Демещук А. В. Дипломатичне маневрування країн Антанти і Троїстого блоку під час липневої кризи 1914 р.


2 624 views

Демещук А. В. Дипломатичне маневрування країн Антанти і Троїстого блоку під час липневої кризи 1914 р.

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка
Рубрика: історія Європи 20 ст.

 

Дипломатичне маневрування країн Антанти і Троїстого блоку під час липневої кризи 1914 р.

 

Вступ………………………………………………………………………………..3

 

Розділ 1. Сараєвське вбивство та витоки липневої кризи………………………5

 

Розділ 2. Загострення міжнародних відносин у Європі в переддень Великої

Війни………………………………………………………………………………..8

 

Висновки……………………………………………………………………………18

 

Список використаних джерел та літератури……………………………………..19

 

 

Вступ

Перша світова війна стала поворотним моментом світової історії, який разом із Другою світовою війною загалом створив обличчя «кривавого ХХ століття». Причини цієї небачених раніше маштабів війни є досить очевидними. Це, в першу чергу, - боротьба великих держав за переділ світу. При чому,ці держави вже встигли утворити ворожі блоки – Антанту (1907 р. – Британія, Франція, Росія) та Троїстий союз (1882 р. – Німеччина, Австро-Угорщина, Італія). Взагалі ж, причини війни почали віддкладались іще з кінця 19 ст. (хоча деякі історики, зокрема Джон Кіган говорять випадковий і трагічний збіг обставин, тобто, що та світова бійня не булла абсолютно закономірною й неуникною). Для будь-якої війни окрім власне причин обов'язково потрібен привід (casus belli), котрий би наддав їй «законності», «легітимності», тобто виправдання в очах суспільства та на міжнародній арені. Цим сірником, що запалив «пороховий погріб Європи» на Балканах стало Сараєвське вбивство та Липнева криза 1914 р., яку воно спровокувало. Це криза була останньою прелюдією війни, мирного фіналу, котрий мав місце, скажімо, під час Фашодської (1898), Боснійської (1908) чи двох Марокканських (1906 і 1911) криз, тут не відбулось. Коли лідери великих держав та їх дипломати вичерпали свої аргументи, заговорили рушниці, кулемети і гармати.

Історіографія цієї проблеми, як і Першої світової війни загалом, є дуже багатою та рясніє різноманітними поглядами (від прямої германофобії до визнання Великої війни трагічним та випадковим збігом обставин). Тому в цьому рефераті ми спробуємо на базі цієї літератури коротко розглянути драматичні події, що розгорнулися в дипломатичному житті Європи у липні 1914 р., тобто між Сараєвським вбивством (28 червня) та початком війни (1 серпня).

Мета – проаналізувати дипломатичне маневрування великих європейських держав у переддень Першої світової війни в ході Липневої кризи.

Ця мета включає наступні завдання:

-         Проаналізувати події в Сараєво 28 червня 1914 р. та рекцію на них на міжнародній арені;

-         Прослідкувати події Липневої кризи 1914 р. та дипломатичну гру великих держав під час неї;

-         Показати провал дипломатії європейських держав, що привів до початку Першої світової війни.

Обєкт – Липнева криза 1914 р. як явище міжнародних відносин.

Предмет – дипломатичне маневрування великих держав (Антанти та Троїстого союзу) в ході цієї кризи.

Хронологічні межі – 28 червня – 1 серпня 1914 р.

Отож перейдемо безпосередньо до розгляду нашої проблеми.

 

 

Розділ 1. Сараєвське вбивство та витоки липневої кризи

Влітку 1914 року, завдяки стабільним міжнародним валютно-фінансовим відносинам, кооперації і товарообміну, економічне становище більшості європейських країн не викликало ніяких побоювань, а ймовірність війни здавалася безпідставною вигадкою. У фінансово-промислових колах ще не забули книгу Нормана Ангела «Велика ілюзія», що стала в 1910 р. бестселером. У своїй праці Ангел заявив, що високорозвинені європейські держави, швидше за все, не допустять війни, бо вона зіпсує міжнародні економічні відносини і багато в чому ущемить систему кредиту, побудовану на основі взаємної вигоди. Завершуючи свою думку, автор писав, що навіть якщо війна почнеться, то вона з тих же причин швидко закінчиться. [1]

Але у липні 1914 р. ця ілюзія таки розвіялась. У відносинах між великими державами Європи накопичилось уже скільки давніх та нових протиріч, що вибух серйозного збройного конфлікту потребував лише якої-небудь іскри. Ця іскра зрештою з’явилась. Отож погляньмо, із чого власне почалась ця трагічна для Європи криза. В кінці червня 1914 р. на території Боснії, колишньої турецької провінції, спочатку окупованої (у 1878 році), а потім і анексованої (у 1908 році) Австро-Угорщиною, проходили маневри австрійських військ. З 25 червня за навчаннями спостерігав ерцгерцог Франц Фердинанд, який був генеральним інспектором армії. 28 червня, наступного дня після завершення маневрів, Франц-Фердинанд відправився разом з дружиною на машині в Сараєво з офіційним візитом до місцевого губернатора.[2]

