4 706 views

Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія України, Історія Нового часу, козацтво, Іван Сірко.

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………...………………………….4

Розділ І. Початок діяльності Івана Сірка………………....5

Розділ ІІ. Роль Сірка в подіях Руїни.

Розділ ІІІ. Діяльність Сірка за гетьманування Дорошенка.

Висновки.

Список  використаних джерел та літератури.


Вступ

Постать кошового отамана Івана Сірка в Українській історії досить неоднозначна.  Він – національний герой, про якого складено багато народних дум і пісень, переказів та легенд, часто фантастичних і вигаданих. Чи можемо ми розглядати це  як прояв народної любові і захоплення?  Варто поставити питання інакше: чи можемо  ми сприймати  постать Івана Сірка в  контексті його діяльності як вияв патріотизму та відданості своїй Батьківщині? Розглядаючи ці та інші питання ми й будемо аналізувати внесок кошового отамана Івана Сірка в історію України.

У історіографії персона Івана Сірка розглядалася дещо однобоко. Багато уваги приділив його постаті відомий спеціаліст козаччини 19 століття Д. І. Яворницький. Він присвятив йому монографію «Іван Дмитрович Сірко», та неодноразово згадував у «Історії запорізьких козаків». При написанні автор використовував ряд писемних джерел – матеріали «Актов, относящихся к истории Юго-Западной Руси», публікації «Киевской старины», а також археологічні . Радянська історіогорафія також розглчядала Сірка як національного героя. Сьогодні ж до його особи ставляться з меншим пафосом.

Метою даної роботи є висвітлення внеску в українську історію кошового отамана Івана Сірка на основі розгляду його політичної діяльності. Також варто розглядлати й ті ісоричні обставини, в яких опинилися на той час українські землі – добу Руїни.

 

Розділ І. Початок діяльності Івана Сірка.

Іван Дмитрович Сірко, якого німці називали Цирко, росіяни – Сєрком або Сєриком, являв собою колосальну особистість серед усіх низових козаків. Він народився у козацькій слободі Слобідської України Мерефі, в 24 верстах від міста Харкова. Рік народження, імя батьків, в якому віці він вступив до лав козацтва, - все це залишається невідомим. Як зазначає Яворницький, він мав там будинки і млин, був одружений з Софією, мав двоє синів Петра та Романа, а також не менше двох дочок. [1]

Вся діяльність Сірка збіглася в часі з найважчим для України періодом, коли вона, відділившись від Польші і ще не встигнувши злитися з Московщиною, перебувала в непевному стані, не знаючи, куди їй остаточно пристати – чи залишатися під російським царем, чи зійтися знову з польським королем, або йти під турецький протекторат.

Вперше І. Сірко згадується як супротивник Москви. Коли Богдан Хмельницький в 1654 р. присягнув на підданство московському царю, на Україні утворилася партія людей, які не бажали цього. До них належав і Сірко: він не захотів залишатися на Україні і пішовна пороги, де перебував в повній невідомості.  Козацтво, на думку Сірка, повинно було бути вільним й незалежним. Але в 1659 р. він виступає вже прибічником Московського царя, будучи кошовим отаманом1. Як можна пояснити це явище?  Мабуть тим, що Сірко завжди підтримував православну церкву. Це видно з того, що отамамн просив у київських монастирів, щоб прислали у Січ уставника, який би духовно окормляв козаків.

 

1Явориницький Д. Історія запорізьких козаків. – Т. 2. – 229 – 230 с.

