Демещук А. В. Мусульманський календар

Демещук А. В. Мусульманський календар

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія ісламу

 

Мусульманський календар

 

Зміст

Вступ

 

1. Передумови створення мусульманського календаря

 

2. Мусульманський календар

 

Висновки

 

Література

 

 

Вступ

Іслам – це одна із світових релігій, яка на сьогодні має близько мільярда послідовників. Ця релігія сьогодні має найвищі теми розповсюдження. Іслам є монотеїстичною релігією, поряд із християнством та юдейством.

Взагалі, іслам – це той стовп, навколо якого постала у 7 ст. по Р.Х. арабо-мусульманська цивілізація, котра відіграла величезну роль у світовій історії, котра є невід”ємною частиною світової цивілізації й дотепер.

Важливою спадщиною середньовічної арабо-мусульманської цивілізації є ціла низка великих науково-технічних досягнень. Тай узагалі, одним словом, внесок ісламської культури у розвиток людства неможливо переоцінити.
Календар та літочислення – це дуже важлива сфера науково-природничих знань будь-якої цивілізації, культури чи народу. Відповідно, дуже важливою і цікавою сферою природничих знань ісламської цивілізації було саме літочислення й календар. Календар у мусульман і дотепер використовується у тому вигляді, в якому він був створений ще у середні віки. Для магометан календар є органічною й невід”ємною частиною релігійного життя й культової практики. Адже, як ми знаємо, життя правовірного дуже сильно насичене різними обрядами та культами, котрі власне й знайшли свою фіксацію у календарі. Звідси можна зробити один узагальнюючий висновок: мусульманський календар є власне релігійним і створеним спеціально для релігійних потреб віруючих.
Отже, у даному рефераті автор ставить за мету:

– коротко охарактеризувати іслам як релігію;
– описати мусульманський календар та систему літочислення.
Перейдемо до розгляду нашої теми.

 

1. Загальні відомості про іслам

 

Іслам (араб. الإسلام) — одне з декількох світових (нарівні з християнством, буддизмом) віровчень, прихильники якого живуть у всьому глобальному суспільстві, на всіх континентах і в більшості локальних суспільств країн світу.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як “Немає бога крім Бога і Мухаммад – пророк його” або на староруській (мові, якою користувались білоруські татари – перші мусульмани на старій Русі – “«Нямаш іншага, толькі адзіни Пан Бог, і Мухаммад – Пасол Божи»”)

Іслам також називають мусульманством, магометанством, а людей, що її сповідують — мусульманами, магометанами. В українській мові збереглася також застаріла форма басурманин — запозичена через тюркські мови.

Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства.

На руських землях, зокрема в Україні про ісламське віровчення стало відомо практично після його появи, оскільки з тих часів збереглися згадки про арабських купців з Арабського халіфату, які відвідували Русь. Іслам також мав значний вплив у Волзькій Булгарії — сусідові Русі. Значення ісламу підтверджується також тим, що серед віровчень, серед яких Володимир Великий обирав офіційне державне віровчення для своєї держави нарівні з грецькими і латинськими християнськими віровченнями знаходимо також іудаїзм й іслам — тобто основні чотири напрямки єдинобожжя у тогочасному світі.

Іслам — це монотеїстична Авраамічна релігія походить від вчення Мухаммада, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Термін Іслам має на увазі «підпорядкування», або повну віддачу себе Богу (Арабська: الله, Allāh).Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога». Зараз кількість мусульман – між 1,1 мільярдами і 1,8 мільярдами, що робить іслам другою світовою релігією після християнства.

Мусульмани вважають, що Бог зробив одкровення в Корані Мухаммаду, Бог навернув пророка, і беруть до уваги Коран і сунна (слова і справи Мухаммада) як фундаментальні джерела ісламу. Вони не розцінюють Мухаммеда як засновника нової релігії, але як реставратор оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків. Мусульманська традиція вважає, що юдеї і християни спотворили одкровення Бога, який надав їхнім пророкам (Мойсею та Ісусу) текст, вводячи у Божу волю брехню.

Іслам включає багато релігійних принципів. Загалом потрібно, щоб прихильники виконували П’ять стовпів ісламу, які є п’ятьма обов’язками, що об’єднують мусульман в суспільстві. На додаток до П’яти фундацій, ісламський закон розвинув традицію управлінь, які торкаються фактично всіх аспектів життя і суспільства. Ця традиція містить у собі все від практичних питань від регламентації їжі і банківської справи до джихаду.

