Купрієнко С. А. Словник Соціології (літери А-Я)
Абстрактний емпіризм термін, що використав К. Райт Міллс (1959) по відношенню до тих форм соціального оглядового дослідження, які передбачають кількісні методи, але мало додають до теоретичних традицій в соціології та до соціологічного пізнання.
Абстрактний соціальний клас це сукупність індивідів, що відрізняється наявністю характерних для них об’єктивних атрибутів соціальних позицій, які, на відміну від соціального класу в його соціологічному розумінні, не володіють почуттям ідентифікації з іншими членами цієї сукупності, не усвідомлюють спільності інтересів, не мають власної організації.
Авангард (соціологія) передова частина буд-якого соціального руху, групи, класу.
Авантюра ризикована, сумнівна щодо чесності справа, розрахована на випадковий успіх і здійснювана без урахування реальних сил та конкретних обставин
Автоетнографія одна з досить поширених методик, застосовуваних в якісних дослідженнях ринку або в соціології. Метод ґрунтується на тому, що споживач, будучи об’єктом вивчення, стає ще й його суб’єктом. Він сам спостерігає за собою, своїми звичками і особливостями поведінки і фіксує свої спостереження.
Автономія соціальна можливість самостійного вибору і здійснення економічної політики, політичної або культурної діяльності індивідом, групою чи організацією.
Автономія соціології точка зору, зокрема, висловлена Дюркгеймом, згідно якої соціологія повинна формуватися як особлива наука, що має справу з рівней дійсності, який не може бути пояснений іншими дисциплінами: психологією або біологією. Дюркгейм вважав, що “суспільство” має стутс “sui generis” – тобто власним видом.
Автономна людина (Автономна та пластична людина) (autonomous man and plastic man) – розрізнення, проведене Голлісом (1977, 1987), між автономною людиною, тобто тим, що вибирає, раціональним, самовизначеним соціальним актором, що здатний до виконання цілей та висловленню власних інтересів та пластичною людиною, яка визначається соціальними структурами та біологією. Такий підхід широко розповсюджений в сучасній соціології, що акцентується на структурі та волі.
Агент 1) особа, яка діє за дорученням організації, установи тощо, уповноважений. 2) А. дипломатичний -офіційна особа, яка здійснює зовнішньо-політ. представництво. 3) У соціології – людина як носій соціальної функції, виконавець соціальної ролі 4) У природничих науках – діючий фактор у якому-небудь процесі або явищі.
Агенти соціалізації люди та установи, за допомогою яких відбувається процес соціалізації, залучення людини до культури, соціальних цінностей і норм та засвоєння соціальних ролей. Виділяють первинні і вторинні А.с. Агенти первинної – батьки, брати, сестри, бабусі, дідусі, близькі і далекі родичі, няні, друзі, ровесники, вчителі, тренери, лікарі, лідери молодіжних угруповань; виконують, як правило, множину функцій (напр., батько-опікун, адміністратор, вихователь, учитель, друг, товариш). Агенти вторинної – представники адміністрації школи, ВНЗу, підприємства, армії, міліції, церкви, держави, працівники засобів масової інформації, партій, суду тощо; виконують одну-дві функції.
Агітація різновид масової комунікації; засіб впливу, поширення ідей і лозунгів з метою вплинути на суспільну свідомість і настрої людей та спонукати їх до політичної чи іншої активності
Аграрна соціологія розділ соціології, що досліджує соціальну структуру села та аграрного виробництва
Агрегат соціальний (лат. aggregatus – приєднаний, зібраний) – територіальне скупчення людських індивідів, яке в певному відношенні є цілісністю (напр. населення країни, міста, села, району тощо). Внутрішньо надзвичайно складне, бо його утворюють численні індивіди, соціальні групи та прошарки. А.с. містить у собі формальні і неформальні структури, у ньому мають місце масові, стихійні і впорядковані процеси, діють статичні і динамічні закони та закономірності. А.с. – масове, але водночас і цілісне, структуроване соціальне утворення. Проблема А.с. висвітлюється в працях Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, П. Сорокіна та ін.
Агрегативний аналіз даних форма аналізу на основі доступних джереж опублікованих або інших даних (наприклад, демографычних, статистики самогубств, як у Дюркгейма) для опису характеристик населення або схожою сукупносты особистостей.
Агрегація соціальна деяка кількість людей, що зібралася у певному фізичному просторі і яка не взаємодіє між собою свідомо.
Агрегування (соціологія) див. Моделювання в соціології
Адаптація соціальна процес активного пристосування індивіда до навколишніх умов, соціального життя.
Адаптація трудова активне пристосування індивіда до змінюваної трудової ситуації.
Аддамс, Лаура Джейн (1860 — 1935) громадська діячка, лауреат Нобелівської премії миру «Удостоєна премії як справжній делегат всіх миролюбних жінок миру» (1931)
Ажіотаж (франц. agiotage – біржова гра)- 1) Спекулятивна гарячка на біржах і ринках. 2) Переносно – збудлсення, боротьба інтересів навколо будь-якої справи, питання.
Айзенштадт, Шмуль Ноах (1923) ізраїльський порівняльний психолог та порівняльний історик, відомий своїми роботами про імігрантські групи та про модернізації. Найбільшу увагу привернула його робота “Політична система імперій” (1967) – систематизована спроба співставити історичні, неплемінні, доіндустріальні політичні системи та узагальнити фактори, що впливають на їх ефективність або неефективність.
Академічна соціологія напрям у західній соціології, представники якого концентрують увагу на вивченні базисних, фундаментальних проблем соціального пізнання.
Акламація прийняття або відхилення зборами якоїсь пропозиції без підрахунку голосів – лише за реакцією учасників зборів, вираженою вигуками, репліками тощо
Активні бідні» люди, що мають низький матеріальний достаток, однак докладають належних зусиль, щоб вибратися зі стану бідності, поліпшити свій рівень життя.
Активність соціальна енергійна, посилена діяльність, діяльний стан, діяльна участь у чомусь. А.с. – одна з характерних рис способу життєдіяльності соціального суб’єкта (особистості, соціальної групи, історичної спільноти, суспільства), що відображає рівень спрямованості здібностей, знань, навичок, концентрації вольових, творчих зусиль на реалізацію невідкладних потреб, інтересів, мети, ідеалів завдяки освоєнню, збереженню, руйнуванню існуючих або створенню нових умов, життєво важливих зв’язків з природним і соціальним середовищем, формуванню особистих соціальних якостей. А.с. здійснюється в індивідуальній, груповій, колективній, масовій формах і проявляється в різних сферах: трудовій, соціально-політичній, у сфері культури і побуту.
Актор (соціологія) див. Соціальний актор
Акторно-мережева теорія відома також як «соціологія перекладу» (sociology of translation) – підхід в соціальних дослідженнях, спочатку виник в галузі досліджень науки і технологій (STS), який розглядає об’єкти (артефакти, технічні комплекси, тварин тощо.) як діючі одиниці соціальних відносин. Основним принципом акторно-мережевий теорії (АСТ) є концепція гетерогенної мережі. Це мережа, яка складається з багатьох різнорідних елементів. Ці однакові по відношенню до один одного мережі містять в собі як соціальні, так технічні елементи.
Акупунктура суспільства відчутні (уразливі) точки в певних сферах суспільного життя, які можуть майже за незначного впливу на них (діяння) справляти вплив на все життя суспільства, його розвиток.
Александер, Джеффрі (1945) сучасний американський соціолог. Захопившись ідеями нових лівих, які були популярні в 60-70-ті роки, А. з часом відійшов від марксистського підходу задля “синтетичного”, що виходив з усього набутку класичної соціологічної думки. Він присвятив себе дослідженню, розвитку класичних ідей у сучасній соціологічній теорії, зосередившись на проблемах культури, соціальної структури та соціальної дії, прагне розробити синтетичну, багатомірну соціологічну теорію, базовану на творчих здобутках соціологічної думки кінця ХХ ст. Основні праці: “Теоретична логіка в соціології” в 44х томах (1982 – 1983), “Дія та її середовище” (1988), “Структура і значення: нові ланки в класичній соціології” (1989).
Альтернативна соціологія напрям у соціологічній теорії, що базується на критиці утилітарних, прагматичних та споживацьких орієнтацій у панівній суспільній системі цінностей щодо ставлення до природи. Пропонується «культурна революція» або «революція свідомості», які докорінним чином мають змінити ставлення суспільства до екологічних проблем.
Альтернативне врегулювання спорів група процесів, за допомогою яких вирішуються спори і конфлікти без звернення до формальної системи судочинства. Включає: медіацію, переговори, фасилітацію, арбітрування, будь-який інший процес, ефективний для вирішення спору.
Альтернативні стилі життя (alternative lifestyle) це способи життя, що відрізняються від основних, або взагалі сприймаються як такі, що знаходяться поза межами культурної норми.
Альтруїстичне самогубство форма самогубства, визначена Дюркгеймом (1897) як явище, що властиве високоінтегрованим суспільствам та деяким типам соціальної організації, в яких соціальна інтеграція настільки ж сильна. Приклади альтруїстичного самогубства – евтанація стариків та немічних в деяких примітивних суспільствах або самогубства честі (зокрема, серед військових).
Амбівалентність (від лат. ambo – обоє і valentia – сила) – суперечливе,одночасне двоїсте емоційне переживання людини щодо тієї самої події або об’єкта (напр., задоволення і незадоволення, симпатії і антипатії тощо). Такі суперечливі почуття виникають через багатогранність предметів і явищ, багатоманітність потреб та інтересів особистості, неоднозначне ставлення людини до навколишньої дійсності. Одне з амбівалентних почуттів витісняється (як правило, несвідомо) і маскується іншим. Термін “амбівалентність” запропонував швейцарський психолог Е. Блейлєр
Амбівалентність соціальна несумісність норм, цінностей, оцінок, почуттів, станів свідомості соціального суб’єкта (індивіда, групи), що характеризується подвійним, суперечливим його ставленням до явищ, подій, фактів, процесів. У А.с. відображається внутрішня суперечливість соціальної реальності, її здатність набувати протилежних (несумісних) характеристик (властивостей, мотивів, відношень, сенсів, значень тощо). Розрізняють чотири основні типи А.с.: 1) одночасне функціонування комплексу протилежних розпоряджень, зразків поведінки на рівні соціальних систем і зв’язків; 2) суперечності між функціями, статусами, ролями на рівні індивідуальної свідомості; 3) розбіжність між сталими відчуттями суб’єкта та ситуативними емоціями, переживаннями; 4) неузгодженість та взаємовиключення духовно-моральних цінностей культури і засобів людської діяльності. А.с. притаманна всім соціальним системам, нерідко обтяжена деструктивною поведінкою людей, соціальною напруженістю, конфліктами, виявами нетолерантності.
Аналіз даних вторинний вид дослідження, в якому повторно аналізуються дані, зібрані і, як правило, опубліковані раніше чи / та іншими дослідниками. Результатом А.Д.В. можуть бути будь-які інтерпретації та висновки, що відрізняються від тих, які були отримані і опубліковані авторами. У деяких наукових дисциплінах, наприклад економіці або демографії, А.Д.В. є основним методом дослідження. Основним джерелом даних для таких наук є, наприклад, офіційна статистика. Використання вторинного аналізу в соціології обмежується, насамперед, правами власності на зібрані дані. Відкриття великих банків соціологічних даних у багатьох країнах створює хороші перспективи для А.Д.В. в соціології.
Аналіз девіантного випадку див. Девіантний випадок
Аналіз документів метод збору первинних соціальних даних, при якому джерелом інформації є текстові повідомлення, що містяться у будь4яких документах, протоколах, доповідях, резолюціях та рішеннях, газетних і журнальних публікаціях, художніх творах, ілюстраціях тощо. А.д. дозволяє одержати відомості про минулі події, безпосереднє опитування яких чи спостереження за якими неможливі.
Аналіз звичайних подій один з різновидів квазіекспериментів, тобто експериментів, в яких незалежна змінна не змінюється, а вибирається з наявних випадків. Більшість досліджень, які включають А.З.П. мають структуру “А1 – В – А2”, що значить “спостереження-умова-спостереження”.
Аналіз подієвий аналіз даних про історію подій, тобто про час і обставини (коваріатах) їх настання в кордонах спостережуваного періоду часу і про самі ці події. Під подією розуміється зміна статусу, вимірюваної дискретної змінної, що приймає зліченну кількість взаємно виключених значень. Наприклад, в дослідженні шлюбної поведінки подіями можуть бути вступ до шлюбу, розлучення, повторний шлюб, вдівство і т.д. Одиницями А.П. можуть виступати індивіди, групи та організації, країни, політичні об’єднання, культурні процеси.
Аналіз порівняльний різновид вторинного аналізу соціологічної інформації, який полягає у порівнянні результатів досліджень, проведених на різних об’єктах або в різний час одним або різними дослідницькими колективами для узагальнення соціологічної інформації і забезпечення її якості.
Аналіз системний сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки й обґрунтування рішень із складних проблем суспільного життя – політичного, соціального, економічного, військового, наукового, технічного, що спираються на системний підхід і ряд математичних методів управління.
Аналіз соціальних мереж методологія і методи дослідження зв’язків між соціальними акторами. Виникнення цієї методології відносять або до 1930-м, коли в психології сформувався соціометричний підхід, або до 1950-м, коли для аналізу ранніх описових досліджень були застосовані матрична алгебра та теорія графів. Предметом А.С.М. є структура – повторювані, регулярні патерни відносин. Математичний апарат А.С.М. дозволяє досліджувати реляційні дані, властивості зв’язків і відносин, хоча атрибутивні дані також можуть бути включені в аналіз. Іншою важливою особливістю є можливість одночасно використовувати в аналізі дані різного рівня: особливості акторов, підгруп акторов, позицій і цілої мережі.
Аналіз соціального конфлікту вид управління по вивченню конфліктної ситуації, що здійснюється в наступних напрямах: ідентифікація цілей учасників конфлікту; визначення проблемної ситуації, що передувала конфліктові; встановлення факторів, які сприяли перетворенню проблемної ситуації у конфлікт; вивчення впливу особистісних факторів на виникнення конфлікту.
Аналіз соціологічних даних аналіз даних, отриманих методами соціологічних досліджень
Аналіз структурний метод соціології, який дозволяє з’ясовувати значення окремого соціального явища для функціонування і розвитку певним способом структуризованого соціального цілого. При А.с. в ході порівняльного вивчення соціальних феноменів виділяються переважно формальні елементи, взаємозв’язок яких і розглядається як основа збереження у незмінному вигляді цієї системи.
Аналіз типологічний метод дослідження, що базується на розчленуванні складних об’єктів на групи (класи) та дослідженні однорідних груп.
Аналіз функціональний в соціології методологія комплексного дослідження причинно-наслідкових зв’язків, окремих рушійних сил розвитку соціальних явищ і процесів, у якому наголос робиться на пізнанні залежних факторів (функцій). А.ф. з’ясовує комплекс діючих факторів, внаслідок чого робиться крок до пізнання закономірностей розвитку соціальних явищ і процесів, а отже, ігноруються неістотні, поверхневі зв’язки. Недоліком А.ф. є неврахування зворотних зв’язків між соціальними явищами і процесами.
Аналіз шляховий метод аналізу даних опитувань, запропонований Х.Блалоком, який він вважав основним джерелом емпіричної інформації в соціальних науках. Ідея методу полягає в тому, щоб за допомогою техніки приватних кореляцій спробувати усунути вплив деякої змінної на відношення між двома іншими змінними. Мета наукових досліджень, по Блалоку, полягає в тому, щоб знайти модель, що дозволяє пояснити зібрані емпіричні дані. А.Ш., в свою чергу, був покликаний допомогти з вибором найбільш правильної серед усіх можливих моделей.
Ангажування (фр. engager – залучати, втягувати) – процес витребування інститутами і структурами влади соціальної, політичної активності громадян.
Андерклас особи з низьким соціальним статусом, які не мають визначеної належності до соціальних класів
Андерсон, Перрі (1938) британський соціальний теоретик та історик.
Анкета впорядкований за змістом і формою перелік питань та висловлювань, втілених у вигляді опитувального листа чи опитувальника.
Анкета соціологічна (фр. enquete – розслідування) – інструмент збору первинної соціальної інформації; упорядкована за змістом і формою система запитань, об’єднаних планом дослідження для з’ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об’єкта аналізу (і втілених у вигляді опитувального листка чи опитувальника). Структурно А.с. включає такі розділи: вступна частина – звернення до респондентів, в якому вказується, хто проводить дослідження, його тема, правила заповнення анкет (якщо є в цьому необхідність) і анонімний характер опитування; блок контактних питань, які дають можливість респондентам увійти в досліджувану проблему; блок основних питань, які відображають досліджувану проблему; блок питань, спрямованих на одержання інформації про соціально-демографічні характеристики респондентів (так звана “паспортичка”). При розробці А.с. дотримуються таких вимог: 1) зміст питань має відповідати меті дослідження, для цього кожне з питань співвідноситься з певним дослідницьким завданням; 2) мінімально необхідна кількість питань; 3) послідовність розміщення питань за принципом ускладнення від початку до середини і полегшення від середини і до кінця; 4) чітке й однозначне формулювання питань, надання їм привабливості і форм, котрі стимулють зацікавленість респондентів; 5) в одному питанні не слід поєднувати різні обставини; 6) пропорції у доборі “позитивних” і “негативних” суджень в альтернативних питаннях мають бути збалансовані, характеризуватися пропорційністю альтернатив. А.с. має бути побудована з урахуванням обставин, специфіки, місця та часу опитування. Полегшенню заповнення А.с., кодуванню відповідей та їх сприйняттю на стадії введення даних до комп’ютера має сприяти і її поліграфічне оформлення (шрифти, барви, малюнки, виокремлення тексту запитань від тексту “підказок” чи коментарів щодо способу заповнення тощо). Правильно побудована А.с. є важливою умовою розв’язання завдань соціологічного дослідження, що дає змогу забезпечувати його якість, надійність результатів, адекватність предметові.
Анкетер особа, яка здійснює збір соціологічої інформації методом анкетного опитування респондентів.
Анкетування метод дослідження в соціології та психології; дизайн, поширення анкет та наступний аналіз даних. Анкетування може бути групове, індивідуальне, поштове, пресове тощо.
Анне сосйоложік (фр. L’Année Sociologique — Соціологічний щорічник) — соціологічний журнал заснований у 1898 р. Емілем Дюркгаймом, який до кінця свого життя (1913), був його редактором. У журналі публікувалися роботи прихильників ідей Дюркгайма, огляди та рецензії літератури з соціальних наук.
Аномальний такий, що відхиляється від звичайних норм поведінки (або соціальної структури), в особливості там, де це проглядається як функціональне порушення, або дисфункція.
Аномічне самогубство форма самогубства, пов’язана з аномією, тобто з суттєвими змінами соціального порядку, типу непередбачуваної катастрофи або швидкого економічного зростання, або іншими подібними порушеннями соціальних сподівань.
Аномія “(франц. апогше, від грец. -беззаконня) — особливий морально-психол. стан індивід, і суспільної свідомості, спри- \ чинений кризою суспільства, недоліками соціальних механізмів морального та правового регулювання поведінки людей. Ці недоліки зумовлюються здебільшого розладами економіки, на якій грунтуються відносини між індивідом і суспільством. А. призводить до того, що свобода волі індивіда (чи індивідів), будучи неунормованою, не-впорядкованою, набуває форми сваволі, яка виявляється у зростанні злочинності, самогубств, морально-етичних відхиленнях у поведінці тощо. Термін запровадив франц. соціолог Е. Дюркгейм. Використовується, зокрема, в кримінології для з’ясування причин злочинності, механізму криміноген. поведінки.
Літ.: Мертон Р. Социальная структура и аномия. В кн.: Социология преступности. М., 1967; Дюркгейм Э. О разделении обществ, труда. М, 1996. О. М. Костенко.”
Антагонізм соціальний соціальний відносини між групами, представники яких вважають свої інтереси протилежними. Поширений чинник конфліктів
Антинатуралізм підхід до соціологічного аналізу, що протистоїть природничонауковій моделі (наприклад, формулюванню про природничі закони), вважаючи її неадекватною для вивчення людської соціальної діяльності.
Антипозитивізм в соціології негативна реакція на певні тенденції внутрішнього розвитку та інституціоналізації соціологічної дисципліни, оцінювані їх критиками як результат впливу позитивістської мeтодологіі та позитивістських уявлень про нayку та науковість. Різновиди А. розрізняються за тенденціям, що відображають різні етапи конституювання соціології в самостійну наук. дисципліну.
Антропологічний напрямок у соціології сукупність теорій, що виводять соціальні відносини від антропологічних характеристик людини
Антропологія соціальна розділ соціології, об’єктами вивчення которогo є примітивні і традиційні суспільні системи.
Антропологія структурна coціологіческое відгалуження філос. антропології, найбільш повно розроблене К. Леві-Строссом на основі дослідження первісної культури.
Антропосоціологія соціологічна теорія, що на основі даних антропологічної науки встановлює безпосередній зв’язок соціального становища окремих індивідів та їх груп за анатомофізіологічними ознаками людини (розмір і форма черепа, зріст, колір волосся тощо) і на такій підставі розглядає суспільні явища. Засновником А. вважається Ж.Ляпуж, який сприйняв і розвинув теорію Ж.Гобіно про арійців як вищу аристократичну расу.
Аристократія праці див. Робітнича аристократія
Арифметика політична позначення, прийняте в історії соціології для емпіріч. соц. досліджень XVII ст. в Великобританії: перше обстеження населення Лондона Дж. Грантом, роботи У. Петті (автора caмого терміна “А.п.”) по Ірландії, дослідження Г. Кінга, Е. Галлея. А.п. мала великий вплив на подальші аналогічні кількісні описи соц. життя і заклала основи дeмографіі, соц. статистики.
Артюхін, Михайло Іванович радянський і білоруський соціолог. Кандидат філософських наук (1983), керівник Центру моніторингу міграції наукових і науково-педагогічних кадрів Інституту соціології і соціальних технологій НАН Білорусі (з 1999). В 1970 закінчив Брестський державний педагогічний інститут, філологічний факультет. Після закінчення інституту працював учителем в середніх школах Брестської області. Молодший науковий співробітник відділу соціології культури Інституту філософії та права АНБ (1981-1985). Вчений секретар Інституту філософії та права АНБ (1985-1990). Старший науковий співробітник відділу соціології науки Інституту соціології НАН Білорусі (1990-1999). Основні наукові інтереси: соціологія науки, науково-технічна політика країн з перехідною економікою, трудові ресурси як об’єкт державної соціальної політики, наукова міграція і проблеми її державного регулювання. А. брав участь у розробці білоруської концепції моніторингу міграції наукових кадрів, її практичної реалізації. А. – автор понад 50 наукових публікацій, в тому числі на німецькій та англійській мовах.
Архів анкет систематизоване відповідно до прийнятої класифікації зібрання (бібліотека) анкет, бланків інтерв’ю і друrіх різновидів методич. інструментарію для збору даних методом опитування.
Архів даних, або банки даних Сховища необроблених даних попередніх соціальних обзорів. див. Архів соціологічної інформації
Архів соціологічної інформації архів даних соціологічних досліджень
Аскрипція просування соціальними “сходинками” завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним та ін.).
Асоціалізація засвоєння особистістю норм, цінностей, ролей, стеріотипів поведінки, які спричиняють деформацію суспільних відносин, дисгармонію у взаємодії людини і природи.
Асоціація 1) інтуітивно встановлюваний, неявний зв’язок між об’єктами або явищами 2) організація, що об’єднує індивідуальних або колективних учасників відповідно до спільних прагматичних інтересів
Асоціація професійна соціологічна заснована в 1993 р у зв’язку з припиненням діяльності Accoціaціі радянської соціологічної. Основне завдання – підтримання та розвиток про професійних зв’язків не тільки в Російській Федерації, а й за її межами. Членство в Асоціації індивідуальне.
Асоціація соціологічна американська (American Sociologiсаl Association) зорієнтована стабілізувати соціологічні дослідження, підвищувати їх якість, сприяти розвитку социологич. освіти, організовувати дискусії між вченими, зайнятими вивченням соц. проблем. АСА виникла в 1905 р. як Амер. соціологіч. товариство, нинішню назву отримала в 1959 р. В даний час налічує близько 12 000 членів. У ній розрізняють три категорії членства: постійні члени, чл.-кор., студенти.
Асоціація соціологічна британська Була заснована в 1951 р. як професійна орrанізація англ. соціологoв з цeлью сприяти розвитку соціологіч. досліджень, координувати наук. діяльність в країні, допомагати в організації практич. застосування результатів соціологіч. досліджень.
Асоціація соціологічна міжнародна об’єднання національних асоціацій, дослідницьких інститутів і центрів, а також окремих осіб, які займаються дослідженнями в галузі соціології та ряду суміжних дисциплін. Міжнар. coціологіч. асоціація (МСА) була заснована під егідою ЮНЕСКО у вересні 1949 р. у м. Осло на Міжнар. конгресі соціологів.
Асоціація соціологічна радянська була заснована в 1958 р в якості добровільної громад. научн. орrанізації для сприяння розвитку соціологіч. досліджень і ефективному використанню їх результатів в соц. практиці.
Асоціація соціологічна українська ???
Атавізм соціальний Прояв в соціальній поведінці сучасних людей елементів, характерних для первісної людини або тварини.
Атомізація соціальна (суспільна) послаблення традиційних суспільних взаємозв’язків, формалізація суспільних відносин
Атрактор соціальний структура, що виникає в самоорганізаційній моделі соціальної динаміки суспільства (див. Соціальна самоорганізація) і являє собою форму соціального кооперативного об’єднання, яка внутрішньо притаманна соціальній системі, будучи наперед заданою властивостями цієї системи. Відповідно до самоорганізаційного бачення механізму соціальної динаміки, А. с. є тією базовою соціальною структурою, до якої природно тяжіє процес соціального формотворення. Ці базові соціальні структури являють собою сфери локального соціального порядку, які виникають спонтанно. Вони не можуть бути сконструйовані та утворені штучно. їх не можна зруйнувати, вони обов’язково відроджуються, хоча, можливо, в дещо іншій формі, але зберігаючи свого основну суть — забезпечувати більш низький рівень соціальної ентропії (див. Ентропія соціальна), ніж в оточуючому соціальному середовищі. У найпростішому випадку ці структури мають вигляд ігрової асоціації. У більш широких масштабах — це соціальні об’єднання, що утворюються на ґрунті певного заг. міфол. простору. див. Соціальна самоорганізація
Аутвейт, Вільям (1949) британський соціолог. Доктор філософії, професор університету Сассекс, Брайтон (Англія). Основні роботи: “Формування понять в соціальній науці” (1983), “Розуміння соціального життя” (1986), “Нові філософські концепції соціальних наук. Реалізм. Герменевтика і критична теорія” (1987). Редактор (спільно з Т.Боттомором) словника “Соціальна думка двадцятого століття” (1993). Спираючись на роботи Бхаськара, А. доповнює реалістську стратегію концепціями інтерпретації, які були розроблені в рамках герменевтики і критичної теорії. Соціальні явища, по А., концептуально залежні від способів, якими вони інтерпретуються включеними в них людьми і зовнішніми спостерігачами. Поняття і теорії суспільних наук повинні мати матеріальний, реальний зв’язок з теоріями діячів, діючих суб’єктів в життєвому світі. Суспільні науки більш пов’язані з мисленням на основі здорового глузду. Вони не стільки повідомляють нове знання, скільки дають більш адекватні формулювання наших інтуїцій щодо соціальних подій. Більше того, елементарні структури суспільства не просто інтерпретовані, але суть не що інше як інтерпретація, символи, за якими криється світ дієвих речей і світ діяча. Методологія та онтологія, по А., повинні бути аналітично розведені, різні методи доречні в різних контекстах, а реалістська метапарадигма не дає можливості зробити між ними вибір.
Аутгрупа група, до якої не належить індивід. Колективний інший, або ж “чужі” на противагу “своїм”
Аутопоезіс термин, що ввели у науковий обіг чілійські вчені У. Матурана і Ф. Варела у 1972 році. Він означає “самопородження”, “самобудування”, “самовідтворення” живих істот, у тому числі людини, які відрізняються тим, що їх організація породжує в якості продукту їх самих без поділу на виробника та продукт. Так автори назвали узагальнений організаційно замкнутий рекурсивний продукційний процес, що виражає суть живого організму як особливої динамічної автономії. В соціальних науках концепція знайшла додаток в роботах Н. Лумана, а також ряду авторів, які досліджують медіакомунікації.
Аутсайдери особи, групи осіб або організації що відрізняються найнижчими досягненнями в певній галузі. Термін за походженням спортивний; спортсмени з низькими результатами, що вибувають з подальшого змагання.
Афективна дія див. Типи соціальної діяльності
Афіліативні мережі бімодальні соціальні мережі (гіпермережі), побудовані за критерієм участі акторів в одних і тих же подіях або приналежності до соціальних груп. На відміну від традиційних мереж, А.М. включають дві множини елементів – акторов і події. Відносини між елементами однієї множини обумовлені їх зв’язками з елементами іншої. Основне припущення, що лежить в основі аналізу А.М, полягає в тому, що спільна участь у подіях створює умови для виникнення соціальних зв’язків іншого типу – знайомств, дружби, конкуренції.
Ацефалія (соціологія) (в соціальній антропології) суспільства без формального лідерства, наприклад, які не мають вождя або постійної політичної влади. див. Сегментарні суспільства
Ашин, Генадій Костянтинович (1930) радянський і російський соціальний філософ, соціолог, політолог. Закінчив МДІМВ (1953). Доктор філософських наук (1970), професор (1972). Зав. кафедрою філософії МГИМО (1974-1985). Головні напрямки наукових досліджень: теоретична і емпірична соціологія Заходу, психологія політичного лідерства та пануючих еліт, феномени масової культури. Сформулював ідею “проміжної” культури – опосередкованої ланки між елітарною і масовою культурою. Одним з перших у радянській соціології досліджував проблеми еліти, лідерства, масового суспільства. Осмислив базові типи рекрутування еліт, проблематику елітної освіти. На думку А., теорія еліт може бути доповнена і конкретизована сучасними розробками з проблеми класів та класових відносин у суспільстві. А. – автор більше 150 наукових робіт, в тому числі: “Основні напрямки сучасної буржуазної соціології” (1960), “Сучасна буржуазна соціологія” (1965), “Доктрина” масового суспільства “(1971),” Критика сучасних буржуазних концепцій лідерства “(1978), “Сучасні теорії еліти” (1985), “Теорія політичної еліти. Основи політології “(1992),” елітологіі. Становлення. Основні напрямки” (1995) тощо.
БАГАТОСКЛАДЕНЕ СУСПІЛЬСТВО Суспільства фрагментовані на різні расові, релігійні або мовні групи. Спочатку цей термін використовувався в більш вузькому сенсі, позначаючи роздільне існування етнічних громад в рамках поділу праці, коли єдиним контекстом соціальної взаємодії між цими етнічними групами є ринок.
Базова особистість сукупність типових особистісних рис, притаманних людям, які виросли в одній культурі і пройшли одні й ті ж процеси соціалізації.
Бакіров, Віль Савбанович (8.06.1946, м. Уфа, Росія) – укр. соціолог. Закінчив Харківський держ. ун-т. Працює зав. кафедри прикладної соціології цього ун-ту. Д-р соціол. наук (1991), проф. (1994). Галузь наук, інтересів: соціол. аналіз соціальних змін, соціокультурних процесів у пострад. Україні. Має десятки наук., публікацій, серед яких моногр. Твори: “Ціннісна свідомість та активізація людського фактора” (1998), “Місто і держава: проблеми, тривоги, сподівання громадян Сходу України” (1996, співред.).
Баландьє, Жорж (1920) французький соціолог, представник динамічного підходу.
Баланс часу один із засобів вивчення соц. процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві. Ці процеси і явища знаходять відображення у структурі совокупноrо фонду часу населення, в різних видах виробничої і поза виробничої діяльності.
Банд (band) невелика група з примітивною соціальною структурою. Ця форма соціальної організації розцінюється американськими еволюціонними антропологами як така, що передує племені, клану або державі, та зазвичай характеризує суспільство, що живе мисливством та збиральництвом.
Банк соціологічної інформації спеціально створений архів, зібрання методичних інструментів, результатів соціологічних обстежень, підсумків їх емпіричного і теоретичного аналізу, що використовується з метою збереження і накопичення інформації. Б.с.і. може бути документальним (рукописні, друковані матеріали, фото- і кіно-документи), однак більш перспективними є ті, що засновані на використанні сучасної інформаційної технології, ЕОМ. Інформація може зберігатися у хронологічному, територіальному, інституціональному, предметному або авторському порядку.
Барнс, Гаррі Елмер (1889 – 1968) американський соціолог, історик культури, публіцист. Викладав соціологію, а також пенологію та криминологию в ряді університетів і коледжів США. Основна область досліджень – політичні, економічні та культурні аспекти західної цивілізації та громадської думки. Різко критикував офіціозну (“традиційну”) історію з її упором на вивчення війн, правлячих династій, політики за нездатність зрозуміти “основні каузальні чинники процеси” в історичному розвитку. Висував концепцію “нової історичної науки” як більш глибокого розуміння генезису та еволюції цивілізації, котрий використовує досягнення всіх наук про людину (географії людського суспільства, біології, психології, суспільних наук та ін.).
Басінґ перевезення автобусами дітей окремої етнічної групи з одного жилого кварталу в інший, що має інший етнічний склад з метою досягнення етнічної або “расової” рівноваги в школах
Батьківство відношення до дитини, яке засноване на факті її походження від даного чоловіка і виражається у турботі про її життя, здоров’я, виховання і навчання
БАУМАН Зігмунд (р. 1925) – британський соціолог польського походження, один з найяскравіших і оригінальних представників постмодерністської соціальної теорії. Отримав освіту в університетах Англії, Канади та США. Нині почесний професор університету в Лідсі (Великобританія). Воював на боці радянської армії проти фашистської Німеччини, був активним і переконаним комуністом у повоєнній Польщі. У 1950-х емігрував до Великобританії.
БЕВЕРІДЖ Вільям Генрі (BEVERIDGE, William Henry) (1879-1963) Найкраще відомий завдяки тій ролі, яку він зіграв в розширенні соціальних служб та створенні держави загального добробуту в післявоєнній Британії. У 1941 р. Беверидж був призначений головою державної комісії з вивчення управління соціальними службами.
БЕДЖГОТ Волтер (1826 – 877) – один із представників соціального дарвінізму, англійський економіст і соціолог. У праці “Фізика і політика” розглядає боротьбу за існування як основний закон соціальної еволюції, яка відбувається внаслідок непримиренності між різними соціальними групами.
БЕЗДІЯЛЬНИЙ КЛАС Цей термін був запропонований Т.Вебленом (Veblen, 1899). Бездіяльний клас – це клас людей, досить багатих для того, щоб не працювати. Вони ведуть бездіяльне життя, що відрізняється показним придбанням і виставленням напоказ придбаних споживчих товарів. Члени бездіяльного класу демонструють свої статус і соціальну позицію, дистанціюючись від світу роботи, але займаючись при цьому показним споживанням.
