 31).— Біл.: Hoc, 76; Гр., 1, 194. 17. Хто остатки з’їдає, той красний і гладкий буває (ІМФЕ, 29-3, 135, 31). 18. Якби ж такі статки, як недостатки (Н. ск., 1971, 45). Набуток, прибуток. 1. Від прибутку голова не болить (Н. н., Вол.). 2. Злий набуток не йде на пожиток (Прип., 212). 3. Лихий набуток не дійде третіх рук (Фр., II, 2, 348; Укр. пр., 1963. 101). 4. а) Набув, як сокола, а збуває, як ворога (Прип., 212); б) На-ув, як сокола, а тяжко збути, як осла (Укр. пр.. 1963. 305). 5. Не стільки набувся, скільки нагнувся (Прип., 212). 6. Як набулося, так і збулося (Там же). Запас. 1. Без запасу чоловік гине без часу (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 189. 2. а) Запас біди не чинить (Зін., 225; Закр., 164; Шиш.-Іл., 24; Ном.. 193; Чуб., 253; ІМФЕ, 14-3. 211. 17); б) Запас біди не чинить і їсти не просить (Укр. пр., 1955, 286; 1963, 257; Н. ск., 1971, 132); в) Запас їсти не просить (Вік живи, 19); г) Запас кишеню не рве (ІМФЕ, 14-3, 211. 32); д) Запас місця не перележить (Н. п., Вол.).— Рос: Снєг., 395; Даль, 462; Рибн., 42; біл.: Гр.. 1, 189—190. 3. Хто живе з запасом, той говорить басом (ІМФЕ, 14-3. 211. 192). Просити, випросити, просьба. 1. Ані випросити, ані вимолити (Фр., І, 1, 183). 2. Будеш хліба просити, як будеш дурно сидіти (Прип., 185). 3. Ви мене просіть, а я ніби не хочу (Н. ск., 1971, 139). 4. а) Випросив би і в бика молока (Прип.. 270); … од бика молока (Н. ск., 1964, 104); б) Од бика не випросиш молока (Н. ск., 1964, 138); в) Так у нього випросиш, як у бика молока (Фр., І, 1, 184). 5. Від нього ні відпроситися, ні відмолитися, ні відхреститися (Вік живи, 26). 6. Від ялової корови молока не випросиш (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).— Див. 1, корова. 7. Він і від цапа молока випросить (Зак. пр., 80). 8. а) В його посеред зими льоду не випросиш (Ном., 91; Укр. пр., 1936, 258); б) Щедрий, зимою льоду не випросиш (Ном., 91); в) Щедрий, не випросиш і льоду (Ном., 91); г) Посеред зими льоду не випросиш у Кулини (Укр. пр., 1955, 163; 1963, 428); д) У нього зимою льоду не випросиш (Чуб., 293).— Рос: Рибн., 100. 9. Його не треба два рази просити (Прип., 270). 10. Кому не досить, хай ще попросить (Прип., ПО). 11. Не впрохав нижнього, не впросиш вищого (Ном., 22). 12. Не проси у чорта молока, бо чорт не доїться (Прип., 270; Укр. пр., 1961, 258). 13. Осінні багачі — весінні прохачі (Укр. пр., 1963, 452). 14. а) Пішов просити, а не має в чому носити (Прип., 253); б) Пішов просити, не має чим носити (Фр., III, 2, 509). 15. Покажи йому палець, а він руку просить (ІМФЕ, 29-3, 141, 32). 16. Просив — не дає, випросив — не бере (Укр. пр., 1963, 485; ІМФЕ, 29-3, 138, 8). 17. Проси —дадуть (ІМФЕ, 29-3, 127, 31). 18. Просили — не хотів, наказали — мусів (Ном., 24; ІМФЕ, 29-3, 138, 8). 19. Просять покорно, наступивши на горло (Укр. пр., 1963, 106; ІМФЕ, 29-3, 124, 24); — Рос: Даль, 833; б) Просить покорно, наступивши на горло (Укр. пр., 1955, 154). 20. а) Просьба місце має (Зін.. 242; Ном., 87); б) Просьба стіну переб’є (Висл., 347); в) Просьба мур пробиває (Ном., 87; Фр., II, 2, 604); г) Просьба мури ломить (ІМФЕ, 29-3, 113, ЗІ). 21. Проханим конем не наробишся ні вночі, ні вдень (Укр. пр., 1955, 37).— Див. 1, кінь. 22. а) Проханий кусок горло дере (Шиш.-Іл., 62; Ном., 87); б) Проханий шматок горло дере (Укр. пр., 1963, 308); в) Проханий шматок у горлі, як кілок (Укр. пр., 1963, 308). 23. Скоріше в курки молока випросиш (Укр. пр., 1963, 427). 24. Та вже сиди, не сиди, нічого не випросиш (Укр. пр., 1963, 76). 25. Треба й честь знать: коли просять, треба дать (Укр. пр., 1963. 309). 26. Хто багато просить, нічого не дістане (Фр., І, 1, 94). 27. а) Хто носить — не просить (Укр. пр., 1963, 139); б) Хто з собою носить, той нікого не просить (ІМФЕ, 14-3, 211, 142).— Див. 1, хліб. 28. Чого не випрошу, то й так озьму (Фр., І, 1, 184). 29. Чого хочеться, те й проситься (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 673. 30. Ще баран шкуру носить, а вже кушнір за неї просить (ІМФЕ, 29-3, 113, 133). 31. Як не випросит, то вигрозит (Фр., І, 1, 184). 32. Як не даси з просьби, то даси з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки (Ном., 33). 33. а) Як просять, і жнуть, і косять (Ном., 46; Укр. пр., 1963. 310); б) Як просять, так жнуть і косять, а як випросять — то зелене, то пожато (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 492. 94 34. Як у себе не має, у людей просить (Укр. пр., 1963, 73). Знаходити, не знайти. 1. Аби хотіти, можна знайти (Укр. пр., 1963, 290). 2. Він і на рівному місці знайде горбик і долину (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 3. а) Далі положиш — ближче знайдеш (Н. ск., 1971, 132); б) Далі сховаєш — швидше знайдеш (Н. н., Сумщ.).— Рос: Снєг., 83; Даль, 461; Рибн., іі; Жуков, 350; біл.: Рапан., 217. 4. Добре, що є кульбака. кінь ся вже найде (Фр., II, 2, 320). 5. Зайшов — чорт його і з собаками не найде (Укр. пр., 1963, 417). 6. а) Закинь назад — попереду знайдеш; б) Кинь перед собою — знайдеш за собою (Н. «., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 459. 7. За чим підеш, те й знайдеш (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 575; Жуков, 155. 8. а) 3 бідою найдеш, а не поділишся (Фр.. 1. 1, 45); б) Знайшовши, не поділишся (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 332. 9. а) Знайдеш — не веселися, згубиш — не смутися (Ільк., 38; Висл., 269; Фр., II, 1, 201); б) Знайдеш — не радій, загубиш — не калій (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); в) Найшов — не радуйся, а як загубиш, то не тужи (ВИС, 15); … а загубиш — не плач (Ном., 113); … стратив — не плач (Н. ск., 1964. 35); г) Знайшов — не скач, згу-“ив — не плач! (Н. ск., 1971, 98); д) Не смутися, стративши, не іпкя. знайшовши (Н. н.. Ров.).— Рос: Даль, 59; Рибн., 115; біл.: Нш., 91; Гр.. І. 461. 10. а) Знайшов, як сокиру під лавою (Прип., 215); б) Знайшов сокиру під лавою (Укр. пр., 1963. 385); в) Найшла сокиру за лавкою (Укр.’пр.. 1955, 239),- Біл.: Hoc. 91; Гр., 2, 246. 11. а) 3 ним ні знайти, ні згубити (Фр.. //, /. 201); б) 3 ним ні згубити, ні знайти (Фр., ПІ, 2, 443): в) 3 ним не найдеш кінця (Фр., ІГ 1. 289). 12. а! І зо свічкою не найдеш (Прип., 295); б) Із свічкою би го не «найшов (//. ск., 1964, 34). 13. І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя (Укр. пр., 1955, 269). 14. Кому ми надобні, той найде нас і в кадобі (Кулж., 19). 15. а) Краще шукати і не знайти, ніж знайти і загубити (ІМФЕ, 1)3. 211, 237); б) Лиха находка гірш крадіжки (Укр. пр., 1963, 292). 16. іМиш у голову зайшла, заким зерно знайшла (Укр. пр., 1963, у9).— Див. 1, миша. [ 17. Найшов свій свого (Прип., 215). 18. Найшов тото, чого не загубив (Фр., II, І. 431). 19. Найшов — як дома взяв (Укр. пр., 1963, 368). 20. а) Не знаєш, де знайдеш, де втратиш (Скр., 84); б) Не вгада-Іеш, де знайдеш, а де загубиш (Н. н., Сумщ.).— Рос: Снєг., 293; Даль, Ш95; Рибн., 41; Жуков, 281. 21. а) Поки найде, то й сонце зайде (Ном., 214; Вік живи, 29; Укр. Ьр., 1961, 230); б) Покіль найде, то й … (Укр. пр., 1963, 416); в) Поки сонце зайде, то і чорт не знайде (Ном., 223). 22. Поки зелень знайдеш, сам позеленієш (ІМФЕ, 14-3, 211, 160). 7. На коні їде, а коня шукає (Укр. пр.. 1963, 394). 8. а) Не кидай живого, не шукай мертвого (Укр. пр., 1963, 290: Н. ск., 1971, 103).— Біл.: Г р., 2, 360; б) Покинув живе і пішов шукати мертвого (Укр. пр., 1955. 291). 9. Не шукай лиха — само на тебе найде (1МФЕ, 29-3, 113, 31). 10. а) Не шукай з-під здохлого коня підкови (ІМФЕ, 14-3, 282. 32); б) Шукає з-під дохлого коня підкову (Н. ск.. 1971. 140): …копито (Н. ск.. 1971, 150). 11. Не шукай там, де не поклав (Зак. пр., 82). 12. От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука (Укр. пр.. 1955. 238; 1963/446). 13. Риба шукає, де глибше, а людина, де ліпше (Укр. пр., 1955, 259).— Див. 1, риба. 14. Того шукає, що не положив (Ном., 216; Укр. пр., 1963, 370). 15. Хто чого шукає, той знайде (Закр., 220; Ном., 133; Укр. пр.. 1955. 29 1963. 290). 16. Хто шукає, той знаходить (ІМФЕ, 14-3, 211, 164); … той знайде (//. и.. Черк.). 17. Хто шукав, гой не блудить (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 18. Чого-с не загубив, того не шукай (Фр., 11. 1, 172). 19. Шукав корову, а попав ворону (ІМФЕ. 29 3, 138, 54). 20. Шукав дід маму та попав у яму (ІМФЕ. 14-3, 211. 189). 21. а) Шукає кістки у молоці (Прип. 215); б) Шукає кістки у салі (Прип., 215). 22. Шукає окулярів на своїм носі (Прип., 223). 23. а) Шукає Хима Юхима, а Юхим біля \\v\ (Ком.. 102; Укр. пр., 1955, 228; 1963. 446); б) Шукає кума Юхима, а Юхим коло неї (11. ск.. 1971. 185). 24. Шукай ні гра в ПОЛІ (Укр. пр., 1963. 198). Див. 1, вітер. 25. а) Шукає вчорашнього дня (ВНС, ЗО: Шиш. 1.1.. 85; Ном., 213; Укр. пр.. 1936. 21 і; Зик. пр.. 98; Ук/>. пр.. 1963, 446); б) Шукає учорашнього дня. що добрий був (Укр. пр., 1963. 415). – Рос.: Даль, 5 78.
26. Шукай, то й знайдеш (//. п.. Вол.).— Біл.: //>.. 2. 45і.
Пропадати, пропасти.
1. Голка в СТІЖОК упала – ниши пропала! (Укр. пр., 1936. 41; 1955, 273). Рос: Даль, 576.
2. Де копачі копали, гам і гроші пропали (Ук/). пр.. 1963, 509).
3. Де став, там і пропав (//. п.. Нол.).— Біл.: І p.. 2, 277.
4. а) Де вже наше не пропадало! (Фр., Ill. 2. 497); б) Де наше не пропадало! (Ном.. 192; Укр. пр., 1963. 303). Рос: Жуков, 100; біл.: Рапап.. 246.
5. а) За ним і слід пропав (Прип.. 308); б) І слід пропав (Укр. пр.. 1963. 196).
6. З простоти люди пропадають (Укр. пр., 1963, 451).
7. а) Коли віл пропав, то пропадай і ярмо (Укр. пр., 1955, 107; 1963, 18); б) Коли пропав віл, то пропадай і батіг (Шиш.-Іл., 35; Ном., 191).
8. а) Пиши — пропало! (Укр. пр.. 1963, 197); б) Пиши пропало.
us
а читай не вернеться (Укр. пр., 1963, 196); в) Упало — пиши пропало (Ном., 39); г) Що впало, то пропало; д) Давно пропало, що з воза впало (Ном., 39).— Див. 1, віз.
9. Пропав бідний без наймита (Прип., 215);
10. Пропав батіг — пропадай і пужално (Укр. пр., 1955, 107).
11. а) Пропав — і собаки не гавкали (Укр. пр., 1955, 157; 1963, 196); б) І собаки не брехали; в) І хвіст мелькнув; г) І хвостом накрився (Укр. пр.. 1963, 196).
12. Пропав капшук і чотири крейцарі (Прип., 154); … та й чотири грейцарі (Прип., 269).
13. Пропав карбованець ні за копійку (Укр. пр.. 1963. 196).
14. Пропав кінь — узду кинь! (Укр. пр., 1963, 18).
15. Пропала корова — не треба й здоров’я (Укр. пр., 1963, 70).
16. Пропала коровка — пропадай і вірьовка (Н. н.. Черк.).— Біл.: Рапап., 53.
17. Пропав міх — і на батька гріх (Шиш.-Іл., 62; Укр. пр.. 1963. 198); … то і на батька гріх (Ном., 61).— Біл.: Hoc, 140.
18. а) Пропав ні за цапову душу (Шиш. Іл., 62; Закр., 200; Ном., 81: Прип., 269: Укр. пр.. 1936.416; 1963. 196): б) Пропав ні за собаку (Ном.. 39); в) Пропав ні за нюх табаки (Укр. пр.. 1963. 196); г) Пропадеш ні за копійку (Укр. пр.. 1963. 562).
19. Пропала копійка! Нащо я тебе з дому брав! (Укр. пр.. 1963. 303).
20. Хто впав, той пропав, а хто жиє, той б’є (Фр., ПІ, 1, 241).
21. Що мас впасти, тому не пропасти (Прип.. 269).
22. Що в добре місце положиш, ніколи не пропаде (Фр., І/. 2, 401). Загусти (пропасти).
1. Було та загуло! (Укр. пр., 1963, 197).
2. Один був та й той загув (Там же). Збутися (чогось).
1. Збувся тато лиха: збувся грошей з міха (Укр. пр.. 1963, 453).— Див. ‘2. батько.
2. Збувся тато клопоту: жиго змолотив, а гроші пропив (Там же). Див. 2, пити, пропивати.
Пурхати, плюснути (зникнути).
1. Баба вловила, у міх положила, а воно — пурхі (Н. ск., 1971. 126).
2. Плюснуло, луснуло—та й нема (Н. ск., 1971, 126).
Розтектись, розпливтись.
1. Розтеклось добро, як слина по воді (Укр. пр.. 1963. 199).
2. Усе розпливлось (Там же).
3. Як притече, так і утече (Там же).
Видерти, дерти.
1. а) Або дай. або видеру (Укр. пр.. 1963. 356; //. ск., 1964, 102); б) Дай сам або видеру (ІМФЕ, 29-3, 115, 38).
2. а) Він би вовкові з горла видер (Фр., І, 2, 235); б) Він з-під землі видере (Ном., 111; Укр. пр., 1936. 270; 1963, 375); в) Він і з зубів видере (Фр. сл., 43); г) Із чужого рота вирвав би (Зак. Цр.. 78).
3. Дере з живого і з мертвого (Укр. пр., 1963, 138).— Див. піп.
4. Дере сім шкур (Скр., 137).
5. Дери з багачів, бо бідний й так обдертий, як липка (Укр. пр.. 1955, 19; 1963, 139).
6. За руб свічку бере, а з бідного останню шкуру дере (Укр. пр., 1955, 13; 1963, 297; Н. ск., 1971, U).
7. З живого шкіру дере (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 132.
8. З кого ремінь деруть, а з кого лій топлять (Укр. пр., 1955, 53; 1963, 98).
9. а) 3 однієї липи двічі лика не деруть; б) 3 одного вола двох шкур не деруть (Укр. пр., 1963, 98).— Див. 1, віл.
10. І з рідного батька здере (Ном., 94).
11. Ліпше дерти, як умерти (Прип., 186).
12. Обдер би й святих (Прип., 229).
13. Обдере до ниточки, до шерстиночки (Укр. пр., 1963, 368).
14. Обдирає стодоли, а покриває косцьоли (Прип., 229).
15. а) Обідрали до голої кості (Укр. пр., 1963, 133); б) Обідрали до нитки (Укр. пр., 1963, 98).
16. а) Обідранці пішли в танці (Укр. пр., 1963, 20); б) Обідранці пішли в танці, голобокі пішли в скоки ПІ. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 409.
17. Обідрати й виспатися на його ж шкурі (Укр. пр., 1963, З ІЗ).
18. Поки зберемо, то й останнє здеремо (Укр. пр., 1963, 310).
19. То такий дерун, що з хреста зняв би (Ном., І ІЗ; Укр. пр.. 1963. 138).
20. Шерсть стрижуть і шкуру деруть (Укр. пр.. 1955. 53; 1963. 100).
21. Що дачка, то драчка (Прип., 258).
Лупити.
1. На місті так: кум та її луп ( Ном.. 204).
2. а) Та він би з рідного батька злупив (Ном.. 9і); б) Хапун такий, що й з рідного батька злупить (Укр. пр.. 1955. 15); … що й з рідного батька здере (Укр. пр., 1963, 138; Н. ск., 1971, 71).
3. Що ступить, то лупить (Ном., 143; Укр. пр., 1963, 298).— Біл.: /’. /. 22.
Горнути.
1. Кожні граблі до себе горнуть (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., І, 378.
2. Нема тих грабель, що від себе гребли (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І. 378.
3. Усякий горне не від себе, а до себе (П. п.. Вол.). Грабати.
1. Прийшов грабар та все загарбав (Укр. пр., 1963. 373).
2. Усього на світі не загребеш (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 331. Добувати.
1. Добуваєм, як города, а збуваєм, як ворога (Укр. пр., 1963, 298).
2. Підв’яжу литки, побіжу на роздобитки (Укр. пр., 1963, 308).
3. Хоче добути ремінця там, де собаки і лика погризли (Укр. пр., 1963, 425).
Рвати, виривати.
1. Трудно вирвати, як псові з зубів (Укр. пр., 1963, 432).
100
2. Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши (Укр. пр., 1963. 337). Тягнути (щось собі).
а) Кожен на свою руку тягне; б) На своє коло воду тягне (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 379.’
Хапати, хватати.
1. а) Він ласий хапунець на чужий гаманець (Вік живи, 12); б) Ласий хапунець на чужий гаманець (Укр. пр., 1955, 19; 1963, 139).
2. Еч, який хват! Зцибрив та наче й не він! (Укр. пр., 1963, 369).
3. За що не вхопись, усе в люди покотись (Укр. пр., 1963, 308).
4. а) На всі заставки хватає (Шиш.-Іл., 45; Укр. пр., 1963, 169); б) Хват на всі заставки (Укр. пр., 1963, 376).
5. Майстер читати, писати і з горшків хапати (Укр. пр., 1963, 370).
6. Побере їх хапко! (Укр. пр., 1963, 368).
7. Помотав, похватав, як собака стерво (Укр. пр., 1963, 429).
8. а) Так хапає, як собака рве (Укр. пр., 1963, 432); б) Так рябцем і вхопить! (Укр. пр., 1963, 348).
9. а) Ухопив за серце масними словами (Прип., 294); б) Хопив за серце масними словами (Фр.. П, І, 87).
10. Ухопив та не втік (Укр. пр., 1963, 369).
11. Хапає дві сороки нараз за хвіст (1МФЕ, 29-3. 135. 31).
12. а) Хапко з хапком знається (Укр. пр., 1963, 368); б) Хапком-лапком (Укр. пр.. 1963, 372).
13. Хапало в хапиці. хапиця ж по пиці (Укр. пр., 1963. 372).
14. Хапанням не дадуть дітям своїм ні щастя, ні долі (Укр. пр., 1963. 374).
15. Хвостиком виляє і курочок хапає (Укр. пр., 1961, 189). 10. Що кап, він те й хап (1МФЕ, 1 і 3, 386, 514). 17. Яка ляпанина, така й хапанина (Укр. пр., 1963. 444). Чіплятися. За тебе, як за гарячу головешку, ніде не вчепишся (Н. п., Київщ.).
# # #
Близький (до чогось).
1. Близька соломка лучче далекого сінця (Укр. пр., 1955. 266).
2. Ближче сорочка, як свита (Укр. пр., 1963, 151).— Див. 2, сорочко.
Всякий… собі.
а) Всяке хотіло, щоб до його мазаним; б) А все-таки мазаним до себе; в) Всякий за себе дбає; г) Кожний за себе дбає; д) Всякому своє рило мило (Укр. пр., 1963, 152); є) Кожний клопоче, добра собі хоче (Н. н., Сумщ.); є) О, та добрий кожен для себе (Укр. пр., 1963, 152).— Рос: Даль, 607.
Власне.
Хоч не красне, але власне (Ільк., 100; Ном., 187; Фр., //, 2, 304; Прип., 169; Укр. пр., 1963, 151; Н. ск., 1971, 49).
Моє.
1. Віддай моє, а з своїм, як хочеш (Укр. пр., 1963, 154).
2. З усього миру та на мою гирю (Укр. пр., 1963, 300).
3. Коли моє не влад, то я з своїм назад (Укр. пр., 1955. 282).
4. Ліпше моє, ніж наше (Зін., 232; Закр., 177; Ном., 188).
5. Моє на дні моря не пропаде (Білоц., 29).
6. Моє у жмені, а не в чужій кишені (11 рип., 205).
7. Моє діло півняче: проспівав, а там хоч і не розвидняйся (Н. ск., 1971, 1ІЗ).~ Див. 1, діло.
8. а) Не моє горить, не буду гасити (Фр., І, 2, ПО); б) Не моє ся меле, не моя мука буде (Н. ск., 1964, 23); в) Не моє просо, не мої горобці (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
9. Не падай, порошо, на моє хороше (Укр. пр., 1963, 519).
10. а) Що є, то моє (Фр.. II, 1, 86; Прип., 118); б) Що моє, не рушай (Н. ск., 1964, 23).
11. Що твоє, те й моє, а що моє, то тобі зась (Прип., 205); … а що моє—не рушай <11. ск., 196’і. 23).
12. Я не я і хата не моя (Бат., 217; Н. ск., 1971. ЇМ).
Наші… ваші, ви… ми.
1. а) Буде нашим, буде і вашим (Прип., 218); б) Він і нашим, і вашим (Зак. пр.. 76).
2. Все по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму (Укр. пр., 1963. ‘,62).
3. До нашого берега ніщо добре не припливе (Скр., it).
4. а) І нашому богу, і вашому (Укр. пр.. 1963. 358); б) Поможи. боже, і нашим, і вашим (Укр. пр.. 1963. 359: Н. ск., 1971, 155).
5. Ідуть паші, ваші йдуть, наші вашим щось везуть (Прип.. 218).
0. І ТО не наш корх землі, що нам очі закриють (Укр. пр.. 1963. 26).
7. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад (Білоц.. 25).
8. Не нашого поля ягода (Ном.. 182).— Див. 1. нгоОа.
9. а) Не нашого пера пташка (Ном., 182); б) Не нашого пір’я птах (ІМФЕ, І 5. 462. 65).
10. Наше, не наше, але й не ваше (Прип., 218).
11. Не панюго полку, іди собі к вовку (Ном., 182).
12. Не наше засипалось — не наше й мелеться (Укр. пр., 1961. 281).
13. а І Не наш кінь, не наш віз. не нам і їздити (Скр., 10′,); б) Не наш ні», не наш перевіз (ІМФЕ. 29 3. 123, 10).
14. Не нашого села прихожане (Ном., 182).
15. а) Як ви нам, так і ми вам (Укр. пр., 1963, 292); б) Як ми людям, так люди і нам (Укр. пр.. 1963, 292); в) Як ви нашим, так ми вашим (7/. //.. Вол.).— Віл.: І p., 2, 483.
Сам.
Легко казати собаці «гутя-гутя!», а попробуй сам побігти (Н. п., Ів.-Фр).
Свій, своє.
1. Бодай умирати, а в свій горщик зазирати (Укр. пр., 1963, 26). — Див. 1, горщик.
2. а) Від своїх одстав, а до чужих не пристав (Н. н., Сумщ.): б) Від одного берега відстав, а до другого не пристав (Н. н., Вол.):
н) І від своїх одстав, і до чужих не пристав (ІМФЕ, 14-3, 211. і. — Рос: Даль. 473.
3. Громи своїх, так чужі трусяться (Укр. пр., 1963, 726).
4. Дай боже людськоє пожити, а із своїм легко (Югас, 52).
5. Дайте мені свого, бо мені від чужого язик спух (Фр., І, 2, 521).
6. Де своє знайшов, там його і взяв (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
7. а) Дім брата — не своя хата; б) І в тата не своя хата (Укр. пр., 1963, 23).
8. За чужими і своїх не видно (Н. н., Вол.).— Віл.: Гр., 1, 393.
9. І миша в свою норку тягне корку (Укр. пр., 1963, 151).
10. І пес на своєму сміттю пан (Н. ск., 1964, 22).
11. Кождий кінь до свого господаря прибіжить (Там же).
12. Кождий своє май і о себе дбай (Фр., III, 1, 65).
13. Кожний чорт на своє коло воду тягне (ІМФЕ, 29-3, 144, ЗІ).
14. Кожний своє знає (Висл., 277).
15. Кожному свого жалько (Укр. пр., 1963, 151).
16. а) Краще своє латане, ніж чуже хапане (Укр. пр., 1963, 332).— Див. 2, латати; б) Краще своє старе, як чуже нове (Зак. пр.. 31); в) Ліпше мати мало, а свого, як багато, а чужого (Н. к., 1972. 114); г) Ліпше своє віддати, ніж чуже взяти (Н. п., Сумщ.).— Рос: Даль, 618; д) Ліпще своє малое, неже чужое великое (Зін., 232); є) Ліпше своє мале, ніж чуже велике (Укр. пр., 1963, 332; Н. ск., 1971, 104); є) Ліпше своє личко, як чужий ремінець (Укр. пр.. 1963, 332).— Див. 1, лико; ж) Ліпше своє, як людське (Югас, 58).
17. Між своїми сокира пропала (Прип.. 293).
18. а) Надибав свій свого (Ном., 81; Укр. пр., 1963, 516); б) Найшов свій свого (Фр., Ill, 2. 495); в) Пізнав свій свого (Ном., 152; Висл.. 321; Укр. пр.. 1963. 516); г) Трафив свій свого (Висл., 343; Фр., III. 1, 220).
19. На своїм коні як хочеш, так їдеш (Укр. пр., 1963, 151).
20. Не займай — його й свої зацькують (Ком., 38).
21. Не в свої сани не сідай (Укр. пр., 1963. 355).— Див. 1, сани.
22. Не бережи своє— бережи чуже! (II. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 617.
23. Пильнуй носа свого, а не кожуха мого (Укр. пр., 1963, 353; Н. ск., 1971, ’72).
24. По своєму ліжку простягай ніжку (Укр. пр.. 1963, 258).
25. а) Свій до свого — буде много; б) Свій до свого — зробить І много (ІМФЕ. 29 3. 133, ЗІ).
26. Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Зін., 245; Ном., 183; Фр.. 111. 1, 65).
27. а) Свій коли не вкусить, то ущипне (Ном.. 183); б) Свій як не вкусить, то бодай ущипне (Прип., 177).
28. а) Свій не свій, а на дорозі не стій (Укр. пр., 1936, 519);
16) Свій не свій, а у наш горох не лізь (Укр. пр., 1963, 372); в) Свій не свій, а не лізь у город (Ільк., 83; Закр., 203; Висл., 232); г) Свій не свій, а у горох не лізь (Ном., 189). 29. а) Свій своєму не ворог (Ном., 182); б) Свій своєму завсігди
30. а) Свій своєму лиха не мислить (Ном., 182); б) Свій своєму лиха не мисле, як побачить на сухому, то в болото тисне (Ном., 182; Укр. пр., 1955, 155; 1963, 366).
31. Свій свого пізнав і на пиво позвав (Укр. пр., 1963, 616).— Біл.: Гр., І, 430.
32. Свій своєму все-таки тиць лиха в груди (Укр. пр., 1963, 366).
33. Свій своєму поневолі брат (Ном., 182).— Рос: Снєг., 363.
34. Свій тягне свого з болота сухого (Прип., 293).
35. Свій тягар не тяжить (Літ. г., 1961, 8. XII).
36. Свій як не заплаче, то бодай скривиться (Прип., 293).— Див. 2, свій, свояк.
37. а) Свій сухар смачніший від чужих пирогів (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 443; б) Свої сухарі кращі чужих пирогів (Укр. пр., 1963. 152).
38. а) Свій як упече, то в саме боляче (Висл., 332); б) Свій як упече, то в саме серце (Прип., 293).
39. а) Свого не дай, а чужого не бажай (ІМФЕ, 29-3, 144. 64); б) Свого не даруй, а чужого не бери (Укр. пр., 1963, 332).
40. Свого не цурайся, за чуже не хапайся (Укр. пр., 1955, 271).
41. Свого не цурайтесь і чужому навчайтесь (Н. н., Київщ).
42. СВОЄ взяв та й прав (Ном., 187; Укр. пр., 1963, 152).— Біл.: Гр., 2.
43. Свое пічко краще від чужою ремінця (Н.Н., Вол.).— Див. 1. ЛЫКО.
44. Своє миле, хоть зогниле (Фр., Ill, 1, 67; Прип.. 293).
45. Своє ліпше чорта: хоч повалить, та не давить (Ном., 183).
46. Своє місце найпевніше (Фр.. II. 2, 401).
47. а) Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить (Ном., 187: Укр. пр., 1963. 152)’, б) Своє на ноги ставить, а чуже під ноги топче (Ном., 18} ).
48. а) Своє не видить під носом, а чуже — під лісом (Ільк., 83; Висі.. 331); … а другого не видить під ПЛОТОМ (//. ск.. 1964, 253): б) Своє не бачить під носом, а чуже — під лісом (Закр.. 203).
49. а) Свое СВЯТ06, чуже найсвятіше (Висл., 331); б) Своє свято! (Укр. пр., 1963. 151).
50. Своїх багато, а як прийде топитися, то нема за кого ухопитися (ІМФЕ, 29 3, 126, 31).- Див. 2. свій, свояк.
51. а) Своє піде і за кулаком, а чуже не ніде й за калачом (Фр.. III. 1, 67; Прип., 293); б) Своє то піде й за кулаком, а чуже й за калачом не хоче (Фр., III, 1, 67).
52. Своїх не страшай, а наші й так бояться (Укр. пр., 1936, 429).
53. Так-то від своїх і відірваться (Н. н., Київщ.); … і вирваться (Укр. пр., 1963, 700).
54. Хоч свій, та гірше чужого (Ном., 183).
55. Хоч гріха вкушу, а свого не облишу (Укр. пр., 1963, 151).
56. Хто своє носить, чужого не просить (Фр., III, 1, 68; Прип., 228).
57. Хоча б своє пожить! (Укр. пр., 1963, 455).
58. Циган своє за тин тягне та ще хвалить, що добре було (Ном., 183).
59. Чи свій, чи не свій, то в горосі не постій (Перем., 1854, 104).
60. Чи сіре, чи чорне, та все своє добре (Укр. пр., 1963, 151).
61. Що не своє, того не рушай (Фр., ПІ, 1, 68).
Твоє.
1. Твоє не заведеться ніде (Укр. пр., 1963. 455).
2. Хай буде твоє зверху (Прип., 329).
3. Що не твоє, то не руш (Зак. пр.. 80). Чуже.
1. Все чуже смачніше (Укр. пр., 1963, 435).
2. В чужім не вибирай, а що дають, то тримай (Фр., III, 2, 326).
3. В чужім оці і порошину бачиш, а в своїм і стебла не помічаєш (ІМФЕ, 29-3, 144. 31).— Див. 2, око.
4. В чужій руці завжди більший шматок (Укр. пр., 1955, 218).— Див. 2. рука.
5. Добре ширитися в чужому (Укр. пр., 1963, 151).
6. Заздрий від чужого щастя сохне (Укр. пр., 1963, 435).— Див. 2, заздрий, зивиспий.
7. З чужим і насеред села розставайся (Ільк., 89; Ном., 188; Висл., 339).
8. За чужим поженешся — своє втратиш (Н. н.. Черніг.).
9. З чужого свого не зробиш (Укр. пр., 1955, 151).
10. З чужого злого учися свого (Ном., 76).
11. З чужого добра не строїть двора (Укр. пр., 1963, 333).
12. З чужого похмілля голова болить (Укр. пр.. 1955, 27).
13. З чужої горби хліба не жалують (Укр. пр., 1963. 31 і).
14. З чужої кишені платити легко (//. н.. Вол.).— Рос: Даль, 610.
15. І вже! Як чужими пирогами та свого батька поминать! (Укр. пр.. 1963, 332).
16. Кругом чумне, а всередині не наше (Укр. пр., 1963, 23; Н. ск., 1971. Ш).
17. Легко чужими пирогами маму частувати (П. п., Черніг.).
18. На чужії ручки найдуться онучки (Укр. пр., 1963, 332).
19. На чужий коровай очей не поривай (Ном., 187).— Див. 2, коровай.
20. На чужому коні не наїздишся, на чужому добрі не нахваста єшся (Н. ск., 1971. 102).— Див. 1, кінь.
21. а) Не бери чужого, не бійся нікого (Ном., 188; Укр. пр., 1963, 332); б) Не зачіпай чужого і не бійся нікого (Шиш.-Іл.. 49: Манж.. 166); в) Не займай чужого та й не бійсь нікого (Манж., 166).— Біл.: Гр., 2, 439.
22. Не зазіхай на чужу кривавицю (Перем., 1854. 102).
23. Не зазіхай на чужий кожух, щоб і свого не позбутись (ІМФЕ, 14-3, 211, 174).
24. Не замітай чужої хижі — дивись, чи твоя заметена (Укр. пр., 1963, 353).
25. Не квапся на чуже — пильнуй свого (Фр.. II, 1, 250).
26. a) He лізь у чужое, жебись не втратив своє (Зін., 266; Ном.. 188); б) Не лізь у чуже, щоб не втратив своє (Укр. пр., 1963, 332).
27. Не мішайся між чужі лика (Укр. пр., 1963, 353).
28. Не надійся на чуже, бо воно невчасне (Зак. пр.. Зі).
29. Не переходи чужої межі (Фр., 11, 2, 388).
30. Не остри зубів на чуже (ІМФЕ, 29-3. 144, 31).
31. Не руш чужого (Укр. пр.. 1963. 332).
32. Хазяїн — на чуже рота роззявив (Укр. пр., 1963, 151).
33. У чужий монастир з своїм уставом не ходять (Скр., 214).— Рос: Снег., 59; Даль, 610; Риби., 165.
34. Хата чужая, як свекруха лихая (Н. ск., 1971, 49).— Див. 1. хата.
35. а) Хто на чуже зазіхається, свого цурається (Укр. пр., 1961. 512): б) Хто на чуже зазіхається, свого позбувається (Н. н., Хмель-нич.); в) Хто ся на чуже ворохобит, той на своїм робит (Фр.. І. 2. 265).- Біл.: Г р.. 2. НІ.
36. Хто чужого не жаліє, так і свого не міє (Ном., 276; Укр. пр.. 1963. 154); … той і свого не вартує (Н. н., їв. Фр.).— Біл.: If).. 2. ‘і’їЗ.
37. Чужа душа для нас темна всередині (Укр. пр.. 1963. 154).
38. Чужа сила — осина (Укр. пр., 1963. 332).— Див. 2, сила.
39. Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Ном., 186).— Див. 2, бачити.
40. Чуже бережіть — свое збережеться (II. п.. Дніпропетр.).
41. Чуже візьмеш жменькою, то чорт — твоє міркою (Укр. пр., 1963. 332).
42. Чуже добро не загріє (ІМФЕ. 29-3. І і і. ЗІ).— Див. 2, добро.
43. Чуже добро чужі й сльози (Укр. пр.. 1963, 332). – Див. 2, добро,
44. Чуже завжди невчасне (Зак. пр.. 107).
45. а) Чуже красне, свое найкрасніше (Укр. пр.. 1963. 332): б) Чуже красне, свое найкраще (Ільк.. 108; Висі.. 354)’, в) Чуже миле, СВОЄ наймиліше (Ном.. 188; Укр. пр.. 1963, 332); г) Чуже миле, своє наймиліше, чуже святое, своє пренайсвятіше (Ільк.. 108; Висі.. 354; Фр.. НІ. 2. 328).
46. Чуже личко ремінцем платиться (Укр. пр.. 1963. 313).—-Див. 1, лико.
47. а) Чуже не і pie (Фр., III. 2, 327); б) Чуже ні знобить, ні гріє (Зін., 254; Ном.. 187); в) Чуже ніколи не гріє (Зак. пр., 107).— Біл.: />.. 2. 436.
48. Чуже не хапай, свого тримай (ІМФЕ, 29-3, 113, 44.).
49. Чуже не своє (Н. н.. Ів.-Фр.).
50. Чуже переступи, та не займи (Закр., 222; Ном., 188; Укр. пр., 1963, 333; /І. ск.. 1971. 103).
51. Чуже чужим і пахне (Ном., 182; Укр. пр., 1963, 151).
52. Чуже шаную, а своє пильную (Прип.. 135).
53. Чужий кожух не гріє (Укр. пр., 1963, 333).— Див., 2, кожух.
54. Чужий кусок дере роток (ІМФЕ, 29-3, 122, 38).— Див. 1. кусок.
55. Чужим не наживешся (Укр. пр., 1963, 332).— Рос: Снєг., 460.
ию
56. Чужі руки легкі, та не пожиточні (Там же).— Рос: Рибн., 159; біл.: Рапан., 241.
57. а) Чужого возьмеш жменю, а свою віддаси пізніше пригоршню (ІМФЕ, 29-3, 122, 31); б) Чужого візьми жменю — твоє будуть брати пригорщами (Укр. пр., 1963, 154).
58. а) Чужого не візьми, своє не попусти (Н. ск., 1971, 103); б) Чужого не бери, а свого не попусти (Укр. пр., 1963, 332; Н. ск., 1971, 103); в) Чужого не возьму, aN3a своє постою (Укр. пр., 1963, 332); г) Чужого не займай, а свого не покидай (Ном., 188); д) Чужого не хочу і свого не дам (Вік живи, 20); є) Чужого не чіпай, а свого не покидай (Ном., 188).— Рос: Даль, 478; біл., Гр., 2, 441.
59. Чужого не губи, а свойого не хвали (Ном., 183).
60. Чужого своїм не назвеш (Манж., 163).
61. Чужому не радуйся (Зак. пр., 107).
62. Як батька чужими пирогами поминать, то лучче без поминок (Укр. пр., 1955, 51).— Див. 1, пиріг.
63. Як не пошануєш чужого, не дождешся свого (Фр., II, 2, 582).
64. Як чужого не візьме, то думає, що своє забула (ІМФЕ, 14-3, 386, 607).
ЗГОДА. НЕЗГОДИ. СВАРКИ. БІЙКИ
Згода.
1. Вийшов на згоді, як сіль на воді (Прип., 135).
2. Де згода панує, там і горе танцює (Укр. пр., 1963, 157; Н. ск.,
//. 82).
3. Де незгода, там часто шкода (Ільк., 25; Закр., 156; Ном., 65; //, 2, 442; Укр. пр., 1963, 707; Н. ск., 1971, 82).
4. Згода: бика за індика (Фр., II, 1, 170; Прип., 135).
б. а) Згода будує, а незгода руйнує (Укр. пр., 1936, 424; 1955, 69; ік живи, 13; Укр. пр., 1963, 707); б) Згода дім будує, а незгода мінує (Ільк., 36; Ном., 65; Фр., II, 1, 170; Укр. пр., 1963, 157; Н. ск., К 1. 82); в) Згода хату будує, а незгода руйнує (Алекс, 41); г) Зго-іі будує, сварка руйнує (Н. н., Ів.-Фр.).— Біл.: Рапан., 288.
6. Згода мир звіщає, хто згоди хоче, той згоду має (ІМФЕ, 29-3, 19, 31).
7. З добрими людьми завжди згоди можна дійти (Укр. пр., 1955, 1963, 701).
8. Де злидні за столом, там згода біля порога (Укр. пр., 1963, 711).
9. Коби згода, а могорич буде (Прип., 135).
10. Коли усюди сама згода, здається кращою й погода (ІМФЕ,
•З, 211, 157).
11. а) Краще солом’яна згода, як золота звада (Там же); б) Луч-солом’яна згода, як золота звада (Ільк., 50; Ном., 65; Укр. пр., 1963,
0); в) Ліпше солом’яна згода, як золоте право (Фр., III, 1, 146); Ліпше солом’яна згода, як золотий процес (Прип., 186); … як ютий суд (Фр., II, 1, 170).— Біл.: Гр., 2, 40.
12. Лайкою і криком до згоди не дійдеш (ІМФЕ, 14-3, 211, 134).
13. Ліпше жити в згоді, як робити злагоду (Прип., 135).
14. Мир та лад — великий клад (ІМФЕ, 8-К2, 16, 122; Яворн.; /. пр., 1963, 701).
15. Олію з водою ніколи не погодиш (Укр. пр., 1963, 709).
16. Трудна згода, де вогонь і вода (Ільк., 94; Ном., 81; Висл., 344; /, 17; Укр. пр., 1936, 424; 1963, 709). 17. Через незгоду тратять люди свободу (Фр., II, 2, 442).
18. Ще ся той не вродив, аби всім догодив (Висл., 263; Фр., І, 2, 274).
19. Я до згоди, як риба до води (Прип., 136). Лад (мирно жити).
1. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад (Укр. пр., 1963, 703).
2. Твоє не в лад, сунь з ним назад (Укр. пр., 1963, 703).
3. Який був лад, і той пропав (Укр. пр., 1963, 707); … та й той погас (Там же).
О.цін… другий (про незгідливих).
1. а) Єден дивиться до ліса, другий до біса (Фр., II, 2, 357); б) Єден до ліса, другий до біса; в) Єдно к лісу, друге к бісу (Ном., 129); г) Його к лісу, а воно к бісу; д) Його тягни до ліса, а він лізе до біса (Ном., 53); є) Один до ліса, другий до біса (Висл., 261; Фр., II, 2, 356; Укр. пр.. 1963. 462; Н. ск.. 1971, 170); є) Те к лісу, а те к бісу (Укр. пр., 1936, 427; 1955, 222); ж) Я до ліса, ти до біса (Фр., II, 2. 357).
2. Єдному нагорода, другому недогода (Фр., II, 2, 426).
3. Не ти перший, не ти останній (Скр., 40). Бити, батіг, бич.
1. Батіг — не мука, а наперед наука (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).
2. а) Батога з піску не сплетеш (Ільк., 5; Закр., 143; Ном., 101; Фр., І, 1, 24; Укр. пр., 1936, 171; 1963, 259); б) 3 піску батога не ув’єш (11. п.. Вол.); в) 3 полови бич не буде (Висл., 271; Фр., II, 2, 566).— Біл.: Гр., 2, 481.
3. а) Батогом обуха не переб’єш (Укр. пр., 1955, 287; ІМФЕ, 14-3, 211, 205); б) Пугою обуха не пересічеш (Ном., 24); … не переб’єш (//. п.. Ів.-Фр.).— Рос: Даль, 830; біл.: Hoc. 127; Гр., 2, 481.
4. а) Взяв чорт батіг, нехай бере і пужално (Ном., 191); б) Пропав батіг — пропадай пужално (Укр. пр., 1955, 106).
5. Лясь батогом по воді, чи смуг не знати? (Н. ск., 1971, 184).
6. На кого гріх, а мужикові батіг (7/. ск., 1971, 71).
7. На батозі далеко не поїдеш (Укр. пр., 1955, 106; 1963, 286); … далеко не заїдеш (Н. п., Сумщ.).— Рос: Даль, 277.
8. а) Не біжить собака від калача, але від бича (Чуб., 279); б) Не втікає пес від калача, але від бича (Ільк., 18; Закр., 190; Фр., II, 2, 519; Укр. пр., 1955, 292); в) Не од калача тікають, а од бича (Ном., 202; Укр. пр., 1963, 90); г) Не йдуть од хліба — ідуть од кия (Укр. пр., 1963, 90); д) Ніхто не втікає від калача, але від бича (Фр., II, 1, 292; Прип., 152); є) Собака не втікає од хліба, а од кия (Ном., 202): є) Не втікає чоловік від калача, лише від меча (Фр., І, 2, 288).— Див. 1, собака.
Бук.
1. Буком того, хто не боронить свого (Фр., І, 1, 129).
2. а) До нього без якого-будь бука не приступай (Прип., 32); б) До нього без бука й не приступай (Фр., І, 1, 129).
3. Не дай бук нікому з рук (Прип., 32).
4. Як не даш з просьби, то даш з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки (Ном., 23; Висл., 361; Прип., 90; Укр. пр.. 1963, 140).
52
6. Як не поможе гуком, то поможе буком (Прип., 32). Дрюк.
1. Де густа рука, не треба й дрюка (Ільк., 24; Закр., 156; Ном., Ш; Укр. пр., 1963, 92).
2. а) От тобі наука, не ходи надвір без дрюка (Ном., 137; Укр. пр., 1963, 195); б) От тобі наука, не ходи надвір без дрюка, свиня звалить і піку умалить (Ном., 137).
Камінь (яким б’ють).
1. а) Він тебе каменем, ти його хлібом (Н. н., Вол.); б) Хто на мгно каменем, я на його хлібом (Н. н., Ів.-Фр.); в) Я до нього хлібом, а піп до мене каменем (Н. ск., 1964, 167); г) Я його хлібом, а він не каменюкою (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Біл.: Гр., 2, 259.
Синці (від каменя, удару).
1. а) Малий камінець зробить синець (Висл., 273; Фр., II, 1, 239; Прип., 153); б) І малії камінці роблять синці (Ільк., 40; Закр., 169; //«.»., 142; Фр., 11, 1, 239; Укр. пр., 1955, 14; 1963, 599).
2. Кому пироги й млинці, кому гулі та синці (Укр. пр., 1955, 285). ‘Л. Так поблагословив, що аж синці поробив (Прип., 20).
Кий.
1. Варовався кия та палкою дістав (Укр. пр., 1963, 723).
2. Все одно, чи києм, чи палкою (Висл., 241).
В. Де не просять, там кия виносять (Укр. пр., 1936, 210).
4. Кий на кий вадить, а хліб на хліб — ні (Укр. пр., 1963, 430).
5. Мани собаку, маючи кияку (Н. ск., 1971, 129).— Див. 1, собака. II
6. На ледачого і кий положи, то все одно (Ном., 75).
7. Не боїшся кива, не боїшся кия (Там же).
8. Не давай сам на себе кия (Ном., 114; Укр. пр., 1963, 335). II. Не з києм си вирвало, нікому в лоб не дало (Ном., 102).
10. а) Не києм, то палкою (Висл., 309; Фр., II, 1, 255); б) Не ю палицею (Ном., 154; Укр. пр., 1955, 221); в) Не києм — палицею {Укр. пр., 1963, 755); г) Чи києм, чи палкою — все одно (Н. н„ І І д) Як не києм, то палицев (Фр., 11, 1, 255).— Біл.: Гр„ 2, 471.
11. а) У кия два кінці (Закр., 213; Ільк., 96; Фр., II, 1, 255; Укр. 1963, 728); б) У кия два кінці: один буде по мені, а другий по
і. іншому (Зін., 250; Ном., 81; Закр., 213; Фр., II, 1, 255).— Біл.:
ип., 267.
12 Чотів у розбійника та ще й кий однять (Ном., 93).
. Як не кийом, так костуром (Фр., II, 1, 255).
4. Як одважить киякою, то хліба більше не їстимеш (Укр. пр., .
Як слово не поможе, то й кий не дошкулить (Ном., 75).— Див.
