3 590 views

Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія Нового часу, Історія Австрії.

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….…...3

Розділ І. Початок  політичної кар’єри К. Меттерніха..............................5

  Розділ ІІ. Дипломатична діяльність К. Меттерніха на посаді міністра закордонних справ та канцлера………………………………………….……....8

Розділ ІІІ. Внутрішня політика  канцлера К.Меттерніха......................13

Висновки………………………………………………………………….……..…16

Список використаних джерел та літератури………………………….....…....17


Вступ

Історія Австрійської імперії в першій половині ХІХ століття була насиченою доленосними подіями, як і європейська історія взагалі. На цей хронологічний відрізок припадають і війни з Наполеоном, і повоєнне врегулювання міжнародних відносин, і національне відродження слов’янських народів, а також «весна народів». Австрію цього періоду в історіографії називають «Австрія Меттерніха», вказуючи на високу політичну вагу канцлера як при габсбургському престолі, так і у сій Європі. Щоб висвітлити історію Австрійської імперії першої половини ХІХ століття, не можливо розглянути без контексту діяльності К. Меттерніха, в чому й полягає актуальність теми нашого дослідження.

Мета нашого дослідження  - проаналізувати діяльність князя К. Меттерніха на службі у Габсбургів та визначити його роль в історії Австрії.

Завдання нашого дослідження:

¨     дослідити діяльність К. Меттерніха як дипломата на початку політичної кар’єри ;

¨     визначити внесок К. Меттерніха у віденську систему міжнародних відносин першої половини ХІХ століття;

¨     окреслити основні питання австрійської зовнішньої політики у 20- 40-х роках ХІХ століття;

¨     проаналізувати головні засади внутрішньої політики К. Меттерніха на посаді канцлера.

Історики приділяли значну увагу вивченні особи К. Меттерніха. Першою вітчизняною монографією про австрійського канцлера стала праця Х. Г. Раковського, видана у Петербурзі у 1905 році[1].  Також особі Меттерніха  присвячені роботи К. Обермана,[2] Я. Шедіви[3], П. Рахшмира .[4] Окремим блоком можна виділити праці, присвячені міжнародним відносинам першої половини ХІХ століття,  в яких автори торкаються  зовнішньополітичного аспекту діяльності К. Меттерніха. Це дослідження О. Чубарьяна,[5] Л. Зак,[6] О. Орлика[7] та ін. Серед сучасних науковців варто виділити праці Н. С. Папенко[8].  Внутрішня політика канцлера добре висвітлена у монографіях з історії Австрії, зокрема Дж. Тейлора[9] та  Е. Цьольнера.[10]


Розділ І

Початок  політичної кар’єри К. Меттерніха

Початок ХІХ століття виявився особливо важким для країн Центральної Європи, особливо для нещодавно сильної та впливової Австрійської монархії. Початок кінця колись могутньої Священної Римської імперії  поклав  «маленький капрал», як його називали солдати, Наполеон Бонапарт. Його мрії про велич часів Олександра Македонського хвилювала всіх європейських правителів. Саме у таких умовах зійшла зоря графа, а пізніше князя Клеменса Венцеля Лотара фон Меттерніх-Оксенхаузена (1793 – 1859). Сучасники про  нього говорили, що він служив трьом поколінням дому Габсбургів, хоча ніколи не був слугою: імператором Францом він керував,  за Фердинанда – управляв, а Йосифу давав поради.[11]

Клемент Меттерніх був німцем, вихідцем з Райланду.  У 1793 році його батько з двадцятирічним сином переїжджає до Відня. Стрімкий кар’єрний ріст юного графа почався після одруження з внучкою колишнього австрійського канцлера Кауніца.[12] Уже у 1803 році він потрапляє на дипломатичну службу, і в перебуває з австрійським посольством уБерліні.

Саме в  Берліні він намагається брати участь у формуванні антифранцузької коаліції. Його місія полягала у залученні на сторону Відня та Петербургу і Прусії. Проте, як зазначає Я. Шедіви, таємний договір Прусії і Росії в Постдамі в листопаді 1805 року, за яким перша підтримуватиме коаліцію, не був перемогою Меттерніха, а скоріше успіхом російської дипломатії.[13]  Третя антифранцузька коаліція, як ми знаємо, розпалася під ударами наполеонівської армії.  У 1804 році імператор римський, король чеський і угорський Франц ІІ видав едикт, яким проголошувався його новий титул – імператор австрійський. При чому визнавався титул імператора і за Наполеоном.  Проте це не уберегло Європу від військових дій.  Протистояння закінчилося поразкою австро-російських військ під Аустерліцом у грудні 1805 року і підписанням Пресбургського (Братиславського) миру, який поклав край

існуванню Священної Римської імперії. Перебуваючи в Берліні, Меттерніх одразу не зрозумів усіх наслідків договору, і готувався до місії в Петербург. Однак згодом він займає позицію, протилежну офіційній реваншиській, налагоджує контакти з послом Франції у Берліні Лфорестом і запевняє його, а

значить і Наполеона у визнанні французької першості. Бонапарт натякнув Францу І, що волів би бачити Меттерніха послом у Парижі.[14] Мета перебування Меттерніха в Парижі була складною: домогтися пом’якшення умов Портсмутського миру.

