Петровський А. Життя за кордоном: «італійське капріччіо»
історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Рубрика: Етнологія, Історія Італії, особливості італійського способу життя.
Дослідження особливостей італійського способу життя.
«Життя за кордоном: «італійське капріччіо»»
Вступ
Західна Європа являється одним із найрозвиненіших регіонів світу. Держави,що розташовані в цій частині світу,характеризуються стабільними або високими темпами економічного розвитку,високим рівнем життя та добробуту населення. Ми часто дивуємось,як європейським державам вдалося досягнути вражаючих успіхів в розвитку економіки,освіти й науки,сфери соціальних послуг та багатьох інших аспектів. Чотири держави західноєвропейського регіону(ФРН,Франція,Великобританія,Італія)входять до складу країн “великої вісімки”це так звані постіндустріальні країни. На сьогодні більшість країн Європи являються членами потужних європейських та світових організацій,зокрема таких найбільших ,як ООН та ЄС.В чому ж полягає секрет успішного розвитку європейських країн? Це доволі непросте питання є одним із ключових питань в процесі пізнання західноєвропейської цивілізації.
Щороку чимало наших заробітчан залишають рідну землю та їдуть за кордон у пошуках кращої долі та достойного заробітку. Найбільші міграційні потоки спрямовані в США та країни Західної Європи. Нещодавно я розмовляв з нашою сусідкою пані Зінаїдою,яка близько 10 років працювала в Італії в місті Реджо-нель-Емілія,що знаходиться на півночі країни,до речі, зовсім недалеко від знаменитої Болоньї . Жінка розповіла цікаву інформацію про Італію та італійський народ,яку я використав в своєму невеликому дослідженні.
Візитна картка Італії
Населення-60,08 млн.осіб.(2009р.)
Столиця – Рим 2.5 млн. осіб(2004р.)
Площа-301,3тис.км2
Офіційна назва-Італійська Республіка.
Офіційна мова-італійська.
Державний устрій-парламентська республіка,унітарна держава.
Склад території-20 областей.
Місце країни в світі-країна «Великої вісімки»,член ЄС,НАТО.
Релігія-християнство(римо-католики)
Коротко про країну
Італія – батьківщина сучасної західної цивілізації,колиска Відродження й Ренесансу. Історія Італії від першого поселення етрусків нараховує більше 3 тис. років. На невеликому півострові в Середземному морі виникла й досягла апогею своєї могутності Римська імперія,тут творили Леонардо да Вінчі , Мікеланджело, Данте і Петрарка. Сучасна Італія – одна з провідних держав ЄС. Країна являється центром міжнародного туризму:щороку понад 50 млн. чол. відвідують сонячну Італію. Туризм є однією з головних складових національної економіки й дає 12%ВВП(5,6% світового туристичного ринку-3місце в ЄС після Франції та Іспанії). Як бачимо, Італія дуже приваблива для туристів.
Державна мова Італії – італійська – належить до романської групи мов індоєвропейської мовної сім’ї. Також існують різні діалекти італійської мови,які прийнято ділити на діалекти Півночі,Центра і Півдня країни. Німецька мова офіційно визнана рівноправною з італійською в Больцано і Пд.Тіролі,словенська має статус регіональної в Горації і Трієсті,французька – в долині Аоста.
Італійці мало читають книги…
Як це не дивно,але італійці-нація,що не дуже полюбляє читати книги. Спочатку трохи статистики. Як показують дані соціологічних досліджень,в 2009 році один італієць із двох не прочитав навіть однієї книги,а серед респондентів,які хоча б щось читали,більшість обмежилась лише трьома книгами на рік. Такі дані були отримані в результаті опитування,проведеного Національним інститутом статистики(ІСТАТ) в розділі, присвяченому італійським читачам. Отримані цифри засвідчили,що 45,1% населення у віці від 6 років,а це більше 25млн.300тис. чол.,прочитали як мінімум одну книгу за минулий рік. Хоча ці дані й показують зростання читацького потенціалу італійців порівняно з 2008 роком,однак разом з тим в черговий раз говорять про низький рівень читацького інтересу в Італії:55%опитаних як і раніше не читають взагалі,а серед тих,хто все ж дружить з книгою,44,9% заявили,що прочитали не більше 3 книг за минулий рік і лише 15,2% відповіли,що прочитали 12 і більше книг.