іти
упік. Годують кулаками попід боками (Н. н., Черк.). < к м кулак стане за десять (Н. н., Львівщ.). in.їлись тільки з ніг, а за кулаками діло не стане (Укр. пр., 1963, 728). Кулаками душу гріє (Укр. пр., 1963, 650). І Інше переконувати словами, як кулаками (Перем., 1854, 102). 6. Найкраща показка — не кулак, а ласка (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 7. На кулак треба кулака (Фр., II, 2, 320). 8. Святим кулаком та по окаянній пиці (Укр. пр., 1963, 725); … та по окаянній шиї (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 214. 9. Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак (Укр. пр., 1961, 185). 10. Три вирви в шию і міх кулаччя (Укр. пр., 1963, 426). 11. Щовчком починається, а кулаком кінчається (Укр. пр., 1963, 722). Ломака. Він сказав йому дякую по спині ломакою (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). Палиця. 1. І палка один раз у рік стріляє (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 2. На чужі галячі викидали усі палиці: на свого голубчика оставте хоч одного дубчика (Укр. пр., 1963, 522). 3. Не викидай усіх палиць на чужих галиць (Укр. пр., 1955, 217). 4. а) Палиця два кінці має (Ном., 81; ІМФЕ, 29-3, 140, 61); б) Палиця має два кінця (Чуб., 234); в) Палиця має два кінці: або ти мене, або я тебе (Н. ск., 1964, 238).— Рос: Даль, 293; Снєг., 496; Риби., 123; г) У палиці два кінці: один кінець по нам, а другий по панам (II. н., Вол.).— Біл.: Гр., І, 318. 5. Шапкою та палкою все зробить (Фр., Ill, 2, 332). Нуга. 1. а) Лиха пуга личаная, а без неї ніяково (Зін., 231; Ном., 190); б) Погана нуга личана, а й без неї гидко (Шиш.-Іл., 59; Ном., 190); … а й без неї тяжко (Укр. пр., 1963, 286). 2. Не з такою пугою до Криму ходити (Ком., 60). 3. Пугою обуха не пересічеш (Ном., 24).— Див. батіг. 4. Хочеться в цигана нугу видерти, але й він рад, що розжився (Ком., 99). 6. Яка пуга, така й смуга (Ільк., 113; Закр., 226). Березова наука (биття). 1. Березова наука не йде на бука, але в голову (Фр., ПІ, 2, 497). 2. Березовим пером виписувати (Укр. пр., 1963, 140). 3. Білої берези плакати (Фр., І, 1, 26). 4. а) Дали му березової каші (Фр., І, 1, 522); б) Набрав він сі березової каші (Фр., II, 2, 423). Битий. 1. Бита носуда дві небитих пережиє (Ном., 76). 2. а) Битий небитого несе (Фр., II, 2, 438; Н. ск., 1964, 238); б) Битий небитого везе (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 215. 3. Битий то пес (Фр., І, 1, 35). 4. Битому і різку покажи, то він боїться (Ном., 112; Укр. пр., 1963, 471; Чуб., 278). 5. а) Битому собаці і кий не вадить (Шиш.-Іл., 9); б) Битому собаці не показуй кия (Зін., 261); в) Бита собака не боїться палиці (Ном., 112); г) Битому собаці кия не показуй (Ном., 112; Укр. пр.. 1936, 186); д) Псу битому тільки покажи кий, аж зараз втікає (Сумщ., 10).— Див. 1, собака.— Біл.: Рапан., 187; Гр., 2, 296. 0. Будеш битий, як копа жита (Н. ск., 1964, 239). 7. За битого двох небитих дають (Ном., 76).— Див. 2, наука, §чений.— Рос: Міхельсон, 2, 115. 8. Каже дитина, що бита, але не скаже, за що (Фр., І, 2, 465). 9. Не битий не кричи, а битий не мовчи (Фр., І, 1, 35; Прип., 13). 10. а) Не в тім’я битий (Прип., 330); б) Не в потилицю битий (Укр. пр., 1963, 321). 11. Не за те бито, що ходила в жито, але за те, що дома не …..іувала (Ном., 140).— Див. 2, кохання. Бити, бійка. 1. Авжеж: не все битимуть, колись і перестануть (Закр., 142; Укр. ,,/,.. 1963, 113). 2. Аз — били мене раз, буки — набравсь я муки (Укр. пр., 1963, IIS). 3. Ані вбий, ані влий (Ном. 54; Укр. пр., 1963, 461). 4. Б’є і плакати не дає (Фр., III, 2, 381).— Рос: Рибн., 178. 5. Б’є не по конях, а по голоблях (ІМФЕ, 14-3, 211, 200). 6. Б’є його лиха година (Н. н., Ів.-Фр.). 7. Бив, бив та ще й друк кинув (Укр. пр., 1963, 724). 8. Бив жінку разочок, просидів годочок (ІМФЕ, 14-3, 211, 106). 9. Бив циган маму, щоб жінка боялась (ІМФЕ, 29-3, 120, 31). 10. Бий, аби знав, по чому локоть (Фр., І, 1, ЗО). 11. Бий, аж буде душа пити просити (Там же). 12. а) Бий верхнього, аби аж снідний почув (Прип., 12); б) Бийте и< рхнього, аби аж снідний почув (Фр., І, 1, 31). 13. Бий єдного за другим, аби жодному кривди не було (Фр., 1,1, 14. Бий забій на нього (Укр. пр., 1963, 724). 15. Би її кота, не бий кота (Ном., 54). 16. а) Бий ледащого, бий і положи кий (Мал., 189); б) Бить тебе, і.ии, та й кий положить (Кулж., 13; Укр. пр., 1963, 725). 17. а) Бий, лише за пліт не кидай (Фр., І, І, ЗО); б) Бий, лиш н рез пліт не шпурляй (Фр., І, 1, ЗО); в) Бийте мі і січіт, лише за пліт |< мечіт (Фр., І, 1, 31); г) В’яжіт мі, січіт мі, за пліт не мечіт мі (Фр., І, 302). 18. Бий — не витримає, свари — не розуміє (Прип., 12). 19. Бий но всіх ступах, краще почують (Укр. пр., 1963, 396). 20. а) Бий свій свого, щоб чужий і духу боявся (Укр. пр., 1963, (і); б) Свій на свого, щоб чужий духу боявся (Укр. пр., 1963, 708); Бий своїх — чужі боятися будуть (Перем., 1854, 102).— Рос: ;/., 594. 21. Битимуть, не битимуть, олії не виб’ють (Манж., 163; Укр. пр., . 109). 22. Бити — не купити (Укр. пр., 1963, 727). 23. Бити нікого, а взяти нічого (Зін., 215; Ном., 259). 24. Бити та лаяти є кому, а годувати — так нікому (Укр. пр., 1955, 25. Бити треба по коневі, а не по голоблях (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 26. а) Бить тебе треба, та нікому (Укр. пр., 1963, 610); б) Бить би, бить, та нікому (Ном; 71; Укр. пр., 1963, 726). 27. Бійка до добра не доводить (ІМФЕ, 29-3, 123, 31). 28. Бійкою прав не будеш (Укр. пр., 1963, 728). 29. Буком бий, та очима дивися (Фр., Ill, 2, 395). 30. Б’ють і плакати не дають (Ільк., 10; Ном., 78; Фр., І, 1, 32; Укр. пр., 1936, 435; Н. ск., 1971, 128); … та й плакати не дають (Укр. пр., 1963, 100); … а плакать не дають (Н. ск., 1971, 60); … та ще й плакати не дають (ІМФЕ, 29-3, 115, 27).— Рос: Снег., 1, 114; біл.: Ляцький, 5; Гр., 1, 517. 31. а) Б’ють нас і наша правда (Укр. пр., 1963, 100); б) І наша правда і нас б’ють (ІМФЕ, 29-3, 140, 51); в) І горе мені, і добре мені, б’ють мене і правда моя (Укр. пр., 1963, 529). 32. Б’ють — не на лихо учать (Зін., 216; Ном., 75; Укр. пр., 1963, 610). 33. а) Б’ють Хому за Яремину вину (ІМФЕ, 1-5, 461, 270); б) Іноді б’ють Хому за Яремину вину (Ном., 79):, в) Побили Хому за Яремину вину (7/. ск., 1971, 128). 34. Б’ють, ще й дякувати кажуть (//. п., Ів.-Фр.).— Біл.: Гр., 1, 353. 35. В бійці багатий береже пику, а убогий — одежу (Укр. пр., 1936, 432). 36. Ваші батьки було б’ються-б’ються — та й трохи оддишуть (Укр. пр., 1963, 728). 37. Вирізав прут, а самого ним б’ють (Фр., І, 1, 187; Прип., 12; Уыр. пр., 1936, 307; 1955, 291). 38. Від замаху до бійки ще далеко (Прип., 131). 39. Він маленьких не б’є, а великих не зачіпає (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 40. а) Він мене не б’є, не лає — і нічим не дбає (Укр. пр., 1963, 655); б) Пі б’«, ні лає і нічим не дбає (Там же); в) Коли б тому такий вік довгий, як у мене чоловік добрий: він мене ні б’є, ні лає, нічого мені не дбає (Укр. пр., 1963, 655). 41. а) Де два б’ються, третій не мішайся (ВНС, 6; ІІІиш.-Іл., 20: Ном., 81); б) Де двох б’ються, третій не мішайся (Ільк., 24; Фр., І, 2, 531; Зак. пр.. 116); в) Два б’ються — третій не мішайся (Чуб,, 290; Білоц., 29); г) Де два б’ються, третій користає (Фр., Ill, 2, 244; Прип., 12); д) Де два б’ються, третій не мішайся, а ззаду тримайся (ІМФЕ, 29-3, 113, 62); є) Де два б’ються, там і третій нехай не мішається (7/. п., Ів.-Фр.); є) Де свої б’ються, хай чужі не мішаються (Прип.. 293); ж) Где ся двох б’є, третій за калитку бере (Ільк., 25; Фр., І. 2. 531; Укр. пр., 1963, 726); з) Де ся двоє б’ють, третій виграє (Н. ск., 1964, 239); и) Свій зі своїм бийся, чужий не мішайся (ІМФЕ, 29-3, 123, 44)\ і) Свій з своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Укр. пр., 1963, 708); ї) Свої б’ються, а чужий не мішайся (Укр. пр.. 1963. 708).— Рос: Снег., 1, 105; Даль, 556; біл.: Гр,, 2, 398. 42. Дай, боже, вам побитись, а нам подивитись! (Укр. пр., 1963, 728). 43. Два лисі за гребінь б’ються (ІМФЕ, 14-3, 211, 107). 44. До бійки два хваляться, а після бійки один (ІМФЕ, 14-3, 211, 45. Добрий доброго слова боїться, а ледащо і побою не боїться і Ном., 75). 40. До їдіння, панночку, бий, а до роботи не силуй (Фр., II, 2, 220). 47. Дураки б’ються, як бики (Укр. пр., 1963, 723). 48. а) Його і довбнею не вб’єш (Ном., 156); б) Його і довбнею не І…..ні (Укр. пр., 1963, 424; ІМФЕ, 29-3, 119, 4); в) Його би ще (Овбнею не добив (Фр., II, 1, 6).— Біл.: Гр., 2, 212. 49. а) За єдним махом сто душ забіяхом (Фр., II, 2, 385); і») Одним махом сімсот душ забіяхом (Прип., 129).— Рос: Даль, 260; … , Гр., 2, 340. 50. а) За моє жито та й мене побито (Фр., II, 1, 124); … мене ще і\ бито (Н. ск., 1976, 46; ІМФЕ, 14-3, 211, 139); … та мене й побито (ВНС, 8; Закр., 164; Укр. пр., 1936, 125; 1963, 529); … та ще й побито і ІІІиш.-Іл., 24); … ще мене бито (Ільк., 35; Прип., 12; ІМФЕ, 29-3, 114, »/ ); б) За наше жито нас і побито (Зін., 226; Ном., 79; Укр. пр., 1955, ІЗ); … ще й мене побито (Н. ск., 1971, 158); в) За наше жито та ще ….. і бито (Укр. пр., 1963, 109). 51. За моє добро та мене в ребро (Н. н., Ів.-Фр.).— Рос:Даль, біл.: Ляцький, 12; Гр., 1, 317. 52. За погані речі треба бити в плечі (Укр. пр., 1963, 178; Н. ск., 1971, 159). 53. За правду б’ють, а за брехню віри не дають (Прип., 12). 54. За те тебе й бито, щоб не лазив у чуже жито (Вік живи, 27). 55. За що ми маємо ся бити? Най ся гончареві горшки б’ют (Фр., І. 2, 412). 56. а) Збив го на квасне яблуко (Фр., II, 1, 165); б) Збив на винне иблуко); в) Збив на капусту (Прип., 12). 57. Його в тім’я не треба бити (Прип., 331). 58. Його тільки той не б’є, хто не хоче (Укр. пр., 1963, 449). 59. Його й муха крилом уб’є (Там же). 60. Коли б семеро собак, то вона б і од усіх семи одбилася (ІМФЕ, В І<2, 14, 70, Яворн.). 61. Коли дають — бери, коли б’ють — тікай (Н. н., Київщ.). 62. Коли ідеш у бійку, то не думай про чуба (ІМФЕ, 29-3, 123,- Рос: Даль, 261; біл.: Гр., 2, 359. 63. Коли побив бич, то став могорич (Ном., 198; Укр. пр., 1963, Ш). 64. Крайнього усі б’ють (Прип., 168). 65. Куди ж б’ють, як не в голову (ІМФЕ, 14-3, 382, 33). 66. Лайка — не бійка (Ном., 74). 67. а) Лаятимуть — то не битимуть, а як битимуть, то не лаяти-м\ гь (Ном., 76); б) Як битимуть, то не лаятимуть (Укр. пр., 1963, 68. Легко того бити, кого нікому боронити (Вік живи, 26). 69. а) Лежачого не б’ють (Фр., II, 2, 340; Укр. пр., 1955, 274; Вік тини, 26; Укр. пр., 1963, 203); б) Лежачого не б’ють, а ледачого тричі і ІМФЕ, 14-3, 211, 167).— Рос: Снєг., 1, 106; Даль, 171. 70. а) Махання за биття не вважається (Укр. пр., 1963, 610); б) Замах за биття не пишуть (Прип., 131); в) Махання за биття не рахується (Закр., 178; Ном., 76; Висл., 292). 71. Набив му ґулю на лобі (Фр., II, 2, 422). 72. Наб’ють і плакати не дають (Н. ск., 1964, 239). 73. На добре, якщо такеє, посварись тілько, словами покартай його, а не бий (Ном., 75). 74. На злість моїй жінці, нехай мене б’ють (Укр. пр., 1963, 434).— Див. 2, жінка. 75. Найлегше того бити, хто не борониться (Укр. пр., 1955, 246; 1963, 449). 76. На те б’ють, аби боліло (Прип., 13).— Біл.: Рапан., 256. ТІ. На печі печуть, а на лавці б’ють (Н. ск., 1964, 130). 78. а) Нащо ж те бити, з ким треба жити (Прип., 13); б) Нащо того бити, з ким жити (Фр., І, 1, 33). 79. Не бий, бо й так злидні його побили (Ном., 75). 80. Не бий мене в ніс, бо я сам біс (Ном., 82; Укр. пр., 1963, 725). 81. а) Не всі ті б’ють, що в кулак плюють (Прип., 257); б) Не все той б’є, що в жменю плює (Фр., І, 1, 33; Прип., 13). 82. Не всякого б’ють, хто кричить (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 517. 83. Не давши оброку, не бий по боку (Шиш.-Іл., 49; Ном., 202; Укр. пр.. 1963. 81). 84. Недоскочив — б’ють, перескочив — б’ють (7/. п.. Вол.).— Біл.: 2, 480. 85. Не дужий б’є, а сміливий (Ном.. 140). 86. Не бий, за живого більше буде (Прип.. 13). 87. а) Не бай, Нв печи, тільки язик намочи усю правду скаже (ІМФЕ, 1-5, 461. 54); б) Не бий, не печи, тільки язик намочи (Укр. пр., 1963. 506). 88. Не бий, але вперед поховай тоги, що с побив (Фр., 1,1, 35). 89. Не бий пса, не буде тя кусати (//. ск.. 1964. 94). 90. а) Не бити діда, не їсти хліба; б) Не бити кума, не пити з ним пива (Фр., І, /, 33). 91. Не КЛИКе б’є. а дуже (Ном.. 140). 92. Не годуй калачем і не бий в спину кирничем (ІМФЕ. 14 3, 211, 189). 93. Недовернется – б’ють, перевернешся — б’ють (Укр. пр., 1936, 435; 1963, 81; //. ск., 1971, 61).— Рос: Даль, 250, 713; біл.: Рапан., 16. 94. Не дуже били, більше грозили (Прип., 112). 95. Не кидай каміння на небо, бо собі голову розіб’єш (Прип., 219). 96. Не мила та хворостина, що по очах била (Ном., 80; Укр. пр., 1963, 726). 97. Нене моя рідна, тебе б’ють, а я бідна (Фр., 11, 2, 444J.— Див. 2, мати. 98. Не склянка, не,’розіб’юся (Укр. пр., 1963, 725). 99. а) Нехай би бив, а то й через пліт перекинув (Шиш.-Іл., 53; Ном., 76; Укр. пр., 1936, 435; 1963, 725); б) Хоч бий, хоч лай, тільки через тин не кидай (Ном., 76; Укр. пр., 1963, 725); в) То нічого, що будуть бить, аби хоть за пліт не кидали (Фр., І, 1, 34). 100. Нехай горшки б’ються — на гончареву голову (Ном., 63). 101. Нехай дурні б’ються, може, порозумнішають (Укр. пр., 1936, 432; 1963, 723). 102. Не штука забити, але штука оживити (Прип., 129). 103. Один бік поб’є, другий медом поллє (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр. 2, 324. 104. Орли б’ються, а молодцям пір’я (Укр. пр., 1963, 728). 105. От маєш книш: тебе б’ють, а ти спиш (Прип., 13). 106. Ото за губу та й б’ють тебе (Укр. пр., 1963, 722). 107. Песика б’ють, а левик боїться (Укр. пр., 1963, 141). 108. а) Після бійки кулаками не махають (Укр. пр., 1936, 301); б) Після бою кулаками не махають (Укр. пр., 1955, 268): — Рос: Жуков, 359; біл.: Рапан., 206. 109. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс (Ном., 75). ПО. а) Побились за масляні вишкварки (ІМФЕ, 1-5, 463, 54); б) Полаялись за масляні вишкварки (Ном., 69). 111. Побить, то й абихто знайдеться, от інше діло пожалувать! (Ном., 79; Укр. пр., 1963, 728). 112. Поверх моєї праці та ще мене б’ють (Укр. пр., 1963, 80). 113. Потіль бить, покіль материну шкуру зніме, а чоловікова наросте (Укр. пр., 1963, 651). 114. Поїв мед та ще й б’ється (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). 115. Привик до побоїв, що вже ся не боїть (ІМФЕ, 14-3, 211, 171). 116. Пригладьголови не знайдеш, хіба прибийголову (Укр. пр., 1963, 728). 117. Прости мене, моя мила, що ти мене била (Укр. пр., 1936. 468; 1963, 653).— Рос: Даль, 229. 118. а) Пустився в бійку — чуба не жалій (Укр. пр., 1936, 432; 1963, 725); б) Пустившись у бійку, не жалій чуба (ІМФЕ, 14-3, 211, 165). 119. Свої десять раз поб’ються і помиряться (//. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 46. 120. Сліпий б’є, доки дух чує, німий б’є, доки крові не побачить (Укр. пр., 1963, 726). 121. Смирного й на тім світі б’ють (Укр. пр., 1963, 449). 122. Так жінку бив, що сам насилу втік (Укр. пр., 1955, 323; 1963, 653). 123. Така, що постав сім терниць, то переб’є (Укр. пр.. 1963, 482). 124. а) Твої діти й мої діти били наших дітей (Прип., 13); б) Жінко! Твої моїх б’ють і до наших добираються! (Там же). 125. Тогди будеш вить, як почнуть бить (Укр. пр., 1963, 189). 126. Уберися, жінко, в кожух, бо я бити буду (Укр. пр., 1963, 653). 127. У коліно землі набий, аби твоя взяла! (Укр. пр., 1963, 464). 128. У нього і хата не вкрита, і спина не бита — треба б хоч шию намилити (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 129. Хай би й ганьбили, тільки б не били (Прип., 63). 130. Хай б’ються, коли міцні голови мають (Ном., 81). 131. Хмариться, та не йде, хвалиться, та не б’є (Укр. пр., 1963, 650). 132. Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу (Укр. пр., 1955, 134; 1МФЕ, 1-5, 461, 145). 133. Хоч би ти мене набив, то я б тебе пізнав (Укр. пр., 1963, 726). 134. Хоч уже й заплатив, та уже й набився (Укр. пр., 1963, 724). 135. Хто б’є, той не жартує (Фр., І, 1, 34). 136. Хто б’є, той проб’є (Ном., 139; Прип., 14). 137. Хто зверху, того й б’ють (Прип., 36). 138. Хто годує, той і б’є (Укр. пр., 1963, 610). 139. Хто кого нагне, той того наб’є (Укр. пр., 1963, 100). 140. Хто любить бити, того теж поб’ють (ІМФЕ, 29-3, 116, 31). 141. Хто тягне, того й б’ють (Зак. пр., 38); … того ще б’ють (Фр., III, 1, 230). 142. Цить, моя мила, що ти воза не побила (Ном., 174). 143. Чи будемо биться, чи будемо мириться? (Укр. пр., 1963, 723). 144. Чия шкода, того й б’ють (Ном., 173; Укр. пр., 1955, 292). 145. Чоловік з жінкою б’ється, а під одно простирадло спати кладеться (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).— Див. 2, чоловік. 146. Чортзна хто кума б’є, та мені не доведеться (Укр. пр., 1963, 726). 147. Як будуть бить, то не будуть вішать, а як будуть вішать, то не будуть бить (Ном., 76). 148. Як п’ють, то минають, а як б’ють, то мене споминають (Укр. пр., 1963, 722). 149. Як темно, то добре бити, бо не буде ніхто свідчити (Фр., Ill, 1. 203; 11 рип., 329). 150. Як правду сказавши, будуть бити зв’язавши (Укр. пр., 1963, 114). 151. Я не йду там, де б’ють, лиш там, де їсти дають (Фр., І, 1, 34; Прип., 11). 152. Я тебе нікому не дам, буду бити сам (Укр. пр., 1963, 725). Воркотня. Воркотня, та не щодня (Укр. пр., 1963, 721). Казитися, скажений (злий). 1. Баба хуже скаженого їжака: хоч не вкусе, так наляка (Укр. пр., 1963, 341). 2. Було б сказиться, як тобі було три года, а тепер шкода! (Укр. пр., 1963, 343). 3. Всяк по-своєму казиться (Укр. пр., 1963, 485). 4. Дома казиться, а в людей з ума сходить (Укр. пр., 1936, 274). 5. З жиру й собака казиться (Н. ск., 1971, 41). 6. Нехай Бог боронить від скаженої миші (Укр. пр., 1963, 341). 7. Сказилось — та й мекає (Укр. пр., 1963, 478). 8. Та нехай вони виказяться, не займай їх! (Укр. пр., 1963, 708). Крик, галас. 1. а) Аж гарчить, так на меншого кричить (Укр. пр., 1936, 275; 1955, 14; Зак. пр., 7; Укр. пр., 1963, 111; H. ск., 1971, 40); б) Аж В душі вилазить, так кричить (Укр. пр., 1963, 719). 2. Багато галасу даремно (Н. ск., 1971, 146). 3. Багато крику, та мало вовни (ІМФЕ, 14-3, 211, 253). 4. а) Більше крику, як зойку (Прип., 172); б) Більше крику, як пожитку (Фр., II, 2, 309). 5. Великий крик за малий пшик (Скр., 229). 6. Він до мене з криком та з фуком, а я його буком та буком (Прип., 172). 7. Де много крику, там мало правди (Фр., II, 2, 310). 8. а) За вашим шепотом і нашого крику не чути (Ном., 254; Укр. пр., 1961, 218; 1963, 478); б) За вашим торгом нашого ярмарку не чути (Укр. пр., 1955, 184). 9. Кого болить, той кричить (Прип., 172). 10. а) Криком вогню не вгасиш (Фр., II, 2, 310; Прип., 174; Укр. пр., 1955, 222; 1963, 720); б) Криком вогню не викрешеш (Вік живи, 24). 11. Криком діри в мості не залатаєш (Там же). 12. Криком дуба не зрубаєш (Фр., II, 2, 310; Укр. пр., 1955, 222; 1963, 720). 13. Криком справи не досягнеш (Укр. пр., 1963, 720).— Рос: Рибн., 53; Жуков, 125. 14. Кричить, хоч на гору вилізь! (Укр. пр., 1963, 189). 15. Кричить — на десятій вулиці чутно! (Укр. пр., 1963, 719). 16. Кричить не своїм голосом (Ном., 68; Укр. пр., 1963, 719). 17. Кричить у в одну душу (Укр. пр., 1963, 719). 18. Лучче замовчиш, ніж закричиш (Там же). 19. Нарядилась, як пава, а кричить, як ґава (Укр. пр., 1961, 213). 20. На твій крик я вже звик (Прип., 172). 21. Не кричи, а лучче научи! (Укр. пр., 1963, 720). 22. Не кричи дуже — панський двір близько, у пастухи візьмуть (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 720). 23. Не кричи «ау» доки не вийшов з лісу (ІМФЕ, 14-3, 211, 250). 24. Не кричи і не гдач, як курка, знісши яйце, кричить і кудкудакає (Рад. Апт.). 25. Не своїм голосом кричить! (Н. н., Симщ.).— Рос: Даль, 517. 26. По крику дурня пізнають (Фр., II, 2, 310). 27. Постой, не кричи — налий чарку та й мовчи! (Укр. пр., 1963, 720). 28. Про мене кричи, хоть на хату вилізь (Фр., II, 2, 312). 29. Той кричить, у кого шапка горить (Зак. пр., 106). 30. Хоч кричи, хоч мовчи, не вирвешся з пазурів (Н. н., Черк.). 31. Хто часто кричить, того ніхто не слухає (ІМФЕ, 29-3, 116, 21). 32. Чого ти кричиш, як на рідного батька! (Н. н., Черк.). 33. Що ти кричиш, як найнявся! (Укр. пр., 1936, 479). 34. Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали! (Укр. пр., 1955, 223; 1963, 720).— Рос: Даль, 515. 35. Як ся до лісу кричить, так ся з лісу одзиває (Н. ск., 1964; 73). Лаятись. 1. Гарна година, та ні з ким полаятись (Укр. пр., 1955, 210; 1961, 25k). 2. Говорити можна, а лаятись нема чого (Укр. пр., 1963, 711). 3. а) Де двоє лаються, там адвокат користає (Прип., 2); б) Де двох ся лає,там третій користає (Фр., II, 2, 338).— Див. битись. 4. Де лайка і бійка, там спайка не стійка (ІМФЕ, 14-3, 10, 31). 5. І що вже казати такій людині, яку лають навіть свині (ІМФЕ, 14-3, 211, 164). 6. а) Лає, на чім світ стоїть (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 720); б) Лає, скільки в пельку влізе (Укр. пр., 1963, 720). 7. Лайка лається, бо з дідьком знається (Там же). 8. а) Лайка — не бійка (Укр. пр., 1963, 722); б) Лайка — не бійка, в боку не болить (Укр. пр., 1963, 722). 9. Лайка — не дим, очей не виїсть (ІМФЕ, 29-3, 124, 31). 10. Лайка — не нагайка, на плечах не лежить (Укр. пр., 1963, 722). 11. Лайка не смола, а сажа не родичка (ІМФЕ, 29-3, 124, 31). 12. Лайка — не чад, голова не болить (Там же). 13. Лайкою і криком згоди не дійдеш (ІМФЕ, 29-3, 211. 32). 14. Лаяла, лаяла, насилу ціле село перелаяла (Укр. пр., 1936, 261: 1963. 720). 15. На всі заставки лає (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 718). 16. Наперед спитайся, а тоді лайся (Укр. пр., 1963, 710). 17. ГІОЛАЄ не поб’є, синяків не буде (Укр. пр., 1963, 650). 18. Хоч і полаємось, нам з тобою дітей не хрестить (ІМФЕ, 29-3. 140, 22). 10. Хоч не лає, то бурчить, а все-таки не мовчить (II. п.. Черк.). 20. Хоч спор, хоч лайся! (Укр. пр., 1963, 720). 21. Через тебе, балалайка, ще учора була лайка (II. п.. Черк.). Суперечка, сперечатись. 1. Де двох ся сперечає, третій користає (Фр., Ill, і. 158). 2. І межи святими буває часом суперечка (ІМФЕ, 29-3, 118, ЗІ). 3. Не пануй иіддакувача, шануй суперечника (Укр. пр., 1963. 702). 4. Нехай буде гречка, аби не суперечка (Білоц., 29; Укр. пр., 1963. 710). 5. Споритись спорились, а до гусака діло не доходило (Укр. пр.. 1963, 721). 6. Суперечок нема, ну іі до діла далеко (Укр. пр., 1955, 222). Шпетити. Шпетить на всю губу (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 718). Шуміти. Багато шуму, та мало хліба (Н. н., Черк.). Сваритись. 1. Без суперечки не буде гречки (Скр., 180). 2. Біду свари, біду ганьби і бий, і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою (Фр., І, 1, 43). 3. Божевільний Марку, ходиш по ярмарку: ні купуєш, ні торгуєш, тільки робиш сварку (Закр., 144); — Див. 2, Марко. 4. а) Від сварки до бійки лише один крок (Прип., 12); б) Від сварки до бійки рукою подати (Фр., III, 1, 59). 5. В сварці один одного не цілує, а малює (Укр. пр., 1963, 650). 6. Дай, боже, вам посваритись, а нам подивитись (Прип., 291). 7. Де два сваряться, третій користає (Укр. пр., 1955, 222).— Див. битися, лаятися. 8. Де сваряться люди, там щастя не буде (ІМФЕ, 29-3, 113, 48). 0. Добра жилба, коли сварки нема (Укр. пр., 1963, 711). 10. а) Коли двоє сваряться, то більше винуватий той, хто розумніший (Зак. пр., 88); б) У сварці винен розумніший (Білоц., 25). 11. За Марка не було сварки, за Мися взялися (Укр. пр., 1963, 710). 12. а) 3 ним легше посваритись, ніж з гори збігти (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); б) Йому посвариться, що дурному з гори котиться (ІМФЕ, 14 3, 282, 32). 13. а) Молоді сваряться — тішаться, старі сваряться — казяться (Укр. пр., 1955, 222).— Рос: Даль, 266; Рибн., 93; Жуков, 222; б) Молоді лаються — тішаться, а старі лаються, то й б’ються (ІМФЕ, 29-3, 124, 54). 14. Коли хата горить, тоді люди не сваряться (77. п., Черк.). 15. Нащо з тим миритись, хто охочий сваритись (Укр. пр., 1955, 223; 1963. 710). 16. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий (Ном., 65; Укр. пр., 1963, 711). 17. Нема що робити, треба ся сварити (Фр., II, 1, 58). 18. Не посварившись з ким перш, не мати приятеля (Зіп., 234; 11 ом., 184). 10. От на змію напала: від усього села відсварилася, а від цієї аж піт виступив (//. п., Хмельн.). 20. По війні мир, а по сварці нир (Прип., 201). 21. Сварімся, діду, за чужую біду (Фр., Ill, I, 59; Прип., 291). 22. Сварка до добра не доведе (Н. п., Пол.).— Біл. Г р., 2, 47. 23. Сварка на воротях не висить (Ном., 66; Укр. пр., 1963, 710). 24. Сварка чоловіка з жінкою — то літній дощ (ІМФЕ, 29-3, 123, 25. Сваряться, аж стіни тріщать (Фр., ПІ, 1, 59). 26. а) Сваряться за міх, а в міху порожньо (Укр. пр., 1963, 710); б) Сваряться за міх, а в міху нічого піт (Ном., 69). 27. Сьогодні протверезився і з жінкою сварився, що п’яний був, коли на ній женився (ІМФЕ, 14-3, 211, 218). 28. Уперед сварилися, а тепер цілуються (Фр., ПІ, 1, 59). 20. Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива (Укр. пр., 1963, 261). 30. Худий мир гірше лихої сварки (Шиш.-Іл., 80; Ном., 65).— Рос: Рибн., 31. Чоловік з жінкою свариться — у горшку трясця вариться (//. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 45. 32. Шкода, що сусідів нема дома, ні з ким посваритися (ІМФЕ, І і 3, 211, 170).33. Як ковбаса і чарка, то минеться і сварка (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). Колотити. а) Добра колотня, та не щодня (Прип., 164); Щодня колотня (Фр., II, 1, 285); в) Так колотить всіма, як вир водою (Ном., 63). Проклинати. 1. Без прокльону не прожити (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 398. 2. Другого клени, але і на себе бери (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2. 398. Прохворостити. Треба простить або прохворостить (Укр. пр., 1963, 140). Рити. 1. Не будь тим, що риє (Фр., III, 1, 14; Прип., 278; ІМФЕ, 14-3, 386, 513). 2. Рив, доки жив, а по смерти його зарили (Фр., III, 1, 14; Прип.. 218; Укр. пр., 1961, 188). Скубти. 1. З усіх сторін скубуть (Укр. пр., 1963, 706). 2. Як хочеш чужий чуб скубти, то треба й свого підставляти (ІМФЕ, 14-3, 211, 155). Діставатися (побили когось). а) Дістається нашому Мартину і в зуби, і в спину (Укр. пр., 1963. 80); б) Достанеться і нашим і вашим (Укр. пр., 1963, 719); в) Діста неться ж комусь на горіхи (Ном., 71; Укр. пр., 1963, 141). Плювати на когось. 1. Вище коса плюнеш, себе обплюєш (Зак. пр., 84). 2. Де брудно, там хочеться ще й плюнути (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 3. а) Йому плюй в глаза, а він каже, що роса (Укр. пр., 1955. 166); б) Йому в очі наплюй, а воно оближеться та каже: «Рос;і божа!» (ІМФЕ. 14 3, 211, 205); в) Плюй йому межи очі, а він каже що дощ іде (ВІК живи, 28; II. ск., 1964, 103); г) Плюнь му в очи, а він обітреться та й скаже, що то дощ (Фр., III, 2, 554); д) Ти йому плюй межи очі, а він каже: дощ іде! (Укр. пр., 1955, 166; Н. ск., 1971, 147); є) Плюй у вічі злодієві, а він каже, що дощить (Укр. пр.. 1963, 351), є) Плюнь йому у вічі, а він каже: «Ще двічі!» (Укр. пр., 1963, 351), ж) Хоч ти йому плюй в очі, він каже: «Божа роса!» (Н. н.. Вол.). Рос: Даль, 151; біл.: Г р., 2, 328. 4. а) Він не дасть собі в кашу наплювати (Укр. пр., 1955, 260); б) Ніхто не дасть собі в кашу наплювати (Н. н., Черк.); в) Не дасть собі в кашу наплювати (Ном., 66; Фр.. І, 2, 525; Укр. пр., 1963, 326) 5. Не плюй, бо вона й сама чвіркне (Ном», 66; Укр. пр., 1963, 342) 6. Не плюй на небо, бо лице собі обплюєш (Прип., 219). 7. а) Плюнь та й ногов розітри (Фр., II, 2, 554); б) Плюнь та й ногою затри! (Прип., 256). 8. Сам плює, сам лиже (Фр., II, 2, 554). 9. а) Спершу наплює, а потім лиже (Вік живи, 29); б) Спершу сі обплювали, а потім сі полизали (Фр., II, 2, 344). 10. Стань, подивись, плюнь та одступись (ІМФЕ, 14-3, 211, 264) 11. Там така бридь, що й плюнути не варто (Фр., І, 1, 126). 12. Хто догори плює, тому на лице паде (Фр., II, 2, 435). 13. Хто обплював, той облизав (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 390. 14. Хоч насподі лежатиму, а в вічі плюватиму (Укр. пр., 1963, 460-ск., 1971, 169). 15. а) Через голову плює; б) Через губу не плюне (Укр. пр., 1963, Різати. 1. а) Без ножа ріже (ІМФЕ, 29-3, 140, 22); б) Без ножа ріжуть Укр. пр., 1963, 100). 27 Одного барана два рази не ріжуть (Н. ск., 1964, 71). 3. Ріж наші голови, а не чіпай наші бороди (Укр. пр., 1963, 464). Нікому не вступить. Се така, що не вступить ні кінному, ні пішому (Укр. пр , 1955 28). Сидіти комусь у печінках. а) Він мені у печінках сидить (Укр. пр., 1963, 718); б) Допік, озолив до живих печінок (Укр. пр., 1963, 718). Причина (до сварки). За лучинку найдо причинку (Укр. пр., 1963, 341; Н. ск.. 1971, 174). Нападатись (на когось). Нападись на когось багатшого, той шага дасть (Укр. пр., 1963, 21). Списати спину. Списав спину, що й курці ніде клюнуть (Укр. пр., 1963, 724). Лемент (зчиняти). Лемент такий, що хоч тури гони, то не почує (Укр. пр., 1963, 709). Кара, карати. 1. Ані злому кари, ані доброму нагороди (Фр., II, І, 243). 2. Без кари би й страху не було (Фр.. П, І, 243). 3. Без кари нема й поправи (Фр.. П, І. 243; Прип., 154). 4. а) Сдному кара, десятьом страх (Фр., II. І. 243); б) Одному арания, десятьох покаяння (Ііисл., 242; Укр. пр.. 1963, 141). 5. І не бийте мене, й не карайте мене, коли я вам надокучила, то їдайте мене (ІМФЕ. 8-К2, ІЗ, 35, Явори.). 6. Кара за кривду приходить помалу, але певно (Прип.. 154). 7. Карай та назад оглядайся! (Зін., 262; Ном., 14 і). 8. Нехай мене бог боронить від лихої напасті, від панської карності, від людської ненависті (Укр. пр.. 1963. 142). 9. Ні лихому кари, ні доброму справи (Прип., 154). 10. Хто карає, той і милує (Укр. пр.. 1963, 652). 11. Як є надгорода за добро, то повинна бути і кара за зло (Прип., 154). 12. Який учинок, така і кара (ІМФЕ, 29-3, 122, 28). Вина, винен. 1. Без вини винен (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 216. 2. Була б спина, так і вина знайдеться (Перем., 1854, 102).— Біл.: p., 1, 3 3. Винен чи не винен, а терпіти повинен (Фр., І, 1, 175). 4. а) Винного два рази не б’ють (Прип., 12); б) Винного двома батогами не б’ють (Ільк., 12; Закр., 147; Ном., 144; Фр., I, /, 176; Укр. пр., 1963, 140); в) Двома бичами винуватого не б’ют (Фр., I, 1, 177). 5. Винному двох кар не дають (ІМФЕ, 29-3, 122, 31). 6. Винному завжди здається, що всі тільки за нього й говорять (ІМФЕ, 14-3, 211, 185). 7. Винуватий, не винуватий, а раз попався — заплатиш (Зак. пр.. 19). 8. Винуватий виниться, а правий нічого не боїться (Укр. пр., 1963. 145). 9. Винуватого кров — вода, а невинного — біда (Там же). 10. а) За одного винного десять невинних покутує (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., І, 353; б) За одного винного сто невинних гине (Ільк., Зі: Фр., 1, /, /76′; Укр. пр., 1963, 125); в) За одного винного сто невинних терпить (Нрип., 40). 11. Винуватого совість мучить (Укр. пр., 1963, 145). 12. а) Дужий і багатий — не винуватий (Перем., 1854, 102). Віл.: Гр., 1. 353; б) Сильні та багаті рідко винуваті (Укр. пр., 1963. І42). 13. а) Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки винна, бачся, хата, що пустила на ніч Гната (Укр. пр., 1963. 143); б) Хата не винувата, що впустила Гната (Н. п.. Нол.); в) Кіндрат не винуват, а винувата хата, що впустила Кіндрата (7/. п.. Нол.).— Віл.: Гр., 2. 100. 14. а) Коваль завинив, а цигана повісили (ІІрип., 344); б) Коваль провинився, а шевця повісили (Укр. пр., 1963, 529; 11. etc., 1971, 158); в) Коваль провинив, слюсаря повісили (ІМФЕ, 29-3, 113, 14); г) Ко валь сої рішив, а шевця повісили (Ном., 79; Нисл., 276; ІМФЕ, І 5, 461, 269); д) Коваль согрішив, а слюсаря вішають (II. п., Нол.): є) Пан завинив, а бідного повісили (//. ск., 1964, 27); є) Пан иаіііко-див. а старця ПОВІСИЛИ; ж) Писар провинився, а шевця повісили (Укр. пр.. 1955, 20; 1963. 145; II. ск., 1971, 70); з) Коваль согрішив, а шевця повісили за аршин (Укр. пр., 1963, 145); и) Цінам завинив, а коваля повісили (ІМФЕ, 14 3, 211, 200). 15. Коли ти ся не веде, то винуй самого себе (ІМФЕ, 29 3, 113, 31). 10. Краще десять винних помилувати, ніж одного невинного пока рати (Укр. пр., 1963, 145). 17. На винного та ще й напасть (Укр. пр., 1963, І44). 18. На того вина, кого дома нема (Ном., 57; Укр. пр., 1936, 422; 1963, 528; II. ск., 1971, 158).—БЫ.: Рапан., 256; Гр., І, 351. 19. Не взявшись за невинного, не будеш мати винного (Зіп., 263; Ном., 143). 20. Не винен цвях, що лізе у стіну, коли по голові обухом б’ють (ІМФЕ, 14-3, 211, 256). 21. Не винна доля, а винна воля (Нрип., 40). 22. Не звинувачуй другого, бо сам винуватим станеш (Н. п.. Черк.). 23. Ні сном, ні духом не винуват (Ном., 79; Укр. пр., 1963, 528). 24. Поплатиться не сват, а той, хто винуват (Шиш.-Іл., 61). 25 Сам собі винен (Фр., І, 1, 176). 20. Гак завинив, як баран вовкові (ІІрип., 130). 27. Той винен, кого тут нема (Фр., І, 1, 176). 28. Хома не винуват, та не можна його минувать (Укр. пр., 1963, 29. Хто винен, а на мені окошилося (Там же). 30. а) Хто держить драбину, так винен, як і той, що ліз усереди-п \ б) Хто держить міх, так само винен, як і той, що кладе у нього fllpun., 40). 31. Часто так буває: один вину свою на других звертає (Укр. пр., /”.V. 145); … що один вину свою на другого звертає (Укр. пр., 1955, 32. а) Чия вина, того й кара (Н. н., Вол.); б) Чия вина, того п гріх, чия торба, того й міх (Нрип., 40).— Віл.: Рапан., 272; Гр., 1, 140 33. Чи я тому винна, що перина зимна? (ІІрип., 40). 34. Що ж, винуват! їв гуси! (Укр. пр., 1963, 141). 35. Як я завинив, то мене карайте, а як невинний, то мене пхекайте (Нрип., 130). 36. Я не винен за макове зерно (Фр., І, 1, 177). 37. Я свою вину на Івана зверну! (Н. ск., 1971, 158). Каятись, каяття. 1. а) Буде каяття, та не буде вороття (Н. ск., 1971, 129); б) Є ка-»гі і я. та нема вороття (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 141); в) Хоч буде Каяття, та не буде вороття (ІМФЕ, 14-3, 211, 159).— Віл.: Hoc, 59. 2. Кайся, кайся та знову за теє не приймайся (ІМФЕ, 29-3, 127, ЗІ). 3. Кайся, кайся та в каглу не пхайся (ІІрип., 155). 4. Каяття пізно приходить (Ном., 45; Укр. пр., 1963, 731). 5. Покаявся злодій у ягодах (Ном., 45). 6. Не кайся зраня встати і замолоду оженитися (ІІрип., 155). 7. По смерти нема каяння (Ном., 45). 8. Хай дурний кається, бо наперед не думається (Нрип., 155). 9. Хто згрішив, нехай кається (Н. н., Ів.-Фр.). 10. Як не покаєшся, тобі буде могила, а мені кобила (Укр. пр., 1963, 731). Кипіти (від злості). а) Пізнати з копит, що в нім кипит (Фр., II, І, 292); б) По парі Пізнати, чим серце кипит (Фр., II, 2, 503). Помста, відплата. 1. Буде колись виплата межи нами (Фр., І, 1, 181). 2. Не пометись чоловіку, бо окошиться не на тобі, а на твоїх дітях І ІМФЕ, 8-К2, 17, 72, Яворн.). 3. Не роби нікому зла, бо помста в десять раз більша бува (ІМФЕ, 14-3, 211, 17). Миритися. 1. а) Два коти в однім мішку не помиряться (Укр. пр., 1963, 709); ) Два ведмеді в одному барлозі не уживуться (Укр. пр., 1963, 709). 2. За масляні вишкварки не помирились (Там же).3. Окунь з раком не помиряться (Там же). 4. Очерет з лозою не помиряться: хоч вітру нема, все лаються (Там же). 5. Самому йти мириться не годиться, а посла послать — будуть люди знать (Укр. пр., 1963, 711). Пеню зробити. 1. Зроблю тобі на неню (Укр. пр., 1963, 346). 2. Так робиш, як мені на пеню (Там же). 3. Хіба я на себе буду пеню волокти (Укр. пр., 1963, 380). Терпець урвався. Тримався, аж поки терпець урвався (Укр. пр., 1963, 707). Ударити когось. 1. Вдарив не по коневі, а по дишлю (1МФЕ, 14-3, 211, 173). 2. Вдар по столі, а ножиці відізвуться (Вік живи, 34). 3. В п’яти мірив, у ніс вдарив (ІМФЕ, 29-3, 113, 187). 4. Де вдарить, там трава не росте (Фр., І, 1, 142). 5. а) Замахни, та не вдар! (Укр. пр., 1963, 722); б) Замірся, та не вдар! (Ном., 74; Укр. пр., 1963, 722); в) Намірся, та не вдар! (Укр. пр., 1963, 337); г) Хоч замірився, та не вдарив (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 126; біл.: Грі, 2, 361. 0. Замахнувся на лисицю, а вовка вдарив (Укр. пр., 1955, 269). 7. Замахнувся сильно, а вдарив — погладив (ІМФЕ, 14 3, 211, 159). 8. Патик все два кінці має, котрим ударить, ніхто не знає (ІМФЕ, 29-3, 121, 31). 9. Раз ударив, а пять знаків зробив (Фр., І. 1, 142). 10. Ударив у губу та й забув рахубу (Ном., 112). 11. а) Хто хоче пса ударити, той кия знайде (Писі., 286; Укр. пр., 1955, 292); б) Хто схоче собаку вдарити, той кия найде (Шиш.-Іл.. 78; Ном., 180; ІМФЕ, І 7, 705, 2); в) Хто схоче вдарити псюку, знайде дрюка (Ном., 190); г) Вдарити псюку — знайде дрюка (Укр. пр.. 1963, 348); д) Хто схоче пса ударити, той кия знайдо (Ном., 102; Укр. пр., 1955, 292; 1963, 348); … той бука знайде (Прип., 315); … той знайде пня (//. и., Львівщ.); є) Хто хоче пса ударити, той все патика знайде (ІМФЕ, 29 3, 139, 8); в) Хто хоче пса вдарити, камінь найде (ВІК живи, 20); ж) Хто хоче вдарити, знайде чим (Фр., І, І, 242); з) Як захочеш собаку вдарити, знайдеш палицю (ІМФЕ, 14-3, 282, 32), Рос: Даль, 133; біл.: Вапап., 162; Г р., 2, 485. Боронитися. 1. Сорока в ворони прохала оборони (Укр. пр., 1963, 19). 2. Ти його борони від собак, а він тобі показує кулак (Вік живи, 24); … а він тобі покаже кулак (Укр. пр., 1955, 157). Буча. За онучу збили бучу (Ном., 69; Чуб., 290; Укр. пр., 1955, 222; 1963, 710). Боротися. 1. Поборов та й випросив (Укр. пр., 1963, 356). 2. Хто бореться, а в кого чуб мокріє (Веч. Київ, 1973, 2. II). 3. Хто ся боре, тому не горе (Укр. пр., 1955, 72). Брати за чуба. Ні з сього, ні з того, бери за чуб один другого (Укр. пр., 1963, 710). Випихати, витручати. 1. Випхали го за двері, аж носом землю запоров (Фр., І, 1, 185). 2. Випроваджу я тебе з псами (Фр., І, 1, 183). 3. Випровадився власним коштом (Там же). 4. а) Коли не викинув, то випхав (Фр., І, 1, 173); б) Як не вигнав, витрутив (ІМФЕ, 14-3, 282, 32). Г). Як гороху, так знайомих, куди не піду, то випхнуть (Укр. пр., ГШ, 685). Вороги. 1. Без ворогів у світі не проживеш (Фр., І, 2, 258; Прип., 55). 2. Бере вороги під ноги! (Фр., І, 1, 118). 3. Більше приятелів, більше і ворогів (Укр. пр., 1963, 706). 4. Борони мене, боже, від приятеля, бо з ворогом я собі дам раду і шп., 54). Важкий ворог, як у себе дома та у своєму роді (Укр. пр., 1963, ,06).. Від ворога учися розуму! (Прип., 54). 7. а) Ворога напій і нагодуй, а ворог ворогом таки буде (Ном., Укр. пр., 1963, 707); б) Напій і нагодуй — ворог ворогом! Ти йому хліба й солі, а він камінь за плечима (Укр. пр., 1963, 707). 8. Ворога не гніви: напій, накорми і на дорогу хліба-солі дай (Ном., 185). 0. Ворог в дорозі, що смерть на порозі (ІМФЕ, 14 3, 386, 606). 10. Ворог знає більш про тебе, як ти сам про себе (Прип., 54). 11. Ворог мого ворога — мій приятель (Укр. пр., 1963, 703). 12. а) Ворог не спить (Фр., 1, 2, 259); б) Ворог не дріма (П. п.. Ни.,.). 13. Ворог твій має бистрі очі та чуйні вуха (Прип., 54). 14. Ворогу все оддай, а сам так останься — аби дальше від лиха t Чом., 185; Укр. пр., 1963, 707). 15. а) Ворога хлібом та сіллю карай (Ном., 185; Укр. пр., 1963, і; б) Ворогу дай хліба і солі (Ном., 185); в) Ворога напій, накор- ін ще й на дорогу дай; г) Ворога накорми, ще й дорогу покажи ом., 185). 1ft. Гірший свій ворог, як чужий (Фр., І, 2, 232). 17. Дай мені, боже, дурних ворогів мати (Фр., І, 2, 259). 18. Де погано діло ведеться, там ворогам добре живеться (ІМФЕ, З, 211, 32). 19. Думка й вороги закують у ланцюги (Укр. пр., 1963, 706). 20. Зробити так, щоб аж ворогам було тяжко (Там же). 21. І ворог у спільному нещасті милий (Прип., 54). 22. І ворогові своєму не зичив би того (Зін., 229). 23. а) Кождий собі не ворог (Зін., 229); б) Ніхто собі не ворог /. 2, 260). 24. Краще мати справу з розумним ворогом, ніж з дурним другом ІМФЕ, 14-3, 211, 246). 25. Ліпше мати ворога ізпереду, як іззаду (Прип., 55). 26. Мати сто друзів — мало, а одного ворога — багато (ІМФЕ, 14-3, 211, 262). 27. а) Мені так між ворогами, як тій криниці між дорогами (Ном., 185; Укр. пр., 1963, 706); б) Мені так межи ворогами, як тій керничці між дорогами (Фр., І, 2, 259). 28. Можна ворогові простити, але не вірити (Прип., 54). 29. а) Набув, як сокола, а збуває, як ворога (Там же); б) Добувались, як города, а збуваєм, як ворога (Н. н., Сумщ.).— Рос: Симоні, 181; Даль, 863. 30. На ворога і собака бреше (Ном., 184; Укр. пр., 1936, 279; 1963, 706). 31. Найбільший ворог — це бувші приятелі (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). 32. Най наші вороги плачуть, не ми (Фр., І, 2, 259). 33. а) Не бійся ворога сильного, а бійся друга дурного (ІМФЕ, 8 ‘і, 392, 43); б) Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля (//. ск., 1971, 87).— Рос: Снег., 492. 34. а) Не буде добра, як між своїми вражда (Укр. пр., 1955, 69); б) Не буде добра, коли в хаті вражда (ІМФЕ, 29-3, 128, 31). 35. Не вчи ворога, бо сам собі нашкодиш (Фр., І. 2, 301). ЗО. Не діждуть наші вороги в долоні плескати (Фр., 1, 2, 259). 37. Не кожен ворог стільки біди принесе, як дурний приятель (//. W., Ів.Фр.). 38. Нема гіршого, як мати мудрого ворога (Прип., 55). 39. а) Не нагодуй його хлібом, не буде тобі ворог (Ном., 185; Укр. пр., 1963, 707); б) Не корми хлібом — не будеш мати ворога (II. п., Ів.-Фр.); в) Ноти ворога не наживеш, поки йому добра не зробиш (Укр. пр.. 1963, 706); г) Поти не будеш ворога мати, поки його своїм хлібом не нагодус.іп (Ном., 185); д) Хочеш ворога мати, нагодуй його хлібом (Фр., 1,2, 260).— Рос: Жуков, 275; біл.: /’/).. /, 462. 49. а) Не так тії вороги, як ті добрі люди (ІМФЕ, 14 3, 211, 134): б) Не так вороги, як ті добрі люди (Укр. пр., 1963, 706). 41. Не ТОЙ ворог, ш,о перед тобою, а той, що за спиною (Укр. пр., 1955, 159; 1963, 357; II. ск., 1971, 154). 42. Нехай тепер наші вороги на кутні сміються! (Укр. пр., 1963, 706). 43. Ніякий ворог так не допече, як свій домашній (Фр., 1, 2, 260). 44. Од ворога вріж поли та тікай! (Укр. пр., 1963, 706). 45. Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся (Ном., 280). 46. Ой вороги, щоб ви погибли до ноги! (Укр. пр., 1955, 72; ІМФЕ, 1-5, 462, 73). 47. Пізнати брата по слові, а ворога по мові (ІМФЕ, 29-3, 135, 31). 48. Подумай, яку провину ти вчинив, коли тя ворог похвалив (ІМФЕ, 14-3, 211, 174). 49. а) Приятеля радо вітай, від ворога скоро втікай (ІМФЕ, 29-3, 113, 31); б) Приятеля тримайся, від ворога втікай (ІМФЕ, 29-3, 142, 31). 59. Свій своєму не ворог (Зін., 247). 51. Скачи, враже, як пан каже! (Фр., І, 2, 260; Прип., 55). 52. Спільний ворог навіть ворогів єднає (Прип., 55). 53. а) Стережися все хитрих ворогів, що під тобою хотять прорити рів (ІМФЕ, 29-3, 113, 39); б) Стережися того, хто тобі ворог! (Укр. пр., 1963, 706). 54. Хочеш ворога нажити — позич йому грошей (Фр., 1. 2, 260).— Див. позичати. 55. Через вороги тяжко до пекла дістатися (Висл., 252); … тяжко в пеклі бути (Прип., 33). 56. Чоловік собі не ворог (Укр. пр., 1963, 706). 57. а) Як ти смутишся, вороги ся тішать; б) Як ти тішишся, ороги смутяться (Ном., 185); в) Як ти тішишся, вороги смутяться, к ти смутишся, вороги тішаться (Укр. пр., 1963, 706). Давати, всипати (у зн. бити). 1. Але ж дався він взнаки! (Укр. пр., 1963, 719). 2. а) Всипали му, як бобу (Фр., І, 2, 275); б) Всипали му гарячих (Фр., І, 2, 427). 3. Дав йому луння добре — довго буде джмелів слухати (Укр. пр., 963, 723). 4. Дав му, кілько сі влізло (Фр., І, 2, 518). 5. Дав йому дулю через кишеню (Укр. пр., 1963, 469). 6. Ой дам я тобі перцю (Ном., 71). 7. Так йому дали табаки понюхать, і тепер стидно між народ Укр. пр.. 1963, 723). Гризти когось, гризтися. 1. Вдень погризуться, а вночі полижуться (Прип., 94). 2. Підгризайся, а не дайся (Фр., І, 1, 206). 3. Все село напало: ледве відгризлась (Н. п., Рое.). 4. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Ном., 183).— ос: Снєг., 5. Дірку в голові прогризла (Укр. пр., 1955, 220; 1963, 341). 6. Коли б сім собак, то б од сімох од’їлась (Ном., 66; Укр. пр., 963. 341). 7. Кішки гризуться — мишам привілля (Укр. пр., 1963, 708). 8. а) Отакі, матінко, лихі люди: як напало на мене семеро переку-ок, то ледве одгризлась (Укр. пр., 1936, 475; 1961, 255); б) Ледве від імох відгавкалась (//. ск., 1971, 172). 9. Ото гризуться! І хвостів не зостанеться (Укр. пр., 1963, 707). 10. Свої собаки гризуться, чужі не мішайся (ІМФЕ, 29-3, 123, ЗІ). 11. Свої собаки погризуться і помиряться (Там же). 12. Хоч привяжи, то він гризеться (Укр. пр., 1963, 349). 13. Як кішки гризуться, миші тішаться (ІМФЕ, 29-3, 123, 31). 14. Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась (Укр. пр., 1963, 341). їстися, уїдливий. 1. а) Да нас би із’їли, не соливши (Укр. пр., 1963, 346); б) З’їв би, не посоливши (Н. ск., 1971, 173). 2. Живцем їсть (Укр. пр., 1963, 718). 3. Жує мені голову (Укр. пр., 1963, 719). 4. Мов спасівська муха, усім очі виїдає (Укр. пр., 1963, 342). 5. Ну з біса хлопця, а яке уїдливе! (Укр. пр., 1963, 720). 6. а)Приміг би —очима з’їв; б)Приміг би — проковтнув (Укр.пр., 1963, 344). 7. Свої собаки поїлися (Укр. пр., 1963, 708). 8. а) Таке уїдливе! (Укр. пр., 1963, 341); б) Таке в’їдливе, що возьми та прямо і наплюй йому серед лоба! (Укр. пр., 1963, Т20). Грозити. 1. Не бере мольбою, чи не візьме грізьбою (Ком., 20). 2. Хто грозить, той перестерігає (Прип., 297). Ганьба, ганьбити (лаяти). 1. Від ганьби не сховаєшся (Фр.. 1, 2, 313). 2. а) Ганьба очей не виїсть, але не дає сі межи люди показати (Фр., І, 2, 313); б) Ганьба — не дим, очі не виїсть (Н. ск., 1964, 93); в) Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися (Укр. пр., 1936, 145; 1955, 267); … але не дасть між люди показатися (Вік живи, 27); … але між люди не пускає (1МФЕ, 14-3, 21, 32). 3. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш (Шиш.-Іл., 17; Ном., 76). 4. а) Його ганьбити — на стіну горохом метати; б) Його ганьби ти — то так, як на воду плювати (Фр.. І, 2. 315). 5. Легше ганьбити, ніж самому зробити (Там же). 6. Най би ганьбили, аби не били (Там же). 7. Такої ти ганьби нароблю, що сі в десятьох водах не вмиєш (Фр., І, 2, 31’,). 8. Через ганьбу не тяжко в біду впасти (Там же). Гнів. 1. Без сили надаремний гнів (Ном., 66). 2. Гнівається — треба би червоної шапки, аби го перепросити (Фр., І, 2. 348). 3. Гнів без СИЛИ в бік колька (<1>р., І. 2, 347).
4. а) ГНІВ кров псу»: (Алекс, 42)’, б) Гнів псує кров (Прип., 68).
5. Гнів народу страшний (Прип., 68).
6. Гнів це сліпий дорадник (Там мес).
7. ГНІВНИЙ, аж му з носа капає (Фр., І. 2. 348).
8. Гнівний, ЩО аж зубами скрегоче (Там же).
9. а) Гніву ся не бою, о ласку не стою (Фр., І. 2. 347); б) Гніву твого не боюся і без ласки обійдуся (Прип., 68).
10. Гнів чоловіка сушить (ШФЕ, 29-3, 124, 31).
11. Ліпший свого гнів, як чужого ласка (Фр., ПІ, /. 66).
12. а) На гнів не запертий хлів (Ільк., 55); б) На гнів не зачинити хлів (Прип.. 68); в) На твій гнів не заплели хлів (Укр. пр., 1936, 277; 1963, 721); г) Ти свій гнів запри в хлів (Фр.. І. 2. 348). — Віл.: Тр.. 2, 17.
