Прудивус С. В. Етапи, форми та методи колонізації Південно-Східної Азії Заходом


3 917 views

Прудивус С. В. Етапи, форми та методи колонізації Південно-Східної Азії Заходом

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія Середньовічного Сходу, Історія Нового часу, Південно-Східна Азія, колоніальна політика.

 

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………...3

Розділ І Етапи колонізації Південно-Східної Азії…………..…5

Розділ ІІ Форми та методи колонізації Південно-Східної Азії……………………………………………….………………………..9

Висновки………………………………………………….…………….13

Список використаних джерел та літератури…………………...….15


Вступ

Південно-Східна Азія в постсередньовічний період своєї історії перебувала під пануванням європейських країн, що опинилися в даному регіоні через колоніальну  політику. Процес колонізації країн в цьому регіоні  розпочався ще у XV столітті, коли Іспанія проголосила своїми Філіппінські острови. З того часу Південно-Східна Азія стала стратегічною метою Англії, Франції та Нідерландів.

Актуальність теми нашого дослідження полягає в тому, що для розуміння історичного процесу країн Сходу, нам необхідно визначити роль колоніального режиму в підкорених державах в тому числі й Південно-Східної Азії. Процес колонізації в цьому регіоні тривав значно довше, ніж у Південній Азії. Особливо ж активним він став у XVIII – ХІХ столітті. Тому варто встановити його характерні риси та ознаки.

Метою нашого дослідження є аналіз процесу колоніального поневолення країн Південно-Східної Азії європейськими державами у XVIII – ХІХ столітті.

Завдання нашого дослідження:

¨     виокремити етапи колонізації Південно-Східної Азії в цілому;

¨     встановити характерні особливості кожного з етапів;

¨     проаналізувати форми колонізації даного регіону країнами Європи;

¨     охарактеризувати основні методи колонізаторської політики держав-колоністів.

Питанню вивчення  історії Південно-Східної Азії нового часу присвячено ряд монографій.  Зокрема ґрунтовним доробком з даної теми є праці російського історика Е. О. Берзіна[1], який досліджував політичне становище країн регіону та, зокрема, участь католицької  церкви  у колонізації. Історія ПІвденнло-Східної Азії також висвітлена у монографії Д. Дж. Холла[2]. Власне проблема колонізації висвітлена у дослідженні Ю. П. Дементьєва[3], що стосується відносин Індокитаю та Франції.

Іншими важливими працями з історії Південно-Східної Азії є монографії, присвячені окремим країнам цього краю, серед інших В’єтнаму[4] та  Кампучії[5].

Крім вищенаведених, історіографія даної теми також представлена загальними працями з історії країн Азії та Африки нового періоду. Авторами таких досліджень є Д. В. Деопік та Ф. М. Араба,  О. О. Губер[6],  В. А. Рубель[7] та інші.


Розділ І

Етапи колонізації Південно-Східної Азії

Колонізація Південно-Східної Азії – процес складний та довготривалий. Це зумовлено кількома чинниками: по-перше, опором місцевих народів, та, по-друге,  специфікою соціального й економічного розвитку цих країн. Тому колонізаційний процес не був явищем раптовим, а проходив у декілька етапів, які ми спробуємо виділити нижче.

Гостра потреба в прянощах, які в Європі вживали при консервації продуктів харчування у XVI – XVII столітті, викликало появу  англійських, французьких та голландських купців у Південно-Східній Азії. Внутрішня конкуренція з місцевим купецтвом, а також між собою, викликало протистояння, що переросло у колонізацію.

Першим етапом створення нової колоніальної системи стало проникнення торгових суден Англії та Голландії до Індонезії.[8] Першим англійцем у Південно-Східній Азії став Ф. Дрейк, якого щедро обдарував  гвоздикою султан Тарнате в надії на допомогу проти Португалії. У 1586 році англійці знову відправили туди торгову експедицію. За нею пішли ряд інших.

Голландія теж проникла у Індонезію, але значно підготовленішою. Голландські купці мали розвідувача на службі в Португалії – Яна Вана Лінсхотена, який збирав свідчення про місцеву торгівлю та мореплавство. Спочатку. І англійці, і голландці намагалися заручитися підтримкою місцевої влади з метою протистояння португальцям. Так, голландці підписали договір про дружбу з султаном Бантаму (Суматра) в 1596 році.[9] Це викликало конфлікт з португальським намісником в Маллацці. Далі ситуація погіршилася. Протистояння переросло у сутичку.

Другий підетап колонізації Голландією Індонезії виділяється науковцями  з часу заснування Об’єднаної англо-голландської  Ост-Індської  компанії( 1629 рік). Він характеризується установленням жорсткої системи експлуатації та придушення національних повстань та утворенням торгівельних факторій.

