2 292 views

Демещук А. В. Спорт в університеті Святого Володимира

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія Київського національного університету

 «Спорт в університеті Святого Володимира»

 

ЗМІСТ:

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Спорт у житті студентів університету в 19 ст…………………..4

РОЗДІЛ 2. Спортивний гурток при університеті на поч. 20 ст……………..7

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………12

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………13

 

ВСТУП

Спорт – це важлива складова життя молодої людини, якою був, є і буде студент. Адже фізичний розвиток допомагає виховувати силу волі, зміцнює здоров’я, робить того, хто вправляється сильним, вправним та красивим. Ще давні римляни справедливо казали: «В здоровім тілі – здоровий дух».

Тому в історії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, особливого періоду його найбільшого розквіту як університету Святого Володимира, дуже цікавим є питання про місце й роль спорту в житті студентства. На сьогодні, звичайно, кожен студент нашої альма-матер прекрасно на своєму досвіді знає, на якому рівні є спортивна сфера тут. Але ось у студентів 19-поч. 20 ст. фізична культура займала інше місце в житті та й спорт в університеті мав інші організаційні форми. Дійсно, як фізично розвивалися студенти Імператорського університету Св. Володимира? І які можливості в цьому забезпечував їм рідний навчальний заклад? Це все є історією студентського повсякдення, а історія побутова, історія повсякденності на сьогодні є одним із молодих та перспективних напрямів історичних студій.

Отож у нашому рефераті ми маємо на меті змалювати ситуацію із організацією спорту в університеті Св. Володимира впродовж його існування і особливо – розглянути діяльність першого і єдиного в період, що розглядається, університетського спортивного гуртка (1909-1917).

 

 

РОЗДІЛ 1. Спорт у житті студентів університету в 19 ст.

Університет Св. Володимира почав своє функціонування у 1834 р., а будівлю сучасного Червоного корпусу отримав у 1842 р. Жодної гімнастичної зали він тоді не мав (адже у сер. 19 ст. спорту як такого не існувало у вищих навчальних закладах, якщо не рахувати танців, фехтування та верхової їзди як складових шляхетного виховання), так і не отримавши її аж до поч. 20 ст., коли студенти нарешті отримали змогу відвідувати факультативний фізкультурний гурток, заняття якого проходили у гімнастичній залі знаменитої сусідньої 1-ї Київської гімназії, будівля котрої нині є Жовтим корпусом Інститут Філології КНУ ім. Тараса Шевченка.

Період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. став переломним в історії Російської імперії як в економічному і політичному, так й в культурному аспектах. Скасування кріпацтва, впровадження та розвиток капіталістичних відносин, політизація суспільного життя через виникнення численних рухів та партій, обумовили кардинальні зміни в тогочасному суспільстві. Світові наукові відкриття (розвиток поліграфії, поява телефону, радіо, кіно тощо) сприяли зародженню нової людини, з новими запитами, потребами й уподобаннями, а відповідно, й нового масового інформаційного суспільства, невід’ємною складовою якого став спорт.

Вивчення тривалої еволюції спорту від звичайного хобі у другій половині ХІХ ст. до індикатора соціально-економічного потенціалу держави у ХХІ ст. є доволі актуальним. Спорт у постіндустріальну добу є явищем поліфункціональним - це вже не просто захоплення чи здоровий спосіб життя, а державна програма, важливий чинник могутності держави, подеколи визначальний. Не менш важливим є прослідкувати місце спорту в житті студентства дореволюційної України, насамперед, ставлення молоді до фізичної культури. Значна частина спортсменів як в сучасній Україні, так і в дореволюційні часи, була представлена студентською молоддю, а звідси важливо провести паралелі між умовами, створеними для розвитку атлетів у згадані періоди. Особливої актуальності це питання набуває й через свою недослідженість.

Ідея введення занять спортом для фізичного удосконалення молоді зародилася одразу із думкою про заснування університетів у підросійській Україні. Ще 1804 р. з ініціативи попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького при університеті було облаштовано фехтувальний клас, а через три роки організовано навчання верховій їзді, яке, однак, не відзначалося періодичністю. Проведення спортивних занять спочатку гальмувалося відсутністю манежу та високою платою спеціалістам за уроки, проте вже в середині ХІХ ст. ці проблеми були вирішені. У спогадах 1850-х рр. казеннокоштного студента І. В. Любарського читаємо, що для занять верхової їзди було абоновано великий манеж з дресированими кіньми, а про фінансову проблему взагалі не йдеться. Мемуарист натомість підкреслював, що заняття організовувалися за бажанням студентів й проводилися у призначені години6. Варто зазначити, що викладання верхової їзди носило практичний характер й мало особливу цінність для прийнятих на державне утримання студентів- медиків, адже було елементом їхньої підготовки до посад воєнних лікарів.