13. На гнів нема ліків (Ільк., 55; Ном., 66; Укр. пр., 1936. 294; 1963, 340).— Віл.: Тр., 2, 259.
14. Не гнівайся та й не перепрошуй (Фр., І, 2, 348).
15. Ні гніву, ні ласки (Прип., 68).
16. Розгнівався, бо муха йому на ніс сіла (Укр. пр., 1963, 342).
17. У гніві чоловік сам не знає, що робить (Алекс, 42).
18. У гніві чоловік сам себе не тямить (Там же).
19. Якби не гнів, то б і перепросин не було (Прип., 68). Заводитись, звада.
1. Де челядь не збісна, там хижа не тісна (Н. ск., 1964, 236).
2. Завелися, як той казав, багатий за багатство, а убогий — бозна за віщо вже (Укр. пр., 1963, 710).
3. а) Коли зачинає звада, не поможе й рада (Ільк., 45; Висл., 279); б) Як зачиняє звада, не поможе і рада (Ном., 69; Укр. пр., 1963, 707).
4. Нема теї хатки, де б не було звадки (Ном., 66).— Див. 1, хата.
5. Чого завелись, наче за межу? (Укр. пр., 1963, 710). Заїхати (вдарити).
1. Під’їхав його, що тільки ушима стрепенув (Укр. пр., 1963, 376).
2. Як заїхав, аж каганці в очах посвітилися (Укр. пр., 1963, 722). Кусати.
1. Блоха кусає, а за що — не знає (Укр. пр., 1963, 342; ІМФЕ, 1-5, 461, 192).
2. Він укусить і меду дасть (Укр. пр., 1963, 361).
3. а) В ноги цілує, а за серце кусає (7/. п.. Вол.); б) В ноги кланяється, а за п’яти кусає (Укр. пр., 1955, 151).— Біл.: Рапан., 55; Тр., 2, 321; в) Інший у ноги кланяється, а за п’яти кусає (Ном., 61; Укр. пр., 1936, 268; 1963, 347); г) В очі світить, поза очі кусає (//. п.. Бук.).
4. Де ся свої пси кусають, най ся чужі не мішають (Н. ск., 1964,
236).
5. Зв’ягливого не бійся, а кусливого (Укр. пр.. 1963. 346).
6. Красавиця. що з під столу кусається (Укр. пр., 1963, 348).
7. Кусай мене, пес, поки кров не потече (Укр. пр., 1963, 449).
8. Кусь мене, вовче, бо я тебе не можу! (Там же).
9. Найбільші гавкачі—то найменші кусачі (Прип., 257).
10. Не бий пса, не буде тя кусати! (Н. ск., 1964, 23).
11. Не всі ті кусають, що зуби виставляють (Прип., 257).
12. Не вір собаці, бо вкусить (Укр. пр., 1955, 159).
13. Не клади в рот пальця, бо одкусить (Укр. пр., 1955, 152).
14. Піди, псе, укуси мене, а потому біди не збудешся (Укр. пр., 1963, 720).
15. Пси кусають зубами, а баби язиками (7/. ск., 1964, 253).
16. Свій коли не вкусить, то ущипне (Укр. пр., 1963. 361).
17. Укусивши, не замажеш (Укр. пр., 1963, 721).
18. а) Укусить і зуби нохова (Укр. пр.. 1961, 153; 1963, 361); б) Укусить і кров замовить (Укр. пр., 1963, 361; Н. ск., 1971, 155).
19. Чим менша блоха, тим дужче вкусить (Укр. пр., 1963, 361).
20. Шаленая муха вкусила за вухо (Укр. пр., 1963, 343).
21. Щебече, як соловейко, а кусає, як гадюка (Укр. пр., 1955, 153).
22. Як не грій гадюку, вона все одно укусить (Укр. пр., 1955, 160).— Див. 1, гадюка.
КРАЙ. СТОРОНА. ВІТЧИЗНА.
ЗВИЧАЇ. ОСОБА — КОЛЕКТИВ.
ІСТОРИЧНІ ПРИСЛІВ’Я.
Бойко.
1. Бойки, що роблять мало, а ходять по-легойки (Фр., І, 1, 102).
2. Бойко в молоці волосся миє, а в маслі сорочку варит (Там же).
3. Бойко череватий: з’їв миску борщу та й ще каже дати
(Там же).
4. Дурний бойко, не видів огірків та й каже, що то гарбузята (Там же).
5. Питали сі бойка: як ліпше кожух носити, ци вовнов наверха, ци до середини? (Фр., І, 1, 103).
Гонор — город, народ, норов.
1. Інший город — інший гомін (Укр. пр., 1963, 202).
2. а) Що город —то інший народ (ШФЕ, 29 3, 122, 31); б) Що город, то й народ (Фр., 1, 2, 425).
3. а) Що город —- то й гонор (Ном.. 152); б) Що город — то норов (Могила II.; Зін., 257; Перем., 1854, 104; Ном., 152; Закр., 224; Фр., 1, 2, 425; Укр. пр., 1936, 167; 11. ск., 1971, 82); в) Що гонор, то норов, ЩО голова, ТО й розум (Ном., 152; Укр. пр., 1963, 202); г) Що город, то норов, що село, то обичай (//. н., Вол.).— Рос: Снег., 455; Рибн., 87; Жуков, 439; Даль, 685; біл.: Гр., 1, 294.
Звичай.
1. а) Звичай —то другий закон (ШФЕ, 29-3, 122, 31); б) Інший край — інший звичай (7/. н., Бук.).
2. а) Кожен край має свій обичай (Ільк., 43; Закр., 171; Ном., 152; І і исл. 277).— Біл.: Гр., 1, 294; б) Що край, то інший звичай (Закр., 204; 11 рип., 135; 1МФЕ, 29-3, 117, 10); в) Що чоловік, то й обичай (Зін., 256; Ном., 152); г) Що вісь, то іншая ніснь, що край,— то інший обичай (Укр. пр., 1963, 202); д) Що край, то звичай, що сторона, то новина! (Укр. пр., 1936, 144; 1955, 262); є) Що край, то обичай (Фр., II, 2, 302); є) Який край, такий обичай! (Н. ск., 1964, 43).— Рос: Даль, 128; біл.: Ляцький, 60; Гр., 1, 244.
3. У Сидора звичай, а у Петра свій рай (ІМФЕ, 29-3, 1963, 206).
4. Нема краю без звичаю (Фр., II, 2, 302; Укр. пр., 1955, 262; Вік живи, 34).
Край.
1. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати (Ном., 182).
2. В чужім краю звичаю не знаю (Фр., II, 2, 301; 11 рип., 168; Укр. пр.. 1963, 202).
3. В чужім краю і солов’ї лем цвірінькають (Н. ск., 1964, ‘,3).
4. а) Де добрий край, там і під ялиною рай (Ном., 197); б) Де рідний край, там і під ялиною рай (Укр. пр., 1963, 201); в) Де рідний край, там і рай (Н. ск., 1971, 81); г) Іди у рідний край, там і під ялиною рай (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 290.
5. До свого краю кожного чоловіка тягне (Фр., II, 2, 302); … всі гадки тягнуть (Фр., II, 2, 302).
6. а) За рідний край життя віддай (//. ск., 1971, 81); б) За рідний край хоч помирай (Укр. пр., 1936, 201; Вік живи, 14; Укр. пр., 1963, 201); в) За рідний край легко й помирати (Укр. пр., 1963, 201).
7. За рідним краєм і в небі скучно (Прип.. 168).
8. За своїм краєм серце болить (Фр., II, 2, 302).
9. Лучче на рідній країні кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти (ІМФЕ, 1-6, 551, 65).
10. Нема в світі, як своя країна (ІМФЕ, 8-К2, 17, 32, Яворн; Укр. пр., 1955, 77; 1963, 201; Вік живи, 15; Н. ск., 1971, 81).
11. Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута (Н. ск., 1971. 33).
12. Не там родина, де мати родила, а там рай, де добрий край < Н. п.. Вол.).— Рос: Снєг., 290; біл.: Рапан., 272. 13. Рідний край — земний рай (Укр. пр., 1963, 201). 14. а) Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина (ІМФЕ, 8-К2, 21, 18, Яворн.; Укр. пр., 1963, 201); б) У ріднім краю, як у раю (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 287. 15. Що країна, то родина (Укр. пр., 1963, 202). 16. Який край, такий і закон (ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ). Місто. \ 1. В місті є кожній невісті (Прип., 203). 2. В місті, як у тісті, а на селі, як у смолі (Прип., 203). Подвір’я. У всякім подвір’ї своє повір’я (Укр. пр., 1955, 202). Село. 1. а) Нема села без болота (Перем., 1854, 103; Фр., ПІ, 1, 82; Прип., 297); б) Нема села без болота, нема лісу без калини (Н. н., Зак.). 2. Не нашого села прихожане (Ном., 182). 3. Привіт ні к селу, ні к городу (Могила II.) 4. Що село, то інше гуло (Прип., 297). 5. а) Що інше сільце, то інше слівце (Н. ск., 1971, 82); б) Що сільце, то слівце (Н. п., Полт.); в) Що хуторок, то говорок, що сільце, то інше слівце (Н. н., Вол.); г) Що двір — то говір (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Біл.: Гр., 1, 294. 6. Як село, то й голо, в одній хаті мак, а в другій так (ІМФЕ, 1-5, 462, 9). Сторона рідна, своя, чужа. 1. а) 3 рідної сторони і ворона мила (Н. ск., 1971, 83); б) 3 рід ного краю і ворона мила (Укр. пр., 1963, 79); в) Кожному мила своя сторона (Укр. пр., 1955, 77; 1963, 201; Вік живи, її; Н. ск.. 1971, 81); г) Усякому мила своя сторона (//. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 287. 2. а) Інша сторона — інша новина (1МФЕ, 14-3, 282, 32); б) Що сторона, то новина (Ільк.. 13; Ном., 152; Укр. пр.. 1963, 202); в) Що сторона, то інша новина (Фр., III, 1, 178).— Рос: Даль, 628; Гр., 1. 287; Рапан.. 16. 3. а) На чужій стороні і жук м’ясо, і стару бабу молодицею звуть (Ном., 182; Укр. пр., 1963, 79); б) На чужій стороні і весна не красна (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 325; біл.: Гр., 1, 291. 4. а) На чужій сторонці поклонишся і воронці (ІМФЕ, 1-5, 462, 65); б) На чужій сторононьці рад будеш своїй ворононьці (Перем.. 1854, 105); в) На чужій стороночці поклонишся і вороночці (Ном.. 182; Укр. пр., 1963, 79; Н. ск., 1971, 60).— Рос: Даль, 324; Риби.. 177; біл.: Гр., 1, 292; Рапан., 16. 5. Рідші сторона — мати, чужа — мачуха (Зак. пр., 62). 6. У чужій сторонці не так світить і сонце (Н. п., Черніг.).— Біл.: Г р., 1, 291. 7. Чужа сторона научить розума (ІМФЕ, 29-3, 123, 31). Чужина. 1. Болить мене голова, що чужая сторона (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 291. 2. а) Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Укр. пр., 1955, 77; Вік живи, І ‘і; 1963. 201; Укр. пр., 1971, 81); б) Лучче на родині кости положити, як на чужині слави добувати (Фр.. Ill, І. 33); в) Лучче на родині КІСТЬМИ полягти, ніж на чужині слави натяти (Ном., 182). 3. На чужині і сонце не гріє (//. п., Ів.-Фр.). 4. На чужині. ЯК у домовині (II. ск.. 1971, 83). б На чужому полі не матимеш і волі (//. ск., 1971, 63). 6. Не дай, ДОЛЄ, v приймах жити, а на чужині гинути (//. //.. Вол.). Віл.: Гр.. І, 291. 7. Ой гай, зелений гай! Чужая країна, невесела година (Укр. пр.. 1963. 79). 8. Чужа сторона тугою зорана, сльозами засіяна (//. п., Вол.).— Віл.; rp., I, 290. 9. Чужа чужина — не батьківщина (Н. «., Черк.). 10. Чужина не гріб (11. п.. Вол.).— Біл.: Гр., І, 291. 11. Чужина в’ялить людину, як билину (ІМФЕ, 14-3, 211. 176). 12. Чужина — не рідна мати, хліба не дасть (//. //., Вол.).— Біл.: Ляцький, 58; Гр., І, 294. 13. И к заїде в чужину, то хоть бородатий, а сирота (Фр., Ill, 2, 329). Рідна земля. 1. За рідною землею і в небі скучно (Укр. пр., 1963, 81). 2. а) 3 рідної землі і ворона мила (Зак. пр., 43); б) 3 рідної землі умри, а не зійди (Н. п., Зак.). 3. Рідна земля і в жмені мила (Н. ск., 1971, 83). 4. Рідна земля — мати, а чужа — мачуха (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., 1, 290. б. Та земля мила, де мати родила (ІМФЕ, 14-3, 382, 33). Хатка — гадка. а) Що інша хатка, то інша гадка (Н. ск., 1971, 83); б) Що хатка, то інша гадка (Ном., 152; Укр. пр., 1936, 144; 1963, 151); в) Що хатка, інша гадка (Висл., 357); г) Що хатка, то інша повадка (Н. н., Ів.-Фр.). Вітчизна, батьківщина. 1. Всюди на світі добре, а в Вітчизні найліпше (Н. н., Черк.). 2. Де мати народила, там і родина (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 287. 3. Людина без Вітчизни як соловей без пісні (Н. ск., 1963, 83). Отечество. Отечество на язиці, а в серці облуда (Ільк., 72; Закр., 193; Висл., 315; Ном., 182; Фр., II, 2, 484; Укр. пр., 1963, 133). * * * Князь Борис. Князь Борис все плуги кував та людям давав (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3, 119, 35). Мстислав. Мстислав не одного стиснув (Ном., 16).— Біл.: Hoc, 80; Гр., 1, 501. Обри. Обре, обре, сховайся добре (Фр., II, 2, 465). Радимичі. Радимичани бояться вовчого хвоста (Ном., 14). Роман. 1. Зле, Романе, робиш, що литвином ореш (Ном., 14; Фр., Ill, 2, 42). 2. а) Романе! Лихим живеши, литвою ореши (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3, 119, 36); б) Романе, Романе, нічим живеш, литвою ореш (Зін., 244; Ном., 14). Родня. Біда, що в Родні (Ном., 44).— Рос: Даль, 144.— Див. біда. Русь. 1. Або будемо на Русі, або пропадемо усі! (Ном., 83; Вік живи, 14; Укр. пр., 1955, 77; 1963, 201). 2. Великая Руська мати! (Фр., І, 1, 144; Укр. пр., 1963, 205). 3. Тверда Русь усе перебуде (Ільк., 91; Ном., 17; Висл., 341; Фр., Ill, 1, 53; Укр. пр., 1963, 205). 4. Твердий русин (Ільк., 91; Фр., Ill, 1, 53). Монголи. Страшний, як монгол (Висл., 255).— Біл.: Гр. 1, 501. Басурмени. Нема на світі гіршої віри, як басурмани-татари (Висл., 155).— Біл.: Ляцький, 25; Гр., 1, 501.Орда. 1. Де стопа орди перейшла, там вже трава не росла (Прип., 332). 2. Хоч в орді, та в добрі (Скр., 153). Сагайдак. а) Пізнаєш пішого з сагайдаком (Зін., 243; Ном., 260); б) Пізнаєш голого з сагайдаком (Зін., 242). Татари. 1. а) Аби не лежачого татари взяли (Шиш.-Іл., 7; Закр., 141; Лазар., 4; Ном., 101); б) Щоб не сидячого татари вхопили (ВНС, 31; Укр. пр., 1963, 205); в) Щоб сидячого татари не взяли! (Бат., 217; Скр., 153); г) Що робити, то робити, аби сидячого татари не взяли (Чуб., 285; 1МФЕ, 29-3, 141, 50). 2. Бери до нари, щоб не взяли татари (Скр., 153). 3. Бодай нас татари з’їли! (Фр., III, 1, 196). 4. Братчик татарин продав сестру за таляр (ІМФЕ, 29-3, (13, 33). 5. Гарба рипить, татар не спить, добрий чоловік іде (Укр. пр., 1963. 205). 6. а) Давно зле було, бо брали татари, а тепер лиш би жити, та нема де міститись (Прип., 328); б) Давно зле було, бо брали татари, а тепер лише жити та сохнути (Фр., III, 1, 196). 7. Зліша від зла татарська часть (Н. п., Черніг.).— Рос: Даль, 726. 8. а) Люди не татари (Зін., 232; Ном., 182; Прип., 192); б) Люди не татари, дадуть кусок хліба (Ном., 87); в) Люди не татари, дадуть хліба і сметани (ІМФЕ, 29-3, 123. 34); г) Свої люди не татари, не дадуть загибати (Ільк., 83; Ном., 182; Фр., III, 1, 196; Укр. пр., 1963, 205; II. ск., 196і, 33); д) Свої люди не татари, не дадуть на поталу (ШФЕ, 8 НІ, 21, 27, Нворн.; Укр. пр., 1963, 205). 9. а) Не в нору гість гірше татарина (Прип., 328); б) Ненроше-ииії гість гірше татарина (Скр., 153). 10. Не до мари пари, з’їдять татари (Укр. пр., 1963, 205).— Рос: Даль, 636. 11. Рано татарам на Русь іти (Н. н., Ров.).— Біл.: Гр., 1, 501. 12. а) «Тату, я зловив татарина!» — «То веди го сюди!» — «Не ведеться-бо!» — «То пусти го!» — «Не пускається-бо!» (Ном., 85); б) Я татарина зловив, а він мене пустив (Фр., Ill, 1, 196). Турки. Турецький син буду, коли то неправда (Фр., Ill, 1, 228). Хан. 1. Багато бід нам принесли хан кримський та папа римський (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 348. 2. За кого хан, той пан (Скр., 154). 3. Спаси нас, боже, од папи римського та хана кримського (ІМФЕ, 1-5, 360, 56). 4. Як хан долізе до,^ Криму (Ном., 109; Укр. пр., 1963, 203). Вишневецький. Пане Вишневецький, а нум, виведи танчик по-німецьки! (Укр. пр., 1963, 203). Корецький. Це той пан Корецький, що втік з-під Корсуня по-молодецьки (Скр., 115). Ляхи (шляхта). 1. Були ляхам Жовті Води, буде ще й Пилява (Скр., 115). 2. Вийде, пане-ляше, на наше! (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 202). 3. Вистарчить, ляше, за наше (Прип., 193). 4. Дістав лях по зубах (Там же). 5. З ляхом говори, а камінь за пазухою держи (Висл., 270; Фр., 111, 2, 478). 6. а) Знай, ляше, поки наше (ВНС, 9); б) Знай, ляше, по Случ наше (Шиш.-Іл., 25; Ном., 19; Укр. пр., 1955, 78); в) Стій, ляше, по Случ наше! (Скр., 115). 7. Іти до ляхів — не їсти пирогів (Шиш.-Іл., 33). 8. Коровами орати, а ляхами робити — один чорт (Фр., II, 2, 369). 9. Ляхи нам не пани, а ми їм не хлопці (Зін., 232; Ном., 19). 10. Ляхові курка, а мужикові шабля (Ном., 19). 11. Лях тоді добрий, як спить, а як пробудиться, то біда (Там же). 12. Ляшки ся бунтують, бо короля чують (Прип., 193). 13. а) Мудрий лях по невчасі, коли не стало в запасі (Висл., 294); б) Мудрий шляхтич по невчасі, коли не стало в запасі (Укр. пр., 1963, 203). 14. а) Мудрий лях по шкоді (Мал., 197); б) Мудрий лях по шкоді, а русин по часі І^Фр., II, 2, 370); в) Мудрий лях по шкоді: як коня вкрали, він стайню замкнув (Фр., II, 2, 370; Укр. пр., 1963, 112); г) По шкоді лях мудрий (ВНС, 23; Закр., 198); д) По шкоді лях стайню зачиняє (Ном., 128). 15. а) На один копил дідько всіх ляхів строїв (Укр. пр., 1955, 78); б) На один копил дідько всю шляхту покроїв (Укр. пр., 1963, 202). 16. Не вийде, пане-ляше, й на ваше (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202; Н. ск., 1971, 33). 17. Не рад лях, що дістав по зубах, ще й ногами дриґає (Ном., 19; Фр., II, 2, 370). 18. Оттак осталися ляхи: ні хліба, ні табаки (ІМФЕ, 8-К1, 31, 10). 19. Посунься, пане-ляше, хай русин сяде! (Висл., 324; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202). 20. Русина лях б’є та й сам гвалт кричит (Висл., 330; Фр., Ill, 1, 53). 21. Стане, ляше, за наше (Зін., 245). 22. а) Тікай, пане-ляше, бо все що на тобі, то наше (Ном., 19; Укр. пр., 1955, 78; 1963, 202); б) Утікай, ляше, що на тобі, й те наше (Прип., 193). 23. Хто пана-ляшка рубатиме, той козацьку клюгу знатиме (Ном., 19). Хвирлій-полковник. Ей ти, діду Хвирлію, продай нам олію! (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 203). Потоцький — польський гетьман. 1. Бідний, бідний, пане Степане! Не попав, небоже, на Запорожжя, не найшов гаразд шляху (Там же). 2. Граф Потоцький, іцо в нього розум жіноцький (Фр., II, 2, 579). 3. Лотоцький, не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех (паламар) села Бабех! (Скр., 263). Понятовський — король. За короля Саса (Августа Саксонського) наїлись люди хліба і м’яса, як настав Понятовський, то усе й пішло по-чортовськи (Лазар., 7). Шляхта. 1. За короля Ольбрахта загинула в Польщі шляхта (ІМФЕ, 29-3, 113. 20). 2. Не той шляхтич у полі, який у коморі (Укр. пр., 1963, 202). 3. То ти такий шляхтич: по три акафісти на день читаєш, а по чоловіку глимаєш (Ном., 19; Укр. пр., 1963, 108). 4. Чому чорт шляхту бере? Бо поодинці ходять (Укр. пр.. 1963, 202). 5. Шляхта! Гарна плахта! (Укр. пр., 1963, 203). 6. Шляхтич з перевареної сироватки, шабелька на личку, перевеслом підперезаний (Ільк., 109; Ном., 19). 7. Шляхтич, та кобиляцький, що одна нога в чоботі, а друга в лапті (Укр. пр.. 1963. 119). * * * Іинун. Показав Богун панам дорогу, ледве вибрались здорові (Скр., 115). Булава. 1. а) Аби була булава, то найдеться голова (Ном., 17; Укр. пр., 1963. 205); б) Була б голова, буде й булава (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); в) Була б булава, буде й голова (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).— Рос: Даль, Н2. ‘ 2. а) До булави треба й голови (Лазар, 5; Укр. пр., 1955, 76; 1963, 205; Пік живи. Зі; //. ск., 1971, 89); б) До голови потрібно іще й булави (7/. н., Черніг.); в) До голови треба булави, а до завою треба строю (Мал., 192); г) 1 до булави треба голови (ІМФЕ, 29-3, 122, 53).— Біл.: , 2, 236. 3. а) Іван несе плахту, а Настя — булаву (Лазар, 6; Ном., 174; ІМФЕ, 29-3, 119, 37); б) Іван плахту носить, а Настя — булаву (Укр. пр., 1963, 653; ІМФЕ, 3-3, 196, 4); в) Іван плахту, Настя булаву носить (Закр., 168; Укр. пр., 1955, 121).— Див. 2, Іван. 4. Не поможе і булава, коли дурна голова (ІМФЕ, 1-5, 461, 54). 5. Хто булаву попав, той спокій попрощав (Прип., 320). 6. Як буде слава, то буде й булава (ІМФЕ, 29-3, 151, 19). Гетьман. 1. Без гетьмана військо гине (Ном., 17).— Див. військо. 2. Гетьман знає, що в нас нічого немає (Укр. пр., 1963, 16; Н. ск., 1971, 34). 3. Замолодий ще на гетьмана (ІМФЕ, 29-3, 138, 31). 4. Од Богдана до Івана не було гетьмана (Лазар, 7; Закр., 4). 5. Пропали пани гетьмани, а кобила порох з’їла (Укр. пр., 1963, 205).— Див. пани. 6. Хто нюхає табачок, той гетьманів мужичок (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 512). 7. Як череді без личмана, так козакам без гетьмана (Лазар, 5; Шиш.-Іл., 92; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 204; ІМФЕ, 29-3, 117, 8). Головатий — отаман. Знає об тім Головатий Антін: він нам голова, він наш і батько — він нам поголив і голови гладко (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 205). Залізняк Максим. 1. Вставай, Максиме, бо все гине (ІМФЕ, 15-1, 202, ПО). 2. Славний козак Максим Залізняк — славнішеє Запорожжя (Ном., 15; Укр. пр., 1955, 77; 1963, 205). 3. Славний козак Максим Залізняк, бив панів ляхів звичайно так (ІМФЕ, 29-3, 119, 37). Козак, запорожець. 1. Береженого і бог береже, а козака щабля стереже (Лазар, 3; Ном., 83; Укр. пр., 1955, 77; 1963, 205; //. ск., 1971, 37). 2. Вбраний козак всім хороший: як забряжчить, то всі слухають (ІМФЕ, 8-К2, 9, 12, Яворн.; Укр. пр., 1963, 210). 3. а) Ви пани, а ми запорожці, пам’ятайте, вражі сини, що ми вам не хлопці (Укр. пр., 1963, 208); б) Ви пани, а ми запорожці (Н. ск., 1971, 34). 4. Гляди, козаче, щоб татари сидячого не взяли (Н. ск., 1971, 35). б. а) Горе нашому козацтву, що і нудводники з возів пхають (Зін., 220; Ном., 17); б) Гоіре тому козакові, нема сіна лошакові (Ном., 117; ІМФЕ, 1-5, 462, 159)>
6. а) Де байрак, там і козак (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207); б) У нас де крак, там козак, а де байрак, там і сто козаків (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207); в) Що крак, то й козак (Ном., 17); г) Що бурсак, то козак (Прип., 32).
7. Де козак, там і слава (Закр., 156; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
8. а) Де три чоловіки козаків, там два третього должни судити (Ном., 17); б) Де три козаки, там два третього судять (Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 33).
9. а) Для козака воєвода — великая невзгода (Сумц., 9); б) Козакові воєвода — велика невгода (Н. ск., 1971, 35).
10. Добрий козак баче, де отаман скаче (Ном., 17; Укр. пр., 1955, 76, 1963, 208).
11. Життя собаче, зате слава козача (Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34).
12. Забажалось козаку зеленого часнику (Шиш.-Іл., 23; Укр. пр., 1963, 200; ІМФЕ, 1-5, 461, 237).— Див. бажати.
13. Звання козаче, а життя собаче (Прип., 123).
14. З лиха козак стару обнімає, бо молодої немає (Укр. пр., 1963, 210).
15. Зловив козак татарина та й лає, а татарин його за чуб тримає (ІМФЕ, 29-3, 130, 31).
16. Зовсім козак, та чуб не так (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 210).
17. З роду-віку козак не був і не буде катом (Укр. пр., 1963, 208).
18. І холод не страшний, коли козак молодий (Н. н., Черк.).
19. Кінь та ніч козакові товариші (Укр. пр., 1963, 207).
20. Козака мати родила, а мужика жонка, а чернеця паніматка (Зін., 230).
21. а) Козак без біди не заплаче (ІМФЕ, 8-К2, 14, 59, Яворн.); б) Козак з біди не заплаче (Ільк., 44; Ном., 17; Висл., 277; Фр., II, /, 280; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 208; Н. ск., 1971, 34).— Рос: Даль, 710.
22. Козак живе не тим, що є, а тим, що буде (Укр. пр., 1963, 208).
23. Козак журби не має (Шиш.-Іл., 35; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 208).
24. Козак з бідою, як риба з водою (Шиш.-Іл., 34; Прип., 163; Укр. пр., 1936. 100; 1963, 208).
26. а) Козак з Дону, козак з роду (Ном., 18; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34); б) Коли козак, то з Дону (Лазар., 3).— Рос: Даль, 8′,’,.
26. а) Козаки, як діти: хоть багато з’їдять, та мало наїдяться (Ільк., 44; Фр., II, 1, 280); б) Козаки, як діти: хоч багато — поїдять, хоч трохи — наїдяться (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).— Рос: Снєг., 1, 109; Даль, 711; в) Козаки, як діти: що їм дадуть, то з’їдять (Фр., II, 1, 280).
27. Козак із пригориші нап’ється, а з долоні пообідає (ІМФЕ, 29-3, 122, Зі).
28. Козак мовчить, а все знає (Прип., 163).
29. Козак Муха — без кожуха (Ном., 219; Укр. пр., 1963, 208). 36. Козак на коні їздить, а дівчина родиться, то й козаку згодиться
(Ном., 167).
31. Козак не без долі, дівка не без щастя (Ном., 95).— Див. доля.
32. Козак не боїться ні хмари, ні чвари (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).
33. а) Козак не боїться ні тучі, ні грому (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 208; II. ск.. 1971, 34); б) Козак не боїться ні тучі, ні грому, як вийшов з дому (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); в) Козак не боїться ні тучі, ні грому, ні хмари, ні чвари (Шиш.-Іл., 34; Лазар., 2).
34. Козак не гордун, що обірве, то й у кавдун (Ільк., 14; Шиш.-Іл., З’,; Лазар., 38; Ном., 238; Укр. пр., 1963, 209).
35. а) Козаку не втекти від Січі (Прип., 59); б) Не втекти козаку від СІЧІ (Прип., 163).
36. Козакові Омелькові картопельки тепленької (Укр. пр., 1963, 209.
37. Козак та воля — заласна доля (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
38. Козак хороший, та нема грошей (Ном., 32; Укр. пр., 1963, 210; Н. ск., 1971, 34).
39. а) Козак як голуб: куди не прилетить, там і пристане (Ном.,
17; Укр. пр., 1963, 210); б) Козак, як голуб, знявся та й полетів (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); в) Козак, як голуб, знявся та й полинув (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 210).
40. Козацька мати (Ном., 15; Укр. пр., 1963, 203).
41. Козацька охота — гірше неволі (Шиш.-Іл., 35; Лазар., 3).
42. а) Козацькому роду нема переводу (Ном., 17; Прип., 195; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 34); б) Селянському роду нема переводу (Н. н., Вол.); в) На світі так: козацькому роду мало когда або теж не маш переводу (Зін., 268).— Біл.: Гр. 1, 321.
43. Козача потилиця панам-ляхам не хилиться (Укр. пр., 1955, 78; Вік живи, 14; Укр. пр., 1963, 209; Н. ск., 1971, 33).
44. Коли б хліб та одежа, їв би козак лежа (Лазар., 4; Укр. пр., 1963, 211).
45. Коник підбився, козак зажурився (Н. н., Черк).
46. Коли козак у полі, то він на волі (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207; Н. ск., 1971, 33).
47. Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка (Укр. пр., 1955, 77; 1963, 211).
48. Куди козака доля не закине, все буде козак (Укр. пр., 1955, 70; 1963, 211).
49. Лихо давши, лихо не давши, поїхав козак не подякувавши (Зін., 232; Ном., 89).
50. Лупи, козаче, яйця, по цілому на день (Ном., 98; Укр. пр., 1963, 209).
51. Миля козацька довга (Н. н., Черк.).
52. Місяць — козаче сонце (Шиш.-Іл., 40).— Див. 1, місяць.
53. На козаку й рогожа пригожа (Ном., 17; Укр. пр., 1955, 70; 1963, 210; Н. ск., 1971, 34).
54. а) На козаку не буде знаку (Ном., 168; Укр. пр., 1963, 619); б) На козаку нема знаку (Н. н., Київщ.); в) На козаку нема знаку, нехай дівка одбуваєДяк сама те знає (ІМФЕ, 8-К2, 16, 51, Яворн.; Укр. пр., 1963, 210). \
55. Нащо в бога й день, як у козака місяць (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 207).
56. Не братайся з козаками мед пити (Зін., 265; Ном., 114).
57. Не все то козак, що списа має (Ном., 102; Укр. пр., 1955, 175; 1963, 210).
58. Не журися, козаче, нехай твій ворог плаче (ІМФЕ, 29-3, 146, 5).
59. Не знає й той (чорт) козацьких жартів (Зін., 224; Укр. пр., 1963, 209).
60. Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи (Укр. пр., 1963, 210); … бо не було в нього коня ніколи (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
61. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде (Чуб., 281; Ном., 140; Укр. пр., 1936, 103; 1963, 208).
62. Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацькеє конем з меренцем по степу гуляти (Ном., 17; Лазар., 3; Укр. пр., 1963, 207).
63. Не пив води Дунайської, не їв каші козацької (Ном., 269; Укр.
пр., 1963, 209; ІМФЕ, 1-5, 562, 100); … не їв солі козацької (Укр. пр., 1963, 209).
64. «Нехай риба буде рак!» — сказав козак (Укр. пр., 1963, 209).
65. Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся (Ільк., 67; Шиш.Іл., 53; Закр., 190; Висл., 309; Фр., II, 1, 280); … що поборов, а той, що вивернувся (Ном., 81; Укр. пр., 1936, 119).
66. Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води (Н. ск., 1911, 35).
67. а) Ой піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний козак був би з мене (Ном., 215; Укр. пр., 1936, Мб; 1963, 210); б) Ах піч моя, ніч! Якби ти на коні, а я на тобі, який з мене козак був би! (Білоц. 2k); в) Була б ніч на коні, а я на ній — добрий козак був би (Н. п., Черк.); г) Ех, якби піч на коні, а я на ній, добрий козак був би (Укр. пр., 1955, 201); д) Піч, моя мати! Аби ти на коні, а я на тобі, що б то за козак добрий був! (ІМФЕ, 8-К2, 38, 33); є) Піч-мати, якби я на коні, а я на тобі — служив би царю і богу (ІМФЕ, 1-5, 414, 24).
68. Ой так но-козацьки, нема хліба, їсти пляцки (Фр., II, 1, 281); … нема хліба, їдять пляцки (Прип., 163).
69. Опізнився, козак, то будеш і так (Укр. пр., 1963, 691).
70. а) Оттого козак гладок, що наївся, да набок (ІМФЕ, 3-3, 172, 24); б) Тому козак гладкий, бо наївся, заснув і не має гадки (Ном., 136); в) Чого козак гладкий? Наївсь, заснув та й нема гадки (Ном., 36).— Рос: Симоні, 108; Снег., 138; Даль, 101; біл.: Гр., 1, 504.
71. П’є козак, п’є, бач, худобонька є (Ном., 289).
72. Піч — річ бабська, а пляшка — козацька (Укр. пр., 1963, 209).
73. Почув тепло козак та й скинув кобеняк (ІМФЕ, 1 ‘і 3, 211, 175).
74. ПрИЙШЛИ козаки з Дону та й потали панів з дому (Укр. пр., 1963, 208); … та й прогнали ляхів з дому (Висл., 255).— Рос: Даль, 346; 833.
75. Про 6ДНОГО козака війна буде (Фр., II, І, 281).
76. Прожилися козаки – ні хліба, ні табаки (Укр. пр., 1963, 209).
77. а) Пропав козак з дудами (Ном., 38; Укр. пр., 1963, 211); б) Пропав козак ні за цапову душу (Прип., 163).
78. Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 617).
7». а) і Пугу І – «Козак з Лугу!» (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209); б) Як козак у Лузі! (Укр. пр., 1963, 209).
80. Сніп з бородою, а козак з молодою (Ном., 167).
81. Степ та воля — козацька доля! (Ном., 17; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 207; //. ск., 1971, 33).
82. Субота не без сонця, козак не без щастя (Н. н., Хмельп.).
83. а) Терпи, козак, отаманом будеш! (Закр., 209; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 33); б) Терпи, хлопче, козаком будеш (Ном., 48; Укр. пр., 1963, 208); в) Терпи, козаче, отаманом будеш (Лазар., 3; Прип., 163; Фр., II, 1, 281).— Рос: Снег., 397; Рибн., 114; біл.: Гр., 2, 300.
84. а) Терни, козак, будеш їсти мед (Лазар., 3); б) Терпи, козак, будеш пити мед (Закр., 209; Укр. пр., 1963, 208); в) Терпи, козаче, горе, мед будеш пити (ІМФЕ, ШЗ, 139, 34).—Рос: Даль, 117.
85. То не козак, що боїться собак (Н. ск., 1971, 109).
86. То не козак, що не думає отаманом бути (ІМФЕ, 29-3, 117, 31); … що отаманом не думає бути (Ном., 95; Укр. пр., 1955, 76; Укр. пр., 1963, 208; Н. ск., 1971, 33).
87. У козака кінь і кульбака (Фр., II, І, 281; Прип., 163).
88. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить (Лазар., 4; Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).
89. Хліб та вода — то козацька їда (Укр. пр., 1963, 209).— Див. 1, хліб.
90. а) Чи так, чи сяк, не боюсь, бо-м козак (Фр., II, 1, 281); б) Чи сяк, чи так, не боїться козак (Прип., 163).
91. а) Ще не вмерла козацька мати! (Фр., II, 1, 281; Прип., 163; Укр. пр., 1963, 203); б) Ще: козацька мати жива! (Прип., 163).— Рос: Даль, 710.
92. а) Щирий козак ззаду не нападається (Ном., 81; Укр. пр., 1936, 177); б) Щирий козак ззаду не нападає (Укр. пр., 1955, 76; 1963, 210; П. ск., 1971, 35).
93. Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде! (Ном., 28; Укр. пр., 1936, 101; 1963, 211; Н. ск., 1971, 33).
94. Що там холод, коли козак молод! (Н. ск., 1971, 34).
95. Якби хліба та одежа, їв би козак лежа (Ном., 36).
96. Як кущ розів’ється, то й козак розживеться (Укр. пр., 1963, 209; Н. ск., 1971, 33; ІМФЕ, 1-5, 461, 15).
97. Як череді без личмана (пастуха), так козакам без гетьмана (Укр. пр., 1963, 204).— Див. гетьман.
Отаман.
1. Дались мені взнаки отаманські кулаки (Н. ск., 1971, 36).
2. Отаманом не хвалися, але його кріико держися (ІМФЕ, 29-3. 117, 8).
Наливайко — гетьман.
Хто про що, а він про Наливайка! (Укр. пр., 1963, 203). Опанча. \
Опанча рогожовая —Хпоясина хмельовая (Укр. пр., 1963, 203). Низ. \
Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз (Укр. пр., 1963, 207; Н. ск., 1971. 33). Січ.
1. І на Січі мудрий німець картопельку садить (Ном., 17).
2. Наш Луг — батько, а Січ — мати — от де треба помирати (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).
3. а) Січ — мати, а Великий Луг — батько (Ном., 17); б) Січ — мати, а великий Дніпр — батько (Лазар., 3).
4. Хто любить піч, тому ворог Січ (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 210). Корсунь.
Під Корсунем родилася, на Пиляві хрестилася (Скр., 115). Сотник.
1. а) Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (ІМФЕ, 14-3, ‘.’II, 32); б) Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Ном, 141;
Скр., 109; Укр. пр., 1963, 206); … чим мертвий сотник (Шиш.-Іл., 38); … як мертвий сотник (Закр., 177).
2. Що село, то й сотник (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 203).
Хмельницький Богдан.
1. Висипався Хміль (Хмельницький) із міха та наробив панам-ляхам лиха (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 203); … та показав ляхам лиха (Ном., 14; ІМФЕ, 29-3, 119, 36); … та наробив панам лиха (ІМФЕ, 29-3, 116, 43).
2. а) За старого Хмеля, як була людей жменя (Ном., 15; Чуб., 301); б) За старого Хмеля (Богдана Хмельницького) людей була жменя (Укр. пр., 1963, 203).
Хмельницький Юрій.
а) За Хмельниченка Юрася Україна звелася (Прип., 342); б) За Юрася — Україна зовсім звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
Чубатий (козак).
Чубатий іде — лихо за собою веде (Укр. пр., 1963, 208).
Потебенька.
Як сів на коня та вдарив у потебеньку (шкіряну лопату) та й поїхав помаленьку (Укр. пр., 1963, 207).
Поле (битви).
а) Краще вмирати в полі, ніж у баб’ячому подолі; б) Лучче вмирати в полі, ніж у жінчиному подолі (Н. н., Черніг.); в) Лучче смерть на полі, чим життя в неволі (Н. н., Вол.); г) У полі дві волі, чия сильніша (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 713; біл.: Гр., 2, 543.
Чорноморці.
Чирзік чирзіса, скажу я вам, братня, чорноморські чудеса: вітром оплітаєм, небом укриваєм! (Укр. пр., 1963, 207).
Швед.
а) Добувся, як швед під Полтавою; б) Обідраний, як швед (Укр. пр., 1963, 206); в) Пропав, як швед під Полтавою (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 206); г) Як швед під Полтавою (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 105; біл.: Гр., 1, 105.
Полтавська битва.
1. Загинув без слави недалеко від Полтави (ІМФЕ, 29-3, 122, 34).
2. Мазепа в Полтаві подавивсь галушкою (Укр. пр., 1955, 78; 1963, 206; ІМФЕ, 29-3, 118, 37).
Французи 1812 р.
1. Боїться холоду, як француз (Н. п., Черніг.).— Біл.: Гр., 1, 506.
2. Голодний француз і вороні рад (Укр. пр., 1955, 78).— Рос: Снєг., 481; Даль, 805; біл.: Гр., 1, 506.
3. Загрівся француз у Москві, а змерз на Березні (ІМФЕ, 29-3, 122, 34).
4. Розкинув кості свої на чужині, як француз (Висл., 255).— Рос: Даль, 144.
5. Так турнув, як Кутуз француза (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 506. Кармалюк.
1. Бідний — Кармалюкові бра-у рідний (Скр., 115).
2. Кармалюк, що має, то бідному дає (Скр., 116).
3. Кармалюк чим може, тим допоможе (Там же).
4. Колись Юстим пускав у панів дим (Там же).
5. Пана Стася взяла трясця, а панові гроші Юстим дав Явдосі
(Там же).
* * *
Степ (чумацький)
1. Степ без кінця, а коня попасти ніде (Ком., 92; Укр. пр., 1936, 24; 1955, 37; 1963, 17).
2. Степ, поля! розкіш моя! (Ном., 197).
3. Чхали, чхали та на степу й ночували (Укр. пр., 1963, 91). Чумак.
1. Віз ламається, чумак ума набирається (Прип., 45; ІМФЕ, 1-5, 462, 8).
2. Гола, як Теплинський ліс, де чумаків бере біс (Укр. пр., 1963, 91).
3. Десь чумаки ночували (пересолене) (Укр. пр., 1963, 583).
4. Доля чумацька гірка і щастя щербате (Н. ск., 1971, 63).
5. Кий у степу чумакам хазяїн (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 91).
6. На чумака й дерево похилилось (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 91).
7. Не хочеш козакувати — йди чумакувати (Укр. пр., 1963, 91).
8. Отак чумак дочумакувався (Там же).
9. а) Чумак з сіллю перекинувся (Укр. пр., 1963, 583); б) Чумак з возом перекинувся (Укр. пр., 1955, 288; ІМФЕ, 1-5, 462, 68).
10. Чумак чумака бачить здалека (Шиш.-Іл., 83; Ном., 193).
11. Чумак чумака таранею допіка, а сам у нього з воза витягує чабака (Ном., 266; Укр. пр., 1963, 367; ІМФЕ, 1-5, 462, 97).
12. — Чумаче, де твої гроші? — То в узвозі, то в перелозі (Ном., 204).
13. Щаслив чумак, коли воли добрії має, то і за підрад не гадає (Там же).
Чумацький віз.
а) Віз ламається — чумак ума набирається, а як віл пристає, то ума нестає (ІМФЕ, t-5, 462, 8); б) Коли віз ламається, людина розуму набирається (Скр., 104); в) Чумакові віз ламається, чумак ума набирається (Літ. г., 1961, 22. XII); г) Як віз ламається, чумак ума набирається, а як віл пристає, то й ума нестає (Манж., 165; Укр. пр., 1963, 91); д) Як віз ламається, чумак ума набирається (Н. ск., 1971, 129); є) Як віл пристає, у чумака ума нестає (ІМФЕ, 11-4, 757, 47); є) Як віз ламається, то чоловік розуму набирається, а як кінь пристає, то розуму нестає (ІМФЕ, 28-3, 93, 21); ж) Як у дорозі віз ламається, то чумак ума набирається, а як віл пристає, то в чумака ума нестає (ІМФЕ, 1-5, 414, 31).
* * *
Бій, битись.
1. Голими руками не битись з ворогами (Укр. пр., 1955, 76).
2. Де є бої, там є і герої (Прип., 12).
3. Не лише силою треба боротись, а й умінням (Укр. пр., 1955, 76).
4. Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Див. 2, хвалитися.
5. Після бою кулаками не махають (Вік живи, 33).
6. Хоробрість після бою нічого не варта (Там же).
7. Хочеш спокою — готуйся до бою (Укр. пр., 1963, 206).
8. Хто з піснею дружить, той і в бою не тужить (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
Війна.
1. В війні нема ні брата, ні свата (Фр., І, 1, 212).
2. В війні хто дужчий, той ліпший (Фр., І, 1, 219).
3. Війна кому вірьовка, а кому дійна коровка (Н. н., Житом.).
4. Війна кров людську п’є (Н. н., Ров.).— Віл.: Гр., 1, 499.
5. Війна воює, а дома жінка горює (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 269.
6. Війна — війною (Прип., 44).
7. Війна живиться грішми, а звеселяється кров’ю (Укр. пр., 1963, 204).
8. Війна людей їсть, а кров’ю запиває (Укр. пр., 1936, 83; 1955, 78; 1963, 204).
9. Війна приносить шрами й рани (Прип., 44).
10. Шина, як та вода: в одного бере, а другому дає (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
11. Дома лев, а на війні тхір (Укр. пр., 1955, 79; 1963, 469).
12. І найліпші солдати не бажають війни (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
13. Іще не було доброї війни і лихого мира (Прип., 44).
14. Кому війна, а кому матір рідна (Ііисл., 155). 16. Ліпше війна за границею, як дома (Прип., 44).
16. Луччі дома горох, капуста, ніж на війні курка тлуста (Ном., 82; Фр.. І, 2, 426); …як на війні курка тлуста (Укр. пр., 1963, 207).
17. Моря без води, а війни без крові не буває (7/. п., Вол).— Біл.: Г p.. I.
18. На війні не без убитого (ІМФЕ, 29 3, 122, 34).
ПК а) На війну йдучи по чужу голову і свою неси (Зін., 236; Ном., 82; Фр., І, 2, 212; Укр. пр., 1963, 204); б) По чужу голову іти, треба і свою нести (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Див. 2, голова.
20. Одна війна викликає другу (Прип., 44).
21. По війні відважних много (Фр., І, 1, 213).
22. По війні усе мир приходить (Прип., 44).
23. Про єдного жовніра війна буде (Закр., 200; Фр., II, 1, 133).
24. Ті, що готують війну, самі не воюють ніколи (ІМФЕ, 14-3, 211, 133).
26. Як війна шаліє, то закон німіє (Прип., 44).
Військо.
1. а) Без гетьмана військо гине (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 204; ІМФЕ, 29-3, 117, 8); б) Без голови військо гине (Шиш.-Іл., 9; Чуб., 295). в) Без доброго командира військо отара (Укр. пр., 1936, 147; 1955, 76; 1963, 204); г) Без провод// і військо гине (Фр., ПІ, 2, 513; Прип., 44). д) Без ради і військо гине (Ном., 119; Укр. пр., 1955, 76; 1963, 204; Н. ск., 1971, 82).— Ьш.: Гр., 1, 500.
2. В війську дадуть черевик, хоч ти на то не привик (Прип., 44).
3. Військового цапа за хвіст скубни — от тобі і рукавиці (Укр. пр., 1963, 206).
4. Військо іде, як мак цвіте (Ном., 82; Укр. пр., 1963, 204).
5. а) Військо міцне воєводою, народ свободою (Укр. пр., 1963, 206); б) Міцне військо воєводою, тюрма огорожею, земля свободою (Укр. пр., 1963, 206).
6. Ліпше дома косою косити, ніж у війську ранець носити (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 497.
7. Наперед війська не виривайся, а ззаду війська не зіставляйся (Фр., І, 1, 213).
8. Сим літо ні пізно і військо не щербато (Зін., 246; Ном., 107). Воїн.
1. а) І один у полі воїн, коли гроші є (Н. н., Черк.); б) Один в полі не воїн (Зак. пр., 44).— Див. один. Воювати.
1. Дай, боже, воювати та шабель не виймати (Зін., 222; ІМФЕ, 29-3, 117, 31); б) Коли б, боже, воювати, щоб шабельки не виймати (Ном., 90); в) Коли б так воювати, щоб шаблюки не виймати (Укр. пр., 1963, 204).
2. Добре воювати, коли мир готовий (Висл., 256; Прип., 56).
3. Доти воюєш, доки щось не звоюєш (Фр., І, 1, 269).
4. Спати — не воювати (Зін., 246).
5. Хто чим воює, від того й гине (Фр., І, 2, 269; Прип., 57; ІМФЕ, 29-3, 131, 31).— Біл.: Гр., 1, 500.
6. Чим тут воювати! (Зін., 255; Ном., 192).
7. Чорт вночі воює, а і вдень не дармує (Прип., 57).
8. Яким мечем воюєш, такою й путтю ногибнеш (Там же). Ворог (в бою).
1. Ворога де найдеш, то бий (Мал., 190; Укр. пр., 1963, 206).
2. Врога знайти — успіх мати (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
3. Ворог — то не птах, що в своє гніздо каляє (Укр. пр., 1963, 206).
4. Голими руками не битись з ворогами (Укр. пр., 1955, 76; 1963, 206; II. ск., 1971, 109).
5. Знищ ворога сьогодні, бо завтра нашкодить (Укр. пр., 1963, 206).
Жовнір.
1. Без одного жовніра війна буде (ІМФЕ, 29-3, 134, 31);— Див. війна.
2. Жовнір воює, а жінка з дітьми горює (ІМФЕ, 29-3, 122, 34).
3. Жовнір не має ні тата, ні брата, лиш камрата (Прип., 128).
4. Кров жовнярів робить славних генералів (Прип., 88).
5. Ліпше здоровий жовнір, як хворий генерал (Там же).
6. Пан жовнір, а вошей повний ковнір (Фр., II, 1, 133).
Рекрут.
1. З тебе так буде рекрут, як з рака вогер (Фр., III, 1, 9).
2. а) Рекрутова жінка ні дівчина, ні вдова (Н. н. , Вол.).— Біл.: Гр., 1, 498.— Див. солдат.
3. Хоче мене муштрувати, як рекрута (Фр., III, 2, 493).
4. Хто має викрути, не піде в некрути (Висл., 283; Фр., 1, 1, 173; Ном., 22; Укр. пр., 1936, 82; 1955, 20; 1963, 139; Н. ск., 1971, 71); … не піде в рекрути (ІМФЕ, 29-3, 137, 76).
Солдат.
1. З солдатом — не з своїм братом, не стягайся (Ном., 18).
2. І найліпші солдати не бажають війни (ІМФЕ, 14-3, 211, 137).
3. а) Моє життя, як солдатське: не довернешся — б’ють, перевернешся — б’ють (1л., 88); б) Не довернешся — б’ють, перевернешся — б’ють (Ном., 154); в) Перевернешся — б’ють, не довернешся — б’ють (Закр., 194).
4. а) Поганий той солдат, який не думає бути генералом (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); б) То не солдат, що генералом не думає бути (Укр. пр., 1955, 76; 1963, 328).— Рос: Даль, 78; Жуков, 343.
5. Солдата не шинель, а кров гріє (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
6. Сміливий солдат рветься на передову лінію (II. н., Черк.).
7. Солдат снить, а служба йде (ІМФЕ, 14-3, 211, 170); … а служба служиться (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Біл.: Гр., 1, 499.
8. Солдату і в полі в неволі (Висл., 155).— Біл.: Гр., 1, 498.
9. Солдатський сон усюди солодкий (Там же).— Біл.: Гр., 1, 499.
10. Солдатка — ні вдова, ні замужня жона (Там же).— Рос: Даль, 713,.— Див. рекрут.
11. Солдат воює, а діти дома горюють (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Біл.: Гр., 1, 499.
12. Хоробрий солдат міцний, як фортеця (ІМФЕ, 29-3, 122, 33).
13. Хто хоче горя зажити, нехай іде в солдати служити (Висл., 155).— Біл.: Гр., /. 497.
14. Хліб, сіль, вода — солдатська їда (Там же).— Див. 1, хліб. Здобувати, перемагати.
1. а) Або добуду, або таки так буду (Прип., 105); б) Або добути, або дома не бути (Вік живи, 17; Укр. пр., 1963, 211); в) Здобути або дома не бути (Прип.. 136); г) Нуте, браття, або перемогу здобути, або дома не бути (Укр. пр., 1955, 77; 1963, 201; Н. ск., 1971, 76).
2. Легко здобуте легко добути (Прип., 136).
3. Трої в однім дні не здобути (Там же).
4. Хто не рискує, той не переможе (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). Зброя.
1. Без зброї слабі й герої (Укр. пр., 1955, 76; 1963, 206).
2. Коли зброя говорить, мовчать закони (Висл., 155).
3. Хто не має зброї, най не йде в бої (Закр., 218; Ільк., 102; Ном., 82; Укр. пр., 1963, 206).
Куля.
1. Всадив му кульку під бік (Фр., І, 2, 275).
2. Куля не галушка — її не проковтнеш (Ном., 82; Укр. пр., 1963, 206; ІМФЕ, 1-5, 461, 277).
3. Куля хотя і мала, а повалить слона або і вола (ІМФЕ, 29-3, 122, 33).
4. Рана від кулі глибока, а від шаблі широка (ІМФЕ, 29-3, 122, 33).
5. Хто смерті не боїться, того і куля не бере (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Біл.: Рапан., 314; Гр., 2, 543. Меч.
1. а) Взявший меч від меча й пропаде (Укр. пр., 1963, 206); б) Хто взяв меч, від меча і загине (Скр., 186); в) Хто меч підніме, від меча загине (Скр. 50); г) Хто мечем воює, від меча гине (Фр., II, 2, 390); д) Яким мечем воював, від такого і пропав (Укр. пр., 1961, 502); … з таким і поліг (Ном., 137); … тим і погиб (ВНС, 32; Шиш.-Іл., 88); є) Яким мечем махає, такою путтю і погибає (Ном., 137).
2. З мечем прийдеш — від меча і погибнеш (Н. н., Черніг.).
3. Не злий чоловік від калача, але від меча (Фр., Ill, 2, 313).
4. Нема меча острійшого понад хлопа сильнійшого (Прип., 199; Укр. пр., 1955, 205).
