А.Скромницький. Міфологічна свідомість і сучасність


17 377 views

А.Скромницький. Міфологічна свідомість і сучасність.

Реферат з філософії на тему:

«Міфосвідомість і сучасність»

Київ – 2011

Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Історія дослідження міфу 4
Розділ 2. Міфосвідомість як тип суспільної свідомості 8
Розділ 3. Міф та сучасність 14
Висновки 23
Список використаної літератури 24


Вступ

Актуальність даної роботи визначається необхідністю розглянути процес становлення людської культури від самих її джерел, що буде сприяти більш глибокому розумінню загальнолюдських проблем, розглянутих філософією.
Постановка проблеми. Міфологія представляє інтерес як первинна форма усвідомлення проблеми часу на проміжному рівні між релігійним і філософським рівнями сприйняття. Міфологія актуальна не тільки своєю роллю загального витоку релігії і культури з їх уявленням про світ і час, але й приваблює своїм “наївним реалізмом”, конкретною живою образністю, художньою яскравістю і, разом з тим, мудрістю і глибиною.
Мета даної роботи – зрозуміти, як і чому виникають міфологічні уявлення й чому вони руйнуються, породжуючи сучасні форми свідомості, зокрема, філософію.
Відповідно до поставленої мети, можна виділити завдання, які необхідно розв'язати в ході даного дослідження:
• історію дослідження міфу;
• розглянути особливості виникнення й відтворення міфологічної свідомості як типу суспільної свідомості;
• особливості міфологічної свідомості;
• характерні ознаки міфів традиційних і сучасних;
• виявити основні закономірності формування картини світу й уявлень про людину в міфі й сучасному світогляді
• механізми міфологізації в сучасному суспільстві за допомогою засобів масової комунікації.

