А. Скромницкий. Связи Украинской Народной Республики (УНР) и Советской России (ноябрь 1918 – апрель 1919 год)


6 553 views

А. Скромницький.
Відносини Української Народної Республіки (УНР) і Радянської Росії (листопад 1918 - квітень 1919 р.)
А. Скромницкий. Связи Украинской Народной Республики (УНР) и Советской России (ноябрь 1918 - апрель 1919 год)

Київ – 2000

 

Зміст
Вступ...........................................................................................3
Розділ 1. Російський фактор у підготовці та проведенні антигетьманського повстання..................................................................................11
Розділ 2. Загострення стосунків між Директорією УНР і Раднаркомом РФСРР.............................................................25
Розділ 3. Наступ російських більшовицьких військ на тереторію України..................................................................52
Заключення..............................................................................70
Список використаних джерел та літератури ...................74

 

Вступ
Актуальність теми. Міжнародні відносини після Першої світової війни, під час громадянської війни на території Російської імперії характеризується розвитком процесу напруженості. Відбувалося повалення самодержавності в Росії в ході Лютневої революції 1917 року: великі народності встановлюють свої власні національні органи влади.
З жовтневим більшовицьким переворотом 1917 року напруженість зростає. Більшовики Росії не визнали національного питання , і вони вороже ставились до інших національних органів влади на теренах колишньої Російської імперії.
Але після цих подій склалися умови для утворення української незалежної держави. Повалення Тимчасового Уряду більшовиками, невизнання Центральною Радою більшовицького перевороту лише прискорили оформлення незалежної України, бо входження до більшовицької федерації вона не бажала. Відносини Центральної Ради з більшовицькою Росією взагалі були дуже складними. Такими ж складними залишились відносини Гетьман П. Скоропадського з більшовиками. Саме він разом з німцями витіснив більшовиків з України і утворив Українську державу.
Директорія також у своїй зовнішньо-політичній діяльності приділяла значну увагу взаємостосункам з Росією: намагалась отримати підтримки від неї у підготовці антигетьманського повстання, намагалась залагодити військові конфлікти, призначивши місію для мирних переговорів, щоб встановити мирні добросусідські стосунки.
У сучасних умовах розбудови незалежності, української державності також досить складно розвиваються відносини з Росією. Для того щоб уникнути повторення минулих помилок необхідно ти об’єктивно вивчити взаємостосунки України і Росії на протязі всієї історичної долі, особливо в ті періоди, коли існувала українська незалежна держава. Одним із таких складних і суперечливих періодів і є доба Директорії УНР.
Уроки взаємовідносин Директорії і Радянської Росії варто врахувати і сучасним українським політикам при вироблені стратегічного курсу стосунків з північним сусідом.
Хронологічні межі. З листопада 1918 року - в цей час іде підготовка до повстання і початок антигетьманського повстання, по квітень 1919 року – формується новий уряд Мартоса в УНР, і відбувається зміна зовнішньополітичних пріоритетів: від більшовицької Росії до країн Заходу.
Мета дослідження – проаналізувати розвиток відносин між Україною і Росією в добу Директорії УНР.
Виходячи із зазначеної мети визначені і основні завдання дослідження:
- з’ясувати вплив Радянської Росії на підготовку і проведення Директорією УНР антигетьманського повстання.
- Виявити причини загострення стосунків між УНР і більшовицькою Росією.
- Прослідкувати заходи Директорії УНР щодо мирного врегулювання відносин з Росією.
- Висвітлити розгортання бойових дій між більшовицькими військами і армією УНР.

