На прощание Прудниковой Светлане Ивановне
(16-ти лет, из Брянска на Десне, русской, не знающей украинского языка, кроме слова «кохання»)
Так що ж таке кохання?
…
Це може сльози моря,
чи мої?
Чи може гілки кіпарису, що тягнуться до гóри,
чи руки мої?
Це може погляд в чорне море,
чи очі твої?
Ні, я не знаю!
Бо вже помираю…
[12.07.2002. Алушта]