Розділ 1. Історія дослідження міфу

Міф – (грец. mythos – переказ, оповідь) – прадавні оповідання про богів, героїв, демонів, що відображають у фантастичній формі уявлення людей про реальні природні і соціальні події [1, 1330–1331]. Міф – найбільш рання, історично перша форма збагнення всесвіту, його образно–символічного відтворення. Це перший спосіб сприйняття людиною фундаментальних підстав і характеру організації, системної будови світу і свого місця в ньому [1, 1336–1337].
Теорія міфу нараховує декілька століть. Ще за давніх часів виникли три способи тлумачення міфів: онтологічний, морально-алегоричний та історичний. Предметом досліджень видатних мислителів був перш за все архаїчний та класичний міф. Вивчаючи міфи народів світу, вони самою логікою дослідження були спрямовані на встановлення загальних спільних закономірностей міфологічного мислення. Саме ці закономірності і є базисом, на якому виникло якісно нове утворення – соціальний міф. Над сутністю міфу розмірковували свого часу Б. Фонтенель, Вольтер, Д. Дідро, Ш. Монтеск’є, Ф. Шеллінг, Ф. Ніцше. На даний момент існує величезна кількість праць, присвячених дослідженню міфу і основних властивостей міфологічного світогляду. Цим питанням займалися Р.Барт, Е.Голосовкер, А.Гуревіч, М.Еліаде, Е.Кассірер, Л.Леві–Брюль, К.Леві–Стросс, А.Лосєв, Е.Мелетинський, В.Пропп, М.Стеблін–Каменський, М.Фрай, Дж.Фрезер, К.Юнг і безліч інших. Інтерес до міфу, міфології не згасав ніколи, хоча сила вияву цієї цікавості була різною в різнікультурні епохи. Потужна хвиля реміфологізації, що почалася в XIX столітті, відкрила абсолютно новий етап у вивченні міфу.
У ХХ столітті міф став одним із найважливих понять у філософії, релігії, психології, теорії культури. Тоді ж міф стали розглядати не в загальному значенні – як ілюзію, вигадку, фантазію, а так, як його розуміли в первісних примітивних суспільствах, де міф означав реальну подію, що служила прикладом для наслідування. Тобто міф стає однією з функцій людського мислення, невід’ємною складовою людського світосприйняття.
В українській філософській думці тема міфу досліджувалася В.С.Горським (історична міфологія в сучасній українській культурі), О.С. Кирилюком (універсальні виміри культури), С.Б.Кримським (універсально-культурні структури українського народу), М.Т. Юрієм (менталітет українського народу) та багатьма інших.
На думку Е.Мелетинського, міф пояснює і санкціонує існуючий соціальний і космічний лад в тому його розумінні, що властиве даній культурі, міф пояснює людині її саму. Але майже всі ці дефініції розпадаються на дві категорії: міф визначається як фантастичні уявлення про світ, система фантастичних образів богів і духів, керівників всесвіту, або як оповідання, розповіді про діяння богів і героїв. Спочатку, як відзначає М.Стеблін–Каменський, «коли міф постає міфом у власному сенсі слова, його персонажі це реальності, а не позначення якихось реальностей» [2, 172].
Спочатку, як відзначає М.Стеблін–Каменський, «коли міф постає міфом у власному сенсі слова, його персонажі це реальності, а не позначення якихось реальностей» [3, 14].
О. Лосєв у своїй праці "Діалектика міфу" поставив перед собою завдання відокремити міф від казки, вигадки, науки, релігії, поезії, історії і інших форм мислення і культури. Проводячи ці розмежування, він наводить багато цікавих і корисних спостережень, суть яких така: міф не є вигадкою або фікцією, міф - це реальність, яка життєво відчувається і твориться; міф не є наукова, зокрема, примітивно-наукова побудова, це живе суб'ект-об'ектне взаємоспілкування, що містить у собі власну, позанаукову, чисто міфічну істинність, достовірність, принципову закономірність і структуру; міф не є метафоричною побудовою, це реальна, речовинна і чуттєво створена дійсність, що є у той же час відчужена від звичного ходу явищ і, отже, містить у собі різний ступінь ієрархічності, різний ступінь відчуженості; міф не є алегорія, це символ, і, вже будучи символом, може містити у собі схематичні, алегоричні і життєво-символічні прошарки; міф не є просто поетичний твір, це ізольовані і абстрактно виділені речі в інтуїтивно-інстинктивну і примітивно-біологічно сферу, що взаємовідносяться з людським суб'єктом, де вони об'єднуються в одну нерозривну, органічно зрощену єдність [6]. О.Лосєв також відзначає, що міф не є добутком або предметом чистої думки. В основі міфу лежить афективне коріння, оскільки він завжди є вираженням тих або інших життєвих і насущних потреб і прагнень. Лосєв виступає проти точки зору, що міф є науковою і, зокрема, примітивно–науковою побудовою, оскільки наукове ставлення до міфу, як одне з видів абстрактного ставлення, передбачає ізольовану інтелектуальну функцію. Не дивлячись на емоційність, примітивна наука не є міфологічною у власному сенсі, це її стан на певний момент часу. Лосєв також виступає проти твердження, що міф передує науці і зникає на пізніх стадіях розвитку європейської культури. В основі новоєвропейської культури і філософії, на його думку, лежить особлива індивідуалістична і суб’єктивістська міфологія [4, 30–36]. Е.Кассірер так говорить про тимчасове співвідношення наукового і міфологічного мислення: «між свідомістю теоретичної діяльності і міфологічною свідомістю ніде не виявляється розриву в тому сенсі, що їх розділяє яка–небудь чітка тимчасова цезура» [5, 10].
Кассіреру випала честь дати перший структурний аналіз міфу, що відкрив нові шляхи й перспективи в сучасній науці про міф. Жвавий інтерес романтиків до міфу й порівняльної міфології розцвів до кінця XIX століття пишними плодами найбагатших бібліотек; розростався матеріал, який, нарешті, прийняв жахливі розміри й зовсім хаотичний вид «порядку», не приведеного в єдність. Мистецтво й пізнання, моральність, право, мова, техніка, усе спочатку ще поєднано з міфічним. Яскравіше всього вимальовується ця картина на тлі питання про походження: для Кассірера тут сплітаються в безпосередню єдність міфічної свідомості початки мистецтва й мови, писемності й науки. Звідси ж вивільняються основні теоретикопізнавальні поняття: поняття простору, часу й числа, як і багато інших понять. Але вказівкою простого генетичного зв'язку нічого ще не пояснюється; єдність витоку, уважає Кассірер, повинна сприйматися не як загадковий безвидний хаос; слід осягнути в ньому власний спосіб духовного формування — тільки таким шляхом проблема може бути вирвана з тісного кола психологічних пояснень і включена в сферу пізнання. Парадокс ситуації в тому, що позитивізм ставить собі за мету саме очищення фактично даного від усіляких суб'єктивних приправ міфічного або метафізичного порядку. Міф вимагає розуміння, а не зневаги; а якщо ні, то він обіцяє дійсно «міфічні» ситуації, коли вчорашній вільнодумець і фанатик факту, презирливо вилаюючи міф, падає раптом ниць перед чортовою сіркою й трясеться від «невыразимостей» на спіритичних сеансах... Важливо зрозуміти, що наука в остаточному підсумку успадковує міфічний стан, виковуючи йому нову форму. Кассірер нагадує вікову й донині ще не завершену боротьбу теоретичного природознавства за звільнення поняття сили від міфічних нашарувань; конфлікт цей має місце не тільки в природознавстві, але й у межах чисто теоретичного пізнання: у методології. Міф виглядає «міфічно» невразним. Його ахіллесова п'ята — у звертанні на нього самого пізнання. «Його справжнє подолання, — підкреслює Кассірер, — повинне ґрунтуватися на його пізнанні й визнанні; лише через аналіз його духовної структури можна, з одного боку, визначити, його власний зміст, а з іншого, його границі» [5].
Яке ж місце займає міф у систематиці символічних форм? Структурний аналіз, як завжди, тут у Кассірера йде попереду аналізу історичного. Історично філософська рефлексія сходить до міфу; свідомість сприймає світ у сплетенні міфічних сил і дій, і лише з поступовим ростом воно утворює собі нові форми сприйняття; сили й дії сприймаються тепер як речі й властивості; із ґрунту міфу повільно й незаперечно виростають теоретичні паростки: світ логосу, чия заявка на самостійність затверджується в найперших спробах тлумачення міфів. Міф стає «алегорією» чого завгодно: спекуляції, фізики, етики.

А.Скромницький. Міфологічна свідомість і сучасність

Залишити відповідь

8 visitors online now
8 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 50 at 01:10 am UTC
This month: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
This year: 114 at 12-11-2017 09:03 pm UTC
Read previous post:
Куприенко С.А., Талах В.Н. (редакторы). Кодекс Мендоса

Куприенко С.А., Талах В.Н. (редакторы). Кодекс Мендоса УДК 94(399.7)(093)                                                   ISBN 978-617-7085-05-7   С.А. Купрієнко, В.М. Талах Кодекс Мендоса (російською мовою)...

Фернандо де Сантильян. Выдержки из его “Доклада о начале, проихождении, политике и управлении Инков” (1555)

Фернандо де Сантильян. Выдержки из его "Доклада о начале, проихождении, политике и управлении Инков" (1555). Fernando de Santillan (Hernando de...

Close