3 301 views

Демещук А. В. Становлення російсько-китайського кордону у 18-19 ст.

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія Далекого Сходу, історія Росії, історія Сходу 18-19 ст.

 

 

 

 

 Становлення російсько-китайського кордону у 18-19 ст.

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………3

 

Розділ 1. Особливості російсько-китайських відносин у 17-18 ст. …………………4

 

Розділ 2. Оформлення російсько-цинського кордону в 19 ст.………………………9

 

Висновки……………………………………………………………………………….14

 

Список використаних джерел і літератури………………………………………….15

 

 

 

Вступ

На сьогодні Російська Федерація та Китайська Народна Республіка є найбільшими територіально та одними з одними з найсильніших у військово-економічному плані ядерними державами світу. Питання відносин між цими двома визначними суб’єктами міжнародних відносин у найближчому майбутньому може відігравати надзвичайно важливу роль у світовій історії та глобальній безпеці людства. Відповідно, актуальним і важливим для нас є розуміння історії російсько-китайських відносин, які впродовж останніх 400 років далеко не завжди були мирними й дружніми, а також усвідомлення протиріч між цими євразійськими гегемонами, головним чином, - територіальних. Таким чином, у цій скромній роботі ми спробуємо  в загальних рисах розглянути процес становлення російсько-китайського кордону в Середній Азії та на Далекому Сході у 17-19 ст. А конкретніше – державного кордону між Російською та Цинською імперіями.

Мета – проаналізувати процес формування російського кордону у 18-19 ст.

Об’єкт – державний кордон між Російською та Цинською імперією.

Предмет – процес формування цього кордону.

Хронологічні межі – сер. 17 – кін. 19 ст.

Географічні межі – Далекий Схід, Середня Азія (Туркестан).

Робота для зручності поділена на 2 розділи за хронологічним принципом.

Отож перейдемо до безпосереднього розгляду нашої досить таки актуальної теми.

 

 

Розділ 1. Особливості російсько-китайських відносин у 17-18 ст

Для Сибіру та Далекого Сходу 17-18 ст. позначились експансією російських колоністів (в першу чергу козаків). Процес освоєння цих величезних територій відбувався дуже швидко. Всього через 150 років після повалення золотоординського іга (1480 р.) Росія вже встановила перші контакти з маньчжурами (1630 р.). Початок освоєння Росією Забайкалля і Приамур’я призвів до зіткнення в цьому районі її інтересів з інтересами Цинського Китаю.

Внаслідок курсу на самоізоляцію династії Цин[1] та специфіку країни налагодження дипломатичних стосунків було складним завданням. Через різні обставини руські посольства 1608 - 1616 р. (на чолі з Василем Тюменцем), 1654-1657 (на чолі з Байковим) зазнали невдач, втім саме вони заклали основу подальших російсько-китайських відносин. У 1675-1678 рр. Китай відвідала делегація Спафарія, що виконала традиційний ритуал «коу-тоу» [2] після чого розпочалося офіційне листування російського Сенату з китайською Ліфань-Юань («палатою відносин з варварами» - як ми знаємо, китайська імперська влада аж д початку 20 ст. реально вважала усіх іноземців варварами, нижчими значно за підданих «Піднебесної»). Втім до середини XIX ст. Росія не мала дипломатичного представництва в Китаї, а його роль виконувала заснована Петром I у 1716 р. духовна (православна місіонерська) місія.

Російсько-китайські прикордонні конфлікти на локальному рівні починаються вже в XVII ст. Це пояснюється стихійним характером російської колонізації, що часто призводив до сутичок з китайським населенням, а також невизначеністю кордону між двома країнами. Російська колонізація нервувала китайську владу, що вжила заходів для її обмеження. Цінський уряд у 1652 р. вимагав, щоб піддані царя покинули зайняті ними землі на Амурі. Відбувся цілий ряд російсько-китайських зіткнень, центром яких стало російське поселення Албазін. Також китайцями у 1682 р. було збудовано лінію укріплень довжиною в 1300 км, що мала забезпечити захист від руських нападів. В таких умовах питання про територіальне розмежування між країнами постало особливо гостро.