Стосовно ж описання типу читача ,то дані ІСТАТ показують,що жінки читають більше ,ніж чоловіки: читачок близько 51,6%,а читачів-38,2%. Рівень освіти теж значною мірою впливає на відсоток зацікавлених книгами: більше за всіх читають
люди,що мають вищу освіту(80,6%).а менше за всіх-ті,хто закінчили базову школу(28,4%). За територіальною ознакою найбільша частка читачів припадає на жителів півночі Італії,тут більш як 52% населення віком від 6 років прочитали як мінімум одну книгу за минулий рік,в центрі Італії ця цифра зменшилася до 48%.А на півдні країни і островах відсоток читачів доволі низький-34,2% і 35,4% відповідно.
…зате люблять періодику.
Пані Зінаїда,розповідаючи про італійців,підкреслила,що немає ,мабуть жодної італійської родини,котра б не купувала свіжої преси. Нашій знайомій довелось спостерігати, як щоранку,прокинувшись, італійці поспішали купити свіжі газету чи журнал. За словами пані Зінаїди, в Італії є чимало газетних кіосків(один з них ми бачимо на фото),де,кожен бажаючий,чи то дорослий чи дитина, може вибрати, що йому до смаку. Це явище настільки стало поширеним,що в газетних кіосках навіть діє система самообслуговування:встановлено спеціальні апарати, біля яких читачі самостійно можуть розраховуватися за придбану пресу.
Італійська кухня
Італійська кухня визнана не лише однією з найкращих в світі,але й однією з найпопулярніших в наш час. І це не дивно,адже вона характеризується широким різноманіттям продуктів і приправ :використовуються овочі,морепродукти,телятина і нежирна свинина,птиця,фрукти й ягоди,сир,бобові(квасоля,горох)і рис.
Національною стравою італійців являються макарони, всі приготування з яких мають загальну назву-«паста». Вони бувають різних форм і розмірів,їх додають в супи,подають з соусом або просто з сиром,запікають в духовці і навіть начиняють. Нерідко подають до столу з квасолею,горохом,кольоровою капустою. З макаронних виробів в італійців найбільш поширені спагетті-вид довгої вермішелі і каннелони-великі грубі макарони. Спочатку каннелони відварюють до напівготовності,після чого начиняють м’ясним фаршем,змішаним з дрібно нарізаними грибами,покришеною зеленню,яйцями та ін. добавками і запікають в духовці.Також популярні лазаньї(нашаровані запіканки з макаронного тіста,начинені м’ясним чи овочевим фаршем,соусом бемашель і сиром)і равіолі (невеликі пельмені з макаронного тіста,які подають до столу в томатному чи сливовому соусі з тертим сиром).
Пані Зінаїда розповідає,що в раціоні харчування італійців особливе місце належить твердому сиру,який вони вживають щодня і який є ще одним національним продуктом,поряд з макаронами. Також італійці часто їдять піццу, томати,з яких готують смачний томатний сік,в щоденний раціон також входять овочі та фрукти,які містять багатий вітамінний запас. Жителі захоплюючої Італії люблять розмовляти про їжу . За словами пані Зінаїди серед італійців поширений так би мовити «культ їжі». Особливо цей культ побутує в невеликих селищах та містечках. Яскравим прикладом цього є свято кльоцок,парадну процесію людей під час якого ми можемо побачити на фото,зробленому нашою землячкою. Не дивлячись на те ,що в Італії зовсім небагато національних свят,не можна сказати,що італійці мало святкують і веселяться. Тут треба зауважити,що майже кожне місто має свого покровителя чи святого,на честь якого часто влаштовуються народні свята і гуляння з пишними парадними процесіями. Також багато свят в Італії присвячені історичним чи навіть легендарним подіям. Крім того регулярно влаштовуються місцеві ярмарки,де виступають молоді таланти й відбувається розпродаж сільськогосподарської продукції.
Одним із найбільш відомих свят Італії є карнавал. Особливо шикарно й пишно проходить Венеціанський карнавал,не менш грандіозними являються карнавальні дійства в Тоскані та на о. Сицилія. Вражають гуляння в Палермо,Ватикані і Флоренції,де традиційною складовою свята є конкурс на найкраще оздоблену бричку. Найбільш урочисті свята в Італії – це релігійні празники,наприклад Пасха.
Найбільш цікаве про італійців очима українки.
Пані Зінаїда розповідає,що в Італії ідеальні дороги. Окрім вражаючої якості дорожнього покриття в країні зовсім відсутня проблема зі сполученням,а значить і з найнеобхіднішим зв’язком між населеними пунктами. Навіть якщо десь далеко в горах знаходиться одна хатина,до неї обов’язково прокладена асфальтована дорога. Погодьтеся, це дійсно вражаючий факт,який вкотре засвідчує про високий рівень життя в європейських країнах.