 

Майже всі мусульмани належать до однієї з двох головних течій, Сунізму і Шиїзму. Єресь розвивалася наприкінці 7-го сторіччя, через розбіжності в керівництві ісламського суспільства в релігійних і політичних питаннях.

Сьогодні в світі приблизно 85% сунітів і 15% — шиїтів. Іслам — домінуюча релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу.

Варто звернути увагу на такі особливості віровчення ісламу:

  • віра в єдиного бога Аллаха і його посланців – Муха мед і Алі Аллах – один невіддільний і єдиний. “Доповнюють” Аллаха пророки, ангели, демони, які також шануються як боги;
  • шанування “священного писання” (Корану), в якому розповідається про створення світу, страшний суд, містяться ворожбитські заклинання, стародавньоарабський фольклор, сказання про пророків, вказівки, які регулюють суспільні і сімені стосунки, Коран створювався майже 100 років, роботу над ним було завершено у VIII столітті;
  • шанування “священного писання” (Сукна) – зведення оповідей про діяння, вчинки Мухамеда, його висловлювання з різних приводів, його автобіографія. Сукна є основою фінха – мусульманського правознавства і шаріату – зведення мусульман;
  • щоденна п‘ятиразова молитва (намаз): на світанку, в обід, о третій годині дня, при заході сонця і перед настанням ночі. У сучасному ісламі є дво – і одноразова молитви. Перед намазом ритуальне обмивання (піском або водою);
  • сплата податку (закят) у стародавньому ісламі – на користь бідних (чим іслам завоював прихильність пригноблених), а нині на користь мусульманського духовенства. Закят доповнюється садаком – добровільним пожертвуванням;
  • дотримання посту (уразу). Протягом дев‘ятого місяця (рамадан) за місячним календарем мусульман від світанку і до настання темряви на їсть і не п‘є, а з наставанням ночі може їсти і пити, зараз цю вимоги спрощено. Духовенство не вимагає строгого дотримання посту від людей, які працюють на виробництві, у сільськогосподарських місцевостях, вагітних жінок;
  • ходіння на молитви до Мекки (хадж) – покаяння у гріхах і прилучення до святих;
  • священна війна з невірними (дасихад, або газават). З давніх часів цей елемент ісламської віри насаджав ненависть і ворожнечу серед віруючих різних релігій.

 

У ісламі велику роль відіграє складна обрядність. Мусульманин повинен п‘ять разів на день здійснити молитву здійснити молитву, дотримуватись релігійних свят, постів, обрядів, звичаїв, здійснювати неможливо.

 

Тридцяти денний пост місяця рамазану належить до обов‘язкових звичаїв, які існували в Стародавній Аравії до ісламу. Ймовірно що у давнину постилися у найжаркіший літній місяць. Звідси, напевно, й назва місяця “рамазан”(по араб. рамадан), який походить від арабських слів “ромад хар”, що означає спека, виснажливий час.

Літо в Аравії, особливо його кінець було найважчим часом року у господарстві, коли запаси продуктів закінчувалися, а нещадно пекуче сонце випалювало підніжний корм для худоби. Це змушувало стародавніх арабів певним чином обмежувати себе в їжі і переносити значну частину господарських справ на прохолоднішу частину доби – вечір і ніч. В той же час стародавні араби, які вірили в добрих і злих духів та богів, влаштовували молитви про дарування дощу, аби задобрити їх. Не спавши першу частину ночі, вони молилися своїм богам і духам, чекаючи дощу, оголошували заборону на прийняття їжі і пиття протягом дня.

Таким чином, вимоги мусульманського посту місяця рамадана – нічого не їсти і не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати в цей час ніяких пахощів, не купатися тощо – в основному повторюють до ісламські, які визначалися передусім господарським життям стародавніх арабів.

Іслам має особливу форму повідомлення віруючих про час намазу. Кличе до молитви служитель мечеті – муедзин. Виходячи на балкон мінарету, він співучим голосом кілька разів зачитує вірші: “Аллах великий: Свідчу, що немає Бога, крім Аллаха. Підіймайтеся на молитву, йдіть до спасіння. Молитва корисніша від сну”. Останнє речення вимовляється перед ранковим намазом.