5. а) Не тогді меча шукати, коли ся треба потикати (Ільк., 67; Висл., 309; Ном., 149; Укр. пр., 1963, 459); б) Не тогди меча шукати, коли ся треба потикати, як до бою ставати (Фр., II, 2, 390).
6. а) Повинну голову і меч не січе (Н. н., Вол.).— Рос: Снег., 325; біл.: Hoc, 128; Гр., 2, 471.
7. Тонучий хапається і меча (Суми,., 10).
8. Хто грається з мечем, грається з чортом (Прип., 199). Оборона.
1. Лиха оборона ліпша, як ніяка (Прип., 230).
2. Найкраща оборона — це наступ (ІМФЕ, 14-3, 211, 213). Полк.
1. Нашого полку прибуло (Бат., 108).— Рос: Рибн., 55.
2. а) Не нашого полку, іди собі к вовку! (Ном., 182; Укр. пр., 1963, 709); б) Не нашого сорту, іди собі к чорту (Ном., 182).
3. а) У нашому полку чорт-має толку (Ном., 129; Укр. пр., 1955, 222; ІМФЕ, 1-5, 461, 234); б) В нашому полку немає толку (ІМФЕ, 14-3, 211, 213).— Рос: Даль, 248.
Посол.
1. Був би послом, якби не вдався ослом (Укр. пр., 1936, 196; 1963, 394).
2. а) Пішли осла, за цим посла (Фр., II, 2, 577); б) Пішли посла, за ним осла (Прип., 262) Біл.: Рапан., 151.
3. Пішов посол та й упав у росол (Ном., 213; Укр. пр., 1963, 213).
4. а) Посел єсть, як осел: носить тоє, що на него зложено буває (Ном., 21); б) Посол, як міх, що в нього покладеш, те і несе (Укр. пр., 1963, 204).
5. а) Посла не січуть, не рубають, а тільки жалують (Укр. пр., 1963, 204); б) Посла ні б’ють, ні січуть (Чуб., 284); в) Посла ні січуть, ні рубають (Висл., 324; Чуб., 284; Прип., 262); г) Посланця ні січуть, ні рубають (Зін., 233; Ном., 21; Закр., 198; Чуб., 284; Фр., II, 2, 577; Укр. пр., 1936, 144); д) Посланця ні б’ють, ні рубають (Ном., 21).— Рос: Снег., 333; Даль, 421; Рибн., 102.
6. Посла пішли та й сам піди (Фр., II, 2, 577).
7. Посли не на те, щоб головами кивати (Вік живи, 35).
8. Який посел, такий хосен (Югас, 61).
Штик.
Од штика спину смика (Ном., 22). Кров.
1. а) Кров не вода (ВИС, 12; Ном., 28; ІМФЕ, 29-3, 138, 24);
б) Кров не вода, а серце не камінь (Укр. пр., 1936, 294; Зак. пр.. 60);
в) Кров не вода, річками не тече (Ном., 28); г) Кров не вода, проливати шкода (Прип., 173; Вік живи, 35); д) Кров не вода, розливати шкода (Закр., 174; Ном., 28; Чуб., 260; Фр., Ill, 2, 466; Укр. пр., 1936, 432; 1963, 204); є) Кров людська — не водиця (ІМФЕ, 14-3, 211. 32); є) Кров не водиця, треба оступиться (Ном., 480); ж) Кров не водиця, розливати не годиться (Ном., 79); з) Кров не водиця, проливати не годиться (Прип.. 173; Укр. пр., 1963. 204; II. ск., 1971. 109; ІМФЕ, 1-5, 461, 294); и) Людська кровця не водиця, розливати не годиться (Ільк., 52; Фр., II, 2, 313); … проливати не годиться (Фр., Ill, 2, 466; Вік живи, 35);
1) Людська крівця не водиця… (Ном., 28).— Біл.: Г р., 1, 499.
2. Кров і кров’ю не змиєш (ІМФЕ, 29-3, 133, 31).— Рос: Даль, і 39.
3. Кров пустити — цв’ях у труну забити (Укр. пр., 1963, 456).
4. Кров ударила в голову (Скр., 82).
5. Кров холоне в жилах (Сл. ід., 157).
6. а) Напився він не раз людської крові (Ном., 28); б) Напився людської кривавиці (Висл., 155).
7. Того зроду не чували, щоб рідною кров’ю списи обливали (Укр. пр.. 1963, 204).
8. Що кров, то не вода (Фр., II, 2, 313).
9. Що своя кров — то не чужа (Фр.. II, 2, 313; Прип., 173).
10. Як у тебе порубано, то й кров не йде (ІМФЕ, 1-К2, 47). Мир.
1. Де мир і любов, там ніколи не ллється кров (7/. н., Черніг.).
2. Мир стоїть до раті, а рать до мира (Сумцов, 6).— Рос: Даль, 262.
3. Мир усі люблять, а один одного гублять (Прип., 201).
4. По війні мир, а по сварці пир (Там же).
5. Поганий мир гірше доброї сварки (ІМФЕ, 8-4, 411, 44/
6. Самому йти мириться — не годиться, а посла послать — будуть люди знать (Укр. пр., 1963, 428).
* * *
Оцім (нічого не варт).
1. Без єдної крупи горнець повний буде (Н. ск., 1964, 25).
2. а) Без одного вояка фронт буде (Н. ск., 1964, 25); б) Один у полі не воїн (Зак. пр., 44; Н. ск., 1971, 83); в) Один солдат у полі не воїн (Укр. пр., 1955, 76); г) Один солдат у полі не вояка (Укр. пр., 1963, 159).— Рос: Снег., 307; Даль, 631; Жуков, 316; біл.: Рапан., 11; І p., 1, 373.
3. З одної ягоди немає вигоди (Укр. пр., 1963, 305; Н. ск., 1971, 84).
4. а) Один гори не наскочиш (Укр. пр., 1963, 158); б) Один гусак оля не витопче (Н. ск., 1971, 84).
5. Один дуб у полі не ліс (Н. н. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 373.
6. а) Один кіл плота не вдержить (Укр. пр., 1963, 159); б) Одним олом плота не підіпреш (Н. н., Вол.,).— Біл.: Гр., 1, 374.
7. Один цвіт не робить вінка (Укр. пр., 1963, 159; Н. ск., 1971, 84).
8. Один чоловік цілому світові не догодить (ІМФЕ, 29-3, 141, 9).
9. Один — як ні одного (Укр. пр., 1963, 159).
10. а) Одна бджола мало меду наносить (Укр. пр., 1955, 68; 1963, 59; Н. ск., 1971, 84); б) Одна бджола меду не наносить (Н. п., Вол.).
11. Одна ластівка не робить весни (Укр. пр., 1963, 159).— Біл.: Рапан., II; Гр., 1, 374.
12. Одна тільки голова на плечах (Н. н., Вол.).
13. а) Одною рукою вузла не зав’яжеш (Н. н., Черніг.); б) Одним пальцем вузла не зав’яжеш (Н. н., Вол.); в) Одним пальцем і голки не вдержиш (Укр. пр., 1955, 68; 1963, 159; Н. ск., 1971, 84); г) Одною -укою в долоні не заплещеш (Н. ск., 1971, 84).— Рос: Даль, 778; біл.:
p., 2, 38.
14. Одному не розідратися на кілька частин (Н. н., Вол.).— Біл.: p., 1, 374.
Перший.
1. Не ти перший, не ти й останній (Ном., 102).— Рос: Снег., 484; Гр., 2, 483.
2. Хто перший, той ліпший (Фр., II, 2, 513). Один… два.
1. Одне око далеко, а два ще далі (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., І, 374.
2. Один у нору, другий у гору (Н. н., Черніг.).
3. а) Один до ліса, другий до біса (Закр., 161; Вік живи, 27); б) Єдин до ліса, другий до біса (Фр., III, 2, 474); в) Одне к лісу, друге к бісу (ІМФЕ, 1-5, 461, 129).
4. в ден бракує, другий пакує (Фр., 11, 1, 116).
5. Один не йде, другий не везе (ІМФЕ, 1-5, 461, 129).
6. Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить і поважить (//. /(., Вол.).— Див. 2, голова.
Один — всі. \
1. Біда, коди один в бороні, а десять у стороні (ІМФЕ, 14-3, 211, 170).— Рос: Даль, 655.
2. а) Всі за одного, один за всіх (Фр., 1, 2, 275; Прип., 58; Укр. пр., 1963, 157; Н. ск., 1971, 82); б) Один за всіх, всі за одного (ІМФЕ, 29-3, 123, 31; Укр. пр., 1955, 68).— Рос: Даль, 405; 656; Рибн., 99; Жуков, 317.
3. Всі одним миром мазані (Прип., 58).
4. Що всім, то й мені (Фр., І, 2, 278).
Два — третій.
1. а) Два третього не ждуть (ВНС, 6; Зін., 221; Закр., 156; Ном., 209; Фр., І, 2, 530; Прип., 250; Укр. пр., 1963, 159); б) Два третього не чекають (Ном., 234; Ком., 100; Фр., І, 2, 530); в) Два третього не чекають, а четвертого й не питають (Фр., І, 2, 530; Прип., 93); г) Написано у городі Льва, що на одного не ждуть два (Прип., 93);
д) Як двое, то одного не ждуть (Ном., 209); е) Семеро одного не жде (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); є) Семеро одного не ждуть (Літ. газ., 1961, 8. XII; Н. ск., 1971, 83).— Рос: Снег., 366; Рибн., 55; Жуков, 488; Даль, 568; біл.: Гр., 1, 374.
2. Де два б’ються, там третій користає (Прип., 93).— Див. бити.
3. Де два — там рада, де три — там зрада (Там же).— Біл.: Ра-пан., 13.
4. Добре ся там діє, де два оре, а третій сіє (Укр. пр., 1963, 159)
5. Де на двох вариться, там третій поживиться (Прип., 93).
6. Попри двох і третій сі влізе (Фр., І, 2, 233). Много — один.
Много одному могут спомочи, а один многих не годен рятувати (Югас, 59).
Два — один.
Що два, то не один (Шиш.-Іл., 86; Укр. пр., 1963, 153).— Біл.: Гр., 2, 33.
Удвох.
1. Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе (ІМФЕ, 14-3, 211, 134).
2. Удвох тісно, а в одинці скучно (ІМФЕ, 14-3, 211, 32). Сім, семеро.
1. Семеро воює, а один горює (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
2. а) Усім по сім, а мені вісім (Укр. пр., 1963, 428); … а нам по вісім (Прип., 304); … а мені буде вісім (Укр. пр., 1963, 719); б) Буде усім по сім! (Укр. пр., 1963, 719); в) Як є сім, то буде всім (Шиш.-Іл., 86).
Сто.
Прийде сто душ та возьме сто груш, то мало що останеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка (Укр. пр., 1963, 426; ІМФЕ. 29-3, 117, 9)
Двісті.
Двісті та це в однім місті (Укр. пр., 1963, 191).
Дружно (колективом).
1. а) Берись дружно — не буде грузно (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 375; б) Берись дружно — не буде сутужно (Укр. пр., 1955, 69; 1963, 108).
2. Де дружно, там і хлібно (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 375.
3. Дружний табун і вовків не боїться (Там же).— Біл.: Гр., 1, 375.
4. Дружній череді і вовк не страшний (Укр. пр., 1955, 69; 1963, 160; Н. ск., 1971, 81; ІМФЕ, 1-5, 553, 5).
5. Дружні собаки і орла заклюють (Н. ск., 1971, 82; ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
6. Дружно люди візьмуться — гори здадуться (Н. н., Черк.).
7. Дружно і гори рівняють (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 375. Єдність, єднання.
1. Біда людей єдна (Укр. пр., 1955, 68).— Див. біда.
2. Єдність і братерство — велика сила (Укр. пр., 1955, 67)’
3. Єднання — найкраща спілка (Там же).
4. Одна доля, одне лихо людей докупи зводить (Укр. пр., 1955, 68).
Спілка.
1. Де спілка, там і силка (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
2. Спілка двох годує (Закр., 206; Укр. пр., 1963, 159). Купа, копа.
1. Вкупі і беззубий собака гавкає (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
2. а) Де людей купа, не болить коло пупа (Укр. пр., 1936, 107; 1963, 159); б) Як роблять укупі, не болить у пупі (Укр. пр., 1963, 157).
3. Копа переможе і попа (Ном. 209; Н. ск., 1971, 76; ІМФЕ, 1-5, 461, 290).
4. Як зберуться тучки в кучки — буде громовиця (П. ск., 1971, 76).
Гурт.
1. В гурті всі за одного, один за всіх (Білоц. 25; ІМФЕ, 14-3, 211, 174).
2. а) В гурті й каша їсться (Ном., 209; Укр. пр., 1955, 68; Вік живи, 13); б) В гурті і каша добре їсться (ІМФЕ, 1-5, 462, 12); в) Гуртом і каша краще їсться (П. п., Черніг.).— Рос: Рибн., 99; біл.: Гр., 1, 375.
3. В гурті і комар сила (ІМФЕ, 14-3, 211, 256).
4. В гурті і пісня в лад іде (Н. н., Черніг.).
5. а) В гурті й смерть не страшна (Ном., 209; Білоц., 25; Укр. пр., 1936, 107; 1955, 68; Вік живи, 13); б) У гурті — то й смерть не страшна (Укр. пр., 1963, 161); в) В гурті нічого не страшно (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 374.
6. а) В гурті робити, як із гори бігти (ІМФЕ, 8-К2, 9, 16, Явори.; Укр. пр., 1963, 159; Н. ск., 1971, 81); б) В гурті робота спориться (Н. н., Черніг.).
7. а) В гурті сила (Білоц., 25); б) Де гурт, там і сила (Укр. пр., 1963, 81).
8. Гурт зробить, гурт і з’їсть (Ном., 209; Укр. пр., 1963, 159; ІМФЕ, 1-5, 462, 12).
9. Гурт і в бога вкраде (ІМФЕ, 8-К1, 38, 13).
10. а) Гуртом добре ц батька бити (ВНС, 5; Закр., 154; Укр. пр., 1936, 107); б) Гуртом і батька добре бити (Укр. пр., 1955, 69; 1963, 160); в) Гуртом і батька\ можна набить (Білоц., 25); г.) Гуртом і ворога краще бить (Н. н., Черніг.).— Біл.: Гр., 1, 376; д) Гуртом і чорта поборем (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
11. Гуртом можна і море загатити (Білоц., 25; Укр. пр., 1955, 68; 1963, 160).
12. Гурту і вовк не страшний (Укр. пр., 1963, 170).
13. Де робить гурточок, там повний куточок (Укр. пр., 1963, 159).
14. а) Добре тим живеться, де гуртом сіється й жнеться (Зак. пр., 36); б) Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться (Укр. пр., 1963, 159).
15. Собором і чорта поборем (Укр. пр., 1963, 160; Н. ск., 1971, 82).
16. У гурту і куліш з кашею їсться (Зін., 250).
17. Шасливо там жити, де гуртом робити (Зак. пр., 141).
18. Якщо ми гуртом завжди, тоді і біда півбіди (Н. н., Черніг.).
Громада.
1. Більша громада, як одна баба (Ільк., 7; Закр., 143; Ном., 209; Прип., 84; Укр. пр., 1963, 158).
2. а) Більший чоловік громада, ніж пан (Укр. пр., 1955, 68; Н. ск., 1971, 77); б) Більший чоловік громада, як пан (Ільк., 7; Ном., 209; Висл., 235; Укр. пр., 1936, 65; 1963, 158).
3. Велетень у громаді як правда в пораді (Укр. пр., 1963, 158).
4. Голос громади — голос божий (Чуб., 244; 1л., 98).
б. а) Громада — великий чоловік (Ільк., 21; Шиш.-Іл., 19; Гатц., 332; Ном., 209; Чуб., 244; Висл., 252; Фр., I, 2, 464; Прип., 84; Укр. пр., 1955, 67; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 157; Н. ск., 1971, 30); б) Громада — великий чоловік, як єно плюне, то єдного утопит (Висл., 252).—Біп.: Рапан., 13.
6. Громада для всіх рада (ІМФЕ, 29-3, 117, 9).
7. Громада зробить і громада з’їсть (Білоц., 25).
8. а) Громада одного вспоможе (Укр. пр., 1963, 157); б) Громада одному допоможе, але один громаді ніколи (Фр., І, 2, 465); в) Чоловік громади не вспоможе, а громада одного може (Ком., 21).
9. а) Громада плюне — війта затопить (Н. ск., 1971, 76); б) Громада, як плюне, то втопить, а як подує, то висушить (Прип.. 84).
10. а) Громада по нитці та й бідному сорочка (Прип., 84; Вік живи, 13: Н. ск., 1976, ЗО); … та й бідному шнурок (Прип., 84);
б) 3 громади по нитці — вже голому сорочка (ІМФЕ, 14-3, 211, 142);
в) 3 громади по латці — голому свитка (ІМФЕ, 29-3, 122, 31); … голому сорочка (ІМФЕ, 29-3, 122, 7).— Рос: Снег., 390; Даль, 544: Рибн., 55; Жуков. 340: біл.: Hoc. 52: Parian., І ‘t; If)., I, 371; і) 3 миру по нитці — голому сорочка (Ном., 87: Фр., II, 2, 383; Зак. пр., 67; Укр. пр., 1963, 35: II. ск.. 1971, 76); д) 3 громади по крихті — голодному пиріг (ІМФЕ, 29 3, 122, ЗІ); є) 3 хати по нитці — голому сорочка (Ном., 87).
11. Громада—то золота гора, всьому раду дасть (ІМФЕ, 29-3, 122, в).
12. Громада — то не осиковий кілок, скоро не переломиш (ІМФЕ, 29-3, 122, ЗІ).
13. Громада — це рада, що рішила, так і буде (Зак. пр., 43).
14. Громадське — то багатське (Фр., І, 2, 466).
15. Добре речеш, тільки в громаду не беруть (ІМФЕ, 14-3, 181, 3).
16. За добру громаду варто і головою наложити (ІМФЕ, 29-3, 121, 31).
17. Коли всією громадою зітхнути (дихнути), так і панятко здохне (Укр. пр., 1963, 158).
18. Не слухаєш громаду — ідеш сам проти себе (Зак. пр., 43).
19. Ніхто не знає, тільки дід, баба та ціла громада (Зак., 192).— Див. 2, знати.
20. а) Отаманом громада кріпка (Укр. пр., 1963, 158); б) Артіль отаманом кріпка (Висл., 155); в) Артіль отаманом міцна (Висл., 155);— Рос: Даль, 247; біл.: Гр., 1, 376.
21. Хто красно мовить, громаду на гачок ловить (ІМФЕ, 1-5, 461, 291).
22. а) Що бабі, то й громаді (Зак., 224; Ном., 210); б) Що бабці, о і громадці (Фр., Ill, 2, 378); в) Що буде бабці, то буде і громадці Чуб., 244); г) Що буде бабі, те буде і громаді (Прип., 5); д) Що ромаді, те й бабі та й бабиному сину (Укр. пр., 1963, 158; Н. ск., 971, 83); є) Що буде громаді, те буде й бабі (ІМФЕ, 14-3, 211, 134); ) Що буде громаді, то буде і нам (ІМФЕ, 29-3, 113, 98); ж) Що ромади, те і баби (Шиш.-Іл., 86); з) Що громаді, то й бабі (Югас, 4; Висл., 356; Фр., І, 2, 466: Білоц., 25; Фр. сл., 174); и) Що громаді, о і бабі в параді (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).— Рос: Снег., 1, 107; Жуков, 02.
23. а) Що громада скаже, то і пан не поможе (Ільк., 111; Ном., 09; Висл., 356; Укр. пр., 1963, 158); … то й пан не розв’яже (Н. ск., 971, 76); б) Що громада забажає, того і пан не поламає (Укр. пр., 955, 68; Вік живи, 13; Укр. пр., 1963, 158).
24. а) Яка громада, така й рада (Н. ск., 1971, 82); б) Яка громада, така її рада (Ком., 21; Фр., І, 2, 466; Білоц., 25); в) Яка рада, така громада (Фр., III, 1, 2).
Люди.
1. Голос людський — голос божий (Ном., 210).
2. Єсть люди, єсть і людищі (Зін., 224).
3. а) 3 пальця не виссуть люди (Н. н., Вол.); б) 3 пальця не виссуть люди, кажуть те, що бачать (II. п., Ів.-Фр. ).— Біл.: Гр., 1, 370.
4. Коли дихнуть усі люди, то вітер буде (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
5. Куди люди, туди й я (ІМФЕ, 14-3, 386, 516); … туди й ми ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
6. Людям не бракує сили, але волі (Прип., 192).
7. На кого бог, на того й люди (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 370.
8. Нехай буде, як скажуть люди (Ном., 210; Укр. пр., 1955, 178; 963, 158; Н. ск., 1971, 83).— Біл.: Рапан., 294.
9. Попереду людей не біжи, а від людей не відставай (Укр. пр., 1963, 159).
10. Скільки люда, скільки чуда (ІМФЕ, 29-3, 117, 31).
11. Хоч ошукаюся, та там, де всі люди (Укр. пр., 1963, 160).
12. Що в людей ведеться, тр і в нас не минеться (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., 1, 369. І
13. Що людям, те й нам (Згар., 134; Укр. пр., 1963, 158).— Біл.: Гр., 1, 372.
14. Які люди, таке й життя буде (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
15. Як люди, так і ми (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 372.
1. а) Як ми до людей, так люди до нас (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 372; б) Як ти за людей, так люди за тебе (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
Мир (люди).
1. З миру по нитці — голому сорочка (Н. ск., 1971, 76).— Див. громада.
2. Мир — великий чоловік, запоможе одного (Чуб., 244).
3. Мирська шия товста (Укр. пр., 1963, 158).
4. На миру і смерть красна (Укр. пр., 1963, 160; Н. ск., 1971, 76).— Біл.: Hoc, 86; Гр., 1, 369.
Народ.
1. Голос народу — голос божий (Фр., III, 2, 539; Прип., 75).
2. За народ і волю віддамо життя і долю (Прип., 243).
3. І після сонця бува негода, отак і в народа (Укр. пр., 1963, 201).
4. Між який народ попадеш, того і шапку надівай (ІМФЕ, 29-3, 122, 31).
5. Найпідліший чоловік єсть той, що народ свій запродає (ІМФЕ, 29-3, 116, 31).
6. Народ проти панів повстав і вільним став (Укр. пр., 1936, 521).
7. Народ скаже, як зав’яже (Н. н., Черніг.).
8. Народ — то сила (Прип., 216).
9. Народу багато, а людей мало (Укр. пр., 1955, 327; Вік живи, 36).
10. Народу — як дим іде (Літ. Укр., 1962, 10.V1U; ІМФЕ, 29-3, 119, 15).
11. Народ, як товар у череді, усякі є (Ном., 49; Укр. пр., 1963, 497; ІМФЕ, 1-5, 461, 290); …всякий є (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).
12. Піснею — до серця, серцем до народу (ІМФЕ, 14-3, 211, 201).
13. Уряди приходять і відходять, а народ безсмертний (7/. н., Черк.).
14. а) Який народ, така і влада (ІМФЕ, 14-3, 211; 32); б) Який народ, такі й порядки (Укр. пр., 1963, 202)
ПРОКЛЬОНИ. ЗАКЛИНАННЯ.
ЖАРТІВЛИВІ Й СЕРЙОЗНІ ПОГРОЗИ.
ПРИСЯГАННЯ
1. Аби так застав те, що вдома в колисці лишив! (ІІрип., 133).
2. а) Аби так пес траву пас (Прип., І); б) Аби так пес траву їв ІІрип., І).
3. Аби ти так з носом був! (Прип., І).
4. А бодай єс непутані блохи пасти гонив (Фр., І, 1, 61).
5. А бодай його кримці взяли! (Манж., 171).
6. А бодай ти зозулі не чув! (Фр., II, І, Іі8).
7. А впав би-с сім раз на єднім місці! (Фр., І, 2, 269).
8. а) А вбий тебе безроге теля! (Укр. пр., 1963, 732); б) А втік би під тебе твій дурний розум! (Фр., І, 2, 285).
9. а) А втопили би ті мої сльози! (Фр.. І, 2, 291); б) Побили би тебе їх сльози! (Ном., 72; Укр. пр.. 1963. 739).
10. А перевернуло би тя догори ногами! (Фр.. II. 2, 510).
11. а) А сміявся б ти на кутні зуби! (ІМФЕ. 14-3, 382, 33); б) Засмієшся ти ще й на кутні зуби! (Укр. пр., 1955, 310).
12. А ти, тумане вісімнадцятий! (Фр., Ill, 1, 228).
13. А ти, п’яна пляшко! (Укр. пр., 1963. 500).
14. а) Ах ти, куряча сліпото! (Ном., Іб’ї); б) Ах ти, пришиблена курка! (Укр. пр., 1963, 387).
15. А щоб його побила руда глина! (Укр. пр.. 1963. 735). 10. А щоб тебе кури загребли! (Укр. пр.. 1963. 736).
17. А щоб мене до вечора на лаві положили! (Укр. пр.. 1963. 73): а.посеред хати побачили! (Укр. пр., 1963, 731).
18. а) А щоб тебе Кузьма вбрикнув! (Укр. пр.. 1963. 732); б) А щоб тебе муха вбрикнула! (Ном., 65; Укр. пр., 1963. 732); ні Хай би тебе муха вбрикнула! (Укр., пр.. 1955. 732).
19. А щоб тебе люди не знали! (Укр. пр.. 1963. 738).
20. а) А щоб тебе намочило! (Гр’шч.. 232); б) Щоб тебе дощ намочив (ІМФЕ. 14-3, 382. 33).— Біл.: Выел., 2U).
21. А щоб ти головою наложив (Ном.. 7 і): …головою наклав (Укр. пр.. 1963. 735).
22. А щоб ти під вінцем стала! (Ном., 65).
23. А щоб ти скис! (Ном., 248; Укр. пр.. 1963, 737).
24. А щоб ти так з носом був! (Ном.. 2Ї8; Укр. пр.. 1963. 732).
25. а) А щоб ти гак по тій правді дихав! (Ном., 135; Укр. пр.. 1963, 17і); б) А щоб ти так хліба їла, як щиру правду говорила (Укр.. пр.. 1963, 174).
26. а) А щоб ти ходив, як води ходять (Ном.. 72; Укр. пр., 1963, 729); б) Бодай-сь не мав нристанівку. як та вода! (Фр., І, 2, 2\\);
Бода-єс так сі мав, як на решеті вода (Н. ск.. 196І, 245).
27. А щоб тобі копа літ! (Ном., 65; Укр. пр., 1963, 729).
28. А щоб тобі піп приснився! (Ном., 267; Укр. пр., 1963, 732).
29. а) Батькові твоєму добро! (Укр. пр., 1963, 718); б) Батькові
твоєму ковінька! (Укр. пр., 1963, 718); в) Батькові твоєму хліб житній! (Ном., 65).
30. Бог би тебе хлібом побив! (Прип., 340).
31. а) Бісові діти! (Укр. пр., 1963, 717); б) Біс батька зна-що! (Укр. пр., 1963, 717).
32. Бодай вам було раз коло разу, а посередині ні разу! (Прип., 273).
33. Бодай тебе пси цілували, а мене молодиці! (Укр. пр., 1963. 492).
34. Бодай-єс сі мав, як голий у терні! (Н. ск., 1964, 244).
35. Бодай-єс видів, а не мав за що купити! (Ільк., 8).
36. Бодай же ти так хліб у рот брала! (Укр. пр., 1963, 733).
37. Бодай же ти пропала, курка ногу стоптала! А не курка — горобець наш Іванко — молодець! (Ном., 65; Укр. пр., 1963, 732).
38. Бодай ти жив, поки каміння в ріці! (Фр., II. /, 120).
39. а) Бодай його корінь звівся! (Укр. пр., 1963, 735); б) Бодай його кодло з накоренком перевелось! (Укр. пр., 1963, 735).
\ 40. Бодай його п’явки пили! (Шиш.-Іл., 10; Укр. пр., 1963, 500).
41. Бодай йому три рази по сім разів біда була! (ІМФЕ. 14-3, 211, 32).
42. Бодай мої вороги виздихали до ноги! (Фр., І, 2, 258; Прип., 54).
43. Бодай-єс дівувала до сивої коси! (Фр., І, 2, 577).
44. Бодай-сь тоді мала вінець, як світу буде конець (Фр., 1, 1, 222).
45. Бодай так пси траву їли по тій правді! (Ільк., 8; Закр., 14\).
46. Бодай тебе грець спалив у діжі! (Укр. пр., 1963, 737).
47. Бодай тебе взяла завійниця! (Укр. пр., 1963, 734).
48. а) Бодай тебе качка копнула (Прип., 155); б) Бодай вас качки з’їли! (1МФЕ, 29-3, 119, 31); в) Бодай тебе квочка вбила! (Укр. пр., 1963, 732); г) Бодай тебе курка вбрикнула або добре рак урачив! (Укр. пр., 1963, 732); д) Бодай тебе качки стоптали! (Укр. пр., 1963. 733).- Біл.: Выел., 238.
49. а) Бодай тебе не знав той, що очеретини трясе! (Перем., 1854, 103); б) Бодай тебе той знав, що трясе очеретом (Укр. пр., 1955, 360).
50. Бодай тебе сніг спалив! (Прип., 314).
51. Бодай тебе свята Кодня не минула! (Скр., 115).
52. Бодай ти за морем вечеря була! (Н. ск., 1964, 246).
53. Бодай ти діждав перед великими вікнами стояти! (Укр. пр., 1963, 739).
54. Бодай ті сім кольок укололо в саме серце (Фр., II, 1, 286).
55. Бодай тобі добро поза кожне ребро! (Прип., 104).
56. Бодай тобі кіт яйця зніс! (Укр. пр., 1963, 732).
57. Бодай тобі, милий, не пилось та не їлось, як ти мене завів, куди мені не хотілось! (Укр. пр., 1963, 737).
58. а) Бодай тобі ні сходу, ні в почці плоду! (Укр. пр., 1963, 737); б) Бодай тобі ні в діжі сходу, ні в почці плоду! (ІМФЕ, 8-К2, 8, 167, Яворн.).
59. Бодай тя біда взяла за старий довг! (Фр,, І, 1, 43).
60. Бодай туди не дійшло, і звідтіль не прийшло! (Укр. пр., 1963,
7).
61. Бодай тя замело помело! (Н. ск., 1964, 243).
62. Бодай хоч тільки мав, що украв! (Прип., 170).
63. Бодай чорти у дядька служили, а дядько у мене (ІМФЕ, 29-3,
7, 31).
64. Бодай тя шарізькі замки покарали! (Н. ск., 1964, 243).
65. Буде знати сьому масляну! (Укр. пр., 1963, 716).
66. а) Будеш цю баню пам’ятати до нових віників! (Перем., 1854, 3); б) Буде пам’ятати до нових віників! (Прип., 43).
67. а) Буде знать, по чім в Тростянці гребінці (Укр. пр., 1963, 306); б) Знатимеш, по чім в Тростянці гребінці! (Укр. пр., 1936, 433).
68. а) Буде знати, по чому локоть кваші. (Прип., 43); б) Буде пам’ятати, по чому лікоть кваші (Прип., 43); в) Буде знати, по чому корок дьогтю! (Укр. пр., 1963, 14); г) Буде знати, по чому коряк вітру! (Укр. пр., 1963, 716).
69. Будеш знати, як в церкві свистати (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
70. а) Будеш ти кулаком сльози витирати! (Н. н., Сумщ.); б) Будеш ще в гіркий кулак трубити! (Прип., 333); в) Будеш ти ще в кулак грубити! (Фр., П, 2, 320).— Біл.: Выел., 36.
71. Будеш ти ще печену редьку їсти (ІМФЕ, 14-3, 386, 518).
72. Будеш ходити, поки світа та сонця! (Н. н., Львівщ.).
73. Будеш ще співати білої берези! (ІМФЕ, 29-3, 152, 38).
74. а) Будь воно турецьке! (Укр. пр., 1963, 712); б) Будь воно неладно! (Укр. пр., 1963, 713); в) Будь він тричі неладен! (Укр. пр., 1963, 713).
1Ъ. а) Верби сухої вчепися, а не мене! (Фр., І, 2, 300); б) А женив би ти сі з сухою вербою! (Фр., II, 1, 100); в) Повісся на сухій вербі! (Фр„ II, 2, 557).
76. Виплачу я сі тобі ще з процентом! (Фр., І, 1, 181).
77. а) Відьомське кодло! (Укр. пр., 1963, 648); б) Відьмине помело! (Укр. пр., 1963, 648).
78. Вкусися за язик! (Укр. пр., 1963, 740).
79. Вовки б тебе не зарізали! (Укр. пр., 1963, 733).
80. Воно тобі боком вилізе! (Н. н.. Черк.).
81. Воно тобі рогом вийде! (Укр. пр., 1963, 737).
82. Воно до мене не пристане, тобі губа колом стане! (Укр. пр., 1963, 741), … а тобі язик колом стане (Н. н., Черк.).
83. а) Ворони щоб наді мною кракали! (Ном., 131; Укр. пр., 1963, 731); б) Бодай над тобою ворони каркали! (Фр., І, 2, 262); в) Нехай над ним ворони крякають (Ном., 217; Укр. пр., 1955, 311); г) Щоб над гобою ворони крякали! (Ном., 288).— Біл.: Выел., 210.
84. Ворона ти в рот залетить (Фр., І, 2, 263).
85. Воювать тобі на печі з тарганами! (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
86. а) Враг тебе не візьме! (Укр. пр., 1963, 737); б) Врагова його ати зна (Укр. пр., 1963, 713).
87. Гадина би ти до очей скочила! (Фр., І, 2, 307).
88. Гаспидський сину! (Ном., 70).
89. а) Гарбуз батькові твоєму печений! (Ном.. 65; Укр. пр., 1963. 718); б) Бодай вам гарбуз стелився! (1МФЕ, 29-3, 119, 20).
90. а) Гарбуз мамі, а татові диня! (Ільк., 18; Укр. пр., 1963, 733);
б) Гарбуз мамі твоїй! (Прип., 64); в) Гарбуз матері твоїй! (Фр., І, 2. 321).
91. Гнала би сі за тобою лиха доля! (Фр., І, 2, 345).
92. Гонило би тобою, як вітер лугом! (Фр., І, 2, 228).
93. а) Грім вдарив би на тебе з ясного сонця! (Фр., І, 1, 142); Укр. пр.. 1963, 734); б) А громи би тя ясні побили! (Фр., 1, 2, 456);
в) А перун би ті ясний тріс! (Фр., 11, 2, 513); г) Бодай тя пером забив! (Н. ск., 1964, 244); д) Бодай над тобою сто неромів трісло! (Н. ск., 1964, 24); є) Бодай тя ясний перум стрілив! (Н. ск., 1964, 24’і); є) Грім би тя вдарив з ясного неба! (Н. ск., 1964, 246); ж) Де ти був, як гриміло та блискало, чого воно тебе не розплескало (Укр. пр., 1963. 736); з) Перун би ті забив з ясного неба! (Фр., II, 2. 513): и) Перун би ті тріснув! (Фр.. 11, 2, 513); і) Хай тебе Перун трісне (Прип.. 245)’, ї) Щоб тебе грім убив і блискавка спалила! (Укр. пр.. 1955, 311).
94. Дай бог вам кігті гострі, тільки б нас не драти! (Укр. пр.. 1963. 736).
95. а) Дай, боже, здоров’я, щоб і дихати нікуди! (Укр. пр.. 1955. 310); б) Дай, боже, десять год тобі жити, а двадцять рачки лазити! (1МФЕ, 8-К2, 11, 18, Явори.); в) Дай, боже, щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили! (ІМФЕ, 8-К2, 11. 14, Явори.).
96. Данило, щоб тебе галушкою вдавило! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
97. а) Дістанеться на горіхи! (Укр. пр.. 1963, 715); б) Дістанеться на кабачки! (Укр. пр., 1963, 715).
98. Дурень ярмарковий! (Укр. пр.. 1963, 387).
99. а) Дулю з’їж! (Укр. пр.. 1963, 126); б) Дам дулю, аж ніс задереться! (Укр. пр.. 1963. 126).
100. Забув би-с, що ти нині за день! (Фр., 11, 1, 141).
101. За вушко та на сонечко! (Укр. пр., 1955. 292).
102. Заспівай собі про липове клиння і березові тріски! (ІМФЕ, І 5, І62. 112); …о липовім клинню та о білій березі! (Укр. пр.. 1963. 733).
103. За твоє добро кадук тобі в ребро! (Укр.. пр.. 1955, 311).
104. а) Земля аби тебе не прийняла! (Прип., 302); б) Бодай тебе земля не прийняла! (Н. ск.. І96Ї, 42); в) Земленька би свята тебе не прийняла! (ІМФЕ, 29-3. 129. 31); г) Нехай тебе свята земля не прийме! (ІМФЕ. 14-3. 382. 33); д) Щоб його земля не прийняла! (Укр. пр.. 1963, 736).
105. а) Землі б ти наївся! (ІМФЕ. 14-3, 382, 33); б) Землі з’їм! (Укр. пр., 1963, 730); в) Щоб ви землі понаїдалися! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
106. а) Земля нехай нідо мною розступиться! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33); б) Щоб мені крізь землю провалитись! (Скр., 41); в) Щоб нас живих земля пожерла! (Укр. пр., 1963, 731); г) Щоб над тобою земля затряслась, сякий та такий сину! (Укр., пр., 1963, 736); д) Щоб під ним і над ним земля горіла на косовий сяжень! (Укр. пр.. 1963, 736).
107. Знаєш ти багато, уночі родившись та ще і в погребі! (Укр., пр.. 1963, 721).
108. а) Злидні би тя побили! (Фр., 11, 1, 193); б) Най його злидні поб’ють (Ільк., 56; Укр. пр.. 1963, 738).
109. Зуби си накуй, язик си настали, більше того не говори! (ІМФЕ, 29-3, 291, 3).
110. а) І ворогові своєму закажу! (Укр. пр., 1963, 731); б) І дітям своїм закажу! (Укр. пр.. 1963, 731).
111. Іди в лихий час та в куцу годину! (Фр., III, 1, 300).
112. а) Іди до вовчої мами! (Фр., І, 2, 243); б) Іди до дідьчої мами! (Фр.. І, 2, 243).
113. Іди до сто бісів! (Фр., І, 1, 58).
114. Іди за добра ума! (Укр. пр., 1963, 714).
115. Іди і тоді би ти вернувся, коли вгору вода буде текти! (ІМФЕ, І’і-З, 249, 32).
116. а) Іди на штири вітри, а на п’ятий шум! (Ном.. 171; Укр. пр.. 1963. 713); б) Іди на десять вітрів! (Фр.. І, 2, 229).
117. І під землею ся від мене не сховаєш (Фр.. II. 1, 181).
118. Іродів син! (Прип., 302; Укр. пр., 1963, 717).
119. їж, бодай ти й на їжакові пух об’їв! (Укр. пр.. 1963, 431).
120. а) Кат би справив тебе за твою натуру! (Укр. пр., 1963, 733);
б) Щоб кат сіконув перед великими вікнами! (Укр. пр., 1963. 73і):
в) Кат вас бери! (Укр. пр.. 1963, 714); г) Кат вас розбере! (Укр. пр., 1963. 713); д) Кат його знає! (Фр.. II. І. 246); є) Кат його батька зна! (Укр. пр.. 1963, 713).
121. а) Куля б тебе перша не минула! (ІМФЕ, 29-3, 132, 31); б) Бодай го в війні перша куля не минула! (Фр., І, 1, 212); в) Щоб перша куля не минула! (Ном., 73; Укр. пр., 1963, 735).
122. Лазив би-с на штирьох ногах (Фр.. II. 2. 333).
123. Лети з усіма вихрами! (Фр.. І. 1. 196).
124. а) Лиха його година знає! (Укр. пр., 1963, 713); б) Хай вам лихо! (Укр. пр., 1963, 738); в) Хай на вас лиха година! (Укр. пр., 1963, 740); г) Щоб тебе не минула лиха година! (Ном., 73; Укр. пр.. 1963. 740).
125. Лучче би-м чорта зобачив, як тебе! (Укр. пр.. 1963, 712).
126. а) Любку мій солодкий, бодай ти вік короткий! (Фр., II, 2, 363); б) Любчику мій солоденький, бодай тобі вік коротенький! (Прип.. 189).
127. а) Матері їх ковінька! (Сл. ід., 190); б) А матері твоїй сім копійок! (Укр. пр., 1963, 732); в) А матері твоїй індик печений! (Укр. пр., 1963, 732); г) А матері твоїй хрін! (Укр. пр., 1963, 748); д) Матері твоїй дуля! (Ном., 65); є) Матері твоїй сто карбованців! (Укр. пр., 1963, 718).
128. Махомет! (Ном., 70; Укр. пр., 1963, 714).
129. а) Мовчи, відьма! Каїнська ти дочка! (Укр. пр.. 1963, 717); б) Мовчи, щоб тобі заціпило! (ІМФЕ. 14-3, 382, 33); в) Мовчи, сяка, бо й ти така (Укр. пр., 1963, 717).
130. На безголов’я (Бат., 96).
131. На дурня ся задивила твоя мати! (Фр., II, 1, 62).
132. а) На зламану голову! (Бат., 98); б) На зламану шию! (1МФЕ, 1-5, 462, 114); в) На свою голову (Н. н., Вол.).— Рос: Даль. 232.
133. Найду я тебе під землею! (Фр., II, 2, 431).
134. Най ти дідько голову зломить без мене! (Фр., І, 2, 592).
135. Най ти моя кривда в горлі стане! (Фр., II, 2, 308).
136. а) Наїв би-с ся смоли гарячої! (Фр., II, 2, 308); б) Наїжся смоли, коли хліба не хочеш! (Фр., II, 2, 430).
137. Наїла би ті ся гірка неволя! (Фр., II, 2, 430).
138. Нам на здоров’я, а тобі на безголов’я! (Укр. пр., 1963, 739).
139. Напив би-сь ся лихої нужди! (Укр. пр., 1963, 738).
140. На три верхи, на четвертий шум! (Фр., І, 1, 196).
141. Научу я тебе в середу пишку їсти! (Укр. пр., 1963, 716).
142. Не буде тобі ні добра, ні житла! (Укр. пр., 1963, 736).
143. Не буду довіку, до суду (Укр. пр., 1963. 731).
144. Не будь мамалиґою! (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
145. Не голова, а голова і два вуха! (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
146. Не взяв його враг! (Укр. пр., 1963, 712).
147. Не з біса чоловік, а яка жаба дужа! (Укр. пр., 1963, 725).
148. Не хапай за бороду, а то одірвешся та вб’єшся! (Укр. пр., 1963, 726).
149. Нехай буде вам чорт страшний! (ІМФЕ, 29-3, 142, 9).
150. а) Нехай воно тобі нівцем перейдеться! (Укр. пр., 1963, 740); б) Нехай він скисне на путрю! (Укр. пр., 1963, 737).
151. Нехай вам кіш та риба! (Укр. пр., 1963, 737).
152. Нехай вас чапля розсудить! (Укр. пр., 1963, 144).
153. Нехай іде на ліга, на болота, на ницькії лози, на сухії очерети, на широкий лист! (Ном., 161).
154. Нехай їм кукли і теремки! (Укр. пр.. 1963, 90).
155. Нехай його чорт на глибоку несе! (Укр. пр., 1963, 721).
156. а) Нехай йому гнила колода! (Укр. пр., 1963, 721); б) Нехай йому осичина! (Укр. пр.. 1963, 737).
157. Нехай йому так легенько ікнеться, як собака з тину ввірветься! (Ііавл., 82).
158. Нехай на тебе індики брешуть! (Укр. пр., 1963, 732).
159. а) Нехай тебе чорт візьме! (Укр. пр., 1963, 716); б) Нехай тебе супротивник візьме! (Укр. пр., 1963, 740).
160. Нехай тебе лизень злиже! (Укр. пр., 1963, 735).
161. а) Нехай тобі абищо! (Укр. пр., 1963, 732); б) Нехай тобі ледащо! (Укр. пр., 1963, 740).
162. Нехай тобі коти меду нанесуть! (Укр. пр., 1963, 737).
163. а) Нехай тобі сто чортів! (Укр. пр., 1963, 716); б) Нехай тобі сто чортів і сіра свитка! (Укр. пр., 1955, 310; 1963, 714); в) Нехай тобі стонадцять бісів! (Укр. пр., 1963, 716).
164. Нехай тоті плачуть, що нам злее зичуть! (Ільк., 68; Закр., 190).
165. Носило би тя попід хмари! (Фр., II, 2, 459).
166. Нужда би тя побила! (Ільк., 69; Ном., 72).
167. Одступись, зелена жабо! (Укр. пр\, 1963, 714).
168. Одчепись без шага! (Укр. пр., 1963, 714).
169. Ой дам я тобі перцю! (Укр. пр., 1963, 715).
170. Олух царя небесного! (Утер, пр., 1963, 385).— Рос: Даль, 436.
171. Освячу я йому воду в три батоги! (Укр. пр., 1963, 737).
172. Осе ще зілля! (Укр. пр., 1963, 719).
173. Ось, щоб я почервонів, коли оце брешу! (Укр. пр., 1963, 731).
174. От роззявив вершу! (Укр. пр., 1963, 436).
175. Ото б’є, щоб тебе кат побив! (Укр. пр., 1963, 739).
176. Ото ще мамута: ні дома, ні тута! (Укр. пр., 1963, 385).
177. Оце урод! Побий його сила божа! (Укр. пр., 1963, 519).
178. Оце-то пустий вітер в полі! (Укр. пр., 1963, 478).
179. О щоб йому ні дня, ні покришки! (Укр. пр., 1963, 739).
180. О щоб їх вихором винесло! (Укр. пр., 1963, 738).
181. Оце так приятель! Щоб йому в роті поприщило! (Укр. пр.,
1963, 358).
182. а) Пек тобі та цур! (ІМФЕ. 29-3, 135, 32); б) Пек тобі, враже, хто тобі каже! (Укр. пр., 1963, 714).
183. а) Під три чорти! (Сл. ід., 192); б) Під чотири вітри! (Сл. ід..
293).
184. а) Підеш, куди Макар телят не ганяв! (Укр. пр., 1955, 270); б) Пішов би ти поза Уманню! (Скр., 112).
185. Пізнаєш, відкіль гримить! (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 753).
186. а) Побачиш тоді, коли своє вухо! (Висл., 313); б) Меш видіти тоді, коли своє вухо (Фр., І, 1, 165).
187. Побий тебе коцюба і чесний макогін! (Ком., 48).
188. Побий того, боже, в кого багацько грошей! (Укр. пр., 1955, 310).
189. Повні груди здоров’я, щоб нікуди було й дихати! (Укр. пр.,
1963, 734).
190. Покажу я тобі, де раки зимують (Фр., II, 2, 563).
191. Пам’ятатимеш до нових віників! (ІІрип., 239).
192. По старшині батька в лоб! (ІМФЕ, 29-3, 132, 31).
193. Попам’ятає, по чому локоть кваші! (Прип., 231).
194. Прийде і на пса колись зима! (Укр. пр., 1963, 735).
195. Прийшов з лісу — іди собі к бісу! (Укр. пр., 1963, 712).
196. Рудий шершень! (Укр. пр., 1963, 714).
197. а) Се ще тютя з полив’яним носом! (Укр. пр., 1963, 450); б) Тютя з полив’яним носом! (Н. ск., 1971, 185).
198. а) Сіль тобі в вічі, а камінь у груди! (Укр. пр., 1955, 311); б) Сіль тобі в вічі, камінь у груди, а печені кошенята в зуби! (Ном., 75; Укр. пр., 1963, 740); в) Сіль тобі та печина та камінь перед очима! (Перем., 1854, 103).
199. Скатертю дорога! (Сл. ід., 348).— Рос: Рибн., 197; Жуков, 417).
200. Смуток би на тя темний та чорний упав! (Ільк., 86).
201. Смоли б ти напився! (Укр. пр., 1963, 508).
202. Собака б його слухав! (Укр. пр., 1963, 170).
203. Собаки б тобі рота лизали! (ІМФЕ, 29-3, 113, 82).
204. Собача печінка! (Укр. пр., 1963, 714).
205. Собі на безголов’я! (Укр. пр., 1963, 739).
206. а) Сонце би тебе спалило! (Укр. пр., 1963, 738); б) Ясне сонечко б тебе не виділо! (Прип., 315).
207. Спасеть твою душу на колючу грушу! (Укр. пр., 1963, 718).
208. Спи, щоб і не встав! (Прип., 318).
209. Справлю я тя туди, де перець росте! (Фр., III, 1, 163).
210. Стара гаргара! (Укр. пр., 1963, 714).
211. а) Сто бісів твоїй мамі! (Укр. пр., 1963, 718); б) Стонадцять чортів йому в хвіст! (Ном., 73).
212. Стривай, візьму я тебе в йожові рукавиці! (Укр. пр., 1963, 430).
213. Сховай собі на подзвіння! (Укр. пр., 1963, 714).
214. Так би-м з гробу встав! (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).
215. Такого духопелу дам! (Укр. пр., 1963, 716).
216. Та якого гаспида індичишся! (Укр. пр., 1963, 130).
217. а) Ти, гадино сороката! (Фр., І, 2, 307); б) То ще змія сороката! (Фр., II, 1, 200).
218. Ти на мні верхом не поїдеш (Фр., І, 1, 148).
219. Ти, бачу, старого лісу кочерга! (Укр. пр., 1963, 380).
220. Ти ще не бачив смаленого вовка! (Укр. пр., 1955, 270).
221. Терном би ти дорога заросла! (Фр., III, І, 204).
222. Тіпун на язик! (Сл. ід., 363).— Рос: Даль, 749; біл.: Выел., 241.
223. То бочка горілчана! (Ном., 573).
224. То ще з тебе дуда недута! (Фр., II, 1, 55).
225. а) Тогди би-м тя побачив, як своє вухо (Фр., II, 2, 555); б) Тобі б тебе бачити, коли свою потилицю! (Ном., 146); в) Тогди би-м тя видів, як свою потилицю! (Фр., І, 1, 166).
226. Тоді ти ся віддаш, коли на моїй долоні волосся виросте! (Фр., І, 1, 107).
227. а) То пустий вітер! (Прип., 48); б) То собі зілля! (Прип., 139); в) То якийсь єретик, не чоловік! (Фр., II, 1, 93); г) То несите горло! (Фр., І, 2, 423).
228. То ще котюга без прив’язі! (Фр., II, 1, 298).
229. Три вирви в шию і міх клоччя! (Укр. пр., 1963, 713).
230. Трясця б тебе взяла! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).— Біл.: Выел., 235.
231. Трясло б тебе, поки світа та сонця! (Н. н., Ів.-Фр.).
232. Тут тобі й пуп розв’яжеться! (Укр. пр., 1963, 716).
233. Уздриш вовчу звізду! (Укр. пр., 1963, 722).
234. Узнаєш, чим кропива пахне! (Укр. пр., 1936, 431).
235. Утру я йому носа! (Фр., III, 2, 499).
236. а) Хай вам риба й озеро! (Н. ск., 1971, 141); б) Хай тобі риба й озеро! (Ном., 99; Укр. пр., 1963, 732).
237. Хай він під плав піде! (Манж., 169).
238. Хай воно тобі на свічку піде! (Манж., 169).
239. а) Хай їй враг! (Сл. ід., 376); б) Хай їй жаба! (Укр. пр., 1963, 713); в) Хай їй цур! (Сл. ід., 376). \
240. Хай йому драбина сниться! (Манж.) 169).
241. Хай йому трясця! (Сл. ід., 376).
242. Хай йому хрін з водою, купив коня і то з бідою! (ІМФЕ, 14-3,
911, 246).
243. Хай мені язик відсохне! (Фр. сл., 164).
244. Хай твої зуби покусають один одного! (ІМФЕ, 14-3, 211, 246).
245. Хай тебе винесе на роздоріжжя! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
246. Хай тобі собаки губи лижуть! (Прип., 315).
247. Хай тобі собаки марша грають! (Прип., 315).
248. Хапун би тебе взяв! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
249. Хіба тебе возом зачепили! (Укр. пр., 1963, 712).
250. а) Хрін його бери! (Укр. пр., 1963, 713); б) Та хрін тебе побирай! (Укр. пр., 1963, 713).
251. Хто мене пом’янув, щоб кий не минув! (Ном., 8; Укр. пр.,
1963, 730).
252. Цвілі голови! (Укр. пр., 1963, 713).
253. Цибульки б під ніс дати! (Укр. пр., 1963, 715).
254. Цобе, куций, щоб тобі хвіст одпав! (Манж., 169).
255. а) Цур дурного по ногах, щоб присів! (ІМФЕ, 8-К2, 25, Явори.); б) Цур, дурню, і масла грудка! (Сл. ід., 385); в) Цур дурня в борщ! (Укр. пр., 1963, 400); г) Цур дурня серед будня! (Укр. пр., 1963, 399); д) Цур нас та й далі од вас! (Укр. пр., 1963, 400); є) Цур їм та пек! (Сл. ід., 385); є) Цур тобі, пек тобі! (Укр. пр., 1963, 713; Сл. ід., 386); ж) Цур тобі, сатано, відчепись! Пристав, як на сповіді! (Укр. пр., 1963, 714); з) Цур йому! (Сл. ід., 385); и) Цур тобі та пек! (Фр., ПІ, 1, 297); Цур йому, пек йому! (Кулж., № 27); і) Хай йому цур! (Укр. пр., 1963, 713); ї) Цур очей поганих! (Згар., 108); й) Цур та пек лихим очам! (Перем., 1854, 103).
256. Цюцю, дурний салабай! (Укр. пр., 1963, 400).
257. Чи на тебе нема лихої години! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
258. Чи я йому межу переорав! (Укр. пр., 1963, 712).
259. Чиє б гарчало, а чиє б мовчало! (Укр. пр., 1963, 715).
260. Чорта лисого! (Бат., 210).
261. а) Чорт батька знає! (Сл. ід., 390); б) Чорт його зна! (Сл. ід.,
381).
262. Чортзна-що, щоб і посудини не поганило! (Ном., 65).
263. а) Чортів дженджик! (Укр. пр., 1963, 717); б) Чортів жевжик! (Укр. пр., 1963, 717).
264. Чорт лисий! (Ном., 70; Укр. пр., 1963, 717).
265. Чорт би тебе спік! (Укр. пр., 1963, 717).
266. а) Чортова матір! (Укр. пр., 1963, 718); б) Чортова мацапура! (Укр. пр., 1963, 717); в) Іч, мацапурова невіра! (Укр. пр., 1963,
717):
267. а) Чортове кодло! (Ном., 70; Укр. пр.. 1963, 717); б) Чортове
насіння! (Ном., 70; Укр. пр., 1963, 717).