У 1689 р. в Нерчинську відбулися російсько-китайські переговори наслідком яких стало укладення однойменного договору. Китайські посли прибули на переговори разом з багатотисячним загоном вояків і неодноразово пробували залякати російську делегацію на чолі з Федором Головіним. Втім 27 серпня договір таки було підписано. Він встановлював російсько-китайський кордон від рік Горбиця і Аргунь по «Кам’яним горам» до верхів’їв річки Уди. Згідно з договором вся територія Нижнього Приамуря і Приморя залишалася нерозподіленою «до иного благополучного времени»[3]. Особливо болючішим це було через те, що ці землі були зручним засобом комунікації імперії зі своїми східними окраїнами: Камчаткою і в подальшому Аляскою. Також Росія втрачала землі, що входили в Албазінське воєводство і втрачала право судоходства по Амуру. За це Китай обіцяв сприяти російсько-китайській торгівлі. Втім демаркація кордону на місцевості не була проведена, а договір не був ратифікований відповідними актами, що створило підґрунтя для подальших російсько-китайських конфліктів. Все ж таки маньчжурська влада дуже сумнівалася у щирості дружніх декларацій російського царя. Аскані-Амбані завів мову про набіги російських козаків на володіння маньчжура і погрожував, що буде ««собирати войско, сколько мочно, великое и итить под Нерчинской и Албазинской остроги и их до основания разорить, потому что ведаем, по скольку человек живет в них». Але й на погрози у Спафарія була  готова тверда відповідь: «Мы войною не хвалимся, — заявив він своєму маньчжурському візаві, — а и бою вашего не боимся ж. Наш великий государь не желает войны и ссоры. А как бы приказал мне мое царское величество объявить вам войну, я бы давно вам объявил. А про Нерчинский и про Албазинский говоришь, что в них мало людей, так это потому мало, что больши не надобно того, а как будет надобно, есть у великого государя великое множество рати, что в год мочно наполнитца по всему Амуру.... . »[4]

Нерчинський договір став першим документом в історії російсько-китайських відносин, а також взагалі першим міжнародним договором заключним Китаєм з європейською країною[5].  Цей договір став фундаментом, відправною точкою подальших дискусій і переговорів щодо укладання остаточного російсько-китайського кордону.

В цей час Цин продовжує свою експансіоністську політику. У 1691 р. до Китаю була приєднана Халха-Монголія, у ході конфлікту 1712-1720 рр. з Тибету було витіснено Джунгарське царство. Через це збільшилася довжина російсько-китайського умовного кордону і відповідно збільшилася кількість контактів і зіткнень між представниками двох країн. Все це призводило до нових загострень двосторонніх відносин.

Спроби урегулювати це питання тривали два перші десятиліття XVIII ст., але навіть в разі успіху сторони домовлялися лише про другорядні аспекти відносин. У 1726 р. до Пекіну прибуло нове російське посольство на чолі з Саввою Владиславичем. Цій місії було доручено домовитися про розмежування кордону між Росією і Монголією, що стала частиною китайської імперії, про перебіжчиків, о торгівельних караванах і о двосторонній торгівлі.

Після довгих переговорів був заключний спочатку Буринський трактат (від 20 серпня 1727 р.), а після цього і Кяхтінський договір (21 жовтня 1727 р.), в який окремою статтею було включено Буринський трактат. Буринський трактат (назва походить від місця переговорів, що велися у прикордонному районі на р. Бурє). Він визначив проходження російсько-китайського кордону по тих місцях де він не був визначений Нерчинським договором. На цьому етапі російському послу вдалося відхилити китайські претензії на території заселені царськими підданими і реалізувати принцип «кожна держава володіє тим, що має». Таким чином російсько-китайський кордон був визначений на захід від р. Аргуні до Шабін-Дабага.

Демещук А. В. Становлення російсько-китайського кордону у 18-19 ст.

Залишити відповідь

19 visitors online now
19 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 19 at 05:40 pm UTC
This month: 45 at 10-18-2017 08:41 am UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Сесилио Робело А. Сравнительный словарь науатль

Сесилио Робело А. Сравнительный словарь науатль

Science. History

Science. History

Close