А. Скромницкий. “А як виросте край поля”


719 views

А як виросте край поля
Понад самим-то ярочком
Червона калина,
То зірвемо в зимню пору
Червоненьких ягід
І уп’ємось наче кров’ю
Тими ягідками, пригадаєм
Час конання, нелюдського горя,
Коли наш товариш-братик
Від знущань володаря
Корчився роками, чотирма руками;
Він і свят не занв рідненький,
По суботах волував.
Чом ми помочі не дали?
Але ж мали, мали!
Той один своїм поможе,
Більше родичам своїм,
Може друзям стать горою,
А до інших, ну, начхати,
Бо важка занадто праця,
Візволяти сіромаху.
Той – не тямить на письмі,
Той – не чув ніщо про найми,
Той – боїться наче заєць,
Той – не здригнеться як мрець.
Чом так мало нас на службі
Один в одного, як друзі,
Хоч не зналися ще вчора?
Хтось помітив ту калину,
То є сила, наша кров,
То ж уп’ємося хлоп’ята
З червоненьких ягідок!

[30.06.2004.Київ]

А. Скромницкий. “А як виросте край поля”

Залишити відповідь

4 visitors online now
4 guests, 0 members
All time: 12686 at 01-05-2016 01:39 am UTC
Max visitors today: 15 at 01:34 pm UTC
This month: 33 at 06-25-2017 06:59 pm UTC
This year: 62 at 03-12-2017 08:20 pm UTC
Read previous post:
А. Скромницкий. “Из неоконченного…”

(Из неоконченного; такое никогда не имеет конца) Я думал, что могу красиво писать, но чувствую, я что-то потерял, самое необходимое...

А. Скромницкий. “За двадцать девять дней”

Close