Боровець І. Міське ремесло та торгівля в ІІ-му Болгарському царстві


2 195 views

Боровець І. Міське ремесло та торгівля в ІІ-му Болгарському царстві

історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Рубрика: історія Болгарії, історія Середніх віків, ремесло та торгівля.

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………...2

І. Розвиток міського ремесла……………………………………………………4

ІІ. Розвиток торгівлі……………………………………………………………10

Висновки………………………………………………………………………..16

Список використаних джерел та літератури………………………………….17


Вступ

Питання економічного розвитку завжди було важливим на всіх етапах історії людства. По-перше, розвиток ремесла та торгових відносин впливає на якість життя суспільства. По-друге, він визначає деякі пріоритети політики владної верхівки. По-третє, визначає особливості суспільних відносин та характер взаємодії окремих суспільних елементів. По-четверте, дає поштовх для подальшого розвитку та еволюційних процесів товарно-грошових відносин, а також визначає їх характер.

Розвиток торгівлі та ремесла в Болгарії був важливим фактором еволюції як суспільних, так і політичних процесів у країні. Канва цього розвитку призвела до умов власне сучасного стану та особливостей болгарського розвитку.

Актуальність поданої тематики полягає у необхідності знання економічного розвитку болгарської держави для цілісного розуміння історичних процесів, що відбувалися на її території в час між занепадом Першого Болгарського царства та завоюванням Болгарії Османською імперією. Болгарська торгівля та міське ремесло переплітаються з політичною діяльністю правителів, з впливами місцевого чиновництва, з процесами формування прошарків болгарського суспільства, з розвитком зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних ініціатив.

Метою даного реферату є розкриття питання розвитку ремесла в містах та розвитку торгівлі через розгляд окремих впливів, окремих характеристик даної проблематики. Відповідно до цього постають такі завдання:

  • Розглянути розвиток окремих ремісничих галузей в болгарських містах;
  • Визначити особливості розвитку кожної з цих галузей;
  • Визначити загальні тенденції в ремісництві;
  • Показати взаємовпливи окремих галузей;
  • Визначити загальні тенденції розвитку торгівлі;
  • Виокремити та розглянути особливості ведення внутрішньо та зовнішньої торгівлі;
  • Виокремити суб’єктів ведення болгарської торгівлі;
  • Проаналізувати торговий розвиток окремих болгарських регіонів;
  • Визначити основні напрямки болгарської торгівлі;
  • Звернути увагу на економічний розвиток Болгарії в складі османської імперії.

Для вирішення цих завдань мною були використані праці, що стосуються загальної історії слов’ян, а саме «Історія центрально-східної Європи» за редакцією Зашкільняка, «История южных и западных славян». Також були використані праці, що стосуються безпосередньо історії Болгарії: це «История Болгарии» в 2 томах (том 1), «Кратка история Болгарии» за ред. Литавріна. Також використана спеціалізована праця Горіної  Л. «Социально-економические отношения во Втором Болгарском царстве». Також використані матеріали «Хрестоматії з історії західних та південних слов’ян».


Розділ І. Розвиток міського ремесла

 

Писемні джерела свідчать про наявність в Болгарії на ХІІІ-ХIV ст.. великої кількості міст. В середині ХІІІ ст., в час розквіту Другого Болгарського царства, в його межах нараховувалось до 70 міст, включаючи ті, що знаходились на території, поперемінно перебуваючій в складі Болгарії, Сербії та Візантії. Незважаючи на це в деяких історіографічних працях широко поширена думка, що в середньовічній Болгарії міст як торгових та ремісничих центрів не існувало, і що вони були переважно адміністративними та територіальними центрами.[1]

Насправді в Болгарії були міста, важливу роль в житті яких відігравали ремесло та торгівля. Великими торгово-ремісничими центрами були: Тирново, Відін, Средець, Варна, Карвана (Каварна), Червен, Несобр, Анхіал, Созополь, Боруй, Сілістра та інші.[2]

Одним з найпоширеніших видів ремесла було ковальство. Так збереглися відомості про ковалів міста Штипа та ремісниках міста Авли, які «виделывали из железа разнообразные предметы». На основі показів візантійського хроніста Скіліци можна зробити висновок, що в Софії виготовлялася найбільша кількість серпів та кіс. Асортимент металевих виробів майстрів також включав мотики, столярний інструментарій (тесла, долота, свердла).[3] Багато міських ремісників були зайняті виготовленням зброї: мечів, списів, кольчуг, наконечників та стріл.[4] Виробництво зброї було необхідністю, оскільки Болгарія в той час неодноразово вела війни зі своїми сусідами і не тільки. В листі до свого сина Генріха Фрідріх Барбаросса писав, що болгари поражають його війська отруєними стрілами. Клірик Тагенон свідчить про те, що в озброєнні болгар були  списи: «Итак, на 4-й день июньских календ ми вошли в Болгарию и были задержаны большинством враждебных болгар. Многие из нас были ранены копьями».[5] Потрібно зауважити, що для виготовлення зброї у міських майстрів були цілі майстерні. Так в звіті головнокомандуючого турецьких військ, що тримали в облозі Софію в 1382 році, підкреслювалося, що в Софії була «военная кузница». Це повідомлення підтверджується і археологічними даними.[6]

Загалом станом на XIV ст. болгарське озброєння залишалося таким самим.

