23 серпня – День Державного прапора України
Стосовно перенесення дати святкування Дня Державного прапора України з 23 серпня на іншу дату
Потрібно відповісти на два запитання, які будуть задані:
1. Навіщо це робити?
2. Що заважає одночасно проводити заходи?
23 червня згідно Указу Президента – це день державного свята в Україні, в той час, як в Європі це «Європейський день Пам’яті жертв Сталінізму і Нацизму» Європейський Парламент запропонував проголосити 23 серпня, на згадку про Пакт Молотова-Ріббентропа, Європейським днем пам’яті жертв всіх тоталітарних та авторитарних режимів.
Проблема полягає в тому, що в 23 серпня в деяких країнах Європи приспускають державний прапор, іноді прикріпляючи чорну стрічку в якості символу жалоби. В Україні ж державний прапор урочисто піднімають. В той же час для східноєвропейських країн пакт Молотова-Рібентропа означав втрату суверенітету і незалежності, а для України – об’єднання УРСР та західноукраїнських земель, хоча і за відсутності незалежності. Як поєднати ці дві протилежні події?
Теза №1. Фактор проблемного датування свята:
Чому 23 серпня? Вважається, що саме в цей день було внесено національний прапор в Верховну Раду в 1991 році. Але чи було взагалі 23 серпня внесення прапору в сесійний зал Верховної Ради? Відповідь: ні. Історичний анекдот про 23 серпня не спирається на історичні факти. Прапор занесли у Верховну Раду 24 серпня, оскільки 23 числа пленарних засідань не було. Взагалі, мова йшла «про пам’ятний прапор, який був на танкові, який захищав Верховну Раду РРФСР», під час подій невдалого заколоту представників ДКНС (ГКЧП) в Москві[1]. Тобто внесення прапору відбулось в день прийняття Акту про незалежність України. Затверджено ж День Державного прапора було указом президента 23 серпня 2004 року[2], і це, в свою чергу, підкреслює важливість саме сучасного значення державного прапора як символу. В самому указі немає посилань на події 23 серпня 1991 року. Можна лише припустити, що в той день у 1991 році «пам’ятний прапор» був або привезений в Київ, або був задіяний в якихось урочистостях на протестному Майдані Незалежності в Києві.
Висновок №1: Дати 23 і 24 серпня пов’язані з сучасною історією, а не з минулими подіями початку ХХ ст. Отже можна говорити про сучасну державницьку традицію, і відповідно про її святкування. Посилання на національно-визвольні змагання 1917-1922 рр. тут не доречні. Відповідно дата 23 серпня важлива для нині живущих, а не для предків.
Теза №2. Загальнодержавне значення свята.
23 серпня – є загальнодержавною подією, на відміну від датувань початку і середини 20 ст., які не були загальноукраїнськими, оскільки остаточно територіальні межі України сформувалися після Другої Світової війни.
Висновок №2: Інші не сучасні історичні датування були регіональними, не охоплювали всю територію сучасної України. Тож аргументація на їх користь має суттєві вади.
Теза №3: Інші можливі сучасні датування свята.
4 вересня 1991 р. була прийнята постанова Верховної Ради №1482-XII «Про підняття над будинком Верховної Ради синьо-жовтого прапора», де вказувалось що «У зв’язку з проголошенням Верховною Ради України Акта про незалежність України, до прийняття Конституції України і проведення всенародного референдуму про нову державну символіку, підняти над Верховною Радою України історичного національного синьо-жовтого прапора, що символізує миролюбну українську державу в образі чистого неба і хлібного лану»[3]. Національний прапор мали підняти поряд з державним прапором УРСР, який не відмінявся, в день прийняття постанови, оскільки це була «вимога натовпу на дворі, який вимагає прапора» й у разі не вирішення питання «народ навколо парламенту нікого з нього не випустить»[4]. Фактично, мова йшла про символічне введення звичаю в юридично оформленому вигляді, але сфера використання була обмежена лише однією державною установою.
