Прудивус С. В. Історіографія англійської революції XVII століття


5 589 views

Прудивус С. В. Історіографія англійської революції XVII століття

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія Нового часу, Історія Англії, англійська революція.

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………...……………3

Розділ І. Історіографія англійської революції  XVIIXVIII століття……………………………………………………………..………….4

         Розділ ІІ. Англійська революція в історіографії ХІХ століття………………………………………………………………………...8

  Розділ ІІІ. Історіографія англійської революції ХХ – ХХІ століття…………………………………………………………………….…12

Висновки…………………………………………………………………..…15

Список використаних джерел та літератури……………………………16


Вступ

Англійська революція XVII століття залишила значний слід в історії людства. Це і перша страта монарха своїми підданими, і встановлення республіканського устрою, і реставрація монархії, яка буде еталоном суспільного устрою для лібералів інших європейських країн. Такий резонанс не міг не викликати інтересу в дослідників. Але, разом з тим, суперечності в самому процесі, комплексність причин, результатів і наслідків зумовила різноманітність поглядів та концепцій у осмисленні подій 40-х та 80-х років XVII століття.

Актуальність  нашого дослідження полягає в необхідності врахування всіх цих концепцій при вивченні англійської революції, що дасть змогу глибше зрозуміти і розкрити суть тих процесів, які мали місце  в Англії в XVII столітті.

Мета нашого дослідження – проаналізувати доробок істориків, що вивчали дану тему. Серед завдань можна виокремити наступні:

  • систематизувати історіографію англійської революції XVII століття;
  • визначити основні концепції та підходи до вивчення даної теми британськими та зарубіжними істориками;
  • навести їх ключові праці.

Огляд історіографії англійської революції за радянської доби у своїх загальних монографіях зробили В. Лавровський та н. Савін. Вивчення історіографії англійської революції у сучасній вітчизняній історії представлене працями Н. Шевченко, В. Павленко та іншими. Сучасна російська історіографія представлена дослідженнями О. Соколова та інших.


Розділ І

Історіографія англійської революції  XVIIXVIII століття

Історичні дослідження англійської революції представлені  широким спектром напрацювань істориків різних часів та політичних поглядів.  Великий інтерес до даної теми зумовлений  її актуальністю

Англійська революція як нове явище у історичній реальності XVII  століття одразу ж викликало осмислення тих процесів, які мали місце. Тому не дивно, що перші теоретичні розробки даної теми виникли ще в XVII столітті, після її закінчення. Історіографічне вивчення англійської революції починається блоком англійських історіографів.

Одна з перших робіт, що в своїй основі має  розгляд даної теми є   «Республіка Океанія»  Джеймса Гаррінгтона, яка побачила світ у Лондоні в 1656 році.  Автор був представником нового дворянства і, навіть, товаришував з Карлом І, проте з початком буремних подій підтримав Довгий парламент і вивів короля на ешафот. За жанром «Океанія» - трактат утопічного характеру. Він присвячений лорду-протектору. Праця має виражений структурний характер: спочатку Гаррінгтон подає історію Англії напередодні революції, потім характеризує сучасне йому становище і наводить модель "ідеальної" держави. Причину революції він вбачає в перерозподілі земель на користь джентрі та торгово-промислового прошарку населення.

Політичний устрій ідеальної держави базується на  розподілі землеволодіння між двома майновими класами: з прибутками 100 – 2000 ф. ст. та менше 100 ф. ст. у рік відповідно. Майнові класи обирають парламент. Перший – Верхню палату (сенат), що має право  законодавчої ініціативи та 1/3 нижньої, яка тільки голосує за прийняття того чи іншого закону.

Таке бачення майбутнього Англії не подобалося буржуазії, яка тяжіла до реставрації традиційної монархії та підтримала диктатуру Кромвеля. І тільки особисте втручання дочки лорда –протектора дозволило видати цю працю. Утопічність та неактуальність даної роботи призвела до її непопулярності. Як зазначає М. В. Лавровський,  «Океанія» не відіграла помітної ролі в суспільно-політичній думці того часу[1].

З кардинально протилежних позицій виступає Едуард Глайд, лорд Кларендон. Юрист за професією, він спочатку перебував у поміркованій опозиції у Довгому парламенті, а з початком громадянської війни перейшов на сторону короля, складав його маніфести, був впливовою особою у королівській раді в Оксфорді. Його праця «Історія великої смути і громадянської війни в Англії, що почалися в 1641 році», що була написана в еміграції після розгрому роялістів при Незбі у 1645 році, яскраво ілюструє позицію автора: революція розглядається як зрада законному монарху, який зробив багато добра для країни. Період, коли Англія жила без Парламенту оголошувався найщасливішим у її історії. Пояснюючи причину смути, Кларендон виступає з позиції провіденціоналізму, тобто Божественного Промислу, попустінню злу. «Глибоко антиісторична концепція Кларендона справила досить сильний вплив на подальшу історіографію», - пише В. М. Лаврівський[2], маючи на увазі консервативність та клерикальність автора.

