Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології.


3 064 views

Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології.

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія української етнології

 

"Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології"

 

Зміст

 

1. Вступ.

2. Зовнішня характеристика джерела.

3. Етнографічні дані про селян Київської губернії та їх цінність.

4. Висновки.

 

Вступ

Українська етнологія як наука починається з першої половини 19 ст.
У цей час Наддніпрянська Україна була вже з півстоліття у складі Російської імперії (Лівобережжя - з 1764 р., Правобережжя - з 1793 р.). Росія інкорпорувала більшу частину українських земель й планомірно втілювала у життя на них свою колоніальну політику. Українці офіційно були "малоросами" - молодшими братами "великоросів". Своя (потомки козацьких старшин) та російська верхівка покріпачила селянство. Козацькі порядки було повністю ліквідовано ще в кін. 18 ст. Але не все було так погано, як може здатися із вищесказаного. Адже українська національна ідея власне й зародилась у цих умовах. А разом з нею - вітчизняна наука та мистецтво. Це був період так званого українського національного відродження, пов"язаний із такими відомими іменами в літературі як Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ"яненко та інші.
У Європі загалом це була доба романтизму, коли розчаровані сірою дійсністю уми звертались до славної минувшини своїх народів, зокрема до Середніх Віків (наприклад, Вальтер Скотт), а також з великим інтересом пізнавали традиційну культуру селянства, простого народу. Зокрема увага значна приділялась збору фольклору та традицій, звичаїв.
У Російській імперії кін. 18-поч. 19 ст. також характеризується становленням академічної науки й широкими дослідженнями географії, історії й етнографії теренів тієї багатонаціональної держави. Дослідження здійснювали централізовано й зі сприянням уряду.

Цілком логічно, що дані процеси не оминули й Україну. Великими піонерами в українській етнографії були М. Максимович (видав перші збірки українських народних пісень), М. Костомаров (порівняв ментальність українців та росіян), А. Метлинський (фольклорист), З. Доленга-Ходаківський (збирач фольклору, пішки обійшов ледь не всю Україну), О. Бодянський та П. Куліш.
Але крім них варто згадати ще одну важливу особистість, яка, не будучи слов"янином взагалі, зробила значний внесок у накопичення етнографічних знань про Україну. Це є Домінік П"єр Де ля Фліз, праця якого і є об"єктом дослідження даної роботи.
Домінік П'єр Де ля Фліз (фр. Dominique Pierre de la Flise 18 грудня 1787—1861) —  це український етнограф французького походження, медик-хірург Імператорської Московської медико-хірургічної академії, член Імператорського академічного медичного Віленського та Київського товариств, старший лікар Київських державних маєтностей. Народився у місті Нансі (Франція) в родині лікаря. Навчався у королівському медичному коледжі, де викладав його батько. Зачарований генієм Наполеона, став під його знамена, взяв участь у походах наполеонівської армії на Балкани, служив у Голландії, Бельгії, Прусії. У 1812 р. мав чин капітана медичної служби другого гренадерського полку гвардії Наполеона. Цього ж року відбувся похід на Росію, котрий назавжди відрізав повернення додому: Домінік П'єр Де ля Фліз потрапив у полон під Смоленськом. У 1815 р. він мав змогу повернутися до рідної Франції, але, як вірний прихильник Наполеона і запеклий ворог Бурбонів, залишився в Україні.

У полоні Де ля Фліза ледь не зарубали донські козаки. Його врятував І.В.Гудович - генерал-лейтенант, головнокомандувач військами в Москві. Щось було таке в особі Де ля Фліза, що відомий генерал не лише приязно поставився до нього, але й познайомив з племінницею Софією Володимирівною Маркевич, її небожем був Микола Андрійович Маркевич, народжений у с Дунайці Глухівського повіту Чернігівської губернії, і відомий як історик та етнограф. Незабаром Софія і Домінік одружилися. Подружжя оселилося у Мглинському повіті Чернігівської губернії в маєтку І.В.Гудовича. Уних народився єдиний син Микола. З'явилася можливість придбати власний маєток у Київській губернії. Розпочалось зовсім інше життя. У 1843 р. Домінік Де ля Фліз одержав посаду лікаря в Палаті державних маєтностей. У 1845 році за програмою Російського географічного товариства розпочав дослідження «медичної географії» Київської губернії з метою з'ясування впливу навколишнього середовища на здоров'я людини. Під час подорожей по селах і містечках Київщини зібрав і узагальнив чималий фактичний матеріал, на підставі якого склав комплексну характеристику життя українського населення. Дав опис розселення українців за методом історико-етнографічного районування. У підготовлених ним альбомах, ілюстрованих численними малюнками, розглянуто різні аспекти культури та побуту селян, уміщено відомості про їхнє житло, одяг, звичаї, пам'ятки старовини, наведено народні перекази, пісні, прислів'я. Рукописна дослідницька спадщина Де ля Фліза зберігається в Києві, Чернігові, Санкт-Петербурзі. Помер у місті Ніжині.
Отож ми розглянемо "Етнографічний опис селян Київської губернії" Д. П. Де ля Фліза як джерело з української етнографії і з"ясуємо які цінні відомості лишив нам автор про життя та побут наддніпрянських селян середини 19 ст. Також визначимо рівень достовірності, сильні сторони та недоліки даного джерела. Варто також зазначити, що доробок Де ля Фліза дуже зацікавив, навіть захопив автора реферату, тому у цій роботі він буде спиратись головним чином на власний аналіз. Як допоміжний матеріал використано статті Л Студьонової, В. Солодової та роботу М. Алєксєєва ("К воспросу об этнографических работах Де-Ля-Флиза").
Наше дослідження охопило як писемні доробок автора джерела, так і його малюнки.

