Петровський А. Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії (70-80-і рр. ХVIІІ ст.)


38 037 views

Петровський А. Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії (70-80-і рр. ХVIІІ ст.)

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Нова історія країн Європи та Північної Америки, Історія Австрії, Історія Угорщини.

Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії (70-80-і рр. ХVIІІ ст.)

Київ – 2012.

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…… ………………………………………………………………3 стор.

РОЗДІЛ І. Реформи Марії Терезії …..……………………………………5 стор.

РОЗДІЛ ІІ . Суть та значення реформ Йосифа ІІ. Політика «йосифінізму»..11 стор.

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..16 стор.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………….18 стор.

 

 

ВСТУП

Після смерті Карла VI 1740 р. у Священній Римській імперії не було спадкоємця престолу за чоловічою лінією. Наступницею імператора стала, за його бажанням, 23-річна донька Марія Терезія. їй одразу довелося вступити у боротьбу проти претендентів на престол (війна за австрійську спадщину)[1]. Незважаючи на скрутне становище, вона зуміла захистити своє право на владу.

Марія Терезія започаткувала в імперії реформи в дусі «освіченого абсолютизму». Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням захистити своє право на престол. З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. Для успішного ведення війни проти суперників здійснено військову реформу, вербування найманців замінено рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 до 278 тис. вояків. Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства. Ліквідовано внутрішні митні кордони. Селянам надали право викуповувати власні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень. Було видано Цивільний («Терезіанський кодекс») і Кримінальний («Терезіанська Немезіда») кодекси. Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлено школу від церкви.

Значно більшого у проведенні реформ досяг син Марії-Терезії Йосиф ІІ (1780-1790). Він вдався до подальшого посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу губернаторів, яких призначав імператор, урівнено в правах усі області, в судах та адміністраціях введено німецьку мову. Важливими стали реформи церкви. Йосиф прагнув підпорядкувати собі церкву та послабити її вплив на суспільство. Він постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив кількість монастирів і ченців. Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти; церковні школи переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано «Вищій навчальній комісії». Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів («Йосифів законник»), а 1781 р. скасовано особисту залежність селян.

Проведені Иосифом II реформи викликали широкий позиційний рух. Селянською реформою були невдоволені поміщики, особливо угорські. Релігійна реформа спричинила конфлікт із папою та повстання в Бельгії, адміністративні загострили національні протиріччя в імперії. Зрештою, наприкінці свого правління імператор скасував деякі реформи, крім селянської та положення про віротерпимість.

Імператор Йосиф II, як і король Пруссії Фрідріх II та Катерина ІІ в Росії, був одним із представників «освіченого абсолютизму». Він намагався втілити в життя ідеали, які так припали йому до вподоби, але довести все задумане до кінця не зміг.

Далі ми детальніше розглянемо суть реформ Марії Терезії та Йосифа ІІ, їх значення для Австрійської монархії та суспільства.

 

 

РОЗДІЛ І.

Реформи Марії Терезії.

Реформаторська діяльність імператриці Марії Терезії була зумовлена насамперед невдачами Австрії в двох війнах – війні за австрійську спадщину (1740-1748 рр.) та Семилітній війні (1756-1763 рр.). Військові поразки поглибили економічну кризу всередині держави й ставала очевидною необхідність проведення перетворень.

У перші роки воєнних конфліктів з Пруссією невдовзі, після початку правління Марії Терезії , стало дуже помітно, що Габсбурзька монархія відставала від фінансової та військової могутності Прусської держави, організованої ще за часів великих курфюрстів. Це зумовлювало необхідність проведення реформ, які й розпочали в Австрії під впливом успіхів прусської адміністрації.

- Адміністративна реформа.

Розпочали з адміністративних реформ, які спочатку не мали чіткого плану. Першим кроком в даному напрямку стало те, що в 1742 році питання і справи зовнішньої політики були передані з відання керівників австрійської Надвірної канцелярії до рук новоствореної «Надвірної і державної канцелярії». Значення такої зміни проявилося тоді, коли цей орган очолив граф Кауніц, який володів неабияким дипломатичним хистом. Щоб покращити облік державних і адміністративно-правових грамот і актів, Марія Терезія звеліла заснувати також центральний палацовий, надвірний і державний архіви, організацією яких з 1749 р. займався придворний секретар А. фон Розенталь[2].

- Військова реформа.