В цей час Московський уряд  шукає невдоволених політикою Виговського, адже, щоб зняти гетьмана, якого тричі обирало козацтво. Опозицію гетьману склав полтавський полковник Мартин Пушкарь, а також Січ. Низовики хотіли, щоб гетьман обирався в них, на Січі, як колись Богдан Хмельницький. Обіцяючи булаву політичному авнтюристу Дмитру Барабашу і в той же час  Пушкареві, що призвело до розв'язання в Україні громадянської війни (вони й самі загинули в її полум'ї), до іноземного втручання в українські справи. Громадянська війна 1658-1659 року перетворилася на війну російсько-українську. Соціальна база Виговського швидко звужувалася, од нього відходило чимало колишніх однодумців. До них приєдналися Іван Сірко, Іван Богун. Саме з їхнім переходом до опозиції справа Виговського стала безнадійною, хоч йому ще вдалося виграти Конотопську битву, де було винищено до 50 тисяч добірного російського війська. Сірко й Богун перебили чимало прихильників Виговського. Нерозуміючи державотворчих потягів Виговського, Сірко, користуючись ситуацією, робить походи проти гетьманових союзників - кримських татар та ногайських орд.[2] Діяльність Сірка в цей період, об'єктивно сприяє підриву незалежності Української Держави. Саме Сірко та Богун були головною силою, яка привела до влади наступного гетьмана - Юрія Хмельницького, а той незабаром підписав новий російсько-український договір (жовтень 1659 р.). Цей договір, укладений під тиском російських військ та українських лівобережних полків, де панували тоді проросійські настрої, був на відміну од договору 1654 року для України нерівноправний. Українська Держава тепер ставала автономною територією в складі Російської імперії. Зберігся навіть друкований текст цього договору, названого Переяславським ("14 статей") і на ньому бачимо поміж інших підписів козацької старшини й ім'я Івана Сірка як кальницького полковника.

 

1Мицик

Навесні 1660 року Сірко здійснив успішний похід на Очаків, причому одночасно з його виправою інший загін запорожців завдав удару по кримській фортеці Іслам-Кермен (поблизу сучасної Каховки). Восени 1660 року з ініціативи царського уряду відбувся російсько-український похід на Правобережжя. Погано підготовлений, він скінчився невдачею. Польсько-кримські війська розгромили спочатку війська боярина Шереметьєва (під Чудновом), а потім і Ю.Хмельницького (під Слободищами). Опинившись в оточенні, Ю.Хмельницький мусив підписати новий, уже нерівноправний договір з Річчю Посполитою (17 жовтня 1660 р.), на основі якого ставав недійсним попередній договір з Росією. Невідомо поки що, яка була роля Сірка в цьому невдалому поході, але ясно, що він, не сприйнявши раніше й Гадяцького договору з Річчю Посполитою, тим більш не міг погодитися з Слободищенським. Не випадково вже на початку 1661 року Сірко вчинив напад на кримські улуси, захопивши 16 000 ханських коней. Цікаво, що це повідомлення коронний гетьман передав 7 березня 1661 року якійсь високопоставленій особі через Івана Мазепу - майбутнього гетьмана України. У листопаді 1661 року Сірко очолив похід запорожців та калмиків проти Кримського ханства, під час якого було здобуто Перекоп.1

Після Слободищенського договору владу Юрія Хмельницького відмовився визнавати його дядько, наказний гетьман Яким Сомко, що контролював майже всю територію Лівобережної України. Він і далі діяв згідно з Переяславським договором 1659 року.

Іван Сірко відмовився підтримувати обох гетьманів і пішов на Січ, звідки й далі нападав на Річ Посполиту та її союзника - Кримське ханство.

Ці дії послабили позицію Ю.Хмельницького в Правобережній Україні. Причина відмови Сірка підтримувати Ю.Хмельницького, незважаючи на неодноразові звертання цього останнього і навіть Я.Сомка, полягає в тому, що він не міг сприйняти Їхню соціальну політику, спрямовану на зміцнення позицій старшини, не міг примиритися з посиленням залежності України від Польщі та Росії, з небезпекою розколу України на дві частини по Дніпру. Саме в цей час на Січі активізував свої дії Іван Брюховецький, який став кошовим отаманом. Він виступив як противник старшини, уміло грав на запорозькому честолюбстві, доводячи першість Січі перед Чигирином - столицею Гетьманщини тощо. Такі настрої набули великого поширення і на Січі, і в Лівобережній Україні.

 

Розділ ІІ. Роль Сірка в подіях Руїни

На Чорній раді в Ніжині в червні 1663 року Брюховецького було проголошено гетьманом Лівобережної України й він пробув на цьому уряді 5 років. Брюховецький виявився непослідовним гетльманом. Замість обстоювати супроти загарбницьких намірів російського уряду хоча б ту автономію, яка була встановлена 1659 року, не кажучи вже про статус України на основі договору 1654 року, він став, по суті, торгувати незалежністю України.

Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України

Залишити відповідь

7 visitors online now
7 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 26 at 06:20 am UTC
This month: 44 at 10-10-2017 10:09 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття

Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового...

Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха

Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового часу, Історія Австрії.

Close