БЕЗДОМНІСТЬ трактується вельми широко: і як відсутність притулку, і мешкання в притулках без права на володіння ними і під загрозою негайного виселення; мешкання на горищах і в підвалах; і як мешкання в гуртожитках, нічліжках; і як мешкання в будинках, що підлягають зносу; як мешкання на площі друга.
БЕЗРОБІТТЯ Безробітним є той, хто може працювати, але не має роботи. Він або вона може бути добровільно безробітним (тобто віддати перевагу не працювати) або вимушено безробітним (тобто хотіти працювати, але бути не в змозі знайти роботу). Саме вимушено безробітних має на увазі більшість людей, кажучи про безробіття.
БЕКЕШКІНА Ірина Еріківна (1952, м. Івдель Свердловської обл.) — укр. соціолог. Закінчила філос. ф-т Київського держ. ун-ту ім.Т. Г. Шевченка (1974) та аспірантуру Ін-ту філос. АН України. У 1982 р. захистила канд. дис. “Структура особистості”.
БЕККЕР Говард (BECKER, Howard S.) (p.1928) Основний внесок Беккера як представника традицій Чиказької школи в сучасну соціологію пов’язаний з вивченням професійної соціалізації у роботі «Хлопчики в білому» (Becker et al., 1961), дослідженням девіантних субкультур і кар’єр в «Аутсайдерах» (Becker, 1963) і аналізом молодіжної культури та вищої освіти («Як отримати диплом» – Becker et al., 1968; «Боротьба за владу над кампусом» – Becker, 1970).
БЕЛЛ Деніел (BELL, Daniel) (1919 р.н.) – відомий американський соціолог, спеціаліст у галузі соціологічного прогнозування; один із найбільш знаних представників американського неоконсерватизму, провідним органом якого став заснований ним разом з І.Крістолом і Д.Мойніхеном в 1955 р. журнал “The Public Interest”.
БЕНДІКС Рейнхард (BENDIX, Reinhard) (р.1916) Американський соціолог, автор класичного дослідження в галузі економічної соціології «Робота і авторитет в індустрії» (Bendix, 1956), присвяченого порівняльному аналізу ділового авторитету та ідеології бізнесу в суспільствах, що індустріалізуються і Європі і Америці.
Бентлі, Артур (1879 – 1957) соціолог, політолог, філософ
БЕНЬЯМІН Вальтер (BENJAMIN, Walter) (1892-1940) Німецький соціальний теоретик і філософ, якого відносять зазвичай до Франкфуртської школою і, зокрема, пов’язують з Адорно. Хоча його роботи відрізняються різноманітністю (вони опубліковані, головним чином, у формі есе), більша їх частина присвячена аналізу культури.
БЕРГЕР Пітер Людвіг (р. 1929) (1929 р.н.) – американський соціолог, провідний представник феноменологічної соціології знання, знаний ідеолог неоконсерватизму. Наукові інтереси присвячені розробці феноменологічній соціології знання, соціології релігії, проблемам сім’ї і т.д.
БЕРДЖЕСС Ернст (1886-1966) американський соціолог, один із засновників Чикагської школи. З 1934 р. президент Американського соціологічного товариства. Розробив прикладний варіант соціально4екологічної теорії для досліджень міста.
БЕРНСТАЙН Безіл (BERNSTEIN, Basil) (p.1924) У минулому професор інституту освіти Лондонського університету. Бернстайн найбільше відомий своїми новаторськими дослідженнями відносин між соціальним класом і процесами засвоєння і використання мови дітьми як у колі сім’ї, так і в школі. В останні роки сфера його досліджень розширилася – він розробляє загальну теорію взаємозв’язку між класовими відносинами, розподілом влади, принципами контролю та комунікаційними кодами.
БЕРНХЕМ Джеймс 1905-1987) – американський соціолог та історик гуманітарного знання, який сформулював теорію “революції керуючих” (однойменна книга “The Managerial Revolution: What is Happining in the World”, 1941). Інші твори: “Стримування або звільнення?” (1953), “Самогубство Заходу” (1964), “Війна, в яку ми залучені” (1967), “Прийдешня поразка комунізму” (1968) та ін. Б. вважав, що саме “новий панівний клас” Заходу (вищі інженери , адміністратори-менеджери та інтелектуали-гуманітарії), який здійснює управлінські функції і при цьому позбавлений володіння власністю, здатний в майбутньому забезпечити успішну реалізацію як економічного, так і політичного керівництва в інтересах усього суспільства.
БІГАМІЯ [лат. bis – два рази + гр. qamos – шлюб] – форма шлюбу чоловіка з двома жінками або жінки з двома чоловіками.
БІДНОСТІ ПАСТКА Багато бідних сімей, які отримують державні соціальні виплати внаслідок визначення недостатності їхніх доходів, вважають, що збільшення заробітку не звільняє їх від бідності, оскільки тягне за собою втрату допомоги і необхідність сплати прибуткового податку.
БІЛІ КОМІРЦІ» Це поняття іноді використовується для опису всіх працівників, зайнятих розумовою працею, проте останнім часом воно у все більшій мірі пов’язується з нижчими рівнями професійної ієрархії.
БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД в соціології (англ. biographical approach, biographical perspective) – мультіметодологіческій підхід, що розвивається в етнографії, соціології та психології, переважно спирається на якісну дослідницьку парадигму. Б.М. спрямований на дослідження “історії” індивідуального життя людини, з акцентом на суб’єктивних уявленнях індивіда про своє життя і соціальної реальності, виражених у формі індивідуально-суб’єктивної розповіді.
БІОЛОГІЗМ (БІОЛОГІЧНИЙ РЕДУКЦІОНІЗМ) Ідея, згідно якої соціальні явища або соціальна поведінка можуть бути зведені до біологічних станів або значною мірою пояснюватися ними. Дана ідея виникає зазвичай в ході суперечок про інтелект, коли заявляється, що інтелектуальні здібності будь-якої людини визначаються в основному генетичними чинниками, а також при обговоренні деяких інших питань, наприклад, бідності і злочинності.
БІОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ у соціології напрям, головною ознакою якого є застосування понять і законів біології при аналізі суспільного життя.
БІХЕВІОРИЗМ напрям у соціології, який визнає визначальним механізмом соціальної поведінки рефлекторну реакцію людського організму (фізичну чи вербальну) на подразники (стимули) зовнішнього середовища за принципом “стимул – реакція”.
БЛАУ Пітер Мікаел (1918, м. Відень, Австрія) — амер. соціолог, один з фундаторів теорії “соціального обміну” і структурної теорії.
БЛУМЕР Герберт (1900 – 1972) – американський соціолог і соціальний психолог, представник Чикагської школи інтеракціонізму, що заснована Дж. Мідом.
БЛУР Девід (1942 р.н.) – англійський соціолог і психолог науки. Працював лектором Единбургського університету. Один з ініціаторів розробки когнітивної соціології науки. Є спеціалістом в галузі соціології наук і математичного знання зокрема.
БОГЕМА [фр. boheme – циганщина] – неконвенційний, ексцентричний стиль життя, характерний для певної частини художньої інтелігенції (актори, музиканти, художники).
Бойко, Володимир Іванович (1926 – 2011) соціолог
БОЙКОТ проста форма соціального конфлікту, змістом якої є цілковита або часткова відмова від дій, що слугують інтересам протилежної сторони.
БОКЛЬ Генрі Томас (1821–1862) – англійський історик і соціолог-позитивіст, представник географічного напрямку в соціології, один з перших фундаментальних дослідників процесів взаємодії суспільства та природи.
БОРОТЬБА КЛАСІВ один із проявів конфронтаційних соціальних процесів, що за відносно короткий історичний проміжок веде до радикальних соціальних змін.
БОТТОМОР Том (BOTTOMORE, Тот В.) (1920-1992) Професор соціології Сассекського університету, в минулому президент Міжнародної соціологічної асоціації, автор безлічі різних за тематикою робіт. Боттомор відіграв велику роль у висвітленні ідей марксистської соціології.
БОУЛДІНГ Кеннет Еварт (1910 – 1989) – відомий англо-американський соціолог, економіст, спеціаліст з загальної теорії систем, перший президент “Асоціації з дослідження в галузі загальної теорії систем”.
БОЧКОВСЬКИЙ Ольгерд Іполит (1884 — 1939) — визначний укр. соціолог, публіцист і політ, діяч; родом із Херсонщини; проф. Укр. господарської академії в Подєбрадах. До Чехії емігрував у 1905 р. На формування його соціол. поглядів справили вплив ідеї Г. Спенсера, М. Вебера, Ф. Тьонніса, Е. Дюркгейма. Найважливіший напрям, соціол. студій Б. — народотворчий процес, у якому він виділяв два етапи: етногенез і націогенез.
БРОДЯЖНИЦТВО блукання особи, яка не має постійного місця проживання та існує на випадкові доходи, ухиляючись від суспільно корисної праці, переїжджаючи з одного населеного пункта до іншого або в межах одного міста (району).
Брубейкер, Роджерс (1956) антрополог, соціолог, етнолог
БУНТ складна та крайня форма соціального протесту, що має вигляд стихійних агресивних, але короткочасних дій.
БУРДЬЄ П’єр (1930-2002) — франц. соціальний філософ, соціолог, автор оригінальних концепцій у площині постмарксизму, постструктуралізму і постмодернізму, ідей “конструктивіст, структуралізму” (“структураліст, конструктивізму”).
БУРЖУАЗІЯ клас індустріального суспільства, який виріс із верхніх верств третього стану суспільства пізнього середньовіччя (багатих купців, лихварів, цехових майстрів, землевласників); є власником основних засобів виробництва і є організатором виробництва, заснованого на використанні найманої праці.
БУТ Чарльз Джеймс (BOOTH, Charles James) (1840-1916) Британський підприємець, соціальний реформатор і один із засновників соціальної статистики, що цікавився проблемами поліпшення економічних та соціальних умов існування міського населення Англії. Бут займався емпіричним вивченням умов життя бідноти та інших соціальних груп, будучи піонером в області наукового дослідження соціальних проблем.
БХАСКАР Рой (р. 1930) – британський соціолог, представник реалістського напрямку. Основні роботи: “Реалістська теорія науки” (1975), “Можливість натуралізму” (1979), “Нове покликання реальності” (1989) та ін.
Валідність основна характеристика якості вимірювання в соціології, одна зі складових надійності соціологічекой інформації. Розрізняють теоретичну (концептуальну) і емпіричну (валідність за критерієм).
ВАЛЛЄРСТАЙН Іммануїл (р. 1930) – американський соціолог, представник неомарксистського напрямку в історичній соціології. У 1960-х займався вивченням економічних проблем країн Африки. З початку 1970-х В. працює над теорією світової системи, ще не отримала остаточного завершення.
ВАН ДЕН БЕРГЕ П’єр Луі (1933 р.н.) – американський соціолог, соціальний антрополог, професор соціології Вашингтонського університету, активний прихильник і пропагандист соціал-біологізму.
ВЕБЕР Макс (21.04.1864, Ерфурт — 14.06.1920, Мюнхен) — нім. соціолог, історик, соціальний філософ, громадський діяч. Засновник розуміючої соціології і теорії соціальної дії, один із засновників соціол.. науки у Німеччині.
ВЕБЛЕН Торстейн Бунд (1857 – 1929) – американський соціолог, економіст, представник інституціональної школи. У своїх дослідженнях В. поєднував дослідження сьогочасного стану соціальних явищ з еволоційно-генетичним аналізом їх минулого на основі вивчення історичних джерел, що певною мірою аналогічно сучасній історичній соціології.
ВЗАЄМНІСТЬ (1) В рамках функціоналізму та теорії обміну стверджується, що взаємний обмін винагородами є необхідна основа соціальної взаємодії між індивідами. (2) З точки зору аналізу соціальних систем можна говорити про мінливість ступеня взаємності між частинами системи.
ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНА взаємний вплив різних сфер, явищ і процесів, осіб або спільностей, який здійснюється за допомогою соціальної діяльності. Розрізнюють взаємодію зовнішню (між відособленими об’єктами) і внутрішню (всередині окремого об’єкта між його елементами). Якщо соціальну роботу розглядати як систему, то взаємодія між її складовими елементами (суб’єктом, об’єктом тощо) буде внутрішньою, а її взаємодія з іншими системами (економічною, політичною тощо) зовнішньою.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці погляд зору чи позиція сторін, які спілкуються.
Вибірка частина населення (популяції), строго відображає особливості і співвідношення всіх елементів генеральної сукупності (досліджуваного співтовариства в цілому).
ВИЗНАЧЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕННОГО Поняття, що використовується в галузі соціології масової комунікації та яке вказує на те, що телебачення, радіо і преса не просто повідомляють про події, а скоріше встановлюють порядок денний; тобто відбирають певні питання для їх обговорення в певному ключі певними людьми. З цього випливає, що існує порядок подання, що виключає деякі питання або точки зору.
ВИЗНАЧЕННЯ СИТУАЦІЇ У соціології значення суб’єктивних поглядів соціальних діячів для об’єктивних наслідків соціальної взаємодії часто виражається ідеєю «визначення ситуації». Дана ідея вперше була сформульована У. Томасом (Thomas, 1928) у вигляді відомого афоризму: «якщо люди визначають ситуації як реальні, то ці ситуації реальні за своїми наслідками».
ВИКЛИК –ВІДПОВІДЬ» концепція англійського історика Тойнби А. (1889 – 1975), за якою розвиток суспільства є ланцюгом «ВІДПОВІДЕЙ» творчого людського духу на «ВИКЛИКИ», які створює природа, суспільство, а також і сама людина.
ВИСОТА СТРАТИФІКАЦІЇ соціальна дистанція між найбільш високим і найбільш низьким статусами певного суспільства.
ВИЩИЙ КЛАС Різниця між вищим класом, з одного боку, і середнім класом і робітничим класом – з іншого, може бути проведена на підставі таких критеріїв, як стан, згуртованість і влада.
ВІДНОСИНИ СУСПІЛЬНІ у широкому розумінні соціальні відносини є синонімом поняття «суспільні відносини», тобто протистоять природним відносинам та характеризують системи соціальних зв’язків між людьми, в які вони вступають у процесі соціальної взаємодії; у вузькому розумінні під соціальними відносинами розуміють систему соціально-групових відносин (соціально-класових, етнонаціональних, сімейно-шлюбних, територіально-поселенських, соціально-трудових тощо).
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА відповідність дій соціальних суб’єктів взаємним вимогам, соціальним нормам, загальним інтересам тощо.
ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ постійне оновлення чисельності та структури населення як шляхом природної зміни старих поколінь новими, так і переходу одних структурних частин в інші.
ВІДТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ процес самостановлення і самовідновлення соціальних систем; в соціальних системах включає в себе відтворення матеріальних благ, відтворення робочої сили, виробничих відносин, соціальної структури, соціальних норм і цінностей.
ВІДЧУЖЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ процес перетворення діяльності людини на ворожу стосовно неї силу, яка придушує і руйнує соціально-біологічну та морально-психічну цілісність індивіда; соціальні результати цього процесу у формі відсторонення людини від подій, що відбуваються у суспільстві.
ВІЗЕ Леопольд фон (1876-1969)- німецький соціолог, представник формальної школи. Професор в Ганновері (1908-1911), засновник (разом з Шелером) і професор Інституту соціальних наук Кельнського університету (з 1919), засновник і видавець журналу з соціології та соціальної психології (1921-1954). З 1933 жив і працював у США, з 1945 – в Західній Німеччині.
ВІК ЯК ЗМІННА методологічна проблема, що вимагає особливих методів проведення досліджень.
ВІКОВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ Процес, за допомогою якого індивіди розподіляються за різними статусними позиціями і грають ролі виходячи з соціальних установок щодо їхнього віку. Результатом цього процесу є різні вікові групи.
ВІКОВІ ГРУПИ Кожне суспільство поділяє індивідів на певні категорії в залежності від їх віку і, отже, від їх положення в життєвому циклі, проте стратифікації суспільства за віком приділялося набагато менше уваги у порівнянні з класом, етнічністю і гендером.
ВІКТИМОЛОГІЯ міждисциплінарна соціально-правова наука про закономірності походження, існування і розвитку віктимізації як соціального явища, а також включає розробку заходів її попередження, захисту прав та наданні реабілітаційної допомоги жертвам злочинів з метою забезпечення особистої, майнової та громадської безпеки громадян і скорочення рівня віктимізації і злочинності в суспільстві.
ВІЛЬНИЙ ЧАС частина соціального, позаробочого часу, яка вивільнена від невідкладних справ і є “часом свободи”, простором вільної діяльності і розвитку особистості.
ВКЛЮЧЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ У строгому сенсі слова включене спостереження – це метод дослідження, при якому соціолог здійснює спостереження за деякою соціальною спільністю, будучи при цьому її членом.
ВОВКАНИЧ Степан Йосипович (10.03.1936, на Львівщині ) — д-р соціол. наук. проф. Закінчив у 1958 р. Харківський гірничий їн-т і в 1969 р. екон. ф-т Львівського держ. ун-ту їм. І. Франка. Зав. відділу соціол. досліджень Ін-ту регіональних досліджень HAH України, в якому працює з 1966 р, В 1975 р. захистив канд., а в 1992 р. – д-р. дис. Впродовж 30 рр. досліджував соціально — екон,, соціол., інформаційні та соціально-психол. проблеми наук.-техн. розвитку.
ВОЙТОВИЧ Сергій Овдійович (14.03.1951, с. Куликовичі на Волині) – укр. соціолог, д-р соціол. наук.
Волович, Володимир Ілліч (1939) соціолог
ВОЛОНТЕРСТВО добровільне виконання обов’язків по наданню безоплатної соціальної допомоги, послуг, добровільного патронажу над інвалідами, хворими і старезними, а також соціальними групами населення, що опинилися в складних життєвих умовах.
ВОЛЮНТАРИЗМ (лат. voluntas – воля) – соціальне і соціологічне поняття, центроване навколо філософського терміна “воля”, що мислиться як вищий принцип буття. Термін введений Ф.Теннісом в 1883.
ВОРМС Рене (1869 — 1926) — франц. філософ, соціолог — представник органіцистської школи. Відомий своєю активною організаційною діяльністю в справі інституціалїзації соціології”, ініціатор створення журналу “Міжнар. соціол. огляд” (1898), засновник Міжнар. соціол. ін-ту (1894), Паризького соціол. т-ва (1895).
ВОРОГ НАРОДУ” абстрактний негативний персонаж, атрибутивно властивий ідеології, соціальній міфології і каральній практиці державних режимів революціоністского і – пізніше – соціалістичного типу. Масова соціальна практика ідентифікації (переважно шляхом довільного ситуаційного призначення), пошуку і покарання “В.Н.” походить від заходів якобінської диктатури під час Великої французької революції. “В.Н.” вкупі зі структурами “громадської безпеки”, що протидіяли їм, спільно формували несучу конструкцію виправдання терористичного революційного режиму.
ВОРОНА Валерій Михайлович (1940) академік НАН України (2006) за спеціальністю: соціологія, директор інституту соціології НАН України
ГАВРИЛЕНКО Іван Миколайович (20.02.1937, с. Костянтинівна Запорізької обл.) — укр. соціолог. Закінчив (1959 — 1964) філос. відділення історико-філос. ф — ту Київського держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Канд. (1971), д-р (1989) філос. наук, проф. каф. галузевої соціології ф-ту соціології та психології Київського держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Коло наук, інтересів — сучасна зарубіжна соціологія, соціологія освіти.
ГАНСОВА Емма Августівна (02.02.1939) — укр. соціолог, спеціаліст у галузі екон. соціології, соціального пізнання, соціальної політики. Закінчила Одеський держ. ун-т ім. І. І. Мечникова, істор. ф-т (1962), д-р філос. наук (1992). Працює у Одеському держ. ун-ті ім. І. І. Мечникова, Ін-ті соціальних наук, проф. каф. соціології.
ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ матеріальні і духовні засоби, юридичні акти, що забезпечують реалізацію прав людини в сучасному співтоваристві, окремій країні. Г.с. розповсюджуються, насамперед, на право людини на життя, особисту безпеку, на власність і її захищеність законом, на вільнодумство, свободу совісті та ін.
ГАРФІНКЕЛЬ Гарольд (1917) — амер. соціолог, засновник етнометодології, проф. Каліфорнійського ун-ту. Ввів термін “етнометодологія” в соціол. обіг. Сформувався як соціолог під впливом Т. Парсонса. В 1952 р. захистив доктор, дис. “Розуміння іншого: дослідження соціального порядку”.
ГЕЛЛАПА ІНСТИТУТ організація, що займається проведенням загальнонаціональних опитувань громадської думки (США). Офіційна назва – Американський інститут громадської думки.
ГЕНДЕР (англ. gender – рід, найчастіше граматичний) – поняття, що використовується в соціальних науках для відображення соціокультурного аспекту статевої приналежності людини. Г. – соціальна організація статевих відмінностей; культурологічна характеристика поведінки, яка відповідає статі в даному суспільстві в даний час. Г. є соціальною конструкцією системи соціостатеворольових відносин.
ГЕНДЕРНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ процес, у якому біологічні відмінності між чоловіками і жінками набувають соціального значення і використовуються як засоби соціальної класифікації.
ГЕНДЕРНА ІДЕОЛОГІЯ сукупність поглядів, за допомогою яких гендерні відмінності й гендерна стратифікація досягають соціального виправдання, у тому числі погляду “природних” відмінностей або гіперприродних переконань.
ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ набуття індивідами різних гендерних характеристик у процесі соціалізації.
ГЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ Гендерна соціологія вивчає, яким чином фізичні відмінності між чоловіками і жінками опосередковуються культурою і соціальною структурою.
ГЕНДЕРНА СТРАТИФІКАЦІЯ процес, за яким гендер стає основою соціальної стратифікації, а сприйняті відмінності між гендерами систематично оцінюються і є оціненими.
ГЕНДЕРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ дослідження соціальних та соціопсихологічних особливостей жінок або чоловіків.
ГЕНДЕРНИЙ ІДЕАЛ очікування певної поведінки чоловіка чи жінки, притаманне даній культурі.
ГЕНДЕРНІ РОЛІ набір очікуваних зразків поведінки (норм) залежно від чоловічої або жіночої статі.
Генеральна сукупність спільність, на яку соціолог поширює висновки дослідження.
ГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД спосіб дослідження соціальних явищ і процесів, оснований на аналізі їх походження та розвитку.
ГЕОГРАФІЧНИЙ НАПРЯМ У СОЦІОЛОГІЇ перша наукова школа в соціології XIX сторіччя, котра розглядала географічний стан і природні умови як визначальні чинники розвитку суспільного життя.
ГЕРОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА область соціологічних досліджень образу життя немолодих людей, способів їх соціальної адаптації до нових умов в зв’язку з виходом на пенсію, до змін в їх соціальному статусі і престижі, матеріальному, сімейному положенні, в соціальній ролі тощо.
ГЕРОНТОСОЦІОЛОГІЯ относительно новая и быстро развивающаяся отрасль социологического знания, связанная с социальной геронтологией – комплексным разделом науки, в котором социальные аспекты старения изучаются также экономикой, демографией, психологией, социальной гигиеной и другими дисциплинами.
ГЕТЕРОГАМІЯ [гр. heteros – другий + gamos – шлюб) – шлюб між людьми, які різняться між собою за соціально значимими ознаками (соціальне походження, національність, раса, релігія тощо).
ГЕТТО Незважаючи на те, що даний термін зазвичай використовується по відношенню до єврейських кварталів міст довоєнної Європи, в соціології ним позначається будь міська територія, часто депривована, яку займають групи, сегрегованих на основі релігії, кольору шкіри або етнічної приналежності.
ГІГІЄНА СОЦІАЛЬНА (СОЦІАЛЬНА САНІТАРІЯ) один з напрямів розвитку масових емпіричних обстежень населення Європи XIX ст.
ГІДДІНГС Франклін Генрі (1855-1931)- американський соціолог, перший повний професор соціології в США (в Колумбійському університеті), президент Американського соціологічного товариства (1908), засновник першої в США кафедри соціології в Колумбійському університеті (1894).
ГІПЕРГАМІЯ [гр. hyper – над, понад + gamos – шлюб] – 1) звичай, який забороняє жінкам певної соціальної страти виходити заміж за чоловіка нижчого становища; 2) шлюб жінки з чоловіком вищого соціального становища.
ГІПОГАМІЯ [гр. hypo – під, внизу + gamos – шлюб] – шлюб жінки з чоловіком нижчого соціального становища.
ГЛАСС Девід (GLASS, David V.) (1911-1978) Британський демограф і соціолог, що вніс великий внесок у розвиток історичної демографії та емпіричне вивчення соціальної мобільності.
ГЛОКАЛІЗАЦІЯ У соціології цей термін виражає ідею напруженості між локальними і глобальної культурами. Глокалізація як процес являє собою глобалізацію локального і локалізацію глобального.
ГОЛДТОРП Джон (1935) Класифікація, яку він розробив разом зі своїми колегами, широко застосовується в емпіричних дослідженнях класу і соціальної мобільності і складає основу соціо-економічної класифікації. Крім того, Голдторп заново ввів в класовий аналіз поняття «службовий клас».
Головаха, Євген (13.08.1950, Київ) — укр. соціолог і психолог, фахівець з соціальної психології, політ, соціології та соціології особистості, д-р філос. наук (1990).
Головко, Борис Андрійович (1946) соціолог
Головнін, Василь Михайлович (1776 – 1831) соціолог
ГОЛЬДМАН Люсьєн (1913-1970) – французький соціолог і філософ, основоположник генетичного структуралізму. Був керівником Центру національних наукових досліджень в Паризькій вищій практичній школі, Центру соціології літератури при Брюссельському вільному університеті.
ГОМОГАМІЯ [гр. homos – такий же + gamos – шлюб] – шлюб між людьми із подібними соціальними характеристиками.
ГОРОДЯНЕНКО Віктор Георгійович (14,02.1938, м. Дніпропетровськ) — укр. історик, соціолог.
ГОУЛДНЕР Алвін Уорд (GOULDNER, Alvin Ward) (1920, Нью-Йорк — 1980) американський соціолог, відомий представник альтернативної соціології.
ГРОМАДА об’єднання людей, пов’язаних спільними інтересами (напр., сімейна, сільська, релігійна, земельна Г.).
ГРОМАДСЬКА НЕПОКОРА ненасильницька форма протесту громадян проти держави, що відбувається у вигляді їх відмови від виконання своїх обов’язків та розпоряджень влади і відкритого умисного правопорушення.
ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ такі види робіт, які не вимагають спеціальної професійної підготовки і організуються для окремих категорій населення з метою розв’язання проблем безробіття. Це догляд за дітьми, старезними, допомога в обслуговуванні хворому, вирощування городини, робота в дитячих будинках, будування доріг тощо. Їх фінансування здійснюється за рахунок підприємств, для яких виконуються ці роботи, і за рахунок коштів місцевого бюджету і державного фонду зайнятості.
ГРОМАДЯНИН соціальний тип особистості, який характеризується наявністю таких суспільно значущих якостей, як правослухняність, вміння поєднувати власні і суспільні (державні) інтереси, почуття обов’язку щодо батьківщини (патріотизм).
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО асоціація вільних громадян, що взаємодіють між собою виключно на ґрунті власних інтересів, правових норм та спільно погоджених чи вироблених регуляторів.
ГРУП ТЕОРІЯ науковий напрям у сучасній соціології, психології та політології. В соціології – це сукупність теорій “групової поведінки” (Ч.Кулі й Е.Мейо).
Група сукупність взаємодіючих людей, що відчувають свій взаємозв’язок і що сприймається іншими як якесь співтовариство.
ГРУПА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА група, що піддається експериментальному впливу. Незалежна змінна в цій групі приймає значення, що цікавить дослідника, яке повинно викликати ефект (зміну) залежної змінної.
ГРУПА КОНТРОЛЬНА група, котра не піддається експериментальному впливу. Змінна незалежна в Г.К. приймає нульове значення, яке, як вважає дослідник, не повинно викликати ефект (зміну) змінної залежною.
ГРУПА ОДНОЛІТКІВ У строгому сенсі слова група однолітків – це будь-який колектив, члени якого мають певні загальні характеристики, такі, як вік або етнічність.
ГРУПА СУСПІЛЬНА в соціології в самому широкому сенсі, безліч індивідів, пов’язаних певними відносинами. В англійській філософії (Т. Гоббс) і політекономії 17 в. Г.С. – Люди, пов’язані спільними інтересами.
ГРУПИ ВЗАЄМОДОПОМОГИ формальні або неформальні організації людей, що мають загальні проблеми і що зустрічаються регулярно невеликими групами для надання допомоги один одному, емоційної підтримки, обміну інформацією тощо
ГРУПИ РИЗИКУ особи (контингент), що мають підвищений ризик у відношенні СНІДу: повії, гомосексуалісти, наркомани, венеричні хворі тощо.
ГРУПОВА ДИНАМІКА 1) сукупність тих динамічних процесів, які одночасно відбуваються в групі протягом певної одиниці часу; вона знаменує собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток. 2) напрям дослідження малих соціальних груп у межах мікросоціології
ГРУПОВА ЗАМКНЕНІСТЬ засоби визначення групою чітких кордонів безпосередньо для себе, а, отже, відмежування себе від інших.
ГРУПОВА ЗГУРТОВАНІСТЬ характеристика системи внутрішньогрупових зв’язків, яка показує ступінь збігу оцінок, установок, позицій членів групи щодо найбільш значущих для групи в цілому об’єктів (завдань, ідей, подій тощо).
ГРУПОВА ПСИХОЛОГІЯ психологiя соцiальної спiльностi (гpупи, асоцiацiї, колективу). Не зводиться до аpифметичної суми iндивiдуальних психологiй членiв гpупи, а становить певну цiлiснiсть. Г.п. є об’єктом вивчення соцiологiї i соцiальної психологiї.
ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ цiлiсна, piвнодiюча, яка складається з дiалектичної суми iндивiдуальних свідомості й членiв певної соцiальної гpупи.
ГРУПОВА ТЕОРІЯ СУСПІЛЬСТВА теорія, за якої суспільство інтерпретується як сукупність різних перетинаючих одна одну груп людей, що є в свою чергу різновидами якоїсь однієї домінуючої групи.
ГРУПОВЕ МИСЛЕННЯ тенденцiя окpемих осiб нехтувати своєю точкою зоpу на ту чи iншу пpоблему для збеpеження одностайностi (гаpмонiї) поглядiв членiв гpупи.
ГРУПОВИЙ ЕГОЇЗМ різновид соціальної поведінки тих виробничих груп, колективів, задоволення матеріальних потреб яких шкодить іншим групам, колективам, зачіпає інтереси останніх.
ГРУПОВИЙ ШЛЮБ шлюб між декількома чоловіками і декількома жінками.
ГРУПОВОЇ ДИНАМІКИ ТЕОРІЯ теорія, яка стверджує, що єдиною соціальною реальністю є окремі індивіди, які формують малі групи і вступають в їх межах у різні відносини.
ГУРВИЧ (Gurvitch) Жорж (Георгий Давидович) (1894-1965)- французский и российский социолог и философ. Учился в разных учебных заведениях России и Западной Европы. Изучал философию, социологию, право. В 1917-1918 преподавал в Петроградском университете. В 1918 назначен профессором Томского университета. В 1920 эмигрировал. В 1921-1925 читал лекции в Пражском университете. Работал в Германии. Затем переехал во Францию, где работал в университетах Бордо (1929-1935) и Страсбурга, где заменил на кафедре М. Хальбвакса. В 1928 принял французское гражданство. Поддерживал отношения с Н. Гартманом, М. Шелером (см.), Э. Гуссерлем и др.
ҐАБІТУС цілісна система диспозицій сприйняття, оцінювання, класифікації та дій, результат досвіду та інтеріоризації індивідом соціальних структур, що носить неусвідомлений характер.
ҐІДДЕНС (Giddens) Ентоні (р. 1938) – один из основных представителей социологической теоретической мысли современной Англии.
ҐОФФМАН (Goffman) Ервінґ (1922-1982)- американский социолог и психолог. Представитель символического интеракционизма, создал свою версию последнего – драматургическую социологию. Ученик Дж.Г. Мида (см.). Известен прежде всего своей первой работой “Я и маски” (1959), созданной на основе развернутого исследования поведения больных шизофренией, а также работами “Стигма” и “Приюты” (“Тотальные институты”).
ҐУМПЛОВИЧ (Gumplowich) Людвіґ (1838-1909) – польско-австрийский социолог и правовед, преподаватель в университетах Кракова и Граца, автор многих социологических и юридических работ, основоположник теории “социального конфликта”, “этноцентризма”, оригинальных теорий происхождения государства, рас и законов социального развития.
ДАНІ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ структурована і формалізована інформація, зібрана в ході емпіричного соціологічного дослідження. Процедури формалізації включають визначення генеральної і вибіркової сукупності, способів вимірювання показників (змінних), а також інтервалів часу, через які проводяться вимірювання
ДАР Аналіз дарів відіграє важливу роль в антропології систем спорідненості, в рамках яких прикладом відносин дарування є обмін жінками між сім’ями, особливо у випадку родинних (cross-cousin) шлюбів.
ДАРВІНІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ (СОЦІАЛ-ДАРВІНІЗМ) біологізаторські течії кінця XIX – початку XX ст. в суспільних науках, які намагалися звести закони розвитку суспільства до біологічних закономірностей природного добору, виживання найбільш пристосованих до настанов теорії інстинкту, спадковості тощо.
ДАРЕНДОРФ Ральф (р. 1929) німецько-британський соціолог, у минулому професор соціології в Німеччині, був членом комісії Європейської економічної співдружності, член палати лордів Великобританії, донедавна – директор Лондонської школи економіки і політичних наук. Один із основних представників концепції соціального конфлікту, в основі якої лежать погляди, які ґрунтуються на тому, що класи – це соціальні групи, які розрізняються за участю (неучастю) в пануванні, і які між собою конфліктують.
ДЕБОР ГІ (1931-1994) – французький соціальний мислитель, теоретик мистецтва, кінорежисер і художник; автор концепції “суспільства спектаклю” (1967) і засновник Сітуаціоністского інтернаціоналу (1957) – художньо-політичної асоціації художників, авангардистського проекту по створенню “сюр-революційного” мистецтва і здійсненню “антикультурної” діяльності
ДЕВІАНТНА КУЛЬТУРА різновид субкультури; притаманна групам із соціальне відхиленою поведінкою (наприклад, наркоманам чи сатаністам тощо).
ДЕВІАЦІЙНЕ ЗРЕЧЕННЯ відмова того, кого розглядають як девіанта, погодитися з даною думкою.
ДЕВІАЦІЯ поведінка, котру розглядають як відхилення від групових норм і соціальних правил.
ДЕЗОРГАНІЗАЦІЯ порушення порядку, дисципліни, розлад організації, розвал.