268. Чорту в зуби! (Сл. ід., 391).
269. Чорт ярої баби! (Ном., 70; Укр. пр., 1963, 717).
270. а) Чортового батька візьмеш! (Укр. пр., 1963, 717); б) Чортового батька матиме! (Укр. пр., 1963, 717).
271. Шукай собі глибокої ями або високої гіллі! (Укр. пр., 1963. 735).
272. а) Щоб вас греці мордували! (Укр. пр., 1963, 713); б) Грець тебе побивай! (Укр. пр., 1963, 713).
273. Щоб воно на свою голову вивішувало! (Укр. пр., 1963, 738).
274. Щоб воно озером стало! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
275. Щоб воно тобі запалось! (Укр. пр., 1963, 739).
276. Щоб і духу не було! (Бат., 216; Сл. ід., 395).
277. Щоб його смуток узяв! (Укр. пр., 1963, 7АО).
278. Щоб мене лихо забуло, як я тії тринди-ринди забув! (Укр. пр., 1963, ЗА).
279. Щоб мені до завтра не дожити! (ІМФЕ, 29-3, 112, 31).— Рос: Даль, 65А.
280. Щоб мені язик всох, коли неправду кажу! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
281. Щоб над тобою світ не світив і сонце праведне не сходило! (Ном., 73; Грінч., 246; Укр. пр., 1963, 735).
282. Щоб на тебе Див прийшов! (Укр. пр., 1963, 733).
283. Щоб на тебе місяць не дивився! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
284. а) Щоб на тебе причина вдарила! (Укр. пр., 1963, 740); б) Хай вона спричиниться! (Укр. пр., 1963, 740).
285. Щоб на тобі шкура загорілась! (Укр. пр., 1955, 311).
286. Щоб на тобі сорочка тряслась! (Укр. пр., 1963, 737).
287. а) Щоб нога не була; б) Щоб ноги не було! (Бат., 216).
288. а) Щоб, пане, ваші очі повилазили! (Укр. пр., 1963, 733); б) Щоб, пане, ваші оці очі (окуляри) бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили! (Укр. пр., 1963, 113).
289. Щоб твій і дух не пах! (Укр. пр., 1963, 733).
290. Щоб твоє лихо пропало! (Укр. пр., 1963, 732).
291. Щоб твої кості вітер по полі розніс! (ІМФЕ, 14-3, 382. 33).
292. Щоб твоя і путь заклекотіла! (Укр. пр., 1963, 739).
293. Щоб твоя могила диким маком поросла! (Укр. пр., 1963, 735).
294. Щоб таких густо сіяно, а рідко сходило! (Укр. пр., 1963, 736).
295. Щоб тебе біда не бачила! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
296. Щоб тебе буря вивернула! (Укр. пр., 1963, 734).
297. Щоб тебе викинуло за хмару! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
298. Щоб тебе, доле, та бодай тебе, доле! (Укр. пр., 1963, 712).
299. а) Щоб тебе взяло та понесло поверх дерев! (Укр. пр., 1963, 738); б) Щоб тебе горою підняло! (Укр. пр., 1963, 738).
300. Щоб тебе з корінням вирвало! (Прип., 166).
301. Щоб тебе калачі побили і макітра з пирогами! (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
302. Щоб тебе муха вбрикнула! (Укр. пр., 1963, 442).
303. а) Щоб тебе на марах винесло! (Укр. пр., 1963, 736); б) Щоб тебе положили на лаву! (Укр. пр., 1963, 736); в) Щоб тебе поховали на розстанях! (Укр. пр., 1963,
304. Щоб тебе, окаянного, земля не прийняла! (Ном., 73; Укр. пр., 1963, 735).
305. Щоб тебе орда взяла! (Грінч., 246).
306. Щоб тебе підняло й кинуло! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
307. Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив! (Укр. пр., 1963, 738).
308. а) Щоб тебе побило, потемнило на путі, на дорозі і куди ти повернешся лицем своїм! б) Щоб тебе било, як горох при дорозі, та як птиця по дереву б’ється! (Ном., 74).
309. а) Щоб тебе понесло по нетрях та по болотах! (Ном., 72; Укр. пр., 1963, 738); б) Щоб тебе понесло поза вітряками! (Укр. пр., 1963, 736).
310. Щоб тебе правцем поставило! (Укр. пр., 1963, 737; Фр. сл.,
173).
311. Щоб тебе родимець побив! (Укр. пр., 1963, 734).
312. Щоб тебе спотикач напав! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
313. Щоб тебе у жито головою! (Укр. пр., 1963, 732).
314. Щоб тебе чорний бог убив! (Укр. пр., 1963, 733).
315. Щоб ти виспався на другий бік (Прип., 318).
316. Щоб ти в сирицю вбився! (Укр. пр., 1963, 736).
317. Щоб ти догори ногами став! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
318. Щоб ти долі не знав! (Н. н., Вол.).— Біл.: Выел., 207.
319. Щоб ти дубом став! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
320. а) Щоб ти згорів без вогню! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33); б) Щоб ти зітлів! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).— Біл.: Выел., 217.
321. Щоб ти зозулі не почув! (Грінч., 246).
322. Щоб ти і в старцях щастя не мав! (Ном., 72; Укр. пр., 1963, 739).
323. Щоб ти каменем сів! (Грінч., 246).— Біл.: Выел., 217.
324. Щоб ти ката не минув! (Укр. пр., 1963, 733).
325. Щоб ти конячу голову наспав! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
326. Щоб ти крізь сонце пройшов! (Укр. пр., 1963, 734).
327. Щоб ти не діждав завтрашнього дня! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
328. а) Щоб ти не діждав гречаної паски їсти! (Ном., 65; Укр. пр., 1963, 732); б) Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! (Ном., 73; Укр. пр., 1963, 735).— Біл.: Выел., 208.
329. Щоб ти скапався, як роса на сонці! (Прип., 306).
330. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся! (Укр. пр., 1963, 738).
331. а) Щоб ти ходив, поки світа та сонця! (Ном., 72; Укр. пр., 1963, 728); б) Щоб ти пішов круг світа (Укр. пр., 1963, 738).
332. Щоб ти ходила увесь свій вік, як вітер у полі! (Грінч., 246).
333. Щоб тобі дика коза приснилася! (ІМФЕ, 29-3, 128, 31).
334. Щоб тобі віку, як у кози хвіст! (Укр. пр., 1963, 737).
335. Щоб тобі кіт яйце зніс! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33).
336. Щоб тобі крутило в носі! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31).
337. Щоб тобі лихом скрутилося! (Ном., 72; Укр. пр., 1963, 738).
338. Щоб тобі так давали, як підеш з торбою (Укр. пр., 1963, 75).
339. Щоб тобі на світі добра не було! (Укр. пр., 1963, 737).
340. Щоб тобі не було солоду змолоду! (Укр. пр., 1963, 737).
341. Щоб тобі ні втішиться, ні врадуваться! (Укр. пр., 1963, 737).
342. Щоб тобі світ замакітрився! (Ном., 72; Укр. пр., 1963, 734).
343. Щоб я вмер, коли неправду кажу! (Укр. пр., 1963, 730).
344. Щоб я до світа-сонця не бачив! (Ном., 131; Укр. пр., 1963. 731).— Віл.: Выел., 197.
345. Щоб я з цього місця не вступився! (ІМФЕ, 14-3, 383, 33).
346. а) Щоб я так на світі жив, як то правда! (ІМФЕ, 14-3, 386, 33); б) Щоб я так на світі була! (Укр. пр., 1963, 730).
347. Щоб я тебе була маленьким в купелі втопила! (ІМФЕ, 14-3. 386, 33).
348. Я б і сказав тобі, та честь собі кладу! (Укр. пр., 1963, 721).
349. Я го научу шилом кашу їсти! (Н. ск., 1961, 241).
350. Я з вас, сучі сини, зроблю те, щоб ви утрьох і кози не купили! (Укр. пр., 1963, 725).
351. Я йому втру носа! ( Н. н.. Вол.)— Рос: Даль, 220.
352. а) Я йому покажу, де раки зимують! (ІМФЕ, 11-3, 211. 177): б) Я ті укажу, де кози кують! (Н. ск., 196і. 211); в) Я тобі покажу, де раки зимують! (IIрип., 259; Н. ск., 1964, 241); г) Чекай, я тобі покажу, де раки зимують! (Зак. пр., 83).
353. а) Як дам, аж тобі дідуньо присниться! (Укр. пр., 1963, 716): б) Як дам тобі бобу, то й крикнеш пробу! (Укр. пр., 1963, 715); в) Як дам тобі, тілько очима лупнеш! (Укр. пр., 1963, 716); г) Як дам тобі, ТО, й ногами вкриєшся! (Укр. пр., 1963, 716); д) Як дам шкварки, то буде тобі жарко! (Укр. пр., 1963, 715); є) Як дам тобі, то й зорі позбираєш! (Ном., 71; Укр. пр., 1963, 715); є) Як тобі дам, аж тобі в п’ятах постигне! (Укр. пр., 1963, 716); ж) Як ти дмухну поза вуха, то ти в голові засвитає! (Фр., II, 1, 3).
354. Я з тобою свині не нас! (Н. ск.. 1964, 153).
355. Який-бо ти бевзь і справді! (Укр. пр., 1963, 386).
356. Як не повіриш мені, то повіриш свині! (Укр. пр.. 1963. 282).
357. а) Я навчу його танцювати в решеті! (Укр. пр., 1963, 716); б) Я тебе навчу, почому локоть борщу! (Фр., 11, 2, 425).
358. Яронудів сину! (Укр. пр., 1963, 717).
359. Я тебе пережену на гречку! (Укр. пр.. 1963. 716).
360. Я тобі покажу, кудою стежка в горох! (11 рип., 259).
ДОЗВІЛЛЯ. МУЗИКА. СПІВ
Бас.
1. а) А вже мені не до солі, коли грають на басолі (Ном., 196; Укр. , 1963, 760); б) І то йому не до солі, коли грають на басові (Ільк., UI); … коли грають на басолі (Фр., ПІ, 1, 99); в) Мені тепер не до голі, коли грають на басові (Фр., III, 1, 100; Прип., 104); г) Не до «олі, коли грають на басолі (II. н., Вол.).— Біл.: Рапан., 258; Гр., 2, ПНІ.
2. а) Бас гуде, скрипка грає, Ігнат мовчить, а все знає (Ільк., 5; Закр., 143; Висл., 31; Укр. пр., 1955, 319); … Іван мовчить, та все знає {Ном., Ill; Укр. пр., 1936, 211; 1963, 759); б) Бас гуде, дудка грає, Гнат мовчить, хоть всьо знає (Фр., І, 1, 23); в) Бубон бубнить, ікринка грає, Іван мовчить, лиш все знає (Ком., 41); г) Дудка знає, Нащо грає, Іван мовчить, лиш все знає (Ном., 111).
3. Басистий не має де сісти (Укр. пр., 1963, 759).
4. Великий бас, а мало гуку (Фр., Ill, 2, 379).
5. Коли б не бас, то б свині пас (Ком., 90).
6. Музика без басів, як гість без грошей (Н. ск., 1964, 266).
Бубон.
а) Славен бубен за горами (Зіп., 247; Ном., 53; Закр., 205); б) Славні бубни за горами (Бат., 167); в) Славні бубни за горами, й прийдеш ближче — собача шкура (Ном., 53; ІМФЕ, 1-5, 461, 54); … а глянь ближче — собача шкура (Укр. пр., 1963, 760); г) Славні бубни за горами, а близько, як коробка (Ном., 53); д) Славні бубни за горами, а до нас прийшли, а то обичайка (7/. н., Черніг.).— Рос: Снег., 140; Даль, 324, 738; Жуков, 422.
Дуда, дудка.
1. Він усе під чужу дудку танцює (II. п., Черніг.).— Рос: Даль, V38.
2. а) Дудка знає, нащо грає (Укр. пр., 1963, 759; Н. ск., 1971, 96); 0) .інає то дуда, що іграє (Зін., 224; Ном., 186; Укр. пр., 1963, 799).
3. Купив дуду на свою біду (II. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 196.
4. Не в тую дудку грають (Укр. пр., 1963, 799).
5. Стару погудку та за нову дудку (Укр. пр., 1955, 289).
6. Чий хліб їси, під того й дудочку скачи (Ном., 203).
7. Ще не музика, хто в дудку дме (ІМФЕ, 14-3, 211, 151).
8. а) Як дуди настроять, так дуди грають (Ном., 138; Закр., 228; Фр., II, 1, 55; Укр. пр., 1963, 759); … так дуди і грають (Укр. пр., 1936, 291); б) Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб., 253); в) Як дуду надути, так дуда грає (Фр., II, 1, 55).— Біл.: Hoc, 195; Гр., 2, 196.
Скрипка.
1. Дві скрипці — третій бас (Укр. пр., 1963, 759; ІМФЕ, 1-5, 462. 47).
2. а) Коби не скрипка та не бас, то би музика, вибачайте, свині пас (Висл., 276); б) Коли б не скрипка та не бас, то б музика свині пас (Ном., 244; Фр., Ill, 1, 110; Прип., 307; Укр. пр., 1963, 759).
3. а) Коби скрипка, коби бас, підскочив би-м вище вас (Фр., III,
1, 110; Прип., 307); б) Коби скрипка та й цимбали, підскочив би-м до повали (Фр., Ill, 1, 110); … то підскочу до повали (Прип., 307).
4. На скрипочці грає, бо веселість має (Укр. пр., 1963, 759).
5. На улиці скрипка й бас, пусти, мамко, хоч на час (Прип., 210).
6. Скрипка би не грала, якби не тоті струни (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
7. Скрипка плаче і сліз не має (Ном., 215; Укр. пр., 1963, 759); … а сліз не має (ІМФЕ, 1-5. 461, 102).
8. Скрипочка тиририри, свині морков перерили (Фр., III, І, 110).
9. Скрипка грає— голос має (Укр. пр., 1963, 760). Струна.
Псе по одній струні блудить (Фр., ПІ, 1, 183). Сопілка.
1. Сопілка — вівчареві втіха (Ном., 204; 11. ск., 1971, 96).
2. Хто на сопілку дав, буде на ній грав, а хто не дав, не буде грав (Ном., 90).
Кобза.
Де кобзар, там і поводар (Укр. пр., 1963, 158).
Цимбали.
1. Заграйте мені на цимбали, щоби ніженьки дримбали (II. ск., 1971, 97).
2. На словах, як на цимбалах (Ном., 60).
3. У цимбалісти нема на чім сісти, а у басісти нема що їсти (Фр., III, 1, 294).
Грати.
1. а) Або грай, або гроші вертай (Прип., 80; Укр. пр., 1955, 285); б) Або грай, або гроші віддай (Висл., 229; Ном., 55; Чуб., 268; Фр., І,
2, 444; Вік живи, 28); … або гроші назад вертай (Н. ск., 1964, 265); … або скрипку віддай (7/. н., Київщ.); в) Або добре грай, або гроші вертай (Ном., 55; Чуб., 268; Фр., І, 2, 444; Вік живи, 28; Укр. пр., 1963, 760); г) Співай і грай або гроші віддай (ІМФЕ, 29-3, 144, 61).— Рос: Рибн., 98.
2. Ваші грають, а наші ридають (Укр. пр., 1963, 760; ІМФЕ, 29-3, 128, 17).
3. Гарно ти граєш, та танцювати не охота (Укр. пр., 1936, 268; 1961, 266).
4. а) Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач (Ном., 127); б) Ні грач, ні помагач (Ном., 127).
42
5. Грай, грай, будеш плакать (Укр. пр., 1963, 760).
6. Грай, музико, бо ти звик, дери лико, бери смик (Прип., 80).
7. Грай, грай, глечику, а без вушка підеш (ІМФЕ, 8-К2, 10, 84, Щшорн.).
8. Грай, риба буде: три вози йде, а хто його зна й де! (Укр. пр., 1963, 760).
9. Грай ти, Матвію, бо я не вмію (Фр., І, 2, 445; Прип., 80).
10. Грай, Петре, а все шумка! (Укр. пр., 1963, 760).
11. Де грають, там і танцюють (Н. ск., 1964, 266).
12. а) Дякую вам, але не за того, що-сьте грали, але що-сьте перестали (Фр., II, 1, 85; Прип., 117; Вік живи, 33); б) Спасибі вам не ні те, що грали, а за те, що перестали (Укр. пр., 1936, 487; 1961, 266).
13. Заграй мені триндибала, щоб я додому не додибала (Укр. пр., 1963, 503).
14. Знала, нащо грала (Укр. пр., 1963, 760).
15. Коли грають, тоді і танцюй (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).— Рос: Даль, 683.
16. Не грай, не блукай — будеш чоловіком (Укр. пр., 1963, 495).
17. Не дасть собі на губі іграти (Рад. Ант.).
18. Не штука грати — штука перестати (Ком., 44).
19. Пізнає й грача, не партача (Ном., 245).
20. а) Сам собі граю, сам собі розумію (Фр., І, 2, 445); б) Сам собі граю і сам танцюю, сам собі і чоботи пуцую (Прип., 290); в) Сам собі граю, сам собі скачу (Фр., І, 2, 445).
21. а) Сім літ як музика грала, а він все ще танцює (ІМФЕ, 14-3, ‘ЛІ, 193); б) Сім літ минуло, як музика грала, а він ще тепер скаче (Фр., II, 2, 393; Укр. пр., 1963, 404; Н. ск., 1971, 165); в) Сім років минуло… (Прип., 201).
22. а) Ти граєш, як знаєш, а я скачу, як хочу (Висл., 344; Фр., І, 2, 445); б) Я так граю, як сам знаю, а ти скачеш, як сам хочеш (Фр., Ill, 2, 418; Прип., 80).— Біл.: Ляцький, 46; Гр., 2, 200.
23. а) Тинди-ринди за три гроші (Фр., III, 1, 207); б) Тинди-ринди, Мацьку, грай (Фр., II, 2, 385).
24. Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай (7/. ск., 1971, 182).
25. Що буде, то буде, а ти, бабо, грай! (Укр. пр., 1963, 760).
26. Як знаю, так граю (Фр., III, 2, 448).
27. а) Як грають, так танцюють (Фр., І, 2, 446); б) Як заграють, так танцюй (Закр., 228; Ном., 114; Фр., II, 1, 145); в) Якої грають, такої і танцюють (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); г) Як ти граєш, так я скачу (//. п., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 199—200.
Бренькати.
а) Дарма, треба бренькнути; б) Тут треба бренькнути (Укр. пр., 1963, 759).
Танцювати.
1. а) Аби умів танцювати, а робити — лихо з ним (Укр. пр., 1955, 192); б) Аби танцювати умів, а робити й лихо навчить (Зін., 213; Ном., 245; Н. ск., 1971, 96; ІМФЕ, 1-5, 461, 66); в) Аби танцювати вміла, а робити лихо навчить (Укр. пр., 1963, 761; Н. ск., 1971, 96).
2. а) В тім танці два кінці (Прип., 223); б) В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять, а все наб’єшся (Укр. пр., 1963, 761).
3. а) Годі за гріш танцювати (Ном., 102; Укр. пр., 1963, 761); б) Куди тобі, грішному, за шаг танцювати (Там же).
4. До роботи недужа, а до танцю, як ружа (Прип., 328).
5. Дотанцювались, що без хліба остались (ШФЕ, 14-3, 211, 32).
6. За танці батька б оддала (Ном., 245; Укр. пр., 1963, 761).
7. Заграй, дудничку, танцюй, дурничку! (Укр. пр., 1963, 762).
8. а) Кінець, бо пішли баби в танець (Прип., 157); б) Кінець! Пішла баба в танець, а за нею горобець! (Ком., 94); в) Кінець — пішла бабуся в танець (ШФЕ, 14-3, 211, 177).
9. Коби-м така до роботи, як до танцю, до охоти (Фр., ПІ, 1, 28).
10. Медведя коли вчать танцювати, то му на скрипку грають (Укр. пр., 1963, 762).
11. Не тобі грають — не танцюй! (Скр., 177).
12. а) Не хочеться танцювати, так черевики просяться (Ком., 94; Укр. пр., 1936, 496; 1963, 761); б) Танцювати не хочеться, а черевики просяться (Укр. пр., 1955, 265); в) Гуляти не хочеться, та черевики просяться (7/. ск., 1971, 151).
13. Обідранці пішли в танці, голобоки пішли в скоки (Ном., 2\5; Укр. пр., 1963, 762).
14. а) Поганому танцюристу і штани заважають (Вік живи, ЗО);
б) Поганому танцюристу і чоботи мішають (ШФЕ, 14-3, 386, 607).
15. Сорочка цвинтарем смердить, а ще б танцювалось (Укр. пр., 1963, 762).
16. Стривай, кума, не з тої ноги танцювать пішла (Укр. пр., 1963, 496).
17. Танцювати замолоду учись — на старість не навчишся (ІМФЕ, 14-3, 211, 205).
18. Так танцюй, як іграють (Зін., 266; Ном., 114; Фр., І, 2, 446; Укр. пр., 1963, 761).
19. Там-то гульки, там-то танці, танцювали голодранці (Прип., 328).
20. а) Танець — не робота, а хто не вміє, то страмота (Ном., 245; Укр. пр., 1963, 761; Н. ск., 1971, 97); б) Танцювати — не робота, а не вмієш — соромота (Ком., 94).— Біл.: Гр., 2, 198.
21. Танцювати — не снопи в’язати (Н. н., Черк.).
22. а) Танцював, танцював, та не вклонився (ШФЕ, 14-3, 211, 32); б) Танцювали, танцювали та й не вклонилися (Укр. пр., 1963, 762).
23. Танцюй, Мар’яна, поки не викопалась яма (Укр. пр., 1955, 264).
24. Узявши віночок, піду в таночок (Укр. пр., 1963, 761).
25. а) Хоць не добре танцює, але довго (Фр., II, 1, 10); б) Хоч погано баба танцює, та довго (Ном., 141; ШФЕ, 14-3, 211, 134);
в) Хоч погано дівка танцює… (Ном., 141); г) «Е, та й гидко ти танцюєш, бабо!»—«Зате довго!» (Укр. пр., 1963, 762); д) Погано вража баба скаче, та ще й довго (Ном., 145; ШФЕ, 29-3, 119, 28).
44
26. Я забула, що я хвора: як танцюй, так танцюй! (Укр. пр., 1963, 761).
27. Як чобіт нема, не йди в танець (Фр., III, 2, 311). Вжарити, утяти, скакати (в танці).
1. а) Ані ївши, ані пивши, скачи, дурню, ошалівши! (Укр. пр., 1963, 762); б) Скачи, враже, як пан каже: не пивши, не ївши, як біс, ошалівши (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 836.
2. Гопки, скачки або рачки! (Н. н., Київщ.).
3. За скоки обіб’ю і щоки (Ном., 245; Укр. пр., 1963, 761).
4. Не писанії рукави скачуть, а сите черево (Укр. пр., 1963, 762).
5. а) Оце вжарив, аж небові жарко! (Ном., 149); б) Оце вшкварив! Аж небові жарко! (Укр. пр., 1963, 761).
6. Скакав, та не уклякнув (Зін., 244; Ном., 169).
7. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом! (Ном., 23).
8. Скачи, чорте, пшона дам! (Зін., 247; Ном., 245; Укр. пр., 1963, 761).
9. а) Утяв до гапликів (Ном., 244); б) Утяв до гапликів, аж гудці сміються (Ном., 244; Укр. пр., 1963, 760).
10. Часом плачеш, часом скачеш (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 198. Шуміти.
1. Добре гудіти, коли є в чім шуміти (Укр. пр.. 1963, 760).
2. Чорт ладу не шука, аби шум (Укр. пр.. 1963. 758). Вулиця.
1. а) Вулиця — безумниця, хто по тобі ходить! (Укр. пр., 1963, 762); б) Юлиця — охотниця, та до сліз доводить (Ном., 247; Укр. пр., 1963, 762).
2. Широка вулиця, а пройти ніде (Ком., 29). Забава.
1. І до забави треба доброї справи (Прип., 128).
2. Там-то забави, від печі аж до лави (Прип., 129).
3. Тобі забава, а мені неслава (Там же).
4. Хто довго забавиться, той добре справиться (Там же). Вечорниці.
1. Любощі і вечорниці заведуть до шибениці (Укр. пр., 1963, 762).
2. Стережися тих вечорниць, як мати тебе від вогню стерегла / ам же).
Гуляти.
1. В хаті гульки, а в городі ані цибульки (Фр., І, 2, 489; Прип., 78).
2. а) Видно по очах, хто гуляє по ночах (ШФЕ, 14-3, 211, 205); пі Знать по очах, хто ходить по ночах (Укр. пр., 1963, 369).— Біл.: і г 2, 369.
8. Все гульки та гульки, а про смерть нема й думки (Укр. пр.,
‘і 95). 4. а) Гулі не одного в лапті вбули (Ном., 246; Укр. пр., 1963, 495); пі Гулі не одного в постоли взули (Укр. пр., 1955, 205; 1963, 408).— (иль, 271; біл.: Hoc., 30; Ляцький, 5; Рапан., 123; Гр., 2, 361. А. Гуля бабуля, поки на хребті кошуля (Укр. пр., 1963, 502).
11. Гуляє, за все забуває (Укр. пр., 1936, 228; 1963, 508).
7. а) Гуляє та силу збирає (Укр. пр., 1963, 762); б) Гуляють та силку збирають (Укр. пр., 1963, 401).
8. Гуляєш — гуляй, але другому не заважай (Н. н., Київщ.).
9. Гуляй, гуляй — догуляєшся (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
10. Гуляй, дитино, покіль твоя година (Ном., 115).— Біл.: Гр., 1, 497.
11. а) Гуляй, доню, піймавши долю (Укр. пр., 1963, 629); б) Гуляй, доню, я тобі не бороню (Прип., 87); в) Гуляй собі, моя доню, бо я тобі не бороню (ІМФЕ, 29-3, 149, 29).
12. а) Гуляй, душа, без кунтуша (Н. ск., 1971, 97); б) Гуляй, душа, без кунтуша, лиха прикупивши (Ном., 245; Укр. пр., 1955, 288; 1963, 500).— Рос: Снєг., 80.
13. а) Гуляй, душа, в тілі, коли кості цілі (Ільк., 22; Закр., 154; Ном., 245; Висл., 252; Фр., 11, 1, 80; ІМФЕ, 29-3, 145, 74); б) Гуляй, душа, поки в тілі, бо сорочку воші з’їли (Укр. пр., 1963, 505); в) Гуляй, душа, поки тепла (Фр., І, 2, 488); … поки жива (Н. ск., 1974, 266).
14. Гуляй, Семене, я до тебе, а ти до мене (Фр., І, 2, 488).
15. а) Гуляй, тато, завтра свято! (Ном., 212; Укр. пр., 1963, 40’і; Н. ск., 1971, 178); б) Гуляй, гиря, три дні свята! (Ном., 212).
16. Гуляють, аж підковами огню крещуть (Фр., І, 2, 488).
17. Гульня в молодості дає хворобу на старі кості (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 361.
18. День гуляє, три слабий, а на п’ятий вихідний (Н. ск., 1971, 178).
19. Добра гульня, та не щодня (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 362.
20. Кричи, не тужи, за три милі гулять біжи (Ном., 247; Укр. пр., 1963, 762).
21. Нехай гуляє молодь! Більш копи лиха не буде (Ном., 247; Укр. пр., 1963, 762); … більш копи лиха не наробить (Ільк., 68; Фр., І, 2, 488).
22. Гуляй, хлопець, буде і на тебе ловець (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 497.
23. а) Нині гульки, завтра гульки — оглянувся — нема чуньки (Н. н. Хмельн.); б) Або гой, або йой (Фр., І, 1, 1); в) Нині гой, завтра йой (Фр., II, 2, 448); г) Нині гойки, завтра зойки та ойки (Фр., І, 2, 378); д) Сьогодні загульно, а завтра цибульно (Укр. пр., 1936, 381; 1963, 589); є) Сьогодні гулі і завтра гулі: держися, щоб у лапті не вбули (Н. н., Черніг.); є) Хто нині гойкає, завтра зойкає (Фр., II, 2, 378).— Рос: Снєг., 365.
24. а) Ні гульня, ні робота, коли рванії чоботи (Скр., 40); б) Ні гульня, ні робота (Укр. пр., 1963, 405).
25. Ось вам, дядьку, шапка і рукавиці — гуляйте у нас ще! (Укр. пр., 1955, 225).
26. Підгуляв, що й з копит збився (Укр. пр., 1963, 506).
27. Розгулявся, як Сірко на вірьовці (Ном., 245).
28. Хто гуляє змолоду, той помре з голоду (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 361.
29. а) Як гуляв, геть прогуляв — від шапочки до халяв (Фр., І, 2,
46
489); б) Як гуляв, так гуляв: ні чобіт, ні халяв (Закр., 228; Ном., 246; Фр., І, 2, 489} Укр. пр., 1936, 280; 1955, 211); в) Як гуляв, так гуляв, ні чобіт, ні халяв, поки додому дійшов, то й підошов не знайшов (Ном., 246; Укр. пр., 1936, 280; 1963, 760); г) Догулявся до латаних сорочок (Сл. Черк., 8). Музика.
1. Веселе ремесло — музицтво: легким хлібом забавляють (Укр. пр., 1963, 760).
2. Голодному їжа, холодному тепло, а ситому музика (II. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 197.
3. За мало грошей мало й музики (ІМФЕ, 14-3. 211, 32).
4. їж, язик, та не ходи до музик! (Укр. пр., 1963, 760).
5. а) Музика без язика (Прип., 210); б) Музика без’язика, а людей збирає (Н. ск., 1971, 96); … а в гуртки збирас (Укр. пр., 1963, 759).
6. Музика: що затирлигав, то і пролигав (Ном., 244; Укр. пр., 1963, 760).
7. а) Нащо мені музик? В мене довгий язик! (Фр., ПІ, 2, 493; Прип., 218); б) Нащо мені музики, коли в нас довгі язики? (Укр. пр., 1936, 230; 1963, 481).
8. Одному музики грають, а другому «вічная пам’ять» співають (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
9. Пересідайте й сотні раз, то музиканти не будуть з вас (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
10. Рибак і музика ніколи хліба не має (Фр., ПІ. І, ІЗ).
11. Три музики грало і всі три виграло (Укр. пр.. 1963, 707).
12. Що ціпом замахає, то й музик наймає (Прип., 132).
13. Яка музика, такі і танці (ІМФЕ, 14-3, 211, 207).
14. Як музика гряне, його ніхто не застане (Сл. Черк., 26).
15. Як не будеш на музиці, то не будеш на язиці (Фр., II. 2, 417; Прип., 210).
Гучно-бучно.
а) Бучно-гучно, а в п’яти зимно (Ільк., 22; Закр.. 155; Ном., 219; Фр., І, 1, 134); б) Гучно-бучно, а п’яти мерзнуть (Укр. пр., 1955, 179).
Пісня.
і. Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би І Ном., 244; Укр. пр., 1936, 472; 1963, 759).
2. Всяка пташка свої пісні співає (Укр. пр., 1963, 759).— Див. 1, пташка.
3. Де праця, там і пісня (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 192.
4. За чиїм столом сидить, того й пісню співає (Фр., III, 1, 176).— І и и 1, стіл.
5. а) 3 піснею дружити — ніколи не тужити (Н. п., Черк.); б) З пі. їм ю робота спориться (Н. н., Вол.).— Біл.: Рапан., 165; Гр., 2, 192.
6. а) 3 пісні слів не викинеш (Літ. г., 1961, 14. VII):, б) 3 пісні і п і лова не викидають (Чуб., 280); в) 3 пісні слів не викидають і . 271); т) 3 пісні слова не викидають (Ільк., 88; Шиш.-Іл., 27;
308; Ном., 258; Фр., II, 2, 544; Вік живи, 33); д) 3 пісні слово Ці викидається (Укр. пр., 1963, 757); є) 3 пісні слова не викидаються
(BHC, 10; Закр., 167); є) 3 пісні слова не викинути (Зін., 2І6; Ном., 258; Чуб., 280); ж) 3 пісні слова не викинеш, а з місця гостя не висадиш (Н. н., Черніг.); з) 3 моря води не вилити, з пісні слова не викинути (Н. н., Вол.).— Рос: Снег., 154; Даль, 682; 836; Ри[бн., 165; Жуков, 172; біл.: Рапан., 165; Гр., 2, 192.
7. Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серцяі загляне (ІМФЕ, 29-3, 113, 145).
8. Казка — брехня, а пісня — правда (Укр. пр., 1963, 787).
9. Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (Ном., 244).
10. Найдорожча пісня, з якою мати колисала (ІМФЕ, 14-3, 211, 175).
11. а) На чиїй лавці сидиш, тому й пісню співай (Ком., 17; Мал., 198); б) Чий хліб їси, того й пісню співай (Фр., ПІ, 1, 487).
12. Не все тому правда, що в пісні співають (Укр. пр., 1963, 757).
13. Пісенька солодка коротка (Висл., 328).
14. Піснею до серця, серцем до народу (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
15. Пісні не доспівуй, а то очі закисатимуть (Манж., 166).
16. Пісня гуртова, а за тютюн вибачай (Ком., 90).
17. Пісня до правди доводить (Укр. пр., 1936, 122).
18. Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину (Вік живи, 33).
19. Пісня складами славна (Ном., 244; Укр. пр., 1963, 757).
20. Про це можна і пісню заспівати, та якби кого за вухо не зачепити (Укр. пр., 1955, 487).
21. Стара пісня на новий лад (Літ. г., 1961, 12. VII).— Рос: Даль, 800; Біл.: Гр., 2, 196.
22. Сяка-така пісенька лучча, ніж сварка (Закр., 208).
23. Так пісню заспівала, що й на вуха не налазить (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
24. То не пісня, та то правда (Ном., 244; Укр. пр., 1963, 757).
25. Хороша пісня, коли б трохи довша (Укр. пр., 1955, 320).
26. Хоч нові птахи, та старі пісні (Укр. пр., 1963, 759).
27. а) Хоч соловей маленький, то його пісні удаленькі (//. п.. Вол.); б) У дурного солов’я дурна пісня (7/. п., Вол.); в) Солов’їними піснями ситий не будеш (Н. п., Вол.); г) У дурного півня дурна й пісня (Літ. г., 1961, 15. XII).- Біл.: Гр., 2, 193.
28. Швидко пісня співається, та не швидко складається (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 192.
29. а) Яка пташка, така й пісня (7/. п.. Вол.); б) Який соловей, така й пісня (Н. н.. Вол.).— Біл.: Гр., 2, 193.
30. Як з такою піснею, то ліпше без неї (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 194.
Співати.
1. Без голосу не співець, без грошей не купець (Фр., І, 2, 408).
2. Болить горло співати дармо (Югас, 53; Зін., 216; Ном., 244; Фр., І, 1, 103; Н. ск., 1964, 265; Укр. пр., 1963, 758).
3. Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться (ІМФЕ, 29-3, 125, 31).
48
Де нема співця, послухаєш горобця (ІМФЕ, 1-5, 451, 101).
5. Заспівай мені пісню народу, а я скажу тобі, чи має він свободу (IIрип., 319).
6. Заспівай собі про липове клиння та про білу березу (Ільк., 35).
7. а) Кожен піє, як уміє (Фр., II, 2, 549; Прип., 254); б) Кожний
вє, гак співає (ІМФЕ, 29-3, 129, 31); в) Як уміє, так і піє (Фр.,
r) Як зуміла, так і спіла (Шиш.-Іл., 90); д) Як умію, так тю (Прип., 352); є) Як умієш, так і нієш (Укр. пр., 1963, 758; Н. ск.,
96); є) Як уміє, так і співає (Укр. пр., 1963, 758). N. а) Кому добре, той співає, кому зле, той плаче (Укр. пр., 1963, б) Кому добре діється, той і співає (Білоц., 28); в) Кому добре пнеться, то той і співає (Укр. пр., 1963, 757).
9. Ma два крилоси не можна співати (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
10. Не кожний веселий, хто співає (Укр. пр., 1963, 757).
11. Не співай, бо будеш плакати (Укр. пр., 1963, 758).
12. Отак чисто співали, як мою бабу ховали (Там же).
18. Ой не втерплю — заспіваю (Там же).
І І. а) Сів та й запів (Зін., 244; Ном., 261); б) Сіла та й запіла і\1).
15. Скигліть, скільки хочте, тільки нас не морочте (Ном., 267).
16. Скільки не співати, а амінем кінчати (Укр. пр., 1963, 537).
17. а) Скільки не сидіть, то не заспіваєш (Ном., 236); б) їж,
•ласпіваєш (Ном., 236). ЇМ. Співаєш добре, а перестанеш — ще краще (Укр. пр., 1955, 184;
SO).
19. Співав, співав, потім хліба не мав (ІМФЕ, 14-3, 211, 207). Співай, дядьку, вона довга! (Шиш.-Іл., 69; Укр. пр., 1936, 487;
H. ск., 1971, 160). І. Співало, бувало, а тепер скиглю (Ном., 91; Укр. пр., 1963, 553). ‘ (пікають співаки, щоб вас побрали собаки (Ном., 244). ‘ і Годі чоловік весело співає, як п’ятериком поганяє (Чуб., 230; І . пр . 1963, 107).
– дівчата закували (Укр. пр., 1963, 757). Ходить од села до села та й співає, що до ладу довела (Укр. -. 172). го співає в смутку, тому полегша прудко (Прип., 319). і о співає, той журбу проганяє (Прип., 319). і о співає, у того робота скоро минає (Там же). Ми і співає, то аж плакати смачно (Укр. пр., 1963, 758).
0, Як заспіває, то й волос в’яне (Укр. пр., 1955, 232).
1, Як заспівають, мов тебе на крилах підіймають (Ном., 244; „,. 1963, 757).
– Ми погано співати, краще добре свистати (ІМФЕ, 1-5, 461, 54).
свято (гуляння).
1) І гацько заходу, а день празнику (Шиш.-Іл., 8); б) Більше
ніж празнику (Ільк., 7; Закр., 145); в) Більше заходу, як
Висл., 234); г) День свята, а тиждень заходу (Фр., ПІ, 1,
ні Гиждень заходу, а день празнику (Фр., ПІ, 1, 207); є) Тижі чо обіду празнику (Там же); є) Три дні заходу, а день
празнику (Ном., 4; Фр., II, 1, 161; Укр. пр., 1963, 404); ж) Три дні ходу, а до обід празника (Закр., 211; Ном., 125; Укр. пр., 1063, 404): з) Три дні ходу, а до полудня празнику (Фр., III, 1, 261); и) Три дні ходні, а до обіду празник (Н. ск., 1971, 127).
2. а) Буде і на нашій вулиці празник (ВНС, 3; Закр., 146; Ном.. 95; Укр. пр., 1963, 156; Н. ск., 1971, 73); б) Буде тобі добрий празник! (Прип., 265); в) Буде ще й на нашій вулиці празник! (Прип.. 265); г) Буде й на нашому тижні свято! (Ном., 95; Укр. пр., 1963. 156); д) Буде й на нашій вулиці свято! (Укр. пр., 1955, 75).— Рос: Даль, 55, 117; Рибн., 114; біл.: Hoc, 9; Рапан., 12).
3. Де бражники, там і празники (Н. н., Черпіг.).— Рос: Даль. 821.
4. Людям свято — свині смерть (ІМФЕ, 8-К2, 15, 75, Явори.).
5. На празник і собаки збігаються (Прип., 265).
6. а) Сьогодні не празник, а ти нам не вказник (Зін., 249; Ном.. 187; ІМФЕ, 1-5, 461, 24); б) Сьогодні празник — баба діда дражнить (ІМФЕ. 15, 461, 24).
7. Трутням празник і по буднях (Літ. г., 1961, 15. XII).
8. а) Хто празника питає, той штани латає (ІМФЕ, 1-5, 461, 24); б) Хто празників питає, той сорочки латає (7л., 281; Укр. пр., 1963. 40і); в) Хто щодня празника питає, той штани латає (ІМФЕ, 1-5, 366. 52); г) Хто празники питає, той спину латає (Укр. пр., 1955, 203).
Святкувати.
1. День свят, а діла сплять (Укр. пр., 1963, 404).
2. Такий набожний, що другий день святкує (Укр. пр., 1955, 198: 1963, 404).
3. а) Як усе святкувати, то не буде чого ковтати (Укр. пр., 1955, 198; Укр. пр.. 1963, 404; Н. ск., 1971, 177); б) Як усе празникувати, то й сорочки не мати (Ком., 85).
ДРУЖБА. ТОВАРИШУВАННЯ. СУСІДСТВО. КУМІВСТВО
Друг.
1. 1. Без вірного друга великая туга (Ном., 173; Фр., II, 1, 52; Укр. пр., 1936, 401; 1963, 470).
1. Були б пиріжки — будуть і дружки (Укр. пр., 1955, 294; 1963, 703).— Рос: Даль, 296.
2. Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить (Н. н., Черніг.).
3. Давніх друзів забувають, а при горі поминають (Укр. пр., 1936, 401; 1963, 703).
1. Дерево міцне корінням, людина — друзями (Н. ск., 1971, 83).
2. Для доброго друга випряжу коня з плуга (ІМФЕ, 14-3, 386, 513).— Див. 2, милий.
3. Друга шукай, а найдеш — тримай (Укр. пр., 1955, 141; 1963, 701).
1. Друг боягуз — гірше ворога (ІМФЕ, 14-3, 386, 607).
2. Другу дружи, а другого не гніви (Укр. пр., 1963, 703).
1. Друзі до гробової дошки (Зак. пр., 67).
2. Друзі до чорного дня (Н. п., Київщ.).
3. а) Друзі пізнаються в біді (Укр. пр., 1955, 141; Зак. пр., 67; Укр. пр., 1961, 171; 1963, 703); б) Друг пізнається в нещасті (ІМФЕ, 14-3, 211, 164).—Рос: Снєг., 104; Жуков, 138; біл.: Гр., 1, 381; в) В біді пізнавай приятеля (Фр., Ill, 2, 382); г) В пригоді пізнавай приятеля (Ільк., 15; Закр., 151; Фр., II, 2, 589; Укр. пр., 1961, 171).
1. Друзі —це злодії часу (ІМФЕ, 14-3, 211, 253).
1.14. Злосливий друг спереду ласкає, а ззаду кусає (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
1. Коли не маєш друга,— шукай, а як знайшов — сокоти (Зак. пр., 68).
2. Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей (Висл., 279).— Див. позичати.
3. Людина без друзів — що дерево без коріння (ІМФЕ, 14-3, 211, 258).
4. Найти друга, за якого можна померти — легко, а такого, щоб за тебе помер — важко (Н. н., Черк.).
1. Не все другу знати, що на серці в себе мати (Укр. пр., 1963, 703).
2. Не карай, Боже, нічим, як другом лихим (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 384.
3. Не май друга вірного, не будеш мати зрадного (Н. ск., 1964, 231).
4. а) Не май сто рублів, а одного друга (Укр. пр., 1963, 701); б) Не май сто рублів, як одного друга (Ном., 184); в) Не май сто кіп, як сто друзів (Зін., 201; Укр. пр., 1963, 701); г) Не май сто кіп у полі, а май друзів доволі (Фр. сл., 97); д) Не так тії сто братів, як сто друзів (Ном., 184; Зір., 11; Укр. пр., 1963, 701).— Рос: Симоні, 213; Жуков, 283; Рибн., 55; біл.: Hoc, 100; Гр., 1, 383.
1. Нема кращого друга, як вірна подруга (Укр. пр., 1963, 641).
2. Не милий світ, коли друга ніт (Зак. пр., 68).
3. а) Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже (Н. ск., 1964, 105).— Біл.: Гр., 1, 382; б) Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться (Укр. пр., 1955, 141; 1963, 702).
4. а) Нових друзів май, старих не забувай (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 296; б) Нових друзів наживай та й старих не забувай (ІМФЕ, 8-К 2, 17, 187, Яворн.); в) Нових друзів приймай, а старих не забувай (Зак. пр., 68; ІМФЕ, 14-3, 211, 205).— Рос: Снєг., 300; Рибн., 84.
5. а) Одежа краща нова, друзі кращі старі (ІМФЕ, 14-3,211,205); б) Старий друг ліпший нових двох (Н. п., Черніг.).— Рос: Снєг., 384; Даль, 744; біл.: Гр., 1, 382.
6. Оставайся, мамо, в лузі: вже тепера ми самі друзі (Укр. пр., 1963, 704).
1. При добрій годині всі друзі й побратими (Укр. пр., 1963, 703).
2. Скажи мені, хто твій друг, то я скажу, хто ти такий (Н. «., Черніг.).— Див. 2, казати.
3. Такі вони друзі, що коли б’ються, то й колом не розженеш (ІМФЕ, 14-3, 211, 205).
4. То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух (Н. н., Вол.).
5. а) У друга вода солодша від вражого меду (Фр., II, 1, 52); … ніж ворога мед (Укр. пр., 1963, 703); б) У друга вода солодша вражеського меду (Ном., 184).
1. Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся (Н. н., Черк.).
2. Чоловік без друга — що їжа без солі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 381.
1. Як не матимеш друга, не матимеш ворога (Перем., 1854, 102).
37. Як прийде туга, пізнаєш друга (Фр., Ill, 1, 227).
Дружба.
1. Берись дружно — не буде сутужно (Укр. пр., 1963, 157).
1. Говорити правду — втратити дружбу (Перем., 1854, 102).— Рос: Даль, 777.
2. а) Дружба дружбою, а служба службою (Прип., 229; Укр. пр., 1936, 144; 1963, 703; Н. ск., 1964, 130); б) Служба службою, а дружба дружбою (Ном., 203).— Рос: Снег., 104; Даль, 251; біл.: Нос, 37; Гр., 1, 353.
4. Дружба міцніша від кам’яних стін (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 381.
б. Дружба — найбільший скарб (Н. н., Черк.).
1. Дружба родиться в біді, а гартується в труді (Там же).
2. Дружба та братство — дорожче багатства (Укр. пр., 1963, 701).
3. Дружба — як дзеркало: розіб’єш, не складеш (Зак. пр., 67).
4. а) Дружні сороки орла заклюють (Укр. пр., 1963, 160); б) Як дружні сороки, то й гуску з’їдять (ІМФЕ, 29-3, 211, 188).— Рос: Жуков, 433; Рибн., 54.
5. Дружній череді і вовк не страшний (Укр. пр., 1963, 160).
6. Не в службу, а в дружбу (Укр. пр., 1963, 703).— Рос: Даль, 236; біл.: Гр., 1, 382.
1. Ой дружба, дружба! Гірка твоя служба! (Укр. пр., 1963, 704).
2. Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми (Укр. пр., 1963, 702).
3. Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш (Укр. пр., 1955, 140; Зак. пр., 70; Укр. пр., 1963, 705).
Дружити.
1. Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе (Укр. пр., 1963, 704).— Рос: Даль, 789.
1. Дружи, а за пазухою камінь держи (Ном., 184).
2. Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр. пр., 1955, 152).
3. З добрим дружись, а лихих стережись (Укр. пр., 1936, 402; 1963, 704).— Рос: Снег., 383.
5. З ним дружи, а камінь за пазухою держи (Прип., 111).
Компанія.
1. 1. В хорошій компанії розуму наберешся, в поганій і свій загубиш (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
2. За компанію і циган повісився (Ном., 240; ІМФЕ, 14-3, 211, 141).— Біл.: Гр., 1, 376.
3. а) Зла компанія — що вугілля: як не впече, то замаже (Укр. пр., 1936, 400); б) Злі компанії і доброго чоловіка зіпсують (Ном., 118; Укр. пр., 1963, 706); в) Погана компанія і доброго чоловіка зіпсує (Укр. пр., 1936, 706).
Приятель.
1. 1. Біднота показує нам наших приятелів (Прип., 18).
2. Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду (Прип., 267).
3. а) В біді пізнавай приятеля (Фр., ПІ, 2, 382); б) Вірний при¬ятель — то найбільший скарб (Укр. пр., 1936, 401; 1963, 701).— Див. друг.
4. Глупота наших приятелів більше нам зашкодить, ніж мудрість наших ворогів (ІМФЕ, 29-3, 151, 12).
1. Де щастя упало, там приятелів мало (Ільк., 26).
2. а) Для приятеля нового не пускайся старого (Ільк., 26; Закр., 158; Висл., 255; Укр. пр., 1955, 140); … не цурайся старого (Укр. пр., 1963, 703); б) Для приятеля нового не покидай старого (ІМФЕ, 29-3, 11, 53); в) Задля нового приятеля старого не кидай (Прип., 267).
1. Коли мішок, як теля, приятелів тьма, а як лата — нема ні Светри, ні брата (Фр., II, 2, 403).
2. а) Коли хоч приятеля позбутися, то позич йому грошей (Укр. пр.. 1963, 702); б) Хочеш сі позбути грошей, знайди собі приятелів (фр., II, 2, 581).
3. Лагідні слова роблять приятелів, а Острі слова — завзятих порогів (Прип., 309).
1. а) Ліпше мати сто приятелів, чим одного ворога (ІМФЕ, 29-3, 113, 23); б) Ліпше сто приятелів, як один ворог (Прип., 208); в) Кра¬ще сто приятелів… (ІМФЕ, 1-5, 461, 292); г) Ліпше десять приятелів, ніж один ворог (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 383.
2. Напоминай приятеля в тайні, а величай прилюдно (Прип., 268).
3. Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями (Укр. пр., 1963, 701).
4. Не посварившись з ким перш, не мати приятеля (Зін., 234; Ном., 184).
5. Поки щастя плужить, доти приятель служить (Укр. пр., 1963, 703).
6. а) Приятелева вода лучча ворогового меду (Висл., 237; Укр. пр., 1936, 402; 1961, 171); … ліпша, як неприятелів мед (Н. ск., 1964, 232); б) Приятелева вода солодша за мед (Н. н., Київщ.); в) Солодша приятелева вода від ворожого меду (Прип., 52).— Біл.: Гр., 1, 385.
1. Приятелів тьма, а вірного друга нема (Н. н., Хмельн.).
2. Приятельство що старше, то сильніше (Прип., 268).
3. Свого вколупав би здоров’я для милого приятеля, якби можна (Укр. пр., 1963, 702).
1. Старих приятелів забувають, а при біді споминають (Н. ск., 1964, 232).— Див. друг.
1. Сукно вибирай цвітом, а приятеля — привітом (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
2. Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов (ІМФЕ, 29-3, 116, 27).
1. Треба і в пеклі приятеля мати (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
2. Хорони мене, господи, від приятелів, бо з ворогами сам собі раду дам (Вік живи, 25).
Товариство.
1. 1. Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує (ІМФЕ, 29-3, 123, 31).
1. У товаристві лад — усяк тому рад (Укр. пр., 1963, 157).
2. Хто од товариства одстане, нехай од того шкура одстане (Укр. пр., 1963, 160).
Товариш.
1. а) Вовк вівці не товариш; б) Вовк коневі не товариш (Н. н., Ів.-Фр.); в) Горщок котлу не товариш (ІМФЕ, 29-3, 138, 5).— Біл.: Гр., 1, 429; г) Гусь свині — не товариш (Ном., 22; Укр. пр., 1963, 704); д) Гусь волові не товариш (Я. н., Київщ.); є) Кінний пішому не товариш (Н. н., Вол.); є) Кінь волу не товариш (Укр. пр., 1963, 704); ж) Кінь коневі не рівний (ІМФЕ, 29-3, 133, 5); з) Кінь з волом не пара (ІМФЕ, 29-3, 139, 4); и) Кішка миші не товариш (Н. н., Вол.); і) Не сват ситник коробейнику (Ном., 22; Укр. пр., 1963, 704; ІМФЕ, 29-3, 138, 6); ї) Не товариш той бісон, якого звуть хамелеон (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); й) Медвідь вовкові не товариш (Н. н., Ів.-Фр.); к) Медвідь корові не брат (Н. н., Вол.); л) Піший кінному — не товариш (ВНС, 21; Закр., 201; Фр., II, 2, 548; Укр. пр., 1955, 265); м) Свиня коню не товариш (Н. н., Рое.); н) Ситий голодному не товариш (ІМФЕ, 29-3, 138, 4); о) Ситник коробейнику — не товариш (Ном., 283; ІМФЕ, 1-5, 461, 292); п) Ситник берднику — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704); р) Сліпий зрячому — не товариш (Перем., 1854, 102); с) Солома вогневі — не товариш (Укр. пр., 1936, 402); т) Старець медвіднику — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704); у) Шорник ситникові — не товариш (Ном., 23; Укр. пр., 1963, 704).— Рос: Симоні, 131; Снєг., 175; Даль, 773, 636; Рибн., 158; Жуков, 83; біл.: Hoc., 142; Гр., 1, 429.
1. Для доброго товариша чортзна-що не дають (Укр. пр., 1963, 688).
1. З ким потоваришуєш, таким і сам станеш (Білоц., 29).
2. Скажи мені, хто твій товариш, тоді я скажу, хто ти! (Укр. пр., 1955, 140).
Брататися.
1. Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким (Чуб., 289).— Лив. 1, кінь.
1. Вчора браталися, нині розсталися (Фр., І, 1, 117).
2. Не братайся, з ким єс телят не пас (Фр., І, 1, 117; Укр. пр., 1963, 704).
1. Побратався, копу видячи (Зін., 240; Ном., 184).
б. Побратався собака з горобцем (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 704). 6. Побраталася свиня з пастухом (Укр. пр., 1963, 125). Братерство, братство.
1. а) Добре братерство краще багатства (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 157); б) Добре братство миліше, ніж багатство (Зак. пр., 67); … дорожче багатства (Н. н., Черк.).— Рос: Снєг., 95; Даль, 776; Рибн., 86; біл.: Гр., 2, 141.
1. Братерство міцніше камінної стіни (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2,
141.
3. а) Єдність і братерство — велика сила (Укр. пр., 1963, 157);
б) Єднання — найкраща спілка (Там же).
Побратим.
1. Поганого чоловіка в побратими не бери (ІМФЕ, 29-3, 123, 33).
2. При добрій годині всі друзі і побратими (Укр. пр., 1963, 703). Вірна людина, вірний.
1. В лиху годину узнаєш вірну людину (Укр. пр., 1963, 703);
… пізнаєш вірну людину (Укр. пр., 1955, 141).
2. Не май вірного, не будеш мати зрадного (Н. к., 1972, 114).
До кого пристанеш, таким станеш.
