3 446 views

Демещук А. В. Мусульманський календар

історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія ісламу

 

Мусульманський календар

 

Зміст

Вступ

 

1. Передумови створення мусульманського календаря

 

2. Мусульманський календар

 

Висновки

 

Література

 

 

Вступ

Іслам - це одна із світових релігій, яка на сьогодні має близько мільярда послідовників. Ця релігія сьогодні має найвищі теми розповсюдження. Іслам є монотеїстичною релігією, поряд із християнством та юдейством.

Взагалі, іслам - це той стовп, навколо якого постала у 7 ст. по Р.Х. арабо-мусульманська цивілізація, котра відіграла величезну роль у світовій історії, котра є невід"ємною частиною світової цивілізації й дотепер.

Важливою спадщиною середньовічної арабо-мусульманської цивілізації є ціла низка великих науково-технічних досягнень. Тай узагалі, одним словом, внесок ісламської культури у розвиток людства неможливо переоцінити.
Календар та літочислення - це дуже важлива сфера науково-природничих знань будь-якої цивілізації, культури чи народу. Відповідно, дуже важливою і цікавою сферою природничих знань ісламської цивілізації було саме літочислення й календар. Календар у мусульман і дотепер використовується у тому вигляді, в якому він був створений ще у середні віки. Для магометан календар є органічною й невід"ємною частиною релігійного життя й культової практики. Адже, як ми знаємо, життя правовірного дуже сильно насичене різними обрядами та культами, котрі власне й знайшли свою фіксацію у календарі. Звідси можна зробити один узагальнюючий висновок: мусульманський календар є власне релігійним і створеним спеціально для релігійних потреб віруючих.
Отже, у даному рефераті автор ставить за мету:

- коротко охарактеризувати іслам як релігію;
- описати мусульманський календар та систему літочислення.
Перейдемо до розгляду нашої теми.

 

1. Загальні відомості про іслам

 

Іслам (араб. الإسلام) — одне з декількох світових (нарівні з християнством, буддизмом) віровчень, прихильники якого живуть у всьому глобальному суспільстві, на всіх континентах і в більшості локальних суспільств країн світу.

Символ Віри (шахада) в ісламі звучить як "Немає бога крім Бога і Мухаммад - пророк його" або на староруській (мові, якою користувались білоруські татари - перші мусульмани на старій Русі - "«Нямаш іншага, толькі адзіни Пан Бог, і Мухаммад – Пасол Божи»")

Іслам також називають мусульманством, магометанством, а людей, що її сповідують — мусульманами, магометанами. В українській мові збереглася також застаріла форма басурманин — запозичена через тюркські мови.

Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії й Африки. Ісламське віровчення відіграє помітну роль у сучасному політичному житті глобального суспільства.

На руських землях, зокрема в Україні про ісламське віровчення стало відомо практично після його появи, оскільки з тих часів збереглися згадки про арабських купців з Арабського халіфату, які відвідували Русь. Іслам також мав значний вплив у Волзькій Булгарії — сусідові Русі. Значення ісламу підтверджується також тим, що серед віровчень, серед яких Володимир Великий обирав офіційне державне віровчення для своєї держави нарівні з грецькими і латинськими християнськими віровченнями знаходимо також іудаїзм й іслам — тобто основні чотири напрямки єдинобожжя у тогочасному світі.

Іслам — це монотеїстична Авраамічна релігія походить від вчення Мухаммада, арабського релігійного і політичного діяча 7-го століття. Термін Іслам має на увазі «підпорядкування», або повну віддачу себе Богу (Арабська: الله, Allāh).Прихильники ісламу відомі, як мусульмани, маючи на увазі «той хто представляє Бога». Зараз кількість мусульман - між 1,1 мільярдами і 1,8 мільярдами, що робить іслам другою світовою релігією після християнства.

Мусульмани вважають, що Бог зробив одкровення в Корані Мухаммаду, Бог навернув пророка, і беруть до уваги Коран і сунна (слова і справи Мухаммада) як фундаментальні джерела ісламу. Вони не розцінюють Мухаммеда як засновника нової релігії, але як реставратор оригінальної монотеїстичної віри Авраама, Мойсея, Ісуса, і інших пророків. Мусульманська традиція вважає, що юдеї і християни спотворили одкровення Бога, який надав їхнім пророкам (Мойсею та Ісусу) текст, вводячи у Божу волю брехню.

Іслам включає багато релігійних принципів. Загалом потрібно, щоб прихильники виконували П'ять стовпів ісламу, які є п'ятьма обов'язками, що об'єднують мусульман в суспільстві. На додаток до П'яти фундацій, ісламський закон розвинув традицію управлінь, які торкаються фактично всіх аспектів життя і суспільства. Ця традиція містить у собі все від практичних питань від регламентації їжі і банківської справи до джихаду.

 

Майже всі мусульмани належать до однієї з двох головних течій, Сунізму і Шиїзму. Єресь розвивалася наприкінці 7-го сторіччя, через розбіжності в керівництві ісламського суспільства в релігійних і політичних питаннях.

