14 157 views

Демещук А. В. Джерела вивчення історії первісного суспільства

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія первісного суспільства


Джерела вивчення історії первісного суспільства

                                                                                                                     

Зміст

 

Вступ

Джерела вивчення ІПС
- поняття історичного джерела та ІПС

- археологія

- етнографія

- антропологія

- лінгвістика

- четвертинна геологія та палеографія

- палеозоологія

- палеоботаніка

- другорядні, допоміжні джерела

Висновок      

Джерельна база

 

Вступ

 

Первісне суспільство (первісність, протоісторія, доісторія) — це найперший та найтриваліший період в історії людства: від виникнення людини розумної (близько 2,5-2,8 млн. років тому) і до виникнення цивілізації і державності (в Азії та Африці - ІV-III тис. до н.е.). Отже, первісна доба становила близько 99% тривалості всієї історії людства. То був період в історії до винайдення писемності, тобто до появи писемних історичних джерел. У різних народів період первісності тривав по-різному, а деякі народи живуть в умовах первісності й до сьогоднішнього дня (австралійські аборигени, індіанці Амазонії, туземці о. Ява, деякі племена Екваторіальної Африки). У сучасній науці прийнято розрізняти власне первісну культуру, яка існувала до виникнення перших цивілізацій на Землі (кінець IV—початок III тис. до н. е.) і традиційну первісну культуру. Також, відповідно, розрізняють  первісне суспільство апополітейне (власне первісне суспільство, що передує виникненню цивілізації) та синполітейне (варварська периферія цивілізованого світу; первісне суспільство, що збереглось після виникнення цивілізації).

У сучасній науці існує кілька періодизацій первісного суспільства: загальна (історична), археологічна, антропологічна та ін. Із спеціальних періодизацій первісної історії найважливішою є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці. Відповідно до цього історію первісного суспільства поділяють на 4 періоди:
- кам'яний (від появи людини-IV тис. до н.е.)
- мідний (IV-III тис. до н.е.)
- бронзовий (III-I тис. до н.е.)
- залізний (І тис. до н.е.-І ст. н.е.).
У різних регіонах хронологічні рамки дуже варіюють. На одних територіях ще у 8 тис. до н.е. з"явилось відтворююче господарство (Близький Схід), на інших - значно пізніше.
Найдовшим періодом в історії первісного суспільства був кам"яний вік. Його, в свою чергу, поділяють на:

1) палеоліт:
- нижній (2,5 млн. - 150 тис. р. тому)
- середній (150-40 тис. р. тому)
- пізній (40-12 тис. р. тому)

2)мезоліт (10-7 тис. р. до н.е.)

3)неоліт (7-4 тис. р. до н.е.).
Марксисти вважали первісне суспільство першою суспільно-економічною формацією - первіснообщинним ладом чи первісним комунізмом.

Епосі первісності властиві наступні особливості:

- відбувався антропогенез — біологічна еволюція людини, що завершилася, на думку різних вчених від 40 до 100 тисяч років тому, виникненням виду «людина розумна» (Homo sapiens), а також основних людських рас — надалі глибоких еволюційних змін в біологічній природі людини вже не відбувалося;

- йшло формування мислення (або інтелекту) людини, її мови — в подальші періоди вони лише розвивалися;

людство розповсюдилося по всіх континентах;

- люди переходять до відтворювального господарства (від полювання і збирання до землеробства і скотарства)

поряд з антропогенезом розвертається соціогенез — формування суспільних форм життя у вигляді родової, а потім родоплеменної організації;

- складаються перші світоглядні уявлення, ранні форми релігійних уявлень, міфологічних систем.
Отже, як ми бачимо, доба первісності - це період "дитинства" людства, в цей період були закладені усі основи його подальшого розвитку. При чому, певні пережитки первісності ми спостерігаємо і в сучасному суспільстві (наприклад, магія, забобони).
Предмет дослідження ІПС - первісне людське суспільство на різних етапах його розвитку (первісне людське стадо, дородова, родова та сусідська общини), його внутрішній (політичний, соціальний та сімейний) устрій, господарство, культура, світоглядні уявлення та релігійні вірування.
Завдання ІПС - на базі існуючих джерел проаналізувати, інтерпретувати та реконструювати всі сторони життя первісного суспільства.

Джерело - це місце, звідки ми беремо інформацію.
Історичне джерело - це те, що власне дає нам інформацію про минуле, об"єкт який безпосердньо дотикався з попередніми епохами.
Величезною складністю при вивченні первісного суспільства є повна відсутність писемних джерел
(а вони - якраз найголовніші історичні джерела), адже доба первісності  - це власне і є дописемний період історії людства. Тому в ролі історичного джерела для вивчення ІПС виступає археологія. Але вона не може нам змалювати повну картину життя первісних людей, тому в науковий обіг залучають величезний масив інших, не власне історичних, джерел, які ми й збираємось розглянути далі.

