984 views

Козацтво в іспанських джерелах XV-XVI століть.

 

«Звіт графа Фернана Нуньєса про подорож до Польщі (1670 р.)».

 

В історіографії цей текст мало відомий. Кілька фрагментів перекаладала на польску мову Г. Маковецька. Єржі Аксер, що вивчав кореспонденцію Яна Дантишека, згадав про його існування в Національному Історичному Архіві в Мадриді. В іспанській історіографії він, мабуть, взагалі не відомий.

Текст зберігається в книзі під позначкою 727 (зв’язка 3272) у Державному Відділі, яка являє собою колекцію документів, що стосуються Польщі в XVI, XVII, XVIIIстоліттях. Серед них заходиться анонімний опис Польщі, написаний іспанською мовою в 70-х роках XVIIIст. Опис має 10 сторінок і починається словами «Стверджують, що велика чисельність Сарматій…».

Стиль письма вказує нам на те, що текст був написаний одним автором, але він часто використовував різні граматичні форми для однакових слів. Це типові форми для давнього кастельяно, але зараз такі вже не вживаються. Перед текстом латиною розміщено опис чотирьох кандидатів на польский трон в 1669 році. Але важко сказати, чи написані обидва тексти одним і тим самим автором, хоча є деяка схожість. Сам текст не підписаний і не датований, а також не відомо для кого він написаний.

На останній сторінці тексту є дуже важлива інформація: «Короля звати Мічаель Висновєске, нащадок стародавніх князів Литовських, йому від 27 до 30 років…»

Автором тексту опису Польщі в 1670 році, ймовірно, був граф Фернан Нуньєс. Він прибув у Варшаву 18 вересня 1670 року з приводу весілля короля Міхала Корибута Вишневецького та Елеонори Марії Австрійської, дочки імператора Фердінанда IIIі мантуанської принцеси Марії Гонзагі, але завершив свій вояж Фернан Нуньєс у Стокгольмі. 22 вересня він був прийнятий на аудієнції польским монархом, що подарував йому картину зі своїм портретом. У Варшаві він пробув 2 тижні і виїхав 7 жовтня до Швеції через Гданськ.

 

ТЕКСТ:

Стверджують, що велика кількість Сарматів, яких звів один з вождів на ім’я Лєко, проник в Гірканський ліс, вирубав гори, що вони зайняли, які нині називаються Полонія, і почали її обживати, а тому давні жителі знали її як Європейську Сармасію.

Королівство Полонія простягається на 240 німецьких ліг, зі Сходу на Захід; її довжина близько 200 ліг, на Сході вона межує з Московітами і пустелями, що знаходяться між Лукранією і Тартарами, на півдні – Валахія, Верхня Унгрія і Сілезія, на Заході – Бранденбурзька Марка і Верхня Померанія, на Півночі – Балтійське море, що в давнину називалось Сарматським. Це рівнинний край, у більшості болотистий і густолісистий, має багато річок, що роблять його родючим; головними [річками] являються Вістула, Дана, Арба, Друова і Бористенес. [Цей край] рясною є пшениця, ячмінь та інше зерно, хоча більше завдяки великому розміру місцевості, ніж перевагам землі, яка в більшій частині пісчана, а також рясніє рибою та звіриною. Назви її провінцій такі: Велика і мала Полонія, Литванія, Русія, Прусія, Московія, Самохісія, Померанія та Лівонія. Від першої бере свою назву королівство, інші, що входять до нього, мало відрізняються між собою мовою та звичаями. Літванія об’єдналася з ним завдяки спадку, має своїх князів і більше в розмірі за половину від всіх інших у королівстві.

Одним із їх головних поселень є Краковія, розміщене над Вістулою, воно було звичайною резиденцією королів; вони заснували палац у вляді  непересічного замку[1], розташованому на пагорбі, що височіє над усім містом з пречудовим видом в усі боки і зі зручностями та величністю його помешкань, хоча і не з каменю правильної форми. В місті є дуже гарні споруди, в більшості на італійський манер, хоча воно все брудне і пагано вимощене каменем, поблажливе до іудеїв, у яких в якості місця проживання є передмістя, настільки ж смердюче, як і їх помешкання.

Варсавія, друге місто Полонії, - маленьке, побудоване з каменю, сьогодні в ньому мешають її королі; у них є достатньо великий палац короля Яна Касіміра з дуже файним садом, непагано влаштованим. Він знаходиться в передмісті і в [передмістях] цього міста приживає більша частина його жителів; всі вони [передмістя] зроблені з дерева, але не зважаючі на це вони будують великі своруди, кладучі дерева на дерева і вставляючи в покутті одні в інші.

Торно і Дансіг, перше - на Вістулі, друге - у Балтійського моря, де вливається в нього ця ріка. В Герцогській Прусії є два примітних містечка, як по чисельності мешканців, так і по красі споруд; всі вони з цегли і каменю побудовані на німецький манер; вулиці протянуті під мотузку і посередені добре вимощені каменем. Вони торгові, але Дансіг набагато більше, в ньому вантажать все зерно Полонії, що є їх єдиним товаром і який споживають голандці, на замін чого привозять тканини, спеції і всі інші необхідні речі. Їх правління є республіканським, що складається зі знатних городян, хоча і під протекцією Королівства Полонії. Більша частина його жителів є лютеранами, католики уступають їм в чисельності, а потім [вже ідуть] кальвіністи та анабаптисти. Торно укріплено на давній манер, а Дансіг – по сучасному, і хоча воно зі складною охороною, зважаючі на величину місцевості та кілька пагорбів, що височіють над ним, та у них вони укріплені, завдяки чому його складно взяти штурмом. При вході до нього поблизу старого берега є замок, але перероблений в шість галікартес на сучасний манер, і дуже чудових та глибоких ровів.