 

2. Зовнішня характеристика джерела

 

Отже, для початку розглянемо історію, умови та мету створення "Етнографічного опису селян Київської губернії", а також долю цієї та інших праць Д. Де ля Фліза. Тобто здійснимо перед аналізом власне етнографічних даних зовнішню характеристику джерела та детальніше розглянемо життя й діяльність самого автора в Україні.
Як ми вже знаємо, Де-Ля-Фліз був французьким медиком-емігрантом на службі у Росії. Від 1820-х років служив лікарем державних маєтностей Київської губернії. У 1845 році за програмою Російського географічного товариства розпочав дослідження «медичної географії» Київської губернії з метою з'ясування впливу навколишнього середовища на здоров'я людини.
Тобто не був власне етнографом. Це і відіб"ється як ми далі побачимо на характері інформації про селян, яку він подає.
У 1843 р. Домінік Де ля Фліз одержав посаду лікаря в Палаті державних маєтностей.

Службові поїздки по Київській губернії викликали у нього справжній інтерес. Де ля Фліз надавав людям не лише медичну допомогу. Він зацікавлено розмовляв з ними. І ці розмови переконували його в щирості українців, в тому, що вони духовно багата нація, котра має свою вікову історію, умови життя, побут, вірування, звичаї, пам'ятки історії та культури. Його зачарували українські народні пісні.

Почуте і побачене занотовує. Пояснює текст малюнками. Поступово ним створюються рукописні ілюстровані альбоми, в яких, зафіксовано різні аспекти культури та побуту українського народу, господарської діяльності, способу життя, природи і топографії краю.

Найбільший з них "Медико-топографічний опис Київської губернії..." (1854) французькою і російською мовами. Налічує 1245 сторінок і супроводжується кількома сотнями кольорових малюнків, виконаних автором. У цьому альбомі міститься унікальний пізнавальний матеріал про Київщину і прилеглі регіони середини XIX сторіччя: чисельність населення, рослинний і тваринний світ, описи найбільш поширених хвороб (причини, розповсюдження тощо), методи лікування місцевими засобами. Великий інтерес являє статистика кожного поселення з додатком малюнків з натури села, селянського вбрання тощо. Відомості про села розташовані у такій послідовності: кількість населення, земля, вода, ліси, овочі, фрукти, свійські та дикі тварини, риба, будівлі, одяг та взуття. Де ля Фліз замалював навіть крій одягу та візерунки тканини. Описи деяких сіл супроводжуються місцевими легендами, відомостями про старожитності.

Два більш ранні альбоми (1848 і 1849) належали меценатові і колекціонерові В.В.Тарновському і зараз зберігаються у фондах Чернігівського обласного історичного музею його імені.

Альбоми Де ля Фліза використовувалися академіками М. Грушевським, М.Біляшівським, відомим славістом М.Алексєєвим, професором Сорбонни, Санкт-Петербурзького і Київського університетів Ф.Вовком та ін.

Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології.

Залишити відповідь

8 visitors online now
8 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 14 at 12:18 am UTC
This month: 36 at 05-15-2017 01:26 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Куприенко С. А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма

Куприенко С. А. (редактор). Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / под ред. С.А. Куприенко. — К. :...

Талах В.Н. История кесарей. Книги LVII–LXIII «Истории римлян» Диона Кассия Коккейяна

Дион Кассий Коккейян. История кесарей. Книги LVII–LXIII «Истории римлян» / Предисловие, перевод, комментарии В. Н. Талаха; под ред. В. Н....

Close