ДЕІДЕОЛОГІЗАЦІЯ соціально-філософська і соціально-політична концепція, яка набула широкого розповсюдження на Заході в 50-ті роки ХХ ст. і проголосила “кінець ідеології”; закликала до звільнення, очищення, насамперед суспільствознавства, особистості, суспільства від впливу ідеології.
ДЕІЗОЛЯЦІЯ соціальне явище, протилежне соціальній ізоляції.
ДЕІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ втрата самооцінки, небажання її визначати, розчинення у масі.
ДЕКЛАСОВАНІ ЕЛЕМЕНТИ (Люмпени) особи, що втратили стійкі зв’язки з соціальними групами, що опустилися на “дно” суспільного життя. Їх звичайні заняття – крадіжка, дрібна спекуляція, шахрайство, бродяжництво, проституція. Суспільно корисним трудом Д.е. займаються надто нерегулярно, як правило, це короткочасна робота по найму. Причини появи і зростання числа Д.е. – економічні і соціально-політичні кризи, масове безробіття, зубожіння нижчих верств населення. Серед клієнтів соціальних працівників чимала частина представлена цією групою населення.
ДЕЛІКВЕНТНІСТЬ (від лат, delictum — провина, порушення) — сукупність протиправних вчинків чи злочинів, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам, виконання яких гарантовано державою. Д. — різновид девіантної поведінки, за яку несуть карну відповідальність.
ДЕМОКРАТИЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ” утопічна концепція і програма, яка проголошує можливість побудови (в умовах домінування державної / колективної власності на засоби виробництва) нетоталітарного суспільства за допомогою всеосяжного використання процедур безпосередньої демократії та демократичного соціального контролю.
ДЕМОСКОПІЯ (грец. demos – народ, skopeo – дивлюся) – прикладна соціологія, що займається проведенням опитувань населення; вид дослідження, який використовується для спостереження та аналізу масових явищ у суспільстві. Основні методи збору інформації, що застосовуються в Д., – анкетне опитування та інтерв’ю.
ДЕПОЛІТИЗАЦІЯ процес відходу соціальних груп і окремих індивідів від участі в політичному житті і зацікавлення політикою; супроводжується переміщенням інтересів у сферу приватного життя, побуту, дозвілля тощо.
ДЕПРИВАЦІЯ термін, введений у соціологію С.А.Стауффером. Д. розцінювалася ним як один із чинників розвитку соціальних груп і суспільних організацій, котрий суб’єктивно виявляється як стан невдоволеності, який переживає індивід або група відносно свого дійсного стану, а об’єктивно – як прагнення індивіда чи групи досягнути рівня іншої групи, більш розвиненої, престижної або більш благополучної в соціальному значенні.
ДЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ [лат. dе…– відміна + фр. socialisation – соціалізація] – протилежний соціалізації процес, який означає втрату індивідом певних соціальних цінностей та норм і супроводжується відчуженням індивіда від певної групи.
ДЕТЕРМИНИЗМ КУЛЬТУРНЫЙ подход, присущий ряду социологических и социально-философских моделей общества, согласно которому культура (см.) выступает решающим фактором социального развития, а также является относительно самодостаточным элементом в иерархии сфер общественной жизни.
ДЕТЕРМІНІЗМ (від лат. determinare — визначати) — сукупність уявлень про визначальну роль якогось певного чинника в суспільному розвитку та зумовленість його дією усіх соціальних процесів. Географічний детермінізм, наприклад, — це визнання залежності суспільного розвитку від географічних факторів, технологічний детермінізм заснований на визнанні визначальної ролі техніки, культурний детермінізм — відповідно культури в розвитку людства.
ДИВЕРГЕНЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес збільшення кількісної і якісної різноманітності однотипних, однорідних соціальних явищ, процесів, систем.
ДИЗАЙН СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ стратегія проведення емпіричного соціологічного дослідження, включає методи відбору респондентів для участі в дослідженні, збору та аналізу даних. Вибір Д.С.Д. залежить від багатьох факторів, головні з яких – мета дослідження, загальнотеоретичні установки дослідника, характеристики генеральної сукупності, наявність фінансових, часових, організаційних та ін. ресурсів.
Дискримінація обмеження в правах, позбавлення рівних прав окремих осіб і певних категорій населення країни по ознаках національної приналежності, соціального походження, політичних і релігійних поглядів, статі, віку і іншим ознакам. Наприклад, після розпаду СРСР на колишніх його територіях спостерігаються факти Д. некорінного населення: відмова у виборчих правах, отриманні громадянства тощо.
ДИСОЦІАЦІЯ СОЦІАЛЬНА [лат. dissociatio – розподіл] – послаблення узгодженості дій у групі, втрата її членами почуття належності до неї.
ДИСПОЗИТИВ (франц. dispositif – порядок, розташування як “диспозиція”, а також пристрій, механізм) – термін соціально-філософської концепції Фуко, що фіксує систему стратегічних орієнтирів цілепокладання, що задається характерним для того чи іншого соціуму комплексом “влади – знання” і який виступає матрицею конфігурування культивованих цим товариством практик.
ДИСПОЗИЦІЇ ОСОБИСТОСТІ (від лат. dispositio — розташування) — система або комплекс схильностей до певного сприйняття умов діяльності і до певної поведінки в цих умовах.
ДИСПОЗИЦІЙНА КОНЦЕПЦІЯ запропонована рос. соціологом В, О. Ядовим. Згідно з Д. к. саморегуляція соціальної поведінки людини забезпечується ієрархічно організованою системою особистісних диспозицій, які є продуктом попереднього досвіду, що фіксує звичні способи задоволення потреб суб’єкта у звичних соціальних умовах.
ДИСТАНЦІЯ СОЦІАЛЬНА ступінь горизонтальної чи вертикальної близькості або відчуженості соціальних суб’єктів одне від одного.
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес і стан розшарування певної соціальної цілісності (соціуму, спільноти тощо) на складові частки чи елементи (індивіди, групи та т.і.).
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА дослідження соціального явища для розпізнавання і вивчення причинно-наслідкових зв’язків і відносин, які характеризують його стан і визначають тенденції розвитку. Отриманий соціальний діагноз, що містить теоретичні висновки і практичні рекомендації, зкоректовані з урахуванням реальних ресурсів і можливостей, служать підставою для розробки відповідними управлінськими структурами конкретних практичних дій в інтересах суспільства, тих або інших його груп і шарів.
ДІАДА [гр. dyo – два] – 1) група, яка складається з двох взаємодіючих осіб; 2) за Т.Парсонсом – найпростіша система соціальної дії.
ДІАСПОРА стійка сукупність людей єдиного етнічного чи національного походження, що живе за межами своєї історичної батьківщини і має соціальні інститути для підтримки і розвитку своєї спільності.
ДІЇ СОЦІАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЯ в соціології – аналіз дії, відправною точкою якого є індивід (або діяч). Грунтується на знаннях про типових діячів у типових ситуаціях і, серед інших елементів, виявляє цілі діяча, його очікування та цінності, засоби досягнення цілей, характер ситуації і розуміння даної ситуації діячем. Обгрунтування Д.С.К. було запропоновано М. Вебером, який ввів у науковий обіг поняття: соціальна дія, а також його ідеальні типи – традиційна, афективна, цілераціональна та ціннісно-раціональна дія.
ДІЇ ТЕОРІЯ Суб’єктивну дію необхідно відрізняти від поведінки, оскільки перше припускає наявність сенсу або намірів. Відправною точкою при розгляді дії в рамках даної теорії є індивідуальний діяч (актор). Такого роду аналіз зосереджується на типових діячах у типових ситуаціях, виявляючи, серед інших елементів, цілі діяча, його очікування та цінності, засоби досягнення цілей, характер ситуації і розуміння даної ситуації діячем.
ДІЛОВІ ІГРИ особлива форма спільної діяльності людей для вирішення проблем – регіональних, організаційно-виробничих, особистих. В організаційному плані Д. і. — це передусім групова робота.
ДІТНІСТЬ СІМ’Ї розмір сім’ї по числу народжених і вирощених дітей (без урахування вмерлих у віці молодше за 5 років). У цей час актуальні наукові дослідження установок подружжя на число дітей (установок Д.с.), яке вони вважають ідеальним (ідеальна Д.с.), хотіли б мати (бажана Д.с.), мають наміри мати (очікувана або планована Д.с.).
ДІЯ СОЦІАЛЬНА усвідомлена дія людини, звичайно викликана його потребами, яка пов’язана з діями іншої людини або інших людей, зорієнтована на їх поведінку, впливає на них і, в свою чергу, випробовує вплив поведінки інших. У вчення про Д.с. особливо великий внесок вніс М.Вебер. Воно отримало подальший розвиток в сучасній соціології (феноменологія, функціоналізм і інші напрями). Д.с. включає в себе: суб’єкт, середовище або “ситуацію”; орієнтацію суб’єкта на умови середовища, на “ситуацію”; орієнтацію суб’єкта на другого (або інших).
ДІЯЧ (СОЦІАЛЬНИЙ ДІЯЧ) Будь індивід, який бере участь у соціальній дії.
ДОБРОВІЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У соціальних науках вважається, що участь у діяльності добровільних організацій – політичних партій, церков, профспілок та інших професійних асоціацій – сприяє інтеграції маргінальних груп (таких, як іммігранти та етнічні меншини) в суспільство.
ДОГОВІР СУСПІЛЬНИЙ соціальний механізм, що регулює дотримання інтересів різних суб’єктів шляхом угоди.
ДОЗВІЛЛЯ система різних видів людської діяльності, орієнтована на реалізацію різноманітних потреб людей і яка здійснюється у вільний час індивіда. Проведення Д. сприяє як процесам рекреації людини, так і задоволенню його потреб в міжособистісному спілкуванні і різних розвагах.
ДОЗВІЛЛЯ ЧАС частина вільного часу, що використовується для занять, які сприяють, в основному, відновленню фізичних, розумових та психічних сил людини.
ДОКТРИНА ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН одна із шкіл західної соціології організацій, що висуває в центр уваги особистісний і груповий фактор.
ДОКУМЕНТ СОЦІОЛОГІЧНИЙ 1) одне із джерел первинної соціологічної інформації (рукописні, машинописні, іконографічні, фонетичні та ін.); 2) документи, які складаються спеціально для потреб власне дослідження (анкети, опитувальники, щоденники, бланки спостереження та ін.).
ДОМІНАНТНІ ЗВ’ЯЗКИ зв’язки, які забезпечують стійкість, сталість даної соціальної системи.
ДОМОГОСПОДАРСТВО Одна людина або група людей, що мають своє житло. У світлі багатьох завдань соціологічного аналізу це поняття варте уваги більш ніж широко використовуване поняття сім’ї.
ДОНЧЕНКО Олена Андріївна (9.02.1950) — укр. соціолог, д-р соціол. наук, фахівець з проблем соціальної психології, соціології сусп. верств, менталітету, соціуму. Закінчила Київський держ. ун-тет ім. Т.Г.Шевченка, філос. ф-т, відділення психології. Працювала на наук, роботі в Ін-ті психології, Ін-ті філос., нині – провідний наук, співроб. Ін-ту соціології НАН України. Сфера наук, інтересів — соціальна психологія, соціологія, соціономіка та ін. Має понад 40 наук, праць з психології особистості, соціології сусп. верств та соціології соціуму.
ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ сукупність практичних знань, умінь, навичок, звичок, звичаїв, норм, традицій, набутих соціальними суб’єктами (індивідами, групами, класами тощо) у процесі їх взаємодії, які слугують оптимізації їх взаємодії і взаємовідносин.
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОЛОГІЧНЕ вид соціального дослідження, спосіб вивчення соціальних установок і поведінки (діяльності) індивідів на основі системи логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, спрямованих на отримання достовірних даних про досліджуваний об’єкт або процес для вирішення конкретних теоретичних і соціальних проблем.
ДРУЖБА У зразках дружби існують класові і гендерні відмінності.
ДУГЛАС Мері (DOUGLAS, Mary) (1921) Британський соціальний антрополог, що проводила польові дослідження в Бельгійському Конго (Заїрі) у 1949-50 рр. і в 1953 р. Дуглас внесла великий внесок у розробку таких різних тем, як-то магія і чаклунство (Douglas, 1970), забруднення (1966), ризик (Douglas and Wildavsky, 1982), інституційні форми (1986), соціальні смисли (1973; 1975), споживчу поведінку (Douglas and Isherwood, 1978).
ДУМКА ГРОМАДСЬКА (суспільна) вияв громадської свідомості, що виражає ста-злення великих соціальних груп, народу в цілому до окремих явищ, які становлять суспільний інтерес.
ДУХ КОЛЕКТИВУ специфiчна моpально-психологiчна атмосфеpа, яка панує в групі людей.
ДЮВЕРЖЕ Моріс (1917–1998) – французький юрист, соціолог, професор політичної соціології в університеті Сорбонни. Політичну соціологію розглядав як науку про владу, яка вивчає відносини “керуючих” і “керованих” у будь-яких людських спільнотах, а її основне завдання – виявляти “дволикість влади”, бо, на думку Д., політика є боротьбою за владу, якою переможці користуються на шкоду переможеним.
ДЮРКГЕЙМ Еміль (15,04.1858, м. Епіналь — 13.11.1917, Париж) — франц соціолог, філософ. Отримав освіту в колежі м.Епіналь, Вищій нормальній школі (1879 — 1882), по закінченні якої викладає філософію В1885 -1886 рр. працює в Німеччині, де знайомиться з В. Вундгом. У 1887 р. призначається проф. педагогіки і соціології на філол, ф-ті ун-ту м.Бордо, де розпочинає читати перший у франц. ун тах курс соціології. В 1893 р. захищає докт. дис. “Про поділ суспільної праці”, 1896 р. на базі курсу соціології створюється відповідна кафедра; засновує часопис. У1902 р. приймає запрошення до Сорбонни для читання курсів соціології і педагогіки на кафедрі педагогіки, яка в 1913 р. отримує назву: кафедра соціології Сорбонни. Наук, спадщина Д. — близько 200 праць.
ЕВОЛЮЦІЙНА СОЦІОЛОГІЯ соціологія, яка підкреслює зв’язок між біологічною та соціокультурною еволюцією.
ЕВОЛЮЦІОНІЗМ КЛАСИЧНИЙ концепція неуклінного соціального розвитку, за якою процеси, що відбуваються в суспільстві, мають тенденцію к поширенню, ускладненню та диференціації.
ЕГАЛІТАРНА СІМЕЙНА СИСТЕМА (від фр. egalite — рівність) — та, в якій влада розподіляється порівну між чоловіком і жінкою.
ЕЙДЖИЗМ [від англ. ageism – вік, старість] – дискримінація або упередженість щодо іншої особи на підставі вікових характеристик.
Екзіт-полл (англ. exit – вихід, poll – опитування) – особливий вид електорального соціологічного дослідження, що проводиться в день виборів “біля виходу” з виборчих дільниць методом стандартизованого інтерв’ю “обличчям до обличчя”. У вітчизняній практиці також вживається назва “дослідження у день виборів”.
ЕКЗОГАМІЯ (від грец. ехо — ззовні, поза і gamos — шлюб) — правила, які вимагають, щоби люди укладали шлюби з тими, хто не входить до певних груп.
ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА (Екосоціологія) галузь науки, що вивчає стосунки між людськими співтовариствами і навколишнім географічним, просторовим, соціальним і культурним середовищем, прямий і побічний вплив виробничої діяльності на навколишнє середовище, екологічний вплив антропогенних, особливо урбанізованих, ландшафтів, інших екологічних чинників на фізичне і психічне здоров’я людини, генофонд людських популяцій тощо.
ЕКСПЕКТАЦІЯ термін, який в відображає одну із сторін міжособистісних стосунків індивідів у групі – очікування чогось, когось.
ЕКСПЕРИМЕНТ СОЦІАЛЬНИЙ спосіб одержання інформації яро наявність причинно-насл ід кових зв’язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки соціального об’єкта і деякими керованими та контрольованими факторами, що діють на нього.
ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЯ діяльність індивіда, у ході якої він конструює соціальну реальність і робить її значущою для себе та інших.
ЕКСТЕРНАЛІЗАЦІЯ [лат. externus – ззовні, зовнішній] – реалізація індивідом своїх установок, ціннісних орієнтацій, уявлень у процесі предметно4практичної діяльності. Деякі члени суспільства одночасно екстерналізують себе в соціальному світі та інтерналізують його як об’єктивну реальність.
ЕЛЕКТОРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ галузь політичної соціології, що охоплює дослідження механізму виборів, виборчих кампаній, голосування електорату, поведінки виборців.
ЕЛІАС НОРБЕРТ (1897, Вроцлав — 1990, Амстердам) — нім. соціолог і культуролог. Навчався в унтах Гейдельберга і Фрайбурга. Учень А.Вебера і К. Маннгейма. З 1933 р. в еміграції в Англії. З кінця 70-х рр. — співроб. центру Міждисциплінарних досліджень Білефельдського ун-ту. Прагнув подолати “дуалізм” між структурним і генетичним підходами, властивий тогочасній соціол. теорії. Обґрунтував концепцію “фігуральної соціології””, об’єктом якої виступають процеси довгострокових соціокультурних змін.
ЕЛІТА соціальний прошарок суспільства, становище і якості якого дають йому змогу впливати на процес управління, ціннісні орієнтації і поведінкові стереотипи людей.
ЕЛІТНА ОСОБИСТІСТЬ особистість, яка за своїм соціальним статусом належить до еліти, але не має елітних ознак, гідності.
ЕМАНСИПАЦІЯ звільнення від залежності і принизливого положення, отримання соціальними, соціально-демографічними (жінками, наприклад), етнічними групами самостійності і рівноправності в суспільному житті в рамках конкретних соціальних систем.
ЕМЕРГЕНЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес виникнення якісно нових соціальних явищ.
ЕМПІРИЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ методологічний принцип пізнання; спочатку базувався на вірогідних фактах та індукції, а пізніше – на конкретних кількісних даних, одержаних у процесі дослідження соціальної дійсності (опитування, спостереження, переписи і т.д.) та їх статистично4математичній обробці.
ЕМПІРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ (від грец. empirio — дослід) — складова соціології, заснована на конкретних дослідженнях соціальних фактів.
ЕНДОГАМІЯ (від гр.endon — усередині) — правила, які вимагають, щоби шлюби укладалися всередині певних груп.
ЕНТРОПІЙНИЙ АНАЛІЗ У СОЦІОЛОГІЇ розгляд соціальних об’єктів як систем з огляду на їх упорядкованість (порядок-хаос).
ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНА міра відхилення соціальної системи або її окремої ланки (структури, підсистеми та ін.) від прийнятого за еталон (нормального, очікуваного) стану, що виявляється в зниженні рівня організації, ефективності функціонування, темпів розвитку системи.
ЕРОЗІЯ СОЦІАЛЬНА [лат. erosio – роз’їдання] – процес розхитування і розмивання усталених у суспільстві організаційних структур, соціальних зв’язків і відносин, норм поведінки, цінностей, форм життєдіяльності, які відбуваються під впливом різноманітних деформуючих факторів.
ЕСКАПІЗМ [англ. escape – рятуватися] – соціальне явище в сучасному світі, суть якого полягає у прагненні індивіда або частини соціальної групи відійти від соціальної дійсності загальноприйнятих стандартів і норм суспільного життя у світ соціальних ілюзій або у сферу псевдодіяльності.
ЕТАТИЗМ [фр. etat – держава] – соціологічна теорія, що обґрунтовує необхідність активного втручання держави в економічне і політичне життя суспільства, розглядає її як найвище досягнення і мету суспільного розвитку.
ЕТНОМЕТОДОЛОГІЯ методологія осягнення сенсу соціальної дійсності через проникнення у смислові структури повсякдення.
ЕТНОСОЦІОЛОГІЯ наука, яка досліджує параметри соціальної структури народів (у етнічному, а не політ, значенні терміна), вагомі явища культури різних етносів, взаємообумовленість змін у культурі, зокрема, у мові, побуті, етнічних орієнтаціях, закономірності й особливості міжетнічних взаємин. Одним із головних завдань Е. є з’ясування механізму відтворення етнічних явищ, їхньої взаємодії з сусп. явищами того чи іншого соціального організму.
ЕТОЛОГІЯ метод, який підкреслює обмеженість поведінки генетичною структурою, є важливим доповненням традиційних соціологічних методів при дослідженні соціально набутих якостей.
ЕТЦІОНІ Амітай Вернер (1929 р.н.) – американський соціолог і психолог, послідовник М.Вебера, професор університету в Вашингтоні. Основні роботи – у галузі політичної соціології і психології, теорії організацій, психології соціальних змін.
ЄВГЕНІКА [гр. euqenes – породистий, хорошого роду] – вчення про спадковість здоров’я людини, соціальної групи, нації, про можливі методи впливу на еволюцію людства і вдосконалення його спадкових характеристик. Ідеї Є. нерідко використовувалися для виправдання расизму.
ЖЕБРАЦТВО проживання особи на доходи, що добуваються шляхом випрошування у громадян грошей, продуктів харчування, одягу та інших матеріальних цінностей.
ЖИТТЄВИЙ СТАНДАРТ нормативний чи бажаний рівень споживання товарів і послуг у даному суспільстві, відмінний від фактичного рівня споживання.
ЖИТТЄВИЙ СТИЛЬ поняття, що вживається для визначення відмінностей між соціальними групами в зразках соціальних відносин, споживання матеріальних і культурних благ.
ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ Цей термін використовується головним чином для опису циклу розвитку індивіда, що включає дитинство, підлітковий вік, зрілість, похилий вік і смерть.
ЖИТТЄВІ МОЖЛИВОСТІ матеріальні переваги або незручності (напр., матеріальні винагороди, соціальні і культурні можливості або відсутність таких), які може очікувати типовий член групи чи класу в певному суспільстві.
ЖИТТЯ ПОВСЯКДЕННЕ життєвий процес з його щоденним побутом, проблемами, справами, зустрічами, спілкуванням, взаємодіями.
ЖИТТЯ СУСПІЛЬНЕ реальний, органічно цілісний процес існування, розвитку і взаємодії соціальних суб’єктів (осіб, спільнот, суспільств), що відбувається в конкретно4історичних умовах і характеризується певною системою форм діяльності, відносин, спілкування і духовного освоєння та перетворення дійсності людиною.
ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ питання про становище жінок у суспільстві, про шляхи і засоби соціального визволення жінок і здійснення фактичної рівності їх.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ система заходів, пов’язаних із задоволенням специфічних потреб літніх людей, престарілих та інвалідів, направлених на відновлення і збереження їх соціальних зв’язків і відносин, активне сприяння у здійсненні, захисті і охороні прав цих категорій населення.
ЗАБОБОНИ судження про групу або її членів відповідно стереотипних установок.
Заборона кровозмішення (інцесту) найвідоміше правило екзогамії, що виключає шлюб чи статеві зв’язки між особами, які вважаються близькими кровними родичами.
ЗАКОН СОЦІАЛЬНИЙ об’єктивний та повторюваний причинний зв’язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
ЗАКОН ТРЬОХ СТАДІЙ запропонований Контом історико-соціологічний закон, за яким загальна форма суспільства та знання проходять три фази свого розвитку: теологічну, в якій панують релігія та монархи; метафізичну, де панує критичне ставлення до усього сучасного; позитивну, де буде панувати регулювання суспільством.
Залежність соціальна соціальне відношення, при якому соціальна система S * (це може бути індивід, група, соціальний інститут) не може вчинити необхідні для неї соціальні дії d *, якщо соціальна система S ** не скоїть дій d **. При цьому система S ** буде домінувати над залежною системою S *.
ЗАЛЕЖНОСТІ ТЕОРІЯ розроблена у 50-х рр. ХХ ст. латиноамериканськими економістами та соціологами теорія, за якою бідність, відсутність комфортних соціальних умов та політична нестабільність у странах другого та третього світу пояснювались пануванням багатих та сильних держав
ЗАМОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ сукупність проблем, задач і цілей, які висуваються суб’єктами управління різних рівнів перед соціологами-дослідниками, практиками, консультантами.
ЗАРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ сукупність способів і результатів інформаційно-психологічного впливу на індивідів, їх групи і особливо маси, що виділяється нарівні з навіюванням, переконанням і інформуванням. Деякі автори вважають, що на відміну від інших способів З.с.-п. носить нецілеспрямований (дифузний) характер і здійснюється цілком в сфері несвідомого. У процесі З.с.-п. відбувається передача від суб’єкта до суб’єкта психологічного стану екстазу, паніки, азарту, тривоги, радості, відваги тощо, яке безконтрольно сприймається і відтворюється людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування.
ЗАХАРЧЕНКО Марко Васильович (01.01.1938, с. Дідівщина Фастівського р-ну Київської обл.) — укр. соціолог. В 1960 р. закінчив філос. відділення історико-філос. ф-ту Київського держ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка. Канд. філос. наук (1967), доцент (1972), проф. (1997). Нагороджений знаком “Відмінник освіти України” (1998). Наук. — досліди, діяльність пов’язана з розробкою проблематики методології соціол. досліджень, заг. соціол. теорії та історії соціології, з 90-х рр. займається питаннями теорії й практики ретроспективної соціології, теорет. реконструювання та моделювання соцієтальних та соціокультурних процесів і явищ в історії укр. суспільства.
ЗВ’ЯЗОК СОЦІАЛЬНИЙ поняття, що позначає будь-які соЦІОкуЛЬТурНІ Зобов’язання ІНДИВІДІВ ЧИ Груп ІНДИВІДІВ ОДИН ВІДносно одного.
ЗВИЧАЙ сприйнята з минулого форма соціальної регуляції діяльності і відносин людей, яка відтворюється в певному суспільстві або соціальній групі і є звичною для його членів (різні обряди, свята, виробничі навички і т.д.).
ЗГРАЯ Термін, що використовується зазвичай для позначення малих груп, ієрархічно структурованих навколо лідера, члени яких пов’язані спільним почуттям відданості і певною територією. Незважаючи на те, що даний термін зустрічається в різних контекстах, – таких, наприклад, як «робоча бригада» («work gang»), – найбільш часте застосування він знаходить в соціології девіантності, де ним позначають групу підлітків чоловічої статі, залучених в різні види девіантних дій.
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ спосіб життєдіяльності, який передбачає дотримання режиму труда і відпочинку, збалансоване харчування, відмову від шкідливих звичок, дотримання гігієнічних вимог, здійснення профілактичних заходів, своєчасне звернення до лікарів у разі хвороби тощо.
ЗІММЕЛЬ ГЕОРГ (1858 – 1918) – німецький соціолог, який був засновником т.з. формальної соціології, оскільки стверджував, що соціологія, в першу чергу, повина мати справу з універсальними «формами» соціальної взаємодії, а вже через них поясняти й специфічний зміст такої взаємодії.
ЗЛАГОДА СУСПІЛЬНА утвердження в суспільстві соціальної гармонії на основі узгодження інтересів усіх суб’єктів соціальних відносин.
ЗНАНЕЦЬКИЙ Флоріан Вітольд 15.01.1882, Свьонтники, Польща – 23.03.1958, Урбана, США) – польськ. філос., соціолог, один із найвизначніших представників гуманістичної орієнтації у соціології XX ст. Здобув вищу освіту в ун-тах Варшави, Кракова, Женеви, Цюріха, Парижа. Акад. кар’єру розпочав як викладач філософії. Займався наук.-досліди, і викладацькою роботою в ун-тах Польщі (Познань) і США (Чикаго, Урбана). Наук, погляди З. формувалися під впливом «атипозитивіст. реакції» в науках про суспільство (неокантіанство, М.Вебер, В. Дільтей, А. Бергсон), а також прагматизму і соціального біхевіоризму.
ЗОМБАРТ Вернер (14.01.1863, Ермслебен, Гарц — 19.05.1941, Берлін) – нім. соціолог, економіст, історик культури.
ЗЮССМІЛЬХ Йоганн Петер (1707 — 1767) — нім. армійський пастор, один з основоположників статистики й демографії, представник школи “політ, арифметиків” у Німеччині, автор книги “Роздуми про божественний порядок у змінах людського роду на підставі народження, смерті та розмноження людей” (1741).
ИНСТИТУЦИОНАЛИЗАЦИЯ КОНФЛИКТА Период ранней капиталистической индустриализации был отмечен ожесточенными социальными конфликтами в производственной и социальной сферах, временами грозившими перерасти в революцию. По мере созревания капитализма количество конфликтов сокращалось, и они становились менее угрожающими. В социологии этот спад объясняется главным образом институционализацией конфликта.
ИНТЕЛЛЕКТУАЛ социальный субъект, являющийи носителем определенной “универсальной” культуры, благодаря знанию, образованию, воспитанию и статусу, постоянно включенный в процесс абстрагирования по поводу истины» морали.
ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ ЛЮМПЕНИЗАЦИЯ маргинализация интеллигенции как социального слоя в переходный период и соответствующая люмпенизация ее сознания, связанная с нарушением общественной функции генерирования и распространения нового знания и культуры.
ИНТЕРАКТИВНОСТЬ (от англ. interaction – взаимодействие) – одна из ключевых категорий социологического анализа, описывающая многообразие социальных взаимодействий на различных уровнях: межличностном, групповом, институциональном.
ИНТЕРВЬЮ ГЛУБИННОЕ (клиническое, интенсивное) социологическое интервью (см.), которое используется: 1) для зондажа общественного мнения (см.) по различны вопросам; 2) в разведывательных исследованиях; 3) при изучении мотивов и ориентации опрашиваемых. В данном случае, кроме общей темы исследования, задан определении круг вопросов, на которые необходимо получить ответ. Стратегия и тактика ведения беседы остается на усмотрение интервьюера, что требует от него высокого профессионализма.
ИНТЕРВЬЮ ГРУППОВОЕ интервью (см.), предполагающее работу одновременно с группой респондентов и использующееся тогда, когда имеется какой-то общий вопрос, затрагивающий всю интервьюируемую группу.
ИНТЕРВЬЮ НЕСТАНДАРТИЗИРОВАННОЕ (свободное) – интервью (см.), при котором стандартизация процесса собственно интервью сведена к минимуму. Здесь нет заранее подготовленного плана и сформулированных вопросов. Задана лишь тема интервью.
ИНТЕРВЬЮ ПОЛУСТАНДАРТИЗИРОВАННОЕ (полуформализованное, полуструктурированное) интервью (см.), предполагающее использование не только закрытых вопросов, но и некоторого количества открытых вопросов. В таком интервью жестко стандартизируют только самые важные, с точки зрения целей и задач исследования, вопросы и веер вариантов ответов к ним. При этом интервьюер имеет возможность определенные вопросы формулировать произвольно, ориентируясь по ситуации, дополняя и углубляя ответы на закрытые вопросы.
ИНТЕРВЬЮ СТАНДАРТИЗИРОВАННОЕ (формализованное, структурированное) формализованная процедура опроса, т.е. имеется стандартизация плана интервью, а именно: жесткая формулировка вопросов (закрытых) и веера вариантов ответов к ним, а также определенная последовательность вопросов и их задавания.
ИНТЕРВЬЮ ФОКУСИРОВАННОЕ (направленное) интервью (см.), ставящее целью изучение мнений относительно конкретно заданных ситуаций, явлений. Отличительной чертой И.Ф. является то, что респондентов предварительно знакомят с предметом беседы. Иногда возможно увязывание проведения И.Ф. с определенным событием (собранием, съездом, конференцией и др.), где опрашиваются их участники.
ИНТЕРПЕЛЛЯЦИЯ В некоторых отраслях социальной теории этим понятием обозначается процесс, в ходе которого индивиды приобретают чувство идентичности.
ИНТЕРСУБЪЕКТИВНОСТЬ Отправным моментом многих социологических теорий является опыт отдельного субъекта. Теория такого рода должна объяснять, каким образом индивиды оказываются связанными друг с другом, то есть каким образом создается интерсубъективность.
ИНТИМНОСТЬ С ростом аффективного индивидуализма в современных браках и союзах все большее значение приобретает удовлетворение потребности в интимности, являющееся основным условием постоянных взаимоотношений.
ІГР ТЕОРІЯ Складова частина раціонального вибору теорії, в рамках якої поняття індивідуальної раціональної дії поширюється на ситуації взаємозалежності або соціальної взаємодії, тобто ситуації, коли два або більше індивіда діють не незалежно один від одного, а взаємодіють і перебувають у відношенні взаємної залежності. Одна з форм взаємозалежності припускає, що соціальний діяч повинен враховувати дії інших, але він може вважати їх само собою зрозумілими і не обмірковувати реакцію інших людей на свої власні рішення.
ІДЕАЛЬНИЙ ТИП методологическая категория, предложенная М. Вебером (см.) для определения статуса концептуальных средств, применяемых в социальном и историческом познании. Опасной ошибкой, дезориентирующей исследование, Вебер считал “смешение теории и истории”, при котором содержание теории, созданной ученым, некритически отождествляется с самой реальностью и выдается за отражение ее глубинной сущности.
ІДЕАЛЬНИХ ТИПІВ МЕТОД у вченні М.Вебера умоглядна теоретична конструкція, яка описує певне явище або процес. Утворюється вихопленням певних аспектів явища або процесу та їх узагальненням у теоретичному понятті. «Ідеальний» означає «чистий» або «абстрактний», такий, якого насправді не існує. Ідеальними типами є, наприклад, поняття «ринкова економіка», «церква», «капіталізм» тощо.
ІДЕНТИЧНІСТЬ ГРОМАДЯНСЬКА – 1) усвідомлення приналежності до спільноти громадян тієї чи іншої держави, що мають для індивіда значимий зміст; 2) феномен надіндивідуальної свідомості, ознака (якість) громадянської спільності, характеризує її як колективного суб’єкта. Ці два терміни не взаємовиключають одне одного, а акцентують увагу на різних аспектах І.Г .: з боку індивіда і з боку спільності.
ІДЕНТИЧНІСТЬ СОЦІАЛЬНА самоототожнення індивіда з тими групами й спільнотами, які він сприймає за «свої» і стосовно яких він може сказати «ми».
ІЄРАРХІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ зв’язки підсистем різних рівнів.
ІЄРАРХІЯ СОЦІАЛЬНА побудова суспільства, спільнот за рівневою ознакою з послідовним підпорядкуванням нижчих рівнів вищим.
ІНВАЗІЯ [від лат. invasio – нашестя, напад] – переселення групи населення в район, де проживала інша група.
ІНВОЛЮЦІЯ [лат. involutio – згортання] – зворотній розвиток або зменшення, спрощення, редукція, що пов’язані із втратою якоїсь функції.
ІНГРУПА група або соціальна категорія, відносно якої індивід переживає почуття ідентичності і належності.
ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ категорія, яку використовує ООН для визначення ефективності зусиль тієї чи іншої держави у сфері соціальної політики. Показником цих зусиль є рівень доходів населення, тривалість життя, рівень освіти громадян певної країни
ІНДЕКС РІВНЯ ЖИТТЯ показник відносної зміни ступеня матеріального добробуту, соціальних і культурних умов життя певних груп населення.
ІНДЕКС ЦИТУВАННЯ 1) список цитат і посилань, які згадуються у науковій спеціальній літературі; 2) у соціології науки – показник авторитетності і популярності автора, який вимірюється числом цитування його праць.