Перед намазом обов‘язкове обмивання обличчя та рук до ліктів, голови та ніг. Ісламу властива сакралізація води, ставлення до неї як до чудодійної сили. Вважається, що вода очищає не тільки від фізичного бруду, а й від моральної нечистоти. Омивання, наприклад, необхідне після спілкування з іновірцями (гаурами).

Намаз здійснюється у будь-якому місці, де застав віруючого арм (заклик до молитви): у полі, біля верстата, у кабінеті. Потрібно, щоб місце було чисте, а той, хто молився, стояв обличчям до Мекки. Під час намазу промовляються славослов‘я Аллаху, деякі сури Корану. Конкретних прохань, звернень до Бога молитва не містить.

Намаз супроводжується колінопреклонінням, низькі поклони. Це дало повід мусульманським богословам стверджувати корисність намазу , як своєрідної гімнастики. Здійснювати його необхідно на особливому молитовному килимку, араби називають його саджада, турки – наша дик. У мечеті підлога вкрита величезним килимом, перед входом взуття знімають. Голова мусульманина підчас намазу повинна бути вкрита – тюбетейкою, дескою, галемою, беретом.

Існують і інші види спілкування мусульман з Богом, дуа – молитва, що містить якесь конкретне прохання до Аллаха; маулід – подячна або поминальна молитва, нічні молитви під час посту. Полуденну молитву в п‘ятницю слід здійснювати у нечисті. Їй передує проповідь хутба, яка трактує релігійні, моральні питання, проблеми політики.

Під час посту потрібно також утримуватись від усього, що може приносити задоволення. Заборонено й процедури пов‘язані з веденням в організмі лікувальних препаратів, уколів, клізм. Шаріат стверджує, як піст буде порушено, якщо злизнути хоч крапельку одну, що випадково впала на губу, або, зануривши голову у воду, рятуючись від перегрівання. Статеве збудження та дотик до жінки теж роблять піст недійсним. Вимоги щодо посту слід виконувати лише в день. З настанням вечора до світанку піст тимчасово припиняється.

Шаріат перелічує поважні причини, які дозволяють відійти від дотримання посту. Обов‘язок постити не поширюється на тих, хто подорожує, учасників бойових дій. Усі, хто не постив, крім дітей, людей похилого віку те невиліковно хворих, зобов‘язані компенсувати його, коли відпадуть поважні причини : відпостити в будь-який інший місяць чи сплатити певну суму грошей або роздати милостиню жебракам. Відшкодування належить і тим, хто порушив піст – це спокутується неофіційним постом (наддара), тобто аналогічним постом протягом 60 діб. Спокутувальний піст можна замінити добрими вчинками – годувати цілий день жебраків або 60 діб одного жебрака.
Ось такими, загалом є особливості ісламу як релігії.

 

2.Мусульманський календар

 

Мусульманський календар (або Ісламський календар) — місячний календар, що застовується в ісламі для визначення дат релігійних свят, а також як офіційний календар у Саудівський Аравії, країнах Перської затоки та деяких інших мусульманських країнах. Літочислення ведеться від Хіджри (16 липня 622)  — дати переселення пророка Мухаммада та перших мусульман з Мекки до Медини. Тому у мусульманських країнах календар називають календарем Хіджри (араб. التقويم الهجري). Епоха до початку літочислення називається джахілія — епоха невідання.

Мусульманський календар побудовано винятково на зміні фаз Місяця. За традицією, першим днем нового місяця вважався перший день після молодика, коли незабаром після заходу сонця на небі можна було побачити серп місяця. Причому засвідчити появу місяця мали двоє поважних мусульман. Через це початок нового місяця, а також і релігійні свята могли не збігатися в різних ісламських країнах, оскільки через різницю в часі між заходом сонця на різних географічних широтах, умови видимості молодого місяца також можуть бути різними.

Оскільки синодичний період обертання Місяця становить приблизно 29,5 днів, місяці ісламського календаря налічують 29 або 30 днів. Додаткові дні місяця заборонено, крім єдиного дня, що слугує для втримання молодика поблизу 1-го числа місяця. Цей день входить до останнього місяця зуль-хіджа, який може налічувати 29 чи 30 днів. В останньому разі рік називається високосним.

Наразі для розрахунку високосних років застосовують так звані “арабський цикл” та “турецький цикл”. Арабський цикл засновано на 30-річній послідовності і високосними вважають кожен 2, 5, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 24, 26 та 29-й роки циклу. У восьмирічному “турецькому циклі” високосними вважають 2, 5 та 7-й роки циклу. Високосні роки 8-річного циклу не збігаються з високосними роками 30-річного циклу.