Мета доповіді: класифікувати та охарактеризувати джерела вивчення ІПС.

 

 Джерела вивчення ІПС

Поняття історичного джерела та ІПС

Історичне джерело - це те, що дає нам інформацію про минуле. Історична інформація, що існує в історичних джерелах може бути взята з них лише після відповідної обробки суб"єктом-дослідником. Ця обробка включає в себе ряд дослідницьких процедур, і чим ці процеси повніші й детальніші, тим об"єктивнішими й багатограннішими будуть отримані з їхньою допомогою знання. Історичними джерелами, в основному, вважаються лише писемні та археологічні  джерела, але це не зовсім вірно. Історичними джерелами можна назвати й широке коло свідчень про біологічні та географічні явища, що супроводжували історію людства. Географічні умови проживання й біологічна динаміка людського виду є такими ж важливими джерелами для реконструкції різних подій історії людства, як й інші, власне історичні джерела. Під поняттям "джерело" слід розуміти будь-який об"єкт вивчення, з якого можна взяти історичні свідчення. Хоча, з цього приводу між науковцями нині йде дискусія.

Найраціональніший варіант - класифікувати джерела за науками, що їх вивчають, та розглядати на рівних правах.

Щодо особливостей джерел до ІПС, то варто зазначити, що первісне суспільство було найтіснішим чином пов"язане з природнім середовищем: історичний процес у первісну добу контрастував із природніми процесами значно менше ніж потім, після розвитку достатньо високого технічного потенціалу цивілізації.
Ні одне з видів джерел не може нам змалювати повної картини життя первісного суспільства, тому його дослідження базується лише на комплексному, всесторонньому опрацюванні усих видів джерел, їх комбінуванні та взаємодоповненні.

 

Класифікація джерел вивчення ІПС

Джерела за науками:

1) археологія (власне історичні джерела - рештки матеріальної культури)
2) етнографія
3) антропологія
4)лінгвістика
5) четвертинна геологія та палеогеографія
6)палеозоологія
7) палеоботаніка
8)другорядні, допоміжні джерела

1.Археологія
Археоло́гія (грец. αρχαιος — стародавній, λογος — слово) — наука, що висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам'яток кам'яного, мідного (бронзового), залізного віків і почасти пізніших, часів. До цих пам'яток, що називаються археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні типи знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети побуту, мистецтва тощо.
Це найголовніша наука для вивчення ІПС, археологічні джерела для дописемної історії - просто безцінні. Саме археологія постачає ІПС прямими фактами, які мають більш-менш чітку хронологічну прив"язку, що спирається на методи абсолютного датування чи, за їх відсутності, на порівняльно-типологічних метод. Хронологічно археологія охоплює повністю хронологічні рамки існування первісного суспільства.
Верхня межа археологічного дослідження - пізнє Середньовіччя, а подекуди й 16-18 ст., як, наприклад, дослідження поселень північноамериканських індіанців (тут археологія тісно переплітається з етнографією).
Нижня межа археологічного дослідження втрачається у глибокій давнині. Традиційно вважається, що археологічне дослідження первісного суспільства починається тоді, коли з"являються перші систематично оброблені знаряддя праці (Олдувайський період, бл. 3 млн. р тому., галькові знаряддя праці - чопери та чопінги). Але пошук решток викопних людиноподбних мавп - це ж теж, в принципі, археологія. Отож чіткої нижньої межі археологічного дослідження немає. Якими обставинами обмежується інформативність археологічного матеріалу?

Цих обставин налічується три:
- багатозначність положення будь-якого предмета матеріальної культури в системі культури суспільства в цілому;
- принципіальна вибірковість археологічних залишок по відношенню до системи живої, нормально функціонуючої культури;
- руйнування в ході часу.

Але при всіх цих обмеженнях археологічний матеріал безсумнівно дозволяє здійснити ряд наукових процедур та робити достатньо визначені висновки, в чому і полягає його історичне значення. Він дає змогу прослідкувати динаміку зовнішніх форм культури на основі типологічного порівняння й стратиграфічного залягання, відділяючи ранні форми від пізніх та встановлюючи хронологічну послідовність їх змін.

Демещук А. В. Джерела вивчення історії первісного суспільства

Залишити відповідь

8 visitors online now
8 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 21 at 09:41 am UTC
This month: 36 at 04-23-2017 01:50 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Демещук А. В. Цивілізаційна теорія Арнольда Джзефа Тойнбі

Демещук А. В. Цивілізаційна теорія Арнольда Джзефа Тойнбі історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика: історіографія  

Демещук А. В. Мусульманський календар

Демещук А. В. Мусульманський календар історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика: історія ісламу

Close