6 883 views

Демещук А. В. Цивілізаційна теорія Арнольда Джзефа Тойнбі

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історіографія

 

Цивілізаційна теорія Арнольда Джзефа Тойнбі

 

            Арнольд Джозеф Тойнбі (1889-1975) - це видатний і всесвітньо відомий англійський історик, соціолог та геополітик 20 ст., творець цивілізаційного підходу до трактування історії. Його дванадцяти-томний аналіз підняття та падіння цивілізацій, «Дослідження історії», 1934-1961, був синтезом всесвітньої історії, метаісторією заснованою на універсальних ритмах підняття, розквіту і падіння, дослідженням історії у глобальній перспективі. Нагороджений Орденом Кавалерів Пошани.

            Тойнбі закінчив Вінчестерський коледж та Оксфордський університет. Був визнаним знавцем стародавнього світу, професором Лондонського університету (1919—1924) та Лондонської школи економічних наук (1925—1955), автором багатьох досліджень з історико-філософських, соціологічних та політичних проблем. Становище вченого-спеціаліста, втягнутого у світову політику на найвищому рівні (експерт на міжнародних конференціях під час Першої та Другої Світових війн), значно визначило характер і масштаби його історичного мислення.

            Він першим ввів слово «постмодернізм» у культурологічний контекст, досліджуючи розвиток західної цивілізації, запропонував чотирьохчасткову періодизацію, коли за «темними» та «Середньовіччям» починаючи з 1475 до 1875 рр. йшли «нові» (Модерн) століття, за яким у свою чергу настав час постмодерну.

            Отож метою мого виступу є охарактеризувати в загальних рисах основні положення цивілізаційної теорії А. Дж. Тойнбі та показати її місце у розвитку світової історіософії.
А. Дж. Тойнбі усе своє життя присвятив створенню 20-томника "Осягнення історії". Дана фундаментальна праця має небагато аналогів у світі. У ній цей великий учений систематично виклад свою нову глобальну й глибоку теорію розвитку людства від древніх часів до сучасності. Ця теорія (чи концепція, чи підхід) поряд із історіософією та методологією французької "школи анналів" стала основою сучасної західної історичної науки. За своєю суттю вона становить повну протилежність марксистському формаційному підходу у історичній науці.
Для початку розглянемо саме поняття "цивілізація" за А. Тойнбі.
Взагалі існує багато визначень поняття "цивілізація", і всі вони за контекстом діляться на територіальні та стадіальні. Нас же цікавить як сам А. Тойнбі підходив до цього, стрижневого у його історіософських поглядах поняття.

            Виходячи з того, що будь-яка країна, політичний союз тощо повинні розглядатися не самі по собі, а виходячи з “історичного контексту”, А.Тойнбі приходить до висновку про наявність певних фундаментальних сутностей, на аналізі яких необхідно сфокусувати увагу історику. Такими сутностями і є цивілізації. Вони “являють собою суспільства з більш широкою довжиною, як у просторі, так і в часі, аніж національні держави, чи будь-які інші політичні союзи”. Саме цивілізації (у порівнянні їх між собою) повинні розглядатися істориками. В цьому випадку необхідно пам’ятати, що жодна з цивілізацій не охоплює собою людства в цілому. Наступність у розвитку цивілізацій набагато менша, ніж наступність між фазами розвитку однієї цивілізації. Отоже, за Тойнбі, цивілізація – суспільство певного типу, що перебуває в певному часі і просторі і характеризується специфічними релігійними віруваннями, стилем життя, світосприйняттям.
А тепер визначимо основні засади цивілізаційної концепції:

  • А. Тойнбі виокремлює двадцять одну цивілізацію, яка коли-небудь існувала на Землі (дана цифра змінюється відповідно до логіки викладення у книзі автора). На даний момент їх залишилося п'ять (не враховуючи дві реліктові):

                                         1) Західна християнська

                                         2) Східна християнська (православна)

                                         3) Ісламська

                                         4) Далекосхідна (китайська)

                                               5) Індуїстська;

  • Тойнбі принципово заперечує і концепцію “єдності цивілізації”, пояснюючи її гіпертрофованим почуттям євроцентризму сучасних істориків;
  • Чинники, що сприяють появі нових цивілізацій:

                                               -  взаємодія рас і цивілізацій

                                               -  вплив географічного та історичного середовища;

  • У пошуках своєрідного першопринципу цивілізаційного розвитку Тойнбі приходить до концепції Виклику-і-Відповіді. Не знайшовши детермінованих, “неживих” причин зародження і розвитку цивілізацій, Тойнбі пропонує у якості основи світопорядку категорію протиріччя. Руйнівними силами історії та геополітики у А.Тойнбі виступають «виклики» та «відповіді»;
  • Система Тойнбі характеризується як антропоцентрична в тому сенсі, що у ній суспільству відводиться місце “простору дії”, але не носія творчої сили. Тому і “виклики” призначаються насамперед людям;
  • Однак більшість членів суспільства є інертною, пасивною і нездатною дати гідну відповідь на вимоги долі. Щоб набути такої можливості суспільство потребує наявності, Особистостей, “надлюдей”. Лише вони здатні дати відповідь, повести за собою всіх інших;
  • Отже, для успішної відповіді на виклик необхідна наявність у суспільстві наступних факторів:

                                   - у суспільстві повинні бути наявні люди, здатні зрозуміти виклик                                        і дати на нього відповідь

                                   - більшість повинна бути готовою до прийняття даної відповіді
(іншими словами, вона повинна “дозріти” для відповіді);

  • Кожна цивілізація, на думку Тойнбі, проходить на своєму життєвому шляху наступні стадії:
    1) Стадія зародження - генезис. Цивілізація може виникнути або в                            результаті мутації примітивного суспільства або на руїнах                                         “материнської” цивілізації

                                   2) За стадією генезису має місце стадія зростання, на якій                                           цивілізація розвивається в повноцінну соціальну структуру. Під                               час зростання цивілізацію постійно підстерігає                                                                   небезпека переходу в стадію надламу, що, як правило, (але не                                  обов'язково) змінюється стадією розпаду.

                                   3) Розпавшись, цивілізація або зникає з обличчя                                                           Землі (єгипетська цивілізація, цивілізація                                                                      інків) або дає життя новим цивілізаціям (еллінська цивілізація,                           що породила через всесвітню церкву західне і православне                                            християнство);

  • Слід звернути увагу, що в цьому життєвому циклі немає тієї фатальної                            зумовленості розвитку, яка присутня у циклі цивілізації, запропонованому                     Освальдом Шпенглером.

Висновки
Отже, головною суттю цивілізаційної теорії А. Дж. Тойнбі є циклічність, ритмічність розвитку світових цивілізацій, система "Виклик-Відповідь" та самобутність, неповторність кожної цивілізації (всього Тойнбі нарахував 21 цивілізацію). Ця теорія докладно висвітлена автором у його фундаментальному 20-томному дослідженні "Осягнення історії". Загалом же, цивілізаційна концепція стала дуже важливим надбанням світової історії та історіософії, яка і донині лежить в основі західної історичної науки. В цьому і полягає величезна заслуга А. Дж. Тойнбі перед світом.

Анатолій Демещук (с)

Демещук А. В. Цивілізаційна теорія Арнольда Джзефа Тойнбі

Залишити відповідь

19 visitors online now
19 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 19 at 05:40 pm UTC
This month: 45 at 10-18-2017 08:41 am UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Демещук А. В. Мусульманський календар

Демещук А. В. Мусульманський календар історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика: історія ісламу

Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології.

Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології. історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика:...

Close