Один рік складається з 12 місяців і налічує 354 або 355 днів. На відміну від низки інших місячних календарів (наприклад вавілонського), додатковий тринадцятий місяць для узгодження місячного календаря з сонячним циклом не вводиться, оскільки вважається, що це заборонено Кораном. Таким чином початок року та дні мусульманських релігійних свят поступово зсуваються за сезонами і можуть припадати на різні пори року.

Доба у мусульманському календарі розпочинається із заходом сонця (а не опівночі).

В основу мусульманського календаря покладений вільний місячний рік. Цим терміном, як було зазначено вище, прийнято називати календарний рік, що складається з 12 місячних місяців. Довжина синодичний місячного місяця дорівнює, як ми знаємо, 29,5306 діб, або близько 29,5 діб. Виходячи з цієї округленої середньої цифри, тривалість 12-ти місячного місячного року виразиться в 354 добі (29,5 х 12). Проте, явно незручно при календарному рахунку прирівнювати місяць неповного кількості діб.

 

Тому мусульманський рік будується на чергуванні так званих повних місяців (що містять кожний по 30 діб) і порожніх (що містять по 29 діб). 6 місяців по 30 діб і 6 – по 29 доби в сумі дають ту ж кількість діб (354), яке виходить з розрахунку середньої тривалості місяця в 29,5 діб.

Мусульманської ерою є 16 липня 622 р. (від “різдва Христового”) – дата втечі засновника мусульманської релігії Мухаммеда з Мекки до Медіни від переслідувань своїх супротивників. Мусульманська ера носить назву “гіджри” (інше написання – “геджра”, “хиджра”). Це – арабське слово, буквально означає “втеча”.

Знання мусульманської системи літочислення має велике значення для істориків СРСР, тому що ним користувалися багато народів, що входять до складу Радянського Союзу (татари, ряд народів Криму, Кавказу, Середньої Азії).

Для перекладу дат з мусульманського літочислення на європейське необхідно враховувати не лише та обставина, що мусульманський рахунок років почався на 622 роки пізніше нашої ери. Треба звертати увагу і на те, що рік мусульманського місячного календаря (= 354 або 355 діб) в середньому на 11 діб коротше сонячного року (= 365 або 366 діб), покладеного в основу календарів Юліанського і Григоріанського. Європейський календар систематично відстає від мусульманського, при чому протягом 33 років це відставання приблизно досягає повного сонячного року (11 х 33 = 363 дня). Іншими словами, 33 мусульманських календарних року майже рівні за тривалістю 32 європейським календарним рокам.

Місяці в Ісламському календарі:

 

1       Мухаррам 30д            7       Раджаб      30д

2       Сафар        29д            8       Шаабан      29д

3       Рабі I                   30д            9        Рамазан     30д

4       Рабі II        29д            10     Шаввал      29д

5       Джумада I 30д            11     Зу-л-каада 30д

6       Джумада II          29д            12     Зу-л-хіджа 29 чи 30д

 

Місячний рік на 11 днів коротший сонячного. Місяць у ньому триває 29 або 30 днів. Тому по відношенню до сонячного календаря дати мусульманського календаря кожен рік зміщуються на 11 днів назад.

Протягом року мусульмани відзначають два свята й кілька релігійних подій. Ісламські свята – це Рамадан-Байрам і Курбан-Байрам. У дні свят мусульмани збираються в мечеті, де слухають Святкову проповідь і роблять особливий релігійний ритуал – Святковий Намаз (молитву). У дні свят люди ходять один до одного в гості, влаштовують частування, роблять один одному подарунки, а також відвідують могили померлих мусульман для читання Корану та молитов про прощення. У дні свят заборонено дотримуватися посту.

Рамадан-Байрам (тюрк. назва) – свято завершення посту місяця Рамадан. Він відзначається 1-го числа місячного місяця Шаууаль, який наступає після місяця Рамадан. Назва „Рамадан-Байрам” – тюркська. Інша тюркська назва цього свята – Ураза-Байрам (слово „Ураза” у тюркських народів означає „піст”, а „байрам” – свято). Арабська назва цього свята – Ід Аль Фітр. Це свято називається так тому, що в цей день мусульмани дають Закят Аль Фітр (милостиню на користь бідних).

