2 207 views

Прудивус С. В. Міста Ростово-Суздальської землі

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія Середніх віків, Київська Русь, Історія Росії, міста.

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………..……………………………..4

    Розділ 1. Ростов……………………......………………………………………....6

     Розділ 2. Володимир…………………….………………………………………9

     Розділ 3. Суздаль…………………………………………………………….....13

     Розділ 4. Москва…………………………………………………………….….16

     Розділ 5.Інші міста Ростово-Суздальської землі………………….….…….18

 Висновки…………………………………………………………………………..20

 Додатки………………………………………………………………………….…21

Джерела та література…………………………………..……………………..…28

 

ВСТУП

 

Ростово-Суздальська  земля – одна з частин Північно-Східної Русі. Через значну залісненість території вона ще носить назву Залєської. Ростово-суздальська земля входила до складу Київської Русі. Тут правив син Володимира Мономаха Юрій на прізвисько Долгорукий. Розквіт містобудування припадає на роки правління Андрія Боголюбського. У період феодальної роздробленості тут утворилося окреме Володимиро-Суздальське князівство.

Географічне положення Ростово-Суздальської землі сприяло швидкому розвитку державності та господарства. Тут не було  постійної загрози набігів кочовиків, так як у степу, а віддаленість від Києва зменшувало втручання великого князя у внутрішні справи. До того ж тут перотікало багато річок, найбільшою серед яких була Волга – торговий шлях із східними та північними землями. Не менш важливою особливістю Залєської землі було й те, що вона не мала  єдиного  адміністративного центру. Це сприяло одночасному розвитку кількох міст, іх укріпленню та забудові.

Розвиток міст в значній мірі відображає економічний і політичний розвиток  держави. Саме міста виступають осередком  ремесла, торгівлі. Одна з головних їх функцій – оборонна,  також  місто зажди виступає культурним та духовним центром. Наша робота має на меті  показати розвиток міст Ростово-Суздальськоії землі. Для її досягнення ми акцентуємо увагу на часі та шляху виникнення, структурі, соціальній та історичній топографії, характері укріплень та визначних пам’ятках архітктури ІХ – ХІІІ століть.

Основні джерела вивчення ранньосередньовічних міст Ростово-Суздальської землі  - писемні та археологічні. До писемних ми відносимо «Повість временних літ» Нестора уславрентіївськомуу та Іпатіївському списках, яка дає нам інформацію про заснування та розбудову міст. Сюди ж відносяться пізніші місцеві літиописи – Володимрський,  Суздальський . Інформацію про соціальний склад, релігійну та культурну ситуацію дають житія місцевих святих – Авраамія, Ісайї, єпископа Ростовського, Симеона, єпископа Суздальського, що вміщені в « Патерик Печерський» та Четьї-Мінеї.

Археологічні джерела представлені матеріалами розкопок Москкви Міллера, Арциховського, співробітниками Музею історії Москви. Володимир і Суздаль розкопували ще з ХІХ століття. Перші розкопки були проведені Уваровим, потім у ХХ столітті Вороніним, Варгановим. Важливі дослідження  провів Сєдов.

На основі писемних і археологічних джерел були написані фундаментальні праці. Б.А. Рибаков сиворив монографію «Київська Русь і руські князівства», у якій показав політичний та економічний розвиток князівств часів феодальної роздробленості. Поза конкуренцією є і праця М.М.Тіхомірова «Давньоруські міста». Вчений аналізує виникнення та розвиток багатьох міст Київської Русі, в тому числі й міст Ростово-Суздальської землі.


РОЗДІЛ 1. РОСТОВ

Ростов – одне знайдавніших  міст Ростово-Суздальської землі. Виникнення  його згадує «Повість временних літ» вже у датованій частині. Так під 862 роком  читаємо розповідь про прихід на Русь варязького князя Рюрика. Він утвердившись, згідно літопису, «...раздая мужем своим гради, овому Полотеск, овому Ростовь,  другому Бело-озеро.»[1]  Як бачимо, на середину ІХ століття Ростов уже є досить важливим містом Русі. На кінець ХІІ століття  той же літопис іменує його «градом старым». Проте до даної згадки  варто відноситись критично, адже літописець не був сучасником тих подій і міг назвати «городом»  городище того часу. Далі  «Повість временних літ»  зазначає: «…а первии насельници в Новгороде словене,.. в Ростове меря …»[2].  Поряд з цим плем’ям місто населяла чудь , про що свідчить назва одного з кінців Ростова.

Варто зазначити, що  в басейні Верхньої та середньої Оки на ХІІ століття пройшов процес окняжіння землі, а також зростання економічної ролі цього регіону в житті Північно-Східної Русі. Ростов як центр мері отримав новий поштовх до свого розвитку.