Урочистий в'їзд Франца Фердинанда в боснійське місто припав на день сербского національного трауру «Відовдан», який щорічно відзначався сербським народом в пам’ять про слов’ян, полеглих у 1389 році в битві з турками на Косовому полі. Сербські націоналісти, що любили австрійців не більше турків, заздалегідь розцінили появу австрійського престолонаслідника в центрі Боснії як свідому образа всіх балканських слов'ян. Австрійські військові знали про такі настрої. Франца Фердинанда попередили, що його поїздка пов'язана з ризиком, проте ерцгерцог, хоча, ймовірно, і пам'ятав про сумний історичному досвіді - вбивствах російського царя, австрійської імператриці і президента Сполучених Штатів Америки - знехтував небезпекою, вважаючи її однією з тих голослівних і несерйозних загроз, які постійно сипалися на правителів і політиків.

28 червня 1914 року ерцгерцог Франц Фердинанд приїхав до Сараєва на запрошення генерала Оскара Потіорека. Незадовго до 10 ранку в неділю Франц Фердинанд з дружиною прибули до Сараєва потягом. О 10:10 кортеж із шести машин (подружжя Фердинанда їхало у другій, разом з Потіореком), який палко вітав народ, проїхав біля центрального відділення поліції. Там на них чекали змовники – сербські терористи із організації «Млада Босна». Недєлько Чабрінович кинув гранату, але не влучив. Замість Франца Фердинанда граната вбила водія третьої машини й поранила її пасажирів, а також поліцейського та перехожих з натовпу. Чабрінович проковтнув отруту (ціаністий калій), яку отримав завчасно, але його лише знудило. Він спробував стрибнути до річки, але його схопив натовп, жорстоко побив та передав до рук правосуддя.[3]

Франц Фердинанд поїхав читати промову до міської ратуші. Після промови один з придворних його свити, барон Морсі (Morsey), запропонував йому поїхати. У відповідь Потіорек сказав: «Ви думаєте, що у Сараєві повно вбивць?» Франц Фердинанд вирішив поїхати до лікарні відвідати поранених під час замаху. Водій їхав вулицею Франца Йосифа, та йому пояснили, що він їде неправильно. Той почав повільно розвертати машину. У цей момент авто помітив Гаврило Принцип. Терорист підбіг до машини та вистрілив з браунінга  Софії у живіт, а потім Францу Фердинанду в шию. Гаврило одразу спробував застрілитись, але люди, що підбігли, відібрали у нього пістолет. Як і Чабріновича, його побили — так жорстоко, що у в’язниці йому довелось ампутувати руку.[4]

Франц Фердинанд та його дружина були перевезені до резиденції губернатора, однак дорогою померли, спочатку Софія, потім ерцгерцог – з перервою у декілька хвилин. За словами водія, останніми словами Франца були: «Соферль, не помирай, лишись заради наших дітей».

Всі шестеро змовників були заарештовані. Вони відмовились відповідати на питання слідчих, лише один з них (ймовірно, Данило Іліч) зламався і розповів всі деталі, в тому числі заявив, що зброя була надана сербським урядом. Принципа не могли присудити до страти, оскільки йому було лише 19 років і за австро-угорським законам він був неповнолітнім. Його було засуджено до максимального терміну — 20 років ув’язнення. Його тримали у в’язниці у Терезієнштадті у важких умовах, й помер він від туберкульозу 28 квітня 1918 року. Данило Іліч, Велько Кубрилович та Мішко Йованович були повішені 3 лютого 1915 року.[5] По всій імперії Габсбургів у одразу після цього вбивства вибухнули різкі анти сербські настрої. Зокрема у Загреби місцева хорватська людність зібралась на центральній площ і грізно кричала гасло «Srbe na vrbe!» (тобто «сербів на вербу»).

         Отже, ця дуже негативна подія (вбивство спадкоємця австо-угорського престолу) локального характеру, пов’язана із австро-сербською давньою ворожнечею, викликала резонанс загрозливих масштабів на європейській арені. Розглянувши сам перебіг цього горезвісного вбивства, перейдемо до аналізу ескалації австро-сербського конфлікту та загострення міжнародних відносин у Європі липня 1914 р., котре зрештою 1 серпня вилилось у Першу світову війну.

 


 

Розділ 2. Загострення міжнародних відносин у Європі у переддень Великої

Війни

Демещук А. В. Дипломатичне маневрування країн Антанти і Троїстого блоку під час липневої кризи 1914 р.

Залишити відповідь

7 visitors online now
7 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 19 at 01:24 am UTC
This month: 33 at 06-25-2017 06:59 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
VІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету-2013». Київ, 25 квітня 2013 р. Програма конференції

VІ Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету-2013». Київ, 25 квітня 2013 р. Програма конференції.

Талах В.Н., Куприенко С. А. Календарь доколумбовых индейцев Анд по сведениям Фернандо де Монтесиноса и Бласа Валеры

Талах В.Н., Куприенко С. А. Календарь доколумбовых индейцев Анд по сведениям Фернандо де Монтесиноса и Бласа Валеры // Проблемы истории,...

Close