Особливої уваги заслуговує соціальна сфера. Медичні послуги в основному надаються безкоштовно,лише коли йдеться про термінові операції,то тоді іноді люди платять гроші. Наша знайома доглядала стареньку 94-літню бабусю. Розповідає,що до жінки щотижня приїжджали лікар і медсестра,які проводили огляд,а в разі необхідності забирали її в лікарню. Про хабарі лікарям не може бути й мови:таким недобросовісним фахівцям просто «показують на двері». Винятків з цього правила немає ні для кого. Це знову ж таки свідчить на користь високої культури життя італійського суспільства. Без сумніву саме ця культура зумовила доволі високий,особливо якщо порівнювати з Україною, рівень ІЛР (Індекс Людського Розвитку),який включає середню тривалість життя населення.
Мінімальна пенсія в Італії становить 1000євро,тоді як депутати італійського парламенту отримують місячну зарплатню розміром близько 15000євро.Нам би таке співвідношення,помножене на почуття відповідальності чиновника перед людьми, тоді б жили набагато краще і гроші вкладалися б у благоустрій країни та народу,а не в дорогі депутатські мерседеси.
В Італії кожен зобов’язаний платити за проїзд у громадському транспорті. Платять діти,люди похилого віку,інваліди. Кожен повинен мати квиток.
Вже близько 60 років населення Італії користується газом та електрикою. Газифікація та електрифікація проведені по всій країні,тоді як в нашій державі це ще й зараз в окремих населених пунктах залишається проблемою.
В Італії немає проблеми з прибиранням сміття. Скрізь стоять контейнери для відходів,причому чітко розділено,який контейнер для якого виду сміття призначений. Окремо є контейнери для скла,паперу,харчових відходів,пластику тощо-загалом більше 25 контейнерів. Суворо забороняється викидати сміття в непризначений для нього контейнер. Також не менш суворо забороняється спалювати сміття. Якщо ж хтось порушує це правило,то негайно приїжджає санстанція і на нього накладає великий штраф. Ніде не валяються невикористані медичні препарати,батарейки-їх обов’язково окремо збирають і утилізують. Органічні відходи(стружка з дерева,хмиз та ін.)окремо переробляють на гній,яким потім удобрюють землю. Очевидно ,італійці зрозуміли,наскільки важливим є берегти чистоту довкілля,нам би це теж не завадило повчитись у них,адже як тільки наступає весна,одразу спалюємо весь непотріб,тим самим забруднюючи навколишнє середовище. Італійці дуже люблять квіти-біля кожного будинку є гарний квітник.
В Італії навчання платне,але доступне,бо держава надає кредити бажаючим отримати освіту
Дітей організовано підвозять до школи,особливо в сільській місцевості. З 8-9 класу діти починають вчитися за визначеним профілем.
В Італії розвинуте сільське господарство,перевага надається фермерству. Особлива увага надається якості продукції,кожен виробник бореться за честь своєї марки. Приміром якість молока щодня перевіряють спеціальні лабораторії. Теж саме у переробці м’яса та ін. Про відхилення від норм і стандартів не може бути й мови –за це суворо карають.
Розповідаючи про італійців,пані Зінаїда зазначила,що за своїм темпераментом вони люди відкриті,емоційні,проте часто ,як це характерно для високорозвинутих
цивілізованих країн,впадають в депресію,не знають,чого хочуть. Італійці- народ допитливий,захоплюються колекціонуванням:колекціонують марки,годинники,предмети старовини та інші речі.
За віросповіданням більшість італійців-католики.
Характерна деталь:в цій країні як правило майже немає розлучень. Це певною мірою пояснюється тим ,що процес розлучення дуже складний,триває більше 5 років. Розлучені чоловіки зобов’язані все життя утримувати дружин та дітей – до досягнення ними повноліття.
Для нас Італія-то чужий світ,інший спосіб життя. Разом з тим італійці-добрі люди:вони брали багато дітей сиріт,дітей ,позбавлених батьківського піклування на лікування та відпочинок,багато дітей зокрема й з нашого Томашпільського району Їздили до Італії на період канікул. В Італії немає дитячих будинків-сиротинців. Дітей,які волею долі залишилися без батьків,беруть на виховання в свої сім’ї рідні,друзі,знайомі чи просто добрі люди. За це держава для таких сімей встановлює певні пільги зі сплати податків.
От би побувати в цій сонячній країні,яка вражає своїми порядками і своєю загадковістю!