Ростов, як й інші міста Північно-Східної Русі, не мав двочасної структури. Місто не мало укріпленого дитинця, що становив би його ядро. Середньовічний Ростов мав чітко виражену кончацьку структуру. Один з чотирьох ростовських кінців носив назву Чудського. Як вважає П.П.Толочко, він є найдавнішим тутешнім поселенням і несе сліди давньої етнічної чи общинної традиції.[3] Його думку підтверджує й житіє святого Аврамія, складене у Ростові у XIV – XV столітті. В ньому згадується Чудський кінець, в якому стояло капище Велеса. М.Н. Тіхоміров слушно зазначає, що наводити недостовірні свідчення в досить пізньому джерелі немає ніякої необхідності. Інші кінці носять назви Борисоглібський, Стрітенський, Заровський . Уже з самих найменувань видно, що виникли значно пізніше, в епоху християнізації й тим більше після канонізації Бориса й Гліба. Дане твердження цілком підтверджує тезу про те, що Ростов як  місто виникло і розвивалося найперспективнішим феодально-державним шляхом.

Важливим для нас є вже  згадуване житіє Авраамія. Вньому розповідається про преподобного монаха ,  що мешкав поблизу Ростова. Він прославився тим, що за допомогою спису, який нібито був подарований йому апостолом Іоанном Богословом, скинув кам’яного ідола.[4] Вже  самас згадка про кам’яного ідола «скотьего бога» Велеса вказує на культове і сакркльне значення Ростова ще з часу виникнення. Далі житіє повідомляє, що на місці зруйнованого капища Авраамій відкрив монастир. З цього бачимо про великі розміри язичницького святилища, що ще більше підкреслює його значення  ПВЛ також згадує про волхвів, що прийшли до міста в 1071 році: «…быша бо единою скудости в Ростсвстей области, встаста два вохва…,глаголюще, яко ве свеве. Кто обилье держит».[5]

Забудова давнього Ростова досить цікава. Тут був збудований кремль, площа якого мінялася протягом віків. Так, як зазначає Тихомиров, Успенський кафедральний собор  ростовської єпархії (заснованої в ХІ ст.) опинився за межами збереженого до тепер  кремля. Це може свідчити, що площа укріплень була більшою, адже осідок митрополита не міг бути за межами дитинця.

Кам'яну церкву Успіння Богородиці заклав Володимир Мономах під час свого княжіння в Ростові. Про це дає нам відомості Печерський патерик.  Зокрема зазначаеться, що вона була закдадена «и в висоту, и в Долготу, и в ширину»[6] подібно до Великої печерської церкви. В літописі згадується про освячення храму під 1162 роком. Археологічні джерела дають відомості про пожежу в соборі у 1211 році, внаслідок якої  він припинив своє існування. У 1213 р на старих фундаментах був закладений новий храм, що  зберігся до наших днів з численними прибудовами та змінами.

Згодом площа кремля не змогла вмістити всіх городян. Навкруг нього почав формуватися посад. Про розміри міста можна судити з літописного повідомлення про те, що у 1211р згоріло 15 церков і «мало не весь город».  Тихомиров порівняв ці цифри з кількома  сотнями київських церков і зробив висновок, що їх досить багато як для простого містечка.

Соціальний склад населення Ростова  за літописними повідомленнями був представлений «мужами» та простими ростовцями. Зокрема, у розповіді про повстання городян після смерті Андрія Боголюбського згадуються ростовці та бояри. З інших повідомлень чітко видно, що Ростов населяли бояри,ремісники, дружинники.

 

РОЗДІЛ 2. ВОЛОДИМИР

Місто Володимир займає типове для давньоруського городища географічне положення. Воно височіє на підвищеному плато на лівому березі р. Клязьми, чим і зумовлена назва Володимир-на Клязьмі. З півдня обмежене річкою, а зі сходу долиною річки Либідь (Логбідь). Місто має форму витягнутого трикутника, на північ від якого лежить порізана долина р. Ірпені. На захід від міських мурів тягнулися ліси, рельєф знову підіймається.  Археологічні дослідження показують, що ще на початку нашої ери на високому південно-західному краю мису існувало поселення фіно-угрів. Пізніше, в Х -ХІ ст. сюди прийшло слов'янське населення смоленських кривичів та новгородських словен. Популярність цього місця зумовлена його важкодоступністю –мис підіймається над Клязьмою на 40 – 50 метрів. Навколишні ліси були повні хутрового звіра, річки риби, а на південний захід – поля, придатні для землеробства.

Прудивус С. В. Міста Ростово-Суздальської землі

Залишити відповідь

19 visitors online now
19 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 34 at 08:18 pm UTC
This month: 43 at 09-12-2017 03:19 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Історіографія англійської революції XVII століття

Прудивус С. В. Історіографія англійської революції XVII століття історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового часу, Історія...

Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України

Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія України, Історія...

Close