3 736 views

Боровець І. Міста-замки в Київській Русі

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: Давня історія України, міста, замки, Київська Русь.

 

 

План

 

Вступ

I.            Загальний розгляд міст-замків Київської Русі: згадки писемних джерел, дані археології, результати досліджень науковців.

II.            Любеч як приклад міста-замку.

Висновки

Список використаної літератури та джерел.

 

Вступ

На сьогоднішній день вивчення ранньої історії державних утворень становить собою актуальну проблематику для досліджень. Вітчизняна історична наука не становить виключення в цій системі закономірностей.

Довгий час Київська Русь була однією з провідних країн Європи. Протягом багатьох століть вона виступала щитом Європи від кочового світу, що не заважало їй підтримувати досить високий рівень розвитку та авторитет на міжнародній арені. Зламати її міць вдалося лише монголо-татарам, які попри всі свої старання просунутись на територію центральної та західної Європи так і не змогли.

Вивченню історії Київської Русі як поштовху державотворення на наступні покоління сьогодні присвячено чимало досліджень. Проте необхідно зауважити, що вивчення цієї історії неможливе без глибокого пізнання структурних одиниць, на основі яких базувався процес творення державного об’єднання. Під цими структурними одиницями маються на увазі міста та населені пункти, що були центрами суспільного, політичного, економічного та культурного життя суспільства.

Предметом вивчення даного реферату виступають міста-замки Київської Русі як різновид давніх міст.

Проблематикою даного питання є типологічне розмежування міст Київської Русі відповідно до типу побудов укріплень, передумов виникнення цих міст, а також розгляду різниці міст-замків та міст-фортець, які іноді об’єднуються, хоча не є ідентичними. Також необхідним є визначення внутрішньої структури міста-замку, періодів їх виникнення та функцій. Необхідно також не оминути значення самого терміну «замок» та його інтерпретацію в різні періоди.

Для кращого розуміння проблематики буде доцільним розділити роботу на два розділи, що будуть відображати теоретичну та практичну сторону питання. Так перший розділ присвячений теоретичним засадам розгляду міст-замків. Другий базується на характеристиці безпосереднього прикладу міста-замку, що допоможе сформувати цілісне уявлення щодо цієї тематики.

Необхідним також є наведення прикладів писемних пам’яток, що містять відомості з даної тематики, та відомості про археологічні дослідження матеріалів давніх міст на території Русі.

Вивченням проблематики міст давньої Русі в свій час займалися….

 

І.  Загальний розгляд міст-замків Київської Русі: згадки писемних джерел, дані археології, результати досліджень науковців.

 

Соціально замок — це власницьке феодальне поселення (резиденція), звичайно укріплене, таке, що було центром вотчинних володінь. Археологічно замковий характер городища стає можливим визначити лише після відкриття всієї його площі, коли виявляться його відмінності від погосту, монастиря чи укріпленого села. Тому проблема руського середньовічного замку може бути поставлена широко тільки в результаті майбутніх широких археологічних розкопок;  в сучасності доводиться обходитись окремими прикладами.

За переконанням Б. Рибакова слово «замок» — ввійшло в мову із наріч західних губерній Росії під впливом польського «zamek».[1] Напевно, цей термін виводився саме з українських територій, які тут розглядаються як західні губернії Росії.

Поняттю замка в руських літописах Х-ХІV ст. частково відповідали слова «градᵬ» і «дворᵬ».

Град  — загальне позначення укріплених міст, замків і всяких укріплень взагалі, аж до позначення тимчасового укриття під час облоги — так у галичан в 1219 році «бе град створен на церкви», а в киян на останньому етапі штурму міста Батиєм в 1240 році «создаша пакы другий град около святое Богородице (Десятинной)» (ПСРЛ, т ІІ, с.785).

Двори-садиби звичайних міщан не мають відношення до теми замків,  а от вкраплені в міське середовище двори феодалів з цією тематикою пов’язані, так як всі великі середньовічні руські міста пердставляли собою колективний замок земельних магнатів всього князівства, що поєднувалося з існуванням у цих феодалів заміських замків на периферії князівства. Так боярин Чудин, один з авторів «Руської правди», був господарем замку-міста Чучина, розташованого на Дніпрі, а городище ХІ-ХІІ ст. на Іван-горі переконливо пов’язують з іменем великого київського боярина Яна Вишатича.

В такому великому місті, як Київ, були двори великого князя, що поєднували функції резиденцій господаря та жилого замку, були й загодні «красні двори» в околицях столиці. В Києві знаходилися двори майже всіх князівських династій. Проте всі ці міські двори-замки хоч по своїй економічній та соціальній структурі відповідали поняттю феодального замка, але вони настільки пов’зані з життям міста, що їх не можна розглядати окремо від структури міста в цілому. Крім того вони не були безпосередньо  центрами вотчин, тобто були позбавлені однієї з основних ознак феодального замку.