В 1609 р. голландські торгівці остаточно витіснили португальців і іспанців з Молуккських островів. В тому ж році Рада директорів Англійської Ост-Індської компанії призначила першого генерал-губернатора своїх володінь і факторій на Сході, а в 1619 р. засновник голландської колоніальної імперії Ян Питерсзоон Кун створив на місці захопленого яванського князівства фортецю Батавію (Джакарту), яка стала центром голландських володінь (до цього генерал-губернатор не мав постійної штаб-квартири і переїздив разом з флотом із однієї факторії в другу по всім просторам Індійського і Тихого океанів). В 1641 р. голландці оволоділи цитаделлю португальських володінь - Малаккою. В цьому ж році Португалія, яка тільки що відділилася від Іспанії. Протягом даного періоду Ост-індська компанія використовує суперництво князівств Батам та Матарам.[10] Вона веде війну з султаном Тернате і в1683 році укладає договір про повне підкорення Матраму.

Наступний етап  формування колоніальної системи в Південно-Східній Азії можна виділити, починаючи з XVIII століття, коли розпочинається занепад незалежності всіх держав даного регіону. Зупинимося на ньому детальніше, розглянувши підкорення південно-східних азіатських держав Європою.

Бірма на кінець XVIII століття була монархією, на чолі якої стояв міджи Бодопай (1782 – 1819). Його зовнішня політика була досить агресивною. Бірманські війська під гаслами релігійної війни проти невірних мусульман вирушили війою на  Аркан. Оскільки кампанія виявилася переможною для міджи, то вже через рік поновилася війна з Сіамом, яка була не такою успішною.[11]

Таким чином Бірма зіткнулася з англійською Ост-Індською компанією, яка контролювала Індію – західну сусідку Бірми. Розв’язання протистояння відбулося в результаті двох англо-бірманських воєн.  Перша англо-бірманська війна 1824 – 1826 років розпочалася вторгненням англійців та колишнього правителя Аркану в князівство Качар, яке визнало сенйорм англійської Ост-Індської кампанії. Міджи вступив у війну. Завдяки своїй воєнно-технічній перевазі англійці швидо зайняли Маніпур, Ассам і навіть колишню бірманську столицю Пром. Відповідно мирному договору, укладеного в 1826 році в Ядабо, Бірма визнавала залежність підкорених територій від компанії. Друга англо-бірманська війна (1852 р.) також не принесла перемоги. Після штурму колонізатори захопили порт Рангун, Бассейн і Мариабан, проголосивши анексію цих територій та створення тут Британської Бірми. Остаточне перетворення Бірми в англійську колонію відбулося в 1885 році, коли армія останнього мінджи Тхібо капітулювала, а королева Вікторія оприлюднила маніфест про колоніальний статус Бірми як провінції у віце-королівстві Британська Індія.[12]

Колонізація Францією азійських "Індій" не обмежувалася лише Південно-Східною Азією, але й проникала на Далекий Схід. Після тривалої боротьби з Китаєм та місцевою знаттю, у 1884 встановилося французьке панування у Південному В’єтнамі. Утворивши тут своє губернаторство, Франція використовувала його як успішний плацдарм для подальшого підкорення азіатських краї, зокрема Кампучії.[13]

У 60-х роках  ХІХ століття Франція укладає договір з правителем Кампучії Анг Донгом, який намагався таким чином протистояти експансії Сіаму та В’єтнаму. Вже за його наступника Нордоме (1860 – 1904 рр.) виникло питання про протекторат над Кампучією. У серпні 1863 року був укладений таємний франко-кампучійський договір про виключний протекторат. Цього ж року подібний договір був укладений і з Сіамом. Фактично вони заперечували один одного (так званий подвійний протекторат). Проте вже в 1867 році Сіам визнав верховенство Франції в Кампучії.[14]

Сам же Сіам, як зазначає В. А. Рубель, не став колонією, адже збереження його суверенітету «було вигідним обом імперіалістичним хижакам. Він став своєрідною зоною між французьким Індокитаєм та британською Бірмою»[15]

Отже, процес колонізації Південно-Східної Азії європейськими країнами проходив у три етапи, які займали відрізок часу з кінця XVI до останніх десятиліть XІX століття. Перший етап тривав у  XVI – XVII століттях.для нього характерним було проникнення голландських та англійських торгових суден до Індонезійських островів, утворення та діяльність Об’єднаної англо-голландської Ост-Індської компанії, національно-визвольна боротьба і створення голландської Індонезії.

Прудивус С. В. Етапи, форми та методи колонізації Південно-Східної Азії Заходом

Залишити відповідь

9 visitors online now
9 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 19 at 02:24 pm UTC
This month: 32 at 06-18-2017 02:13 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Причини кризи Другого болгарського царства

Прудивус С. В. Причини кризи Другого болгарського царства історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Болгарії, Історія Середніх...

Боровець І. «Щоденник» Є. Чикаленка. Характеристика джерела

Боровець І. «Щоденник» Є. Чикаленка. Характеристика джерела історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія України, Євген Чикаленко, мемуари.

Close