Історіографія. Дослідженню зовнішніх відносин Директорії УНР присвячено багато праць. Умовно їх можна поділити на 4 блоки.
I. Роботи безпосередніх учасників подій: Винниченка, Христюка, Дорошенка, Шаповала і т. д. Ці праці містять, ще свіжі данні про події, факти, погляди. Але в залежності від автора події часто або не висвітлювались, опускались, або висвітлювались для виправдання своєї причетності до тих чи інших подій. Винниченко як безпосередній учасник Директорії у праці “Відродження нації” повністю приділяє увазі Директорії в 3-й частині праці. Там зустрічаються факти взаємостосунків України і Росії, яких немає в інших джерелах. За поданням фактів дуже переплітається з працею Винниченка , праця Шаповала “Гетьманщина і Директорія” Ці праці цікаві тим, що містять інформацію про переговори Винниченка з Радянською Росією для підготовки антигетьманського повстання. Праця П.Христюка “Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 р.” висвітлює мирні переговори у Москві. Праця Д.Дорошенка “Мої спомини про недавнє минуле (1917-1920 рр.)” містить повідомлення про військовий наступ Радянської Росії на Україну.
II. Роботи істориків з діаспори (Стахів, Солуха). Праця П. Солухи “Договір з Москвою проти гетьмана” докладно аналізує процес переговорів “машиністів”: Винниченка і Шаповала з Раковським і Мануїльським. Стахів у своїй праці “Україна в добі Директорії” висвітлює взагалі добу Директорії, її зовнішньополітичну діяльність та зокрема з Радянською Росією. Ці праці висвітлюють події в протилежність радянській історіографії.
III. Радянська історіографія (загальні роботи з історії УРСР, Супруненко, Лихолат). У висвітленні матеріалу вони відрізняються одностайністю, тенденційність, сильно заполітизовані у висвітлені фактів (деякі факти просто замовчуються); зааганжовані; захищаються і оспівуються ідеї комуністичної партії; національні питання висвітлюються негативно. Але відкинувши тенденційність в оцінках, можна знайти значний фактичний матеріал. Так робота А. Лихолата “Разгром бурзуазно-националистической Директории на Украине” яка висвітлює такі аспекти: Місію С. Мазуренка, наступ більшовицьких військ на Україну. У працях Супрунеко Н.И. “Очерки истории гражданской войны” та загальних працях “Історія Української РСР” висвітлюються події пов’язані з нападом Радянської Росії на Україну і висвітлено ходу бойових дій з Директорією.
IV. Новітня українська історіографія містить нові більш об’єктивні погляди, оцінки на події доби Директорії:
А) загальні роботи з історії України (“Історія України: нове бачення”, “Історія України: курс лекцій”, “Історія України” загальні оцінки взаємостосунків Директорії та Радянської Росії.
Б) роботи присвячені періоду української революції 1917–1920рр.(Павленко, Верстюк, Солдатенко і т.д.) Висвітлюють нові аспекти історії української революції, розроблюють нові концепції, і зокрема, у взаємостосунках Росії та України. Павленко Ю.В. та інші автори у праці “Українська державність у 1917-1918рр.” висвітлюють докладно причини поразок Директорії у війні з більшовицькими військами. Солдатенко в праці “Українська революція” висвітлює головні події збройного захисту УНР під проводом Директорії.
В) перевидання зарубіжних дослідників (Полонська–Василенко, Нагаєвський) – праці цих дослідників з великим використанням праць інших дослідників та джерел.
Г) роботи присвячені періоду Директорії, монографія Д. Донцова “Міжнародне положення України і Росії” присвячена взаємовідносинам України і Росії у 1918 році.
Характеристика джерел:
- збірники документів: “Гражданская война на Украине” , Симоненко Р.Г., Реєнт О.П. “Українсько-російські переговори в Москві” . Перший збірник присвячений повстанню Директорії та стосункам з Радянською Росією, наступ радянських військ на Україну. Другий збірник – висвітлює мирні переговори в Москві за участю Надзвичайної Місії С. Мазуренка , добре відображають цю тему. Збірник документів “Документи трагічної історії України(1917-1927рр.)” містить велику кількість цінних, маловідомих документів часів Директорії УНР.
- архівні документи: документи Центрального державного архіву громадських організацій містять відомості про Відносини Директорії та Радянської Росії.
- періодика: “Известия ВЦИК” висвітлюють погляди Росії на події в Україні, містять матеріали стосовно нот протесту і ультиматуму українського уряду до Раднаркому РСФСР.
- мемуарна література (мемуари і спогади).
- Винниченка В. “Щоденник” – носить суб’єктивний характер, написане автором для виправдання своїх дій в минулому; збірник спогадів “Революція на Украине. По мемуарам белых” –спогади суб’єктивного характеру, але в цій праці погляди сучасників подій, їх оцінки; Еренбург Н. “Люди. Годы. Жизнь. Воспоминания.” Всі ці спогади часто містять протилежні оцінки, тих же самих подій, тому і були використані для більшої об’єктивності.
Комплексний аналіз історіографії дає можливість більш глибокого висвітлення проблеми як зовнішніх відносин Директорії УНР загалом, так і взаємостосунків УНР і Радянської Росії зокрема.

Розділ 1. Російський фактор у підготовці та проведенні антигетманського повстання.
Міжнародні відносини після Першої світової війни, під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії характеризується розвитком процесу напруженості. Основою її становлення стало якісно нове відновлення в розстановці сил на міжнародній арені. Після революції в лютому 1917 року припинила своє існування Російська імперія: більшовицький переворот 25-26 жовтня 1917 року призвів до нових відносин у середині Російської імперії: відновлення державності народів Росії (утворення УНР).
Це викликало необхідність розбудови зовнішньополітичних стосунків. Особливі відносини склались між УНР та Росією: Україна не визнавала більшовицької влади встановленої після перевороту в Росії.
З приходом до влади в Україні гетьмана П. Скоропадського почалось залучення російських фахівців до державного управління. Це викликало невдоволення української інтелігенції, яка створила Український Національний Союз (серпень 1918 р.), виставивши гасло - боротьба за владу в Україні.


No comments yet.

Добавить комментарий

7 посетителей онлайн
7 гостей, 0 зарегистрированных
За все время: 167 в 04-21-2011 02:56 am UTC
Максимум сегодня:: 14 в 11:31 am UTC
В этом месяце: 31 в 04-07-2014 05:29 pm UTC
В этом году: 49 в 01-23-2014 02:50 pm UTC
Читайте ранее:
Мигель де Унамуно. О трагическом чувстве жизни людей и народов. Miguel de Unamuno. DEL SENTIMIENTO TRÁGICO DE LA VIDA

Мигель де Унамуно. О трагическом чувстве жизни людей и народов. Miguel de Unamuno. DEL SENTIMIENTO TRÁGICO DE LA VIDA Мигель...

Джордж Оруэлл. Рубеж. George Orwell. La marca

Джордж Оруэлл. Рубеж. Джордж Оруэл. Рубеж. George Orwell. La marca Джордж Оруэлл. Рубеж. Джордж Оруэл. Рубеж. George Orwell. La marca...

Закрыть