1. а) Біля чого потрешся, того і сам наберешся (Укр. пр., 1936,999); б) До кого пристанеш, і сам таким станеш (ІМФЕ, 29-3, 123, ЗІ); в) 3 ким поведешся, від того й наберешся (Укр. пр., 1955, 140; 1963, 704; Н. ск., 1971, 101); г) 3 ким пристанеш, таким і станеш (Вік живи, 35); д) 3 яким пристаєш, сам таким стаєш (Ільк., 38; Чом., 116; Висл., 339; Фр., II, 2, 596; Літ. газ., 1961, 8. XII; ІМФЕ, W-1, 113, 156); є) 3 яким пристанеш, таким і сам станеш (Ільк., 38); •) 3 яким собі зайдеш, таким зістанеш (Н. ск., 1964, 231); ж) Хто до кого пристає, таким і стає (Фр., II, 2, 596; Укр. пр., 1963, 705); … таким сам і стає (Укр. пр., 1955, 140).— Рос: Снєг., 389; Даль, 180, 687; Жуков, 386; Гр., 1, 383.
2. а) Коло чого вертнешся, того й наберешся (ІМФЕ, 14-3, 386, 557); б) Коли об глину потрешся, того й наберешся; в) Об що потрешся, того й наберешся (Укр. пр., 1963, 705).
Не роби другому зла.
а) Не роби другому того, що сам не хочеш; б) Не роби другому ІЛОГО, бо на тебе прийде (Н. ск., 1964, 72); в) Не чини другому того, що тобі не мило; г) Чого сам не любиш, того і другому не чини; д) Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай (Укр. пр., 1963, 989); є) Що собі не мило, й людям не зич (Укр. пр., 1963, 356); є) Що Собі неугодно, того і другому не роби (7л., 316); ж) Що тобі не мило, другому не зич (Н. н., Вол.).— Біл.: Hoc, 189; Гр., 2, 457.
Двоє однакові. Один від другого не кращий.
1. 1. З одної печі, та не однакові колачі (ІМФЕ, 14-3, 211, 189).
2. Комусь ніяково, а йому однаково (Н. ск., 1971, 149).
3. а) Коняка, собака — то шкура однака (Укр. пр., 1963, 517); б) Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь (Укр. пр., 1963, 516); в) Одна другу не переважить (Укр. пр., 1963, 464); і ) Одним миром мазані; д) Одного плота коли; є) Одного поля ягода; •) Одного тіста книш; ж) Обоє рябоє (Укр. пр., 1963, 516).
Ми з тобою (однакові або різні).
1. а) Ми з тобою, як риба з водою (Н. н., Черніг.); б) Ми з тобою,
як риба з водою: ти у воду, а я над тобою (Н. н., Ров.); в) Ми
і гобою, як риба з водою: ти на дно, а я на берег (Н. н., Черніг.);
і ) Ми з тобою, як риба з водою: я на лід, а ти під спід (Укр. пр., 1955,
t55; Н. ск., 1971, 154); д) Я з тобою, як риба з водою (Укр. пр., 1963,
,ot).— Рос: Даль, 775; біл.: Гр., 1, 385.
2. Вони між собою — нерозлита вода (Укр. пр., 1963, 701).
Рівні, рівняти (одне до одного).
а) Прирівняв слона до комара; б) Прирівняли послід до оладка; її) Прирівняв свиню до коня, та шерсть не така; г) Рівня ягня проти Онл (Укр. пр., 1963, 443).
Сусід.
1. Без брата проживеш, а без сусіда — ні (ІМФЕ, 14-3, 249, 32).
2. а) Близький сусід кращий від далекого брата (Укр. пр., 1961, ” ); б) Близько сусід ліпше, як далеко брат (Прип., 326).— Рос: (a lb, 779; біл.: Гр., 1, 386.
‘Л. а) Бодай доброго сусіда мати та й своїм плугом орати (Прип., ‘; б) Бодай злого сусіда не мати, лиха не знати та й своїм плугом •і” “і (Висл., 234).
1. Добре, як сусід близький і перелаз низький (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 386.
2. а) Добрий сусід — найближча родина (Зак. пр., Ill; Н. ск., 1971, 230); б) Добрий сусід дорожчий від брата (Н. н., Бук.).
1. Знають сусіди твої обіди (Прип., 396).
2. а) Коли сусід, як мід, то проси його на обід (Прип., 326);
б) Коли сусід, як мідь, тоді проси його на обід (Ном., 233).
1. а) Не держи сусіда в хаті, поклади на тім місці камінь: зіб’єш ногу та знаєш, що на тім буде кінець (Укр. пр., 1963, 152); б) Як маєш сусіда пустить, то в сінях камінь положи (Ном., 92).
2. Не заглядай до сусіда, може з того бути біда (ІМФЕ, 29-3, 113, 31).
10. а) Не купи хати, та купи сусіда (Ном., 183); б) Не купуй собі
дім, але сусіда, дім купиш, але сусіда не продаш (Н. ск., 1964, 231);
в) Не купуй собі дім, а купи сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси
(Укр. пр., 1963, 702); г) Не купуй хати, тільки доброго сусіда (ІМФЕ,
29-3, 113, 163).— Рос: Даль, 779; Жуков, 285; біл.: Гр., 1, 386.
1. Нема більшої біди над лихі сусіди (Висл., 305).
2. Не позичай у сусіда розуму (Закр., 186).
3. Не шукай хати, єно доброго сусіда (Висл., 311).
4. Постій, сусідко, ще трошки видко (Укр. пр., 1963, 483).
5. а) Пусти сусіда в хату та й сам у сусіди йди (Ном., 92; Укр. пр., 1963, 262); … та й сам підеш до сусіди (Грінч., 307); б) Пусти сусідів до хати, то сам підеш до сусідів (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).— Біл.: Г р., 1, 387.
1. Сусід спати не дає— добре живе (Укр. пр., 1963, 434).
2. Сусідська річ позичати вогню (Прип., 326).
3. Сусідські діти — найпустіші (Там же).
4. Тоді сусід добрий, коли мішок повний (Ільк., 93; Ном., 46; Висл., 342; Укр. пр., 1963, 690).
5. У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене єдно, та не хоче (Чуб., 271).
6. а) У сусіди ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати (Ном., 183; Укр. пр., 1963, 643); б) У сусіда ані жінки не бери, ані коня не купуй, бо будуть втікати до давньої хати (ІМФЕ, 29-3, 126, 32).
7. Чим більше насолить сусіді, як не язиком? (Укр. пр., 1963, 171).
1. Який сусіда, така і бесіда (7/. ск., 1972, 114).
2. Як ся чоловік гаразд має, то і сусід буває (Ільк., 107; Закр., 230; Ном., 46; Укр. пр., 1963, 690).
Кум, кума.
1. 1. Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ (Фр., III, 2, 467).
1. А то хватай, куме, в міх! (Укр. пр., 1963, 455). .
2. В кожної куми свої пироги (ІМФЕ, 14-3, 393, 43).
3. Втікайте, куме, бо біда суне (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).
4. Годі вам, куме, тої ласки (Н. н., Львівщ.).
5. а) Годі, куме, їсти, бо не буде місця на пироги (Прип., 174);
б) Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця (Ільк., 20; Закр., 153; /Іон., 236; Фр., II, 2, 320; Укр. пр., 1936, 256; 1963, 680).
1. Голодній кумі лиш хліб на умі (Фр., III, 2, 467).— Див. 2, голод.
2. а) Де кум, а де коровай (Прип., 174); б) —Де кум? — Де м>|м>вай? (Ільк., 25; Закр., 156; Ном., 184; Укр. пр., 1963, 532); |) Добре кум, где коровай? (Зін., 223).
3. а) Добре кум говорить, лиш кривий рот має (Фр., II, 1, 8); 6) Кум красно говорить, але кривий писок має (Ном., 60).
10. Дарма, що кума бліда, аби пиріг спекла (Укр. пр., 1963, 680).
11. Жінка суджена, а кума люблена (Укр. пр., 1963, 679; ІМФЕ,
І 5, 461, 155).
12. а) Заблудив до куми в комору (Прип., 20); б) Заблудив до
кума в комору (Фр., І, 1, 62); в) Доплутався напотемки до кума
н комору (Прип., 174);
13. За кума битий і в кума не бути (Ном., 41; Укр. пр., 1963, 680).
14. Зачмутувала кумася коло свого Йвася (Укр. пр., 1963, 679).
15. Здоров, куме Науме! (Укр. пр., 1963, 680).
16. а) Знає кума — знає півсела (Фр., II, 2, 321; Укр. пр., 1961,
219); б) Знає кум та кума та людей півсела (ІМФЕ, 29-3, 118, 31).
17. Знехочу кум у кума порося з’їв (Ном., 98; Укр. пр., 1936, 247).
18. а) І кума сором, і хліба жаль (Зін., 228; Ном., 92; Фр., III, 1,
263; Укр. пр., 1936, 411; Н. ск., 1971, 136); б) І кум милий, і хліба
шкода (Перем., 1854, 102).
1. а) їж, кума, хліб, хоч позичений, не мені віддавати (Зін., 258; Ном., 235); б) їж, кумасю, хліб, хоч позичений! — Та дарма, кумоч¬ку, не мені його віддавать (Ном., 235); в) — їж, куме, хліб, хоч позичений! — Та мені ж його не оддавати! (Укр. пр., 1936, 497); і) Куме, їж хліб позичений, не мені оддавать (Зін., 231; Ном., 295; Чуб., 233); д) їжте, куме, їжте, не голодуйте, як дома (Н. н., Зак.).
1. їла б кума, та ложки нема (Н. н., Ів.-Фр.).
2. а) їхав до Хоми, а заїхав до куми (ІМФЕ, 14-3, 211, 107);
б) їхав до Хоми, а попав до куми (Укр. пр., 1961, 504; 1963, 491);
в) їхав до Хоми, а потрапив до куми (Укр. пр., 1955, 288).— Рос:
Снег., 471; Даль, 256; біл.: Гр., 2, 111.— Див. 1, їхати.
1. Казала кума — дам пшона, а у неї самої нема (Укр. пр., 1936, 404; 1963, 315; Н. ск., 1971, 56).
2. а) Коби знаття, що в куми пиття, то б і діти забрала (Ільк., 42; Висл., 275); б) Коби знаття, що в кума пиття, то і діти б забрав (Прип., 223); … то би ще діти післав (Фр., II, 1, 202); в) Щоб знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав (Укр. пр., 1955, 227); г) Якби знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав (Ном., 104); … то й дітей би забрать (Укр. пр., 1963, 438); … то й жінку взяв би з собою (Н. ск., 1976, 33).— Рос: Рибн., 103; біл.: Рапан., 128.
3. Кого люди за люди мають, з тим кумаються (Висл., 276); … з тим ся кумають (Ільк., 43; Ном., 184; Укр. пр., 1963, 679).
4. Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити (Перем., 1854, 102).— БІл.: Гр., 2, ПО.
5. Кому яке діло, що кума з кумом сиділа (Ном., 186; Укр. пр., 1963, 680).— Рос: Снєг., 456.
1. а) Кума зійшла з ума і мене звела! (Укр. пр., 1963, 680); б) Кума мене з ума звела (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 391.
1. Кума без ума, а в кума і того нема (Укр. пр., 1963, 679).
2. а) Кума з кумою тирири — свині моркву порили (Ном., 255; Укр. пр., 1963, 483); … свині моркву перерили (Прип., 174); б) Тере¬вені точать, а свині в ріпі (Укр. пр., 1963, 483).
1. Кумай, не кумай, а своє думай (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 679).
2. Кума кумі, та по всім селі (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 394.
3. Кум кума пізнав і на пиво позвав (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2
1. а) Кума не бити, горілки не пити (Фр., II, 1, 3); б) Неібити кума, не пити пива (Шиш.-Іл., 48).— Див. 2, пиво.
1. Кума не без ума (Чуб., 264).
2. Кума по хресті і по хвості (Прип., 174).
3. Кума, та не та (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 858.
4. — Куме Андрею, не будьте свинею! — Як же мені не бути, коли мене люди знають (Ном., 57; Фр., II, 2, 322).
1. Куме, куме, дурний твій уме! (ІМФЕ, 1-5, 461, 96).
2. а) Куме, куме, солома ся суне (Прип., 174); б) — Куме, куме, солома ся суне! — Най ся сунуть і вколоти, я не маю охоти (Н. н., Ів.-Фр.); в) Куме, солома суне! (Укр. пр., 1963, 467).
3. Кум із кумою повинні жити, як із рідною сестрою (Ном., 184; Укр. пр., 1963, 680).
1. Кум із кумою родичі од голови до пояса (ІМФЕ, 8-К2, 14, 171,
Яворн.).
42. Кум королю, а сват Терещенку (ІМФЕ, 8-К2, 14, 170, Яворн.;
Укр. пр., 1963, 128).
1. а) Кум — не кінь, аби ціле яйце з’їв (Фр., II, 2, 322); б) Кум не свиня, ціле яйце з’їсти (Фр., II, 2, 322); в) Кум — не свиня, аби яйце в борщі з’їв (Ном., 98; Фр., II, 2, 322); г) Кум — не свиня, щоб яйце в борщі з’їв (Укр. пр., 1963, 680).
1. Кум не кум, а дитину пошануй (Н. н., Ів.-Фр.).
2. Кум не кум, а з черешні злазь (ІМФЕ, 14-4, 266, 42).
1. а) Кум — не кум, не лізь в горох (Зін., 262; Закр., 175; Ном., 189; Фр., НІ, 2, 467); … а в горох не лізь (Шиш.-Іл., 37; Чуб., 289; Укр. пр., 1936, 140; 1963, 680); … а в горох не ходь (Н. ск., 1964, 112).— Рос: Снег., 1, 112; Даль, 391.
2. Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кіст¬ка (Н. н., Черк.).
1. Многі куми доводять до суми (Укр. пр., 1963, 453).
2. Надія на кума Матія (Фр., II, 2, 427).
3. Найду куму, аби було к чому (Ном., 95; Укр. пр., 1963, 679).
4. Нашій кумі все просо на умі (Ном., 183).
5. а) Нащо мені кума — були б пироги (Ном., 140); б) Нащо-мені куми — були б пироги (Укр. пр., 1963, 680).
6. Не було в куми запаски, аж гляди — кума в плахті походжає (Ном., 152; Укр. пр., 1963, 680).
7. Не сподівайтесь, кумасю, на пиріжки та їжте хлібець (Укр. пр., 1963, 680).
1. Не трать, куме, сили, спускайся на дно (Укр. пр., 1955, 290).
2. Не хочеш страти, не сунься ні в куми, ні в свати (Ном., 184; | чр пр., 1963, 680).
1. Під лихий час й кум за собаку (Ном., 46; Укр. пр., 1963, 709).
2. а) Полюбив кум куму, бо не було кому (Фр., II, 2, 322); г»І Хвалить кум куму, як нема кому (Н. н., Бук.).
3. При добрій годині всі куми й побратими (Укр. пр., 1963, $70). -Див. 2, родина.
4. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде (Фр., II, 2, 322; fnp. пр., 1963, 680).
5. Принесе біс кума, та не буде ложки (Зін., 240; Ном., 292; Укр. p., 1963, 680).
1. Розумна й кума, як бочка пшона, а як пшоно в узлі, то розуму нема (Укр. пр., 1963, 679).
1. Спасибі кумі, що кума добра! (Укр. пр., 1963, 680).
1. Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла (Укр. пр., 1961, 89).
1. У куми і вода смачніша (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 111.
1. Умерла дитина, то й кумівство пропало (Ном. 184; Укр. пр., 1963, 681).— Див. 2, умирати.
1. У нелюбої куми не смачні й пироги (Укр. пр., 1963, 680).
2. Хоч кума, але чортом дивиться (Укр. пр., 1955, 219; 1963, 344).
69. Хоч так, куме, сядь, хоч так сядь, та все сядь! (Ном., 23; Укр.
„ 1963, 680).
1. Хто кумить і свашить, додому не пташить (Фр., II, 2, 323).
2. Шуми до куми! (Укр. пр., 1963, 680).
1. Як не кум, то й до куми не підлещуйся (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 112.
2. а) Як я воли мав, з кумою кумував, як воли одпали, кумувати перестали (ІМФЕ, 14-3, 382, 33); б) Як Микита воли мав, то Микита й кумував (Укр. пр., 1963, 679; Н. ск., 1971, 48).
ДОБРОЗИЧЛИВІ ТА ЛИХІ ПОБАЖАННЯ. ВІТАННЯ. ТОСТИ
1. А батькові твоєму щоб жито родило! (Укр. пр., 1963, 731).
2. Аби так наші вороги їли з маслом пироги! (Прип.. І).
3. — Ачхи! — На здоров’я! Шпичка в ніс і сім пар коліс! (ІМФЕ, 8-К2, 8, іі. Явори.).
4. а) Благодареники за вареники, каші не їв, борщу не бачив. (Ном., 237; Укр. пр.. 1936, 394; 1955, 320; 1963, 581); …а галушок і в вічі не бачив (Ном., 237; Укр. пр., 1963, 691); б) Благодареники за в а реї і и ки (Ном., 237).
5. а) Бог заплатить за обід, що наївся дармоїд! (Ільк.. 6; Закр., 1′,’,); б) Богові хвала, що грішна душа напхалась! (Прип., 21); в) Богу хвала, що ся душа напхала! (Ільк., 8; Ном., 236; Фр.. І. І, 167; ІМФЕ, 29-3. 145, 62); г) Хвала богу і слава, що ся душа напхала! (//. ск.. 196′,. 199).
І, Бодай вас бог любив, а мене молодиці! (ІМФЕ, 8-К2, 8, 162. Яворн.; Укр. пр.. 1963. ‘,92).
7. Бодай на вас добра година та грошей торбина, а до того дітвори СОТНІ ПІВТОри! (Укр, Пр., 1955. 309; 1963. 730).
8. Бодай не діждати своє серце на шматки рвати! (Укр. пр.. 1955. 310; 1963. 729).
9. Братику перепою, перепий щастя й долю! (Прип., 107).
10. а) Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля! (Укр. пр., 1955, 309; Вік живи, 16); …а багата, як земля святая (Ільк., 9; Ном., 89; Висл., 235; 06р. сл. 2′,); … як земля сира! (Укр. пр., 1963, 729); б) Будь здорова, як вода, багата, як земля, плодовита, як свиня! (Н. н., Сумщ.); в) Будь здорова, як вода, а багата, як земля! (Укр. пр., 1955, 309); г) Будь, здорова, як вода, багата, як земля, щаслива, як зоря! (Ном., 286); д) Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля! (Ном., 8); є) Верба б’є, не я б’ю! Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля (Укр. пр., 1963, 607).— Рос: Даль, 753; є) Щоб здорові були, як вода! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); ж) Щоб ви були такі веселі, як весна! (Укр. пр., 1936, 440; 1963, 729); з) Щоб ви були веселі, як весна, багаті, як земля, бистрі, як вода, а гожі, як рожі
і ІМФЕ. 14-3, 386, 33); и) Щоб ти був багатий, як земля! (Ном., 89; Укр., пр., 1963, 729); і) Щоб ти був здоровий, як вода! (Ном., 89).
11. Бувай здорова од припічка до порога! (Мал., 188).
12. а) Бувай здоров, коли змолов! (Закр., 145; Висл., 235; Укр. пр.. 1936, 501); …коли-с змолов (Ільк.. 9; Ном., 89); б) Бувай здоров, коли змолов, а як ще ні, то сиди в млині (Прип., 204); в) Бувай здоров, коли змолов, а я нараз, та й за тобою зараз! (Прип., 207).
13. Бувайте здорові, майтеся гаразд, як вам не стане, вертайтесь до нас! (Прип., 136).
14. Будь здорова, гортаночко, бо йде на тя повінь! (Зак. пр., 99).
15. Будьмо живі, богові милі, а людям і чорт не догодить! (ІМФЕ, 8-4, 329, 43).
16. Бувайте здорові, мої чорноброві! Кліпайте очима, коли ласка ваша! (Укр. пр., 1963, 700).
17. а) Будьмо здорові, як бурі корови, а я буду пить, як черкаський бик! (Ном., 227; Укр. пр., 1963, 697; Обр. ел., 24); б) Будьмо здорові, як сірі корови, а я, як бик, із чарки смик! (Чуб.. 282); в) Будьте здорові, як сиві корови, а наш бик і так звик! (Обр. сл.. 24).
18. а) Будьмо, людей не гудьмо, бо й самі не кращі! (Укр. пр., 1963, 697); б) Будьмо, не гудьмо, нас люди й давно не хвалять! (Укр. пр., 1963, 697); в) Будьмо, нікого не гудьмо і себе не забудьмо! (Н. п.. Вол.); г) Будьмо та не гудьмо! (Н. н.. Черк.).
19. а) Будьте здорові! (Н. п., Київщ.); б) Будьте здорові з колядою! (Укр. пр.. 1963. 682).— Рос: Міхельсон, 2, 25.
20. а) Будьте здорові, в кого чорні брови! (Шиш.-Іл., 10; Ном., 227; ІМФЕ. 29 3. 145, 45); б) Будь здорова, моя чорноброва! (//. п.. Сумщ.).— Рос: Даль, 753; в) Будьте здорові, в кого чорні брови, а я свої саджею підмажу, то й ваші переважу! (Н. п.. Черк.), г) — Будьте здорові! — Скачіть на здоров’я! (Укр. пр., 1963, 696).
21. Будем жити, мед-вино пити, хліб жувати, добра чекати! < ІМ<І>Е. Гі-3. 386. 514).
22. а) Вашими б устами та мед пити! (Ном.. 1′,5; Укр. пр.. 1955. 259; Сл. ід., 37); б) Його б устами та мед пити! (ІМФЕ, 14-3, 211,
215).
23. Вашим даром та вам же чолом! (Укр. пр., 1963, 691).— Рос:
Даль, 664.
24. а) Великий рости! (Укр. пр., 1963, 730); б) Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь! (Укр. пр.. 1955, 309; 1963. 730); …другого не судь (Н. ск., 1964, 241).
25. а) Вип’ємо, лиш щоб дома не журились (Ном., 225; Укр. пр.. 1963. 695); б) Випиймо, щоб жінка не журилась (Укр. пр., 1963, 695).
26. а) Витайте. Витку, скидайте свитку! (Фр., І, І, 192); б) Витайте, гості, в нас, бо чекаємо сердечно на вас! (ІМФЕ, 29-3, 119, 23).
* 27. Випий до дна: на дні молодії дні (Укр. пр., 1963, 696).
28. Від краю до краю всім добра бажаю! (Прип., 8; Укр. пр., 1963.
695).— Біл.: Висл., 160.
29. Віншую вас з цим Новим роком, щоби вам вилізла кутя боком!
(Ном., 8; Укр. пр., 1963, 733).
30. Віншую, віншую, бо пироги чую! (Прип., 8).
Зі. Вона стоїть перед батьком та матір’ю, як свічка перед образа ми! (ІМФЕ, 8-К2, 9, 164, Яворн.).
32. а) Година вам щаслива! (Скр., 39); б) Година вам щаслива’ Щоб ви бачили сонце, світ і діти перед собою! (Укр. пр., 1963, 729).
33. Дай, боже, сто кіп, де був торік один сніп! (Прип., 165).
34. Дай. боже, в добрім здоров’ї поболіти! (ІМФЕ, 1-5, 462, 54).
35. Дай, боже, жартувати, аби не хорувати (Укр. пр., 1963, 730).
36. Дай, боже, щоб ви довго жили і я також з вами остався (ІМФЕ, 14-3, 211, 245).
37. Дай, боже, здорово сходити, а на друге заробити! (Укр. пр.. 1963, 575).
38. Дай, боже, щоб заснуло лихо, а між нами та було тихо (ІМФЕ, 8-К2, 11. 12, Яворн.).
39. а) Дай, боже, щоб наші вороги рачки лазили (Укр. пр., 1955. 310); б) Дай, боже, щоб підківки бряжчали, а вороги мовчали! (ІМФЕ, 8-К2, 11, 13, Яворн.).
40. Дай, боже, щоб пилось та їлось та й назавтра хотілось (ІМФЕ. 8-К2, 11, 11, Яворн.).
41. Дай, боже, щоб усе було гоже! (ІМФЕ, 29-3, 119, 31).
42. Дай, боже, з людьми добрими знатися (Зін., 221).
43. Дай, боже, нашому теляті вовка піймати (ІМФЕ, 1-6, 551, 65).
44. Дай, боже, разом двоє—щастя і здоров’я! (ІМФЕ, 1-5, 462, 133).
45. а) Дай нам, боже, здоров’я, дідько знає коли! (Прип., 137): б) Дай тобі, боже, здоров’я, дідько знає доки (Прип., 137); в) Дай вам, боже, здоров’я на наші груди! (Фр., І, 1, 75); …у мої груди (Прип.. 137); г) Дай тобі, боже, повні груди здоров’я, щоб нікуди було й дихати! (Зір., 7).
46. Дарую тобі хомут і дугу, щоб не поглядав на другу (//. «..
ІІО.ІТ.).
47. а) — День добрий! — День добрий, з ким добрим, а з вами не порадна година! (Ном., 250); б) Дзінь добрий, з ким добрий, а з вами непорадна година (Фр., І, 2, 552).
48. а) Добрий вечір добрим людям! (Скр., 38); б) Добрий вечір вам, чи раді ви нам! (Укр. пр., 1963, 682).— Віл.: Выел., 143.
49. Доброго здоров’я, пивши! (Укр. пр., 1963, 696).
50. Доброму чоловіку продовж, боже, віку (Укр. пр., 1963, 729).
51. а) Добро пожалувать, мимо наших воріт борщу сьорбати! (Укр. пр., 1955, 223); б) Милості просим на своїх харчах! (Укр. пр.. 1955, 223).
52. Дякувати богу і мені, а господареві і господині — ні! (Прип.. 117).
53. а) Дякувати богу святому і кухареві сліпому, а хто їсти варив, аби собак сварив! (Прип., 117); б) Дякувати богу святому, що дали їсти пустому! (Прип., 150).
54. а) Дякую вам за обід, що сі наїв дармоїд! (Фр., II, 2, 461: Прип., 229).— Віл.: Рапан., 126; Выел. 147; б) Дякувати за обід, жи сі наїв дармоїд! (Фр., II, 1, 85).
55. Жебись мав тілько дівок, як на решеті дірок! (Фр., II, 1, 85).
56. Живи здоров та багатий! (Зін., 2J65; Укр. пр., 1963, 696).
57. Жити вам, поживати та добра наживати! (Перем., 1854, 103).
58. а) За ваше здоров’я! (Укр. пр., 1963, 696); б) За здоров’я всіх, забравши в міх: хто слабенький, той зверху (Укр. пр., 1963, 696); в) За здоров’я наше, та в горлечко ваше! (Ном., 226; Укр. пр., 1963, 697); г) За здоров’я ваше, тільки в горло наше! (Укр. пр., 1963, 698); д) За здоров’я панське у горло циганське! (Прип., 137); є) За здоров’я того, хто любить кого! (Укр., пр., 1963, 698).— Віл.: Выел., 162.
59. За сії речі дайте нам горілки гречі! (Ном., 225).
60. З вашої руки куль муки! (Ном., 268; Укр. пр., 1963, 314).
61. а) Здорові будьте! (Скр., 38); б) Здоровенькі будьмо та себе не гудьмо! (Ном., 227; Прип., 137; Укр. пр., 1963, 697).
62. Здоров, здоров, товарищу, що не вип’ю, тобі лишу! (Фр., III, 1,
215).
63. Здоровий зноси і на друге в тата-мами зароби! (ІМФЕ, 14-3,
386, 520).
64. Здорові будьте і нас не забудьте, бо і вас нема чого хвалити (Укр. пр., 1963, 700).
65. Здорові заживайте, а що зісталось, те сховайте! (Прип., 137).
66. а) Здорові пили! (Укр. пр., 1963, 696); б) Здоров пивши, ніс утопивши! (Укр. пр., 1963, 696); в) Здоров пив, ніс потопив, через поріг упав, з чорнявкою спав! (Укр. пр., 1963, 698).
67. Здоров, сволоче, коли ніхто не хоче! (Ном., 227; Прип., 137).
68. Здоров трам,— вип’ю і я сам! (Ном., 227).
69. — Здрастуйте! — Не застуйте! (Укр. пр., 1963, 686).
70. Здрастуй, хоч такий, коли кращого немає! (ІМФЕ, 8-К2, 12,
143, Яворн.).
71. Вічная йому пам’ять! (Прип., 239).
72. а) Земля йому пером! (Прип., 245); б) Щоб земля на нім легким пухом лежала! (Н. н., Ів.-Фр.); в) Нехай над ним земля пером! (Укр. пр., 1963, 565); г) Най му буде земля пером! (Фр., Ill, 2, 444); д) Нехай над ним земля пером! (Закр., 190; Ном., 8; Укр. пр., 1963, 565); є) Нехай буде земля пером! (Фр. сл., 164); є) Земля хай буде пером! (Прип., 138); ж) Нехай йому земля легка! (Укр. пр., 1963, 565); з) Нехай йому легко лежати, землю держати! (Укр. пр., 1963, 565); и) Нехай йому лежать, пером землю держать! (Укр. пр., 1963, 565); і) Легко лежать! (Укр. пр., 1963, 565); ї) Легко йому лежать, пером землю держать! (Ном., 8); й) Нехай йому земля буде пухом! (Скр., 42); к) Нехай йому земля пером стане, що добрий був! (Укр. пр., 1955, 309).— Віл.: Выел, 180.
73. Здорові носіть, а, скачучи, деріть! (Укр. пр., 1963, 575).
74. З рук наробитись, з ніг находитись, з очей наглядітись! (Укр. пр., 1963, 732).
75. З уст твоїх да богу в вуха! (Н. н., Ів.-Фр.).
76. а) Іди здоров, коли-с змолов, а як ще ні, то сиди в млині! (Фр., 11, 1, 175); б) Ідіть здорові, колисьте змололи, а ми пустим нараз та й за вами зараз! (Укр. пр., 1963, 700).— Віл.: Выел., 171
77. Із ваших рук, щоб діждали онук! (Ном., 227; Укр. пр., 1963, 697).
78. І з роси, і з води, і з усьої лободи! (Фр., 1, 2, 247).
79. Із сього та ще в краще! (Укр. пр., 1963, 575).
80. Коби бог здоров та й ми попри нього (Прип., 137).
81. Козі здоров’я, цапові розум! (Н. ск., 1964, 242).
82. Коноплі під стелю, а льон по коліна, аби господиню голова не боліла (Фр., II, 1, 290; Прип., 79); …щоб у наших хрещеників голова не боліла (ІМФЕ, 1-7, 816, 11).
83. а) Ласкаво просимо!; б) Гостинно просимо! (Скр., 38).
84. Кланяйся своїм, та не забувай наших! (Н. н.. Черніг.).— Рос: Даль, 756.
85. Кому добрий день, а кому й непорадна година! (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
86. Мені на здоров’ячко, а тобі на приголов’ячко, тобі на зависть, а мені на користь! (ІМФЕ, 8-К2, 15, 103, Яворн.).
87. На добраніч усім наніч! Спать до півночі, витріщивши очі! (Укр. пр., 1963, 700).
88. а) На здоров’я всім, а я сам з’їм! (Прип., 137; Н. ск., 1964, 196); б) На здоров’я нам, а нашим ворогам на пропасть! (Укр. пр., 1963, 698); в) На здоров’я нам, на безголов’я великим панам! (Чуб., 282; Укр. пр., 1963, 698); г) На здоров’я нам, на злість ворогам, на безголов’я великим панам і тим бісовим синам, що завидують нам! (Укр. пр., 1963, 699); …і тим сукиним синам, що зла бажають нам (Укр. пр., 1936, 104); д) Нам на здоров’я, а ворогам на безголов’я (Прип., 137); є) На здоров’я їжте, та й мені уріжте! (Укр. пр., 1963, 578); є) На здоров’я, на сто літ свині пасти! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31; Укр. пр., 1963, 730); ж) На здоров’я пилось, по запасці лилось, по білій пелені, на здоров’я мені, на погибель тому, хто завидує сьому! (ІМФЕ, 8-К2, 16, 35, Яворн.; Укр. пр., 1963, 698); з) Нам на здоров’я, а тобі на безголов’я! (Ном., 72; ІМФЕ, 29-3, 140, 33); и) — На здоров’я ПИТИ, носа помочити, чорнявого полюбити! — Спасибі за воду, чорнявий не в моду! (Укр. пр., 1963, 698); і) Нам на здоров’я на Новий рік, щоб краще нам було, як уторік! (ІМФЕ, 14-3, 211, 176); ї) На здоров’я нийте та й мені улийте! (Укр. пр., 1963, 698); й) На здоров’я! (Укр. пр., 1963, 730); к) — На здоров’я! — Пий на безголов’я! (Укр. пр., 1963, 733); л) На здоровля! Спичка в ніс! (Укр. пр., 1963, 733); м) Спичка в ніс та пара коліс, та шматок осі, щоб крутило в носі! (Укр. пр., 1963, 733); н) На щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб уродило краще, як торік! (ІМФЕ, 1-5, 429, 8).
89. Най вас бог щасливо провадить і в найбільше болото посадить! (Укр. пр., 1963, 701).
90. Накажи вас, боже, хлібом та сіллю (Укр. пр., 1963, 730).
91. а) Напиймося тут, бо там в небі не дадуть (Ном., 115; Фр., II, 2, 433); б) Напиймося тут, бо у небі не дадуть, поки до неба підемо, ще по десять шарнемо (Прип., 216).
92. На трьох же не їздять! (Укр. пр., 1963, 693).
93. а) Не до тебе п’ють, не кажи «дай, боже, здоров’я!» (Перем., 1854, 103); б) Не за тебе п’ють, то не кажи «дай, боже, здоров’я! (ІМФЕ, 29-3, 124, 31).
\
94. Не поминай лихом, а добром як хочеш! (Укр. пр., 1955, 310; 963, 700).
95. а) Нехай вам бог здоров’я прибавить у ручки, у ніжки і животик трішки! (Укр. пр., 1963, 730); б) Нехай вам буде кожна
одина щаслива, щоби ви бачили сонце, світ і діти перед собою! ІМФЕ, 29-3, 140, 7); в) Нехай вам усе добре! (Укр. пр., 1963, 697); ) Нехай ваша річ напереді (Укр. пр., 1963, 711); д) Нехай вашим орогам очі повилазять, а наші рачки лазять! (Укр. пр., 1963, 696); ) Нехай великий росте та щасливий буде! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); ) Нехай вона своєму роду сниться! (Укр. пр., 1963, 565); ж) Хай она нашим дітям сниться! (Укр. пр., 1963, 565); з) Хай він своєму оду сниться — свиням та собакам! (Укр. пр., 1963, 708).— Біл.: ысл., 181; и) Нехай до його піп з кадилом прийде! (Укр. пр., 1963, 01); і) Нехай же те робиться, що кому хочеться! (Укр. пр., 1963, .(>7h ї) Нехай здорова буде! (Укр. пр., 1963, 729); й) Нехай здоров уде! (Сл. ід., 249); к) Нехай йому легенько згадається, де він у світі ювертається! (Укр. пр., 1963, 698); л) Нехай йому так легко ікнеть-я, як собака з тину уворветься! (Закр., 190); м) Нехай йому легенько згадається (Кулж., 21); н) Нехай піде лихому на шкоду, а нам на добро! (Ном., 227; Укр. пр.. 1963, 697); о) Нехай отрута сидить тута (Укр. пр.. 1963, 697); п) Нехай тобі легше! (Укр. пр., 1963, 729); р) Нехай тобі ледащо, бо бити нема за що (ІМФЕ, 29-3, 140, 13); с) Нехай наше лихо скаче! (Укр. пр., 1963, 697).— Біл.: Выел., 181.
96. Нехай вас чапля розсудить (Ном., 80).
97. Нині до дна і завтра до дна, а зісталася біда і корова одна! (ІМФЕ, 29-3, 126, ЗІ).
98. Новинка, щоб не болів живіт і спинка! (Укр. пр., 1963. 575).
99. Носити вам не переносити, возити не перевозити! (Перем., 185 і. 103). -Рос: Даль, 755.
100. Н\м їсти гостинець, щоб наш гість не старівся (Укр. пр.,
1963. 689).
101. а| Ото бог, а ото порог! (Укр. пр., 1963. 686); б) Ось де шапка, он де двері! (Укр. пр.. 1963. 353; //. ек., 19/1. 150).
102. Пить вам, та не впиваться, говорить, та не проговориться, на печі спать, а на покуті дверей шукать (Укр. пр.. 1963. 699).
103. а) По старинному обряду — п’ють дві ізряду (Ном.. 225: Укр. пр.. 1963, 693); б) По старинному обряду п’ють дві зряду. Хто не вип’є до дна, той не мислить добра! (ІМФЕ, 1-5. 461. 54).
104. Подай з неба чого треба! (Укр. пр.. 1963, 699).
105. а) По сій мові та будьмо здорові! (Шииі.-Іл.. 61); …та буваймо здорові (Ном., 225); …та бувайте здорові (Укр. пр.. 1963, 700); б) По такій мові, то бувайте здорові! (ІМФЕ, 29-3, 119, 31). в) По цій мові будьмо собі здорові! (Прип., 204); г) По цій мові та будьмо здорові: нили-гуляли, галушки їли, молоду бачили, покажіть тепер, де ваші двері! (Укр. пр., 1963, 699).
106. Пошли вам здоров’я, та з неба дощ, та хліб, та цвіт, та всячину! (Укр. пр.. 1963. 699).
107. Призволяйтесь, не сидіть, наче свахи в гостях! (Укр. пр., 1963, 689).
108. Присядь, гостем будеш! (Н. н., Ров.).— Біл.: Гр., 1, 389.
109. Просимо їмо, а як прийдете до стола, в чоло ложкою дамо! (Укр. пр., 1963, 686).
110. Прошу, будьте ласкаві, не во гнів вам! (Укр. пр., 1963, 729).
111. а) Роди, боже, жито, пшеницю, а в запічку дітей копицю! (Укр. пр., 1963, 697); б) Родися, жито, пшениця, вся ярениця і капуста в горшку! (1МФЕ, 29-3, 120, 54); в) Родися, кукіль-кукільни-ця, а на припічку дітей копиця! (ІМФЕ, 29-3, 120, 57).
112. а) Сідайте, аби діти спали (Прип., 303); б) Сідайте, аби квочки добре сідали! (Прип., 304); в) Сідайте, аби старости в нас сідали! (Прип., 304); …щоб старости сідали (Укр. пр., 1963, 628); … аби старости сідали (Н. ск., 1976, 33); г) Сідайте, в ногах правди нема! (Н. н., Черк.); д) Сідайте, хай добро у вас сідає (Прип., 304); е) Сідайте, щоб усе добре сідало (Укр. пр., 1963. 687).
113. а) Сідайте, на чім стоїте! (Укр. пр., 1955, 224); б) Сідайте, на чому стоїте, ще й ноги звішуйте! (Укр. пр., 1955, 312; 1963, 779; ІМФЕ. 14-3, 211, 156); в) Сідайте, хай ноги для дороги! (Укр. пр., 1955, 142; 1963, 687).
114. а) Сідайте, щоб рої сідали! (Укр. пр., 1963, 687); б) Щоб рої роїлись і старости сідали (Укр. пр., 1963, 628).
115. а) Сядь, нехай поли не висять! (Укр. пр., 1963, 687); б) Сядемо рядком, поговоримо ладком! (Н. н., Черк.).
116. а) Сійся, родися, жито-пшениця та всяка пашниця! (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); б) Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця, на щастя, на здоров’я, на той новий рік, щоб було ліпше, як торік! (Но.и.. 8; Укр. пр., 1963, 608).
117. а) Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків! (Укр. пр., 1955, 309); б) Скільки в стелі дощок, щоб у тебе було стільки дочок! (Укр. пр., 1955, 309; 1963. 730); в) Скільки в полі пеньків, стільки й вам синків! (Н. н., Черпіг.).— Рос: Даль, 297; біл.: Выел., 163.
118. а) Скільки літ, скільки зим! (Скр., 38); б) Скільки літ, скільки зим не бачились!; в) Скільки літ, скільки зим минуло! (Н. н.. Черніг.).— Рос: Даль, 297, 781; Жуков, 419.
119. Слава богу, наївся їй-богу! Наївся, як бик, перепався, як смик, голодний, як собака (ІМФЕ, 1-К2, 47, 24, Грінч.).
120. Сніп на сто кіп, а хазяїну на сто літ! (Ном., 198).
121. а) Спасибі богу та мені, а хазяїнові ні! (Манж., 168); б) Спасибі богу і мені, а господареві ні: він не нагодує, так другий нагодує, а з голоду не вмру! (Укр. пр., 1963, 691); в) Спасибі богу, що дня доробили, та й нікого не побили! (Укр. пр., 1963, 501); г) Спасибі вам, що ми прийшли ік вам! (Укр. пр., 1963, 686); д) Спасибі вашому батькові, не того ждали! (Укр. пр., 1963, 718); є) Спасибі за закуску, що з’їв курку й гуску! (Ном., 237; Укр. пр., 1963, 691); є) Спасибі за обід, що наївся дармоїд! (Ном., 237; Укр. пр., 1961, 233; 1963, 691); ж) Спасибі за полудень, що наївся та й голоден! (Ном., 237; Укр. пр., 1936, 44; 1963, 64); з) Спасибі за рибу, а за раки нема дяки! (Укр. пр., 1955, 316; 1963, 691); и) Спасибі за розсіл, а хліб свій та й сіль! (Зін., 246; Ном., 237; Укр. пр., 1963, 691); і) Спасибі Миколі, наївся
доволі,— хлестав, хлестав та й голодний встав! (Укр. пр., 1963, 692); ї) Спасибі нізащо, дай, боже, нічим оддячить! (Укр. пр., 1963, 691); й) Спасибі тому, хто наївся, а той, хто варив, щоб догори ногами ходив! (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
122. а) Твоє б слово та богові в вухо! (ІМФЕ, 29-3, 112, 31);
б) Твої б речі та богу в вуха! (Перем., 1954, 103).— Рос: Даль, 55, 237.
123. а) Твоїм добром тобі чолом! (Фр. сл., 147); б) Твоїми б устами та мед пити! (Бат., 176; Фр. сл., 147; Укр. пр., 1963, 315).— Рос: Даль, 78, 417; Снег., 396; Жуков, 75.
124. Хай вас бог провадить на дідьчу маму! (Прип., 24).— Рос: Даль, 751.
125. а) Хліб-сіль! (Бат., 200); б) Хліб та сіль! (Манж., 168);
в) Хліб та сіль! — їмо, та свій! (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 751; Рибн., 197; г)— Хліб та сіль! — їмо, та свій, а ти біля порога постій! (Укр. пр., 1963, 686).— Біл.: Выел., 171.
126. Чи вас сюди хвилею прибило, чи духом тихим прикотило! (Укр. пр., 1963, 682); …чи вітром прикотило! (ІМФЕ, 14-3, 211, 161).
127. а) Чим багаті, тим і раді! (Шиш.-Іл., 82; Ном., 237; Мал., 213; Фр., Ill, 2, 390; Укр. пр., 1955, 141); б) Чим багатий, тим і радий! (Укр. пр., 1963, 688; Н. ск., 1976, 33); в) Чим хата багата, тим і рада! (Прип., 273; Укр. пр., 1963, 688); г) Чим багата, тим і рада! (Зін., 254); д) Чим хата багата, тим і рада (Н. ск., 1976, 33); є) Чим хата має, тим і приймає! (ІМФЕ, 1-5, 462, 20).— Рос: Снєг., 463; Даль, 783; Жуков, 489; біл.: Гринблат, 1, 390; є) Що хата має. тим і приймає! (Укр. пр., 1955, 142).— Біл.: Рапан. 272).
128. а) Щоб було у вас стільки синочків, як на хаті сніпочків! (ІМФЕ, 14-3, 386, 509); б) Щоб вам було стільки дочок, як на стелі дощок! (ІМФЕ, 14-3, 386, 509); в) Щоб у вас було стільки діточок, як у небі зірочок! (ІМФЕ, 14-3, 386, 509); г) Щоб у вас було стільки дітей, як у мисці грошей! (ІМФЕ, 14-3, 386, 509).
129. Щоб ви міряли гроші мискою, а діти колискою! (ІМФЕ, 14-3, 386, 509).
130. Щоб вороги мовчали й сусіди не знали! (Ном., 226; Укр. пр.,
1963, 697).
131. Щоб заснуло лихо, а між нами та було тихо! (Укр. пр., 1963,
698).
132. Щоб нам добре жилося-булося, щоб у нашім житі колосся вилося! (Н. п.. Черк.).— Біл.: Рапан., 250.
133. Щоб на той год діждати еону (зілля) топтати! (Укр. пр., 1963, 697).
134. Щоб наші діти так вибрикували! (Ном., 227; Укр. пр., 1963,
697).
135. а) Щоб пилось і їлось, а. робота й на думку не йшла! (Укр., пр., 1963, 699); б) Щоб пилось та їлось та й назавтра схотілось! (Укр. пр., 1963, 698).
136. Щоб підківки бряжчали, а вороги мовчали (Укр. пр., 1963,
698).
137. Щоб робилось, аби не псувалось! (Укр. пр.. 1963, 750).
138. Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили! (Укр. пр.. 1963, 698).
139. Щоб тебе добра година знала! (Укр. пр., 1963, 729).
140. Щоб ти жила, багатіла та спереду горбатіла! (Укр. пр.. 1963. 697).
141. Щоб тобі добро було! (ІМФЕ, 14-3, 382, 33).
142. Щоб через день та й неділя, а через хату та й весілля! (Білоц., 27).
143. Щоб я од вас лиця не одвернула! (Укр. пр.. 1963. 729).
144. а) Яке «иомагайбі!», таке й «доброго здоров’ячка!» (Укр. пр.. 1963, 729); б) Який «добрий день!», такий і «будь здоров!» (Зак. пр.. 124); в) Який привіт, такий і отвіт! (Н. п., Черпіг.).— Рос: Даль. 7.’).’).
145. а) Яким вітром занесло! (Сл. ід.. ЇОЗ); б) Яким тебе вітром принесло! (Фр.. І. 2. 230).
Гостини
Вітати.
1. Вітали, а за здоров’я не питали (Фр., 1, 1, 192; Укр. пр., 1961, 258).
2. Вітали, але сідати не просили (Фр., І, /, 192; Прип., 41).
3. Вітають, як доброго, а женуть з хати, як пса (Н. н., Ів.-Фр.).
4. а) В чужому домі не будь примітливий, а будь привітливий (7/. н., Черніг.); б) В чужому домі будь привітливий, а не примітливий (Н. ск., 1971, 102); в) Не будь у людях примітливий, а будь вдома привітний (Укр. пр., 1963, 683); г) Не будь між людьми примітливий, а будь привітливий (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 623. — Див. гість.
б. Так вітають, як в уста не кладуть (Укр. пр., 1963, 687).
6. У багатство не вдаряє, а чим має, тим вітає (Укр. пр., 1963, 688).
7. Який привіт, такий і одвіт (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 213. Гість, гостина, гостити.
1. Безсоромного гостя пивом з хати не витуриш (Укр. пр., 1963, 693).
2. Бери, чорте, гостя, а музику посля (Ном., 233; Укр. пр., 1963, 689).
3. а) Бог дав свято, а чорт — гості (Вік живи, 27); б) Дав бог день, а дідько — гості (Н. н., Бук.).
4. Будемо ся гостити: то у вас, то в тебе (Ільк., 9; Закр., 148; Укр. пр., 1961, 258; Укр. пр., 1963, 685).— Біл.: Рапан., 233; Гр., 1, 402.
5. Будь гостем доти, доки весілля триває (Укр. пр., 1963, 687).
6. Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях (Укр. пр., 1963, 687).
7. Були вже в нас такі гості, та сокира пропала (Фр., І, 2, 333).
8. В гостині завжди пам’ятай, що ти не вдома (Н. н., Ів.-Фр.).
9. а) В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); б) В гості збирайся, а вдома пообідати не забудь (Укр. пр., 1936, 438; Вік живи, 36; Укр. пр., 1963, 686).
10. В гостині пам’ятай о худобині (Фр., 1, 2, 438).— Див. худоба.
11. а) В гості ходить — треба і до себе водить (Укр. пр., 1963, 683); б) Любиш в гостях бувати, люби ж гостей і приймати (Фр., І, 2,
34); в) Як хочеш на гостину ходити, то мусиш і до себе запросити (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).— Рос: Даль, 194, 790; біл.: Гр., 1, 402.
12. а) В гостях добре, а дома найлучче (Укр. пр., 1955, 227); б) Добре в гостях, а дома ще ліпше (Фр., І, 2, 333); в) У гостях добре, а вдома краще (Зак. пр., 69); г) У гостях бойко, а дома лучче (ВНС, 27; Шиш.-Іл., 74; Укр. пр., 1963, 699).— Рос: Даль, 789; біл.: Hoc: 19; І p., 1, 394.
13. В гостях добре їсти й пити, а вдома спати (Ном., 155; Укр. пр., 1955, 227; ІМФЕ, 1-5, 461, 238).
14. а) В гостях за їжу останній приймайся, а перший переставай (Н. н., Вол.); б) У гостині останній починай їсти, а перший переставай (Ільк., 96; Закр., 213; Ном., 233; Фр., І, 2, 439; Укр. пр., 1963, 683; ІМФЕ, 1-5, 462, 40).
15. Веселий гість — дому радість (Зак. пр., 61).
16. Від податків та гостей не відкрутишся (ІМФЕ, 1-6, 463, 54).
17. а) Він любить гостей на великім шляху зустрічати та їм многія літа співати (ІМФЕ, 29-3, 182, 31); б) Він любить зустрічати гостей на великім шляху (Укр. пр., 1963, 370).
18. В необгородженім городі і свиня гість (Прип., 65).
19. В церкву ходять по дзвону, а в гості — на заклик (Перем., 1857, 29).
20. а) Ґазда в кут, коли гості суть (Н. ск., 1964, 233); б) Діти в кут, коли гості в хату йдуть (Зак. пр., 67); в) Савка в кут, коли гості суть (Ном., 234; Укр. пр., 1963, 692); г) Свої в кут, коли гості в хаті суть (Н. н., Київщ.); … як гості йдуть (Прип., 294).
21. Ганьбливий з гостини голодний повертається (Зак. пр., 66).
22. Гарними розмовами гостей не наситиш (II. п., Зак.).
23. а) Гарні гості, та в двері не потовпляться (Укр. пр., 1963, 684); б) Гарні гості, та не в пору (Ном., 232; Укр. пр., 1936, 436; 1963, 684).
24. Гірка гостина, коли лиха година (Ільк., 18; Закр., 152; Ном., Ш; Фр., 1, 2, 438; Укр. пр., 1963, 687; ІМФЕ, 29-3, 145, 58).
25. а) Гість і риба до трьох днів засмердяться (Укр. пр., 1963, 689); б) Гість і риба на третій день смердить (II. ск., 1964, 233); и) Гість до трьох днів (Зін., 218; Ном., 233); г) Гостя і рибу чути на іретій день (Прип., 66); д) Риба і гості псуються через три дні (ІМФЕ, 14-3, 211, 139).
26. Гість лави не засидить, ліжка не залежить (Ільк., 19; Закр., 154; Ном., 233; Фр., І, 2, 333; ІМФЕ, 29-3, 151, 26).— Біл.: Рапан., 4(3.
27. а) Гість мало їсть, а багато бачить (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); б) Гість рідко буває, та багато бачить (Н. н., Черніг.); в) Гість н. (ото гостить, та багато бачить (Н. н., Вол.); г) Гість прийде на
ніпо, а видить на милю (Фр., І, 2, 334; Прип., 66).— Рос: Снег., 77; (« , 790; Рибн., 103; біл.: Hoc, 28; Гр., 1, 403.
28. Гість милий, та хліба жаль (Укр. пр., 1963, 427).
29. а) Гість — невільник: де посадять, там і сидить (ІМФЕ, 1-5, \0)\ б) Гість — невільник: де посадять, там і сидить, а хазяїн, як
ЧИряк: де схоче, там і сяде (Укр. пр., 1936, 438; Укр. пр., 1963, 692);
в) Гость — як невольник (Зін., 219); г) Гість, як невільник: де посадять, там і сидить (Чуб., 243; Укр. пр., 1963, 173).— Біл.: Hoc, 29; Гр., 1, 392.
30. Гість гостя ненавидить, а господар обох (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 402.
31. Гість неирошений не дуже буває тучений (Ільк., 19; Ном., 232; Висл., 251; Укр. пр., 1963, 684).
32. а) Гість — перший день золото, на другий — олово, а на тре тій — іди додому, голово! (Югас, 54; Зак. пр., 67); б) Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч додому їдь (Шиш.-Іл., 18; Ном., 233; Укр. пр., 1955, 225; 1963, 689); … третього — мідь, а четвертого — додому їдь (Ільк., 19; Висл., 251; Фр., 1, 2, 233; Прип., 66; Н. ск., 1976, 33); в) Перший день гість — золото, на другий — мідь, а на третій — додому їдь (Укр. пр., 1936, 438);
г) Перший день гість золотий, другий день — срібний, а третій день —мідний (ІМФЕ, 14-3, 211, 259).— Рос: Рибн., 103; біл.: Hoc, 28; І p.. /, 401.
33. Гість по обіді далеко їде (Н. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 402.
34. Гість хазяїнові не укажчик (Ном., 234; Укр. пр., 1963, 692); … господареві не укажчик (Сл. Черк., 5).— Рос: Даль, 784.
35. а) Гість хоч недовго буває, та все примічає (Укр. пр., 1955, 227); б) Гість посидить мало, а побачить багато (Сл. Черк., 5).
36. Гості об’їдять кості (Укр. пр.. 1963. 690).
37. Гості мої милі, гості мої любі, та чорт вам рад! (Укр. пр., 1963, 687).
38. Гості п’ють, аж кривляться: господар носить, аж плаче (Мал., 191).
39. Гості обідом прив’язані (Ном., 234; Укр. пр.. 1963, 688).
40. Гості вже посходились, а ложки це на миснику (Укр. пр., 1963, 688).
4t. Гості хліба не цурались, та й сала не стало (Укр. пр., 1955, 227; Укр. пр.. 1963, 690).
42. Гостеві ся тогди радіють, коли му п’яти видять (Н. ск., 1964, 133).
43. Гостя напій, накорми і спати поклади (7/. п., Сумщ.).— Рос: Даль, 784.
44. Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають (//. //., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 401.
45. а) Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (Укр. пр., 1936, 436; 1961, 259); б) Гостю налив чару, а сам випив пару (Ном., 226).
46. Гостям сміх, а хазяям сльози (Ном., 234; Укр. пр., 1963, 690).
47. Гостя подорожнього прийми, бо так оббреше всюди, що й очей ніде показати (Укр. пр., 1963, 684).
48. Господи-боже, чи мав ти коли гості? (ІМФЕ, 29-3, 119, 23).