ІНДИВІД представник соціальної спільноти (суспільства, класу, прошарку, соціальної групи), якому притаманні її основні соціально-демографічні або соціально-професійні характеристики.
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ процес формування людини як відносно самостійного суб’єкта в ході історичного розвитку суспільних відносин; є персоніфікованою формою реалізації соціальних функцій, а також особистісних і ділових якостей, необхідних для ефективного виконання соціальної ролі.
ІНДИВІДУАЛІЗМ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ принцип, за яким суспільство розглядається як сума індивідів, а вивчення соціальних явищ, процесів зводиться до вивчення поведінки окремих індивідів. І.м. протиставляється методологічному колективізму, холізму.
ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ неповторне поєднання природних та набутих у процесі соціалізації рис і здібностей індивіда.
ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО суспільство, засноване на розвитку великого промислового виробництва, яке формує відповідні моделі ринку, споживання, соціальної організації, науки і культури.
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ Крайнє вираження протиріч між роботодавцями, з одного боку, і найманими працівниками – з іншого. Термін “І.К.” відноситься як до можливих форм конфліктів, так і до їх джерел. Форми І.К. різноманітні і включають абсентеїзм (простий невихід на роботу), саботаж, обмеження продуктивності і відмова від співпраці, які можуть виникати як на індивідуальній, так і на колективній основі, а також певні колективні угоди й страйки, що представляють собою виключно колективні прояви І.К.
ІНДУСТРІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ Поняття, що охоплює відносини найму робочої сили і пов’язані з ними інститути. І.В. включають відносини між робітниками, робочими колективами та організаціями, з одного боку, і менеджерами, компаніями та організаціями роботодавців – з іншого. Дослідження І.В. мають міждисциплінарний характер і проводяться в рамках індустріальної соціології, економіки праці та історії профспілок.
ІНЕРЦІЯ СОЦІАЛЬНА тенденція соціальної системи до збереження і відтворення існуючих форм функціонування в умовах, які змінилися.
ІНЖЕНЕРІЯ СОЦІАЛЬНА широке за змістом поняття, вперше уведене в наук, ужиток Карлом Поппером у 40-х pp. XX ст. У сучасних умовах набуло подвійного значення. З одного боку, воно означає сукупність систематизованих і упорядкованих методів, засобів, способів трансформації сусп. наук., передусім соціол. знань, у соціальні програми, проекти, конструкції чи конструктивні ідеї, з другого — специфічну галузь соціології, що досліджує методол. і теорет. засади соціального винахідництва, створення (конструювання) нових або удосконалення існуючих соціальних реальностей.
ІНІЦІАТИВА тип соціальної активності, пов’язаний з висуненням нових ідей чи форм діяльності.
ІНКОРПОРАЦІЯ [лат. inkorporatio – включати до складу] – вступприйняття до групи, об’єднання з групою.
ІНОВАЦІЇ СОЦІАЛЬНІ явища в соціальній сфері суспільства, яких не було на попередній стадії його розвитку і які виникли природним чином або введені з ініціативи суб’єктів управління – держави, церкви і т. д.
ІНОВАЦІЙНА ПОВЕДІНКА ініціативний тип індивідуальної або колективної поведінки, пов’язаний з систематичним освоєнням соціальними суб’єктами нових способів діяльності в різних сферах суспільного життя або створенням нових об’єктів матеріальної і духовної культур.
ІНОВАЦІЙНІ СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ процесуально структурована сукупність прийомів і методів, спрямованих на вивчення, актуалізацію та оптимізацію інноваційної діяльності, в результаті якої створюються і матеріалізуються нововведення, що викликають якісні зміни в різних сферах життєдіяльності, орієнтовані на раціональне використання матеріальних, економічних і соціальних ресурсів.
ІНСТИНКТИВІЗМ (від лат. instictus — спонука, натхнення) — напрям у соціології, який здійснює спробу пояснення соціальних явищ і процесів через звернення до біологічної природи людини; вказує на вроджені інстинкти як на основне джерело соціальної поведінки.
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ історично складені, стійкі форми організації сумісної діяльності людей. Суспільство являє собою систему І.с. як складної сукупності економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин. Найбільш фундаментальні І.с. – власність, держава, сім’я, наука, система засобів масової інформації, виховання і освіта, право тощо.
ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ НАН УКРАЇНИ створений у 1990 р. на базі відділення соціології Інституту філософії Академії наук України, яке функціонувало з 1968 р. Магістральний напрямок наукової діяльності колективу І.с. – вивчення закономірностей розвитку українського суспільства в національному і міжнародному контекстах, наукове обґрунтування завдань національного відродження й становлення української державності, дослідження проблем формування громадянського суспільства, осмислення та узагальнення ринкових перетворень.
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ процес формування та розвитку соціальних інститутів, що відбувається у формі заміни спонтанної поведінки соціального суб’єкта на поведінку прогнозовану і керовану.
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА КРИЗА процес зниження авторитету певного соціального інституту.
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНА ТЕОРІЯ СУСПІЛЬСТВА теорія за якою суспільство є великою сукупністю людей, спільно здійснюючих своє життя в межах мережі соціальних інститутів та організацій; за цією теорією саме соціальні інститути гарантують стійкість відношень між людьми, встановлюючи сталу структуру всіляких форм колективного життя.
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ безперервний процес кількісно-якісних і сутнісних змін та перетворень різних суспільних інститутів.
ІНТЕГРАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ (від лат. integer — цілий) — учення П.Сорокіна, який вважав, що соціологія повинна охоплювати всі соціальні аспекти культури в широкому розумінні.
ІНТЕГРАЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес встановлення оптимальних зв’язків між соціальними інститутами, групами, ешелонами влади і управління; тенденція до згуртування, об’єднання, вирівнювання показників соціального і економічного розвитку країн і регіонів, суспільних класів, соціальних груп і спільностей на відміну від диференціації соціальної. Процес І.с. загалом позитивно позначається на ступені соціальної захищеності населення.
ІНТЕЛЕКТ СОЦІАЛЬНИЙ спільна здатність індивідів правильно розуміти як свою поведінку, так і поведінку інших людей та будувати на цьому ефективні взаємовідносини.
ІНТЕЛІГЕНЦІЯ соціальна група людей, що професійно зайняті переважно висококваліфікованою розумовою працею і володіють для цього необхідною освітою (як правило, вищою).
ІНТЕРАКЦІЯ взаємодія політичних, соціальних та інших суб’єктів між собою та з інститутами влади, опосередковане використання символів, норм, стереотипів та їх інтерпретацію сторонами.
ІНТЕРВ’Ю вид опитування, під час якого інтерв’юєр в особистому контакті з респондентом ставить усні запитання з метою збору соціологічної інформації.
ІНТЕРВ’ЮЄР особа, яка проводить інтерв’ю.
ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ причина дій, усвідомлена потреба індивіда, соціальної групи, спільності. І.с. – це, передусім, розуміння значущості потреб і способів їх задоволення. І.с. виступає формою цілеспрямованої діяльності. У процесі формування І.с. виявляються його об’єкти, їх відносна цінність для суб’єкта, що характеризує його орієнтацію.
ІНТЕРІОРИЗАЦІЯ процес засвоєння індивідом соціальних цінностей, норм, установок, стереотипів, що належать тим, з ким вони взаємодіють.
ІНТЕРНАЛІЗАЦІЯ процес функціонування соціального інституту під час якого відбувається переведення зовнішніх вимог суспільства до індивіда на рівень його внутрішньої системи цінностей.
ІНФАНТИЛІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ відставання соціального дорослішання молоді від біологічного. Свідчить про порушення механізму соціалізованого включення молодого покоління в життя дорослих, яке передбачає прийняття ним на себе нових обов’язків. І.с. полягає в небажанні певної частини молоді, що досягла віку, що дозволяє виконувати соціокультурні функції (що вважаються функціями дорослих), здійснити якісний перехід і залучитися до трудової і суспільно-політичної діяльності, створити сім’ю тощо. Утруднює розв’язання соціальних проблем, в тому числі проблем соціальної роботи.
ІНФІЛЬТРАЦІЯ проникнення індивіда у більш високу за статусом соціальну страту в процесі вертикальної, висхідної мобільності.
ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО концепція, що замінила теорії «індустріального» . й «постіндустріального» суспільства. Основана на тому, що інформатика, комп’ютери та мікроелектроніка визначають і перетворюють усю соціальну систему і виступають як засіб створення нових соціальних, надкласових, наднаціональних структур, що докорінно змінюють механізми суспільного розвитку.
ІНФОРМАЦІЯ СОЦІАЛЬНА сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві різними суб’єктами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин і відносин між людиною, суспільством і природою. Складовою частиною її є соціологічна інформація, що отримується методами соціології і інтерпретується в рамках соціологічної науки. І.с. особливо важлива в реалізації задач соціальної роботи.
ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА матеріально-предметні елементи, що забезпечують умови життєдіяльності людини в суспільстві у виробничій, політичній і духовній сферах, в сім’ї побуті; сукупність таких галузей, як наука, освіта, охорона здоров’я, торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово-комунальне господарство, транспорт, зв’язок та ін. Міра розвитку важливий показник того, як людина живе, в якій мірі він соціально захищений.
ІНЦЕСТ звичай, який забороняє шлюби чи статеві зв’язки між особами, що є близькими, кровними родичами.
ІСТЕБЛІШМЕНТ [англ. establishment – установа, установлення] сукупність людей, які посідають ключові позиції в соціальній системі (держава, організації, підприємства, партії і т.д.), і сукупність інститутів, за допомогою яких ці люди підтримують існуючий порядок і здійснюють вирішальний вплив на розвиток суспільства.
ІСТОРИЧНА СОЦІОЛОГІЯ У терміна «історична соціологія» можуть бути два досить тривіальних значення: відповідно до першого, історичний аналіз повинен бути більшою мірою пов’язаний з соціальним контекстом, згідно з другим, соціологія повинна знайти більш глибоке історичне бачення того що відбувається.
КАПІТАЛ СОЦІАЛЬНИЙ поняття, введене П. Бурдьє у статті “Форми капіталу” (1983) для позначення соціальних зв’язків, які можуть виступати ресурсом отримання вигод. Джерела цієї ідеї можна знайти у Токвіля, Зіммеля, Дюркгейма і М. Вебера. За Бурдьє, К.С. є продуктом суспільного виробництва, матеріальних і тим самим класових практик, засобом досягнення групової солідарності.
КАР’ЄРА процес і результат переміщення індивіда між трудовими позиціями чи професійними заняттями протягом трудового життя.
КАРЦЕРНЕ СУСПІЛЬСТВО Ряд авторів, наприклад, М. Фуко та І. Гофман, стверджували, що такі інститути, як в’язниці, лікарні, армійські табори і психіатричні клініки, мають між собою багато спільного: всі вони припускають ізоляцію від зовнішнього світу, стирання звичайних відмінностей між роботою, сном і дозвіллям і сувору дисципліну.
КАСТА (португ. casta – рід, покоління, походження) – ендогамна група людей, що займає строго ранжоване місце в соціальній ієрархії, пов’язана з традиційними заняттями і обмежена соціальною традицією в спілкуванні один з одним. У тій чи іншій формі ознаки кастового розподілу були в суспільний устрої багатьох стародавніх і середньовічних соціумів (К. злодіїв у Давньому Єгипті, самураїв в Японії і т.д.). Тільки в Індії кастова організація сформувалася на всеосяжну соціальну систему.
КАСТЕЛЬС Мануель (1942) – американський соціолог і економіст. Народився в Іспанії.
КАТЕГОРІЯ СОЦІАЛЬНА сукупність індивидів чи груп людей, які мають однакові характеристики за тією чи іншою ознакою (напр., стать, вік, професія, вірування та ін.), виокремлених соціологами з метою статистичного аналізу на основі реально існуючих чи штучно сконструйованих критеріїв.
КВАЗІПОТРЕБА штучна, уявна, перекручена потреба, що сформувалася під впливом конкретного соціального середовища (моди, захоплення, штампів поведінки): потреби в курінні, алкоголі, наркотиках тощо.
КІНЦЯ ІДЕОЛОГІЇ ТЕОРІЯ У 1950-і рр. американські соціологи, зокрема Белл і Ліпсет, висунули теорію, згідно з якою старі ідеології «правих» і «лівих» втратили свою силу і значимість внаслідок важливих змін у природі капіталізму, а також внаслідок демократичної участі робітничого класу в політиці та зростання добробуту населення.
КІСТЯКІВСЬКИЙ Богдан Олександрович (1868 – 1920) – український учений, автор оригінальних соціологічних ідей, борець за українську незалежність.
КЛАН соціології під поняттям К. розуміється група людей (не обов’язково родичів), пов’язаних спільними інтересами, а також для позначення злочинних груп, різних кримінальних об’єднань
КЛАС СЕРЕДНІЙ основна частина соціальної структури суспільства з розвинутою ринковою економікою, до якої входять дрібні та середні власники, фермери, менеджери, державні службовці, вчені, лікарі, висококваліфіковані робітники тощо.
КЛАС СОЦІАЛЬНИЙ (суспільний) велика соціальна група, що відрізняється від інших за критеріями доступу до суспільного багатства (розподілу благ у суспільстві), влади, соціального престижу.
КЛАСОВА ПОЛЯРИЗАЦІЯ за Марксом невід’ємна для капіталістичного суспільства тенденція зростання усвідомлення протилежності інтересів двох основних класів, що в кінцевому рахунку формує з них протилежні політичні напрями.
КЛАСОВЕ ПАНУВАННЯ влада, що здійснюється однією соціальною групою над іншою за рахунок відповідного класового домінування.
КЛАСОВИЙ ІНТЕРЕС В рамках дискусій між марксистськими і немарксистськими соціологами певне значення мала ідея класового інтересу як цілей і устремлінь того чи іншого класу.
КЛАССОВОЕ СОЗНАНИЕ соціальні спільноти людей, один із основних елементів соціальної структури суспільства, що виокремлюються за такими своїми наступними ознаками: характер трудової діяльності; відношення до права власності на засоби виробництва; майнове становище, зумовлене розмірами доходів; відношення до влади.
КЛІЄНТИЗМ система неформальних відносин між індивідами та групами, що займають нерівні соціальні позиції, на основі взаємного обміну благами, в яких патрон (з вищим статусом) використовує свій авторитет та ресурси для захисту інтересів свого клієнта в обмін на лояльність та різні послуги.
КЛІКА [фр. clique – шайка, банда] – специфічна і неформальна група, яка виникає в межах формальної організації; К. складається з індивідів, які належать до одного середовища, згуртовані спільними (як правило, корисливими) інтересами; прагне будь-якими засобами досягнути своїх цілей.
КЛІМАТ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ соціально-психологічний стан колективу, характер ціннісних орієнтацій, міжособистісних відносин і взаємних очікувань у ньому. Розрізняють сприятливий і несприятливий, здоровий і нездоровий К.с.-п.
КЛІНІЧНА СОЦІОЛОГІЯ Цей вираз вперше використав Л.Вірт (Wirth, 1931), що спостерігав роботу соціологів в клініках, до штату яких входили також психіатри, психологи та соціальні працівники. Ці клініки займалися головним чином проблемами поведінки дітей, проте Вірт передбачав виникнення і розвиток соціологічних клінік, які матимуть справу з цілим спектром соціальних проблем.
КЛОССОВСКІ Пьєр (1905-1995) – французький соціальний мислитель, письменник, філософ, психоаналітик, художник, літературний критик.
КОАБІТАЦІЯ [англ. cohаbitation – співжиття] – спільне проживання двох людей, певний час пов’язаних статевими відносинами без реєстрації шлюбу.
КОВАЛЕВСЬКИЙ Максим Максимович (08.09.1851, Харків — 05.04.1916, Петроград) — соціолог, юрист, історик, етнограф, політ, діяч, акад.
КОГОРТА угрупування, до якого включаються індивіди, підібрані за такою ознакою, що вони переживають ті ж самі події, процеси в ті самі періоди часу.
КОЕФІЦІЄНТ РОЗЛУЧЕНЬ кількість розлучень за рік, поділена, зазвичай, на кожну 1000 осіб. Інші методи виміру ділять кількість розлучень на кількість шлюбів.
КОЗЕР Льюїс А. (1913 р.н.) – американський соціолог, навчався в Чикагському університеті, всесвітню відомість принесла К. праця “Функції соціального конфлікту” (1956).
КОЛЕКТИВ (вiд лат. collectivus – збipний) – вищий piвень pозвитку i функцiонування соцiальної гpупи. Вiдзначається єднiстю iдейних, оpганiзацiйних, дiлових i мiжособистiсних стосункiв.
КОЛЕКТИВІЗМ 1) форма соціальних взаємозв’язків, які передбачають відносини співробітництва, солідарності, взаємодопомоги людей; 2) етичний принцип, який надає вищості груповим, загальним інтересам над особистісними; протиставляється індивідуалізму.
КОЛЕКТИВНА ДІЯ будь-яка спільна дія двох або більшої кількості людей. Згідно з вченням Г.Блумера, колективна дія є центральною категорією соціології.
КОЛЕКТИВНА ПОВЕДІНКА Перша теорія поведінки натовпу була запропонована Г. Лебоном (Le Bon, 1895), який стверджував, що в період соціального занепаду та дезінтеграції суспільству загрожує влада натовпу. У натовпі психологія індивіда підпорядкована «колективної ментальності», яка радикальним чином трансформує його поведінку. В даний час під колективною поведінкою соціологи розуміють мобілізацію маси людей на зміну загальної структури суспільства.
КОЛЕКТИВНЕ СПОЖИВАННЯ Термін, запроваджений в міську соціологію М. Кастельсом (Castells, 1977; 1978), який стверджував, що робоча сила повинна відтворюватися, тобто повинні існувати певні кошти, завдяки яким робітники опиняються в стані щодня пропонувати свою працю для продажу.
КОЛЕКТИВНІ УЯВЛЕННЯ термін ЕДюркгейма; означає спільні уявлення та відповідні моральні настанови, які виступають у ролі об’єднуючої сили в суспільстві.
КОМПРОМІС різновид процесу пристосування, за яким індивід або група у зовнішній формі частково або цілком приймають нові цілі і способи їх досягнення, внутрішньо не погоджуючись з ними.
КОМУНА У політичній соціології комуна зазвичай визначається як світський інститут. Відповідно до загальної ідеології, такої, як анархізм чи комунізм, члени комуни проживають разом, займаючись колективною працею і спільно володіючи власністю.
КОМУНАЛЬНЕ ОПІКУВАННЯ Цей термін служить для позначення соціальної політики щодо індивідів з хронічними захворюваннями і обмеженими фізичними можливостями або жертв серйозних соціальних проблем, що здійснюється поза будь-якими установами.
КОМУНІТАРИЗМ (comtnunitarianism. від англ. “community” – співтовариство) – впливовий напрям в американській соціальній теорії, що сформувся в 1990-х навколо ідей і робіт А. Етціоні. Практично з самого моменту виникнення К. розвивався не тільки як соціальна філософія, але і як соціально-політичний рух, що відстоює інтереси спільнот у відносинах з державою і бізнесом. Теоретичні та практичні аспекти К. пов’язані з загальною проблематикою і загальним об’єктом – різноманіттям спільнот, що утворюють фундаментальну основу будь-якої соціальної структури.
КОМФОРТ СОЦІАЛЬНИЙ риса соціального життя, що характеризується усталеною стабільністю, відсутністю гострої соціальної боротьби.
КОНВЕРГЕНЦІЯ [від лат. convergere – найближатися, сходитися] – концепція, яка обґрунтовує зближення суспільств з різними соціальними системами і їх злиття в певне “змішане суспільство”.
КОНКУБІНАТ [лат. con – разом і cubo – жити разом, співжиття] – неузаконена форма тривалих шлюбних відносин.
КОНКУРЕНЦІЯ соціальний процес досягнення соціальним суб’єктом винагороди шляхом відсторонення або випередження іншого соціального суб’єкта, що прагне до ідентичної цілі.
КОНСЕНСУС (від лат. consensus — згода, одностайність) — термін, введений О.Контом; означає узгодженість дій основних соціальних спільнот та інститутів суспільства
КОНСОЛІДАЦІЯ [лат. consolidatio – зміцнення, з’єднання] – зміцнення, згуртування, укріплення різноманітних соціальних сил, груп, організацій для подолання кризової ситуації чи досягнення певної мети.
КОНСУЛЬТУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ особлива форма надання соціальної допомоги шляхом психологічного впливу на людину або малу групу в цілях їх соціалізації, відновлення і оптимізації їх соціальних функцій, орієнтирів, вироблення соціальних норм спілкування. Виділяють наступні напрями К.с.: медико-соціальне, психологічне, соціально-педагогічне, соціально-правове, соціально-управлінське, соціально-інноваційне та ін. Організація К.с. включає в себе регіональні центри соціального консультування і спеціалізовані служби (служби сімейної консультації, подружньої консультації, психологічної допомоги і консультування, телефон довіри, служби в медичних установах і громадських організаціях).
КОНТ ОГЮСТ (COMTE, Auguste) (1798 – 1857) – французський філософ та соціолог, який першим у світі окреслив предмет соціології, її структуру і функції. Дві ідеї Конта окреслюють у подальшому розвитку соціології: перша – застосування наукових методів для вивчення суспільства; друга – практичне використання науки для здійснення соціальних реформ.
КОНТАКТ СОЦІАЛЬНИЙ форма одиничного або багаторазового соціального зв’язку, яка відрізняється зовнішнім, неглибоким, поверховим, швидкоплинним характером і не має якогось суттєвого впливу на життя і діяльність людей (напр., К. пасажирів міського транспорту, К. респондентів з інтерв’юером).
Контент-аналіз метод кількісного вивчення змісту соціальної інформації.
КОНТИНГЕНТ [від лат. contingens – те, що достається на пай] – сукупність людей, які створюють однорідну в будь-якому відношенні групу (напр. К. студентів, військовий К.).
КОНТИНІУМ СОЦІАЛЬНИЙ соціальне середовище, властивості і характеристики якого безперервно змінюються.
КОНТРОЛЬ СОЦІАЛЬНИЙ механізм саморегуляції в соціальних системах (групах, колективах, організаціях, суспільстві в цілому), який здійснює її за допомогою нормативного (морального, правового, адміністративного та ін.) регулювання поведінки людей.
КОНФЛІКТ один із основних соціальних процесів, в якому індивід або група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.
КОНФЛІКТА КОНЦЕПЦІЯ напрямок у соціології, який досліджує роль конфліктів у житті суспільства.
КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ передконфліктний стан відносин суб’єктів соціальної взаємодії, який обумовлений їх усвідомленням об’єктивної або суб’єктивної суперечності, розбіжності потреб, інтересів, цілей тощо і потенційною готовністю сторін до дій щодо реалізації власних інтересів шляхом подолання протидій.
КОНФЛІКТОЛОГІЯ система знань про закономірності та механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними.
КОНФОРМІЗМ (вiд лат. conformis – вiдповiдний, подiбний) – позицiя особистостi, що визначає її ставлення до piзних пpоявiв соцiального контpолю. Свiдоме пpийняття iндивiдом поглядiв, цiнностей та ноpм поведiнки певної соцiальної гpупи пiд тиском зовнiшнiх умов та обставин всупеpеч власним пеpеконанням.
КОНФРОНТАЦІЯ протиставлення; протиборство, зіткнення соціальних систем, класових інтересів, ідейно-політичних принципів.
КООПЕРАЦІЯ [лат. cooperatio – співробітництво] процес, у ході якого представники однієї або декількох соціальних груп діють спільно та скоординовано для досягнення єдиної мети.
Кооптація інструмент врегулювання організаційного конфлікту, що представляє собою залучення незадоволених сторін до процесу прийняття рішень.
КООРДИНАЦІЯ форма соціальної взаємодії (в групі, колективі, організації і т.ін.), учасники якої займають однакове становище, де відсутні відносини підпорядкування або переваги, на відміну від субординації.
КОРДОНІВ ПІДТРИМКА Функціоналістське поняття, яке використовував, зокрема, Т. Парсонс (Parsons, 1951). Парсонс визначав соціальну систему як систему, яка підтримує свої кордони, якщо вона зберігає певний порядок або певні зразки щодо навколишнього середовища. Існують соціальні процеси, за допомогою яких підтримуються як кордони, так і рівновага системи по відношенню до інших систем, становить її навколишнє середовище. Для безперервного існування систем необхідний також процес обміну ресурсами з іншими системами через існуючі кордони.
КОРПОРАТИВІЗМ (КОРПОРАТИЗМ) [лат. corporatio – спілка, товариство] – форма соціальної організації, при якій ключові економічні, політичні та соціальні рішення приймаються корпоративними групами чи спільно з державою.
КОСМОПОЛІТ [гр. hosmopolites – громадянин світу] – особа, позбавлена почуття беззастережної спорідненості з якоюсь окремою нацією, і яка вважає себе представником усього людства.
КОСТЕНКО Наталія Вікторівна (12.03.1952, м. Дзержинськ, Білорусь) — укр. соціолог, д-р соціол. наук, спеціаліст у галузі соціології культури і масових комунікацій.
КОУЛМАН Джеймс Семюель (COLEMAN, James Samuel) (1926-1996) Професор соціології Чиказького університету (з 1973 р), президент Американської соціологічної асоціації (1990-1993). Коулман справив значний вплив на державну політику з питань освіти і рівності своїми доповідями «Рівність освітніх можливостей» (Coleman et al., 1966) і «Приватні та громадські школи» (Coleman et al., 1982). Академічні досягнення Коулмана пов’язані з його соціологічними дослідженнями освіти, батьків і молодіжної культури
КРЕДЕНЦИАЛИЗМ Этим термином обозначается существующая в современном обществе тенденция определять позиции индивидов (особенно профессиональные) на основании образовательных квалификаций или дипломов (credentials)
КРИЗА СЕРЕДИНИ ЖИТТЯ сумнів і стурбованість, які переживаються багатьма людьми після 40 років – відправної точки категорії середнього віку – і триває не менше 10 років. В основі К.с.ж. лежить усвідомлення невідповідності між попередніми мріями і реальними досягненнями.
КРИЗА СІМ’Ї криза соціального інституту сім’ї, що проявляється у втраті орієнтації молоді на створення власної сім’ї, у низькій народжуваності, малодітній сімейній орієнтації, збільшенні кількості розлучень, зростанні кількості позашлюбних дітей та таке інше.
КРИЗА СОЦІАЛЬНА (СУСПІЛЬНА) [гр. krisis – рішення, поворотний пункт] – такий соціальний, політичний, економічний стан суспільства, держави, за умов якого на основі різкого загострення соціальних протиріч порушується їх стабільність, нормальне функціонування і розвиток.
Ксенофобія страх і ненависть до всього чужого для способу життя даного суспільства.
КУЛІ Чарльз Хортон (1864 — 1929) — амер. соціолог, проф. Мічиганського ун-ту, один з основоположників інтеракціоністського напряму в соціології, автор концепцій малих груп та “дзеркального “Я”.
КУЛЬТУРОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА це світоглядний комплекс понять, в якому відображена окрема цілісна сукупність артефактів, символічних та знакових систем, соціально-економічний устрій, створений сукупною творчою активністю усіх людей на певному етапі їх розвитку.
ЛАД СОЦІАЛЬНИЙ конкретна система існуючих у суспільстві соціальних відносин, що базується на певному способі виробництва.
ЛАЗАРСФЕЛЬД Пол Фелікс (LAZARSFELD, Paul F.) (1901-1976) американський соціолог позитивістського напрямку. Основним критерієм істиності наукового знання у Л. є принцип верифікації. Велику увагу приділяв розробці кількісних методів і основах їх застосування в соціологічних науках.
ЛАТЕНТНА ФУНКЦІЯ Термін, що позначає ненавмисні і нераспознаваемой наслідки соціальних дій відносно інших соціальних діячів чи інститутів. Як приклад Р. Мертон наводить ритуальні танці племені Хопі, що виконуються з метою викликати дощ. Яким би не був вплив цих танців на погоду, вони мають ненавмисний наслідок або латентну функцію об’єднання племені.
ЛЕ ПЛЕ Фредерік П’єр Гійом (1806 — 1882) — франц. соціолог, економіст, етнограф, політ, діяч, проф. Політехнічної школи.
ЛЕБОН Гюстав (1841–1931) – французський соціолог, соціальний психолог і публіцист. Слідом за Ж.Гобіно відстоював концепцію расового детермінізму. Лебон вважав, що вирішальну роль у соціальних процесах відіграє не розум, а емоції.
ЛЕВІ-СТРОСС Клод (LÉVI-STRAUSS, Claude) (p.1908) французький етнограф і соціолог, один з провідних представників французького структуралізму, член французької академії (з 1973 р.). Головний об’єкт досліджень Л. С. – первісні суспільства, переважно Південної та, частково, Північної Америки.
ЛЕМЕРТ Едвін M. (LEMERT, Edwin M.) (1912-1996) Засновник цілого напряму в соціології девіантності, що отримав назву «теорії наклеювання ярликів» (labelling theory) або «теорії соцієтальної реакції»
ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович (05.04,1882, с. Затурці на Волині — 14.06,1931) — видатний укр, соціальний мислитель, політ, діяч, соціолог та історик. У 1903 1905 рр. вивчав агрономію та історію в Ягеллонському ун-ті в Кракові, з 1906 по 1907 рр. займався соціологією в Женевському ун-ті. Зазнав впливу Ж. Сореля, Р. Міхельса, Г. Моски. У своєму головному політ, творі “Листи до братів — хліборобів” виступає ідеологом монархічного консерватизму. Нарівні з В. Парето і Г. Москою Л. є творцем теорії еліти.
ЛІГА [фр. ligue, від лат. ligare – зв’язувати] – союз, товариство, асоціація.
ЛІДЕР [англ. leader – ведучий, керівник] – авторитетний член групи, організації, суспільства, який виконує роль організатора, ініціатора групової взаємодії і який сприймається даною спільнотою людей завдяки його здібностям вирішувати важливі для неї проблеми і завдання.
ЛІДЕРСТВО один з механізмів регулювання відносин людей, соціальних груп, інститутів, суспільства в цілому, сутність якого становлять відносини домінування і підлеглості, впливу і наслідування;
ЛІНІЙНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА теорія, яка стверджує, що розвиток суспільства: 1) є його необхідною рисою; 2) має загальну «логіку»; 3) спрямований від примітивних до розвинених форм; 4) має постійний і незворотний рух; 5) визначається не зовнішніми факторами, а його потребою до самореалізації; 6) є завжди прогресивним, оскільки його життя так чи інакше змінюється на краще.
ЛІПСЕТ Сеймур Мартін (LIPSET, Seymour M.) (p.1922) У минулому професор кафедри державного управління Стенфордського університету. Внесок Липсета в соціологію різноманітний, він пов’язаний з вивченням соціальних рухів і політичного радикалізму, модернізації, профспілкової демократії і соціальної мобільності.
ЛОКВУД Девід (LOCKWOOD, David) (p. 1929) Британський соціолог, в минулому професор соціології Ессекского університету; вніс вклад у теорію соціального конфлікту і соціального класу і в емпіричне вивчення стратифікації в Британії. У ході свого дослідження клерків «Робочий в чорному пальто» (Lockwood, 1958), що сприяв розвитку сучасної веберіанської теорії класу, Локвуд зробив висновок про те, що історично привілейована позиція клерків в даний час знаходиться під загрозою (хоча він оскаржував тезу про їх «пролетаризацію »).
Лонгітюдне дослідження вид повторного дослідження, при якому ведеться тривале періодичне спостереження над одними і тими ж соціальними об’єктами.
ЛУКАШЕВИЧ Микола Павлович (1942) — укр. соціолог, філософ. Закінчив Київський ін-т інженерів цивільної авіації (1969). Д-р філос. наук (1989), проф. Фахівець у галузі адаптації і соціалізації людини, соціології праці, соціології освіти, соціології виховання, самоменеджменту, ділової кар’єри.
ЛУКМАН Томас (1927 р.н.) – народився в Югославії, професор соціології, викладав у ряді університетів Німеччини, учень і послідовник А.Шюца. Л. – провідний представник феноменологічної соціології сучасності.
ЛУМАН Ніклас (LUHMANN, Niklas) (1927-1998) німецький соціолог-теоретик, провідний представник системного і функціонального підходу в соціології, професор Білефелдського університету (з 1968 р.).
ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН ТЕОРІЯ напрям заг. теорії соціального управління, що виник на поч. 20-х рр. у амер. емпіричній соціології. Основоположником Л. в. т. вважається Е. Мейо, який, вивчаючи чинники підвищення продуктивності праці, відкрив існування неформальних стосунків та неформального лідерства в малих соціальних групах (хоторнський експеримент). “Людський чинник” відтоді став розглядатися наріжним каменем теорій менеджменту.
ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН ШКОЛА Міждисциплінарна течія в сфері вивчення соціальних відносин в галузі, що охоплює соціологію, соціальну антропологію і соціальну психологію; користувалася значним впливом в наукових і менеджерських колах в період з кінця 1930-х до початку 1960-х рр.
МАКЛЮЕН Маршалл (MCLUHAN, Marshall) (1910-1980) Канадський соціальний критик, який аналізував вплив нових технологій комунікації на суспільство і культуру («Галактика Гутенберга» – McLuhan, 1962, і «Розуміння медіа», 1987) і розглядав технологію як продовження людського тіла.
МАКОВЕЦЬКИЙ Адам Мефодійович (1937) — укр. соціолог. Закінчив Чернівецький держ. ун-т, філол. ф-т (1964). Пройшов шлях від лаборанта до зав. кафедри ЧДУ. Канд. філос. наук (1972), д-р соціол. наук (1994), проф., зав. кафедри філософії ЧДУ (1995), зав. соціол. лабораторією ЧДУ у 1988 — 1994 рр. Галузь наук, інтересів — соціологія особи, інтелектуальний та моральний розвиток особи. Має понад 50 наук, праць.
МАКРОСОЦІОЛОГІЯ сукупність заг. теорет. знань у системі соціології, що є результатом макросоціол. досліджень, тобто досліджень, які охоплюють вивчення великих соціальних об’єктів — суспільства в цілому, його складових частин (систем, підсистем, агрегатів, сфер), масштабних соціальних явищ і процесів, ін-тів, поведінки людських мас. Ці знання концентрують у собі заг. образи соціальної дійсності, які сягають висоти абстракцій заг.соціол. теорій, їх найширших категорій, водночас не маючи безпосереднього зв’язку з емпірико- прикладними дослідженнями.
МАКРОСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА характерний для даного суспільства склад класів, верств, етнічних, професійних, територіальних, демографічних та інших соціальних груп, а також сукупність сталих відносин між ними.
МАЛИНОВСЬКИЙ Броніслав (MALINOWSKI, Bronislaw) (1884-1942) Проводив антропологічні польові дослідження на островах Тробріан, Нова Гвінея, незабаром після закінчення Першої світової війни і в 1922 р опублікував на їх основі книгу «Аргонавти західної частини Тихого океану» (Malinowski, 1922). У подальшому займався науковою діяльністю в Лондонській школі економіки, де в 1924 р став викладачем, а в 1927 р – професором антропології. Малиновський вніс великий внесок у вивчення магії («Коралові сади та його магія», 1935), у розвиток функционалистской теорії («Наукова теорія культури», 1944) і вивчення сексуальної поведінки («Секс і придушення в аборигенів суспільстві», 1927).