Загалом сам факт того, що уроки фехтування та верхової їзди мали місце в інститутах казеннокоштних студентів Київського та Харківського університетів, свідчить про те, що навіть незаможна молодь (казеннокоштними були незабезпечені студенти, які за старанність у навчанні переходили на повне державне утримання й забезпечувалися безкоштовно житлом, харчуванням, одягом тощо, за що повинні були відробити  років по Міністерству народної освіти) отримувала можливість долучитися до спорту, який у ХІХ ст. ще не мав успіху в середовищі російського студентства. Та й, власне, в Європі спорт тільки-но почав стверджуватися як самоцінне явище культурного життя людства.

Окрім вище згаданих видів спорту, у ХІХ ст. великої популярності набули більярд та шахи, які мали скоріше розважальний характер. І якщо студент-більярдист у 1850-ті рр., коли домінував культ гультяйства та вседозволеності молоді, аби вона тільки не лізла в політику, розглядався як звичне явище, то для молоді 1870-1880-х рр., що прагнула висловити свою думку з приводу ліберально-демократичних перетворень у суспільстві доби Олександра ІІ, приділяючи багато уваги читанню та науковим студіям, такий студент був ніби винятком із правил. Різночинна молодь останньої чверті ХІХ ст. розглядала більярд не стільки як гру, скільки як джерело заробітку коштів для недешевого прожиття. Часто студентство просиджувало вечори за шаховою дошкою, розбираючи партії доволі популярного в ті часи американського шахіста Морфі.

Таким чином, ми бачимо, що до початку 20 ст. спорт взагалі в Росії ще був досить елітарним хобі і зокрема серед студентів значного поширення не мав, особливо якщо говорити про силові види спорту. Становлення спорту як постійного елементу життя студентів університету Святого Володимира відбулось уже в перше десятиліття 20 ст., що ми й розглянемо в наступному розділі.

 

 

РОЗДІЛ 2. Спортивний гурток при університеті на поч. 20 ст.

Зростання уваги до спорту було характерною тенденцією Європи межі століть. У Російській імперії, хоч й з певним запізненням, молодь також почала активно цікавитися спортом, кількість видів якого з року в рік невпинно зростала. Першою і найпростішою формою поширення фізичної культури серед молоді була організація спортивних гуртків при вищих навчальних закладах, яка, проте, у 1890-х рр., співпавши із загальним піднесенням студентського руху, не мала успіху. Однак наростання невдоволення молоді, що набуло колосальних форм, змусило уряд переглянути своє ставлення до студентських товариств. 1901 р. Міністерство народної освіти видало „Тимчасові правила організації студентських установ у вузах”, відповідно до яких молоді дозволялося створювати гуртки співу, танців, а також „займатися різного роду фізичними вправами, якщо на те буде особливий дозвіл директора”.

Скориставшись появою „Тимчасових правил”, професор Київського університету св. Володимира М. Оболонський негайно звернувся до керівництва медичного факультету з пропозицією поклопотатися про введення у навчальному закладі фізичних вправ для студентів, для чого було організовано роботу спеціальної Комісії. Не домігшись результату, професор через три роки повторив спробу, подавши відповідне прохання на ім´я ректора. Мотивами до вказаного вчинку був украй незадовільний стан здоров´я студентів. Через це М. Оболонський пропонував ввести до програми такі дисципліни, як фехтування, метання, стрільбу, гру в кеглі, лаун-теніс, вправи із гирями, на гімнастичних апаратах, та облаштувати для занять спортом гімнастичний зал. Нова Комісія дійшла висновку про бажаність уведення фізичних вправ для студентів й приступила до розробки плану будівництва гімнастичного залу.

Демещук А. В. Спорт в університеті Святого Володимира

Залишити відповідь

5 visitors online now
5 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 26 at 06:20 am UTC
This month: 44 at 10-10-2017 10:09 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Демещук А. В. Джерела вивчення Дієвої Армії УНР

Демещук А. В. Джерела вивчення Дієвої Армії УНР історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика: історія України 20 ст., джерелознавство

Демещук А. В. Релігійна ситуація в сучасній Україні

Демещук А. В. Релігійна ситуація в сучасній Україні історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика: сучасне суспільне життя України  

Close