49. Дай, боже, гостя в дім, то і я нап’юсь при нім (Ільк., 22; Закр., 155; Укр. пр., 1963, 693); … то і я ся пригощу при нім (Н. ск., 1964, 233).
50. Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від’їхали (Фр., І, 2, 334; Прип., 66).
51. а) Де все гостина буває, там і голод в вікна заглядає (Висл., 146; Фр., І, 2, 438); б) Де все гостина, там голод недалекий (Ільк., 34; Закр., 156; Фр., І, 2, 438; Укр. пр., 1963, 690); в) Де часто гостина, гам голод недалеко (Зак. пр., 67); г) Де часто гостина, там голод у тина (ІМФЕ, 1-5, 461, 276); д) Де все гостина, там близько голод (II. ск., 1964, 238).
52. Для гостя разрішається пост (Рад. Ант.).
53. а) Для гостя хоч застався, а постався (Зін., 263); б) Застався, але постався (Ільк., 35; Закр., 164; Прип., 133); в) Хоч застався, І постався (Укр. пр., 1963, 692).
54. а) Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть (Укр. пр., 1955, 225; 1963, 687); б) На проханого растя багато треба (Ном., 233; Укр. пр., 1936, 436; Укр. пр., 1963, 690); в) На прошеного гостя багато треба (Чуб., 243; ІМФЕ, 29-3, W, 31).— Біл.: Hoc, 87; Гр., 1, 397.
55. а) Добре в гостях бувати, але клопіт гостей приймати (Фр., І, 2, 334; Прип., 66); б) Добре в гостях погуляти, коли з дому хліба івяти (Укр. пр., 1963, 688).
56. Добре гостили, ледве пустили (Прип., 80).
57. Добрий єсть то гість, що небагато їсть (ІМФЕ, 29-3, 127, 31).
58. а) Добрі гості, та в середу трапились (Укр. пр., 1955, 224; ІМФЕ, 15, 461, 298); б) Хороші гості, та в середу трапились (Укр. пр.. 1963, 684).— Біл.: Гр., 1, 346.
59. а) Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть (Укр. пр., 1963, 685); … а в гостях, що велять (Н. п., Сумщ.); б) Дома — не в гостях: ИЄ поснідавши, не підеш (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 590.
60. Дорогі гості, а нічим приймати (Ном., 232; Укр. пр., 1963, 990).— Біл.: Рапан., 234; Г р., 1, 397.
61. Дощ іде, а гість їде (Зіп., 221).
62. За гостей оглядайся в дому (Зін., 264; Ном., 232).
63. Здорові, гостеньки! Просимо сісти! Щосте си принесли, то їсте їсти! (Фр., І, 2, 438).
64. Зла і сварлива жінка найліпших гостей з хати вижене (ІМФЕ, “> 3, 120, 45).
65. Є що їсти й пити, є по чому й походити, тільки ні на чому Гаразд гостей посадити (Ном., 233; Укр. пр., 1963, 684).
66. а) І гостей жаль, і хліба шкода (Фр., І, 2. 334); б) І хліба ■кода, і за гостями банно (Фр., III, і, 263); в) Рад би гостю — хліба Ькода (Чуб., 293; Укр. пр., 1963, 690).
67. а) їдеш у гостину на день — бери хліба на тиждень (Укр. пр., 227); б) Коли їдеш у гостину, бери хліб у торбину (Н. ск., 1976,
68) в) Хоч іду в гостину, то беру хліб у торбину (Ільк., 100; Закр., Укр. пр., 1963, 688); г) Хоч ідеш в гостину, а хліба бери І горбину (Укр. пр., 1936, 296; 1961, 263); д) Як ідеш в гостину, то їм |.п хліба в торбину (Прип., 80); … бери повну тайстрину (Н. Н., /'( … бери хліба в тайстрину (Н. н., Зак.).
6Н. їхало помело: в гостях у віхтя було (Укр. пр., 1936, 504; Укр. Щі 1963, 701).
69. Кого болять кості, той не думає в гості (Ном., 233).— Див. 2, біль, боліти.
70. Коли би не та дитина, не була би ту гостина (Югас, 55).
71. Коли надувся, як сич, то гостей не клич (ІМФЕ, 1-5, 461, 299).
72. Красно гостили — ледво живого пустили (Фр., І, 2, 440).
73. Лихий гість і господаря з хати вижене (Фр., І, 2, 334).
74. Лиш місце лишилося, де гостилося (Прип., 203).
75. Ліпше гостем під кінець, як на початку (Зак. пр., 68).
76. а) Ліпше свій гість, як чужих шість (Фр., 1, 2, 334; Прип., 66; ІМФЕ, 29-3, 119, 23); б) Один гість — радість, два — вага, три — тягар (Сл. Черк., 16).
77. Любить гостей за чужим столом (ІМФЕ, 14-3, 211, 183).
78. Любого гостя весною частують медком, а восени молочком (Ном., 230; Укр. пр., 1963, 688).
79. Милий гість, та великий піст (Н. н., Черніг.).— Рос: Снег., 224; Даль, 781.
80. Милий гість не часто буває (Ном., 231; Укр. пр., 1963, 687; ІМФЕ, 29-3, 151, 25).
81. Милі гості, чи не надокучили вам хазяї? (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
82. Мийся біленько — гості близенько (Укр. пр., 1963, 682).
83. Можна було б в гостях довше гуляти, та забули хліба взяти (Укр. пр., 1955, 224; Вік живи, 22; Укр. пр., 1961, 172).
84. Набралося гостей з усіх волостей (Укр. пр., 1955, 142; 1963, 687).— Рос: Жуков, 255; біл.: Рапап., 239.
85. На гостині не нити — значить, господаря не любити (ІМФЕ. 29-3, 127, 31).
86. На гостину кождий ласий (Фр., І, 2, 439).
87. На одні кості не йдуть у гості (ІМФЕ, 1-5, 461, 299).
88. На стіні година, за столом гостина: дають їсти, пити, не велять робити (//. ск., 1964, 234).
89. а) Невчасні гості гірше від татарів (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); б) Непроханий гість гірше татарина (Закр., 188; Ном., 232; Фр., III. V, 412; Укр. пр., 1963, 684); в) Незапрошений гість — гірше татарина (Н. п., Київщ.); г) Не в нору гість — гірше татарина (ІМФЕ, 29-3. 145, 55); д) Незваний гість — гірше вовка (Н. п., Вол.); є) Не в пору гість — гірше ворога (II. н., Вол.).— Рос: Даль, 787; Жуков, 308: біл.: Гр., 1, 398, 400.
90. Не біда, що гостей нема, самі сі погостимо (Фр., 1, 2, 334).
91. Не будь в гостях примітлив, будь дома привітлив (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 791.— Див. вітати.
92. а) Незваному гостю місце за дверима (Ном., 232; Фр., І, 2, 334; Укр. пр., 1961, 259; 1963, 684); б) Незваному гостеві стіл за порогом (Зак. пр., 69); в) Незвані гості гризуть кості (Укр. пр., 1963. 684); г) Непрошеного гостя за поріг виводять (Н. п., Вол.); д) Непрошеному гостю місце під столом (Н. н., Вол.); є) Непроханий гість нехай хліб їсть (Манж., 165); є) Непрошені гості їдять кості (ІМФЕ, 29-3, 127, 31); ж) Непрошеному поріг показують (Укр. пр., 1963, 684); з) Непрошеного за двері ведуть (Укр. пр., 1963, 684).
•мі
93. Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Н. н., Вол.).— Біл.;
і r I, 389.
04. Не звикай у гостях, бо й дома захочеш (Ном., 107; Укр. пр., :. 683). 95. Не згадуй безволосого перед лисим гостем (ІМФЕ, 14-3, 211,
Ж». Не кождого в гості просять, а не єдного, то й буком виносять – Фр . /, 2, 335).
97. Не мила гостина, коли з дому з сваркою вибираєшся (Укр. пр., 1Ш, 687).
98. Не личить молодому розпитувати старого, а господареві — …..я (Н. н., Київщ.).
99. Несе чорт гості (Н. н., Бук.).
100. Несподівані гості — треба ноги попелом посипати (Прип.,;>
101. От погостював — насилу з душею вирвався (Укр. пр., 1936, МО, 1963, 685).
102. а) Пішов би в гості, та ніхто не запрошує (ІМФЕ, 14-3, 211, IS!)); б) Поїхав би в гості, та люди не кличуть (Укр. пр., 1963,
– Рос: Даль, 647.
103. По гостині, як по війні (Фр., І, 2, 439).
104. Поїхав погостювать, а прийшлося горювать (Укр. пр., 1955, ‘ > 1963, 686).
105. Пора гостям і честь знати (Н. п., Черніг.).— Рос: Даль, 788.
106. а) Посиділи в гостях на покутті знадвору (Укр. пр., 1955, .’.), 1963, 684); б) Раді в гостях мною: посадили на покутті знадвору ВІК живи, 27).
107. а) Послідні гості дістають кості (Н. ск., 1964, 234); б) Пі-…..>му гостю кості! (Н. н., Київщ.).
108. а) Прийшов гість та на голу кість (Висл., 327; Ном., 232; Фр., ‘.’. 355; Укр. пр., 1963, 686); б) Прийшов гость на цілу кость (Ільк.,
. -Біл.: Гр., 1, 389.
109. а) Принеси, боже, гостя, жеб і нам добро (Закр., 155; Ном., І/; ІМФЕ, 1-5, 464, 54); б) Приведи, боже, гостя, то й собі добре //. н., Вол.).
ПО. При пості добре відбути гості (Укр. пр., 1963, 689). Ml. Посадили в гості, а тепер не виженеш (II. н., Київщ.).
112. Ранній гість до обіду (Н. н., Сумщ.).— Рос: Даль, 787.
113. Раннього гостя не треба боятися (Зак. пр., 69).
114. Свого в гостях не забувай, а чужого не займай (Зін., 204; «и., 233; ІМФЕ, 29-3, 151, 26).
115. Сидить у гостині, а дома горобці свищуть (Фр., І, 2, 439).
116. Ситого гостя добре годувати (Ном., 233; Укр. пр., 1963, 688; \ФЕ, 29-3, 145, 57).
117. Смутна тота хижа, котру гості обминають (Н. к., 1972, 114).
118. Така була гостина — хоч пий, хоч лий, хоч обливайся МФЕ, 14-3, 211, 164).
119. Так угостили, що голодним повернувся (Укр. пр., 1963, 686).
120. — Так просили, так не пускали! — Куди?— В хату! (Укр. пр., 1963, 685).
121. Такі гості хай сидять на мості (Прип., 66).
122. Так у гості звали, аж рукави одірвали (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., 1, 398.
123. Таку гостину дав, що аж потилицю поламав (Прип., 80).
124. а) Ті ж гості та в ту хату (Укр. пр., 1963, 685); б) Той же гість да в ту же хату (Зін., 24-8).
125. То в мене гість, що собі приніс, те й їсть (Прип., 66).
126. То добрий гість, що мало їсть (Укр. пр., 1963, 690).
127. Той не піде в гості, в кого болять кості (ІМФЕ, 14-3, 211,
171).
128. То мені гість, що сяде та й їсть (Фр., І, 2, 335).
129. Три дні ходу — днина гостини (Укр. пр., 1955, 225).
130. а) У великім пості не ходи в гості (Шиш.-Іл., 11; Укр. пр., 1963, 687); б) У великім пості не ходи в гості, бо нічим частувать (//. н., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 396.
131. Хочеш мати гостину, то візьми собі малу дитину (Прип., 80).
132. Хоч мене в гості не звуть, то я знаю, де живуть (Укр. пр., 1955, 226; 1963. 352).
133. Хоч не багат, а гостям рад (Н. н., Черніг.).— Рос: Даль, 782.
134. Хто в гості не їздить і до себе не зве, той недобрим сливе (Укр. пр., 1963, 683).
135. Хто гостю радий, той і собаку його нагодує (Укр. пр., 1963,
682).
136. Через долинку та в гостинку (Фр., П, 2, 26; Укр. пр., 1963,
682).
137. а) Чим хто має, тим гості приймає (Ільк., 107); б) Чим хата має, тим гостя приймає (Ільк., 107); в) Чим хата багата, тим і гостям рада (ІМФЕ. 29 3. 129, 31).
138. Яблуню люблять плодовиту, а людину діловиту й гостьовиту (Зак. пр., 70).
130. Як дома пироги, то й у гостях пироги (Укр. пр., 1963, 687).
140. Яка днина, така і гостина (Н. ск., 1964, 235).
141. Як гостям весело, газдові смутно (//. к., 1972. 114).
142. а) Який гість, така йому й честь (Ном., 232; Фр., І. 2, 336: Вік живи, 20; Укр. пр., 1963, 687); б) Які гості, така їм честь (ІМФЕ, 29-3, 127, 31): в) Які гості, така й гостина (ІМФЕ, 29-3, 127, 42); г) Який гість, такий і калач (Зак. пр., 70); д) Який гість, така й до нього шана (ІМФЕ, 14-3, 386, 517),— Біл.: Рапан., 241; І p., I, 401.
143. Як ішов в гостину, то теребив з яблук лушпину, а як з гостини вертав, то лушпину забрав (Фр.. І. 2, 439).
144. Як золотий хвіст, то дорогий і гість (Укр. пр., 1963, 690).
145. Як часто гість за шапку береться, так не скоро піде (Укр. пр.. 1936, 438; 1961, 262).
146. Як я ся гаразд мав, кожний мене добре знав, а як став убогий, не приходять гості на мої пороги (Ном., 46; Висл., 362; Укр. пр., 1963, 691).
Звати (в гостину).
І Звав вовк козу на пир, та коза не йде (Н. п., Черніг.).— Рос: 91.
2. а) Прийшов не зван, пішов не слан (Зін., 243): б) Прийшли не іі пішли не слані (П. н., Вол.).— Біл.: Рапан., 239; Гр., 1, 399.
3. Як звано, то звано, аби що дано (Зін., 259). Одбути.
Нічим нічого не одбудеш (Ном., 101; Укр. пр., 1963, 336). Приймати (гостей).
1. Добре-сь его приймав, що аж носом у землю запоров (Укр. пр., 728).
2. На що мали, на те й приймали (Укр. пр., 1963, 728).
3. а) Тим приймає, що хата має (Фр., II, 2, 591); б) Що хата має, і приймає (Укр. пр., 1955, 142); в) Чим маю, тим приймаю (Н. н.,
,).— Біл.: Гр., 1, 390. Іти, ходити (в гості).
1. а) Де люблять — не части, де не люблять — не ходи (Укр. пр., 1955, 169; 1963, 352); б) Де роздають, туди йди, а де б’ються — уті-wiii (И. п., Вол.); в) Де люблять — бувай рідко, не вчащай, а де не іюблять — і гостем не бувай (Зін., 262); г) Де не просять, не вчащай, і де просять, рідко бувай (Прип., 270); д) Де тя просять, не вчащай, м не просять, не бувай (Ільк., 27; Закр., 157); є) Не йди туди, де тебе п» просять (Н. п., Вол.).— Біл.: Гр., 1, 294.
2. Хто перший приходить, тому першому і подають (ІМФЕ, 14-3, чі, 253).
Здоровкатися.
а) На всякий чмих не наздоровкаєшся (Ном., 92; Укр. пр., 1955, 291); б) На кожний чмих не наздоровкаєшся (Ном., 92); в) Не .ідоровкайся, коли тобі ніхто не кланяється (Ільк., 63; Ном., 55; Висл., 304; Укр. пр., 1963, 354).— Біл.: Гр., 1, 377.
Запрошувати (в гостину).
1. а) Давали їсти й пити, та не було кому просити (Прип., 150); … лиш не було кому просити (Фр., І, 2, 504); б) Давали їсти і пити, інше принуки не було (Фр., І, 2, 423).
2. а) Де не просять, там києм виносять (Ном., 232; Укр. пр., 1963, 685); б) Де кого не просять … (Ільк., 25; Закр., 156); в) Кого не просять, того буком виносять (Прип., 49).
3. а) Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять (Прип., 227; II. ск., 1964, 23); б) Де тя ніхто не просить, там мара най тя не носить (Югас, 62); в) Куди не просять, хай тя чорти туди не носять (Зак. пр., 68); г) Де тебе дуже просять, там очима переносять (Прип.,
ро).
4. Де тя просять, не вчащай, де не просять, не бувай (Ільк., ‘.'(і). Див. ходити (в гості).
5. а) За запросини грошей не беруть (ІМФЕ, 29-3, 134, 31); В) Запросини в карман не лізуть (ІМФЕ, 29-3, 121, 31).
6. Милості просим на своїх харчах (Вік живи, 23; Укр. пр., 1963, Ш65).
7. Не дуже того просять, кого за чуб термосять (Фр., II, 1, 56; II рип., 112).
8. Непрошеного за двері ведуть (Фр., II, 2, 444).
9. Непрошеному поріг показують (Там же).
10. Не пхайся, куди тебе не просять (Зак. пр., 69).
11. а) Прийшов непроханий — підеш не дякуваний (Білоц., 24; ІМФЕ, 1-6, 462, 38); … піде не дякуваний (Укр. пр., 1963, 685): б) Прийшли не прохані, то й підем не кохані (Ном., 232; Укр. пр.. 1936, 439; Укр. пр., 1963, 685); в) Прийшов непрошений — пішов негощений (Н. ск., 1964, 234); г) Прийшли не кликані — ідіть не дякані (Укр. пр., 1961, 260).
12. а) Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве жи вим лишився (Н. п., Черк.); б) Так просили, так просили та не пускали, а я таки вдерся (Укр. пр., 1955, 312; 1963, 382; Н. ск., 1971. 148).
13. Просили їсти, та ніде сісти (Укр. пр., 1963, 684).
14. а) Просили на дорозі, щоб не були на порозі (Укр. пр., 1955, 223); … щоб не був на порозі (Н. ск., 1971, 148); б) Просив на дорозі, щоб не бути на порозі (II. н., Хмельн.).
15. Прошки роблять без сорочки (Укр. пр., 1963, 687).
16. Прохали, та в хату не пускали (Ном., 233; ІМФЕ,, 29-3, 117,
25).
17. а) Тікайте, непрошені, бо підете мотлошені (Фр., ПІ, 1, 210); б) Утікайте, непрошені… (Прип., 13; Укр. пр., 1961, 260).
18. Хто приходить ненрошеним, той відходить тормошеним (Зак. пр., 70).
19. Хоч не нагодувати, аби запрохати (Ном., 233; Укр. пр., 1955,
224; 1963, 686).
Частувати.
Яке частування, таке й дякування (Ільк., 115; Закр., 226; Ном., 137; Укр. пр., 1955, 225; 1963, 691).
Частити. Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части (Укр. пр., 1963, 685).
Випихати.
Не випхано, так виведено (Н. ск., 1971, 151); … то виведено (Укр. пр., 1963, 356).
ДІАЛОГІЧНІ КАЛАМБУРИ. СТЯГНЕНІ АНЕКДОТИ
1. «А біло?» —«Біло!» —«А чорно?»—«Чорно!» (Ном.. 60; Укр. пр., 1963. 358).
2. «А відки ви?» —«Відтам, де красний пес, а на воротях вязанка води висить!» (Фр., І, 2, 209).
3. а) «А відки ти?» —«З Рогатина! » —«А чий ти?» — «Попів слуга!» — «А робив бись?» —«Най-но!» —«А пироги? —«Хоть два!» — «А женивбисся?» —«Іга! »> (Фр., ПІ, 1, 32); б) «А робив би?» —«Не-хай-но!»—«А їв би?» —«Дай-но!»—«Оженивбися? »>—«Ого!» — «А сорочка де?» —«Мовчи!» (Ном.. 170; Укр. пр., 1963, 694).
4. «Агій, а що-с купила?» —«Та бога!» —«Та бо який кривоносий!» — «Е, най го чорт бере, аби на стіні висів!» (Фр.. І, 1, 63).
5. А гостеньки до нас! Малисьмо за вами посилати, а ви й самі йдете! (Фр., І, 2, 438).
K2, 10, 12, Яворн.); б) «Та бо гаряче!» —«Маєш вітер під носом, то дуй!» (Фр., І, 2, 427); в) Коли гаряче, то студи, дураче! (Скр., 39).
26. Глухий каже: «Слухайте, щось тріснуло!» А сліпий: «Дивіть ся, то розбійники!» А безногий: «Тікаймо!» А голий: «Бо нас обід руть!» (Фр., 1.2, 342).
27. «Грицько, дивись, тобі киває!»—«Хто?»—«Та корова хвос том!» (Укр. пр., 1963, 772).
28. а) «Гуляйте!» —«Гуляли б, та хліба не брали!» (Ном., 232; Укр. пр., 1963, 700); б) «Гуляйте!» —«Гуляли б, та хліба не брали, а ви свого не дасте!» (Ном., 232).
29. «Гультяю, бери сухарі!» —«А вони мочені?» —«Ні!» —«Бери собі!» (Н. н.. Ров.).— Біл.: Гр., 2, 284.
30. «Дай, мамо, вечеряти!» —«Підожди, долото вкипить! » (Укр. пр., 1963, 69); «…долото вкипить, то будеш вечеряти» (Ном., 238).
31. а) «Дай молока!» —«Ще не здоїли бика!» (Фр., Ill, 2, 490): б) «Молочка!» —«Не подоїли бичка!» (Ном., 242; Укр. пр., 1963, 70).— Рос: Даль, І05.
32. «Дайте їсти!» —«Ніде сісти!» (Укр. пр., 1963. 686).
33. а) «Дай мені води!» —«Іди лишень до верби!» (Ном., 250): б) «Де вода?» —«А там, де верба! » (Ном., 250).
34. «Дайте закурити!» —«А куриш?» —«Курю!» —«Ну й кури! (Укр. пр., 1963, 513).
35. «Де була?» —«Про те мої підошви знають!» (Ком., 41; Укр. пр., 1936, 493).
36. Два куми вертались з ярмарку через одне село і вже теє. «Тр-р-р!» — зупиня один шкапу.— «А чого?» —«От мені ще треба до людей вступити!» —«Куме Андрею, та не будьте ж бо свинею!» — «Овва! Як же мені не бути, коли мене люди знають!» (Укр. пр.. 1963.
773).
37. «Де воно лежить?» —«На транку!» —«На якому трапку?» — «На тому, що як натрапиш, то там і лежить!» (Ном., 250; Укр. пр.. 1963, 777).
38. «Де живеш, куличе?» —«В болоті!» —«Там же погано!» — «Я привик!» (Ном.. 185).
39. «День добрий!» —«День добрий, з ким добрий, а з вами нспорадна година!»» (Ном., 250); б) «День добрий!» —«Приніс вас недобрий!» (Укр. пр., 1963, 776).
40. «Де середина землі? » —«Ось тут! Як не віриш, то змір! » (Фр.. II. І. 180).
41. «Де ти був?» —«Баньки дув, дві надув та й тобі приніс!» (Укр. пр., 1963, 777).’
42. «Де ти був?» —«Через річку переходив!» —«А чому ж ти сухий?» —«Бо немає чого їсти!» (Укр. пр., 1955, 312; 1963, 780).
43. «Де ти взяв?» —«На дорозі од зайця одняв!» (Ном., 243).
44. «Дівчата! Чи ви не журитесь?» —«Чого?» —«Що ви такі погані!» (Ком., 23).
45. «Дівчино, який у вас добрий хліб з закальцем!» —«Еге, то’ще мама пекла, а якби я, то би було два (Фр., 1, 2, 578).
46. «Діти, що робили?» —«Хворіли!» —«А де хліб?» —«Поїли!» (Укр. пр., 1963, 599).
47. «Дмитре, чому тебе в суд викликають?» —«Бо пан об мене руку побив!» (Укр. пр., 1955, 20; 1963, 143).
48. а) «Добридень, Гриню!» —«Копаю, пане, глину!»—«Що ти робиш, Гриню?» —«Я вже накопав!» (Ном., 164); б) «Помагай біг, Гриню!» —«Копаю, пане, глину!» (Ном., 164; Фр., II, 2, 569; Укр. пр., 1963, 767); в) «Дурень єсь, Гриню! > —«Буде на всю зиму!» (Ном.. 164).
49. «Добридень, сулійко!»—«Здоров був, Матвійко!» (Грінч., 235).
50. «Добривечір, кума! Ти не телила моїх бачок?» —«Телила, телила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, я в гледичку пощелила, аж там ядунята гарчать (вовки їдять уже телят), я за гуп та й туди, аж воно вертом перечеревенилось, дригами нож! нож!» (Укр. пр., 1963, 782).
51. «Дяче, дяче, чого твоя сім’я плаче?» —«Не всім же співати!» (Укр. пр., 1963, 227).
52. «Еге, діждеш! > —«Казав сліпий: «Побачимо! > — Казав глухий: «Почуємо!» — Казав німий: «Побалакаємо!» —«Ну так дожидай їх!» (Укр. пр., 1955, 326; 1963, 768).
53. «Жінко, а де гроші!»—«Які?» —«А шість кіп!»—«Дурень, кажу! Кону на сіль, копу за сіль, за копу солі купили, копу пропили, копу довг віддали, а копа єсть!» (Ком., 80; Укр. пр., 1955. 323).
54. Жорна кажуть: «У Києві лучче!» А ступа каже: «Що тут, що там!» (Укр. пр., 1963, 773).
55. «Завтра робитиму, а сьогодні погуляю !»> —каже ледачий.— «Завтра погуляю, а сьогодні робитиму!» —каже робочий (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
56. «Застели стіл!» —«Нема чим!» —«Дай їсти!» —«Нема що!» —«То спряж!» (Ільк., 35; Укр. пр., 1963, 781).
57. «За що найнявся?» —«Сорок грошей, сировий харч, босий дохід, дають рано води, а ввечері пити!» (Укр. пр., 1955, 60).
58. а) «Звідкуля ви?» —«Не з куля, а просто з соломи!» (Ном., 250; Укр. пр., 1963, 776); б) «Звідки ти?» —«Я не звідки, а з доброї горілки!» (Укр. пр., 1963, 777).
59. Здибався хміль з цибулею, перше ся позневажали, потім ся повеличали: «Помагай біг, гірка!» —«Бодай здоров, шалений!» — «Помагай біг, смаковита!» —«Бодай здоров, веселий!» (Фр., III. I. 274; Укр. пр., 1963, 518).
60. а) «Здорова була, кума!» —«На базарі була!» —«З празни ком поздоровляю!» —«Головку купила!» —«Чи ти, кума, не з-під Глухова?» —«Та були вуха, та різник одрізав!» (Ном., 164; Укр. пр., 1963, 767); б) «Здоров, кума!» —«На базарі була!» —«Ти глуха, кума?» —«Купила петуха!» —«Прощай, кума!» —«П’ятнадцять дала!» (Укр. пр., 1955, 324).— Рос: Рибн., 186.
61. «Здоров, брат! А відкіль ти?» —«З Печенюг!» —«А жінка є?» —«Є!» —«А дітки?» —«Аякже!» —«А хлібець?» —«У-гу-гу!» (Укр. пр., 1963, 288).
62. «Здоров, дурню! Де живеш?» —«Не знаю!» (Укр. пр.. 1963. 391).
63. «Здоров, Тарасе! > —«Хлів плету!» —«Боже, поможи!» —«На свині!»—«Але ж дурень!» —«Спасибі!» (Ном., 164; Укр. пр., 1963. 543).
64. «Здрастуй, пін Сава, прислав тобі чорт сала!» —«Отче наш. їже єси, де взяв, туди й однеси!» —«Іди ж, попе, піддаси!» (Ном., вил. ценз., ЗНТШ, 88] 177).
65. «Здоровенькі! Боже вам поможи!»»—«Еге, казали боги, щоб і ви помогли!» (1МФЕ, 8-К2, 12, 133, Явори.; Укр. пр.. 1963, 216).
66. «Здоров!> —«Не таких, як ти, боров, а тебе й нічого! » (Ном.. 250).
67. «Здрастуйте!»—«Не застуйте!» (Ном., 250).
68. «Збудіть мене завтра раненько!» —«Для чого?» —«Бо я сьогодні не можу вареників доїсти!» (1МФЕ, 14-3. 211. 32).
69. «Змовте, дідуню, отченаш за утопленика!» —«А най би го був дідько не ніс на глибоке!» (Фр., І, 2, 480).
70. а) «їване, ходи-но робити!» —«Ой мене ноги болять!» —«Та ходи ній!» —«Та вже мушу якось злізти!» (Фр., 11, І, 216); б) «Іване, ходи робити! —«Ноги болять!» —«Іване, ходи їсти!» —«Іду, іду» (Н. ск.. 1971, 176).
71. а) Іди, коте!» —«Іди, хвосте!» (Укр. пр., 1963, 407); б) «Піди, вовчику!»—«Піди, хвостику!» (Укр. пр., 1963, 407).
72. Інший такий є: «В мене, каже, світліше око попросить», а другий: «А в мене світліше вкрасти!» (Укр. пр.. 1963. 370).
73. Ішов козак дорогою, а на колоді сиділа дівчина: «С дівчина, та п’ятниця!» Л вона йому: «Козаче, завтра субота буде, та дівчини не буде!» (Укр. пр., 1963. 210).
74. «їдьмо!» —«Та ще не запряжено!» —«Нічого, по дорозі запряжем! (II. ск.. 1971. 153).
75. «їж, брате, хліб та на завтра оставляй!» —«Не стане, так батько дістане!» (Укр. пр.. 1963, 602).
76. «їж, кума!» —«Так ложки нема!» (Скр., 39).
77. «їж!» —«Я не їж, я так надувся!» (Укр. пр.. 1963, 777).
78. «Йдіть скоріше, ваших б’ють!» —«То не наші, то Нечииорен-кові!» (Ном., 82).
79. «Кажи казки!» —«Не смію!» —«Кажи приказки!» —«Не вмію!» (Ном.. 281).
80. Казав сліпий до глухого: «Слухай, як безрукий голого обдирає!» (Укр. пр., 1955. 326: 1963, 779).
81. Казала цибуля до меду: «Медику, медику, яка я добра з тобою!» —«Та я й без тебе добрий!» —- одказав мед цибулі (Укр. пр.,
1963, 772).
82. «Кілько має років?» — Я му не був на хрестинах! (Н. ск.,
1964, 270).
83. «Кіндрате, де твоя хата?» —«Літом на галах, а зимою під скиртою!» (Укр. пр., 1955, 52; 1963, 23).
84. «Коли батька б’ють?» —«Як снопи подають!» (Ном., 251).
85. «Коли ти, бабусю, ворожити стала?» —«Тоді, мій голубе, як ліба не стало!» (Ном., 190).
86. «Коли то було?» — «Як дід до баби у свати ходив» (Фр., І, 1.
132).
87. «Куди йдеш?» —«На війну!» —«Чого ж так нерано?» —«Може, ще хоч одного вб’ю!» —«А як тебе хтось уб’є?» —«Хіба я кому що винен?» (Укр. пр., 1963, 204).
88. а) «Куди ти, вовче, біжиш?»’—«До вдови за поросям!» — «У неї ж одно!» —«Дак щоб не було й того!» (Укр. пр., 1963, 671); б) «Куди ти, вовче?»—«До вдови за поросям!» (ІМФЕ, 14-3, 211.
174).
89. «Куме, їжте хліб!» —«Дякую, і паска добра!» (Н. ск., 1964,
234).
90. «Кумо, може би ми пов’язалися?» —«їй на тебе! Зав’яжи собі
путо на шию!» (Фр., II, 2, 559).
91. «Курите?» —«Курю!» —«Для чого?» —«З зухвальства, що в мого батька невдалий син був!» (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
92. «Лінь! Відчини двері, бо згориш!» —«Хоч і згорю, та не відчиню!» (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
93. «Лінько. лінько, на яйко!»—«А чи облуплене?»—«Ні!» — «Ну, то бери собі!» (Н. п.. Вол.).— Біл.: І p., 2, 484.
94. «Лягайте, дітки, на мене, нехай уже я змерзну»,— казав у великий мороз циган своїм дітям (Мал.. 197).
95. «Мало пирогів!» —«Так їж, сучий сину, отам на печі!» — «Я не хочу! Я думав, що нема!» (Укр. пр.. 1963. Ї86).
96. «Мамо, недобрий борщ!»—< «Ет. прийде тато з панщини, то й недоброго з’їсть!» (Укр. пр., 1936. 43: 1963, 69). 97. «Моя мати між двома хлібами вмерла!» —«Чого ж так?» — «Одного не дочекала, а другий вже минувся!» (Укр. пр., 1955, 50). 98. «На вареника та пом’яни чоловіка Каленика!»—«Чорт би твого батька з Калеником, попік руки вареником!» (Укр. пр., 1963, 692). 99. «Навіщо?» —«На пти, щоб дивувались такі дурні, як ти!» (Укр. пр.. 1963, 402). 100. Найшов батько гроші та й каже: «Хто рано встає, тому бог дає!».— А син каже: «Овва, той іще ранше встав, що загубив!» (Фр., 1,2. 474). 101. «Напував ти коня?» —«Напував!» —«А чом же в його морда суха?» —«А води не достав!» (Ком., 134; Укр. пр., 1963, 781). 102. «Нащо купив?» —«Треба!» —« Нащо продав? » —«Треба!» — «І требові кінця не буде» (Укр. пр., 1963, 301). 103. «Нащо то свічка горить?» —«За пана цапа! » (Ном., 193). 104. «Ну як ви живете?» —«А так: стара біда потроху посувається наперед!» (ІМФЕ, 8-К2, 17, 193, Яворн.; Укр. пр., 1963, 43). 105. «Обірвались ми, синку, на тій косовиці!» —«Та ми, тату, такі з дому йшли!» (Укр. пр., 1963, 53). 106. «Одчини, дяче, вікно та подивись, чи не йде хто, чи не несе чого?» —«Іде баба і несе миску книшів!» —«Подай, господи! Одчини, дяче!» (Ном., вил. ценз. ЗНТШ, 177). 107. «Ой куме, чому за вами іно єден сніп, а за мною два?» — «А, господарю, бо ви робите собі, а я вам!» (Фр., Ill, 1, 21). 108. «Ой, там на базарі собаку прив’язали!» —«Хіба ти бачила?» — «Люди казали!» (Укр. пр., 1963, 522). 109. «Ох моя матінко! Снився мені батенько! » —«Цур йому, донечко, поминаться хоче!» (Укр. пр., 1963, 565). 110. «Ох!» —«Не люби двох!» (Ном., 250). 111. «Оце пекла, бодай катівських рук не втекла!»—«Та цить, дурний, то твоя жінка!» —«Ну нічого, як захолоне, то добре буде!» (Укр. пр., 1963. біб). 112. «Подай води!» —«Не води, хвоста відірвеш!» (Укр. пр., 1963, 776). 113. Пасажир в автобусі здивовано: «Я то знаю, куди їду, але куди люди, не розумію!» (1МФЕ, 14-3, 282, 32). 114. «Пішла б ти заміж?» —«Та би пішла! » —«Маєш ти що?» — «Та би ся знайшло!» —«А робила би?» —«От розговорилистеся!» (Ном., 170: Укр. пр.. 1963, 631). 115. Поверталися з ярмарку додому — аж загрузли: «Ти сідай, жінко, на воза, а я на кобилу, щоб скоріше дома бути!» (Укр. пр.. 1963. 647). 116. «Помагай біг нашим!» —«А которі ж ваші?» —«Которі подужають!» (Ном., 60; Укр. пр., 1963, 358; Н. ск., 1971, 155); б) Поможи, боже, і нашим, і вашим! (Ном., 60). 117. «Поможи, боже! » —«А ти не лінуйсь, небоже!» (Ном., 193). 118. «Постой!» —«За постой гроші платять!» (Ном., 250; Укр. пр., 1963, 776). 119. «Прийшла молода!» —«А як звуть?» —«Настя!» —«Як Настя, то буде щастя!» (Укр. пр., 1963. 182). 120. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо і я румак!» (бойовий кінь). А кінь одказав: «І ноженьки коротенькі, і ушеньки клапонькі. і сама, як свиня!» (Укр. пр.. 1963, 772).— Рос: Снєг., 1, II’,. 121. <Пусти, я чорті» —«Дарма, що чорт, з’їдять добрі люди з хлібом!» (Укр. пр.. 1963, 232). 122. «Сестривечір, добрички! Чи не телячили моєї виді?» — «А яка ж твоя видя?» —«Під сіреньким черевеньке, на лисинці лобок, на шиї китичка, на мотузочці хвостик!> —«Теличили, сестричко, теличили! Захвостила задерю, поочеретила геть до бігу!» (Укр. пр., 1963, 782).
123. а) «Сиди, дадуть!» —«Чого дадуть?» —«Того, чого миші не їдять! » (Укр. пр., 1963, 768); б) «Сиди, тобі дадуть! —«Чого ж дадуть?» — «Квасолі, а хоч чорта в росолі! » (Укр. пр., 1963, 768).
124. «Світи, Гайко, дав бог телятко!» —«А дивись, Денисе, чи не лисе?» (Ном., 124; Укр. пр., 1936, 501). б) «Світи, Гапко, дав бог телятко!» —«Піди, Денисе, подивись, чи не лисе?» — Пішов Денис, собаку в хату втис (Ном., 124; Укр. пр., 1963, 402); в) «Світи, Гапко, дав бог телятко!» —«Подивись, Денисе, чи воно лисе?» —«Якби твоєї неньки діти казали, то я б повірив!» (Укр. пр.. 1963, 737).
125. «Синашу, піди стовчи пшона на кашу!» —«Ох, мамо, ноги
дуже болять!» —«Синашу, іди їсти кашу!» —«А де ж моя, мамо, ложка велика?» (Ном., 212; Укр. пр., 1963, 422).
126. а) «Сідай, бабо, підвезу!» —«Нема часу, треба йти!» (Ном., 252; Укр. пр., 1936, 488; 1955, 326; Н. ск., 1971, 154); б) «Сідайте, бабко, підвезу!» —«Не маю, синку, часу!» (Ном., 252); в) «Сідайте на віз!» —«Не маю коли сідати, мушу йти!» (Фр., І, 2, 216).
127. «Скажи мені, дядьку, який сьогодня нразник?» —«Та кажуть, що баба діда дражнить!» (Ном., 262; ІМФЕ, 29-3, 146, 33).
128. «Сліпець, на млинець!» —«Не хочу».— «На два!» —«Не бачу!» — «На три!» —«В торбу при! » (Ном., 91; Укр. пр., 1963, 77).
129. «Смачна каша!»—«Хіба ти їв?»—«Ні, не їв!» —«А по чім же ти знаєш? » —«Чули, як говорили, що бачили, як їли! » (ІМФЕ, 1-5, 462, 103).
130. а) «Солдат, дівчат любиш?»—«Люблю!» —«А вони тебе?» — «І я їх!» (Н. п., Черк.); б) «Ти дівчат любиш? » —«Люблю!» — «А вони тебе?» —«Та я їх!» (Укр. пр.. 1963, 613).
131. «Стій, Уляно, бо ще рано!» —«Стояла б, та хліба не брала, а ви свого не дасте!» (Укр. пр., 1963, 700).
132. а) Строїть, як собака хату. Як змерзне зимою, каже: «Построю хату!», а літом, як душно, каже: «Великої треба — ляжу против неба!» (Ном., 201); б) Зимою собака, тремтячи від холоду, каже: «Як прийде літо, построю собі хатку, хоч отакісіньку, хоч манісіньку! ». Приходить літо, собака розляжеться на сонці, та й каже: «На ката хата!»
133. «Так просили, так не пускали!» —«А куди просили?«< — <«3 хати!» —«А куди не пускали?» —«В хату!» (Н. ск., 1971, 148). 134. а) «Тит, іди молотить!» —«Спина болить!» —«Тит, іди їсти!» —«А де моя велика ложка!» (Укр. пр., 1936. 225; 1955, 203); б) «Тит, ходи молотить!» —«Голова болить!» —«Тит, ходім їсти!» — «А де ж моя велика ложка!» (Зін., 249; Ном., 212); в) «Тит, іди молотить!» —«Живіт болить!» —«Тит, іди кисіль їсти!» —«А де моя велика ложка!» (Н. н., Черніг.); г) «Тит, іди молотить!» —«Живіт болить!» —«Тит, підем пить!» —«Жінко, подай шубку!» (Н. п., Черніг.); д) «Тит, ходім молотить!» —так він каже:—«Голова болить!» — «Ходім до корчми горілки» —то він біжить (Ном., 229).— Рос: Даль, 795. 135. «Ти чого така сердита? Що це сталося з тобою?» —«Бачиш, горем я убита, недолаялась з кумою!» (Н. «., Зап.). 136. «Тобі за роботу платять?» —«Платять, кулаками гатять!» (ІМФЕ, 14-3, 382, 33). 137. «Тобі поклон передано? >—««Який?»—«У погреб лізти!» (ІМФЕ, 1-5, 462, 153).
138. «Товчеш воду?» —«Товчу!» —«А курява йде?» —«Ні!» — «То товчи далі!» (ІМФЕ, 14-3, 211, 32).
139. «Тпру, воли! Давай, жінко, гроші лічить!» —Та що тобі, чоловіче, так здалось, щоб все гроші лічити! Копу за сіль і за кону солі купували, копу з кумом пропили — і гроші всі!» (Укр. пр., 1963, 647).
140. «Хліб та сіль!» —«їмо та свій, а ти біля порога постій! (Скр., 39).— Рос: Риби., 197.
141. «Хлопче, що ти робиш?» —«їм!» —«А собі коли?» (Укр. пр.. І955, 323; 1963, 776).
142. Ходив рак сім років по воду та й прийшов додому, та став через поріг перелазити, розлив та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!» (Укр. пр., 1955, 241; 1963. 417); …та й каже: «Така скора робота!» (Ном., 214; Укр. пр., 1936, 216).
143. «Хочеш масла?» —«Ще сі корова не напасла!» (Фр., 11, 2,
379).
144. «Хочу пирогів, а нема!» —«Та он на печі, бери їж!» —«Не хочу, я думав, що нема!» (Н. ск., 1971, 139).
145. а) «Хто винен?» —«Невістка!» (Ном.. 157; 1МФЕ, 29-3, 138. 56); б) «Хто винен?» —«Кума!» —«Так же її в хаті нема! > —«Так плахта її висить — будем її бить!» (Ном., 285; Укр. пр., 1963, 681); в) «Хто води принесе?» —«Невістка!» —«Хто обід зварить?» —«Не вістка! —«Хто піде у жнива?» —«Невістка!» —«Кого б’ють?» — «Невістку!» —«А за що?» —«За те, що вона невістка!» (Укр. пр., 1955, 133; 1961. 164); г) «Хто винен?» —«Невістка!» —«Так її вдома нема!» — «Та он її плахта на жердці висить!» (Укр. пр., 1955. 133; 1961, 164); д) «А хто води принесе?» —■« Невістка!» —«А хто обід зварить?» —«Невістка!»—«А хто на панщину?» —«Невістка!» — «А кого б’ють?» —«Невістку!» —«А за що б’ють?» —«За те, що яе вістка!» (Укр. пр., 1963, 666); є) «Хто винен?» —«Невістка!» — «А де ж вона?» —«Дома нема!» —«То плахта її на жердці висить! (Ком., 12; Укр. пр., 1963, 666); є) «Хто се?» —«Невістка!» —«Та невістки нема дома!» —«Не невістка, так невістчина плахта!» (Ном.. 57); ж) «Хто розбив дома макітру/ —«Невістка!» —«А де ж вона була?» —«Корову пасла!» (/МФК. Іі-3. 211, 32).
146. а) «Цигане, твого сина в коморі піймали!» —«Е, в коморі. ЯкбИ-ТО в полі та на добрім коні, то б то йому було стидно!» (Ном.. 85; Укр. пр.. 1963, 371); б) «Де ви мого батька піймали?» —«У коморі!» — «Е, v коморі, ви його v стен пустіть та піймайте!» (Ном., 185: Укр. пр.. 1963. 391).
147. Цить, мамуню, не плачте, не я один їду на війну: заб’ю зо два турки та й ся поверну!» —«А як тебе заб’ють?» —«А мене за що? » (Фр., І, 1, 213).
148. «Чи був на базарі?» —«Був!» —«Що купив?» —«Козу!» — «Що дав?» —«Сім кін!» —«А за що продав?» —«За п’ять кіп!» — «Нащо ж так багато втратився?» —«Нічого, що багато, аби свіжа копійка!» (Ном.. 206; Укр. пр., 1936, 386).
149. «Чи вистачить?» —«Та вистачить: батька оженити, а матір заміж видати» (Укр. пр., 1963, 636).
150. «Чи вона жеребна?» —«Жеребна, тільки хвіст та ребра!» (Укр. пр., 1963, 770).
151. — Чи добре? — Та добре, як прохолоне (Укр. пр., 1963, 447).
152. «Чий ти?» —«Гапчин!»—«А Гапка чия?»—«Жінка моя!» (Укр. пр.. 1963, 653).
153. «Чий ти?» —«Наньків дядьків!» —«А чого ти прийшов?» —
«Та дайте нам походеньки, батько й мати просили!» —«Е, не знаю ж, чи вони у нас дома, чи оддали кому, попитаю в Усті… А хлоп’ятко віддали до Веприка, то ти іди отуди, на край села, то там уже скажуть, чи ти знаєш, чого питаєш?» (Укр. пр., 1963, 782).
154. «Чим ви. хлопці, дома втираєтесь?» —«Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!» (Грінч., 245; Укр. пр., 1936, 40; 1955. 127; 1963, 55).
155. «Чим грішен?»—«Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю!» —«Іди, душа, до раю! » (Ном., 17; Укр. пр., 1963, 209).
156. «Чи сьогодні свято?» — Свято! Леміш та чересло знято, будьте здорові, піст, бачите!» (Укр. пр., 1963, 781).
157. «Чи ти пан?» —«Пан!» —«А чого ж у тебе порваний жупан? » (Ном., 25; Укр. пр., 1963, 120).
158. «Чи чув? Мій Сисой не абихто, герой!» —«Не коли, кум, вічі, мій Андрійко — двічі!» (Укр. пр., 1955, 400).
159. «Чия справа?» —«Війтова!»—«А хто судить?» —«Війт!» (Ном., 51; Фр., ПІ, 1, 163).
160. «Чого не п’єш?» —«Бо не даєш!» (Н. п., Черк.).
161. «Чого на роботу не ходиш?» —«Бо ще малий!» —«Чому на тобі такі штани короткі?» —«Бо це батькові!» (Н. н., Черк.).
162. «Чого ти плачеш?» —«Батько вмер!» —«Од чого? » —«З голоду!» — «Хіба хліба не було?» —«Та був, але ножа не було врізати!» (Ном., 252; Укр. пр., 1963, 423).
163. «Чого ти, бабо, ополоником їси?» —«Десь діти корець занесли!» (Ном., 239; Укр. пр., 1955, 324).
164. «Чого ти, мамо, боса?» —«Так довелося!» (Укр. пр., 1936, 40;
1963, 55).
165. «Чому такий веселий?» —«Женюся!» —«Чому голову повісив?»— «Оженився!» (Укр. пр., 1963, 634).
166. «Чому ся не жениш?» —«Моя жінка ще ся в попелі бавить!» (Н. ск., 1964, 219).
167. «Чому тощий?» —«Бо з’їв товщий!» (Н. н.. Черк.).
168. «Чому бог не сотворив Сви з ноги Адама? » —«Щоб жінка по корчмах не бігала!» —«Чому не з руки?» —«Щоб жінка за лоб не дерла! » —«Чому не з голови?» —«Щоб не була розумніша за мужа. Але з ребра, щоб його шанувала і йому вірне служила!» (Перем., 1853, 103).— Рос: Снєг., l/ll5.
169. «Чули, що трапилось? Грім рака вбив!» (Н. н.. Черк.).
170. «Що бог у небі робит?» —«Драбину: одних підсаджує вгору, в других — в долину!» (Фр., 1, 1, 89).
171. «Що будемо вечеряти?» —«Ягли, що без вечері спати лягли» (ІМФЕ, 14 3, 386, 514).
172. «Що варили?» —«Капусту та цибулю, а тобі дали дулю!»»
(Укр. пр., 1963, 686).
173. «Що варили на вечерю?» —«Шару юшку: пошарите, пошарите та й спати ляжете! » (Укр. пр., 1936, 47; 1955, 50; 1963, 71).
174. а) «Що ваші дівчата роблять?» —«Шиють та співають!» — «А мати?» — «Порють та плачуть!» (Ком., 76; Укр. пр., 1936, 303: 1955, 241); б) «Що, небого, шиєш?»—«Шию!»—«А пороти скоро
будеш?» —«Ось тільки ниточку дошию!» (Укр. пр., 1955. 241); в) «Шиєш, дівонько?» —«Шию!» —«Чи будеш же пороть?» —«Зараз тільки ниточки дошию! > (Ном.. 204; Укр. пр., 1963, 448); г) «Що робиш сьогодні? » —«Шию!» —«А що завтра?» —«Поротиму!» (ІМФЕ, 14-3, 211, 155); д) — Що гиря робе? — Шиє та поре! (Ном.. 204); є) — Доню, коли будеш пороть? — Тоді як ниточки дошию! (Ном.. 204).— Біл.: Гр., % 91.
175. «Що ваші роблять?»—«Граків ловлять!» (Укр. пр., 1936. 303: 1955, 242).
176. «Що везеш?»—«Олово!» —«Бідна ж твоя голово!» (Ном.. 223).
177. «Що вечеряв?» —«Скрутні. Покрутився, покрутився, та й спати ліг!» (Ном., 238; Укр. пр., 1936, 47; 1955, 50).
178. «Що він робить?» —«Решетом воду міряє!» (Фр., 111. 1, 10).
179. «Що, дурню, робиш?» —«Воду міряю! » (Ном., 124′; Укр. пр.. 1963, 393).
180. «Що курці сниться?» —«Просо!» —«А що дівці?» —«Молодець!» (Ном., 183; Фр., П, 2. 328); …«А дівці що?» —«Парубок!
(Укр. пр.. 1963. 612).
181. «Що ти обідав?» —«Сома, посумував, посумував та й пішов» (Ном., 238; Укр. пр., 1963, 64).
182. «Що робити, щоб стати багатим?» —«Треба стати на рік свинею!» —«А по році що буде?» —«По році привикнеш і дальше будеш нею!» (Фр., Ill, 1, 25).
183. «Що робиш?» —«Нічого!» —«А ти?» —«Я йому помагаю!» (ІМФЕ. 14-3, 211, 32).
184. а) «Що в вас чувати?» —«Гаразд із бідою!» (Ільк., 112); б) «Що там чувати коло вашої хати?» —«Бик чи привик, телиця чи веселиться?» (Ном.. 231; Укр. пр., 1963. 683).
185. Що там, Іване? » —«Опихане, мій пане!» (ІМФЕ, 29-3, 148. 50).
18Н. а) «Що тато робе?» —«Пообідав та хліб їсть!» (Грінч., 246); б) «Що татуньо роблять?» —«А що ж, пообідали та й хліб їдять!» (Укр. пр.. 1936. 394); в) «Що робить ненько?» —«Пообідали та хліб їдять! » (Н. ск., 196і. 265); г) «Що ваші роблять?» —«Пообідали та й хліб їдять» (Укр. пр.. 1963. 49).
187. «Що ти кажеш?» —«Те, що чуєш!» (Ном., 158).
188. «Що ти приніс?» —«Мед!» —«Тобі сипать наперед!» — «А ти що?» —«Лій!» —«Ти трошки постій!» —«А ти що?» —«Горілку!» — «Е, бери скоріше ківш та мірку!» (Ном., 204; Укр. пр., 1963, 509).
189. «Що ти снідав?» —«Дайте хліба, дак скажу!» (Грінч., 246).
190. «Що тобі за то дали?» —«П’ять пальців, шосту долоню!» (Н. ск., 1964, 68).
191. «Я думав, що тебе нема!» —«Е, ледачого бог не візьме!» (Ном., 231; Укр. пр., 1963, 423).
192. а) «Яке сьогодні свято?» —«Святого неробітника!» (І піп, 34); б) «Який сьогодні празник?» —«Святого Митута — ні дома, ні тута! (Н. н.. Вол.).
193. а) «Як поживаєш? » —«Жию і хліб жую!» (Скр., 39); б) «Як собі поживаєте?» —«От, часом з квасом, порою з водою!» (Ільк., 111); в) «Ну як поживаєш?» —«А що мені діється? Живу помаленьку, з ноги на ногу!» (Укр. пр., 1963, 683); г) «Як живеш?» —«День за днем та й ближче до смерті!» (Н. ск., 1964, 171); д) «Як ти живеш?» — «Як та вдовиця: сама на печі, а ноги на полиці!» (Укр. пр., 1963, 671); є) «Як твоє життя?» —«Як у вдовиці, сама на нечі, а ноги на полиці!» (ІМФЕ, 29-3, 145, 7); є) «Як живете?»—«Живемо, не горюємо, хліба — солі не купуємо!» (Скр., 39); ж) «Як поживаєш?» — «А так собі, то боком, то скоком!» (Укр. пр., 1963, 181).
194. а) «Як ся маєте!» —«Посередині!» (Укр. пр., 1936, 501); б) «Як ся маєте?» —«Посередині, як учора, так і нині!» (Ільк., 117); Фр., II, 2, 383; Прип., 198; Укр. пр., 1963, 683).
195. а) «Як тебе зовуть?» —«Михайло!» —«А робити хоч?» — «Нехай-но!» (Ном., 212); б) «Як тебе звуть?» —«Михайло!» — «А робити хочеш?» —«Нехай-но!» —«А борщу?» —«Не хочу!» — «А пирога?» —«Хоч би й два!» (Ільк., 117; Укр. пр., 1963, Ї22).— Рос: Снег., 1, 113.
196. «Як тебе звуть?» —«Як крука деруть!» —«Ломакою, а тебе зовуть собакою!» (Ном., 278).
197. «Як?» —«Я не дяк десять раз говорити, а скажу раз, але гаразд!» (Ном., 258; Укр. пр., 1936, 484; 1963, 768).
198. «Я чув, що тебе цілу ніч били!» —«І яка там ніч у нетрів ку!» (Укр. пр., 1936, 434; 1963, 726).
199. «Яку йому кару дати? » —«Оженити його, то буде знати!» Укр. пр., 1963, 613).
ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
Бар.
Купці в Бару — ні грошей, ні товару (Скр., 112).
Бахмут.
Та він вже й Бахмут поминув (Там же).
Березинець.
а) Славний чоловік, та березинець; б) Хороший чоловік, та бере-зинець (Ном., 92).
Бескид.
Піди за Бескиди — не збудешся біди (Закр., 196).
Борзна.
Прийшли з Борзни та чортзна-що зверзли (Ном., 133; Укр. пр., 1963, 174).