МАНКУРТИЗМ соціально-психологічне поняття, яке характеризує розпад системи цінностей, створених і накопичених досвідом попередніх поколінь, і зневажливим ставленням до них сучасних людей, які втратили історичну свідомість (пам’ять).
МАННГЕЙМ (МАННХЕЙМ) Карл (27.03.1893, Будапешт — 09.01.1947, Лондон) — нім. філософ і соціолог, один із засновників соціології знання.
МАРГІНАЛ людина, що перебуває в проміжному, пограничному становищі між якими-небудь соціальними групами (або культурами), людина, що втратила колишні соціальні зв’язки і не прилаштувалася до нових умов життя. Частіше за все це представники мігрантів, етнічних меншин, сільські жителі, переміщені в міста, що не мають умов для сприйняття і засвоєння міського образу життя, його норм, цінностей, установок тощо. М. – особливий і важкий об’єкт в діяльності соціальних служб, соціальних працівників.
МАРГІНАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНА переміщення соціальних суб’єктів на узбіччя соціального життя, в нижчі соціальні прошарки.
МАРГІНАЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ особа, яка, інтеріоризуючи основні цінності двох і більше конфліктуючих соціокультурних систем, переживає дискомфортні почуття, які виявляються у суперечливій цим системам поведінці.
МАРГІНАЛЬНІСТЬ стан груп людей або особистостей, які поставлені суспільним розвитком на межу двох (або декількох) культур, беруть участь у взаємодії цих культур, але не примикають повністю ні до однієї з них; стан маргінала; знаходження в пограничному, проміжному положенні між якими-небудь соціальними групами.
МАРТИН Дэвид (MARTIN, David) (p. 1929) В недавнем прошлом профессор социологии в Лондонской школе экономики. Ранее профессор кафедры человеческих ценностей в Южном методистском университете (Даллас, Техас, 1986-1988). Мартин внес крупный вклад в социологию религии, подвергнув критике положение, согласно которому для индустриальных обществ характерен неизбежный процесс секуляризации.
МАРТИНЮК Ігор Орестович (10.04 1957) — укр. соціолог і філософ. Канд. філос. наук (1985), д-р соціол. наук (1993). Закінчив філос. ф-т Київського держ. ун ту ім. Т. Г. Шевченка (1979). Працював в Ін-ті управління н. г. (1979 — 1983), Ін-ті філософії АН УРСР (1983 — 1989); з 1990 р. працює в Ін-ті соціології HAH України. Опублікував понад 60 наук, праць. Спеціалізується з проблем соціальної психології, громадської думки, масової свідомості., соціології особистості.
МАРШАЛЛ Томас (MARSHALL, Thomas H.) (1893-1981) Професор соціології Лондонської школи економіки. Найбільш відомий своїм аналізом громадянства і соціального класу в ході індустріалізації, представленим у нарисі «Громадянство і соціальний клас», який вперше був опублікований в 1949 р, а пізніше включений в роботу «Соціологія на роздоріжжі» (Marshall, 1963).
МАСИ з соціологічної точки зору це сукупності людей, члени яких об’єднані лише присутністю в одному місці, в один час і взаємодія між якими має характер взаємного посилення емоцій, взаємного зараження (наприклад, натовп під час вуличного інциденту; стихійно утворений натовп, що чинить самосуд, та ін.).
МАСКА РОЛЬОВА стереотипна модель поведінки особистості у ситуації, що є типовою для виконання цією особистістю певної соціальної ролі.
МАСОВА СВІДОМІСТЬ тип суспільної свідомості, пов’язаний з діяльністю особливого роду соціальних спільностей, який відображає різні сторони життя суспільства, що викликає інтерес цих спільнот.
МАСОВЕ СУСПІЛЬСТВО Згідно з концепцією масового суспільства, для сучасного суспільства характерні такі риси: (1) подібність між собою більшості індивідів, їх недифференцированность, рівність і відсутність індивідуальності; (2) рутинність і відчуженість праці; (3) втрата релігією свого впливу, відсутність глибоких і значущих моральних цінностей і, разом з тим, схильність мас до ідеологічного фанатизму; (4) слабкість і вторинність зв’язків між індивідами і незначна роль уз споріднення; (5) політична апатія мас і їх схильність до маніпулювання з боку диктатур і бюрократій; (6) перетворення культури – мистецтва, літератури, філософії і науки – в масову, тобто низькопробну культуру.
МАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА ТЕОРІЯ теорії, що трактують масовість як вирішальну характеристику процесів, що відбуваються в суспільстві, і пояснюють її специфіку.
МАСШТАБ НЕРІВНОСТІ коефіцієнт співвідношення найбільш високого прибутку з найбільш низьким.
МАТЕМАТИЧНА ШКОЛА в соціології напрям у соціології, що виник у першій половині ХХ ст., засновники якого (А.Ципф, Е.Додд та ін.) вважали, що соціологічні теорії досягають рівня науковості за умови, якщо вони виражені мовою математики.
МАТРИЛІНІЙНА СПОРІДНЕНІСТЬ Цей термін використовується для позначення таких систем походження, при яких спорідненість встановлюється по материнській лінії. У таких системах значущими родичами для чоловіків є інші чоловіки з числа родичів матері
МЕДИКАЛИІЗАЦІЯ Процес закріплення медичних «ярликів» за тими типами поведінки, які вважаються соціально або морально небажаними. Цей термін володіє певним підтекстом, що полягає в тому, що сучасна медицина претендує на зцілення суспільства від усіх проблем (включаючи вандалізм, алкоголізм, гомосексуальність, небезпечну їзду або політичну девиантность), варто тільки визнати їх «хворобами».
МЕЖИ ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНОЇ визначені культурні стандарти, які формуються на фундаментальних цінностях.
МЕЙО Елтон (1880 –1949) – американський соціолог і психолог, один з основоположників американської індустріальної соціології і доктрини “людських відносин”.
МЕРІТОКРАТІЯ У мерітократичній системі соціальні позиції в рамках професійної структури повинні займатися на підставі заслуг (merits), що визначаються скоріше щодо універсальних критеріїв досягнення, ніж приписаних критеріїв, таких, як вік, стать або успадкований стан.
МЕРТОН Роберт К. (MERTON, Robert К.) (р. 1910-2003) американський соціолог, почесний професор Колумбійського університету, був президентом Американської соціологічної асоціації. Вніс значний внесок у розробку і формування ряду провідних галузей соціології: теорії і методології структурного функціоналізму, соціології науки, вивчення соціальної структури, бюрократії, соціальної дезорганізації та інших. Був продовжувачем класичної традиції в соціології.
МЕТАСОЦІОЛОГІЯ галузь соціологічного знання, котра вивчає соціологію як наукову теорію через критерії її відповідності загальним науково-методологічним принципам.
МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК метод отримання соціологічної інформації шляхом опитування експертів
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ ИНДИВИДУАЛИЗМ Доктрина, согласно которой все социологические объяснения сводимы к характеристикам отдельных индивидов.
МЕХАНІЦИЗМ СОЦІАЛЬНИЙ напрям у соціальній теорії, що бере за основу поняття механізму-системи. Відповідно до основних ідей механіцизму робота механізму, як і суспільства загалом, забезпечується функціональною спеціалізацією його частин, а також їх інтеграцією в єдине ціле.
МИХАЙЛОВСЬКИЙ Микола Костянтинович (1842 –1904) – російський соціолог і соціальний психолог, публіцист, теоретик народництва. Один із творців суб’єктивної соціології, базованої на так званому суб’єктивному методі, похідному від позитивістських побудов.
МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович 15.02.1942, с. Косичі Суразького р-ну Брянськ, обл.) — укр. соціальний філософ, політолог, соціолог. У 1969 р. закінчив Київський держ. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. Д-р філос. наук (1987), проф. (1988). З 1969 р. по 1990 р. працював у Ін-ті філософії, з 1990 р. працівник Ін-ту соціології НАН України (мол. наук, сні проб., ст. наук, співроб., провідний наук, співроб., зав. відділу). Один з засновників політол. напряму досліджень у сучасній Україні. Мас близько 100 друк, праць, у т.ч. кілька моногр.
МИХЕЛЬС Роберт (MICHELS, Robert) (1876-1936) Немецкий социолог и экономист; занимался изучением национализма, социализма, фашизма, социальной мобильности, элит и роли интеллектуалов. Наиболее известен своей работой «Политические партии» (Michels, 1911), в которой он сформулировал «железный закон олигархии» в демократических организациях.
МІГРАЦІЯ просторове переміщення, переселення осіб чи їх груп, пов’язане зі зміною місця проживання на достатньо тривалий термін.
МІД Джордж (MEAD, George H.) (1863-1931) американський філософ, соціолог і соціальний психолог, знаний представник прагматизму. Провідним положенням у концепції М. є поняття міжіндивідуальної взаємодії: суспільство і соціальний індивід (соціальне “Я”) конституються в сукупності процесів взаємодії.
МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ первинні відносини між людьми, які характеризуються емоційною насиченістю та взаємним задоволенням і суб’єктивно переживаються індивідами.
МІКРОСЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ сукупність малих груп, контактних колективів і організацій, в які включається особистість в процесі соціального спілкування і діяльності. Знання М.с. клієнта – найважливіший чинник успішної соціальної діяльності.
МІКРОСОЦІОЛОГІЯ напрямок у соціології, який орієнтується на аналіз соціальних явищ і процесів у відносно невеликих соціальних системах (наприклад, сім’ї), обмежується емпіричним описом ізольованих подій, абстрагується від дослідження їх зв’язку з процесами макрорівня.
МІКРОСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА сталі зв’язки в малих групах, що виникають між індивідами на основі їх соціальних статусів і ролей, а також соціальних норм та цінностей.
МІЛЛС Чарльз Райт (MILLS, C.Wright) (1916-1962) Американський соціолог, який вкрай критично ставився до традиційної соціальної науки через те, що вона зміцнює поширені упередження щодо політичної влади і соціальної нерівності. У роботі «Білі комірці» (Mills, 1951) Міллс розглядає соціальні характеристики американського середнього класу. В «Пануючій еліті» (1956) він аналізує структуру влади в Сполучених Штатах як інтегровану множину еліт у різних сферах.
МІСЬКИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ Л. Вірт (Wirth, 1938) в статті, яка, як стверджується, є самою цитованої роботою в соціології, спробував описати і пояснити спосіб життя, характерний для міста. Згідно Вірту, місто відрізняється цілим рядом рис, що включає втрату первинних відносин, слабший соціальний контроль, більш високу ступінь поділу праці, більш важливе значення засобів масової комунікації і схильність городян ставитися один до одного інструментально. Ці риси зумовлені трьома основними факторами – чисельністю, щільністю і гетерогенністю населення.
МОБІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА процес переміщення індивідів між ієрархічним або іншими елементами соціальної структури: трудовими колективами, соціальними групами та верствами, категоріями населення.
МОДЕЛЬ ХОМАНСА теорія групової поведінки, що вивчає створення неформальних груп у робочій обстановці. Основними елементами є взаємодія, відчуття, дії.
МОДЕРНІЗАЦІЇ ТЕОРІЯ теоретичне обгрунтування методів оновлення архаїчних, традиційних, закритих суспільств, їх переходу до низки сучасних суспільств.
МОДЕРНІЗМ течія в етносоціології, представники якої пов’я’зують виникнення нації з модерними часами, тобто періодом, розпочатим французькою революцією 1789 р. в політиці та індустріальною революцією в економіці.
МОЛОДЬ соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, пізнавальні, психічні, культурно-освітні тощо особливості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення ЇЇ внутрішніх сутнісних Сил і соціальних якостей.
МОНОГАМІЯ (від гр. monos – один, єдиний і gamos – шлюб) – одношлюбність, форма шлюбу і сім’ї, коли складається міцний союз чоловіка, жінки та їхніх дітей.
МОРАЛЬНАЯ СТАТИСТИКА Одно из направлений изучения общества, предшествовавших социологии во Франции в XIX в. Моральная статистика включала в себя сбор сводных социальных данных, характеризующих, как полагалось, социальную патологию — самоубийства, разводы, убийства и внебрачную рождаемость.
МОРЕНО Джекоб Леві (20.05.1892 — 14.05.1974) — амер. соціальний психолог, психіатр, засновник соціометрії. Закінчив Віденський ун-т, працював у психіатричних закладах Австрії та США (з 1927); створив перший терапевтичний театр психодрами (1936); видавець міжнар. журналів “Соціометрія” та “Психотерапія” (1937); засновник та керівник Ін-ту соціометрії та психодрами (Ін-т М., 1940); проф. Нью-йоркського ун-ту (1951). Перебував під впливом поглядів З. Фрейда, Г. Зіммеля, Л. Візе, Ч. Кулі. Вивчаючи психол. відмінності людей у невеликих групах, бажаючи не тільки розглядати соціальні проблеми, а й вирішувати їх, М. створює з цією метою нову науку про основні соціальні закони — соціономію. Вона охоплює всі рівні соціального життя людей через вивчення процесів у малих групах (соціодинаміка). Він створює систему особливих методів виявлення та кількісного виміру міжособистісних взаємовідносин людей у малих групах (соціометрія) та концепцію лікування особливими методами людей чи розв’язання проблем, пов’язаних з браком навичок поведінки в малих групах (соціатрія).
МУЖНІСТЬ (МАСКУЛИННІСТЬ) У багатьох суспільствах чоловікам і жінкам приписуються різні відмінні якості. У сучасних західних суспільствах «мужність» означає агресивність, незалежність і активність. Питання про те, чи є ці якості реальними характеристиками гендеру, детермінуються вони біологічно чи соціально, і яким чином вони підтримують владу чоловіків у суспільстві, викликають жваву полеміку.
МУР Баррінгтон, молодший (MOORE, Barrington, Jr.) (р.1913) З 1951 р викладач соціології та старший науковий співробітник Центру російських досліджень Гарвардського університету; вніс великий внесок у порівняльну та історичну соціологію. Найбільш значуща робота Мура – «Соціальні витоки диктатури і демократії» (Moore, 1967), де розглядаються відносини між соціальними класами (особливо між селянством і землевласниками) в Англії, Франції, Сполучених Штатах, Імператорському Китаї, Японії та Індії.
НАКЛЕЮВАННЯ ЯРЛИКІВ» ТЕОРІЯ У соціології девіантності вирази «теорія наклеювання ярликів» і «теорія соцієтальної реакції» часто використовуються як взаємозамінні: обидва в рівній мірі підкреслюють те, що в рамках соціологічного пояснення девіантність розглядається як продукт не індивідуальної психології або генетичної спадковості, а соціального контролю.
НАПРУЖЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА хиткий стан соціально-політичних відносин, що виникає в наслідок дії дестабілізуючих факторів, виявляється у зростанні негативних соціальних настроїв та деструктивної поведінки і здатний порушити рівновагу суспільних сил, ставлячи при цьому під загрозу стабільність у суспільстві.
НАРОДНІ ЗВИЧАЇ Цим поняттям, запропонованим У.Г. Самнером (Sumner, 1906), позначаються усталені і соціально санкціоновані види повсякденної діяльності в рамках невеликого суспільства. Народні звичаї відрізняються від нравів, бо не є абстрактними принципами і є менш суворо контрольованими.
НАТОВП короткочасна, внутрішньо і зовнішньо неорганізована контактна група людей, об’єднаних просторовою близькістю і тимчасовими, перехідними інтересами, яка діє удавано одностайно і емоційно, з високим рівнем конформізму.
НЕРІВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА специфічна форма соціальної диференціації, за якої окремі індивіди, соціальні групи та класи перебувають на різних щаблях вертикальної соціальної ієрархії, мають нерівні життєві шанси і можливості свого розвитку.
НЕФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ гpупи людей, що виникли спонтанно, якi pегуляpно взаємодiють для досягнення певної мети.
НІКОЛАЄНКО Леонід Григорович (10.07.1944, шахта 5/6 ім. Димитрова, нині — м. Димитров Донецької обл.) — укр. соціолог. Закінчив філос. ф-т Київського держ. ун-ту ім.Т. Г. Шевченка (1974). Канд. філос. наук., доцент (1984). Наук, діяльність пов’язана з розробкою методології соціол. досліджень, теорет. проблем соціології культури, соціального досвіду як основи культури.
НІСБЕТ Роберт (NISBET, Robert А.) (р.1913) Заслужений професор у відставці Колумбійського університету, володар премії Альберта Швейцера, співробітник Американського інституту досліджень соціальної політики (American Enterprise Institute for Public Policy Research). Його підхід до соціологічних проблем був на рідкість послідовним і впливовим. У роботах Нісбета можна виділити дві області: (1) дослідження девелопменталізма (ідеї розвитку) в соціальній думки і (2) аналіз порядку і дезорганізації у соціальній сфері (або громади і конфлікту).
Номіналізм напрямок в соціології, згідно з яким всі соціальні явища отримують реальність тільки як реалізація цілей, установок, мотивів індивіда.
НОМІНАЛІЗМ у соціології теоретична і методологічна орієнтація в соціології, суть якої полягає в тому, що джерелом і єдиним суб’єктом соціального є індивід і його соціальні дії; саме із соціальної дії індивіда повинні виводитися характеристики соціального процесу.
НОМІНАЛЬНІ СПІЛЬНОСТІ спільноти, які виділяються соціологами з метою вивчення певних проблем (напр., спільність українських педагогів).
НОНКОНФОРМІЗМ стан, що передбачає непогодження індивідів з існуючим ладом, його цінностями та застосування різних форм протесту проти них та існуючої системи.
НОРМАТИВИ СОЦІАЛЬНІ науково обгрунтована характеристика оптимального стану соціального процесу (або однієї з його сторін), отримана на основі обліку об’єктивних закономірностей соціального розвитку. Диференціюються в залежності від конкретних національних, природних, соціально-демографічних особливостей, а також по сферах життєдіяльності людини (труд, соціально-політичне життя, культура, побут, міжособистісні відносини). На відміну від сфери труда, культури, побуту визначення нормативів в інших сферах утруднюється. Тому в практиці планування використовується поняття соціального орієнтира.
НОРМИ СОЦІАЛЬНІ засновані на цінностях правила поведінки; очікування і стандарти, які регулюють дії і вчинки людей та суспільне життя загалом, зміцнюючи стабільність і єдність суспільства.
НОРОВИ У.Г. Самнер (Sumner, 1906) визначив норови як зразки культурної і моральної дії, що сприяють цілісності певної групи людей. Нрави – це традиційні стандарти розпорядчого характеру, які підтримують існування соціальної групи, регулюючи поведінку індивідів.
НУВОРИШ [фр. nouveau riche – новий багач] – людина, яка швидко розбагатіла тим чи іншим (законним або незаконним) шляхом і не змогла ще серйозно адаптуватися до нового соціального середовища; багач-вискочка, який проник у вищі верстви суспільства.
НУКЛЕАРНА СІМ’Я сімейна структура, яка складається з дорослих батьків і дітей, що перебувають на їх утриманні.
Обміні теорія концепція про соціальну взаємодію, згідно з якою на поведінку людей впливає те, як воно винагороджувалося в минулому.
ОБРАЗ ЖИТТЯ філософсько-соціологічна категорія, що означає стійкий спосіб життєдіяльності людей, що склався в певних суспільно-економічних умовах, що є в нормах їх спілкування, поведінки, складі мислення.
Обряд сукупність символічних стереотипних колективних дій, що втілюють у собі ті чи інші соціальні ідеї, уявлення, норми та цінності і викликають певні колективні почуття.
ОБРЯДИ ПЕРЕХОДУ Антропологічний термін, що використовується для позначення публічних церемоній, за допомогою яких відзначається перехід індивіда або групи до нового статусу – наприклад, церемоній посвяти. В індустріальному суспільстві подібні обряди, зазвичай пов’язані з певними переходами в рамках життєвого циклу, не мають настільки ж важливого значення, як у традиційному, хоча можуть зберігатися у вигляді таких церемоній, як вінчання.
ОБЩИНА (у широкому розумінні) — найрізноманітніші спільності; міські комуни, сільські товариства, земляцтва, релігійні, професійні об’єднання та ін.); 2) об’єднання людей на підставі колективного володіння засобами виробництва і повного або часткового самоврядування, наприклад сімейна, родова та ін.
ОДИНАК людина, що мешкає одна і не підтримує регулярного зв’язку з родичами.
ОЛЕСНЕВИЧ Любомир Олександрович (26.08,1921, на Лемківщині, в с. Богуша Ново-Санчського повіту Краківського воєводства, Польща — 17.06,1983, Львів). Започаткував новий напрям в індустріальній соціології — соціальне планування підприємств та регіонів. Завдяки працям О, та очолюваного ним колективу в 70-х рр. сформувалась львівська школа індустріальної соціології, яка справила помітний вплив на розвиток цієї галузі в СРСР.
ОМНІЦИД соціальне явище, яке вивчають екосоціологи, що означає вимирання людини як зоологічного виду.
ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ документ, упорядкований за змістом та формою наборів питань та висловів, що застосовується для збирання первинної соціальної інформації у вигляді писемних та усних відповідей обстежуваних осіб (респондентів).
ОПИТУВАННЯ процес отримання інформації про досліджуємий об’єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником (чи його представником) та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.
ОПИТУВАННЯ АНКЕТНЕ один із основних використовуваних видів соціологічного опитування, у якому на відміну від інтерв’ю респондент сам читає запитання анкети та сам фіксує свої відповіді.
ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНІ це форма об’єднання людей з метою досягнення певних цілей на засадах позаособистісних формальних стосунків.
ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕОРІЯ Даний термін позначає сукупність емпіричних спостережень і теоретичних висновків щодо, по-перше, факторів, що впливають на організаційну структуру, і, по-друге, соціальної поведінки на підприємствах, зокрема поведінки технічного, професійного та менеджерського складу. Теорія організації виросла з соціологічного аналізу бюрократії, наслідком якого було визнання існування безлічі різноманітних організаційних форм і менеджерських структур.
ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА Поняттям культури позначаються загальноприйняті зразки поведінки і загальні цінності, переконання і допущення, які виявляються в рамках соціальних груп.
ОРГАНІЗМ СОЦІАЛЬНИЙ 1) конкретне суспільство, що функціонує як цілісність, і в межах якого відбувається відтворення матеріальних засобів існування і самої людини. 2) за Г.Спенсером, суспільство, що розглядається за аналогією з живим організмом.
ОРГАНІЧНА АНАЛОГІЯ Спроба розуміння структури і функцій людського суспільства за аналогією з природою живих організмів. Наприклад, подібно організмам у природі суспільство стає більш складним і диференційованим з погляду соціальної структури в процесі еволюційної зміни.
ОРГАНІЧНА ШКОЛА В СОЦІОЛОГІЇ напрям у західній соціології кінця XIX — початку XX ст., що розглядав суспільство як аналог природного організму і намагався проголосити життя наслідком прямої проекції біологічних закономірностей. У другій чверті XX ст. концепції О.ш.вс. втратили своє значення.
ОСНОВА ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНОЇ соціальні дії, орієнтовані на інших суб’єктів, які зачіпають їх життєдіяльність, інтереси і зумовлюють відповідну реакцію.
ОСОБА поняття, яке розкриває предметні ознаки індивідуальності стосовно окремих соціальних структур – груп, колективів, організацій, рухів тощо (напр., особа політика)
ОСОБА МАРГІНАЛЬНА людина, що перебуває на межі різних соціальних систем, усвідомлюючи їх цінностне протистояння та вступає з ними у суперечність, а також не приймається жодною групою за свого.
ОСОБИСТІСТЬ відносно стійка система соціально значущих та індивідуальних рис, що формуються у процесі соціалізації і є продуктом індивідуального досвіду та соціальної взаємодії.
ОССОВСЬКИЙ Володимир Леонідович (1935, м. Одеса) — укр. соціолог, фахівець у галузі соціології громадської думки. Д-р філос. наук, проф., зав. відділу методології і методів соціол. досліджень Ін-ту соціології HAH України, проф. каф. соціології Нац. ун-ту “Києво-Могилянська академія”. У 1961 р. закінчив істор. ф-т Одеського держ. ун-ту. Працював викладачем. Нині читає курс історії філософії, курс теорет. соціології, курс практ. соціології. Веде плідну наук, діяльність. Галузь наук, досліджень: методологія соціол. досліджень, соціальні орієнтації молоді, соціологія громадської думки. Розробив концепцію ідентифікації феномена громадської думки, виявлення її соціальних суб’єктів в умовах трансформації посттоталітарних суспільств.
ПАНЕЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ [лат. panel – панель, список] – вид повторного конкретно-соціологічного дослідження, що передбачає вивчення одного й того ж соціального об’єкта через задані проміжки часу за однією й тією ж програмою і методикою.
ПАНІНА Наталія Вікторівна (10.12.1949, м. Сочі, РРФСР) — укр. соціолог і психолог, фахівець у галузі соціальної психології, методології соціол. досліджень та соціології медицини, доктор соціол. наук (1993).
ПАНОПТИКУМ симптом посилення нагляду і соціального контролю в сучасному суспільстві; система безперервного спостереження і контролю за кожним аспектом життя в’язня.
ПАНУВАННЯ взаємодія, що має інституціональні форми та передбачає поділ суспільства на панівні та підпорядковані групи, а також виокремлення особливого управлінського апарату.
ПАРАЗИТИЗМ СОЦІАЛЬНИЙ суспільно неприйнятний спосіб існування певних соціальних груп та індивідів, за якого присвоєння сусп. благ, і цінностей супроводжується порушенням основних норм і законів суспільства.
ПАРЕТТО ВІЛЬФРЕДО (1848 – 1923) – італійський інженер, який наприкінці свого життя сформулював декілька соціологічних ідей відносно суспільних еліт та соціальної системи в цілому, які хоча й не витримали перевірку часом, але вплинули на розвиток окремих напрямів в соціології.
ПАРІЯ [тамільське парайян – недоторкана каста] – одна з нижчих “недоторканих” каст в Індії; 2) безправний, пригнічений, принижений індивід, соціальна група, народ; 3) за М.Вебером, група населення, яка зневажається, безправна, ендогамна, позбавлена необхідних соціальних контактів і можливостей входження в інші соціальні групи
ПАРК Роберт (1864–1944) – американський соціолог, один із засновників Чікагської школи, автор “класичної” соціально-екологічної теорії.
ПАРСОНС Толкотт (PARSONS, Talkott) (1902 – 1979) – впливовий американський соціолог, який розробляв функціональні підходи до пояснення суспільства, а також сформулював концепцію соціального порядку, що характеризувала суспільство як самопідтримуючу соціальну систему, діючу в зовнішньому навколишньому середовищі.
ПАРТИКУЛЯРИЗМ [лат. particularis – частковий] – принцип соціальної та політичної активності, орієнтований на захист приватних чи вузькогрупових інтересів.
ПАРТНЕРСТВО СОЦІАЛЬНЕ форма регулювання соціальних відносин між соціальними суб’єктами через розроблення і реалізацію спільних соціальних угод на визначені терміни.
ПАСИВНІ БІДНІ” люди (зазвичай безробітні), які тривалий час одержують соціальну допомогу і не займаються (або перестали займатися) пошуками роботи чи інших шляхів поліпшення свого рівня життя.
ПАСИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА небажання брати активну участь у діяльності, спрямованій на вдосконалення, зміну соціально-економічного і політичного устрою, орієнтація на пасивне сприйняття волі більшості, відмова від участі в гострих формах соціального протесту
ПАТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА специфічна форма відхилення від інституціонально обумовлених вимог до соціальної поведінки, що за певних умов породжує нетерпимість (соціально-класову, національну, расову, релігійну, побутову тощо).
ПАТРІАРХАТ Панування чоловіків над жінками, що спостерігається в ряді абсолютно різних суспільств. Даний термін використовується також для позначення типу організації домогосподарства, при якому старший чоловік панує над усім домогосподарством, включаючи більш молодих чоловіків. Незважаючи на те, що чоловіче панування часто пояснюється з погляду біології (зазвичай за допомогою посилання на необхідні функції відтворення, виконувані жінками), більшість соціологів стверджує, що патріархат відноситься до соціальних, а не природних відносин.
ПАТРОНАЖ вид соціального обслуговування, переважно на дому, індивідуальних клієнтів і груп ризику, який полягає в постійному соціальному нагляді, регулярному відвідуванні їх житла соціальними (і іншими) працівниками, наданні ним необхідної економічної, матеріально-побутової, лікувально-профілактичної допомоги тощо.
ПАТРУШЕВ Володимир Іванович (06,09,1938, м. Чернушка Пермської обл.) – укр. соціолог. Спеціалізується в галузі інноваційних соціальних технологій і соціального управління.
ПАУПЕР злидар; людина, позбавлена будь-яких засобів до існування і навіть найближчих перспектив на отримання їх
ПАУПЕРИЗАЦІЯ процес масового зубожіння населення
ПАУПЕРИЗМ психологія і стиль соціального явища поведінки пауперів; результат масових злиднів, збідніння населення, зумовленого дією несприятливих соціальних факторів, що закономірно виявляються.
ПЕРЕДБАЧУВАНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ Термін, що описує поведінку індивідів, які передбачають свій майбутній статус, приймаючи звичаї, культуру або поведінку соціальної групи, до якої вони хочуть або збираються приєднатися.
ПЕРЕМІЩЕННЯ ВИМУШЕНЕ сукупність територіальних переміщень людей, пов’язаних із постійною або тимчасовою зміною місця їх проживання через незалежні від них причини, переважно всупереч їх бажанню.
ПЕРЕМІЩЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ вияв вертикальної або горизонтальної соціальної мобільності, яке виражається у зміні групової належності людини.
ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ різновид суцільного соціального дослідження.
ПЕРЕСЛІДУВАННЯ проста форма соціального конфлікту, яка використовується сильнішою стороною з метою застрахати чи скомпроментувати протилежну сторону.
Пересуд (передсуд) Див. Забобони
ПИЛНИЕНКО Валерій Євгенович (29.04.1957, с. Дібровне Городнянського р-ну Чернігівської обл.) — укр. соціолог. Спеціаліст у галузі методології та методики соціол. досліджень, екон. соціології, соціальної психології.
Пилотажное исследование пробное исследование преимущественно методической направленности, цель которого проверка качества социологического инструментария.
ПІДДУБНИЙ Володимир Андрійович (27.07.1940, м. Харків) — укр, соціолог. Сфера наук, інтересів — суспільство в кризових ситуаціях, соціологія управління, соціологія етносу, соціологія організацій. Наук, спеціалізація – соціальні інновації.
ПІДПРИЄМНИЦТВА СОЦІОЛОГІЯ галузь екон. соціології, що вивчає історію і проблеми становлення підприємництва, потреби, цінності та мотиви діяльності бізнесменів, моделі їх поведінки.
ПІДХІД СТРУКТУРНИЙ методологічний підхід до соціологічного аналізу соціального світу. Розуміння суспільства як цілого, де частини ідентифікуються і набувають значення через свої зв’язки з цілим, започаткований О.Контом, К.Марксом, Г.Спенсером, далі розвинений Е.Дюркгеймом, Б.Малиновським, А.Р.Радкліфф#Брауном та ін.
ПІЧА Володимир Маркевич (26.04.1938, м. Херсон) — укр. соціолог. Закінчив Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. Працює проф. каф. суспільно-гуманітарних наук Укр. академії друкарства (м. Львів). Канд. філос. наук. (1970), доцент (1972), д-р соціол. наук (1992), проф. (1996). Наук, інтереси: соціологія вільного часу, соціологія сім’ї.
ПЛЕМ’Я тип етнічної спільності і соціальної організації.
ПОБЄДА Неллі Олександрівна (18.05.1937) — укр. соціолог, спеціаліст у галузі соціології культури, науки, освіти.
ПОБУТ сфера позавиробничого соціального життя, в якій відбувається задоволення потреб людей в їжі, одязі, житлі, лікуванні і підтримці здоров’я, відпочинку, розвагах, освоєнні духовних цінностей.
ПОВЕДІНКА АНТИСОЦІАЛЬНА тип поведінки, який характеризується запереченням соціальних норм цінностей, прийнятих у даному суспільстві.
ПОВЕДІНКА СОЦІАЛЬНА форми людської активності в суспільних системах різних рівнів, що характеризують соціальність людини з боку зовнішніх проявів її діяльності.
ПОГОРІЛИЙ Олександр Іванович (23.09.1940, с. Онішки Оржицького р-ну Полтавської обл.) — укр. соціолог, фахівець у галузі історії і теорії соціології.
ПОДШИВАЛКІНА Валентина Іванівна (05.02.1952) — укр. соціолог. Галузь наук, інтересів: проблеми соціол. діяльності, розробка та впровадження соціальних технологій, соціо- технол. регуляції діяльності особи і соціальних груп в організаціях.
ПОЗИТИВІЗМ термін, введений О.Контом; це — методологічна позиція у суспільних науках взагалі і соціології зокрема, яка випливаєз розуміння суспільства та його закономірностей за аналогією до природи. Вважає, що справді науковим є лише таке знання, яке здобуте точним використанням наукового методу, через збирання і аналіз емпіричних даних та послідовну перевірку гіпотез. Згідно з ним, соціологія, як і інші соціогуманітарні науки, повинна бути побудована за зразком природничих наук.
ПОЗИЦІЯ СОЦІАЛЬНА місце індивіда або групи в системі відносин в суспільстві, що регламентує стиль їх поведінки та визначається сукупністю специфічних ознак.
ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНІ якісні і кількісні характеристики властивостей і станів соціальних об’єктів і процесів. Розрізнюють демографічні, економічні, соціально-структурні і інші П.с.
ПОКОЛІННЯ (генерація) 1) сукупність людей, які належать до певних вікових інтервалів, вік яких вписується в часовий проміжок між народженням їх дітей; 2) нащадки подружньої пари чи сукупності пар за ступенем спорідненості.
ПОЛІАНДРІЯ (від грец. poly — багато і aner — чоловік, мужчина) — шлюб між одною жінкою і декількома чоловіками.
ПОЛІГАМІЯ (від грец. gamos — шлюб) — шлюб між кількома людьми (багатоженство або багатомужжя).
ПОЛІГІНІЯ (від грец. gyne жінка) — шлюб між одним чоловіком і декількома жінками.
ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ процес включення індивида в політичну систему шляхом засвоєння ним досвіду попередніх поколінь.
ПОЛІТИЧНА СОЦІОЛОГІЯ галузь соціології, що досліджує політику і політичні відносини.
ПОЛІТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ диференціація людей по групам в залежності від їхньої можливості суттєво впливати на хід політичних процесів в державі і світі.
ПОЛТОРАК Володимир Абрамович (09.06.1943, м. Караганда, Казахстан) — укр. соціолог. Основні напрями досліджень: соціологія праці, соціологія громадської думки, соціологія освіти, маркетингові дослідження ринків товарів та послуг.