18 вересня 1991 року було прийнято Постанову Президії Верховної Ради N 1567-XII «Про Прапор України» про сферу використання синьо-жовтого прапора, де було сказано «До прийняття Конституції України дозволити в протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор». Тоді використання обмежувалося лише протокольними заходами, але це вже було розширенням відносно минулої постанови, коли прапор мав бути лише над однією будівлею.
А вже 28 січня 1992 року було прийнято Постанову Верховної Ради 2067-XII «Про Державний прапор України». Але – і це суттєво – не було вказано дату святкування, а лише визначено фізичні параметри (кольори, розмір). Відповідно, це була фіксація усталених традицій минулого і приведення їх до єдиного зразка. Не було сказано в текстах постанов і про те, для чого це було зроблено. Тобто з юридичної точки зору продовжувалось використання прапору лише протокольними заходами і однією будівлею Верховної Ради, бо минулі постанови не були відмінені.
28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України, стаття 20 якої визначала: “Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів”. І ця дата є фінальним акордом для минулих державницьких традицій, оформлених юридично.
Висновок №3: 4 вересня, 18 вересня, 28 січня слабо аргументовані дати, які лише вводять звичай в сферу права, об’єднуючі різні тенденції, напрямки, думки і дискусії, що точилися навколо прапора. Відповідно відштовхуватись маємо, з юридичної точки зору, не з постанов Верховної Ради 1991-1992 рр., а з часу прийняття Конституції України, тобто з 1996 року. Всі попередні дати – лише етапи.
Теза №4: Емоційно-психологічний фактор свята.
Буде важко пояснити людям необхідність переносу державного свята. Ця дата вже відома багатьом, особливо молоді. Сам факт такої зміни викличе спротив і нерозуміння того, для чого це робиться. Всі звикли, і цей звичай об’єднує дії мільйонів українців у їх патріотичному піднесенні. Змусити їх змінити звичай призведе до небажаних наслідків. В інших країнах (Росія) подібні експерименти закінчувалися масовими обуреннями, багатотисячними акціями протесту, оскільки не була врахована думка громадськості під час внесення законопроектів на розгляд парламенту.
Висновок №4: Без широкого обговорення даного питання з громадськістю можна чекати на хвилю обурення, тому небажано розпочинати кулуарно і поспіхом робити зміну дати державного свята. Спроба зробити перенесення зазнає фіаско і негативно вплине на імідж інституції, що її започаткує.
Теза №5: Фактор частотності змін державних свят.
В історії більшості демократичних країн світу майже не відомі випадки перенесення дати державного свята, оскільки такі дати є фундаментальними для державного будівництва.
Висновок №5: Державне свято майже священне для громадян. Тому подібні випадки одиничні в сучасній історії демократичних країн.
23 серпня в Європі.
3 липня 2009 року Комітет з демократії Парламентської асамблеї ОБСЄ прийняв резолюцію «Возз’єднання розділеної Європи», якою пропонувалося встановити 23 серпня Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму. Парламентська Асамблея ОБСЄ 3 липня прийняла Резолюцію «Заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в XXI столітті», у якій виразилася 23 серпня названо Загальноєвропейським Днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму в ім’я збереження пам’яті жертв масових страт і депортацій.
Можливості для поєднання.
23 серпня 1943 року Харків був звільнений від нацистських загарбників. І досвід цього українського міста має слугувати за взірець, як поєднати День пам’яті жертв тоталітарних режимів з пам’яттю про тих, що загинули під час звільнення цього міста. Тому потрібно шукати можливості на загальнонаціональному рівні поєднати різні традиції, врахувати досвід інших народів і держав.
Загальний висновок: Загальнодержавне свято має більший пріоритет над недержавними святами і датами. Томупоєднати – простіше, ніж перенести і роз’єднати.
Перелік можливих кроків для вирішення проблеми:
- Провести загальнонаціональну дискусію з громадськістю за допомогою ЗМІ.
- Провести загальнонаціональне соціологічне опитування громадської думки.
[1] http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/4595.html
[2] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/987/2004
[3] http://tsdavo.gov.ua/4/webpages/62692255.html
[4] http://static.rada.gov.ua/zakon/skl1/BUL14/040991_04.htm