3 449 views

Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія Нового часу, Історія Росії, Історія Японії.

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………….……..3

Розділ І.   Російсько-японські відносини XVIII століття……...4

Розділ ІІ. Російсько-японські відносини початку – середини ХІХ століття......................................................................................9

Висновки..................................................................................................14

Список використаних джерел та літератури………………….………15


Вступ

Російсько-японські відносини протягом всієї історії свого існування не були однозначними. Варто згадати тільки ХХ століття – російсько-японську війну 1904 року, конфлікт у період Другої світової війни. Вони, звісно мали свої об’єктивні причини, проте варто враховувати відносини цих двох держав і в ХІХ, і в ХVIII століттях, адже тоді, можливо, і були закладені певні протиріччя.

Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що для розуміння історичних процесів, що мали місце на Далекому Сході, варто встановити особливості відносин Японії з іншими державами, в тому числі й Росією. Інший не менш актуальний аспект можна визначити з огляду на провідне місце Японії в  економіці сучасного світу:  як вплинули на це відносини з Російською імперією, зокрема в XVII – середині ХІХ століття.

Метою нашого дослідження є визначення особливостей російсько-японських відносин у зазначений період.

Перед нашим дослідженням стоять такі завдання:

¨     проаналізувати політику Російської імперії на Далекому Сході  в  кінці XVII – XVIIІ столітті;

¨     визначити основні віхи російсько-японських відносин цього періоду;

¨     встановити характер російсько-японських відносин першої половини ХІХ століття;

¨     виділити особливості стану російсько-японської дипломатії на середину ХІХ століття.

Історіографія даного питання представлена працями російських та японських науковців. Серед них варто відзначити  Е. Файнберг, К. Черевко, Д. Кін, Накамура Сінтаро та інших. Також російсько-японські відносини висвітлені у монографіях. Присвячених історії Японії та Далекого Сходу.

 

Розділ І

Російсько-японські відносини у XVIII столітті

Перші відносини Російської імперії з країнами Далекого Сходу почалися ще у ХVII столітті. Саме тоді почалася кампанія з відкриття тихоокеанського побережжя. У середніх районах р. Амур Е. Хабаров, що спустився вниз по Амуру, і в 1649-1653 роках заснував поселення, застосувавши  значний збройний загін.   Починаючи з 1676 року російський уряд постійно відправляє засуджених поселення в Сибір. Поступово цей район починає освоюватися, і  тут часто виникають збройні конфлікти з Китаєм, розв’язання яких завершилося Нерчинським договором 1689 р.

Встановлення зв’язків з районом р. Анадир призвело до того, що до кінця 1680-х постало питання про більш регулярні походи на Камчатку, прикордонну з цим краєм і багату на природні ресурси. У 1681-1689 відбувся похід І. В. Голигіна. У 1691-1692, 1695-1696 – походи Луки Морозка Старицина, який у 1695 р. зібрав відомості у місцевих жителів про Курильські о-ви, а також взяв у Камчадальському острозі японський текст. Відомості про Японію, здобуті Петром І в Голландії (1697 – 1698) і похід (1696 - 1699) В. В. Атласова у глибинні райони півострова Камчатка, під час якого зустрів японця Дембея, започаткували новий період в ознайомленні росіян з Курилами та Японією.[1]

Намагання Петра І до встановлення відносин з Японією та іншими                         країнами Азії диктувалися економічними інтересами. Це підтверджує англійський мореплавець Джоном Перрі, що служив з 1698 по 1715 р. в Росії. В своїх споминах він писав, що «не раз слышал, что царь выражал намерение послать людей… чтобы определить, есть ли возможность кораблям проходить мимо Новой Зеландии в Татарское морена восток от р. Оби, где можно было бы строить корабли для отправления к берегам Китая и Японии».[2]

В 1707р. Петро Великий разом з оголошенням про приєднання до Росії Камчатки видає указ про дослідження сусідніх районів – Курильських островів і Японії. Перша урядова експедиція на Далекий Схід, так званий Великий Камчатський наряд (1716 - 1719) – організована сибірським губернатором князем М. П. Гагаріним за вказівкою Петра І і  очолена Я. А. Єльциним, ставила за ціль побувати в Японії, протет не досягла її.