Бориспіль.
Що бішена кішка, що понеділкова жінка, що чоловік з Борисполя — все одно (Укр. пр., 1963, 343).
Вересоч.
1. З Вересочі повилазили очі (Укр. пр., 1963, 289; ІМФЕ, 1-5, 462, 115).
2. Як переїдеш Вересоч, так і їдь, куди хоч (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 289).
Відень.
1. І у Відні люди бідні (Скр., 112).
2. І у Відню часто увидиш свиню (Югас, 52).
3. Провадь мене і до Вени, то не зробиш пана з мене (Скр., 112).— Див. пан.
Ворскла.
а) Ворскла річка невеличка, а берег ламає (Укр. пр., 1936, 121; 1963, 243); б) Ворскла — річка невеличка, береги ламає, хто в Полтаві не буває, той лиха не знає (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 289).
Галич.
1. Відси ріка, відти гора, а всередині біда — то Галич (Фр., І, 2, 311).
2. Старший Галич від Львова (Закр., 207; Висл., 337; Укр: пр.,
1963, 288). Гайсин.
Як у Гайсині вмирають, то в Карбівці не ховають (Скр., 112). Городня.
Городня — голодня (Ном., 266; Укр. пр., 1963, 288). Десна.
1. Задесенські людці на все зле митці (Ком., 38).
2. Із-за Десни да до купи знесли (Мал., 194). Диканька.
У Диканьці дівки модні, всі гуляють, хоч і голодні (ІМФЕ, 1-5,461,
Дніпро.
1. Від Дніпра по Сян буде колись один лан (ІМФЕ, 29-3, 114, 31).
2. Дніпро — батько (Ном., 16). Дністер.
Не той тепер вже Дністер, не те Придністров’я (ІМФЕ, 14-3, 282,
32). Дон.
1. Дон, Дон, а дома лучче (Ном., 16).— Рос: Снєг., 101.
2. Дон Доном, а найкраще дома (Укр. пр., 1961, 201; 1963, 201).— Біл.: Гр., 1, 290.
3. Прийшли козаки з Дону і погнали ляхів додому (Висл., 155).— Див. козак.
Дунай.
1. Більше, турок, за Дунай виходити не думай (Укр. пр., 1963,
206).
2. Дунаю не перебродиш (Фр./П, 1, 58).
3. а) Зашедши за Дунай, да7 й додому не думай (Зін., 266); б) Заїхав за Дунай — та й додому не думай (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 205); в) Заїхав за Дунай та й о хаті не думай (Ном., 16; ІМФЕ, 29-3, 137, 31); г) Поїхав за Дунай — за дому не думай (ІМФЕ, 14-3, 211, 265); д) Як зайдеш за Дунай, тогди вже не думай (Фр., II, 1, 149); є) Як зайшов за Дунай, то вже додому й не думай (Фр., II, 1, 58).— Біл.: Гр., 1, 498.
Золотоноша.
1. Золотоноша з золота, а Лубни з лубків (Укр. пр., 1963, 289; ІМФЕ, 1-5, 462, 54).
2. а) Золотоноша — кругом хороша (Ном., 16; Укр. пр., 1955, 286; 1963, 289); б) Золотоноша — кругом хороша: округи вода, посередині
біда (Скр., 134); в) Золотоноша — кругом хороша, а всередині воша (ІМФЕ, 1-5, 462, 54); г) Золотоноша — яка ти хороша! (ІМФЕ, 1-5, 787, 60).
Кам’янець.
а) Кам’янець — вінець: кругом вода, всередині біда (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 288); б) Кам’янець — як вінець: кругом вода, а всередині біда (Скр., 134); в) Кругом вода, а посередині біда (Білоц., 26).— Рос, Снєг., 167.
Карпати.
Піди і за Карпати, то треба бідувати (Закр., 196; Вік живи, 11). Київ.
1. а) Від Києва до Львова всюди біда однакова (IIрип., 157); б) Од Києва до Кракова всюди біда однакова (Ном., 284).
2. Далеко п’яному до Києва (Скр., 111).
3. Дурний і в Києві не купить розуму (Ном., 120).— Див. 2, дурний.
4. а) Київ відразу не збудували (Прип., 157); б) Київ не одразу збудований (Ільк., 49; Ном., 108; Фр., II, 1, 252; Укр. пр., 1955, 288).— Див. Краків, Львів, Москва.
5. На кого біда нападе, то до Києва йде, а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться (Скр., 111).
6. Про Київ не жахайсь, Волиня пригортайсь, а Покуття тримайсь (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 289).
7. Так і в Києві сидять, як свічки поїдять (//. п., Черк.).
8. У Києві не женись, а в Роми і кобил не міняй (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 289); … а в Ромнах коней не міняй (Скр., 111).
9. Що в Києві, то і під Киевом (ІМФЕ. І і 3, 282,32).
10. Язик до Києва доведе (Ном., 223).— Див. 2, язик. Коломия.
1. А де Коломия? На кінці язика (Скр., 112).
2. Коломию гудьмо, а в Коломиї будьмо (Висл., 279; Фр., //. /. 284; Скр., 112).
3. Коломия не помия, Коломия місто (Фр., II, 1, 284). Краків.
1. І в Кракові злидні однакові (Прип., 168).
2. а) Не відразу Краків збудували (Фр., II, 1, 302); б) Не разом Краків збудувався (Закр., 189; Ном., 108); в) Не відразу Краків збудовано, тільки потрошки (Ном., 108); г) Не разом Краків збудовано (Чуб., 301), Біл.: Гр., , 502; Hoc, 102.
3. а) Піди і до Кракова — всюди біда однакова (Прип., 108); б) Хоч до Кракова, то все буде однаково (Шиш.-Іл., 77).— Рос: Даль, 855.
Кутин.
У Кутині всі наче поплутані (Н. н., Полтав.). Лолин.
а) Лолин голий, навколо ліс, а всередині біс (Фр., II, 2, 360); б) Лолин голин, бо нема нічого, голо скрізь (Там же).— Див. 1, голий.
Луцьк.
а) В Луцьку все не по-людську (Шиш.-Іл., 56); б) У Луцьку все не по-людськи: навколо вода, а всередині біда (Ном., 116; Укр. пр., 1963, 288).— Рос: Даль, 344; біл.: Гр., 1, 512.
Львів.
1. а) Від Львова і до Кракова — скрізь біда однакова (Вік живи, 11); б) Іди зі Львова до Кракова, всюди біда однакова (ІМФЕ, 29-3, 146, 70).
2. а) І у Львові не всі здорові (Прип., 188); б) у Львові не всі здорові (Скр., 111); в) Львов не всякому здоров (Ільк., 51; Ном., 16; Висл., 290; Прип., 188).
3. Львов-град не всякому рад (Висл., 290).
4. а) Львів не відразу збудовано (ІМФЕ, 29-3, 113, 17); б) Не відразу Львів збудовано (Фр., III, 2, 488, Укр. пр., 1963, 288); в) Не відразу збудовано Львів (Прип., 188).— Див.: Київ, Краків, Москва, Рим.
5. а) Написано в граді Льва: не ждуть на одного два (Скр., 111); б) Написано в граді Львові, що всі голодні їсти готові (Прип., 150).
Межибіж.
Пішов до Межибожа кіз кувати (Скр., 112).
Москва.
а) І Москву не відразу збудували (Н. н., Харк.); б) Не зразу Москва будувалася (Укр. пр., 1963, 288); в) Не за рік Москва збудована (7/. н., Вол.).— Біл.: Рапан., 225; Гр., 1, 505.— Див. Київ, Краків, Львів, Рим.
Ніжин.
Ніжин більший від Носівки одною хатою (Укр. пр., 1963, 289).
Охтирка.
Охтирці — самі обдирці (Ком., 66).
Париж.
1. Вези овес і до Парижу, а не буде з вівса рижу (Укр. пр., 1963, 584). Біл.: Гр., 1, 512.
2. І в Парижу не зроблять з вівса рижу (Фр., II, 2, 504; Прип., 221).
Перемишль.
Як мисль, так мисль, таки буде Перемишль (Ном., 23).
Печера.
а) Підеш до Печери — ляжеш спати без вечері (Укр. пр., 1963, 211; ІМФЕ, 1-5, 462, 54); б) У Печері — лягай спати без вечері (Ном., 16; ІМФЕ, 1-5, 462, 158).
Поділля.
1. а) І на Поділлю не росте хліб по кіллю та ковбасами плоти не городять (Перем., 1854, 102); б) І на Поділлю пліт ковбасами не городжений (Фр., II, 2, 500); в) На Поділлю хліб по кіллю (Прип., 351); г) На Поділлю хліб по кіллю, а ковбасами хлів плетений (Фр., II, 2, 500); … а ковбасами хлів загороджений (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 175), … а ковбасами хлів городять (Н. ск., 1971, 164); д) На Поділлі пироги на кіллі, а ми прийшли і там їх знайшли (Н. п., Вол.); є) На Подолі всього доволі (Ком., 74J.— Біл.: Гр., 1,
2. Розступіться, подоляне, нехай Гиря погуляє (Ном., 245). Полтава.
1. Не пив полтавської води (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 206).
2. Хто не пив полтавської води, той нічого не вартий (ІМФЕ, 29-3, 151, 17).
Полівка.
а) У Попівці хліб по копійці, в Перекопі хліб по копі (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 288); б) У Попівці люди по копійці, а в Конотопі — по копі (Укр. пр., 1963, 288).
Покошичі.
Покошичі — розкошичі: хто прийде в жупані, той піде без свитки (Укр. пр., 1963, 289). Прут.
Прут — ріка дика, викидає з хати, чи то хлоп, чи владика (Прип., 271).
Рахни.
Станція Рахни — сядь і віддихни! (Скр., 112). Рим.
1. а) Був у Римі та й папи римського не бачив (Н. ск., 1971, 187); б) Був у Римі та й папи не бачив (Ном., 128); … а пани не бачив (Закр., 115); в) Бувши в Римі та папіжа не видати (Зін., 215; Закр., 445; Ном., 128; Чуб., 289; Фр., III, 1, 13); г) Був у Римі, а папи не видів (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); д) Бути у Римі і папи римського не бачити, то нічого не бачити (ІМФЕ, 29-3, 131, 31); є) Бути в Римі і не бачити пани римського (ІМФЕ, 14-3, 282, 32); є) В Римі були і папи не видали (Чуб., 289); ж) Бути в церкві і не бачити нона (ІМФЕ, 14-3, 282. 135).— Біл.: Hoc, 9; Г р.. 1, 503; з) В Римі бути й папи не килі їй (Ном., 128); и) В Римі був, а Рим не видів (Н. ск., 1964, 141); і) У Римі був і папи не бачив (Скр., 112); ї) В Римі бути, а Рим не видіти (II. ск., 1964, 141); й) В Римі був, а Рима не бачив (Зак. пр., 84).— Рос: Міхельсоп, 2, 28; біл.: Рапап., 138.
2. Де папа, там і Рим (Скр., 112; Укр. пр., 1963, 132).
3. Де Крим, де Рим, а де Балабанівка (Ном., 149).— Див. каламбури (Де Крим, де Рим).
4. а) Не відразу Рим збудували (Фр., III, 1, 13); б) Рим відразу не збудували (Прип., 278); в) Рим не відразу збудовано (Скр., 134).— Див.: Київ, Львів, Краків, Москва.
5. У Римі пасуть свині (Югас, 62). Рогатин.
1. На Рогатин гудь, а в Рогатині будь (ІМФЕ, 29-3, 126, 22).
2. Рогатин — богові побратим (Ном., 16). Ромен.
Ромен — город на горі, по дві дурниці на дворі (Ном., 211; Укр. пр., 1963, 289).
Решетилівка.
Як решетилівська толока (Ном., 149).
Сосниця.
а) Сосниця — розкошниця: великі вжитки, кругом вода, а всередині біда (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 288); б) Сосниця — розкошниця,
хороші вжитки: хто прийде в жупані, так піде без свитки (Ном., 16); в) Не Сосниця — розкошниця: єсть де сісти, та нічого їсти (Ном., 16; ІМФЕ, 1-5, 463, 159).
Станіслав.
В Станіславі кождий на своїй страві (Ільк., 16; Ном., 16; ІМФЕ, 29-3, 151, 17).
Стрий.
Як зійдеться Стрий і Ломець, то буде світу конець (Ном., 9; Фр., III, 1, 181).
Сураж.
1. В Суражі всі люди вражі (ІМФЕ, 1-5, 462, 115).
2. Як ідеш у Сураж, то й бери свій хураж (Ном., 283).
3. Як приїдеш у Сураж, то візьме тебе кураж (Ном., 16). Тростянець.
1. Будеш знать, по чім в Тростянці гребінці! (Літ. газ., 1961, 26. XII).
2. Тростянець (Волинський)— Полісся кінець (Ном., 264). Тиса.
Хоч поїдеш за Тису і там усе не найдеш з пирогами повну мису (Югас, 64). Україна.
1. Або ж то така да. іска Україна (Фр., Ill, 1, 236; Прип., 335).
2. а) Біда Україні: і відтіль гаряче, і відсіль боляче (Укр. пр., 1963, 205); б) Біда Україні: і оттам гаряче, і отсель боляче (Ном., 15).
3. В Вкраїні добре жити, мед і вино пити (Прип., 335); б) На Вкраїні добре жити … (Ном., 15).
4. Нема на світі другої України, немає другого Дніпра (Прип., 221).
5. Но! З долини в долину та на свою Україну! (Укр. пр., 1963, 91).
6. Ой нема то так нігде, як у нас на Вкраїні, ані пана, ані хлопа, ані там унії (Прип., 222).
7. Пішов на Вкраїну, на степи, на вольні землі (Ном., 275; Укр. пр., 1963, 155).
8. Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу серед злиднів (Прип., 335).
9. Хоть бись глядів по всій Україні, добра не знайдеш (Фр., III, 1, 236).
Унятич.
Хоть я з Унятич, але не шляхтич (Фр., III, 1, 236).
Хорол.
У Хоролі всього доволі (Ном., 16; Укр. пр., 1961, 326; 1963, 289).
Чигирин.
а) Чигиринці спекли чорта в ринці (ІМФЕ, 29-3, 137, 31); б) Чи-і принці спекли чорта в ринці, а таращанці з’їли вранці (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 2
Я готи н.
Обізвався Яготин: «Ніжин мені побратим!», а Ніжин каже: «Є у степу Ромен та й той мені не ровен!» (Ном., 16; Укр. пр., 1963, 289).
КАЗКОВІ ЗАЧИНИ, КІНЦІВКИ. ЖАРТИ
1. А дітям казка і бубликів в’язка! (ІМФЕ. l’t-3, 211, 155).
2. Був собі бусьок і бусьчиха, увили собі гнізденце з сінця — ци зачинати ще з кінця? (Фр., І, 1, 128).
3. Був собі журавель та журавочка, накосили сінця повні ясельця. Наша пісня гарна, нова, починаймо її знова! (Н. п.. Черк.).
4. Був собі чоловік Сашка, на ньому сіра семеряжка, на голові шапочка, а ззаду латочка, чи хороша моя казочка? (Н. н., Черк.).— Рос: Даль, 979.
5. а) Був собі дід та баба та полізли на граба! (Ном., 258); б) Був собі дід та баба, полізли на граба, граб тріщить, баба нищить, а дід тягне за вухо: «Ходи сюди, псяюхо!» (Н. н., Ів.-Фр.).
6. а) Бум, бум, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло, і в роті не бувало! (Ном., 258); б) І я там був, мед-вино пив, по бороді текло, а в рот не попало! (ІМФЕ, 14-3, 211, 32); в) По вусах текло, та в рот не попало (Н. «., Сумщ.).— Рос: Даль, 62; г) По бороді текло, а в роті сухо було! (Укр. пр., 1955, 224); …а в роті не було (Шиш.-Іл., 58).
7. Був цар Тронка, була земля тонка: пальцем землю пробивали, воду доставали (Н. н., Вол.).— Біл.: Г р., 1, 503.
8. а) За короля Сибка, як була земля тонка, що носом проб’єш та й води ся нап’єш (Ном., 133; Укр. пр.. 1963, 774); б) За короля Собка… (Ном., 133).
9. За діда-прадіда (Скр., 222).
10. а) За рижого бога, за перістих людей (Ном.. 133; ІМФЕ, 1-5, 461, 104); б) За рудого бога, за… (Укр. пр., 1963, 774); в) Се було за рудого бога, за… (ІМФЕ, 1-5, 461, 104).
11. а) За царя Гороха, як було людей троха; б) За царя Горошка, як було людей трошки (Ном., 133); …коли людей було трошки (Ном.. 133); в) За царя Горошка, як було людей трошки, як сніг горів, а соломою тушили — і свині з походу йшли (Ном., 133; Укр. пр.. 1936, 465; 1955, 317; 1963, 774); г) За царя Горошка, як луб’яне небо було, а шкурятяні гроші ходили (Ном., 133; Укр. пр., 1963, 774); д) За царя Горошка, коли хліба не було ні трошки (Ном., 133); є) Се було за короля Горошка, як було людей трошка (Чуб., 301); …як хліба не було ні трошки (Ком., 92); є) Це було за короля Горошка, як було людей Трошка (Укр. пр., 1955, 317); ж) Це було за царя Горошка, коли було людей трошки, як пічки снігом топили, а соломою вогонь тушили (Укр. пр.. 1936, 465); з) То ще було за царя Гороха, як землі було дуже троха (Прип., 91).— Рос: Рибн., 141; біл.: Выел., 97.
12. За царя іМитрохи, коли людей було трохи (Укр. пр.. 1963. 774).
13. а) За царя Панька, як була земля тонка (Ном., 288; Ком., 92; Укр. пр., 1963, 774); б) За царя Панька, як була земля тонка, пальцем тикнеш та й воду вип’єш (Укр. пр., 1955, 317); …де схотів, там пробив і водиці ся мании (Н. п., Ів.-Фр.); в) То ще було за царя Панька, як земля була тонка (Прип., 33).
14. а) За царя Тимка, як була земля тонка, пальцем проткни та й події напнись! (Ном.. 133; Укр. пр., 1963. 774); б) За круля Тимка, як ще була земля тонка (Фр., 111, 1, 207): в) За царя Томка, як була земля гонка (Ном.. 133); г) То ще було за царя Тимка, як земля була гонка (Прип.. 33): Д) Це було за царя Йвана, як була земля череп’яна (ІМФЕ, 15, 379. 5); є) За давних часів, за царя Цьвочка (Фр.. 1, 2, 507)’, б) За царя Хмеля, як була людей жменя (Ном.. 288; Укр. пр.. 1955. 317: 1963. 774); ж) Це було за гетьмана Хмеля, як було людей жменя (Н. п.. Черк.); з) Це було ще за старого Хмеля, як було людей жменя, та грім рака вбив, а Мусій Микиту посватав, та було й весілля й похорони (Укр. пр., 1963, 77’і).
15. а) За морем телушка — полушка, та дорогий перевіз (Скр.. і ЗО); …та руб перевоз (Ном.. 206; Укр. пр.. 1955, 283); …та перевіз дорогий (Н. п., Черк.); …та перевіз труден (Шиш.-Іл., 2і); б) За морем телушка — полушка, а в куми голодна душка; в) За морем телушка, а вона з відром стоїть; г) За морем телушка — полушка, а дураку цяцянка — радість; д) За морем телиця даром дається, та вона не варта перевозу; є) За морем за муху з лушпинням дають корову з телям; є) За морем золото даремно, але як добратися (Скр., 143).— Рос: Жуков, 153; біл.: Рапан., 143.
16. Кажу-кажу казки через перелазки (Ном., 258).
17. Наша казка гарна, нова, починаймо її знову (Н. ск., 1971, 162).
18. а) Ні в казці сказати, ні пером описати (Фр. сл., 101); б) Ні здумати, ні згадати (Зін., 238); в) Ні здумати, ні згадати, ні в приказці сказані (Ном., 151); г) Ні здумати, ні згадати, ні пером описати (Фр. є.і.. 101); д) Ні пером описати, ні словом сказати (Фр. сл., 102); є) У ка.щі тільки казати та в чуда писати (Ном.. 151).— Рос: Рибн., 57.
19. а) Ось тобі казка, а мені бубликів в’язка (Н. н., Полт.).— Рос: Даль, 974; б) Кому казка, а кому і бубликів в’язка (Н. н., Черніг.); в) Тобі квочка, а мені грошей бочка (ІМФЕ, 1-5, 362, 99).
20. Пішов я раз одудів брать, зліз до дупла, попробував — не влазить рука, так я сам вліз, забрав крашанки, кинувсь відтіль — не вилізу, так я збігав додому, взяв сокиру, розрубав, виліз і пішов собі… Ще як не було ні неба, ні землі, люди дерева зрубували, кілки били, тини плели і по них ходили! (Укр. пр., 1963, 782).
21. Полетіла птиця-синиця за тридев’ять земель, за синє море-окі-яп, в тридесяте царство, в тридев’яте государство (ІМФЕ, 29-3, 113, ЗІ).— Рос: Даль, 975.
22. а) Слухайте байку: курив пес файку, на довгім цибуху, заложив си за вухо (Фр., І, 1. 20): б) Слухайте, діти, байку: курив пес файку, на довгім цибушку, та й спік собі вушко (Н. н., Ів.-Фр.); в) Повім вам байку, курив пес файку, курив, курив та й очі зажмурив (Фр.. І, І, 20).
23. а) Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться (Скр., 180); б) Скоро казка кажеться… (Н. н.. Черк.); в) Швидко казка кажеться, та не швидко діло робиться (ІМФЕ, 14-3, 211, 159).— Рос: Снег., 372; Даль, 974; біл.: Гр., 1, 181.
24. Стоїть на воротях у жовтих чоботях (Прип., 56).
25. То ще тоді діялось, як^шкуряні гроші на світі були (Ільк., 93; Закр., 211; Ном., 133; Укр. пр., 1955, 296): …як шкуряні гроші були (Укр. пр., 1963. 774).
26. То ще за того царя, коли не було сухаря (Укр. пр., 1963, 775).
27. Як був собі чоловік Сажка, на йому сіра семеряжка, на голові шапочка, на паністрі латочка, чи хороша моя казочка? (Ном., 258): …на спиночці латочка, чи хороша моя казочка (Укр. пр., 1963, 605).
ПРОТИСТАВНІ КАЛАМБУРИ
1. Дід о хлібі, а баба о фіялках (Скр., 41); б) Дід про хліб, а баба про фіялки (ІМФЕ, 1-5, 462, 110).
2. їй кажи — овес, а вона каже — гречка! (Укр. пр., 1955, 229; 1963, 462; Н. ск., 1971, 172; ІМФЕ, 1-5, 461, 254).
3. Йому кажи —«тату», а він каже —«кату» (Укр. пр., 1963, 462).
4. а) Йому про коня, а він про вола (Ном., 257; Кулж., 17; Укр. пр., 1963, 462); б) Ми за коня, а він за кобилу (Н. ск., 1964, 104).
5. а) Ми о возі, а він о козі (Н. ск., 1964, 104); б) Ми почнемо про воли, а звернемо про голуби (ІМФЕ, 1-5, 462, 110); в) Почне про воли, кінчає про голуби (Укр. пр., 1963, 448).
6. а) Ми кажем за образи, а він за гарбузи (Ком., 82); б) Йому кажи — образи, а він каже —луб’я (Укр. пр., 1963, 462); в) Ти до нього за образи, а він за гарбузи (Прип., 224); г) Ти йому кажи лубки-лубки, а він каже, що образки (Н. н., Львівщ.); д) Ти йому образи, а він тобі луб’я (Закр., 212; Висл.. 344; Фр.. II, 2, 465); …а він тобі луб’я (Ільк., 95; Ном., 257; Укр. пр., 1963, 388); є) Ти йому про образи, а він про луб’я на вози (Н. н., Київщ.); є) Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи (Н. ск., 1971, 170).— Біл.: Гр., 2, 302; ж) Я за образи, а ти за гарбузи (Фр., II, 2, 465); з) Я до нього за образи, а він до мене за гарбузи (Прип., 64); и) Я про гарбузи, а він про образи (Фр., І, 2, 321; ІМФЕ, 29-3, 118. 48); і) Я йому про образи, а він мені про гарбузи (ІМФЕ, 14-3, 211, 135).
7. а) Один про Хому, а другий про Ярему (Н. н., Черпіг.); б) Хто про Хому, а хто про Ярему (ІМФЕ, 29-3, 144, 31); …а я про Ярему (ІМФЕ, 1-5, 461, 206).— Рос: Даль, 449; Риби., 128.
8. а) Ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Укр. пр., 1955, 181; 1963. 462; Н. ск., 1971, 170).— Рос: Даль, 449; Жуков. 457; Риби.. 128; б) Я йому про діло, а він мені про козу білу (Н. ск., 1964, 104).
9. Ти його тягни до ліса, а він тягне до біса (ІМФЕ, 1-5, 461, 254).
10. а) Ти його хрести, а він тобі: «Пусти!» (Закр., 212); …а він говорить «Пусти!» (Скр., 235); б) Ти йому кажи «отченаш», а він тобі «од лукавого» (Укр. пр., 1963, 462).
11. Ти йому плюй у вічі, а він каже: «Дощ іде!» (Ном., 53); …а він тобі: «Дощ іде!» (Н. н., Черк.).
12. Ти йому — печене, а він тобі — жарене! (Укр. пр., 1955, 229; 1963, 462).
13. Ти йому по-свійськи, він тобі по-свинськи (Н. ск., 1971, 148).
14. Ти йому про попа, а він про обідню (ІМФЕ, 14-3, 282, 32).
15. а) Ти йому голене, а він тобі стрижене! (Н. н.. Черк.); б) Ти йому — стрижене, а воно тобі — смалене (Укр. пр., 1955, 228; 1963, 462); в) Ти йому — стрижено, а він тобі — голено! (Ном., 53; Укр. пр., 1961, 264); г) Ти йому — стрижене, а він тобі — голене (Укр. пр., 1955, 228; Н. ск., 1971, 170); д) — Стрижено! — Голено! — Але ж стрижено! — Ні, таки голено! (Укр. пр., 1963, 462); є) — Стриже не! — Голене! (Ном.. 53).— Біл.: Рапан., 155.
16. а) Начне про воли, кінчає про голуби (Ном., 257); б) Ти йому про воли, а він — про голуби (Н. н., Київщ.).
17. Ти йому про Тараса, а він тобі — півтораста! (Укр. пр., 1955, 229; 1963, 543; Н. ск.. 1971, 170; Ном., 164); …а він півтораста! (Укр. пр., 1955, 229).— Рос: Рибн., 128; біл.: Гр., 2, 385.
18. Ти по-вашому, ми по-нашому, а вони по-своєму (Укр. пр.. 1955, 228).
19. Так не так, а неретакувати не будемо! (Н. н., Київщ.).— Біл.: Рапан, 266.
20. а) Хто в ліс, а хто по дрова (Фр. сл., 167); б) Хто в ліс, а хто по дрова поліз (Укр. пр., 1955, 243).— Біл.: Рапан, 212.
21. Я йому, знаєш, так і так, так і так, а він мені теє і теє, теє то. як його (Укр. пр.. 1955, 315; 1963, 778).
22. Я говорю о рибі, ти відповідаєш о раках (Фр., Ill, 1, 13).
23. Я говорю про Івана, а ти — про болвана (Перем., 1863, 103).— Рос: Снег., 490.
24. а) Я о гусях, а ти о качках (Фр., І, 2, 492); б) Я про гусі, а ти про качки! (Висл., 362).
25. Я йому про юшку, а він про петрушку (Білоц., 30).
26. а) Я о цибулі, а він о часнику (Ном., 257; Фр., Ill, 1, 291); б) Я про цибулю, а він про часник (Ільк., 118; Висл.. 362); в) Я йому про цибулю, а він мені про часник (Укр. пр., 1936. 427; 1955, 229; 1963. 462).
КАЛАМБУРИ НА ОЗНАЧЕННЯ РІДНІ, СВОЯЦТВА
1. а) Андрій бабці рідний Федір (ІМФЕ, 14-3, 282. 32); б) Андрій Кузьмі рідний Федір (7/. н., Вол.).— Біл.: Гр., 2, 143.
2. Бабиного зятя троюрідна невістка (ІМФЕ, 14-3, 386, 519).
3. а) Близька рідня — на одному сонці онучі сушили (Укр. пр., 1963, 659; Н. ск., 1971. 123); б) Ми родичі: на однім сонці онучі сушили (Укр. пр., 1955, 324; 1963, 659).— Рос: Даль, 778; Рибп., 101; біл.: Гр., 2, 143; в) Мій дід та твій дід на сонці онучі сушили та ся вже кревняками зробили (ІМФЕ, 29-3, 118, 23); г) Ми друзі, бо колись на одному сонці онучі сушили (ІМФЕ, 14-3, 211, 155).
4. а) Василь бабі — рідна тітка (ІМФЕ, 14-3, 386, 556); б) Василь бабці … (Скр., 117); в) Василь бабі — сестра в перших (Ном., 180; Білоц., 24; Укр. пр., 1955, 324; 1963, 660; Н. ск., 1971, 123);
батько горів, їх батько ся грів (Фр.. Ill. 1, 78); ї) Ми з тобою кревні, бо мій батько і твій батько коло одної печі грілися (ІМФЕ, 29-3, 126, 17); й) На його бабі кожух горів, а мій дідо руки загрів (ІМФЕ, 14-3, 211, 189); к) Ти мені свояк: в твоєї баби запічок горів, а мій дід руки грів (ІМФЕ, 14-3, 386, 556).
18. а) Ми родичі: ваші собаки їли, а наші на ваших через тин гавкали (Укр. пр., 1955, 325; 1963, 659; Н. ск., 1971, 123); б) Ми давно вже кревні, бо коли ваші собаки їли, то наші на ваших через пліт гавкали (ІМФЕ, 29-3, 126, 17); в) Ми си свої близенькі: наш пес спав у їх стодолі (ІМФЕ, 29-3, 291, 2).
19. Ми собі родина: твій дід і мій дід найшли єден дріт (Н. ск.. 1964, 226).
20. а) Ми собі кревні: мій дід з його бабов ходили на сорокопуди (Фр., II, 2, 307); б) Мій дід з твойов бабов ходив на сорокопуди (Фр., І, 2, 581); в) Мій дід з твоєю бабою на сорокопуди ходили та й бога о здоров’ї для неї молили (ІМФЕ, 29-3, 118, 23).
21. Ми давні приятелі: на однім вигоні свині пасли (Фр., І, 2, 507).
22. Ми близькі кревні, бо з одного горнятка воду нили (ІМФЕ, 29-3, 126. 18).
23. Ми з тобою свояки: твій дядько моїй Парасці двоюрідний Сидір (ІМФЕ, 14-3, 386, 519).
24. а) Ми собі родина, бо твій дідо моїй бабі раз у шанці приніс грибів (Н. ск., 1964, 226); б) — Ми собі родина! — Родина, родина, лем по коліна (Н. ск., 1964, 216); в) Сім верст — по коліна Матвій (Укр. пр., 1955, 323); г) Родина — по коліна (Н. ск., 1964, 217).
25. Нашим воротам двоюрідний сарай (Укр. пр.. 1963. 659).
26. Родина — кумовою наймита дитина (Полі.. 180); б) Куминої свахи наймички (Ном.. 274; Укр. пр.. 1963. 659).
27. а) Родичі — через тин нотичі (Ном.. 180; Укр. пр.. 1963. 659): б І Родичі поза городи ходячі (Укр. пр.. 1963. 659); в) Родичі: дід бабці вуйко (ІМФЕ, 14 3. 282, 32); г) Дід бабі вуйко, а теща поцілуй-ко (ІМФЕ, 29 3, 118. ЗІ); д) Стрий бабі вуйко, а вона йому тіткою була (ІМФЕ, 29 3, 118, 23).
28. а) Такий родич, як чорт козі дядько (Укр. пр., 1963, 660);
б) Така рідня, як чорт козі, а верба лозі (Аг. Кр., 17).
29. а) Такий він мені рідня, як десята вода на киселі (Укр. пр., 1963. 659); б) Ти мені рідна, як десята вода на киселі (Н. п.. Ров.):
в) Десята вода на киселю (ВНС, 6; Шиш.-Іл. 20; Закр., 157; Ном., 180; Укр. пр., 1963, 659); г) Свояк: десята вода на киселю (Н. н.. Вол.); д) Сьома вода на киселю (Н. н., Вол.).— Рос: Даль, 389; біл.: Hoc, 34; Рапан., 79; Гр., 2, 142.
30. а) Такі ми собі кревні: мій отець в його вітця купив паця (Фр., II, 2, 307); б) Такі собі рідні, що мій отець у його вітця купив собі паця (IIрип.. 171).
31. Твоя мама — тобі мама, а моя мама — мені мама, то ми си рідні (Фр., II, 2, 375).
32. Твоя бабка і моя бабка продавали разом ябка (Ком., 81; І л., 203; Укр. пр., 1963, 659).
33. Ти мені свояк по рябій свині з поросятами (ІМФЕ, 14-3, 386, 556).
34. Тільки й рідні, що в Києві Химка (Ном., 274; Скр., ПІ).
35. То сестра! Вона мені така сестра, як чорт козі дядько (Укр. пр., 1963, 660).
КРИЛАТІ ВИСЛОВИ
1. Авгійові стайні – безладдя, запущені справи.
2. Авгури—псевдовчені.
3. Авель – символ невинної жертви
4. Агнець божий – символ смирення і покірності
5. Адам. За Адама – сива давнина, дуже віддалені часи.
6. Адамове ребро— жартівливе найменування жінки.
7. Адамові діти – нащадки Адама («першої людини» на землі), рід людський.
8. Альбіон – Стародавня назва Британських островів
9. Альфа і омега – початок і кінець, все, що є.
10. Аннібалова клятва— тверда рішимість боротися до кінця.
11. Антей – символізує силу, яку дає людині зв’язок з рідною землею, з батьківщиною.
12. Аполлон – ідеал чоловічої краси.
13. Аргонавти – сміливі мандрівники, першовідкривачі.
14. Аркадія— щаслива країна;
15. Астрея. Часи Астреї— щаслива пора.
16. Атлантида— прекрасна заповітна країна;
17. Атлас (Атлант) — людина, що несе на собі основний тягар якоїсь справи, роботи.
18. Афіна -богиня війни, покровителька наук, мистецтв, ремесел.
19. Ахіллесова п’ята— слабке, вразливе місце.
20. Баба Палажка— язиката людина.
21. Барон Мюнхгаузен – веселий брехун і хвалько;
22. Бастілія – символом королівської влади, символом феодалізму.
23. Беатріче— предмет чистого й вірного кохання.
24. Біла ворона -незвичайна людина, рідкісне явище.
25. Ботокуди— дикуни.
26. Боян — поет, співець.
27. Бравий (вояк) Швейк- дотепна людина, що вдає з себе простачка,
28. Брут — борець з насильством.
29. Ваал – «служіння Ваалу» вживається на позначення гонитви за матеріальними благами і грубими насолодами.
30. Вавілон – місто розкоші і розпусти, повне спокус.
31. Вавілонська вежа -справи, яка ніколи не буде завершена.
32. Вавілонський полон – «рабство», «неволя», «пригнічення».
33. Валаамова ослиця -мовчазна і покірна людина, що несподівано починає обурюватись.
34. Валькірії – рішучі, войовничі, мужеподібні жінки.
35. Вандали -руйнівники культурних цінностей, невігласи.
36. Варфоломіївська ніч -жорстока масова розправа
37. Варяги— чужинці, яких запросили правити, керувати чимось.
38. Вельзевул — втілення темних сил.
39. Ветхий Адам.Скинути ветхого Адама— духовно оновитись, звільнитись від старих звичок, поглядів, морально переродитись.
40. Витати в емпіреях— фантазувати, захоплюватись мріями, відірваними від реальності.
41. Вільгельм Телль.Країна Вільгельма Телля – часто називають Швейцарію
42. Воскресіння з мертвих -відродження.
43. Воскресіння Лазаря – видужання після тяжкої хвороби; відновлення чогось старого, забутого; оновлення після занепаду (політичного, морального і т. д.).
44. Гадесові поля— царство мертвих.
45. Гамалія— уособлення мужності, сміливості козаків, їх вірності своєму народові, своєму патріотичному обов’язку.
46. Гамлет- людина, яка в усьому сумнівається, увесь час роздумує, не здатна діяти швидко і рішуче.
47. Гарпії— зла жінка, а також зло, що мучить людину, терзає її душу.
48. Геркулес— силач. «геркулесове тіло» — міцне, м’язисте тіло; «дійти до геркулесових стовпів» — дійти до краю; «геркулесова праця» — тяжка праця.
49. Герострат – люди, які домагаються слави будь-яким шляхом, навіть злочинним, і не спиняються перед знищенням культурних цінностей. «Геростратова слава» — ганебна слава.
50. Гідра-— багатоголова потвора з тулубом змії, у якої замість однієї відрубаної голови виростали дві нові. У переносному значенні — ворожа сила, боротися з якою дуже важко
51. Глас вопіющого в пустині – даремний заклик до кого-небудь, який залишається без уваги,
52. Голгофа – страждання, муки (моральні та фізичні),
53. Голіаф -людина дуже високого зросту і значної фізичної сили.
54. Голуба квітка — нездійсненна мрія
55. Гомеричний сміх – нестримний, голосний сміх.
56. Гомункулус – людина фізично і морально неповноцінна.
57. Гордіїв вузол – заплутана справа; «розрубати гордіїв вузол» — розв’язати складне сплетення обставин швидко і несподіваним способом.
58. Дамоклів меч -постійна небезпека.
59. Два Аякси— нерозлучні друзі.
60. Дездемона -жертва підлого наклепу, втілення чистоти, любові, відданості.
61. Демосфен -іронічно так називають балакунів.
62. Джоконда (Монна Ліза) – втілення жіночої чарівності.
63. Дифірамб -перебільшена похвала.
64. Діоген — мислитель.
65. Долина печалі (юдоль плачу) -життя з його турботами і печалями;
66. Дон-Жуан- людина, що все життя проводить у любовних пригодах, ловелас
67. Дон-Кіхот –благородний фантазер, відірваний від життя; людина, що вступає у боротьбу з справжнім чи уявним злом, але не враховують тверезо своїх сил, не відчувають, що боротьба їх не приносить користі, а викликає тільки насмішки.
68. Дядечко Сем – жартівлива, іронічна назва США.
69. Евріка! – вираз радості при несподіваному відкритті чи вдалій думці.
70. Едем -«рай», «райське життя».
71. Езопівська мова – мова, сповнена натяків, замовчувань, алегорій.
72. Ельдорадо — край казкових чудес, омріяна мета.
73. Еолова арфа — душа людини, яка відзивається на всі враження життя.
74. Еринії – уособлення помсти.
75. Ескулап— лікар.
76. Есперанто – в значенні: мертвонароджена, штучна мова.
77. Ефеб – спортсмен і воїн
78. Єгипетська неволя-тяжка підневільна праця, залежність, рабство.
79. Єлісейські поля. Єлісейські квіти— символ вічного спокою; синонім поняття «царство краси, щастя». У переносному значенні «піти на єлісейські поля» — померти.
80. Єретик – людина, яка виступає проти панівних канонів і догм
81. Злоба дня – інтерес сьогоднішнього дня; те, що хвилює широкий загал.
82. Знамення часу-явище в громадському житті, типове для даного часу; основна подія, що провіщає великі зміни.
83. Зоїл – недобросовісний і злісний критик
84. Золота молодь -багата молодь, що розтринькує гроші, марнує життя.
85. Золота середина вчинків людини, що уникає крайнощів і рішучих дій
86. Золоте руно- багатство, яким хтось прагне оволодіти; омріяна мета.
87. Золотий вік – коли «люди жили як боги, без турбот, праці і страждань, не знали старості і помирали наче засинали».
88. Золотий дощ – несподіване багатство.
89. Золотий телець (теля) — багатство; збагачення як єдина мета життя.
90. Ієремія — провісник, грізні пророцтва якого пройняті скорботою з приводу загибелі великої справи
91. Ієрихонська труба – потужний, оглушливий звук; гучний голос.
92. Ізіда – символ таємниці.
93. Ікар -відважний юнак, що трагічно загинув у ім’я своєї мрії,
94. Інквізиція – тортури, жорстокість, витончене мучительство, знущання.
95. Іов праведний (многостраждальний)- людина, що зазнала багато страждань.
96. Іосиф Прекрасний -цнотлива людина.
97. Ірод -мучитель, тиран (слово це стало лайкою).
98. Іскра божа -високі поривання, талант, покликання митця.
99. Іуда. — зрадник, лицемір; «Іудин поцілунок» — вчинок людини, що прикриває облесливістю свою зраду.
100. Іфігенія -— вигнаниця
101. Каїн— злочинець, вбивця, виродок (вживається також як лайливе слово).
102. Камінь преткновенія «камінь спотикання» – перешкода, на яку наражаються в якійсь справі
103. Камо грядеші?— «Куди йдеш?»
104. Канібалізм— жорстокість, дикунство.
105. Кари єгипетські— великі нещастя.
106. Карфаген повинен бути зруйнований Цими словами виражають наполегливу вимогу знищити ворога або подолати перешкоду
107. Кастaльське джерело— джерело натхнення.
108. Кастор і Поллукс (Діоскури) – нерозлучні друзі.
109. Катон. Поза Катона— брати на себе роль грізного обличителя (найчаст вжив іронічно).
110. Кедр ліванський— уособлення краси і величі.
111. Кимвал брязкаючий -урочисті, пишномовні, але порожні, беззмістовні висловлювання.
112. Кинути камінь – засуджувати когось, погорджувати кимось.
113. Китайський мур (стіна) — синонім відгородження (ідейного).
114. Книга життя(книга призначення) -майбутнє людини, те, що їй «призначене долею».
115. Книга за сімома печатями – щось незрозуміле, приховане, неприступне.
116. Козел відпущення- людина, на яку постійно звалюють чужі провини, той, що несе відповідальність за інших.
117. Коли гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори -вимушену поступку людини, що взяла на себе забагато.
118. Колумб – називають першовідкривачів, піонерів якоїсь справи.
119. Конквістадори— загарбники, поневолювачі.
120. Корифей- , засновник чогось.
121. Котурни «ставати на котурни» іронічне познач фальшивого піднесення, бундючності, пихи
122. Крез — багач (при цьому може йтися про багатства не тільки матеріальні, але й духовні).
123. Крокодилячі сльози- лицемірні сльози, роблене співчуття.
124. Лавровий вінок – вінок переможцю
125. «Спочити на лаврах» — заспокоїтись на досягнутому; «пожинати лаври» — прославитися.
126. Лазар.Співати Лазаря-— прибіднюватись (жебраки співали пісню про Лазаря, намагаючись розчулити слухачів).
127. Лаконізм — вміння висловлювати свої думки стисло і чітко.
128. Ламати списи— боротися, змагатися, сперечатися
129. Лебедина пісня – останній прояв таланту; ширше — останній вчинок у житті.
130. Левіафан – За біблійним міфом, величезна морська потвора (від староєврейського «лев’ятан»).
131. Легіон — війська; величезна, незліченна кількість людей.
132. Лежати в богів на колінах – вирішення якоїсь справи не залежить від волі людей.
133. Лепта (вдовиці) – внесок формально малий, але великий своєю внутрішньою цінністю; вживається також іронічно. «внести свою лепту», «лепта» зараз вживаються у значенні: посильна участь у чомусь.
134. Лета.Канути в Лету – назавжди зникнути, піти в непам’ять.
135. Летючий голландець –непосидюча людина, а також людина, що постійно подорожує.
136. Лікарю, зцілися сам! -перш ніж осуджувати когось, виправся сам.
137. Ліхтар Діогена – спосіб шукання істини, шукання серед зіпсованого суспільства справжньої людини.
138. Ловці душ— люди, що своїм словом справляють великий вплив на інших.
139. Ломикамінь – вжив на означення творчості великої української поетеси Лесі Українки
140. Лоно Авраамове – «перебування в раю» (найчастіше в іронічному значенні).
141. Лореляй (Лорелея) — символ романтики, поетичного світосприймання.
142. Лукуллівський бенкет -розкішний бенкет
143. Люцифер -: нечиста сила (у формі «люципер» вживається як лайка).
144. Мавка— втілення ніжності, благородства і самопожертви.
145. Макіавеллі — людина, що не спиняється перед будь-якими засобами для досягнення своєї мети, людина хитра, підступна, віроломна.
146. Мамон (Мамона). Служити Мамоні— прагнути до збагачення, дбати лише про матеріальне
147. Манна небесна: – несподівано одержані життєві блага; «чекати, як манни небесної» — чекати з нетерпінням; «живитися манною небесною» — існувати надголодь.
148. Манфред— уособлення гордої самотності і сили духу.
149. Марія Магдалина – розпусна жінка, яка повернулася на шлях чесного життя.
150. Марко Проклятий— вічний блукач, великий злочинець.
151. Марс— військовий «марсове поле» вживається у значенні: поле битви.
152. Мартиролог – перелік пережитих кимось страждань, переслідувань.
153. Маслинова гілка— емблема миру і спокою.
154. Медовий місяць— початковий період , під час якого ще не виявилися їх негативні риси.
155. Мекка— місце поклоніння.
156. Мельпомена— театр взагалі або уособлення трагедії як жанру. «Слуги Мельпомени» — актори.
157. Ментор – людина, що нудно повчає
158. Меркурій— також покровитель злодіїв і обману, у міфах зображується як умілий викрадач.
159. Метаморфози- перетворення
160. Мойри— синонім долі.
161. Мойсей – пророк, визволитель, чудодій (часто з іронічним відтінком).
162. Монтеккі і Капулетті-означення людей, сімей, партій, що є непримиренними ворогами.
163. Моцарт і Сальєрі- для позначення двох протилежних людських характерів, один з яких — благородний, спрямований до високої мети, другий — заздрісний, злочинний.
164. Муки Тантала— нестерпне страждання від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.
165. Навалювати Оссу на Пеліон – здійснювати щось грандіозне; іноді так іронічно говорять про величезну витрату зусиль при незначних результатах.
166. Наріжний камінь – основа, головна ідея.
167. Нектар (і амброзія) – є синонімами солодощів, благоухання і насолоди, а також означають вишукані напої та страви.
168. Нема пророка в своїй країні – люди охоче прислухаються до слів сторонніх осіб і зовсім не цінять навіть найрозумніших думок, якщо вони належать близьким.
169. Немезіда — доля, відплата.
170. Не мечіть бісеру перед свиньми – не витрачайте марно слів перед людьми, які не здатні зрозуміти вас і не погодяться з вами.
171. Неопалима купина- безсмертя
172. Нерон – тирана, що не спиняється ні перед чим для зміцнення своєї влади.
173. Нестертий слід-безсмертя духовної діяльності людини.
174. Нести хрест – покірність долі, а також велике страждання, яке людина терпить в ім’я ідеї.
175. Ніке (Нїка)— символ перемоги.
176. Ніoба— нещасна мати.
177. Нірвана— забуття, спокій, смерть.
178. Ноїв ковчег- : сива давнина; застарілий предмет; надійний притулок; місце, де збираються люди різних переконань.
179. Обітована земля— багатий край, а також сподівана мета.
180. Одіссей. — учасник надзвичайних подій чи пригод. Одіссея— повні пригод блукання, подорожі
181. Око за око, зуб за зуб! – Біблійна формула закону помсти,
182. Орфей- великий поет, співець, музикант.
183. Останній з могікан— останній представник покоління або соціальної групи.
184. Парнас. —Символізує світ поезії.Парнасці— учасн поетичної групи «Парнас», що існувала у Франції (др пол XIX ст).; проголошувала культ художньої форми і обстоювала ідею «мистецтва для мистецтва».
185. Пегас – символізує поезію. «Осідлати Пегаса» — стати поетом.
186. Пенати— рідний дім.
187. Пентефрієва жінка— розпусна, віроломна жінка.
188. Первородний гріх – тяжкий злочин.
189. Перейти Рубікон зробити безповоротний крок, рішучий вчинок.
190. Перекувати мечі на рала— роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів.
191. Перун бог грому, блискавки й дощу.іноді синонім до слова «блискавка».
192. Пігмеї— нікчемні, жалюгідні людці.
193. Пилат—людина, що бездіяльністю свідомо сприяє злочинові; жорстокий лицемір.
194. Плач на ріках вавілонських- жаль за чимсь, безповоротно втраченим.
195. Поклонятися чужим богам: зрадити свої переконання; служити неправді.
196. Полтава.Як швед під Полтавою повна поразки.
197. Початок кінця початкову стадію загибелі кого- або чого-небудь.
198. Предати анафемі— нещадно осудити.
199. Предтеча попередник чогось.
200. Прекрасна Єлена— ідеал жіночої вроди.
201. Присмерк богів – занепад чогось, могутнього у минулому.
202. Притча во язяцех — предмет загального осуду й глузування; те, про що всі говорять.
203. Продати за миску сочевиці зраду великих ідей, запроданство.
204. Прокрустове ложе -надумане мірило упередженої людини, яка підганяє під нього факти дійсності.
205. Прометей— титан-богоборець, який повернув людям вогонь,
206. Пророк— визначна людина, що бачить далі за інших;
207. Проти рожна перти — відвага,
208. Рани і скорпіони «бичі і скорпіони»— посилення гніту.
209. Реквієм— поетичний спогад про те, що минуло безповоротно; скорбота, туга за ним.
210. Ріг Амалфеї «ріг достатку», «ріг Фортуни» (Фортуна – богиня щастя, удачі).
211. Річ у собі— щось невідоме широкому загалові.
212. Сади Семіраміди— щось прекрасне, грандіозне, величне.
213. Самсон і Даліла — Самсон – полонений велетень; Даліла — підступна жінка.
214. Сарданапал – «деспот».
215. Сардонічний сміхзлобний, жовчний, їдкий, дошкульний сміх.
216. Сатрап— деспотичний самодур-адміністратор.
217. Сатурн. Паща Сатурна — невблаганний час.
218. Свиснув Овлур за рікою- сигнал до важливої дії.
219. Світоч. Світило – «велика, мудра людина»
220. Святая святих— найбільша святиня.
221. Серце Данко на визначення героїзму і самопожертви в ім’я людини.
222. Сивіла. жінка-пророчиця Читати Сивілині книги— розмірковувати про майбутнє.
223. Синій птах— символ невловимого щастя.
224. Сізіфова праця — безплідна, важка, нескінченна робота
225. Сіль землі— кращі люди свого часу.
226. Скрижалі — заповіт, твір, насичений великими ідеями;
227. «бути записаним на скрижалі історії» — здобути безсмертя, увічнення.
228. Скриня Пандори— вмістилище зла, лиховісний дар.
229. Содом і Гоморра— розпуста; безладдя, хаос.
230. Соломон мудрий— справедливий правитель, «суд Соломона»
231. Соляний стовп – непорушність; «перетворитись на соляний стовп» — завмерти від несподіванки, подиву, обурення.
232. Спалити кораблі— рішуче порвати з минулим, стати на новий шлях.
233. Стікс. «Піти за Стікс, через Стікс» — померти.
234. Страшний суд – щось жахливе; здійснення найвищої справедливості
235. Стріла Амура— викликати любов, прихильність.
236. Суд Лінча— свавілля; швидка жорстока розправа.
237. Суєта суєт – дріб’язкові житейські турботи; марнота.
238. Сфінкс— загадкова людина або явище.
239. «між Сціллою і Харібдою»: опинитися між двома ворожими силами,
240. Талейран спритний дипломат.
241. Тамерлан «грізний завойовник», «деспот», «тиран».
242. Терновий вінок— страждання, мучеництво.
243. Тисяча і одна ніч Вживається на означення надзвичайних, неймовірних пригод.
244. Титан— людина виняткового розуму і обдарованості «бій титанів» — боротьба велетенських сил.
245. Тїртей— співець доблесті й героїзму.
246. Торквемада — бездушний кат, фанатичний бузувір.
247. Три кити – головна підпора, устої.
248. Тримати камінь за пазухою— приховувати недобрі наміри.
249. Трістан та Ізольда— люди, охоплені високим, незборимим почуттям.
250. Троянський кінь— підступний дарунок ворогам, який полегшує перемогу над ними, обманні дії.
251. Трубадури— апологети, хто уславлює що-небудь (найчастіше вживається з негат забарв
252. Тьма єгипетськабезпросвітна темрява.
253. Умивати руки ухилятися від відповідальності.
254. Усі дороги ведуть до Рима- кінцева мета одна й та сама, хоча шляхи різні.
255. Утопія— нереальний, необгрунтований план; фантазія, вимисел
256. Фаетон— людина, що трагічно гине через власну необережність.
257. Фарисеї— дворушники, ханжі, лицеміри.
258. Феб. Слуга Феба— поет.
259. Феміда— синонім правосуддя.
260. Фенікс— символ вічного оновлення, безсмертя.
261. Фіговий листок— благопристойне прикриття ганебних вчинків.
262. Філіппіка— гнівна обвинувальна промова.
263. Філістер— обивательщина, міщанство, пошлість, косність.
264. Фіміам. Кадити фіміам – вихваляти кого-небудь.
265. Форум— місце для виступів, висловлювань.
266. Фурії— зла, сварлива жінка.
267. Хам— груба, невихована людина.
268. Хамелеон люди, що безпринципно змінюють свої погляди залежно від обставин,
269. Харон— символ смерті, зрідка — просто перевізник.
270. Химера— щось нереальне, витвір фантазії; іноді — щось потворне,
271. Хліб насущний— основа існування.
272. Хома невірний (невіруючий) людина, що не хоче повірити очевидним фактам,
273. Цезар— людина, що має необмежену владу, диктатор.
274. Цербер (Кербер) — злий, невмолимий вартовий.
275. Циклоп. Циклопічна будова— колосальний, велетенський; величний
276. Цірцея— підступна жінка.
277. Ціцерон— людина, яка має ораторські здібності
278. Чаша святого Грааля— предмет шукань і поклоніння; омріяна мета.
279. Червона нитка – керівна ідея, головна думка, тенденція.
280. Що Гекубі до нього,що йому до Гекуби? – байдужість, непричетність
281. Ювеналів бич— разюча, нищівна сатира.
282. Юнона— прекрасна, доброчесна жінка.
283. Юпітер— велична людина.
284. Яблука Геспери— коштовний здобуток.
285. Яблуко незгоди»— причина суперечок.
286. Яко тать в нощі – несподівано, раптом, зненацька, потаємно.
287. Яничари – жорстокі воїни, віровідступники; зрадники.
Ось такі вони українські прислів’я та приказки!
Кожна приказка та кожне прислів’я – ваші чарівні палички на кожен день!