Польове дослідження дослідження, яке проводиться в природних умовах, де зазвичай проявляється досліджувана соціальна поведінка.
ПОЛЯРИЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА поділ суспільства на групи, верстви, класи, які різко відрізняються матеріальним становищем, можливостями доступу до духовних і матеріальних благ, що зумовлено соціальною нерівністю.
ПОПОВА Ірина Марківна (1931) — укр. соціолог. Є спеціалістом з проблем соціології праці, соціальної філософії, заг. соціології, соціології культури, соціального планування та управління.
ПОРЯДОК ГРОМАДСЬКИЙ поняття, що виражає ідею організованості суспільного життя, упорядкованості соціальної дії чи соціальної системи.
ПОРЯДОК СОЦІАЛЬНИЙ 1) організованість суспільного життя, упорядкованість соціальних дій, соціальної системи; 2) сукупність існуючих у даному суспільстві інститутів і способів їх впливу на соціальне життя; 3) умови існування, за яких формуються, підтримуються і руйнуються різноманітні зразки соціальної організації.
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО суспільство, яке базується на інформації, що є фундаментом його розвитку і усіх соціальних відносин.
ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА ТЕОРІЯ претендує на роль загальносоціологічної теорії поступального розвитку людства.
ПОХИЛИЙ ВІК останній відрізок життя людини, пов’язаний з пониженням її здібностей і соціальної цінності, а також з відокремленням від попередніх соціальних зобов’язань.
ПОХОДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ ознака, яка відображає зв’язок індивіда з тією або іншою соціальною групою, класом, шаром; виникає в момент народження і зберігається на початкових етапах соціального становлення особистості. Фіксується на основі соціального статусу батьків, їх майнового положення, роду занять, національності (раси) і місця проживання. Врахування П.с. в його зв’язку з соціальним положенням – важливий чинник успішної роботи з клієнтами.
ПРАЦІВНИК СОЦІАЛЬНИЙ державний службовець або працівник благодійних недержавних фондів чи інших організацій, який займається як своєю основною роботою (роботою за сумісництвом, роботою на громадських засадах) діяльністю з реалізації соціальних заходів, які є складовими частинами державних (недержавних) благодійних соціальних програм.
ПРЕСТИЖ СОЦІАЛЬНИЙ співвідносна оцінка соціальної ролі або дії соціальної чи професійної групи, інституту, фізичної, психологічної якості тощо, яку поділяють члени даного суспільства на підставі певної системи цінностей.
ПРИБИТКОВА Ірина Михайлівна (08.02.1937, м. Владивосток, Росія) — укр. соціолог і демограф. Фахівець з теорії та методології соціальної мобільності., соціолог сім’ї та шлюбу, соціолог міста та села, соціальної демографії.
ПРИВАТИЗМ (ВІДОСОБЛЕННІСТЬ) Термін, що використовується для позначення такого способу життя, при якому люди більшу частину часу проводять не в публічному, а в приватному просторі чи в колі сім’ї.
ПРИВІЛЕЙ СОЦІАЛЬНИЙ виняткове право і перевага окремих осіб, груп, класів, установ, що недоступні для більшості людей. У рабовласницькому і феодальному суспільствах П.с. юридично і політично закріплювався як кастовий привілей. Однак ліквідація останніх не призвела до знищення П.с. Він зберігся під впливом майнових відмінностей, відмінностей положення в державних, партійних і інших структурах. Збереження П.с., зокрема, пов’язане з відмінністю “стартових можливостей” (майнових, культурних, освітніх) людей, груп, шарів. П.с. нерідко санкціонується юридично, але головним чином реалізовується де-факто.
ПРИКЛАДНА СОЦІОЛОГІЯ галузь соціологічної науки, покликана на базі фундаментальної соціології вивчати шляхи, форми і методи вирішення практичних питань оптимізації організації, функціонування і розвитку соціального життя і на цій основі виробляти відповідні рекомендації, плани, прогнози та ін.
ПРИМІТИВНЕ СУСПІЛЬСТВО В еволюційній антропології примітивні суспільства розглядаються в якості певної стадії, з якої починається розвиток більш складних суспільств. Використання цього терміну часто припускало, що сучасна людина розумніша, ніж його дикі нерозумні предки. Поза цим пов’язаним з упередженням контекстом примітивне суспільство розглядається як суспільство доіндустріальне, невелике за масштабом, в якому відсутня грамотність, а технологія є простою і традиційною. У соціології перевага віддається альтернативним термінам, таким, як «докапіталістичне» або «традиційне суспільство».
ПРИРОДНІ СПІЛЬНОТИ спільноти, які реально існують (національні, територіальні і т.д.).
ПРИРОДНО-НАУКОВА ШКОЛА в соціології напрямок в рамках неопозитивистской соціології, яке набуло поширення в США в 1930-1940-х. Його філософською основою послужив прагматизм і інструменталізм Дж. Дьюї. Представники цієї школи (Дж. Ландберг, Р. Бейн, С. Додд) висунули ідею створення “наукової соціології” за прикладом розвинених фізичних наук, що передбачає застосування в соціологічних дослідженнях таких же точних і об’єктивних методів, як в природознавстві на тій підставі, що соціальні явища підкоряються законам, загальним і для природи, і для соціуму.
ПРИСТОСУВАННЯ один із основних соціальних процесів, змістом якого є прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей і еталонів поведінки нового середовища, у випадку, коли норми, цінності та еталони поведінки, що засвоєні у старому середовищі, не задовольняють нагальні потреби.
ПРІМОРДІАЛІЗМ (від англ. primordial — первісний, споконвічний) — напрям в етносоціології, представники якого дотримуються думки про давність, одвічність існування нації з архаїчних часів (наприклад, нація римлян доби античності).
ПРІОРИТЕТ СОЦІАЛЬНИЙ соціальне завдання, яке визнається групою або суспільством як невідкладне і потребує першочергового вирішення.
Проблема соціальна життєве суспільне протиріччя, яке вимагає організації цілеспрямованих дій на його усунення.
Програма соціологічного дослідження виклад його цілей, загальної концепції, вихідних гіпотез разом з логічною послідовністю операцій для їх перевірки.
ПРОГРЕС СОЦІАЛЬНИЙ послідовне сходження до більш складних форм суспільного життя, що здійснюється в результаті розв’язання суперечностей, які розгортаються на попередніх етапах розвитку.
ПРОЕКТУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ науково обґрунтоване конструювання системи параметрів майбутнього соціального об’єкта або якісно нового стану існуючого об’єкта; одна з форм соціального управління.
ПРОМІСКУЇТЕТ [лат. promiscuus – змішаний, спільний] – за Л.Морганом, стадія неупорядкованих статевих відносин у первісному суспільстві, що передувала виникненню шлюбу і сім’ї.
ПРОСТІР СОЦІАЛЬНИЙ 1) поле соціальної діяльності, яке містить сукупність значущих соціальних груп, індивідів, об’єктів у тому чи іншому їх взаємному розташуванні; 2) уявлення індивіда чи групи про своє місце у суспільстві.
ПРОТЕСТ СОЦІАЛЬНИЙ протидія осіб, соціальних груп або організацій з метою виразити непогодження у відповідь на дії, заходи або наміри інших соціальних суб’єктів, що утискають чи дискримінують їх соціально-економічні, політичні, правові, трудові, культурні, етнічні, релігійні права та інтереси.
ПРОТЕСТНИЙ РУХ громадський рух різних форм прояву, спрямований проти явищ і процесів суспільного життя, що засуджується громадськістю.
ПРОТЕСТУ АКЦІЯ тісно пов’язана с конфліктом дія (одноосібна, групова, локальна, регіональна, державна), що свідчить про неприйняття певної ситуації, заява про незгоду з певними діями або позицією, тим чи іншим рішенням, заперечення, відмова від здійснення тієї чи іншої дії.
ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ передісторія соціологічного знання, елементи якого існують у системі синкретичного суспільствознавства і філософії до його виокремлення як самостійної науки.
ПРОФЕСІЙНА СТРАТИФІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА розшарування професій за їх соціальним престижем та можливостями особистісного розвитку.
ПРОЦЕС СОЦІАЛЬНИЙ послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем; проявляється як рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної спрямованності.
ПРОШАРОК СОЦІАЛЬНИЙ сукупність індивідів, котрі мають загалом однаковий соціальний статус, що забезпечує їм приблизно рівний доступ до системи благ.
ПСИХІКА СОЦІЄТАЛЬНА (від лат. societas — спільність) — це історико-культурна і психол. готовність соціуму до відтворення певних поведінкових моделей реагування на проблемну ситуацію, необхідність вирішення нових завдань, які висуває перед людьми життя.
ПСИХОЛОГІЧНА ШКОЛА в соціології напрям, що виник на межі XIX–XX ст., представники якого (Г.Тард, Л.Уорд, У.Мак-Дугалл, Ч.Кулі та ін.) прагнули пояснити соціальні відносини і структуру на основі психологічних даних, властивостей людської психіки, аналізу безпосередньої взаємодії людей.
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ одна з течій соціологічного психологізму; розглядає суспільство як етап космічної еволюції, в якій кожен подальший етап акумулює досягнення попередніх та будується на них.
ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ одна з течій соціологічного психологізму, яка вивчає поведінку людей у великих групах і натовпах. Поведінка людей у натовпі відрізняється від їх поведінки в нормальних умовах і може призвести до вибухових та непередбачуваних ситуацій. У ранніх соціологічних працях французького соціолога Г.Ле Бона й сучасних теоріях американського соціолога Н.Смелзера та інших поведінка натовпу розглядається як потенційна загроза нормальному соціальному порядку.
ПУБЛІКА [лат. publicus – суспільний] – формально неорганізована група, члени якої мають спільні інтереси, що цілком усвідомлюються ними при опосередкованому спілкуванні і контакті; саме з погляду цих інтересів сприймає П. інформацію.
ПУБЛІЧНА СФЕРА наявність суспільного життя у вигляді участі людей у формуванні держави, публічному обговоренні питань, які викликають суспільний інтерес, і навіть у вигляді публічних закладів, тобто участь у справах поза домівкою та роботою.
РАБОЧАЯ АРИСТОКРАТИЯ Этим понятием обозначается высший и привилегированный слой работников физического труда, который благодаря своей редкой квалификации, стратегической позиции или организационной силе и силе профсоюзов обеспечивает себе более выгодные условия.
РАБСТВО В качестве института рабство определяется как форма собственности, при которой один индивид имеет право владеть другим. Подобно любым другим средствам производства раб является «вещью».
РАДИКАЛІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ властива деяким напрямам сучасної західної соціології тенденція перетворення політичного радикалізму в абстрактно-теоретичний (метафізичний) «радикалізм», спрямований проти соціології’ і принципу науковості соціологічного знання.
РАДЯНСЬКА СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ (РСА) громадська наук, організація, яка об’єднувала колективи і окремих осіб, котрі працювали в галузі соціології. Діяла в СРСР з 1958 до 1991 рр. Заснована для сприяння розвитку соціол. досліджень, використання їх результатів у соціальній практиці. Значну увагу РСА приділяла організації підготовки соціол. кадрів, формуванню служб соціального розвитку на підприємствах і в органах управління, удосконаленню соціальної статистики.
РАНГ СОЦІАЛЬНИЙ багатоманітна, агрегована (але не субординована) характеристика індивідів за багатством, владою, престижем, освітою, вихованням, способом життя тощо.
РАСА [фр. rase – рід, плем’я, порода] – група людей, яка історично сформувалася і має схожі, що передаються спадково, зовнішні ознаки (колір шкіри, волосся, очей, форми носа і губ, пропорції тіла тошо).
РАСОВО-АНТРОПОЛОГІЧНА ШКОЛА один із натуралістичних, біологізаторських напрямів суспільної думки; вважає головними причинами розвитку суспільства расові особливості, а чистоту раси розглядає як основну спонукальну силу розвитку цивілізації. У соціології цей напрямок представлений передовсім працями А.Гобіно.
РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. rationalis — розумний) — термін М.Вебера, який характеризує перехід від мимовільних, суб’єктивних традиційних способів поведінки до організації діяльності згідно з раціонально встановленими правилами.
РЕАБІЛІТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА відновлення основних соціальних функцій особистості, суспільного інституту, соціальної групи, їх соціальної ролі як суб’єктів основних сфер життя суспільства. Р.с. в змістовному плані по суті включає в концентрованому вигляді всі аспекти реабілітації.
РЕГРЕС [лат. regressus – повернення, рух назад] – перехід від більш високих соціальних форм розвитку до нижчих, зміни на гірше. Протилежність – прогрес (див.).
РЕДКЛІФФ-БРАУН Альфред P. (RADCLIFFE-BROWN, Alfred R.) (1881-1955) Редкліфф-Браун, як і Б. Малиновський, відомий завдяки своєму внеску в розвиток функціоналізму як теоретичного напрямку в британській антропології. Використовуючи порівняльний підхід, Редкліфф-Браун підкреслював значення взаємозалежності інститутів в рамках соціальної системи. Суспільство розглядалося ним як саморегулюючий організм, потреби якого задовольняються основними соціальними інститутами.
РЕІФІКАЦІЯ Поняття реіфікації, буквально означає процес упредметнення (process of making ‘thing-like’), було популяризоване Д. Лукачем. Він використовував його для опису ситуації, коли соціальні відносини представляються такими, що знаходяться поза людським контролем, оскільки вони придбали застиглу і незмінну якість, майже так, як якщо б вони були рисами природного, а не соціального світу.
РЕКС Джон (REX, John) (p. 1925) Британський соціолог; з 1984 по 1990 рр. займав пост професора-дослідника з проблем етнічних відносин у Астонського університеті (Бірмінгем). Його внесок у сучасну соціологію стосується двох областей. По-перше, у своїх роботах «Ключові проблеми соціологічної теорії» (Rex, 1961), «Відкриття соціології» (1973а), «Соціологія і демістифікація сучасного світу» (1974) і «Соціальний конфлікт» (1981) Рекс захищає класичну соціологічну традицію , виступаючи проти того, що він називає догматичними віяннями моди в сучасній теорії. По-друге, своїми роботами «Раса, громада і конфлікт» (Rex and Moore, 1967), «Проблема расових відносин у соціологічній теорії» (1970), «Раса, колоніалізм і місто» (1973b), «Колоніальні іммігранти в британському місті »(Rex and Tomlinson, 1979) і« Раса і етнічність »(1986) Рекс зробив внесок у вивчення расових відносин.
РЕПУТАЦІЯ [лат. reputatio – обдумування, міркування] – громадська думка, яка сформувалася щодо якостей, достоїнств і недоліків будь4кого.
РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ процес засвоєння нових соціальних ролей і статусів, цінностей і знань на кожному етапі життя людини.
РЕСПОНДЕНТ особа, яка в процесі опитування виступає як джерело первинної інформації.
РЕФЕРЕНТНА ГРУПА У процесі формування своїх установок і переконань і при здійсненні своїх дій люди порівнюють або ідентифікують себе з іншими людьми або групами людей, чиї установки, переконання і дії сприймаються ними як відповідний стандарт (appropriate measures). Такі групи називаються референтними групами.
РЕФОРМА СОЦІАЛЬНА перебудова, зміна будь-якої сфери суспільного життя (установ, порядків) при збереженні основ існуючого соціального устрою.
РИТУАЛ СОЦІАЛЬНИЙ форма соціально санкціонованої упорядкованої символічної поведінки, сукупність постійно повторюваних дій за встановленим порядком.
РІВЕНЬ ЖИТТЯ поняття, що характеризує міру задоволення соціально-екон. та духовних потреб людей. Р. ж. виявляється у кількості та якості благ та послуг, що споживаються, починаючи від первинних вітальних потреб (у харчуванні, житлі, одязі, освіті, праці, відпочинку та ін.) і закінчуючи високими потребами, пов’язаними із задоволенням духовних, моральних та естетичних запитів.
РІВНОВАГА СОЦІАЛЬНА принцип, покладений в основу позитивістських уявлень про суспільство як цілісне утворення, в якому гармонічно взаємодіють частини його або елементи.
РІД суспільна організація первісного суспільства, що ґрунтується на кровних родинних зв’язках та існує у формі матріархату чи патріархату, є ядром общини. Характерними рисами Р. є спільна назва, спільна мова, спільні звичаї та релігійні вірування.
РІТЦЕР Джордж (1940) — амер. соціолог, провідний ідеолог метатеоретизування в сучасній соціол. науці.
РОБІТНИЧИЙ КЛАС один із класів сучасного суспільства (як індустріальних, так і країн, що розвиваються), що займаються фізичною працею.
РОБОТА СОЦІАЛЬНА професійна сфера, пов’язана з використанням соціологічних, психологічних і педагогічних методів і прийомів, спрямованих на вирішення індивідуальних та соціальних проблем (бідність, безробіття, наркоманія, правопорушення тощо).
РОДОВИЙ ЛАД (або варварство) час повного утвердження виробничих відносин первісного суспільства, що припадає на період пізнього палеоліту.
РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА такий тип змін у суспільстві, що відзначається переходом усіх соціальних відносин до якісно нового стану; є наслідком взаємодії великої сукупності соціальних процесів, основою яких є цілеспрямована діяльність людей як суб’єктів цих процесів.
Розподіл праці диференціація видів діяльності, що складається в суспільстві в процесі історичного розвитку.
РОЗУМІЮЧА СОЦІОЛОГІЯ (від нім. verstehen) — напрям, започаткований М.Вебером, який вважав, що розуміння соціальної дії є основним завданням соціології. Соціолог повинен поставити себе на місце інших людей, щоби зрозуміти смисл їхніх дій, мету, яку вони перед собою ставлять. Розуміння є тим, що відрізняє соціологію від природничих наук.
РОЗШИРЕНА СІМ’Я Розширена сім’я традиційно визначається як соціальна одиниця, що включає батьків і дітей, а також інших, більш далеких родичів – можливо, бабусь і дідусів або дядьком і тіткою, які живуть разом під одним дахом.
РОЛЬ СОЦІАЛЬНА одна з категорій соціальної психології і соціології. В широкому розумінні – це суб’єтивне буття соціальної діяльності чи персоніфікована соціальна функція; роль як наказ, безособистісна соціальна норма в певній соціальній системі, тобто сукупність прав, обов’язків, наказів і правил, які визначають, що повинна робити людина, яка посідає в суспільстві певну соціальну позицію.
РОЛЬОВА НАПРУГА ситуація, коли в одній ролі є суперечливі експектації або неможливість ефективно і майже одночасно виконувати дві і більше соціальних ролей
РОЛЬОВА ПОВЕДІНКА реальна, фактична поведінка індивіда, який відіграє певну соціальну роль; на відміну від простого виконання ролі є очікуваною поведінкою.
Рольова система сукупність ролей, відповідних даному статусу.
РОЛЬОВА ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ соціологічна концепція, що базується на визнанні залежності соціальної ролі людини як істоти соціальної від очікувань інших людей, пов’язаних з їх розумінням соціального статусу конкретної особистості.
РОЛЬОВА ТЕОРІЯ СУСПІЛЬСТВА суспільство є упорядкована система так званих соціальних ролей, зміст яких визначається соціальними позиціями, тому соціальна поведінка людини прогнозовано визначається тією роллю, яку вона виконує і якість виконання якої контролюється суспільством.
Рольовий конфлікт ситуація, при якій людина стикається з суперечливими вимогами двох або більше несумісних ролей.
РОНГ Деніс Хьюм (WRONG, Dennis Hume) (p. 1923) У минулому редактор журналів «Соціологічні дослідження» (Social Research, 1962-64) і «Сучасна соціологія» (Contemporary Sociology, 1972-74) і професор Нью-Йоркського університету. Ранні дослідження Ронга були пов’язані з демографією (Wrong, 1966), проте найбільшу популярність йому принесла критика функціоналізму, теорій соціалізації та функционалистских теорій соціальної стратифікації.
РОСС Едвард (1866 – 1951) – один із засновників американської соціології і соціальної психології.
РУХ СОЦІАЛЬНИЙ сукупність колективних дій, спрямованих на підтримку соціальних змін або опору соціальним змінам в суспільстві або соціальній групі.
РУЧКА Анатолій Олександрович 20.01.1940, м. Темрюк Краснодарського краю, РРФСР) — укр. соціолог, д-р філос. наук, фахівець з теорії та історії соціології, соціології культури та масових комунікацій.
РЯДИ РОЗПОДІЛУ метод вивчення соціальних даних статистики.
САБОТАЖ проста форма соціального конфлікту, змістом якого є свідомі, часто приховані дії з метою нанесення збитків інтересам протилежній стороні.
САЄНКО Юрій Іванович (1936, м. Київ) — укр. соціолог, д-р екон. наук, проф. У 1954 р. закінчив Київський держ. пед. ін-т, Сфера наук, інтересів: соціальна експертиза, мат. статистика та моделювання в соціології, етнокультура та ін. Експерт з гуманітарних питань Представництва ООН в Україні, член Європейської соціол. асоціації, експерт МАГATE з соціальних проблем Чорнобильської катастрофи.
САКАДА Микола Онисимович 14.11.1936, с. Жукин Києво-Святошинського р-ну Київської обл.) є фахівцем у галузі соціології управління, соціології праці, мотивації людської діяльності.
САМОКОНТРОЛЬ вид соціального контролю; вияв усвідомлюваної регуляції особистістю власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред’явленим вимогам, цінностям, нормам, правилам, зразкам.
САМООРГАНІЗАЦІЯ один з проявів спонтанних процесів у суспільстві, колективах, групах; самоздійснювані процеси соціального регулювання. С.
Санкція 1) юридичне затвердження вищою інстанцією будь-якого акту; 2) частина правової норми, статті закону, в якій зазначено невигідні наслідки порушення закону; 3) у міжнародному праві — захід примусу (економічні, фінансові, воєнні С), що застосовується до держави, яка порушила міжнародні договори; 4) схвалення, дозвіл.
СВІТОСИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ напрям досліджень глобальних тенденцій світового екон. і соціального розвитку, основою якого є поняття світосистеми (World-system). Основні ідеї світосистемного аналізу вперше було викладено Іммануїлом Валлерстайном (нар. 1929 р.) у тритомному дослідженні “Сучасна світосистема” (1974 — 1989).
СВОБОДА ОТ ОЦЕНОЧНЫХ СУЖДЕНИЙ В социологии это понятие имеет множество значений: (1) социологи могут с успехом исключать из своих исследований идеологические или ненаучные допущения; (2) социологам не следует выносить оценочные суждения в отношении эмпирических данных; (3) оценочные суждения должны быть ограничены сферой технических навыков и умений социолога; (4) социологи индифферентны к моральному подтексту своих исследований; (5) социологи должны стремиться к тому, чтобы их собственные ценности были открытыми и ясными; (6) социологам следует воздерживаться от отстаивания каких-либо ценностей.
СЕГМЕНТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес поділу суспільства, формальної організації або соціальної групи на відносно ізольовані підгрупи.
СЕГРЕГАЦІЯ Одна з крайніх форм расової дискримінації, обмеження в правах за мотивами расової або національної приналежності, особливо чорного, “кольорового” населення (див. так само Апартеїд). Задачею соціальних служб є надання допомоги представникам цих груп населення на основі відповідних правових актів, діючих на території окремої держави, і міжнародних документів.
СЕКСИЗМ Сексистськими установками або діями є такі, які мають дискриминирующий характер щодо чоловіків або жінок виключно на підставі їх гендеру.
СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ Б. Вілсон (Wilson, 1966) визначив секуляризацію як процес, в ході якого релігійні мислення, практика та інститути втрачають соціальну значимість.
СЕЛЯНСТВО, СЕЛЯНИ соціальна група, що складається з сільськогосподарських виробників, які самостійно ведуть своє господарство і зайняті обробкою землі як основною професією.
СЕМАШКО Олександр Миколайович (1937) — укр. соціолог. У 1959 р. закінчив Івано-Франківський пед. ін-т, у 1970 р. захистив канд. дис., у 1984 р. — докт. Галузь наук, інтересів: соціологія культури, естетика, педагогіка естетичного виховання.
СЕН-СІМОН Клод Анрі де Рувруа (SAINT-SIMON, Claude H.) (1760 — 1825) — франц. мислитель, соціолог, представник утопічного соціалізму. Основні праці — “Начерк науки про людину” (1813), “Праця про всесвітнє тяжіння” (1813 — 1822), “Про промислову систему” (1822), “Катехиза промисловців” (1823 — 1824), “Нове християнство” (1825). С.-С. вказує на необхідність створення нової науки про людину.
СЕРЕДОВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ навколишні люди (шари, групи) суспільні, матеріальні і духовні умови його існування, формування і діяльності. С.с. в широкому значенні (макросередовище) охоплює суспільно-політичну систему загалом (суспільний розподіл праці, спосіб виробництва, сукупність суспільних відносин і інститутів, суспільну свідомість, культуру даного суспільства). С.с. у вузькому значенні (мікросередовище) як елемент загалом, включає безпосереднє оточення людини (сім’ю, трудовий колектив і різні групи). С.с. здійснює вирішальний вплив на формування і розвиток особистості (групи, шара), перетворюючись під впливом людей.
Середовище соціальне сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, що впливають на його свідомість і поведінку.
СИМВОЛІЧНИЙ ІНТЕРАКЦЮНІЗМ (від англ. іnteraction — взаємодія) — напрямок соціології, який зосереджується на вивченні соціальних взаємодій (інтеракцій) в їх символічному виразі (мові, жестах тощо). Виходить із позиції, що індивіди поводяться з речами згідно із смислом, який ці речі мають для них, і що смисл речей виявляється у процесі соціальної взаємодії. Виникає як альтернатива до функціоналізму.
СИРІТСТВО соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, що залишилися без догляду батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнання у встановленому порядку батьків недієздатними, безвісно відсутніми тощо. Сюди відносять також дітей, батьки яких не позбавлені батьківських прав, але фактично не здійснюють якої-небудь турботи про своїх дітей. Останній вигляд С. називають соціальним С.
СИСТЕМ ТЕОРІЯ 1950-і і 1960-і рр. теорія систем представляла собою пануючу парадигму в соціології; вона асоціювалася насамперед з групою соціальних теоретиків, що об’єдналися навколо Т. Парсонса в Гарвардському університеті. Витоки даної теорії багато в чому пов’язані зі спробами провести паралель між фізіологічними системами, які аналізуються медичною наукою, і соціальними системами, які досліджуються в науках соціальних.
СИСТЕМА СОЦІАЛЬНА особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними, кібернетичними талн.), елементний склад яких становлять люди, а також стосунки, що виникають між ними.
СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ сукупність заходів, що реалізується у суспільстві для забезпечення нормальних умов матеріального і духовного життя всіх членів суспільства, насамперед тих, хто не здатний самостійно забезпечити собі такі умови.
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД В СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУКАХ напрям методології спеціального наукового пізнання і соціальної практики, що грунтується на дослідженні об’єктів соціально-політичного життя як систем.
СИТУАЦІЯ МАРГІНАЛЬНА сукупність обставин, умов і факторів, що породжують та закріплюють стан маргінальності соціального суб’єкта, спонукаючи та опосередковуючи його відповідну активність.
СІЛЬСЬКА СОЦІОЛОГІЯ На початку свого існування, в XIX і на початку ХХ ст. сільська соціологія визначалася протиставленням села і міста і антипатією по відношенню до міського життя. У цей період робилися спроби описати сільський спосіб життя, що істотно відрізнявся від міського.
СІМ’Я заснована на шлюбі або кровній спорідненості мала група, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою; відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.
СКІННЕР Беррес Фредерік (1904) — провідний теоретик соціального біхевіоризму, прихильник натуралізаторського онауковлення соціології, спроб побудувати соціол. теорію на фундаменті методів та висновків експериментальної психології.
СКЛАДНЕ СУСПІЛЬСТВО Суспільство, в якому сталася структурна диференціація. Колись цей термін був популярним, але в даний час його використовують рідко.
СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ (центр зайнятості, біржа праці) – соціальна служба, покликана забезпечувати послуги населенню в області занятості. Основні задачі С.з. всіх рівнів (типів): а) збір і розповсюдження інформації про попит і пропозицію на місцевому ринку праці; б) консультування працівників з питань професійного навчання і працевлаштування; в) професійна орієнтація всіх груп населення; г) розв’язання питань, пов’язаних з виплатою допомог по тимчасовій непрацездатності; д) консультування підприємців з проблем зайнятості і використання робочої сили; е) надання допомоги в кадровому плануванні підприємств; ж) організація підготовки робочої сили, що вивільняється.
СЛУЖБА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ структурний підрозділ (відділ, лабораторія, бюро, сектор, група) виробничих і науково-виробничих об’єднань, комбінатів, трестів, підприємств, міністерств і відомств, в складі якого працюють соціологи, психологи, фахівці по профтехосвіті, організації і управлінню виробництвом. В останні роки в штат С.с.р. включають також соціальних працівників.
СЛУЖБОВИЙ КЛАС Цей термін, створений К. Реннером, застосовувався Р. Дарендорфом (Dahrendorf, 1959) для позначення класової позиції певних груп людей, зайнятих розумовою працею і знаходяться на високому рівні соціальної ієрархії, таких, як менеджери, професіонали, що працюють за наймом в установах, а неіндивідуально, а також державні службовці.
СМОЛЛ Альбіон Вудбері (1854 –1926) – один із засновників соціології в США, концепції якого сформувалися головним чином під впливом соціального дарвінізму та психологізму Л.Уорда. За С., головний предмет соціологічного дослідження – інтереси.
СОЛІДАРНІСТЬ 1) єдність переконань і дій, взаємодопомога і підтримка членів соціальної групи, які ґрунтуються на спільності інтересів і необхідності досягнення спільних групових інтересів, спільна відповідальність; 2) активне співчуття і підтримка будь4чиїх дій або думок.
СОРОКИН ПІТИРИМ Олександрович (SOROKIN, Pitirim А.) (1889 – 1968) – російсько-американський соціолог, який розробляв теорії соціальної мобільності і макросоціології, відстоюючи ідею циклічного характеру розвитку суспільства, а також стверджуючи, що тільки альтруізм може подолати дезінтеграційну та культурну кризу сучасного суспільства.
СОРОРАТ [лат. soror – сестра] – звичай, згідно з яким чоловік вступає в шлюб одночасно або послідовно з декількома рідними чи двоюрідними сестрами. Одна з форм С. – звичай повторного одруження вдівця на молодшій сестрі померлої дружини.
СОХАНЬ Лідія Василівна (01.12.1924, с. Мальчиха Новосибірської обл., РРФСР) — укр. соціолог, філософ. Д-р філос. наук (1968), проф. (1969), заслужений діяч науки України (1984), член-кор. НАНУ (1989). Коло наук, інтересів: особистість, її життєвий шлях, формування життєвої програми, механізми досягнення життєвого успіху та життєтворчість у цілому. С. є одним з фундаторів комплексного дослідження психології життя людини
СОЦІАБЕЛЬНІСТЬ товариськість, здатність та схильність до налагодження зв’язків з іншими людьми.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ процес становлення особистості, засвоєння індивідом цінностей, норм,’ установок, зразків поведінки, притаманних даному суспільству, соціальній групі, тій або іншій спільноті людей. С. здійснюється в трьох основних сферах: діяльність, спілкування і самосвідомість. Виділяють три стадії процесу С.: дотрудова, трудова і післятрудова. Соціальні працівники, виконуючи свої професійні функции, практично займаються С. клієнтів. С. можна поділити на первинну і повторну. Первинна стосується безпосереднього оточення людини, тобто батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів, близьких і далеких родичів, що приходять, нянь, друзів сім’ї, однолітків, вчителів, лікарів, тренерів тощо. Повторна С. здійснюється опосередкованим, формальним оточенням, впливом установ і соціальних інститутів. Первинна С. грає велику роль на ранніх етапах життя людини, повторна на пізніх.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТИЧНА процес активного включення в тканину суспільного організму певних інститутів політичної системи і політичних суб’єктів через сутнісну і функціональну видозміну їх.
СОЦІАЛІЗМ УТОПІЧНИЙ теорії, вчення, що виразили, в основному в художній формі, ідею про бажане і можливе встановлення такого суспільного ладу, де не буде експлуатації людини людиною і ніяких інших форм соціальної нерівності і гноблення.
СОЦІАЛІСТИЧНЕ СУСПІЛЬСТВО Незважаючи на те, що історично існували різні напрямки соціалістичної думки (такі, як утопічний і науковий), більшість соціалістів виділяли наступні важливі риси соціалістичних суспільств: (1) суспільна власність на засоби виробництва і розподілу; (2) економічна діяльність планується державою, а ринок відіграє незначну роль або не грає ніякої ролі в розміщенні ресурсів; (3) зі зникненням приватної власності зникають і економічні класи, тому держава виконує швидше адміністративну, ніж репресивну функцію; (4) значно змінюється кримінальне та майнове право, оскільки правова система пов’язана насамперед із управлінням; (5) дані структурні зміни призводять також до зникнення ідеології, особливо релігії; (6) разом із зникненням приватної власності знищується і людське відчуження.
СОЦІАЛЬНА ВЕРСТВА позначення у класовому соціально неоднорідному суспільстві окремих соціальних груп, наприклад, інтелігенції і службовців або соціальних груп всередині класу.
СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ обов’язок і готовність соціального суб’єкта відповідати за свої дії, вчинки та їх наслідки; є засобом підтримання цілісності суспільства, суспільної злагоди, соціальної інтеграції.
СОЦІАЛЬНА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ (від грец. heterogenes — неоднорідний за складом) — одна з можливих характеристик соціальної системи або спільноти, а саме її внутрішня неоднорідність.
СОЦІАЛЬНА ГОМОГЕННІСТЬ (від грец. homogenes — однорідність) — одна з можливих характеристик соціальної системи або спільноти, а саме її внутрішня цілісність і однорідність.
СОЦІАЛЬНА ДИНАМІКА 1) за О.Контом, вивчення структури соцільних змін; 2) процес безперервного відтворення і розвитку соціальних систем на відміну від соціальної статики.
СОЦІАЛЬНА ДИСТАНЦІЯ роздільність соціальних груп чи дистанція між ними, що відчувається людьми. Найчастіше даний термін використовується для позначення ступеня відділення або близькості членів різних етнічних груп
СОЦІАЛЬНА ДІАГНОСТИКА [гр. diagnostikos – здатний розпізнавати] – аналіз стану соціальних об’єктів і процесів, виявлення проблем їх функціонування і розвитку; є підготовчим етапом пошуку шляхів і засобів вирішення соціальних проблем.
Соціальна дія найпростіша одиниця будь-якого виду поведінки людей.
СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам або групам населення соціальною службою для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві.
СОЦІАЛЬНА ЕВОЛЮЦІЯ (від лат. evolutia — розгортання) — перенесення еволюційних принципів розвитку природи (боротьби за виживання і природнього відбору) на соціальні процеси. Є основним положенням учення Г.Спенсера, який вважав, що в суспільстві, подібно як і у природі, розвиток відбувається від простих форм до складних, різноманітних, але пов’язаних між собою.