Місто Леополіс в Русії – з найбільш примітних, серед іншого - через торгівлю, що в ньому ведуть армяни та греки, які привозять всі товари з Туркії, з чого користь собі отримують в більшості [саме] поляки.

Багато інших міст є більш визначними за їх старовинність, [але] за огидною та кривою формою, наскільки це можливо в більшій частині [зроблені] з дерева, а окрім тих, про які розвопідається, в усіх іншіх місцях будинки покриті соломою і настільки маленькі, що під одним дахом живуть як було при початку світу: і чоловіки, і жінки, і воли, і коні, і барани, таким чином, що кожна істота може пройти через Ноєв ковчег, нараховавши більше майна, так як в зимку з нього жителі [не] виходять, оскільки весь [той зимній земля] період вкрита снігом.

Поляки вродливі, міцні та, в основному, високі, [і] люблять свободу; вони щирі, надто претензійні, сильні в танцях, ненаситні в їжі та вині, [інші народи] засуджують їх зверхність, та вони її дійсно проявляють. Вони занадто багатослівні і з дитинства присвячують себе красномовству, в якому мають потребу, виступаючи з провомою в своїх сеймах. Вони всі бездоганно знають латинську мову і майже багацько європейських мов, чого вони зазвичай досягають після того, як завершують навчання. Жінки вродливі, і при дворі вони надзвичайно гарно вдягнуті та стримані, багато хто розмовляє французьською, завдяки тривалому правлінню дружини короля Яна Касіміро, принцеси видатних чеснот, і яка брала неабияку участь в правлінні. Це стосовно шляхти.

Простолюд – найжалюгідніші люди в світі. В літку ходять майже голі, а в зимку не виходять з будинків, не тільки тому, що земля покрита снігом, а й від того, що нема чого вдіти. В своїх будинках у них є різновид печей, що їх усіх зігрівають так, що не видно вогня, а в деяких місцях кладуть немовлят в ємність [conca] або дерев’яне корито з гарячою водою, щоб зігріти оголене тіло. Не буде лишнім сказати тут про хворобу, від якої мруть коні, що називається колтун, а по латині пліка (складка), і вона переплітає та обплутує таким чином, що нема ніякого способу повернути їх [коней] назад в їхню попередню форму, і якщо вони розлазяться по складкам, [то] або вмирають, або залишаються паралізованими в якомусь головному органі. Не менш дивною є форма одруження, коли в супроводі всіх родичів і під місцеву музику, йде наречена із закритим обличчям і [лунає] великий стогін, як [то роблять] старі кастильські плакальниці. Стерджують, що це для того, аби показати любов до невинності, і тому визнають наступний день весілля, [коли] напиваються також як і інші, що його відзначають.

Лише римська віра дозволена в Полонії, хоча двері не закриті цілком заразній чумі єресі, часто відновлюючи храми та [їх] оздоблення, і її культ, що подібний нашому іспанському, хоча не в величності споруд, бо ні одна церква не є визначною.

Те, що поляки були і є надзвичайно войовничими, окрім віри [в це], [також] залишились про це [записані в книгах] історії. Є очевидним в усьому світі, що їх правління нагадує військо з чотирма сторонами. Складається королівство, як було сказано, з провінцій, але воно розділено не на провінції, а на округи, що називаються палатінади [імперські, царедворські] або сатрапії на ім’я їх начальника, якого називають палатін [царедворець] або сатрап. У нього є заступник, якого звуть кастелян [наглядач замку], а окрім цих двох є в кожному окрузі різні підлеглі начальники, яких називають старостами[2] [estarostas] та пребенди [porciones], що правлять відповідно старостіями; всі мають юрисдикцію військову та цивільну.

Жителі поділяються на шляхтичів та простолюд, що обробляє землю і служить шляхтичам, з яких більша частина є васалами, а ще добре видно, що кожен округ наче терція, в якій шляхтичі – це воїни, старости – полководці, кастелян – старший сержант, а сатрап або палатін – маестро-де-кампо, і за таким самим порядком вони правлять собою, коли виходять в поход, вже маючі владу цілого королівства.

Тепер подивимося на його сутність: по-перше як ним правлять під час миру, потім – як під час війни, і на останок – під час вибору своїх королів.

Звіт графа Фернана Нуньєса про подорож до Польщі (1670 р.)

Залишити відповідь

8 visitors online now
8 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 12 at 01:00 am UTC
This month: 36 at 05-15-2017 01:26 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Библиотека книг по истории для скачивания

Библиотека книг по истории для скачивания Пишите нам мы отправим Вам книгу из нижеприведенного списка    

Книги для скачивания. Полка первая

Книги для скачивания. Полка первая

Close