Сьогодні в світі приблизно 85% сунітів і 15% — шиїтів. Іслам — домінуюча релігія на Близькому Сході, також як і в деяких місцевостях в Африці і Азії. Велика ісламська громада є в Китаї, на Балканському півострові у Східній Європі і Росії. Є також великі ісламські громади серед іммігрантів в інших частинах світу, як наприклад у Західній Європі. Близько 20% мусульман живуть у країнах арабського світу.

Варто звернути увагу на такі особливості віровчення ісламу:

  • віра в єдиного бога Аллаха і його посланців – Муха мед і Алі Аллах – один невіддільний і єдиний. “Доповнюють” Аллаха пророки, ангели, демони, які також шануються як боги;
  • шанування “священного писання” (Корану), в якому розповідається про створення світу, страшний суд, містяться ворожбитські заклинання, стародавньоарабський фольклор, сказання про пророків, вказівки, які регулюють суспільні і сімені стосунки, Коран створювався майже 100 років, роботу над ним було завершено у VIII столітті;
  • шанування “священного писання” (Сукна) – зведення оповідей про діяння, вчинки Мухамеда, його висловлювання з різних приводів, його автобіографія. Сукна є основою фінха - мусульманського правознавства і шаріату – зведення мусульман;
  • щоденна п‘ятиразова молитва (намаз): на світанку, в обід, о третій годині дня, при заході сонця і перед настанням ночі. У сучасному ісламі є дво – і одноразова молитви. Перед намазом ритуальне обмивання (піском або водою);
  • сплата податку (закят) у стародавньому ісламі – на користь бідних (чим іслам завоював прихильність пригноблених), а нині на користь мусульманського духовенства. Закят доповнюється садаком – добровільним пожертвуванням;
  • дотримання посту (уразу). Протягом дев‘ятого місяця (рамадан) за місячним календарем мусульман від світанку і до настання темряви на їсть і не п‘є, а з наставанням ночі може їсти і пити, зараз цю вимоги спрощено. Духовенство не вимагає строгого дотримання посту від людей, які працюють на виробництві, у сільськогосподарських місцевостях, вагітних жінок;
  • ходіння на молитви до Мекки (хадж) – покаяння у гріхах і прилучення до святих;
  • священна війна з невірними (дасихад, або газават). З давніх часів цей елемент ісламської віри насаджав ненависть і ворожнечу серед віруючих різних релігій.

 

У ісламі велику роль відіграє складна обрядність. Мусульманин повинен п‘ять разів на день здійснити молитву здійснити молитву, дотримуватись релігійних свят, постів, обрядів, звичаїв, здійснювати неможливо.

 

Тридцяти денний пост місяця рамазану належить до обов‘язкових звичаїв, які існували в Стародавній Аравії до ісламу. Ймовірно що у давнину постилися у найжаркіший літній місяць. Звідси, напевно, й назва місяця “рамазан”(по араб. рамадан), який походить від арабських слів “ромад хар”, що означає спека, виснажливий час.

Літо в Аравії, особливо його кінець було найважчим часом року у господарстві, коли запаси продуктів закінчувалися, а нещадно пекуче сонце випалювало підніжний корм для худоби. Це змушувало стародавніх арабів певним чином обмежувати себе в їжі і переносити значну частину господарських справ на прохолоднішу частину доби – вечір і ніч. В той же час стародавні араби, які вірили в добрих і злих духів та богів, влаштовували молитви про дарування дощу, аби задобрити їх. Не спавши першу частину ночі, вони молилися своїм богам і духам, чекаючи дощу, оголошували заборону на прийняття їжі і пиття протягом дня.

Таким чином, вимоги мусульманського посту місяця рамадана - нічого не їсти і не пити з раннього ранку до настання темряви, не вдихати в цей час ніяких пахощів, не купатися тощо – в основному повторюють до ісламські, які визначалися передусім господарським життям стародавніх арабів.

Іслам має особливу форму повідомлення віруючих про час намазу. Кличе до молитви служитель мечеті – муедзин. Виходячи на балкон мінарету, він співучим голосом кілька разів зачитує вірші: “Аллах великий: Свідчу, що немає Бога, крім Аллаха. Підіймайтеся на молитву, йдіть до спасіння. Молитва корисніша від сну”. Останнє речення вимовляється перед ранковим намазом.

Перед намазом обов‘язкове обмивання обличчя та рук до ліктів, голови та ніг. Ісламу властива сакралізація води, ставлення до неї як до чудодійної сили. Вважається, що вода очищає не тільки від фізичного бруду, а й від моральної нечистоти. Омивання, наприклад, необхідне після спілкування з іновірцями (гаурами).

Намаз здійснюється у будь-якому місці, де застав віруючого арм (заклик до молитви): у полі, біля верстата, у кабінеті. Потрібно, щоб місце було чисте, а той, хто молився, стояв обличчям до Мекки. Під час намазу промовляються славослов‘я Аллаху, деякі сури Корану. Конкретних прохань, звернень до Бога молитва не містить.

Демещук А. В. Мусульманський календар

Залишити відповідь

4 visitors online now
4 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 12 at 01:34 am UTC
This month: 36 at 04-23-2017 01:50 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології.

Демещук А. В. Альбом Домініка де ля Фліза як джерело з української етнології. історичний факультет КНУ імені Тараса Шевченка Рубрика:...

Куприенко С. А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма

Куприенко С. А. (редактор). Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / под ред. С.А. Куприенко. — К. :...

Close