Феодальний замок – генетичний посередник і питома складова давньоруського міста. Але місто має вже іншу, ніж замок, соціально-топографічну структуру. Всі археологічно досліджені замки мали один укріплений майданчик. Тоді як місто мало їх не менше двох. Це досить суттєвий археологічний факт, що дозволяє відділити замок від найменшого за розмірами міста.[2] Усі великі міста являли собою колективний замок земельних магнатів всього князівства.[3]

Переплетеність та взаємопов’язаність теми міст та замків підтверджується й тим, що багато замків Х-ХІ ст. ще протягом існування Київської Русі в містечка та справжні великі міста, обростали посадом, ремісничими ділянками, новими укріпленнями. Приклади — Чучин, Любеч, Мстиславль, Вщиж та багато десятків інших  «малих міст» ХІ-ХІІІ ст., що виросли  з невеликих замків.[4] У всіх випадках, коли назва місту дана від імені князя, ми маємо право говорити, що місто виростало із княжого двору, замку (що міг навіть не завжди бути постійною резиденцією). Це міста Ярославль, Володимир, Ізяславль, Ростиславль, Ольгів, Малин, Борисів, Михайлів, Глебль.[5]

При переростанні замка в місто його першопочаткова основа перетворювалась в «дитинець», в головну, аристократичну за своїм складом, частину міста, забезперену кільцем укріплень.

Початкова фаза розвитку периферійних вотчинних замків відома погано. Деякі свідчення дають розкопки на Волині і в Прикарпатті (Ю.Кухаренко, І Русанова, Б. Тимощук). Можливо, що прообразом давнього  замку є невелике городище Хотомель поблизу устя Горині, що датується VIII ст. Городище займає невелику плоску площадку в 50 м в діаметрі на вершині пагорба. По краю площадки кругом споруджені житлові побудови округлого плану. Біля підніжжя пагорба — селище. Інвентар з пагорба відрізняється тим, що знайдений в селищі — зброя та срібні речі знайдені лише у верхніх побудовах.

Якщо початковий етап виділення замків як центрів невеликих округів феодальної вотчини для нас незрозумілий, то замки Х-ХІІ ст. відображені і письмовими, і археологічними джерелами. Про княжу вотчину та її центри достатньо детально розповідає «Руська правда».

Галицько-Волинський літопис також містить згадки про виникнення міст в Галицько-Волинській землі

Процеси формування міст, що утворювалися на основі раніше існуючих поселень та міст, що розросталися навколо замків, дуже схожі. Перший тип в умовах феодального  розвитку поступово переростав у ремісничо-торговельні осередки й адміністративно-політичні центри певної округи. Що стосується феодальних замків, де жив феодал та зосереджувалася князівська адміністрація та дружина, які виступали як споживачі зброї, прикрас та інших ремісничих виробів, то навколо них поступово селилися ремісники, що задовольняли потреби їх мешканців у ремісничій продукції, а в замках, що перетворювалися на міста, розвивалася торгівля. Тобто вони теж набували характеру своєрідних осередків.[6] Будучи цими осередками, замки виконували такі функції, як оборонну, торгово-ремісничу та адміністративну, що часто призводило до їхнього перетворення у міста-фортеці.

Греков у своїй праці «Київська Русь» так характеризує феодальний замок та вотчину ХІ ст. З його слів за «Правдою» Ярославичів центром цієї вотчини є «княж двор», який включає хороми, в яких час від часу живе князь, будинки його слуг високого рангу, приміщення для слуг другорядних, житла смердів, рядовичів та холопів, різноманітні господарські побудови — конюшні, двори для худоби та домашньої птиці, мисливський будинок. На чолі князівської вотчини стоїть представник князя — боярин-огнищанин. На його відповідальності ледить все життя вотчини та збереження князівського вотчинного майна. При ньому є особа, відповідальна за збори на користь князя. В розпорядженні огнищанина знаходяться тіуни. В «Правді згадується також «старий конюх»[7]. Греков говорить про існування своєрідного адміністративного апарату, представники якого були привілейованими. Хоча крім цього в нього є описи і господарського життя замку. Так в «Правді» згадуються кліть, хлів, повний асортимент робочої, молочної та м’ясної худоби та домашньої птиці. Тут називаються коні, свині кури, голуби, качки, гуси тощо.[8]

Основний контингент населення давньоруських міст становили ремісники. У межах князівських та боярських господарств, а також на посадах працювали ковалі, гончарі, склороби, ювеліри, зброярі, різьбярі по кістці, шевці, ремісники інших спеціальностей, яких відомо на Русі понад 60.[9]

Боровець І. Міста-замки в Київській Русі

Залишити відповідь

2 visitors online now
2 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 11 at 12:43 am UTC
This month: 44 at 10-10-2017 10:09 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Боровець І. Краєзнавчі дослідження Чернігівщини та Полтавщини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Боровець І. Краєзнавчі дослідження Чернігівщини та Полтавщини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Боровець І. Діяльність Сигізмунда Люксембурзького (стосовно слов’янських народів)

Боровець І. Діяльність Сигізмунда Люксембурзького (стосовно слов’янських народів)

Close