Друге мусульманське свято – Курбан-Байрам (тюрк. назва) – свято жертвоприношення. Це найбільше свято Ісламу, яке відзначається 10 числа місяця Зуль-Хіджа (приблизно через 70 днів після Рамадан-Байраму). Це свято нагадує нам про подвиг Пророка Ібрагіма (Авраама), який у покірності Богові був готовий пожертвувати своїм сином, але по милості Бога ця жертва була замінена вівцею. Згідно традиції здійснення жертвопринесення, мусульмани в цей день роблять заколення жертовної тварини. Арабська назва цього свята – Ід Аль Адха. Слова „курбан”, „адха” означають „жертвоприношення”. Наступні три дні після свята – дні Ат-Ташрік – святкування Курбан-Байраму тривають 4 дні.

Основні релігійні події:

Новий рік мусульманського календаря (1 Мухаррам) пов’язаний із переселенням (Гідджрою) пророка Мухаммада та його сподвижників з Мекки у Медину. Першими переселились – пророк Мугамед та його найближчий сподвижник Абу-Бакр Ас-Сиддик. Хоча це переселення відбулося в місяці Рабі аль Аууаль (третій місяць місячного календаря), мусульмани відзначають цю релігійну подію на початку кожного нового року, тому що рік Гіджри є початком мусульманського літочислення.

Ашура (10 Мухаррам) – особливий день, в який у різні історичні епохи Бог дарував пророкам свою милість, наприклад: прощення пророка Адама, порятунок пророків Нуха (Ноя) і Муси (Мойсея). Також у цей день відбувалися різні історично важливі події.

Мавлід ан Набі (12 Рабі Аль Аууаль) – подія народження пророка Мугамеда.

Лайлат аль Ісра (аль Мірадж) (27 Раджаб) – ніч чудесної подорожі й небесного піднесення пророка Мухаммада.

Благословенна ніч середини місяця Шабана – Нісфу Шабан (15 Шабана) – особлива ніч, у яку бажано робити додаткові поклоніння, а наступного дня дотримуватися посту. Ніч середини місяця Шабан нагадує віруючим про наближення священного місяця Рамадан.

Лайлат аль Кадр – велична ніч, краща ніч у році, іншими словами Вечір долі, також день віднайдення Корану. Це особлива ніч місяця Рамадан, яка може бути в будь-яку ніч місяця Рамадан, але як подія її відзначають 27 числа цього місяця.

День Арафат – Вакф аль Арафат (9 Зуль-Гіджа) – кращий день року, у який прочани роблять головний обряд Хадджу – стояння в долині Арафат Мекки, що перебуває на околицях міста. В цей день дотримуються посту.

Також варто зазначити, що при усій своїй самобутності ісламський календар запозичив основу у місячних календарів народів Стародавнього Сходу – передусім єгиптян, євреїв та вавилонян.
Ісламський календар на сьогодні широко використовується усіма мусульманами й має велике практичне значення для віруючих.

 

Висновки

 

Отже, ми розглянули загальну суть ісламу та основи його віровчення й мусульманський календар, як власне важливу частину цієї релігії.
Звідси слідуючі висновки:
Мусульманський календар базується на місячних циклах, нараховує 12 місяців (в той час як інші місячні календарі – 13), кожен з яких має певне релігійне значення.
Створений ісламський календар – у 7 ст. по Р.Х., а використовується усіма мусульманами й нині.
Мусульманський календар повністю відображає особливості ісламського віровчення та є основою для здійснення релігійних циклів та обрядів.
Ісламське літочислення починається із 16 липня 622 р. по Р.Х. – з дати Хіджри, тобто переїзду Мохаммеда із Мекки у Медіну.
Доба у мусульман починається від заходу сонця.
Новий рік у мусульман постійно зміщується.
Загалом мусульманський рік на 11 діб менший за григоріанський.
Одним словом, мусульманський календар – це важлива складова ісламської культури.

 

Література

 

  1. www.uk.wikipedia.org
  2. http://risu.org.ua/ua/index/resourses/calendar/relig_calendars/33685/
  3. Климишин И.А.  Календарь и хронология.  – М., 1990. – 477 с.
  4. Пронштейн А.П., Кияшко В.Я. Хронология. – М., 1981. – 192 с.
  5. http://www.sviato.in.ua/isl_common_rel.php
  6. http://calendarium.narod.ru/lib/history/arab.html

 

Анатолій Демещук (с)

KUPRIENKO