СОЦІАЛЬНА ЗАХИЩЕНІСТЬ (ЗАХИСТ) цілісна система законодавчо-закріплених економічних, юридичних і соціальних прав і свобод, соціальних гарантій громадян, протидіючих дестабілізуючим чинникам життя, насамперед таким, як безробіття, інфляція, бідність і інш.
СОЦІАЛЬНА ЗМІНА Соціологічні теорії зміни, особливо XIX ст., можуть бути розділені на теорії соціальної еволюції і теорії революції
СОЦІАЛЬНА ЗРІЛІСТЬ певний рівень особистісного розвитку індивіда; наслідок соціалізації, у ході якої він інтерналізує суспільні цінності і зразки поведінки і адекватно діє як дорослий член суспільства, доросла людина.
СОЦІАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ визначення місця суспільства в координатах історичного та соціального простору: яким воно є, куди прямує у своєму розвитку, яким себе уявляє й усвідомлює, а також яким хоче стати й до яких типів соціуму може належати.
СОЦІАЛЬНА ІЗОЛЯЦІЯ соціальне явище, при якому відбувається відсторонення індивідів або соціальних груп внаслідок припинення або різкого скорочення соціальних контактів і взаємодій.
СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ (від лат. mobilis — рухомий) — рух індивідів, а часом і груп, між різними позиціями в ієрархії соціальної стратифікації. Системне вивчення соціальної мобільності розпочав П.Сорокін. У сучасній соціології концепція соціальної мобільності вивчає переважно класові позиціїу професійній структурі суспільства, рухи між прошарками соціальної структури (мобільність вертикальна і горизонтальна).
СОЦІАЛЬНА ОРІЄНТАЦІЯ виражене в суб’єктивній формі об’єктивне ставлення індивіда до умов свого буття, яке опосередковує соціальну поведінку.
СОЦІАЛЬНА ПАТОЛОГІЯ Це поняття XIX ст. засноване на аналогії між органічною хворобою або патологією і соціальним відхиленням. Аналізуючи злочинність і самогубство, Е. Дюркгейм співвідносив соціальну патологію з розходженням між нормальними і ненормальними соціальними умовами, а не з індивідуальним відхиленням. Крім того, Дюркгейм стверджував, що це розходження існує об’єктивно, воно не пов’язане з моральним судженням, і що соціальна патологія може бути виміряна науково. На жаль, використання Дюркгеймом цього поняття не було послідовним: соціальна патологія розглядалася ним просто як зворотна сторона соціальної нормальності.
СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА система заходів по наданню допомоги деяким категоріям громадян, що тимчасово опинилися в тяжкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що вчиться і інш.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів, навчання, правозахисту і введення інших пільг.
СОЦІАЛЬНА ПОЗИЦІЯ місце, яке займає людина в системі суспільного поділу праці і підпорядковування в соціальних структурах, групах і організаціях.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА діяльність держави і інших політичних інститутів по управлінню розвитком соціальної сфери суспільства. Соціологія сприяє виробленню С. п., альтернативних варіантів рішення в цій області, обгрунтуванню соціальних пріоритетів.
СОЦІАЛЬНА ПРАКТИКА свідома, доцільна діяльність людей, що спрямована на задоволення їхніх потреб, здійснення економічних і соціальних інтересів і веде до зміни соціальних та економічних умов життя.
СОЦІАЛЬНА РЕФОРМА (від лат. reformare — перетворювати) — політичні і соціальні рішення, спрямовані на подолання соціальних конфліктів і проблем. На відміну від революцій соціальні реформи є поступовими і послідовними змінами всередині певного соціального ладу, які мають на меті його вдосконалення.
СОЦІАЛЬНА РОБОТА як вид діяльності – вид професійної діяльності, направленої на задоволення сіциально-гарантованих і особистісних інтересів і потреб різних груп населення, на створення умов, які допомагають відновленню або поліпшенню здатності людей до соціального функціонування; як наука – вид діяльності, функція якої складається у виробленні теоретичної систематизації знань про соціальну сферу; як учбова дисципліна – вид діяльності, мета якої дати цілісне уявлення про зміст соціальної роботи, її основних напрямків, інструментаріїв, технологій і організації, навчити методам цієї роботи.
СОЦІАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ (від франц. solidarite — одностайність, спільність інтересів) — зв’язність або ступінь зв’язаності, яка проявляється у суспільстві, соціальній спільноті або групі. Термін введений ЕДюркгеймом, який вважав, що база соціальної солідарності є різною у простих та складних суспільствах.
СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА реально існуюча сукупність індивідів, придатна для емпіричної фіксації, яка характеризується відносною цілісністю і здатністю виступати як самостійний творчий суб’єкт історичної та соціальної дії.
СОЦІАЛЬНА СТАТИКА [гр. statike – рівновага] – 1) за О.Контом, розділ соціології, який вивчає умови існування і закони функціонування суспільної системи, теорію суспільного порядку, організації, гармонійної взаємодії всіх частин суспільства як цілісного організму; 2) стан суспільних явищ, які, на відміну від соціальної динаміки, характеризуються сталістю соціальних структур.
СОЦІАЛЬНА СФЕРА область життєдіяльності людського суспільства, в якій реалізовується соціальна політика держави, шляхом розподілу матеріальних і духовних благ, забезпечення прогресу усіх сторін суспільного життя, поліпшення положення людини праці. С.с. охоплює систему соціальних, соціально-економічних, національних відносин, зв’язку суспільства і особистості. До неї включається також сукупність соціальних чинників життєдіяльності, суспільних, соціальних і інших груп і особистостей, умов їх розвитку. С.с. охоплює весь простір життя людини від умов її праці і побуту, здоров’я і дозвілля до соціально-класових і соціально-етнічних відносин. Змістом С.с. є відносини між соціальними і іншими групами, індивідами з приводу їх положення, місця і ролей в суспільстві, подобі і укладу життя.
СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ 1) спеціально4організована галузь знань про способи та процедури оптимізації життєдіяльності людини в умовах взаємозалежності, динаміки та оновлення суспільних процесів; 2) спосіб діяльності, що базується на основі її раціонального розподілу на процедури та операції з їх наступною координацією та синхронізацією і вибором оптимальних засобів та методів їх виконання; 3) метод управління соціальними процесами, який забезпечує систему їх відтворення в певних параметрах – якість, обсяги, цілісність діяльності тощо.
СОЦІАЛЬНА УСТАНОВКА цілісне психічне явище, в якому дійсність відображається відповідно до потреб індивіда, в силу чого його активність має цілеспрямований характер.
СОЦІАЛЬНА ФАСИЛІТАЦІЯ тенденція, яка спонукає людей краще виконувати знайомі та нескладні завдання в присутності інших.
СОЦІАЛЬНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ комплекс заходів по наданню соціальної допомоги потребуючим її громадянам, який сприяє збереженню соціального здоров’я і підтримці життєдіяльності, подоланню кризових ситуацій, розвитку самозабезпечення і взаємодопомоги. С.о. є частиною системи соціальної безпеки населення і здійснюється соціальними службами.
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО трудові відносини, які характеризуються спільністю позицій, узгодженими діями найманців, роботодавців і держави. Їх зазвичай представляють на переговорах за висновками колективних договорів профспілки, організації підприємців, представників адміністрації. Основні принципи: облік взаємних вимог і відповідальності, шанобливе відношення до інтересів один одного, вирішення суперечок і конфліктних ситуацій за столом переговорів, готовність сторін до компромісів, послідовне виконання досягнутих домовленостей, підписаних угод. (трудові угоди) важливий чинник соціального захисту робітників і службовців, членів їх сімей.
СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ” персональна мережа (егомережа) безпосередніх стосунків індивіда (актора), що виступає як соціальний контекст його дій, визначає міру його інтеграції в соціальне середовище, суспільство і забезпечує доступ до необхідних ресурсів життєдіяльності (матеріальні блага, інформація, емоційна підтримка та ін.).
СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ На думку більшості соціологів, соціальний контроль досягається поєднанням слухняності (compliance), примусу та прихильності соціальним цінностям.
СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ КОЛЕКТИВУ ПІДПРИЄМСТВА документ, що відображає стан соціальної структури колективу (співвідношення кваліфікаційних, соціально-демографічних і інших груп працівників), виробничо-технічних і економічних коштів підприємства, що визначають цей ст
СОЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК Згідно з утилітаристським підходом, підтримка соціального порядку відповідає особистим інтересам всіх індивідів, особливо в складних суспільствах, де висока ступінь поділу праці та взаємозалежності людей.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК людина, яка внаслідок своїх посадових і професійних обов’язків надає всі (або окремі) види соціальної допомоги в подоланні людиною, сім’єю або групою людей проблем, що виникли у них.
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС (від лат. processus — проходження, просування) — послідовна зміна станів або рух елементів соціальної системи та її підсистем, будь-якого соціального об’єкта. Соціальними процесами є поділ праці, утворення політичних партій, конкуренція тощо.
СОЦІАЛЬНИЙ ФАКТ Социальные факты являются внешними, принудительными и объективными. В качестве социальных сил они являются внешними и сторонними по отношению к индивиду; они имеют принудительный характер, поскольку индивиды вынуждены считаться с ними; наконец, они могут быть измерены объективно. Таким социальным фактом является уровень самоубийства в каком-либо обществе. Он существует независимо от свойств индивидов, представляет собой внешнюю детерминирующую силу и может быть измерен.
СОЦІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ історично зумовлена несхожість між класами, соціальними групами і прошарками, які базуються на соціально-економічній неоднорідністі праці (розумової і фізичної, індустріальної і аграрної, управлінської і виконавської, механізованої і немеханізованої, кваліфікованої і некваліфікованої), на неоднаковому розвитку соціальної активності, культури, освіти, кваліфікації, умов праці і побуту, способу життя суспільних класів, соціальних груп і прошарків. Висока або низька міра С.в. впливає (заперечуване або позитивне) на розв’язання проблем соціальної захищеності тих або інших груп і верств населення.
СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ відносини між групами людей, що посідають різне становище в суспільстві, беруть неоднакову участь у його економічному, політичному й духовному житті, вирізняються способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою особистого споживання.
СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ Соціологи відкидають повсякденні уявлення, згідно з якими соціальні проблеми мають об’єктивний статус подібно деякої органічної патології, і прагнуть до виявлення соціально сконструйованих визначень того, що складає «проблему».
СОЦІАЛЬНІ СЛУЖБИ сукупність державних і недержавних органів управління, структур і спеціалізованих установ, що здійснюють соціальну роботу по обслуговуванню населення, що надають соціальну допомогу і послуги з метою подолати або пом’якшити складну ситуацію.
СОЦІАЛЬНІЕ ВІДТВОРЕННЯ Людям властиво відтворювати свою соціальну організацію подібно до того, як вони відтворюються фізично з покоління в покоління. Такий феномен отримав назву соціального відтворення.
СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА поділ суспільства на певні соціальні групи за такими ознаками як стать, вік та сімейний стан.
СОЦІАЛЬНИЙ КОНСТРУКЦІОНІЗМ Цей термін має кілька значень. У більш широкому сенсі він позначає підхід до дослідження соціального світу, який наполягає на соціальному поясненні подій замість пояснення з точки зору індивідуальних характеристик або біологічних і генетичних аспектів людського життя. У цьому сенсі цей термін фактично є синонімом терміна «соціологія».
СОЦІАЦІЯ термін Ґ.Зіммеля; означає свідому взаємодію індивідів. Є складною формою усуспільнення, яка охоплює соціальні процеси (передусім взаємодію особистостей), соціальні типи (людей з певними соціальними якостями, як-от тип аристократа чи відступника) та моделі (розширення кордонів соціальних груп із посиленням вияву індивідуальності).
СОЦІОБІОЛОГІЯ напрям у сучасній теорет. соціології, до якого зараховують Е. Уілсона, П. Ван ден Берге, К. Лоренца, Р. Ардрі, Д. Моріса, Р. Фокса та ін. Виникнення С. наприкінці 70-х рр. як нової соціол. парадигми було зумовлено: усвідомленням кризи традиційних соціол. підходів, висуненням нових ідей щодо співвідношення біол. і соціального в людині, з’ясуванням біотичного субстрату людини та особливостей її життєдіяльності, теорет. аналізом форм людської взаємодії, обґрунтуванням закономірностей людського існування як біол. систем у соціальних відносинах тощо.
СОЦІОГЕНЕЗ [лат. societas – суспільство + гр. genesis – походження, виникнення] – 1) вчення про походження суспільства; 2) процес історичного й еволюційного формування суспільства.
СОЦІОГРАМА засіб відображення структури міжособистісних взаємин у малій соціальній групі.; застосовується для зображення даних, отриманих за допомогою соціометричного опитування.
СОЦІОГРАФІЯ (від лат. societas — суспільство і грецьк. grapho — пишу) — термін, запропонований Р. Штейнметцем у 1913 р. для позначення соціол. аналіт. досліджень, завдяки яким за допомогою емпіричних методів кількісно описуються життєдіяльність суспільства, масштаби, структура, динаміка різних соціальних процесів, поведінка соціально-екон. груп, терит., поселенських та ін. соціальних спільнот.
СОЦІОКУЛЬТУРНА ТРАНСФОРМАЦІЯ відносно самостійний процес змін у культурі, нормах, цінностях, свідомості тощо.
СОЦІОКУЛЬТУРНІ УЯВЛЕННЯ первинні орієнтації та регулятиви у просторі культури суспільства, соціальних спільнот і груп, які формуються на основі повсякденного досвіду.
СОЦІОЛОГІЗМ принцип специфічності й автономності соціальної реальності, визнання її домінування над окремими індивідами.
СОЦІОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ (САУ) добровільна наук, громадська організація, що об’єднує науковців, спеціалістів та трудові колективи, які працюють у галузі соціології. САУ створено в 1990 р. на установчому з’їзді соціологів України. До 1990 р. в Україні існувало відділення Рад. соціол. асоціації (з 1968 р.), правонаступником якого стала САУ. З 1993 р. САУ є колективним членом Міжнар. соціол. асоціації. Вищий орган САУ — конференція, яка скликається один раз на два роки. У період між конференціями її діяльністю керує президія САУ, що складається з 15 членів (президент САУ — д-р соціол. наук М. О. Шульга). САУ має 11 регіональних відділень в обл. містах України (Київське, Харківське, Львівське, Дніпропетровське, Одеське, Кримське, Запорізьке, Донецьке, Волинське, Миколаївське, Луганське). Місцезнаходження президії САУ — м. Київ.
СОЦІОЛОГІЯ (від лат. societas — суспільство, грецьк. logos — слово, вчення, поняття; букв. — вчення про суспільство) — поліцентрична, поліпарадигмальна, з багатьма пізнавальними технологіями наука, що вивчає форми, закони та закономірності конструювання, функціонування і розвитку соціальної реальності суспільства через їх переломлення у взаємодіях людських індивідів та спільнот. Іншими словами, С. — це наука, що досліджує соціальні форми, закони та закономірності функціонування і розвитку суспільства через взаємодію індивідів і їх груп, спільностей. Таким способом осягнення свого предмета С. відрізняється від соціальної філософії, яка теж вивчає соціальні закони і закономірності функціонування і розвитку суспільства, але умоглядно і через переломлення їх крізь призму життєдіяльності всього суспільства як системного цілого.
СОЦІОЛОГІЯ АГРАРНА (від лат. agrarius — земельний, польовий, ager — земля, поле) — галузева соціол. наука, що вивчає соціальну організацію та структуру аграрного (с.-г.) в-ва, тобто систему соціальних відносин між його працівниками, їх групами, колективами, вплив людського чинника на аграрне в-во. Ця система соціальних відносин включає в себе сукупність позицій, функцій, ролей, ціннісних орієнтацій, взаємодій працівників у межах соціальних виробничих структур (с.-г. підприємств, колективів, груп, ланок, бригад тощо).
СОЦІОЛОГІЯ АКАДЕМІЧНА соціологія, що сформувалася у 30– 40х роках ХХ ст. в академічному університетському середовищі США та інших країн, хоча її вихідні передумови виникли ще в ХІХ ст. С.а. часто ототожнюється з теоретичною соціологією.
СОЦІОЛОГІЯ АЛЬТЕРНАТИВНА виникла в 604х роках ХХ ст. на базі альтернативних соціальних рухів (насамперед, екологічного) з характерним прагненням до критичного переосмислення наявних теоретичних підходів у соціології, радикальних змін в її змісті, проблематиці
СОЦІОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ галузь соціол. науки, що вивчає сусп. виховання в сукупності його соціальних характеристик як сфери соціальних відносин.
СОЦІОЛОГІЯ ВІДХИЛЕНЬ спеціальна соціол. дисципліна, що вивчає наслідки порушень заг. визнаних соціальних норм. Специфіка її предмета полягає в тому, що феномени і процеси які підлягають вивченню, історично мінливі, а визнання їх девіантними залежить від конкретної системи норм, що склалася в суспільстві на певному етапі його розвитку.
СОЦІОЛОГІЯ ВІЙСЬКОВА галузева соціологія, об’єктом якої є сфера військ.-соціальної життєдіяльності суспільства по створенню внутрішньої і зовнішньої безпеки, необхідних умов функціонування і діяльності суспільства, держави, їх суб’єктів (спільнот, індивідів, громадян) чи структурних елементів (ін-тів, організацій, установ тощо).
СОЦІОЛОГІЯ ВІКОВА спеціальна соціол. теорія, що вивчає закономірності й особливості соціального розвитку та діяльності людини в різних вікових спільнотах у процесі її онтогенезу як особистості.
СОЦІОЛОГІЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ галузь соціологи, що вивчає діяльність, стосунки й орієнтацію людей у сфері вільного часу.
СОЦІОЛОГІЯ ГЕНДЕРНА галузь соціології, яка займається аналізом соціальної стратифікації за ознакою статі на макро-, мезо- і мікрорівнях.
СОЦІОЛОГІЯ ГЕНЕТИЧНА напрям у соціології, який займається проблемами походження соціального життя, соціальних інститутів.
СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ галузева соціол. наука, яка вивчає закономірності і механізми формування, функціонування і розвитку оціночного ставлення різних соціальних спільностей до процесів і явищ, що визначаються сусп. інтересом та дискусійністю.
СОЦІОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ спеціальна соціологічна теорія, що вивчає соціальні відхилення (девіацію), їх причини, форми прояву, а також здійснює типологізацію девіантної поведінки, розробляє концептуальні основи стратегії і механізму соціального контролю.
СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНА міжгалузевий наук, напрям, пов’язаний з вивченням соціальних механізмів та закономірностей функціонування і розвитку економіки. С. е. розглядає екон. життя як взаємодію сусп. груп, які займають неоднакові позиції в системі сусп. в-ва, виконують специфічні господарські і соціальні функції, мають неоднакові права та обов’язки, різняться рівнем доходу та споживання і яким притаманні особливі інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, характер поведінки, спосіб життя в цілому.
СОЦІОЛОГІЯ ЕМПІРИЧНА 1) напрям соціології, який виникає на початку ХХ ст. у США. Поява С.е. стимулювалася практичними потребами суспільства, необхідністю розв’язання соціальних проблем, удосконаленням практики управління соціальними процесами. 2) комплекс соціологічних досліджень, орієнтованих на збирання й аналіз соціальних даних з використанням методів, методик, техніки соціологічного дослідження.
СОЦІОЛОГІЯ ЗДОРОВ’Я ТА ХВОРОБ Термін, якому часто віддають перевагу на відміну від терміну «соціологія медицини» в силу того, що він відображає теоретичні інтереси соціології, а не професійні інтереси медицини.
СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ напрям у сучасній філософії і соціології, який аналізує залежність знання (типів світогляду, ідеологій, ідей, категорій і т.п.) від соціальних факторів (суспільства в цілому, класів, інституцій, соціальних відносин). Якщо гносеологія досліджує відношення знання і об’єкта, то С. з. – знання і суб’єкта.
СОЦІОЛОГІЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНА галузь соціол. науки, предметом якої є взаємодія соціальних утворень із середовищем існування, різноманітні зв’язки соціальної системи із змінами матеріальних умов її життєзабезпечення.
СОЦІОЛОГІЯ ІНСТИТУЦІЙНА напрям сучасної соціології, що вивчає сталі форми організації і регулювання суспільного життя, соціальну поведінку людей у взаємодії з існуючою системою нормативних актів та інститутів.
СОЦІОЛОГІЯ ІНТЕГРАЛЬНА парадигма, запропонована П.Сорокіним, який на основі синтезу наук і релігійних уявлень спробував обґрунтувати цілісний погляд на історичний процес як зміну трьох соціокультурних типів – релігійного, почуттєвого та інтегрального, при домінуванні одного з них.
СОЦІОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА апрям соціол. науки, пов’язаний з вивченням соціальних закономірностей розвитку суспільства, його систем, ін-тів та окремих явищ сусп. життя в процесі їх істор. еволюції. С. і. шляхом порівняння істор. явищ і процесів встановлює в них заг. і особливе, певні стадії розвитку, порівнює та аналізує рівні еволюції соціальних об’єктів, визначає зміни, що відбулися, та тенденції їх розвитку.
СОЦІОЛОГІЯ КЛІНІЧНА розділ прикладної соціології, який розробляє і використовує різноманітні терапевтичні методи для дослідження проблем соціальної адаптації.
СОЦІОЛОГІЯ КНИГИ галузь соціології культури, яка вивчає закономірності створення і функціонування в суспільстві рукописних та друк, творів, соціокультурні аспекти книги як матеріального об’єкта, управління яким є сутністю професійної діяльності книгознавців та бібліотекарів.
СОЦІОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління соціальним конфліктом як соціальним явищем.
СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ спеціальна соціологічна теорія, що вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві; її місце і роль у суспільній системі; зміст, форми і напрями культурної діяльності; культурний рівень різних соціальних прошарків; культурні потреби та рівень їх задоволення.
СОЦІОЛОГІЯ МАЛИХ ГРУП галузь соціології, яка досліджує малі соціальні групи і контактні колективи. Предмет її вивчення – формування, функціонування і розвиток малих груп на різних історичних етапах суспільного розвитку; їх роль у соціалізації особи; підвищення ефективності групової діяльності.
СОЦІОЛОГІЯ МАРКСИСТСЬКА моністична модель соціол. науки, що вивчає соціальні процеси та явища, спільності, ін-ти, суспільство з позиції доктрини матеріаліст, розуміння історії, діалектичного способу мислення і використовується як соціально-інженерна технологія управління суспільством та його перетворення.
СОЦІОЛОГІЯ МАСОВИХ ЯВИЩ галузь соціології, яка вивчає соціальну поведінку великих груп людей, об’єднаних за випадковою ознакою (натовп, аудиторія, уболівальники на трибунах стадіону тощо), тобто груп людей, які виникають стихійно та існують досить короткий час.
СОЦІОЛОГІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ галузева соціол. наука, що вивчає стан і динаміку масової комунікації в суспільстві, а також тенденції та особливості функціонування мас-медіа (преси, радіо, телебачення, відеосистем, кіно), за допомогою яких ця комунікація здійснюється.
СОЦІОЛОГІЯ МЕДИЦИНИ галузева соціол. дисципліна, що вивчає взаємозв’язок здоров’я і соціальних аспектів життєдіяльності людей, а самих людей (пацієнтів) — у єдності біол. і соціальних характеристик. С. м, формується на стику соціології, медицини і соціальної психології, що обумовлює широкий спектр питань і проблем, які вона вивчає.
СОЦІОЛОГІЯ МИСТЕЦТВА в широкому розумінні — галузь соціології, яка вивчає мистецтво як інструмент соціалізації, досліджуючи витоки мистецтва, взаємовплив з суспільством, що його породжує.
СОЦІОЛОГІЯ МІСТА галузь соціол. науки, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку міста як однієї з форм соціально-просторової організації суспільства.
СОЦІОЛОГІЯ МОВИ галузь соціології, яка досліджує взаємовідносини мови і суспільства.
СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ розділ соціології, в якому розглядаються проблеми молоді як специфічної соціально-демогр. групи, її інтеграції в суспільстві, а також виховання, освіти та самоствердження в різних соціальних умовах.
СОЦІОЛОГІЯ МУЗИКИ галузь соціології мистецтва і худ культури, предметом дослідження якої є соціально музична сфера як специфічна соціально-художня реальність, “зіткана” із системи соціально-музичних відносин її суб’єктів і закріплена інституціонально
СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ напрям соціол. досліджень, предметом яких є різноманітні і суперечливі взаємовідносини науки і суспільства в цілому, науки і різних сфер суспільства; тенденції розвитку і функціонування науки як соціального ін-ту, специфічного типу соціальної організації; соціальна структура наук, установ і колективів; умови ефективної наук, діяльності; комунікації в науці; мотиви і стимули праці наук, співроб. та ін. Теорет. засади С. н. були закладені амер. соціологом Р. К. Мертоном та польськ. соціологом Ст. Оссовським.
СОЦІОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ галузь соціології, що спеціалізується на вивченні закономірностей функціонування і розвитку організацій (підприємств, установ, закладів тощо). Основна проблематика С. о. — оптимізація стилю керівництва, підвищення рівня керованості організацій, прийняття та здійснення управлінських рішень, упровадження нових форм організації праці, участь працівників в управлінні, планування і реалізація інноваційних заходів тощо.
СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ галузь соціол, науки, пов’язана з вивченням закономірностей функціонування і розвитку освіти як сусп. ін-ту.
СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ галузь соціологічної науки, предметом якої є особа як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин в межах відповідної культури суспільства на рівні взаємозв’язків особистості і соціальних спільнот, особистості і суспільства.
СОЦІОЛОГІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ галузь соціології, предметом якої є різноманітні мікропроцеси і мікроявища буденного соціального життя (міжособистісна взаємодія, повсякденні шаблони, стереотипні класифікації як складові буденної свідомості, частини розмови, визначення “Я” і ситуацій тощо).
СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ галузь соціології, що вивчає політ, життя у зв’язку з іншими сферами сусп. життя. Сферою соціол. досліджень політ, життя є функціонування влади та обумовлених нею соціальних процесів, діяльність політ, партій та організацій, політ, поведінки (реальної та вербальної) різних категорій людей та різні аспекти взаємовідносин держави і суспільства.
СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА Область соціології, що вивчає вплив соціальних умов на формування та здійснення законів.
СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ галузь соціол. науки, предметом якої є: праця як процес реалізації, а водночас і відтворення здібностей, навичок, знань та умінь особи з метою створення матеріальних, соціальних і культурних благ індивідуально або в кооперації з іншими; як засіб добування винагороди для задоволення різноманітних життєвих потреб; як основа соціально-екон. становища працівників в індустріальному та постіндустріальному суспільствах і джерело нерівності в доходах і престижі; як дослідження соціол. методами стану і динаміки ставлення робітників до предмета, процесу і результату праці, відносин між робітниками, групами робітників, зайнятих у виробничій діяльності, з приводу володіння й розпорядження власністю на умови і засоби праці; дослідження місця праці у цілісному способі життя, мотивів і цінностей трудової діяльності, соціального самопочуття окремих робітників та груп.
СОЦІОЛОГІЯ РАСИ це дослідження форми соціальної стратифікації, при якій расові відносини між етнічними групами конструюються на основі ідеології або приписуваних расових відмінностей.
СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ одна з багатьох соціол. наук, що займається вивченням реліг. феномена у різних його соціальних аспектах. Не лише соціологи, а й історики, філологи, психологи, усі вчені, які мають справу з людиною та її культурою, так чи інакше у своїх дослідженнях торкаються проблем релігії. С. р. — одна з галузевих соціол. дисциплін, що послуговується соціол. поняттями та метода ми для аналізу окремих соціальних феноменів, зокрема релігії.
СОЦІОЛОГІЯ РОЗВИТКУ Соціологія розвитку займається аналізом соціальних і політичних наслідків індустріалізації в товариствах «третього світу».
СОЦІОЛОГІЯ РОЗУМІННЯ (РОЗУМІЮЧА) теорет.-методол. напрям соціол. думки, що сформувався наприкінці XIX – поч. XX ст. як альтернатива позитивіст, концепції “єдиної методології” природничих і соціогуманітарних наук. Розробка методол. засад С. р. мала важливе значення з погляду антинатуралістичної переорієнтації соціол. думки, її повороту до вивчення особливостей, структури і сенсу соціальної взаємодії.
СОЦІОЛОГІЯ СЕЛА галузь соціології, яка вивчає сутність і закономірності функціонування і розвитку села як соціально-територіальної спільноти, розробляє основні методологічні принципи його дослідження.
СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї галузева соціологія, що вивчає закономірності виникнення, функціонування та розвитку сім’ї як соціального ін-ту і малої соціальної групи. Сім’єю наз. засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об’єднання людей, скріплене взаємною відповідальністю за виховання дітей, а також спільністю побуту і помешкання.
СОЦІОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП галузь соціології, яка вивчає особливості виникнення, функціонування і розвитку соціальних груп.
СОЦІОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ напрям соціології, який вирішує завдання оцінки соціальних процесів, виявлення проблем і суперечності їх розвитку, глибини і ґрунтовності їх зв’язків та взаємодії з соціальними організаціями, соціальними суб’єктами тощо.
СОЦІОЛОГІЯ СОЦІОЛОГІЇ течія, що виникла у соціол. аналітиці США на поч. 70-х рр. Пов’язана з суперечками навколо “кризи” в соціології, з поширенням ліворадикалістських ідей та критики консервативної упередженості, ідеол. заангажованості, неадекватності соціол. концепцій реальним процесам сусп. життя, які домінували в акад. науці, з необхідністю переосмислення теорет.-методол. підвалин соціол. знань, що виявили свою обмеженість чи неспроможність при розгляді явищ сусп. змін та суперечностей.
СОЦІОЛОГІЯ СПОРТУ (від англ. sport — розвага, гра) — галузь соціології, що вивчає соціальний генезис, зміст, структуру, соціальну роль і соціальні функції фіз. культури і спорту як сусп. явища, закономірності їх функціонування та подальшого розвитку в сучасному суспільстві у взаємозв’язку з іншими соціальними ін-тами (сім’я, освіта, виховання, політика, економіка та ін.), а також вплив фіз. культури і спорту на зміни в соціальній структурі суспільства і в цілому на сусп. прогрес.
СОЦІОЛОГІЯ ТЕАТРУ галузь соціології мистецтва і худ. культури, предметом дослідження якої виступає театр як система соціально-художніх відносин, їх суб’єктів та ін-тів.
СОЦІОЛОГІЯ ТЕОРЕТИЧНА соціологія, що орієнтована на об’єктивне наукове дослідження суспільства з метою одержання теоретичного знання і яка, на відміну від соціології прикладної, особливого значення надає розвитку теорії.
СОЦІОЛОГІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА галузь соціології в системі українознавства, яка досліджує соціологічні виміри українства, його буття у світі (у т.ч. у діаспорах), витоки, соціальні сили і перспективи утвердження українства в процесах націо4 і державотворення.
СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує насамперед соціальні цілі управління з т.з. їх відповідності інтересам тих, ким управляють.
СОЦІОЛОГІЯ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ галузь соціології мистецтва і худ. культури, предметом вивчення якої є функціонування і розвиток худ. літ. як специфічної підсистеми, “вбудованої” в соціум, худ.-літ. ін-ти і відносини її суб’єктів (письменника, читацької публіки, критики) та пов’язаних з нею масових комунікацій, громадськості, соціально-естетичні функції, літ. форму свідомості, літ. життя як цілісність.
СОЦІОЛОГІЯ ЧИТАННЯ галузь соціології культури, котра досліджує читання як одну з основних соціальних форм опосередкованої комунікації в суспільстві (поряд з театром, кіно, радіо, телебаченням тощо). Вивчаючи потреби в читанні, яке виступає специфічною формою мовного спілкування людства за допомогою друк або і рукописних текстів, С. ч. виявляє й аналізує соціальні, поліг, і матеріальні чинники, що впливають на читання, вивчає читачів як споживачів духовної культури та ін.
СОЦІОЛОГІЯ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИ, МАРКЕТИНГ” перший у вітчизняній науковій історії всеукраїнський науково-теоретичний часопис, заснований Інститутом соціології НАН України в липні 1997 р. На сторінках журналу друкуються теоретичні та емпіричні матеріали з проблем соціології, результати соціологічних досліджень з метою поглиблення наукових знань про сучасний стан суспільства та чіткого розуміння сучасних трансформаційних процесів у посттоталітарному просторі.
СОЦІОМАТРИЦЯ таблиця, за допомогою якої аналізують результати соціометричного опитування.
СОЦІОМЕТРИЧНИЙ ІНДЕКС показник, який використовують для характеристики взаємин у групі, статусу окремих членів групи; С.і. визначають на основі даних соціометричного опитування.
СОЦІОМЕТРІЯ галузь соціології та соціальної психології, пов’язана з вивченням міжособистісних стосунків у малих соціальних групах.
СОЦІОТЕХНІЧНІ СИСТЕМИ Термін, запропонований співробітниками Тавістокського інституту людських відносин (Tavistock Institute of Human Relations). Він відображає той погляд, згідно з яким ефективність виробництва можлива лише при одночасному задоволенні як соціально-психологічних потреб працівників в задоволеності від виконання трудових завдань і в груповій роботі, так і технічних вимог виробництва.
СОЦІОЦЕНТРИЗМ орієнтація духовного світу людини на суспільство, його ідеали, інтереси, потреби, у частковому випадку – орієнтація особи на соціальну групу (колектив).
СОЦІУМ велика стійка соціальна спільнота людей, яка характеризується єдністю умов їх життєдіяльності в якихсь істотних відносинах і, внаслідок цього, спільністю культури. Різновиди С.: суспільство, родові і сімейно-родові, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільності. Знання С. є одним з чинників успішної соціальної діяльності.
СПЕНСЕР Герберт (SPENCER, Herbert) (1820 – 1903) – англійський філософ та соціолог-позитивіст, основоположник органічної школи в соціології він вважав, що вчення Ч. Дарвіна може бути застосовано до всіх аспектів розвитку Всесвіту, включаючи історію людського суспільства. Що подібно до біологічних організмів, суспільство розвивається від порівняно простого стану, де всі частини взаємозамінні, у напрямку складної структури із зовсім несхожими між собою елементами. Всі частини мають функціонувати на благо цілого, такий взаємозв’язок є основою соціальної інтеграції.
СПІЛКУВАННЯ специфічна міжособистісна взаємодія як членів суспільства, представників певних соціальних груп.
СПІЛКУВАННЯ одна із основних форм взаємодії і міжособистісних відносин людей, суттєва ознака життєдіяльності особистості як суспільної істоти.
СПІЛЬНІСТЬ початкова форма соціальної організації, що виникла на основі кровно-родинних зв’язків. У процесі утворення класових товариств і держав первісна кровно-родинна О. трансформується в сусідську організацію сільського населення з властивим їй дуалізмом колективного і приватного початків. Відмирає з розвитком капіталізму і переходом до соціалізму. В той же час як реакція на посилення відчуження і в сучасному суспільстві виникають виробничі, релігійні і інші громадські форми життєдіяльності. У багатьох країнах грає важливу роль в організації соціальної роботи з населенням.
СПІЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНА сукупність людей, об’єднаних спільними ознаками (чинниками), напр., поселення, мова, релігія, професія, розмір прибутку тощо.
