3 769 views

Боровець І. Українське наукове товариство в Києві

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Історія України, Українське наукове товариство, українознавство.

 

 

План

 

Вступ

Розділ І. Заснування товариства.

Розділ ІІ. Структура та діяльність.

Розділ ІІІ. Видавнича справа.

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

 

Початок третього тисячоліття засвідчив, що українознавство як синтетична система знань про українство потребує глибшого самопізнання з позицій історичної ретроспективи, виокремлення внеску до його скарбниці усіх творців. Завдяки титанічним зусиллям української науково-педагогічної громадськості немало зроблено для відновлення історичної справедливості по відношенню до помітних постатей та центрів українознавчої думки. У цьому контексті викликає глибокий науковий інтерес діяльність Українського наукового товариства в Києві протягом 1907 - 1921 рр.

Українське наукове товариство розпочало новий етап у розвитку українознавства як синтезу знань про Україну на теренах Східної України. Воно стало першою україномовною науковою інституцією Наддніпрянської України, організованою на демократичних принципах вільної асоціації вчених і логічним продовжувачем традицій Острозької і Києво-Могилянської академій, Львівського, Харківського, Київського університетів, Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, вдалим зразком використання передового західноєвропейського досвіду організації науки.

Серед сучасних публікацій виділяються розвідки В. Онопрієнка, Т. Щербань, П. Соханя, В. Ульяновського, С. Кіржаєва та ін. Немало питань історії УНТ у Києві та ролі його активних членів у становленні наукового українознавства потребують пильнішої уваги сучасних дослідників.

Для кращого висвітлення теми реферат поділено на 3 розділи, які висвітлюють виникнення, структуру та діяльність Українського наукового товариства, а також звернено увагу на видавничу діяльність, тобто випуск власних періодичних органів.

Виникнення Українського наукового товариства стало результатом згуртування свідомої української інтелігенції на спільній ниві праці, що не завжди вдавалося українським освіченим колам.

 

 

Розділ І. Заснування товариства

 

Значним фактом в житті українського народу треба визнати заснування в 1907 році Українського Наукового Товариства у Києві з ініціативи професора Михайла Грушевського (і під його головуванням) за зразком Наукового Товариства імені Шевченка у Львові з метою організації наукової праці й її популяризації українською мовою. В момент формування національної свідомости українського народу, в момент перетворення його з несвідомої маси, з нації „тутешніх", „місцевих людей", або — в кращому разі — з „хахлов" в свідомих своєї приналежности до певного національного колективу одиниць, заснування такого товариства являється якраз на часі. Викликане новими потребами нашого національного життя Українське Наукове «Товариство може відограти величезну ролю, як наукову, так і громадську. Той, хто пригадає, як стоїть у нас справа з українознавством, як з певним комплексом наукових дисциплін, так чи інакше зв'язаних з українським народом, поставлених з вини центрального уряду російського і власного національного безсилля в неможливе становище, той, хто пригадає, яке значення має національна наука в справі національного збудження і розвитку нашого народу, той, звичайно, оцінить благодійну вагу в цій справі систематичної наукової діяльности Українського Наукового Товариства», - зазначав М. Грушевський. В консеквентно-витриманому національному напрямку ця діяльність в значній мірі може спричинитись розробленню українських наукових дисциплін і загатити ті прогалини, які утворилися в науці через іґнорування українознавства. Останнє, як показав проф. М. Грушевський в своїх статтях „Справа українських катедр і наші наукові потреби"[1], вимагає до себе пильної уваги з боку окремих учених дослідників і цілих наукових інституцій. Є деякі галузі українознавства, що уявляють з себе майже непочатий край. Інші вимагають синтетичної роботи біля себе. При існуванні українських катедр розроблення обох наукових галузей українознавства по університетах могло би бути більш-менш забезпечене. Але як заведення цих катедр являється поки що питанням, практичного порішення котрого немає ніяких даних сподіватися в найближчому часі, то єдиною інституцією, яка може допомогти в цій справі, являється Українське Наукове Товариство, яке головною метою своєї діяльности ставить: „наукові розсліди на полі українознавства і ознайомлення громадянства зо всіма сторонами минулого й сучасного життя України".[2]