Були також мідники. В грамоті Асеня (1192) Зографському монастирю є вказівка на існування особливого мідного базару в Софії.[7] Міддю оковували військові обладунки. З 1204 року мідь також використовувалася для чеканки монет.

Грамоти сербських королів монастирям, що розташовані на території Македонії, серед інших ремісників називають золотих справ майстрів  (злотарі). При розкопках некрополів в околицях Враци були знайдені срібні кільця різних типів, сережки з підвісками та без підвісок, прикрашені емаллю. Також було знайдено браслети, перстні, позолочені пояси та пряжки, срібні ґудзики.[8] Також ювеліри  займалися прикрашенням ікон. В Тирново, наприклад, було знайдену золоту оковку ікони.

Особливо майстерними були ювеліри Враца, Преслава, Ловеча, Тирнова. Ювеліри володіли технікою плавки, кування, штампування, філіграні, грануляції, емалювання.

В джерелах збереглися деякі відомості про розробку руд. Та й турецьким завойовникам Болгарії країна видавалася багатою на копальні. В північно-західній Болгарії видобували залізо, золото, срібло та свинець. В період Другого Болгарського царства залізна руда видобувалася також в районі між Нішем і Піротом.[9]

Загалом болгари займалися видобутком залізних руд ще з часів античності. Це було необхідним для забезпечення сировиною різних ремісничих професій, але в основному ковалів. Так за даними археологів залізна руда видобувалася на місті середньовічного Червена (північно-східна Болгарія) в ХІІІ – XIV ст. Також залізні родовища існували в районі Софії та Самокова; мідні – в Чипровцях.[10]

Однією з найстарших галузей ремесла в Болгарії була гончарна справа. Ще в період Першого Болгарського царства в Преславі процвітало виготовлення побутової та мальованої кераміки. Археологи досі знаходять гончарські горни. Високохудожній посуд, настили для підлоги, плити для стін виконані в одній поліхромній манері отримали назву «сграфіто». Ця техніка активно розвивалася і в Другому Болгарському царстві. Велика кількість таких залишків була знайдена при розкопках Тирновського палацу. Подібні знахідки мали місце  в Месемврії, Червені, Варні.

Незважаючи на непоганий рівень розвитку керамічного виробництва, необхідно зазначити, що вироби майстрів Другого Болгарського царства були не настільки досконалими, як подібні вироби візантійських майстрів.[11]

Різноманітні архітектурні пам’ятки, зведені із каменю, мармуру та цегли, свідчать про високий рівень розвитку будівничої справи. При археологічних розкопках в Тирново виявлені останки царських та болярських палаців, які по своїй архітектурі та розмірах відрізняються від побудов часу Першого Болгарського царства у Великому Преславі: вони займають меншу площу, проте переважають за висотою.[12] В період Другого Болгарського царства спостерігається не лише активна забудова існуючих міських центрів, але й будівництво нових. Так в першій половині ХІІІ ст. було споруджено місто Станімак (про це розповідає напис царя Івана Асеня ІІ). Вдосконалювалося також оборонне будівництво міст. Загалом воно здійснювалося як за кошти центральної влади, так і окремих феодалів.

Основним стимулом для розвитку будівничої справи в містах Болгарії та покращення будівничої техніки майстрів були світські та церковні потреби. Так будувалися фортеці, палаци, церкви та монастирі, які вимагали гарного мистецького оформлення та якості будівництва.[13]

Боровець І. Міське ремесло та торгівля в ІІ-му Болгарському царстві

Залишити відповідь

3 visitors online now
3 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 20 at 07:49 am UTC
This month: 30 at 08-16-2017 07:40 am UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
Боровець І. Італія в XVII – 80-x роках XVIII століття

Боровець І. Італія в XVII – 80-x роках XVIII століття історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка Рубрика: Історія Нового...

Седьмые Кнорозовские Чтения “Древние цивилизации Нового и Старого Света”, 14-16 февраля 2013 г.

Седьмые Кнорозовские Чтения "Древние цивилизации Нового и Старого Света", 14-16 февраля 2013 г.

Close