Паралельно відбувалася реорганізація командування армією. Управління структурами зосереджували Надвірна військова рада та підвищений до рівня самостійної надвірної служби Генеральний військовий комісаріат. Проблема врегулювання конфліктів між віденськими надвірними службами, угорськими штатами та південно-угорськими сербами була вирішена шляхом створення такого відповідального відомства, як «Надвірна депутація в Банаті, Трансільванії та Іллірії».

В 1748 році було введено новий порядок військового набору. Відтепер набір мав проводитися за особливими мобілізаційними списками в заново створених військових округах. Рекрутська служба ставала по життєвою. Характерно, що рекрутському набору підлягали особи з бідніших прошарків населення. Привілейовані стани (духовенство та дворянство), а також представники інтелігенції та буржуазії не притягувалися до відбування військової повинності. Заможні селяни також могли відкупитися від служби. З перетвореннями в армії солдатів піддавали сильній військовій муштрі, залишалась кара різками. Як і до реформи, офіцерські кадри складалися в основному з дворян з незначною часткою виходців з буржуазії. За наказом Марії Терезії було засновано Військову академію, в якій офіцери проходили відповідну підготовку[3].

- Зміни в судочинстві.

Важливе місце в реформаторській діяльності імператриці займали судові реформи, якими обмежувалося свавілля феодалів по відношенню до селян. Відтепер всі судові функції переходили в руки держави. В 1768 р. було розроблено новий кримінальний та цивільний кодекси. В 1776 р. було оголошено про обмеження застосування смертної кари та відміну судових катувань.

Марія Терезія прагнула досягнути збільшення податкових надходжень для наповнення державної скарбниці. Було видано закон про загальний податок на доходи, від якого не звільнялись навіть дворяни та духовенство. Було проведено загальний перепис населення. Здійснювався статистичний облік земель, худоби та іншого рухомого і нерухомого майна.

В 1775 р. було скасовано численні внутрішні податкові мита, тоді як відповідні платежі в зовнішній торгівлі навпаки було підвищено. Це є підтвердженням протекціоністського курсу в економічній політиці австрійського уряду, який встановлював високі акцизні збори на іноземні промислові вироби і низькі – на імпортну сировину.

Марія Терезія заборонила вивіз деяких видів промислової сировини, використання якої мало велике значення. В той же час було введено податкові канікули терміном до 10 років для нових промислових закладів, щоб цим стимулювати розвиток промисловості. Це свідчить про підтримку урядом нових капіталістичних відносин в країні.

Як найвища установа політичного та фінансового управління в австрійських провінціях (включно з Богемією, але за винятком Угорщини) був створений «Directorium in publicis et cameralibus»[4]. В окремих провінціях цьому «Директоріуму» підпорядковувалися «представництво і палата», як найнижчі установи сюди входили «окружні служби». Назви яких долучалися до назв колишніх богемських структур. Відтепер станові місцеві зібрання (штати) підлягали нагляду з боку окружних служб, тому останні особливо ненавиділа аристократія. Мали місце певні спроби завадити переоблаштуванню, тому Гаугвіц, впевнений у підтримці Марії Терезії, взявся за справу реформ рішуче та енергійно. Для послідовного впровадження заходів судочинство ще напередодні реформеного  періоду було повністю відокремлене від адміністрації через створення Верховного управління юстиції.

Для австрійських та богемських земель ці офіційні установи були спільними, тоді як в Угорщині та Нідерландах було збережено попередні феодальні інституції. В Угорщині Марія Терезія діяла надзвичайно обережно, завжди вдавалася до тих адміністративних та соціально-економічних заходів, які зміцнювали взаємозв’язки з Австрією. У 1776 р. Угорщині було передано адріатичний порт Фіуме(Рієка), щоб вона безпосередньо брала участь в середземноморській торгівлі.

Петровський А. Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії (70-80-і рр. ХVIІІ ст.)

Залишити відповідь

4 visitors online now
4 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 12 at 12:16 am UTC
This month: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
This year: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
Read previous post:
Петровський А. Вільгельм ІІІ Оранський (1650-1702 рр.)

Петровський А. Вільгельм ІІІ Оранський (1650-1702 рр.) історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Нова історія країн Європи та...

Петровський А. Система комітатського адміністративно-територіального устрою словацьких земель

Петровський А. Система комітатського адміністративно-територіального устрою словацьких земель історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історії західних та південних...

Close