Сконцентрувавши біля себе українських дослідників з різних галузей українознавства, київське наукове товариство при вмілій організації своєї наукової роботи мало стати інституцією, надзвичайно корисною для національно-культурного розвитку нашого народу, аналогічною по своїх заслугах до Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. І як говорила українська прогресивна інтелігенція, «маючи все це на увазі, ми не можемо не висловити бажання найщирішого успіху новому товариству в його діяльності і почуття признання ініціяторам його». З другого боку той факт, що на чолі нового товариства стають такі визначні наукові українські діячі, як проф.         М. Грушевський, являється порукою подальшого розвитку товариства і продуктивної наукової праці його на користь рідного краю. Наукове товариство встигло зорганізуватись і приступити до вироблення програми своєї наукової діяльності. Схема останньої в головних рисах подана була в доповіді проф. Грушевського, відчитаного на першому зібранні товариства (29 квітня). На думку автора докладу: „Українське Наукове Товариство мусить мати перед очима подвійну мету, вказану йому і його статутом, і тими обставинами, в яких задумує воно розвивати свою діяльність: по-перше — організацію наукової роботи, по-друге — популяризацію серед суспільности здобутків сучасної науки.
Наукова робота має розвиватися по змозі у всіх областях науки, а перед усім — в сфері українознавства, то значить, в тих областях наукової роботи, які роз'яснюють нам минувшість і сучасне життя українського народу і його території. Організація наукової роботи в цих напрямках вимагає певної спеціялізації, а власне — поділу на секції наукових сил товариства. Відповідно до завдань, які собі становить товариство, найбільш практичним здається випробуване вже й іншими аналогічними інституціями групування, в трьох секціях:
В секції історичній, для історії з помічними науками, археології, етнології, історії права, історії штуки, взагалі і особливо для історії України, її археології, етнології і т. д. В секції філологічній, для мови, історії літератури й народньої словесности, української й загальної. В секції математично-природничій, для наук математичних, природничих і лікарських, взагалі, і в спеціяльнім приложенні до українського народу й України.
До секцій належить наукова робота в зазначених вище і споріднених з ними областях. В них мають обсуджуватися наукові праці, внесені до товариства, оцінюватися й ухвалюватися роботи, призначені для публікацій товариства. Організуються вони тим способом, що кожному членові товариства дається право записатися до котрої-небудь секції товариства і брати участь в її заняттях: в інтересах якнайскорішого розвитку наукової роботи треба зараз же, як цей плян буде прийнятий, оповістити всіх членів товариства про це. Для координування наукових занять секції з загальним життям товариства, до ради товариства, з правами голосу, мають входити голови секцій, або вибрані замість них делеґати. Подробиці устрою й діяльности секцій має означити інструкція, вироблена спільно секціями й затверджена зборами товариства.
Для організації наукових занять в певних областях науки, які вимагають ширшої участи робітників не тільки з товариства, а і з-поза нього, при секціях повинні організуватися наукові комісії, як помічні, організаційні органи їх. Хоч загалом це вже належить до діяльности секцій, проте не можна не піднести тут потреби зформування двох комісій, дуже потрібних уже зараз, в перших же початках діяльности товариства. Це комісія етнографічна, для народньої словесности (фолкльору) і етнології при секціях історичній і філологічній, дуже важна з огляду на велику масу матеріялу й потреби згрупування коло його збирання й оброблення робітників з-поза товариства. Друга, ще потрібніша з огляду на теперішні обставини українського життя — це комісія язикова, при секції філологічній. Пекучі питання вироблення і приведення до можливої одностайности українського правопису, граматики, термінології і взагалі певних принципів літературної мови роблять її невідмінно потрібною, і через те заснування цих двох комісій треба б в принципі ухвалити тепер же, разом з заснуванням секцій, і оповістити про це членів, щоб заздалегідь гуртувати для них наукових робітників.[3]

 

Розділ ІІ. Структура та діяльність 

 

Боровець І. Українське наукове товариство в Києві

Залишити відповідь

7 visitors online now
7 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 26 at 12:31 am UTC
This month: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
This year: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
Read previous post:
Боровець І. Третя антифранцузька коаліція

Боровець І. Третя антифранцузька коаліція історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: історія Нового часу, історія Франції, антифранцузька коаліція.

Боровець І. Становлення російсько-китайського кордону в Новий час

Боровець І. Становлення російсько-китайського кордону в Новий час історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: історія Далекого Сходу, історія...

Close