СПІЛЬНОТА об’єднання людей, сформоване на основі історичного, культурно-психологічного контексту, спільних умов життя, інтересів, цілей (напр. спільнота соціально-територіальна).
СПОЖИВАННЯ СУСПІЛЬСТВО Цей термін втілює ідею, згідно з якою сучасні суспільства відрізняються тим, що вони у все більшій мірі виявляються організованими навколо споживання
СПОРІДНЕНІСТЬ сукупність соціальних відносин, заснованих на кровних зв’язках, шлюбі і спеціальних правових нормах (опікунство, усиновлення тощо).
СПОРІДНЕННЯ соціальні відносини на основі кровних (реальних і передбачуваних) зв’язків і шлюбу.
СПОСІБ ЖИТТЯ система видів життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особи, обумовлених соціально-економічними умовами їх діяльності.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ метод соціологічного дослідження та отримання інформації шляхом прямої і безпосередньої реєстрації подій і умов їх перебігу.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ СОЦІАЛЬНА співвідношення обгрунтованої рівності між людьми, з одного боку, і нерівності, що зберігається, з іншого боку. Це забезпечення суспільно виправданих мінімальних потреб людей в залежності від сімейного стану, стану здоров’я тощо. С.с. виявляється, зокрема, в тому, що в будь-якому цивілізованому суспільстві владні структури намагаються контролювати реалізацію “споживчого кошика”, забезпечити кожній сім’ї, кожній людині мінімальний прибуток, що дає можливість існувати і задовольняти найбільш важливі матеріальні і духовні потреби.
СТАГНАЦІЯ СОЦІАЛЬНА зниження розвитку суспільства чи окремих його сторін, згасання тих чи інших соціальних процесів під впливом відповідних негативних факторів.
СТАНИ СУСПІЛЬНІ традиційні, порівняно замкнуті соціальні групи доіндустіального суспільства, що базуються на юридично успадкованих фіксованих статусах, правах, обов’язках, а також на певних моральних нормах.
СТАТЕВІ РОЛІ Поняттям ролі позначається набір соціально обумовлених атрибутів і очікувань, пов’язаних з тією або іншою соціальною позицією. Статеві ролі відповідно – це атрибути і очікування, пов’язані з різними гендерами, з існуванням в суспільстві в якості чоловіка або жінки. Ще один термін, який іноді використовується для позначення цих спеціалізованих статевих ролей, – статевий поділ праці.
СТАТИСТИКА СОЦІАЛЬНА суміжна з соціологією галузь статистики, предметом якої є соціальна сфера суспільства, соціальні відносини та процеси.
Статус аскриптивний (приписаний) природжений, успадкований статус.
Статус досягнутий значення, якого набуває індивід у суспільстві завдяки його власним зусиллям.
Статус основний статус, що визначає суспільне становище і значення людини, пов’язані з певними його правами та обов’язками.
СТАТУС СОЦІАЛЬНИЙ інтегративний показник становища соціальної групи і представників її в суспільстві в системі соціальних зв’язків і відносин.
СТАТУСНИЙ НАБІР сукупність усіх статусів, які посідає індивід (увів у науковий обіг Р.Мертон); охоплює різнобічну і узагальнюючу характеристику його становища: професію, кваліфікацію, посаду, матеріальний і сімейний стан, національність, релігійність, ділові й родинні зв’язки і т. ін..
СТАТУСУ СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ притаманна багатовимірним системам стратифікації статусна суперечливість; напр., індивіди з високим рівнем освіти, що забезпечує високий соціальний статус в одному із вимірів стратифікації, можуть бути зайняті такою професійною діяльністю, яка погано оплачується і має низький престиж, що свідчить про низький статус в інших вимірах.
СТИГМА [гр. stigma – знак, рубець, клеймо] – соціальний атрибут, який дискредитує індивіда або групу. Існує С. тіла (плями і потвори), характеру (гомосексуальність) і соціальних колективів (раса або плем’я).
СТИЛЬ ЖИТТЯ компонент образу життя, що характеризує поведінкові особливості повсякденної життєдіяльності людини (зокрема, ритм, інтенсивність, темп життя), а також соціально-психологічні межі побуту і взаємодії між людьми, які нерідко виражають національно-етнічні і соціально-професійні межі соціальної спільноти, групи.
СТОСУНКИ МІЖОСОБИСТІСНІ це сукупність об’єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи.
СТРАЙК одна з гострих форм соціального трудового, інколи політичного, конфлікту, який має групову, організовану та гласну форму, ціллю якого є вплив на органи управління, досягнення чого відбувається шляхом відмови соціального суб’єкта від участі у регламентованій трудовій діяльності.
СТРАТА СОЦІАЛЬНА соціальний прошарок індивідів, що різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства.
СТРАТИФІКАЦІЯ ВІКОВА система, в якій різні вікові групи в суспільстві винагороджуються неоднаково.
СТРАТИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНА процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою.
СТРАУСС Ансельм Л. (STRAUSS, Anselm L.) (1916-1996) В останні роки свого життя – заслужений професор у відставці Каліфорнійського університету в Сан-Франциско; вніс істотний внесок в якісну соціологію в таких областях, як соціологія здоров’я і хвороби, вивчення професіоналів і соціологія організацій.
СТРОНІН Олександр Іванович (1827, Полтавщина — 1899, Крим) — укр. історик, соціолог, педагог, Закінчив істор,-філол, ф-т Київського ун-ту, Вчителював у гімназіях Ніжина і Полтави, Працюючи в Полтаві, брав участь у створенні недільних та суботніх шкіл, організації публічних лекцій, де активно пропагував позитивіст, ідеї.
СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА сукупність відносно стійких, стабільних спільностей* (класи, соціальні верстви, групи, нації, сім’ї, трудові колективи, соціально-демографічні групи та ін.), певний порядок взаємозв’язку між ними і взаємодії.
СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА внутрішній устрій суспільства, що складається з ієрархічно упорядкованої сукупності індивідів, груп, спільнот, організацій, інститутів, об’єднаних між собою стійкими зв’язками і відносинами.
СТРУКТУРАЛІЗМ особливий спосіб соціального мислення, що виник у сусп. та гуманітарних науках на поч. XX ст., продовжуючи давню (ще від Аристотеля) традицію розглядати об’єкти пізнання як сукупність взаємозалежних і взаємопов’язаних частин — елементів.
СТРУКТУРАЦІЯ поняття, використовуване Е.Гідденсом, і виражає швидше взаємну залежність, аніж протилежність людської діяльності і соціальної структури.
СТРУКТУРНИЙ ФУНКЦІОНАЛІЗМ напрям у соціології та антропології, який вбачає головну мету у вивченні механізмів і структур, що забезпечують цілісність, стабільність і сталість соціальної системи.
СТУДЕНТСТВО ті, хто навчається у вищих навчальних закладах; становлять собою соціально-демографічну групу, яка характеризується спільністю інтересів, субкультурою і способом життя при віковій однорідності, не притаманній іншим соціально-професійним групам. Головною
СУБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНИЙ суспільство чи його частина, функціонально пов’язані з певними соціальними діями, діяльністю, поведінкою тощо; та чи інша особистість, соціальна група, соціально-історична спільнота, народ, людство, що більш-меньш самостійні у відтворенні свого існування.
СУДАКОВ Володимир Іванович (16. 10. 1952, м. Київ) — укр. соціолог,закінчив філос. ф-т Московського держ. ун-ту ім. М.В.Ломоносова (1978), д-р соціол. наук (1996), Працює пров. наук, співроб відділу теорії та історії соціології Ін-ту соціології ПАН України. Автор 40 друк, праць з проблем теорії та методології соціол. пізнання, соціальних технологій та соціальної безпеки, серед яких моногр . “Социологическое познание: современные тенденции и стимулы развития” (1995).
СУЇМЕНКО Євген Іванович (10. 09. 1932, м. Новомосковськ Дніпропетровської обл.) — укр. соціолог, фахівець з питань екон. соціології та соціології праці, д-р філос. наук, проф., дійсний член Укр. АН Нац. прогресу. Упродовж 90-х рр. досліджує соціально екон. проблеми підприємства та приватизаційних процесів в Україні.
СУСПІЛЬНА ДУМКА стан масової свідомості, який вміщує в собі приховане або явне відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій та фактів дійсності.
СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ система духовних (раціонально-логічних, емоційних, пов’язаних з уявою, ірраціональних тощо) способів відношення людей до світу і до самих себе, яка виникає в процесі життєдіяльності різних типів і видів соціальних спільнот.
СУСПІЛЬНИЙ НАСТРІЙ соціально-психологічне явище, що виражається в певному стані почуттів і розумів соціальних і інших груп і спільнот в який-небудь період. Характеризуєтся відповідною предметною спрямованістю (політичною, релігійною тощо) і рівнем емоційного напруження (апатією, депресією, підйомом, ентузіазмом).
СУСПІЛЬНИЙ ПРОТЕСТ складна форма соціального конфлікту у вигляді публічних дій, що демонструють несхвалення керівництва (громадянська непокора, мітинги, демонстрації, загальнонаціональні страйки тощо).
СУСПІЛЬНІ ФОНДИ структури, що об’єднують групи людей, матеріальні, фінансові, культурні і інші цінності, створені внаслідок добровільних відрахувань, внесків державних, громадських організацій і підприємств, комерційних і фінансових структур, приватних осіб в цілях гуманітарної, добродійної діяльності в різних галузях суспільного життя.
СУСПІЛЬСТВО одна з основоположних категорій філософії, соціальної філософії та соціології
СУСПІЛЬСТВО (у широкому розумінні)—відокремлена від природи частина матеріального світу; форма життєдіяльності людей, яка історично розвивається; у вузькому розумінні — певний етап історії людства.
СУСПІЛЬСТВО НАДДОСТАТКУ Термін, запропонований Дж.К. Гелбрейтом для вказівки на те, що багато сучасних суспільств стали досить багатими для того, щоб викорінити проблеми дефіциту (scarcity). Однак, як зазначає Гелбрейт, багатство при цьому залишається в приватних руках, що породжує в суспільстві злидні (squalor).
СУСПІЛЬСТВО СПОЖИВАННЯ термін, пов’язаний з гіпотезою, згідно з якою суспільство модерну відрізняється саме тим, що воно все більше організовується на основі принципу споживання.
СУСПІЛЬСТВО ТРАДИЦІЙНЕ загальне визначення доіндустріальних і докапіталістичних суспільних укладів, для яких характерна перевага аграрного сектору, опора на традиційні способи соціокультурної регуляції і домінування недемократичних форм політичної організації соціуму.
СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО 1) один з трьох основних (поряд з природознавством і технікознавством) магістральних напрямків людського пізнання, предметом якого є суспільство в цілому та його найрізноманітніші виміри, сфери, явища, процеси, рівні, етапи, форми, різновиди тощо; 2) сукупність усіх – наукових і позанаукових знань про суспільство.
СЦИЄНТИЗМ В СОЦІОЛОГІЇ доктрина, що невиправдано акцентує увагу на використанні методів природничих наук у соціальних дослідженнях.
ТАБУ Термін, поява якого в англійській мові пов’язана з подорожами капітана Кука до Полінезії; позначає все, що є забороненим (їжа, місце, діяльність). Згідно Е. Дюркгейма, соціальним наслідком дотримання табу є об’єднання соціальної групи за рамками загальних ритуалів і почуттів. Табу є символом членства в групі. Революцію в сучасних дослідженнях тотемізму створив К. Леві-Стросс, що розглядав табу як повідомлення, символічну систему, вираз обміну між природою і культурою, тваринним світом і суспільством.
ТАНЧЕР Віктор Володимирович (1943, м. Сизрань, Росія) — укр. соціолог, політолог, спеціаліст у галузі сучасної соціол. теорії. Д-р філос. наук, проф. Закінчив філос. ф-т Київського держ. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. Працює зав. відділу історії та теорії соціології Ін-ту соціології HAH України. Сфера наук, інтересів: сучасна сощол. теорія, історія вітчизняної та зарубіжної соціології.
ТАРАСЕНКО Валентин Іванович (27.01.1940, с. Грабарівка Пирятинського р-ну Полтавської обл. ) — укр. соціолог. Закінчив філос. ф-т Київського держ. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка (1969). Канд. філос. наук (1978), ст. наук, співроб. з 1988 р., д-р соціол. наук (1992), проф. (1997). Працює зав. кафедри теорії та історії соціології Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, провідн. наук, співроб. Ін-ту соціології HAH України. Галузь наук, інтересів: проблеми історії соціології, пізнавальні технології в соціології, галузеві соціології.
ТАРД Габріель (1843 — 1904) — франц. сощолог, криміналіст, один з основопол. соціальної психології, представник психол. напряму в соціології. У своїй основній праці “Закони наслідування” (1890) ставить у центр свого дослідження індивіда, а суспільство розглядає як продукт взаємодії індивідів.
ТАУНІ Річард Генрі (TAWNEW, RH) (1880-1962) Професор економічної історії Лондонського університету (1931-1949); своїми роботами «Користолюбське суспільство» (Tawney, 1921) і «Рівність» (1931) вніс великий внесок у розвиток теорії соціальної демократії.
ТЕОРІЯ КОНВЕРГЕНЦІЇ (від лат. convergere — наближатися, сходитися) — концепція, розроблена П.Соро’кіним, а також іншими сучасними соціологами. Центральна ідея — виникнення у майбутньому нової цивілізації внаслідок зближення різних соціальних систем (наприклад, капіталізму і соціалізму) при збереженні нею позитивних рис і цінностей кожної з них.
ТЕОРІЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ТИПІВ соціологічна концепція (М.Я. Данилевський, О. Шпенглер, А.Тойнбі та ін.), яка підкреслює існування множини, розмаїття різноманітних культур, своєрідність кожної з яких з них разом з тим заперечує єдність всесвітньо-історичного розвитку людства.
ТЕОРІЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИБОРУ соціол. теорія, що пояснює вибір альтернатив діяльності соціальним суб’єктом, який виходить з припущення подвійної мети: поліпшення свого матеріального благополуччя та отримання соціального схвалення — при цьому зазнати якомога менше збитків. Ця теорія обґрунтовує поєднання матеріальної і культурної мотивації дії на основі вирізнення її головної мети та інструментальних цілей, що служать останній.
ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОГО ОБМІНУ напрям у зх. суспільствознавстві, представники якого розглядають обмін різноманітними соціальними ресурсами (в широкому розумінні) як фундаментальні засади соціальної взаємодії.
ТЕОРІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДРАМАТУРГІЇ напрям у сучасній соціології, що використовує театральну термінологію, надаючи їй соціологічного змісту.
ТЕОРІЯ ФАКТОРІВ теорія, яка пояснює розвиток суспільства впливом ряду рівноцінних факторів (економіки, релігії, моралі, техніки, культури та ін.).
ТЕРНЕР Джонатан (1943) — амер. соціолог, один з провідних сучасних теоретиків позитивіст, напряму, прибічник точного і сист. розгляду соціальних явищ. Освіту отримав у Каліфорнійському (Санта-Барбара) та Корнельському ун-тах (д-р. ступінь у 1968 р.), останні роки він є проф. Каліфорнійського ун-ту в Ріверсайді. Первинні досліди, інтереси включали проблеми сучасного амер. суспільства, його соціальної організації та соціальної стратифікації, етнічних відносин тощо. Головні здобутки Т. — у сфері заг. теорет. соціології, розв’язання теорет.-методол. проблем її розвитку, макро-структурних процесів у суспільстві та можливостей їх аналізу на наук, (об’єктивістського типу) засадах. Він є прибічником вироблення чітких наук, засад соціол. знання.
Техніка соціологічного дослідження сукупність організаційних і методичних прийомів і способів збору, обробки та аналізу даних.
ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЙ ДЕТЕРМИНИЗМ Концепция, согласно которой социальное изменение порождается изменениями в производственной технологии (например, такими, как изобретение паровой тяги).
ТИХОНОВ Олександр Михайлович (17.09.1947, м. Мелітополь Запорізької обл.) — укр. соціолог, філософ. Закінчив Московський держ. ун-тет ім. М .В. Ломоносова і аспірантуру Ін-ту соціології АН СРСР. Канд філос. наук. Доц. каф. методології і методів соціол. досліджень Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка, голова правління Незалежного експертного фонду. Спеціалізується в галузі методів соціол. дослідження, соціології молоді, соціології політики
ТИХОНОВИЧ Всеволод Олександрович (21.11.1932, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.) — укр. соціолог. Коло наук, інтересів: теорія і методологія соціальної психології, соціально-психол. проблеми особистості, соціальної поведінки, способу життя і життєтворчості, індивідуально-особистісні чинники соціального процесу.
ТОТАЛЬНЫЙ ИНСТИТУТ И. Гофман (Goffman, 1961b) определил тотальный институт как «место проживания и работы, где значительное число находящихся в одинаковой ситуации людей, отрезанных от более широкой общности на ощутимый период времени, сообща следуют закрытому, официально определяемому циклу жизни». Примерами тотальных институтов являются тюрьмы, психиатрические лечебницы, монашеские поселения, школы-интернаты и трудовые лагеря.
ТОФФЛЕР (TOFFLER) Алвін (04.10.1928, Нью-Йорк) — амер. соціолог і футуролог, публіцист, теоретик “постіндустріалізму” та “глобалізму”, автор відомих книг “Футурошок” (1970), “Третя хвиля” (1980), “Передбачення та передумови” (1983), “Зміщення влади” (1990), “Війна та антивійна” (1993).
ТРАДИЦІЯ елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і зберігаються в деяких товариствах, соціальних і інших групах протягом тривалого часу. У якості Т. виступають певні суспільні установки, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, ритуали тощо. Т. дуже важливо враховувати соціальним працівникам, особливо при роботі з клієнтами відмінними від основної в суспільстві соціально- етнічних груп.
ТРАЙБАЛІЗМ [англ. tribal – племінний, родовий] – міжплемінна ворожнеча, прагнення племені до відділення, відокремлення (сепаратизму). Проявляється в суспільстві, де ще існують пережитки родоплемінного поділу, переважно в Африці.
ТУРЕН Ален (1925 р.н.) – французький соціолог, редактор журналу “Sociologie du travail”.
ТЬОННІС Фердінанд (1855 – 1936) – німецький соціолог та історик філософії, один з основоположників соціології в Німеччині, засновник і президент Німецького соціологічного товариства.
УБОЗТВО 1) крайня бідність, що досягла такого рівня, при якому не забезпечується задоволення навіть украй примітивних, необхідних для підтримання життя потреб. Стояти на межі убозтва — означає стояти на межі загибелі; 2) у переносному розумінні — безсилля, стан занепаду, наприклад У. духу.
УЇЛМОТ Пітер (WILLMOTT, Peter) (p. 1923) Британський соціолог, старший співробітник Інституту вивчення політики (Policy Studies Institute); займався, головним чином, дослідженнями сім’ї, територіальної спільноти (громади) та молоді, здебільшого у співпраці з Майклом Янгом і Інститутом вивчення територіального співтовариства (Institute of Community Studies).
УЇЛСОН Брайан (WILSON, Bryan R.) (p. 1926) викладач соціології в Оксфорді (коледж Усіх душ); вніс великий внесок у сучасні соціологічні дослідження релігії, особливо релігійної секти.
УЇЛСОН Едвард (1929) — відомий амер, соціальний мислитель, ентомолог, один з засновників соціобіології.
УКЛАД СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ цілісна система відносин між людьми в процесі матеріального виробництва, яка утворює його суспільну форму.
УМОВИ ЖИТТЯ сукупність матеріальних і духовних благ, які є доступними для задоволення потреб людей.
УОРД Лестер Франк (1841–1913) – американський соціолог, засновник психологічного еволюціонізму в США, перший президент Американського соціологічного співтовариства.
УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ свідомий, сист., організований вплив на суспільство з метою впорядкування, вдосконалення його структури й діяльності, збереження цілісності. У. с., таким чином, виступає як процес, який забезпечує стійкість розвитку сусп. системи, її рівновагу, гарантію, запобігання потрясінням і катаклізмам.
УРБАНІЗАЦІЯ соціально-економічний процес зростання кількості міст, міського населення, поширення міського способу життя на все суспільство.
УСПІХ ЖИТТЄВИЙ омплекс уявлень, сформований на ґрунті сусп. вимог (норм, цінностей, стандартів), очікувань та визнання актуальних і потенційних індивідуальних досягнень, які оцінюються як високі, престижні, взірцеві у стратифікованому суспільстві. Цей комплекс слугує критерієм оцінок, які саме результати діяльності індивідів соціально винагороджуються, до чого варто прямувати, чим слід пишатися.
УСТАНОВКА СОЦІАЛЬНА вияв ціннісної орієнтації у формі соціально-детермінованої схильності особистості чи групи до заздалегідь визначеного ставлення – позиції щодо певного об’єкта, людини, явища, події; цілісне утворення, що виражає схильність людини діяти певним чином.
УСУСПІЛЬНЕННЯ об’єктивний процес розвитку суспільного характеру виробництва, що виявляється у поглибленні суспільного поділу праці, зміцненні взаємозв’язку і взаємозалежності господарських одиниць, злитті роздріблених процесів виробництва в єдиний суспільний процес.
УТРИМАНЕЦЬ людина, що перебуває на чиєму-небудь утриманні.
УТРИМАННЯ забезпечення непрацюючого (хворого, престарілого, неповнолітнього тощо) коштами, необхідними для існування.
ФАКТ СОЦІАЛЬНИЙ 1) подія, що мала місце в певний час, при певних умовах незалежно від дослідів суб’єктів; 2) в пізнавальному, гносеологічному значенні подія, описана в чітких поняттях з зазначенням специфіки соціальної ситуації, в якій воно мало місце. У якості Ф.с. розглядають дії, вчинки і характеристики поведінки людей, соціальних і інших груп, матеріальні і духовні продукти людської діяльності, думки, погляди, оцінки людей, їх взаємозв’язки.
ФАКТИЧНІСТЬ Термін феноменологічної соціології, іноді змішуваний з терміном «відчуження». Його сенс полягає в тому, що зовнішній соціальний і природний світ представляється індивідам міцним, само собою зрозумілим і «що має характер речі» (‘thing-like’).
ФАКТОР СОЦІАЛЬНИЙ [лат. factor – той, що робить] – рушійна сила розвитку суспільства, явища чи процесу, яка зумовлює певні соціальні зміни.
ФЕМІНІЗАЦІЯ 1) зростання ролі і впливу жінок у суспільстві в цілому чи в будь4яких сферах суспільного життя; 2) у медицині – розвиток в особі чоловічої статі вторинних статевих ознак.
ФЕМІНІСТСЬКА СОЦІАЛЬНА ТЕОРІЯ В цілому феміністська соціальна теорія прагне зрозуміти і пояснити підлегле становище жінок у суспільстві, звертаючись до гендерних розходжень і, зокрема, грунтуючись на теорії патріархату.
ФЕМІНОЛОГІЯ наука, що вивчає закономірності положення жінки в суспільстві, що досліджує всю сукупність соціальних, політичних, економічних і духовних тенденцій досягнення рівності можливостей для чоловіків і жінок, взаємовідносин статей в різних сферах життя суспільства.
ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА СОЦІОЛОГІЯ (від грец. phainomenon — те, що являється) — напрям у теоретичній соціології, який стверджує, що все знання є соціальне створеним і орієнтованим на певні практичні проблеми. Основною метою є аналіз та опис щоденного життя, бо хоча воно й сприймається людьми як дане, треба показати, як воно створюється. Цей напрям започаткований у працях А.Шуца.
ФІГУРАТИВНА СОЦІОЛОГІЯ Фігуративна або процесуальна соціологія – підхід, пов’язаний з ім’ям Н. Еліаса (Elias, 1970), – має три взаємопов’язаних аспекти. (1) Фігуративна соціологія намагається подолати помилкову дихотомію діяльності та структури, стверджуючи, що індивіди знаходяться і повинні розглядатися в рамках тривалих соціальних фигураций або відносин; (2) Вона відмовляється від проведення штучної відмінності між індивідом і суспільством, демонструючи, що розвиток індивіда сам по собі є соціальним процесом. (3) Усі соціальні феномени необхідно розуміти як соціальні процеси. Наприклад, соціології слід вивчати не економіку, а економічні (economizing) процеси. Фігуративний соціологія виступає проти методологічного індивідуалізму і реіфікації.
ФІЛАНТРОПІЯ добродійність, допомога незаможнім, соціально незахищеним; заступництво.
ФЛУКТАЦІЯ одна з ключових категорій інтегральної соціології П.Сорокіна, яку він використав для визначення відхилення якоїсь соціальної реалії від своїх звичайних параметрів.
ФОКУС-ГРУПА Метод, що використовується при проведенні якісних досліджень, коли невелику групу людей просять зосередитися на тому чи іншому питанні і обговорити його з інтерв’юером у форматі глибинного інтерв’ю (часто такого роду робота проводиться з однією і тією ж групою кілька разів).
ФОРМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ Усі соціальні колективи припускають деяку форму організації, однак термін «формальна організація» використовується по відношенню до колективів, які розробили формальні процедури для регулювання відносин між своїми членами і їх діяльності.
ФОРМАЛЬНА СОЦІОЛОГІЯ напрям у теоретичній соціології, пов’язаний насамперед з ім’ям Ґ.Зіммеля. Вважає, що об’єктом аналізу повинна бути форма соціальних відносин; вивчає зв’язки, які відрізняються за суттю, але демонструють певні формальні властивості.
ФОРМАЦІЯ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА одна з наріжних категорій марксист, соціальної філософії. Запроваджена К.Марксом, який уперше ввів термін “сусп. формація”. Термін “формація”, запозичений Марксом з геології, у єдності його діахронічного і синхронічного вимірів вдало “схоплює” суспільство — водночас як процес і структуру, формування і стан, послідовність і систему.
ФРАНЦУЗЬКА СОЦІОЛОГІЧНА ШКОЛА створена Е.Дюркгеймом і об’єднана навколо журналу “L’Annee sociologique”, представники якої розвивали дюркгеймівську соціологічну доктрину, названу “соціологізмом”, суть і зміст якого полягає в апології позитивізму через вимогу “пояснювати соціальне соціальним”, а не психічним.
ФУКО Мішель Поль (1926 – 1984) – французький соціолог, історик культури, професор Коллеж де Франс.
ФУНКЦІОНАЛІЗМ В СОЦІОЛОГІЇ теоретичний напрям в соціології, що пояснює соціальні явища в першу чергу з точки зору тих функцій, які вони виконують.
ХАБЕРМАС Юрген (18.06.1929, Дюссельдорф) — нім. соціальний філософ і соціолог, один із найвизначніших представників зх. неомарксизму.
ХВИЛЬОВА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА концепція, за якою розвиток суспільства детермінується розвитком науки та техніка, завдяки чому людство зазнало три основних стадії свого розвитку – аграрну, індустріальну та постіндустріальну хвилі.
ХМЕЛЬКО Валерій Євгенович (30.07.1939) — укр. соціолог, фахівець з теорії макросоціальних структур і процесів та соціології особистості, д-р філос. наук.
ХОЛІЗМ Доктрина, згідно з якою суспільство слід розглядати як ціле або як систему взаємодіючих частин. Аналіз, таким чином, необхідно починати з великомасштабних інститутів та їх відносин, а не з поведінки індивідуальних діячів. З цієї точки зору суспільство має такі властивості цілого, які неможливо вивести з характеристик індивідів.
ХОЛЛ Стюарт Макфейл HALL, Stuart McPhail) (1932) його головний науковий внесок пов’язаний з розвитком такого напрямку, як культурні дослідження, у роботах «Поп-арт» (Hall and Whannel, 1964) та «Питання культурної ідентичності» (Hall and du Gay, 1996) , підставою для чого послужила критична теорія суспільства.
ХОЛСІ А.Г. (HALSEY, А.Н.) (1923) професор соціальних та адміністративних досліджень в Оксфордському університеті; автор безлічі публікацій на теми освіти, соціальної мобільності та ін.
Хоманс Джордж (HOMANS, George С.) (1910 — 1989) — амер соціолог, фундатор теорії “соціального обміну”.
ЦИКЛІЧНА ТЕОРІЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА теорія, яка стверджує, що розвиток суспільства періодично вичерпує свій потенціал і на якийсь час повертається до вихідної точки.
ЦІЛЕРАЦІОНАЛЬНА ДІЯ ІНДИВІДА (від нім. zweckrationale — цілераціональна) — запроваджено в наук, ужиток М. Вебером у процесі створення розуміючої соціології. Поряд з ціннісно-раціональною, афективною та традиційною діями термін Ц. д. і. вживається для означення одного з чотирьох “ідеальних” типів соціальної дії та поведінки.
ЧАС СОЦІАЛЬНИЙ фундаментальна форма соціально-історичного існування людей і умова їх діяльності, що має такі метричні характеристики часу як тривалість, послідовність, повторюваність, ритм тощо.
ЧАСУ БЮДЖЕТ Складання бюджету часу – дослідницька техніка, яка використовується в соціології, – вимагає, щоб люди, які беруть участь в дослідженні, докладно фіксували, як вони проводять час протягом дня або декількох днів.
ЧИКАГСЬКА ШКОЛА соціологічна традиція університету Чикаго (США). Основні характерні риси: а) органічне поєднання емпіричних досліджень з теоретичними узагальненнями; б) висування гіпотез у рамках єдиної організованої та скерованої на конкретні практичні цілі програми; в) розробка урбаністичної соціології з дослідженням специфічно міських проблем, підпорядкованих ідеї встановлення соціального контролю і згоди.
ЧИННИК СОЦІАЛЬНИЙ рушійна сила розвитку суспільства; явище або процес, що обумовлює ті чи інші соціальні зміни. Ч. с. свідчить про такий зв’язок соціальних об’єктів, за умов якого одні з них (причина) з необхідністю породжують інші соціальні об’єкти або їх певні властивості (наслідки).
ЧОРНОВОЛЕНКО Вілен Пилипович (26.01 1929, с. м. т. Монастирище Черкаської обл. ) — укр. філософ, соціолог. Основні напрями досліджень: методол. проблеми науки, теорія соціальної структури.
ЧУРИЛОВ Микола Миколайович (08.07.1947, м. Чернівці) — укр. соціолог, фахівець з теорії вибірк. методу й організації емпіричних досліджень, д-р соціол. наук (1992), засновник і президент компанії СОЦІС.
ШАПОВАЛ Микита Юхимович (07.06.1882 — 25.02.1932) — укр. учений, поліг, і громадський діяч, літератор, д-р соціології, проф.; увійшов у історію соціології України фактично як перший учений, з діяльністю якого соціологія інституювалась як наука.
ШКОЛА ОПИСОВОЇ СТАТИСТИКИ назва групи нім. дослідників — Г. Конрінг, Г. Ахенваль, А. Шлецер, М. Шмейцель та ін., які послуговувалися методами кількісного аналізу в обстеженнях соціальних процесів та явищ і заклали теорет. підґрунтя статистики як науки.
ШКОЛА ФРАНКФУРТСЬКА об’єднання науковців неомарксист, орієнтації, яке діяло у 20 — 60-х pp. у Німеччині та США. Організаційним центром школи став Франкфуртський ін-т соціальних досліджень, заснований у 1923 р. на приватні кошти. Коло досліди, інтересів Ш. ф. охоплює питання методології соціального дослідження, змісту і функцій соціол. теорії, проблеми відчуження, раціоналізації, соціології особистості і культури, соціальної психології.
ШЛЮБ це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється і завдяки якій суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює їх подружні й батьківські права та обов’язки, забезпечує легітимність їх нащадків.
ШЛЮБНІ РОЛІ Завдання, які зазвичай виконуються чоловіком і дружиною в рамках домогосподарства, позначаються як подружні ролі.
ШУЛЬГА Микола Олександрович (29.09,1943, м. Краснодон Луганської обл.) — укр. соціолог, економіст, фахівець у галузі соціології особистості, нац. відносин, Д-р соціол. наук, академік Укр. академії політ, наук, президент Соціол. асоціації України.
ШЮЦ Альфред (SCHUTZ, Alfred) (1899-1959) справив великий вплив на розвиток феноменологічної соціології в англомовному науковому світі Він займався передусім трьома проблемами: (1) прагнув побудувати адекватну теорію соціальної дії, грунтуючись почасти на критиці M Вебера; (2) провів ряд досліджень організації життєвого світу; (3) намагався визначити, яким чином соціологія, що надає важливе значення людській дії, може бути науковою.
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СОЦИОЛОГИЯ широкая область, в рамках которой исследуется множество различных экономических явлений. Сюда входят все аспекты экономической деятельности индивидов и групп, социология организаций, рынков и других экономических институтов, потребление и досуг, а также вопросы, относящиеся к макроуровню, такие, как развитие капитализма, сравнительный анализ экономических систем и экономических эффектов, свойственных различным культурам и религиям.
Эмиграция переселение за пределы данного общества (государства).
ЮНІСТЬ період у розвитку людини, який відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Виділяють ранню (14 –18 років) і пізню Ю. (19 – 23 роки); це період формування моральної свідомості, ціннісних орієнтацій та ідеалів, стійкого світогляду, громадянських якостей особи.
ЯВИЩЕ СОЦІАЛЬНЕ елемент соціальної реальності, якому притаманна вся повнота соціальних властивостей та ознак; усе те в соціальній дійсності, що виявляє себе, свідчить про стан, зміни, взаємодію, процеси в соціальних об’єктах.
ЯДРО СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ сукупність типових індивідів, які найбільш повно поєднують у собі притаманні даній групі характер діяльності, структуру потреб, цінностей, норм, установки і мотивації.
ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ДОКУМЕНТІВ логічна інтерпретація текстів з метою їх соціол. вивчення відповідно до теми дослідження. На відміну від кількісних засобів аналізу документальних джерел, які відтворюють природничо-наукову модель пізнання, Я. а. д. спирається на методологію феноменол. підходів у соціології, спрямованих на розуміння, конструювання образів соціальної реальності з допомогою досліди, стратегій, котрі розраховані на осягнення сенсу соціальних взаємодій та глибинних механізмів їх організації.
ЯКІСТЬ ЖИТТЯ інтегральна характеристика всієї сукупності видів, форм, сфер, життєдіяльності людей певного суспільства, зумовлений рівнем його виробництва, економічними відносинами, політичним устроєм та системою цінностей.
ЯКУБА Олена Олександрівна (05.04.1929, м. Харків) — укр. соціолог, філософ, д-р філос. наук, проф., академік Міжнар. академії наук вищої школи, соціолог. Закінчила Харківський юридичний ін-т та аспірантуру з каф, філософії. З 1955 р. працює в Харківському держ. ун-ті, читає курс соціальної філософії і заг. соціол. теорії. Докторська дис. присвячена проблемам нормативного регулювання (право і мораль) (1971). Нині зав. кафедри соціології. Коло наук, інтересів: соціол. аналіз соціальної активності соціальних груп сучасного суспільства; проблеми функціонування і розвитку вищої школи в сучасних умовах, нормативне регулювання поведінки особи; особа в системі соціальних зв’язків та ін.