У 1711 в 1713 та 1726 роках І. П. Козиревський і Д. А. Анциферов очолили експедицію на острови, розташовані південніше від Камчатки, для виконання наказу «о проведываньи Апонского государства и учинения с ним торгов». У результаті цих «відвідин» встановлено, що «Матманское и Апонское государства» знаходяться за рядом відкритих ними островів, жителі яких почали приймати російське підданство. І. П. Козиревський уклав  «Описания Апонского государства 1726 р.», в якому  зазначалось:       «Государство стоит в великой губе над рекою, а званием их Едо общим Нифонское государство, а люди называются государственные городовые нифонца. А от моря стоит не в дальнем расстоянии и морские суда не подходят и стоят на усть реки и возят всякие товары мелкими судами. А городов каменных два и по стенам пушки. А царя своего не видят, а когда бывает ход и в то время падут на землю и смотреть не смеют. А круг Нифонта острова обхождением морем, сказывают, едва можно годищным временем и больше обойти…» [3]

В 1725 р. Петро І наказує капітану 1-го рангу військово-морського флоту Вітусу Берінгу сформувати експедицію на яку покладались наступні завдання встановити, чи з’єднується Азія з Америкою, для чого групі по обстеженню моря продовжувати вивчати узбережжя Камчатки. Експедиція ж на чолі з Берінгом, Чіріковим і Шпанбергом відправляється в 1728 р. і переконується, що азіатський континент простягається на пнічний зхаід. [4]

В 1736 році при Академії наук для вивчення російської мови було створено школу японської мови, яка змогла виникнути завдяки японцям Созі (Кузьма Шульц) та Гонзі (Дем’ян Поморцев), які потерпіли корабельну аварію у 1729 р. біля Камчатки.[5]

Продовження встановлення контактів відбулось під час експедиції М. Шпанберга до місця між мисом Лопатка і Японією в 1738 – 1742 рр. Під тиском голландців,  які зберігали право торгувати з Японією,   13 липня 1739р.  бакуфу видав інструкцію про охорону морського узбережжя Японії і насильному видаленні іноземних суден з японських гаваней.[6]  Проте спроби налагодити відносини не припинялись. В 1741-1743рр. відбулась Друга Камчатська експедиція. В 1741р. М.П. Шпанберг відправивися досліджувати Шантарські острови в гирлі річки Уда. Загалом всі ці експедиції проклали шлях до Японії. Хоча вони і не привели до встановлення міждержавних політичних чи торгових відносин, але з нами можна було пов’язати початок добросусідських російсько-японських відносин.[7]

Вже в 1767 р. спостерігається жвавий процес торгівлі між купцями обох країн. Зокрема, в 1768-1772рр. на Урупі знаходились окремі промислові партії якутського купця Прокопія Протодьяконова, тюменського купця Якова Никонова, боцманма Сапожнікова, керівника промислового загону Грачова та ін. Катерина ІІ цікавилася японським питанням. Вона, коли японський корабель зазнав аварії при російських берегах користуючись нагодою наказувала «доставить сих чужестранцев в их отечество, дабы пользуясь сим случаем можно было приобрести обстоятельнейшие о Японии сведения и способствовать распространению в том крае Российской торговли».[8]

В цей період важливо згадати експедицію купців Г. І. Шелехова та П. С. Лебедєва-Ласточкіна під керівництвом іркутського дворянина Івана Антипіна, яким були дані завдання обстежити Південні Курильські острови. Загалом Катерина ІІ була задоволена результатами експедиції, були налагоджені неофіційні торгові зв’язки з Японією. В середині 80-х рр. XVIIIст. були приведені в російське підданство айну, що проживали на чотирьох південних островах і підтверджені права Росії на Курили.

Варто також врахувати те, що військово-економічна відсталість російського Далекого Сходу і протидія іноземних держав затримували темпи освоєння тихоокеанських володінь Росії. Споряджені з великими труднощами судна з припасами для російських колоній нерідко гинули від штормів під час довгого плавання. Тому росіянам особливо вигідно було, і вони були ініціаторами встановлення торгових відносин з Японією.[9]

У 1792 р. напівофіційна експедиція, очолена Лаксманом вирушила до Японії. Метою її було добитися дозволу відкриття для Росії одного з портів. Це було складне завдання, а тому Лаксману наказувалося дотримуватися звичаїв Японії, не втрачаючи при цьому гідності російського підданого. Експедиція прибула в князівство Мацумае, оскільки воно було дещо в опозиції до бакуфу. Приблизно через 10 місяців була отримана відповідь: росіянам дозволили торгівлю з Ямато. Дослідники зазначають, що це був успіх Росії, оскільки росіяни отримали рівні права з голландцями.

Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття

Залишити відповідь

8 visitors online now
8 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 9 at 12:12 am UTC
This month: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха

Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового часу, Історія Австрії.

Прудивус С. В. Історичні погляди козацьких літописців

Прудивус С. В. Історичні погляди козацьких літописців історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія України, козацтво, літописи.

Close