На кінець  XVII століття англійська історіографія збагатилася ще однією працею, автором якої був очевидець подій. Йдеться про «Два трактати про уряд» Джона Локка (1632 – 1704). У своєму творі автор надає  філософського підґрунтя "славній революції" 1688 – 1689 років, змінює розуміння левелерської теорії "народного договору" ( від загального виборчого права 40-х років до розподілу політичного та економічного впливу між дворянством та буржуазією у 80-ті роки XVII століття).

Вже в тогочасній історіографії, як бачимо, формувалося два напрямки: консервативний та ліберальний, які згодом отримають назву торійської та вігської концепцій Англійської революції XVII століття.

 

Якщо початком першої можна вважати «Історію великої смути»  Кларендона,   то   методологічну   концепцію   останньої  представляв  історик  Г. Галлам (1777 – 1858)[3]. Згідно з його теорією, в Англії здавна існувала конституція, яку зухвало порушили Яків І та Карл І, тому вибух всенародного гніву був справедливим. Проте автор засуджує і деякі закони Довгого парламенту, що стали причиною такого загострення конфлікту.  В оцінці діяльності і Стюартів, і Довгого парламенту, Галлам  використовує критерій легітимності, тобто законності у діях тих чи інших.

Історіографія XVIII століття представлена працями Д. Юма, В. Годвіна, та іншими. Девід Юм (1711 – 1766), англійський філософ, економіст, історик написав 8-томний твір «Історія Англії», який вийшов у світ у 1776 – 1786 роках. Характерним для його праціє те, що в ній уміло поєднується торійська і вігська концепції. Як вказує Н. А. Савін, Юм негативно ставився до першого перевороту, але в той час і не був захисником політики Стюартів.[4] Його «Історія…» містить ряд суджень Кларендона стосовно «великої смути», але разом з тим підносить компроміс 1689 року як основу порядку.

Характерною особливістю вивчення історії англійської революції у XVIII столітті є те, що воно припадає переважно на 90-ті роки. Це пояснюється спробою порівняти революційні події у Англії та Франції, яка  тільки що потратила у вир.  В такому ключі написана праця Е. Брека «Роздуми про французьку революцію», котра видана у Лондоні в 1790 році. Він також вважає, що народ має бути працьовитим та покірним, підкорятися знаті, що ним управляє, а буржуазія повинна користуватись результатами «славної революції».

Таким чином, історіографія XVII – XVIII століття, в основному представлена працями англійців-сучасників перевороту  40-х років та «славної революції» 1688 – 1689 років. В цей час починає формуватися дві концепції бачення історичних подій революції: консервативної, торійської, яка апологувала реставрацію монархії та засуджувала революцію 1640 року; та вігська ліберальна, що намагалася покзати свободу та права англійців, які існували завжди, і були порушені Стюартами.

 

Розділ ІІ

Англійська революція в історіографії ХІХ століття

ХІХ століття принесло подальший розвиток історичних досліджень англійської революції. Поглибилася різниця між консервативною та ліберальною концепціями, виникли нові підходи та візії.

Особливого розмаху набуває вігське бачення революції у історіографії першої половини ХІХ століття. Представником цього напрямку був Маковей (1800 – 1859). Його твір «Історія Англії за правління Якова І» є класичним зразком ліберальних поглядів.  Він, зокрема, зазначає, що король систематично порушував права підданих, вводячи нові податки без згоди Парламенту. Проте найбільшою провиною монарха стала спроба взагалі ліквідувати Парламент, перетворившись на деспота. Автор також вважає, що причиною кризи суспільства є порушення гармонійної рівноваги між політичними інститутами. Те, що частина підтримала Карла І , на думку Маколея, можна пояснити їх с особистими симпатіями чи сильним монархічним почуттям. До Олівера Кромвеля автор ставиться з повагою, проте засуджує страту короля як таку, що не принесла користі для справи. Важливою заслугою Маколея є те, що він провів величезну роботу в архівних установах, залучаючи нові джерела[5].

Прудивус С. В. Історіографія англійської революції XVII століття

Залишити відповідь

4 visitors online now
4 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 50 at 01:10 am UTC
This month: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
This year: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України

Прудивус С. В. Постать Івана Сірка в історії України історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія України, Історія...

Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття

Прудивус С. В. Російсько-японські відносини ХVIII – середини ХІХ століття історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового...

Close