Невигідні умови Шенбурнського миру, укладеного з Францією після поразки 1809 року, примушували Меттерніха, який став міністром закордонних справ, шукати вихід. Було досягнуто згоди з імператором Францом, який прагнув повернутися до консервативних порядків і не виступати проти Франції. Таким чином варто було підготувати нові дипломатичні заходи. Ще в кінці листопада 1809 року Меттерніх дізнався, що Наполеон розлучається з Жозефіною і має на меті укласти шлюб з російською великою княжною Анною Павлівною, що означало б зближення Франції з Росією.[15] Щоб цього не допустити, Меттерніх планує видати заміж за Бонапарта Австрійську принцесу Марію Луїзу. Звичайно, зустрівши опір австрійців, він все ж таки переконує скептично настроєного імператора у доцільності такого кроку. Вже у квітні відбулося весілля.

Таким чином, К. Меттерніх вже з перших років своєї політичної діяльності зарекомендував себе як умілого і далекоглядного дипломата. Першим етапом його кар’єри стала боротьба проти наполеонівської Франції.  Завдяки власному хисту Меттерніх домагається унормування відносин з Наполеоном, відкидаючи реваншиську позицію. Важливим кроком, який характеризує князя як далекоглядного політика,  став шлюб Бонапарта з австрійською принцесою Марією Луїзою. Як нагороду за працю Меттерніху надають посаду міністра закордонних справ, на якій він офіційно пробуде до 1821 року та виправдає довір’я імператора.

 

Розділ ІІ

Дипломатична діяльність К. Меттерніха на посаді міністра закордонних справ та канцлера.

Після розгрому Наполеона і підписання Паризького миру 30 червня 1814 року Австрія не була найсильнішою державою Європи. Це чудово розумів Меттерніх, намагаючись будь-яким способом виграти час і затягнути повоєнний конгрес, який намагався негайно скликати  Олександр І.[16] Питання, порушені на віденському конгресі  щодо об’єднання Польщі у королівство з конституцією  непокоїло міністра.  На противагу Росії Меттерніх задумав політичний крок: віддати всі землі Саксонії прусському королю за його переорієнтацію на коаліцію Австрія – Англія. Це робилося таємно від французького екс-міністра закордонних справ Талейрана, щоб знову  не викликати   зближення Франції та Росії. Однак Франція не збиралася підтримувати Російську імперію в Польщі, так як і не планувала передачі Саксонії Прусії.  І хоча даний акт зазнав невдачі, проте стараннями Меттерніха та його англійського колеги Кестльрі  3 січня 1815 року було підписано таємний договір між Францією, Австрією та Англією, спрямований проти Прусії та Росії.  Це було великим успіхом австрійського канцлера, адже Олександр І, дізнавшись від Наполеона, який зайняв Париж 20 березня 1815, поступився Саксонією (тільки незначна її частина була передана Прусії).[17]

Важливим для Австрії було італійське  питання. Як зазначають дослідники, саме італійські території були останньою ланкою колишньої імперської могутності, надавали виходу до Середземного моря, що зберігало Австрію від перетворення на німецьке князівство.[18]  Тому стараннями Меттерніха віденський конгрес закріпив Ломбардію та Венецію за габсбурзьким престолом.

Подальшим актуальним питанням конгресу у Відні були німецькі справи. Росія, як і Австрія, вважали за доцільне закріпити роздробленість Німецьких князівств. Англія тут не відстоювала будь-яких інтересів, а Прусія була досить слабкою. Проект, розроблений Меттерніхом, передбачав створення  «Німецького союзу» - організації, що об’єднувала Австрію, Прусію та 38 інших князівств, власний «німецький сейм», головою якого був австрієць. Не дивно, що більшість  голосів у сеймі належала саме Австрії. Більш чітку структуру союзу Меттерніх вважав за неможливу.[19] Дана система рівноваги сил в Європі дістала назву «система Меттерніха»

Прудивус С. В. Діяльність К. Меттерніха

Залишити відповідь

12 visitors online now
12 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 22 at 01:28 pm UTC
This month: 45 at 10-18-2017 08:41 am UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Прудивус С. В. Історичні погляди козацьких літописців

Прудивус С. В. Історичні погляди козацьких літописців історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія України, козацтво, літописи.

Прудивус С. В. Історіографія гуситського руху

Прудивус С. В. Історіографія гуситського руху історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Середніх віків, Історія Чехії, гуситський...

Close