На галявині у просі розляглася дівчинонька, І рукою пестить листя, Листя й стеблі, стеблі й листя. Сонце ластиться до неї, Хвиля хвилю накриває, І засмага – хлопчик дивний – Непомітно в руки-плечі, груди й стегна Все приємніше-приємно просякає... Раптом спалах. На полявину в’їжджає монстр залізний, За ним – два. Взвод солдатів кулеметом розчищає перед себе. Гарне личико здійнялось. Зирк! В далечині землю в небо підняло. Дим і смажене зерно обгорнуло дівчиноньку, Обгорнуло – і нема. Військо далі полсуває, І ніхто тепер не взнає: чи то ворог був чи ні. [где-то 2001г.]
No tags for this post.

Related posts

• No related posts.